ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.08.10 18:55
під вечір
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе

Артур Сіренко
2026.08.10 17:22
У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків

Іван Потьомкін
2026.08.10 12:54
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,

Борис Костиря
2026.08.10 12:52
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.

Сніг владно і уперто наступа,

Тетяна Левицька
2026.08.10 12:22
Ні відняти, ні додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?

С М
2026.08.10 08:53
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є

Віктор Кучерук
2026.08.10 07:19
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,

Ірина Вовк
2026.08.10 06:45
Історія на вістрі сариса Тишу попелястого ранку розірвав не звук сурми, а важкий, глухий тупіт сотень ніг і лютий, дикий крик, що долинав із боку південних кварталів. – За Серапіса! За богоподібного царя Птолемея! – багатоголосий рев прокотивс

Артур Курдіновський
2026.08.10 01:58
Помаранчевий серпень у горло вчепився і душить.
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."

Замордований літом, я планів його не порушу.
На

Віктор Насипаний
2026.08.09 23:16
Солом’яного сонця капелюх
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.

Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,

Ольга Садкова
2026.08.09 22:20
Вухань засмикався: ой, лихо!
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —

Світлана Пирогова
2026.08.09 21:58
У бабусі на городі
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.

Євген Федчук
2026.08.09 17:20
Старезний дід геть сивий помирав.
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за

Володимир Бойко
2026.08.09 15:52
Коротшають і лІто і літА,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.

Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,

Борис Костиря
2026.08.09 13:08
Ледве шкутильгають люди на льоду,
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па

хома дідим
2026.08.09 10:35
обіцяючи
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш

Віктор Кучерук
2026.08.09 07:12
Золотіють соняхи від сонця,
Променями зніжені украй, -
Вздовж городу, ніби охоронці,
Бережуть багатий урожай.
Шелестять стривожено листками,
Бриликами крутячи довкруж, -
Повсякчасно пройняті страхами,
Горобці цвірінкають чимдуж.

Ірина Вовк
2026.08.09 00:07
Перші кроки серед руїн Посеред цього згарища, оточені щільним кільцем німецьких тілоохоронців Цезаря, з'явилися володарі доль. Юлій Цезар ішов першим. На ньому був похідний панцир, але поверх нього – пурпуровий плащ імператора. Його обличчя виглядало

Ольга Садкова
2026.08.08 21:48
Серед річки — ну й дива! —
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…

Не чекав з бюджету гроші,

Іван Потьомкін
2026.08.08 20:10
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Юрій Лазірко
2026.08.08 19:31
на двох старих китах
і третьому
кочівнику-дельфіні
на спаленій зорі
загаданім бажанні
і порі осінній
тримається
моя земля

Юхим Семеняко
2026.08.08 17:13
Не піду під щитом я "на ви",
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.

Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,

Ігор Терен
2026.08.08 16:11
А бики не зарили сокири
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.

***
А ботаніки люльку курили

Артур Курдіновський
2026.08.08 15:10
Весна барвиста, лагідно-казкова,
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.

Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати

Борис Костиря
2026.08.08 13:44
Я ночую в пустельнім вокзалі,
Попідтинню самотньо іду.
У якій же далекій Валгаллі
Я притулок знайду, ніби дух?

Мене дощ так безжально періщить.
Я ночую у вогких церквах.
Мене істина б'є у обличчя,

Ольга Олеандра
2026.08.08 11:56
Задощило.
Заспівало.
Досить спеки! Літа мало!
Прохолода між краплинок.
Міжспекотний відпочинок.
По душі біжать доріжки.
Вздовж калюж стрибають ніжки.
Зустріч пальців і повітря.

хома дідим
2026.08.08 11:56
коли розвиднюється
але хмарам тісно
і цей розклад
небесний цей ландшафт
гармоніює із душевним
надто звісним
із люстром де усі
шляхи навспак назад

М Менянин
2026.08.08 09:52
P.S. Четвер – есей 0 Друзям. Песах. Смеркалось. 1 От і Четвер. З Петром приготували Пасху, запекли ягня, щоб Учитель спожив зі Своїми учнями. 2 Знайомий воду приніс*. В цей час і учні зайшли. 3 Накритий стіл в світлиці. З’явивсь Ісус і почали. Ще

Віктор Кучерук
2026.08.08 07:33
За хмарою хмара - і кожна мрячить
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.

С М
2026.08.08 04:44
постійна втома, не розумію
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш

Ольга Садкова
2026.08.07 21:51
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.

Ірина Вовк
2026.08.07 15:27
Чорний сніг і попелястий світанок Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.

хома дідим
2026.08.07 12:05
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того

Борис Костиря
2026.08.07 11:54
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.

Холодний вітер продиктує

Віктор Кучерук
2026.08.07 07:27
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.

Ольга Садкова
2026.08.06 21:45
У свідоцтві про народження моєї подруги значиться поселення Розсохувате — хутір, якого вже немає. На тому місці тепер — широкі поля. Що ж до імені, то воно могло бути іншим, якби не деяка обставина.
Коли подруга з’явилася на світ, її молодий батько саме
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Ігор Терен - [ 2026.08.08 16:59 ]
    Химерики курйозного безголов’я
    ***
    А бики не зарили сокири
    в епопеї кориди за мир.
    Проти миру
    і пу зі сортиру,
    і зеленої швалі кумир.

    ***
    А ботаніки люльку курили
    і копали воєнну тропу,
    і нарили...
    що Київ бомбили,
    щоб відмити закаляне пу.

    ***
    А комедію бачили люди
    і самі сотворили хамло
    із верблюда,
    що никає всюди,
    але краще б його не було.

    ***
    А зариті у США томагавки
    не упадуть на бункер чи міст.
    В зе-макаки
    нема переляку
    і у пу-деля задраний хвіст.

    ***
    А палата оточення Трампа
    буде шоста для пу і для зе...
    кожна мавпа –
    це місце для штампу
    з автомату по цій шимпанзе.

    ***
    А Буратіно нині не такий
    як має бути шеф на полі бою.
    І тато свій,
    і ключик золотий,
    а скористався... наче, кочергою.

    Дедукція
    А от потужний декого дістав –
    таке мале, а хоче роль зіграти
    Гаргантюа... і став
    на п’єдестал
    як недоторкане цабе із вати,
    що заробило чин і капітал,
    і вже не хоче відтіля злізати.

    08/26


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.06 12:25 ]
    Літня ніч
    Пізніше від опівночі
    дві собаки оглушують
    простір
    новинами
    і раптом
    стало тихо
    яка прекрасна літня ніч
    у шарудінні цвіркунів
    нарешті стала чутна
    власна маячінь

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.03 20:22 ]
    Самотня Мері
    Хто там у віконці маячить
    що там
    то світло
    то темно
    може маніяк
    О Боже
    хай буде він
    добреньким

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.02 18:36 ]
    Гравець
    Мені вказали віртуозного гравця
    Ну, я і сів за гру, облишивши зухвалість
    Мій супротивник виявився туз,
    Далекоглядний в просторі та часу.
    Я не заходжу так далеко
    Упевнений в собі я б'ю впритул
    Щоби усім було все зрозуміло

    Наприкінці мій супротивник
    скрізь прорвався
    І не лишив мені ніяких шансів
    Я подумки убив його
    Та здався

    2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Терен - [ 2026.08.01 18:20 ]
    Врунгеліада
    ***
    Amerika & Europe Україну
    не віддає у руки сарани...
    очікують політики-ждуни
    багату територію-руїну,
    копалини, яким нема ціни.

    ***
    Політика – це той дурдом,
    де вищі творять ахінею,
    а нижчі вірують у неї
    і поодинці, і гуртом,
    і москалі із копитом,
    і малороси із клешнею.

    ***
    Голодного не чує ситий,
    не бачить зрячого сліпий,
    везе небитого побитий,
    а от рогатому копитний
    усюди бажаний і свій.

    ***
    Вигадують дурниці не шамани
    і не усім відомі брехуни...
    історія обману
    із Оману
    доказує, що є ще барани.

    ***
    Нікому не цікаві фоліанти,
    так само як і копії досьє,
    де упіймати-
    ся на плагіаті
    найлегше, повторяючи своє.

    ***
    Без гонору кажу як і раніше,
    я не Боян... поезія моя
    не наймудріша,
    може, але інша
    у каламутній прозі житія.

    Оглядини
    Ще Оруел описував картину
    епохи озвірілої еліти,
    що реалізували московити
    у цьому світі, де немає тину
    і де людей вважають за скотину,
    аби було кому й кого доїти.

    07/26


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.30 16:43 ]
    Темперою ля фанер
    намалюй
    розфарбуй
    мене сам
    у моїх пальчиках
    завиток
    та шафран
    пеклом пахне мій аромат
    млосний погляд мій
    не забудь
    мій монер
    буду фрескою
    буду Леді
    Ла Фанер

    2025


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2026.07.27 14:31 ]
    Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків…
    Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
    Устиг лише загубити.
    Забути не встиг.
    Тільки дзвонить мені одна дівчина
    і каже:
    «Вас люблять і чекають».
    А я її не знаю.
    Приходь у гості з вулиці.
    За кавою признаєшся,
    хто це тебе навчив такому
    сказанню дивному.
    Тобі б гітару в руки!
    чи коня між ноги!
    і стріли з луком,
    щоб ти на відстані такій
    могла попасти в серце!
    Яке ніколи не любило,
    тільки раз.
    На цій землі
    трапляються маразми –
    з людьми, які повірили
    в екстаз.
    У нас
    екстазів на землі не може бути,
    це знаю я як водолаз,
    який на глибині у 25 у-років
    опух від серцевого від нестатку.
    І на закінчення:
    земля – маразм.

    1 липня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Поезії розбурханих стихій», стор. 115"


  8. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.19 16:35 ]
    Віртуальність
    у Вас ніби те
    у Вас ніби се
    у Вас начебто це
    а може Ви й не є

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: