ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Ангіна
Чекати по черзі: канікул, снігів, Миколая…
Різдвяна зоря догорає. І світ догорає –
Такий різнобарвний! Такий мандариновий ще!
Гірчичників зграя кислотним вогнем пропече
Застуджене тіло – бурульок смачне ескімо
Далося взнаки… Чорно-біле життя, як кіно,
І очі з-під ковдри – дві вишні – такі,
як у мами,-
Пантрують дорослу любов. І любов з голубами
Злітає до неба – і меншає пляма щомить -
І падає долу! І в серці незвично щемить –
Важке усвідомлення часу, минучість одвічна
Ангіни, дитинства, кохання, холодного січня.
І тане у горлі знайомий
гіркий стрептоцид…
І ліжко тече за водою по річці Коцит…
І сльози – гарячі. Гарячка налипла плющем,
Пролізла – прогризла – і ще догризає, і ще,
І чорне волосся на білій подушці згорає…
- Ми всі помремо?
- Ні, маленька… Бо смерті немає…




Найвища оцінка Святослав Синявський 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Юлія Овчаренко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-10-29 14:38:35
Переглядів сторінки твору 4646
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.298 / 5.75  (5.243 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.059 / 5.5  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-29 14:51:05 ]
Ух, Ганно, такі образи, просто вражена, вірш трохи похмурий, а кінцівка така ніжна. Дитячі думки, образи
чергуються з суто-дорослими. Мої шанування!;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-29 15:16:41 ]
Гарної поезії багато не буває. Тому вона тут. І більше додати нічого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-10-30 18:59:42 ]
Окрім фотки :)
Гарна світлина завжди пасує гарним словам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2007-11-01 11:50:08 ]
Є тільки по черзі: холодних снігів ескімо,
Закутана в трави квітчаста рубашечка літа,
І осінь....
Отих мандаринів розмаєм жовтавим налита,
Що ляжуть на стіл під Різдво.
Над гілкою, бачиш? ( вона розцвіла мадарином)
Видніється плямка мала, і щомить
Зростає в очах тріпотінням сердечка голубки.
Вертається все!
Жаром спечені губки,
Морозива холод і річка Коцит....
Вертаємось ми! На озер краєвид
Спускаючи вранці думок невловимий туман.
І світ поринає у вогкий обман осіннього сну.
А потім - в весну... О, так!..
Я забула… Ще є пора року прегарна
Як сад розцвітає -- долонею здавна
Відроджує Всесвіт стеблину буття…
І ми те життя!
Де падає долу, і в серці незвично щемить -
Важке усвідомлення часу, минучість одвічна
Ангіни, дитинства, кохання, холодного січня.
І тане у горлі знайомий
Гіркий стрептоцид…
І ліжко тече за водою по річці Коцит…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-28 19:41:31 ]
Аню, Аню... Ви пишете своєрідно. Вас ні з ким і ніколи не сплутаєш. Вірші викликають зливи, зорепади, шторми і веселки емоцій!
Ще вони викликають священні сльози. А священні, бо на смак вони як ті, що їх ллють у храмі під час сповіді...
Ви фантастична, Аню!:)
І ніякі це не лестощі. Бо що мені з того? Лестощі завжди чогось хочуть. А я хочу тільки одного: бути дотичною до прекрасної, справжньої Поезії. Та в цьому ніякі лестощі не допоможуть:)

З любов"ю, повагою і щирою вдячністю, Ніка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-28 19:50:49 ]
Гарячка налипла плющем, - гарячка мені чомусь з плющем не вяжеться. Мо це щось регіональне. Знаю, що при болях голови досить добре допомагає лисятя свіжої капусти. Вірш хороший.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-02-28 20:22:16 ]
Насамперед, дякую за реанімацію давнього віршика - певно, саме час, актуально - у школі карантин і карантин...І тобі, Ніко, дякую - за прихильність і добрі слова - мені надзвичайно приємно, потішила втомлену жінку надвечір... І з приводу плюща - ти права. Бо ж порівняння грунтується не на якійсь певній ознаці:) Приміром, плющ тут - саме як липочо-приставучий. Адже коли плющ огортає дерево - то капут дереву - задушить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-02-28 20:43:14 ]
Оце ж Ви так просікли, пане Валентине:) Ага, звідти... З часів бурхливої УНСОвської юності:)