ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Константин Ватулев
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. М Менянин - [ 2026.04.01 13:17 ]
    Свої ж

    Над тим хто суд чинити буде,
    котрий в молитві за народ,
    кому життя простого люду
    як лебедям простори вод?

    Молитва хоч на грецькій мові* –
    на часі ж Київський ізвод,
    тож маєм бути вже готові
    своїх сприймати як народ.

    Нема кому кого судити –
    бо ж непідсудні станем ми,
    лиш ворогів ще маєм бити,
    аби скінчити жах війни!

    * якщо хто молиться за Україну і українців, не варто його судити, що не українською мовою,
    навіть якщо він українець.
    Мабуть так і про інші мови, та й судити чиє це діло?.
    Тож слава Богу, Україні і її Героїчному Народу!

    01.04.2026р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  2. Юрко Бужанин - [ 2026.03.20 16:52 ]
    ***
    Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
    Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
    Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
    Цей ерза́ц-суверенний анахте́мський гарми́дер?

    Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
    Нема доброго грунту предковічному Слову.
    Нема де наливатись золотому колоссю,
    Храми душ заті́́нили промислові Коло́си.

    Запоганено у́клад старожитній, сакральний,
    Поля всі трансформовано в електоральні.
    Там бездушні чужинці жнуть і сіють на благо
    Метрополіям власним і тілесним розвагам.


    У серце стукає, мов попіл, предків слава.
    Риторикою гідність надрива і нищить...
    Свята земля - та супостатова держава.
    Допоки дисонанс оцей, Всевишній?!

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  3. М Менянин - [ 2026.03.15 02:40 ]
    яду НІ!

    Насичено ядом життя України,
    хто поруч чи рядом бере від людини?
    хто має підступне бажання очолить
    народ цей і далі продовжить неволить?

    Кому завдяки не закінчена битва
    за щастя в житті і за промені світла?
    кому до вподоби подвійні стандарти
    під килимом править, бо «є в нього карти»?

    Дай Боже снаги, хоч довкола руїни,
    хоч є вороги для свободи людини,
    бо маємо волю знести це терпляче –
    тому запорука коріння козаче!

    15.03.2026 р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2026.03.10 18:11 ]
    Мій Шевченко
    А я люблю вусатого Тараса
    В кожусі, шапці, вишиванці теж.
    Це - образ цільний, нації окраса,
    І сила духу, величі без меж.

    Ніколи він не був старезним дідом,
    Це -- просто виплід збочених уяв.
    На себе взяв усі народу біди,
    Його захисником і батьком став.

    Він -- українця символ всемогутній,
    Тут вияв ідентичності його.
    Іти у фраці з баками в майбутнє?!
    Кого презентуватиме, кого?!

    Євреї у ярмулках, капелюхах,
    В жилетках, пейсах - всі віки такі ж.
    Їх спробуй змусь вдягти що-небудь друге,
    Не схочуть, хоч убий ти їх, хоч ріж.

    Ми ж - виплодки совіцької системи -
    З рабів набралися гидких думок.
    Не хочем хуторянства, лиш в богему!
    За ласий шмат і батька продамо.

    Чужинська мода в'їлася в свідомість -
    Вискакуєм з трусів, щоб догодить.
    Коли ж господарями в ріднім домі
    Ми станемо, скажіть, бодай на мить?!

    Ми станемо, ми вилюдним, я знаю,
    І ще збудуємо тут наш едем.
    І в рідний степ вишиваний, безкраїй
    Народи за собою поведем.

    Перун, Сварог і Велес знов постануть
    На щастя людям, радість і добро.
    І пам'ятник хрестителю поганий
    Ми скинемо з огидою в Дніпро.

    Свої Боги дадуть могуть і силу,
    Прийдуть вони до кожного із нас.
    В одежі рідній - світлий, добрий, милий --
    Благословить по-батьківськи Тарас,

    10.03. 7534 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2026.03.07 00:29 ]
    Найдорожча перлина України
    Народний голос і народна пісня
    У душу проникає до глибин,
    Твоє предивним щемом серце тисне,
    Мов коси розвіває у верби.

    І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
    І скотиться сльоза несамохіть,
    І навіть загрубілий в битвах воїн
    Розчулений, замислений стоїть.

    Згадає ніжність і жіночу вроду,
    І миті щастя в затишнім гаю,
    Тиячолітня мудросте народу,
    Ти пронизала душу всю мою.

    І, вкотре, зачарований тобою,
    Напився я цілющої води,
    І під сагою неба голубою
    Очистився од скверни назавжди.

    Даруй мені свою щемливу ноту,
    Немов молитву щиру в небеса.
    І невимовну ту сердечну цноту,
    В ній Україноньки цвіте краса.

    В усіх щедротах розмаїття свого,
    Плекай, нехай веселкою сія!
    Це - земле - сокровенна земле Бога,
    Перлина найкоштовніша твоя!

    7 березня 7534 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  6. Людмила Пуюл - [ 2026.03.06 12:32 ]
    Забуття
    «Мова рiдна, слово рiдне!
    Хто вас забуває…»
    Кожен ці рядки напам’ять
    Ще зі школи знає!

    Вчили всі! Бо задавали…
    Вивчили й забули…
    Сенс тих слів пророчих, віщих.
    Тай біду здобули…

    «Что? Куда? Зачем? Откуда?
    Все с одной страны мы…»
    Ну, тай ворог скористався,
    Вибрав перспективи…

    Вирішив він рятувати
    Всіх російськомовних,
    Щоб у пам’яті не було
    Тай спогадів жодних…

    Щоб історію забули,
    Написали нову,
    І традиції й культуру,
    І звичайно ж - мову!

    Та у грудях в нас серденько,
    А не камінь бʼється.
    Ми нічого не забудем
    Все ще повернеться!

    Не пробачим ріки крові,
    Що ви тут пролили…
    Залишивши за собою
    Лиш одні могили…

    Ми повернем наші землі
    І нашу свободу!
    Бо всі знають, що народ наш
    Козацького роду!!!

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  7. Людмила Пуюл - [ 2026.03.06 12:59 ]
    Присвячується місту Чернівці
    Яка велика Україна
    У ній багато різних міст
    Тут камінь кожний і руїна
    Немов історії би зміст.

    Одеса, Київ, Ялта, Суми,
    Дніпро, Херсон, Черкаси, Львів…
    Та я живу на Буковині!
    У місті мальовничих снів!

    Фортеця Черн була колись тут –
    Від неї й назва – Чернівці!
    У кожній вулиці і досі
    Відлунням б’ють події ті…

    Тут панували австріяки,
    Румуни брали боєм нас,
    Тут росіяни і поляки…
    Влада мінялась повсякчас.

    Свої традиції повсюди,
    Релігій не прорахувать,
    Національностей всіх люди –
    Все поєдналось в Чернівцях!!!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: