ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.05.01 17:52
Першотравневе
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.

Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,

Ілахім Поет
2024.05.01 17:10
Будь такою
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди

Тетяна Левицька
2024.05.01 12:38
Між радістю і болем
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.

Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду

Іван Потьомкін
2024.05.01 10:27
***
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна

Світлана Пирогова
2024.05.01 08:57
Вранішні роси
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.

Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,

Микола Соболь
2024.05.01 05:52
Травневий ранок
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.

Віктор Кучерук
2024.05.01 05:27
Навесні
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.

Артур Курдіновський
2024.05.01 05:24
Зимова ніч (сонет)
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.

Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...

Ярослав Чорногуз
2024.04.30 22:48
Небеса кохання (пісня)
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.

Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --

Микола Дудар
2024.04.30 14:02
Ніяких більше зобов'язень
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…

Світлана Пирогова
2024.04.30 13:53
Моє натхнення (акровірш)
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.

Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Новітній неофіт
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У смертельнім герці
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Повінь
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
* * *
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сергій Жадан (1974) / Вірші / Різне

 + + +
І кожна з рік,
яким утрачаєш лік,
які чекають, зникаючи, неподалік,

кожна з них,
покірних і мовчазних,
щось постійно приховує між берегів і криг.

І скільки б ти,
не ступав на її мости,
ніколи не знаєш, як їй важко текти.

Бо чорна ріка,
але крига така тонка,
ніби вода між пальців тобі витіка.

Ніби сувої тче,
і торкає тебе за плече,
і навіть не думай, куди ця ріка тече.

Так і вона –
тиша і глибина
ховають стільки пітьми, що постійно зрина,

стільки псів,
споминів і голосів,
річкового піску, що на дно осів,

що хочеш чи ні,
чуєш, мов уві сні,
як у ній затихають приголосні і голосні,

як виника
пам’яті вогкість в’язка,
те, чого вона старанно уника.

І все що є,
лише бажання твоє
занурюватись у воду, що дихати не дає,

і попри бої,
та всі порахунки свої,
просто триматись її, триматись її.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Буквоїд


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-04-28 09:57:47
Переглядів сторінки твору 11553
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.359 / 5.5  (4.985 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 5.314 / 5.5  (4.966 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.832
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.01.28 21:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 10:24:15 ]
А чиво?
Глубокий смысл. Реки, кисельные берега.
Помню еще со времен детсада.
Между льдами тоже что-то есть. Особенно во время ледохода. Наречие "постійно" говорит о постоянстве, наверное, этого поэтического образа.
Мосты - это мощный поэтический образ. Разводные - особенно интересны.
Ампутированные глаголы служат носителями некоей деревенской провинциальности. Это мне так кажется.
Где этот наш пародист Хмельницкий?
Валера, отзовись.
Здесь работы - море. Не река.
По-моему, достаточно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 10:38:07 ]
Милий Потапій, іноді ріка виявляється глибше, ніж нам здається, коли ми дивимось на неї з мостику власного сприйняття. Нє? )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 11:18:38 ]
Конечно, домыслить можно многое.
Я, например, знаю, что все реки в свое время имели космические истоки. А когда Земля округлилась, получилось все иначе. И поэты бывают сначала интересными, а потом банальными. Я ожидал от этого "стихо" большего, зная о фамилии. А получил практически ничего.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 11:42:24 ]
Десь я чула, що правильні відповіді можна отримати лише на правильно поставлені питання ) Тому, якщо "практические ничего не получил", можливо, не те "запитував"?

Бо насправді цей текст не про ріку як таку )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-04-28 12:04:32 ]
МП, от тільки хоч ти не кажи, що у віршах треба "читати між рядків" :((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 12:25:12 ]
Юль, трапляється таке, що "між рядками" і є справжній зміст. У того ж Мандельштама при дуже прозорій і зрозумілій поетиці (як способу) часто найголовніше "між рядками".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-04-28 12:05:50 ]
До речі, мене навіть трохи дратують оці "ампутовані" уника-виника-витіка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 12:19:26 ]
Я теж не в захваті від цих скорочених форм.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 11:54:44 ]
Як на мене, вельми симпатична штучка. Можливо лише деякі запитання викликає, начебто, розгубленість ліргероя, точніше - ступінь цієї, начебто, розгубленості. Це я про те, що потік символів, нехай і поринаючи в природу, в тому числі і речей, теж ніби має вестися у чіткішому "позитиві", бо "творчість" не дана суто природі, і якщо ця композиція творчість - то мають бути присутні певні нюанси домінування вищого над нижчим, і, зрештою, щось схоже на це тут можна знайти. Але це мої думки загалом щодо творчості, ясно - подеколи можуть бути різні фрагментарності, розвідки, дослідження, перевтілення в одному, і цілісна картинка складеться з ряду віршів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-28 21:21:30 ]
Ріки часу... ріки життя... ріки-долі...
У моїй душі цей вірш сколихнув хвилі роздумів, спогадів, алюзій. Мені сподобалось, як і попередній. Та й до усічених форм я чомусь прихильна (може, через те, що сама іноді цим грішу).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 22:22:02 ]
Мне кажется, что мне нужно нахваливать то, что не заслуживает высоких оценок, и я услышу возражения. И мы приблизимся к истине - пускай даже ценой отрицания. Я ведь ничего не теряю. Что в этом случае, когда я мягко высказываю свое мнение, отличное от мнения фанов, что в противоположном - отличном от мнения внимательного и вдумчивого читателя.
Да, на фундаменте этого величайшего произведения можно воздвигнуть пирамиду, мимо которой будут ходить верблюды и прочий праздный люд.
К этим рекам можно придумать и домыслить сотни эпитетов и всяческих скрытых смыслов.
Вот и пожалуйста.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-04-28 22:24:39 ]
Выныка - уныка - утика - зрына.
Супер-серия ампутаций.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-29 14:13:33 ]
Дорогий Алексію, а де Ви побачили заперечення? Я, так само як і Ви, лише м'яко висловила свою думку щодо цього вірша. До речі, я не є фаном Жадана. Для мене більшість його віршів складні для сприйняття, деякі (зізнаюсь) не спроможна дочитати до останнього рядка. Проте в цьому вірші я вловила "свою хвилю", ми всі у поезії (інших авторів теж) шукаємо себе. І радіємо, коли знаходимо, і дратуємось, коли не знаходимо (в кращому випадку - нам просто байдуже до цієї поезії). Так мені здається. Нема ніякої провини ні у мене за те, що мені щось сподобалось, ні у Вас, - бо не сподобалось. Сподіваюсь, Ви зі мною згідні.