ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Олена Побийголод - [ 2026.11.21 07:47 ]
    1937. Москва травнева
    (Із Василя Лебедєва-Кумача)

    Барвить РАНОК світозорий
    мури в древньому Кремлі.
    Прокидається бадьорий
    люд радянської землі.

    Прохолода добромисно
    ночі залишки жене.
    Добрий ранок, любе місто,
    у Вітчизні головне!

        Принадлива,
        вигадлива,
        ніколи не розгублена,
        Москва моя,
        зоря моя,
        назавжди ти улюблена!

    Дужче, сонце, над землею
    з неба синього світи,
    щоб до висі Мавзолею
    нашу радість донести;

    щоб над строєм виростали
    стяги, усмішкам услід,
    щоб махнув рукою Сталін,
    звідти нам шлючи привіт!

        Принадлива,
        вигадлива,
        ніколи не розгублена,
        Москва моя,
        зоря моя,
        назавжди ти улюблена!

    Розгорівся ДЕНЬ довкола,
    вулиць шум росте стократ.
    Крізь відкриті вікна школи
    чутно галас жовтенят.

    Пестячи у небі просинь,
    пі́ючи пісні нові,
    молодий, простоволосий –
    лине травень по Москві.

        Принадлива,
        вигадлива,
        ніколи не розгублена,
        Москва моя,
        зоря моя,
        назавжди ти улюблена!

    ВЕЧІР тане в білій димці,
    небо – в за́граві зорі,
    і на ніжці-невидимці
    сяють буси-ліхтарі.

    Ось коли гуляють пари!
    Гомінлива і жива,
    у проспекти та бульвари
    розтікається Москва.

        Принадлива,
        вигадлива,
        ніколи не розгублена,
        Москва моя,
        зоря моя,
        назавжди ти улюблена!

    НІЧ весня́на заглядає
    у гладінь Москви-ріки,
    як нічні птахи, співають
    поїздів швидких гудки.

    Дзиґарі на Спаській вежі
    передзвоном б’ють лунким...
    Місяць сяє у безмежжі...
    На добраніч нам усім!

        Принадлива,
        вигадлива,
        ніколи не розгублена,
        Москва моя,
        зоря моя,
        назавжди ти улюблена!

    (2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Дмитрий и Даниил Покрасс. Исп.: Владимир Нечаев и Владимир Бунчиков (1937)"


  2. Віктор Кучерук - [ 2026.11.21 07:53 ]
    * * *
    Німіють, поколюють, просто болять
    Натруджені працею руки,
    Та хочуть, як завжди, мене обійнять
    Опісля гіркої розлуки.
    В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
    Турбота, терпіння і ласка,
    І мамина мудрість, одвічно свята,
    Що з буднів утворює казку.
    Схиляюся вдячно до рідних долонь,
    В них - теплого дому причастя,
    Де нині горить материнський вогонь
    В оточенні віри і щастя.
    21.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  3. хома дідим - [ 2026.11.20 22:00 ]
    * 260 *
     видива осінні
     мокнуть під дощем
     красоту зацінить
     дехто із нікчем
     начебто дизайнер
     інколи естет
     часом копірайтер
     може і поет
     про свої дурниці
     знаючи вірніш
     розпач або відчай
     видає за вірш
     хай і незугарний
     зо звичайних слів
     зовсім не гекзаметр
     і не акростих
     сентиментом різним
     виповнений вщерть
     в риму навіть слізка
     що тобі іще
     почуття ліричне
     свічі зусібіч
     ставить знак окличний
     і зникає в ніч
     


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  4. Володимир Бойко - [ 2026.11.20 21:59 ]
    * * *
    Догоряє свіча горизонту,
    Розповзається напівпітьма.
    Вовкулаки незримого фронту
    У облогу беруть крадькома.

    Поховалися далі чимдалі,
    Світ уклався у відстань руки.
    Лиш в астралі, мов авта на ралі
    Мчать нестримно летючі зірки.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2026.11.20 05:52 ]
    * * *
    У наших жилах предків міць і сила,
    А в пам'яті - звитяги чималі, -
    Шукаю гідних, щоби відомстили
    За сльози української землі.
    Пліч-о-пліч станем проти супостата,
    З'єднаємось в єдиний моноліт,
    Бо час уже йому борги вертати,
    Прийшла пора за все давати звіт.
    За кожен дім, за кожну вбиту долю
    Сповна заплатить ворог у бою, -
    Ми виборемо вистраждану волю
    І землю убезпечимо свою.
    Ще зацвіте калиною свобода,
    І душі втішить нива у жнива -
    Не подолати отого народу.
    Що з попелу, як фенікс, ожива.
    20.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Кучерук - [ 2026.11.19 06:07 ]
    * * *
    Дощ уночі по вікнах тарабанив,
    А потім сонце висушило скло,
    Через яке всміхавсь до мене ранок,
    Очей торкаючись і світлом, і теплом.
    Ще ніздрі лоскотали аромати
    До блиску вимитих листочків і цвітінь,
    І в закутку затемненім кімнати
    Ховалася поспішно ночі тінь...
    19.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  7. хома дідим - [ 2026.11.18 22:00 ]
    * 258 *
     відомо
     виживає сильний
     перемагає найсильніший
     а дружба не перемагає
     бо це лукавство й евфемізм
     пригадуючи друзів навіть
     атож були і в мене друзі
     всі розійшлись кудись із часом
     усяк по собі як і скрізь
     столиця чи звичайне місто
     із передмістям за містком
     що нас притягує до інших
     яка подібність чи відмінність
     чи загадкова одинокість
     і спільний інтерес до книг
     чи імпонуючі печалі
     які утримують подалі
     від будь-якого сенсу зграї
     зухвалих витівок
     пустопорожньої бравади
     як то заведено у них
     а ще знущання зі слабких
     немає у слабких на цьому світі
     правди
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (3)


  8. Олена Побийголод - [ 2026.11.18 17:09 ]
    1936. Веселий вітер *
    Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
    веселий вітре, веселий вітре!
    Моря і гори облетів ти всі на світі,
    і всі на світі ви́слухав пісні.

        Заспівай нам про гори й пустині,
        про таємні глибини морів,
        про небокраї сині,
        пере́співи пташині,
        про працю видатних майстрів!

            Хто ніколи в борні не здається –
            з нами разом співай, і засвой:
            хто радий – той сміється,
            хто хоче – той доб’ється,
            а хто шукає – знайде той!

    Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
    веселий вітре, веселий вітре!
    Моря і гори облетів ти всі на світі,
    і всі на світі ви́слухав пісні.

        Заспівай нам про шквали миттєві,
        про похід по звірячих слідах,
        про таємничі реви,
        про мускули сталеві,
        про радість бойових звитяг!

            Хто ніколи в борні не здається –
            з нами разом співай, і засвой:
            хто радий – той сміється,
            хто хоче – той доб’ється,
            а хто шукає – знайде той!

    Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
    веселий вітре, веселий вітре!
    Моря і гори облетів ти всі на світі,
    і всі на світі ви́слухав пісні.

        Проспівай нам про мужність та силу,
        про героїв, учених, бійців,
        щоб серце стукотіло,
        щоб кожному кортіло
        здогнати й обійти вітців!

            Хто ніколи в борні не здається –
            з нами разом співай, і засвой:
            хто радий – той сміється,
            хто хоче – той доб’ється,
            а хто шукає – знайде той!

    Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
    веселий вітре, веселий вітре!
    Моря і гори облетів ти всі на світі,
    і всі на світі ви́слухав пісні.

        Дай нам пісню, в якій би шугали
        ті вітри, що весну принесли,
        щоб сурмачі заграли,
        щоб губи підспівали,
        а ноги веселіше йшли!

            Хто ніколи в борні не здається –
            з нами разом співай, і засвой:
            хто радий – той сміється,
            хто хоче – той доб’ється,
            а хто шукає – знайде той!
    ааееєєииііооууююяяїїааееииоо
    (2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Ісаак Дунаєвський (1936). Вик.: Володимир Бунчиков (1949)"


  9. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.18 14:58 ]
    Крихкий наш берег, крейдяний, зомлілий (романс)
    Під шерех листя верб мені співало в гливах
    Одне, мов з лісу, довге і густе,
    А інше — ніби у раптових зливах,
    Як згадка про минуле і пусте…

    Лунало гучно, як стара бандура,
    В потоках звуків між пожовклих крон,
    Чи чумака забутого натура
    Бічних степів на випасах Його!

    Кого Його?! – питання недоречне –
    На струнах більше пилу, ніж добра,
    В приреченості долі безкінечній
    Шляху Чумацького до смертного одра.

    Крихкий наш берег, крейдяний, зомлілий…
    «Вся влада — радам!» — радять байгуші.
    Ніхто-ніхто не знайде тут довіри
    До душ слабких і тиші в комиші...


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  10. Віктор Кучерук - [ 2026.11.18 07:05 ]
    * * *
    Хоч завтра вітер хмари розведе
    І зацвіте колись побите поле -
    Від горя не сховатися ніде
    І болю не позбутися ніколи.
    На серці будуть видимі рубці,
    Повік душа чорнітиме від туги, -
    Це мрію не утримати в руці,
    Коли їй тісно в межах виднокругу.
    Це зорі тануть у ранковій млі,
    Це в сутені вечірній никнуть звуки, -
    Чому мені на рідній цій землі
    Лишаються лиш спогади і муки?..
    18.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  11. хома дідим - [ 2026.11.17 19:41 ]
    * 257 *
     розчулення найзначущіші
     чому би і не омани
     ґатунки найзолотіші
     така собі маячня
     коли огортає холод
     болить порожніючий шлунок
     у сутіні цій безпутній
     полуді наступного дня
     фальшує якась-ще струна
     натягнута до надриву
     для чого стинати плечима
     по чім пліснявіла хурма
     у цім листопаді глибиннім
     окрай наступної прірви
     тополі напівоблетілі
     трамвайна зупинка німа
     злітають листки поетично
     снують поміж ними сновиди
     і все ні при чому ніби
     а більше нічого й нема
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  12. Віктор Кучерук - [ 2026.11.17 05:27 ]
    * * *
    Синє небо й жовте поле
    Маю споконвік -
    Не хитнути силу волі
    Ані в жоден бік.
    Бо тепер громи сердиті
    Падають згори
    І щодня несамовито
    Гримає: "Умри!.."
    Та даремно ті погрози
    Ворог шле мені -
    Прожену невдовзі грози,
    Вистою в борні.
    У моїм корінні сила
    Предків і віків,
    Розправляю мужньо крила
    Проти всіх вітрів.
    Чужоземцям не скорити
    Серце золоте,
    Тож і буду вічно жити,
    Де добро росте.
    17.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  13. хома дідим - [ 2026.11.16 16:21 ]
    * 256 *
     можливо я повторююсь
     та це малосуттєво
     повторюється всяко
     усілякий
     не треба апології
     оскільки я не жертва
     можливо навпаки
     це стилістична якість
     життя спішить мов поїзд
     простоює безладно
     роздумуючи мабуть
     про безсмертя
     когось то не влаштовує
     але немає ради
     вже комфортабельний вагон
     чи пекло стерпне
     хто просто є
     а хто
     розгадує шаради
     арабські мови
     у перекладі на жести
     таке життя
     парадне непарадне
     римоване підряд
     чи перехресно
     почасти
     неримоване
     так само
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  14. Кока Черкаський - [ 2026.11.16 13:55 ]
    ненависть
    Водії не люблять пішоходів,
    Пішоходи ненавидять водіїв,
    Фермери клянуть суху погоду,
    А турист кляне сезон дощів.

    Всякий віднайде якусь причину
    Щоб образити, обматюкать тебе,
    Бо всередині у кожної людини,
    Окрім Бога, щей і біс живе.

    І поки Бог в тобі відпочиває-
    Біс твоїм керує єстеством,
    Бо в тобі їм одночасно тісно,
    Тісно їм в тобі одразу двом.





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  15. Віктор Кучерук - [ 2026.11.16 07:10 ]
    * * *
    Під шелест опалого листя
    Забави продовжує осінь -
    Одягнута в шати багристі,
    Повсюди тиняється боса.
    Тумани сплітає в мережку,
    Гойдає оголені віти
    І сипле на вимиту стежку
    Дарунки від себе чи літа.
    У кошик збирає каштани,
    Під листям ховає стеблини -
    То тішиться довго мовчанням,
    То галас здіймає щоднини.
    З вітрами кружляє у танці,
    До сонця сміється крізь хмари,
    А також, буває, що вранці
    На землю наводить примари.
    Та стихнуть невдовзі забави
    Її на полях і в дібровах -
    Засне вона міцно в оправі
    Зі снігу й морозів зимових.
    16.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  16. Віктор Кучерук - [ 2026.11.15 07:58 ]
    Там...
    Ні зорі, ні душі, ані тіні -
    Тільки тиша й пітьма навкруги,
    Тож в уяві малюю видіння
    Місць отих, де іти до снаги.
    Не буває там темряви й тиші,
    І відсутні тривожні думки,
    І хмарини там вітер колише ,
    І світіння торкає щоки.
    Там постійно розплющені очі
    І там далеч - прозора, як скло,
    Бо змиває всі сутінки ночі
    Світлим променем денне тепло.
    15.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  17. Ігор Шоха - [ 2026.11.14 21:40 ]
    На чортових куличках
    Лише у пам’яті спливає
    дуга над плесами води
    і сум за веселковим краєм.
    На тому березі за плаєм
    лишилися мої сліди.

    У лузі, де росла калина
    і де-не-де чортополох,
    на куличках жила родина
    і пам’ятається місцина,
    мохами заслана на двох.

    Я засинав на тій перині,
    а просинався на печі
    і, може бути, що і нині
    мене чекає у хатині
    крилата фея при свічі.

    І я туди ночами лину
    у край далекий та єдиний
    за перехрестями доріг
    сомнамбулою за поріг
    частини тої України,
    яку забути я не зміг.

    11.2026


    Рейтинги: Народний 7 (5.58) | "Майстерень" 7 (5.95)
    Коментарі: (2)


  18. хома дідим - [ 2026.11.14 18:44 ]
    * 255 *
     присіла ґава на димар
     при іншій думці нерозкритій
     який-сякий еміль верхарн
     кому його державні ритми
     старий єврей біля дверей
     в його руках сезонні квіти
     у нього власний апогей
     він відає про смак амрити
     ген вештаються безборонно
     песиголовці й содоміти
     жадаючі горілки з хроном
     лунають голоси розмиті
     ще дрон з-за східного кордону
     спішить в туманнім оксамиті
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  19. Віктор Кучерук - [ 2026.11.14 08:47 ]
    * * *
    Сиротливо слову на папері,
    Поки інші бродять у думках, -
    Варто, може, прочинити двері
    Та вказати на потрібний шлях?
    Щоб слова злетілися, мов птиці,
    В рими повні, в речення стрункі, -
    Хочу з серця, наче із криниці,
    Вичерпати строфи гомінкі.
    Хай слова у злагоді і мирі
    Творять світ із чистого листа,
    Бо служінням вірним тільки ліра
    Зігріває душі і вуста.
    14.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: