ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2026.11.16 16:19 ]
    Квітка
    Не хочу квітку я зривати,
    Бо я порушу у житті
    Якусь важливу рівновагу
    У космосі й серцебитті.

    Краса проб'ється через вінця,
    Крізь огорожі і мейнстрим.
    Краса проб'ється через віно,
    Через могутній часоплин.

    Краса священна і безбожна,
    Тривожна, трепетна, жива,
    Нескорена, непереможна,
    Утілена в терпкі слова.

    І квітка голосом озветься
    З минулого і майбуття.
    У полі походжає Велес.
    Торкнеться квітка, мов дитя.

    2 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  2. Борис Костиря - [ 2026.11.15 18:10 ]
    Слово
    Не зупинятися у слові,
    Коли сягнеш глибин, вершин.
    Слова спочинуть охололі.
    На слово сяде херувим.
    Не зупинятися в розгоні,
    В польоті до далеких зір,
    Здолати мури й перепони
    У прагненні забутих вір.
    Не зупинятися в багатті,
    У смолоскипах слів і чар.
    Народяться слова багаті,
    Сягаючи поеми хмар.
    Не зупинятися в гонитві
    І тихоплинності мети,
    Як слово перейде в молитви,
    У сагу люті й висоти.

    2 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  3. Петро Бончицький - [ 2026.11.13 08:08 ]
    УВѢЩЕНѤ
    Зри, мълакѥ маловѣрний,
    Пꙋть ꙗкий тꙗ чаѥ сквѣрний,
    Сънаслѣдче адьськихъ мꙋкъ:
    Се Люципер пале дꙋші,
    Лишъ надѣю, всꙗкъ идꙋші,
    Пожинай плоди свихъ рꙋкъ!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Марія Дем'янюк - [ 2026.11.11 10:22 ]
    Дякую і прошу
    Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
    Господи, я знову чую пісню своєї мами.
    Господи, слухаю мову мого татусьо.
    Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
    Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
    Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

    Господи, цей ранок спіймав у лещата «тривогу».
    Господи, прещедро даруєш в майбутнє дорогу.
    Господи, хай милість Твоя осяває шляхи України.
    Господи, країна моя…з очима дитини…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.08 16:24 ]
    Сонет ХV, «Дар»
    Зійшов з дарованого шляху,
    Пішов за іншим, там згубивсь…
    Лиш Богу знати, як дививсь,
    Та вистачило дати маху,

    Для того щоб підʼюдив біс.
    Піддався я його ж обману:
    Спиною повернувсь до дару,
    А він схопив, шахрай, поніс!

    Отак й проґавив, от і бовдур…
    І як тепер сказати Богу,
    Що я дарунок проміняв?

    А проміняв! Та ще й на гроші!
    Хіба ж вони будуть дорожчі
    За те, що я при собі мав?

    07.06.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2026.11.07 16:26 ]
    * * *
    Мені часу постійно бракує.
    Я не хочу втрачати на сон
    Цілу вічність. Стоїть одесную
    Невблаганний, жорстокий клаксон.

    Океан промовляє безмежно
    Уві сні, наче сага сторіч.
    Я навшпиньках іду обережно
    Лезом в сяйві провісницьких свіч.

    Мені часу постійно не стане
    Прокричати на вістрі сум'ять
    Ту поему глибоку, жадану,
    Як відлуння далеких заклять.

    Так спадають краплини, години,
    Відраховують нам реченець
    До Великого Суду, до днини,
    Де зійдуться початок й кінець.

    29 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  7. Борис Костиря - [ 2026.11.04 14:58 ]
    Актор
    Чи не була порожньою краса
    Актора знаменитого у кадрі,
    Що дарували щедрі небеса,
    Як нагроду чи небесну кару?

    На сцені він підкорював усіх.
    І слава насувалась, мов лавина.
    Трагедія або нестримний сміх
    Пробуджували втілену людину.

    Важливо зрозуміти, що було
    За оболонкою вогню живого:
    Це іскра Божа чи то ремесло,
    Що тропиками прагнуло до Бога.

    Ці чари з потойбіччя, з чорних мес,
    Вино чаклунства, пристрасті, печалі
    Сягають душ і навісних небес
    По той бік розуміння і моралі.

    25 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  8. Борис Костиря - [ 2026.11.03 13:38 ]
    Падіння
    Я іду і падаю у бруді,
    Вирвавшися із пасток цупких,
    Потонувши у далекім блуді
    І промовах скорих, копітких.
    Упаду в траву, як у основу,
    У буття, початок і кінець,
    У самої вічності промову,
    Подолавши бісівський вінець.
    Розірвавши ретязі і пута,
    Упаду в стихію, круговерть
    Творення, у волю незакуту,
    Де відступить невблаганна смерть.
    Це падіння стане повноліттям,
    Вічними пологами. Вогонь
    Нас охрестить, мов саме сумління,
    Дарувавши слово із долонь.

    23 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  9. Борис Костиря - [ 2026.11.02 14:57 ]
    Цвинтар
    Тепер він частий гість у цьому місці,
    У краю суму, болю і молінь.
    Ніхто не подарує добрі вісті,
    Мов шлейфи від минулих поколінь.

    Схиляються тополі міднодзвонно.
    Щось клени прошепочуть у пітьмі.
    І спогади, немов сумні ікони,
    Видніються у розсипах зими.

    Цей чоловік іде після роботи
    У край скорбот, щоб перелити сум
    В дерева, і щоденності турботи
    Не подолають невигойних дум.

    Як відшукати залишки епохи,
    Окрайці слів і жестів, мов туман,
    Того, що відшуміло за пороги,
    За марення невигаслих оман?

    22 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  10. Борис Костиря - [ 2026.11.01 15:15 ]
    Кава
    Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
    Я прийму перед стратою, в лати закутий.

    І у нім я розкрию великі сонати
    Перед тим, як піти у небесні пенати.

    В цім важливім горнятці відкрию поеми,
    Неповторні трактати, рядки, теореми.

    У гірчинці відкриється мелос кохання,
    Колообіг світів, маяки сподівання.

    Так імла небуття обернеться пророком,
    Мудрим старцем із посохом, в сяйві пороку.

    У бездонності кави іде споконвічне
    Розуміння життя, мов намолені свічі.

    В теплоті філіжанок роздягнеться діва,
    Що увірветься в ніч, так омріяно дивна.

    Меса ночі здійсниться в суворім законі,
    Розриваючи давні залізні закови.

    15 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  11. Борис Костиря - [ 2026.10.31 13:45 ]
    Монолог безпритульного
    Я забутий під снігом далеких часів.
    Мене звати ніяк. Я - минулого тінь.
    Я полишив життя, мов задавнений гнів,
    Ніби голос у гулі земних голосінь.
    Я здійнявся у небо і вмить занімів,
    Не знайшовши опору благань і спасінь.

    Мене викреслив світ з електронних мереж,
    Із розумних комп'ютерів, списків, молитв.
    Я позбувся знайомих затертих одеж,
    Тих, що фатум колись для убогих створив.
    Я позбувся умовностей, ланців і меж.
    Тільки думка пульсує, мов світлий порив.

    Я не знаю, навіщо прийшов у цей світ,
    Де коріння моє, де джерела мої.
    Опадає минулого зранений цвіт
    У розлуці сумних і самотніх гаїв.
    Передам на той світ ностальгічний привіт,
    Як поранений спів голосних солов'їв.

    14 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (9)


  12. Борис Костиря - [ 2026.10.29 20:17 ]
    * * *
    Я не хочу писати вже вірші.
    Я порину у край німоти,
    У країну мовчання, що гірше,
    Ніж відсутність чіткої мети.

    Я полину у поле розлуки,
    У степи розставань і страждань,
    У ліси невимовної муки,
    Де надії залишив Бажан.

    Поступово заходжу у води
    Прохолодні, столикі, святі,
    У простори небес і свободи,
    Де читаю поеми прості.

    Поступово зайду у розлуку,
    У затоку надій і біди.
    О велика небачена злуко
    Між землею і небом, гряди!

    13 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  13. Борис Костиря - [ 2026.10.24 21:53 ]
    Муза
    Що значить зачинені двері
    До серця чийогось навік?
    Риплять, ніби голос тетері,
    У фокусі дальніх повік.
    І Вертер пустелю долає,
    Читає рядки будяків.
    На овидах світлих розмаю
    Почуємо шепіт віків.
    Здолати широку промзону
    Чи поле розкиданих мін.
    Створити для себе ікону
    Зуміє поет чи то мім.
    Створити кумира у злоті
    Та ідола для поклонінь.
    Брести у розлогім осоті
    До музи в потузі волінь.
    Впадуть ідеали колишні
    В байдужу зелену траву.
    А вітер ідеї колише,
    Немовби пшеницю в рову.

    4 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  14. Борис Костиря - [ 2026.10.23 12:22 ]
    Переломи епох
    Переломи епох так лякають людей,
    Залишаючи шрами болючі.
    Тектонічні розлами, розриви сітей.
    Голос неба ніхто не озвучив.
    Розповзаються тріщини в душах, і страх
    Запускає глибоке коріння.
    Розбивається амфора. Здавнений крах
    Розпускає потворні пагіння.
    Так не хочеться жити в епоху цих змін,
    Катастроф, катаклізмів, провалів.
    Каліюга прийшла, як поранений змій.
    Люди йдуть до нового Ваала.

    31 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  15. Борис Костиря - [ 2026.10.18 16:34 ]
    Юнак у сивині
    Такий посивилій юнак передчасно,
    Самотній мислитель, творець і поет.
    Так брили віків напосіли, мов гасло
    Забутих, але невиправних прикмет.

    Юнак молодий весь укрився снігами
    Важезних страждань і глибоких думок.
    Він жертву віддав перед злими богами,
    Але не засвоїв пекельний урок.

    В соліднім костюмі, доцент чи професор,
    Іде коридором у гулі понять.
    Попереду шум демонічних процесій
    І галас невпинних, запеклих проклять.

    Його стереже костомаха з косою
    На всіх перехрестях, незнаних шляхах.
    Чоло укривається млосно росою.
    Мислитель іде, як поранений птах.

    27 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  16. Борис Костиря - [ 2026.10.16 13:42 ]
    Кара
    Намагався заснути, та тільки дарма.
    Не вдалося поринути в небо таємне.
    Огортає, як військо, тотальна пітьма.
    І в раю не побачиш сподівану Єву.

    Намагався заснути, та кара тебе
    Наздогнала в домівці й ударила в серце.
    Ти прикутий до скелі, де небо рябе
    Випікає страждання в нежданому серпні.

    Намагався заснути, пірнув у Аїд,
    У кипіння сторіч і у вічну покуту,
    Де безжальний божок на арені стоїть.
    І тобі залишається випить цикуту.

    В ній навіки забудеш земні тягарі
    І полинеш у простір печальний і вільний.
    Не всміхаються більше величні гаї.
    Лиш чекає на варті невтолена вірність.

    27 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  17. Борис Костиря - [ 2026.10.15 15:54 ]
    Небесний меч
    Небесний меч над нами висне,
    Непізнаний, як чисте зло.
    Його вкриває, наче віспа,
    Іржа і мудрості чоло.
    Небесний меч - небесна правда,
    Небесна істина блищить
    У гострім лезі. Кожен практик
    Відчує силу зброї вмить.
    Небесний меч стинає вузол
    Апорій, потрясінь сторіч.
    Він увігнеться в шумний вулик
    Безмежних, вічних межиріч.
    Небесний меч - хірург управний,
    Жорстокий кат, сумний суддя.
    Він возвеличить давнє право,
    Яке торкнеться шиї дня.

    26 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  18. Борис Костиря - [ 2026.10.14 14:07 ]
    Провидіння
    Не спіши у час важких прозрінь,
    Як хвилина переплавить вічність.
    Крізь важезну кригу сновидінь
    Проривається забута вірність.

    Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
    Феєрверк палкий і незабутній.
    Не сльозливий, ніжний сентимент,
    А Усесвіт, що вартує бурі.

    В полум'ї могутнім не спіши.
    Провидіння не проґав невтішно.
    Ці слова крізь шелест комишів
    Пронесуться праведні і грішні.

    25 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  19. М Менянин - [ 2026.10.13 19:03 ]
    Самоорганізація християн
    Христосових молитва лине
    бо разом ми будь-де й коли.
    Тебе цей вірус* не поглине
    покайсяº й Господа моли.

    Щоб мати участь у молитві,
    зручним щоб був для тебе час –
    твій стогін хай звучить у битві
    бо стогне й стогне кожен з нас.

    Гудіння**шириться довкола,
    це захист наших сіл і міст,
    це Знаменного співу*** школа –
    ісонний**** гул, а в ньому зміст.

    Тож знай сестра чи брат сердешний –
    молитва нашої сім’ї
    доцільна буде і безпечна
    коли почуєº Бог її.

    º наприклад кажи:
    Господи, прости мої гріхи— вчинені словом і ділом, свідомо й несвідомо,
    каюсь, каюсь, каюсь і будь мені грішному.
    * те, про що кажуть «чума з Іркутська».
    ** неодночасний молитовний звук-стогін багатьох людей, народу.
    *** Зна́менний спів — система давніх православних культових співів XII–XVII століть.
    Типологічними відгалуженнями знаменого розспіву вважаються київський розспів, грецький розспів, болгарський розспів тощо
    **** Ісон є фундаментальною основою співу. Основну мелодію веде один або кілька співаків (канонарх, псалт), а окрема група хору (ісокра́ти) безперервно тримає головний тон гласу (або змінює його відповідно до законів ладу).
    Він не є статичним: Це не просто одна нота від початку до кінця пісні. Коли мелодія переходить у новий розділ гласу, ісон також змінює свою висоту (переходить на інший опорний ступінь ладу).
    Духовний сенс: Вважається, що ісон символізує вічність, постійність та непорушність Божественного світла, на тлі якого розгортається людське життя і молитва (мелодія).
    Техніка виконання: Співаки, які тримають ісон, співають його м'яко, зазвичай на голосний «А» або «О», щоб не заглушати основний текст і мелодичну лінію.

    13.10.2026р. UA
    P.S.
    Ми Богу подібні
    якщо вчинки гідні.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Борис Костиря - [ 2026.10.10 16:37 ]
    Місце повені
    Дивлюсь я на колишню повінь,
    Що стала привидом і сном,
    Де чатовий лиш місяць повня
    Киває ввічливо чолом.

    На місці повені болото,
    Сухі багнети комишів.
    На березі дружина Лота
    Гуляє в теренах душі.

    На місці повені лиш пустка
    Від нездійсненних островів.
    У вічність розміром відпустка
    Колише тугу берегів.

    На місці повені розлука
    Із юним континентом снів,
    Тривала позачасна мука
    В обіймах трепетних вогнів.

    24 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  21. Борис Костиря - [ 2026.10.07 14:37 ]
    * * *
    Нехай минають ця сльота,
    Сюїта зливи, фуга вітру.
    І буде чиста, як сльоза,
    Поема істини і віри.
    Ми крізь багнюку пропливем
    До чистих берегів свободи.
    Не треба інших од, поем.
    Шукаємо крізь вічність броду.
    Я подолаю цей розвал,
    Цю ентропію і руїну.
    Над нами стане не Ваал,
    А тиша первісна, наївна.
    Постане із багнюки сад,
    Урочий, світлий, неповторний,
    Де проспіває виноград
    Пісень під музику валторни.

    19 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  22. М Менянин - [ 2026.10.05 23:50 ]
    Найкраще з міст Скелясте
    Пісок, пісок – пустеля –
    не простір для життя,
    аж раптом з Неба Скеля –
    основа майбуття.
    Бо Богу що подібне
    хай на Землі росте,
    тверде йому потрібне
    і скеля саме те!
    Хто вже піднявсь в Скелясте –
    весь всесвіт для того
    з поклоном чи намасте*
    до Бога Самого.

    * Намасте́ (гінді नमस्ते) — у буквальному перекладі означає «поклін тобі»,
    в побутовому мовленні намáсте.

    05.10.2026р UA


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  23. Борис Костиря - [ 2026.10.04 13:15 ]
    Блазень
    Танцюючий блазень прийшов потішати
    Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
    Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
    Усмішка крива вперезала судьбу.

    До кого промовить танцюючий блазень?
    Він бачить байдужість і ницість в очах.
    Навряд чи це хворе суспільство, мов Лазар,
    Воскресне, долаючи згублений прах.

    Він виконав номер з останньої сили,
    Зібравши ненависть і волю в кулак.
    Та вже проступають слова, наче стигми.
    Він - космосу вічний і вірний жебрак.

    16 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  24. Борис Костиря - [ 2026.10.03 13:25 ]
    Стрибок
    Коли ж відбудеться отой стрибок,
    Що рівновагу зірве і порушить?
    Розплутається бісівський клубок,
    І розвінчається мораль дворушна.
    Замість мистецтва ницість і лубок
    Панують, наче пісня дроворуба.

    Пишу, пишу життя, немов роман,
    Пишу у порожнечу, безнадію.
    Пишу я у майбутнє. Я - Ремарк,
    Що загубив у темряві подію.
    Я бачу танець навіжених мавп,
    Та птаха нагодую і зігрію.

    І порожнеча матиме свій лик.
    Ніщо постане привидом могутнім.
    Нехай сміється демон і двійник.
    Слова укрили вістря злобних гунів.
    Хай твориться незримий материк,
    Будується, мов дійство незабутнє.

    16 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  25. Борис Костиря - [ 2026.10.01 14:14 ]
    Сльоза
    Води ніколи не нап'єшся
    З криниці чистої сльози.
    Не зіграна на сцені п'єса.
    Надірваний фагот грози.

    Ти не пізнаєш цю криницю,
    Її глибини, таїну.
    Ідеї епохальні й ниці
    Оголять шпагу, як вину.

    Не осягнеш ти щастя й муку
    Безмежності сумних морів.
    В них причаїлися розлука,
    Таємна туга кораблів.

    Початок у сльозі чаїться.
    Вона породить океан.
    У сльозах спалах розмаїтий,
    Гармонія і ураган.

    У сльозах альфа і омега,
    Війна і мир, добро і зло,
    Єрусалим, Тибет і Мекка,
    Укрите тернами чоло.

    15 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  26. Борис Костиря - [ 2026.09.28 15:20 ]
    * * *
    Проходить час крізь пальці, мов пісок.
    Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
    Із трюму виринає лютий кок,
    Заплутаний у плетиво алюзій.
    Година протікає, ніби мить,
    Поранивши напівзабуту вічність
    Стилетом непромовлених століть,
    Коли ще цінували честь і вірність.
    Епохи пил вкриває черевик,
    Слова і недовивчені поняття.
    Якщо до буревію часу звик,
    То не страшні тобі його закляття.
    Змітає шапку, куртку і слова,
    Несе у даль туманну, незбагненну.
    Беззахисна від часу голова
    Схилилася, вчуваючи геєнну.

    14 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  27. Борис Костиря - [ 2026.09.25 13:07 ]
    Мить
    Це так важливо - не проґавить час
    Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
    Великий, ніби трепетний Тарас,
    Не згаявши хвилини первородства.

    Ця мить нечутно, тихо спалахне
    І кане в час, мов крапля миготлива.
    Не втопиш у озерах реноме,
    Що виринає в серці сиротливо.

    Цей спалах між озерами пітьми,
    Між Богом і дияволом постане.
    Проявлену енергію візьми
    У авторучку, поки не розтала.

    Між чорними проваллями двома
    Промчиться вершник, гордий і великий.
    Митця чекає вибір: чи тюрма,
    Чи вільний степ, нескутий і столикий.

    13 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  28. Борис Костиря - [ 2026.09.23 20:42 ]
    Повноводність
    Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
    Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
    Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
    І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

    Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
    Перетоплені здібності. Видний одвічний причал.
    Крізь тенета і хащі прорветься свідомості голос.
    Крізь гаї і озера паломник надривно кричав.

    Перетоплені очі, на небо дивлюсь крізь серпанок.
    Перетоплені воля, порив, усвідомлення, страх.
    Перетоплені руки у водах, як пристрасна панна.
    Крізь тенета прорветься на волю невтомний монах.

    11 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  29. Борис Костиря - [ 2026.09.18 13:26 ]
    Пошуки
    Я хочу прийти, та закриті ворота.
    Шукаю я вихід до інших світів.
    Шукаю я тіні кота Бегемота,
    Шукаю до Іншого точних мостів.

    Шукаю я стежку лихого безумства,
    Шляхи в невідомість, безодню, туман.
    Шукаю я шифри книжок богохульства,
    Кущі, у яких причаївся шаман.

    Та стежки давно заросли бур'янами,
    Утрачений шлях загубився давно.
    А шифри навіки покриті замками.
    Проноситься тінь від німого кіно.

    Даремний цей пошук нічого не вартий.
    Він виснажить сили і випустить кров.
    Покличе у космос непізнана вахта,
    Яка похитнула твердині основ.

    Ні, я не відмовлюсь від пошуків,певно.
    Уже не злякає безодні оскал.
    Уперті зусилля не будуть даремні.
    Димить у долині пророк-аксакал.

    8 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  30. Борис Костиря - [ 2026.09.16 13:23 ]
    * * *
    Відрахунок ведеться на долі секунди.
    Щось повинно відбутися саме тепер.
    Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
    Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
    Може, випити залпом гіркої цикути.
    Я прорвався у небо, у вічний етер.

    Щось повинно відбутися. Маятник грізно
    Колихає хвилини, немовби арбітр.
    І майбутнє вривається в латах залізних
    В пориванні до центру неназваних битв.
    А навколо процесії парії слізно
    Просять час зупинити. Неспинний цей біг.

    Ніби Первісний Вибух відбутися має
    Чи страшний катаклізм із запилених книг.
    Ми ввірвемося в сніг чи цвітіння розмаю.
    Так хвилюємось ми. Головою поник
    Наш пророк сивочолий стражденного краю,
    Та лунає із далі прийдешнього рик.

    7 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  31. Борис Костиря - [ 2026.09.12 13:26 ]
    Давні камені
    До давніх каменів я припадаю
    І чую шепіт із глибин віків.
    Середньовічний замок - вхід до раю,
    Але ключів немає від замків.
    Я чую гул віддаленої битви,
    Промови, клятви, навіжений шал,
    Відлуння стародавньої молитви.
    Запрошує історія на бал.
    Мовчить цей камінь, та його мовчання
    Промовистіше за мільйони слів.
    Перед очима довге проминання
    Епох, віків, немов хода полків.
    Приїхав я у дальню цю місцевість
    Подалі від марнот і суєти.
    Несу слова я, аж хитаю цебра,
    Прекрасної далекої мети.

    4 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  32. Борис Костиря - [ 2026.09.09 12:03 ]
    * * *
    Так не хоче мороз відступати
    Із делеких замерзлих долин,
    Закувавши дерева у ґрати,
    Ніби шмаття забутих билин.
    Він погрожує люто, безбожно
    Із минулого, ніби зі сну.
    Та весні відступати не можна.
    Я нечутно межу перетну.
    Потонули дерева у кризі,
    Ледве чуємо голос глибин.
    Та мороз у жорстокій мармизі
    Не відходить, немов паладин.
    Крига всі голоси закувала,
    Ув'язнивши у мареннях днів,
    Сотворивши нового Ваала
    Із уривків замучених снів.

    2 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  33. Володимир Мацуцький - [ 2026.09.06 11:09 ]
    Досі в роздумі Всевишній
    Вірші, мої діти,
    щодня підростають,
    осені квіти
    ще зацвітають,
    умиваються росами
    і втираються травами,
    стають вірші дорослими
    вірою й правдою;
    підуть в люди добрими
    ходою неспинною,
    мого серця обрієм
    і душі частиною…

    А я піду у Світ безмежний
    один самотній босоніж,
    і на шляху збудую вежу
    на перехресті роздоріж
    добра і зла. Дороговказом
    проляже промінь без доріг,
    і не здригне обличчя м’язом
    і не стрибне душа до ніг.
    Піду тим променем у тиші
    шерхотіння світла й тьми,
    згадаю сумно мої вірші,
    які залишив між людьми…

    Вже в останнє їх згадаю,
    поки ще свербить земне,
    та і те за мить минаю,
    крок за кроком все мине…

    Десь за Стіксом є ворота
    в Рай чи Пекло без ознак.
    І тепер одна турбота:
    на паром знайти п’ятак,
    щоб з Хароном у безсмертність
    плисти смертному мені
    через вічність і безмежність
    у турботи неземні…

    Ось і берег Потойбіччя.
    Скрізь палаюча пітьма.
    У пітьмі – мерців обличчя
    черга (мабуть, не дарма)
    до воріт Петра, з мішками,
    не до раю – до воріт,
    у мішках важкі, як камінь,
    глиби доларів і піт
    тих, кого ті обікрали
    ще зажИво, на землі:
    не пахали, не орали,
    мають гроші чималі.
    Всі на дозвіл в Рай чекають,
    різних націй і епох.
    Ці за гроші, ті плекають,
    що і так пропустить Бог.

    В перших є мерці знайомі:
    Дональд, Сі і Вови два.
    Біля них стирчить на стрьомі
    їхня спільна голова.
    На всі боки поглядає,
    (щоб ніхто не вбив мерців)
    стиха так Петра питає:
    – Ти закрив ворота ці?
    Одкривай, бо звалим грішми,
    чи зламаємо плечем…
    І Петро святий і грішний
    вже дзвенить своїм ключем.

    За воротами – сад Раю.
    Квіти, пташки… словом Рай.
    Від воріт до небокраю –
    все для щастя – вибирай,
    відгодовуй свою пику
    (задарма, щоб ти не крав)

    Та мерці вчинили бійку:
    хто з них має більше прав
    у тім Раї бути першим:
    першим красти, як завжди.
    (Злодій є таким і вмерши,
    хоча мертвий – півбіди).

    Бійку старші підхопили:
    Гітлер, Сталін, Трумен, Гровс*.
    В бійці сад і підпалили,
    уцілів, хто в Пекло вповз…

    Ще і досі сад палає.
    Сам Петро ледь не згорів.
    Вже не Він охороняє
    божий Рай о цій порі.
    Та до Раю знову черга
    божих і не божих душ,
    від кацапа «печенега»
    до француза з Мулен Руж.

    «Що робити з цим народом?» –
    сивий Бог ще посивів.
    Все живе старіє згодом:
    вже не вміє те що вмів.
    Тому вирішив, хай гине
    злеє людство на Землі,
    кожен з них, як злодій, винен,
    навіть Папи вчинки злі.

    Хоч Всевишній Батько мудрий,
    не догледів, що несе
    людство Світу… Стиснув груди:
    «Хай тепер воює все!»

    І речей вчинилась бійка,
    де там той Армагеддон!
    Квітку з’їла більша квітка,
    паляницю з’їв батон,
    битись стали чай і чайник,
    ложка й ложка – на ножах,
    старий овоч, як повчальник
    на город наводить жах.

    Словом все у лютій битві,
    і зникати стало все,
    навіть тих, що ще не вбиті
    до могили страх несе.
    Без речей – міста і села,
    все, що зробиться – уб’ють
    ті, кому та смерть весела,
    і до інших мають лють.
    У лісах дерева стогнуть,
    в кожнім стовбурі – черв’як
    на очах трухліє стовбур,
    і спасти його ніяк.

    Хочеш їсти – губи в сварці,
    верхня нижню в злі гризе.
    Все, що було в скороварці,
    з’їло жадібне бізе.
    Вже і тих хитає голод,
    хто при владі, при грошах.
    Всюди порожньо і голо.
    Обійняв все людство жах.
    Дім горить, Земля палає,
    люди вже останні мруть.
    Кожен сам себе карає.
    Не любов панує – лють.

    Та Всевишній має серце:
    «Гинуть люди на Землі,
    може, припинити все це,
    може, вже не будуть злі?…»
    І схилився головою,
    сивий вже нема куди:
    «Душу чи зроблю новою
    без нової в тім біди?»

    Досі в роздумі Всевишній…

    Може то мені був сон,
    як дрімав в саду у вишні
    на краю вцілілих зон,
    де за краєм все горіло,
    вибухало і гуло…
    Що ж мою так душу гріло,
    чи на справді то було?

    Відкриваю очі, чую:
    вибух, постріл, дрона свист.
    Не в саду, в війні ночую
    я живий, і в цьому зміст,
    що живий на цій планеті,
    де немає майбуття,
    лише Смерть в своїй кареті
    має право на життя.

    Серпень 2026 рік

    *Генерал-майор Армії США Леслі Гровс
    був військовим керівником усього Мангеттенського проєкту.
    Саме він повністю відповідав за:
    1.Створення атомних бомб
    (саме він найняв наукового керівника Роберта Оппенгеймера).
    2.Вибір японських міст для потенційних цілей.
    3.Написання та підготовку
    фінального бойового наказу про скидання бомб.



    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (3)


  34. Борис Костиря - [ 2026.08.27 13:03 ]
    * * *
    Ці нагороди виснуть на гілках,
    Що невідомо нам від кого дані.
    Вони злетять, мов полохливий птах,
    У спогади далекі і прадавні.

    Ці нагороди упадуть в серця,
    Там сотворивши сніжне королівство.
    Послання від небесного Отця
    Сміється і качається на линвах.

    Ці нагороди я візьму до рук
    В енергії потужнім пульсуванні,
    Відчувши силу нездоланних мук,
    Яка щодня торкає на світанні.

    Впадуть бурульки знаками небес,
    Розбившись, як останнє сподівання.
    Зі слів банальних немічний протез
    Нам не замінить силу поривання.

    21 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  35. Борис Костиря - [ 2026.08.26 13:13 ]
    * * *
    Сумні надгробки у сумнім снігу
    Маєстатично думають про вічне.
    Не пізнається мудрість на бігу
    У грудні чи у невловимім січні.
    Ми пишемо зворушливі листи
    На снігу, як у давніх манускриптах.
    Вони торують неземні мости,
    Які проляжуть у серця нестримно.
    Сумні надгробки вже сказали все.
    Тепер їм лиш у відчаї мовчати.
    На білому крилі не принесе
    Потрібне слово янгол, що на чатах.

    20 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  36. Борис Костиря - [ 2026.08.15 13:23 ]
    Степ
    Так слово розпадається, мов замок.
    Так степ застиг у дивних відчуттях.
    Пророк іде приречено на захід,
    Мов змучений і згододнілий птах.

    Надія розпадається на друзки.
    Шепочуть трави давні молитви.
    Змарніло місце для любові й дружби.
    Пророк іде у напрямку Литви.

    Засохли трави під вогнем тривоги.
    Розсипалися квіти, мов слова.
    Закляк утомлений язик дороги.
    Забута пам'ять в полі ожива.

    14 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  37. М Менянин - [ 2026.08.05 23:50 ]
    Заміна посла
    І був народ близьким до краху –
    від рабства «несолона сіль»,
    не стало в нім до Бога страху –
    так корабель сіда на міль.

    Серед Своїх народів в світі
    Господь обрав послами їх,
    в своїй землі були щоб ситі –
    дав час спокутувати гріх.

    Пройшов народ цей через рабство,
    пророків тексти – фарисей,
    затим їх ціллю стало барство
    і П’ятикнижжя – садукей.

    Принести користь для народів,
    перед своєю, їм це зась –
    ввели в оману тих уродів
    і править їми темний князь.

    От і прийшлося Сину Бога
    народам дать Новий Завіт –
    посли такі собі, нічого,
    Любов дала ж від Духа плід.

    05.08.2026р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  38. Борис Костиря - [ 2026.08.05 13:40 ]
    * * *
    Так цілий світ для тебе замалий.
    Нікуди не подінешся від себе.
    Проб'ється вірш крізь серце запальний,
    Тікаючи від ницого вертепу.
    Усі маршрути поведуть не в Рим,
    А в точку відбуття, у точку пустки.
    Втомився без надії херувим.
    Немає в болю жодної відпустки.
    Прямуєш ти у чарівні світи,
    Світ за очі, на острови далекі,
    Але дамоклів меч із висоти
    Здіймається в ненависті черленій.
    Такого не придумано човна,
    Який би подолав сувору Лету.
    Такого не зготовлено вина,
    Що вгамувало б спогади поета.

    6 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  39. Борис Костиря - [ 2026.08.02 13:05 ]
    Поезія
    Поезія - аскеза чи надмірність,
    Це оргія чи келія в землі?
    Поезія - це свято чи повинність,
    Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?

    Поезія - це вибух чи покора,
    Хвороба чи величний Божий дар?
    Іде поет у безгоміння бору
    І дивиться у небо, як звіздар.

    Поезія - невидима пелюстка,
    Що впала на долоні вогняні.
    Поезія - це сонце, а не люстра,
    Це люстро, де трагедії земні.

    Поезія - це пристрасна молитва,
    Це досі не написані псалми.
    Хай точиться непримиренна битва,
    В яку поринули навіки ми.

    Поезія торкається і коле,
    Немов троянда в первісних степах.
    Поезія несеться диким полем,
    Долаючи шаблони, злобу й страх.

    4 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  40. Борис Костиря - [ 2026.07.29 14:46 ]
    * * *
    Не хочеться зранку вставати
    І йти у збурунені дні,
    Долаючи стіни і ґрати
    І буднів задавнені пні.
    Просвітлені янгольські чати
    Пробудять тебе у вогні.

    Не хочеться зранку вставати
    І йти у приречений бій.
    Відступляться геть супостати
    У січі важкій, вогневій.
    А вірші, як мудрі солдати,
    Зіллються у річці сумній.

    Та щось доленосно покличе
    Тебе у пекельний двобій,
    Сховавши під каптур обличчя
    І натяк пославши: я свій.
    Промова гучна і незвична
    Пробудить у тьмі навісній.

    30 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  41. Борис Костиря - [ 2026.07.24 13:43 ]
    Світлові стовпи
    Стовпи зі світла - первісні знамення,
    Що Суд Страшний невідворотно йде.
    Він кожного покличе на імення.
    Від нього не сховаєшся ніде.

    Стовпи зі світла кличуть у глибини,
    До справжніх нас, без оболонок зла.
    Замерзлі в лід слова, мости й рибини
    Відродяться, мов змучена зола.

    Стовпи зі світла - це величне дійство,
    Трагічний і осмислений спектакль.
    Від помсти неба нікуди нам дітись.
    І вічністю крокує кожен акт.

    27 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  42. Руслан Баркалов - [ 2026.07.20 15:49 ]
    Дзеркало душі
    Загляну в дзеркало своєї душі
    І подумки вертаюся в минуле.
    Я бачу в ньому, цьому дзеркалі,
    Усе життя моє прожите.

    Там бачу я не тільки своє тіло
    Я бачу душу свою у ньому.
    Любов в очах, усмішка щира –
    І відпечаток болю й втому.

    Я бачу кожен крок минулий.
    Читаю кожну зраду друзів
    І вид мені батьками даний.
    І радості минулих днів.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. М Менянин - [ 2026.07.20 01:58 ]
    Четвер* згадай
    Вода солона на столі
    як символ сліз в чужій землі.
    Гірка трава, і не одна,
    як згадка рабського вона.

    Сумною б трапеза була,
    та ось рух ангела крила
    дає надію на життя
    в своїй землі за каяття:

    до хліба з кращого зерна,
    та з кращого, що є, вина,
    гаряче, щойно від огня,
    цілком запечене ягня…

    Висока сплачена ціна,
    парує над столом вона,
    і спонукає в кожну мить
    давать любити і любить.

    * Таємна вечеря
    20.07.2026р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  44. М Менянин - [ 2026.07.16 13:58 ]
    Четвер такий
    Таємно, щоб ніхто не знав,
    Ісус вечеряти зібрав,
    Четвер цей день на небесах,
    а жертва в Храмі, бо Песах.

    Піднесений панує стан,
    бо відповідний мають сан,
    відсутні поспіх, суєта –
    Єдине щось спільнота та.

    В світлиці чистій стіл стоїть,
    що Бог послав, Його хваліть,
    приємне світло від ґнотів,
    все так, як Бог того хотів.

    Солоне й гірке неспроста
    цілують і звучать уста
    достойних цих чоловіків,
    як і на протязі віків.

    З солодким миска також є
    в надії Бог його дає,
    стоїть посеред гірких блюд,
    бо жде і просить його люд.

    Розводять, п’ють вино із чаш,
    їдять жертовне з Храму аж,
    розламують і хліб, жують,
    і тиха мова йде про суть:

    Ісуса тіло хліб цей є,
    хто їсть, життя спасе своє,
    вино у чаші – Кров Його,
    хто п’є, ласкає Бог того.

    Ісус, Христосом звати слід,
    для друзів віддає Свій Світ,
    не так, як світ його дає,
    а як сказав, так Він вже є.

    В завершення псалми звучать,
    таємного лежить печать,
    бо Дух ще не зійшов на них,
    а поруч вже великий гріх…+

    16.07.2026р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  45. Борис Костиря - [ 2026.07.05 13:07 ]
    Приреченість
    Тут нікуди піти, лише на стадіон,
    Порожній, сиротливий і безмовний,
    Там, де біжить нечутний чемпіон
    Крізь славу, гордість і тотальний морок.

    Тут нікуди піти. В обличчя самоти
    Подивимося тихо і печально.
    Там грають фугу зречені вітри
    В зіницях голубів, синиць і часу.

    Тут нікуди піти. В пародію епох
    Ми забредемо полохливо й чинно.
    Проб'ється крізь часи розлючений Єнох.
    Сконає воля в лісі безпричинно.

    11 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  46. Борис Костиря - [ 2026.07.03 12:15 ]
    Запах
    Вдихаю душу очерету,
    Вдихаю пахощі зими.
    Зникома посмішка скелета
    Народить епоси землі.
    Лиш у потужності стилета
    Відчую подихи в імлі.

    Такий старезний, аж прадавній,
    Цей запах знову вирина,
    Немов мотив забутий, дальній
    Чи як гірка самотина.
    На цій землі стражденній, славній
    Горить біблійна купина.

    Цей запах зопалу народить
    Мелодії лісів, лугів...
    І дух могутній і народний
    Потужно вийде з берегів.
    Так меч незламний і природний
    Здолає натиски снігів.

    9 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (8)


  47. Борис Костиря - [ 2026.07.01 12:06 ]
    Негода
    Найгірше йти у вітряну погоду
    Під стрілами дощу, не знаючи мети.
    Шукати марно неба нагороду
    І сенсу у пустелі пустоти.
    Гамуючи амбіції й погорду,
    Для космосу піднесено цвісти.

    Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.
    Тебе пронизує таємний смерч.
    Попереду розпливчастий і білий
    Стоїть пророк, немовби нагла смерть.
    А ти ідеш, змарнілий, спорожнілий,
    Пригнічений, мов посполитий смерд.

    Не маючи мети, точніше йти до ями.
    Не маючи мети, скоріше занесе
    Тебе в болото, ніж на Фукуяму,
    Де не напишеш видатне есе.
    Ітимеш невідомими краями,
    В яких довідаєшся ти про все.

    Немилосердна доля проковтнула
    Тебе і так свавільно віддала
    На суд негоди і дощів. З намулу
    Не вирине алмаз, немовби каббала.
    Ти не знайдеш фактуру чи натуру,
    Щоб світ позбувся диктатури зла.

    8 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  48. Андрій Олінковський - [ 2026.06.25 22:37 ]
    Почуття Маріуполю
    Немає близькості сильнішої ковтка,
    який ти з незнайомцем поділяєш,
    коли ковток є чашею життя
    та це усе що ти у ньому маєш.

    Немає близькості сильніше миті,
    що серед темряви та болі
    об'єднує не зломлені серця,
    що шлях короткий без неволі
    пройти бажають разом до кінця.

    Коли від бомб нове життя ховаєш,
    сильніше близькості нема ніж відчувати
    удари серця немовляти
    яке до себе міцно пригортаєш.

    Коли ворогові ти рану закриваєш
    немає близькості сильніше ніж прощення,
    коли весь гнів душі, який в собі ти маєш
    перетворив ти на ії спасення.

    Немає близькості сильніше відчуття
    знайти зруйнованого міста острівець,
    в якому б'ються тисячі сердець
    так спраглих до тепла та співчуття.

    Немає близькості сильнішої за кров
    пролитою рукой чужою,
    яку ти в силах зупинити знов,
    омивши рану ту цілющою сльозою.

    Якщо ти душу Богові довіриш
    немає близькості сильнішої ніж віра,
    коли ти в ближнього як в себе віриш,
    тоді ця віра є найсправжня сила.

    Не має близькості сильніше тих, які не разом,
    що зараз душі ті на самоті,
    що зустріч наближали раз за разом
    нехай ні в цьому, а в наступному житті.

    Знай любий сину мій, не має в час останній
    той близькості сильніше ніж кохання,
    що переможе все - від ворогу до смерті
    та знов життя народить й почуття відверті.

    2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. України Сокор - [ 2026.06.24 17:08 ]
    Ранок літечка

    Під ранок небо вже палало,
    Зірки гасли в синяві.
    Вітерцем злегка дихнуло,
    І притих він у квітах і в траві.

    Я завмер в ранкових чарах,
    Дивувавсь затишині.
    Літав по світу, мріяв у хмарах,
    Та живу в земній красі.

    В туманах доли ще сивіли.
    Квіти стелять по землі
    І з росою трави сріблили,
    На світлій вранішній зорі.

    Криштальна тиша спозаранку,
    Краси сповна і розмаїть.
    Закукурікав півень на світанку,
    Щоб криштальний ранок розбудить.

    Щоб не розпався він на друзки,
    У кожного свій час і різний путь.
    Від людини до мурашки -
    Це і є життєва суть.
    2026 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Мірлан Байимбєков - [ 2026.06.22 16:24 ]
    Молитва.

    Боже, зроби кохання щасливим,
    Щоб був я для неї важливим,
    Щоб ми колись були разом,
    Зроби це своїм наказом.
    Боже, з нею буду я ніжним,
    Навіки буду я вірним,
    Ліжко встелю пелюстками,
    Цілуватиму ніжно устами.
    Боже, тебе молю я так сильно,
    Бо без неї так зимно,
    Бо без неї погано,
    А в серці кривава є рана.
    Боже, без неї життя є порожнім
    І щастю воно не тотожне.
    Наповни життя моє змістом
    І вже не буду я атеїстом.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   38