ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2022.07.04 23:13
У місті тиша, як в селі,
Та не літають журавлі
І солов'я не чути.
Вишневі зорі вдалині,
Чомусь нагадують мені,
Сюїти незабутні.

Вертає думка повсякчас,

Володимир Бойко
2022.07.04 16:20
Зайнялася трава,
Спалахнули дров
І згоріла москва.

Здичавілий шойгу
Дременув у тайгу
І замерз у снігу.

Ніна Виноградська
2022.07.04 14:15
Поранені, нескорені, побиті
І зрадою, й підступністю русні.
Що танками по зеленавім житі
Й смертями в цій неназваній війні.

Отій, де плаче нині кожна мати,
Яка чекає вісточки синів.
Міста розбиті і згорілі хати,

Олександр Бобошко Заколотний
2022.07.04 13:49
Війна – це не лише коли «Ура!»,
але й коли і рани, й руйнування,
і, втративши душевну рівновагу,
плетешся ночувати до метра.
А там навколо мармур і граніт.
І трохи менше чути,
як гримить.

Ярослав Чорногуз
2022.07.04 08:06
Нічка огорне, нічка зоріє,
Видива сіє ясні.
Знову прийшла ти, лагідна мріє,
У дивовижному сні.

Приспів:
Хвилі волосся, хвилі волосся,
Ніжні, як море вночі.

Микола Соболь
2022.07.04 06:27
Тихими кроками, стишено
небо сіріє в імлі.
Буря прикрилася тишею.
Чи те здається мені?
Скоро розродиться хвищею,
люттю, борвієм в зелі.
Силами правиться вищими.
Ніч настає на землі.

Віктор Кучерук
2022.07.04 06:10
Хоча борвій нарешті вщух
І зник у смерках, як примара, –
Холодні крапельки дощу
Сочились довго ще крізь хмари.
Неначе плакали світи
За нелюдів страшні провини,
Бо клятий присмак гіркоти
Вчувався в кожній крапелині…

Ігор Шоха
2022.07.03 23:20
                    І
В ауру часу... у чашу надій,
а не у пащу війни... у прибій
падає сонце за обрій...
за течією... у гирлі ріки
мого життя, де тасує роки
вік водолія суворий.

Євген Федчук
2022.07.03 21:08
В півтемряві заїжджої корчми
Два козака-товариша зустрілись.
На лавці попід стінкою усілись,
Поки іще не занятій людьми.
Замовили по кухлику за стрічу
Та за здоров’я випили обох.
Чим-чим, а цим вже не зобидив Бог.
Та так, напевно, козакам і личить.

Сергій Губерначук
2022.07.03 14:43
Шапіто веселий!
Я дивлюсь і сміюсь!
Ловко!
Ха!
Хула-хуп упаде.
Компроміс.
Цирк закривсь.
Змовкло!

Іван Потьомкін
2022.07.03 12:06
Ще як не став ненависним Саулові,
Давид під пальмою трудився
Над котримсь зі своїх псалмів.
Скліпив повіки, довіривсь струнам гусел...
Мовби зі сну прокинувсь,
Бачить: шершень доїдає павука...
«Яка ж несправедливість, Боже,-
Одвернувсь юнак

Микола Соболь
2022.07.03 08:03
Спогади затесалися скабкою під нігтем.
Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
Протирала окуляри доля брудним віхтем.
Тому, певно, і не бачу свята.
Закувала зозуленька на Миколи в травні.
На городі сходили бур’яни.
Відбивала чиюсь вдачу зозулиця справно.

Віктор Кучерук
2022.07.03 06:14
Якщо візьму й поставлю ціль,
То я, завжди легкий на спомин, –
До вас іще вернусь звідтіль,
Де повно рідних і знайомих.
Стривожу кожного отим,
Чим зміг йому запам’ятатись,
Коли веселим чи сумним
Міг віршів ряд декламувати.

Ярослав Чорногуз
2022.07.03 00:37
Мерехтять смарагдами берези,
Сонечко пливе за небокрай.
Гомонить із вітром сад поезій,
Цей -- руками виплеканий — рай.

Усмішки трояндові навколо
Садівник розсипав, наче сни --
Поміж верб, нахилених додолу --

Володимир Невесенко
2022.07.02 22:42
Там гривні дроблять на рублі
і «маєм» обзивають травень,
в чужому місяться котлі
і чужакам співають славень.

Така ось правдонька жасна.
Згадав – аж холодом війнуло;
Вже скільки осеней минуло,

Вікторія Лимар
2022.07.02 19:06
За мотивами жахливих подій, що сталися 27.06.2022
в місті Кременчук Полтавської області, в торгівельному
центрі «Амстор».

Нашіптувала наче доля:
«Нездужаєш? Лишайся вдома.
Біль головна – потрібен спокій,
Не їдь наразі на роботу».

Микола Дудар
2022.07.02 15:16
Простий хлопчина. Не з Полісся…
Хоч і задиристий як грім…
Зустрінеш - випрямись - не бійся
Достатньо праведности в нім…

Якщо, бодай, не росіянин…
Без злого умисла бодай…
В житті Господньому - мирянин

Галина Кучеренко
2022.07.02 12:20
Кати не ймуть віри - ти досі живий!
Спотворюють вимір проклятих подій,
У злобі скаженій рвуть небо на шмаття,
Лишають по собі криваві багаття…

Черговий день світла руйнується жахом,
Насіяно в житі кривавого маку.
Мордують тебе ненажерно й запекло

Редакція Майстерень
2022.07.02 11:32
Гаррі (Юрій) Табах (Гэри Табах, англ. Gary (Yuri) Tabach) — американський військовий діяч, капітан 1-го рангу жорстко про ситуацію в Україні і навколо України.


Ольга Олеандра
2022.07.02 10:26
Бувшії люди, нібито браття.
Парость імперського горе-прокляття.
Сповнені жовчі, просякнуті нею.
Суне отрута понад землею.

Згублених душ спорожнілії скіти.
Згубною гниллю щедро залиті.
Дірки в дахах хтось ретельно надряпав.

Микола Соболь
2022.07.02 08:16
Про любов не пишеться ні слова,
про кохання серце теж мовчить.
Не життя, хтось скаже, а полова,
не людина – здичавілий сич.
Нехай кажуть. Що мені пересуд?
Друзів не нажив, а ворогів…
але й ті, як лід весною скреснуть.
Не таю на жодного свій гнів.

Віктор Михайлович Насипаний
2022.07.02 08:05
Кілька слів зв’язать не може
По – англійськи впертий Рома:
- То мені не треба, схоже.-
Він бурмоче в школі й вдома.

- За кордон колись захочеш,-
Каже вчителька дитині,-
Як ти там без мови, хлопче,

Ярослав Чорногуз
2022.07.02 00:44
Вже не вперше я стикаюся на сайті “Поетичні майстерні” з провокаційними віршами Ігоря Шохи та його клонів, де звучить зневага до прадавньої нашої предківської віри рідновір’я, язичництва: Процитую: Бо у храмі Духу до сих пір базарює секта галаслив

Ігор Шоха
2022.07.01 12:51
Не існує містики і див
і не виникає із нічого
віра у цілющі сили Бога...
кожен має те, що заслужив,
хоч буває, має більше того.

Віруєш, не віруєш – цінуй
те, що як навіяне дається

Дума Козак
2022.07.01 10:01
Тепло дарує надмір літо,
а у повітрі – білий сніг!
То липи пригощають цвітом,
що пухом тулиться до ніг.

У Коломиї квітнуть липи
і тридцять три зі знаком «плюс»,
а за вікном – воєнний липень,

Олена Побийголод
2022.07.01 07:51
Із Олексія Костянтиновича Толстого (1868)


                    Вся земля наша велика и обилна, а наряда в ней нтъ.
                                        Несторъ. Повсть времянныхъ лтъ

1
Сідайте, дитинчата!

Віктор Кучерук
2022.07.01 05:34
Не вір, що я забути зможу
Тебе в далекій стороні, –
Що серед гурту перехожих
Хтось кращий стрінеться мені.
Не вір, що серце кине туга
І зникнеш ти з моїх думок, –
Що я не виконаю вдруге
Тобі назустріч певний крок.

Ніна Виноградська
2022.06.30 21:32
А світ мовчить, заляканий від зла,
Яке створило із добра руїну.
Не хочу, щоб сказали, що «була»,
Про дорогу стражденну Україну.

Щодня за нас вмирають вояки,
А над полями позлітались круки.
В червневий день гарячий і гіркий

Ярослав Чорногуз
2022.06.30 21:16
Буде в мене красуня-жона,
Я просив тої ласки у Бога,
Оминула ти мого човна,
Ти пройшла, як торпеда, повз нього.

ПРИСПІВ:
Наталі ти моя золота,
Рветься листя на вербах зелене…

Євген Федчук
2022.06.30 20:40
В задумі сидів скіфський цар Аріант
На березі над Гіпанісом.
У гостях у нього днів кілька назад
Архонт був із Ольвії. Звісно,
Стрічав Аріант дуже добре його,
Торговий партнер бо, доречі.
Зерна продавали у місто свого,
Купляли потрібні там речі.

Тетяна Левицька
2022.06.30 13:31
Гриміло у небесній високості,
Здригалася від жаху хмура вись.
Борвій, так шаленів у спраглій брості,
Що явір перелякано хрестивсь.

Струм блискавки розсік твердь небосхилу,
І забасив розгніваний Перун.
Ушкварив дощ, як із відра, щосили,

Ігор Шоха
2022.06.30 13:09
                І
Колись були ми не такі
як нині... що й казати?
Хоча літа мої тяжкі,
не хочу помирати.
Поїду, може, у село,
де рідного – нікого,
зате згадаю, як було,

Віктор Кучерук
2022.06.30 04:58
Треба вірші складати
Про безмежно сумні
Незліченні утрати
В найжахливіші дні.
Стану більш говорити
Не про звідані сни,
А про кров’ю политі
Українські лани.

Дума Козак
2022.06.30 04:43
Ти вигадав свою любов,
коли гойдав орелю часу,
страхи одвічні поборов,
а з ними… і надії разом.

Та мішанина сподівань
чогось блаженно-неземного
і завела тебе за грань,

Шон Маклех
2022.06.29 23:21
Вічність – там, за дверима,
За порогом, що встелений шовком
Осені.
На заплавах ріки імен
Плавають черепахи:
На панцирах знаки:
Письмена народу забутого:
Читай.

Дума Козак
2022.06.29 15:25
Хто гроші заробляє, хто карбує,
у інших є до збору інтерес…
Той моніторить, що твориться всує,
та контролює хтось увесь процес!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Тименюк
2022.06.28

Хелен Норвуд
2022.06.17

Філософ Олександрович Хмара
2022.06.16

Олександра Самойленко
2022.05.24

Іронія Я
2022.05.20

Віолетта Лі
2022.05.18

Іван Григорків
2022.05.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Тетяна Левицька - [ 2022.07.04 23:42 ]
    Зорелітний
    У місті тиша, як в селі,
    Та не літають журавлі
    І солов'я не чути.
    Вишневі зорі вдалині,
    Чомусь нагадують мені,
    Сюїти незабутні.

    Вертає думка повсякчас,
    Коли любов плекала нас,
    Ще кілька років тому.
    Ладнала кладочку хитку,
    Ступала боязко в ріку,
    Мандрівку невідому.

    Пливла лебідкою туди,
    По срібнім шепоті води,
    Назустріч дивній долі,
    Де насипали небеса,
    Сусальні зернята вівса,
    У трепетні долоні.

    Де хвиля цілувала плес,
    І танцювали полонез
    Яскраві зореліти.
    Наздоганяли бистрину,
    Струну торкали неземну —
    Зійшла душа з орбіти.

    04.07.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  2. Володимир Бойко - [ 2022.07.04 16:47 ]
    Люті думки у три рядки
    Зайнялася трава,
    Спалахнули дровá
    І згоріла москва.

    Здичавілий шойгу
    Дременув у тайгу
    І замерз у снігу.

    Препаскудне пуйло
    Не відмиє мурло
    Ні за яке бабло.

    Від зорі до зорі
    У московській дірі
    Скавулять брехнярі.

    Кожен день у кремлі
    Винаходять граблі,
    Щоб цікаво жили москалі.



    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (2)


  3. Віктор Кучерук - [ 2022.07.03 06:05 ]
    * * *
    Якщо візьму й поставлю ціль,
    То я, завжди легкий на спомин, –
    До вас іще вернусь звідтіль,
    Де повно рідних і знайомих.
    Стривожу кожного отим,
    Чим зміг йому запам’ятатись,
    Коли веселим чи сумним
    Міг віршів ряд декламувати.
    Нехай уже не наяву,
    Але між небом і землею, –
    Відроджусь я та оживу
    В словах пророщених душею…
    03.07.22



    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (4)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.03 00:39 ]
    Трояндові усмішки
    Мерехтять смарагдами берези,
    Сонечко пливе за небокрай.
    Гомонить із вітром сад поезій,
    Цей -- руками виплеканий — рай.

    Усмішки трояндові навколо
    Садівник розсипав, наче сни --
    Поміж верб, нахилених додолу --
    Щоб не так журилися вони.

    Чистота повітря кришталево
    Пахощами ніжними вгорта...
    Небо з поволокою, липневе --
    Марево, як мрія золота!

    2 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  5. Микола Соболь - [ 2022.07.02 08:27 ]
    * * *
    Про любов не пишеться ні слова,
    про кохання серце теж мовчить.
    Не життя, хтось скаже, а полова,
    не людина – здичавілий сич.
    Нехай кажуть. Що мені пересуд?
    Друзів не нажив, а ворогів…
    але й ті, як лід весною скреснуть.
    Не таю на жодного свій гнів.
    Не шукаю Бога серед лісу,
    там живуть мольфари та вітри.
    Відчуваю під життя завісу,
    що посіяв трохи десь жури.
    Але те без умислу лихого
    мо’ свідомо, але швидше ні.
    То ж куди так стелишся, дорого?
    Таємницю прочини мені.
    02.07.22р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.30 21:16 ]
    Наталі (пісня)
    Буде в мене красуня-жона,
    Я просив тої ласки у Бога,
    Оминула ти мого човна,
    Ти пройшла, як торпеда, повз нього.

    ПРИСПІВ:
    Наталі ти моя золота,
    Рветься листя на вербах зелене…
    Вийшла заміж чому за мента,
    А чому, а чому не за мене?

    Я почав, я почав випивать,
    Бо не я п`ю тих любощів меду,
    Поки лікар-нарколог, мов тать,
    Не зашив мені в спину торпеду.

    ПРИСПІВ:
    Наталі ти моя золота,
    Рветься листя на вербах зелене…
    Вийшла заміж чому за мента,
    А чому, а чому не за мене?

    Наталі ти моя золота,
    Скоро стану циганським бароном,
    Утечеш ти тоді од мента,
    Золоту одягнеш ти корону.

    ПРИСПІВ:
    Ах, життя, небезпечна це гра,
    Сяє листя на вітах зелене,
    Наталі ще старіть не пора,
    Тож виходь, моє серце, за мене!

    1.01.7521 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  7. Тетяна Левицька - [ 2022.06.30 13:38 ]
    Стихія
    Гриміло у небесній високості,
    Здригалася від жаху хмура вись.
    Борвій, так шаленів у спраглій брості,
    Що явір перелякано хрестивсь.

    Струм блискавки розсік твердь небосхилу,
    І забасив розгніваний Перун.
    Ушкварив дощ, як із відра, щосили,
    Сховав смичок у спориші цвіркун.

    Мов куля луснула вагітна хмара,
    І розплескалась зливою сповна.
    Кремезний дуб давно дощами марив,
    А я подумала, що то — війна!

    30.06.2022р


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  8. Дума Козак - [ 2022.06.29 15:53 ]
    Тоталконтроль

    Хто гроші заробляє, хто карбує,
    у інших є до збору інтерес…
    Той моніторить, що твориться всує,
    та контролює хтось увесь процес!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (1)


  9. Тетяна Левицька - [ 2022.06.29 10:50 ]
    Крик душі
    Тиша у місті гнітюча,
    Привидами — ліхтарі,
    Плаче розтерзана Буча
    На українській землі.

    Збитки рахує Гостомель,
    Гоїть стигмати Ірпінь.
    Київ тікає із дому,
    Від громових потрясінь.

    У Маріуполі всюди
    Горя соснові хрести!
    Чом же не здохне той Юда? —
    (Боже Всевишній, прости!)

    Ірод проклятий, убивця,
    Гаспида вірний лакей!
    Нелюду пекло хай сниться,
    Стогони вбитих дітей!

    Хай же щоночі від жаху
    Погань огидна тремтить.
    Боже, зведи кату плаху,
    Людство від зла захисти!

    Порохом, смутком, одчаєм
    Повниться завтрашній день.
    В неба світ щиро благає
    Миру і благословень!

    28.06.2022р.





    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (6)


  10. Віктор Кучерук - [ 2022.06.27 06:41 ]
    Мабуть
    Мабуть, крізь просторінь та час
    Я йшов занадто швидко
    І розгубив увесь запас,
    Бо власності не видко.
    Мабуть, не так, як треба жив
    І рухавсь хибним шляхом,
    Якщо куштую хліб чужий
    Під незнайомим дахом.
    Мабуть, все склалося не так
    І рушиться понині,
    Якщо дарований піджак
    Стовбурчиться на спині.
    Мабуть, кохав колись не тих,
    Або лукавим вірив,
    Якщо набрався стільки лих,
    Що горю втратив міру.
    Мабуть, писалося не те,
    Чого хотіли люди,
    Якщо без роздумів зітер
    Призначене огуді.
    Мабуть, спинившись серед жнив,
    Я маю порадіти,
    Адже чимало пережив,
    Блукаючи по світу.
    27.06.22



    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (4)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.27 00:06 ]
    Буйноліття
    Дотліває серед віття
    Сонячне багаття.
    Одяглося буйноліття
    У вечірнє плаття.

    Розлила по небу чари,
    Витягла з пуделка* -
    Рожевенько-біла хмара --
    Ніжна, як веселка.

    Ще виспівує у гіллі
    Пташечка лірично.
    Прохолоду, легіт милий
    В сад вечірній кличе.

    26 червня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  12. Тетяна Левицька - [ 2022.06.25 18:26 ]
    Невідворотний
    Своя сорочечка до тіла ближче,
    та вже навчилася терпіти біль.
    Глянь, скільки бідолах на попелищі,
    без рук і ніг... Не сип на рану сіль...

    Недосконала, стомлена, самотня,
    і зморшка невигойна на чолі.
    Старіють всі, процес невідворотний,
    на цій, не нами створеній, землі.

    І я колись була, мов чайна ружа,
    що струшувала сльози в кропиву.
    Люби таку, як є, прекрасний друже.
    А ні, то ні, і це переживу!

    24.06.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (10)


  13. Тетяна Левицька - [ 2022.06.23 22:07 ]
    Довгоочікуване щастя
    Шляхетний чоловік і жіночка тендітна,
    Зустрілись восени на тротуарі долі.
    В минулих спогадах життя одноманітне,
    Здавалося, відіграні важливі ролі.

    Вона таїлася у мушлі від облуди,
    А він шукав взаємності в очах блаженних.
    Боялась осуду, завжди, що скажуть люди,
    Плекав самотину у клопотах щоденних.

    Вітри в гіллі полохали багряне листя,
    Позаду битого шляху важка знемога.
    Попереду мороз, зими сльота драглиста,
    І марні сподівання, на опору Бога...

    Та надсилав Господь не раз, не два, а тричі,
    їм рятувальний човен у бурхливу повінь!
    А він чекав на загадкову Беатріче*,
    Вона лиш Данте** марила — чудова повість.

    Щасливий випадок і погляд сокровенний...
    Бентежний дотик рук і таїни причастя...
    Таке прекрасне, неймовірне, незбагненне,
    Намріяне довгоочікуване щастя.

    Безмежний космос один в одному відкриють,
    І будуть йти до зір захоплені, вродливі,
    Тримаючись за небеса над чорториєм.
    Одна душа на двох, а інше не важливо.

    Беатріче* — платонічна "муза" Данте
    Данте** — італійський поет, мислитель, богослов.


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  14. Тетяна Левицька - [ 2022.06.22 11:21 ]
    Хоч літа минають
    Виноград здичавів, повсихали груші,
    І корінням вишні з вербами сплелись.
    Лиш бузок духмяний огортає душу
    Ніжним розоцвітом, як було колись.

    Висохла криничка, заросла стежина,
    Клен, давно зів'ялий, Богу відмоливсь.
    Тільки черемшини біла хуртовина
    Навкруги кружляє, як було колись.

    Грузне в землю хата, і сутулить плечі,
    Більш не вудить комин золотаву вись.
    Лиш окрай дороги кошики лелечі,
    Пташенят голублять, як було колись.

    Плачуть за минулим вікон очі сиві,
    Тин — старечим дідом — світом занудивсь.
    Хоч літа минають, пелюсткові зливи
    Серце напувають, як було колись.

    20.06.2022р


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  15. Віктор Кучерук - [ 2022.06.22 05:42 ]
    * * *
    Срібляться високо вгорі
    Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –
    Дрімає тиша у дворі
    В обіймах сутінків прозорих.
    Стоять дерева, як стовпи
    Глухі, беззвучні, нерухомі, –
    Лише з листків спадає пил
    Коту заснулому за комір.
    Витає запах в’ялих трав,
    Повзе від річки прохолода, –
    І я таким спокійним став,
    Яким не був іще відроду.
    Втопивши погляд у пітьмі,
    Сиджу зраділо біля хати,
    Бо вірші пишуться самі, –
    Потрібно лиш запам’ятати…
    22.06.22





    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (4)


  16. Тетяна Левицька - [ 2022.06.20 12:39 ]
    Я не бачу тебе...
    Я не бачу тебе більше поряд зі мною.
    Ми, як небо й земля, та навіщо, чому?
    Ти розбурхав смиренне повіддя струною,
    Ув очах очеретових знову тонув.

    В воду камінь шубовснув, немає і сліду,
    Розпливлись колом брижі по плесі живім.
    Невідомо коли я сюди ще приїду,
    І на всі запитання твої відповім.

    Відсахнуся від ніжності, може, повіриш?
    І пройдуся навшпиньках повз тебе в юрбі.
    Ще не зовсім чужий, та немає довіри,
    Ще не зовсім чужа, та не рідна тобі.

    З того часу води утекло так багато
    В Чорне море, не видно крутих берегів.
    Ту п'янку бузину, що цвіла біля хати,
    не зірвати тепер, якби хто не хотів.

    Нас єднав оксамитовий острів любові,
    Відшуміла тополя і тільки ріка
    Спрагло п'є з джерела наші сни вечорові...
    Відпусти, якщо можеш, і не дорікай...

    20.06.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.20 04:34 ]
    Не сумуй
    Не сумуй, кохана, дні осінні
    Ще далеко хмарами пливуть...
    Я життя віддав би по краплині
    За кожнісіньку твою сльозу.

    Скільки ще, скажи, за небокраєм
    Накує зозуля щастя літ?
    Хай же серденько твоє не крають
    Ні скорботи, ні гіркі жалі.

    Так, не оминуть нас дні похмурі,
    І лихі часи своє візьмуть...
    Тільки душу чуйну не занурюй
    У жахну одчаю каламуть.

    Усміхнися, люба, хай перлини
    Зацвітуть на місці гіркоти.
    Я життя віддав би по краплині
    Лиш від щастя плакала щоб ти!

    20 червня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  18. Микола Соболь - [ 2022.06.19 09:39 ]
    Волошки
    Літо спивають волошки
    і небо синє до дна –
    опілля житнього брошки
    вас не лякає війна.
    Плачуть рясні зорепади,
    цвіт омивають дощі.
    У вигромі канонади
    тяжко стає на душі.
    Ходять у полі лелеки,
    бджоли за медом летять…
    Скільки тут літньої спеки?
    Присмак вже осені свят.
    Квітніть, благаю, ще трошки
    нерви коли на межі
    ви, мої милі волошки, –
    ліки нужденній душі.
    19.06.22р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (4)


  19. Хелен Норвуд - [ 2022.06.19 01:11 ]
    у душі
    Моє чорне крило, - моя ніч оксамитова, зорі, -
    прошепчу тобі тихо - "Чекаю не "для", а "так..."
    Просто так буду вписана в сяйво твоїх історій...
    що прозорі, мов крапля дощу, хоч гіркі на смак.
    Прошепчу тихо-тихо... - "Будь світлом чи, хочеш, тьмою..."
    Не мовчи, як година лиха торкнеться душі.
    Там тепло і спокійно за сутінками-стіною... -
    не обпалять крила твої темні
    палкі
    вірші.
    Осліпляючі промені сонця - одна сторінка. -
    тайна книги ховає луни світловий кришталь.
    Я впліту у волосся тінь ночі живим барвінком
    та прикрию вірою осінь в очах - печаль.
    Обійму твою душу, - мені не потрібні руки...
    Серцем легко, без натяків прямо душі торкнусь.
    Не рятую, не бавлюсь.

    Ти тиші послухай звуки...
    Що невпинно линуть до неба тепер чомусь.

    06.12.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Деркач - [ 2022.06.18 19:21 ]
    Довга дорога безмовності
                І
    Імперія щезає у імлі,
    а заодно і нелюди ординці.
    Шукають долю нації малі,
    виборюючи волю наодинці,
    і сіються, і родять на землі
    пасіонарні люди... українці.
                ІІ
    Лишаються якихось кілька літ
    із сорока – блукання по пустелі...
    і поки в’яне на калині цвіт,
    поети, скоморохи, менестрелі –
    які не є, не завоюють світ.

    Війна – лише для воїна робота.
    У кожного лише одна забота –
    відвоювати крадене... але й
    біда, коли керує фарисей
    і поки поклоняємося чорту,
    у нас і чукча буде Моісей.
                ІІІ
    Вітрами розвівається полова,
    а от зерно іде у закрома...
    отак і люди... немічна юрма,
    як правило, ніяка, безголова...
    і їй усюди буде зайва мова,
    де біомаса нації – німа.

    06/22


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.18 16:12 ]
    Веселе божевілля
    Мій саде, здрастуй, дорогий,
    Я так стужився за тобою.
    Улий поезії снаги,
    Хай чуйну душу заспокою.

    Хай серце трепетне дзвенить
    Новими ніжними піснями,
    І в'ється-тчеться слова нить,
    І променить під небесами.

    Куйовдить вітер коси віт,
    І гне, гойдається на гіллі,
    Землі і висі шле привіт
    В своїм веселім божевіллі.

    І спеку хмарою гнузда,
    І повертає прохолоду.
    І їде, їде хмарний дах,
    І нам дарує насолоду.

    І пестить сад весь навмання,
    І радість за собою кличе.
    І навіть злюще вороння
    Уже покаркує лірично.

    18 червня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  22. Хелен Норвуд - [ 2022.06.17 22:40 ]
    Новое./ сказки Фортуны не для меня.
    Увы, я не верю в фортуну, не верю в случай.
    Знаю точно, что только мы вольны создавать.
    Полагающихся на звёзды, ждут только пески зыбучие.
    В сказках бывает иначе, но в них умеют красиво лгать.

    Мы ставим сами себе запреты, условия, грани.
    Ищем смыслы в смыслах, - разбивая на части мир.
    И снова, снова идём... оставляя на теле раны,
    Протирая выдуманными условностями себя до дыр.

    Мы можем соприкасаться душой по-разному...
    но... я точно знаю, что настоящее отдается в сердце теплом.
    Остальное - мишура, наши страхи, прикрытые перьями-стразами...
    Вот только смахни все это и чистый блеск станет битым стеклом.

    Я знаю, что горячо в груди бывает раз в жизни.
    И если чувствуешь что-то за гранью - сохрани, пойми.
    Оно не уйдет, но рискует потеряться непризнанным...
    И останется зримым, но таким же далёким, как звёзд огни.

    17.06.2022.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Прокоментувати:


  23. Сергій Губерначук - [ 2022.06.17 16:41 ]
    Знову розвидніли озеро…
    Знову розвидніли озеро
    зорі – прозорі дні,
    мініатюрні прообрази
    безсоннів на полі снів.

    Знов прилетіли з космосу
    жаби по комарів,
    мініатюрні прообрази
    права на полі слів.

    22 березня 1989 р., Київ



    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2) | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 58"


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.14 22:54 ]
    Чаклунка*
    Ти покличеш мене на світанні,
    Як ранкова засяє зоря.
    Заквітує взаємне кохання,
    Океани осяє й моря.

    Я не бачив такого ніколи
    Наяву і у мареннях-снах.
    Як буяє у серці й довкола,
    Наче молодість, вічна весна.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.

    В несказанному цьому величчі -
    Таїна дивовижна снаги.
    Знову врода цвіте на обличчях,
    Наче ми - всемогутні Боги.

    І немовби незвідана сила
    Нам нові відкриває світи...
    І підносить, неначе на крилах,
    У святі небеса доброти.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  25. Віктор Кучерук - [ 2022.06.13 08:45 ]
    * * *
    Безупинне хвилювання
    Відпочити не дає, –
    Обпікає жар кохання
    Серце радісне моє.
    То воно стукоче дзвінко,
    То не чується ніяк, –
    Закохався в юну жінку
    Дід зненацька, мов юнак.
    Став голитися щоденно
    І ходити без ціпка, –
    Невтомленний та натхненний
    Ситим і натощака.
    Хоч недавно довго корчивсь
    Від недуг і помирав, –
    Я учора в річку скочив
    Та ушир її здолав.
    Потім, наче ящір шустрий,
    Умостився нашвидку, –
    Потягнувся, аж до хрусту
    У суглобах, на піску.
    І відразу легко стало
    На піщаному горбі,
    Мов мене поцілувала
    Та, що вимріяв собі
    В сні короткому, як радість,
    І солодкому, мов мед,
    Вже до любощів не ладен
    Перевтомлений поет.
    Довго зводячись на ноги,
    Під людську сміховину, –
    Я кусав уста вологі
    І радів ще довго сну.
    13.06.22


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  26. Нінель Новікова - [ 2022.06.10 13:10 ]
    Бетховен Іоанн Богомил Переклад із рос.мови
    Бетховен, Бетховен,
    Наче бог той безсмертям повен.
    Героям-першопрохідцям брат по крові
    Бетховен.

    На столі запилюжена пачка – дукати.
    Хотів би – та не повернеш назад ти.
    Тіло зносилося, глухувата старість.
    Спадщина здуру хтозна кому дісталась.

    Таємна поліція очей не спускає, висліджує.
    Інфлюенца кінець неминучий наближує.
    Цироз печінки. Отруєний страждалець палкий.
    Роки самотності та гоніння далися взнаки.

    Не устиг стулити очей – поліція з обшуком наскочила.
    І як поєднати гоніння із Добрим Промислом?

    На столі томик Гейне та рукопис Шиллера.
    Чиясь рука послання у розмовному зошиті вивела.
    Рукописи оцінені у десять тисяч дукатів.
    Недописана соната обірвалася на першім фатальнім стакато.

    Упав зі стільця, відкинувся. Скінчилось нарешті все це.
    Зупинилося земне – запрацювало духовне серце!
    Друзі поплакали. Ховання призначено на четвер.
    Дорого поплатився той, хто устрій світу відкинув –
    помер.

    09.06.2022


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.47)
    Коментарі: (4)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.10 02:25 ]
    Дама під вуаллю
    Замовчу, затужу, запечалюсь,
    В тогу смутку душею вгорнусь...
    І у чорному дама з вуаллю
    Під балконом застигне чомусь.

    Ти не край мого серденька, туго,
    Вже мелодії чую сумні.
    Ненадовго поїде подруга...
    А здалось — ціла вічність — мені!

    Ненадовго... Чи зменшиться мука?
    У вогненній розпуці горю.
    Нескінченна тортура розлуки --
    Данина клята пекла царю.

    Розігралася знову уява,
    І у ній — неповернення шлях...
    Під вуаллю ця дама лукава
    У думках вимальовує жах.

    Чи не заздрість людська то огидна?!
    Причаїлась, як рись — до стрибка?!
    Ця розлучниця люта, єхидна
    Ставить пастку, жорстока така.

    Та стріпну головою — мов кішка,
    Чорна дама шугає в кущі...
    Я напивсь меланхолії трішки
    У гнітючу годину дощів.

    Але сонечко зійде неждано,
    Усміхнеться, журу прожене...
    І приїде кохана жадана,
    Ще палкіше обійме мене.

    10 червня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  28. Іван Потьомкін - [ 2022.06.03 21:17 ]
    ***
    Щоб од думок бодай на час прочахла голова
    (Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
    Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
    Словам високим надають земного змісту.
    Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
    Поставивши їх поперед чоловіка тінню,
    Аби і в помислах, і в пошуках, бува, не заблудивсь,
    Завжди їх вивіряв польотом і корінням.


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (2)


  29. Тетяна Левицька - [ 2022.06.03 12:39 ]
    Заздрість
    Не заздрю тій, що коло тебе
    Зігрітись хоче у хуртечу.
    Шукає серце поміж ребер,
    А там знаходить порожнечу.

    Не заздрю тій, що миє посуд
    І терпить примхи чоловічі.
    За спиною ховає осуд,
    А за сльозою темні вічі.

    Не заздрю тій, що так лукаво
    Зліпила чуйність з порцеляни,
    П'є з уст гірких гарячу каву
    Удень поспішними ковтками.

    І жадібно бере червінці
    За поцілунок недопитий.
    Я заздрю тій щасливій жінці,
    Яку не можеш розлюбити.

    03.06.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  30. Тетяна Левицька - [ 2022.06.03 00:12 ]
    Запашні слова
    Розкажи мені, любий,
    ти за що вірно любиш?
    Усотаю у серце
    всі слова запашні.
    Хоч у тебе не перша,
    ти у мене не другий,
    та пливемо до щастя
    в мальовничім човні.

    Слів у світі багато,
    кольорових, крилатих,
    як зірок хризантемних,
    крейдяних журавлів.
    Мій ментолово-ласий,
    на губах — присмак м'яти,
    матіоловий вечір
    від зізнань захмелів.

    Плесо — барви фіалки.
    Фантастичні русалки,
    ген розчісують коси
    у лататті ріки.
    І кружляють над нами
    слів зворушливі зграйки —
    білогурки тендітні,
    голубі ластівки.

    Нас єднає мандрівка,
    супокійна лугівка*
    облямівкою в лузі
    серед кошених трав.
    Соловейком щебечеш,
    засвітилась криївка,
    в курені наодинці,
    у любов огортав.

    Лугівка* — річка в лузі

    02.06.2022р.




    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  31. Микола Дудар - [ 2022.06.01 19:36 ]
    ***
    Злетіли пусткою в житті
    Шукали прихисту…
    А під хрестом і на хресті -
    Відлуння звивисту…

    - Забудь усіх, - кричала смерть
    І переконливо
    Із неба в сни стелила твердь
    У слід замовлено…

    Зібравши сто своїх зусиль
    Узором килима
    Квітина видавила квиль -
    І Бог помилував...
    01.06.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (1)


  32. Ігор Шоха - [ 2022.06.01 17:57 ]
    Базис майбутнього
    ***
    Ми виграємо цю війну,
    та не надіймось, ради Бога,
    що буде легка перемога...
    усьому знаємо ціну,
    але відомо, ради чого.

    ***
    Ми звикли жити жартома,
    та ситуація невтішна.
    Діагноз: горе від ума,
    найкраще там, де нас нема,
    а де ми є, то там найгірше.

    ***
    Європа візи не дає
    чужому у свої палати,
    не поміняти те, що є –
    убоге наше житіє
    на вільне, сите і багате.

    ***
    Доцільно мати не один
    супроти ворога детектор,
    та напрямку одного вектор –
    до автомата – магазин
    і артилерії коректор.

    ***
    Гундяй на раші – лжемесія,
    та уявляє ще себе
    у рясі УПеЦе росії
    як філіалу ефесбе.

    ***
    Паяц уроду береже лице
    відомо де, коли і ради чого
    у нього ще не кинули яйце...
    та Україна ще до перемоги
    одноосібно вже не проти того,
    щоб одностайно виконати це.

    Резюме
    Дитя війни не вибачить вину
    народу мого
    іноді тупого,
    що обирав на виборах війну.
    .................................................
    Як мало того, що іде по лезу
    не ради миру, а проти війни
    і як багато палиць у колеса
    готуються поставити чини.

    06/22


    Рейтинги: Народний 7 (5.58) | "Майстерень" 7 (5.85)
    Коментарі: (3)


  33. Євген Федчук - [ 2022.05.29 19:04 ]
    Дума про Очаківські походи гетьманів Самійла Зборовського та Богдана Микошинського
    Був Самійло воїн вправний, вправний і відважний,
    Рубав, наче ту капусту усю силу вражу.
    Хоча був він не простого, а княжого роду,
    Проте легко спільну мову з козацтвом знаходив.
    Бо ж козацтву усе рівно – простий чи багатий,
    Головне, щоб умів шаблю у руках тримати.
    А Зборовський махав добре шаблею своєю,
    Де він тільки не залишив слід кривавий нею.
    В Трансільванії, Молдові, Речі Посполитій,
    І з Баторієм під Псковом проти московітів.
    Там під Псковом тоді ляхи надовго засіли.
    Недостатньо у них було проти міста сили.
    Тож велів король Самійлу до козаків мчати
    Аби сили козацької в поміч їм набрати.
    Доки їхав, геть забувся доручення свого,
    Бо з’явилися надії великі у нього.
    Адже вабив більше всього його трон Молдови.
    З кримським ханом про ту справу вів він перемови.
    Обіцяв хан йому поміч…легко ж обіцяти.
    Адже слово можна дати, можна і забрати.
    Поки вони домовлялись, турки наказали,
    Щоб татари проти персів коней повертали.
    Хан тут і рішив Самійлу свиню підложити:
    Спершу підем з козаками, каже, персів бити,
    А тоді вже на Молдову… Почухав той лоба
    Та й на Січ, вести розмови з козаками, щоби
    Ті у Персії далекій туркам послужили…
    Розізлились козаченьки, ледве не втопили
    У Дніпрі за те Самійла. Ледь живий лишився.
    Повинивсь перед козацтвом, до ніг уклонився,
    Попросив собі у поміч Молдову здобути.
    Та й погодилось козацтво – так тому і бути.
    То ж не з персом воювати у краях далеких.
    Проти турка козакові збиратися легко.
    Бо ж Молдова у ті роки під турком ходила
    І султани правителів на трон в ній садили.
    Як почули козаченьки, що на турка йтимуть,
    Де й поділись суперечки, що були між ними.
    Бити турка – любе діло завжди козакові,
    Добре шаблю напоїти турецькою кров’ю.
    Пішли в похід два загони – один суходолом,
    Другий вниз Дніпром водою, аби потім полем
    Піти з Бугу на Молдову. Та не так все склалось,
    Як у голові Самійла гарно лаштувалось.
    Пройшли Дніпром до лиману, щоб до Бугу звідти,
    А там турка довелося у лимані стрітить.
    І було у того турка кораблів до біса,
    Ні один байдак козацький крізь них не пробився.
    Хоч і бились козаченьки мужньо та відважно,
    Але ж усі переваги мала сила вража.
    Б’ють гармати з усіх боків та байдаки топлять,
    Раді турки, як живого козаченька схоплять.
    Притискають козаченьків до берега кляті,
    Ні до Дніпра, ні до Бугу не хочуть пускати.
    Так насілись, так старались, побити хотіли,
    Що одна галера їхня на мілину сіла.
    Сіла вона на мілину, козаки зраділи
    І самі на ту галеру влізти захотіли.
    Але турки заходились так з гармат стріляти,
    Що, чи хочеш, чи не хочеш – прийшлось відступати.
    Зійшли з «чайок» козаченьки на правому боці,
    А там ями кабанячі на кожному кроці.
    Полюбляли кабани тут боки вигрівати,
    Тепер є де козаченькам голову сховати.
    Хто у ямах, хто у шанцях, що встигли нарити.
    Узялись від турка берег мужньо боронити.
    Хоча турки з гармат берег рясно поливають,
    Та козаки із мушкетів їм відповідають.
    Хто зна,чим би закінчилась ота колотнеча.
    Та прийшла орда татарська зі степу надвечір.
    Оточили козаченьків, у кільце узяли
    І вже турки переможно руки потирали.
    Зібрав гетьман козаченьків, став у них питати,
    Хто заради товариства ладен смерть прийняти?
    І зібралися охочі, сміливі й завзяті.
    Велів їм тихцем Самійло у човни сідати.
    Пройшли тихо між галери, а уранці рано
    Раптом вдарили на турка всі гуртом неждано.
    Доки чухалися турки, доки відсіч дали,
    Доки всіх тих козаченьків стріляли, рубали,
    Весь загін зібрався хутко, поранених взяли,
    На останні вісім «чайок» безпомічних склали
    Й подалися у верхів’я, до витоків Бугу.
    А по березі сторожа тихцем «пугу-пугу».
    Турки врешті подолали неждану «підмогу»,
    Кого вбили чи кайдани надягли на кого.
    Кинулись - нема козацтва, й сліду не лишилось.
    Обшукали увесь берег – наче провалились.
    Мов якась чарівна сила їх кудись поділа,
    Чародіїв воювати вони не схотіли.
    Відписали до султана переможні вісті,
    Що погинуло козацтва, може, тисяч двісті.
    А козаки тим же часом Бугом піднялися,
    Тут і кінні козаченьки у полі знайшлися.
    Знов Самійло має військо, знову силу має,
    Але інша небезпека у степу чигає.
    Чим те військо годувати, як припасів мало.
    Всі припаси у лимані з «чайками» пропали.
    Йшли козаки голим степом під сонцем палючим.
    Йшли голодні, вночі спали під терном колючим.
    Все, що можна, вже поїли ще і спрага клята.
    Хто ж Молдову з таким військом піде здобувати?
    А тут ще від ляхів вісті лихіші щоднини,
    Вороги проти Самійла плетуть павутину.


    Турки скарги шлють в Варшаву, війну обіцяють
    Ну, а ляхи війни тої зовсім не бажають.
    Ледве-ледве із Москвою війну закінчили.
    Ще із турком воювати вже не мали сили.
    Збираються хмари чорні над Самійлом в Речі,
    Хоч би зберегти вдалося голову на плечах.
    Довів військо до Савранки, де і хліб, і риба
    Та і полишив, сам подався відводити кривди.
    Все би обійшлося, може, та Замойський клятий
    Велів славного Самійла у кайдани взяти.
    Пригадали все Самійлу, усі його вини
    Та й у Кракові зрубали голову повинну.
    Та це все було вже потім. Козаки, тим часом,
    Нагулявши трохи тіла на рибі та м’ясі,
    Поспішили на Січ-матір братів піднімати,
    Щоб полонених на Бузі козаків звільняти.
    Зашуміло, загуділо козацтво від вістки.
    - Чого було, - закричали,- в ту Молдову лізти?
    Але згодились, що треба братів виручати.
    Але ж треба для походу гетьмана обрати.
    Та над цим питанням довго вони не гадали:
    - Микошинського Богдана! – гуртом закричали.
    Був Богдан на Січі знаний, бойовий, завзятий.
    Під таким із турком легко буде воювати.
    Вже не раз ходив у море…Тільки-но обрали,
    Як одразу нові «чайки» готувати стали.
    Зготували добрих «чайок» собі для походу
    Та й спустили їх хутенько на бистрі її води.
    Поставили гаківниці, підняли вітрила
    І до моря, наче птахи, стрімко полетіли.
    Чи стоїть в лимані турок? Чи зможуть застати?
    Чи прийдеться аж за море за тим турком гнати?
    Та даремні всі тривоги. Розвідка доносить,
    Що святкують перемогу турки іще досі.
    Прикували козаченьків на весла та й раді,
    Що ніхто тепер на морі для них не завада.
    Опустилась нічка темна, тихо на лимані.
    І підкрались козаченьки вранці у тумані.
    Виринули із туману, як чарівні птахи,
    Турки, навіть, помолитись не встигли Аллаху,
    Як галери оточили, з гаківниць пальнули
    І накинулись одразу на турок поснулих.
    Брали судна абордажем, рубались завзято,
    Щоби турка ні одного в живих не лишати.
    Іде люта колотнеча за каторгу кожну
    Та відбитись від козаків турки не спроможні.
    Хто погинув, хто у воду, аби врятуватись,
    Хоча б плавом до берега живими дістатись.
    А з Очакова за всім тим турки виглядають.
    Хоч гармати добрі мають, але не стріляють,
    Бо ж своїх скоріше вцілять, аніж у козаків.
    Отож поміч їм надати не можуть ніяку.
    А тим часом козаченьки добре напосілись,
    Уже скоро всі галери у них опинились.
    Позвільняли козаченьки братів із неволі,
    Хоч ті вже й не сподівались на щасливу долю.
    А галери потопили на очах ворожих.
    Більше в морі воювати вони вже не зможуть.
    А самі у «чайки» сіли й подались додому,
    Із піснями вигрібали, не знаючи втоми.
    Пливе, гетьмана козацтво свого прославляє –
    Микошинського Богдана… Тож і ми згадаєм.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  34. Тетяна Левицька - [ 2022.05.26 08:39 ]
    По лезу життя
    За що, Боже, болем караєш?
    Чи завше була неслухняна?
    Три янголи за небокраєм
    Вже кличуть: — "Збирайся, Тетяно!".

    А як же збирати валізи,
    Коли ще немає білета,
    Й давно всі прострочені візи,
    І крила підбиті на злеті?

    Чимало я бачила в світі,
    Багато що, Боже, дивує.
    Розпечене сонце в зеніті
    І льоноцвіти — люблю я.

    Зміліла ріка та весною
    По вінця вона розіллється,
    Ізнов неземною красою
    Уп'ється розбурхане серце.

    По лезу життя, ой нелегко,
    Не схибити на перелазі.
    На сьомому небі лелека
    Викохує в щасті щоразу.

    Та хто я така, Боже правий,
    Щоб квіти мені дарувати?
    З корінням зірвала всі мальви,
    Зрубала жасмин біля хати.

    Орлят відпустила на волю,
    Високо літати навчила.
    Не тільки мені в чистім полі
    Копає смерть чорну могилу.

    Та знаю, що рай Твій блаженний
    У спокою душі голубить.
    Забуду про клопіт щоденний,
    Як млоять знівечені груди.

    Не знатиму горя та смути,
    Де гинуть найкращі за правду,
    Не литиму сльози покути,
    І не відчуватиму зради.

    Зустріну матусю і батька,
    Впізнаю бабусі хустину.
    А рідним залишу на згадку —
    Співанку свою лебедину.


    25.05.2022р.









    Рейтинги: Народний 5.75 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (6)


  35. Сергій Губерначук - [ 2022.05.25 15:24 ]
    Монте-Крісто
    Міняю свою трикімнатну труну
    У центрі міста –
    На три однокімнатні
    По спальних районах
    З доплатою!

    Відтак, у всесвітній потік упірну,
    Як Монте-Крісто!
    А клопоти всехатні
    Зарию в каньйонах
    Лопатою!

    Вівторок, 15 листопада 2005 р., Київ


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2) | ""Переді мною...", стор. 90"


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.25 02:01 ]
    Порада Візаві
    Хоч ворог смертоньки бажає
    Мені — своєму візаві,
    Та я люблю його без краю --
    Всі будьмо сильні і живі.

    Бо нам разом іще стояти
    Супроти інтернетозла,
    Що нині розпускає вата --
    Раби рашистського козла.

    І ти козлом не будь безрогим,
    І вузьколобо не трактуй
    Святу любов до Перемоги,
    Яку здобути маєм тут.

    Не радь вживать гидку цикуту -
    Згадалась істина стара -
    Порада може повернутись
    До тебе, наче бумеранг!

    25 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  37. Тетяна Левицька - [ 2022.05.24 21:35 ]
    Бурштинові коралі
    Перебирає клавіші липневий дощ,
    переливає шейкером* сипучі звуки,
    Усотує вологу трав'янистий хвощ,
    в розлийводі стрімкій купаються прилуки.

    А на плакучих вербах гулко цокотять
    паєтки росяні із бісеру, кришталю.
    Русява дівчинка, десь років, певно, п'ять —
    знайшла у повені бурштинові коралі.

    Спіймала у лататті бабку золоту,
    захоплено комасі розправляє крильця.
    Грибні дощі не буревії у сльоту,
    іще фата вінчальна і війна не сниться.

    Спіткнулася об гострий камінь — не біда,
    загояться пекучі здирки до весілля.
    Ще горе здалеку за нею спогляда,
    далеко до зими, страждання, божевілля.

    Волосся кучеряве тулиться до віт,
    рясна спідничка до худих засмаглих литок,
    і відбивається в очах цнотливий світ,
    ще не столочених юдоллю, маргариток.

    Шейкер* — музичний інструмент.

    24.05.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  38. Тетяна Левицька - [ 2022.05.23 09:08 ]
    Бентежна тиша
    Сон стуляє утомлені очі.
    За вікном, — комендантська година,
    навіть чутно, як серце стукоче,
    кров схолола мордує судини.

    Перетягують думи — канати,
    опускають повіки пудові,
    хочу спати, о як хочу спати,
    у блаватній пелюстці шовковій.

    Відчиняю кватирку... задуха...
    на шибках хрест наклеєний скотчем.
    Прислухаюсь... надворі ні звука,
    В піднебессі — лячні поторочі.

    Тиша містом блукає блаженно,
    одягнувши кошулю* із ситцю.
    Та завила сирена скажено...
    — І коли ж це жахіття скінчиться?!!!

    Я від себе давно не тікаю,
    в бомбосховищі теж небезпечно.
    Дощ накрапує... обрій світає...
    тиша крапає краплі сердечні.

    Кошуля* — нічна сорочка

    22.05.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (6)


  39. Тетяна Левицька - [ 2022.05.22 08:18 ]
    Істина
    Дикі люди на землі,
    Хочуть миру — йдуть війною.
    Параноїк у Москві
    Заливає небо кров'ю.

    Нелюди, гвалтівники,
    Виродки і байстрючата.
    Дідька вірні гайдуки* —
    Риють бункер супостату.

    Гідні борються за степ,
    За свободу і домівку.
    Світ влаштовує — вертеп**,
    Вічність — крутить кіноплівку.

    У дубинки правди дві,
    Істина посередині.
    Пагони добра живі
    Ще не канули донині.

    Скинемо важке ярмо,
    Хоч загинуло чимало.
    Ворогу не віддамо,
    Україну на поталу.

    Гайдук* — прислужник
    Вертеп** — театр.

    21.05.2021р.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.89) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  40. Віктор Кучерук - [ 2022.05.22 05:07 ]
    * * *
    Ще не минула довга ніч,
    Іще світання не настало,
    Адже іде жорстока січ
    І повне знищення навали.
    За горе сивої рідні
    Мстимося ворогу завзято, –
    Була б смола, то в казані
    Зашваркотали б орків п’яти.
    Не буде спокою ніде
    Орді сьогодні, завтра, прісно, –
    Нема терпіння вже в людей
    Стрічати нелюдів зловісних.
    Зітхне полегшено земля,
    І святом заясніє будень,
    Коли і сліду москаля
    На ній, освяченій, не буде.
    22.05.22



    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  41. Юрко Бужанин - [ 2022.05.21 16:09 ]
    «Привіт» любителям кернеса
    «Привіт» любителям кернеса
    Ракетами шле вова,
    А більшість далі «ні бельмеса»
    У солов’їній мові..

    Не знаю, чи дійде таким
    У чому їх провина;
    А над містами - чорний дим
    Й ховає мати сина…

    Говірку мокшівських боліт
    Орда прийшла спасати,
    Хоч український родовід –
    Чи не у кожній хаті…

    Струснути з себе цей наліт,
    Цю ницу матерщину -
    Очиститься довкола світ…
    Все буде Україна!

    15. 05. 2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  42. Олександр Сушко - [ 2022.05.20 20:53 ]
    Так буде
    Я не пророк, не Бог і не месія,
    Звичайний український гречкосій.
    Та вдерлася у наш Едем Росія
    Й Ісус сказав: - Мій хрест тепер неси!

    А він важкий. Мурашці непосильний,
    Бо я - проста людина, а не Бог.
    А небеса аж чорні, а не сині,
    А смерть в руці тримає некролог.

    Мені заповідала вчора матір:
    - Не бійся сину, вмерти у боях.
    Неси із честю божеське розп'яття
    Аби не стало в світі москаля.

    Ще темна ніч, далеко до світанку,
    Та буде так, як нині вам кажу:
    Ворожі трупи дожують собаки
    І переможе правдонька олжу.

    20.05.2021р.









    Рейтинги: Народний 7 (5.32) | "Майстерень" 7 (5.58)
    Коментарі: (3)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.20 08:51 ]
    Марш морської піхоти
    Гелікоптер піднявся, наче сокіл,
    А поруч і розвідувальний дрон.
    Уже наводять он гармати хлопці --
    Більш не берем кацапів у полон.

    Горить земля в рашистів під ногами,
    Морська піхота вирушила в бій.
    Співає вітер їм бадьорі гами
    І сонце сяє в висі голубій.


    ПРИСПІВ:
    Засмаглі орли і орлиці,
    Шугають, як блискавки, вниз.
    Від жаху тремтить блідолиций
    Москаль — гвалтівник-горлоріз.


    На море глянь, ракетами ціляє
    Десантний корабель наш орків знов.
    Ворожий флот, його бандитські зграї -
    Горять і пачками ідуть на дно.

    І прапор наш — на острові Зміїнім,
    І Кримський міст розбомблений димить.
    Все буде, браття й сестри, Україна --
    Херсон, Донбас і Крим одіб’єм ми.


    ПРИСПІВ:
    А Збройним силам нашим слава,
    Хай живе вона у віках.
    А Московитська зла держава
    Нехай розсиплеться у прах!

    20 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  44. Володимир Невесенко - [ 2022.05.18 22:03 ]
    Ніч

    Столочений день утомно за обрій злетів пелюсткою,
    похнюпився звід розлогий і світоч небесний згас;
    Густий опустився морок і світ закапканив пусткою,
    і – мов розчинився простір, і – ніби спинився час…

    На темному лоні неба гойдається човник місяця
    і зір золоті лілеї на сизім лататті хмар.
    А тиша лоскоче вуха і мрії в мовчанні місяться,
    і десь в завіконні чорнім зелений горить ліхтар…

    Тріщать у каміні дрова, танцює жовтаве полум’я.
    Думки в голові рояться і спомини душу рвуть.
    На денці сліпої ночі хлоп’ям почуваюсь голим я, –
    купаюсь у тьмі бездонній… а лілії все цвітуть.

    16.05.22


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.18 00:30 ]
    Любов і ненависть
    Жонглер словами жонглював,
    І дав собі по лобі.
    Тепер ця хвора голова
    Слугує тільки злобі.

    Язик отрутою сичить,
    Ненависть пре із нього --
    І вдень, і вранці, і вночі --
    Все лається убого.

    Шедеври справжні написать
    Не вистачає хисту.
    Колегу жалить, як оса,
    Готов з кістками з’їсти.

    Все ріже, як тупим ножем,
    Чуже він слово люто.
    І Путі, й Раші мало вже --
    Тра конкурента “взути”.

    Його поема осяйна
    Своїм яріла німбом.
    Жонглера вдарила вона,
    І скинула з Олімпу.

    Він дряпається вгору знов,
    І блекотою дише.
    Співать не хоче про любов
    У недолугім вірші.

    Чи ж Перемога буде в нас,
    Як будем гризтись, пане?
    Коли ж любові прийде час,
    І Світлий день настане?!

    17 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  46. Микола Дудар - [ 2022.05.17 15:10 ]
    ***
    В думках незримий час Єрусалима…
    Травневим днем не радує блакить
    Чомусь у снах цілує Магдалина…
    Життя перевертається за мить

    І я бреду собі і за собою
    Словами заміновую свій шлях
    То птахою, то вітром, то рікою
    І радо спотикаюся у снах…
    17.05.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (3)


  47. Микола Соболь - [ 2022.05.17 05:36 ]
    Московський приход
    П’ята колона церкви
    посіє російський «мир».
    Скоро паростки смерті
    кремлівський пожне упир.
    Любить він плоть дитячу,
    висотує геть життя.
    Чом ти стоїш не плачеш?
    Бо це не твоє дитя?
    Буде твоїм наступне!
    Не переймайся про це.
    Воду товчи у ступі,
    гроші неси в УПЦ.
    Треба катам подачка.
    У храмі не світло. Тьма…
    Наче й не труп, одначе,
    у тебе душі нема.
    17.05.22р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  48. Іван Потьомкін - [ 2022.05.16 10:08 ]
    ***

    Біла голубка з червоними ніжками –
    Польща здалека.
    Польща зблизька –
    Тихої ночі, наче причаєні,
    В польську вчаровані,
    Польську вивчаємо.
    Мов відчиняємо навстежінь вікна,
    Аби вдихнути свіже повітря,
    Свіже повітря іншого світу.
    Тихо сопуть собі в ліжечках діти.
    Доки, як наші, їх світлії голови
    Ще не набиті в школі половою,
    Ми їм розкажем (бодай дещицю)
    Те, що нізащо їм не присниться,
    Що принесе нам з іншої книжки
    Біла голубка, червонії ніжки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (2)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.15 22:21 ]
    Рубаї
    Бездара пише й пише про війну.
    Ракету геній випустив одну.
    І корабель великий графомана --
    Як та "Москва"* - ураз пішов "ко дну"!

    15 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  50. Ігор Деркач - [ 2022.05.15 16:02 ]
    Невиказані жалі
    Ми розминулись, як були зелені
    у цій перипетії житія,
    а нині не отьмарять теревені
    ані твоє, ані моє ім’я.

    Обоє обережні та учені,
    отак би і жили – і ти, і я
    у цій взаємодії потаємній,
    де я нічий і ти ще нічия.

    Та нинішньому застує минуле,
    аби і ти ніколи не забула
    і я оті ілюзії досьє...

    Усе, що є, не заважає мати
    нові надії... хоч і не багато
    є того, що заснути не дає.

    05/22


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   140