Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!

В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать
У закутках тісних.

Та нам їх не впізнать
У закутках тісних …

Так прощавайте! В снах
Сльота засліпить очі.
Гроза дійде до вух,
Як град прониже дах.

Запам’ятай слова:
Омерта* …тамагочі…
Задуха перейде,
Як пройде час невдах.

Задуха перейде,
Як пройде час невдах!


Tool

46&2

 у своїй непрозорій стихії
 віршувати
 недбало як слід
 відкидаючи ревнощі хитрі
 розбиваючи сяючий лід
 у коморі своїй
 саркастичній
 обдираючи рештки шпалер
 зволікати дедалі вище
 мов приземлений
 монгольф’єр
 мовби відомості недоцільні
 зі стандартно друкованих слів
 або рима у апостилі
 що її аніхто не просив
 

Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.
23.06.26

 розкажи мені ще
 про інакші дні
 де так гарно було
 із тобою
 дай ліричного ще
 відчуття мені
 без потреби
 сурми і двобою
 говори мені
 різні тремкості
 я хотів би
 губитись безвільно
 у моїй із тобою
 окремості
 ненав’язливим
 безневинно
 

Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
Певно, слухає вона
Співи інших друзів, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі...
22.06.26

Михайло Ісаковський (1900-1973)

Був наказ йому – на захід,
    їй також – до чужини...
Йшли на фро́нти комсомольці
    Громадянської війни.

Йшли у військо, розставались,
    полишали рідний край.
«Ти чогось мені, кохана,
    на прощання побажай!»

І кохана відказала:
    «Побажаю я таке:
стрінеш смерть – так щоб миттєву,
    а поранення – легке.

А найбільш тобі бажаю:
    без пораз і сміючись,
з перемогою додому
    ти скоріше повернись».

Він ізнов окинув зором
    любі очі та уста:
«А іще тебе прохаю:
    напиши мені листа».

«Та куди ж тобі писати?
    Як знайти твої сліди?»
«Все одно, – промовив стиха, –
    напиши хоча б куди».

Був наказ йому – на захід,
    їй також – до чужини...
Йшли на фро́нти комсомольці
    Громадянської війни.

(2026)

Так учора ласували,
Що ні хліба і ні сала
В хаті кумовій не стало,
Бо вечеряли ми сито
Через добру оковиту
І здорові апетити.
21.06.26

…як завжди непостійністю єства
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,

таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,
щоб падати доцільності на хвіст

немає більшості у рідному Агов
завчасно згенерованих лексем,
нема імажиністів між основ -
все поспіхом завжди, усе бігцем,

тому чини, як мудрий наш нарід,
що загартований дурницями в борні -
не плач, а дій, відшукуючи дріт,
аби розрізати на всіх головку брі…

 залишилося лише тебе хотіти
 згадуючи всяке чи важливе
 ще стоїть і пил виловлює з повітря
 кухоль у якім бувало пиво
 часоплин жорстокий і безрадний
 зорі падають ніхто їх не підніме
 каніфоль свої сердечні рани
 змінюється все нещадні зміни
 я не дзеркало в мені немає лоску
 ні обрамлення химерного місцями
 люди розлучаються і тоскнуть
 квіти обриваються і в’януть
 є прощання що ніколи їх не досить
 все господаря обожнюють тварини
 хай би він остання зволоч той господар
 почуття тварини є первинні
 

Навесні стара верба
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.
Скрипам теж сказала "ні"
Я в ці дні травневі, -
Молодіють навесні
Люди і дерева.
20.06.26

Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу перевтілить мене в мурашку
неподалік десь од домівки.
Мову і звичаї улюбленців своїх охоче вивчу.
Без нарікань ходитиму за провіантом з ними,
(звик на роботу ходити тільки пішки).
І вже без заздрощів дивитимусь, як праведні юдеї
чимчикують звідусюд в Ізраїль...
«Таки збувається ...»,- скажу тоді по-мурашиному
та й поспішу наздоганять нову свою родину.
А як заллє дощами край наш пізня осінь,
і затишно, і тепло буде нам у сховку.
Наслухаюсь тоді бувальщин про літа давноминулі -
такі ж бо схожі на міфи та казки людські.

Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку
Байдужих поглядів своїх
На дії московитів, -
Москва горить собі на сміх,
А Київ - має жити.
19.06.26

Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?

Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Пособить роботящий сусід.

Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.

Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
до справ, які не варті пам’яття.

Та як умів – вершив, і це моє
останнє вирішення, крайній крок.
На місце вільне – майже нічиє -
уже когось нещадний тягне рок.

То лиш натиснути на спусковий гачок
і зникне вся вага, яку набув -
зростання юне з терні до зірок,
і далі в прірву неупинний зсув.

Та жаль того, хто навзамін іде.
Жаль сина, що зостанеться один,
і простору, в якому вже ніде́
моїх йому не трапиться стежин.

Підняти кольт! І бити навмання
у недолюб, колишню пелену,
у відбиття на Леті забуття!
Обравши подих, як земну струну!

Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
Несподіваних набігів,
Що мисливці мають фігу...
18.06.26

Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)

Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.

    Наш паровозе, мчи притьма,
    в Комуні жде спочивок.
    Шляху в нас іншого нема,
    тримаймо стрій гвинтівок!

Між нас чимало є хлоп’ят,
що йшли з батьками разом,
хто подавав патрон, снаряд –
як помсту за образи.

    Наш паровозе, мчи притьма,
    в Комуні жде спочивок.
    Шляху в нас іншого нема,
    тримаймо стрій гвинтівок!

Наш паровоз пройшов ремонт,
готуємо ми зброю,
і ледве виникне в нас фронт –
ми станемо до бою!

    Наш паровозе, мчи притьма,
    в Комуні жде спочивок.
    Шляху в нас іншого нема,
    тримаймо стрій гвинтівок!

(2026)аааааааааааааааааааа

Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Між камінців журився.
Коти сиділи на землі,
Не знали що робити.
Чумацьке серце у імлі
Воліло животіти.
Коли не знаєш скільки ж їх
Тих талерів із криці,
Рахуй на сон голодних бліх,
Додавши в них кориці.
Чумацький шлях скажи пароль
Від вітру споглядання,
Хай сіль замінить каніфоль
Й безглуздість чаювання…

На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
17.06.26

 усякі наші танці
 у пам’яті далекій
 і румба і сіртакі
 чи трохи джітербеґ
 усі мої прозріння
 давалися нелегко
 кого за руку брав я
 і де вони тепер
 наскільки їм важливо
 прозрівши
 непрозрівши
 чим саме вечір
 інший
 заповнює етер
 і хто той повносправний
 над прірвою у житі
 ми розминулись
 раптом
 а дехто взяв помер
 

Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
У тих, кого Бог сотворив раніше.
Та на шкоду й розраду невтішну
Нам все ніколи, ніколи, ніколи.

Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26