ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Бенедишин
2014.10.24 14:52
О Боже мій! Хто я перед Тобою?
Спасибі, що звеличуєш мене –
Не царським чином, лаврами героя –
А Словом, що ніколи не мине.

Крізь вічну тишу в сяйві Оберегу,
Крізь те, що буде, й те, чого нема –
Пливу в Твоєму, Господи, ковчегу

Іван Потьомкін
2014.10.24 14:21
Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.

Быть может, за стеной Кавказа
Сокроюсь от твоих пашей,
От их всевидящего глаза,

Іван Гентош
2014.10.24 12:44
Пародія

Я не дрімаю. Не ледачий.
Радію – доленька така,
Що трохи випити на дачі
Не гріх… нектару… з буряка.

І млієм двоє. Я і літо.

Василь Кузан
2014.10.24 12:10
Ця осінь схожа на жебрачку,
То злота просить, то тепла.
Знайшла цукерок мокру пачку,
Розсипала… Перетекла
Сльоза через межу надії.
Ніхто не втішить, тільки ніч
Від понеділка до неділі
У шибку стукає… На піч

Леся Сидорович
2014.10.24 12:01
Бузкова палітурка. Тиша. Ніч.
Там всі слова шліфовані, мов перли.
І я не знаю, в чім тут справді річ:
Синонім «Ліна» до гори Говерли.

Їх триста, як спартанців, що колись
Не побоялись тисяч персів Ксеркса.
Читай і думай. Думай і молись.

Світлана Майя Залізняк
2014.10.24 11:38
Я опишу приваби літніх плес,
Протуберанці вибухів-ексцесів.
Я обійдуся без блідих словес.
Тлів довгий зачин.
Йду в театр експресій…

Змалюю вир ілюзій, тугу, жах,
Черлений кокон болю, плат розпуки.

Опанас Драпан
2014.10.24 11:26
Осінь – не сезонність.
Радше - настрій,
Скраплений з усталених подій.
Сумно і щасливій, і нещасній,
Нудно і старій, і молодій.

Плаче по-осінньому невтішно
Майже неціловане дівча.

Валентина Попелюшка
2014.10.24 10:06
На сценах вулиць, парків, площ
Танцює осінь в ритмі польки,
А люди думають, що дощ,
І відкривають парасольки.

І де той гідний кавалер,
Щоб закружляв її у вальсі?
Нема тепер таких манер,

Галина Михайлик
2014.10.24 09:30
В юнім сонечку квітневім
парк старий голубить цвіт
й диво-гойдалки веселі
вирушають у політ.
Хай там що на білім світі –
серце мліє і щемить,
тільки небо, тільки вітер
і дитинства ще на мить…

Олександр Олехо
2014.10.24 09:20
Йдемо укотре владу вибирати,
йдемо у час осінньої сльоти.
Не дай нам, Боже, опісля казати:
- Хотіли краще, вийшло, як завжди…

Зарано сніг упав на чорні плечі.
Зима торкає землю і людей.
Є форс-мажор і є буденні речі,

Галина Гнатюк
2014.10.23 23:55
Невтомні дятли вчать собі морзянку,
Допоки не обсіли холоди…
Дрімає ліс у сивому серпанку…
Давай-но, стежко, клич мене туди,
Де просто в очі заглядають сосни,
Де навіть тиша – срібно-золота.
Там високо мені – аж високосно! –
Мабуть,

Ілля Радуський
2014.10.23 19:42
А серце вилите до дна,
А в ньому вже немає жару
Й благословенного нектару.
Одна жура у нім. Одна.
Раніш раділося, жилось,
Біди грядуще не звіщало.
Та ось війни смертельне жало
В серця людські встромляє хтось.

Валентина Попелюшка
2014.10.23 16:33
Підійду до тата,
обійму за шию.
Він мене підняти
аж до неба вміє.
В нього сильні руки
і волосся русе.
У часи розлуки
я за ним журюся.

Віктор Кучерук
2014.10.23 12:09
Хоч і ллється золото з осик
На мою вибоїсту дорогу, –
Я того не бачу, бо не звик
Осені дивитися у ноги.
Зовсім не лякаючись розбить
Лоб, спіткнувшись об підступний камінь, –
Жадібно вдивляюся в блакить,
Аж до глянцю вимиту дощами.

Іван Гентош
2014.10.23 11:15
Ми помрем, як усі – але це неважливо,
А важливо одне – як живемо тепер:
Так в театрі життя відіграти наживо,
Щоб нащадки сказали – Він із нами, не вмер…

“Там” будуємо храм “тут” своїми руками,
Вивершаєм думками, що чисті й ясні,
І недоспані ночі в

Ніна Виноградська
2014.10.23 11:01
Є така прикмета у народу -
Як багато маку край доріг,
То забути треба про свободу
І війну чекати на поріг.

Я згадала давню цю прикмету,
Як спинилась на отім шляху,
Де почула постріли з ракети,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Влад Мосор
2014.10.23

Лєрауваренко Роксана Лєрауваренко Роксана
2014.10.20

Ігор Старенький
2014.10.20

Віктор Остапчук
2014.10.20

Сергій Малишев
2014.10.18

Анжела Левченко
2014.10.07

Уляна Демченко
2014.10.04






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Павло Тичина (1891 - 1967) / Вірші

 Пам'яті тридцяти
На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! -
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! -
Понад усе вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. -
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

1918

Газета "Нова Рада", 1918, ч.38 (Київ).
Вірш присвячений бійцям київського Студентського Куреня, що в кількості 300 чоловік полягли у нерівнім бою під Крутами з 6000 війська Совєтської Росії 29 січня 1918.
30 знайдених пізніше тіл полеглих поховано 19 березня 1918 року на Аскольдовій Могилі над Дніпром у Києві.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-10-27 19:47:16
Переглядів сторінки твору 126024
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 4.720 / 6  (4.460 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 4.589 / 6  (4.368 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.23 12:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-28 13:43:31 ]
Все то ви хочете знати, пане Олександре! :)
Але чи на користь вам ті знання підуть? Чи ваше серце збагатять? Чи повірите ви у щось глибше, аніж вірите зараз?
Що є слабість, а що є сила?
А чому Бог сам себе не врятував із рук отих, що розпинали Його?