
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.15
22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
2025.09.15
11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово
2025.09.15
10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
2025.09.15
09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
2025.09.15
05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
2025.09.15
00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом.
Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться.
Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий.
Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.
2025.09.14
21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
2025.09.14
16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
2025.09.14
15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
2025.09.14
15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
2025.09.13
22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
2025.09.13
22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
2025.09.13
13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
2025.09.12
21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Цимбалюк (1971) /
Вірші
Моєму Володимиру Висоцькому
…Він мав тільки сім нот, а між них свої сім кольорів…
Гриф гітари його бунтував, розриваючи грати!..
Він, як сніп, запалав, і як зірка на небі, згорів!..
Розчинивши свій дух - те, що в нас неможливо забрати…
…В цьому імені – Світ, а в душі – невпокоєна ліра!..
Недаремно його Володимир батьки нарекли!..
Як він жити хотів! Як він з хрипом в піснях своїх вірив!..
Його Гамлет – як Той, на Голгофу якого тягли…
….Скільки він написав! Тим пісням непростим марно ліку!..
Як душили його, як хотіли заклеїти рот!...
Та тремтів він тоді, як услід відкривалися вікна,
Бо "включали" - його, і спинявся навколо народ!..
…У піснях його – сила, нескорені гори і горе!..
І суворі сніги, і історія наша блатна…
І казкові герої, і світла романтика моря…
І французька любов, і описана з болем війна!..
… Бачу сон наяву, як по краю проносяться коні!..
Бачу відчай вовків, лють ловців, прапорців частокіл!..
В бані парять його, а з грудей кров’ю плаче ікона…
Бачу погляд – як сталь, чую слово – як криці укол!
…Як печально бринить чорним соло ваганьківська тиша…
Тут спинився навік той, кому перервали політ…
Він співав, як хотів, він на люди без одягу вийшов,
Голос Барда хрипить, а душа перетоплює лід!
...Повертаються всі – та не ті, хто, як хліб, нам потрібний!
Не вертаються ті, хто життя пролітає, як мить…
Він прожив сорок два, він проніс до кінця хрест свій срібний!
А з вікна дотепер віщим голосом пісня хрипить!
«...Корабли постоят – и ложатся на курс,
Но они возвращаются сквозь непогоды…
Я, конечно, вернусь – весь в друзьях и в мечтах,
Я, конечно, спою – не пройдет и полгода…»
Кумпала Вір,
23.05.2006 р., м. Хмельницький
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Моєму Володимиру Висоцькому
...Проведите, проведите меня к нему.
Я хочу видеть этого человека...
Сергей Есенин

Гриф гітари його бунтував, розриваючи грати!..
Він, як сніп, запалав, і як зірка на небі, згорів!..
Розчинивши свій дух - те, що в нас неможливо забрати…
…В цьому імені – Світ, а в душі – невпокоєна ліра!..
Недаремно його Володимир батьки нарекли!..
Як він жити хотів! Як він з хрипом в піснях своїх вірив!..
Його Гамлет – як Той, на Голгофу якого тягли…
….Скільки він написав! Тим пісням непростим марно ліку!..
Як душили його, як хотіли заклеїти рот!...
Та тремтів він тоді, як услід відкривалися вікна,
Бо "включали" - його, і спинявся навколо народ!..
…У піснях його – сила, нескорені гори і горе!..
І суворі сніги, і історія наша блатна…
І казкові герої, і світла романтика моря…
І французька любов, і описана з болем війна!..
… Бачу сон наяву, як по краю проносяться коні!..
Бачу відчай вовків, лють ловців, прапорців частокіл!..
В бані парять його, а з грудей кров’ю плаче ікона…
Бачу погляд – як сталь, чую слово – як криці укол!
…Як печально бринить чорним соло ваганьківська тиша…
Тут спинився навік той, кому перервали політ…
Він співав, як хотів, він на люди без одягу вийшов,
Голос Барда хрипить, а душа перетоплює лід!
...Повертаються всі – та не ті, хто, як хліб, нам потрібний!
Не вертаються ті, хто життя пролітає, як мить…
Він прожив сорок два, він проніс до кінця хрест свій срібний!
А з вікна дотепер віщим голосом пісня хрипить!
«...Корабли постоят – и ложатся на курс,
Но они возвращаются сквозь непогоды…
Я, конечно, вернусь – весь в друзьях и в мечтах,
Я, конечно, спою – не пройдет и полгода…»
Кумпала Вір,
23.05.2006 р., м. Хмельницький
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію