ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "...віще, неповторне, головне" (2010)

 ***
Образ твору Скінчився бал.
Каштанів згасли свічі.
Святкові шати скинули сади:
пора дивитись істині у вічі
і братися за праведні труди.

Щоб плоду нелукавого діждати
і долі – щоб високою була.
...Старезна груша молиться край хати
за яблуньку,
що вперше одцвіла.

2009




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-24 19:06:25
Переглядів сторінки твору 6577
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно, персоніфікована фауна і флора
Автор востаннє на сайті 2024.03.06 15:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-05-24 19:34:58 ]
Яка прекрасна замальовка!
Ви ж мені нагадали, що каштани відцвітають, зараз виставлю свої чотири стрічки про каштани поки вони по сезону.
Ще раз перечитала ваш вірш, не можу більше 5.5 поставити тож не буду псувати вам статистику вірш на шістку


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-24 20:06:22 ]
Дякую, Юліє. Каштани відцвітають... все у цьому світі відцвітає рано чи пізно. По плодах судимо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Руденко (М.К./Л.П.) [ 2011-05-24 20:52:04 ]
"Виключно, персоніфікована фауна і флора" виявилась аж надто персоніфікованною... аж за душу взяло!
Щиро вдячний за прекрасного вірша!
Погджуюсь з Вами: немає нічого вічного у цьому вічному світі!:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Гаврильченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-24 21:06:06 ]
Вірш, наповнений світлом та любов'ю. Шаную... шаную такі добрі і ясні рядки.
З повагою, А.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-24 21:27:38 ]
А в мене за вікном у розпалі гуляння,
Свічки каштанів день і ніч горять!
У парку пари йдуть від почуттів аж п'яні...
Плин літ такий щвидкий. Де моїх 25?;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-05-24 22:01:57 ]
Світло, тепло від Вашої поезії, а ще віє такою щирою материнською любов"ю ота молитва груші - як мама молиться за дорослих дітей...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-05-24 22:11:01 ]
...Старезна груша молиться край хати
за яблуньку,
що вперше одцвіла... - чудовий підсумок вірша.Я побачив тут матір , яка видала свою доню заміж і діждалася першої внучки.І ще дуже багато життєвих ситуацій підходять до цього вельми зрілого вірша. Вітаю, Любове!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-05-24 23:16:56 ]
Згодна з Володимиром - закінчення прекрасне. Тільки, може, "старенька"?
І "доля - щоб високою була", мені чомусь так побачилося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-05-24 23:35:15 ]
Приєднююсь до попередніх коментів - файно. Закінчення прекрасне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-05-25 00:09:49 ]
З великою цікавістю читається маленький вірш, мабуть, тому, що ви, Любо, маючи гостре око і чутливу душу, умієте не тільки дивитися на світ, а й бачити його і відчувати.
Чудова поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-25 09:19:27 ]
Дякую, Сергію і Алю, за щире, проникливе слово. Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-25 09:22:28 ]
Дякую, Патарочко, за сумно-іронічний експромт. Здається, недавно ще ми були яблуньками, а вже оті груші...ну, може, ще не такі старезні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-25 09:26:17 ]
Любо, Ви дивитеся "в корінь". Дякую за "світло"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-25 09:29:51 ]
Ви правильно все побачили, Володимире. Тільки треба глянути ще далі, ця груша - не мати, а швидше - прабабця. Відстань у роках значно більша і відповідно життєвих знань більше, тому більше і смутку і тривоги...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-25 09:44:28 ]
Запропоновані Вами варіанти, Любо (Чорнява), крутилися у мене в голові. Але я зупинилася на інших, поясню чому... Старенька, звісно, ніжніше звучить, але це слово зменшувальне, і тут воно зменшує навіть те, що не варто. У слові "старезна" відчутна якась велич, висота, покороблена чи не сотнею прожитих літ.

Над другим зауваженням мені ще треба помислити... як, справді, краще. У моєму вірші слово "долі" прив'язане до слова "діждати", тому цей рядок саме так звучить. Проте, зізнаюсь, щось мені "муляє" в цих двох рядках. Може, саме те, на що Ви звернули увагу. Дякую! Треба подумати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-25 09:45:48 ]
Дякую, Іване! Рада, що завітав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-25 09:48:20 ]
Дякую, Вікторе, за чудовий відгук. Кожен поет не лише дивиться на світ, а й відчуває його, інакше не було б поезії. Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-05-25 10:10:30 ]
Так сакрально, молитвенно про сокровенно, пані Любове! І навіть більше, бо Ваша поезія співзвучна з моїм дитинством. У ньому теж на городі росте старенька груша, яку посадив ще мій прадід, а поруч - молоді пишні креслаті яблуні. Навесні, коли вони цвітуть, це справжній рай, свято і в саду, і на душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-05-25 10:14:56 ]
сокровенне, перепрошую))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-25 11:12:29 ]
Як приємно, Маріанно... Саме таку грушу я і уявляла. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Клюско (М.К./Л.П.) [ 2011-05-26 05:18:47 ]
Чудовий вірш,"приречений" на вічну актуальність.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 09:05:45 ]
Дякую, Анатолію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-05-27 15:38:56 ]
Я так пораділа за цей вірш! він такий по-материнськи теплий. Це щось таке Вічне Справжнє, що допомагає нам жити. Дякую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-06-14 13:55:01 ]
Дякую, Олю. Мені дуже приємно.