ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Василь Луцик
2015.05.27 21:23
Обпалена сонячним вітром планета всією системою мчиться у вічність.
Несе пам’ять генів на вістрі триплету багато не наших, далеких епох.
Малесенька кулька великих сотворень, що мали колискою синєє море –
це юна планета старих катастроф.

2015

Віталій Ткачук
2015.05.27 20:37
краплинами по моїх вікнах
усміхненим півмісяцем
заглядай у шиби
вилискуй
павутиною на сонці
співай птахою на сусідньому дереві
ховайся в його листі

Ірина Кримська
2015.05.27 18:15
Біля вогнища – вогнища тіл.
Тут печуться долоні і дички.
А пітьма така щільна навкіл,
Наче всесвіт – ми – два чоловічки.

Дві істоти – вогонь на вогонь,
Два метелики – тінями щастя.
Крильцем крильця торкаю твого,

Ірина Кримська
2015.05.27 18:06
Переведи мене у тишу через міст.
А хочеш – бродом поведи, струмками.
Щойно замовк грозовий благовіст –
І навіть легшим став на серці камінь.

Переведи й на землю поклади –
На падолист торішній незотлілий.
І в тишу мого тіла йди і йди

Ірина Кримська
2015.05.27 17:47
В моїх стегнах – історія світу.
З них – всі ріки, дерева і діти.
З них – печаль горизонтів розлита.
Перехрестя і стужі, і літа.

В моїх стегнах – твій вічний притулок,
Тайна гавань, до серця завулок.
Мої стегна – чи мушля розтулена –

Серго Сокольник
2015.05.26 23:38
Цвет акаций... Как сладок он
В расставания час печали...
Как дурман, как последний сон,
Мы с тобою его вдыхали...

Это жизнь. И ее зигзаг
Не приводит порой к удаче.
Сделан вместе последний шаг.

Анна Віталія Палій
2015.05.26 18:31
Слабкосте болісна, ти
Волею стань.
Світлом у інші світи
Здійметься рань.

Болем засіяно лан, –
Вийшли рістки.
Вирвано паростки зла

Леся Геник
2015.05.26 14:12
Коли згорає ґніт десь глибоко в тобі,
Коли на пальцях віск липчавіє до болю,
Здаватися не варто, не варто, далебі,
Ставати на догоду для когось не собою.

Хай попіл у думках - розвіється колись...
Хай серце у диму - та ж певно не навіки...
Коли був

Мирохович Андрій
2015.05.26 01:48
з пістолетом без бойової пружини
він взяв ювелірку
і відразу запив
почувався мов князь без дружини
чоловік позбавлений жінки
пісня без слів
сидів на кухні
дивився телевізор

Василь Луцик
2015.05.25 21:52
Ми шукали ідеали – всього мало нам було. Ми співали, ми кохали, та шукали ідеали.
Ми усіх людей питали, ми питали неба. Ми шукали, ми шукали!..
Але ми, дурн, не знали,
що вже їх –
не треба.

2014-2015

Любов Сердунич
2015.05.25 21:22
ВЕСНА-2015
1.
Сипле квітень п’янкі привіти,
Обціловує світ вустами.
Весняним обв’язавшись вітром,
Від краси цеї просто тану.

Никнуть сутінки вмить останні,

Таїсія Цибульська
2015.05.25 20:40
Вийду я у двір гуляти,(«киця» красиво виходить у центр залу)
Треба й хвостик причесати, («розчісує хвостик»)
Вмити носика гарненько. («умиває» руками носик)
Хто шкребеться там тихенько? («киця» прикладає руку до вушка, «прислухається»),
Ой! Чи

Віктор Кучерук
2015.05.25 08:15
Знесилівши від курива й вина,
Сиджу в сповитій тишею кімнаті,
Вглядаючись у глибину вікна,
Щоб час вночі дарма не марнувати.
Немов раптово ввімкнутий екран
Того, що я позбувся нещодавно, –
Бере мигтіння світла душу в бран
І почуттями править повно

Серго Сокольник
2015.05.25 02:35
Примітка. Вірш виконаний у творчому дуеті з поетесою Іриною Лівобережною

Я в весняне поле вечорове
Вийду з оберемками із трав.
Духи поля, вийдіть на розмову
У тривкому світлі від заграв!

Я прийшла схвильована, відкрита,

Владислав Лоза
2015.05.24 22:49
у моєму серці живе синій птах, який
хоче вирватися,
але мої ребра для цього заміцні,
і я кажу йому, сиди там, я не дозволю
комусь
побачити тебе.
у моєму серці живе синій птах, який
хоче вирватися,

Таїсія Цибульська
2015.05.24 22:32
Ти у мене є, а я у тебе,
і бринить на серці, мов струна,
нам один мотив співає небо,
дві душі - мелодія одна.

Ти у мене є, а я у тебе,
спогади коралями зберу,
пригорну, зігрію, буде треба,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Рія Пін
2015.05.22

Григорій Світлодар
2015.05.19

Вадим Василенко
2015.05.16

Надя Сарабай
2015.05.12

Юрко Сергієвич
2015.05.04

Юліана Барвінська
2015.05.02

Серьожка Попов
2015.04.30






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Павло Тичина (1891 - 1967) / Вірші

 Пам'яті тридцяти
На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! -
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! -
Понад усе вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. -
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

1918

Газета "Нова Рада", 1918, ч.38 (Київ).
Вірш присвячений бійцям київського Студентського Куреня, що в кількості 300 чоловік полягли у нерівнім бою під Крутами з 6000 війська Совєтської Росії 29 січня 1918.
30 знайдених пізніше тіл полеглих поховано 19 березня 1918 року на Аскольдовій Могилі над Дніпром у Києві.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-10-27 19:47:16
Переглядів сторінки твору 140676
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 4.720 / 6  (4.460 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 4.589 / 6  (4.368 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.23 12:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-28 13:43:31 ]
Все то ви хочете знати, пане Олександре! :)
Але чи на користь вам ті знання підуть? Чи ваше серце збагатять? Чи повірите ви у щось глибше, аніж вірите зараз?
Що є слабість, а що є сила?
А чому Бог сам себе не врятував із рук отих, що розпинали Його?