ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.02.26 06:40
Вибір за тобою
Яке це диво – горнеться зоря
До небокраю у вечірню пору,
Йду проводжати стомлену Аврору
Дорога їй за гори, за моря…
Де саме час роздмухати вітрам
Багряну горизонту зоряницю.
Ще день новий росу п’є із криниці,
А люди йдуть молитись в Божий храм.

Борис Костиря
2020.02.25 22:51
* * *
На березі ріки я очікую мрію,
Немов спалах наднової зірки.
На березі ріки тануть сподівання,
Важким каменем ідучи на дно.
Я забув, де я і що зі мною.
Немає нікого, лише я і ріка.
І сподівання відродяться, ніби фенікс.
Вони реінкарнується з попелу.

Борис Костиря
2020.02.25 22:50
Пошук
Мов голку в сіні, я шукаю
Дівчат, що загубив колись.
У соцмережах я блукаю.
Роки нечутно пронеслись.

Уводжу прізвищу у море
Інформаційних потрясінь.
І винирне пекуче горе,

Борис Костиря
2020.02.25 22:50
Пустеля натовпу
У натовпі як у пустелі.
Пісок покрив тебе всього.
Як відчинити дивні двері
У Всесвіт, в безмір, в божество?

Коли в юрбі когось шукаєш,
Тоді ніколи не знайдеш.
Лише незримий вічний Каїн

Борис Костиря
2020.02.25 22:49
Ентропія
Електроенергія покидає телефон,
Ніби серця покидає надія.
Так душа відходить від тіла.
Хто зарядить батарейки
Всередині нас?
Хто створить оази
У пустелях?
Хто заповнить безодні

Борис Костиря
2020.02.25 22:49
* * *
І ці слова, причеплені на спінінг,
І вітер запальний і молодий
Диктують письмена неопалимі,
Що виведуть із плетива завій.

Впіймати рибу, що своїм мовчанням
Дасть відповіді на безодні слів.
І прийде шепіт вічності в смеркання,

Євген Федчук
2020.02.25 21:08
Легенда про незабудки
Колись давно, а, може, і недавно
Жив чоловік на білім світі цім.
Веселий в міру і у міру вправний,
Мав і сімю, і затишненький дім.
Та мав недолік: забував все миттю,
Але, оскільки він про нього знав,
То живучи на білому на світі,
Весь час собі одне

Мессір Лукас
2020.02.25 19:16
*****
Як ще я не перепросився
Перед альковом, вашим сном.
Цей сон мені колись насниться.
І я не знатиму за що.

Я бачив на плечі у вас
Колібрі, птшки, татуаж.
Про спів колібрі наостанок

Лілія Ніколаєнко
2020.02.25 19:09
***
Як жаль, що мрії – тільки срібний вітер:
Оманою по серцю різонув.
Вбирає тиша сльозопад із літер,
Що вирватися хочуть у весну.

Віддам печальні сповіді паперу,
Схилила б небеса… – нема кому…
Душа розтане в потойбічних сферах.

Олександр Панін
2020.02.25 16:27
У тирі
У тирі мисливці
Стріляють з рушниці,
Для них полювання не жарт.
Припхалися з лісу
Мисливці - гульвіси,
В мисливцях буяє азарт.

Всі іграшки-звірі

Галина Кучеренко
2020.02.25 11:06
На масному тижні
На масному тижні Всесвіт
Вареники ліпить із сиром....
По кризі йдемо до миру,
Яка вже за тиждень скресне.

Весна наступає дощами,
Зима опирається снігом,
Вода розриває кригу -

Олександр Бобошко Заколотний
2020.02.25 11:05
Лікуймось лютим...
Лікуймось лютим від надмірного тепла!
Снігами білими – від надто сірих спогадів.
Зима зміцніла – та іще не допекла.
Любов до неї констатую не без подиву.

Лікуймось лютим! Водолієві пора
іще триватиме. Недовго. Тижнів зо два.
І щось нове, напевно,

Сергій Губерначук
2020.02.25 10:54
Прононс 8
Пляшковий спосіб знайомства.

Досить виставлення півлітри самограю,
одного в’яленого нанайського в’юна
і односельця – діда Миколая,
заслуженого українського шерстяника.

Гопля! Гопля! Язиком Золя.

Олександр Сушко
2020.02.25 09:55
Не встати
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Тетяна Левицька
2020.02.25 08:32
Пересічна
Пастельні губи і мазок рум'янцю,
під макіяжем недосип щоденний.
Так пильно не дивися незнайомцю...
в метро на пересічну щемно...темно.

Оскаженілий протяг на зупинках
закутує у шарф людські обличчя.
То не прекрасна леді, просто жінка,

Ярослав Чорногуз
2020.02.24 23:41
Праця для вічності
Так сталося у житті двох поетів у 2011 році, що вони стали королем і королевою рими на одному із дійств поетичного фестивалю «Уманьфест», започаткованого знаною поетесою, уродженкою славного гайдамацького міста Софією Кримовською. Поетичні читання відбува
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліна Майстер
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віта Парфенович (1983) / Вірші

 Ранок
Небосхилом вівчар випасає хмаринок отару:
Заблукав старий місяць - до ранку - і серпик повис...
Зайченята від сонця виблискують в шибках шикарних
Новобудів-висоток, котрі гордо тягнуться в вись.

Гладить маківки осінь - дерев, перехожих, автівок...
Світ повитий осіннім туманцем, легеньким димком...
Щось згадалось, забулось, а щось відцвіло...відболіло,
До весни - відпочинок, а потім, напевно, любов,

Чи нова, чи стара, а яка в тому суть чи різниця?
Горобина в коралях, мов дівчина на виданні,
Світ в тумані...спочинок...йому щось хороше насниться,
І я вірю, хороше цей світ подарує й мені...





• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-11-14 14:02:45
Переглядів сторінки твору 1874
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.715
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.12.15 14:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-14 17:15:37 ]
П'ятистопний анапест – це чудово.
Хмаринок отари – це відомий образ, до якого звертавсь і я. Тому про критику не може буть мови. Мені подобається цей образ. Кучерявий.
У «шибка́х шикарних». А що в них щикарного?. Рими «склотару», «Ротару», «Спатару» не знаю, кращі чи ні. А щодо шикарної… На ній золотих інструктацій, мабуть, безліч, канделябрів, люстр. Може, дійсно шибки́ шикарні?
Можливо, краще було б «уви́сь». Це такий прислівник. А рядок можна підправить, бо все одно в ньому збіги. Цього разу збіглись наголоси. Котрі́ – го́рдо. Спондей з анапестом не знаю, сходяться чи ні.
Вірш, можна сказать, сподобавсь.
А ганджі – не такі вони вже й ганджі.
У поезії, написаній серцем, душею або навіть пальцем у повітрі, головне – це серце, душа, і те, що вита (кружля) в повітрі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-14 23:13:39 ]
Вітаю, Сеню, приємно бачити у себе на сторінці майстра слова))) слухай, шибки ШИКАРНИХ ВИСОТОК, можливо, з наголосом не теє трохи))) увись - не знаю...подумаю...але загалом, думаю, на добре з плюсом))))так?

постриптум - моя душа ще вита))) приємно було ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-14 18:30:46 ]
Дуже милий і душевний вірш, передає і настрій і чисту віру...

З технічними дрібницями - згодна з Семеном. Рядок, при бажанні, можна й так - “що тягнуться гордо увись“, на шикарних я теж якось спотикнулась, а там можна й без них.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-14 23:14:47 ]
Тамаро, я теж з Семеном згодна, дякую Вам за відвідини, попрацюю))) з віршем

гарного настрою Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-14 19:03:10 ]
Віто, мені теж шикарні шибки не подобаються. Можливо, краще хай зайченята виблискують у шибках шикарно? Мені осінь, що гладить по маківках, найбільше сподобалась, а взагалі, справді, дуже світло і чисто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-14 23:17:29 ]
давно не писалось...Таню, давно...зміни в житті, переосмислення, дещо ламаю себе, проте вірю, що не марно... Дяку Вам, шибки шикарних будівель (Семеновці я теж так написала), але бачу, що всі розуміють як самі по собі шикарні шибки)))

гарні погожі ранки дійсно багаті на зайців сонячних))) зичу гарної погоди й натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-11-14 21:19:14 ]
Віто, гарно! Останній рядок лаконічніше - я повірю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-14 23:18:46 ]
ок, щось придумаю, дякую Вам, Богдане! і всім-всім гостям, що знайшли час для критики!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Данилюк (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-15 07:56:49 ]
Так вальсово-прекрасний ритм.І образи гарні-теплом від них віє,затишком.У 2-ому катрені(3-ій рядок)вкралася помилка у слові "щось"? "Щось згадалось,забулось..."-мабуть так повинно бути?Гарний вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-15 10:21:25 ]
дякую за уважне прочитання, з теплом, я


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-11-15 12:27:32 ]
Задум хороший і бачення... Але збіги і затиснутість - тому і коеф. занизький... Ннадмірність, як на мене, авторської ідеології, Віто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-15 15:04:56 ]
Ви про рейтинг? чи прозорість?