ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Легенда про Камінне село
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
У Павільйоні Дітей
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь...
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Не читайте мене, або Бережи вас Господь
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Спливає мій січень
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
Вибору вже нема
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Щавель
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
З голосу Езопа
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Констатація очевидного
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Миті
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
Де?..
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання (тріолет)
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Мамина хата
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Їжак
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
* * *
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
Lost in you
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Сірий (1964) / Вірші

 Липовий чай
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-02-18 19:47:06
Переглядів сторінки твору 12722
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.036 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.950 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Виключно, персоніфікована фауна і флора
Автор востаннє на сайті 2024.04.04 20:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 09:08:01 ]
Бачите, - є замерзле єство. І де? В гуртожитку.
Не першкоджайте пезлю літа пройтися вашим тілом!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 00:25:11 ]
липа -сніг у травні,
чай узимку...
чудово обіграли липень- лютий, оригінально


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 09:06:45 ]
Таню,
не хворійте, пийте чай
і віршуйте зазвичай)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-19 09:18:33 ]
ЄСТВО, -а, сер. роду.

1. Сукупність усіх фізичних і душевних сил та властивостей людини. — Я.. пізнав, до якої висоти може цивілізація піднести людину, а спеціально жінку. Я всім своїм єством поклонився тій цивілізації і поклявся служити їй усе своє життя (Іван Франко, IV, 1950, 297); Могутнім художнім словом, сповненою благородної і самовідданої боротьби діяльністю, всім єством своїм, Тарас Григорович Шевченко належить трудовому народу (Мистецтво, 2, 1961, 1); Марійка заволоділа всім його єством (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 12).

2. книжн., рідко. Живий організм. — Дурять, що на хмарах сидить якесь вище небесне єство — Саваоф-бог (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 94).

3. книжн., рідко. Найголовніше і найістотніше в чому-небудь; суть чогось. Це [логічність, цілеспрямованість дій актора на сцені] досяжно лише в результаті свідомого і глибокого опанування єства образу, соціальних і психологічних мотивів його поведінки і вчинків (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 33).
* * *
Якщо все так, то з "єством", яке зустрілось у вірші, начебто все гаразд. Єдине, що відчувається, то це якась релігійна забарвленість.
Можливо, вона налаштовує на пошуки більш високих смислів і сенсів, вищих за чаювання :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 09:23:26 ]
Звичайно, "єство" не на місці, тут явна стилістична помилка. Я вчора про це прозоро натякав,але ж Володимир звик до похвал.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-19 09:32:24 ]
На ПМі важко до них не звикнуть :)
А що робиться на инших сайтах? Це звичайне явище.
Нахвалюючи, ти наче ділишся якоюсь добротою, яка до тебе потім повертається такою ж самою добротою.
Нахвалюючи, ти завойовуєш читацькі симпатії і т.д. і все таке инше. До лукавства залишається один маленький крок, якщо ти його ще не здійснив.

Починаєш критикувать, а твої доброзичливі поради та ремарки сприймаються як якийсь негатив, бо ти, наче біла ворона, каркаєш про своє.
От і вся проблема.

Щасти :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 09:35:06 ]
До похвал звикнути звичайно легше:) Тут "єство" не треба розуміти буквально, адже образність поезії не забороняє використовувати різні предмети, як живі так і ні, у метафоричних цілях. Бо і пензель, і медузи, і лютня, згідно такої логіки, були б тут недоречні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 09:46:05 ]
Звичайно,Володимире, я не сумніваюся, що Ви маєте "єство", а не тільки тіло.Можливо, воно замерзло.Але влити напій у "єство" - тут і образність та метафоричність не допоможуть. Це те саме, що вливати напій(чай,щось інше) в ауру, у тантру-мантру. Цей намір ЛГ - банальний несмак, стилістична недостатність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 09:35:18 ]
Щодо єства - все зрозуміло тому, хто його має :)) А якщо "неєство" топчеться кирзою по поетичних образах, недосяжних для його вузькословникового "раціо", і навіть не розуміє цього - no comment! :))
А вірш справді теплий, духмяний, віє рідним (липовим чаєм), а не якимсь іншомовним...
Гарно, що використовуєте маловживані слова (н-д "підпомога"- дуже сподобалося).
Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 13:46:29 ]
Дякую вам, Галю, за коментар.
Натхнення вам і гарного настрою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 09:35:55 ]
Буду я віднині,напевно, розхвалювати всіх! Підтримаю "традицію" ПМ! Бо моє єство уже замерзає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 09:48:38 ]
Шановний Сергію! Критика - це нормально! Але Ваша, звиняйте, часом роль "слона у посудній крамниці", можливо доброго і дотепного, буває дуже не конструктивною, ба більше - руйнівною.
Та зніміть нарешті ті свої НДРівські кирзаки! Перезуйтеся, якщо не лаковані штиблети, то хоча б у класичні "саламандри" - гляди і критика Ваша стане справді конструктивною.
Сподіваюсь, пан Володимир не образиться за цей мій коментар на його сторінці :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 19:40:08 ]
Та ви що, Галю, - спілкуйтеся на здоров"я!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 09:55:42 ]
Галино, в НДР совєтьські воїни в кирзаках не ходили. Так що і в цьому напрямку Ви - профан.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 10:05:08 ]
А в якому ще?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 17:48:42 ]
Згодна -"м"ячі", не голи. При всьому Вашому бажанні, Сергію, на орбіту не потрапляєте :))
Вибачайте, пане Володимире, за цей діалог.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-19 14:16:07 ]
Існувала така категорія військовослужбовців (як у піхоті, так само у инших родах військ), як "партизании". Це - воїни запасу. І офіцери, і солдати. Це був один-єдиний випадок та теренах СССР (рос.)., коли офіцери носили кирзові чоботи ("кирзяки") і ремені з шкірзамінника та брезентові, а не портупеї.
За кордоном і солдати, і сержанти строкової служби носили ялові чоботи. Ремені у них були шкіряними. Офіцери, "макаронники" та прапорщики - хромові. Портупея - природно, що теж шкіряна, бо иншої не існує.
А та категорія, яка обслуговувала підрозділи радянських військ (як у випадку з НДР, і це були вільнонаймані військовослужбовці) у якости пічників, сантехніків, мулярів-штукатурів і т.д. і всі такі инші носили кирзяки та ремені з кожзамінника (їх називали "дубовими").


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-19 14:19:11 ]
Їх (оцих робітників адмінистративно-господарчого підрозділу) Радянська армія теж одягала у військову форму солдатів, але, повторюю, щоб не забуть повторить, чоботи були кирзовими. Саме у НДР. Як у було у Венгрії чи десь там ще, сказать не можу, бо мені відомо лище про НДР. Там служив мій брат.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-02-20 09:43:18 ]
Семене, але ж Ви прекрасно розумієте, що "кирзаки" Галиною були вжиті у фігуральному змісті. А для фігуральних "кирзаків" не має жодного значення, з чого вони зроблені - з "кирзи" чи натуральної шкіри. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-20 09:53:17 ]
Я лише вніс елемент прозорости.
Якщо Ви в змозі адекватно мислить, то Ви можете зрозуміть, що це саме так.
Про всяк випадок проясню свою позицію (а я люблю, щоб правда була в усьому):
"Кирзяки" мали місце у тій постнацистській державі, а хто їх носив - це вже инше питання :)


1   2   3   4   Переглянути все