ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2025.11.20 10:40
Дирижаблики
Хмар білосніжні вузлики
Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?

Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою

Тетяна Левицька
2025.11.20 00:03
Туманний
На її повіках чорна сажа,
губи й здалеку вульгарні, Васю.
До тієї «самки», як ти кажеш,
жоден кілька років не торкався.
Кривить рот від сорому — дитина
не померла в ній іще донині.
Та хіба нещасна в тому винна,
що в її очах тумани сині?

Борис Костиря
2025.11.19 22:21
Невідомість
Я йду вночі під дощем
крізь ліс. Мені в обличчя
хлище вода, як небесна кара.
Так сторінки історії
вдаряються болючими кинджалами.
Непізнані події
б'ють ляпасами.
Гострими стрілами

Іван Потьомкін
2025.11.19 18:50
***
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Котрі роздоюють корів, заплітаю

Тетяна Левицька
2025.11.19 17:30
Над прірвою...
Над прірвою я балансую, а ти
все радиш триматись міцніше
за тишу осінню, ціпок самоти,
ліричну мелодію вірша.

Та я неспроможна чіплятись за спів,
бо краще - за небо рахманне;
за лагідну ніжність малинових слів

Юлія Щербатюк
2025.11.19 13:12
Дощ осінній
День похмурий. Дощ іде.
Не вщухає ні на миті.
Листячко тремтить руде,
Тихим щемом оповите.

Натягнула сивина
Понад світом поволоку.
Непривітна і сумна

Ігор Шоха
2025.11.19 13:01
За лаштунками політики
А пацієнти шостої палати
московії і найнятої вати
готові до війни,
та тільки не пани,
а пацієнти шостої палати.

***
А мафії не писані закони

Ігор Терен
2025.11.19 12:24
Креатура без коректури
А ми теляті довіряли мало,
та вірили, – воно кудись веде...
але охляле
язиком злизало,
а (д)ефективне невідомо де.

***
А вибір означає за і проти

М Менянин
2025.11.19 01:27
По міндічгейту
Не в своїй, не в Палестині,
був Ґолем* і в Чеха глині.
Пишуть в рот йому і нині,
але в нас вже, в Україні.
Хватку маючи звірячу,
ненаситність на нестачу –
це ж за гроші "стіна плачу",
час покаже, мо й пробачу.

Борис Костиря
2025.11.18 22:11
Ти
Ти - ніжна квітка орхідеї.
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -

Ярослав Чорногуз
2025.11.18 19:20
Ревнулька
Я стомився, мила, буть твоєм рабом,
Ну бо народився вільним козаком.

Вже при кожнім кроці весь тремчу, як гусь.
На жінок на інших глянути боюсь.

Серіал відомий я дивиться стану,
Кажеш, проміняв тебе на "Роксолану".

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Краплі горобинового меду
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Сергій Губерначук
2025.11.18 15:05
Мініода пішохода
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.

І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.

Артур Курдіновський
2025.11.18 14:41
Почути
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".

Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала...
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Український серіал

 Український серіал. Перша серія.
В колгоспі сталася халепа -
Пішов у прийми голова.
Нового десь узяти треба -
Нема сміливого... Дива!
Один узявся – не подужав,
А другий спробував – утік.
І де б знайшовся справді мужній
Розумний хвацький чоловік?
І тільки серій через двадцять
Як час наблизився до жнив,
Таки з’явилося начальство -
Колгосп на радощах ожив.
На пост призначили Лукерку,
Не з полохливого числа.
Ночами стерегти луцерку*
В колгоспнім полі почала.
Лукерка – справді мужня жінка,
Стоїть, як воїн у строю,
Бо косять всі, кому не ліньки,
Колгоспну пашу, як свою.
Ніяк до них не дійде мабуть,
Що то вони у себе крадуть.
А як узнали про сторожу,
То вже з косою в поле – зась!
Заговорила совість, може?
Як не було, то де взялась?

Ну що ж, вітаємо Лукерку,
Бо крадіїв перемогла,
Охороняла, наче беркут,
Одна, як перст, на півсела.

Але проґавила жнива…
Не вийшов з неї голова.
========================
*луцерка - так на Сумщині називають люцерну, багаторічну траву, що є гарним кормом для худоби.

(Далі буде)





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-09-06 00:22:21
Переглядів сторінки твору 2419
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 08:14:39 ]
Дива, однак. А зазвичай бути головою бажаючих повно було. Бо це перша у черзі людина, котра могла собі дозволити діяти за правилом «Все колгоспне – все моє». У повоєнні часи ще не так було, бо таки були ті, хто щиро вірив у ідею, а потім «прихватизаторство» на вищіх рівнях стало практично правилом з подеякими виключеннями. Тому описана Вами, Валю, психологія, і набула розповсюдження, оскільки те колгоспне, котре селянин встигав «прихвазитувати», дійсно залишалось своїм, адже зараз вже тільки ідейним сліпоглухонімим невідомо, яка довга черга з великими ложками стояла у ті часи до будь-яких загальних «казанів». Власне, саме ці першочергові прихватизатори і встигли приватизувати собі владу і державне майно під час розвалу… Мабуть, в описаному Вами колгоспі все вже було приватизовано так, що з загального майна залишились тільки борги та люцерка в полі…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 10:44:03 ]
В описаний період бути головою означало величезну відповідальність. Це вже не ті часи, коли "Спасибо партии родной", треба було самим якось викручуватися. Перш ніж отримати привілеї, їх треба було здобути наполегливою працею.
А відносно крадіжок, то вкрасти у колгоспі вважалося не гріхом, а справою честі. Теж пережиток часів халяви. Поволі доходило до людей, "Що то вони у себе крадуть".
Дякую за перегляд чергової серії!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 08:23:14 ]
Трохи жаль, бо жіноча завзятість, зазвичай, так швидко не закінчується. Гарна серія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 10:41:03 ]
Дякую, Олександре!
І мені було жаль, бо прототип Лукерки - хороша порядна людина, та вона одна не могла охопити усе, отож і поступилася місцем більш вправним чоловікам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 14:43:25 ]
На мою скромну думку дилетанта, 4-стопний ямб - це якраз саме те, що найбільш яскраво підходить до жанру, обраного Вами. Він дійсно нагадує поему.
Я її порівняв би з цією (це теж поема):

"Гавріла бил прєкрасним мужем,
Гавріла жон своіх любіл".

Або:

"Гавріла ждал в засадє зайца.
Гавріла зайца подстрєліл".

Як ми бачимо, збігається віршовий розмір. І певною мірою - засоби художнього відображення. Щоправда, у Вашій поемі їх більше.
Мають місце метафори як художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі схожості або порівняння.
Наприклад:
"Охороняла, наче беркут".
Я розумію, що мається на увазі не просто беркут, а спеціальний підрозділ.
"Стоїть, як воїн, у строю".
На цьому приклади добігли кінця. Обмаль їх чи ні, визначити не можу, але схиляюсь до думки, що і обмаль, і ні. Іноді вистачає одного, щоб твір назавжди залишився у меморізах високої поезії.

У Вашому щось є і від "Тихого Дону" і "Піднятої цілини". Щоправда, вони прозаїчні. Але щось-таки, нмсдд, збігається :)

З повагою і без зайвих пристрастей,
Г.С.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-07 11:25:56 ]
Ого! Нагадали мені недалеку дебютну пору мого перебування на ПМ, коли добрі люди такими об'ємними коментарями вчили мене "уму-розуму", щоправда там все було ясно, як Божий день. А тут доведеться скористатися словником з "Езоповської мови":)
Ну а що ж я хотіла - планка підвищується, вимоги зростають. Ніхто не обіцяв, що буде легко:)
Хочу, щоправда, зазначити, що представлене мною "творіння", на відміну від багатьох інших, не претендує на роль високохудожнього твору. Це ж всього-навсього серіал, а не один з номінантів Каннського кінофестивалю. Ну лежить у мене в талмутах римований спогад про сільське життя-буття. Чому б ним і не поділитися з іншими?
Жив би Шолохов на межі 20-го і 21-го сторіч, напевне, мені було б менше клопоту. А так ось мушу відірватися від чергового засольного процесу моєї осінньої "консерваторії", аби пустити в ефір чергову серію.

(А хіба пристрасі бувають зайвими?:))
З повагою, Валентина Попелюшка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-09-07 11:57:38 ]
Від езопівської мови тут зовсім трішки:
- алюзія на "Гавриліаду". Теж поема, і досить прісна у обох значеннях (я маю на увазі "сіль"). Водночас, нмсдд, вона теж потішна. Від неї не нудить, а якщо нудить, то будь-кого іншого, але не мене;
- проявів іронії немає. Хіба що про меморіз. Хочемо ми того чи ні, а деяким історіям властиво забуватись, а деяким - ні. От "Гавриліада" не забулась :)
- про метафори теж писалось без натяків. Скільки їх було - стільки і перелічив.

Досить вдалі рими (чисто технічно) - це теж, хай не досить значна, але позитивна ознака якісності Вашого твору.

Трішки не зрозумів про прийми. А що, не можна голові колгоспу бути приймаком? Чи він пішов до іншої, позашлюбної жінки (коханки), а місцевий партійний осередок його позбавив звання члена КПРС і зняв з посади?

З побажаннями досягти наступних творчих висот,
Г.С.
P.S. Прісні оповідки залишаються прісними опвідками, до яких би поем вони б не зараховувались. Додайте образності, метафоричної оздоби etc - і я не ходитиму на Вашу сторінку, як на свято :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-09-07 11:59:42 ]
"Додайте образності, метафоричної оздоби etc - і я ходитиму на Вашу сторінку, як на свято". Так правильно.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 17:10:42 ]
Про "Прийми" - переїхав в інший колгосп до нової дружини, звільнив вакансію.
Абсолютно без підтексту, я Вам вдячна. Завдяки таким читачам, маєш стимул для зростання.
Щоправда, шлях до свята лежить через кілька буднів. Та свято буде, обіцяю!