ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.12.12 07:33
Позиція влади – зректись України,
Зломити огидний народний хребет.
Ну, що? Попоїли: стабільності, зміни…
Потрапив хохол до московських тенет.

Не шкода йому побратимів убитих –
Самі винуваті. За волю пішли.
Могли б одірвати частину корита

Тамара Шкіндер
2019.12.11 22:20
Сніг перебілить барви осінні.
Паморозь сріблить зело.
Бризне на трави коштовним камінням...
Ніби тепла й не було...

Ні йти, ні - бігти, увімкнено гальма.
Мертвий сезон – на поріг.
Пустка відлунює дзвоном печальним

Галина Сливка
2019.12.11 21:18
У осердях негоди і хуг,
На розхрестях туги і завії
Щемом нив не засію під плуг.
Хай приймається зерня надії.

Що живе, те лишає ясу.
Я її не ховаю між ребер:
Звикла дневі віддати красу,

Галина Кучеренко
2019.12.11 20:36
За позування сплачена ціна
В той самий день - три наших пацана
Убиті!
Не останні….
Високий Cаміт у Нормандії
На хліб мастив поразку всій команді…
Сюжети…
Незнані….

Ігор Федів
2019.12.11 20:15
Балакали і волали,
Не переконали.
Образою годували,
Губи надували,
У істериці кипіли,
Ноги тупотіли,
А питаю: « Що ділили?» -
Двоє оніміли...

Сергій Губерначук
2019.12.11 13:25
Порожня банка – ґеніальна річ!
холодна – лід,
прозора – світ,
пластмасову покришку скинь:
море – вухо болить!
Чим літровіша за розміром,
тим більше почуттів,
тим менша твоя аномалія розвитку,

Олександр Сушко
2019.12.11 10:57
Зазирає в передзим'я
Місяченька ріг твердий.
Мрійна тканка повечір'я
Сад накрила від шопти.

Лебедію в нічку темну
Поміж аспідних нірван.
Спінюю крильми щоденно

Н Кап
2019.12.11 09:40
Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
Де рибальських човнів ще блукають солоні душі,
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні

Олена Побийголод
2019.12.11 06:51
Володимир Висоцький. «Аліса»

Пояснюю, як ерудит, досвідчено цілком:
Чеширський Кіт - не індивід, що чеше язиком;
чеширський - не замислений, чи ширшати, чи ні,
а просто він - зачислений в істоти чарівні!

Чим ширші роти,

Микола Соболь
2019.12.11 05:45
Від чаю ранок терпкий
Сон у провалля кане.
Чашка благає: «Допий,
Буде тобі нірвана.» –
Напій випиваю до дна,
Мудрість вбираю книги…
Посвіт упав до вікна,
Сипле додолу снігом.

Галина Сливка
2019.12.10 22:27
Вітром гойдається вишня,
В небо вростає гілля.
Вкутана в пам'ять колишню,
Прийшле вітає здаля.
Інеєм сріблені віти -
Стежка в заобрію вись,
Духом аби забриніти
Мріям, що вшиті колись

Іван Потьомкін
2019.12.10 21:14
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої

Олександр Сушко
2019.12.10 18:56
Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
Жувати все підряд, неначе паця,-
У позолоту вгорнуте ніщо,
Ліричного фразерства прілий пляцик?

Пегасе, з цього раю завертай,
У тебе і у мене інші друзі:
Глибінь, поліфонічна широта

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

Але не досягаю висоти,
з якої видно істини забуті,
що нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Галина Сливка - [ 2019.12.11 21:14 ]
    ***
    У осердях негоди і хуг,
    На розхрестях туги і завії
    Щемом нив не засію під плуг.
    Хай приймається зерня надії.

    Що живе, те лишає ясу.
    Я її не ховаю між ребер:
    Звикла дневі віддати красу,
    Тіні ночі відклавши для себе.

    І шукаю смаку в гіркоті,
    Як дитя, вчуся наново кроків,
    А плече підставляють оті,
    Хто цінує життєві уроки.

    І запалений промінь щомить,
    Крізь тумани знемог і вагання,
    Амальгамою сили дзвенить,
    Коли стежки торкає світання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (1)


  2. Галина Сливка - [ 2019.12.10 22:56 ]
    ***
    Вітром гойдається вишня,
    В небо вростає гілля.
    Вкутана в пам'ять колишню,
    Прийшле вітає здаля.
    Інеєм сріблені віти -
    Стежка в заобрію вись,
    Духом аби забриніти
    Мріям, що вшиті колись
    В зіткану хустки основу
    Із молитовних суцвіть.
    Ними дівча під Покрову*
    Крону і світ, що стоїть,
    Вкрило. І вишня всевишню
    Тихо колише яву,
    Мовби неспівану пісню,
    Світлу, жадану, живу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Прокоментувати:


  3. Віктор Кучерук - [ 2019.12.10 08:10 ]
    * * *
    Г. С...
    Стосунків наших пізню зав’язь
    Руйнує ранній холод чвар,
    Хоч ми обоє намагались
    Незгоди стримати удар.
    Стражденним душам на догоду,
    Не оберталися назад, –
    Раділи будь-якій погоді
    Без глуму сміху й страху зрад.
    І горе стало б щастям нині,
    І ти казала б: Я – це ти!..
    Якби в собі свою гординю
    Змогла навік перемогти.
    Адже благав, зборовши сором:
    Іще дві букви напиши!..
    Та ти мене вважала хворим,
    І я ним став уже – в душі…
    Твоя байдужість поховала
    Мене в мені без мук і сліз, –
    Отож і житиму помалу
    Тепер без обрисів і рис…
    09.12.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (3)


  4. Н Кап - [ 2019.12.09 13:59 ]
    Човен
    Чи не тому, що я тобі - ріка?
    (Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
    не знаєш сам до часу. Але ніжність
    росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
    Що мов вода, якій немає дна.
    Пребілий день пресинім снігом
    повен.

    Мовчать ефіри, музи і весна.
    І Бог мовчить.

    А ти - будуєш
    човен.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  5. Микола Соболь - [ 2019.12.09 07:57 ]
    Міжсезонне
    Укрий, тумане, стомлені дерева
    Допоки сніг блукає поза містом
    Хай горобина полум’я намистом
    Освітлює густе, грудневе мрево.

    Сіріє день одразу по обіді,
    Сиріє сонце та не хоче гріти,
    Оголені хитає вітер віти
    Та розкидає оберемки мідні.

    Незатишно стає у цьому світі.
    Така пора сьогодні – міжсезоння.
    Душа шукає затишку, осоння
    І зірку, що підніметься в зеніті.
    24.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  6. Галина Сливка - [ 2019.12.06 10:18 ]
    ***
    Зав'язала хустку так святочно.
    На плечах - коромисло з роками.
    Силуету лінії жіночні
    У свічаді неба, між зірками,
    Міряєш, немов звіряєш долю.
    А вона хлюпоче у відерцях.
    Ранок дневі вигаптував льолю,
    День у ночі топить своє серце.
    Закувала смутки у намисто,
    Одягла на шию баламути.
    Звівши погляд сяйвом променистим,
    Чи зумієш сонця не минути?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (2)


  7. Вадим Василенко - [ 2019.12.03 22:42 ]
    ***
    День як аркуш простерсь. Обростають товстою корою
    низьколобі дахи. Відпливуть мої сни до води,
    а твої, мов птахи, відлетять. Зимовою порою
    не злічити усіх серед довгих, як ріки, годин.
    Скільки світла довкруг, а в тобі щось мале і зникоме,
    як сліди на снігу, що зоставив невидимий хтось.
    Поміж днем і видінням дійти б, не відкрившись нікому,
    до прабілих земель, про які ще не знає ніхто.
    Але доторк руки враз обпалить, як спогад про воду,
    сонну рибу, що дивиться в люстро прозоре, як лід.
    Обривається слід. І ні виходу більше, ні входу.
    Пізні гноми закриють останній підземний прохід.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  8. Микола Соболь - [ 2019.12.03 04:39 ]
    Віртуальність
    Засуну писка у фейсбук,
    Живі ще, любі друзі!
    Ох, «павутину» сплів «павук»
    Охочим до ілюзій.
    Відкрийсь, комп’ютере, сезам!
    У віртуальність хочу.
    Де сторінки прекрасних дам
    І, до жінок охочих…
    Зі Збаража кричать: «Привіт!» –
    Львів’янин салютує…
    У віртуальний вгрузли світ,
    А вирватися всує.
    17.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Галина Сливка - [ 2019.12.02 21:42 ]
    ***
    Ти забула, напевно, що видихом міряють вдихи,
    Що нове наливають вино у порожній потир.
    Не багатство - причина розвою майбутньої віхи,
    А жага, а потреба - твій прагнучий Бога пустир.
    Всі набутки свої, наче одіж, знімаєш в розлуках.
    Все, що знаєш і маєш, і те, ким ти є, чи твоє?
    Просиляєш собою в любов нитку світла і звуку,
    І зшиваєш до дії розтовчене серце своє.
    Оживають ті клапті у барвах, лікуючи болі,
    Розчиняються сутінки світлом, що ллється згори.
    Просить вбогість твоя для пустель благодатної долі,
    А у відповідь лине тобі:"Говори, говори..."


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.57)
    Коментарі: (2)


  10. Віктор Кучерук - [ 2019.12.02 08:10 ]
    * * *
    Засклив мороз мілкі калюжі,
    Пожмакав листя, вп’явся в хлань,
    І шолудивих псів напружив
    Холодним духом до здригань.
    Посіяв іній, як пилюку,
    Уздовж дороги край узбіч, –
    І так вхопив мене за руки,
    Що я холонув аж до пліч.
    Отож мене напередодні
    В дугу згинало недарма, –
    Морозу подихом холодним
    Звіщує про прихід зима.
    01.12.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.8)
    Коментарі: (1)


  11. Микола Соболь - [ 2019.12.02 05:20 ]
    Вільна
    Завариш зранку каву,
    Візьмеш до рук цигарку
    Новини не цікаві,
    Пора вдягати парку.
    Холодним листопадом
    Не думаєш про літо,
    Чекаєш снігопаду
    Такого, щоб із вітром.
    Збентежене учора
    Думками не спокійна:
    «Засни, уяво хвора,
    Я від сьогодні – вільна!»
    17.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Галина Сливка - [ 2019.12.01 22:58 ]
    ***
    По білім біло шила самота,
    Збіліле небо сипалось пухнасто
    На стежку, пам'ять, пройдені літа.
    Із райських древ врожаїлося щастям,
    Таким незвичним, дивним, мов світи,
    Яким вдалося вічність пролетіти.
    І падали світи, а чи сліди,
    Сніжинками... чи тайнами софітів...
    І дарували змріяне тепло
    В долонях, заколисаним зернятком.
    В пеленках білих грілося Добро
    Не самотою. Полум'ям початку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (1)


  13. Галина Михайлик - [ 2019.11.30 18:26 ]
    Світлотіні
    Між світлом й тінню я у світлотіні,
    де тиша поглинає кольори,
    де темінь у вселенськім безгомінні
    і тільки крила дотиком згори.

    Це таїнство заглиблення у сутність,
    це щастя осягання й відкриттів!
    Така близька й щемлива Всюдисутність
    Того, Хто це відкрити захотів…

    Безмежна вдячність вмитися сльозою,
    до струн своїх знайшовши камертон,
    зустрітися з майбутньою собою,
    поринувши у благодатний сон…

    Розкошувати там у світлотіні,
    вслухаючись у звуки й кольори
    тих перших променів, таких пізньоосінніх,
    і ніжних крил із дотиком зими.…


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (2)


  14. Ігор Шоха - [ 2019.11.30 15:57 ]
    Комедійний вінок сонетів
    IНе ангели явилися мені –
    усі талановиті і крилаті
    поети, що літають уві сні,
    та іноді воюють як пірати.

    Тут і ніяке у одній ціні,
    і те, що сяє, наче діаманти,
    і месники – і явні, й потайні,
    метелики, аби й собі літати.

    Але усяк описує себе –
    і дуже гонорові, і не дуже,
    аби і на вербі родили груші.

    Усе прощає небо голубе,
    де очевидно є іще цабе,
    отці олімпу, аси і байдужі.

    ІІОтці олімпу, аси і байдужі
    шукають глибину на мілині,
    героїв у сучасному кіні
    і тиражують аніме папужі.

    І ні тобі сльози у полині,
    ані колючок у терновій ружі...
    А я співаю, – «Ой не шуми, луже...»
    та ще й акомпаную на струні.

    Але не чують ні гаї, ні доли
    мелодію, яка іде по колу
    і затихає у височині.

    Таке буває, що, на жаль, ніколи
    ніде нікого не хвилює соло
    у хорі душ – і до ладу, і ні.

    ІІІ
    У хорі душ – і до ладу, і ні
    не відаємо, – бути чи не бути?
    Те на арені, се у купині
    і їм одне одного не почути.

    Тому і залишаються одні
    нікому не цікаві баламути.
    І ліра є, і звуки чарівні,
    та це глухому зайві атрибути.

    Зате, коли озвучене своє,
    то й когута зозуля впізнає
    не як абищо, а гучного мужа.

    Ідилія у чаті настає
    і поки гонор збою не дає,
    одне одного величає, – друже!

    ІVОдне одного величає, – друже!
    І дорогому ніби дорога
    і м’яко стеле, і єлейно служить
    і не Кощій іще, і не Яга.

    Обоє пряли поетичний кужіль.
    Були і рогачі, і кочерга...
    І не чекали віхоли і стужі,
    аж поки не повіяла пурга.

    Одне віршує, інше помагає.
    Але натура й віники ламає,
    коли обоє – лялі заводні.

    Дуелями займаються дуети
    і пера заміняють пістолети,
    коли немає сенсу у війні.

    VКоли немає сенсу у війні,
    то це уже на «Енеїду» схоже.
    Усі бої палкі і затяжні
    і ясно, що ніхто не переможе.

    Юнона мріє у самотині,
    сльозою умивається, не може
    загоїти образи. Їй не гоже
    ховатися одній у далині.
    .
    У неї не здіймається рука
    ударити по тім’ю мужика
    за всі його оказії верблюжі.

    У неї ще ілюзії нема,
    що якось це упорає сама.
    Орли богеми бойові та дужі.

    VIОрли богеми бойові та дужі.
    Той коцає, а те й собі скубе
    і нахиляє небо голубе,
    аби її скупати у калюжі.

    А заодно купає і себе
    у цьому опікаючому душі
    і дулею погрожує чинуші,
    а бабая у яму загребе.

    Але не дай то, Боже, це пихате,
    фігурою до того ще й пузате,
    побачити у себе у вікні.

    Хизується есеями своїми
    і не горить од сорому. Усі ми
    уміємо горіти у вогні.

    VIIУміємо горіти у вогні
    і боїмося чаплі у болоті,
    а сущі біси, демони і тьоті
    являються, буває, уві сні.

    А хочеться руно у позолоті
    аби були наяди у човні,
    ахейці в дерев’яному коні,
    улани, єзуїти, гугеноти...

    Але Амуру не до епопей.
    Йому надокучає Одіссей
    або Еней на морі і на суші.

    Бо ліпше воювати як брати,
    аніж усім за обрії іти,
    гартуючи одне одному душі.

    VIIIГартуючи одне одному душі,
    не чуємо найменшого із нас
    і як на полі бою кожен раз
    у вуха затикаємо беруші.

    І гроші економимо, і час,
    і на війну, і на побори сущі,
    на бойові ракети і катюші,
    що убивають всі надії мас.

    Та час іде. Його не зупинити
    ані паяцу, ані ерудиту,
    коли пора настала вогняна.

    Піїти подалися у поети
    осилювати оди і сонети...
    Ця епопея, як не є – смішна.

    IXЦя епопея, як не є – смішна,
    а я боюся, що не засміюся,
    коли на отамана-пацана
    іде уже не Надя, а Маруся.

    Не відаю, кому тоді хана,
    коли уже немає Яна Гуса
    і Жанну не карає сатана,
    і влада це намотує на вуса...

    Але і це уже не дивина.
    Буває, опиняємось на міні
    лягаємо собакою на сіні.

    Затія наша хоч і осяйна,
    та на тину уже немає тіні.
    Енею буде не до Перуна.

    XЕнею буде не до Перуна.
    Йому цікава партія Зевеса.
    Немає «Одіссеї» на Одесу,
    хоча і залітає сарана.

    Рулеткою заволоділа преса.
    Опікується Вовами вона.
    До Грузії немає інтересу.
    Молдавію очікує «страна».

    А на олімпі все немає Пана.
    І на Парнасі явно не резон,
    аби прийшов новий Наполеон.

    І «вата» уповає ще на хана.
    І поки «Енеїда» – це не «Сон»,
    зоїли оспівають графомана.

    XIЗоїли оспівають графомана.
    У Трої революція гряде!
    Бастилія в Росії упаде,
    зійде з очей |полуда і омана.

    Гільйотиною пахне де-не-де.
    А це уже історія погана,
    бо кожному, у кого є догана,
    за скоєне іще перепаде.

    Згадаються сієсти і бентеги,
    фортуни – альфа і судів – омеги
    і пізня у юдолі суєта.

    Тоді і юді буде не до сміху,
    і клоуну ще буде на горіхи,
    якою не буває висота.

    XIIЯкою не буває висота
    і як би не смішила «Енеїда»,
    а до Гааги все-таки поїде
    осяяна зорею ліпота.

    Од неї у Сибірі мало сліду.
    Царю неволі зайва доброта.
    І я уже радію за сусіду,
    коли і їй заціпило уста.

    Але якщо полегшає народу,
    то я проголосую за свободу,
    яка уже прийде як саме та...

    І свого сина упізнає мати,
    ну а мені не буде заважати
    свята або наївна простота.

    XIIIСвята або наївна простота
    не пожаліє долара у ватру
    кумиру, що за неї йде на страту.
    Така її і воля і мета.

    На маси уповати ще не варто,
    бо це не середина золота
    і не еліта. Кане у літа
    усе, що має жити і сіяти.

    Та не згасає полум’я долонь.
    Ідуть у Лету наші отамани.
    Загачуємо віртуальні чани.

    Аби не гас на капищі вогонь,
    еліта, із юрбою в унісон,
    і хмизу додає – заради Яна.

    XIVІ хмизу додає – заради Яна
    таємна інквізиція «свята».
    На неї ще очікує плита
    єпархії Мазепи і Богдана.

    Царя копита і його п’ята,
    костьоли, синагоги і осанни
    із мінаретів сурами Корану –
    це і сьогодні «золота орда».

    Нема дороги із хатини скраю.
    Роняю бісер на путі до раю
    усе-таки у рідній стороні.

    Усе це буде ближньому на згадку.
    Даруйте, що на самому початку
    не ангели явилися мені.

    Магістрал
    Не ангели явилися мені.
    Отці олімпу, аси і байдужі
    у хорі душ і до ладу, і ні
    одне одного величає, – друже!

    Коли немає сенсу у війні,
    орли богеми бойові та дужі.
    Уміємо горіти у вогні,
    гартуючи одне одному душі.

    Ця епопея, як не є – смішна.
    Енею буде не до Перуна,
    Зоїли оспівають графомана.

    Якою не буває висота,
    свята або наївна простота
    і хмизу додає – заради Яна.

    30.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (5)


  15. Віктор Кучерук - [ 2019.11.30 10:15 ]
    * * *
    Дощ іде… Турбот не стало
    І немає суєти, –
    Десь від зору поховались
    Люди, кури та коти.
    Тільки, мокрі та неситі,
    Не вгавають голуби, –
    Із-під стріхи туркотіти
    Можуть, чую, півдоби.
    Дощ іде… Іскриться срібно
    Кожна крапля, мов роса,
    Та поету не потрібна
    Надоїдлива краса
    Всюдисущої вологи
    За ледь-ледь прозорим склом, –
    Хочу в руки взяти ноги
    І на двір гайнуть бігом.
    Дощ іде й не хоче навіть
    Припинитися на мить, –
    Переповнює канави,
    Прагне листя утопить.
    Цей невчасний плач погоди
    Стільки сліз уже налив,
    Що бажаної свободи
    Не лише мене лишив.
    Край діброви жвавий вітер,
    Як бездомний мандрівник, –
    Теж не знає де подітись
    Чи сховатись між осик.
    Дощ іде весь день… Повільно
    Ллється музика сумна, –
    Маюсь нудно і безцільно
    Від порога до вікна.
    30.11.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.8)
    Коментарі: (1)


  16. Надія Тарасюк - [ 2019.11.29 19:07 ]
    * * *
    Гадаєте, моя любов холодна?
    Збираєте крупинки снів, як мрій…
    Учора лиш занедбана погода
    була для вас немов тягар стихій.
    Вважаєте, утіха незрівнянна —
    улесливий, жертовний небокрай?
    Ласкава осінь, в золото убрана,
    іще сьогодні розділяє пай…
    Гадаєте… А чи мене спитали:
    ну, як тобі, довірливо чи ні?
    Осіння панна сірим ходить гаєм.
    …Холоне сонце, як невірні дні.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  17. Віктор Кучерук - [ 2019.11.29 09:43 ]
    * * *
    Осінніх днів тривка зажура
    Навколо мене і в мені
    Владує мовчки та похмуро,
    Як безталання в талані.
    Несамовита, передчасна,
    Несхибна й гостра, наче біль, –
    Вона зненацька, без пояснень,
    Попала глибоко у ціль.
    Адже навколо розлилося
    Й назовні душу виверта
    Тривке осіннє безголосся
    І небувала пустота…
    29.11.19


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  18. Ольга Якубенко - [ 2019.11.28 18:45 ]
    Сон
    Мені наснився дивовижний сон —
    Я знов мале допитливе дівчисько,
    Співа зі мною вітер в унісон,
    Черешня віття нахиляє низько,

    І сонце гріє посмішку мою,
    І жук-рогач ховається в долоні,
    Я серед саду радісна стою
    І їм солодкі ягоди червоні.

    У тому сні бабуся ще жива,
    Мене із хати кличе до сніданку,
    І в пам'яті моїй її слова
    Звучать, звучать, звучать безперестанку...

    Варенички гарячі і пухкі,
    Смак молока немов куштую досі,
    І руки ті бабусині м'які
    Мене так ніжно глядять по волоссі...

    І сміх її, такий веселий сміх
    Натрудженої втомленої жінки,
    Він всю любов життя її зберіг
    І лиш набув печального відтінку.

    Торкаюся до прохолодних стін,
    Вдивляюся в старі над ліжком фото,
    І віриться — сумних не буде змін,
    Не знатиме оселя ця скорботи,
    Хоч, мов вода, біжать, біжать часи,
    Тікаючи з минулого в прийдешнє...

    Мене збудили діток голоси,
    Солодкі, мов бабусині черешні!..

    2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  19. Уляна Світанко - [ 2019.11.28 18:29 ]
    Осінньо
    Мальви на долонях,
    Гірко на вустах,
    Вперто ницу долю
    Пробую на смак.

    Поспіхом ковтаю:
    Мить…ще мить – на вдих…
    Лиш одна мета є
    Крізь журбу і сміх.

    Осені двійнята:
    Я і дощопад.
    Дітками багата,
    Хай усе невлад.

    21.10.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (8)


  20. Н Кап - [ 2019.11.27 10:39 ]
    про
    А я рахую Осені прикмети:
    гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
    слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
    і яблука - мов крихітні планети,
    і мокрий - день, і кашель - що сухий.

    Достиглих груш жовтіючі церковці,
    що на базарах - вроздріб і гуртом.
    І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
    вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
    в шалений дощ... і сонячний фантом

    що виглядає злякано і блідо,
    бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
    І надпис під "пологовим": My soul!
    Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
    а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"

    І листя, що кружляє, лине, плине,
    спалахує, мов лисячі хвости,
    від холоду зіщулені мости,
    трамваї і трамваїв жовті спини.
    І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ"

    про "я давно забути Вас повинна..."

    Та в серці - тихо. ПОрожньо.
    І синьо...

    Прости.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  21. Н Кап - [ 2019.11.26 23:44 ]
    Джульєта
    Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза:
    тушкуй котлети, суши мімози.
    Кидай чекати Коня і Принца.
    Знімай пуанти. Тобі за тридцять.

    Звикай, Джульєто, до перших тріщин
    в ранковім люстрі - нестерпно віщім,
    нестерпно чеснім, чужім - нестерпно,
    де мерзнуть ноги... Чи - крила терпнуть?

    І терпне спогад - вуста гарячі,
    Солодкі... Вперше... П'янкі... Незрячі...
    Ванільний опік... Кордони стерто...
    Пульсують крила...

    Горять котлети.

    І п'є тихенько коньяк - Джульєта.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  22. Галина Сливка - [ 2019.11.26 23:31 ]
    ***
    Палають спалені мости,
    Пашіють ноги.
    Яснять зі сховків самоти
    Нові дороги.
    Скипає, стигне в жилах кров,
    А в серці - карбом.
    І знаки згублених підков
    Край шляху - скарбом.
    Калина стужу перейде -
    Не заніміє.
    Зростить пагіння молоде
    З вогню стихії.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.51) | "Майстерень" 5.63 (5.57)
    Коментарі: (7)


  23. Віктор Кучерук - [ 2019.11.26 12:23 ]
    * * *
    Звідусюди вернуся,
    Безумовно, туди,
    Де в невпинному русі
    Б’ється струмінь води.
    Несподівано чистий
    І незвично живкий, –
    Він співучий, іскристий,
    Неширокий, швидкий.
    То крутою дугою
    Вигинає боки, –
    То мандрує прямою
    В далечінь крізь віки.
    Поєдналось безсмертя
    Із безмір’ям у нім, –
    Живодайному, впертім,
    Крижанім, боязкім.
    Дорогий до нестями
    Від поверхні до дна,
    Цей струмок берегами
    Два життя поєднав.
    Не змілів, не замуливсь,
    Не спинився на мить, –
    Сьогодення й минуле
    Перед зором біжить.
    Хочу долями злитись
    І розтанути в нім –
    Знакомитому в світі
    І бажаному всім.
    26.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Сушко - [ 2019.11.26 11:36 ]
    Вічність
    Що важливіше: Біблія? Бгахавадгіта? Коран?
    Борщ наваристий з м'ясом чи з бульбою й морквою зупа?
    І ворона, і курка достойні уваги й пера,
    Молода комиза і шамкочуча бабця беззуба.

    Подивися - корону на вуха насунув паяц,
    Ти - читаєш ці строфи, бо маєш письмацькі таланти.
    Тож не будь ґаволовом! Відшукуй потрібний абзац!
    Лупай скелю! Дізнайся чого же ти вартий!

    У нездатніх до розмислів мрії розтануть, мов дим,
    Ну, а в тебе - високе чоло і обличчя таки благородне...
    А відмичка від тайни - звичайні буденні труди:
    Вмієш муси варити? Готуйся до черги голодних.

    Крутить пальцем читач біля скроні - не те щось утяв?
    Переплутав сатири і лірики ноти в лібретто?
    Не зважайте на мене, наповнюйте смислом життя,
    А за віршик з підтекстом потисніть правицю поету.

    26.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (20)


  25. Олександр Сушко - [ 2019.11.25 14:06 ]
    Modus vivendi


    На ковзанці печалей і тривог
    Танцюють джигу розмисли житечні...
    Державою керує "янелох",
    А я - сатирик. Отже, глупства речник.

    За ширмою усміхнений абрам
    Підвішену за пейса водить ляльку.
    Вона ж бо, опріч смертного одра,
    Чіпляє воякам в гробах медальки...

    Узяв і я. Попробував на зуб...
    Не золото - штампована зневага.
    А жінка хоче соболиних шуб:
    - Ти що приніс в сім'ю? Сміття? Невдаха!

    Чого лежиш? Паяц зове на бал
    Злодюг, голодних, хитрих горлопанів.
    Прибуток - це не праця, а татьба!
    Он, бачиш - дезертирчик ожупанивсь?

    А чесний горопаха без руки,
    Обсніжена погромами чуприна...
    ось корвалол, хутчій до рота вкинь!
    Бо знову скажеш - я у смерті винна!

    P.S:

    А, може, у руці не той клавір?
    Зіграв октави, терції - не квінти?
    Віівенді модус...тимчасовий мир,
    Олжа з якою в спілці мушу жити.

    25.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Сушко - [ 2019.11.25 10:48 ]
    Моя земля
    Прошай, землице. Діл і поле
    Державі цій не дорогі.
    Такого не було ніколи -
    Так буде: восени торги.

    На площі люд чекає віча,
    А у царя в Сіон круїз.
    Поставить вензель карбівничий:
    "Земля й дідизна не твої".

    Нема у розуму опони,
    Нема у ґлузду засторог:
    В закладі - сад та землі орні,
    Усе що дав у спадок Бог.

    Чорнозем зважують ординці,
    Абрам несе мішок грошви.
    А ви пощезніть українці,
    Бо живете без голови.

    О, рідна земле! Як же сумно!
    Онуки ріжуть без ножа.
    Яріють степом житні вруна,
    Зберу востаннє урожай.

    25.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  27. Галина Сливка - [ 2019.11.24 21:40 ]
    ***
    В.К.
    Легкою, світлою печаллю
    В ріки твоєї на краю
    Я ненав'язливо причалю
    І слів сердечних не втаю.

    Розсіє вранішні тумани
    Пташина тиха і дзвінка,
    Коли мені у поміч стане
    Твоя упевнена рука.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (4)


  28. Олександр Сушко - [ 2019.11.24 11:23 ]
    Грішник

    Ну, що ж, - душа від тіла відлетіла
    В чистилище, де кубляться богИ.
    На вервиці гріхів - важезні брили,
    Ось-ось порветься нитка від ваги.

    Найтяжчий - я не вірю у спасіння,
    На олтарі не сипав мідяків.
    Весь вік саджав сади, орав, косив я,
    А от сусіда чинить навпаки.

    Він - праведник. Попи йому на плечі
    Поклали ноги і дурний оброк.
    І день, і ніч - молитва, піст чернечий,
    Характером - тишко, м'якенький шовк.

    А я в раю. Ріллею йде Спаситель.
    Питаю: - А моя пательня де?
    - Невже мені нема чого робити,
    Як розбиратись у гріхах людей?

    Пізнав мене Господь! Всміхнувся радо,
    Привів коня, а я чіпляю плуг.
    Весна в Едемі, часу небагато,
    У парі з ним оратимемо луг.

    24.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  29. Галина Сливка - [ 2019.11.23 15:15 ]
    ***
    О, як болючо решето трясло...
    Гіркий корінчик - солодом найкращим.
    Завмерла кров. І вимерле село.
    Жнива? Жнива... Та не животворящі.
    А між хатин - такий загуслий страх.
    І думка плазом - їсти... їсти... їсти...
    Розриті сховки в клунях і в ярах.
    Колючі очі нелюдів-чекістів.
    Біленька хата... На столі рушник
    Аж обпікає... Бо ані крихтини...
    Голодних душ глухий невчутий крик.
    Розталий сміх змордовано-дитинний.
    Без суду просівались в небуття
    Смертельним вітром, у застиглій тиші,
    Непережиті, згублені життя...
    Це нашу пам'ять свічечка колише.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (3)


  30. Галина Сливка - [ 2019.11.21 17:37 ]
    ***
    Півподихом, півдумкою, півсловом,
    Півкроком споловинивши сніги,
    Північ свою за полудень готова
    Віддати... Та немає півснаги...
    Півдолею півморя-океану
    Не надчерпнеш... То де ж тоді межа?
    Зціли мене, пташину безталанну.
    Поділена - сама собі чужа...
    Напівполон... Півсном на півдорозі...
    - Поглянь увись, здіймайся і лети!
    Бо світлу й вірі не страшні морози
    Й теплом услід - згораючі мости.
    Збирає день свої рясні ужинки
    І цілістю вінчаються світи.
    Кружляють з неба благістю сніжинки...
    Поглянь увись, здіймайся і лети!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (8)


  31. Олександр Сушко - [ 2019.11.20 00:55 ]
    Скарб


    Дехто каже, що поет - це Бог.
    Ні, він - бранець смертної юдолі,
    Сито для біди, людських тривог,
    Прикрощів, образ, важкої долі.

    Золота в багатія - вози,
    Охоронців полк стоїть на варті.
    А у мене - крапельки краси,
    Жмутики гармонії та правди.

    Взяв перо в Пегаса із крила,
    Рунами покрив сторінку білу.
    І тече амріта з джерела -
    Йдіть, цього усім настачить зілля.

    Словом вичакловую наврок
    Не за славу й бронзові погруддя.
    На долоні світиться добро -
    Віддаю цей скарб хорошим людям.

    19.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  32. Віктор Кучерук - [ 2019.11.12 05:24 ]
    * * *
    Г. С...
    Пригадаю коли-небудь
    І коханій розповім
    Про хмаринок рух у небі
    Несподівано блідім.
    Без надуманих колізій,
    Також любій розкажу,
    Як дощу густа завіса
    Вкрила обрію межу.
    Про м’яку, як глей, дорогу
    І калюжі скрізь на ній
    Ще з набряклого порогу
    Теж повідаю я їй.
    Щоб журливо не гадала,
    Загорнувшись у нуду, –
    Чом на зустріч часу мало
    І багато на ходу…
    11.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  33. Віктор Кучерук - [ 2019.10.28 21:56 ]
    * * *
    Г. С...
    Блукають сутінки холодні,
    Густі і темні, як смола, –
    Ти подаруй мені сьогодні
    Яскраву дрібочку тепла.
    Промінчик вогника освітить
    В очах моїх німу печаль
    За всім отим, що мав на світі
    І розгубив уже, на жаль.
    Тепло промінчика зігріє,
    В пітьмі схололого мене, –
    І лжею вкрадені надії
    В зболілу душу поверне.
    Пітьма осіння, непогодна
    Повсюди острахом лягла, –
    Ти подаруй мені сьогодні
    Яскраву дрібочку тепла.
    28.10.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  34. Андрій Басанець - [ 2019.10.28 05:43 ]
    * * * *
    Гроза над жовтнем стала… Крізь гілки
    дивився ти – чого вона над жовтнем,
    як яра нить над полуденним шовком?..
    Чого табун сахається ріки?
    Чого граки при яблуках замовкли?

    Як нить, як сіть, розкроювала тьму,
    пливла в диму – над лугом і над садом –
    аж яблука, розкльовані до саден,
    лежали й дивувалися – чому
    вона спинилась ген над листопадом?

    І ти чекав при яблуках, як лось,
    на теплий кашель, на далекий голос,
    ну хоч на подих… а було довкола
    так легко, що здавалося – ось-ось…
    так тихо, що здавалося – ніколи.

    2019


    Рейтинги: Народний 5 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (4)


  35. Козак Дума - [ 2019.10.25 21:30 ]
    Ве́лесова ніч
    В магічну Ве́лесову ніч
    жахи блукають між хата́ми
    і марять іншими світами
    в палахкотінні зоресвіч.

    То душі предків кожен рік
    з небес приходять на гостину,
    даруючи себе частину
    й благословінь гірський потік.

    Бо Коло року Білобіг
    вже вкотре вручить Чорнобогу
    й ворота з «Наві» для Сварога
    відкриє наче оберіг.

    Чарівну музику віків
    зіграє Велес на сопілці,
    а частування на тарілці –
    залишмо душам прабатьків.

    У темну Велесову ніч,
    страхи здолавши підсвідомі,
    здобудеш силу й у содомі
    та зрозумієш – це не кітч!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (2)


  36. Віктор Кучерук - [ 2019.10.23 08:51 ]
    * * *
    Г. С...
    Густіли сутінки помалу
    І тихли звуки голосні,
    А ти покірно віддавала
    Себе невтомному мені.
    Я пізнавав тебе до споду,
    Обличчям вниз і горілиць,
    Коли двом душам на догоду
    Тьмяніли проблиски зірниць.
    А лиш зненацька засвітало
    І потекло згори тепло, -
    Тобі здавалось ночі мало,
    Мені - що ночі не було...
    22.10.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  37. Оксана Логоша - [ 2019.10.07 17:43 ]
    Круки
    Тепер кожен вечір над верби кружляють круки.
    Гурти їх численні закручують видимі кола
    Під сивими пасмами хмар,що застуджено й кволо
    Дощем розсівають холодні осінні шовки.

    Тепер тих круків тільки й чутно- аж глухне стерня.
    Відлуння втікає...втікає й ховається в нори,
    І тільки калина вогнем усміхається вгору.
    Здається не бачить,не чує того вороння.


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (11)


  38. Адель Станіславська - [ 2019.10.05 16:06 ]
    * * *
    я тебе у собі носила
    я була тобі більше як жінкою
    я була тобі місцем сили
    цілим світом не половинкою
    я була тобі шторму подихом
    і шаленої бурі безумом
    мого віддані серця порухи
    і бальзамом були і лезом
    я була так доросло-юною
    коли душу твою зворохобила
    я була тими віщими рунами
    котрі долю тобі оздобили
    відвесніло... літа у колоссі
    вітер зіллям дозрілим колише
    я твоя сивина у волоссі
    непокірна свавільна не втишена...
    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.66)
    Коментарі: (2)


  39. Тетяна Бондар - [ 2019.10.04 20:44 ]
    ***
    Запахло гірко
    палим листом.
    Туман сіріє млисто-млисто
    І вогко горнеться
    у просинь...
    Це дійсно осінь.
    Справжня осінь.


    Багрянець гра
    Й згаса в черлене.
    Мовчать дуби.
    Притихли клени.
    Крізь пісню жовту скиглить крона.
    Все легший ліс.
    Все більше чорний.


    І сипле сипле
    в ноги димом
    густим, опалим
    жовтим
    стиглим...
    І шелестить, і тонко,
    тихо
    свою останню пісню
    диха.


    Десь є вже сніг. І спокій.
    Інший.
    А доти ще - це сонце
    Й вірші.
    Крізь тишу втомлену й тремтливу
    Ця осінь з нами
    йде у зиму...

    04.10.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6)


  40. Андрій Басанець - [ 2019.10.04 14:25 ]
    * * * *
    Не йди туди. Там море спить,
    Погідне мукою своєю.
    Хай на камінні сохне сіть,
    Хай випинається, як віть,
    Отруйне дихання Медеї.

    Встає у темну каламуть.
    І за собою манить, манить.
    Іде срібляста, ніби ртуть,
    І з кожного сліда ростуть
    Прозорі водяні тюльпани.

    Ледь-ледь ворушаться човни.
    Переповиті сонним змієм,
    Зітхають коси з мілини…
    Благають віщої луни
    Сльозою випалені вії.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (8)


  41. Віктор Кучерук - [ 2019.10.04 07:14 ]
    * * *
    Г. С…
    Утікаючи помалу
    Від самотності нуди, –
    Не помітили, як стали
    Нерозлучними завжди.
    Поєднала добра сила
    Осамотнені життя
    І неждано воскресила
    В душах згаслі почуття…
    03.10.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (1)


  42. Андрій Басанець - [ 2019.09.30 13:43 ]
    * * * *
    Багряна бабко, пурпурова бабко,
    ти нащо з хвилі відблиски пила?
    Благенька риска, непримітна ляпка,
    Жариночка минущого тепла.

    Було ж тепло, і ткалося, і згасло.
    Втекло, мала, кудись за болота.
    То й ти вже кидай крильцем воду прясти…
    Он бачиш – осінь, схожа на кота.

    Кармінна бабко, золотава бабко,
    усе мине – і ти минеш за ним.
    Хіба якесь там миршавеньке ябко
    впаде до тебе крізь блакитний дим.

    Лежіть, ви ж бачте, наростає простір,
    зникають межі неба і води…
    А осінь що ж?
    Сховалася за мостом –
    підстерігає пізні поїзди.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (8)


  43. Андрій Басанець - [ 2019.09.28 16:16 ]
    * * * *
    Зірки упали удвох
    Грудьми до білих коліс.
    Хто їхав? Нібито Бог…
    А де? Та певно, що скрізь...
    Йому би спокій та піст.
    Йому далеко – аж ген –
    До наших страчених сліз,
    До наших темних письмен.
    Лишив журбу без числа
    та ребра чорних ворин.
    Розтав собі, як імла…
    …та хтозна… може, й не він?..


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (13)


  44. Ірина Білінська - [ 2019.09.27 15:20 ]
    Вітрила
    Завмирає втомлена Земля,
    нами розтривожена до краю…
    І вітрила мрій на кораблях
    в гавані далекі запливають…

    Теплий вітер хвилі підійма -
    то розбудить нас,
    то заколише…
    Божечку, а завтра - вже зима!
    І роки у спину важко дишуть...






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (10)


  45. Вероніка Головня - [ 2019.09.26 21:58 ]
    Сила «ведьмацкая». Із В.Ляшкевича
    • •
    Свыше оставлена - в чаще упрятана,
    В норах и гнёздах, в закраине воронов ,
    Водах, листвой прошлогодней настояна,
    Мохом зелёным, ветвями сплетённая,
    Корнями сдержана, светом напоена,
    Тьмою обласкана, куплена-краплена -
    Тайна и Явь, не оружие воину


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3) | "Сила «відьмацька»"


  46. Ірина Білінська - [ 2019.09.23 15:18 ]
    Вчора відлітали журавлі...
    Вчора відлітали журавлі,
    а сьогодні ми -
    по різні сторони…
    Так уже бувало на Землі.
    І душа перебродила штормами.

    Не зникай так швидко...
    Обійми.
    Чи людьми, чи долею так велено...
    Журавлі повернуться з зими,
    Тільки ми -
    нічого не повернемо.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (8)


  47. Матвій Смірнов - [ 2019.09.21 15:35 ]
    Орфей
    Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
    Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
    Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
    Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.

    Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
    Я забув що таке безсоння, тим більше - гнів,
    Мої рими до мене приходили б уві сні,
    Але я уже років п`ятнадцять не бачу снів.

    І не варто каратись або жаліти себе,
    Закидати іншим - вони у тому не винні,
    Що колись я матросом пішов на цей корабель -
    Переміг соцпакет, і перемагає донині.

    Ухопивши весло, підставляю чоло вітрам,
    Ниють плечі і ребра - не страшно, буває й гірше,
    Тільки марно чекати, щоб із цих загоєних ран
    Коли-небудь іще народжувалися вірші.

    Вітер дме обережно і білі вітрила не рве,
    І не падає дощ із прозоро-синього неба,
    Я пірнув би з корми у піну немов Орфей,
    Та на щастя мені до Аїда поки не треба.

    Над водою птахи чи сирени - не розбереш -
    Баражують низько, тож варто чекати зливи,
    Але небо без хмар, і море без хвиль, без меж...
    Для поета я, що не кажи, занадто щасливий.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (5)


  48. Юлія Ляхович - [ 2019.09.16 22:17 ]
    Жінко з попелястим волоссям і темними, як небо вночі очима!
    я знаю, коли ти сердишся у тобі штовхаються неземні сили
    з любові, що тобі дісталася і ти не знала, що з нею робити
    і злості, коли зрозуміла що зовсім не вмієш любити.
    я знаю, блискавки у твоєму погляді спопелять мене ще до того,
    як я підійду, щоб тебе обійняти, хоч ти мене й не просила.

    я бачу, коли ти дивишся на місяць ти думаєш про свою планету
    і ніяковієш від того, що я зриваю для тебе у дворі квіти.
    ти дивишся на них і зовсім не знаєш, що з ними робити.
    я ставлю квіти у вазу, ти наливаєш у неї холодну воду
    і жалієшся мені на сусідку, яка сказала щось про тебе і твої сигарети

    я знаю як ти, не здогадуючись що я дивлюсь і все бачу
    одягаєш своє найкраще плаття, занадто відверте для цього світу.
    як вдихаєш свої нові парфуми і повертаєшся на свою орбіту
    а потім приходиш до мене і забираєш мене у ліжко.
    я дивуюся, що ти досі зі мною, і ніколи не бачив як ти плачеш.

    жінко з попелястим волоссям і темними, як небо вночі очима!
    я вихопив тебе у долі випадково, майже наприкінці літа.
    ти знала, що я надто закоханий в тебе щоб тебе відпустити
    але думала, це пройде і ти зможеш повернутись.
    не знала, що мені вистачить розуму не приборкувати твої неземні сили,
    а просто любити тебе, любити тебе, любити.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  49. Юлія Ляхович - [ 2019.09.16 22:45 ]
    Хтось непомітний
    Хтось непомітний і терпкий як вишневий глей
    ходить по вулицях міста і слухає
    випадкові історії випадкових людей,
    що віддають гіркотою і різкими рухами
    чи сковзають шовком з засмаглих плечей

    а потім котяться з гуркотом міськими мостами
    і вночі, неодмінно, розбиваються десь
    за рікою.
    Або засинають в обіймах і туляться животами
    один до одного та завжди один-на один із собою

    Історії пливуть, як туман по вогкій бруківці,
    стеляться і переплітаються в місцевих барах.
    Хтось льодом їх вміє викалатувати, хтось видушує по цівці
    а інший бере і видихає з димом чи іноді з солодким паром,
    чи взагалі мовчить і не чути його слів.

    Такі історії живуть в особливий спосіб:
    між бровами, у зморшках, на кінчиках пальців, у розплетеному волоссі
    яке вона зазвичай накручує на палець
    і думає, що він не бачить цього зовсім.

    Той хто ходить і слухає обережний з тими,
    хто мовчить і ховає таємниці в тонкому мереживі.
    Не в льоді чи в полум‘і, чи у ванільному димі
    а на кінчиках пальців і цим себе трохи обмежує.
    І не бере і не віддає, і дивиться в душу очима безмежними,
    тримає натягнуті струни що тремтять від напруги.

    Той хто слухає всіх і нічого не каже - той обережно
    видихає майбутнім листопадом чи навіть груднем
    і натякає, що буде холодно тільки тим,
    хто один на один залишився з любов‘ю.
    Хто вміє любити, але чомусь залишився один

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  50. олександр квітень - [ 2019.09.14 13:56 ]
    Просто "перестать стрелять"
    У нас віками мов під кальку ,
    В тяжкі часи з мирського дна ,
    Втішає люд знайома байка ,
    Що нині , то не їх війна..

    Чи від безволля чи зі страху ,
    Знімілі в тяжбі лихолить ,
    Втікти , так прагнуть бідолахи ,
    В закутий у смирення світ...

    А в світі тім , всі добре знають,
    Ось ось настане благодать ,
    Що прийде мир до хати з краю ,
    Лиш треба "ПЕРЕСТАТЬ СТРЕЛЯТЬ".

    Від болю хочеться кричати ,
    Бо ж правду бачивши сумну
    Я заперечу.. "мижебратам",
    На їхнє "зупиніть війну"........

    Хто сіє жито в яр глибокий ,
    Змарнує зерня в бур'янах ,
    Хто вірує , що в рабстві-спокій ,
    У суєті помре в рабах..

    А плачучи й схиливши спину ,
    Він не знайде в сльозах спасінь ,
    Як , не любивши Україну..
    І ВІН , не України син ...

    Навколішки просивши миру ,
    Згорить від воєн і скорбот......
    Народ що в боротьбі безсилий ,
    Зі світу зникне той народ...

    Олександр Квітень
    м. Мукачево....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   122