ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.07.03
19:30
Стоять у Призов’ї три могили.
Найменша називається Корсак
Найвища з них Бельмак, чи то Горіла,
Та ще середня Синя, чи Токмак.
Я вам легенду хочу розповісти
Про три високі степові гори.
Було то у часи прадавні, звісно,
Якої
Найменша називається Корсак
Найвища з них Бельмак, чи то Горіла,
Та ще середня Синя, чи Токмак.
Я вам легенду хочу розповісти
Про три високі степові гори.
Було то у часи прадавні, звісно,
Якої
2020.07.03
10:15
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Езоп де тільки вже не побував.
От тільки в Дельфах не довелося бути.
І ось він там. І як повсюди байкою частує.
Та якось тут не так, як всюди.
Слухати слухають дельфійці, а платити – ні.
Гада
Уславлений мудрістю повсюди,
Езоп де тільки вже не побував.
От тільки в Дельфах не довелося бути.
І ось він там. І як повсюди байкою частує.
Та якось тут не так, як всюди.
Слухати слухають дельфійці, а платити – ні.
Гада
2020.07.03
10:04
Велика криса* не їла рису,
а виключно целофан.
Жила на світі в одній кобіті,
що влізла у сарафан.
Попереду довгі роки вигнання
на каторгу у Сибір,
плювати, у ній жевріє останнє:
а виключно целофан.
Жила на світі в одній кобіті,
що влізла у сарафан.
Попереду довгі роки вигнання
на каторгу у Сибір,
плювати, у ній жевріє останнє:
2020.07.03
08:59
Дай руку, сонце, і іди за мною,
не обертайся на презирство й сміх.
Хто судить всіх не відчуває болю,
і не вмирає кожен день за гріх.
Хай кине камінь той в крилату спину,
хто не злукавив навіть у думках.
Я відколола сонця половину,
не обертайся на презирство й сміх.
Хто судить всіх не відчуває болю,
і не вмирає кожен день за гріх.
Хай кине камінь той в крилату спину,
хто не злукавив навіть у думках.
Я відколола сонця половину,
2020.07.03
07:35
Що у світі діється...
Зайві ще надіються,
що оклигають живими
із болячками своїми,
поки десь подінуться.
***
Знаємо, що коїться:
Зайві ще надіються,
що оклигають живими
із болячками своїми,
поки десь подінуться.
***
Знаємо, що коїться:
2020.07.03
06:55
Радій сьогоденню.
Довкола безмежна блакить
і думка про вічне летить,
здається буденно…
А ми? Не відчули.
Як всесвіт торкається нас
його необтяжливий глас –
трембіта гуцула,
Довкола безмежна блакить
і думка про вічне летить,
здається буденно…
А ми? Не відчули.
Як всесвіт торкається нас
його необтяжливий глас –
трембіта гуцула,
2020.07.02
22:43
Два яблука дитя тримало,
на вигляд гарних і смачних.
Гостинець де воно дістало,
не відав я, та то не гріх.
Звернувся щиро до малого, –
Одне дай яблучко мені.
Поглянув той з-під лоба строго,
примружив очі враз ясні
на вигляд гарних і смачних.
Гостинець де воно дістало,
не відав я, та то не гріх.
Звернувся щиро до малого, –
Одне дай яблучко мені.
Поглянув той з-під лоба строго,
примружив очі враз ясні
2020.07.02
19:00
Каховське море, хвиля в берег б’є,
Пінявий слід лишає за собою.
Кигичуть чайки десь над головою,
А вранці сонце із води встає,
І враження, немов то, справді, море,
Таке ж безмежне, як і всі моря.
Та відчуттям не варто довірять:
Оманливі чарівні ці
Пінявий слід лишає за собою.
Кигичуть чайки десь над головою,
А вранці сонце із води встає,
І враження, немов то, справді, море,
Таке ж безмежне, як і всі моря.
Та відчуттям не варто довірять:
Оманливі чарівні ці
2020.07.02
16:55
От і душа,здається, відцвіла.
Прив*ялив вітер запашні покоси.
І щось у ній по-іншому голосить.
І не рятують ні дощі,ні роси.
Але ж була? А чи ж була?
Стомилася,напевно, і на мить
Затихла. Дивиться , і слухає-чекає,
Прив*ялив вітер запашні покоси.
І щось у ній по-іншому голосить.
І не рятують ні дощі,ні роси.
Але ж була? А чи ж була?
Стомилася,напевно, і на мить
Затихла. Дивиться , і слухає-чекає,
2020.07.02
14:44
Глибоко у душі"… На скільки це глибоко?
А за красивими словами – пустота…
І не болить душа, коли не бачить око,
Або тяжіння не пускає в небеса.
Колекція гріха затягує в болото,
І доля має пульсувати у імлі,
Міняє дії щирі на омани злото,
А за красивими словами – пустота…
І не болить душа, коли не бачить око,
Або тяжіння не пускає в небеса.
Колекція гріха затягує в болото,
І доля має пульсувати у імлі,
Міняє дії щирі на омани злото,
2020.07.02
13:35
Хто слова породив,
І що це за диво:
Чому слово "матуся"
Сяє грайливо?
Доброусмішка світла
На обличчі від "тато",
І серденько сміється
І що це за диво:
Чому слово "матуся"
Сяє грайливо?
Доброусмішка світла
На обличчі від "тато",
І серденько сміється
2020.07.02
11:06
Ця жіночка на більше заслуговує.
усмішка сонячна і очі чудотворні.
По віденські з вершками чорну каву п'є
і ходить у пуантах на краю безодні.
Пряде із кужеля лавандорунні сни,
і дістає з криниці сивини тумани.
Летить голубкою у вогнище війни,
усмішка сонячна і очі чудотворні.
По віденські з вершками чорну каву п'є
і ходить у пуантах на краю безодні.
Пряде із кужеля лавандорунні сни,
і дістає з криниці сивини тумани.
Летить голубкою у вогнище війни,
2020.07.02
09:01
Хай кожен день, мов скромна ікебана,
мов невигадливий орнамент на підлозі,
хай ні на мить мене в твій дім не звано,
коли б не йшов ти – я стою на розі.
Можливо, я свій сором загубила,
коли найперше ці зустріла очі.
Нехай щодня так скромно я любила
мов невигадливий орнамент на підлозі,
хай ні на мить мене в твій дім не звано,
коли б не йшов ти – я стою на розі.
Можливо, я свій сором загубила,
коли найперше ці зустріла очі.
Нехай щодня так скромно я любила
2020.07.02
08:33
Молитвами тихими,
коси аж до пліч,
йшла шляхами млистими
пречудова ніч.
Всюди пахло росами,
травами у млі,
запахами млосними
матінки землі…
коси аж до пліч,
йшла шляхами млистими
пречудова ніч.
Всюди пахло росами,
травами у млі,
запахами млосними
матінки землі…
2020.07.01
22:15
Поначалу он заинтересовал меня рассказом о своем приятеле Йоне. Всю жизнь тот прожил под именем Леня.
История житейская, когда в угоду славянскому уху Сруль, Мошке, Пинхас, Натан... вынуждены были становиться Александром, Михаилом, Анатолием...
Но в отл
2020.07.01
22:06
Течуть роки, немов Дніпро-ріка,
За осінню - зима, весна, питання...
Це літо, наче мавка молода -
Таке ж гаряче і,, мабуть, останнє.
Вдихнув і задихнувся від краси,
Забув про сон, душевний спокій, вірші.
Лечу крізь легіт в піднебесну синь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За осінню - зима, весна, питання...
Це літо, наче мавка молода -
Таке ж гаряче і,, мабуть, останнє.
Вдихнув і задихнувся від краси,
Забув про сон, душевний спокій, вірші.
Лечу крізь легіт в піднебесну синь
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2020.06.30
2020.06.20
2020.06.17
2020.06.13
2020.06.07
2020.06.06
2020.05.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Ліпчинський /
Вірші
/
Татчин Сергій
Ритмічний неспротив (поетична пародія)
Моя сусідка живе навпроти,
В очах у неї відсутній спротив,
Піду́, куплю їй коньяк і шпроти -
Зайду у гості, немов жеброта…
Скажу їй: «Знаєш, сусідко мила,
Візьмі́мось, врешті, до того діла,
Терпіти, чесно, мені неси́ла -
Бо те чекання так утомило…
Мене, як рибу, спіймала в ве́ршу,
Тепер пишу я про тебе ві́рші...
Та це - по-друге, а є - по-перше:
Ти станеш перша, хоч і не вперше…
Інакше вп’юсь я, побачиш, мила,
Впаду із духом, зламаю крила...
Зніми ж із мене камінну брилу -
Бо погляд в тебе такий сміливий…»
29.09.2011
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ритмічний неспротив (поетична пародія)
Я заглядаюсь на свою сусідку,
але поводжуся вельми чемно.
Не зупиняю її в парадній,
не домагаюся в ліфті тіла,
наче байдужий, ведусь порядно,
як джентельмен... А вона б хотіла!
...
Восени мені пишеться, наче п’ється:
...
А сусідка...
Сусідка живе навпроти.
В її погляді зовсім відсутній спротив.
Сергій Татчин
Моя сусідка живе навпроти,В очах у неї відсутній спротив,
Піду́, куплю їй коньяк і шпроти -
Зайду у гості, немов жеброта…
Скажу їй: «Знаєш, сусідко мила,
Візьмі́мось, врешті, до того діла,
Терпіти, чесно, мені неси́ла -
Бо те чекання так утомило…
Мене, як рибу, спіймала в ве́ршу,
Тепер пишу я про тебе ві́рші...
Та це - по-друге, а є - по-перше:
Ти станеш перша, хоч і не вперше…
Інакше вп’юсь я, побачиш, мила,
Впаду із духом, зламаю крила...
Зніми ж із мене камінну брилу -
Бо погляд в тебе такий сміливий…»
29.09.2011
* Сергій Татчин "Аритмічний спротив" (http://maysterni.com/publication.php?id=67273)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Сергій Татчин Аритмічний спротивДивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Несамовито корчаться слова (літературна пародія)"
• Перейти на сторінку •
"Какой прекрасный мой женщи́на (литературная пародия)"
• Перейти на сторінку •
"Какой прекрасный мой женщи́на (литературная пародия)"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1003 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1003 seconds