ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Антитеза
Образ твору

1

Відходять
непоспішливо
жінки,
Котрі віночком викладали коси,
Хліб запахущий у печі пекли,
Схід сонця зустрічали на покосах,
Будили з летаргії цілину -
Співанками, що чули від бабусі.
Я знала з їх плеяди не одну.
Як жити будемо без них – боюся.

Хто з мудрощами жбан простягне юні?
Житечну спрагу їй гамує „Спрайт”.
Над полем легендарної Марусі*
Розправив крила Розрух-Декаданс…

2

Пістряві кіски... дреди..."я тащуся..."
Оздоби в пупі,
ніздрях,
татуаж...
Полтавоньки Наталі, Катрі, Люсі!
Ви - щойно із Гвінеї-Папуа?
Алеєю прямуєте з апломбом.
За рідну мову вам слугує сленг.
Хоч прямо напиши, хоч - з еківоком,
Те все для вас, зозулечок, пусте…

Мовчу.
Не озираюся.
Йду мимо.
Чужинка – серед птахів і лисиць…
Наївній, у запасці Катерині,
Й не снились ваші сукні - до сідниць.
Нуртує хіть...
Тече,
мов сік по пальцях,
Коли стискаєш персик у руці.
Заіграшки таку зозульку звабить!
Даруйте мій „старечий” остракізм.

Дивитимусь з верхів’я тополини:
Боривітер злетіти спонукав.
Читав мені "Причинну", „Катерину”.
Котрійсь із вас любаско їх читав?

Страхав Шевченко юнок москалями.
Якби воскрес - то зопалу б умер:
За пасій в юнок - негри і араби.
З них неабиякий „стрижуть” хосен.

…Відходять незрадливі ті жінки,
Котрі плекали до заміжжя цноту.
Одну із них я бачу з висоти:
Навколішки стоїть -
простибі просить…



2004

-----------------------------
Співоче поле Марусі Чурай
-----------------------------
Прохання не оцінювати вірш,
коментар при бажанні. :)





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-26 12:33:54
Переглядів сторінки твору 3399
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.159 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.246 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2024.03.30 07:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 13:53:35 ]
Знаєте, Світлано, більшість речей мають багато сторін.А ми вже обираємо, з якого боку дивитись. Ваш вірш нагадав мені часи, коли лаяли за джинси, а мою однокласницю відправили додому, бо її сукня була на дві долоні нижче колін, тобто не така, як за нормою. А ще, як одна моя випадкова знайома якось сказала, що якби вона про цноту не думала, то у таке дурне заміжжя не вляпалась би.У наш час доволі часто доводиться стикатися з випадками, коли молодь поводиться більш зріло і мудро, аніж люди сорока і більше років.На протязі одного покоління сталося занадто багато змін, і воно не встигає за часом. А молодь - на те вона і молодь, щоб бути іншими і встигати, не глядячи на усі їхні недоліки. Та хіба ж у нас їх менше, недоліків тих?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 14:16:49 ]
А я ж не проти майстерності,не про це ж мова. І мені подобається бувати на цій сторіночці. Правда, я трохи дивуюсь, чому Світлана-Майя не хоче, щоб її творчість оціновали, бо, як на мене, оцінки були б достойними. Але це вже її право і не моя справа.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Голуб (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-26 14:32:56 ]
А я згоден із точкою зору Майї. Цнота, якщо вона є, то її видко і зовні (і навпаки). Кохання завжди було і буде. Але цнотлива дівчина кохатиме чоловіка все життя, а розбещена хіба що "девять с половиной недель". От вам і проблеми сім,ї і дітей-безбатченків, і зменшення населення. "Мужей может быть много, а ребенок - один!" Респект автору, що підняла таку важливу проблему.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-26 15:12:13 ]
Дякую усім за відгуки. Тепер відповідатиму.
По черзі...
В цьому вірші я дивлюся на зміни. Вони (прогрес, регрес?) невідворотні. Але ж... Усі ми знаємо, що кохання має бути СРАВЖНІМ. Не вельми вірю, що аж... на 28 му по рахунку чоловікові можна нарешті закохатися.
Я росла в школі, де теж міряли лінійкою сукенки, мені теж зауважували. І це було занадто... Краще бути більш скромною дівчині завжди. Хіба ні? Матюки нині привселюдно. Я про це думала, коли писала. Душа болить. Така вже я є. Моя молодість пройшла в Яготині та Ялті. Повернулася в Полтаву зросійщену, на вулицях тоді не лунала українська мова, вивіски переважно російською. Дівчатка вже...соромляться цноти. Хіба не варто ЗІТХНУТИ, що я й зробила віршем. Я люблю молодь і юнь. Я мати. Я хочу в Україні чути свою мову не рідше, аніж інші. Я не шовіністка. Душа болить. За бабусь, які простибі просять, за тих, хто мимо йде і не кладе в руку. А жуйку купить. От про це вірш. Дітей варто плекати... а якими виростуть - знає лише Всевишній та покаже ЧАС.

Про оцінки: мені ставлять 5,5, але ЦЕ ???чомусь ...понижує рейтинг. Я писала про це , а пояснили... що лише Майстри, а не любителі ставлячи 5,5 чи 6, додають мені рейтинг.
Тож іноді видаляю вірш з високою оцінкою, бо вона (о диво...) понизила рейтинг. Я так бачу... Просто я не хочу втрачати ніби ж непоганий нинішній рейтинг. А оцінки...це вже не так суттєво. Відгуки пишіть, я їх ціную. А 6 балів... ставити можна...якщо справді таке є бажання... чи скромно це писати, просто пояснила відмову від оцінок... :)Всім дякую, любі читачі. З теплом та пошаною, Майя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 20:37:25 ]
Таки то є правда - про рейтинги. Можу поставити лиш 5,5 у той час, коли вірш вартий більшого - неприємна ситуація.Це одна з причин, котрі примушують мене уникати оцінювання чиєїсь творчості.Але видаляти свої вірші з-за оцінки - та біс з ним, тим рейтингом. Інша справа, коли по коментарях побачу, що вірш невдалий, чи сама дійду до такого висновку. Це ж моє обличчя, справжнє, і одна справа - трошки увиразнити його косметикою, і зовсім інша - ховати його під маску,яка дозволяє іншим бачити тільки частину обличчя, бо загальні правила до цього підштовхують. Ну не таке моє обличчя гарне, як у інших, хай навіть воно комусь потворне, але воно моє і я не хочу його приховувати, адже хто писатиме щирий коментар для маски - а саме наявність відвертих коментарів ка цьому ресурсі купила колись моє серце, як то кажуть, з потрохами.:)Хоча досконалих речей на світі, мабуть, таки немає.
А щодо скромності... Безсоромним легко мати справу зі скромними - затюкати простіше. А ще скромність спонукає не виділятись із сірої маси - тож хороша це якість, чи зручна для маніпулювання особистістю, якій вона проитаманна? Стереотип того що скромність не може бути поганою якістю примушує хороших людей усякому непотрібу дорогою поступатись. А усякий непотріб під маску показної скромності своє справжнє обличчя ховає. Що у цьому хорошого? Тож я швидше за те, що в усьому міру треба знати. Бо будемо занадто скромними, наприклад, у відстоюванні національних інтересів (і мови - як одного з них) - завжди будемо задніх пасти. І поряд з тими бабусями власних дітей чи онуків побачимо.
Стосовно цноти - то вона ще ні одній бажаючій не заважала після весілля скурвитись, тож, коли мій син, піддражнюючи, запитав, що я робитиму, як він мені невістку з траси приведе, то я йому відповіла, що то його особиста справа, а я що приведе, те й прийму. Я думаю, що болить нам, Світланко-Майє, однаково, і за одне і те ж, і я не проти Вашого вірша, і з яких боків би ми з Вами не дивились на те, що нам болить, а долати доведеться.Тож наснаги Вам і успіхів. З найкращими дружніми почуттями і повагою до Ващої творчості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Чернець (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-26 20:52:35 ]
Довкола нас багато гарного, але й багото сумного. Добре коли поети пишуть про перше, важливо, щоби писали про друге. Шеченко мав своїх "москалів", ми маємо своїх "негрів" і "арабів". Те, що справжне, цінне залишиться, з тим, що фальшиве потрібно боротися. І може, в першу чергу, поетам. Такі вірші дуже потрібні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-26 21:18:43 ]
Втішно, що вірш викликав стільки відгуків... Можна роздумувати над словами кожного із Вас, шановні. Що я і роблю. :)
Усім вдячна ...
Справді, болить нам одне, долаємо поодинці.
Вірш мій "Лоліта" закінчується словами..."йду - з лікарні в юрму, де у кожного власна мета, власні труднощі й способи вижить."
Ніби й разом, ніби й кожен сам бореться.
За єдність! Тримаймося...
Я. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-27 00:24:49 ]
Дописую Тетяні Росі (гарне ім"я): так, скромним жити важко. Взагалі жити не вельми легко. Але життя прекрасне... Життя гартує. Міці нам усім! "Що я спроможна? Лиш співчувати блідій скрипальці, в сльозах хлоп"яті..."І таке писала. :)