Не сумно, ні! — палає бовдур,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.

Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,
Як одягав лляні штани.

Бувало, битву програвали,
Бувало, билися недбало,
Пороги дурно оббивали
Вони, чи я, за довгий вік.

Але, не підкорившись правді,
Почутій від в’юнкого зайди,
Дурниць і хайпу, кліпам, слайдам,
Радію Сонцю — бо не втік…

Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
На зміну "герані" прийшла "бандероль"
І більшими стали руїни, -
Триває жорстоке калічення доль
У рідній моїй Україні.
Відсунуті світом подалі в куток,
Рахуєм численні утрати, -
За горбиком виросте завтра горбок,
Бо є ще кому воювати.
В думках загубились надії сліди
На скоре припинення бійні, -
Спасіння не видно іще від біди,
Та видко, що чинить розбійник.
11.09.26

 тривкі складнопорожні дні
 складаються із порожнеч
 великих менших і дрібних
 ні зустрічей ані утеч
 ні спілкувань ані новин
 інформаційний білий шум
 хто скілько виніс
 скілько вніс
 переступив межу маржỳ
 для читачів колись газет
 які читали між рядків
 до рими тулится клозет
 просвітній хаб
 для мудраків
 які складають довгий вірш
 на теми зради та ганьби
 щоби тобі жилося гірш
 а ліпш нема чого якби
 

Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.

Звісьте, як гусінь, сріблястії нитки
Світу рясної весни
В ковдру зелену двора у відбитках,
Що у дощах знавіснів.
Хай прокидається давнє пророче
Шляху швидкої ходи.
«Майна!» — співайте завзято й охоче,
«Віра!» — кричіть до води.

Радо пірнайте в прихований камбій
Крізь недозрілу смолу,
До невпізнаного, в хвилях безкарних
Гучно вітайте бджолу!
Вихори, шерехи, ухили, згини,
Тіні у мареві снів,
Спалаху думки вогонь швидкоплинний
Сміху, плачу поготів.

Від фанатизму солодких прокльонів
В довге плямисте між зграй
Всіх перелітних пташок і кордонів
Крізь березневий розмай —
Аж до «Капричос» оглухлого Гойї
У порошинках* чуток,
Там, де збиратися більше, ніж троє —
Страшно від спільних думок.

Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.

Як медовий екстаз
Нерозпізнаних Трій*,
Як почуте пророцтво,
Що ховають між вій
Міднокрилі примари
Цифрової доби —
Як червоне захмарне
Від життя жадоби.

Це, до сказу, нестерпно,
Бо терплячі не ждуть.
Блиск підпільного меду
Заплітає редут.
У болотах є завжди
Невідомого вміст,
Як святе напівправди,
Що несе гуманіст.

Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Не зраджуєш дволичності
Й бездушності своїй, -
Дивуєш світ трагічністю
Обставин і подій.
За власні межі лізучи,
Всім споконвік чужа, -
Вселяєш в очі біженців
Знемогу, розпач, жах.
За почесті і титули
Воюєш з усіма, -
Тенета скрізь розкинула,
А здобичі - катма...
10.09.26

 віршики
 віршатка віршульки
 на спомин
 добрий не добрий
 довільно подряпані стулки
 без примусу не без гонору
 поспіль кимось прочитані
 або непрочитані досі
 хтось-то писав окрилений
 тепер неіснуючий хтось-то
 виблиски мороку млості
 короткі чи трохи довші
 умовні у безумовності
 що літній дражливий дощ твій
 усім небезпекам дотичні
 до раювання стосовні
 віршатка віршульки віршики
 сатиричні ліричні попсові
 

Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???

Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?

Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.

Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадських пробуджений сумнів,
Шукають в рядках слід думок сиротливих...

Закиньте подалі, насуньте понижче,
Зубами тримаючи провід гірлянди
Над глиною часу, глевкою, як завжди,
Щоб тінь відтворити скляної троянди.

Ні, мушлі не знають про світле майбутнє!
Тунелі не бачать підступне у світлі!
Ніщо у безчассі не завжди привітне,
Та нам не спинити зворотного відлік...

Ніжно і закохано дивлюся,
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
Від краси такої просто неміч
На секунду очі відвести, -
Квітнеш пізно, ніби хризантема,
Квітувати будеш і затим...
09.09.26

Пілігрими із Хайфи до Умані
Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.

Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
Та чимало пеньків
І дрібних матюків
Ще і досі шниряють Карпатами.

Серед прерій у Арканзасі
Віднайшли подорожнього в часі.
Але той мандрівник
Як прийшов, так і зник
І сумують за ним в Арканзасі.

Чи є вона, та чакра повноти?
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли

Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
Довірся врешті викопній уяві.

Клянися краще вихорами брів
Чи позіханням млявим ворожбита,
Ходою журавля біля води,
Намистом недолугим з малахіту...

В лушпинні гарбузовім не спинить
Тваринний відчай простору надбання,
Де сльози ллють у зоряну блакить,
Як згадують про згаслий жар кохання.

Знов закурений димами
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.
Онде тільце розпростерте
Горілиць лежить, -
Дитинча в обійми смерті
Втрапило умить.
Як же так, - волає мати, -
Що мовчить дочка?..
Найболючіша утрата,
Певно, отака.
Вже ні донечки, ні дому
В жіночки нема, -
Залишається на спомин
Почуттів юрма.
Повні туги й неспокою
Люди мовчазні, -
Давнє місто над рікою
Тихе, наче в сні.
Знов закурений димами
Любий Київ мій, -
Наче серце у нестямі,
Б'ється хвиль прибій...
08.09.26

 ось і надвечірʼя
 дощик покропив
 вицвіле ганчірʼя
 звисле з проводів
 піднебесні риби
 сунуть далі геть
 комунальник
 сивий
 думає про смерть
 небо після смерті
 чорне чи блакить
 де ж напарник
 петрик
 ув одежі спить
 що воно в онуків
 там у чужині
 і чи дійдуть руки
 до чобіт на сніг
 влітку ясно ліпше
 викосив траву
 сів у тінь і дишиш
 видів то в гробу
 

Холодний бовдур
Скляної печі,
Рукою злидня
Під плач малечі,
Ще теплій миші —
Шпаркій, голодній —
Даруй зернину,
Як преподобний!

Бо що нам діти —
Голодні миші!
Ординці в житі,
Життя в Парижі...

В рулетку грати,
Мабуть, не зайве.
Бандуро, грай-но
Нам dub звичайний.

Наллємо пива
Чи оковиту,
Нехай коліно
Ще блудить житом.
Чуже нам ближче
Було зазвичай ,
Як хіть до влади
Чи Фрідріх Ніцше.

О, Газдо! — згадуй
Тепер про долю,
Про волю вільну,
У чат «Стодола»
Пиши натхненно,
Ховай до хмари,
Немов у гени
Вовків кошари…

Занадився тхір
У бабусин двір, -
Уночі проник
Знову у курник.
Ухопив курча
І мерщій помчав
Звично до нори,
Де малі тхори
Щодоби, мабуть,
На трофеї ждуть...
07.09.26

я приїду у Львів,
ти зустрінеш мене,
поговорим про все
неземне і земне

оминаючи тему
про найголовніше
ми захочем всамітнитись
щонайскоріше

і пірнемо осіннім
сумним містом Лева
в ті роки де були ми
король-королева

в ті часи коли було
все легко та просто
ти була просто Мері
а я просто Костя

Ми всі складаємось з нічого,
Із вакууму, пустоти.
І тільки наша віра в Нього
Нас робить гідними мети.

Наше життя- то плід реакцій,
Плюсів та мінусів зв'язок,
Розділення на сотні фракцій
Продуктів вибухів зірок.

Нас Час і Простір породили,
Прямі? криві? - байдуже це.
Якісь таємні дивосили
Розбили первісне яйце.

06.09.2026

«Ти дослухайся звітних!» —
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…

Ось пісок у безчассі -
Бринить, як холодна коса.
Чи приспати його, чи чекати, допоки роса
Упаде у обійми прийдешнього
Ранком весни,
Як трикратне «Агов!»
У поснулих просторах верстви?

«Чи для них Оджалеші дарунком солодким, як джус,
В задзеркаллі густому проллється за новий союз —
Той, що довшим за вічність постане у темряві літ?» -
Шерхотіла канва і … росою ряснів живопліт

 заніміло поскучавши
 розбрелися сірі сни
 не залишивши у чаші
 неживої рідини
 все на ліпше
 все на краще
 все кінець іще війни
 й перемога наша завше
 як один казав мужик
 через протяг у порталі
 не програв я переміг
 кутній зуб даю наталю
 чи наталі треба зуба
 чи хто саме впав із дуба
 хто кого скрутив у ріг
 і таке подібне далі
 вереснева благодать
 розповзається в повітрі
 заклопотано шуршать
 аркуші що на пюпітрі
 ноти мчать мов таргани
 закривається аптека
 відкривається мʼясник
 ні латина ані грека
 найдешевші кавуни
 імпозантні тушки хека
 

Я тебе, веселу і лукаву,
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
А коли спалахують над нами
Міріади мандрівних вогнів, -
Розважаю поночі піснями
Дуже голосистих солов'їв.
Вдячний світу радісних ілюзій
За душі приємний маскарад,
Де завжди зі мною поруч муза,
Від якої не чекаю зрад.
06.09.26

Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!

Та не рвіть кульбаби ранком,
Не шукайте незворотнє
Тих, хто нехтує сніданком
У завчасне Великоднє.

Джагер* дигером здається,
Гострим, наче серп крізь грати,
Крізь які барвінком в’ється
Дивне над Єством кирпатим.
Не ходи — пірни в калюжу,
Розчинись у світ евглени*
Чистим маковим зернятком,
Як в обіймах Мельпомени…

І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.
Ні схлипу, ані стогону,
Ні ремствувань, ні скарг
На те, що над дорогою
Немає світлих барв.
Стурбованість, приреченість
У погляді й словах,
А ти, вогнем обпечений,
Продовжуєж свій шлях...
05.09.26

 птахи літали із криками
 риби плавали мовчки
 якого кричати рибі-от
 для чого навіщо тощо
 під водотовщею кригою
 у будь-який час дня і ночі
 сам би любив плисти рибою
 де-небудь незаморочливо
 спокійно достоту врочисто
 у власних думках поточних
 що вервечки а чи намиста
 байдужі до збочень і злочинів
 немов літописець за книгою
 годинник його пісочний
 що не втручається в дихання
 дихай собі як захочеться
 

Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим
Рятують далі білий світ.

Такий як є, де рай за рогом,
А сніг з морозом тут — під ноги,
І чорні з черепом корогви
Вже переходять на іврит,
Як випадає квота щастя
Усім долученим причастя —
Дурним і кволим у безчассі,
Що й далі братимуть в кредит…

О, дідько! — Може, твій аналог
Чи згенерований невдало
ШІ недолугим в стані шалу,
Багатовимірний, шпаркий,
Знов долі лоба нам лоскоче —
Голубити геєну хоче,
Щоб не зурочити пророче,
Можливо, кращим, ніж «Не вбий!»

Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,
Серце повне жагою творче.

Почуття засліпило очі,
Перед ними твій лик щомиті.
Найсвітліша зоря щоночі
Стала йменням твоїм зорити.

Залишився щемкий лиш спомин -
Не згасити у серці пломінь…

3.09.2026

Спи, люба донечко, - спи, -
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.

Спи, дитинчатко, - засни,
Мов у безвітрі лани,
Чи на родючій землі
Трави високі й малі, -
Як за віконцем пітьма
Тиха, холодна, німа.
Спи, дитинчатко, - засни.

Спи, люба доню, міцніш,
Поки дитинства рубіж
Мріями сповнений вкрай.
Швидше собі засинай,
Поки піснями несу
В душу твою спокій сну.
Спи, люба доню, міцніш.
04.09.26