ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.08.04 15:13
Вже прокинувся, любий? Глянь небо
розливає лавандові фарби
на тендітні гвоздикові стебла,
на нечесані верби. А нам би
доторкнутися щастям до смути,
і розсипати гречну надію,
цілувати рожевих губ кутик,
ніжність бризнути сонцем під вії.

Галина Кучеренко
2020.08.04 10:04
Не вимагайте -
Вам ніхто не винен
Давати щось. Це не потрібно їм.
Переконання
У чужих провинах -
Лише пожива демонам своїм.


Сергій Губерначук
2020.08.04 09:55
Триває правда з вуст моєї зрадниці,
але чи скоро голос мій признається,
що я порушник перший, а не ти?
що я повинен, а не ти, піти?

Минає середа, четвер і п’ятниця –
навколішках стоїть кохана зрадниця,
але чи довго я ще буду бігати

Віктор Кучерук
2020.08.04 06:54
Старію я, а ти ростеш
І сяєш, мов перлина
Недоторканна для мереж
У зяючих глибинах.
Старію я, а ти завжди
Красива, бо незмінно
Блищиш, як скалочка слюди
На сонячнім промінні.

Іван Потьомкін
2020.08.03 23:08
Мені б годилося зненавидіть вогонь,
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Зненавидіть і вітер навісний,
Що потурав палити рукотворні села.
Зненавидіть, нарешті, й запізнілий дощ,
Що не прийшов на поміч погорільцям...
Та не наважусь навіть осудить
Да

Ігор Деркач
2020.08.03 20:50
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
чи то у небі, чи під небесами
у непроглядній сивій далині.

Моя свіча ще жевріє у храмі…
На вівтарі – Месія. У тіні –
іуди і лакеї кацапні

Євген Федчук
2020.08.03 19:01
Возношу я хвалу Папаю і Вайю,
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Тепер я розповім історію свою,
Нехай і грецький світ також її почує.
Я хочу, аби ти, відомий майстер, взявсь
Із золота мені зробити гребінь гарний
І оповідь моя на ньому збереглась.

Сергій Губерначук
2020.08.03 11:47
Бавлячись людським мозком,
усіма його відгалуженими збоченнями,
сірою речовиною з ланцетним лоском,
розрідженими нейронами й розродженими злочинами,
маючи політосвітський диплом
й анархо-синдикалістські переконання,
трапляється асфіксія професійним

Тетяна Левицька
2020.08.03 10:14
Красива, бо ти мене пестиш,
даруєш чудесні слова,
червоні троянди і персні,
перлини любові й дива.

Щаслива, бо ти доглядаєш,
мов ягідку, квітку мене
і стелиш бузковим розмаєм

Ярослав Чорногуз
2020.08.03 07:51
З рослин усіх центральної алеї
Найперша це – козацький ялівець.
Цілющою властивістю своєю
Хвороб чимало зводить нанівець.

З свяченими ножами тут ходили
Преславні вої – Гонта й Залізняк,
Братались – гайдамака і козак,

Олександр Сушко
2020.08.03 06:44
Війна в думках, в раю, у Божім храмі...
На фронті, як і вчора,- бій гримить.
Не буде ладу. Ані з москалями,
Ні з нашими, які шепочуть "мир".

Окрадено, сплюндровано країну,
І брат - не брат, а зголоднілий вовк.
Отут, у полі, я мабуть, загину,

Володимир Бойко
2020.08.02 23:49
Ми зустрілись в полі, де лелека
У блакить небесну ген зліта.
А довкола лиш липнева спека,
А навкруг пшениця золота.

Де ми йшли, там трави похилялись,
І зелений килим шлях встеляв,
Й жайворонка пісня розливалась –

Адель Станіславська
2020.08.02 22:27
Минеться день...
Спаде на землю ніч,
торкнеться віч,
неспокою торкнеться,
завіхолить,
дотулиться до серця,
впаде безсонням... Та...
не в тому річ.

Євген Федчук
2020.08.02 20:59
«Нишкни усе у степах приазовських!
Геть із дороги – сармати їдуть!
Хто не скорився їх силі ще й досі,
Того мечі закривавлені ждуть.
Бійтеся всі їх нещадного гніву,
Як він на голови ваші впаде,
Годі тоді сподіватись на диво,
Вам не сховатись від ньо

Олена Балера
2020.08.02 17:37
Кохана войовнице, ну давай
Миритись, хай завершиться війна.
Пекучий біль так довго вирував
В душі моїй і досі ще зрина.
Відкрились рани в мене й дивина,
Що дихати я ще не перестав:
Твій погляд гнівний сотні стріл впина
У серце, що нестримно калата.

Дума Козак
2020.08.02 12:34
Криниці розповзлись південним степом,
ще й на десятки метрів вглибину!
У кожної на дні шматочок неба
свою якусь ховає таїну.

Про тих, колись що викопав те диво
чи із каміння стіни мурував
і не чекав дощу, не те що зливи,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лариса Маковей
2020.08.01

М Менянин
2020.07.28

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17

Август Ина
2020.06.13

Лада Квіткова
2020.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Горе-хатина
Образ твору І
Занедбана хата в розлогім суцвітті
Завмерло рахує буденні світанки.
Крізь темні шибки наумисно побиті
Видніють, шматовані вітром, фіранки.

Іржаві цвяхи надто міцно забиті
У двері покошені, як в домовину.
І стіни уміють про жах говорити.
Чи варто дивитись на горе-хатину?

ІІ
Велика столиця. За кожним вікном
Притулок знайшла пересічна родина.
Чому ж у селі за маленьким ставком
На когось чекає порожня хатина?

Поїхала, наспіх пішла, поповзла,
Летіла б до неї, якби мала крила.
Сторожкою ставши на розі села,
Від розпачу горе-хатину звільнила.

Та я б розбудила кропилом святим
Ті мертвенно-білі, спустілі кімнати,
Щоб квітнула хата колоссям живим,
Воскресли на радощах батько та мати.

Щоб знову почути розмову батьків,
Ту лагідну спільність близької родини,
Пливти у ставку безтурботних років,
Шарітись від щастя рум’янцем калини.

Пішла б над водою, де верби шумлять,
Ховаючи юність за листям-габою.
Боюсь, що вони у душі прокричать
Скорботою, тугою, болем, журбою.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-10-28 14:20:46
Переглядів сторінки твору 3745
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.958 / 5.5  (5.153 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.249 / 5.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2020.08.04 15:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-28 15:00:12 ]
Такі сильні і щирі почуття!
Гарний вірш!
Виникло кілька дрібних запитань:
1.Заржавлені цвЯхи -наголос?
2.шИбки розбиті - наголос?
3.Сторожкою ставши на розі села - щоб позбавитись досить частого використання "б".



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2009-10-28 15:57:26 ]
Дякую, Сашо! Я Так тобі вдячна за твої цінні поради! Вже виправила. :)
З теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-28 16:31:42 ]
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-28 22:19:19 ]
Тетяно! Вірш вразив глибиною. У мене теж серце болить за кожним селом, яке зни кає з карти як України, за кожною такою хатою, як оселя Ваших батьків.
Тільки є русизми, які, як на мене, необхідно
виправити. Даю готові варіанти, якщо сподобаються, можете користуватись.
Ст


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-28 22:22:07 ]
екла розбиті - скло, геть розбите;
Ті, мертвенно-бліді, пустинні кімнати - бліді оті,
мертві, спустілі кімнати;
листвою - листям-габою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2009-10-29 00:06:09 ]
Добрий вечір, Ярославе!
Дякувати Богу, моя мама ще жива і мешкає в затишній хаті. Але поруч із нею є така горе-хатина. Коли я її бачу, серце стискає. Пишу не тільки про своє особисте, але й про те, що мені болить.
Дякую Вам за допомогу. Спочатку написала ШИбки розбиті, але наголос був не правильним, тому прийшлось поспіль змінювати. Мабуть, треба було подумати краще.
Ваші варіанти мені подобаються, буду переробляти. Але ще й сама подумаю.
З теплом,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Руденко (М.К./Л.П.) [ 2009-10-29 00:02:25 ]
Вірш гарний і тема актуальна!
Звісно, що "шліфувати" треба:-)
"стекла розбиті" - можна "шибки розбиті" -
так говорять у селах.
"Іржаві цвяхи надто міцно забиті
У двері покошені, як в домовину." -
дуже потужний образ!
На мою думку :
Цвяхи іржаві так міцно забиті
В двері покошені, як в домовину.
Так буде ритмічніше.
Бажаю успіхів! Щиро!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2009-10-29 00:21:16 ]
Сергію, рада Вас чути!!!

"шибки розбиті" - так у мене було, але у цьому слові наголос на ШибкИ, тому не підходить.
"В двері покошені, як в домовину". - "В двері", збіх приголосний, я намагаюсь уникати збігів, але, часом це дуже важко. Дякую за допомогу, бо кожна гарна порада, колись да проросте вдалою римою.
Завтра на свіжу голову подумаю, як зробити краще.

Дякую за побажання і Вам усіх радощів!!!
З теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-29 08:53:58 ]
Завмерло рахує - тяжко, тяжко дається.
Тай "хата в розлогім суцвітті не легше.
Пан Ярослав вже сказав трохи. А в чому проблема з "шибками"?
А "Крізь рами облущені" як бачити можна?
Але це дрібні прискіпування, головне у Вас душа не очерствіла.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2009-10-29 11:23:00 ]
Добридень, Олександре! Дякую Вам, що пімітили ляп. Справді, крізь рами не можна побачити. Ось чому свіжий погляд є таким корисним. Виправила на інший варіант.
З повагою та теплом,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-10-29 16:32:50 ]
Привіт ! У свіжого погляду своя голова, вона пише СВОЇ вІрші...))) Учора був у Батурині. Палаци відбудували, а домівки Батуринців у землю сідають...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2009-10-29 17:17:46 ]
Привіт! Дякую, що завітали!
Така наша дійсність.
Будемо сподіватися на краще.
з теплом,
Тетяна