ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.08.15 23:28
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.

Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота

Володимир Бойко
2026.08.15 23:15
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.

Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу

Паб Лімерик
2026.08.15 21:58
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.

Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова

С М
2026.08.15 20:29
Зійде ніч, у млі розтане ліс
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари

Тло повсякчас одне

хома дідим
2026.08.15 19:03
у поетичній жилі
осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить

Вячеслав Руденко
2026.08.15 14:46
… жаским улюбленцем Сатурна,
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …

Борис Костиря
2026.08.15 13:20
Так слово розпадається, мов замок.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.

Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.

Ігор Шоха
2026.08.15 13:14
Ніколи не помиряться, їй Богу,
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –

Тетяна Левицька
2026.08.15 12:54
Чарівно бути жінкою твоєю:
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.

Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,

Ірина Вовк
2026.08.15 10:22
Нова зоря над попелищем Наступного ранку після перемоги Цезар і Клеопатра знову стояли на балконі палацу Брухейона. Війна закінчилася. Вона була повноправною царицею Єгипту, а три легіони під керівництвом Руфіо залишалися в місті як гарантія її влади.

Віктор Кучерук
2026.08.15 07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.

Ольга Садкова
2026.08.14 22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.

Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові

хома дідим
2026.08.14 18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне

Юрій Лазірко
2026.08.14 17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish

Борис Костиря
2026.08.14 13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.

В Горова Леся
2026.08.14 12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Володимир Мацуцький
2026.08.14 12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.

Тетяна Левицька
2026.08.14 11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,

Ірина Вовк
2026.08.14 11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав

Віктор Кучерук
2026.08.14 07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.

Артур Курдіновський
2026.08.14 04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.

Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,

Артур Сіренко
2026.08.13 23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі

Ольга Садкова
2026.08.13 22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.

Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,

хома дідим
2026.08.13 18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?

Тетяна Левицька
2026.08.13 18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.

Євген Федчук
2026.08.13 15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с

Борис Костиря
2026.08.13 13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.

Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,

Ірина Вовк
2026.08.13 09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С

Віктор Кучерук
2026.08.13 06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26

Ольга Садкова
2026.08.12 22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.

Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.

хома дідим
2026.08.12 20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю

Борис Костиря
2026.08.12 13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.

Слушний час забарився, спізнився.

Ірина Вовк
2026.08.12 10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най

С М
2026.08.12 09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти

Віктор Кучерук
2026.08.12 07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.

Ольга Садкова
2026.08.11 22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,

щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.15 18:04 ]
    Кіт у серпні
    Кіт у сутінках
    це не той Кіт
    що вдень чи вранці
    із сонячними плямами
    на боках

    Кіт у сутінках
    мерехтливе тепло
    яке народжує
    метелика за вікном

    не доклавши до цього
    ані думки ані лапи
    ні хвоста
    і навіть бажання знати
    чи народжує він
    метелика за вікном

    безмовне Ом
    вимальовує
    у сутінках
    застиглий ієрогліф
    завтрашнього дощу

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Вячеслав Руденко - [ 2026.08.15 14:11 ]
    Шляхом amazing (у) і яшми

    … жаским улюбленцем Сатурна,
    що тричі збуджується ранком,
    між вапнякового каміння
    у необачності світанків,
    у віддзеркаленні примарнім ,
    неговіркого павутиння,
    на лавах парків, у книгарнях,
    між мурашиного сп’яніння …
    іде-іде - гуде як завжди -
    хрущів цілує незугарно
    і довго дивиться крізь вічність
    за край, за обрій, у безхмарність -
    аж до інакшого контенту
    в сріблясте дивне підсвідоме,
    щоб розчиняти сенс дощенту,
    підступну серця нерухомість,
    шляхом amazing(у) і яшми,
    відтінку цегляної смути
    світів , в яких дівочим баштам
    є місце, щоб себе збагнути…


    Рейтинги: Народний -- (5.79) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2026.08.15 13:23 ]
    Степ
    Так слово розпадається, мов замок.
    Так степ застиг у дивних відчуттях.
    Пророк іде приречено на захід,
    Мов змучений і згододнілий птах.

    Надія розпадається на друзки.
    Шепочуть трави давні молитви.
    Змарніло місце для любові й дружби.
    Пророк іде у напрямку Литви.

    Засохли трави під вогнем тривоги.
    Розсипалися квіти, мов слова.
    Закляк утомлений язик дороги.
    Забута пам'ять в полі ожива.

    14 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (3)


  4. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.14 17:10 ]
    Дудук
    Середа чи п'ятниця
    Але все це раптом
    Перетворюється
    У кімнату
    Де вікон немає і
    Завіса
    А вихід за рогом
    Сусіднього кварталу
    Де під протяжний дудук
    Чується чийсь подих
    І все закрутиться заново
    Понеділок
    Вівторок
    П'ятниця.

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2026.08.14 13:45 ]
    Сонце
    Крізь сиву хмару світить сонце,
    Мов пробивається з-за ґрат,
    І зазирає до віконця,
    Неначе гноблений Сократ.
    Воно важливе щось промовить
    Крізь огорожу тлустих хмар,
    Крізь тлум, репресії і мори,
    Крізь заборони від нездар.
    Так, Сонце - бог і цар верховний,
    Суддя, пророк, герой і кат,
    Вояк, слуга, політик хворий,
    Поет, співак і адвокат.
    Воно дає найбільше сили,
    Натхнення, пристрасті жагу
    І молодим, і вже похилим,
    Таку невтолену снагу.

    11 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  6. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.13 20:08 ]
    Намистинка
    Намистинки розкотилися
    радісно підстрибуючи
    застигли — посміхаються
    чи все я зберу?

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2026.08.13 13:46 ]
    Проміння
    Яскраве сонячне проміння.
    Так протискається весна
    Крізь заборони і каміння,
    Крізь забобони й письмена.

    Таке проміння пропікає
    До всіх глибин, до всіх основ.
    Воно жорстоке, ніби Каїн,
    І милосердне, як любов.

    Проміння так жорстоко вдарить
    На розі вулиць, мов кастет.
    І ти умудрений, мов Дарій,
    Напишеш вічності сонет.

    Його ти більше не відпустиш
    У далину, у сиві сни.
    Проміння відбиває пустку.
    Так проростуть слова весни.

    11 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  8. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.12 18:35 ]
    Погляд не встиг
    Погляд не встиг помітити
    пташку на гілочці
    спурхнула вона
    листок тремтить на вітрі

    2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Борис Костиря - [ 2026.08.12 13:45 ]
    Слушний час
    Він вичікував слушну нагоду,
    Щоб до неї колись підійти,
    Подолавши непевність, погорду,
    Перешкоди до тої мети.
    Він чекав дорогу нагороду,
    А одержав плоди пустоти.

    Слушний час забарився, спізнився.
    І про нього забула давно
    Його пасія. Спалах в зіницях
    Відгорів, як старе полотно.
    І минуле зрадливе, столице
    Відійшло в чорно-біле кіно.

    Слушний час не прийшов, загубився
    І обличчя у вічності стер.
    А у душах точилася битва,
    Мов далека мета трьох сестер.
    Наш герой доторкається бильця,
    Вириваючись з болісних сфер.

    Та все марно, зусилля даремні.
    Хижий час відкидає його
    В тепле ліжко, у спогади темні,
    У минуле, мов болю крило.
    Лиш примари зникомі і чемні
    Пронеслись, ніби їх не було.

    10 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (6)


  10. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.11 13:33 ]
    Лускунчик
    Прогнози
    до мінус
    ну загалом
    зима
    морози
    Лускунчик
    балет
    які слова
    танець квітів
    ну то навесні
    зараз зима
    залишу записку
    пішла
    не забудь
    погодувати кота

    1999


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Борис Костиря - [ 2026.08.11 12:33 ]
    * * *
    Нарешті випав сніг.
    Небесна нагорода.
    У хаосі доріг
    Згубилася порода.

    Цей сніг, немов слова,
    Які всі зачекались.
    Надія ледь жива
    Затиснута в лекала.

    Ці білі письмена
    Нарешті прочитаєш.
    Зникома, як мана,
    Незрозумілість таїн.

    Ступає білий сніг,
    Мов непомітний привид.
    Освячує поріг
    Мелодією примхи.

    Цей білий чарівник
    Іде пустим подвір'ям.
    У снігу черевик
    Загруз, немов повір'я.

    9 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (3)


  12. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.10 16:17 ]
    Коротше ніж думка
    Слова
    мало
    а то
    й багато
    слова
    того
    що коротше
    ніж думка

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Борис Костиря - [ 2026.08.10 12:17 ]
    * * *
    Біліє поступово полотно
    Від снігу із його авангардизмом.
    Вже вицвіло гомерове руно,
    Укривши душі білим песимізмом.
    Так чорно-біле втомлене кіно
    Міняється і міниться зі свистом.

    Сніг владно і уперто наступа,
    Іде вперед, немов нова поема.
    Виконують сніжинки ніжні па.
    Навколо білі гасла і знамена.
    Танцюють сніговії гопака.
    Лунають фуги хуги безіменні.

    Хто переможе в цьому полотні:
    Веласкес, Рафаель чи Пимоненко?
    Ідеї не ідуть у множині,
    А в однині, мов незабутнє небо.
    Ми беремо натхнення у вині
    Зимової сюїти і у Феба.

    8 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (7)


  14. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.09 15:33 ]
    Лети і ти
    білим мете хуртовина
    по краю
    зима проходить
    повз вас
    навряд чи
    затримається

    і маючись від туги
    все в очікуванні
    весни
    піднімаються
    навшпиньки
    трохи
    злітаючи
    переміщаючись
    за календарем
    ближче до травня

    лети і ти

    2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Борис Костиря - [ 2026.08.09 13:16 ]
    На льоду
    Ледве шкутильгають люди на льоду,
    Ніби оминають лихо і біду.
    На льоду пратексту, на льоду буття
    Падає людина в пазли каяття.
    Падає людина у глибокий страх
    У безжальних, лютих, навісних вітрах.
    Падає людина в пазури зусиль,
    У лабети пам'яті, в пастку голосінь.
    Падає людина, ніби на війні.
    Заглушають Шумана постріли сумні.
    Заглушають грізно паростки надій,
    Наче невблаганний сильний буревій.

    8 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (3)