Ай, нехай горіти мені на вогні за суб"єктивність, але піти, не взявши собі іскорку від такого священного вогню, я не можу.
Жанцю, моє велике ЛЮ... Адже крапля єлею не розбурхає жорстокого кострища сильніше, а може навіть трохи стишить, правда?

Прийміть, будь-ласка, мої щирі вітання, шановані мною поетеси.
Мені іноді здається, що існують якісь сполучені судини, в яких переливається Поезія. У школі ми вивчали їх як пару - цебто двійко скляних трубочок зі спільним на всім дном. Але ж їх могло бути більше.
Я в захваті від Вашої поезії, пані Жанно. Театр біля мікрофона. Я любив цю передачу ще в шкільні роки. Обідав - слухав, виконував математичні чи інакші вправи - то просякав нею також.
БО ЗАВЖДИ БУЛО ЩО СЛУХАТИ.
Приблизно така ситуація з Вашими творами. Вони завжди є, вони доречні та живі - хай навіть деякі з них про Жанну д'Арк.
Ото вже єлей - так єлей :))
Ні, це - правда. Ніко, Ваша оцінка влучна. Математична - також :))

Привіт всім Феніксам, спаленим і народженим знов :))

Пташина має причини відсужуватися. Нема у неї зворотного зв'язку. З тим, до кого звертався з привітанням - є. Тому якими орбітами цій пташині з червоними крилами літати - не важливо. Важливо те, що у неї в дзьобику. Привіт. Приємно бачити.
Пташина збирається висиджувати щось знову. Є ж на чому сидіти :)))

"Відсижуватися". Ото вже ці технічні помилки...
Або ні? Само так надрукувалося?
Творчих успіхів, Жанно.

Шановний Олесю, Жанна щойно подалася до Парижу - муніципалітет проти її тривалої відсутності на місці. Сподіваюся, вона скоро повернеться і привезе щось новеньке.
Ой, який Ви знавець фізики. Щодо трубочок - скільки б їх не було, спільне дно - це чудово. Але знаєте, там така капосна оказія - рівень рідини у кожній з трубочок буде однаковим! А так хочеться різноманітності! А Вам - ні?
Там на Вашій сторіночці ми трішки повоювали, вибачайте. Так і не збагну, до чого та бійка.

Не було там ніякої бійки.
Де ще так поспілкуєшся, як не в гостях, де чекають, а не заманюють?
З трубочками цими порівняння не досить вдале. Скоріше, що в них переливається щось інше - теж важливе. ЩАСТИ.

Як вірно підмітив пан Олесь - театр біля мікрофона :)
Стільки патетики раніше було лише у віршах про Леніна :)

І не шкода вам віддавати Жанні те, що належить іншій? Гарна екскурсія у моторошне середньовіччя.

Від віршів про Леніна мені ніяково і зараз.
Я слухав в ті роки не їх, а, наприклад, "Тореадорів з Васюківки" Всеволода Нестайка, десятки разів "Бременьських музик" російською голосом Олега Ануфрієва, "Незнайку в Сонячному місті", оповідання як не дивно, Василя Стефаника.
Міг би пригадати і інші. Ви, мабуть, пан Олеже, на навушники репи слухаєте чи високу поезію? А я - вже ні. Я сам її складаю :)))
Віршів про Леніна, до речі, було мало, бо я ж слухав передачі для середнього шкільного віку, а величі В.Леніна не осягнути навіть ще і деяким історикам. Тому вони вивчають древню Грецію.

Цікава тут дискусія розгортається...
Всі щось слухають. А ще існують такі люди, що слухають лише самих себе, або такі, що слухають всіх а себе лише чують. Ото сьогодні день який...

Вітаю Вас, Жанно. Забрів на вогник.

Олександре, складають дрова, а не поезію :)

Пане Олеже, дехто й поезію складає як дрова. А потім лаштує вогнище. Патетично - Жанна.

Вже не блукаю, шановна Жанно. Прибився, як шуга (сало) до берега знову. Тут такі новини...
Тільки що переглядав якусь сторінку про антиномінації якісь. Читаю - а мені деяких з тих авторів прославляти хочеться за їхній гумор такий - наче мій. Тому мені дещо стосовно себе прояснюватися стало. Гумор і мій може бути не всім зрозумілий. А я вже було 19-го числа цього місяця майже відкланявся. А тут такі новини...
Сайт СПЛЯЧИЙ, а ті теми, якими його будять, не такі вже і цікаві. Але показові. Лакмусовий папірець. Ось що я побачив сьогодні. Деякі авторські сторінки цікавіші. Ось Ваша, наприклад.
Дякую за вірш. Сподобався. Надихає вигадати щось і своє. Про судини тут щось писалося. Натхнення в них, мабуть, переливається. А моє вирівнюється за рахунок загального чи чийогось особисто харизматичного. Корисний пристрій.

Олежику, в мене також після коментарика "смайлик" був.

Дай нам Господи ділитися один з одним своїм натхненням і надихати інших. Є така цікава особливість добра - чим більше ним ділишся, тим його стає більше. Який це закон фізики, спитати б у нашого поета-початківця!
А антиномінації, мабуть, також мають право на життя. Зустрічаються справді кумедні штуки.
Не зникайте надовго, шевальє! Думаю, думаю - що ж воно значить, Де? Може. скорочене від Дюма?

Сонети...
А де коми в тих сонетах? Я ж ортодокс, якого ці гачечки цікавлять більше (як декому здається) за глибинний смисл, який вкладено в описи батьківського городу чи сінника, крізь дірки якого я навіть сам би дарував зорі Всесвіту.
Все одно життя на сайті стало якось цікавішим. Воно стало саморегульованим.