Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
2026.03.31
16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м
2026.03.31
12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
2026.03.31
11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
2026.03.31
11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях
2026.03.31
06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
2026.03.31
02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
2026.03.31
01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку.
Носієві традиційних цінностей знесло дах.
Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо.
Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою.
Найлегше у підвищенні тис
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця XXXIV, побудлива
1.
рівно в шість
про сон
життя забуло
крок душі
голодним маршем
вулиць
світ ожив
і ціни надуває
стережись
і не проґав трамваю
2.
кров
стоїть
немов
за серцем жінка
міста їдь
шукає відпочинку
за поріг
сміття і ніч
виносить
стоси снів
в яких
згорає осінь
3.
ще живем
про це щебече
преса
тьма проблем
бракує
світла
весел
звідусіль
шпигують
ось вам качка
хліб і сіль
розжуйка і подачка
скільки справ
згорить
з опалу
доле
стільки страв
зникатиме
зі столу
гра
в слова
давно уже
не жалить
шлюз
овва
чогось
комусь
не стало
4.
чути дзвін
холодний
аж колючий
плаче він
мов за запоєм
участь
позбирав
на правду
дзвону мало
і гора
думок на плечі
впала
5.
груди-сейф
у нім лігво причини
це не кейф
а горе
для мужчини
не інфаркт
бо серця
вже немає
просто факт
з горілки він конає
глузду суш
мистецтво
не напитись
душ злих душ
то роги
то копита
буц та й туп
трясуться руки
зранку
вмився труп
і просить
в біса склянку
6.
місто мрій
з бетону і металу
серця крій
залежить
від кварталу
до думок
два янголи пристали
ні на крок
чекають на поталу
голова
добротна кухня
ґвари
де слова
просмажені
до шкварок
ваша тьма
скуштуйте
ночі грінку
болю шмат
і на жінках
печінку
сонце
їж
он тіні
он підлива
онде
ніж
працює
без надриву
наминай
то свіже їдло
госте
запивай
і чокайся
при тості
7.
без причин
ця тиша
не зів'яне
є
почин
для вдачі-каравану
дзвякіт
ляск
і дзявкання палітра
сонцепас
жене
отари вітру
де
зірок
рясні інконостаси
де
за крок
шипить пустеля часу
8.
просто в лоб
інакше суть не вміє
ще не гоп
а в серці веремія
де той муж
немає
стуку в п’ятках
місто-вуж
на шиї
мов краватка
місто-міст
між стінами
і спліном
долі ліс
опалення
каміну
тепло тут
не хочу
прогоріти
та ідуть
за мною
світла діти
гомонять
щось тихо
між собою
кров моя
як хвиля
без прибою
ще ковток
очікує на сушу
мов рядок
поезії
на душу
26 Квітня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця XXXIV, побудлива
1.рівно в шість
про сон
життя забуло
крок душі
голодним маршем
вулиць
світ ожив
і ціни надуває
стережись
і не проґав трамваю
2.
кров
стоїть
немов
за серцем жінка
міста їдь
шукає відпочинку
за поріг
сміття і ніч
виносить
стоси снів
в яких
згорає осінь
3.
ще живем
про це щебече
преса
тьма проблем
бракує
світла
весел
звідусіль
шпигують
ось вам качка
хліб і сіль
розжуйка і подачка
скільки справ
згорить
з опалу
доле
стільки страв
зникатиме
зі столу
гра
в слова
давно уже
не жалить
шлюз
овва
чогось
комусь
не стало
4.
чути дзвін
холодний
аж колючий
плаче він
мов за запоєм
участь
позбирав
на правду
дзвону мало
і гора
думок на плечі
впала
5.
груди-сейф
у нім лігво причини
це не кейф
а горе
для мужчини
не інфаркт
бо серця
вже немає
просто факт
з горілки він конає
глузду суш
мистецтво
не напитись
душ злих душ
то роги
то копита
буц та й туп
трясуться руки
зранку
вмився труп
і просить
в біса склянку
6.
місто мрій
з бетону і металу
серця крій
залежить
від кварталу
до думок
два янголи пристали
ні на крок
чекають на поталу
голова
добротна кухня
ґвари
де слова
просмажені
до шкварок
ваша тьма
скуштуйте
ночі грінку
болю шмат
і на жінках
печінку
сонце
їж
он тіні
он підлива
онде
ніж
працює
без надриву
наминай
то свіже їдло
госте
запивай
і чокайся
при тості
7.
без причин
ця тиша
не зів'яне
є
почин
для вдачі-каравану
дзвякіт
ляск
і дзявкання палітра
сонцепас
жене
отари вітру
де
зірок
рясні інконостаси
де
за крок
шипить пустеля часу
8.
просто в лоб
інакше суть не вміє
ще не гоп
а в серці веремія
де той муж
немає
стуку в п’ятках
місто-вуж
на шиї
мов краватка
місто-міст
між стінами
і спліном
долі ліс
опалення
каміну
тепло тут
не хочу
прогоріти
та ідуть
за мною
світла діти
гомонять
щось тихо
між собою
кров моя
як хвиля
без прибою
ще ковток
очікує на сушу
мов рядок
поезії
на душу
26 Квітня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
