МИСЛИТЕЛЮ

Ступаєте на стежку браво,
Та крок один -- і збились вправо,
А другий вже заносить вліво;
Ще й ще -- то косо знов, то криво.
Звуть мисленням, хоч це -- блукання,
А ще точніш сказать -- хитання,
Мов сіпання коня у путі:
Від суті в домисел й до суті,
Із форми в зміст і знов у форму,
Із норми в безум й знов у норму,
Від схем до смислу й знов до схем,
Від тем до суджень й знов до тем.
Взад і вперед -- й позбутись марно
Їх, що з'являються попарно.
Припустимо, що ви сьогодні
Із демократами не згодні
Й схиляєтесь до диктатури,
Але згадали ті похмурі
Часи, що вже були не раз --
Й ви демократ без зайвих фраз.
Цей спір нічому не научить,
Лиш сумнівами буде мучить;
Як навіть все мотать на вус,
Теж не позбутись від спокус;
І не людини це вина --
Вже так влаштована вона:
Ще розум чинить не найгірш,
Як вбік гойднеться менш чи більш.
Я недолюблюю реформи
За їх відхилення від норми,
Хоча корисні й зміни теж,
Та тільки, як до певних меж.
То ж якщо ти себе прирік
Щодня хитатись з боку в бік,
Не будь, як той анахорет:
Довірсь мені, бо я -- поет.

ЩО СКАЗАЛИ МОЇ П'ЯТДЕСЯТ

Був юним я колись, а вчителі -- старими;
Немов метал вогнем, я гартувався ними.
Як плавився й твердів, знов спомином майнуло --
Учивсь у старості я розуміть минуле.

Тепер старий вже я, а юні -- вчителями;
Колишній злиток той -- весь тріщини і злами --
На переплавці знов: щось, може, й вийде путнє --
Учусь у юності я прозрівать майбутнє.

ВОГОНЬ І ЛІД

Хтось каже: знищить нас вогонь,
А ще хтось -- лід.
Будь так -- хоч, боже, нас боронь! --
Я з тими, хто б обрав вогонь.
Якщо ж чекать обох цих бід,
Тоді прийдеться визнать все ж:
Щоб знищить все живе, і лід
Підходить теж --
То ж вибрать слід.