ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.07.05 19:57
Фантик зворотнього,згорнутий примхою часу,
Вовчого сліду рясніє горохом в поснуле,
Кожної миті, щоразу зриваючи саван,
Шепіт хтонічний рятує забуте минуле.

Вийди на шлях не засмученим в хутрі із фугу
В напівчоботях, що вказують шлях до останку,
Не

Євген Федчук
2026.07.05 14:41
Зібралися діди якось в Клима біля двору.
Вже сонечко понад лісом було на ту пору.
Ще сутінки не настали та вже йшло до того.
Череда понад дворами стоптала дорогу.
Несла молоко із паші, пастух йшов позаду.
Хоч втомлений та з дідами привітався радо.
А

Роксолана Вірлан
2026.07.05 14:39
Якщо б то акварелевим потьоком
зненацька розтеклася згіркла Ява:
і той пречистий надим першокроку,
і тягле дляння поземського сплаву,
доріг - зміїсті клуби та роптіння,
пробіли днів, ночей печерна пустка,
життя і врожаїв осінні стини,
луна свічад,

Борис Костиря
2026.07.05 13:09
Тут нікуди піти, лише на стадіон,
Порожній, сиротливий і безмовний,
Там, де біжить нечутний чемпіон
Крізь славу, гордість і тотальний морок.

Тут нікуди піти. В обличчя самоти
Подивимося тихо і печально.
Там грають фугу зречені вітри

С М
2026.07.04 21:21
люцифер сем кіт сіаму
усе поблизу тебе він
усе він біля ніг

сутність цього кота не пояснити

дженіфер джентіл чарівнице
ти ліворуч він праворуч

Іван Потьомкін
2026.07.04 19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

Борис Костиря
2026.07.04 13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.

Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,

Артур Курдіновський
2026.07.04 13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб

Охмуд Песецький
2026.07.04 12:39
Мене, зшитого за незнаними лекалами,
заносить подумки до петель річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Для усвідомлення мого і міркувань
багато їх, але й не досить,
а мій талан земний –
долати невідомості дорогу.
Потік петляє так, мов генний код,

Вячеслав Руденко
2026.07.04 12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.

хома дідим
2026.07.04 10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном

Тетяна Левицька
2026.07.04 09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.

Небіжчики кличуть

Віктор Кучерук
2026.07.04 07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника

Ванда Савранська
2026.07.03 22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.

Роксолана Вірлан
2026.07.03 20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.

Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?

Артур Курдіновський
2026.07.03 14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.

Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц

Борис Костиря
2026.07.03 12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,

Олег Герман
2026.07.03 11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.

Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв

Віктор Кучерук
2026.07.03 06:56
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки

Ванда Савранська
2026.07.02 16:48
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...

Де ти милий, знати хочу -

Борис Костиря
2026.07.02 13:16
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.

У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво

хома дідим
2026.07.02 10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок

Роксолана Вірлан
2026.07.01 16:40
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.

Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит

Віктор Кучерук
2026.07.01 07:23
Досвітній півень заспівав
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...

С М
2026.06.30 22:20
Гермафродит: квітка, що містить як чоловічі, так і жіночі
органи; людина або тварина обох статей.]

Хлоп’я Гермафродит був сином Гермеса та Афродіти,
наслідком таємного кохання, його віддали до
німф ізольованої гори Іда, у яких він зростав диким
ств

Борис Костиря
2026.06.30 12:52
Здаюся у полон лісів.
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.

Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,

хома дідим
2026.06.30 10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики

Віктор Кучерук
2026.06.30 07:20
Знову літо, знову море,
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оксана Роженко - [ 2007.07.26 23:22 ]
    ***
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    вже підвелось життя нове навшпиньки -
    прощай, мій раю, дорогий, бувай, Едем.

    В зіницях знову розпочався відлік болю -
    це пристрасть, ніби смерч, зірвала дах.
    Не плач, коханий, – то данина блудній долі,
    що нас розпачливо пустила по руках.

    Чужі і рідні стали – скажуть: вражі діти!
    Чуже усе - на двох лишився спільний гріх,
    зів’янем скоро як оці безсилі квіти,
    впадемо краплями дощу з осінніх стріх.

    І не настане день новий, і вже не варто
    латати рід, що свій давно забув тотем…
    Ціну і правду - все поставити на карту
    й солóдко вмерти серед раю хризантем


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (2)


  2. Тарас Плахтій - [ 2007.07.21 18:38 ]
    * * *
    Гірська дорога. Гречка не достигла,
    А квітами частуйся досхочу!
    Пригадую - ти по дорозі бігла...
    Щоночі в наші гори я лечу
    Й біжу, мов навіжений, за тобою...
    Не можу наздогнати. Зупинись!
    Згадай, як ми кохались під горою.
    Згадай усе! До скронь моїх торкнись,
    Щоб знову пережити щастя миті,
    Коли шалено пульсувала кров...
    З дороги падав камінь - прямо в квіти,
    котрими частувала нас любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  3. Старий Сірко - [ 2007.07.16 15:25 ]
    Шкода, і Ви не ідеальні...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    А я напівпритомний на дивані
    Ковтаю пиво з почуттям вини.
    Ще мить тому торкався Ваших рук
    І потопав у повені волосся,
    І сам не вірив - думав, то здалося,
    Що в грудях Ваших почастішав стук.
    І обпікав шалено серця жар,
    Бо Ви - така жадана і зваблива...
    Скажіть, чому ж Вам ненависне пиво
    І байдуже, чи виграє "Шахтар"?!


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (18)


  4. Тарас Плахтій - [ 2007.07.16 00:50 ]
    Народна
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані.
    Вода як борщ. А десь із глибини
    Повиростали лілії духм'яні.

    Нога ступає тихо у пісок.
    Я по ставку ходив би аж до ранку,
    Та короп - в очерет... й зірвав гачок...
    Чи може то була консервна банка?


    Рейтинги: Народний 5 (5.19) | "Майстерень" 5 (5.19)
    Коментарі: (2)


  5. Люта Ольга Козіна - [ 2007.07.15 19:58 ]
    Народна від Лютої
    Ногами з себе зтягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    І зорі у червоному вині,
    І море якесь темне, нереальне...
    Я голою лягаю на пісок,
    Мій місяць "інь", не треба чоловіка!
    Туман розвіється і випустить зірок
    І ніч таки зцілить мене, каліку!
    Мені насниться те, чого нема
    (Пісок та гострі мушлі - гарне ліжко!)
    Насниться, як гулятиму сама
    По золотій від місяця доріжці!
    На ранок збудять чайки голосні.
    Я трохи змерзла, але знов щаслива!
    Ой, голова... І де мої штани?
    Чи є в кишені гроші ще на пиво?


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (13)


  6. Тарас Плахтій - [ 2007.07.12 14:42 ]
    Хризантеми...
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!
    Ти закохався в світлий образ жінки,
    Очищений юнацьких мрій дощем.

    Думками в небі радісно літаєш,
    У грудях б'ється серце молотком.
    Пройдуть роки. І ти себе спитаєш:
    "Пилинки... під прозорим ковпаком?"


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (15)


  7. Золота Жінка - [ 2007.07.12 11:46 ]
    Кохання в кавунах...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані...
    О, ці таємні ночі на баштані,
    Де ми з тобою - молоді та п"яні
    Чергуємо любов і кавуни.

    Таємний гріх, солодкі, теплі губи...
    Тихіше, милий, сторож ще не спить...
    Під головою светрика блакить...
    Стисни сильніше... Чуєш, як рипить?
    Кавун дозрів.
    І я дозріла, любий...

    Поміж вагітних ягід дикий тан
    Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
    Чекає чоловік.
    Піду додому
    Удосвіта...
    Посічкану солому
    Везли з гармана - даленів гарман...


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (72)


  8. Мрія Весна - [ 2007.07.11 15:52 ]
    Хризантеми
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    В них залишив себе. Свою частинку
    І тайну всіх, несказаних ще тем.

    Недоторкáнних і кристально чистих,
    У завитку думок і почуттів,
    Ти залишив їх на вікні навмисно,
    Так й не сказавши, що давно хотів.

    А я погляну на красу ранкову
    І вичитаю в квітах слід вагань.
    У поцілунок (відповідь – без слова)
    Вкладу єднання наших сподівань.


    Рейтинги: Народний 4.67 (5.06) | "Майстерень" 5.5 (5.03)
    Коментарі: (6)


  9. Ванда Савранська - [ 2007.07.09 00:53 ]
    Про класичну тему
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки
    На білосніжних квітах хризантем!" -
    Немов немає інших гарних тем,
    Лише японських віршів намистинки.

    Немов немає інших трав і квітів,
    Людських проблем і клопоту в житті,
    Лише ці вірші, вічні і прості...
    (А я ж люблю їх, наче подих вітру:

    Двома рядками – про кохання диво,
    Одним рядком – про вічність і буття –
    За сотні літ до нас, і де знаття,
    Що після нас не скажуть так цнотливо?

    І хризантем – боюсь, що заяложу –
    Тендітні стрілки з запахом терпким,
    Вони мої: на іменини в дім
    Заносила їх мама... Ні, не можу.

    В морози гріло нас квітіння літа,
    Осяйність Сходу – у відрі, в піску –
    Зродитися б в пелюстці і в листку,
    Щоб найтемніші дні перетерпіти...

    Ось що в собі ця квітка-символ носить,
    Ось що ті вірші – перли, послання
    До нас – і просто в вічність, навмання.
    Але про це не вголос. Досить, досить.)

    Немов би знову, у школярськім дусі,
    Вивчаємо майстрів прадавніх злет.
    Чи скаже краще хто, аніж поет,
    Якщо поет - Мацуо Мунефусі?
    09.07.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (16)