ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2026.01.17 18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл

Кока Черкаський
2026.01.17 12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.

Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне

Борис Костиря
2026.01.17 10:45
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.

Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн

І Ірпінський
2026.01.16 21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу

Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті

Олена Побийголод
2026.01.16 17:14
Із Леоніда Сергєєва

Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:

– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!

Юрій Лазірко
2026.01.16 15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила

Борис Костиря
2026.01.16 11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.

Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,

Іван Потьомкін
2026.01.15 21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість

С М
2026.01.15 21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне

снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець

Ярослав Чорногуз
2026.01.15 20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.

Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?

Євген Федчук
2026.01.15 19:55
Ходять чутки, що колись люди могли знати
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє

Юлія Щербатюк
2026.01.15 13:17
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.

Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим

Ольга Олеандра
2026.01.15 11:41
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.

Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати

Борис Костиря
2026.01.15 10:37
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.

Я дива жду в задушливій буденності.

Віктор Кучерук
2026.01.15 07:44
Уже добре утоптаний сніг
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...

Ярослав Чорногуз
2026.01.14 19:17
Мільйонами світять у небі зірки,
Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.

У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші / З Обличчя

 Прихід материнства
Тягнулись з-під фіранки на паркет лискучі вуха -
це вітер припадав і ними нишком слухав
пружинно-співану, скрипучу колискову ліжка,
де янгол крила скуб, а ерос муркотів, мов кішка.

Годинник перетакував короткий вивих тіків.
"Дев`ятий вал" тримався стінки, хвилями повіки.
В куток забилася, побожно дихала лампада,
до світла Бог припав, святим чолом на думку падав.

Із борошна небесного, з жади, що струменіла -
одвічне тісто замісили - в нім душа і тіло
росли, мов розпускалися пелюстки та листочки...
мостилось щастя материнське під сузір`ям квочки.

20 Грудня 2007

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Юрій Б 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ванда Нова 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-12-20 00:42:05
Переглядів сторінки твору 9259
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.651 / 5.58  (5.076 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 4.158 / 5  (5.135 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.684
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2026.01.16 15:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2007-12-21 16:43:52 ]
Якщо я правильно зрозуміла, Валентине, то такі коментарі честі вам не роблять.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-21 16:49:16 ]
Що серед одних честь - то серед інших безчестя. Я на те не дуже зважаю, бо маю честь серед тих, кого поважаю і хто мене розуміє. Хотілося б, щоб і вм долучилися до того кола.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2007-12-21 16:59:15 ]
Тішуся за те ваше коло, Валентине, і вдячна за запрошення. Долучаюся лише до тих кіл, які мені до душі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-21 17:01:46 ]
Сподіваюся, панно Вандо, на щирість вашитх слів і намірів. Отож - до порозуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2007-12-21 17:08:10 ]
Валентине, якщо те коло мені буде мені до душі - я обов"язково долучуся. Тільки у ваших силах його таким зробити. А наразі ви (ймовірно, мимоволі) від нього відштовхуєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-21 17:25:49 ]
Колись скорпіон утікав від фаланги і прибіг до арика, на березі якого сиділа жаба-лягуха, та й просить перевезти його на той берег. Лягуха каже: - Я б тебе перевезла, але ж ти мене вжалиш! Скорпіон божиться, що ні, а жаба вірить йому і підставляє спину. Посеред арика скорпіон жалить жабу і обоє тонуть: - Пробач,- каже у розпачі скорпіон, - таке вже я гі... Тут, здається, є якась аналогія. Хоча, чк відомо, всяка аналогія зарання хибна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-12-22 02:36:24 ]
Юркові
"де янгол крила скуб, а ерос муркотів, мов кішка."
пропоную замінити на
не янгол, а суккуб, і ерос муркотів мов кішка :Р

Суккуб - демон-спокусник, який уночі спокушає жінок, на відміну від Ліліт, яка спокушає чоловіків ;) це до еротики... ;)))


Валентине, що ви до Вандочки вчепилися із дивними натяками? Фе! Вона такі класнючі вірші пише! Що це з вами?

І, узагалі, Валентине і Юрку, ваші натяки про курку-квочку а-ля жінку є не гарними. Жінка - то квіточка, поезія... а вам квочку подавай :( Можу висунути аналогію про те, на чому квочка сидить... Тоді ваші спроби є зрозумілими 8)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-22 09:13:05 ]
Дивні ці жінки! Коли їх називають ангелами, то вони не заперечують (хоча ангели не мають плоті і статі), коли пташечками, рибоньками - теж (але без конкретизації, з якою саме рибою - щукою, оселедцем чи там якою піранією, чи з якою птицею - квочка теж птиця, коли вже не пташка), але коли нагадують про природню функцію вити гніздо та плодитися (чи метати ікру), то вони сприймають це як образу. Поезія є не лише кукуріканні, але й у квоктанні. Боюся, що знову мені скажуть "Фе", але куди правду подіти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-12-22 23:26:13 ]
Он як, Валентине, тоді за вашою філософією мужчині має бути приємно, щоб його сприймали тільки (за "фізіологічною функцією") як продовжувача роду, а таке явище, як розум уже і не потрібне, бо "дурне діло не хитре" і розуму не потребує... "Плодіться і розмножуйтесь!" Пощо вам розум?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
мічурін гектор нечай (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-23 16:57:18 ]
нічо так, але як на мене сильні моменти з яких все починається стають слабшими і взагалі гаснуть до кінця, як на мене, то останній стовп не вдався,