...Проведите, проведите меня к нему.
Я хочу видеть этого человека...

Сергей Есенин

…Він мав тільки сім нот, а між них свої сім кольорів…
Гриф гітари його бунтував, розриваючи грати!..
Він, як сніп, запалав, і як зірка на небі, згорів!..
Розчинивши свій дух - те, що в нас неможливо забрати…

…В цьому імені – Світ, а в душі – невпокоєна ліра!..
Недаремно його Володимир батьки нарекли!..
Як він жити хотів! Як він з хрипом в піснях своїх вірив!..
Його Гамлет – як Той, на Голгофу якого тягли…

….Скільки він написав! Тим пісням непростим марно ліку!..
Як душили його, як хотіли заклеїти рот!...
Та тремтів він тоді, як услід відкривалися вікна,
Бо "включали" - його, і спинявся навколо народ!..

…У піснях його – сила, нескорені гори і горе!..
І суворі сніги, і історія наша блатна…
І казкові герої, і світла романтика моря…
І французька любов, і описана з болем війна!..

… Бачу сон наяву, як по краю проносяться коні!..
Бачу відчай вовків, лють ловців, прапорців частокіл!..
В бані парять його, а з грудей кров’ю плаче ікона…
Бачу погляд – як сталь, чую слово – як криці укол!

…Як печально бринить чорним соло ваганьківська тиша…
Тут спинився навік той, кому перервали політ…
Він співав, як хотів, він на люди без одягу вийшов,
Голос Барда хрипить, а душа перетоплює лід!

...Повертаються всі – та не ті, хто, як хліб, нам потрібний!
Не вертаються ті, хто життя пролітає, як мить…
Він прожив сорок два, він проніс до кінця хрест свій срібний!
А з вікна дотепер віщим голосом пісня хрипить!

«...Корабли постоят – и ложатся на курс,
Но они возвращаются сквозь непогоды…
Я, конечно, вернусь – весь в друзьях и в мечтах,
Я, конечно, спою – не пройдет и полгода…»

Кумпала Вір,
23.05.2006 р., м. Хмельницький