богемний сплін любов і ницість
 протанцювали й шо тепер
 вікно відбите у зіницях
 вечірні сутінки
 четвер
 заводитись немає смислу
 писати тексти ні про що
 не надихають стіл ні крісло
 ні віртуальне звичне шоу
 сіренький кролик і лисиця
 компаніюють без турбот
 лисиця з того веселиться
 кролю нормально начеб от
 а тільки їй обридне критись
 очікуй каверзний маневр
 і всяку вірогідну прикрість
 з-за оксамитових портьєр
 

Пітьма густіла і зростала тиша,
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити краще вчивсь...
17.07.26

 що хотів сказати
 не згадаю вже
 звабили без ради
 випадкові жести
 сонцесхід на трасі
 чобітки дівчат
 шини від камазів
 згар пекельний чад
 музика без тями
 чардаш і гопак
 п’янка із піснями
 несмак і не смак
 а тобі батраче
 вимушене дно
 ангели не клячуть
 богові все’дно
 субмарини потім
 війни субмарин
 хто кого потопить
 сплине сам-один
 піднесе правицю
 з пальців зробить v
 поруч залізниця
 поїздить собі
 

Вклоняюся низько високому слову,
Глибокому змісту і формі чіткій, -
Дивуюсь пісенності рідної мови
І в радості світлій, і в тузі
гіркій.
Дивлюся на букви, вслухаюся в звуки
І мріям про щастя свободу даю, -
Отак опановую вічну науку -
Всім серцем любити Вкраїну свою.
16.07.26

Вони здравствують за цією веб-адресою, поки автором формується або редагується (хз) сама його сторінка. Він радив і мені натискать на підкреслене, і воно піддається цій нескладній дії ©

шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забутий в скринях пліснявою цвіте
дірочки від цвяхів зрошуються росою
мовби зіниці в день чорних сучків кроки
з глиняного гнізда в слід що ліпила пташка
до черевиків стоптаних за роки
мрій на шляху життя що протоптав мурашка...

біле як те вапно світло пошерхле вдень
там де полює голуба тиха як смерть куниця
у голубнику серед гілок з вишень
можна влізти до нього і…назавжди згубиться

 найбільш морочить саме те
 чого немає поки
 й чи буде невідомо теж
 й наскільки все це пофіг
 у дзеркалі чи просто склі
 відбите щось минуле
 за чим жалітимеш собі
 а всі давно забули
 оскільки є буденний треш
 новини сенсаційні
 війна загибель і авжеж
 підвищуються ціни
 танцюючи мораліте
 на сцені віртуальній
 чи не танцюючи ніде
 питання ці питання
 

Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
15.07.26

У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26

Таємний кут у скалках скла
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.

Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,
Коли потрапиш в укриття.

Де всі разом і всі одні,
Де хліб і кров, вода й сеча...
Пусти й мене! Подай мені -
Не мир так меч, чи блиск меча!

Сховавшись в закутку століть
Зло сухозлотне між ікон
В очах засліплених горить
І смерть виконує закон.

Таємний кут. Таємний знак.
Таємний бік, де сенс життя -
Любов і біль і переляк
Перед дверима в небуття...

Як у коханні щось не йдеться,
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
Відтоді рідних слів коріння
Шукатимеш у мовах інших,
Переконаєшся, що світло –
Не тільки у вікні твоєму світить.

 сів і віршик написав
 чом би і не віршик
 утомившись від вистав
 їй же бо незгірших
 потуравши тим і тим
 лагідним і щирим
 сяйнооким і сліпим
 у бедламі віри
 у польоті навмання
 через неповторне
 хай комусь і маячня
 добре що не порно
 кактус на вікні розцвів
 задзвеніла тиша
 на перетині часів
 може навіть вище
 

Прибите хвилями до берега,
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...
13.07.26

Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,

Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
Піднесених сфер,

Де сім’я ахатин
Із античного злету
Є старіша за дуб
І згорьований лоб,

Де таємні шляхи
В гущині очерету,
Як сітки блискавиць
У різдвяний флешмоб…

 ми на березі ріки
 в золотому рейві
 є дешеві цигарки
 алкоголь дешевий
 не гламурний і не пляж
 де усяк волає
 відчуття собі завваж
 терпкуваті скраю
 тут мовчиться легко нам
 драми рани травми
 грізні хмари хай би штамп
 звіяно вітрами
 мріється життя якесь
 хай би і запізно
 мов мелодія що ллється
 безсловесна пісня
 не шукай за цим жадання
 згубленого раю
 рай загнали лихварям
 хто ж того не знає
 

Поки сонця-світу -
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
Йде навала вража
По ланах моїх, -
Урожай вантажить
Той, що не вберіг.
І за це в одвіті
Буду тут - не десь,
Поки сонця-світу,
Доки ясний день.
12.07.26

Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
Кмину додавши в крюшон?

Риба як завжди хмільна,
Хиже чутливе і вогке,
Гасла пісень гомінкі ,
Явне здивоване знов.

Складно знайти рятівне,
Сонцю, як завжди між нас
Там, де знервоване сохне
І розквіта водночас...

Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
11.07.26

 пригадував як падав дощ
 в містечку де потворні лиця
 чи невиразні все одно
 нема на кого подивиться
 книгарень там чи кінозалів
 так само не знайти хоча
 кіоск був при автовокзалі
 із назвою союзпечать
 де продавалися газетки
 відривані календарі
 поштівки певно ж і конверти
 листа послати раз на рік
 про те як все у нас незмінно
 робочі дні чи вихідні
 що без кінця болять коліна
 і глину радили до них
 про те що баба у маразмі
 все не помре усе ніяк
 а васька той помер одразу
 сусіда і гіркий пияк
 чого у нас ніхто не хоче
 на пошту працювати йти
 поштарки тут бракує конче
 буває губляться листи
 іще де яблука подіти
 ніхто не хоче й задарма
 і що цвітуть заледве квіти
 бо треба добрив а нема
 

 незнамо де на шальках
 і серце і душа
 немає ані шпарки
 у проливних дощах
 а в медіаетері
 гармидер і сумбур
 чи віддчиняти двері
 чи вірити в судьбу
 віддалені планети
 у клінч уходять свій
 загати ще тенета
 і нетрі боже стій
 химери та полуди
 чадні й шалені сни
 о де пропав той дурень
 щоб легко пояснив
 

На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
10.07.26