ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Лірично-іронічна кулінарія

 По гриби:)
Яка грибна вдалася осінь!
Грузді, лисички, маслюки,
"Візьми мене!"- з них кожен просить.
Ну як не взяти? Залюбки!

Мої гурмани будуть раді.
Коли закінчиться сезон,
Подам опеньки в маринаді,
Зварю із рижиків бульйон,

Потраплять білі у сметанку,
А парасольки в ніжний кляр...
Іду із з кошиком щоранку
Гриби збирати... на базар:)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-10-16 07:25:32
Переглядів сторінки твору 3521
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Жарт - арт!
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-10-16 10:43:08 ]
Це я не раджу, а ділюсь своїм баченням ситуації, скоріше, не стільки реальної як вигаданої:

Яка грибна нарешті осінь:
Лисички, грузді, маслюки
Їжак собі до сховку носить!
І я носила б залюбки.

Але гурмани щось не раді.
Ото сімейство… Боже мій…
Не хоче їх ні в маринаді,
Ні в жодній з безлічі олій!

Сухі сніданки та салати,
Спаржу бажають. Ну й кролі…
Та як я можу це придбати
У закарпатському селі?

Про що хотілось би сказати Вам щодо Вашого вірша:
- зробіть з нього "бомбу".
Якщо Вам вдаються домашні страви, то, не виключено, що підкоряться і більш цікаві образи.
Осінь ще не закінчилась. Можна багато чого встигнути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-10-16 10:49:15 ]
Але ж грузді́
Наголос, наголос...
Тоді буде наступним чином:

"Яка грибна нарешті осінь:
Грузді, лисички, маслюки
Їжак собі до сховку носить!
І я носила б залюбки.

Але гурмани щось не раді.
Ото сімейство… Боже мій…
Не хоче їх ні в маринаді,
Ні в жодній з безлічі олій!

Сухі сніданки та салати,
Спаржу бажають. Ну й кролі…
Та як я можу це придбати
У закарпатському селі?"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-17 09:10:47 ]
Дякую, Гарріо! Цікава Ваша версія, але я не дозволю ні собі, ні Вам називати європейське місто Мукачеве селом.:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-17 09:19:02 ]
Та й нарікати марно на моє натхнення - мою родину - для красного слівця не буду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-10-17 11:05:21 ]
На сторінці не зазначено, звідки. Може, це навмисно, щоб не наїхало грибарів на ваші потенційні гриби. То я й не шукав і не набивався зі своїм кошиком. Я визнаю право на власність. Гриби - Ваші.
А про село написав, бо уявив схили (а я бував в Ужгороді. У Княжичах було мінус 30, а в Ужгороді був твердий плюс. Снігове покриття України закінчилося десь перед Славським. Це була зима кінця 90-тих років. Безкоштовний квиток - то чому б не поїхати подивитись і на вузьку колію у Чопі?), на яких розкидані квадратики сільских помість та городів.
А з наголосом у груздях щось робіть. Я навмисне спочатку розмістив один вірш, а потім другий - щоб відчули різницю. Бо грузді́.
На Ваше питання стосовно мого натхнення та натхнення взагалі більш докладно відповім пізніше.
Слонів можна врятувати, якщо вони зметикують, що це важливо для цивілізації, флори та фауни :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-19 09:42:38 ]
А хто Вас знає, Гарріо?:))
Як тільки "грибні місця" засвітила - наступного дня пішла - а там жодного гриба... Отак!
А з груздями зара щось зроблю. Найлогічніше - засолити.
Не полюйте на слонів, Гарріо, полюйте краще на ноусерів:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2013-10-16 11:20:34 ]
Таке несподіване закінчення, безперечно, тільки посилює довіру до автора і, певно, турботливої господарки.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-17 09:14:16 ]
Дякую за довіру, Вікторе!
В щирість іноді важко вірять. Та якщо вона у поєднанні з самоіронією, сумніви зникають. Признаюся іще, що таки не кожного ранку, але майже:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2013-10-16 13:01:11 ]
Мило,усміхнено, і осінь раптом стає в радість :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-17 09:15:07 ]
Не знаю, як у вас, а у нас вона нарешті таки "подобрішала":) Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-10-16 15:21:06 ]
Валентино, не хочеться Вас розчаровувати, але тема "Пиріжкова поезія" знаходиться дещо в іншому вимірі, аніж приготування справжніх смачнющих пиріжків:)
Там кухня інша - хоча те ж зі своїми рецептами.
Ось вони:
http://maysterni.com/contest.php?contest_id=167

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-10-17 09:16:41 ]
Дякую, Оксано, я не розчарована, бо знаю, що не про пиріжки в прямому сенсі там ідеться. То я так, пожартувала:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марійченко Затія (Л.П./Л.П.) [ 2013-10-18 21:27:28 ]
Гарно!