ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.08.06 20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.

Володимир Бойко
2026.08.06 17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.

На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.

Євген Федчук
2026.08.06 15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те

Артур Курдіновський
2026.08.06 15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про

Борис Костиря
2026.08.06 14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.

Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,

В Горова Леся
2026.08.06 14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера

Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,

Ірина Вовк
2026.08.06 12:01
Суд історії на балконі палацу Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част

хома дідим
2026.08.06 11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів

Віктор Кучерук
2026.08.06 07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі

М Менянин
2026.08.05 23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.

Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –

С М
2026.08.05 22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі

Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці

Ольга Садкова
2026.08.05 21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!

Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв

В Горова Леся
2026.08.05 16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.

Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об

Борис Костиря
2026.08.05 13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в

Ірина Вовк
2026.08.05 12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Менський Олександр

 Весілля нудистів (лiтературна пародiя)

Щоб у кінці не бути голим
...
Я у житті поставив ціль.

Але занурившись в глибини
Моїх усяких напівправд,
У одяг вдітися весільний -
Можливість випаде навряд.

Олександр Менський

Образ твору А я люблю ходити голим
(Єдина правда з напівправд)
І не люблю носити одяг,
Хоч маю стайню гарних авт.

Мільйонів є у банку трохи
І, аби їх не трафив грець,
Накинула на мене оком
Донька банкіра. Під вінець

Готовий з нею – але просить,
Що хоче одягти фату...
Навіщо їй крутити носом?..
В самій обручці я іду.


26.11.2012

* Джерело: Олександр Менський "Навряд" (http://maysterni.com/publication.php?id=84354)


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Олександр Менський Навряд


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-11-26 11:39:53
Переглядів сторінки твору 8341
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.018 / 5.25  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Іронічна інша поезія
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-11-27 15:12:01 ]
Щодо "порвати свідомість" я жартував, Юлю. :)

Справа в тому, що я пишу свої пародії з 2-х причин:
1. Помічаю слово, рядок, зворот у чиємусь вірші, що аж просяться в пародію.
2. Чийсь вірш надихає мене на створення свого, який я по інерції називаю теж пародією, хоча мав би назвати, наприклад, "за (ім'я автора)" чи взяти рядок-два в епіграф (або у примітках вказати джерело натхнення). Напевно, так тепер і робитиму. )

Щодо того, що "всі (мої) пародійні спроби нижчі... за оригінал...і за технікою... і за змістом" - дозволю трохи не погодитись (разом з авторами схвальних коментарів до них). )

Що "лежать зовсім не у тій площині, ніж оригінали" - погоджусь, буває. ) Це якраз п.2. )

Дивно, але мені моє "чортішо на вірш Оксани Суховій" чомусь найбільше сподобалося з усього, що я написав останнім часом (і в цьому мене підтримав і Кока Черкаський, надихнувшись і віршем Оксани Суховій, і моєю пародією - до того ж відгукнувшись схвально і про мій текст).

Дякую за конструктивну критику, Юлю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Вітер (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-27 15:30:41 ]
Ну, якщо Кока Черкаський для Вас - незаперечний авторитет щодо смаку і таланту, то про що ми взагалі говоримо тут? ) "А шо, пацанам на районі нравіцца", ги-ги...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-11-27 15:46:16 ]
От якби і столичним дівчаткам сподобатись... )))

А що, у Коки і справді класна пародія (текст ось тут, першим коментарем). Бачив, до речі, як він виступав у Львові на Форумі видавців - враження сильні. Щось про пиво співав. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-11-27 08:55:27 ]
Так само як існують вірші заради віршів, можуть існувать пародії заради пародій.
Причини такого явища можуть буть наступними:
- автору подобається сам процес віршотворення;
- автор не може мовчать;
Наслідки аналогічні:
- створюються вірші заради (висловлюсь точніше) віршування;
- створюються практично постійно. Це може буть лірика про одне і те ж, про одне і те ж, так само як це може буть і будь-яка инша поезія - громадянська, духовна і т.д. і т.п.
За прикладами далеко ходить не треба.

Вони, можна сказать, поряд :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-11-27 09:01:16 ]
А що в цей час робить читач?
- він співчуває персонажам, не замислюючись над питанням практичної допомоги, ймовірно, вважаючи, що відповідний громадянськи внесок зроблено, після якого відбудеться очікуване:
- влада нарешті повернеться обличчям до народу;
- злидні хай не разбагатіють, але, принаймні, стануть гідними членами нашого суспільства молодої незалежної держави;
- і т.д., і т.п.
Я такої думки, яку я нікому не нав'язую. Насправді прикладів і наслідків трішки більше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-11-27 09:58:19 ]
Та що там поряд - вони тут. :) А згадані автори, напевно, безнадійні графомани. :) Хоча, пригадую, колись графоманами називали і Пушкіна, і Шевченка, і Достоєвського, і Толстого... :)))