ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.07.24 15:50
Каліфорнійські береги
запричастились океаном.
Іду собі - бозна - куди -
ніким не прошена й не звана.

Солона хвиля до колін,
мов змійка лащиться та мліє.
Тут причаївся чайчин слі...

Паб Лімерик
2026.07.24 15:26
підприємці із міста пирятина
гостювали в трудяг із заплатина
йшли в заплатинський ліс
куштувати кумис
що привезли його із пирятина
 
гірськолижник один у небрасці
в суд явився в кисневій у масці

Борис Костиря
2026.07.24 13:18
Стовпи зі світла - первісні знамення,
Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.

Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини

Василь Дениско
2026.07.24 12:54
Осінній вечір позаминулого року. У селі вже геть стемніло та ще й електроенергію вимкнули. Взявши потужний ліхтарик та двоє відер, вирішив принести від колонки води в хату, щоб не бігати ранком під дощем, який обіцяли. Напевно я щільно не зачинив вхідних

Іван Потьомкін
2026.07.24 12:48
Чи на землі цій грішній були б ми,
Якби ще юною праматір наша Єва
З цікавості не скуштувала плоду того,
Який Всевишній і зривати не велів,
Та ще й Адама пригостила?
І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
Вперше побачили вони себе нагими.
А як зляка

Тетяна Левицька
2026.07.24 10:23
Всі твої кумири, як на гріх,
Постарілі викликають сміх
Завше.
Пластика і ботокс на чоло,
Мов корові золоте сідло,
Наче.

Ти у сорок два ще молода:

хома дідим
2026.07.24 08:48
у нього ризики і квоти
роботи завжди є турбот
він зовсім і не проти
лише би тільки
відповідно до зусиль
не птах що у твоїй руці
не менеджер
все на автопілоті

Віктор Кучерук
2026.07.24 07:38
Сяйвом яскравим сяє
Місяць вночі над гаєм,
Звідки прозорі тіні
Пнуться гуртами нині
Та до світання блудять
Лугом росистим всюди -
Де сінокосів свіжих
Запах легені ніжить

Володимир Бойко
2026.07.23 16:58
На одному з вулканів Туреччини
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.

На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.

Євген Федчук
2026.07.23 16:39
Сидять діди, розмовляють, стрілись через роки.
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те

Роксолана Вірлан
2026.07.23 16:21
Селям, паша. Зайди на кілька слів.
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.

І що, чи падишах убив мене,

Артур Курдіновський
2026.07.23 15:23
Цей липень кольору мохіто
Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.

Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.

хома дідим
2026.07.23 14:55
полудневий кінець липня у старих районах старовинного міста · на дні двору-колодязя догниває застійна вода прохолодний запах гниття просочує вузькі балкони по периметру · невибагливу білизну та одяг які дехто сушить на ізольованих дротах над поручнями · п

Борис Костиря
2026.07.23 12:35
Останні судоми зими,
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.

Приречений немічний птах

Іван Потьомкін
2026.07.23 12:06
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по

Ірина Вовк
2026.07.23 11:23
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ РОЗРАХУНОК МАРМУРОВОГО СТАРЦЯ (Монолог Октавіана Августа. Рим, 14 рік нашої ери) Мені сімдесят шість. Мої очі вже погано бачать обриси Капітолію, а ноги, загорнуті в товсту вовну, постійно мерзнуть, навіть коли се

Віктор Кучерук
2026.07.23 07:22
Чорногуз, задерши дзьоба,
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.

Олег Герман
2026.07.23 03:33
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.

Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.

С М
2026.07.22 22:09
Святий Стефан із трояндою
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем

Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?

Вячеслав Руденко
2026.07.22 18:11
Всі волоцюги марять мандрами -
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,

Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих

Борис Костиря
2026.07.22 11:39
Цей білий непорочний сніг,
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.

Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю

Ірина Вовк
2026.07.22 09:45
Розділ ІІI: Останній подих лева Сонце над Александрією першого серпня тридцятого року до нашої ери піднімалося криваво-червоним. Останні єгипетські вершники перейшли на бік Октавіана без жодного пострілу. Місто здалося. Антоній стояв на стіні палацу,

хома дідим
2026.07.22 08:45
я написав тобі сонет
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно

Віктор Кучерук
2026.07.22 07:17
І загадковий шерех сукні,
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.

Іван Потьомкін
2026.07.21 19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків. Все складалося так

Роксолана Вірлан
2026.07.21 18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.

Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости

Віктор Кучерук
2026.07.21 10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?

Вячеслав Руденко
2026.07.21 10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.

Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує

Тетяна Левицька
2026.07.21 07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у

Ірина Вовк
2026.07.21 07:01
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон» Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади. Клеопат

Ірина Вовк
2026.07.21 06:58
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини «Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів». (З написів на піра

Володимир Бойко
2026.07.21 02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..

Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.

Паб Лімерик
2026.07.20 22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Борис Костиря - [ 2026.07.24 13:43 ]
    Світлові стовпи
    Стовпи зі світла - первісні знамення,
    Що Суд Страшний невідворотно йде.
    Він кожного покличе на імення.
    Від нього не сховаєшся ніде.

    Стовпи зі світла кличуть у глибини,
    До справжніх нас, без оболонок зла.
    Замерзлі в лід слова, мости й рибини
    Відродяться, мов змучена зола.

    Стовпи зі світла - це величне дійство,
    Трагічний і осмислений спектакль.
    Від помсти неба нікуди нам дітись.
    І вічністю крокує кожен акт.

    27 січня 2026


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  2. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.23 18:09 ]
    Каша із сокири
    Вони знають як треба

    Бредуть бредуть
    І творять порожнечу
    Одну лиш порожнечу
    Навколо себе
    І запах смерті

    Могильну огорожу
    Зводять зі страху
    І ненаситну безнадійність
    З безпросвітною надією
    Виводять із заду

    Вони знають як треба

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2026.07.23 12:14 ]
    * * *
    Останні судоми зими,
    Як вісті далекої тьми,
    Як погук самотніх морів,
    Прикутих у тьмі кораблів.
    Крізь пустку видніє причал,
    Де ти відчайдушно кричав.

    Приречений немічний птах
    Заплутався в нетрях, вітрах.
    Він рветься в оновлену даль,
    В тумані узрівши мигдаль.
    Але невідступний мороз
    Заковує птаха в торос.

    Останні судоми зими
    В полоні побачили ми.
    Не вирватися із тенет,
    Нещасний закутий поет.
    Замерзле у кригу стило
    Стилетом для нього було.

    27 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (5)


  4. Вячеслав Руденко - [ 2026.07.22 18:23 ]
    На початкАх Ламарка-Штірліца

    Всі волоцюги марять мандрами -
    Бажають повної причетності
    До незбагненного, безкрайнього,
    Щоб жити за рахунок щедрості,

    Де п’ють на ганках ціпеніючи
    Від неочікуваних радощів,
    Де лазурове в фарбах діючих
    Завжди рятує світ від крайнощів.

    Бо й у Карпатах вертять хмарами
    Не добирають рік зариблених ,
    І відповідь дають узварами
    Ухилом хвилі скель заглиблених.

    На початкАх Ламарка-Штірліца
    Лежать одні й ті самі мудрощі -
    Не слід шукати дефініції
    Всі волоцюги прагнуть любощів.

    Тому Юхиме ти чи Лесику-
    Нехай зорить намисто вранішнє,
    Не звабити котяче песиком,
    Воно є символом цікавішим...


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.81)
    Прокоментувати:


  5. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.22 14:30 ]
    Пісок
    Карфаген повинен
    бути зруйновано
    ми погостювали
    Барка
    нам час

    караван
    у вигинах барханів
    просуває свій шлях
    крізь
    можливість
    бути
    залишитися
    лише змінюючи
    одягу
    обличчя
    не впізнаючи себе
    на порох
    пісок
    чи вітер
    сонце
    осушить чашу
    нашу
    не встигнувши
    торкнутися тебе
    Барка
    нам час
    у дорогу

    слів
    не вимовимо
    заносить
    пісок
    хто
    був
    буде
    з нами
    потім
    поведе
    караван
    далі
    ми погостювали
    Барка
    нам час
    час у дорогу

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2026.07.22 11:34 ]
    Зимовий шлях
    Цей білий непорочний сніг,
    Як чистий аркуш для творіння.
    І не підкорить печеніг
    Духовні і міцні пагіння.

    Іду у білому гаю,
    У філармонії природи,
    У чарівливому краю
    Самої вічності породи.

    Навшпиньках пройде заметіль,
    Не сколихнувши подив лісу.
    Не треба надлюдських зусиль,
    Щоб розминутися із бісом.

    Так тиша з відрами води
    Ітиме крізь пеньки і хащі.
    Не знавши іншої біди,
    Себе відчує хтось пропащим,

    Приреченим на ці краї,
    На ці мелодії любові.
    І не потрібні вже раї,
    Так заяложені до болю.

    Ітимеш крізь нічний туман,
    Крізь невідомість і хуртечу.
    І сумнів, наче бусурман,
    Не спокусить тебе на втечу.

    26 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (3)


  7. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.21 13:04 ]
    Чорні тіні
    Shimmy
    Shimmy Ya

    Йаааааааа хочу
    розчинитися
    і померти в
    барабанних ритмах
    у звуках котячих
    Йєйо – їїєї

    у цьому
    кошшмарі (жахітті)
    ага-ага
    слів
    сміття

    Shimmy
    Shimmy Ya

    Ййааааа
    Мій Боже!

    дай померти
    мені
    білій-білій!

    білий сніг
    байдужий
    до вогнюю!

    FUCK YOU
    фак юююююююю...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2026.07.21 12:12 ]
    * * *
    Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
    Бере у свій нав'язливий полон,
    Мов споконвічна і небесна туга,
    Яка не має лику і погон.
    Вона повзе, як велетенські тури,
    Не знаючи надійних перепон.

    Я у морозі загубив надію,
    Невинну, непорочну і живу.
    Я вирватися із полону мрію
    І впасти десь у молоду траву.
    Лише стрімкі і вольові події
    Розтоплять кригу у крутім рову.

    25 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (6)


  9. Вячеслав Руденко - [ 2026.07.21 10:14 ]
    mortis ars patiendi
    Хрущі у квітні завжди привітні,
    І їхні піддані доречні -
    Передавайте ж цей блиск на міді
    В сади безпечні.

    Час, наче річка-тече в нікуди -
    Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
    На кого ж погляд Дажбог спрямує
    Коли воскресне?

    Хапай за руки, неначе скнара
    Своє майбутнє, як справжній Фатум-
    Не дай податись примарі з міді
    В ілюмінати!

    Омана правди завжди пихата,
    Як шал свободи у межах долі,
    Що завжди хвора
    У межах руху мистетцтва болю...



    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.81)
    Прокоментувати:


  10. Борис Костиря - [ 2026.07.20 15:39 ]
    Приїзд
    Брати приїхали на рідну батьківщину,
    У вигасле село, якого вже нема.
    Багато хто забув їх, ніби днину
    Минулого життя, що прожите дарма.

    Десь юність відшуміла первозданна
    На тихих вулицях, у цих місцях.
    Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
    Яка не має власного лиця.

    Вони гуляли, пили і шукали
    Минулого життя, якого згаснув слід.
    Брати приїхали не в світлі Канни -
    В минуле крізь суворості граніт.

    Те, що погасло, нам не повернути.
    Назад не відмотати кінокадр.
    Пірнути в спогади, в безодню суті
    Брати хотіли, мов баский кентавр.

    24 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (5)


  11. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.20 13:04 ]
    Дощі
    у провінції осінь

    так безглуздість
    яка новина
    давнішої і не було
    останніх так років сто
    та недомовленості
    вдосталь

    А нині в провінції осінь

    та дощі
    дощі
    Дощі.

    2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Охмуд Песецький - [ 2026.07.20 12:45 ]
    Мої лаури

    О роздуми, укупі й поодинці,
    Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
    Ловлю я з вами майже в кожній жінці
    Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.

    Ви зайвими буваєте тимчасом,
    Коли я з ними вас позбутись радий,
    Щоб не тривожили мене провісним гласом,
    Почутим з омуту невизначених п'ядей.

    А нещодавно ви змовчали начеб.
    Бувало вже чи ні таке зі мною?
    Та вас про всякий випадок пробачив,
    І рану в пам'яті, гадаю, що загою.

    Собі я пацієнт і добрий знахур,
    Життя свого невиліковний бахур.


    Майже самотній



    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (6)


  13. Володимир Журавльов - [ 2026.07.20 01:07 ]
    Семіотика
    Вуха віслюка слухають слова.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.19 16:35 ]
    Віртуальність
    у Вас ніби те
    у Вас ніби се
    у Вас начебто це
    а може Ви й не є

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Вячеслав Руденко - [ 2026.07.19 16:49 ]
    Cлід вужа.
    Хто збирав шовковицю,
    Згадує й за хліб.
    В ступах пил в косовицю
    Проситься в політ.
    Бийся дощик в озеро,
    В хату Лукаша.
    Там де ранком росяно,
    Знайдеш слід вужа,
    Збрую кіз злахмічених,
    Кущ зів’ялих руж,
    І літа не злічені
    Серед диких груш.

    Гонить вітер плетиво
    Кулі кураю,
    Де ніким не метена
    Стежка у гаю...


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.81)
    Прокоментувати:


  16. Борис Костиря - [ 2026.07.18 16:18 ]
    * * *
    Навіщо я поглянув на цей сніг,
    Що спопеляє блиском потойбічним
    До глибини душі й кладе до ніг
    Дари небес у сяйві споконвічнім?

    Я щось важливе загубив на нім,
    Пощезнули нюанси і відтінки.
    Так слово сяє, як величний німб,
    Та гасне від банальності постійно.

    Цей спалах спопелив сітківку дня,
    Забравши буйство кольорів і звуків,
    Лишивши нам одноманітність пня
    На місці лісу, помислу і муки.

    23 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (7)


  17. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.18 13:12 ]
    Парадокси ієрархії
    наш Пес вже не собака
    наш Кіт уже не кіт
    а наш сусід ще не людина

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.17 16:59 ]
    Весна
    я до вас ще йду
    з собою принесу я запах літа
    я до вас ще прийду
    з прозорістю осінньою

    я до вас іду
    очі
    мої слова
    я вижила
    взимку

    2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Борис Костиря - [ 2026.07.17 13:09 ]
    * * *
    Він тікав у далеку місцевість,
    Кігті рвав, ніби загнаний звір.
    І жадана мета, ніби церква,
    Все манила кудись від зневір.

    Сподівався в далекому місті
    Збудувати кар'єру і дім.
    Та не виліпиш генія з тіста
    Посереднього в долі чужій.

    Так даремно тікати від себе,
    Від чортисьок в самому собі.
    І не знайдеш у синьому небі
    Ти порадника у боротьбі.

    Ти тікаєш від привида стрімко,
    Він на п'яти тобі наступа.
    Переплив хлоп упевнено річку
    І побачив - сміється ропа.

    Нагла смерть підкосила неждано
    У далеких чужинах його,
    Нахилившись над ним, мов кохана,
    І цілуючи ніжно в чоло.

    23 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (6)