ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мар'ян Кіхно
2026.07.14 03:23
Як ми не стали дипломатами
Я сподіваюсь, у вас ніколи більше не виникне подібна можливість. Але знати про неї надалі доцільно та смішно. На ту мить Україна збиралася в державний кулак, і ми двоє, шниривши на Хрещатику-26, вирішили від балди найнятися ще й перекладачами в Міністер

Володимир Бойко
2026.07.13 19:08
Історичні парадокси -2
І історію і сучасність підганяють одне під одного. Декому у Варшаві знову закортіло у Варшавський договір. А заодно й під московське сідло. Гонор може перекладатися як «честь», «гідність». Але може також як «пиха» чи «чванство». Вибір за паньством.

Юрій Лазірко
2026.07.13 17:09
Зима Вже Близько -- з присмаком блюзу
те "я" - останнє в зграї літер
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот

те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні

С М
2026.07.13 15:04
Ядро & Цеп (Janis Joplin @McMahon Stadium Calgary July 4 1970)
Дивлячись у вікна
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки

Вячеслав Руденко
2026.07.13 14:41
Secret place
Таємний кут у скалках скла
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.

Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,

Тетяна Левицька
2026.07.13 14:28
Гранітний
Скинувши зажуру із чола,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.

Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,

Іван Потьомкін
2026.07.13 14:04
***
Як у коханні щось не йдеться,
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.

Борис Костиря
2026.07.13 13:35
* * *
Мороз тривожний покриває розум,
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.

Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса

хома дідим
2026.07.13 11:10
* 140 *
сів і віршик написав
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри

Ірина Вовк
2026.07.13 10:45
«АНАСТАСІЯ: Срібний хрест Адмонта» (продовження 2)
СПАЛАХ ТРЕТІЙ. СВІТЛО І ТІНІ СЕКЕШФЕГЕРВАРА Розспівний шепіт Бояна завис у густому від видінь минулого повітрі на півслові… Його долоні, що гріли ступні Анастасії, злегка здригнулися. Він підвів голову, подивився на вузьке вікно-бійницю вгорі тьмяної ке

Паб Лімерик
2026.07.13 09:31
Атлас людських дивацтв
Таксопарку міського шофер
Пішоходом працює тепер.
Залишкове пальне
Він продасть і гульне,
Як і всякий місцевий шофер.

А товариш його на «Рено»
Перевозить усяке майно

Віктор Кучерук
2026.07.13 06:49
* * *
Прибите хвилями до берега,
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...

Артур Курдіновський
2026.07.12 21:59
Втома (сонет)
Заплющив очі. Темрява сліпа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.

Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа

Вячеслав Руденко
2026.07.12 19:49
Berceuse
Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,

Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні

Євген Федчук
2026.07.12 15:11
Як гинуть багаті царства…
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес

Борис Костиря
2026.07.12 13:42
* * *
Насувається сніг всеохопний,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.

Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Не наснись журбою...
Образ твору http://makrus-studio.com/node/1933



Матінко рідненька, не наснись журбою,
Як чудесник-місяць струшує зорю.
Пісню солов’їну я візьму з собою
І полину, мрійно, в молодість твою.

Спогади дитинства, ніби на долоні.
Сукня із шифону знову, як нова.
Скільки промайнуло? Побіліли скроні,
Впали сиві роси на твої жнива.

Матінко рідненька, бджілка-трудівниця,
Невгомонна сила стійкості й добра,
Хай на довгій ниві буйно колоситься
Паростю пшениці молода пора.

Не лічи, старенька, зморшки на обличчі,
Порахуй онуків, що пустила в світ.
Сонячно, привітно зазирни у очі,
Засвітися, мамо, наче мальви цвіт.

Коровай весільний, свіжі паляниці,
Пишні та духмяні квітнуть на столі,
Принесу зірницю з нашої криниці,
Що насіяв щедро місяць по землі.

Маємо родинні цінності плекати,
Як ріку джерела, напувати край.
Не скінчаться весни, доки кожна мати
Буде готувати дітям коровай.

2006 - 2010 р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-07-12 13:47:43
Переглядів сторінки твору 5005
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.608 / 6.24)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.688 / 6.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.07.13 22:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-12 14:16:42 ]
Таню, вірш канонічно-традиційний, як і наше ставлення до мам у випадку позитивних родинних стосунків, викликає теплі почуття. Мене лиш в одному місці шкарябнуло по емоціям: "Витягни... Принеси... Поклади...". Тут би краще було "Витягну... Принесу... Покладу..." - якраз би узгоджувалось з "Маємо родинні цінності плекати", а то так, наче повчання для неньки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-12 15:18:54 ]
Донечка для мами "випекла" вірша,
А начинка в ньому - дочкина ДУША!!!
;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2010-07-12 15:27:38 ]
Дякую, Патарочко, дуже приємно та ніжно!!!
З сонячною посмішкою та ніжністю,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2010-07-12 15:25:53 ]
Дякую, Таню!
Мені хочеться підбадьорити наших мам. Короваї печуться ж на весілля.
"Не скінчаться весни, доки кожна мати
Буде готувати дітям коровай."
Якби я написала "витягну", "принесу", то була б інша пісня.
Можливо, мені не треба було писати, що мати старенька? І в 50 можно мати онуків!
Останній катрен - підсумок, звернення до всіх.
З теплом,
Таня



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-12 16:45:41 ]
Не для суперечки, для розмови: у вірші ж вжито не "короваї", а "паляниці", і це впливає на сприйняття. Думка не акцентується, на тому що мова йде про весільні короваї, якось не виникло відчуття про те,що ті паляниці і коровай з останньої строчки одне і те ж, от якби на це хоч назва вказувала...
"Коровай весільний на святій водиці
Поклади духмяний, пишний на столі...";
"Коровай весільний сонцем у світлиці..." Таню, це тільки моє бачення, я можу помилятись, просто відстороніться, потім прочитайте свій вірш ще, і якщо моя думка буде здаватись Вам неправильною - не звертайте на неї уваги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2010-07-13 11:01:24 ]
Добридень, Таню!
Подумала над Вашою пропозицією і вирішила все ж таки прислухатися до Вашої поради. Сподіваюсь, виправила на краще. Дякую за допомогу та щирість.
З повагою та теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-07-12 16:12:58 ]
Таню, присутня у вірші стандртність образів,але це прикрашає вірш, бо за новими течіями, інколи, хочеться звичайного людинного тепла. Тому про маму не критикується... А згадується з ніжністю. Сподіваюся , з Ваших уст вірш звучить особливо і щемко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2010-07-13 11:05:32 ]
Юленько, дякую!
Це старий вірш, до якого повернулася наразі з редактурою, бо один композитор написав на нього музику.
З теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2010-07-13 20:27:17 ]
Добрий вечір Таню! Запашна у Вас поезія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2010-07-13 20:42:44 ]
Добрий вечір Василю!
Дякую за теплий відгук!