ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2019.09.20 18:41
Поглянь, уже ранкові роси,
Сльозою впали на лице.
Стерня колюча, де покоси
Колись були хлібами. Це

Не повернути. Спілий вітер
Поніс твій голос вдалину,
Де яблуня вагітні віти

Іван Потьомкін
2019.09.20 18:02
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм,
Назарет, Йордан, Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля, охоча до робочих рук,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...

Любов Бенедишин
2019.09.20 17:13
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.

Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –

Микола Соболь
2019.09.20 06:42
Із підвалу не вийти на волю
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Ниє тіло від втоми та болю,
Світить лампа у сорок свіч…

Ти підпишеш, усе, що захочуть,
Кров ніколи не спинить катів.
І ледь жевріють стомлені очі,

Віктор Кучерук
2019.09.20 06:40
Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –
Наближається осінь до мене,
Як нещастя незборного жах.
Наближається осінь до краю
Отієї сумної межі
За якою зими не буває
Й будуть квітнути весни чужі.

Сергій Губерначук
2019.09.19 18:38
Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.

Не райський плід належав цим вустам.
Вони грішили віршами три роки.
А я позаду відбувався сам,

Ігор Деркач
2019.09.19 17:39
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.

Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,

Олена Багрянцева
2019.09.19 16:30
У тебе достатньо сили. Ти тільки вір.
Зійдуться усі дороги, затихне вітер.
І стрічкою будуть бігти фінальні титри.
Розтане зима, що нагадує вічний тир.

Останні акорди заграє чужа війна.
Не будуть влучати кулі. Заляже тиша.
І вранці у школі на дошц

Тетяна Левицька
2019.09.19 14:16
Доторкнися пелюсткових вуст
і метеликом забийсь в троянді,
в трепетних руках і я озвусь
чарівною скрипкою Вівальді.
Щоб єлейний почуття мотив -
поліфоній пристрасної румби,
душу вивертав і золотив
оксамитовим цілунком  губи.

Серго Сокольник
2019.09.19 13:02
маленька поема***

Здригнувся? Я не ворона.
Я Янгол твій охоронець.
Послухай, лінивий сплюхо,
Я дещо скажу на вухо...
.......................................................
Цей день у твоїх руках...

Олександр Сушко
2019.09.19 11:43
Шеляга не вартий опус цей,
Про кохання в ньому ні словечка.
Бгає в руки сатиричний цеп
Муза. І памфлет на вухо шепче.

В зомбоящик вирячивсь дурко,
Ловить кожне слово владоможця.
Вілла в пана в стилі рококо,

Іван Потьомкін
2019.09.19 09:00
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Микола Соболь
2019.09.19 05:55
Думки юначі сповнені надій.
В очах максималізм непереможний
І це не дивно. Певно знає кожний,
Яке життя у підлітка без мрій?

В шістнадцять світ пізнав од «А» до «Я».
І на душі то сонячно, то хмарно
І навіть сперечатись якось марно,

Віктор Кучерук
2019.09.19 00:55
Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –
Дощ вирує галасливо
Й заспокійливо притьмом.
То прискориться привабно,
То утомлено зітхне, –
Та потому знов не слабне,
Присипляючи мене…

Олександр Сушко
2019.09.18 21:17
Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
Отже, знову дощить, я для мрій прочиняю вікно -
Хай сідають на плечі та зоряну пісню співають.

Ні, не марно тебе цілий рік, наче дива жадав,
Бо тебе лиш люб

Ігор Деркач
2019.09.18 20:56
То не біда, коли поезій – вал,
з якого неотеса виринає.
Біда, коли шукають кримінал,
якого і у себе вистачає.

***
І двійники являються таки,
аби чужу охаяти сторінку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "Крізь роки і сузір'я" (2002)

 Лист*
Образ твору Війна котилась, набирала обертів,
солдатські душі огортала льодом,
юнацькі душі – Паулів і Робертів,
що славились германським древнім родом.
І їх – матусі берегли молитвами.
І їм – любов загоювала рани.
Й вони – у хвилі тиші поміж битвами
складали серенади для коханих,
і всім єством – від погляду до подиху –
жадали щастя щиро та натхненно…
І кожен – доростав до предків «подвигу»**,
втопивши в горі спрагу невтоленну:
«Впиваймось не вином, а кров’ю ворога!»
Чи солодко пилась та чаша, Паулю?
За неї ти сплатив не надто дорого –
своїм життям, не проклятим коханою.
…Бадьорий тон в рядках листа солдатського
і бура пляма зліва від адреси.
Ця смерть прийшла як помста, не зненацька, бо
її не відвернула жодна меса.
Бо всі свічки, які палились Магдою,
слізьми гасились (Галі чи Людмили)…
Як ти жила, німецька жінко, з правдою:
що так по-людськи нелюда любила?

2002(2011)

*Йдеться про лист німецького солдата до коханої, вбитого в районі Сталінграда, уривок з якого дослівно подано у «Фронтових записах» Е. Капієва: «Я був п’яний. Побіг у хлів, вивів полоненого… і заколов, як барана. Він упав. Я підставив до грудей склянку, наповнив її, випив нахильці. Нудило, але я стримався, переконав усіх, що це навіть приємно. Так ми живемо…»

**Легенда говорить, що древні германці вважали за честь пити кров переможеного ворога.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-03 20:00:11
Переглядів сторінки твору 2947
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.09.20 17:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2011-05-03 20:25:21 ]
У котів "серенади". І буде на одну пару "лапок" менше. Вірш візуально тільки виграє. А за іншими параметрами він давно вже як виграв. Плюс - зміни.
Щиро дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-03 20:30:04 ]
Це в останню мить мені чомусь здалось, що потрібні лапки. Я подумала, що може серенади - занадто буквально, і, що, можливо, це слово не дуже в'яжеться з Німеччиною. Гадаєте, вони таки зайві? Дякую, Гаррі, за підказку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-05-03 20:30:22 ]
Чим ця війна дальше, тим більше змінюються погляди та відношення до неї. Але деякі речі залишаються незмінними. Дякую, що нагадуєте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-03 20:34:43 ]
Дякую за розуміння, Любо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-05-03 20:53:37 ]
Майстерно написано, тонкі протиставлення. Почуттєво сильно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-03 21:14:43 ]
Звірств було достатньо під час війни і з тієї, і з іншої сторони. Та було багато прикладів доброти так само, люди залишаються людьми. Жахливий випадок переказали Ви, Любочко.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-03 21:15:10 ]
Вражена. На війні як на війні, але... Завжди залишається вибір - бути людиною чи ні. Сильно написано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-05-04 00:32:41 ]
мій дідусь воював...
те, що він розказував про війну (не мені – батькові, я вже знаю ті перекази з його вуст) – дуже вже не однозначне, я не можу сприймати німців геть зовсім вже як бузувірів, бо кожен, як і з нашого, так і з їхнього боку воював за свою правду...
і надто багато нелюдського було з обох боків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-05-04 00:56:56 ]
А для мене - у війни відсутні боки.
Просто пекло, де гинуть люді, просто жовніри, котрих зібрали,
напоївши перед боєм шнапсом чи паливкою.
Мерзотне обличчя смерті.
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-04 08:53:51 ]
Спасибі, Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-04 08:54:25 ]
Погоджуюсь із Вами, Патарочко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-04 08:55:11 ]
Дякую, Лесю. Так, вибір є завжди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-04 08:56:14 ]
Так, Олю. Саме про це і йдеться у вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-04 08:58:39 ]
Ненависть в огненних шатах -
потвора ця пеклом породжена...

Теж такою бачу війну, ЛЮ. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гай (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-04 11:42:07 ]
Якась дика історія...Але описано майстерно. 5,5 від мене.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-04 19:56:42 ]
Дякую, Юліє, за відгук і оцінку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-31 14:13:29 ]
Дякую Вам за цей вірш.
Це найсильніше про війну,
що я читав на ПМ.
Перечитую, і перечитую...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-03-31 14:30:37 ]
Дякую, Мішелю, що гортаєте мої сторінки, що читаєте... Дуже втішена Вашим відгуком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-31 15:27:53 ]
Дуже дякую! За науку і за увагу!
Я і не мріяв,що автор,який так сильно
написав про німецьких Паулів і Робертів,
колись прочитає мій вірш.
Мене, в честь двох дідусів
назвали Михайлом. Один з них загинув липні 1941р.