У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надриваються тонкі душевні струни,
не гояться ніяк ментальні рани...
Гадаємо, якого графомана
цей раз Вкраїна Нобелю підсуне...

7.02. 2026

Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…

Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло не вернути.
І хто ви сьогодні… лабух? спічрайтер?

Забутьте кортелі, Колумбію… значить,
Ви вже проснулись… присядьте навпроти.
Той, хто примітив вас, не все передбачив.
Переіначився від прохолоди…

Кока є кока. Пів світу в залежності.
Мінус і мінус… плюс конкуренція.
Справа не в кількості, справа в майстерності
Коли на кону
Душі
Імпотенція…
04.02.2026.

Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
І юнацька жадоба
До стрімкого життя,
Які я уподобав
І несу в майбуття...
05.02.26

Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Отак і посіяне монголами насіння,
Доглянуте тобою, ненаситний Петре,
Нащадку твоєму, не як тобі, з руки Фальконе
Стояти на коні баскому облудною іконою,-
І не помащений (як церквою заведено) єлеєм,
Всіма забутому, гріхи спокутувать судилося під мавзолеєм . ..

Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:

• Коментатор Микола Миколайович Озеров²
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов³
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов⁴
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв⁵
• Суддя Йозеф Компалла (ФРН)⁶
• Вболівальники наші
• Вболівальники їхні

Коментатор:
Добрий вечір, наші любі вболівальники!
Налаштовуйте яскравість та контраст.
Тут зібралися хокейні цінувальники...
Я ввімкнутися забув. Тепер – гаразд.

Пригадав сьогодні майже мимоволі я
«Суперсерію»... Як виріс рівень гри!
Як сказав тут мій колега із Монголії:
«Не знайти у вас у про́дажу ікри́».

Вже запівніч⁷ в Омську, Томську та Челябінську,
та не можна пропустити і́гри ці!
На трибунах – просто ніде впасти яблуку,
на арені – наші браві молодці!

Вболівальники їхні:
Хейя, хейя, до-то-го!⁸

Вболівальники наші:
Шайбу, шайбу, хто кого!

Тренер:
Ну, хлопці, – у дію!
за нами – Росія,
велика Росія,
вона не простить!
Болільники мріють,
в парткомі – зариють,
не зрадьте надію!
Суддя вже свистить.

Суддя (убік):
У синіх – десять тисяч на трибунах,
за спиною в червоних – тьми і тьми...
Mein Gott, моя Ніколь⁹ ще надто юна,
щоб сиротою бути між людьми!..

Коментатор:
Шайба вкинута! Пішли в атаку трійкою!
Пас наліво, пас направо, пас назад!..
Ось наш тренер, я для вас його посмикаю:
– А скажіть нам, чи іде в нас гра на лад?

Тренер:
Я мрію лелію:
вперед, за Росію!
(Убік.) Бо знаю Росію:
вона не простить!
Якщо нас нагріють –
мене ж і зариють,
дощенту зариють...
Це хто там свистить?

Суддя (убік):
Штраф п’ять хвилин, не можна аперкотом!..
Mein Gott, яке збіговисько страшне!
Припустимо, я видалю... А потім
десь у куточку видалять мене...

Захисник:
Вдав суддя, що ніби не помітив;
видно, розуміє, що почім!
Нам не треба штрафів та булітів,
самотужки будь-кого повчим!

Коментатор:
Так захищатись можна,
так захищатись – слушно;
звичайно, переможно,
звичайно, відчайдушно!

Іграють наші класно,
атаки гострі дійсно,
все поки що прекрасно,
борня безкомпромісна!

Нападник (важко дихає):
Іще один такий дурний ривок –
і буду в гробі грюкати кістьми...
Немов коняка загнана, я змок,
а він все давить, чорт його візьми!

Захисник:
Ізнов біжать, не бережуть меніски.
Зіткнувся? Не кажіть, що без підстав...
Яка ж гидота – це шотландське віскі!
Мабу́ть, я вчора дійсно перебрав¹⁰...

Коментатор:
Летять на лід ворота, клюшки, краги...
Такий хокей не трібний нам ніяк!¹¹
Я прецедент пригадую Гааги:
арештували там заводіяк!

Наш хлопець, може, надто розпалився,
в азарті гри не стримав свій порив;
але ж він усвідомив, повинився,
і навіть сам носилки прикотив!

Вболівальники їхні:
Хейя! Хейя! Хейя!

Вболівальники наші:
Зуби – на – трофеї!

Тренер:
Ну, хто́ у нас вміє?
Вперед, за Росію!
Вона ж там боліє,
боліє за нас!
Щоб краху не взнати,
лупцюй супостата,
плювати на втрати,
це зоряний час!

Нападник (рубається з хеканням):
Що, утретє в чемпіони вам кортить¹²?
Ні, шановні, ця пожива не для вас!
Лівий крайній, в око вхопиш ти за мить –
і подивимось, я́к бачитимеш пас!

Недарма́ ми тренувалися усмерть!
Всіх зрубаєм, а не пустим до воріт!
А чого отой смугастенький¹³ круть-верть?
Вово¹⁴, вмаж його голівкою об лід!..

Суддя:
Будь ласка, розійдіться, джентльмени!
Ай, боляче, я ж майже без щитків!..
(Убік.) Вони й не обертаються на мене...
Mein Gott, і от навіщо я свистів?

Тренер:
Допхаєм додому –
ухопим дипломи,
подяку парткому,
нові «Жигулі»¹⁵!
Вперед, офіцери,
міліціонери¹⁶,
порвіть вже, холера,
усіх взагалі!

Коментатор:
Інтрига матчу будить інтерес:
увесь майданчик – геть суцільний бій!
А їхня «зірка» – враз за бортом щез...
Це неспортивно, ти ж іще живий!

А все ж – сильніший склад команди наш;
а воротар – який у нас герой!..
Впритул до мене – знов розгардіяш...
Я, хлопці, свій, не бийте!... Ой-ой-ой!..

(Переклад: 2025)ееееееееееееееееееееееееееееее

І
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.

ІІ
Та певно переплюне їх, мерсі,
наш бубочка у всій своїй красі –
прострочене і легітимне зомбі,
допоки сидимо у катакомбі...
Не урятують відьми, чаклуни,
ні кривороге, ні квартальне шобло,
які і є причиною війни
не менше, аніж криворукий злодій,
це окаянне чучело кремля –
взірець борцю за націю(на споді),
яке і в пекло не прийме земля
і не спасе урізана громада
від пазурів ведмедя-москаля,
ані раденька, що дурненька, Рада
ні уряд без усталених чеснот,
ні плем’я марафону, ні народ.

ІІІ
Усяка влада лису ріпу чеше,
і українська також чесно бреше,
і одним словом, будь-яке ніщо
ще й досі корегує казна-що...
і що не хвойда, то усім не легше,
як не бунтуй, до кого не волай,
як не приховуй тугу і бентегу,
а світ увесь очікує дедлайн...
...........................................................
та невідомо, хто ще буде зверху,
коли займемо дуже довгу чергу
до євро-каси на останній тайм.

02.2026

Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Тільки шум отой далекий…
А якщо там дискотека?
Ну так в тебе ж свій блекаут,
До і після свіжу каву…
Скачеш зайцем, виєш вовком.
Все як завжди, крок за кроком…
Ось і світло втретє зникло.
Душа ні, а тіло звикло…
Тільки ти тут ні при чому.
Повернутися б додому
Розлягитися б і забути…
Теле-моно увімкнути.
Щіпку сну під теревені…
В попіл все. Відродить Фенікс.
25.01.2026.

Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
І нудиться життям, і жити не дає нікому.
Невже Ти не вбачаєш сенс у цьому?

                    І
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
і гріє душу думка, – навесні
позбудемося біса і сатира,
а заодно – фальшивого кумира,
лакея, що слугує сатані...
..................................................
добу апофеозу маячні
замінює нова епоха миру.

                    ІІ
Вирує течія ріки життя,
на берегах її не гасне ватра
вчорашнього, та ідемо у завтра,
що означає інше майбуття,
очищене від нечисті і бруду.
Ніхто не знає, скільки ще іти
одуреному клоунами люду.
Далеко до кінцевої мети,
як іноді, паломнику до Мекки.
Лютує стужа, допікає спека,
а за рікою на межі віків
уже і до потопу недалеко,
та уявити все-таки не легко,
що межиріччя вийде з берегів.

                    ІІІ
Є сподівання, та надій немає,
що нас охороняють янголи,
аби ми не боялися, коли
опинимося у юдолі раю
земного, де ми, нібито, жили,
допоки пам’ять душу зігріває.
Немає як, хоча і є чого
покликати, – рятуйте наші душі!
Спасіння є і люди не байдужі,
що їм і полюбити є кого
та іноді помітити Його
у небі...
          і на морі...
                    і на суші.

02.2026

Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?