ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.11.18 16:31
Дерев’яна каблучка – запорука дерева.
Ми обручені, чи що?

Яким треба бути майстром,
аби вирубати з мертвого дерева
собі запоруку!
Якою треба бути необрученою,
аби піти у заручини

Олександр Сушко
2019.11.18 12:30
Вирвано, витолочено печаль
І забуттям переорано пам'ять.
Знов уві сні цілу ніч кричав...
Душу кацапи на дибі палять.

Тризуба ріжуть на серці ножем,
Прицвяхували до свОлоку длані.
Я не в окопах п'ять років уже,

Іван Потьомкін
2019.11.18 12:17
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Всевишнім подароване тобі,
Не все в нові світи полине за тобою:
Сумлінно ноосфера ще стоїть на чатах:
Аби земне на Землю повертати.
І як у вічність відліта душа,
Борги твої бере хлопчина чи дівча.

Тамара Шкіндер
2019.11.18 11:51
Докупи день збирає вечір сизий,
Спалахуючи блиском ліхтарів.
Підкинув місяць у багаття хмизу
І засіяв півкругом угорі.

Квапливо поспішає перехожий.
Зітхають порожнечею двори.
Відмежувавшись поза огорожу,

Юрій Сидорів
2019.11.18 09:35
Морозяних начерків дублі
Лягають на вікна скляні.
І форми жіночі округлі
Приходять у згадках мені.

Як тільки замріяно гляну,
Зміняється видих на вдих:
Я бачу - і тільки Уляну...

Ярослав Чорногуз
2019.11.18 07:47
Ти ледь пішла, і я вже сам не свій –
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
І туги найчорнішої сувій
Всього мене зумів таки сповити.

Байдужий світ навколо занімів,
І течія несе у інше русло –
В обійми до холодної зими,

Микола Соболь
2019.11.18 05:18
Він відчував красу на дотик,
Любив рельєф її волосся,
Леліяв ніжно кожен подих,
Тепло, яке від губ лилося…
І дарував коханій квіти,
У ресторані кращі блюда…
Як за таких не порадіти?
Коли кохають сильно люди.

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачом було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим і стаєш незапрошеним гостем
сонних дерев, що у воду ввійшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творива

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарію словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03

Владимир Лесник
2019.10.31

Ірина Осінь
2019.09.28

Наталія Шандра
2019.09.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентин Ліпчинський / Вірші / Гольдін Сергій

 Літак на Бориспіль (поетична пародія)

А літак відлітав на Бориспіль,
На Бориспіль літак відлітав.
...
Я мовчав, я тихенько зітхав.
...
І дивився услід я – сірома,
...
І завжди мені вітер в лице.

Сергій Гольдін

А літак відлітав на Бориспіль,
На Бориспіль літак відлітав,
Вітер дужий в обличчя прискав -
Пролітали повз мене літа.

Повезло мені, друзі, та досі
Виглядаю, як той з конопель...
Поясню будь-якому невдасі -
Маю "Porsche", дружина - "Chanel".

Хто ніколи не йде проти вітру,
Хто трави нижче й тихше води,
Той і каже:
- Обличчя лиш витру –
Заплювали всього вороги.


26.05.2011

* Джерело: Сергій Гольдін "А літак відлітав на Бориспіль" (http://maysterni.com/publication.php?id=62467)


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Сергій Гольдін А літак відлітав на Бориспіль



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-26 10:09:19
Переглядів сторінки твору 5541
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Іронічна інша поезія
Автор востаннє на сайті 2019.08.02 09:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-05-27 10:09:02 ]
Как бы умерти мне не без ума."

"Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, где мужик, а где царь,-
Все жереш так, как солому пожар,
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чия совесть, как чистый хрусталь..."

Григорій Сковорода "сад божественных песней"(10)

Отже, Алексію, я так розумію, що, вичерпавши всі свої аргументи, ти вирішив взяти на допомогу великого українського філософа, якого "світ ловив, та не впіймав"? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-05-27 10:20:58 ]
Я просто подвел черту разговору, которому не будет конца, если мы еще начнем пересчитывать клиентуру, которой, например, нравится попса, и тех слушателей, которые слушают, например, Ф.Стравинского или И.Козловского. А потом начнем одно из чисел число на количесво посещений страницы, подставляя в несложную формулу популярности эти арифметические величины.
Черта подведена, дальнейший разговор бесполезен.
Дело - за Поэзией и за поэзией в себе.
Бывай здоров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-05-27 10:23:56 ]
Я теперь точно знаю, что на сайте бываю сбои. Я видел глагол "перемножать" - он был, а в тексте его не оказалось. Но я думаю, что насчет формулы моя мысль ясна и понятна :)
Еще раз бывай здоров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-05-27 10:39:46 ]
А, нарешті я зрозумів. :) Все, кидаю цю дурну справу (писання пародій) і йду писати Поезію, перед тим добре понишпоривши в собі. :)

Ой, Алексію, якщо серйозно, то сподіваюсь все-таки, що пишу я і поезію, бо пропонують мої вірші до друку у всеукраїнських виданнях, і, можливо, маю її і в собі, сподіваюсь також, що не ганяюсь за славою чи популярністю (інакше з якого б то дива я писав під псевдонімом (псевдонімами)) - але пишу те, що мені до вподоби, те, до чого у мене душа лежить, те, на що маю натхнення. І не вважаю, що якийсь жанр поезії кращий, а якийсь гірший. Напевно, все-таки основне мірило - увага читачів. Бо для кого ж інакше ми пишемо?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-27 19:40:31 ]
На прикладі цієї пародії відчула, як чудово вирішив Іван Гентош розміщувати пародійований авторський матеріал - цілим віршем! Хоч зовсім недавно вислухала цілу низку зауваг щодо такого порядку, та ось тут якраз дуже невдало висмикнуті з тексту окремі рядки. І по тих рядках виглядало, що сама поезія - примітивна, слабка і майже бездарна. Та на щастя, було посилання, і виявилося, що в цілому вірш цілком пристойний, щоб не сказати вдалий і дуже хороший. А тут вийшло, що Паваротті дуже погано співає, бо Ізя напєл. Не ображайтеся, пане Валерію, та якщо ви так часто закликаєте Івана Гентоша творити нове слово в поезії, то може візьміть теж той принцип, подавати весь твір, щоб не опускати автора перед менш обізнаними з його творчістю читачами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-05-30 09:03:31 ]
Вітаю, Галино! Дуже приємно мені було побачити, що й Ви прилучились до дискусії, яка тут розгорнулась - і щодо моєї пародії, і щодо оригіналу, і щодо взагалі поезії та мети авторів, які її створюють.

Відповідатиму по порядку.

Наскільки я зрозумів Закон України "Про авторське право та суміжні права", можна цитувати окремі уривки творів інших авторів, але в жодному разі не публікувати весь його твір під своїм іменем без його на те дозволу, аби тим самим не порушити його авторські права.

Саме тому я для пародій почав вибирати (а не "висмикувати", за Вашими словами) цитати з віршів інших авторів, без яких пародія може стати незрозумілою, а не публікувати весь вірш іншого автора без його на те дозволу.

Так поступав відомий у СРСР російський пародист Іванов. І саме у такому вигляді я нещодавно бачив в журналі "Дніпро" пародію Анатолія Черняхівського.

У своїй пародії я обіграв саме процитовані рядки з вірша Сергія Гольдіна. І в жодному разі не збирався, цитуючи Ваші слова "опускати автора перед менш обізнаними з його творчістю читачами." Пародія ж на вірш, а не на автора. :) Якби на автора, то це була би вже епіграма. :)

Якщо чесно, то я й сам не знав, що написав пародію на вірш відомого автора. Про це мені у коментарі повідомив Алексій. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2012-02-24 10:07:49 ]
"Та на щастя, було посилання" - посилання було не на щастя, Галино )) - просто я завжди, підкреслюю, завжди даю посилання на твір, слова якого цитую, якщо цей твір є в Інтернеті, і це є правилом хорошого тону для всіх користувачів Інтернету.

"та якщо ви так часто закликаєте Івана Гентоша творити нове слово в поезії" - не пам'ятаю, аби я це робив хоч раз, не те що часто. ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-27 19:46:42 ]
І ще пару слів з приводу коментарів пана Олексія. Завдання поезії - не тільки викликати сльози, для того нам і мудрої влади вистачить, цілком природньої є і мета - розвеселити, підняти настрій, зрештою, і висміяти там де треба. А окрім пісні про журавлів, котру так натхненно співав Марк Бернес, котрою так захоплювався ваш дід, і котра мені дуже подобається, існує ще одна, не менш тужлива пісня, наша, українська, котру співають майже всі, хто опинився за межами рідного краю, пісня-символ, "Чуєш, брате мій". Оце направду журавлина пісня, бо написана від імені журавля, котрому не судиломя повернутися на рідну зумлю. Раджу вам послухати її, перш ніж в такій категоричній формі стверджувати щось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-27 19:59:46 ]
http://www.youtube.com/watch?v=yB1J7JBszys&feature=fvwrel
Так, це чудова пісня. Та послухайте тут.
http://www.youtube.com/watch?v=IhbcjZqZuYQ
Евже воно вас не зачіпає?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-27 20:10:58 ]
«Ф.Погребеник писав: «Якщо б брати Лепкі не створили більше нічого, крім пісні «Журавлі», то цього вистачило б, щоб їхні імена були навічно вписані золотими буквами в історію української музичної культури».

У чому ж криється таємниця дивовижної популярности цієї пісні? Мабуть, у ній самій. Написані далеко від України під впливом глибоких почуттів любови до рідного краю, туги за ним поетичні рядки гармонійно поєдналися з не менш трагічною мелодією, що зродилася на українській землі, скривавленій лихоліттям Першої світової. Текст пісні в першому варіянті – «Видиш, брате мій» - був надрукований 14 жовтня 1912 року у львівському літературно-мистецькому альманасі «Неділя». (…) Слова пісні народилися в місті Кракові. Сам Богдан Лепкий згадував: «Я вертав з театру, з драми Виспянського «Noc listopadowa», під ногами шелестіло пожовкле листя, а над головою лунали крики відлітаючих журавлів. Вірш склався немов сам із себе, без мойого відома і праці. До його підібрав музику мій брат, Лев Лепкий, січовий стрілець, і ця композиція стала улюбленою стрілецькою піснею».
Як бачите, пане Олексію, пісня ця була створена, ще коли Ленінград називався Санкт-Петербургом. Та її не афішували в роки, коли він став Ленінградом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-05-27 20:21:31 ]
Какие мы все ка-те-го-рич-ны-е...
Ты ж па-ни-маеш...
Да, я написал, что, дескать, вся последующая журавлиная тематика меня не трогает.
Да, но я написал и попсе, и о хи-хи-ха-ха.
И еще я писал о том, что поэзия должна вызывать искренние слезы.
Если Вам хочется хихикать - на здоровье.
Пародия, по сути, высмеяла лирические чувства автора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-27 20:51:09 ]
Категоричність найперше у вших словах, панімаєш. А щоб критикувати журавлину тематику, може, варто думати не тільки категоріями попси і пающіх трусофф, а трошки поцікавитися, що значить для українців журавлина тематика і на яких творах вона грунтується. А хі-хі і ха-ха теж мають право на існування, чи ви зважитеся заперечити Котляревського з його Енеїдою, вона ж ніби на сльози хіба від сміху пробиває. Чи Пушкін з його Мой дядя самых честных правил. Його весь світ визнав, а пан Алексій відкинув як поета, бо не плачеться чогось, ну ніяк, хіба що читати і цибудю різати.
А що пародія висміяла ліричні почуття, я теж згідна, і написала це у найпершому коментарі, що фрази висмикнуті з контексту і спотворили весь оригіна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-27 20:52:35 ]
Перепрошую щиро за пропуски букв і одруківки, щось їх сьогодні забагато, може від напливу емоцій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-27 21:01:58 ]
Як на мене, головне завдання поезії - викликати певні порухи душі в читача, а вже які емоції при цьому виникнуть, то справа друга. Сльози це чудово, прекрасно, коли це сльози очищення душі, але ж не менш цінними є захоплення, подив, замилування, сміх, релакс, азарт. Думаю, знайдуться і серед поетів люди, корі поділять цю мою точку хзору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-05-27 21:09:14 ]
Я уже написал о подведении черты разговору, которому не будет конца.
"Славная бекеша у Ивана Ивановича! Отличнейшая!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-27 21:36:01 ]
Тим не менше, самі підвели риску, і самі продовжили. Гарно так, наговорити купу всього, а потім підвести риску, а-ля я начальник-ти дурак, і мовчи, бо я сказав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-05-30 09:28:20 ]
Хвилина сміху продовжує життя на 5 хвилин. :)

Алексію, я спочатку побачив твій коментар про Гавриліаду, він мене розсмішив, я прочитав вірш Сергія і побачив ще один рядок, який мене ще більше розсмішив - і пішов писати пародію. :)

Людство б не вижило, якщо б не навчилося сміятися (С)