Акція «Вісла»… І страшно й тривожно…
Знаймо про Сагринь…І про Павлокому…
Не забуваймо концтабір Явожно,
Пам’ять щоб наша була незникома.
Внуки хай знають історію рідну,
Пам’ять щоб їхня була не порожня,
Знають хай твердо що гідне й негідне,
Що недолуге, а що – переможне.
Правду потрібно і знати й вивчати,
Пам’ять тримаймо і це безперечно,
Завжди до неї потрібно вертати,
Та нагадаймо – а що небезпечно,
Варто про що нам відверто сказати –
Геть відкидаймо і гнів й ворожнечу!
13.02.2012
Акція «Вісла» – це проголошена післявоєнною владою Польщі у квітні 1947 року постановипро викинення в жорстокий спосіб і насильно українців з Холмщини, Надсяння, Бойківщини і Лемківщини на понімецькі землі заходу і півночі Польщі.
Сагринь – українське село на Холмщині,в якому поляки з Армії Крайової (Armia Krajowa) і Батальйонів Хлопських (Bataliony Chlopskie) у березні 1944 року убили біля 800 країнців, жителів того села, лиш за те, що були УКРАЇНЦЯМИ.
Павлокома – у Надсянні, в якому поляки – жителі села і вояки Армії Крайової (Armia Krajowa) убили 360 українців – жителів того села, лишень за те, що вони були УКРАЇНЦЯМИ.
Явожно – польський концентраційний табір праці, на місці бувшого фашистського – німецького, у якому післявоєнна ОЛЬСЬКА ВЛАДА посадовила «зловлених» в часі і зараз опісля акції «Вісла» біля 2800 УКРАЇНЦІВ, СВІДОМИХ українців. еред них було більше 800 жінок і 27 священиків Православних і Греко-Католицьких.Через терор і знущання над ув’язненими там загинуло 162 країнців.

надбаннями іду в життя
прозорі вони або й ні
все таки бачене сміття
стає як напрям в чужині

я своїм зором в книгах рию
а в них про нас подих брехні
історію пишуть злодії
а ми чомусь весь час німі

хоч радянщина відійшла
хоч зірок вкрила нова хмара
народ керують до ярма

ново зроджені яничари
яких вабить сморід рубля
так як і фальшиві долари
17.01.2026р.

Коли хтось розумом читає
Він мудрістю приймає суть
За ним співжителі ідуть
Які хочуть добра для краю

Мудрість ніколи не вмирає
Вороги її не уб’ють
Ніколи про це не забудь
Молись нехай ця мудрість триває

Народе мій тебе чекає
Ворожа й гірка баламуть
Коли відкинеш її лють
Воля у край наш завітає
Тому молись нехай світ знає
Тих які з Господом ідуть.
10.12.2025р.

Редагований
Тихенько минають хвилини.
На ро́ки сідає імла.
Нащадки в житті є донині…
Здається все є. А нема.

Я серцем вдивляюсь в минуле.
Читаю затихлі рядки.
Слова в них, як бджоли поснули —
Летіти нема їм куди.

Задумав, хай линуть в Карпати,
Над Сяном де рідний Улюч.
Жаливи не зможуть читати
Все те, що до серця тулю,
Бо в пам'ять вписав я цю святість,
Якою віршую, люблю.

Ностальгічний сонет

Тихенько минають хвилини.
Над життя сідає імла.
Є правнук, є внуки, є сини…
Здається все є. А нема.

Я серцем вдивляюсь в минуле.
Читаю затихлі рядки.
Слова в них, як бджоли приснули.
Їм летіти нема куди.

Задумав. Хай летять в Карпати
Над Сян де є рідний Улюч.
Бур’яни не зможуть читати
Все те, що у серці я тулю,
Бо в пам'ять вписав я цю святість,
Якою тихенько віршую.
15.12.2025р.