Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця ХLV, позавiконна
1.
по череві неба
дах полоснув
ніч розтеклася
від харакірі
збито у поспіх
вітрами труну
славному літу
брамнику в ірій
холод збирався
і місто косив
повимирало
душі не видно
осінь застигла
у спальний масив
і визирала
світлом зашибним
2.
вікна підвішені
як образи
свято
святим
безбожникам
тісно
у капищі
зим
у нетрях грози
в ладан і сив
зодягнена дійсність
3.
бачиш у тому
утому і цвіль
очі свинцеві
з часу братання
спраглі в запої
і спиті на біль
надто брязкучі
пута гортані
все їм не йметься
вгризається їдь
в кола
дороги
серце
і вуха
погляд
як цівка
біжить
і стоїть
мушка здригає
в крапельках руху
4.
вікнами вище
онімблений лис
в душу не лізе
і слів не втира
ходить нечутно
хоч може колись
вийде зі шкіри
його антураж
вийде оте
що вікнами нижче
шиба до шиби
іде голова
хвіст на підлозі
малює зигзаг
їсть не очима
бо погляд сховав
десь поза душу
увагу і страх
усмішку втне
підсунеться ближче
5.
слухають фібри
вібрато вікна
дихають гени
світлом у воску
тиха кімната
мов мушля із дна
зайдеш у неї
наче у космос
більше таких
не буває очей
дивляться просто
легко-прозорі
море у них
і Ноїв Ковчег
душ грозовий
і діжниця на зорі
світло спливає
мов час у піску
туляться рами
квітами ласки
то доживає
ясність гірку
та
що читає
янголу казку
та
що для світу
зола
золота
тиші густої
у піднебінні
та
що сідає
вогнем на уста
і не кидає
сірої тіні
6.
крок по дахівці
і кров запеклась
що думку несла
винесла муку
там божевільні
шукають тепла
стріли амурні
пробують лука
там більше нема
де вище рости
поцупити рай
совість пролити
так голо
що дух
не перевести
так близько
що гріх
небом не впитись
8 Серпня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця ХLV, позавiконна
1.по череві неба
дах полоснув
ніч розтеклася
від харакірі
збито у поспіх
вітрами труну
славному літу
брамнику в ірій
холод збирався
і місто косив
повимирало
душі не видно
осінь застигла
у спальний масив
і визирала
світлом зашибним
2.
вікна підвішені
як образи
свято
святим
безбожникам
тісно
у капищі
зим
у нетрях грози
в ладан і сив
зодягнена дійсність
3.
бачиш у тому
утому і цвіль
очі свинцеві
з часу братання
спраглі в запої
і спиті на біль
надто брязкучі
пута гортані
все їм не йметься
вгризається їдь
в кола
дороги
серце
і вуха
погляд
як цівка
біжить
і стоїть
мушка здригає
в крапельках руху
4.
вікнами вище
онімблений лис
в душу не лізе
і слів не втира
ходить нечутно
хоч може колись
вийде зі шкіри
його антураж
вийде оте
що вікнами нижче
шиба до шиби
іде голова
хвіст на підлозі
малює зигзаг
їсть не очима
бо погляд сховав
десь поза душу
увагу і страх
усмішку втне
підсунеться ближче
5.
слухають фібри
вібрато вікна
дихають гени
світлом у воску
тиха кімната
мов мушля із дна
зайдеш у неї
наче у космос
більше таких
не буває очей
дивляться просто
легко-прозорі
море у них
і Ноїв Ковчег
душ грозовий
і діжниця на зорі
світло спливає
мов час у піску
туляться рами
квітами ласки
то доживає
ясність гірку
та
що читає
янголу казку
та
що для світу
зола
золота
тиші густої
у піднебінні
та
що сідає
вогнем на уста
і не кидає
сірої тіні
6.
крок по дахівці
і кров запеклась
що думку несла
винесла муку
там божевільні
шукають тепла
стріли амурні
пробують лука
там більше нема
де вище рости
поцупити рай
совість пролити
так голо
що дух
не перевести
так близько
що гріх
небом не впитись
8 Серпня, 2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
