ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. хома дідим - [ 2026.11.12 23:11 ]
    * 254 *
     дощ пішов по обіді
     цей нудний листопадовий дощ
     листопад без дощу проти правил
     нехай би неписаних
     стукотить несміливо в шибку
     мов останній із найбідніших родичів
     ми стрічали їх
     усі ці південні північні західні східні
     дощі у січні чи травні
     чи вересні чимало разів
     горням гарячого чаю
     чаркою з алкоголем
     чи навіть мовчки злягаючись
     дуже навіть славетно
     мовчки злягатися в дощ
     який за шибками десь
     від тебе потойбіч
     спустілою вулицею проминає
     самотня злидота
     автівки їздять зупиняються
     хтось займається сексом
     у автівках тих
     хоча нудний цей дощ листопадовий
     є темою сексу в автівках не суто
     а зокрема
     бо загалом цей дощ є темою
     холодних і запотівших шибок
     хтось-то
     мене переконував
     й не переконав
     начеб це неналежні теми низькі
     сороміцькі
     треба поетизувати що в нас усе війна
     що у війні провинна влада
     яку потрібно комусь-то валити
     й самому тоже валити ізвідси кудись-то
     тут вже не до інтимної близькості бро
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (10)


  2. Артур Сіренко - [ 2026.11.12 22:22 ]
    Надміру попелу
    Пророкам було велено воскресати
    В країні, де собори будують з ясенів,
    Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
    Як зрізують свічки залізними ножицями
    Біля закіптюжених портретів апостолів,
    Коли циферблати
    вічнопоспішаючих годинників
    Перетворюються на поля,
    Де глиняні чубасті жайвори
    Віщують пришестя Великого Пана,
    Що розгадує таємниці пітьми,
    Наче то не пітьма, а в’язка глина,
    З якої зроблять цеглини буття.
    Легковажні дерева -
    Їм рости, а мені мріяти,
    Їм зеленіти, а мені згадувати.
    Які ж ви всі лагідні —
    Зелені свідки минулого:
    Годі боятися: сокири давно заіржавлені,
    Дроворуби всі на цибулі схиблені:
    Хто роздягає, а хто єхидствує
    Про джерело дзвону бронзового -
    Доба, бачите, олова та стріл гострих
    Колесом котиться між ярами
    надмірними,
    Де з кожної порожнечі зробили глек,
    А кожну хату спалили гризуни-потопельники.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. хома дідим - [ 2026.11.11 08:43 ]
    * 253 *
     вона і він
     пишуть навзаєм одне одному
     якусь маячню
     бо це їхнє уміння саме у цім моменті
     ще щось писати
     тут головне навʼязливо
     увійти у ритм
     зовсім необовʼязково
     одне із одним
     фізично спати в обіймах
     атож нецікаво інтимно
     мовчки прокидатись із кимось
     продирати очі
     наводити різкість
     роздумувати чи це не розчарування
     і для чого їй-богу
     про це не розкаже жоден
     завершена непритомна непродуктивність
     життя й смерть ерос і танатос
     таке якесь
     десь там у глибинах
     намагатися наблизити щось
     відмовляючись наближатися
     бо немає сенсу
     в осяганні скучних речей типу істин
     тому що зовсім не факт
     що біологічне ніяк не можливо
     взяти і спростувати
     але про що із кимсь говорити насправді реально
     про що із кимсь говорити
     насправді про що
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  4. Кока Черкаський - [ 2026.11.04 11:14 ]
    ***
    Деякі автори такі кумедні
    блокують доступ до свої нєтлєнок
    Відкрию їм страшенну таємницю
    Їх твори є доступні анонімно

    Завжди їх можна прочитати
    посміятись
    рецензію щоправда не напишеш
    та деякі нєтлєнки і не варті
    того аби на них час витрачати

    і щось про них писати
    чи погане
    чи щось хороше і давать якісь поради
    тому продовжуйте й надалі в тім же дусі
    хваліть себе
    бо хто ж вас ще похвалить


    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (12)


  5. хома дідим - [ 2026.11.03 23:54 ]
    * 248 *
     ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
     і сам я не претендую повірте
     бо кінець і наступний початок
     чогось-там типу-якщо-б
     є незмінним а саме
     із небес щось потужно шарахне
     а тому вочевидь
     люблю обіймаю хочу вірити кожен
     насолодився усім що було як міг
     поки міг
     щодо мене самого
     то це аж ніяк не прощальна нотатка
     так про всяк випадок здалося мені
     що вартувало оце зазначити б
     дякую за увагу
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  6. хома дідим - [ 2026.10.31 23:22 ]
    * 245 *
     жовтнева девальвація
     завершується
     майже релігійно
     ясно у всякого власна релігія
     погода міняється
     тьмариться передобіднє світло
     крізь холодну вогкість
     сорóка у громіздкому
     незграбному злеті кудись
     на тлі дедалі чорнішім
     свинцеве олово мли
     таксисти
     заробляють живу копійчину
     пунктирний автівковий шурхіт
     проспектом почовганим
     перехожі місцеві
     тримаються одне від одного
     чим подальше
     спілкуватись на вулиці
     щось не хочеться
     війна яка потихеньку
     все і всіх розʼїдає
     немов затяжна онкологія
     гірка венерична хвороба
     часом враження що
     більшості дедалі байдужіше
     що буде дальше
     часом самому байдуже
     що там узагалі їх морочить
     на цих задвірках у цім чистилищі
     цім безвихіднім становищі
     які ще вірші які пісні
     яка там радість
     усупереч
     ще
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  7. Іван Потьомкін - [ 2026.10.31 18:16 ]
    «Композитор, що непогано гра в шахи»

    Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
    За що не візьмуться, усе у них гаразд,
    Легко й мовби без зусиль надмірних.
    Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
    Є також наділені даром отаким.
    …У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
    Франсуа-Андре Данікан Філідор представлявсь
    Як композитор, що непогано гра в шахи.
    А був він некорованим королем не тільки в Парижі,
    А й в АнгліЇ, Пруссії, Голландії, одібравши цей титул
    У вчителя свого Сіра де Легаля і перевершивши його,
    Створивши свою систему «Захист Філідора»,
    Ще й книгою-посібником «Аналіз шахової гри»
    Обдарував не одно століття…
    Була в тому тільки напівправда, бо ще підлітком
    Написав оперу, яку поставили на рівні з іншими.
    Було тих опер і оперет у нього двадцять п’ять,
    Зітканих з народних пісень і повір’їв.
    Сюжет одної з них «Солдат-чарівник»
    Котляревський поклав в основу «Москаля-чарівника».
    …Подиву гідні й благоговіння ті, кого Всевишній наділив
    Дивовижним даром буть зразком на цьому світі.





    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  8. хома дідим - [ 2026.10.29 23:15 ]
    * 243 *
     музика пробивається
     через усякі синоніми перепон
     зринає і пробирає
     у місцях несподіваних
     мовби світло що
     переливається через тріщини
     в оболонках
     рухомих і нерухомих
     приміщень
     світ
     умираючи щосекунди
     не змінюється надто
     все ті й самі способи
     виживання
     щоби померти пізніше
     старий гіркий світ
     інколи
     музика
     супроводжує
     несподівані картини із глибин
     неозорого заваленого
     всім імовірним і неймовірним
     мотлохом
     сховища памʼяті
     порушуючи порядки
     навіщо саме тепер ті картини бо
     навіщо та музика
     вкупі з ними
     позаяк усе смертно
     і час усього обмежено
     і ця музика просто так
     ані продати ні закласти її
     ні взяти кредит
     у відповідності до
     механізмів виживання звісних
     щоби все одно померти
     пізніше
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  9. Іван Потьомкін - [ 2026.10.29 17:13 ]
    ***
    Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
    Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
    Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
    Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
    Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
    А в мене тих сходинок всередині й назовні ціла сотня.
    І от коли на останню, долаючи зійду, дякую Всевишньому,
    Що дав наснагу й силу подолать моїх мовчазних ворогів.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  10. Артур Сіренко - [ 2026.10.26 23:27 ]
    Забути про квіти
    Ніщо не намарне.
    Я здогадався про це,
    Але мовчав,
    Бо осінь надто відверта,
    Бо бронзовий ніж жовтня
    Розтинає хлібину парадоксів,
    Шал теплих днів
    Холоне скипілим чайником
    На кухні скляних поглядів,
    Бо місто (мовляв),
    Бо вічність (кислувата),
    Бо зблідли всі,
    Хто дослухався до крику чайок
    І гелготіння диких гусей,
    Що в глині вогненних кресів
    Шукали поживу -
    Але там для круків,
    Там для вітру марнота крику,
    А всебуття Всесвіту
    Оспівує Порожнечу святу
    Сутрою сумного Будди,
    Що довідався, як лусне струна
    В руках недолугого майстра буття.
    У вітрополісах щастя
    Шукаю бородатого Сократа
    Або хоча б сад вишнево-оливний
    Де марнословив дивак Епікур.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  11. хома дідим - [ 2026.10.25 14:50 ]
    * 239 *
     що кому
     до чиєїсь безмежності
     чиєїсь ніжності
     чи розпачу
     хіба що поетам
     хоча поети бувають
     теж усілякі
     декотрі опікуються
     суспільною мораллю
     та совістю громадян
     деякі завзято пиляють
     ту саму гілляку
     на якій сидять бо так
     особливо як надходить
     осінь із її падолистом
     а там і листопадом
     якіх епітетів тільки
     не стрінеш
     якіх порівнянь лише
     піснì над піснями
     багаття над багаттями
     зірки над зірками
     й тому подібне далі
     є ще в цім сезоні таке
     особисто улюблене
     як ʻ занадто гарно ’
     розмисли над цим
     ʻ занадто гарно ’
     не зглянутись як
     затягують
     у меланхолію
     осяйливу
     поетичну
     печаль
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  12. хома дідим - [ 2026.10.24 10:26 ]
    * 238 *
     благочинність
     твереза така
     ледь-ледь поведена
     немовби мати тереза
     при кінці
     місяця осіннього другого
     причетна до будь-чого
     і не провинна ні в чому
     особливо щодо поезії
     о так шансів чимало було
     спроби
     сумління
     бентежність
     сині ліси на обрії
     холодні мережива безмежних
     міст
     правобережних
     лівобережних
     потяги й протяги усіх цих років
     в умираючому світі
     хто ще не розповів тобі
     що не
     той / такий / саме / жив / снив
     у забутому тексті
     редагування не має смислу
     ті хто ходять дивитися із метою
     поживитися чимсь
     хай ходили би
     поки
     твої цигарки
     і безчасне худі
     при буревіях різних
     сумирно привітні
     малиновий колір дрібної
     плямки на блокнотній сторінці
     невідомо звідки
     а ще небо
     захмужене щільно
     із загрозами
     сиренами сатанинськими цими
     все можна скласти в картину
     сумління
     і прозрівання напевне
     одкровення теж імовірно
     що мало би
     проказати дещо інакше
     містерійніш
     про дійсність
     і сутність тінну
     хоч це
     і не суть важливо
     і тим більше не
     найголовніше
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  13. Артур Сіренко - [ 2026.10.23 11:35 ]
    Пастух-віщун
    Буденність відходить
    Наче покірна валіза,
    Яку несуть в руках
    Подорожні вічного шляху,
    Затискаючи пальці до щему,
    До синяви під нігтями,
    Які шкрябали в двері самотності
    Дому, що стоїть на вулиці Сліз
    Міста, де не збудували храм Гефеста
    (А так хотіли, а так жадали
    Вони — апостоли черні),
    Де дослухались до шаленства апокрифів,
    Бо минули те, що мусило проминути.
    А я був колись невагомим,
    Ширяв над бруківкою того міста,
    Де австрійські будинки
    Співають псалом Кіприді,
    Між якими достигає твориво
    Старих як світ думок,
    Що дозріли терпким вином
    У підземеллях таємного.
    Лишив за собою пострах -
    За межею туману вивільги -
    Жовтого, наче ліхтар ностальгії,
    Що запалюють щоночі над воротами -
    Важкими й чавунними
    Обителі, де живуть сажотруси
    Димарів безнадійних текстів.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  14. Артур Сіренко - [ 2026.10.15 16:54 ]
    Сьогоніч бистрина зірок
    Були часи Троянові,
    Були часи трояндові,
    А були часи ковили,
    Коли печаль міняли на шмати
    Волової шкіри шляхетної втоми,
    Коли печаль заплітали в загубленість,
    А тихим землям привозили дзвони -
    Посріблені, зі знаком сокола
    І закопували їх на три ліктя в чорнОзем,
    Щоб дзвонили вони, а ми слухали,
    Коли вершники мчать і гупають,
    Копитами чорних огирів
    Між гірким полинОм та євшаном -
    По землі якій боляче:
    А над цим надміром білих зірок ріка
    В якій втопилося нас небагато,
    А решта так, розчинилися
    В чорноті минулого,
    в тумані майбутнього.
    Тільки вози
    Скрипіли як цвіркуни дерев’яні
    За хвилину до сутінок
    За годину до меду Стожар.
    Ми навіть не птахи,
    Що гнізда мостили на стріхах
    Чи то в дірявих урвищах
    Над рікою Вічності,
    Де тільки глина і не росте нічого,
    Навіть сама Німота
    Не росте.
    Ми пастухи тіней
    Потаємного.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. Артур Сіренко - [ 2026.10.08 17:01 ]
    Міра для тиші
    Я продаю тишу
    Дірявими шотландськими міхами,
    Я міняю тишу
    На мідні крейцери,
    Карбовані в країні глиняній.
    Купіть хоч трохи тиші
    Ви, погоничі білих верблюдів -
    Альбіносів пустелі необачності.
    Дві мірки тиші потрісканої,
    Осінньої, як гостре турецьке лезо,
    В яке дивились як в дзеркало
    Дві венеційських кралі
    В зелених платтях Ломбардії -
    Країни довгобородих варварів
    І торговців солоною рибою
    (Трохи сардиною, трохи колючою).
    Я продаю тишу
    На площі сріблястого лева,
    Що крилами торкався синяви
    І пазурями гортав книгу -
    Не мою, якогось блукальця
    У часопросторі, що пахне трояндами
    І на смак наче смородина.
    Я продаю тишу
    За крейцери, що вийшли з ужитку,
    Ще не варті нічого,
    Навіть гірких горіхів -
    Не варті.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  16. Іван Потьомкін - [ 2026.10.06 22:32 ]
    ***
    Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
    Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
    Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
    До віку Черчілля, знаю, не додризать.
    Тим паче з дозою коньяка чи віскі
    У ґроні товариськім, звісно.
    Та хочеться, аби в життєву мою шпарку
    Як і раніше, заглядали вірші.
    Байдуже – римовані а чи верлібрні.
    Р.S.
    Ніхто себе не зна так досконало, як він сам.
    Тож і не варт чекати побажань торішніх.
    Будучину я почасти передовірю Небесам,
    І сам до чого прагну долучуся ліпше.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  17. Іван Потьомкін - [ 2026.10.04 13:28 ]
    ***
    Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
    А деревам дощі і радість, і винагорода,
    І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
    Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
    Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
    У шпарки позалазили його підступні недруги – коти…
    І от пори такої, немов цар негоди,
    Павлик-равлик виповза .Не поспіша,
    Бо нікуди спішить: свято його тільки почалося.
    І свято це на відміну од літа - Осінь ...
    …Немов у дитинство поринаю, як бачу цього мандрівника.
    І як у дитинстві промовляю: «Павлик-равлик, вистав ріжки».

    PS
    У пам’яті немає вікових обмежень,
    Щоб спогадом зненацька зринуть.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  18. Артур Сіренко - [ 2026.10.01 00:24 ]
    Старі галузки для вогнища
    Глиняні люди
    Марять свої глиняні сни
    В тій безпорадності — безнадії ріки.
    Глиняні люди,
    В яких забули вдихнути душу,
    Яких не захотіли випалити
    (Бо вони ж не глечики,
    І не шматок гіркого лісу -
    Гаю евкаліптів -
    Трохи сакрального
    Ледь-ледь потойбічного,
    для людей бумерангів),
    Ці посохло-потріскані люди
    Рахують зорі сурмами,
    А час піщинками,
    Що спадають як краплі -
    Вниз.
    Глиняні люди,
    Пам’ятають пахнючі години
    (Доби хоралів латаття),
    Коли вони ще не висохли,
    Були гнучкими й м’якими
    (Наче живими, наче водяниками),
    Мислили пісню вужа,
    Ще не бачили Сонця,
    З ряски робили одяг
    (Бо соромно),
    З очерету робили факели,
    З жабуриння — годинники,
    Вальдшнепів вважали дороговказами,
    На чайок дивились очима волошок
    І говорили гнучким чаплям:
    «Сумніви — це фіалки гордині».


    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (2)


  19. Іван Потьомкін - [ 2026.09.26 13:52 ]
    СУКОТ

    Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
    Тож поки в куренях з галуззям замість даху
    Юдеї згадують минуле свого дому,
    Долаючи і біль, і неймовірну втому,
    Крильми гуртують птахи хмари.
    Щороку виряджає їх Всевишній,
    Щоб пораділи праведні і грішні.















    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  20. Артур Сіренко - [ 2026.09.19 12:49 ]
    Краплі айстрового меду
    Сонце рудою хвостатою білкою
    Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
    Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
    Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
    А тим часом сумна ворожка Істина
    Фарбує виднокрай чорною фарбою
    (Бо осінь, бо верес цвіте на пагорбах -
    Пагорбах крапкових оливних спогадів).
    Я знав дивака, що збирав кінські каштани
    В торбу цегляну міста і казав, що це кульки
    Для божевільної гри з сороками -
    Птахами неминучої старості папуги-галактики
    Дивака на ймення Келей — з міста дивного
    Інжирного та виноградового — Елевсіну.
    Додайте до айстрового млосного меду
    Трохи осіннього вітру,
    Трохи аромату черленого кленового листя,
    Згадайте, що Гомер ніколи не бачив
    Як жовтіє старий пророк ясен,
    Тільки чув, як падають важкі горіхи
    На тверду маргариткову землю Аркадії.
    Осінь-Антея останніми бджолами,
    Що не хочуть заснути до часу пролісків
    Збирає трохи меду прощання,
    Нехай останні краплі, нехай гіркуваті,
    Але таки айстрові, таки зоряні.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  21. Артур Сіренко - [ 2026.09.17 10:18 ]
    Краплі тирличевого меду
    Я жодної ілюзії у світу не просив,
    Бо ілюзії — це срібні драхми,
    Які Прометей збирав у шкіряну торбу
    І дарував жителям острова мрій,
    Де поклонялися клишоногому Поліфему,
    Що знав вогонь і стеріг овець.

    Я жодної ілюзії не цінував,
    Бо ілюзії — це травневі квіти
    Тимчасові й мінливі (але кольорові)
    Дивачки смішної Майї,
    Квіти які вирощував Мінотавр
    У своєму вапняковому патіо
    Посеред лабіринту волопасових слів.

    Я жодної ілюзії не плекав,
    Не кидав їх зерна в борону плугу,
    Який пеласги назвали словом бути,
    Може тому, що бачив як моряки-дорійці
    Бавились в м’яч, згадуючи дочок
    Божества неминучості Ананке
    (Бо сонети ще ніхто не навчився писати)
    І викладаючи на палубах своїх вітрильників
    Ім’я Клото білими нитками синього льону,
    Що насмикали зі своїх хітонів та гімантіїв.

    Я жодної ілюзії не шанував,
    Бо Юнона наказала клепати
    Металеві кружальця
    І казала, що то маленькі шматочки Сонця
    (Неслухняного клапатого Геліоса),
    А то просто були золоті коліщатка,
    Що крутилися в навісному годиннику,
    Який дитина на ймення Сократ
    Називав знемога.
    Гомоніли колись жителі Ітаки,
    Таки гомоніли. Але небагато.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  22. Артур Сіренко - [ 2026.09.10 22:42 ]
    Нібито
    Деметра на коні вороному
    Скаче нашим миршавим Всесвітом:
    Підкови майстровані не Гефестом -
    Меркурієм — власником білих сандалів
    Та сандалового капелюха.
    Важкі підкови цвяховані безнадією -
    Відсутністю останнього нещастя,
    Дзенькають дукатами Бартоломео Граденіго -
    Володаря каблучки рибалки,
    Подести кам’яного міста жолудів,
    Міста, де сажотруси вміли сміятися,
    Вміли топтати вапнякову бруківку
    Дерев’яними черевиками зневаги,
    Начебто це не плити з Мірон’ї,
    А шкаралупа горіхів полусканих Фебом,
    Горіхів гірких як життя саме*.
    Дочка Хроноса кермує чорним огирем,
    Прямує в незбагненне і трохи омріяне**,
    Про яке пелазги шепотілися, але марно,
    Нібито вершниця зоряна,
    А насправді провісниця Судного Дня,
    Дня, коли Місто стає сумним як осінь -
    Місто, де шанували мудрість
    І вміли недоречно сміятися,
    І цикуту в золотій чаші
    Підносити тим, хто задавав питання:
    Ніби то треба, а не сваволя охлосу,
    Нібито так хочуть боги, а не плем’я хиже,
    Боги, що жадають, що прагнуть
    Чогось більшого, аніж Істина.

    Примітки:
    * - В старі часи в Далмації крім звичних нам горіхів росли ще й гіркі горіхи. Не раджу їх навіть коштувати.
    ** - колись (у часи прадавні) люди вміли мріяти про Велику Порожнечу. Нині цей талант мріяти втрачений.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.17) | "Майстерень" 5.75 (5.44)
    Коментарі: (7)


  23. хома дідим - [ 2026.09.08 20:33 ]
    * 196 *
     сни все не йдуть
     бажається
     віри / майни / верлібрів
     необовʼязково зіркових
     необовʼязково печаль або
     зрада це
     просто буває часом
     у всьому завше
     можна шукати повчання
     але хто шукає?
     хто париться щодо
     повчання ймовірного
     коли не йдуть сни
     хай без розкошів
     хай без триптихів
     без розуміння
     до чого те все
     еге ж
     без слів
     хай би навіть
     ввімк / вимк
     богоспілкування
     у власній окремості
     щось таке
     подібне до митниці
     євангеліст матвій
     фаховий митник
     необовʼязково готівкою
     церква уміє в банкінг
     айфон миліш за андроїд
     афон душевніш за рим
     китайські квартали
     звабливі
     одначе суціль
     ієрогліфи там
     вілли кацапами викуплені
     хіджабні араби-перси
     так само врагі
     а саме тебе там нема
     взагалі
     намагаєшся
     заснути якось
     засинаєш якось
     врешті-решт
     бозна-коли
     бозна-як бозна-ким
     й тривоги повітряні
     тебе аж ніяк не торкають
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  24. Іван Потьомкін - [ 2026.09.07 20:51 ]
    КАНІВЩИНА

    Чому із звідусюд далеких
    Ми добиваємось в забуті Богом села
    І припадаємо грудьми до споришу,
    До груші тулимось щокою?
    Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
    Так болісно бракує частки,
    Що зветься отроцтвом?
    Невже і справді життєве коло
    Має замкнутись там,
    Де тільки починався?
    Невже і справді
    Цей світ безмежний тільки тому,
    Що в кожного є клаптик свого неба,
    Землі своєї терпкий до ностальгії присмак?








    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  25. Кока Черкаський - [ 2026.09.06 00:08 ]
    прораніше
    ти прийшов до лікаря,
    він тебе оглянув
    запитав як завжди
    чому не прийшов раніше
    виписав якісь пігулки
    по дві штуки під час їжі
    тричі на день
    одужуйте
    до побачення

    ти виходиш
    заходить інший
    пацієнт
    чи пацієнтка
    лікар його чи її
    оглянув
    запитав чому
    не прийшов
    чи не прийшла
    раніше
    виписав якісь пігулки
    приймати по
    дві штуки під час їжі
    тричі на день
    одужуйте
    до побачення

    у тебе прорвало кран
    ти викликав слюсаря
    він оглянув місце події
    запитав чому
    ти не викликав його
    раніше
    важким розвідним ключем
    перекрив воду
    написав який потрібно
    купити новий змішувач
    прийде ставити
    завтра
    до побачення

    ти лежиш хворий
    вже котрий день
    у тебе болить все
    що може боліти
    а також і те
    що ніколи не боліло
    у тебе температура
    тиск аритмія глюки
    і ще щось
    чого раніше не було

    зайшла вона
    оглянула тебе
    і ти її оглянув
    і запитав у неї
    чому вона
    не прийшла раніше
    або пізніше
    а вона і каже
    вибач дорогенький
    у мене робота щодня
    увесь час на ногах
    без вихідних
    вдень і вночі
    я ж Смерть

    05.09.2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.33) | "Майстерень" 6 (5.29)
    Коментарі: (7)


  26. Кока Черкаський - [ 2026.09.05 13:27 ]
    завікном
    був ліс

    несправжній але ліс
    були дерева кущі
    непролазні хащі
    дикий виноград плющ
    була вереснева шипшина
    були птахи зайці
    були їжаки
    дикі яблуні
    груші дички
    осінній листопад
    зимове оціпеніння
    сніг лід іній
    сонячні зайчики
    весняне пробудження
    біла акація
    яруги балки
    місця для фестивалів
    іскри багаття
    опівнічна гітара
    можливо навіть
    тут когось зачали
    ненавмисне

    був собі ліс

    приїхала бл*дська техніка
    все вирубали нах*й
    вирівняли нах*й
    їжаки шипшина зайчики
    всьо нах*й
    [знак оклику]

    копають нові котловани
    забивають нові сваї
    збудують кам"яні пастки
    в яких будуть жити люди
    існувати серед чотирьох стін
    хворіти помирати
    когось зачинати
    не ненавмисне

    прощай оружиє
    [знак оклику]


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  27. Кока Черкаський - [ 2026.09.04 18:12 ]
    прозвички
    поет має звичку
    писати вірші
    літо має звичку
    пролітати непомітно
    ось вчора ще був останній дзвоник
    і ми ласували черешнями
    а сьогодні вже причетні святкують
    день шуфутінського
    діти повертаються зі школи
    ми крутим на зиму помідори

    бо незабаром день учителя
    хелоувін
    свічка в гарбузі
    свічка у вікні
    новий рік
    і довга
    довга
    довга
    довга зима
    влітку дні довгі а ночі короткі
    а взимку дні короткі а зима як вище

    навчи мене
    не ставити коми у верлібрах

    навчи мене
    бачити світ
    таким яким він не є

    навчи мене
    переходити дорогу на червоне

    навчи мене
    не падати а літати
    [знак оклику]

    в цю мить я зрозумів
    що життя наше є довгим
    саме завдяки довгим зимам
    і якщо ми взимку
    ховаємося по норах
    як ведмеді
    то життя наше стає
    коротшим на зиму

    запитай у ведмедя
    що таке зима
    і наймудріший з них
    не відповість

    о-а-е
    о-а-у
    о-а-о
    цаб цабе

    не ображайте поетів
    вони
    ми
    дуже чутливі
    майже як екстрасенси

    але якщо дуже кортить
    то вони
    ми
    не піаністи
    можна і пристрелити



    Рейтинги: Народний 6 (5.33) | "Майстерень" 6 (5.29)
    Коментарі: (3)


  28. Іван Потьомкін - [ 2026.09.02 19:33 ]
    ***
    І раніш, коли розлунювалась сирена «швидкої»,
    Серце стискалось і шептало: «Допоможи, Боже!
    Зглянься на того, хто лежить недугом прикутий.
    Байдуже – чи вірить він в Тебе, чи збайдужів».
    І раніш, коли, бува, зачую муркотливий наспів гелікоптера,
    Вдивлявся в небо і махав льотчику, якого часом було видно.
    Тепер же від надривного, пронизливого його не голосу, а крику
    Заціпенію на якусь мить і вдивляюсь, куди полетить і шепочу:
    «Допоможи, Боже, тому, хто про смерть забувши, .захища мене».
    Такі-от колись різні, тепер зійшлись в одній тональності .
    Життя і смерті.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  29. Артур Сіренко - [ 2026.08.22 17:53 ]
    Мовчазний бро
    Мовчазний знайомий
    Чи просто неговіркий бро
    На ймення банальне Джо
    Синьоокий як риба зубата,
    Що побачила пастора Сонце,
    Таки був безхатьком:
    Жив серед води солоної
    Та гонорово прозорої
    (Зі смаком тібетського вітру)
    У дерев’яній скрині
    (Він не знав, що то скриня Пандори -
    Швачки, яку найняла Клото
    Майструвати пеплоси сподівання
    Для юних вакханок Аркадії)
    Скрині з модринових дощок
    Зі шматами полотняними конопляними
    На антеннах соснових.*
    Він був трохи корсаром -
    Цей мовчазний дивак Джо,
    Але про бородатих халдеїв
    У сандалі з ремінцями взутих
    Думав щовечора,
    І про їхнє глиняне місто,
    Де продавалось тверде зерно
    За срібні дзвінкі шекелі.
    Безхатько (колишній рибалка) Джо
    Ножем володів майстерно,
    Ніколи не повертався
    (Бо нікуди)
    І знав напам’ять
    Всі пророцтва
    З потріпаної книги плачу.
    Безхатько нечемний Джо
    Був зарізякою,
    Проте біля серця
    Носив золотого флорина
    З рельєфом Івана Хрестителя
    З посохом.

    Примітки:
    * - римляни називали антени антеннами (з двома «н») - antenna, а етруски (расна) — антітемнами (antithemna). На антенах англійські військові моряки з Брістоля в часи короля Чарльза ІІ підвішували за шиї ворожих корсарів.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  30. Артур Сіренко - [ 2026.08.10 17:34 ]
    Порожній глек смутку
    У дерев’яних снах
    Старого рибалки на ймення Мартин
    Легкі дерев’яні міста
    Плавають на поверхні озера,
    Над очеретом літають дерев’яні чайки,
    У дерев’яних скрипучих храмах
    Монахи з очима синіми
    П’ють черлене вино єретиків
    З букових чаш всепрощення.
    Зачесуючи сиву бороду
    Він вважав себе королем алазонів,
    Називав себе Епісторофом
    І плив човном-вітрильником
    З назвою сумною «Марнота»
    Рікою незнаного смутку Гіпанісом
    У пошуках Ексампею.
    Питали його: «Навіщо?»
    Він відповів: «Щоб води напитися –
    Тої, таємної, і прозріти хоча б на мить».
    Сміялися з нього: «Для чого бачити,
    Навколо ж одні ляльки і порох сухий,
    Солом’яні бусоли та дзвони з олова,
    Краще змайструй у своїх дерев’яних снах
    Свиту собі дерев’яну
    А на осонні посади соняшник».
    На те він лише посміхався і майстрував сіті,
    Конопляні, наче будинів рубища,
    Щоб зловити в ріці Ерідані
    Дерев’яного сома байдужості,
    Що мудрий, хоч і банькатий,
    Бо знає як майструвати
    Зозулясті дерев’яні годинники.



    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (6)


  31. Кока Черкаський - [ 2026.08.04 16:05 ]
    040826
    коли нема про що писати-
    пиши хоч ні про шо,
    бо головне то сам процес,
    як той казав - війна фігня,
    ну а маневри - головне!
    та все ж,
    не прагни світ змінити,
    бо вже відомо всім,
    що це зробити неможливо,
    а краще йди-но на порнхаб
    і змінюй, змінюй, змінюй
    до світу ставлення своє,
    а, може, зміниш і себе,
    лиш не перевтомися,
    бо завтра на роботу
    чи в окоп.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  32. Іван Потьомкін - [ 2026.07.29 21:40 ]
    ***
    Серед зими, як горобці поснули,
    І пітьма по кімнаті залягла,
    Балконні двері стиха прочинились,
    І на порозі... батько стали...
    Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
    Ми Брамса слухали удвох
    І мені закортіло спитати батька:
    «Як так сталось, що на відчайдушні листи Клари
    По смерті чоловіка, який колись пригрів
    Юнака Брамса і дав путівку у великий світ…
    На кожен з тих листів була мовчанка?
    Хотів спитати батька, та посоромивсь:
    Перша ж тільки зустріч…
    Відчинив повіки – музика без батька
    І навстежінь балкон.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  33. Артур Сіренко - [ 2026.07.29 13:31 ]
    Скриня мовчання
    Я відчиняю скриню мовчання
    Через плече зазирає і блимає
    Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
    Козлоногий рогатий Пан флейтист,
    Що забув яка вона – посмішка,
    Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
    Не так зозулю, як її крик,
    Бачив на вербі зозулині сльози –
    Цієї плямистої босоркані пташиної:
    Заворожив мене її лемент пророчий –
    Годував би її діток хвилинами,
    Та вони в сутінках
    Мовчать до пори, бо не їх літо,
    Шукав би шовку для сорочки білої
    Якби хтось би назвав мене Томасом,
    Майстрував би дерев’яних свищиків,
    Та вальдшнеп на ім’я Заратустра
    Забороняє – всім хто мовчить заказано
    Повік (мовляв), бо дощ квітковий
    Малює на білих мушлях мурексів
    Портрет ледачого пастора Сонце.
    Відчиняю скриню мовчання –
    А вона березова – тесана з дерева сліз
    Старим теслею з міста Урім,
    Що заблукав у краї наші холодні ягідні,
    Де пісок тільки на дні струмка,
    Про який напророчив якийсь гелон-дармограй,
    Що зазирне в його воду холодну Місяць,
    Коли зацвіте сухе дерево розпачу.



    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (6)


  34. Іван Потьомкін - [ 2026.07.24 12:05 ]
    ***
    Чи на землі цій грішній були б ми,
    Якби ще юною праматір наша Єва
    З цікавості не скуштувала плоду того,
    Який Всевишній і зривати не велів,
    Та ще й Адама пригостила?
    І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
    Вперше побачили вони себе нагими.
    А як злякались голосу Господнього,
    В обійми кинулись одне одному,
    І страх поволі переріс у пристрасть...
    Під змовницьким покровом ночі
    Ту пристрасть передано у спадок нам.
    «Плодітеся й розмножуйтесь!»,-
    Господь усіх напоумляє.
    За первородний Євин гріх отой
    На муки породілля приречене жіноцтво,
    Та всотуємо з материнським молоком
    Ще й Божий заповіт:
    «Жінка – свята, а Мати – найсвятіша!»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  35. Іван Потьомкін - [ 2026.07.23 12:00 ]
    Леонардо да Вінчі
    Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
    Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
    У щілину таку вона упала,
    Що птах не годен був уже дістать.
    Подякував горіх стіні за порятунок
    І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
    А далі поскарживсь, що незмога повернутись
    В батьківську домівку... Волів би навік лишитись тут.
    Ну, як устоять після патоки такої?!.
    Став потерпілець жити в захистку надійнім.
    Вийшов невдовзі зі своєї шкаралупи,
    Пустив коріння поміж скреп, розширив їх.
    Став деревцем і вже спроможен був
    Навіть міцне каміння розсувати...
    ...Надто пізно зауважила стіна руйнацію свою,
    Заплакала і, падаючи, проклинала мить,
    Коли дала горіхові притулок.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  36. Артур Сіренко - [ 2026.07.21 17:32 ]
    Світанок якого не було
    Місто, в якому цвіте енотера,
    Нагадує лаковану віолончель:
    Граки-музики і коти диригенти
    (Добре, хоч не хвостаті директори
    Урбаністичної директорії вулиць)
    Готують музичну виставу – елегію
    Мені – глядачу, читачу й слухачу.
    А я то думав, що все бачив,
    Мислив, що слухав одкровення Гекати,
    Піднімаючись сходами зикурату Нанна,
    А тут виявилось, що не чув важливого:
    Музики, що луна на світанку,
    На світанку якого не було,
    На світанку веселого Геліоса,
    Ой, перепрошую, Уту, що ховається
    За горами з яких не вертаються,
    Що носить жовту крисаню
    Плетену з соломи майбутнього,
    На світанку, якого не було.

    Місто, в якому цвітуть гліцинії,
    На яких гніздяться дзьобаті птахи
    Кольору вугілля та попелу,
    Що пророчили одкровення місту,
    Що дарувало серпокрильцям притулок
    Серед своїх хмарочосів закинутих,
    Бо женці вони небесного проса,
    З якого колись проросте надія,
    Останнє що начебто лишається
    Поетам, що споглядають заграву
    Світанку, якого не було.
    Кидаю насінину в глину
    (З якої колись ліпили Адама)
    Напоєну з каламутного Ерідану,
    І мрію, що таки проросте
    Древо Пізнання Істини
    На світанку якого не було.



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  37. Артур Сіренко - [ 2026.07.16 16:54 ]
    Шукаю фарби
    Шукаю фарби:
    Цей сірий світ сумний розмалювати
    Наче б то він розмальовка дитяча,
    а не вигадка божевільного деміурга.
    Шукаю фарби:
    Жовті кульбаби у мій старий сад
    Прийшли дивувати волохатих
    Марногудів крилатого травня,
    А я все шукаю фарби –
    Може я не помітив, може просто забув,
    Що діти Сонця ось вони – під ногами,
    А може то просто марево
    Моєї уяви хворої?
    Шукаю фарби:
    Так хочеться птахом крилатим
    Сірим як все, як дах після зливи
    Летіти в небо, де бородатий маляр
    Заховав кольорове, лишив трохи білого
    Для нас – замріяних в синє.
    Шукаю фарби:
    У царстві снів, де смарагди реальності
    Насипані шматочками
    В калейдоскоп образів –
    Подаруй Морфею мені сни кольорові,
    Відчини браму.
    Шукаю фарби:
    Не для себе – для бджіл кудлатих,
    Нехай принесуть мені мед гіркий
    Притрушений пилом обніжжя,
    Що сповнений ароматом.
    Шукаю фарби:
    Марні пошуки серед дощів,
    Серед гнітючих снів,
    Серед клошарів з байдужими поглядами,
    Серед зачинених брам і хвірток,
    Серед міста порожніх будинків.



    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (9)


  38. хома дідим - [ 2026.07.14 10:14 ]
    * 141 *
     видихнутий цигарковий дим
     який розчиняється у повітрі
     мовби пучка солі вкинута до окропу
     негода імла яка загортає місто
     дедалі ретельніше ген
     поетичне натхення котре на хвилину
     просотує день безнадійно прозовий
     що із цього вам чуття на порозі
     що вам у цім
     перехідне хвилинне розчинне
     метаморфічне
     печаль чи байдужість
     нечутна музика
     мрії у безнадії
     сподівання в чеканні
     тексти поховані заживо
     безтолково
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  39. хома дідим - [ 2026.07.05 10:59 ]
    * 131 *
     королівські лучники
     королівська кіннота
     шикуються
     у надвечірньому
     вітрі
     танцюючі маски
     танцюють
     у глядацьких енергіях
     у якомусь зі сновидінь
     між літерами
     невідомої книги
     літери брами майже
     між ними
     вірогідно пройти
     наскільки
     відрадні вони
     цього не збагнути
     не втямити
     і це невагоме
     над чуттями блукання
     усе на линві тонкій
     тим часом
     у королівських покоях
     тихо тьмяно
     ошатно
     сам король не бажає
     тлумачення снів
     найчудернацькіших
     і не вірить в казки
     утім любить
     казки розказувати
     якщо умієш звернутися
     і попрохати
     як слід
     а якщо не умієш
     учись
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  40. Іван Потьомкін - [ 2026.06.28 21:26 ]
    ***
    Дерево рубав побіля річки чоловік.
    І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
    Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
    «Ой, що ж мені теперечки робить?
    Вона ж у мене одна в господі!»-
    Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
    Раптом з води Меркурій вирина
    І простяга невдасі золоту сокиру.
    «Бери та більш не лементуй»
    «Це не моя. Що нею можна тут робить?»
    «А ця ось, срібна, не твоя?»
    «Ні, не моя. Шукай на дні залізну!»
    «Ну, якщо так, тоді бери всі три».
    На радощах біжить той чоловік в село
    І по дорозі всім оповіда свою пригоду.
    Тільки скінчив – сусід метикуватий
    Ноги на плечі та й подавсь на річку.
    Кинув сокиру в воду і кричить:
    «Ну, хто ж зарадить лихові моєму?!»
    З’явивсь Меркурій і золоту трима сокиру.
    «Моя!» – кричить той чоловік.
    «Ні, не твоя,- на те йому Меркурій. –
    А за брехню розплачуйся сокирою!»

    P.S.
    Хто в радники брехню собі узяв,
    Позбудеться й того, що мав.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  41. хома дідим - [ 2026.06.28 10:15 ]
    * 125 *
     знову цей червень хмарний
     зі своїми осоннями
     вивуджує тебе мов рибину
     із глибини
     ти не знаєш чого
     може там інший світ
     світліше щось
     що ти знаєш
     про світло про темряву
     хапаєш гачка
     підносишся із глибини
     але хапаєш недоста
     гачок не втримує
     на поверхні майже
     світлішого чогось
     ізнову падаєш
     занурюєшся
     десь туди
     кудись
     де
     заживсь
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  42. хома дідим - [ 2026.06.24 08:04 ]
    * 120 *
     consider death
     співає майкел стайп
     consider death
     з динаміків у супермаркеті
     на пенсіонерів
     на поліціянтів
     на матусь із дитями
     на візки для гавчиків
     на сезонний ярмарок
     із розмороженим хеком
     із філе форелі
     на сніговому лоні
     салатами шпондерами
     баликами
     грибами корейськими
     на галявини полуничні
     піраміди акційних яєць
     вишукані елітні сири
     чергу до відділу кулінарії
     де поруч роблять піцу
     а ті хто замовив і чекає
     свою піцу
     посиджують за перегородкою
     поцмулюючи
     лате капучіно американо
     або не поцмулюючи анічого
     і коли зникає світло
     і затикається майкл стайп
     все так само незворушно
     посиджують
     поцмулюючи безцінні
     хвилини життів своїх
     бо світло
     і майкела стайпа
     повернуть їм
     хай там як
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  43. хома дідим - [ 2026.06.19 08:37 ]
    * 116 *
     стояв мовчав дивився
     на останній
     багряний кленовий листок
     на дереві під під’їздом
     думаючи про своє
     про листок хай останній
     який ще
     повисить ще нічо ще ого
     адже воно
     символічно метафізично
     містично зрештою
     круто
     вітру не було
     мряка звичайна
     анішелесь
     а коли ізнічев’я
     той останній багряний
     кленовий листок
     злетів із дерева затріпотівши
     покружлявши
     недбало
     занурився ледь
     у найближчу калюжу
     я не зміг не відчути себе
     зрадженим так
     хоча це комічно звісно
     усе ж я відчув себе
     зрадженим
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  44. хома дідим - [ 2026.06.17 21:39 ]
    * 115 *
     неминучість намагається
     влізти в душу ніби
     їй мало того що вона і так
     неминуча
     мовби поганські боги
     якім обов’язкова
     маніфестація
     неминучість ревно
     являє себе надовкіл
     як завгодно
     у старінні каліцтві смертях
     руйнуванні
     на позір випадковому
     нещасному випадку
     нечесній конкуренції
     цькуванні ганьбі
     втраті амбіцій абощо
     одиноцтві зрештою
     що же натомість?
     жити миттю жахаючись
     що ось її вже і нема?
     жити днем який
     ось вже й завершується?
     не зважати? не жити?
     неминучість усіх цих питань
     намагається
     влізти в безсмертну душу
     добуваючись
     раніш чи пізніш
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  45. Артур Сіренко - [ 2026.06.17 13:22 ]
    Музика Жовтої Істини
    У день сонцестояння,
    Коли Сонце дивувалось і завмирало
    Споглядаючи людей і коней,
    Ясени та просо,
    І синиці й вивільги
    Славили буяння зела,
    Вчитель Досконалий з Північних Мурів
    Запитав музику Жовтої Істини:
    - Раніше народжений!
    Ви грали мелодію «Світанок»
    На березі озера Дун Тін.
    Я слухав її
    І наповнив мою душу страх,
    Потім розчинився я в недіянні,
    Потім охопило мене сум’яття.
    Схвильований, я сповнився мовчанням
    І не міг оволодіти собою…
    На це музика Жовтої Істини мовив:
    - Ти хотів почути мелодію
    Але не сприйняв її,
    Тому охопило тебе сум’яття.
    Мелодію я почав зі страху
    Перед нескінченністю світобудови,
    Страх викликає ілюзії.
    Потім я грав наче річка
    І тебе охопило недіяння,
    Тому все стало зовнішнім
    І незбагненним,
    Потім моя музика викликала сум’яття,
    А від сум’яття йдуть до затьмарення,
    А від затьмарення
    Приходять до просвітлення
    І осягають Шлях,
    А Шляхом можна наповнитись
    І в ньому бути.



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  46. Артур Сіренко - [ 2026.06.17 00:21 ]
    Там, за синім обрієм
    Вусаті норовисті кентаври
    Дегустують стиглі яблука
    В саду патріарха Ноя:
    У дітей Нефели був свій пліт
    І свій нечемний човен*
    Зроблений з бамбукових стовбурів.
    Вони полюбляли кислі істини,
    А Ной цінував хмільне і солодке,
    Бо життя – це джерело втіхи**,
    Але про це ще ніхто не знав
    У світі, що був омитий
    І отримав чергову молодість.
    Навіть борода патріарха Ноя –
    Човняра та теслі
    Зацвіла зеленим***
    І квітами анемони
    (Бо на горі Арарат завше квітень
    І вільно дихається).
    У цей день скуштували яблука вдруге**** –
    На цей раз не мислячі мавпи,
    А непідковані людиноконі
    Чи то неприручені людинобики,
    Що вміли стріляти
    І зберегли стару Істину
    (Джерельну).
    Поголіть бороди!
    Всі, хто дістався до берега,
    Всі, хто забув про міста гріхів
    І знає, що думки то вітрила.

    Примітки:
    * - серед кентаврів були не тільки філософи, гедоністи, мисливці, розпусники, але й майстри і знавці води.
    ** - насправді життя – це страждання. Але приємно почути казочку, що існує в житті якась «втіха» чи то «радість».
    *** - ніколи не фарбуйте бороди в зелений колір. Це погана прикмета і ознака лінощів.
    **** - перша дегустація яблук було смакування яблук сорту паперівка в саду спокою.




    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  47. хома дідим - [ 2026.06.11 06:13 ]
    * 109 *
     верлібри дуже навіть
     експортний артикул
     якщо у тебе є
     чого продати
     їм
     читачам трактатів
     молодняку на слемі
     панночкам серпанковим
     ще трохи крові
     згустків сплесків
     за оплески або
     знеміння начеб
     ритм вітер дим
     бродячий кіт
     із кроликом тим
     у циліндрі сатиновім
     чому би ні чого ні
     пишномовний папуга
     вар’єте
     слеп-стік
     кастет малярія
     потрохи всього
     ненав’язливо
     і літери
     літери мріючі
     недослівно
     але побільше літер
     ще крові
     елемент абсурдизму
     зринаючого
     весело і бомбезно
     ось
     маєш верлібр
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  48. Іван Потьомкін - [ 2026.06.10 21:09 ]
    ***
    Стільки причин в юдеїв для печалі.
    Стільки постів і молитов сумних.
    Та все ж не знайдеш серед них
    Оту, аби гірке минуле не вертало.
    Як зненависть здолати безпричинну,
    Одвічну зненависть людини до людини?
    Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
    Як Авеля із зненависті вбив,
    Ця пошесть розповзлась по всьому світі,
    Із нею Дім Господній руйнували
    Сікарії й зелоти разом з Титом.
    Стільки причин в юдеїв для печалі,
    Стільки постів і молитов сумних...
    А як сусідові по-людськи в очі глянуть,
    Там ворога побачимо, а чи себе самих?


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  49. Артур Сіренко - [ 2026.06.10 19:22 ]
    Летимо в Небо
    Час квітучих чилійських суниць
    Зачинені всі двері крамниць:
    Вітер зітхає –
    Щось шепоче про човен
    В зеленому морі вишень,
    А може про крихітку
    Яку звуть Нетреба.
    Рахую свічки-зірки
    Коли поранене Сонце
    Заплющує війчасті очі,
    Під вікнами тупцяє Темрява,
    Я бачу білу чубату чаплю,
    Що стукає в шибку,
    Нагадуючи про добу заліза
    І наступні години мечів.
    Дивне чуття прохолоди:
    Я торкнувся леза ножа.
    На березі озера очерет –
    Озера, що дарує вечірню росу
    Руїнам.
    Всюди, всюди я бачу одне:
    Незвіданість плямистих днів,
    Що шелестять наче листя
    Дерева, під яким спить їжак.
    Це літо – це звуки флейти Пана,
    Це бліда душа, що напоєна
    Бузиновим трунком та оцтом,
    Це нічний невгамовний птах
    З довгим дзьобом цікавості
    І очима вибитих вікон.
    Над верболозами,
    Над лісом терпіння,
    Над квітучим лататтям,
    Над качиними гніздами
    Сумний Будда.



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  50. Юрко Бужанин - [ 2026.06.01 11:10 ]
    ***
    Зелена матова тарілка
    пахла метеоритами і космічним пилом
    Його несли під руки два сірих гуманоїди
    обережно ніби подарункове видання класика
    Він гикав у невагомости
    і думав про невиплачений гонорар

    Землянине ми прийшли забрати твій розум
    зашипіло у його голові наче старе радіо
    Але замість страху
    він витяг із кишені прим’ятий рукопис
    Послухайте краще про метафізику самотности
    сказав він і почав читати
    Рядки повзли без рими важкі й підпилі
    як швейцарські годинники котрі відстали на вічність
    Він читав про осінні калюжі Франківська
    недопиту чачу
    черству канапку
    і про те що буття це лише прикрий протяг у всесвіті
    Старший прибулець із великими сумними очима
    раптом згадав свою далеку Альфу Центавра
    де ніколи не цвіла кульбаба
    і ніхто не писав рецензій
    Він заридав чотирма очима водночас
    Навігатор так заслухався про епітети
    що забув про гравітаційне поле Юпітера
    Пальці-щупальця тремтіли від катарсису
    миготіли червоні кнопки
    але поезія вимагала тиші
    Удар був тихим як критика у товстому журналі
    Тепер навколо лише космічний пил
    уламки титану і шматки зіпсованої обшивки

    Він сидить на уламку реактора
    допиває залишки чачі із горла
    і дивиться на скафандри
    що застигли навіки

    Реквієм прибульцям

    Ви летіли крізь парсеки і туманности
    щоб знайти вищий розум
    а знайшли мою третю збірку
    Ваша цивілізація будувала квантові двигуни
    але не мала імунітету проти галицького верлібру
    Спіть спокійно космічні брати
    Вас згубила не чорна діра
    і не метеоритний дощ
    Вас убила щира літературна дискусія
    Земля вам пухом
    І космос пером

    1.06. 2026


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   24