Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Святослав Караванський (1949) /
Вірші
Пошук українського слова
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пошук українського слова
До змісту.
ПОШУК УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА
або
Б О Р О Т Ь Б А З А Н А Ц І О Н А Л Ь Н Е ”Я”
(Науково-популярні бесіди на мовні теми
з додатком словничків-рятівничків від моди та мавпування)
ПОШУК УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА
або
Б О Р О Т Ь Б А З А Н А Ц І О Н А Л Ь Н Е ”Я”
(Науково-популярні бесіди на мовні теми
з додатком словничків-рятівничків від моди та мавпування)
АНОТАЦІЯ
”Пошук українського слова” - це науково-популярна розвідка, призначена стати в пригоді шукачам якісного українського слова. Вона знайомить читачів з підступними методами обернути українську мову на безперспективне ”язичіє”. Заразом на сторінках видання накреслено напрямні, як, виходячи із самобутніх українських словотворчих моделей, ”шукати” і творити конкурентоздатну термінологію. Проаналізовано лексичні пошуки окремих лексикографів.
”Пошук українського слова” адресовано шанувальникам українського слова та всім небайдужим до долі української мови в Україні.
ПЕРЕДМОВА
Те, що пережила українська мова у ХХ столітті важко окреслити одним словом.
Формально в УССР вживання української мови не заборонялось, але під гаслами єдности із старшим братом - великим російським народом і благотворности впливів російської мови на українську ширилась впроваджувана згори практика зближення української мови з російською. Українська мова стала. таким чином, об’єктом поступового розкладу й нищення. Зміни, яких зазнав у 30-і роки український правопис, лексикографічна практика і методика лінгвістичних досліджень, були спрямовані на усунення розбіжностей між російською і українською мовами, на зближення фонетичних особливостей, лексичної бази, морфологічної та синтаксичної будови, в наслідок чого українська мова в її офіційних стилях обернулась на бліду копію російської.
Юрій Шевельов з цього приводу пише:
”Урядове втручання взагалі, а в даному випадку з боку уряду, опанованого росіянами, - у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати української мови прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар’єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поруч цих ”клясичних” метод радянська система встановлює контроль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови...”.
Пропонувана увазі української громадськости праця Святослава Караванського ”Пошук українського слова або боротьба за національне Я” є свого роду аналізом і класифікацією мововбивчих процесів, що їх зазнала українська мова в УССР.
Поруч з аналізом ”винаходів” колонізаторів автор на конкретних прикладах накреслює шляхи до відродження ”матірньої”, тобто традиційної і традиційно вмотивованої української лексики, розглядає дискусійні правила орфографії і навіть наводить проект правописної реформи на підставі правопису Української Академії Наук, чинного до 1929 р.
Праця такої ”тональности” дуже на часі в сучасній Україні. Її з інтересом прочитає і учень старших класів, і студент - майбутній філолог, як рівно ж і філолог дипломований. Корисно ознайомитися з нею і нашій духовній еліті - письменникам, журналістам, державним діячам.
Назва ”Пошук” якнайкраще відповідає змістові цієї праці. Уся духовна історія людства - це пошук. Тільки той, хто шукає, знаходить.
ВСТУПНЕ СЛОВО
Людські мови - як і все у природі - мають свої характерні риси.
Має такі риси і українська мова.
Які вони, ці риси?
Українська мова сьогодні - це арена боротьби між уявою і штампом, між пошуком і зашореністю, між летом і повзанням.
Це - сьогодні. А до сьогодні?
Важкий і тернистий був її ”життєвий шлях”. Зроджена у боротьбі та праці народу, українська мова зазнала чимало сторонніх впливів. Ці впливи були з одного боку корисні, а з другого - шкідливі. І образ мови - її тональність - змінилися.
Та мова, якою ми говоримо сьогодні, зазнала багато змін. Якби до рук Котляревського або Шевченка, потрапив примірник сучасної газети, дуже важко було б переконати наших класиків, що це писано їхньою мовою. Дуже вже багато в сучасній мові мулу, непотрібного мавпування і плазування перед іншими мовами.
Ми знаємо, що в нашому світі має вартість усе самобутнє, оригінальне, первородне. Коли геолог розглядає пробу гірської породи, він будь-що хоче очистити її від домішок і дістати ”чисту породу”. Шукач золота відмиває породу і дошукується щирого золота.
Щось подібне керувало і автором: йому хотілося відшукати у суміші мовних потоків, чистий потік - щиру українську мову.
Про це і йтиме мова у цій книжці.
Дентон, листопад 1997 р. Автор
Правопис, застосований у публікації, описано в розділі LХХУ.
У цитатах збережено правопис цитованих публікацій.
ПЕРЕДМОВА
ВСТУПНЕ СЛОВО
ЧАСТИНА І. ПІД ЗНАКОМ ДВОМОВНОСТИ.
І. Зазираючи в минуле
ІІ. Добір українських форм
ІІІ. Взаємозбагачення чи тотальне збіднення?
ІV. Теоретичні винаходи
V. Тенденція редагування
VІ. Безвісти пропащі
VІІ. Словесні ущипки
VІІІ. Нещастя ходить парами
ІХ. Нахил в один бік
Х. Мавпована словотворчість
ХІ. Джерела мавпування
ХІІ. Учні перевершують учителя
ХІІІ. Від мавпування до деградації
ХІV. Відпружмося!
ХV. Закання
ХVІ. Словничок-рятівничок від закання
ХVІІ. Прищеплене, але чуже
ХVІІІ. Тональність - великий чоловік
ХІХ. Про мову Конституції
ЧАСТИНА ІІ. НА ПОХИЛЕ ДЕРЕВО КОЗИ СКАЧУТЬ.
ХХ. Мода
ХХІ. Перерва
ХХІІ. Мода (продовження)
ХХІІІ. Словничок-рятівничок від моди
ХХІV. Тенденція переходить у звичку
ХХV. Ще одна пошесть
ХХVІ. Словники
ХХVІІ. Рекорди механізації
ХХVІІІ. Лексика на вибір
ХХІХ. Змова замовчування
ХХХ. Перетягання струни або псевдоукраїнізація
ХХХa. Пуристичні забобони
ХХХІ. Профанізація
ХХХІІ. Думаймо, шукаймо і творім!
ХХХІІІ. Вивчаймо, розвиваймо, вдосконалюймо!
ЧАСТИНА ІІІ. ТРОХИ ІСТОРІЇ.
ХХХІV. Коли це почалося?
ХХХV. Іван Котляревський
ХХХVІ. Війна словес
ХХХVІІ. Після Котляревського
ХХХVІІІ. Навчаючись чужого
ХХХІХ. ”Коштує мене” чи ”коштує мені”?
ХL. Слово Галичині
ХLІ. Висновки
ЧАСТИНА ІV. ПОШУК - ЦЕ ТВОРЧІСТЬ.
ХLІІ. Вступ
ХLІІІ. Шануймо традицію!
ХLІV. Стилістам на пам’ять
ХLV. Що задовго, то нездорово
ХLVІ. Про почуття мови
ХLVІІ. Права рука мовного смаку
ХLVІІІ. Права рука мовного смаку (продовження)
ХLІХ. Чи пусте діло наголос?
L. Взаємопритертість
LІ. Хвилина відпруження
LІІ. Запорука безсмертя
LІІІ. Про військові команди
LІV. Про статті на мовні теми
LV. До мови з державним мисленням
LVІ. Пошуки термінології
LVІІ. Напрямні пошуку
LVІІІ. І один у полі воїн
LІХ. Мале, а діло робить
LХ. Коротка павза
LХІ. Мавпована традиція
LХІІ. Словничок-рятівничок від мавпування
ЧАСТИНА V. БОРОТЬБА ЗА НАЦІОНАЛЬНЕ ”Я”.
LХІІІ. Вступ
LХІV. Клопіт наш спільний
LХV. Війна за національне ”Я”
LХVІ. Останній перепочинок
LХVІІ. За сценарієм ”россіянина Криму”
LХVІІІ. Крик крикуна в пустелі
LХІХ. Правопис слова ”трикутній” (Нарікання з адресою та висновками)
LХХ. ”Неперервність” української ментальности (Лікарю, зцілися сам!)
LХХІ. З відкритого листа до академіка М. Жулинського (Ненаукове тло наукових концепцій)
LХХІІ. Модернізований правопис-24 (”Неперервність” української ментальності)
LXXIII. Підсумки (Відкритий лист до М. Жулинського)
LХХІV. (Модернізований правопис-24)
LХХV. (Підсумки)
ІНДЕКС-1 (Українська лексика)
ІНДЕКС-2 (Російська лексика)
”Пошук українського слова” - це науково-популярна розвідка, призначена стати в пригоді шукачам якісного українського слова. Вона знайомить читачів з підступними методами обернути українську мову на безперспективне ”язичіє”. Заразом на сторінках видання накреслено напрямні, як, виходячи із самобутніх українських словотворчих моделей, ”шукати” і творити конкурентоздатну термінологію. Проаналізовано лексичні пошуки окремих лексикографів.
”Пошук українського слова” адресовано шанувальникам українського слова та всім небайдужим до долі української мови в Україні.
ПЕРЕДМОВА
Те, що пережила українська мова у ХХ столітті важко окреслити одним словом.
Формально в УССР вживання української мови не заборонялось, але під гаслами єдности із старшим братом - великим російським народом і благотворности впливів російської мови на українську ширилась впроваджувана згори практика зближення української мови з російською. Українська мова стала. таким чином, об’єктом поступового розкладу й нищення. Зміни, яких зазнав у 30-і роки український правопис, лексикографічна практика і методика лінгвістичних досліджень, були спрямовані на усунення розбіжностей між російською і українською мовами, на зближення фонетичних особливостей, лексичної бази, морфологічної та синтаксичної будови, в наслідок чого українська мова в її офіційних стилях обернулась на бліду копію російської.
Юрій Шевельов з цього приводу пише:
”Урядове втручання взагалі, а в даному випадку з боку уряду, опанованого росіянами, - у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати української мови прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар’єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поруч цих ”клясичних” метод радянська система встановлює контроль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови...”.
Пропонувана увазі української громадськости праця Святослава Караванського ”Пошук українського слова або боротьба за національне Я” є свого роду аналізом і класифікацією мововбивчих процесів, що їх зазнала українська мова в УССР.
Поруч з аналізом ”винаходів” колонізаторів автор на конкретних прикладах накреслює шляхи до відродження ”матірньої”, тобто традиційної і традиційно вмотивованої української лексики, розглядає дискусійні правила орфографії і навіть наводить проект правописної реформи на підставі правопису Української Академії Наук, чинного до 1929 р.
Праця такої ”тональности” дуже на часі в сучасній Україні. Її з інтересом прочитає і учень старших класів, і студент - майбутній філолог, як рівно ж і філолог дипломований. Корисно ознайомитися з нею і нашій духовній еліті - письменникам, журналістам, державним діячам.
Назва ”Пошук” якнайкраще відповідає змістові цієї праці. Уся духовна історія людства - це пошук. Тільки той, хто шукає, знаходить.
Лариса Масенко
ВСТУПНЕ СЛОВО
Людські мови - як і все у природі - мають свої характерні риси.
Має такі риси і українська мова.
Які вони, ці риси?
Українська мова сьогодні - це арена боротьби між уявою і штампом, між пошуком і зашореністю, між летом і повзанням.
Це - сьогодні. А до сьогодні?
Важкий і тернистий був її ”життєвий шлях”. Зроджена у боротьбі та праці народу, українська мова зазнала чимало сторонніх впливів. Ці впливи були з одного боку корисні, а з другого - шкідливі. І образ мови - її тональність - змінилися.
Та мова, якою ми говоримо сьогодні, зазнала багато змін. Якби до рук Котляревського або Шевченка, потрапив примірник сучасної газети, дуже важко було б переконати наших класиків, що це писано їхньою мовою. Дуже вже багато в сучасній мові мулу, непотрібного мавпування і плазування перед іншими мовами.
Ми знаємо, що в нашому світі має вартість усе самобутнє, оригінальне, первородне. Коли геолог розглядає пробу гірської породи, він будь-що хоче очистити її від домішок і дістати ”чисту породу”. Шукач золота відмиває породу і дошукується щирого золота.
Щось подібне керувало і автором: йому хотілося відшукати у суміші мовних потоків, чистий потік - щиру українську мову.
Про це і йтиме мова у цій книжці.
Дентон, листопад 1997 р. Автор
Правопис, застосований у публікації, описано в розділі LХХУ.
У цитатах збережено правопис цитованих публікацій.
ПЕРЕДМОВА
ВСТУПНЕ СЛОВО
ЧАСТИНА І. ПІД ЗНАКОМ ДВОМОВНОСТИ.
І. Зазираючи в минуле
ІІ. Добір українських форм
ІІІ. Взаємозбагачення чи тотальне збіднення?
ІV. Теоретичні винаходи
V. Тенденція редагування
VІ. Безвісти пропащі
VІІ. Словесні ущипки
VІІІ. Нещастя ходить парами
ІХ. Нахил в один бік
Х. Мавпована словотворчість
ХІ. Джерела мавпування
ХІІ. Учні перевершують учителя
ХІІІ. Від мавпування до деградації
ХІV. Відпружмося!
ХV. Закання
ХVІ. Словничок-рятівничок від закання
ХVІІ. Прищеплене, але чуже
ХVІІІ. Тональність - великий чоловік
ХІХ. Про мову Конституції
ЧАСТИНА ІІ. НА ПОХИЛЕ ДЕРЕВО КОЗИ СКАЧУТЬ.
ХХ. Мода
ХХІ. Перерва
ХХІІ. Мода (продовження)
ХХІІІ. Словничок-рятівничок від моди
ХХІV. Тенденція переходить у звичку
ХХV. Ще одна пошесть
ХХVІ. Словники
ХХVІІ. Рекорди механізації
ХХVІІІ. Лексика на вибір
ХХІХ. Змова замовчування
ХХХ. Перетягання струни або псевдоукраїнізація
ХХХa. Пуристичні забобони
ХХХІ. Профанізація
ХХХІІ. Думаймо, шукаймо і творім!
ХХХІІІ. Вивчаймо, розвиваймо, вдосконалюймо!
ЧАСТИНА ІІІ. ТРОХИ ІСТОРІЇ.
ХХХІV. Коли це почалося?
ХХХV. Іван Котляревський
ХХХVІ. Війна словес
ХХХVІІ. Після Котляревського
ХХХVІІІ. Навчаючись чужого
ХХХІХ. ”Коштує мене” чи ”коштує мені”?
ХL. Слово Галичині
ХLІ. Висновки
ЧАСТИНА ІV. ПОШУК - ЦЕ ТВОРЧІСТЬ.
ХLІІ. Вступ
ХLІІІ. Шануймо традицію!
ХLІV. Стилістам на пам’ять
ХLV. Що задовго, то нездорово
ХLVІ. Про почуття мови
ХLVІІ. Права рука мовного смаку
ХLVІІІ. Права рука мовного смаку (продовження)
ХLІХ. Чи пусте діло наголос?
L. Взаємопритертість
LІ. Хвилина відпруження
LІІ. Запорука безсмертя
LІІІ. Про військові команди
LІV. Про статті на мовні теми
LV. До мови з державним мисленням
LVІ. Пошуки термінології
LVІІ. Напрямні пошуку
LVІІІ. І один у полі воїн
LІХ. Мале, а діло робить
LХ. Коротка павза
LХІ. Мавпована традиція
LХІІ. Словничок-рятівничок від мавпування
ЧАСТИНА V. БОРОТЬБА ЗА НАЦІОНАЛЬНЕ ”Я”.
LХІІІ. Вступ
LХІV. Клопіт наш спільний
LХV. Війна за національне ”Я”
LХVІ. Останній перепочинок
LХVІІ. За сценарієм ”россіянина Криму”
LХVІІІ. Крик крикуна в пустелі
LХІХ. Правопис слова ”трикутній” (Нарікання з адресою та висновками)
LХХ. ”Неперервність” української ментальности (Лікарю, зцілися сам!)
LХХІ. З відкритого листа до академіка М. Жулинського (Ненаукове тло наукових концепцій)
LХХІІ. Модернізований правопис-24 (”Неперервність” української ментальності)
LXXIII. Підсумки (Відкритий лист до М. Жулинського)
LХХІV. (Модернізований правопис-24)
LХХV. (Підсумки)
ІНДЕКС-1 (Українська лексика)
ІНДЕКС-2 (Російська лексика)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
