ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Кока Черкаський
2026.11.04 11:26
Деякі автори такі кумедні
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно

Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш

хома дідим
2026.11.03 23:42
ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен

хома дідим
2026.10.31 23:04
жовтнева девальвація
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому

Іван Потьомкін
2026.10.31 18:48
Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс

хома дідим
2026.10.29 23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих

Іван Потьомкін
2026.10.29 17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

хома дідим
2026.10.25 14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються

хома дідим
2026.10.24 10:38
благочинність
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому

Артур Сіренко
2026.10.23 11:02
Буденність відходить
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз

Артур Сіренко
2026.10.15 16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола

Борис Костиря
2026.10.13 14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Ольга Садкова
2026.10.01 11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.

Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус

Артур Сіренко
2026.10.01 00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -

Іван Потьомкін
2026.09.26 13:33
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»

Артур Сіренко
2026.09.19 12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг

Артур Сіренко
2026.09.17 10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.

Я жодної ілюзії не цінував,

Артур Сіренко
2026.09.10 22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло

хома дідим
2026.09.08 20:53
сни все не йдуть
бажається
віри / майни / верлібрів
необовязково зіркових
необовязково печаль або
зрада це
просто буває часом
у всьому завше

Іван Потьомкін
2026.09.07 20:44
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло

Кока Черкаський
2026.09.06 00:04
ти прийшов до лікаря,
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте

Кока Черкаський
2026.09.05 13:20
був ліс

несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Світлана Пирогова - [ 2026.11.20 21:40 ]
    Діждатися б
    Осіння ніч
    примчала на колісниці,
    зупинилась…
    п'є чашу темряви
    до самого дна.
    Ловить крізь тишу звуки -
    гучно…
    гучно…
    гучно…
    Спалах.
    Спалах.
    Ще спалах.
    І небо здригається,
    ніби серце землі
    втрачає спокій.
    Осідає печаль на порожні вікна,
    на дерева,
    на людські долоні.
    Світла нема…
    Лиш тіні блукають
    між вчора і завтра,
    а надія,
    маленька незламна пташка,
    не знаходить прихистку
    і все ж не летить геть.
    Вона знає:
    найдовша ніч
    не може привласнити вічність,
    а темрява -
    стати останнім словом життя.
    І я прислухаюсь
    до мовчання небес…
    Діждатися б…
    не просто ранку -
    тієї миті,
    коли світло
    знову стане сильнішим
    за страх.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  2. Мірлан Байимбєков - [ 2026.11.20 18:59 ]
    Прокляття
    Хай буде кров! Хай буде смерть!
    Хай буде помста на землі,
    У небі, на воді і най ця люта круговерть
    Росію втопить у багні.
    Хай буде кров! Хай буде смерть!
    І най гармати наші змовчати не сміють,
    Коли гинуть наші козаки,
    На ворога снарядів бурі віють
    І ворога най дзьобають круки!
    Хай буде кров! Хай буде смерть!
    Нехай за брата вони нам всім заплатять!
    Хай крик почуємо російських вдів!
    Хай вибухи кацапів злісно гатять,
    Щоб жоден з них прийти сюди не вмів.
    Я проклинаю їх і най вмирають діти
    Кожного з Росії, хто зброю в руки взяв.
    Най здохнуть в муках і не сміють жити
    Ті, хто брата у труну поклав...
    17.11.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. хома дідим - [ 2026.11.19 22:10 ]
    * 259 *
     мла імлиться
     ще хтось її не боїться
     ані в політичному сенсі
     ані в релігійному смислі
     хтось не звертає уваги
     яка насправді різниця
     але бувають інші
     завше бувають інші
     оточені різної форми
     камінням корінням листям
     в усім розглядаючи знаки
     символи вищі числа
     зустрічається скрізь
     ще-ґатунок умів
     що їх цікавить
     для інших немислиме
     як-от літери книги вітрів
     руни тіней
     ієрогліфи місць
     брами ночі гаптовані місяцем
     але мла спростовує все
     мла заперечує все
     окрім себе самої
     мла являється мла імлиться
     мовби насмішка
     над чим тільки завгодно їй
     у мли немає серця
     її не розсіює світло
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  4. Мірлан Байимбєков - [ 2026.11.17 19:18 ]
    В моїх очах
    В моїх очах лише війна....
    В моїх очах лише той біль,
    Що нації моїй Росія принесла.
    В моїх очах окопи — чверть життя,
    В моїх очах лиш люта смерть
    І помста...Вони не знають каяття.
    В очах моїх самотність, наче дощ.
    В очах моїх лиш пам'ять про загиблих,
    Крізь тіла яких давно проріс вже хвощ...
    21 вересня 2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. хома дідим - [ 2026.11.12 23:11 ]
    * 254 *
     дощ пішов по обіді
     цей нудний листопадовий дощ
     листопад без дощу проти правил
     нехай би неписаних
     стукотить несміливо в шибку
     мов останній із найбідніших родичів
     ми стрічали їх
     усі ці південні північні західні східні
     дощі у січні чи травні
     чи вересні чимало разів
     горням гарячого чаю
     чаркою з алкоголем
     чи навіть мовчки злягаючись
     дуже навіть славетно
     мовчки злягатися в дощ
     який за шибками десь
     від тебе потойбіч
     спустілою вулицею проминає
     самотня злидота
     автівки їздять зупиняються
     хтось займається сексом
     у автівках тих
     хоча нудний цей дощ листопадовий
     є темою сексу в автівках не суто
     а зокрема
     бо загалом цей дощ є темою
     холодних і запотівших шибок
     хтось-то
     мене переконував
     й не переконав
     начеб це неналежні теми низькі
     сороміцькі
     треба поетизувати що в нас усе війна
     що у війні провинна влада
     яку потрібно комусь-то валити
     й самому тоже валити ізвідси кудись-то
     тут вже не до інтимної близькості бро
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (10)


  6. Артур Сіренко - [ 2026.11.12 22:22 ]
    Надміру попелу
    Пророкам було велено воскресати
    В країні, де собори будують з ясенів,
    Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
    Як зрізують свічки залізними ножицями
    Біля закіптюжених портретів апостолів,
    Коли циферблати
    вічнопоспішаючих годинників
    Перетворюються на поля,
    Де глиняні чубасті жайвори
    Віщують пришестя Великого Пана,
    Що розгадує таємниці пітьми,
    Наче то не пітьма, а в’язка глина,
    З якої зроблять цеглини буття.
    Легковажні дерева -
    Їм рости, а мені мріяти,
    Їм зеленіти, а мені згадувати.
    Які ж ви всі лагідні —
    Зелені свідки минулого:
    Годі боятися: сокири давно заіржавлені,
    Дроворуби всі на цибулі схиблені:
    Хто роздягає, а хто єхидствує
    Про джерело дзвону бронзового -
    Доба, бачите, олова та стріл гострих
    Колесом котиться між ярами
    надмірними,
    Де з кожної порожнечі зробили глек,
    А кожну хату спалили гризуни-потопельники.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2026.11.12 20:44 ]
    Плач
    Мені не дасть спокою цей плач,
    плач із середини лісу,
    із його гущавини.
    Плач дитини чи невідомого пророка,
    плач сторіччя,
    плач незбагненності,
    невизначеності.
    Плач, який переходить
    у стогін, у квиління.
    Плач істини, прозріння,
    провидіння. Плач янгола.
    Плач, немов ручай
    або повноводна ріка.
    Плач прісний чи солоний.
    Плач, який нагадує
    багатолітнє вино.
    Плач, який обпікає,
    ставить тавро, відмітку.
    Плач переллється
    у голос оракула,
    гучний або стишений,
    дзвінкий і сиплий.
    Плач, який перетвориться
    у тихоплинну поему.
    Ніщо не зможе
    поставити в ньому крапку.
    Ні гуркіт грому,
    ні шепіт ріки.

    1 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  8. хома дідим - [ 2026.11.11 08:43 ]
    * 253 *
     вона і він
     пишуть навзаєм одне одному
     якусь маячню
     бо це їхнє уміння саме у цім моменті
     ще щось писати
     тут головне навʼязливо
     увійти у ритм
     зовсім необовʼязково
     одне із одним
     фізично спати в обіймах
     атож нецікаво інтимно
     мовчки прокидатись із кимось
     продирати очі
     наводити різкість
     роздумувати чи це не розчарування
     і для чого їй-богу
     про це не розкаже жоден
     завершена непритомна непродуктивність
     життя й смерть ерос і танатос
     таке якесь
     десь там у глибинах
     намагатися наблизити щось
     відмовляючись наближатися
     бо немає сенсу
     в осяганні скучних речей типу істин
     тому що зовсім не факт
     що біологічне ніяк не можливо
     взяти і спростувати
     але про що із кимсь говорити насправді реально
     про що із кимсь говорити
     насправді про що
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  9. Арсеній Літванин - [ 2026.11.08 15:27 ]
    Троянда памʼяті
    I. Перша мить

    У цю мить я дивився на тебе й бачив твоє оранжеве волосся, твої круглі окуляри та ці каштанові очі.

    Звичайна дівчина, навіть трохи дивна. Нічого особливого, принаймні на перший погляд. Я й подумати не міг, що мене почне до тебе притягувати.

    Уже дуже скоро ми проводили багато часу разом, і я почав прив’язуватися до тебе.

    II. Троянда

    Згодом… хоча, точніше, це сталося досить швидко: ти подарувала мені троянду. Хоча це й сталося випадково, я її запам’ятав.

    Для тебе це була просто випадкова маленька цікава історія, але мені було приємно.

    Ця троянда була ніби звичайною квіткою, про яку я спочатку навіть забув, а вже потім згадав. Але було пізно.

    Троянда пам’яті.

    III. Шторми

    Усе було добре, але всі ми припускаємося помилок.

    Деякі з них можна швидко виправити, залишити позаду й більше не згадувати. Але інші стають справжніми штормами.

    Людина пам’ятатиме ці шторми. Коли ти зробиш ще одну помилку, вона пригадає попередній шторм. Він залишиться в серці людини назавжди або принаймні надовго.

    На жаль, ця історія не стала винятком. Але не я перший, не я останній.

    IV. Завершення

    Було багато помилок і багато штормів. І під час одного з них у тебе згасли сили.

    Я, зі свого боку, припустився великої помилки, яка стала останньою.

    Тепер я, звісно, розумію, але якби я через це не пройшов, то не зрозумів би.

    V. Пам’ять

    Я намагався знайти ту троянду, але минуло вже надто багато часу. Та й, мабуть, вона давно б зів’яла.

    Я не забуду цей досвід і свої помилки. У майбутньому я не повторюватиму їх. Я не створю ще однієї історії з таким самим поганим кінцем.

    Можливо, сама троянда вже давно зникла, але спогад про неї — ні. І не зникне.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  10. Кока Черкаський - [ 2026.11.04 11:14 ]
    ***
    Деякі автори такі кумедні
    блокують доступ до свої нєтлєнок
    Відкрию їм страшенну таємницю
    Їх твори є доступні анонімно

    Завжди їх можна прочитати
    посміятись
    рецензію щоправда не напишеш
    та деякі нєтлєнки і не варті
    того аби на них час витрачати

    і щось про них писати
    чи погане
    чи щось хороше і давать якісь поради
    тому продовжуйте й надалі в тім же дусі
    хваліть себе
    бо хто ж вас ще похвалить


    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (12)


  11. хома дідим - [ 2026.11.03 23:54 ]
    * 248 *
     ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
     і сам я не претендую повірте
     бо кінець і наступний початок
     чогось-там типу-якщо-б
     є незмінним а саме
     із небес щось потужно шарахне
     а тому вочевидь
     люблю обіймаю хочу вірити кожен
     насолодився усім що було як міг
     поки міг
     щодо мене самого
     то це аж ніяк не прощальна нотатка
     так про всяк випадок здалося мені
     що вартувало оце зазначити б
     дякую за увагу
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  12. хома дідим - [ 2026.10.31 23:22 ]
    * 245 *
     жовтнева девальвація
     завершується
     майже релігійно
     ясно у всякого власна релігія
     погода міняється
     тьмариться передобіднє світло
     крізь холодну вогкість
     сорóка у громіздкому
     незграбному злеті кудись
     на тлі дедалі чорнішім
     свинцеве олово мли
     таксисти
     заробляють живу копійчину
     пунктирний автівковий шурхіт
     проспектом почовганим
     перехожі місцеві
     тримаються одне від одного
     чим подальше
     спілкуватись на вулиці
     щось не хочеться
     війна яка потихеньку
     все і всіх розʼїдає
     немов затяжна онкологія
     гірка венерична хвороба
     часом враження що
     більшості дедалі байдужіше
     що буде дальше
     часом самому байдуже
     що там узагалі їх морочить
     на цих задвірках у цім чистилищі
     цім безвихіднім становищі
     які ще вірші які пісні
     яка там радість
     усупереч
     ще
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  13. Іван Потьомкін - [ 2026.10.31 18:16 ]
    «Композитор, що непогано гра в шахи»

    Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
    За що не візьмуться, усе у них гаразд,
    Легко й мовби без зусиль надмірних.
    Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
    Є також наділені даром отаким.
    …У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
    Франсуа-Андре Данікан Філідор представлявсь
    Як композитор, що непогано гра в шахи.
    А був він некорованим королем не тільки в Парижі,
    А й в АнгліЇ, Пруссії, Голландії, одібравши цей титул
    У вчителя свого Сіра де Легаля і перевершивши його,
    Створивши свою систему «Захист Філідора»,
    Ще й книгою-посібником «Аналіз шахової гри»
    Обдарував не одно століття…
    Була в тому тільки напівправда, бо ще підлітком
    Написав оперу, яку поставили на рівні з іншими.
    Було тих опер і оперет у нього двадцять п’ять,
    Зітканих з народних пісень і повір’їв.
    Сюжет одної з них «Солдат-чарівник»
    Котляревський поклав в основу «Москаля-чарівника».
    …Подиву гідні й благоговіння ті, кого Всевишній наділив
    Дивовижним даром буть зразком на цьому світі.





    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  14. хома дідим - [ 2026.10.29 23:15 ]
    * 243 *
     музика пробивається
     через усякі синоніми перепон
     зринає і пробирає
     у місцях несподіваних
     мовби світло що
     переливається через тріщини
     в оболонках
     рухомих і нерухомих
     приміщень
     світ
     умираючи щосекунди
     не змінюється надто
     все ті й самі способи
     виживання
     щоби померти пізніше
     старий гіркий світ
     інколи
     музика
     супроводжує
     несподівані картини із глибин
     неозорого заваленого
     всім імовірним і неймовірним
     мотлохом
     сховища памʼяті
     порушуючи порядки
     навіщо саме тепер ті картини бо
     навіщо та музика
     вкупі з ними
     позаяк усе смертно
     і час усього обмежено
     і ця музика просто так
     ані продати ні закласти її
     ні взяти кредит
     у відповідності до
     механізмів виживання звісних
     щоби все одно померти
     пізніше
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  15. Іван Потьомкін - [ 2026.10.29 17:13 ]
    ***
    Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
    Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
    Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
    Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
    Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
    А в мене тих сходинок всередині й назовні ціла сотня.
    І от коли на останню, долаючи зійду, дякую Всевишньому,
    Що дав наснагу й силу подолать моїх мовчазних ворогів.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  16. Артур Сіренко - [ 2026.10.26 23:27 ]
    Забути про квіти
    Ніщо не намарне.
    Я здогадався про це,
    Але мовчав,
    Бо осінь надто відверта,
    Бо бронзовий ніж жовтня
    Розтинає хлібину парадоксів,
    Шал теплих днів
    Холоне скипілим чайником
    На кухні скляних поглядів,
    Бо місто (мовляв),
    Бо вічність (кислувата),
    Бо зблідли всі,
    Хто дослухався до крику чайок
    І гелготіння диких гусей,
    Що в глині вогненних кресів
    Шукали поживу -
    Але там для круків,
    Там для вітру марнота крику,
    А всебуття Всесвіту
    Оспівує Порожнечу святу
    Сутрою сумного Будди,
    Що довідався, як лусне струна
    В руках недолугого майстра буття.
    У вітрополісах щастя
    Шукаю бородатого Сократа
    Або хоча б сад вишнево-оливний
    Де марнословив дивак Епікур.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  17. Ігор Лубкевич - [ 2026.10.25 18:10 ]
    ***
    Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
    Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
    Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
    Мають зробити вашу відсутність непомітною..

    Я сам намагаюся зробитися непомітним,
    особливо коли припадаю до долівки під час нічних балістичних ударів.
    Мені чомусь здається, що так загроза маліє, що шанси вижити зростають.
    Під час кожного вибуху душа і тіло стискається як пружина
    І розтискається з непромовленою радістю, що на цей раз не влучили..

    У такий час саме подумати про вічне:
    чого варте життя, яке може обірвати шматок бездушного металу?
    Чи все, що було з нами: дитинство, юність, поразки й перемоги, любов - чи вони не марні?

    Зробити вашу відсутність непомітною..
    В цьому, мабуть, найбільший жах війни.
    Адже наш ворог намагається зробити те ж саме.
    Нелюди, що є гнійною виразкою на тілі Землі, намагаються помножити на нуль саме життя.

    Хтось із нас обов'язково виживе.
    Хтось підхопить справу інших.
    Хтось має помститися за тих,
    чия відсутність така помітна..


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. хома дідим - [ 2026.10.25 14:50 ]
    * 239 *
     що кому
     до чиєїсь безмежності
     чиєїсь ніжності
     чи розпачу
     хіба що поетам
     хоча поети бувають
     теж усілякі
     декотрі опікуються
     суспільною мораллю
     та совістю громадян
     деякі завзято пиляють
     ту саму гілляку
     на якій сидять бо так
     особливо як надходить
     осінь із її падолистом
     а там і листопадом
     якіх епітетів тільки
     не стрінеш
     якіх порівнянь лише
     піснì над піснями
     багаття над багаттями
     зірки над зірками
     й тому подібне далі
     є ще в цім сезоні таке
     особисто улюблене
     як ʻ занадто гарно ’
     розмисли над цим
     ʻ занадто гарно ’
     не зглянутись як
     затягують
     у меланхолію
     осяйливу
     поетичну
     печаль
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  19. хома дідим - [ 2026.10.24 10:26 ]
    * 238 *
     благочинність
     твереза така
     ледь-ледь поведена
     немовби мати тереза
     при кінці
     місяця осіннього другого
     причетна до будь-чого
     і не провинна ні в чому
     особливо щодо поезії
     о так шансів чимало було
     спроби
     сумління
     бентежність
     сині ліси на обрії
     холодні мережива безмежних
     міст
     правобережних
     лівобережних
     потяги й протяги усіх цих років
     в умираючому світі
     хто ще не розповів тобі
     що не
     той / такий / саме / жив / снив
     у забутому тексті
     редагування не має смислу
     ті хто ходять дивитися із метою
     поживитися чимсь
     хай ходили би
     поки
     твої цигарки
     і безчасне худі
     при буревіях різних
     сумирно привітні
     малиновий колір дрібної
     плямки на блокнотній сторінці
     невідомо звідки
     а ще небо
     захмужене щільно
     із загрозами
     сиренами сатанинськими цими
     все можна скласти в картину
     сумління
     і прозрівання напевне
     одкровення теж імовірно
     що мало би
     проказати дещо інакше
     містерійніш
     про дійсність
     і сутність тінну
     хоч це
     і не суть важливо
     і тим більше не
     найголовніше
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  20. Артур Сіренко - [ 2026.10.23 11:35 ]
    Пастух-віщун
    Буденність відходить
    Наче покірна валіза,
    Яку несуть в руках
    Подорожні вічного шляху,
    Затискаючи пальці до щему,
    До синяви під нігтями,
    Які шкрябали в двері самотності
    Дому, що стоїть на вулиці Сліз
    Міста, де не збудували храм Гефеста
    (А так хотіли, а так жадали
    Вони — апостоли черні),
    Де дослухались до шаленства апокрифів,
    Бо минули те, що мусило проминути.
    А я був колись невагомим,
    Ширяв над бруківкою того міста,
    Де австрійські будинки
    Співають псалом Кіприді,
    Між якими достигає твориво
    Старих як світ думок,
    Що дозріли терпким вином
    У підземеллях таємного.
    Лишив за собою пострах -
    За межею туману вивільги -
    Жовтого, наче ліхтар ностальгії,
    Що запалюють щоночі над воротами -
    Важкими й чавунними
    Обителі, де живуть сажотруси
    Димарів безнадійних текстів.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  21. Мар'ян Кіхно - [ 2026.10.22 05:21 ]
    Холод (2)
    Я
    вважаю
    себе *** можете сперечатися
    на погляди мені нехудожньо
    плювати - слово
    яке вживалось
    уже тож
    треба було би його замінити еквівалентом.

    Як той
    що коли йому казали
    що пише нездарливо
    переставляв коми і бадьоро питав
    чи стало значно краще.

    Це
    нехудожній твір я сказав би
    що це й зовсім не твір
    але як же ти ся
    здихаєш.

    Якби пись
    мо мо
    гло во
    лати на весь го
    лос я би пи
    сав ли
    ше ви
    гуки й су
    цільне "аааааааааааааааааа"

    Це все дурня.
    Дурня це все.
    Холодно мені.

    Ніякі слова не
    відганяють морозу.
    Я стою тут стовпом
    і - з
    тугою дивлюсь на
    оспини люків, що оточили мене
    і парують що є сили, жарко, пекельно і
    мертвороджений вітер
    рве та смикає
    пасма пари,
    роблячи мороз
    іще мерзотнішим.

    Ліг би тут
    зараз просто на
    тротуарі під ноги перехожих
    пихато чи весело вбраних у гроші -
    лягти б мені
    (як це роблять)
    щокою на самим же
    запльований асфальт, розкинути
    руки і грітисягрітисягрітися...

    P.S.
    = "себе *** можете сперечатися". Зірочки тут значать "поетом". Непристойне слово, в будь-якому випадку.
    = "що пише нездарливо". Реально мені відомий випадок на засіданні літстудії.
    = "і - з". Мені приватно подобається цей рядок. Воно почасти писалося за принципом, щоб ускладнити "ковзання аутоматично байдужого погляду згори по тексту" (звідси й, частково, слова, розвалені складами). Аби затягнути до близького читання.
    = "Ліг би тут". Зафіксована та в собі втямлена хвиля "клясової свідомости".


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати: