Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Три миті деградації суспільства.
Холодним січневим ранком на станції метро Вашингтона розташувався чоловік і став грати на скрипці. Протягом 45 хвилин він зіграв 6 творів. За цей час, так як був це час пік, повз нього пройшло більше тисячі чоловік, більшість з яких йшли на роботу. По закінченні трьох хвилин чоловік середніх років звернув увагу на музиканта. Він уповільнив свій крок, зупинився на декілька митей і ... поспішив далі по своїх справах.
За хвилину скрипаль отримав свій перший заробіток: жінка кинула гроші у футляр і без зупинки продовжила свій шлях. Ще кілька хвилин потому інший чоловік сперся ліктем до стіни і став слухати, але незабаром він поглянув на свій годинник і продовжив шлях.
Найбільша увага дісталася музикантові від трирічного хлопчика. Мама в поспіху вела його за собою, але хлопчик зупинився, щоб подивитися на скрипаля. Мама потягнула трохи сильніше, і хлопчик продовжив рух, постійно озираючись назад. Ця ситуація повторювалася і з декількома іншими дітьми. Всі без винятку батьки не дали їм затриматися і на хвилину. За 45 хвилин гри тільки 6 чоловік ненадовго зупинилися і послухали, ще 20, не зупиняючись, кинули гроші.
Заробіток музиканта склав $ 32. Ніхто з перехожих не знав, що скрипалем був Джошуа Белл - один з кращих музикантів у світі. Грав він кілька з найскладніших творів з коли-небудь написаних, а інструментом служила скрипка Страдіварі, вартістю $ 3,5 мільйона.
За два дні перед виступом в метро, на його концерті в Бостоні, де середня вартість квитка складала $100, був аншлаг...
Гра Джошуа Белла в метро є частиною соціального експерименту газети "Вашингтон Пост" про сприйняття, смак і пріоритети людей, принципи якого були: чи в буденному середовищі, у невідповідний момент, відчуваємо ми красу? Чи зупинимося, щоб оцінити її? Чи розпізнаємо талант у несподіваній обстановці?
Один з висновків з цього експерименту може бути наступним: - якщо ми не можемо знайти час на те, щоб ненадовго зупинитися і послухати кращі з коли-небудь написаних музичних творів у виконанні одного з найвидатніших музикантів планети; - якщо темп сучасного життя настільки всепоглинаючий, що ми стаємо сліпі та глухі до таких речей - тоді що ж ще ми упускаємо?
Це скорочений переклад статті, написаної за матеріалами нарису "Вашингтон Пост", який отримав Пулітцерівську премію.
Зараз час Великого посту. Час, який має спонукати людину задуматися над своїм духовним станом. Чи не пройдемо мимо шансу, який дає нам земне життя, сподіваючись на «потім», якось потім…
Лежав на тротуарі діамант,
Спішили люди байдуже повз нього.
І хто би міг пізнати в нім талант?
Всі думали: шматочок скла простого.
Ще вчора він лежав не на землі –
В палаці на червонім оксамиті.
Платили люди гроші немалі
За милування ним щасливі миті.
-------------------------------------------
В час пік в метро на скрипці грав скрипаль,
Спішили люди байдуже повз нього.
Їх вабила підземна магістраль –
Не віртуозна гра цього чудного.
Ніхто в тім музиканті не впізнав
Маестро-знаменитість, не бродягу.
А він в метро на Страдиварі грав,
Як вчора на концерті при аншлагу.
--------------------------------------------
У християн настав Великий Піст –
Час покаянь в гріхах за Божу ласку,
Та мало хто задумався про зміст,
В турботах час летить, вже скоро й Паска.
Не моляться ні вдома, ні в церквах,
Нема часу для Хресної дороги,
І кожен день новий вбивають цвях
В розп’яте Тіло люблячого Бога.
Перед читанням вірша - прочитайте епіграф.
Нажаль картинку загрузити нема можливості - дозволений на цьому сайті розмір хіба що для розгляду під мікроскопом... :( Тому вимушена запросити на сторінку сайту із якого мене "вишвирнули" за збірку "Хресна дорога ненародженої дитини"
==========================================
При встановленому тут ліміті (по два вірші в день) мені прийдеться пів року розміщувати свій доробок.
Спробую. Але якщо назойлива реклама сайту не відіб'є бажання це робити...
Контекст : Сторінка автора на сайті Клубу поезії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
3. Встань і йди!" 