ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Панін
2020.09.18 14:17
Ретельно Кат розмахує
сокирою,
Із ранку він ретельно
"працював",
На страту Блазня Катові
підкинули,
Він голову свою на пень
поклав!

Дума Козак
2020.09.18 10:23
Дивуй мене своєю добротою,
чарівністю своєю теж дивуй,
а восени весняною ходою
сюжет у бронзі раптом намалюй.

Дивуй завжди усмішкою своєю
і запахом, і смаком своїх губ,
і ніжністю з вечірньою зорею,

Тетяна Левицька
2020.09.18 10:03
Якби ж то можливо, туди повернутись,
де здерті колінця й у зачісці шпилька,
де серце гойдає минулі покути,
там висохла річка глибока, так мілко!

По шийку було, а сьогодні по литку,
і дуб постарів, і змужніли тополі.
Літа за вітрами промчали так ш

Іван Потьомкін
2020.09.18 09:45
По-літньому ще припікає сонце.
По селах християни картоплі копають,
Докупи зносять гарбузи, лущать квасолю,
Сухе бадилля палять...
...Не злічить роботи в полі й на городі,
Щоб не віддать морозам на поталу
Те, що на радість рясно так вродило.
Чом же

Сергій Губерначук
2020.09.18 08:42
Точиться той імпровіз
крізь натомлені очі акторів –
та бачимо рухи сталеві.

Довжиться ідіотизм
поза затиск тілес, вух та щелеп –
так Змій сучить яблуко Єві.

Ярослав Чорногуз
2020.09.18 05:42
Похмуро у Шотландії суворій,
Куди нас пойма Кам`янки веде.
Пейзаж північний навіває горе,
Там смерть життя забрала молоде.

«Софіївка», красою осіянна,
В частині цій пронизана наскрізь
Мотивами поезій Оссіана,

Віктор Кучерук
2020.09.17 18:36
Буває, мінорну тональність розмови
Розбавлять потроху мажорні лади, –
Суворість і ніжність звичайного слова
Найкраще віщує про долі завжди.
То серце випалює жалем тривога,
То спокій наповнить душі глибину, –
Мов сповіді тихі, люблю діалоги

Сергій Губерначук
2020.09.17 09:03
У чорній книжці сатанинській,
у чорних списках демонів
… я знайшов Твоє святе ім’я.
Не стерлись літери латинські,
у підземельній темені
нарешті все вже розумію я.

Архів одкрився надто щедро,

Тетяна Левицька
2020.09.17 08:50
Якби мене по справжньому любив -
не листувався б з іншими в приваті.
І не зривав би яблучний налив
в чужім саду, щоб кисле скуштувати.
Якби хоч трошечки мене жалів -
не міг би вдарити, розп'ясти словом.
А розфарбовував усі жалі
ті чорно-білі - пен

Євген Федчук
2020.09.16 19:47
Сидить старий на лавці попід плотом,
На сонці гріє кісточки свої,
Колишні, мабуть, згадує бої.
Які іще на старості турботи?
Заплющив очі й думками вита
У тих часах, коли був воїн бравий,
Ходив для князя добувати славу,
Степами на баскім коні літав…

Тетяна Левицька
2020.09.16 14:33
Вмилось фіалкою стомлене сонце,
спати вляглось залюбки.
Сонячні зайчики у ополонці
копанки, наче - мальки.

Стулює очі насуплений вечір,
хилить голівку свою.
Скиглять химери, чудні поторочі,

Сергій Губерначук
2020.09.16 09:48
Печія пече, а я пишу.
Печія пече, я не лягаю.
Світу цього велетенський шум
більшим болем з волі ремиґає.

Хто замкнувся в келії своїй,
той не просить соди чи розради,
він думками в пущі голубій

Віктор Кучерук
2020.09.16 06:24
Г. С...
Скажу без крихти перебільшень,
В одну єднаючи думки, -
Чим ближче ти - тим далі інші
Усі заманливі жінки.
Твої і молодість, і сила
Непогамовної краси
Мене заручником зробили

Дума Козак
2020.09.16 06:10
Пора сумлива щедро сипле чари
із золота і бронзи навкруги.
Над містом вітер гонить хмар отари,
а низом – хвилі в бузькі в береги.

Багряне стелить осінь покривало
і листям роки падають до ніг.
Хоча попереду часу іще немало,

Олександр Сушко
2020.09.15 21:05
Я лежав у бліндажі та дивився на стелю. Глухі вибухи від мін та короткі автоматні черги долинали, ніби крізь вату. Зміну я здав, дві години пробую заснути, але марно - увесь час бачу поле ковили, а за ним далекий пагорб, з-за якого нас постійно обстріл

Ігор Деркач
2020.09.15 20:56
Уві сні дорогою іду я,
а по косогору, наяву,
колію нащупую нову,
поки не почую, – алілуя.

Дихаю свободою – живу,
островами пам'яті існую.
Меншає щасливих дежавю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Олександр Панін
2020.01.12

Писака Писав
2019.11.07

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Зоя Войтович
2019.04.04

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Поеми / Зі збірки "Віще, неповторне, головне"

 Шлях до Воскресіння

(Поетичні стації* душі)

Образ твору

***
Нічого. Нечисте сумління
відмиємо в Чистий Четвер.
Очікуємо Воскресіння
Того, Хто за нас помер…

А шлях до Голгофи – не ближній,
а смерть на хресті – страшна!
…У нас по сім п’ятниць на тижні,
а в Нього одна – страсна.

1. НА СВЯТІЙ ЗЕМЛІ

Ще все уперше… Десь наприкінці –
і хрест важкий, і страдницька корона…
Щаслива Мати. Радісні Вітці:
Отець Небесний і отець законний.

Росте Дитя. Вже й прагне щось казать.
І мліє серце в Йосифа старого:
«Оце і є найвища благодать –
в особі Сина поклонятись Богу».

Ще чаша гіркоти ледь надпилась…
І дума Бог у ніжності хвилини:
«Оце і є оте найбільше з щасть –
руками теслі обіймати Сина».

2. У ХРАМІ

Воно би слід вклонитися батькам –
у праведності виховали сина.
Здалось: аж просвітлів раптово храм,
коли вуста отверзла ця дитина.
Він говорив, як вголос мислив. Він
принишклі душі пропікав словами.
Уже Пророка впізнавали в нім, –
ловили кожну фразу бездоганну.
Та я не довіряв його вустам –
хлоп’я ж іще, безвусе і зелене!
Я в очі зазирнув йому, а там –
таке щось… надвисоке й незбагненне.
І я завмер, мудрець (чи фарисей?),
неначе задививсь у вічну Лету…
А хтось його спинив біля дверей:
– Ти звідки будеш, синку?
– З Назарету…


3. ХРЕЩЕННЯ ВІД ІВАНА

Вода в Йордані – світла!
Аж світа
у душах, що схилились
покаянно…
А ця –
така пречиста і свята,
з зачаття
не забруднена гріхами.

Смиренний погляд…
Голуба крило…
І Голос –
як знамення – над юрмою…
…Окроплюю, мов смертному,
чоло,
хоч знаю –
сам Господь переді мною.

4. ВЕРБНА НЕДІЛЯ

...В’їжджав Ісус Христос в Єрусалим.
Юрба стрічала Господа привітно:
«Осанна!»
Хресний шлях був перед Ним.
І сходженням була Неділя Квітна
до нездоланних, осяйних висот:
страждання, кров пролита, Воскресіння…
Цвіла весна. Торжествував народ.
Ішов Ісус на смерть задля Спасіння.

…У день такий хвилюється верба
в передчутті таїн благословення.
І вись – на диво світла й голуба.
Й душа в пориві Божого натхнення,
прозріла й тиха, проситься у Храм
надії, віри й вічної любові,
щоб істинного славити царя.
«Осанна!» –
над землею лине знову.

5. ПРИЧАСТЯ

И нет в мирах страшнее доли
Того, кто выпил боль до дна,
Кто предпочел причастье соли
Причастью хлеба и вина.
М.Волошин


…Усі дванадцять передчасно –
хто стане обраним – не знали.
Святе приймаючи причастя,
«Не я?» – у Господа питали…
Одному – смерть через розп'яття
і Воскресіння слава горда**,
другОму – злочину прокляття,
живих презирство і погорда,
щоб все Призначене збулося.
І розійшлися дві дороги…
А світові – тавром і досі –
довічне покарання тОго,
хто причастився солі трунком,
«посвяти знак» збагнувши вірно;
хто, попрощавшись поцілунком,
в безчестя тьму ступив покірно…
____
**тут в значенні велична, царственна

6. НА ОЛИВНІЙ ГОРІ

Ще можна спохватитись
і спастись.
І відвернути
Хресну ту дорогу.
І Чаші, що наповнена,
зректись.
І легшу ношу
випросити в Бога.

Він зрозуміє.
Бо таки ж Отець! –
Простить людину
в Синові Єдинім.
…Тривожна тиша.
Тьми і Світла герць.
Смиренна постать
у гаю Оливнім…

7. ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ДІВИ МАРІЇ

Почати світ Спочатку.
Накінець
віддати Сина
Смерті на поталу
задля Життя –
так вирішив Отець.
А Матір що?
У неї не питали.

… І проколов їй серце
кожен цвях –
там, на Голгофі,
на тім Лобнім місці.
Бо прийняла сама
свій Хресний Шлях –
шлях до Розп'яття
від Благої Вісті.

8. ОДКРОВЕННЯ ВІД ПЕТРА.
ПОСЛАННЯ ЮДІ

Тебе – клясти? Я сам себе прокляв.
О Юдо, Юдо! Брате мій пропащий –
За тридцять срібняків Христа продав!
А я – аж тричі зрікся. Чим я кращий?

Тепер стікає кров'ю на хресті.
Страждає через нас і нас заради.
Він на Голгофі. Він – на висоті.
А ми з тобою – два осколки зради.

Не встояв ти. І я Його не спас.
Злякався. Привселюдно відхрестився.
Мене, либонь, не виправдає й час.
І ти, нещасний, краще б не родився!

…Змужніє дуб і для мого хреста.
І вже тремтить твоя осика в тузі…
Це, Юдо, ми – Апостоли Христа?!
Хай обидвом воздасться по заслузі.

9. СМУТОК ВАРАВВИ

Врятований!
Не вірю сам собі…
Розбійників
уже не розпинають?
За вибір
мав би дякувать юрбі,
а я, натомість,
сам себе втішаю.

Зітри, Варавво,
смуток із лиця.
Твоя сльоза
страждань Його не гідна.
Радій
із дна нікчемного життя,
що й смерть твоя –
нікому не потрібна.


10. ПИЛАТ. ВІКИ ПОТОМУ…

На безмір –
ані крапельки води…
Лише покути
відчуття безкрає
і сорому пекельного сліди,
що кров’ю
на долонях проступає.

Яка ж вона гаряча і густа!
Ятрять провину
монотонні рухи…
За віком вік
повз мене проліта.
А я і досі –
«відмиваю» руки.

11. СПОВІДЬ ЧЕСНОГО ХРЕСТА

…Він спотикавсь. І я з Ним падав теж.
Він ніс мене смиренно на Голгофу.
А я – таки найважчий в світі хрест!
Якби ж я міг полегшати хоч трохи
На тім Його шляху. Якби ж я міг
Не так вгризатись у стражденну спину.
Та де там! Навіть Бог не допоміг
Єдиному улюбленому Сину.
Принизили Його. Й мене звели.
Ще й цвяхами з’єднали наші руки –
Це ж на мені Христа розіп’яли!
Я й досі відчуваю ту розпуку.
І досі огорта мене імла, –
Кляну свої кінцівки задубілі.
І кров свята, що цівками текла,
Навіки запеклась в моєму тілі.
Я від гіркої правди не біжу.
Я з дерева. Я вільний від спокуси.
Я – Чесний. Я нікому не скажу,
Що всім єством підтримував Ісуса,
Допоки неживого не зняли,
Не одірвали від мойого лона.
І гусла темінь кольору смоли.
І тиша опускалася бездонна.
…Якби ж я міг піднятись до небес
Чи відвести обійми розпростерті!
Якби ж я міг… А Він таки воскрес.
Як обіцяв, на третій день по смерті.

12. МОЛИТВА ДО МАРІЇ-МАГДАЛИНИ

Возрадуйся, свята Маріє-Магдалино,
Гріха й розпусти позашлюбна дочко!
Господь з тобою – ти
любила Бога-Сина.
А ця любов – трудна і непорочна.
Христос… Чи Він те знав? Було Йому до того?
Усім провини відпускав із миром…
Якими ж ти очима дивилася на Нього,
Коли втирала в мертве тіло миро?
Що думала тоді? Чи хоч поцілувала
Востаннє, як у мріях сокровенних?
А під хрестом? Боліла, що Чашею не стала,
В яку стікала б кров благословенна?
…Ти йшла в тіні Христа – ні діва, ні дружина.
Творцеві – ні невіста, ні невістка,
Ти просто, як ніхто, любила Бога-Сина.
І, може, про взаємність снила зрідка.
Це, може, ти Христа у Смерті й відмолила,
І вимолила в Неба Воскресіння…
Апостоли, ті так: поплакали й змирились.
А ти чекала: Спаса – не спасіння.
Не всім жінкам щастить зустрітися з Любов'ю.
А ти зустріла – Вічну і Єдину.
Обранице Христа! Блага! Господь з тобою.
Возрадуйся, Маріє-Магдалино!


13. ПИСАНКА

Орнаменти Душі. Творця рука.
Краси й любові незбагненний Космос.
Свіча. Яйце. Стікають з писачка
Живі пейзажі золотистим воском.

Птахи і квіти. Небо і земля.
Думок і ліній плетиво безкрає…
…Планета, в барвах скупана, сія
І писанка на ниточці кружляє.

Майстерності неосягненний дар.
Буття земного символи і міти.
І Бог, як геніальний писанкар,
Милується довершеністю світу.

О, таїна Господньої яси
У вічній часопростору безодні:
Далеких предків віщі голоси
І благовісні дзвони Великодні.

…Краплина Світла. Згусточок тепла.
Свяченого Яйця світобудова…
Воістину, було спочатку Слово.
Та після нього – Писанка була.

14. ВЕЛИКДЕНЬ

…Темінь.
Янгол – охоронцем.
Брила.
Гріб Господній.

…Сходить в діжі,
наче сонце,
паска Великодня.
Сходить Пасха…
На обрусі –
писанка розквітла…

Гріб відкритий.
Кров Ісуса.
Плащаниця.
Світло!..


***

Що ж... змий гріхи Ісусовою кров’ю
І припади до Чесного Хреста:
Невіглаством, недбальством, нелюбов’ю
Не розпинай в душі своїй Христа.

Шукай в молитві істину й розраду,
Радій, коли знайде мудріший хтось.
Од влади зла звільняйся, мов од чаду,
Щоб і в твоїй душі воскрес Христос.

2002 – 2011

___
* (від лат. statio) місцеперебування

Цикл-поему надруковано в релігійному журналі християнської родини "Діти Непорочної" №3 (1-3) 2016 р., ст.31-34. Видавництво "Добра книга", Львів.





Найвища оцінка Віктор Кучерук 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Віта Парфенович 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-07 14:13:01
Переглядів сторінки твору 9017
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.022 / 5.75  (5.159 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 5.213 / 6  (5.239 / 5.81)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.09.01 15:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-08 17:19:51 ]
Так велично, Любове.
І так багато тої ВЕЛИЧІ.
Достойно і праведно.
Подекуди ще треба шліфувати, бо не завше пливе пливно, але загальна картинка торкається яблучка....
З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-10 19:21:43 ]
Дякую, Юрку, що уважно прочитав. І дякую за високу оцінку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-04-26 10:09:53 ]
Любо, Ви потрясли мене своєю поемою: зворушений, піднесений,захоплений Вашим небуденним талантом.Сильне враження, непроминуще...Деякі слова, рядки надзвичайно сильні. Приміром, такий: Я в очі зазирнув Йому, а там - Таке щось... надвисоке й незбагненне. Особливо вразив 8 розділ. Хоча кожна частина поеми написана світлом, написана серцем... Спасибі Вам!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-26 14:22:18 ]
Зворушена до глибини душі, Вашим відгуком, В'ячеславе. Дуже-дуже дякую Вам за підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-06-02 17:42:54 ]
Пройшов з Вами хресною дорогою...

Всі стояння - одне за другим - як у Єрусалимі торік...

Світло Вашої душі - відкрило мені - Небо...

* поринаючи в тишу...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-06-02 17:59:08 ]
...виринаючи з тиші: дякуючи за Світло...

дивлячись услід...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-12 22:43:21 ]
Дякую Вам! Тема, досить близька і знайома мені (http://maysterni.com/user.php?id=6833&t=1&rub=2353), але настільки цікаво і неординарно висвітлена. Рада, що є такі твори і такі автори. Дай Вам Боже, здоров'я і натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-03-23 11:55:20 ]
Дякую Вам, Попелюшко!
Вибачте, що вчасно не зреагувала.
Але це тема вічна...
Ще раз уклін.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-04-11 08:49:26 ]
Дякую, Любове! Справді велично... Зворушена. Гарна робота!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-03-23 11:52:39 ]
Хоч і з запізненням великим, дякую, Анно Віталіє, за високу оцінку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-03-23 14:34:52 ]
Справді, велично і майстерно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-03-23 14:49:46 ]
Дякую, Світлано Майє.
Приємна Ваша висока оцінка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-03-23 15:47:33 ]
Це ваша тема... хоча і давнішнє, але завжди актуальне. Майстер-урок...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-03-23 16:07:46 ]
Дякую, Олександре.
Мрію видати цей цикл разом із циклом "Стежками Старого Завіту" окремою книжечкою. З Божою поміччю, звісно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2017-03-24 01:30:32 ]
Прочитав - ніби побачив усе і відчув, - сильно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-03-24 07:25:32 ]
Щиро вдячна тобі, Вікторе!