ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2026.11.17 18:29 ]
    Не вернусь
    Я ніколи туди не вернусь,
    У простори довіри і болю.
    Я могилам святим не вклонюсь,
    Не ввійду у величні собори.

    Я ніколи уже не піду
    Сизим степом у ніжнім смерканні.
    Я упав на слизькому льоду
    Розставання, немов покарання.

    Я ніколи уже не ступлю
    Незабутньою стежкою тихо.
    І немає у часу жалю.
    Не відійде непрохане лихо.

    Не торкнуся натруджених рук,
    Не пізнаю глибінь неозору
    Тих очей, від страждання і мук
    Посвітлілих, як вранішні зорі.

    2 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  2. Боговик Владислав Боговик Владислав - [ 2026.11.16 16:29 ]
    Лист до Вірджинії
    Бліде, як тальк, тіло студене наниз по річці
    течія тягнула, і облипала сукня напівпрозора;
    криваве сонце, мовчали дерева, зморщені лікті;
    книги, перо, рукописи чекали на тебе вдома.

    Вдома вітер замінював присутність людської душі;
    здмухував дотики з поверхонь; природа
    починала заносити в дім болотні сліди;
    Господь про тебе забув (чому?),
    бо, певно, була субота.

    Я шукаю твій голос між речень-хвиль,
    я в думках малюю портрет у рамі вікна,
    але він постійно тягучий, гливкий,
    віки його тягнуть — лишається лиш борозна.

    Я не знав, я не знала, не знали ми,
    що кохання являється плодом духу,
    що краще воно буде глухонімим,
    бо голосне й крикливе кохання — пилюка.

    Тепер ти там не у своїй кімнаті,
    де пишеш нескінченне «Від маяка».
    Усі листи приречені бути в шухляді,
    як думки про оте я-її-так-кохав.

    Тепер тебе не злякає кривавий «Бліц»,
    не пектиме душа, не стискатиме скроні.
    Я сподіваюся, колись дійде моя вість,
    що ти в текстах залишилась, в морі і мові.

    16 листопада 2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. В Горова Леся - [ 2026.11.14 13:06 ]
    Мушлі
    То так сумно, як знову торкається подихом
    Неминуча зима, що почином бентежила,
    Як губилася поміж циклонними межами,
    Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
    Щоб вернути мене за зимовими мештами
    Від порогу, де біле узрію я з подивом.

    То так прикро, коли крижаніють підсушені
    Нерозквітлі бутони троянди кармінної.
    Загаптовані нитками першого інею,
    Обернуться ципреї коштовними
    мушлями,
    Та заснуть до весни в сподіванні наївному,
    Що стеблини замерзлі відчують пробудження.

    Не відчують. Зчорніють, обсиплються потрухом,
    Із усім, що ховали в бутон нерозпущений.
    Може, знаючи те і пелюстки заплющили,
    Як зима несподівано вразила дотиком?
    Обернулися фарфором, мушлею скрученим,
    Де крізь устя ще видно кармінові вогники,
    Як затаєні думи.
    То так сумно...



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (4)


  4. Борис Костиря - [ 2026.11.14 10:47 ]
    Травень
    Не віриться, що зараз травень
    Отак неждано підійшов.
    І музика крізь свіжі трави
    Вливається крізь біль і шок.

    Нові надії пробивають
    Жорсткі заслони небуття.
    Зупиниться новітній варвар
    Перед красою, мов дитя.

    Циклічність у житті й природі
    Звучить гармонією в нас.
    Вона ж бо геніїв народить,
    Мов золотий забутий час.

    Стоїть стоїчно, як спартанець,
    Могутній травень у чоті.
    Він вічний мученик-повстанець,
    Що не здається самоті.

    1 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  5. Ярослав Ковальчук - [ 2026.11.12 16:26 ]
    ДОБРОГО РАНКУ, ЛЮБОВЕ МОЯ …
    Доброго ранку, Любове моя!
    Тільки Тобою оздоблений я,
    бо загадкові усмішки твої –
    це благосяйні перлини мої!

    Доброго ранку, Любове моя!
    Тільки Тобою окрилений я,
    бо енергійні обійми твої –
    це срібнопері лелеки мої!

    Доброго ранку, Любове моя!
    Тільки Тобою озвучений я,
    бо полум’яні цілунки твої –
    це ніжнострунні кіфари мої!

    Доброго ранку, Любове Моя!
    Тільки Тобою освячений я,
    бо променисті зіниці твої –
    це златоглаві собори мої!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2026.11.08 14:07 ]
    Письмо
    Чи буду далі я писати
    Лиш кров'ю у сумних листах,
    Які долатимуть пасати?
    І з клітки визволиться птах.
    Чи буду я писати ранок,
    Чудовий виснажений день
    І присмерк, як відкрита рана,
    Як приспів зболених пісень?
    Я напишу поему ночі
    І сагу любощів палких.
    Так спогади закровоточать.
    Вогнем палатимуть думки.
    Я допишу романи болю
    І првість сумнівів, страждань,
    Пройшовши грані мимоволі
    У царство ночі і жадань.

    30 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  7. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.08 14:44 ]
    Сонет ХІІ, «На певне»
    Довіра близиться до тебе.
    Зіхóдить каламýть з нутрá,
    Коли, приніживши вуста,
    Розписуєш моє зелене

    Юнацтво доторком тепла.
    Та висвітли думки на певне —
    Хотів би знати, чи доречне
    [Узятись разом до весла]?

    Що догребе до океану,
    В купель святу, багатогранну,
    Де бовванітиме вінець,

    Котрий на помилку укаже,
    Як жиється удвох, покаже —
    Чи варто ставити кінець?

    31.01.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2026.11.07 16:26 ]
    * * *
    Мені часу постійно бракує.
    Я не хочу втрачати на сон
    Цілу вічність. Стоїть одесную
    Невблаганний, жорстокий клаксон.

    Океан промовляє безмежно
    Уві сні, наче сага сторіч.
    Я навшпиньках іду обережно
    Лезом в сяйві провісницьких свіч.

    Мені часу постійно не стане
    Прокричати на вістрі сум'ять
    Ту поему глибоку, жадану,
    Як відлуння далеких заклять.

    Так спадають краплини, години,
    Відраховують нам реченець
    До Великого Суду, до днини,
    Де зійдуться початок й кінець.

    29 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  9. Борис Костиря - [ 2026.11.06 12:46 ]
    Слова
    Нехай мене засиплять листям
    І вкриють мулом забуття.
    Осяє істина столика
    Мої шляхи в нове буття.
    Приїду в сонячну столицю
    Для перемоги й каяття.

    Нехай це листя заговорить
    Із небуття, з тісних полиць.
    Проллються невідомі твори
    Із сотень благородних лиць.
    Вони прорвали заборони
    У сяйві збуджених зіниць.

    Слова прорвуться крізь толоку,
    Крізь глей і глицю, вартових,
    Здолавши ґрати і мороку,
    І увірвуться до живих
    Неждано, ніби жест пророка,
    До строку невідомих лих.

    27 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  10. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 19:53 ]
    Сонет IX, «Леґéйда»
    Усе ж таки твій погляд бачу —
    Холодним. Холодом бере.
    І це пригнічує мене…
    Але найперший, що згадаю,

    Безмовно ніжністю пече.
    Одного лиш не доклемаю:
    Чому так бісівськи побрало?
    «А нісенітниці верзе-e…

    Спіткала йолопа такого,
    Од леґéйди се відмовлю», —
    На думку спало так, мабуть.

    А я вчепивсь, бо думав — доля,
    І помилившись, не второпав,
    Яку вчинив безглузду дурь.

    08.11.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  11. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 17:40 ]
    Сонет XIII, «Ото сподобалась очима!»
    Ото сподобалась очима!
    Втопивсь розніжено у ті,
    До біса ваблячі, святі
    Зіниці ясного творіння,

    Зіниці, інколи сумні.
    І вибором не будеш винна,
    Для мене він і не причина,
    Щоб розкохати мовчазні

    Вуста, сотворено бешкетні,
    І навіть притьмом, в шкереберті,
    Любов до них в собі таю.

    А як сподобатись не чáю,
    Себе з тобою не вбачаю.
    Люблю тебе, та вже мовчу…

    05.11.2025

    • «Притьмом» — дуже виразне прислів'я, що означає «раптом», «неодмінно», «дуже швидко» або «наполегливо». Тут воно підкреслює стихійність почуття.
    • «В шкереберті» (від шкереберть / догори дриґом) — коли все перевертається, ламається, йде шкереберть.
    • «Не ча́ю» (від чаяти) — не сподіваюся, не чекаю, не маю надії, не знаю («А як сподобатись не знаю...»).


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  12. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 17:53 ]
    Сонет VII, «Мовчиш?»
    Мовчиш? — Мовчи, як необхідно,
    Тебе кохатиму й таку,
    Дай Бог, у часі доведу
    І не полишу жалюгідно,

    Бо я тебе люблю. Люблю.
    Хіба поводжусь трохи дивно —
    По бевзенськи та несміливо,
    І враз окликнишся — мовчу.

    Та я старатимуся, мила,
    Далебі, в чесності є сила —
    Для мене натяк залиши,

    Чи стріти ще мене волієш?
    Чи брудом все-таки обіллєш?
    Відверто хоч мені скажи…

    25.10.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  13. Катерина Савельєва - [ 2026.11.04 16:01 ]
    Осенi краса (квартон)
    Журлива осенi краса,
    Пробiглася босонiж небом.
    Можливо, нам того не треба,
    Що на дворi бринить роса.

    Кружляє листя над землею –
    Журлива осенi краса,
    Мов позолочена коса,
    Яка спадає за межею.

    Слiд меланхолiї на вiкнах:
    У небi гримає гроза.
    Журлива осенi краса –
    Сповзає холодом по стiнах.

    Можливо плачуть небеса?
    Тепло повернеться вже скоро,
    Життя крокує далi вгору.
    Журлива осенi краса.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)


  14. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 16:36 ]
    Сонет VI, «Там моя!»
    У неї усмішка вродлива,
    Хіба ж я їй не усміхнусь?
    У відповідь не посміюсь?
    Вона ж бо йде така щаслива,

    Коли на зустріч я іду!
    Чи то вона така людина,
    Що в серці є настільки світла, —
    Не заздрити лиш маяку!

    Бо ж він указує дорогу
    В імлистім морі мореходцю,
    Аби був певен: «Там земля!»

    Отож і я біжу очами,
    Шукаю радості причали,
    Спогляну й раптом — «Там моя!»

    16.10.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  15. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.04 15:29 ]
    Сонет V, «В літа свої…»
    В літа свої таке не зрів –
    Мовляв, миліше споглядання!
    Або ж мальоване кохання
    У погляді її втопив?

    Та в серці дивне шкутильгання…
    Забракло духу чи то сил
    Довести діло до краси,
    А винне, гейби, хвилювання.

    Дурне я ще, отож впустив,
    На кшталт розкішної роси —
    Незвичне спразі втамування.

    О, ніжна радосте, не йди,
    Якби ж тебе я не зустрів –
    Ясніш не стало б існування.

    08.10.2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  16. Борис Костиря - [ 2026.11.02 14:57 ]
    Цвинтар
    Тепер він частий гість у цьому місці,
    У краю суму, болю і молінь.
    Ніхто не подарує добрі вісті,
    Мов шлейфи від минулих поколінь.

    Схиляються тополі міднодзвонно.
    Щось клени прошепочуть у пітьмі.
    І спогади, немов сумні ікони,
    Видніються у розсипах зими.

    Цей чоловік іде після роботи
    У край скорбот, щоб перелити сум
    В дерева, і щоденності турботи
    Не подолають невигойних дум.

    Як відшукати залишки епохи,
    Окрайці слів і жестів, мов туман,
    Того, що відшуміло за пороги,
    За марення невигаслих оман?

    22 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  17. Борис Костиря - [ 2026.11.01 15:15 ]
    Кава
    Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
    Я прийму перед стратою, в лати закутий.

    І у нім я розкрию великі сонати
    Перед тим, як піти у небесні пенати.

    В цім важливім горнятці відкрию поеми,
    Неповторні трактати, рядки, теореми.

    У гірчинці відкриється мелос кохання,
    Колообіг світів, маяки сподівання.

    Так імла небуття обернеться пророком,
    Мудрим старцем із посохом, в сяйві пороку.

    У бездонності кави іде споконвічне
    Розуміння життя, мов намолені свічі.

    В теплоті філіжанок роздягнеться діва,
    Що увірветься в ніч, так омріяно дивна.

    Меса ночі здійсниться в суворім законі,
    Розриваючи давні залізні закови.

    15 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  18. Віталій Татленко - [ 2026.10.31 23:08 ]
    Останній танець
    Останній поцілунок, останній подарунок
    Останній мій дзвінок, мов спроба порятунку
    Останнє спілкування, мов спроба відшукати
    Причину, щоб не танцювати цей останній танець
    Останній шоколад, остання спільна кава
    Останній букет квітів, останнє сподівання
    Прогулянка остання, говорить тільки місто
    Останній наш з тобою фільм нічого вже не змінить
    Останній день, остання ніч і наш останній ранок
    Тобою приготовлений останній наш сніданок
    У моїх снах завжди лиш ти, тому ця ніч безсонна
    Ранкова постіль стала вже мені така холодна
    Остання посмішка твоя мене вже не врятує
    Моя закохана душа тебе вже не хвилює
    Останній раз так гаряче мене ти поцілуєш
    Як сильно я тебе люблю востаннє ти почуєш
    Стоїмо в світлі ліхтаря і ми обоє плачем
    І сльози ці останній шанс почати все спочатку
    Але твоя рука в мої руці й нехай світ почекає
    Коли кохання дотанцює свій останній танець

    Artist 25.12.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. В Горова Леся - [ 2026.10.31 15:52 ]
    Хризантемове
    Вже листопадно нічому і впасти,
    І дню короткому хмизиною горіти.
    Здимає перепріле листя вітер,
    А холоду прошилася срібляста
    Тремтяча нитка поміж голі віти
    Й упала в біле:

    Ніяковіють пізні хризантеми
    Від того, що так схожі на замети,
    І обростають пуп'янками вперто,
    Чекаючи від хмар похмуротемних
    Хоча би люмен ультрафіолету.
    Та сонце сіло.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Прокоментувати:


  20. Борис Костиря - [ 2026.10.31 13:45 ]
    Монолог безпритульного
    Я забутий під снігом далеких часів.
    Мене звати ніяк. Я - минулого тінь.
    Я полишив життя, мов задавнений гнів,
    Ніби голос у гулі земних голосінь.
    Я здійнявся у небо і вмить занімів,
    Не знайшовши опору благань і спасінь.

    Мене викреслив світ з електронних мереж,
    Із розумних комп'ютерів, списків, молитв.
    Я позбувся знайомих затертих одеж,
    Тих, що фатум колись для убогих створив.
    Я позбувся умовностей, ланців і меж.
    Тільки думка пульсує, мов світлий порив.

    Я не знаю, навіщо прийшов у цей світ,
    Де коріння моє, де джерела мої.
    Опадає минулого зранений цвіт
    У розлуці сумних і самотніх гаїв.
    Передам на той світ ностальгічний привіт,
    Як поранений спів голосних солов'їв.

    14 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (9)


  21. Борис Костиря - [ 2026.10.28 17:09 ]
    Творчість
    Колись перегорнуть останню сторінку
    Великої творчості, гулу життя,
    Фатальної флейти чумного століття,
    Яка уповільнює серцебиття.
    Великі події і твори великі
    Злились в цьому місці, немов контрапункт.
    Зібрались актори і блазні столикі
    На площі, щоб звершить роковану путь.
    Колись переллється потужне творіння
    У море безкрайнє, до вічних основ.
    Ростуть крізь папіруси ніжні пагіння,
    Які надихають велику любов.

    10 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  22. Борис Костиря - [ 2026.10.27 13:10 ]
    Самотня вишня
    Самотня вишня край паркану
    Цвіте, та цвіт її новий.
    Мов наречену з-за туману,
    Її украв неситий змій.

    Краса беззахисна, могутня
    І пробиває мур тюрми.
    Самі криваві, люті гуни
    Списи зупинять, мов німі.

    Краса тендітна, швидкоплинна,
    Вразлива, трепетна живе
    В жорстокім світі понад млином
    Нагадуванням про нове.

    Її беззахисна самотність
    Укрилась цвітом навесні.
    І відступає хижий морок
    Перед красою у вогні.

    10 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  23. Борис Костиря - [ 2026.10.26 13:02 ]
    Лик безсоння
    Лягаючи о третій ночі,
    Уже не виспишся ніяк,
    Вдивляючись у сни пророчі,
    Шукаючи чужий маяк.

    Подивишся у лик безсоння,
    В його пропечене чоло,
    Шукаючи в гаю осоння
    І корінь, де чаїться зло.

    Цей лик пронизує століття
    Зі зморшками старих рядків.
    І опадатиме суцвіття
    В долини дорогих листів.

    Він пропікає до основи,
    Вкриває тернами віків,
    Ламаючи міцні закови,
    Потужність замків і мостів.

    6 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  24. В Горова Леся - [ 2026.10.24 18:17 ]
    Абрикосове
    Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
    Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
    Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
    Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

    Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
    Посвітліли і мокра дорога і чорна земля.
    Те, що з літа узяв теплий вересень, все мені вишептав:
    Листям пружним і травами ніжними день звеселяв.

    Та змарніло зело, а за мить пожовтіло в піднесенні.
    Вітру втіха була - розв'язати з дощами міхи.
    Намокали листи і ставали усі безадресними,
    Устеляли дорогу й ріллю, не відкриті ніким.

    І відразу буріли на тлін послання листопадові.
    Абрикоса трималась до вчора у затишку туй.
    У вікно заглядала: там слоїки повні цукатами.
    - Бачиш свій урожай? Ну а листя скидай, не жалкуй!

    Пробачай міжсезоння капризи - вдоволення вітрові.
    Хай сьогодні минуща калюжа відчує кураж.
    Ти осінню негоду і зиму безжалісну витримай,
    Зацвітай навесні! Та за листям опалим не плач.



    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Коментарі: (2)


  25. Марія Дем'янюк - [ 2026.10.23 21:24 ]
    На рученьки хоче
    Стукає промінчиком сонце у віконечко:
    — Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

    Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
    Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

    Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
    Білки в гості поспішають на смачні горішки.

    Беркут в небі вже кружляє, гору колом огортає —
    Ніхто не зуроче.

    А гора сміється радо, тягнеться до неба щиро —
    На рученьки хоче.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  26. Марія Дем'янюк - [ 2026.10.20 17:52 ]
    Чарівно
    Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
    У жовте листя увібралася царівна!
    Кленовий лист, тонкі вербові віти,
    Вільха і буки прагнуть золотіти.
    Краплини срібла на багрянім листі,
    Думки прозорі, стишені і чисті...
    Мережки хмар - тендітне павутиння,
    І павучками сонячне проміння...
    Як тут прекрасно, мамо, як прекрасно!
    Карпатська осінь усміхнулась красно...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  27. Борис Костиря - [ 2026.10.20 14:15 ]
    * * *
    Підійде понеділок, і для битви
    Здійматися напружено пора.
    Запеклим бути в боротьбі й молитві.
    Під натиском розсиплеться гора.
    У круговерті боротьби і смутку,
    Тріумфів, катаклізмів і невдач,
    У круговерті радощів і муки
    Заглянь у серце, зрозумій, пробач.
    У круговерті розуму й безумства,
    Кохання, пристрасті і німоти
    Здіймайся на висоти вільнодумства
    І зрозумієш душу висоти.
    А в понеділок на арену битви
    Під шум юрби і вереск ворогів
    Ти вийдеш гладіатором молитви
    Так, як ріка виходить з берегів.

    29 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (8)


  28. Борис Костиря - [ 2026.10.19 13:50 ]
    Море
    Я в море заходжу, у розум кипучий
    Для вищого смислу і вічних благань.
    Заходжу у задум потужний, сліпучий,
    У поле безмежне надсадних волань.

    Візьму у долоні солоні печалі,
    Солоні розлуки, солоні гріхи.
    В цю мить у затоці невтомно кричали
    Минулі тривоги, забуті роки.

    Візьму у долоні самотню безмежність,
    Фатальну приреченість, подвиг і крах.
    Потоне у хвилях стійка обережність,
    Сп'янівши в далеких запеклих гріхах.

    Візьму у долоні невтілені вірші,
    Які протікають між пальців униз.
    Їх легіт несе, як невтомлена вічність.
    Ці вірші допишуть самотність і бриз.

    28 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  29. Вячеслав Руденко - [ 2026.10.19 13:05 ]
    Смуток калиновий
    Палісандрами прикрашений,
    За часів доби гнітючої,
    До прихованого простору
    Віднеси мій барельєф!

    Там співати стану голосно
    Міфи давнього блискучого
    Для забутого півострова —
    Кантилени між дерев.

    В надрах марення і злагоди,
    Над нудьгою неосуджений,
    Полином у руті з м’ятою,
    Як непевний конокрад,

    Смуток свій з калини-ягоди
    Занесу,як слід засушений
    Сліз під стріхою кирпатою
    У дівочий виноград…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  30. Борис Костиря - [ 2026.10.18 16:34 ]
    Юнак у сивині
    Такий посивилій юнак передчасно,
    Самотній мислитель, творець і поет.
    Так брили віків напосіли, мов гасло
    Забутих, але невиправних прикмет.

    Юнак молодий весь укрився снігами
    Важезних страждань і глибоких думок.
    Він жертву віддав перед злими богами,
    Але не засвоїв пекельний урок.

    В соліднім костюмі, доцент чи професор,
    Іде коридором у гулі понять.
    Попереду шум демонічних процесій
    І галас невпинних, запеклих проклять.

    Його стереже костомаха з косою
    На всіх перехрестях, незнаних шляхах.
    Чоло укривається млосно росою.
    Мислитель іде, як поранений птах.

    27 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  31. Катерина Савельєва - [ 2026.10.18 11:08 ]
    Пустеля
    Там, де очi закритi вiд свiту,
    Замурованi всi почуття,
    Я iз сонцем могла говорити,
    Як маленьке, наївне дитя.

    Нiч i день зупинилися в часi,
    На годиннику стрiлка стоїть.
    Бились хмари i свiтло в екстазi,
    Щоб вiдчути емоцiї мить.

    Затремтiла схвильовано стеля:
    Не витримує зболений дах.
    Озирнувшись навколо - пустеля..
    Я її залишила у снах.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  32. Борис Костиря - [ 2026.10.17 13:35 ]
    Спокійне кохання
    Спокійне кохання у зрілому віці
    Тече, як ріка повноводна і тиха,
    Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
    Ховаючи у позапросторі лихо.

    Спокійне кохання прийнятне людині
    Таке, як є. Не потрібні прикраси.
    Пливуть, як човни, тихоплинні години
    І тонуть у плесі, далекі від маси.

    Та раптом на рифи любов наштовхнеться,
    І човен здригнеться, покинувши розум.
    Постануть, як сіті, натягнені нерви
    На сцені, де правлять безглуздя і розмах.

    27 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  33. Катерина Савельєва - [ 2026.10.16 11:25 ]
    Береги (рондель)
    Осiннiй холод навкруги,
    Вже час напевно вiдпускати:
    Пожовкле листя вiддавати,
    Де били вiтру батоги.

    Самотньо дивляться луги,
    Їх також можна привiтати.
    Осiннiй холод навкруги,
    Вже час напевно вiдпускати.

    Стоять безлюднi береги.
    Можливо трохи почекати,
    Бо буде сонце зiгрiвати?
    Помилують усiх Боги.
    Осiннiй холод навкруги.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  34. В Горова Леся - [ 2026.10.16 11:47 ]
    Цілу ніч
    Дощ бавився із вітром цілу ніч,
    Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
    То цівкою наспівував мені,
    То булькав у трубі сердитий хрипко.

    Він безліч раз міняв відтінки тем:
    Тужив за літом, шепотів про осінь,
    Замріяно дзюрчав мені про те,
    Як сад квітучий пам'ятає й досі.

    Між яблунями, змоклими за дня,
    Що мітлами похмурими темніли
    За мокрим склом, де вітер сум ганяв,
    Пило великі краплі листя пріле.

    А тьмяним білооким ліхтарем
    Цідився скупо промінь у безсиллі.
    Безсонність осідала тягарем,
    І падали метелики безкрилі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (2)


  35. Олена Кіс - [ 2026.10.12 15:04 ]
    Жовтнева сповідь
    Жовтень ступає у шо́вкових шатах,
    Золото сипле на плечі садів,
    Літо згорнулось у хмарах крилатих –
    Кутає шепіт у тінь берегів.

    Світло і смуток – сестри єдині,
    В серці злилися в мажорний акорд,
    Тиша приходить, як сповідь людини,
    Після лункого недільного хору.

    Вітер витає в гіллі́, мов у ризах,
    Сонце торкає чоло, як вінець,
    Сонце церковні стіни розписує,
    Небо округлює золотом хрест.
    10.10.1026


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (7)


  36. Борис Костиря - [ 2026.10.12 12:57 ]
    * * *
    Я іду в елегійнім тумані
    Повз надгробки забутих віків,
    Крізь минулі епохи й обмани,
    Крізь могутність запеклих замків.
    У тумані мелодія чула
    Озоветься із далі часів.
    Прозвучить, наче флейта, минуле
    Крізь граніт і Харона заплив.
    І бруньки щось устами промовлять,
    Подолавши у нас глухоту.
    Шелест лісу, як гомін пробою,
    Схопить сутність легку на льоту.

    24 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  37. В Горова Леся - [ 2026.10.11 15:54 ]
    Дрімотне
    Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
    Скотившись із німіючих ланів,
    Шипшині, що взялась палахкотіти
    Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
    Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
    Чи розсипи коралові на дні
    Мілкого яру, де присіло літо
    На схил південний, сонцем обігрітий,
    Перецідити остаточно дні
    На сито сонця в небі мовчазнім.

    Торкати вітру сонно трав підсохлих,
    Спокійно примостившись під кущем,
    Лише до миті, як порушать сойки
    У небі тишу, і вона стече
    В колючий гвалт зі стрекотів і зойків,
    Розсиплеться чи виском, чи плачем,
    Лякатиме осоння, аж допоки
    Не скаламутить весь дрімотний спокій,
    Що стане післязавтрашній дощем
    І трансформується в передзимовий щем.





    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Коментарі: (2)


  38. Борис Костиря - [ 2026.10.10 16:37 ]
    Місце повені
    Дивлюсь я на колишню повінь,
    Що стала привидом і сном,
    Де чатовий лиш місяць повня
    Киває ввічливо чолом.

    На місці повені болото,
    Сухі багнети комишів.
    На березі дружина Лота
    Гуляє в теренах душі.

    На місці повені лиш пустка
    Від нездійсненних островів.
    У вічність розміром відпустка
    Колише тугу берегів.

    На місці повені розлука
    Із юним континентом снів,
    Тривала позачасна мука
    В обіймах трепетних вогнів.

    24 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  39. Борис Костиря - [ 2026.10.08 13:38 ]
    Сутінки
    Я нічого не зміг роздивитись
    У безглуздій німій темноті.
    Я звалився з коня, ніби витязь,
    У абсурд і свавілля катів.

    Не побачу імен, фотографій
    На вечірньому цвинтарі я.
    Наче відблиск небачених графік,
    Даленіє забуте ім'я.

    Все втрачає обличчя понуро
    І зливається з царством пітьми.
    В темноту відпливає минуле.
    І панує жорстокість зими.

    Зупинюся на гранях зникомих
    Між пітьмою і світлом ясним,
    Не упавши в безпам'ятства кому,
    Подолавши ненависті дим.

    21 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  40. Борис Костиря - [ 2026.10.07 14:37 ]
    * * *
    Нехай минають ця сльота,
    Сюїта зливи, фуга вітру.
    І буде чиста, як сльоза,
    Поема істини і віри.
    Ми крізь багнюку пропливем
    До чистих берегів свободи.
    Не треба інших од, поем.
    Шукаємо крізь вічність броду.
    Я подолаю цей розвал,
    Цю ентропію і руїну.
    Над нами стане не Ваал,
    А тиша первісна, наївна.
    Постане із багнюки сад,
    Урочий, світлий, неповторний,
    Де проспіває виноград
    Пісень під музику валторни.

    19 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  41. Борис Костиря - [ 2026.10.06 13:21 ]
    Самотній патріарх
    Пам'яті Віталія Коротича

    Самотній патріарх прожив у лісі
    У роздумах в наближенні зими.
    Він відчував неподоланність висі
    І обриси нової Колими.

    Колись він був трибун, глашатай, лицар
    За правду, за свободу і прогрес.
    Так проглядала істина столика
    В апоріях нескорених небес.

    Один із лідерів перебудови
    Балакав з лісом, озером, між тим
    Повз нього йшли ошукані і вдови.
    Поет пішов у таємничий дим.

    Він брав у руки листя нерозкрите,
    Мов слово, сховане в шухлядах днів.
    А на деревах незабутні рими
    Просилися до віршів між вогнів.

    17 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  42. Борис Костиря - [ 2026.10.05 12:06 ]
    Іуди
    Нехай же відкидають лизоблюди
    Мої слова у синіх небесах.
    Запроданці, перевертні, іуди,
    Які пізнали не натхнення - страх.
    Боїться сірість Божого натхнення,
    Боїться слова на Голготах днів.
    Це слово спалахне, як одкровення,
    Стривоживши труху вчорашніх пнів.
    Розсипалися срібняки травою,
    Укриті забуттям і бур'яном.
    Вони постануть сірою золою,
    Яка убила у собі біном.

    16 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  43. Катерина Савельєва - [ 2026.10.03 17:35 ]
    Роса (сонет)
    Ховаючи свої веснянi роси,
    Блукаючи у лабiринтi сну,
    Душа губила свої довгi коси
    I випадково вiднайшла луну.

    Гудуть навколо голосами оси
    Та свою ложку меду облизну.
    З усiх сторiн летять чутки, доноси
    I цю сторiнку я перегорну.

    Цвiтуть сади, дерева розквiтають,
    I пальцi нiг, вже трави вiдчувають.
    Раптово прокидаєшся - туман.

    Немає сил пiднятися на ноги:
    Навколо розбiгалися дороги.
    Здiйняла крила, крiзь самообман.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  44. В Горова Леся - [ 2026.10.02 21:04 ]
    Невловиме
    Ще не торкнула сивина осіння
    Брюнета-осокора темних скронь ,
    Рудої вільхи не горить вогонь
    І соковиті під вербою тіні.
    Смиренне у прощальнім омовінні
    Росою, що тримається до півдня,
    Стихає літо в царині осонь.

    Та обійнявши поглядом округу,
    Озноб тремкий відчую на плечі -
    Так, ніби бас в металі зазвучить,
    Коли прийдешня студені напруга
    Струни торкнеться невловимим рухом
    На мить звібрує і повільно стухне,
    Іще зеленим листям тремтячи.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Прокоментувати:


  45. В Горова Леся - [ 2026.10.01 07:28 ]
    Бджолине
    Спокійне сонце з неба волошкового
    Тепло зливає до мілкого полудня.
    Та не встигає вщент його наповнити,
    Як тінь густа бджолині крила сковує,
    В омані дня, що обернулась холодом.

    Зніміння пересилити чи станеться
    В погожім завтра тихооксамитовім,
    Де знову сонце промінь з неба литиме?
    Чи тінь вчорашня у німій фатальності
    Передрікла останній помах літові?


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Прокоментувати:


  46. В Горова Леся - [ 2026.09.30 15:57 ]
    Серпневе
    Ластівки у небі хороводять,
    Ніби наглядають за гніздом,
    На відліт запитуючи згоди.
    У осінній першій прохолоді
    Бересклет, умочений в бордо,
    Привертає погляд при нагоді.

    Розгубила осінь бризки перші,
    На городах - диму палантин.
    Всадовив горобчика на плечі
    Серпень, стиглим соняхом зіпершись,
    Трохи захмелілий вже, на тин -
    Певно, пригубив бордо нарешті.

    Полинами й чебрецями кличе
    Пересохле розмаїття трав.
    В обрій сонце скочується швидше.
    Синьої набравши в плесо тиші,
    Глибшає і примовкає став,
    Блиски зір ховаючи у брижах.
    Вмощує на крила літо крижень...


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Прокоментувати:


  47. Борис Костиря - [ 2026.09.30 15:27 ]
    Варвар
    Коли твій спокій обриває
    Бійців розлючених табун,
    В житті панує лютий варвар,
    Перед яким слабкий трибун.

    Так, слуги зла стійкі, невпинні
    В досягненні своїх підлот.
    Тече життя спокійним плином.
    Порушить спокій ідіот.

    Свобода думки і прогресу
    Спиняється об вістря зла.
    З'являються нові Дантеси,
    Після яких - лише зола.

    І Герострати повсякденні
    Вриваються у дні твої.
    Забутий навіжений дервіш
    Потопить в морі кораблі.

    15 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  48. Ігор Шоха - [ 2026.09.30 10:42 ]
    Всі боки одної долі
    І
    Пов’язує нас долею одною
    широкий світ на колії вузькій,
    а інша не об’єднує... на цій
    із одиноких залишилось двоє,
    розлучених у молоді роки
    над берегами синьої ріки...
    зустрілися, радіємо обоє,
    бо пізно умиватися сльозою,
    що доля, як медаль – на два боки.
    То спомини, то міражі між нами,
    остання одіссея до межі,
    де два човни гойдаються так само
    як і тоді, коли не мали тями
    і розминулися на віражі
    у різні боки. Іншими словами,
    як за одною сохнути роками,
    зів’яне мрія юної дущі.

    ІІ
    Оглянешся – доріг було чимало,
    і помилок, і почуття вини,
    що ми на мілині як і човни –
    які лише сирени не співали,
    які каліпсо не причарували,
    які були надії до війни...
    минули сни, немає ні кобіти,
    ані її аскета і раба.
    Сміються зі стіни дереворити.
    Немає ради. У такому світі
    не оминають туга і журба
    нікого, хто обручений дожити
    без тих, із ким навіки не судьба.
    О, наші леді – юні, та уперті,
    кому могли служити королі,
    не перші, приурочені на третє...
    в ріці русалки, мавки на селі –
    ви ще живі у пам’яті і в серці,
    сором’язливі і веселі, з перцем,
    із ким ділив і радості малі,
    і маю нерозділені жалі
    як вічні миті за життя до смерті.

    ІІІ
    Перегоріли наші каганці.
    Утнула крила гонорова мила
    в чужому ореолі при вінці –
    почервоніли іншому вітрила.
    А загалом – усі ми молодці,
    що із низин дивилися високо,
    і грішні, і святі, і одинокі...
    .................................................
    як Діоген зі свічкою в руці
    блукаю і шукаю манівці,
    а доля усміхається із боку, –
    це селяві, та не таке жорстоке
    як має бути у його кінці.

    09.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  49. Борис Костиря - [ 2026.09.29 14:37 ]
    Утома
    Голова болить від безсоння,
    В голові поселився туман.
    Я шукаю далеке осоння,
    А навколо панує дурман.

    Напливають утоми хвилі
    І пустельність небачена днів.
    Як узяти буденність на вила
    І спалити у шалі вогнів?

    Напливає туман у макітру
    І злютовує відчай і біль,
    Досягаючи стійко маківки,
    Як збурунені вершники хвиль.

    14 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  50. Юрко Бужанин - [ 2026.09.24 16:54 ]
    ***
    Так схожий на старовинні,
    Я замок повітряний звів.
    В ясній мальовничій місцині,
    Із хитросплетінням ходів.

    Заходимо вдвох ми у замок. –
    Тут гарно, лише придивись:
    І стіни – дзеркальний спалах.
    І зали - смарагдовий блиск.

    Поселимося з тобою
    В хоромах оцих назавжди.
    І ти, щаслива, освоїш
    Усі потаємні ходи.

    І всі почуття призабуті
    Відродиш душевністю ти.
    Зуміємо повернути,
    Що кожний із нас упустив.

    Та раптом настало прозріння
    І замок повітряний зник.
    Непрохане це видіння
    Розтануло, мов сніговик…

    24.09.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   125