
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.15
22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
2025.07.15
17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
2025.07.15
11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
2025.07.15
07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
2025.07.15
05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Любов Бенедишин (1964) /
Поеми
/
Зі збірки "Віще, неповторне, головне"
Шлях до Воскресіння
***
Нічого. Нечисте сумління
відмиємо в Чистий Четвер.
Очікуємо Воскресіння
Того, Хто за нас помер…
А шлях до Голгофи – не ближній,
а смерть на хресті – страшна!
…У нас по сім п’ятниць на тижні,
а в Нього одна – страсна.
1. НА СВЯТІЙ ЗЕМЛІ
Ще все уперше… Десь наприкінці –
і хрест важкий, і страдницька корона…
Щаслива Мати. Радісні Вітці:
Отець Небесний і отець законний.
Росте Дитя. Вже й прагне щось казать.
І мліє серце в Йосифа старого:
«Оце і є найвища благодать –
в особі Сина поклонятись Богу».
Ще чаша гіркоти ледь надпилась…
І дума Бог у ніжності хвилини:
«Оце і є оте найбільше з щасть –
руками теслі обіймати Сина».
2. У ХРАМІ
Воно би слід вклонитися батькам –
у праведності виховали сина.
Здалось: аж просвітлів раптово храм,
коли вуста отверзла ця дитина.
Він говорив, як вголос мислив. Він
принишклі душі пропікав словами.
Уже Пророка впізнавали в нім, –
ловили кожну фразу бездоганну.
Та я не довіряв його вустам –
хлоп’я ж іще, безвусе і зелене!
Я в очі зазирнув йому, а там –
таке щось… надвисоке й незбагненне.
І я завмер, мудрець (чи фарисей?),
неначе задививсь у вічну Лету…
А хтось його спинив біля дверей:
– Ти звідки будеш, синку?
– З Назарету…
3. ХРЕЩЕННЯ ВІД ІВАНА
Вода в Йордані – світла!
Аж світа
у душах, що схилились
покаянно…
А ця –
така пречиста і свята,
з зачаття
не забруднена гріхами.
Смиренний погляд…
Голуба крило…
І Голос –
як знамення – над юрмою…
…Окроплюю, мов смертному,
чоло,
хоч знаю –
сам Господь переді мною.
4. ВЕРБНА НЕДІЛЯ
...В’їжджав Ісус Христос в Єрусалим.
Юрба стрічала Господа привітно:
«Осанна!»
Хресний шлях був перед Ним.
І сходженням була Неділя Квітна
до нездоланних, осяйних висот:
страждання, кров пролита, Воскресіння…
Цвіла весна. Торжествував народ.
Ішов Ісус на смерть задля Спасіння.
…У день такий хвилюється верба
в передчутті таїн благословення.
І вись – на диво світла й голуба.
Й душа в пориві Божого натхнення,
прозріла й тиха, проситься у Храм
надії, віри й вічної любові,
щоб істинного славити царя.
«Осанна!» –
над землею лине знову.
5. ПРИЧАСТЯ
И нет в мирах страшнее доли
Того, кто выпил боль до дна,
Кто предпочел причастье соли
Причастью хлеба и вина.
М.Волошин
…Усі дванадцять передчасно –
хто стане обраним – не знали.
Святе приймаючи причастя,
«Не я?» – у Господа питали…
Одному – смерть через розп'яття
і Воскресіння слава горда**,
другОму – злочину прокляття,
живих презирство і погорда,
щоб все Призначене збулося.
І розійшлися дві дороги…
А світові – тавром і досі –
довічне покарання тОго,
хто причастився солі трунком,
«посвяти знак» збагнувши вірно;
хто, попрощавшись поцілунком,
в безчестя тьму ступив покірно…
____
**тут в значенні велична, царственна
6. НА ОЛИВНІЙ ГОРІ
Ще можна спохватитись
і спастись.
І відвернути
Хресну ту дорогу.
І Чаші, що наповнена,
зректись.
І легшу ношу
випросити в Бога.
Він зрозуміє.
Бо таки ж Отець! –
Простить людину
в Синові Єдинім.
…Тривожна тиша.
Тьми і Світла герць.
Смиренна постать
у гаю Оливнім…
7. ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ДІВИ МАРІЇ
Почати світ Спочатку.
Накінець
віддати Сина
Смерті на поталу
задля Життя –
так вирішив Отець.
А Матір що?
У неї не питали.
… І проколов їй серце
кожен цвях –
там, на Голгофі,
на тім Лобнім місці.
Бо прийняла сама
свій Хресний Шлях –
шлях до Розп'яття
від Благої Вісті.
8. ОДКРОВЕННЯ ВІД ПЕТРА.
ПОСЛАННЯ ЮДІ
Тебе – клясти? Я сам себе прокляв.
О Юдо, Юдо! Брате мій пропащий –
За тридцять срібняків Христа продав!
А я – аж тричі зрікся. Чим я кращий?
Тепер стікає кров'ю на хресті.
Страждає через нас і нас заради.
Він на Голгофі. Він – на висоті.
А ми з тобою – два осколки зради.
Не встояв ти. І я Його не спас.
Злякався. Привселюдно відхрестився.
Мене, либонь, не виправдає й час.
І ти, нещасний, краще б не родився!
…Змужніє дуб і для мого хреста.
І вже тремтить твоя осика в тузі…
Це, Юдо, ми – Апостоли Христа?!
Хай обидвом воздасться по заслузі.
9. СМУТОК ВАРАВВИ
Врятований!
Не вірю сам собі…
Розбійників
уже не розпинають?
За вибір
мав би дякувать юрбі,
а я, натомість,
сам себе втішаю.
Зітри, Варавво,
смуток із лиця.
Твоя сльоза
страждань Його не гідна.
Радій
із дна нікчемного життя,
що й смерть твоя –
нікому не потрібна.
10. ПИЛАТ. ВІКИ ПОТОМУ…
На безмір –
ані крапельки води…
Лише покути
відчуття безкрає
і сорому пекельного сліди,
що кров’ю
на долонях проступає.
Яка ж вона гаряча і густа!
Ятрять провину
монотонні рухи…
За віком вік
повз мене проліта.
А я і досі –
«відмиваю» руки.
11. СПОВІДЬ ЧЕСНОГО ХРЕСТА
…Він спотикавсь. І я з Ним падав теж.
Він ніс мене смиренно на Голгофу.
А я – таки найважчий в світі хрест!
Якби ж я міг полегшати хоч трохи
На тім Його шляху. Якби ж я міг
Не так вгризатись у стражденну спину.
Та де там! Навіть Бог не допоміг
Єдиному улюбленому Сину.
Принизили Його. Й мене звели.
Ще й цвяхами з’єднали наші руки –
Це ж на мені Христа розіп’яли!
Я й досі відчуваю ту розпуку.
І досі огорта мене імла, –
Кляну свої кінцівки задубілі.
І кров свята, що цівками текла,
Навіки запеклась в моєму тілі.
Я від гіркої правди не біжу.
Я з дерева. Я вільний від спокуси.
Я – Чесний. Я нікому не скажу,
Що всім єством підтримував Ісуса,
Допоки неживого не зняли,
Не одірвали від мойого лона.
І гусла темінь кольору смоли.
І тиша опускалася бездонна.
…Якби ж я міг піднятись до небес
Чи відвести обійми розпростерті!
Якби ж я міг… А Він таки воскрес.
Як обіцяв, на третій день по смерті.
12. МОЛИТВА ДО МАРІЇ-МАГДАЛИНИ
Возрадуйся, свята Маріє-Магдалино,
Гріха й розпусти позашлюбна дочко!
Господь з тобою – ти
любила Бога-Сина.
А ця любов – трудна і непорочна.
Христос… Чи Він те знав? Було Йому до того?
Усім провини відпускав із миром…
Якими ж ти очима дивилася на Нього,
Коли втирала в мертве тіло миро?
Що думала тоді? Чи хоч поцілувала
Востаннє, як у мріях сокровенних?
А під хрестом? Боліла, що Чашею не стала,
В яку стікала б кров благословенна?
…Ти йшла в тіні Христа – ні діва, ні дружина.
Творцеві – ні невіста, ні невістка,
Ти просто, як ніхто, любила Бога-Сина.
І, може, про взаємність снила зрідка.
Це, може, ти Христа у Смерті й відмолила,
І вимолила в Неба Воскресіння…
Апостоли, ті так: поплакали й змирились.
А ти чекала: Спаса – не спасіння.
Не всім жінкам щастить зустрітися з Любов'ю.
А ти зустріла – Вічну і Єдину.
Обранице Христа! Блага! Господь з тобою.
Возрадуйся, Маріє-Магдалино!
13. ПИСАНКА
Орнаменти Душі. Творця рука.
Краси й любові незбагненний Космос.
Свіча. Яйце. Стікають з писачка
Живі пейзажі золотистим воском.
Птахи і квіти. Небо і земля.
Думок і ліній плетиво безкрає…
…Планета, в барвах скупана, сія
І писанка на ниточці кружляє.
Майстерності неосягненний дар.
Буття земного символи і міти.
І Бог, як геніальний писанкар,
Милується довершеністю світу.
О, таїна Господньої яси
У вічній часопростору безодні:
Далеких предків віщі голоси
І благовісні дзвони Великодні.
…Краплина Світла. Згусточок тепла.
Свяченого Яйця світобудова…
Воістину, було спочатку Слово.
Та після нього – Писанка була.
14. ВЕЛИКДЕНЬ
…Темінь.
Янгол – охоронцем.
Брила.
Гріб Господній.
…Сходить в діжі,
наче сонце,
паска Великодня.
Сходить Пасха…
На обрусі –
писанка розквітла…
Гріб відкритий.
Кров Ісуса.
Плащаниця.
Світло!..
***
Що ж... змий гріхи Ісусовою кров’ю
І припади до Чесного Хреста:
Невіглаством, недбальством, нелюбов’ю
Не розпинай в душі своїй Христа.
Шукай в молитві істину й розраду,
Радій, коли знайде мудріший хтось.
Од влади зла звільняйся, мов од чаду,
Щоб і в твоїй душі воскрес Христос.
2002 – 2011
Рейтингування для твору не діє
?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шлях до Воскресіння
(Поетичні стації* душі)

***
Нічого. Нечисте сумління
відмиємо в Чистий Четвер.
Очікуємо Воскресіння
Того, Хто за нас помер…
А шлях до Голгофи – не ближній,
а смерть на хресті – страшна!
…У нас по сім п’ятниць на тижні,
а в Нього одна – страсна.
1. НА СВЯТІЙ ЗЕМЛІ
Ще все уперше… Десь наприкінці –
і хрест важкий, і страдницька корона…
Щаслива Мати. Радісні Вітці:
Отець Небесний і отець законний.
Росте Дитя. Вже й прагне щось казать.
І мліє серце в Йосифа старого:
«Оце і є найвища благодать –
в особі Сина поклонятись Богу».
Ще чаша гіркоти ледь надпилась…
І дума Бог у ніжності хвилини:
«Оце і є оте найбільше з щасть –
руками теслі обіймати Сина».
2. У ХРАМІ
Воно би слід вклонитися батькам –
у праведності виховали сина.
Здалось: аж просвітлів раптово храм,
коли вуста отверзла ця дитина.
Він говорив, як вголос мислив. Він
принишклі душі пропікав словами.
Уже Пророка впізнавали в нім, –
ловили кожну фразу бездоганну.
Та я не довіряв його вустам –
хлоп’я ж іще, безвусе і зелене!
Я в очі зазирнув йому, а там –
таке щось… надвисоке й незбагненне.
І я завмер, мудрець (чи фарисей?),
неначе задививсь у вічну Лету…
А хтось його спинив біля дверей:
– Ти звідки будеш, синку?
– З Назарету…
3. ХРЕЩЕННЯ ВІД ІВАНА
Вода в Йордані – світла!
Аж світа
у душах, що схилились
покаянно…
А ця –
така пречиста і свята,
з зачаття
не забруднена гріхами.
Смиренний погляд…
Голуба крило…
І Голос –
як знамення – над юрмою…
…Окроплюю, мов смертному,
чоло,
хоч знаю –
сам Господь переді мною.
4. ВЕРБНА НЕДІЛЯ
...В’їжджав Ісус Христос в Єрусалим.
Юрба стрічала Господа привітно:
«Осанна!»
Хресний шлях був перед Ним.
І сходженням була Неділя Квітна
до нездоланних, осяйних висот:
страждання, кров пролита, Воскресіння…
Цвіла весна. Торжествував народ.
Ішов Ісус на смерть задля Спасіння.
…У день такий хвилюється верба
в передчутті таїн благословення.
І вись – на диво світла й голуба.
Й душа в пориві Божого натхнення,
прозріла й тиха, проситься у Храм
надії, віри й вічної любові,
щоб істинного славити царя.
«Осанна!» –
над землею лине знову.
5. ПРИЧАСТЯ
И нет в мирах страшнее доли
Того, кто выпил боль до дна,
Кто предпочел причастье соли
Причастью хлеба и вина.
М.Волошин
…Усі дванадцять передчасно –
хто стане обраним – не знали.
Святе приймаючи причастя,
«Не я?» – у Господа питали…
Одному – смерть через розп'яття
і Воскресіння слава горда**,
другОму – злочину прокляття,
живих презирство і погорда,
щоб все Призначене збулося.
І розійшлися дві дороги…
А світові – тавром і досі –
довічне покарання тОго,
хто причастився солі трунком,
«посвяти знак» збагнувши вірно;
хто, попрощавшись поцілунком,
в безчестя тьму ступив покірно…
____
**тут в значенні велична, царственна
6. НА ОЛИВНІЙ ГОРІ
Ще можна спохватитись
і спастись.
І відвернути
Хресну ту дорогу.
І Чаші, що наповнена,
зректись.
І легшу ношу
випросити в Бога.
Він зрозуміє.
Бо таки ж Отець! –
Простить людину
в Синові Єдинім.
…Тривожна тиша.
Тьми і Світла герць.
Смиренна постать
у гаю Оливнім…
7. ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ДІВИ МАРІЇ
Почати світ Спочатку.
Накінець
віддати Сина
Смерті на поталу
задля Життя –
так вирішив Отець.
А Матір що?
У неї не питали.
… І проколов їй серце
кожен цвях –
там, на Голгофі,
на тім Лобнім місці.
Бо прийняла сама
свій Хресний Шлях –
шлях до Розп'яття
від Благої Вісті.
8. ОДКРОВЕННЯ ВІД ПЕТРА.
ПОСЛАННЯ ЮДІ
Тебе – клясти? Я сам себе прокляв.
О Юдо, Юдо! Брате мій пропащий –
За тридцять срібняків Христа продав!
А я – аж тричі зрікся. Чим я кращий?
Тепер стікає кров'ю на хресті.
Страждає через нас і нас заради.
Він на Голгофі. Він – на висоті.
А ми з тобою – два осколки зради.
Не встояв ти. І я Його не спас.
Злякався. Привселюдно відхрестився.
Мене, либонь, не виправдає й час.
І ти, нещасний, краще б не родився!
…Змужніє дуб і для мого хреста.
І вже тремтить твоя осика в тузі…
Це, Юдо, ми – Апостоли Христа?!
Хай обидвом воздасться по заслузі.
9. СМУТОК ВАРАВВИ
Врятований!
Не вірю сам собі…
Розбійників
уже не розпинають?
За вибір
мав би дякувать юрбі,
а я, натомість,
сам себе втішаю.
Зітри, Варавво,
смуток із лиця.
Твоя сльоза
страждань Його не гідна.
Радій
із дна нікчемного життя,
що й смерть твоя –
нікому не потрібна.
10. ПИЛАТ. ВІКИ ПОТОМУ…
На безмір –
ані крапельки води…
Лише покути
відчуття безкрає
і сорому пекельного сліди,
що кров’ю
на долонях проступає.
Яка ж вона гаряча і густа!
Ятрять провину
монотонні рухи…
За віком вік
повз мене проліта.
А я і досі –
«відмиваю» руки.
11. СПОВІДЬ ЧЕСНОГО ХРЕСТА
…Він спотикавсь. І я з Ним падав теж.
Він ніс мене смиренно на Голгофу.
А я – таки найважчий в світі хрест!
Якби ж я міг полегшати хоч трохи
На тім Його шляху. Якби ж я міг
Не так вгризатись у стражденну спину.
Та де там! Навіть Бог не допоміг
Єдиному улюбленому Сину.
Принизили Його. Й мене звели.
Ще й цвяхами з’єднали наші руки –
Це ж на мені Христа розіп’яли!
Я й досі відчуваю ту розпуку.
І досі огорта мене імла, –
Кляну свої кінцівки задубілі.
І кров свята, що цівками текла,
Навіки запеклась в моєму тілі.
Я від гіркої правди не біжу.
Я з дерева. Я вільний від спокуси.
Я – Чесний. Я нікому не скажу,
Що всім єством підтримував Ісуса,
Допоки неживого не зняли,
Не одірвали від мойого лона.
І гусла темінь кольору смоли.
І тиша опускалася бездонна.
…Якби ж я міг піднятись до небес
Чи відвести обійми розпростерті!
Якби ж я міг… А Він таки воскрес.
Як обіцяв, на третій день по смерті.
12. МОЛИТВА ДО МАРІЇ-МАГДАЛИНИ
Возрадуйся, свята Маріє-Магдалино,
Гріха й розпусти позашлюбна дочко!
Господь з тобою – ти
любила Бога-Сина.
А ця любов – трудна і непорочна.
Христос… Чи Він те знав? Було Йому до того?
Усім провини відпускав із миром…
Якими ж ти очима дивилася на Нього,
Коли втирала в мертве тіло миро?
Що думала тоді? Чи хоч поцілувала
Востаннє, як у мріях сокровенних?
А під хрестом? Боліла, що Чашею не стала,
В яку стікала б кров благословенна?
…Ти йшла в тіні Христа – ні діва, ні дружина.
Творцеві – ні невіста, ні невістка,
Ти просто, як ніхто, любила Бога-Сина.
І, може, про взаємність снила зрідка.
Це, може, ти Христа у Смерті й відмолила,
І вимолила в Неба Воскресіння…
Апостоли, ті так: поплакали й змирились.
А ти чекала: Спаса – не спасіння.
Не всім жінкам щастить зустрітися з Любов'ю.
А ти зустріла – Вічну і Єдину.
Обранице Христа! Блага! Господь з тобою.
Возрадуйся, Маріє-Магдалино!
13. ПИСАНКА
Орнаменти Душі. Творця рука.
Краси й любові незбагненний Космос.
Свіча. Яйце. Стікають з писачка
Живі пейзажі золотистим воском.
Птахи і квіти. Небо і земля.
Думок і ліній плетиво безкрає…
…Планета, в барвах скупана, сія
І писанка на ниточці кружляє.
Майстерності неосягненний дар.
Буття земного символи і міти.
І Бог, як геніальний писанкар,
Милується довершеністю світу.
О, таїна Господньої яси
У вічній часопростору безодні:
Далеких предків віщі голоси
І благовісні дзвони Великодні.
…Краплина Світла. Згусточок тепла.
Свяченого Яйця світобудова…
Воістину, було спочатку Слово.
Та після нього – Писанка була.
14. ВЕЛИКДЕНЬ
…Темінь.
Янгол – охоронцем.
Брила.
Гріб Господній.
…Сходить в діжі,
наче сонце,
паска Великодня.
Сходить Пасха…
На обрусі –
писанка розквітла…
Гріб відкритий.
Кров Ісуса.
Плащаниця.
Світло!..
***
Що ж... змий гріхи Ісусовою кров’ю
І припади до Чесного Хреста:
Невіглаством, недбальством, нелюбов’ю
Не розпинай в душі своїй Христа.
Шукай в молитві істину й розраду,
Радій, коли знайде мудріший хтось.
Од влади зла звільняйся, мов од чаду,
Щоб і в твоїй душі воскрес Христос.
2002 – 2011
___
* (від лат. statio) місцеперебування
Цикл-поему надруковано в релігійному журналі християнської родини "Діти Непорочної" №3 (1-3) 2016 р., ст.31-34. Видавництво "Добра книга", Львів.
Найвища оцінка | Віктор Кучерук | 6 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Віта Парфенович Віва ЛаВіта | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію