ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.11.07 18:17
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?

Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не

Борис Костиря
2026.11.07 16:32
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.

Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно

Ігор Терен
2026.11.07 13:51
Тарган вусатий б’є усі рекорди
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.

Тетяна Левицька
2026.11.07 11:13
Тумани смокчуть хмарне вим'я,
міліє сивий небокрай.
Як хочеш, любий, душу вийми,
але журі не віддавай.

Цей листопад, мов битий щебінь,
під чобітками шурхотить.
Згубив пір'їни чорний лебідь

Віктор Кучерук
2026.11.07 06:54
О, як повільно рухається ніч,
Коли не спиш в очікуванні світла, -
Коли пітьму розсіяти невміч,
А туга в серці, наче терн, розквітла.
Судомить щемом душу самота,
Коли пітьма тримає у полоні, -
Молитвами вже втомлені уста,
Слізьми украй зволожені д

Артур Курдіновський
2026.11.07 02:21
Нехай в піску ховають очі страуси,
Нехай рожевим їм здається шлях.
Втомився я заповнювати паузи
У недотичних та чужих життях.

Гидую компліментами убогими -
Порожні звуки. Пухне голова.
Я нехтую скляними діалогами,

хома дідим
2026.11.06 23:47
хмари навіть і не сунуть
смугами лежать оце
вітер листя трусить сумно
ще поцілює лице
що пригоди що нагоди
ні до чого і нема
осінь при небесних водах
ексклюзивна і сама

Володимир Бойко
2026.11.06 22:59
Ненависті ніякої любов'ю не зіпсуєш. Хто не боровся з москалями, той надаремно вік прожив. Низькі люди похваляються високими ідеалами. Усі незалежні від когось таки залежні. І купаючись у золоті не забувай про рятівне коло. Носіїв глибоких

Ігор Шоха
2026.11.06 21:21
На душі не затишно одному
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.

Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,

Юрій Лазірко
2026.11.06 17:06
Текст:
-------
1.
He’s one of those warlocks,
who rummages through souls
in temples.

How many strange souls

Борис Костиря
2026.11.06 12:29
Нехай мене засиплять листям
І вкриють мулом забуття.
Осяє істина столика
Мої шляхи в нове буття.
Приїду в сонячну столицю
Для перемоги й каяття.

Нехай це листя заговорить

Віктор Кучерук
2026.11.06 06:43
Ярує осінь вітром і дощем,
Вихрить опалим листям до незмоги, -
Давай назад у літо утечем
Від лицемірства холоду й вологи.
Гайнем туди, де вчора на піску
Були ми сонцем щедро обігріті, -
Давай забудем осінь цю слизьку
У теплих чарах лагідного літа.

Вікторія Лимар
2026.11.05 21:26
Пісня

Дивовижна пані в пошуку, пізнанні.
Пензель у руці.
Фарби різнобарвні в стильному єднанні.
Всесвіту творці.

Приспів:

Артур Курдіновський
2026.11.05 16:56
Віват американському народу!
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.

Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,

Євген Федчук
2026.11.05 16:38
Лиш два роки проминуло з кривавої битви,
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла

Борис Костиря
2026.11.05 13:05
Тепер автобус більше не приїде
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.

За визначеним шляхом не приїдуть

хома дідим
2026.11.05 12:11
пора блекаутів і віршів
читати ще писати щось
вигадувати рими ліпші
немовби транс немов гіпноз
коли побачиш чи повіриш
у цьому вирі із марнот
бреде через дорогу лірник
на думці в нього анекдот

Ірина Вовк
2026.11.05 08:30
ЖАННА Д’АРК: ПОВЕРНЕННЯ В ДОМРЕМІ
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)

(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)


ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас

Вячеслав Руденко
2026.11.05 08:25
Чую знову клацання копит -
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть

Віктор Кучерук
2026.11.05 06:07
Вологою насичене повітря
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не

С М
2026.11.05 03:33
із золотого берега рабів
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов

бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби

Катерина Савельєва
2026.11.04 16:29
Журлива осенi краса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.

Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,

Світлана Пирогова
2026.11.04 16:16
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.


Іду до лісу.

Борис Костиря
2026.11.04 14:37
Чи не була порожньою краса
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?

На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх

Вячеслав Руденко
2026.11.04 11:46
Скіфи, кімерійці, чорні маври,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!

Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,

Кока Черкаський
2026.11.04 11:26
Деякі автори такі кумедні
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно

Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш

Ірина Вовк
2026.11.04 09:26
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, що на площі Ринок, відбулася презентація ювілейного перевидання книги «Марія з Магдали» – релігійної драми маловідомого польського поета й драматурга Антона Шандлєровського в українськом

В Горова Леся
2026.11.04 08:10
Листя, що впало на стежку, до сірого стовчене.
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано і кольористо тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.

Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею т

Віктор Кучерук
2026.11.04 07:19
Важка, велика та холодна
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.

хома дідим
2026.11.03 23:42
ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен

Кока Черкаський
2026.11.03 14:53
Нам обіцяли дати світло у четвер,
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!

По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні

Борис Костиря
2026.11.03 13:42
Я іду і падаю у бруді,
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.

Вячеслав Руденко
2026.11.03 10:48
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.

Віктор Кучерук
2026.11.03 10:35
Багряний жар листків опалих
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.

Ірина Вовк
2026.11.03 08:44
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»

(драматична містерія в голосах на дві з'яви)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний о

хома дідим
2026.11.02 23:38
щодо творів отих неумисних
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оксана Роженко - [ 2007.07.26 23:22 ]
    ***
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    вже підвелось життя нове навшпиньки -
    прощай, мій раю, дорогий, бувай, Едем.

    В зіницях знову розпочався відлік болю -
    це пристрасть, ніби смерч, зірвала дах.
    Не плач, коханий, – то данина блудній долі,
    що нас розпачливо пустила по руках.

    Чужі і рідні стали – скажуть: вражі діти!
    Чуже усе - на двох лишився спільний гріх,
    зів’янем скоро як оці безсилі квіти,
    впадемо краплями дощу з осінніх стріх.

    І не настане день новий, і вже не варто
    латати рід, що свій давно забув тотем…
    Ціну і правду - все поставити на карту
    й солóдко вмерти серед раю хризантем


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (2)


  2. Тарас Плахтій - [ 2007.07.21 18:38 ]
    * * *
    Гірська дорога. Гречка не достигла,
    А квітами частуйся досхочу!
    Пригадую - ти по дорозі бігла...
    Щоночі в наші гори я лечу
    Й біжу, мов навіжений, за тобою...
    Не можу наздогнати. Зупинись!
    Згадай, як ми кохались під горою.
    Згадай усе! До скронь моїх торкнись,
    Щоб знову пережити щастя миті,
    Коли шалено пульсувала кров...
    З дороги падав камінь - прямо в квіти,
    котрими частувала нас любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  3. Старий Сірко - [ 2007.07.16 15:25 ]
    Шкода, і Ви не ідеальні...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    А я напівпритомний на дивані
    Ковтаю пиво з почуттям вини.
    Ще мить тому торкався Ваших рук
    І потопав у повені волосся,
    І сам не вірив - думав, то здалося,
    Що в грудях Ваших почастішав стук.
    І обпікав шалено серця жар,
    Бо Ви - така жадана і зваблива...
    Скажіть, чому ж Вам ненависне пиво
    І байдуже, чи виграє "Шахтар"?!


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (18)


  4. Тарас Плахтій - [ 2007.07.16 00:50 ]
    Народна
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані.
    Вода як борщ. А десь із глибини
    Повиростали лілії духм'яні.

    Нога ступає тихо у пісок.
    Я по ставку ходив би аж до ранку,
    Та короп - в очерет... й зірвав гачок...
    Чи може то була консервна банка?


    Рейтинги: Народний 5 (5.19) | "Майстерень" 5 (5.19)
    Коментарі: (2)


  5. Люта Ольга Козіна - [ 2007.07.15 19:58 ]
    Народна від Лютої
    Ногами з себе зтягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    І зорі у червоному вині,
    І море якесь темне, нереальне...
    Я голою лягаю на пісок,
    Мій місяць "інь", не треба чоловіка!
    Туман розвіється і випустить зірок
    І ніч таки зцілить мене, каліку!
    Мені насниться те, чого нема
    (Пісок та гострі мушлі - гарне ліжко!)
    Насниться, як гулятиму сама
    По золотій від місяця доріжці!
    На ранок збудять чайки голосні.
    Я трохи змерзла, але знов щаслива!
    Ой, голова... І де мої штани?
    Чи є в кишені гроші ще на пиво?


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (13)


  6. Тарас Плахтій - [ 2007.07.12 14:42 ]
    Хризантеми...
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!
    Ти закохався в світлий образ жінки,
    Очищений юнацьких мрій дощем.

    Думками в небі радісно літаєш,
    У грудях б'ється серце молотком.
    Пройдуть роки. І ти себе спитаєш:
    "Пилинки... під прозорим ковпаком?"


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (15)


  7. Золота Жінка - [ 2007.07.12 11:46 ]
    Кохання в кавунах...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані...
    О, ці таємні ночі на баштані,
    Де ми з тобою - молоді та п"яні
    Чергуємо любов і кавуни.

    Таємний гріх, солодкі, теплі губи...
    Тихіше, милий, сторож ще не спить...
    Під головою светрика блакить...
    Стисни сильніше... Чуєш, як рипить?
    Кавун дозрів.
    І я дозріла, любий...

    Поміж вагітних ягід дикий тан
    Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
    Чекає чоловік.
    Піду додому
    Удосвіта...
    Посічкану солому
    Везли з гармана - даленів гарман...


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (72)


  8. Мрія Весна - [ 2007.07.11 15:52 ]
    Хризантеми
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    В них залишив себе. Свою частинку
    І тайну всіх, несказаних ще тем.

    Недоторкáнних і кристально чистих,
    У завитку думок і почуттів,
    Ти залишив їх на вікні навмисно,
    Так й не сказавши, що давно хотів.

    А я погляну на красу ранкову
    І вичитаю в квітах слід вагань.
    У поцілунок (відповідь – без слова)
    Вкладу єднання наших сподівань.


    Рейтинги: Народний 4.67 (5.06) | "Майстерень" 5.5 (5.03)
    Коментарі: (6)


  9. Ванда Савранська - [ 2007.07.09 00:53 ]
    Про класичну тему
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки
    На білосніжних квітах хризантем!" -
    Немов немає інших гарних тем,
    Лише японських віршів намистинки.

    Немов немає інших трав і квітів,
    Людських проблем і клопоту в житті,
    Лише ці вірші, вічні і прості...
    (А я ж люблю їх, наче подих вітру:

    Двома рядками – про кохання диво,
    Одним рядком – про вічність і буття –
    За сотні літ до нас, і де знаття,
    Що після нас не скажуть так цнотливо?

    І хризантем – боюсь, що заяложу –
    Тендітні стрілки з запахом терпким,
    Вони мої: на іменини в дім
    Заносила їх мама... Ні, не можу.

    В морози гріло нас квітіння літа,
    Осяйність Сходу – у відрі, в піску –
    Зродитися б в пелюстці і в листку,
    Щоб найтемніші дні перетерпіти...

    Ось що в собі ця квітка-символ носить,
    Ось що ті вірші – перли, послання
    До нас – і просто в вічність, навмання.
    Але про це не вголос. Досить, досить.)

    Немов би знову, у школярськім дусі,
    Вивчаємо майстрів прадавніх злет.
    Чи скаже краще хто, аніж поет,
    Якщо поет - Мацуо Мунефусі?
    09.07.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (16)