ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.09.18 11:46
Осінь починається з цілунків
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.

Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо

Віктор Кучерук
2025.09.18 07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.

Тетяна Левицька
2025.09.18 01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна, 
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.

Галина Кучеренко
2025.09.17 18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь  свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час

С М
2025.09.17 18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото

Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с

Віктор Кучерук
2025.09.17 17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота

Юрій Лазірко
2025.09.17 16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.

Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.

Володимир Бойко
2025.09.17 11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.

Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.

Юрій Гундарєв
2025.09.17 08:56
вересня - День народження видатного українського письменника

Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…

Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.

М Менянин
2025.09.17 02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.

Ярослав Чорногуз
2025.09.17 00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.

Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оксана Роженко - [ 2007.07.26 23:22 ]
    ***
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    вже підвелось життя нове навшпиньки -
    прощай, мій раю, дорогий, бувай, Едем.

    В зіницях знову розпочався відлік болю -
    це пристрасть, ніби смерч, зірвала дах.
    Не плач, коханий, – то данина блудній долі,
    що нас розпачливо пустила по руках.

    Чужі і рідні стали – скажуть: вражі діти!
    Чуже усе - на двох лишився спільний гріх,
    зів’янем скоро як оці безсилі квіти,
    впадемо краплями дощу з осінніх стріх.

    І не настане день новий, і вже не варто
    латати рід, що свій давно забув тотем…
    Ціну і правду - все поставити на карту
    й солóдко вмерти серед раю хризантем


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (2)


  2. Тарас Плахтій - [ 2007.07.21 18:38 ]
    * * *
    Гірська дорога. Гречка не достигла,
    А квітами частуйся досхочу!
    Пригадую - ти по дорозі бігла...
    Щоночі в наші гори я лечу
    Й біжу, мов навіжений, за тобою...
    Не можу наздогнати. Зупинись!
    Згадай, як ми кохались під горою.
    Згадай усе! До скронь моїх торкнись,
    Щоб знову пережити щастя миті,
    Коли шалено пульсувала кров...
    З дороги падав камінь - прямо в квіти,
    котрими частувала нас любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  3. Старий Сірко - [ 2007.07.16 15:25 ]
    Шкода, і Ви не ідеальні...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    А я напівпритомний на дивані
    Ковтаю пиво з почуттям вини.
    Ще мить тому торкався Ваших рук
    І потопав у повені волосся,
    І сам не вірив - думав, то здалося,
    Що в грудях Ваших почастішав стук.
    І обпікав шалено серця жар,
    Бо Ви - така жадана і зваблива...
    Скажіть, чому ж Вам ненависне пиво
    І байдуже, чи виграє "Шахтар"?!


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (18)


  4. Тарас Плахтій - [ 2007.07.16 00:50 ]
    Народна
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані.
    Вода як борщ. А десь із глибини
    Повиростали лілії духм'яні.

    Нога ступає тихо у пісок.
    Я по ставку ходив би аж до ранку,
    Та короп - в очерет... й зірвав гачок...
    Чи може то була консервна банка?


    Рейтинги: Народний 5 (5.19) | "Майстерень" 5 (5.19)
    Коментарі: (2)


  5. Люта Ольга Козіна - [ 2007.07.15 19:58 ]
    Народна від Лютої
    Ногами з себе зтягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    І зорі у червоному вині,
    І море якесь темне, нереальне...
    Я голою лягаю на пісок,
    Мій місяць "інь", не треба чоловіка!
    Туман розвіється і випустить зірок
    І ніч таки зцілить мене, каліку!
    Мені насниться те, чого нема
    (Пісок та гострі мушлі - гарне ліжко!)
    Насниться, як гулятиму сама
    По золотій від місяця доріжці!
    На ранок збудять чайки голосні.
    Я трохи змерзла, але знов щаслива!
    Ой, голова... І де мої штани?
    Чи є в кишені гроші ще на пиво?


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (13)


  6. Тарас Плахтій - [ 2007.07.12 14:42 ]
    Хризантеми...
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!
    Ти закохався в світлий образ жінки,
    Очищений юнацьких мрій дощем.

    Думками в небі радісно літаєш,
    У грудях б'ється серце молотком.
    Пройдуть роки. І ти себе спитаєш:
    "Пилинки... під прозорим ковпаком?"


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (15)


  7. Золота Жінка - [ 2007.07.12 11:46 ]
    Кохання в кавунах...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані...
    О, ці таємні ночі на баштані,
    Де ми з тобою - молоді та п"яні
    Чергуємо любов і кавуни.

    Таємний гріх, солодкі, теплі губи...
    Тихіше, милий, сторож ще не спить...
    Під головою светрика блакить...
    Стисни сильніше... Чуєш, як рипить?
    Кавун дозрів.
    І я дозріла, любий...

    Поміж вагітних ягід дикий тан
    Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
    Чекає чоловік.
    Піду додому
    Удосвіта...
    Посічкану солому
    Везли з гармана - даленів гарман...


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (72)


  8. Мрія Весна - [ 2007.07.11 15:52 ]
    Хризантеми
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    В них залишив себе. Свою частинку
    І тайну всіх, несказаних ще тем.

    Недоторкáнних і кристально чистих,
    У завитку думок і почуттів,
    Ти залишив їх на вікні навмисно,
    Так й не сказавши, що давно хотів.

    А я погляну на красу ранкову
    І вичитаю в квітах слід вагань.
    У поцілунок (відповідь – без слова)
    Вкладу єднання наших сподівань.


    Рейтинги: Народний 4.67 (5.06) | "Майстерень" 5.5 (5.03)
    Коментарі: (6)


  9. Ванда Савранська - [ 2007.07.09 00:53 ]
    Про класичну тему
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки
    На білосніжних квітах хризантем!" -
    Немов немає інших гарних тем,
    Лише японських віршів намистинки.

    Немов немає інших трав і квітів,
    Людських проблем і клопоту в житті,
    Лише ці вірші, вічні і прості...
    (А я ж люблю їх, наче подих вітру:

    Двома рядками – про кохання диво,
    Одним рядком – про вічність і буття –
    За сотні літ до нас, і де знаття,
    Що після нас не скажуть так цнотливо?

    І хризантем – боюсь, що заяложу –
    Тендітні стрілки з запахом терпким,
    Вони мої: на іменини в дім
    Заносила їх мама... Ні, не можу.

    В морози гріло нас квітіння літа,
    Осяйність Сходу – у відрі, в піску –
    Зродитися б в пелюстці і в листку,
    Щоб найтемніші дні перетерпіти...

    Ось що в собі ця квітка-символ носить,
    Ось що ті вірші – перли, послання
    До нас – і просто в вічність, навмання.
    Але про це не вголос. Досить, досить.)

    Немов би знову, у школярськім дусі,
    Вивчаємо майстрів прадавніх злет.
    Чи скаже краще хто, аніж поет,
    Якщо поет - Мацуо Мунефусі?
    09.07.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (16)