Дівча його цілує... а він їсть пироги.

Як не дивно, але вареники мають в собі якусь чарівність. :)_
"І ні тобі щастя, ні серця з легкої руки…" - файно!

Сержику, мені самій за багато часу цей із моїх віршів чомусь подобається. :)

Юрію, дякую Вам за ідею! Наступною стравою у підкоренні чоловічого серця, якщо не підійдуть вареники з сиром, будуть вареники з вишнями. :) Спасибі, потішили. Хто ще з чоловіків розповість про свої смакові уподобання? ;)

Клас! Я сьогодні на ПМ усіх своїх родичів, певно, пригадаю - завдяки Валентину прадіда, а завдяки Вам, Юрію, бабцю і її смачнючу гарбузову кашу. :)

Миросю, гарний вірш, і вареники - це проторений шлях до серця, спрацьовує безвідмовно! :)

Тільки оте "вкотре зустріла вампіра" дає зрозуміти, що вампіра героїня вже зустрічала і не раз - це, звісно, інтригує ;) але, як на мене, вибивається з загальної картини вірша.

Перепрошую, Вандо, але Ви не зовсім зрозуміли. Річ у тім, що "вкотре зустріла вампіра" в контексті цього вірша з пампушками чудово в'яжеться. Героїня свого милого щоразу чекала з пампушками, а з того всього і висловила припущення (а не констатувала факт, як це написали Ви) про ймовірність того, що щоразу їй стрічалися вампіри. До всього, Вандо, слово "вампір" може використовуватися і недослівно, а у значенні людини, яка "п'є всі соки" з іншої людини, і це не кров, або кров, але у переносному значенні. Тому вибачайте, але Ваша думка щодо вибивання із загальної тематики не співпадає з моєю.
Дякую, що читали!

Дякую за пояснення, Миросю, тепер справді стало зрозуміліше. А про недослівне використання "вампіра", звісно, мені відомо ;) Може, на "ти"?

Можна і на "ти". :) Просто, певно, твої "вірші-фентезі" не дозволили тобі відокремитися від даного образу більш приземлено відразу. :)

Не заперечую, можливо, й була певна суб"єктивність через цю призму ;)

гарно