ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити,
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі, а душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю б вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел

Володимир Бойко
2019.08.17 23:38
Я пам'ятаю тоскні муки:
Ніч дотлівала край вікна;
Її заламувані руки
Ледь мріли при світанку дня.

Усе життя, дарма прожите,
Принижувало і пекло;
А там, зростаючи щомиті,

Іван Потьомкін
2019.08.17 21:29
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Лесь Українець
2019.08.16 18:50
Був на світі сирота –
Вподобав дівчину,
Наступила середа –
Надів сорочину,

Підперезався паском,
Скуйовдив чуприну,
Та на конику баскому

Серго Сокольник
2019.08.16 13:30
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***

Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,

Сергій Губерначук
2019.08.16 12:14
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

Прокинься, люба мріє ясночола,
сльозою світлою до поцілунку з вуст!
Не згадуй вічні вчора й позавчора!

Ніна Виноградська
2019.08.16 11:25
Спасибі вам за ваші добрі очі,
За теплий погляд і ласкаву річ.
Хоча над містом висне хмари клоччя,
І накрапає дощ, заходить ніч.

І все навкруг засохло і не квітне,
Бо це вже осінь узяла права.
Жалкую я, що не зустріла квітень

Олександр Сушко
2019.08.16 09:42
Святкують безголів'я власне дурні,
Накрив державу блазенський ковпак.
Зламалась вісь у колесі фортуни,
Візничий лиш кривлятися мастак.

Від патріотики немає толку,
"Ганьба!" і "Гей!" грошви не принесе.
Міняю оселедця на ярмолку -

Віктор Кучерук
2019.08.16 06:32
Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,
У нерівних сутичках всього, –
Щоби тільки не почуло лихо
Голосу щасливого мого.
Воював достойно в теплих пущах
Найсолодших радощів і мук,
Раз любов живлюща і цілюща

Ярослав Чорногуз
2019.08.16 00:33
Так хочеться любові і жури,
Так хочеться печалі й просвітління.
Ти говори зі мною, говори –
Я ладен слухати до оніміння.

Ти говори, а я – враз уявлю,
Як лагідно рука мене торкає.
І щось затисне груди від жалю…

Іван Потьомкін
2019.08.15 21:51
Бувало, як перетнеш із козами провалля,
Опинишся у царстві конюшини.
Там якось натрапив я на сонне зайченятко.
Хотів спіймать, та лиш заросився.
...Давноминулі спогади післявоєнного дитинства
Налинули, як конюшину стрів в Єрусалимі.
«Як ти сюди доб

Олександр Сушко
2019.08.15 15:18
Потрібне вухо. Хоч одне, лапате,
Бо чути перестав палких богинь.
У цій біді кохання винувате -
Жона відгризла в приступі жаги.

Щоб не кричав - панчохою мій ротик
Заткнула благовірна й каже: - Ша!
Лежать у ліжках діви, мов колоди,

Юлія Радченко
2019.08.15 13:57
Рідненька дівчинко! Веснянко сонячна!
Ти стала вічністю. Тобі там зоряно?
На небі виросли блакитні соняхи -
Очима дивляться на світ прозорими.

Я хочу тішитись твоєю силою,
До тебе линути думками-зграями.
А осінь - в золоті. А весни - сивіють.

Світлана Майя Залізняк
2019.08.15 13:34
Богдан Ковальчук 2 год Зараз я редагую відверто недолугий текст про війну. Погане в ньому, далебі, все, що тільки може бути: картонні, нереалістичні, максимально мерісьюшні персонажі з абсолютно тупорилими репліками й повною відсутністю мотивації у діях

Тетяна Левицька
2019.08.15 13:24
Не діли мене, мій щедрий, з вітром буйним,
з океаном, сонцем, смерчем, не діли.
Лиш тобі я постелю шовкові руни
у пустім степу шорсткої ковили.
Не діли мене, мій щедрий, не діли!

Не розказуй, мій відвертий, що калина
на губах солодких болем не щем

Олена Побийголод
2019.08.15 12:38
Із Зінаїди Гіппіус

Це - невідновно. Та непоправно.
Хоч мий водою, хоч бий поклони.
По нас проїхав - навмисно явно -
дебелий вершник, чий кінь - червоний.

У твані в’язнуть його копита,

Ніна Виноградська
2019.08.15 11:32
Життя мойого надвечір'я -
До вікон схилена верба.
Гіркої долі недовір'я
І десь в душі взялась журба.

Погасли літні блискавиці
І прогриміли всі громи.
Любов пили немов з криниці,

Володимир Бойко
2019.08.15 10:55
Хоче крихітний ведмедик
Крихітний велосипедик,

А маленький бегемотик –
Чималенький вертольотик.

А зелений крокодильчик –
Дорогий автомобільчик.

Сергій Губерначук
2019.08.15 10:36
Хай одержимість проповідує в самотності
підвладній тіні й тиші наростаючій,
як той актор, глухий до непристойності,
масивний вірш по-менторськи читаючи.

О, Рампо Часу! Ти освітиш кожного!
Усі страхи, кошмари, нісенітниці!
Безглузду епопею зла худо

Ігор Деркач
2019.08.15 10:27
Гони жалі і думи невеселі,
бо є надії іскорка мала,
що ми у цьому світі новосели,
аби удача іншою була.

Сузір’я Оріону і Плеяди
сигналізують, що і я один
і ти одна, але моя монада

Віктор Кучерук
2019.08.15 07:14
Г. С...
Моя утіхо, грішна і свята,
Моя відрадо, нинішня і славна, -
Не думай соромливо про літа,
Не згадуй безупинно нещодавнє.
Не віддаляйсь од мене ні на крок,
Відчувши раптом непоборну втому
Сплітатися тілами у клубок,

Ніна Виноградська
2019.08.14 20:58
Відчуєш серед літа сніг зими -
Одягнеться у плач весела пісня
І стане сонцедень кутком пітьми –
То глек життя твого від чогось тріснув.

Хоч тріщину заклеїш і рубці,
Залишаться невидимі для ока,
Та біль вже пустить в серці корінці,

Ірина Білінська
2019.08.14 18:07
Хтось грається словами.
Хтось - людьми.
У хованки з собою
хтось -
до скону...

А на яку погодилися ми?
Чия це гра?

Ігор Деркач
2019.08.14 16:35
Ще імпонує нам – рука в руці
іти за недосяжною тією
високою вечірньою зорею,
яка не заведе на манівці.

І я, і ти ще тішимося нею –
поезією раю у кінці
дороги, де наяди у ріці

Олександр Сушко
2019.08.14 15:43
Від судьби не втечеш, борг до неба розставить акценти,
За несплату пеня невмолимо росте і росте.
За утрачений час і за байдуж набігли проценти,
Хоч не хоч, а плати. Перший внесок - майбутнє дітей.

Другий внесок - земля. Бачиш чергу торгового люду?

Вікторія Лимарівна
2019.08.14 15:09
За мотивами реальних подій

Уламки розбитого скла...
Аварія зло спричинила.
Напевне, це доля вела:
Надати терпіння та сили!

Бурхливі життя сторінки

Козак Дума
2019.08.14 13:18
В людини доля, мов шосе,
та у житті можливо все!
Завидники були і є завжди,
але мене Персей
над хмарами несе,
усе здолаю – лиш зажди!

Колумба осміяли з Едісоном,

Нінель Новікова
2019.08.14 12:16
Скільки примх у коханих завжди!
У нелюбої примх не буває.
Я радію, що шепіт води
Також сном крижаним засинає.

І я стану – Христос, поможи! –
На цей пОкрив, крихкий і прозорий,
Ти листи мої всі бережи –

Віктор Кучерук
2019.08.14 11:01
Сонця промінь золотавий
Пропікає сито хмар -
І спалахує яскраво
На стемнілій шибі жар.
Так знадвору палахкоче,
Так на протягах зроста,
Що нестерпно сліпить очі
Та обпалює вуста.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олександр Сушко - [ 2019.08.14 15:45 ]
    Розплата

    Від судьби не втечеш, борг до неба розставить акценти,
    За несплату пеня невмолимо росте і росте.
    За утрачений час і за байдуж набігли проценти,
    Хоч не хоч, а плати. Перший внесок - майбутнє дітей.

    Другий внесок - земля. Бачиш чергу торгового люду?
    Грошовитий кагал на добро має виключний нюх.
    Будеш Мойші за пса. Подарує тобі халабуду,
    Щоб добро сторожив, оселедцем лякаючи мух.

    Третій внесок - душа. Віддаси за срібляник на пиво,
    Щоб забув про свій рід, ратні подвиги сивих дідів.
    Упадуть небеса, під ногами розверзнеться прірва:
    О, мої земляки! Озирніться! Бо ви у біді!

    Те, що сталось в раю - це моя персональна провина,
    Суд страшний вже настав, серце рвуть двохголові орли.
    А за пусткою тьма, ще учора була Україна..
    Гасне слово моє під склепінням ядучої мли.

    14.08.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  2. Олена Побийголод - [ 2019.08.04 17:39 ]
    Дурний сон
    Із Костянтина Бальмонта

    Мені наснилось: я - не виїхав з Росії.
    Це сон, чи це ява, що там - ніяких змін?..
    І голуби там є. А ще - отруйні змії.
    І досхочу вовків. І тьма в’язничних стін.

    Бруд «Ревізора» в ній. Весь гоголівський пострах.
    Про що здіймали річ Успенський та Щедрін.
    Подеколи мигне видіння шашок гострих -
    і знов йде до землі землі убогий син.

    Під вікнами - старці. Не вельми жити раді.
    У вас нежданий гість. Посвідчення, мундир.
    Люб’язний офіцер. Увічливий насправді.
    Чиїсь до вас листи бере на сувенір.

    Кругом на сто верстов - неправда, знову й знову.
    На тисячу верстов - образа та біда.
    Даремні зумкотять чи мухи, чи розмови.
    І марно кров тече. І сльози - як вода.

    (2019)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  3. Вікторія Лимарівна - [ 2019.08.03 23:30 ]
    Серпневi вуста
    Жовтіє зелений подекуди лист.
    У Серпня осінні з'являються ноти.
    Дозрілі плоди дарувати є хист.
    Охочий та справний завжди до роботи.

    Сьогодні журливий, у зморшках чоло.
    Вітрами навіяні думи мінливі.
    Заплакані очі дощем залило.
    А тиждень тому почувався щасливо!

    Збігають нестримно краплини з повік:
    На жаль, саме Він має літо закрити.
    Осіння пора переступить поріг.
    Закони незмінні панують у світі!

    …Холодні ранкові тумани та ночі,
    Серпневі ж вуста, як весняні, шепочуть…

    03.08.2019
    Свидетельство о публикации №119080308868


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати:


  4. Надія Тарасюк - [ 2019.07.31 08:30 ]
    * * *
    На моїй парасольці
    осіла
    осіння
    роса ―
    дрібки меду
    з комори,
    де бджоли
    уквітли, як брами…
    Запитально-зухвало
    тендітна
    привітна
    краса
    прилаштовує
    зорі
    прозорі
    в живім інстаграмі.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  5. Олена Побийголод - [ 2019.07.29 19:43 ]
    Батьківщина (в скороченні)
    Із Андрія Бєлого

    Ті ж самісінькі роси, тумани,
    під зорею рожевий осот,
    холодіючий шелест поляни,
    голодуючий, бідний народ;

    і в привіллі, на волі - неволя;
    і суворий свинцевий наш край
    нам гукає з холодного поля,
    посилає спонуку: «Вмирай!..»

    Зледеніла країна затята, -
    мов залізом по долі шкребе...
    О Росіє, нелюбляча мати,
    хто отак опаскудив тебе?

    (2019)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  6. Сергій Губерначук - [ 2019.07.21 15:11 ]
    Важлива путь чи ні…
    Важлива путь чи ні – ти сам чи ні вирішуй.
    Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
    Одне у всіх одне! Чим шлях наш вечорніше,
    тим ще страшніша ціль, хоч падай, хоч кричи…

    Тому у цім саду я тишу переймаю
    і споглядаю час – метелик над’ідей…
    Хай пурхають туди, куди я сам не маю…
    І згадую катів як дорогих людей…

    2016 р., Богдани


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор 29"


  7. Надія Тарасюк - [ 2019.07.20 09:33 ]
    * * *
    Це літо
    багате
    на дощ
    і спомин,
    оздоблений ромом.
    У небі
    загоєним громом
    чалапають
    залишки прощ.
    Це літо
    маєтне
    на дощ,
    що пахне гірким
    полиново
    і так суперечить
    в основі,
    де соснами
    журиться хвощ.
    ...Це літо ―
    вигадливий
    дощ.
    Веселки ―
    закладками книжки,
    яку ми придбали,
    ох, нишком.
    Коли?.. Чи кому?..
    Серед товщ.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (14)


  8. Матвій Смірнов - [ 2019.07.16 20:48 ]
    Високий Замок
    О, мій наглядачу, чи просто так - глядачу,
    Встань тут, на цій горі, і подивись туди,
    Куди дивлюся я. Чи ти так само бачиш
    Ці пагорби, цю ніч, мансарди і сади,
    Міщан і жебраків, священиків, юдеїв,
    Героїв і катів, повій і лихварів,
    Циган і чаклунів, магістрів і спудеїв,
    І Ринок, і шинки, і зорі угорі?
    Глухонімий ландшафт, чорніше не буває:
    Ні звука, ні вогню, ні лампи у вікні,
    Ні гомону птахів, ні тремоло трамваю -
    Лиш тіні тих, хто зник. Ти бачиш їх, чи ні?
    Усіх, які жили за мурами міськими,
    Там де тепер імла і обриси дзвіниць
    І кам’яниць - не Рим, не Царгород, не Київ
    І не Єрусалим, хоч можна пасти ниць,
    Торкинутися чолом затертого каміння
    Престолу вівтаря, або Стіни Плачу
    І попросити... Втім, ні віри, ні уміння
    Не вистачить... Тому я краще помовчу.
    Вони пішли - і все. Не чути навіть кроків,
    Вони пішли давно, й не з нашої вини.
    Залишились лише нашарування років,
    А ми? Ми - тут, але ми - зовсім не вони.
    Дивися: серед хмар посрібленим уламком
    Завмер півмісяць. Ніч, і темні ліхтарі,
    На Замковій горі одна стіна від Замку
    Мов Храмова стіна на Храмовій горі.
    О мій наглядачу, мій власний конвоїре,
    Мій ангел-вартовий - уже минає ніч,
    На ранок буде дощ. І небо світло-сіре
    Розчинить у дощі останні сім сторіч.
    Не знаю - ти глядач, чи автор, чи учасник,
    Мов мармуровий лев - холодний і німий,
    Ти констатуєш факт, що неодмінно, з часом
    Так само, як вони, колись підем і ми.
    І буде все, як йшло ... У жовтні буде хмарно,
    У грудні - дощ і сніг, у березні - трава...
    Й лежатиме під склом в крамниці антикварній
    Годинник, що колись я їй подарував.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (8)


  9. Ірина Білінська - [ 2019.07.15 01:17 ]
    Дар
    Давайте обійдемось без присвят.
    Слова знайдуть жаданих адресатів.
    Шкода лиш - час не вернеться назад…
    Але його й не треба повертати,

    Бо сходить сонце у новому дні
    І музикою повняться світанки.
    Тепло, що Ви довірили мені -
    Примножу, повернувши до останку.

    Аби лиш ясне небо голубе
    В очах бездонних не згубило чару.
    У тих глибинах я знайшла себе,
    Напоєна Любов'ю - вищим Даром.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (8)


  10. Матвій Смірнов - [ 2019.07.05 17:50 ]
    Lingua Mater
    Мені віднялася мова. Звуки, знаки і літери,
    Дієслова, іменники та решта її частин
    Років зо п`ять як зникли - від того страшного літа,
    Коли я читав новини й зачитувався Толстим.

    Це відбулося швидко. Фактично майже одразу -
    Та класикові не варто ставити це у вину.
    Я тоді перечитував «Севастопольские рассказы» -
    Можливо, найкраще з усього, що я читав про війну.

    Мені віднялася мова. Точніше, її забрали,
    Мене не спитавши, привласнили удавані хазяї -
    «Зелёные человечки», «Товарищи генералы»,
    І інші, хто, як не прикро, також іі носії.

    Мені віднялася мова - усна, потім письмова
    Я вчив її з другого класу, хоч інших тоді не знав.
    «Велика й могутня»? Та байдуже - але цією мовою
    На наших родинних цвинтарях написані імена.

    Мені віднялася мова - і лексика, і граматика.
    Де я тепер шукатиму пари для своїх рим?
    На бастіонах Сходу загуркотіли гармати,
    Як у Толстого - у книжці, в якій ідеться про Крим.

    І от я мовчу, розгублено руки розвівши в сторони
    І що сказати, не знаю. Точніше, не маю як
    Чомусь невимовно сумно, а часом - відверто соромно
    За цю «правдиву і вільну», й за себе, як носія.

    Отак онімів - що зробиш? - далі хіба засліпну,
    З поводирем ходитиму по болотах і лісах.
    Світ мене не ловитиме - нащо я здався світу?
    Писатиму вже, як пишеться - «еже писах писах».

    І може, одного разу на березі моря встану
    І раптом відчую - невиразно, а потім усе ясніш
    Цей берег, що повернувся до попереднього стану
    І мову, що повертається у мій кострубатий вірш.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  11. Олег Вишень - [ 2019.07.02 20:09 ]
    Війна за Небо.
    Війна за Небо. Тисячі життів
    Сплюндрованих, роздавлених, розп'ятих,
    Вже скінчених та знову розпочатих,
    В ім'я та проти знищених богів…

    Не мати почуттів,- в чуттєвім світі жити.
    Не мати сенс жалю,- коханням скаженіти.
    Весь Світ загине, бо загину я.
    Чи Всесвіт не моя краплина крові?
    А кров тече з любові до життя.
    Хай це життя лише для смерті маю,
    Чі пекла світ не гірший світла раю?
    Все Вічність… Чи Буття, чи Небуття…
    Війна за Небо. І одне моє життя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  12. Ігор Федів - [ 2019.06.23 23:06 ]
    Дитячий малюнок
    Дитя малює світ на площині -
    Будинок, сонце, квіти і дерева,
    І синя смуга неба угорі,
    Уся земля - у кольорі зелена.
    Омріяне - у лінії прості,
    Емоції - у кольори локальні,
    Іронію і помисли складні
    Уписує у обриси звичайні.
    Ми бачимо, де доля наша є,
    І можемо рукою дотягнутись -
    Картина малюка у даль веде
    І спонукає душу відгукнутись,
    Красу оберігає у речах,
    Нагадує, що у житті нагальне
    І обрії міняє на очах,
    Показує важливе і банальне.
    І що би не шукали на землі,
    Яку би долю не писало небо,
    Цінуємо, як істини святі -
    Будинок, сонце, ДІТИ і дерева.
    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  13. Микола Дудар - [ 2019.06.20 11:17 ]
    ***
    Мовчу як тінь після дощу
    Вчорашнє вкопую
    І згоден вже на нічию
    Думками пробую…
    Усі живі біля ставка
    Соми підплигують
    А липень жарить… близько ста
    Мовчу відлигою…
    20.06.2019.


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (2)


  14. Світлана Ковальчук - [ 2019.06.18 18:32 ]
    ***
    А десь громи стинають спеку дня.
    Їх чути за надривами гучними.
    Здіймаюся у прислуханні я.
    Та ось він, дощ - краплини, ріки, злива,
    аж лячно.
    В небі крешуть блискавки,
    неначе змії.
    Можуть укусити.

    Твоєї доторкнутися руки
    і, хай там що,
    у піднебессі жити…
    Чи в наднебессі?
    Зараз, бо коли?
    В рожевих мріях ніжитися зранку.
    Ми – білі перевтомлені воли
    чи небом переповнені орли?
    П’ємо сонця, ще молоді, у дзбанках.

    А десь громи стинають спеку днів
    і так зухвало крешуть блискавиці.
    А ми… А нам сам Бог в серця наспів.
    Для почувань.
    У легкокриллі.
    Птиці.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (13)


  15. Микола Соболь - [ 2019.06.12 14:40 ]
    Московський синдром
    Московські зорі сяють сумовито.
    «Великий вождь» у Мавзолеї спить.
    Історія для неуків закрита.
    Московія манкурту – фаворит.
    Для них на сході не горять обози.
    Вони не бачать вбитих і сиріт.
    Коли русню стрічають у дорозі,
    Кричать сатрапу: «Братику, привіт!»
    Це сон страшний. Суцільне зубожіння.
    І чорна зрада гетьманських епох.
    Вогнем війни палає Україна
    Та смерті не торкають багатьох.
    12.06.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  16. Микола Соболь - [ 2019.06.12 05:09 ]
    Побачити щоб вмерти
    Побачити Париж і вмерти.
    Я, вам скажу така дурня.
    Не те, щоби лякався смерті.
    Мене дратує – маячня.

    Задме вітрисько на болоті.
    Сніги розбудить буревій.
    Поки душа живе у плоті
    Наплодить ум дурних надій.

    Якщо не бачив ти Парижа
    Ні уві сні, ні наяву,
    Присядь, мій друже, чуєш – тиша.
    В якій я років сто живу.
    07.01.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  17. Микола Соболь - [ 2019.06.11 05:41 ]
    Різдвяне
    За мене заступися,
    не дай розчинитись у ночі.
    Хай гойдає осоння
    найкращі хвилини життя.
    Переливи пташині
    співають, і вітер шепоче,
    І осяюють путь
    золотаві, налиті жита.
    Ця дорога тяжка,
    бо шляхи йдуть од себе до себе.
    Підгинаються ноги,
    на плечі лягають літа.
    Але що у житті
    ще для щастя нам людського треба?
    Лиш молитва
    від серця до Бога. Та Матір Свята.
    05.01.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  18. Микола Соболь - [ 2019.06.10 06:58 ]
    Коловорот
    За тихим шелестом снігів,
    За сріблом інею – скрижалі.
    Здійсниться все, як ти хотів.
    Та є питання: а що далі?

    Готується зійти зоря.
    Отелиться, дай Бог, худоба.
    Свічки горять у вівтаря.
    У печі дозріває здоба.

    А потім сніг спаде з межи.
    Візьмеш до рук старе орало
    І скажеш: «Боже поможи!» –
    Отак життя бере начало.
    01.01.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  19. Нінель Новікова - [ 2019.06.09 16:00 ]
    Пісня останньої зустрічі Анна Ахматова Переклад
    Безпорадно холонули груди,
    Та були мої кроки легкі.
    Удягла рукавичку на руку
    Не з тієї чомусь руки.

    І здалося – чимало східців,
    А я знала – їх тільки три!
    Поміж кленів шепіт осінній
    Шелестів: «Зі мною помри!

    Ошукала мене підступна
    Доля, зрадила, от і край».
    Відгукнулась я: «Любий, любий!
    Я з тобою помру. Чекай…»

    Пісня зустрічі, що востаннє...
    Темний дім засмутив мене.
    Тільки свічка горіла в спальні
    Незворушно-ясним вогнем.

    2019



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (17)


  20. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.09 15:32 ]
    Присвячується родинi Довженко
    Як гарно, що Антон у парі.
    Вже народилася Варвара!
    Улюблена дружина Настя
    Подарувала КЕЛИХ ЩАСТЯ!

    Переливається безмежно
    У море почуттів бентежних!
    Із келиха воно піниться,
    І не вагомі всі дрібниці,

    Оточуючі, що навколо,
    Бо є міцне родинне коло:
    У ньому сенс життя, наснага!
    Куточок затишний, повага.

    Напругу геть та хвилювання!
    Зростає донечка жадана.
    Та й незабаром – перші кроки
    У мальовничий світ, широкий!

    Бажаємо добра, турботи.
    Не знати горя та скорботи.
    Добробуту, кохання в домі!!!
    Щасливої для всіх вас долі!!!

    09.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060905064


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  21. Ірина Білінська - [ 2019.06.04 13:57 ]
    Про людей…
    Є люди,
    які ніколи не будуть зайвими.
    І навіть в негоду -
    сяють для тебе знаково.
    Вони ніколи
    не стануть твоїми ранами
    і заповнять собою,
    коли необхідно, вакуум.

    Ці люди - безцінні скарби
    у твоєму сховищі.
    Вони - твоя пісня,
    предивна,
    багатовимірна.
    Вони - твоє небо,
    сприятливе середовище,
    тому, ти готова
    довіку їм бути вірною.

    Вони не чужі,
    не приходять в твій день
    туманами.
    Вони гріють на відстані.
    Пускають у серці корені.
    Виростають в тобі
    надглибокими океанами
    світла,
    якому ти
    з першого дня підкорена.

    Видихають любов
    і вдихають усі твоі дивні вибрики.
    Конвертують усе це
    у серці своєму в музику,
    щоб вберегти тебе
    від всесторонніх вивихів.
    Ти можеш за них триматись,
    не будучи, навіть, друзями.

    Ці люди, як треба,
    навчать тебе знову дихати.
    Вони - твої ангели,
    сяють для тебе знаками.
    Вони вірять у тебе
    і вкажуть можливі виходи,
    без осуджень,
    без докорів...
    просто вірять у тебе
    ...ДЯКУЮ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (2)


  22. Нінель Новікова - [ 2019.05.26 12:26 ]
    Увечері Анна Ахматова (переклад з рос.)
    Дзвеніла музика в саду
    Щемким і невимовним горем.
    Так свіжо й гостро пахли морем
    На блюді устриці в льоду.

    Сказав мені: « Я вірний друг!» –
    Торкнувся сукні переможно.
    О, як з обіймами не схожі
    Ці дотики жаданих рук.

    Так пестять кішку або птиць,
    На вершниць дивляться граційних…
    Лиш сміх в очах його спокійних,
    У війнім золоті зіниць.

    Тужливих скрипок голоси
    Співають над нічним туманом:
    «Ти Небу дяку вознеси,
    Бо вперше тет-а-тет з коханим».

    2019



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (24)


  23. Володимир Бойко - [ 2019.05.26 09:40 ]
    Бурмосини
    Людям, вічно набурмосеним,
    Видається все не так.
    Набурмосені відносини
    Дошкуляють, як чиряк.

    Ні нещирі перепросини,
    Ні фальшивість обіймань,
    Не поможуть набурмосеним
    Перейти бурмосну грань.


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (11)


  24. Іван Потьомкін - [ 2019.05.25 21:57 ]
    ***

    Не по мені,
    як намір обганяє розум,
    як зверхницька мета
    здоровий глузд зміта...


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (2)


  25. Микола Соболь - [ 2019.05.20 10:12 ]
    * * *
    Недолугі хохли
    Віддали і меча, і кресало,
    І коня пропили,
    І свободу зміняли на сало.
    Стогне, плаче земля
    Її душу ізнов розіп'ято.
    Чути сміх москаля
    України довічного ката.
    20.05.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  26. Ніна Виноградська - [ 2019.05.14 08:03 ]
    Розцвітає черешня


    Розцвітає черешня у нашім саду,
    Білим цвітом траву навкруги засипає.
    Я думками до мами прилину, прийду,
    І її у весняному сяйві згадаю.

    Сяде рідна за стіл під черешню оту,
    Ляжуть руки її на худенькі коліна.
    Зніме болі й жалі, і душевну сльоту,
    І думками до діток-онуків полине.

    Ми розбіглися всі по далеких світах,
    І шлемо їй листи, а частіш — телеграми.
    Із черешні в саду білий цвіт обліта,
    Пелюстки, наче діти, злетілись до мами.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Прокоментувати:


  27. Ніна Виноградська - [ 2019.05.14 08:51 ]
    Де ти?
    Бджолиний рій
    Заплутався у платті
    Бузкового куща
    І так гуде!
    Троянда квітне
    Золотим багаттям
    І хвіртка хлипа —
    Де він, чуєш, де?

    Усе буяє,
    Світиться навколо,
    На грушах білих
    Ніби шовк фати.
    А думка студить
    Мозок охололий —
    Ти де, коханий,
    Рідний мій, де ти?

    Вже вечір фарби
    Накладає густо,
    Малює зорі
    Й місяць з висоти.
    Така краса!
    Але без тебе пустка.
    Питають квіти, яблуні —
    Де ти?!


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (2)


  28. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.11 20:55 ]
    Пряля
    Сонце зайшло, догорів обрій,
    ніч огорта, наче та хмара.
    Як же з тобою було добре!
    Та розумію, ми не пара.

    Долі, записані не в Книзі,
    сивої пряжі тонкі пасма -
    вітер гойднув — переплелися,
    поряд були, а тепер разом.

    Серце до серця шука стежку,
    тіло до тіла шука хвіртку.
    Пряля згори, сміючись, стежить:
    чи не пора обірвать нитку?

    Розпач накриє крилом чорним,
    смуток накриє крилом сірим,
    те, що здавалось навік вчора -
    іскра, і спалах, і згоріло.

    Вдосвіта встану, піду в поле -
    де моя хата і де жито? -
    плакати — падайте, сльози, в попіл!
    Що мені жати і як жити?

    Білим туманом печаль висне:
    не обминути того, така є
    доля тих доль, котрі не в Книзі.
    … Ріже нитки, сміючись, Пряля…

    2018




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  29. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.11 17:51 ]
    Втілення мрій
    Його я називала Кленом.
    Чомусь сподобався мені:
    За те, мабуть, що був зелений.
    В осінньому стояв саду.
    У жовтих барвах там дерева
    Принишкли, наче уві сні.
    Не чутно вітряного реву:
    Свій рух сповільнив у ряду.

    Так трапилось, що помилилась.
    Насправді звався він Шовкун.
    Надії бажані згубились.
    Зима постукала у дім.
    Звичайно, не сама, з Морозом.
    Він неабиякий дикун:
    Зелене листя заморозив,
    Попадали, на подив всім.

    Така подія сталась в Клена
    Чи Шовкуна, не знаю вже.
    Зосталась мрія лиш блаженна:
    Повинна дочекатись я
    Весни наступної і літа!
    Час плине швидко: та невже?
    Бруньки з’являються на вітах.
    В зелених барвах вся земля!

    11.05.2019
    Свидетельство о публикации №119051106299


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (4)


  30. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.11 14:57 ]
    Шилопоп ПЕРЕКЛАД
    ШИЛОПОП

    Я шилопоп! Имею честь!
    А это - сами знаете
    - Коль в вашей попе шило есть
    Вы целый день гоняете.

    Диваны, стулья и столы –
    Мои аэродромы.
    Конечно, есть еще полы,
    Они мне так знакомы.

    Магнитом тянет пол меня,
    Но я не унываю,
    Упал, поднялся и опять
    По комнатам гоняю!

    И пусть мой исцарапан нос,
    На лбу большая шишка,
    Мне абсолютно все равно!
    На то я и мальчишка!

    Автор: Митлина Мария


    Шилопоп (ПЕРЕКЛАД)

    Я шилопоп! Привіт усім!
    А це – я певен, знаєте,
    Якщо для шила - попа - дім,
    Ви день увесь гасаєте.

    Стільці, дивани і столи –
    Мої аеродроми,
    Звичайно, ще підлога є,
    Що теж мені знайома.

    Мене притягує вона,
    Та зовсім не журюся,
    Хоч падаю не раз щодня,
    Я знову підіймуся!

    На лобі ґуля від борні,
    А ніс в подряпин рисках,
    Усе це байдуже мені,
    На те я і хлопчисько!

    Таїсія Цибульська
    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (12)


  31. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.07 17:46 ]
    Еріс
    Рум'яне яблучко вона
    поклала ніжною рукою-
    і світ поглинула війна,
    і кораблі ідуть на Трою.

    Вожді, герої й вояки
    в фалангах, зімкнутих щитами,
    крокують в полум'я рядами
    і не збиваються з ноги.

    Ридають вдови й матері
    і, не ховаючи тривоги,
    принишкли на святій горі
    могутні олімпійські боги.

    Вже не Єлена, не казна,
    не слава - викупом любові
    струмує кров заради крові,
    війною живиться війна.

    Панують хитрість і брехня
    і квінтесенція підлоти -
    троянці вражого коня
    самі заводять у ворота...

    А що ж до цього призвело?
    Вже не повірити нізащо:
    прологом яблучко було
    з коротким висловом: "Найкращій"

    2018















    Рейтинги: Народний 5.42 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  32. Сергій П'ятаченко - [ 2019.05.05 11:12 ]
    ***
    Ці пагони, немов хино́вські стріли,
    пронизують навиліт теплу товщ.
    Травнева перша спека. І несила
    спинити шал і рух рослин і тіла.
    Кипить, кипить, кипить зелений борщ.

    А ти гортаєш гороскоп і пишеш,
    що вже немає спокою і рим,
    що овнам на весь рік – проблеми ли́ше,
    що ти пірнаєш в сон про сон про тишу,
    де глухне ватяно весняний грім.

    А тут щавель гостріє і гостри́ться,
    і теплий шал, і щем, і кропива.
    А тут таке, що там і не насниться,
    і мостить з моху пагоду синиця...
    Кажу ж: китай, зелена хинова́.


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (7)


  33. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.05 09:49 ]
    Коли у часі вигустіє сад
    Коли у часі вигустіє сад
    і мовчки стане, сивий, наді мною,
    слова, що проростали невпопад,
    укриються блаженною габою.

    І буде тихо. Біло - до весни.
    Верба, відомо, заколише: "Сни".
    Усе - мов сни.
    А там - і лусне брунькою малою.
    То вже й весна.
    То й жити нам з тобою.

    Натхненний хто (а може, ми удвох),
    сопілку візьме, зроблену з ліщини.
    Я буду мавка, ти - вродливий бог.
    І не знайдеться жодної причини,
    щоб не весніти.
    Потім... знов спочинем.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (9)


  34. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.01 15:51 ]
    До зустрічі
    Останній раз ходила по гриби.
    Сумують тихі верби край болота.
    Високі сосни вийшли на горби.
    З берізок облетіла позолота.

    О, сірий день, холодна далина,
    пронизана стрілою-колією,
    і сосни, що співають, мов струна,
    натягнута між небом і землею.

    О, рідна земле! Дай мені снаги
    здолати зиму і здобути весну!
    Хай нині я закована в сніги -
    напровесні, немов трава, воскресну.

    І літо знов дарунки принесе,
    а осінь в золоту покличе казку...
    Мій щедрий лісе, дякую за все.
    До зустрічі. Чекай мене. Будь ласка.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.27 11:27 ]
    Повірмо...


    Надія на янгола, трішки - на пана...
    Хіба поведенція Долі погана?
    Малюємо власні узори на шибах,
    присолиться (хай і здорожчала...) скиба.
    Відсотки-людва позбивалися в товпи.
    Вериги стискали, та бажані - мовби...

    Почнімо із себе - не з ближнього юди.
    Повірмо: прийдешнє змете халабуди.
    Але ж руйнувати доводиться сполом!
    Хай мова над нами - сяйним ореолом....

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  36. Тетяна Левицька - [ 2019.04.24 18:59 ]
    Ми сідаємо в човен
    Ми сідаємо в човен, і я не боюсь
    грізних вод, що бентежать, лякають.
    У руках дужих - весла, та Бога молю,
    щоб дістатися берега. Знаю,
    течія понесе на каміння, а там -
    водоспаду бурхливі потоки,
    та окрилено вірю, що запросто нам
    прихилити і небо широке!
    Заплисти у затоку зелених дібров,
    наша пристань чекає на щастя!
    Світ врятує любов, нас тримає любов!
    Коли віриш у себе - все вдасться!
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  37. Ін О - [ 2019.04.22 11:04 ]
    ...
    Навколо тумани...до кого ти йшла?
    Сорочка тонка та волосся вологе...
    Навшпиньки, ледь чутно торкалась підлоги.
    Бліда та русява, два білих крила...
    До кого ти йшла ще допоки пливли
    Хвилини містралей до цих видноколів?
    Лиш очі, що ледь споглядали спроквола,
    На сутінках тихо писали псалми.
    Два темних крила...і лиш пір'я услід...
    Стелила дороги з червоних півоній.
    І вітер мереживом винним на скроні
    Лягав, наче пісня, що падала в сніг.
    Звучали дороги - не чули волхви...
    Не зчулася й ти, загубивши корону
    Богів, що тобі голосили прокльони
    Над прірвою цих навкруги попелищ.
    До кого ти йшла у небесну блакить?
    Струнка, наче дзвін, та із крові зіп'ята...
    Дивися...як венами плавиться ватра
    І сивіє губ твоїх вистиглий плід.
    Молися! Ще ніч, ще не стихли слова...
    Лягає тепло у простерті долоні...
    Це наша країна жоржин та півоній!
    Це наша країна - два білих крила...
    До кого ти йшла?!


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (4)


  38. Ігор Деркач - [ 2019.04.22 10:31 ]
    З височини
    Минають ночі. Дні за днями
    летять у сиву далину,
    де сонце люляє весну
    і літо вже не за горами.

    А доля має на кону
    усе, що визріло між нами,
    іще не сказане словами
    і не доказане зі сну.

    Але за синіми морями
    і за широкими лісами
    птахи із вирію летять.

    І я радію – у віконце
    до тебе заглядає сонце
    і обіцяє благодать.

    04/19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  39. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.21 15:17 ]
    Перепливу цю ніч
    Перепливу цю ніч,
    перепливу,
    перелистаю долю,
    пролистаю,

    вогнем свічі,
    високої свічі,
    зігріюся

    і помолюсь...

    Настане
    світанок.

    А ніч - як море,
    темна хвиля б'є,
    і думи розгойдались до нестями.

    Десь там далеко - зоряні вігвами,
    десь там - розчинені гостинно брами,
    а я маленьким човником пливу,

    перепливу цю ніч,
    перепливу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (8)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.20 05:59 ]
    В апогеї почуттів
    Кохана, серцем тихо завесній,
    Чекає квітка на любові благо.
    Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
    Сідає джмелик чарівний на пагін.

    І вже тремтить суцвіття молоде,
    Вібрує все, хмеліючи від ласки.
    І струм єством окриленим іде,
    І всесвіт повнить ароматом казки.

    І чашечка троянди воскреса,
    Нектаром божим сповнена по вінця.
    Снагою рожевіють небеса,
    Немов закоханих щасливі лиця.

    В моїх обіймай, люба, завмирай!
    Жага чуттів буяє до знемоги.
    Ярило-Сонце нам дарує рай –
    Ми сповнюєм найвищу волю Бога.

    То ж вознесімось просто в небеса,
    І хай ця зустріч буде не остання.
    Бо шлях увись - це розквіту краса,
    Устелена пелюстками кохання!

    20.04.7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  41. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.18 21:35 ]
    Се подих слова
    Се подих слова.
    Дерево - як тіло,
    сухе, і тепле,
    і пропахле глицею.
    А ще душа,
    до сповіді доспіла,
    а ще ті сосни,
    що старими птицями
    клюють вітри.

    Дзвіниця. Тіні звіра.

    Се тіло поривається,
    і дихає,
    і знає бути
    золотою рибою.
    Крізь подихи і продихи
    як тихо є.
    Як голосно ворушить
    серце
    глибами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  42. Ігор Герасименко - [ 2019.04.18 17:17 ]
    Грiють землю,синь лоскочуть
    І мечами, і свічками кличете:
    "З криці й висі принципи візьми!"
    Пізно, милі білопінні грицики,
    білолиці лицарі весни!

    Ви, напевно, зиму всю батрачили,
    та зусилля не в пусту потрачені
    на роботу й квітоінститут,
    бо ростуть і на піску патриції,
    принци і під стінами цвітуть.

    Грицики - ви сильні і граційні!
    Закохався в січні і забув:
    не замовив у весни-кравчині
    ні жабо весільне, ні жагу.

    Вашими розкішними розетками
    (бо чітка натура і чіпка)
    ніжні килимки на луках зіткані
    з тихих за кульбабками зітхань.

    Вами розфарбованою зіркою
    не зникай, натхнення. І нехай
    тричі заповіти перепишете,
    поки знищить посмішки смітник -
    спромоглись ви, білокрилі грицики,
    обрій темнохмарний освітлить!


    04.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  43. олександр квітень - [ 2019.04.17 06:37 ]
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА (ізбіратєлям ЗЄлєнського
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА
    (ізбіратєлям ЗЄлєнського)

    Українська земля сплюндрована ,
    Пів-донбасу артою знесено ,
    А вони обирають клоуна,
    Бо їм неймовірно весело.

    Ллється воїнів з ран сукровиця ,
    А холопи з душею сірою,
    Завтра нам обирають клоуна,
    Бо сторіччями блазням вірили,

    Бо ж століттями в рабстві смажені,
    Та росли на полях совковості,
    Всім єством обирає ряжених,
    Дух кріпацтва в глухій свідомості ,

    Хата скраю з парканом підлості,
    А "ВІТЧИЗНА" звучить "ОТЄЧЄСТВО",
    Зранку молиться Богу ситості
    "ГРАЖДАНІН" України зречений.

    З окупантом брати навіки .
    "КЛЄВЫХ ПЕСЕН " мотив зіпсований ,
    Намугикує люд безликий,
    Щоби завтра обрати клоуна.....

    Знай не буде з Кремля прощення,
    Бо ж немає у нас майбутнього ,
    Аж допоки живе "НАСЄЛЄНІЄ",
    Громадянське суспільство з
    трутнями....

    Українська земля сплюндрована ,
    Пів-донбасу артою знесено ,
    А раби обирають клоуна,
    Бо ж рабам неймовірно весело.

    Олександр Квітень
    м . Мукачево


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (3)


  44. Олександр Сушко - [ 2019.04.15 14:03 ]
    Покора
    Лютуй, кохана, мовби та гюрза
    І розцвітай від бійки, наче мальва.
    Бурчи, вихлюпуй гнів,- я тільки за,
    А от у ліжку будь завжди ласкава.

    Хай штукатурка сиплеться зі стель,
    Від гніву щічки й носик аж бордові.
    Гримаска невдоволення - пусте,
    Під нею тепле озеро любові.

    Дружина - вередливе божество,
    Сьогодні гарно, завтра секс - розпуста.
    Борвію не противиться єство,
    Перечити стихії самогубство.

    І хоч ходжу постійно у сльозах
    Та злякано здригаюся від крику,
    Дружинонька - неклепана коса!
    Нехай такою лишиться довіку!

    15.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  45. Олександр Сушко - [ 2019.04.15 10:54 ]
    Весняний чар
    В шибку дзьбом вистукує шпак,
    Кличе стоси покинути книжні.
    Від Ерато отримано знак -
    Завесніло, брунькуються вишні.

    На ралець приблукало дівча,
    Шепче: - Дідо! Стрибай під запаску!
    У розмай із розгону помчав,
    Надчуттєву утнув свистопляску.

    Ох і гони! По шкірі мороз!
    А виною - весна-жартівниця.
    Я кохаюся завжди всерйоз,
    Хоч уже у поважному віці.

    Дві доби як нічого не їв,
    Душу й серце Венері намуляв.
    Тишу рвуть на шматки солов'ї,
    Аж захрипла кувати зозуля.

    Міць у чреслах (себе не впізнав)!
    Не дідок, а юнак безбородий!
    Ось така вона, казка-весна,
    Хай бере в оборот. Я не проти.

    15.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (15)


  46. Олександр Сушко - [ 2019.04.14 10:15 ]
    Охвітнє
    Я людоловом був усе життя,
    Невільницький налигач - красне слово.
    Натхненно славив синьо-жовтий стяг,
    Вишиванку, бандуру, рідну мову.

    Компонував сонетне експозе,
    В окрутну січу виштовхнув у плечі
    Своїх братів. Можливо й повезе
    Комусь із рідних вийти із хуртечі.

    Десь там - трутизна гніву, смертна чадь,
    Безплідну рінь виорюють снаряди.
    Поетова ж стезя - перо, не рать,
    Потрібно берегти від куль талантик.

    Дивання сотня на один копил,
    За Україну - на словах, горою.
    Посмертний славень, жалісливий квил,
    Для тих, хто впав навік на полі бою.

    P.S.:

    В інеті сльози, регітня, бла-бла,
    Оплакуються віртуальні крипти.
    Страждає псевдотворча омела
    У Спілці та на пляжах у Єгипті.

    14.04..2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.12 12:11 ]
    Тверезо
    1

    Перефарбується сіре і жовте,
    злине поземне, утоптане в гальку...
    Ви не мовчіть, а жаління промовте.
    Вдарить у стелю підпиляна шалька.

    Мегаарена, цяцьковані стіни,
    перекидаються столик і лезо.
    Знову апное... і кров України...
    Я додивлюся це шоу тверезо.

    2

    Пальці - униз. Добивають і плачуть...
    Сонячно, тепло, тож нумо на дачі.
    Вгору - часник...
    Ось розквітне красоля.
    Гречечку сію, оспівую волю...

    Знову гостинці від зайця, синички...
    Не шикуватися входить у звичку.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  48. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 17:12 ]
    Розплата
    Радість німа померкла,
    Чорно поліг курай.
    Тут, у траншеї,- пекло,
    Там, біля жінки,- рай.

    Душі блукають лезом
    Без маяків, сліпма.
    В небі згорають весни,
    Миру в умах нема.

    Дивно, а я ще цілий,
    Сніг доторкнувся скронь.
    Родичі на прицілі,
    Ангел кричить: - Вогонь!

    Куля у серце коле,
    Взяти не встигнув ляк.
    Корчиться Дике поле,
    Плаче свята земля.

    11.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  49. Тетяна Левицька - [ 2019.04.11 11:49 ]
    Рапсодія любові
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки. 
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  50. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 11:08 ]
    Богиня
    Тобі навіщо жінка здалась?
    Як пупс? Придаток до трусів?
    Ану, сідай но, буду зараз
    Крутити дулю на нозі.

    Відомо, я тобі не мамка,
    Уріжу правдою під дих:
    Жона для тебе забаганка,
    Красива лялька для утіх.

    Її стонадцять раз у гніві
    За день матюччям обіклав?
    То будеш вічно нещасливим,
    Помреш без ласки і тепла.

    Украв жар-птицю чорт на муку,
    Щось про любов їй верещав.
    Тепер зробив із неї курку,
    Поставив стражем до борща.

    Лечу за Божим повелінням,
    З тобою ж панькатись облом.
    Мене покликала богиня,
    В альков, на ложе, під крило...

    11.04.2019 р.

    Уперед!

    Курочка ряба сокоче півню,
    У альков запрошує: "Анум!".
    Як уздрієш неземну богиню -
    Не барись! Стрибай у пелену!

    Глянь - довкола "скрипки" і "валторни",
    "Контрабаси" та "гітар" пуки!
    Конкуренти ж - парубки моторні,
    Цуплять "інструменти" з-під руки.

    Не сиди, неначе цвях у гузні!
    Хочеш меду - вулик потруси!
    Бог-Ерот сміливцеві союзник,
    Помагать не буде байбузі.

    Уперед! На абордаж! В отави!
    А коли настане вже каюк -
    Будеш день і ніч ловити гави,
    Спатимеш хоч вічність у раю.

    10.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   120