Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.02
21:40
У лісі народилася,
У лісі і зросла.
Завжди струнка Ялинонька
Зеленою була.
Співала завірюха їй:
«Ялинонько, бай-бай»
Вкладався снігом Сніговій,
У лісі і зросла.
Завжди струнка Ялинонька
Зеленою була.
Співала завірюха їй:
«Ялинонько, бай-бай»
Вкладався снігом Сніговій,
2026.01.02
20:51
Ностальгічний сонет
Тихенько минають хвилини.
Над життя сідає імла.
Є правнук, є внуки, є сини…
Здається все є. А нема.
Я серцем вдивляюсь в минуле.
Тихенько минають хвилини.
Над життя сідає імла.
Є правнук, є внуки, є сини…
Здається все є. А нема.
Я серцем вдивляюсь в минуле.
2026.01.02
16:04
Цей ваш токсичний позитив
Сьогодні має безліч масок.
Юрбу бездумну звеселив
Ваш опромінений Пегасик.
Лунає з будь-якої праски
Цей ваш токсичний позитив.
Всі перемоги та поразки
Сьогодні має безліч масок.
Юрбу бездумну звеселив
Ваш опромінений Пегасик.
Лунає з будь-якої праски
Цей ваш токсичний позитив.
Всі перемоги та поразки
2026.01.02
14:20
Шукаю ялинку у березні,
Шукаю шляхи у розлук.
Шукаю на тихому березі
Прадавніх і здавлених мук.
Шукаю я влітку хурделиці,
А взимку - цвітіння й тепла.
Шукаю захованих демонів
Шукаю шляхи у розлук.
Шукаю на тихому березі
Прадавніх і здавлених мук.
Шукаю я влітку хурделиці,
А взимку - цвітіння й тепла.
Шукаю захованих демонів
2026.01.02
13:56
На гору! На гору!
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Де вітер і сніг розходилися в грищах,
Де зашпари, сльози і сміх.
З гори стрімголов. Наче посвист ракети.
Ледь мріє-іскриться лижня.
На цій я чи, може, на іншій планеті
В дикому захваті м
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Де вітер і сніг розходилися в грищах,
Де зашпари, сльози і сміх.
З гори стрімголов. Наче посвист ракети.
Ледь мріє-іскриться лижня.
На цій я чи, може, на іншій планеті
В дикому захваті м
2026.01.02
13:32
Ну що ж таки прийшла зима.
І світ чорнющий забілила.
Стояв на голові сторчма --
Наляканий і сполотнілий.
Тепер вже -- на ногах немов,
Співає радісно осанну --
Прийшло до нас воно ізнов
І світ чорнющий забілила.
Стояв на голові сторчма --
Наляканий і сполотнілий.
Тепер вже -- на ногах немов,
Співає радісно осанну --
Прийшло до нас воно ізнов
2026.01.02
13:19
Зима теперішня не бутафорська,
Від неба до землі все справжнє.
Хоча вона ще та чудна акторка,
Можливості її безкрайні.
Пропахла білосніжними снігами,
Морозця додала старанно.
Широка чарівнича панорама
Від неба до землі все справжнє.
Хоча вона ще та чудна акторка,
Можливості її безкрайні.
Пропахла білосніжними снігами,
Морозця додала старанно.
Широка чарівнича панорама
2026.01.02
11:05
Нитки – не волосся!
Лещата – не руки!
Клейонка – не шкіра м’яка!
Стіна – не людина!
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе від вікна.
Мов лампочки – очі.
Лещата – не руки!
Клейонка – не шкіра м’яка!
Стіна – не людина!
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе від вікна.
Мов лампочки – очі.
2026.01.02
10:59
Не лячно пірнути у прірву бажань,
минуле лишити за кілька зупинок...
Яка ж боягузка нестерпна ти, Тань —
в пісочнім годиннику — дрібка крупинок.
Тягнула роками важкий хрест судьби,
прощала зневагу, образи і зради;
тікала від себе у церкву, аби
минуле лишити за кілька зупинок...
Яка ж боягузка нестерпна ти, Тань —
в пісочнім годиннику — дрібка крупинок.
Тягнула роками важкий хрест судьби,
прощала зневагу, образи і зради;
тікала від себе у церкву, аби
2026.01.01
21:12
Я народився в п’ятдесятих.
Помер тиран – призвідник лих!
Війна позаду. Для завзятих
З'явився шанс зробити вдих.
Помер тиран – призвідник лих!
Війна позаду. Для завзятих
З'явився шанс зробити вдих.
2026.01.01
14:06
На жаль, таке в історії бува.
Про когось книги і романи пишуть,
А іншого згадають словом лише,
Хоч багатьом жаліють і слова.
Згадати Оришевського, хоча б.
Хтось чув про нього? Щось про нього знає?
З істориків хтось в двох словах згадає,
Що в гетьма
Про когось книги і романи пишуть,
А іншого згадають словом лише,
Хоч багатьом жаліють і слова.
Згадати Оришевського, хоча б.
Хтось чув про нього? Щось про нього знає?
З істориків хтось в двох словах згадає,
Що в гетьма
2026.01.01
13:49
Де Бог присутній – все просте,
там сяє полум’я густе,
бо Духом сповнене росте,
коли цей шанс Йому дасте.
01.01.2026р. UA
там сяє полум’я густе,
бо Духом сповнене росте,
коли цей шанс Йому дасте.
01.01.2026р. UA
2026.01.01
13:36
Відшуміла трепетна гітара
Під бузком шаленим і хмільним.
Нині реп заходить в шумні бари,
Як розбійник в пеклі молодім.
Наш романтик зачаївся в сумі
І зачах у навісних димах.
Тільки шльондра грає бугі-вугі
Під бузком шаленим і хмільним.
Нині реп заходить в шумні бари,
Як розбійник в пеклі молодім.
Наш романтик зачаївся в сумі
І зачах у навісних димах.
Тільки шльондра грає бугі-вугі
2026.01.01
11:59
Одягнула зимонька
Білу кожушинку,
А на ній вмостилися
Сріблені сніжинки.
І яскріють гудзики -
Золотять крижини.
Комірець із пуху -
Білу кожушинку,
А на ній вмостилися
Сріблені сніжинки.
І яскріють гудзики -
Золотять крижини.
Комірець із пуху -
2026.01.01
11:52
За-олів’є-нчив олів’є…
За-вінігретив віні-грет я
І в ролі хитрого круп’є
Погодив витрати з бюджетом…
Шампаньське в список не ввійшло.
Вино червоне зчервоніло
Тому, що зрадило бабло.
Причин до ста… перехотіло.
За-вінігретив віні-грет я
І в ролі хитрого круп’є
Погодив витрати з бюджетом…
Шампаньське в список не ввійшло.
Вино червоне зчервоніло
Тому, що зрадило бабло.
Причин до ста… перехотіло.
2026.01.01
10:40
Вже повертаючись назад
в минулий рік, такий болючий,
згадалось, як у снігопад
долала бескиди і кручі.
Без рятувального весла
назустріч повені пливла
і розбивала босі ноги
об кам'яні життя пороги.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в минулий рік, такий болючий,
згадалось, як у снігопад
долала бескиди і кручі.
Без рятувального весла
назустріч повені пливла
і розбивала босі ноги
об кам'яні життя пороги.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Цимбалюк (1971) /
Вірші
Моєму Володимиру Висоцькому
…Він мав тільки сім нот, а між них свої сім кольорів…
Гриф гітари його бунтував, розриваючи грати!..
Він, як сніп, запалав, і як зірка на небі, згорів!..
Розчинивши свій дух - те, що в нас неможливо забрати…
…В цьому імені – Світ, а в душі – невпокоєна ліра!..
Недаремно його Володимир батьки нарекли!..
Як він жити хотів! Як він з хрипом в піснях своїх вірив!..
Його Гамлет – як Той, на Голгофу якого тягли…
….Скільки він написав! Тим пісням непростим марно ліку!..
Як душили його, як хотіли заклеїти рот!...
Та тремтів він тоді, як услід відкривалися вікна,
Бо "включали" - його, і спинявся навколо народ!..
…У піснях його – сила, нескорені гори і горе!..
І суворі сніги, і історія наша блатна…
І казкові герої, і світла романтика моря…
І французька любов, і описана з болем війна!..
… Бачу сон наяву, як по краю проносяться коні!..
Бачу відчай вовків, лють ловців, прапорців частокіл!..
В бані парять його, а з грудей кров’ю плаче ікона…
Бачу погляд – як сталь, чую слово – як криці укол!
…Як печально бринить чорним соло ваганьківська тиша…
Тут спинився навік той, кому перервали політ…
Він співав, як хотів, він на люди без одягу вийшов,
Голос Барда хрипить, а душа перетоплює лід!
...Повертаються всі – та не ті, хто, як хліб, нам потрібний!
Не вертаються ті, хто життя пролітає, як мить…
Він прожив сорок два, він проніс до кінця хрест свій срібний!
А з вікна дотепер віщим голосом пісня хрипить!
«...Корабли постоят – и ложатся на курс,
Но они возвращаются сквозь непогоды…
Я, конечно, вернусь – весь в друзьях и в мечтах,
Я, конечно, спою – не пройдет и полгода…»
Кумпала Вір,
23.05.2006 р., м. Хмельницький
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Моєму Володимиру Висоцькому
...Проведите, проведите меня к нему.
Я хочу видеть этого человека...
Сергей Есенин
…Він мав тільки сім нот, а між них свої сім кольорів…Гриф гітари його бунтував, розриваючи грати!..
Він, як сніп, запалав, і як зірка на небі, згорів!..
Розчинивши свій дух - те, що в нас неможливо забрати…
…В цьому імені – Світ, а в душі – невпокоєна ліра!..
Недаремно його Володимир батьки нарекли!..
Як він жити хотів! Як він з хрипом в піснях своїх вірив!..
Його Гамлет – як Той, на Голгофу якого тягли…
….Скільки він написав! Тим пісням непростим марно ліку!..
Як душили його, як хотіли заклеїти рот!...
Та тремтів він тоді, як услід відкривалися вікна,
Бо "включали" - його, і спинявся навколо народ!..
…У піснях його – сила, нескорені гори і горе!..
І суворі сніги, і історія наша блатна…
І казкові герої, і світла романтика моря…
І французька любов, і описана з болем війна!..
… Бачу сон наяву, як по краю проносяться коні!..
Бачу відчай вовків, лють ловців, прапорців частокіл!..
В бані парять його, а з грудей кров’ю плаче ікона…
Бачу погляд – як сталь, чую слово – як криці укол!
…Як печально бринить чорним соло ваганьківська тиша…
Тут спинився навік той, кому перервали політ…
Він співав, як хотів, він на люди без одягу вийшов,
Голос Барда хрипить, а душа перетоплює лід!
...Повертаються всі – та не ті, хто, як хліб, нам потрібний!
Не вертаються ті, хто життя пролітає, як мить…
Він прожив сорок два, він проніс до кінця хрест свій срібний!
А з вікна дотепер віщим голосом пісня хрипить!
«...Корабли постоят – и ложатся на курс,
Но они возвращаются сквозь непогоды…
Я, конечно, вернусь – весь в друзьях и в мечтах,
Я, конечно, спою – не пройдет и полгода…»
Кумпала Вір,
23.05.2006 р., м. Хмельницький
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
