ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. хома дідим - [ 2026.11.16 16:21 ]
    * 256 *
     можливо я повторююсь
     та це малосуттєво
     повторюється всяко
     усілякий
     не треба апології
     оскільки я не жертва
     можливо навпаки
     це стилістична якість
     життя спішить мов поїзд
     простоює безладно
     роздумуючи мабуть
     про безсмертя
     когось то не влаштовує
     але немає ради
     вже комфортабельний вагон
     чи пекло стерпне
     хто просто є
     а хто
     розгадує шаради
     арабські мови
     у перекладі на жести
     таке життя
     парадне непарадне
     римоване підряд
     чи перехресно
     почасти
     неримоване
     так само
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (1)


  2. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.16 14:05 ]
    Розарію Святих рівновеликих
    О, мій етер, веселий, темний, милий!
    Куди тепер ти знов ховаєш вила —
    Космогонічні, ніби справжній фатум,
    Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
    Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
    Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
    У верховіття мрій, де мертвим тісно,
    Нести підступно вовче тепле хутро
    Крізь хмари полум’яні там, де крики,
    Не зачаровані у пристрасті гарячій,
    Розарію Святих рівновеликих
    Киплять окропом у очах дитячих,
    Як сонце у калюжах довгим ранком,
    Щоб бити променем у серце на світанку…




    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  3. Кока Черкаський - [ 2026.11.16 13:55 ]
    ненависть
    Водії не люблять пішоходів,
    Пішоходи ненавидять водіїв,
    Фермери клянуть суху погоду,
    А турист кляне сезон дощів.

    Всякий віднайде якусь причину
    Щоб образити, обматюкать тебе,
    Бо всередині у кожної людини,
    Окрім Бога, щей і біс живе.

    І поки Бог в тобі відпочиває-
    Біс твоїм керує єстеством,
    Бо в тобі їм одночасно тісно,
    Тісно їм в тобі одразу двом.





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  4. Віктор Кучерук - [ 2026.11.16 07:10 ]
    * * *
    Під шелест опалого листя
    Забави продовжує осінь -
    Одягнута в шати багристі,
    Повсюди тиняється боса.
    Тумани сплітає в мережку,
    Гойдає оголені віти
    І сипле на вимиту стежку
    Дарунки від себе чи літа.
    У кошик збирає каштани,
    Під листям ховає стеблини -
    То тішиться довго мовчанням,
    То галас здіймає щоднини.
    З вітрами кружляє у танці,
    До сонця сміється крізь хмари,
    А також, буває, що вранці
    На землю наводить примари.
    Та стихнуть невдовзі забави
    Її на полях і в дібровах -
    Засне вона міцно в оправі
    Зі снігу й морозів зимових.
    16.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2026.11.15 07:58 ]
    Там...
    Ні зорі, ні душі, ані тіні -
    Тільки тиша й пітьма навкруги,
    Тож в уяві малюю видіння
    Місць отих, де іти до снаги.
    Не буває там темряви й тиші,
    І відсутні тривожні думки,
    І хмарини там вітер колише ,
    І світіння торкає щоки.
    Там постійно розплющені очі
    І там далеч - прозора, як скло,
    Бо змиває всі сутінки ночі
    Світлим променем денне тепло.
    15.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2026.11.14 21:40 ]
    На чортових куличках
    Лише у пам’яті спливає
    дуга над плесами води
    і сум за веселковим краєм.
    На тому березі за плаєм
    лишилися мої сліди.

    У лузі, де росла калина
    і де-не-де чортополох,
    на куличках жила родина
    і пам’ятається місцина,
    мохами заслана на двох.

    Я засинав на тій перині,
    а просинався на печі
    і, може бути, що і нині
    мене чекає у хатині
    крилата фея при свічі.

    І я туди ночами лину
    у край далекий та єдиний
    за перехрестями доріг
    сомнамбулою за поріг
    частини тої України,
    яку забути я не зміг.

    11.2026


    Рейтинги: Народний 7 (5.58) | "Майстерень" 7 (5.95)
    Коментарі: (2)


  7. хома дідим - [ 2026.11.14 18:44 ]
    * 255 *
     присіла ґава на димар
     при іншій думці нерозкритій
     який-сякий еміль верхарн
     кому його державні ритми
     старий єврей біля дверей
     в його руках сезонні квіти
     у нього власний апогей
     він відає про смак амрити
     ген вештаються безборонно
     песиголовці й содоміти
     жадаючі горілки з хроном
     лунають голоси розмиті
     ще дрон з-за східного кордону
     спішить в туманнім оксамиті
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  8. Віктор Кучерук - [ 2026.11.14 08:47 ]
    * * *
    Сиротливо слову на папері,
    Поки інші бродять у думках, -
    Варто, може, прочинити двері
    Та вказати на потрібний шлях?
    Щоб слова злетілися, мов птиці,
    В рими повні, в речення стрункі, -
    Хочу з серця, наче із криниці,
    Вичерпати строфи гомінкі.
    Хай слова у злагоді і мирі
    Творять світ із чистого листа,
    Бо служінням вірним тільки ліра
    Зігріває душі і вуста.
    14.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Шоха - [ 2026.11.13 13:13 ]
    Експозиція протиборства
    І
    Недремні очі у сліпої власті
    і особливо пильні при вогні.
    Розпалює суґестія у масці
    зеленої і крапленої масті
    вендету судочинства і брехні,
    та намагання викурити трясця,
    задіяне у внутрішній війні
    супроти новоявлених династій,
    дається по завищеній ціні.
    Огульне за не означає проти
    імперії корупції і зла...
    альтернатива хаосу була,
    та жабу потягнуло у болото,
    аби втопити знову патріота
    і... видно, доля нації така,
    якщо не помічають зелеботи,
    що істинне обличчя чудака
    на букву ем – це пика ідіота.

    ІІ
    Уїлися «відосики» кіно
    про воїна – єдиного у полі
    героя-пахана і заодно
    паяца за іронією долі.
    Але солодкі пряники юрбі.
    Радійте і ридайте, шалапути,
    що обирали рівного собі
    і заодно обіцяну й забуту
    мету у нескінченній боротьбі
    та мафію, приручену до цього
    аґентами есбе й енкаведе,
    аби укоротили ту дорогу,
    яка у прірву націю веде.

    ІІІ
    Як два боки фальшивої монети
    добро, буває, означає зло –
    з одного боку мудреці, поети,
    а з іншого радянське помело
    комедій, шоу, цирку і вертепу...
    .......................................................
    Не любить конкуренції пуйло.
    Пошилися у дурники лакеї
    імперіалістичної осі.
    Та русофіли і совки, мерсі,
    і досі поклоняються усі
    опудалу величного мойсея
    із шапіто, нового фарисея
    старої проби ветхої Русі.

    11.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  10. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.13 10:08 ]
    Battle for hearts and minds
    Тут важлива місія —
    Та, що вабить збуджене
    Ранками алюзії
    Біля скла повздовжнього,
    В колі із мережива,
    Сутінках напружених,
    Біля знов відроджених
    В боротьбі за розуми.

    Схильна до солодкого
    Пристрасті минулого,
    Як міфологічного
    (Далебі за згодою),
    У епічних роздумах
    Про красу забутого,
    На хмарині з янголом,
    У теплі під ковдрою…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  11. Віктор Кучерук - [ 2026.11.13 06:41 ]
    Мрія
    Зоря спалахує й згасає
    В передвечірній сизій млі,
    Але на попіл не згоряє,
    Не поспішає до землі.
    Так само мрія у людини:
    Померкне трохи й знов блищить, -
    Вперед спрямовує щоднини
    І душу гріє кожну мить.
    Не дасть упасти у зневіру,
    Коли навколо темнота,
    А повертає людям віру
    Ця світла магія проста.
    13.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  12. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.12 15:29 ]
    У ранковому серпанку
    Зранку зібраним чилімам
    Відра додані в світлицях,
    Над рогами їх витає
    Дум неясних зграя дика.
    Ширма з хутра у куточку
    У ранковому серпанку
    Шепіт шашеля рятує.
    Явори, каміння, крики,
    Тіні збуджених Акинів
    Вздовж підмурків серед двору,
    Гіркоту густого чаю
    Кіцуне* ховає в нору…

    Скоро знову час підступний
    Пообідній стане в храмі,
    Як засліплене сукупне
    У закритому ридвані.


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Кучерук - [ 2026.11.12 07:38 ]
    * * *
    Ворог винищити нас не в змозі,
    Не убити волі у серцях -
    Попри перепони на дорозі,
    Ми незламні будем до кінця.
    В стійкості кується перемога,
    Людський дух гартується в боях -
    До мети освітлює дорогу
    Незборима правди течія.
    Знає світ, що нас не подолати,
    Бо єдині, як міцна стіна,
    Бо за нами Україна-мати,
    Найдорожча, рідна і одна.
    Не забудем кожного героя,
    Хто, нас захищаючи, поліг -
    Хто від болю нас закрив собою
    І домівки наші уберіг.
    Пам'ять буде жити крізь століття,
    Стане знову розквітати край,
    А Господь у вічнім передсвітті
    Всім полеглим подарує рай.
    12.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Кучерук - [ 2026.11.11 06:25 ]
    * * *
    Неспокійний, як вітрисько,
    Прудконогий цей хлопчисько,
    Що в глибинах небовиду
    Таємничо зник без сліду.
    Заховався за хмаринку
    На якусь одну хвилинку,
    Бо за мить повз мене знову
    Шмигонув у гай вербовий,
    Де за мить засяяв блиском
    Чуб невтомного хлопчиська, -
    Не впіймати, ні догнати
    Нам оцього хлопченяти.
    11.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Шоха - [ 2026.11.10 21:28 ]
    Осучаснена надія
    Летять і минають літа суєти,
    об’єднані ціллю одною,
    і люди, що мчать до цієї мети,
    назвали її золотою.

    Старіє і знов молодіє земля,
    і є сподівання на краще,
    і промені сонця ще гріють здаля,
    і людство при світлі, неначе.

    Ховає воно покоління старе,
    майбутнє його на погості,
    і сяє душа, що ніде не помре
    у вічності на високості.

    І це не порожня омана, не сон,
    що інде дарується всує,
    народжена мрією, їй в унісон
    навзаєм душа резонує
    і внутрішнє я відчуває резон
    надіятись, поки існує.

    11.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  16. Іван Потьомкін - [ 2026.11.10 18:01 ]
    ***
    «Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
    Невдовзі станемо плодами...»
    Згинається гілля, кора мовчить.
    Мовчить невидиме коріння…
    Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
    Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
    І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
    Не всі гілля спроможні зимову пору подолать,
    Порепається кора на стовбурищі, та є коріння –
    Невидиме його життя, дане Всевишнім на цілі покоління.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Кучерук - [ 2026.11.10 07:09 ]
    * * *
    Радію вранішньому світлу,
    Що тихо ллється через скло, -
    Радію сонцю, що розквітло,
    Землі даруючи тепло.
    Вдихаю чисту прохолоду
    І свіжість ранньої пори, -
    І відчуваю ту свободу,
    Яку мені несуть вітри.
    Блищить роса, немов намисто,
    В саду бринить пташиний спів, -
    Блакитне небо урочисто
    Цілує золото полів.
    Душа летить назустріч щастю,
    Неначе пташка у блакить , -
    Нехай Господь цей ясний настрій
    На день увесь благословить.
    Нехай мерщій зове до дії,
    Відкриє тисячі доріг, -
    Нехай здійсниться кожна мрія,
    Коли я вийду за поріг.
    10.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: