ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2016.06.27 00:50
Як же на природі добре, Боже!
(Комарі лиш поїдом їдять).
Тут ніщо тебе не потривожить,
З неба зійде Божа благодать.

Тиха розкіш дикого купання,
Гай в обіймах сутінок завмер.
Тільки зрідка тишу рве смеркання

Вікторія Торон
2016.06.27 00:33
Хоч дивне, але кращого не буде
побічного немріяного щастя,
ніж те, що ми вже маєм. До остуди
обставинами, відстанями, часом

нас приведе чуже холодне «завтра»,
якого я навчилася боятись.
Не заглядаймо в нього, бо не варто

Юра Ерметов
2016.06.26 22:43
Ты прекрасной женой
для меня была
все эти восемь лет...

Пусть далёкой, как
недостижимая в Космосе
галактика...
Беспощадной,

Ігор Шоха
2016.06.26 21:27
Повернуло життя на собаче
і старече біда стереже.
Та не вию, не тужу, не плачу,
що до осені близько уже.

Бо і пісня уже не зігріє
і не вигоїть рани сонет,
як немає у серці надії

Анна Віталія Палій
2016.06.26 18:38
Ноги босі. Біля стіп – сувій.
У вінку трояндовім рожевім.
А на сукні блідо-голубій
Зелень мирту – дотиком. Уже вам
Флейта вигаптовує слова
Голосом довірливо-вольготним.
Дама – в масці. Тенькнула стріла,
Ще й не встиг я запитати: – Хто ти? –

Ігор Шоха
2016.06.26 17:08
Падає небо на трави шовкові.
Сіє акація білі дощі
на неозорі поля полинові.
Сипле перлини гроза вечорова.
Свічами сяють гаї і кущі.

Поза горою – півколо веселки –
воду черпає коромисло дня.

Вікторія Торон
2016.06.26 00:47
Зарились в мох історії мости,
провалені і часом непрохідні...
У камінь спотикаючись — брести,
ковзаючи, в туманному сновидді

і мотузяний поручень в руці
стискати гулом пальців побілілих;
на спині -- віддих втомлених бійців,

Володимир Бойко
2016.06.26 00:13
Идет-бредет какая-то бабуля,
А вы ее насмешкой злой кольнули.
Зачем напрасно старость обижать, –
Ведь никому ее не миновать.

Ей, может, жить уже совсем немного,
Она давно о смерти молит бога,
И каждый день плетется наугад,

Іван Потьомкін
2016.06.25 21:40
«Отакої ти співаєш?..
А хотів жениться...
Та тобі згодиться, бачу,
Будь-яка спідниця.
Не така моя сестра,
Аби стать за втіху,
Бо для тебе і кохання –
Щось близьке до сміху.

Нінель Новікова
2016.06.25 16:54
На даче у сына)

Здесь Самара** с Днепром
повстречались когда-то,
Раздвигая зеленых лугов берега.
Приднепровье, что рыбой издавна богато,
Не ступала сюда террориста нога!

Ігор Герасименко
2016.06.25 05:56
Неначе сонце шлях стелило,
яким думки гіркі повзли.
І клен з долонями в щілинах,
і ми були на небо злі.

Пересихали Псел і Ворскла,
було зело ледь-ледь живим.
А клен ховав долоні в зморшках

Лариса Пугачук
2016.06.24 23:31
… Кохання хочу літепла,
Від пристрастей тонкого болю.
Щоб ми сплелись, мов ковила,
Десь у степу, у дикім полі.

… Щоб вітер вив, імла повзла,
А ми - стояли нерушимо,
І душі наші до вершини

Лариса Пугачук
2016.06.24 23:23
Я в белесом дыму задыхался и падал устало...
И не ждал ничего - и не думал, что вновь оживу.
Но симфония жизни в усталых висках зазвучала -
Как же вовремя Вы рассекли снов моих глубину.

Вы летели... молчали... и только дрожащие губы
Еле слышно

Адель Станіславська
2016.06.24 14:12
Не стане тебе.
Не буде.
Життя не верне навспак.
І жити продовжать люди
і сонце сміятись буде...
Час - вірний, то ж буде так.
Час прийде...

Кристіан Грей
2016.06.24 09:12
Нічними вулицями Сан-Франциско мчав чорний байк - Білл спішив на party, яке організовувала Елізабет. Коли він увійшов в будинок, вечірка була в розпалі. Білл пошукав поглядом Елізабет, але поміж безліччю гостей зразу йому це не вдалось. Тоді він підійшов

Оксана Дністран
2016.06.23 23:08
На зварений джем прилетіла голодна оса,
Усілась на крайчик великого мідного тазу,
Так смачно пахтіла едемського саду роса,
Що влізти у солод рішила небога одразу.

З усього розгону пірнула у центр насолод,
Залипла без права звільнитися навіть уявно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина М
2016.06.22

Катерина Маліщук
2016.06.16

Софія Магноліївна
2016.06.15

Пелагея Секлет
2016.06.15

Богдан Вершинін
2016.06.07

Без Імені
2016.05.31

Ірина Привид
2016.05.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Павло Тичина (1891 - 1967) / Вірші

 Пам'яті тридцяти
На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! -
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! -
Понад усе вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. -
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

1918

Газета "Нова Рада", 1918, ч.38 (Київ).
Вірш присвячений бійцям київського Студентського Куреня, що в кількості 300 чоловік полягли у нерівнім бою під Крутами з 6000 війська Совєтської Росії 29 січня 1918.
30 знайдених пізніше тіл полеглих поховано 19 березня 1918 року на Аскольдовій Могилі над Дніпром у Києві.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-10-27 19:47:16
Переглядів сторінки твору 189847
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 4.720 / 6  (4.460 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 4.589 / 6  (4.368 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.23 12:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-28 13:43:31 ]
Все то ви хочете знати, пане Олександре! :)
Але чи на користь вам ті знання підуть? Чи ваше серце збагатять? Чи повірите ви у щось глибше, аніж вірите зараз?
Що є слабість, а що є сила?
А чому Бог сам себе не врятував із рук отих, що розпинали Його?