Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
2026.03.22
12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю.
Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100.
Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею.
Струнким жінкам так би пасув
2026.03.22
12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
2026.03.22
11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
2026.03.22
10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
2026.03.22
08:59
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин.
Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу».
А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи
2026.03.22
05:55
Хоч ще приморозки зрана
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
2026.03.22
05:50
Глянь о сюди – Китайський Кіт Соняшний
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій
Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій
Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий
2026.03.22
01:23
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип
2026.03.21
22:05
І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
2026.03.21
16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам.
Природно, що видалити її зможу
2026.03.21
13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця XXXIV, побудлива
1.
рівно в шість
про сон
життя забуло
крок душі
голодним маршем
вулиць
світ ожив
і ціни надуває
стережись
і не проґав трамваю
2.
кров
стоїть
немов
за серцем жінка
міста їдь
шукає відпочинку
за поріг
сміття і ніч
виносить
стоси снів
в яких
згорає осінь
3.
ще живем
про це щебече
преса
тьма проблем
бракує
світла
весел
звідусіль
шпигують
ось вам качка
хліб і сіль
розжуйка і подачка
скільки справ
згорить
з опалу
доле
стільки страв
зникатиме
зі столу
гра
в слова
давно уже
не жалить
шлюз
овва
чогось
комусь
не стало
4.
чути дзвін
холодний
аж колючий
плаче він
мов за запоєм
участь
позбирав
на правду
дзвону мало
і гора
думок на плечі
впала
5.
груди-сейф
у нім лігво причини
це не кейф
а горе
для мужчини
не інфаркт
бо серця
вже немає
просто факт
з горілки він конає
глузду суш
мистецтво
не напитись
душ злих душ
то роги
то копита
буц та й туп
трясуться руки
зранку
вмився труп
і просить
в біса склянку
6.
місто мрій
з бетону і металу
серця крій
залежить
від кварталу
до думок
два янголи пристали
ні на крок
чекають на поталу
голова
добротна кухня
ґвари
де слова
просмажені
до шкварок
ваша тьма
скуштуйте
ночі грінку
болю шмат
і на жінках
печінку
сонце
їж
он тіні
он підлива
онде
ніж
працює
без надриву
наминай
то свіже їдло
госте
запивай
і чокайся
при тості
7.
без причин
ця тиша
не зів'яне
є
почин
для вдачі-каравану
дзвякіт
ляск
і дзявкання палітра
сонцепас
жене
отари вітру
де
зірок
рясні інконостаси
де
за крок
шипить пустеля часу
8.
просто в лоб
інакше суть не вміє
ще не гоп
а в серці веремія
де той муж
немає
стуку в п’ятках
місто-вуж
на шиї
мов краватка
місто-міст
між стінами
і спліном
долі ліс
опалення
каміну
тепло тут
не хочу
прогоріти
та ідуть
за мною
світла діти
гомонять
щось тихо
між собою
кров моя
як хвиля
без прибою
ще ковток
очікує на сушу
мов рядок
поезії
на душу
26 Квітня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця XXXIV, побудлива
1.рівно в шість
про сон
життя забуло
крок душі
голодним маршем
вулиць
світ ожив
і ціни надуває
стережись
і не проґав трамваю
2.
кров
стоїть
немов
за серцем жінка
міста їдь
шукає відпочинку
за поріг
сміття і ніч
виносить
стоси снів
в яких
згорає осінь
3.
ще живем
про це щебече
преса
тьма проблем
бракує
світла
весел
звідусіль
шпигують
ось вам качка
хліб і сіль
розжуйка і подачка
скільки справ
згорить
з опалу
доле
стільки страв
зникатиме
зі столу
гра
в слова
давно уже
не жалить
шлюз
овва
чогось
комусь
не стало
4.
чути дзвін
холодний
аж колючий
плаче він
мов за запоєм
участь
позбирав
на правду
дзвону мало
і гора
думок на плечі
впала
5.
груди-сейф
у нім лігво причини
це не кейф
а горе
для мужчини
не інфаркт
бо серця
вже немає
просто факт
з горілки він конає
глузду суш
мистецтво
не напитись
душ злих душ
то роги
то копита
буц та й туп
трясуться руки
зранку
вмився труп
і просить
в біса склянку
6.
місто мрій
з бетону і металу
серця крій
залежить
від кварталу
до думок
два янголи пристали
ні на крок
чекають на поталу
голова
добротна кухня
ґвари
де слова
просмажені
до шкварок
ваша тьма
скуштуйте
ночі грінку
болю шмат
і на жінках
печінку
сонце
їж
он тіні
он підлива
онде
ніж
працює
без надриву
наминай
то свіже їдло
госте
запивай
і чокайся
при тості
7.
без причин
ця тиша
не зів'яне
є
почин
для вдачі-каравану
дзвякіт
ляск
і дзявкання палітра
сонцепас
жене
отари вітру
де
зірок
рясні інконостаси
де
за крок
шипить пустеля часу
8.
просто в лоб
інакше суть не вміє
ще не гоп
а в серці веремія
де той муж
немає
стуку в п’ятках
місто-вуж
на шиї
мов краватка
місто-міст
між стінами
і спліном
долі ліс
опалення
каміну
тепло тут
не хочу
прогоріти
та ідуть
за мною
світла діти
гомонять
щось тихо
між собою
кров моя
як хвиля
без прибою
ще ковток
очікує на сушу
мов рядок
поезії
на душу
26 Квітня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
