ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2026.08.30 22:33
Ще сипле трохи сонця рань в шовки барвисті,
Тепло і радість ми шукаєм в межилисті.
Блукає небо втомлене із птахом низько,
І холоди плетуть путі, бо ж осінь близько.
Приручать нас, як дич, дощі - вітри холодні.
І всі будем, як в татарви, у них в полон

Євген Федчук
2026.08.30 21:36
Як московські комуняки народ свій любили,
Задля «щастя» народного скільки люду вбили,
Хотілось би пригадати. Прикладів чимало.
Про «Антоновщину», звісно всі уже чували.
Хотілось би більш детально на тім зупинитись,
Як більшовики й селяни не змогли уж

Іван Потьомкін
2026.08.30 21:25
Чобітки червоні
Зоставила для осені зозуля.
Із сливою так марить поріднитись терен.
Шипшина не колоти хоче,
А просто притулитись до руки.
Уже завересніло.
Раз по раз ще вертає літо,
Начебто сказать забуло:

С М
2026.08.30 21:06
Це слово про Техаське радіо й такий біґ-біт
Линучі від Віржинських трясин
Неквапливо, із помірною пильністю
Слабша доля дається важко
Дехто каже: це небесна довершеність
Хтось інший: підступні вестернові мрії
Я люблю тих, що я зібрав разом на цей то

хома дідим
2026.08.30 19:47
якось незрозуміло вийшло
ти не успів ні там ні сям
проспівуючи харе крішна
чи уклоняючись мерцям
тебе лякають методично
щоб далі ти лякався сам
провідуючи світлий храм
або харизматично так

Ольга Садкова
2026.08.30 19:29
Я бачила, як плаче генерал,
коли вручали мамі квіти...
У неї син пішов за небокрай,
а вороття немає звідти.

Я бачила, як плаче генерал,
які прозорі в нього сльози.
Цю людяність звела б на п’єдестал

Борис Костиря
2026.08.30 18:16
Тепер уже не скоро буду бігать.
Погода розгулялась, Боже мій!
Навала повені, навала снігу.
Ніхто це передбачити не міг.
Удалині, як видиво морігу,
Співає тихо річковий прибій.

Не скоро випрямлюсь у зріст свій дужий,

Вячеслав Руденко
2026.08.30 17:55
У схвальному минулому
Я з вами на коні,
А перед ним нечувано
Бринить життя в борні.
Пітьма горить і падає,
Рипить канатний блок,
Весну передбачаючи,
Бабак дає урок.

Кока Черкаський
2026.08.30 16:56
Гаврило руку клав на серце,
Гаврило патріотом був,
І в молоді буремні роки
Він в Київ на майдан махнув

Він за майбутнє України
Потужно, як титан, стояв,
І, щоб прогнать злочинну владу,

Володимир Бойко
2026.08.30 16:54
НЛО пролетів над Флоридою,
У повітрі запахло коридою.
З НЛО залюбки
Вилітали бики
І ганяли тореро Флоридою.

Москалі тараторять про Сочі
І про темні виспівують ночі.

Віктор Кучерук
2026.08.30 07:22
Очі ковзають повсюди,
Погляд нишпорить кругом, -
Надихають на етюди
Краєвиди за селом.
Нива, росами умита,
Золотиться, як вогонь, -
Вітер котить хвилі жита
У западини долонь.

Ірина Вовк
2026.08.30 05:25
«МОНОЛОГ МОВЧАЗНОГО СФІНКСА»

(Глибокі сині сутінки пустелі. Вдалині ледь помітні гострі силуети пірамід. У центрі – величне, нерухоме обличчя Сфінкса, висічене зі скелі. Звучить низький гул вітру, що переходить у ритмічний шепіт, наче шурхіт мільярдів

Ольга Садкова
2026.08.29 18:06
Був на лови вийшов кіт,
заховався, хитрий, під

широченним лопухом,
роздивляється кругом:

де горобчики сідають,
і як миші сновигають.

Мирон Шагало
2026.08.29 17:57
Пам’ятаєш, був тоді
соковитий серпень,
наші тіні на воді,
вдивлені у себе.

Тихо річечка пливла
крізь поранок чистий,
нам замріяна імла

хома дідим
2026.08.29 08:07
некрикливо та помірно
вибираємось у протяг
навіть і не травоїдний
в кожній плоті мов у ноті
ця любов недоста вірна
та її бажаєш досі
у ранжирі хай віджилім
хай незбутнім се відносно

Ірина Вовк
2026.08.29 07:34
ЗОЛОТА МАСКА ТУТАНХАМОНА

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
у стилі давньоєгипетської сакральної драми)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Тутанхамон – молодий живий бог, фараон Єгипту, чиє життя обірвалося на злеті.
Анхесенамон – його юна коха

Віктор Кучерук
2026.08.29 07:24
Мене війна стійким зробила
І сил, і віри додала, -
Не розколовся, наче брила,
Лише здригався, мов земля.
Коли горіло все навколо,
Комусь не бідкався в рукав, -
Лиш зуби зціплював од болю
І кулаки не розтискав.

Кока Черкаський
2026.08.28 21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.

- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-

Світлана Пирогова
2026.08.28 19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.

Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о

Ольга Садкова
2026.08.28 17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.

С М
2026.08.28 16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда

І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу

Вячеслав Руденко
2026.08.28 14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?

Ірина Вовк
2026.08.28 11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)

«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор

Віктор Кучерук
2026.08.28 07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.

хома дідим
2026.08.27 21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий

Євген Федчук
2026.08.27 16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула

Ольга Садкова
2026.08.27 15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.

А харчується вночі.
Умина не калачі,

їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.

Борис Костиря
2026.08.27 13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.

Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця

Вячеслав Руденко
2026.08.27 12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,

Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,

Ірина Вовк
2026.08.27 10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ

ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Володимир Бойко
2026.08.26 19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили. Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та

Артур Курдіновський
2026.08.26 18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.

Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.

Ірина Вовк
2026.08.26 17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»

«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:

Сергій Губерначук
2026.08.26 15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оксана Роженко - [ 2007.07.26 23:22 ]
    ***
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    вже підвелось життя нове навшпиньки -
    прощай, мій раю, дорогий, бувай, Едем.

    В зіницях знову розпочався відлік болю -
    це пристрасть, ніби смерч, зірвала дах.
    Не плач, коханий, – то данина блудній долі,
    що нас розпачливо пустила по руках.

    Чужі і рідні стали – скажуть: вражі діти!
    Чуже усе - на двох лишився спільний гріх,
    зів’янем скоро як оці безсилі квіти,
    впадемо краплями дощу з осінніх стріх.

    І не настане день новий, і вже не варто
    латати рід, що свій давно забув тотем…
    Ціну і правду - все поставити на карту
    й солóдко вмерти серед раю хризантем


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (2)


  2. Тарас Плахтій - [ 2007.07.21 18:38 ]
    * * *
    Гірська дорога. Гречка не достигла,
    А квітами частуйся досхочу!
    Пригадую - ти по дорозі бігла...
    Щоночі в наші гори я лечу
    Й біжу, мов навіжений, за тобою...
    Не можу наздогнати. Зупинись!
    Згадай, як ми кохались під горою.
    Згадай усе! До скронь моїх торкнись,
    Щоб знову пережити щастя миті,
    Коли шалено пульсувала кров...
    З дороги падав камінь - прямо в квіти,
    котрими частувала нас любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  3. Старий Сірко - [ 2007.07.16 15:25 ]
    Шкода, і Ви не ідеальні...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    А я напівпритомний на дивані
    Ковтаю пиво з почуттям вини.
    Ще мить тому торкався Ваших рук
    І потопав у повені волосся,
    І сам не вірив - думав, то здалося,
    Що в грудях Ваших почастішав стук.
    І обпікав шалено серця жар,
    Бо Ви - така жадана і зваблива...
    Скажіть, чому ж Вам ненависне пиво
    І байдуже, чи виграє "Шахтар"?!


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (18)


  4. Тарас Плахтій - [ 2007.07.16 00:50 ]
    Народна
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані.
    Вода як борщ. А десь із глибини
    Повиростали лілії духм'яні.

    Нога ступає тихо у пісок.
    Я по ставку ходив би аж до ранку,
    Та короп - в очерет... й зірвав гачок...
    Чи може то була консервна банка?


    Рейтинги: Народний 5 (5.19) | "Майстерень" 5 (5.19)
    Коментарі: (2)


  5. Люта Ольга Козіна - [ 2007.07.15 19:58 ]
    Народна від Лютої
    Ногами з себе зтягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    І зорі у червоному вині,
    І море якесь темне, нереальне...
    Я голою лягаю на пісок,
    Мій місяць "інь", не треба чоловіка!
    Туман розвіється і випустить зірок
    І ніч таки зцілить мене, каліку!
    Мені насниться те, чого нема
    (Пісок та гострі мушлі - гарне ліжко!)
    Насниться, як гулятиму сама
    По золотій від місяця доріжці!
    На ранок збудять чайки голосні.
    Я трохи змерзла, але знов щаслива!
    Ой, голова... І де мої штани?
    Чи є в кишені гроші ще на пиво?


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (13)


  6. Тарас Плахтій - [ 2007.07.12 14:42 ]
    Хризантеми...
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!
    Ти закохався в світлий образ жінки,
    Очищений юнацьких мрій дощем.

    Думками в небі радісно літаєш,
    У грудях б'ється серце молотком.
    Пройдуть роки. І ти себе спитаєш:
    "Пилинки... під прозорим ковпаком?"


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (15)


  7. Золота Жінка - [ 2007.07.12 11:46 ]
    Кохання в кавунах...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані...
    О, ці таємні ночі на баштані,
    Де ми з тобою - молоді та п"яні
    Чергуємо любов і кавуни.

    Таємний гріх, солодкі, теплі губи...
    Тихіше, милий, сторож ще не спить...
    Під головою светрика блакить...
    Стисни сильніше... Чуєш, як рипить?
    Кавун дозрів.
    І я дозріла, любий...

    Поміж вагітних ягід дикий тан
    Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
    Чекає чоловік.
    Піду додому
    Удосвіта...
    Посічкану солому
    Везли з гармана - даленів гарман...


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (72)


  8. Мрія Весна - [ 2007.07.11 15:52 ]
    Хризантеми
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    В них залишив себе. Свою частинку
    І тайну всіх, несказаних ще тем.

    Недоторкáнних і кристально чистих,
    У завитку думок і почуттів,
    Ти залишив їх на вікні навмисно,
    Так й не сказавши, що давно хотів.

    А я погляну на красу ранкову
    І вичитаю в квітах слід вагань.
    У поцілунок (відповідь – без слова)
    Вкладу єднання наших сподівань.


    Рейтинги: Народний 4.67 (5.06) | "Майстерень" 5.5 (5.03)
    Коментарі: (6)


  9. Ванда Савранська - [ 2007.07.09 00:53 ]
    Про класичну тему
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки
    На білосніжних квітах хризантем!" -
    Немов немає інших гарних тем,
    Лише японських віршів намистинки.

    Немов немає інших трав і квітів,
    Людських проблем і клопоту в житті,
    Лише ці вірші, вічні і прості...
    (А я ж люблю їх, наче подих вітру:

    Двома рядками – про кохання диво,
    Одним рядком – про вічність і буття –
    За сотні літ до нас, і де знаття,
    Що після нас не скажуть так цнотливо?

    І хризантем – боюсь, що заяложу –
    Тендітні стрілки з запахом терпким,
    Вони мої: на іменини в дім
    Заносила їх мама... Ні, не можу.

    В морози гріло нас квітіння літа,
    Осяйність Сходу – у відрі, в піску –
    Зродитися б в пелюстці і в листку,
    Щоб найтемніші дні перетерпіти...

    Ось що в собі ця квітка-символ носить,
    Ось що ті вірші – перли, послання
    До нас – і просто в вічність, навмання.
    Але про це не вголос. Досить, досить.)

    Немов би знову, у школярськім дусі,
    Вивчаємо майстрів прадавніх злет.
    Чи скаже краще хто, аніж поет,
    Якщо поет - Мацуо Мунефусі?
    09.07.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (16)