дякую!!!!!!
у вас дуже тонке чуття вірша. вже не перший раз дивуюся :)

У Чорі тонке відчуття душі, не тільки вірша ;)
Олю, а якщо "ну, чому ти плачеш?" ? Мені чомусь оте "чого" ріже слух, хоча я можу помилятися.
Щодо усього іншого у творі запитань не маю, бачу на небокраї скриню, повну всіляких прикрас, хтось витягує із неї різні коштовності - підкови, наприклад, адже вони не тільки на кінських копитах є, а і у коваля у кузні, то може небесний коваль їх стільки багато наробив, що поскладав до скрині. Хоча, загалом, коли знаходять підкову, то не ховають її, а десь чіпляють (на стіну, наприклад) на щастя. Тож можна їх (для вірша) не виймати, а знімати). А ще можна знаходити. Хоча, якщо брати до уваги форму місяця (серп), то йому зручніше їх нанизувати (виймати) або осявати (знаходити у темноті) :)
Гарний вірш, розвиває фантазію.
А наголосів варто дотримуватися, адже мова йде не тільки про примхи автора, а про звички читача, а він звик до правильної граматики)

дякую, пані Оксано!
мені здалося – "чого" звучить легше))) але я після вчорашніх дебатів зараз не дуже можу вникнути в такі тонкощі, відкладу на кілька днів.
і про "виймає" - "знімає" - мені Лазірко звернув увагу на те саме. Але моя власна картинка була така, що місяць ніби виймає підкови зі скрині, тобто проявляє їх на небі. Бо як інакше можна причепити до землі прикрасу?))) Ось так приблизно думалося, але якщо ви теж спіткнулися за цей образ, то, значить, над ним треба добре подумати...
дякую!

дуже дякую, пані Любо! я вагалася між цим варіантом і Чорнявої, ваш - звучить як музика, але чомусь мені здається, що тут душа плаче тихо-тихо, ніби сама ще не зрозуміла, що відбувається. ))

Якщо чесно, то я рада, що було таке обговорення. По-перше, я тепер краще бачу, як можна було б працювати над віршем. А по-друге - ці вічні проблеми з граматикою в нашій мові треба колись обговорювати, може справа швидше дійде до вирішення. ))

о, я ще не скоро допишу. )))
Те, що в мене зараз виходить, мені не подобається, але все ще попереду.
Дякую за підтримку!

від краси плачеться, що поробиш... :))))