ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2019.06.19 09:59
Що не царі, то у твоїй короні.
За очі карі і за голубі
лукава доля вибілила скроні.
І як не потонути у журбі?

Он повновидий сяє з оболоні
як вишитий цілунок на габі.
І лоскотно, і солодко тобі,

Микола Соболь
2019.06.19 08:12
Душа болить. І серце крає щем.
Любити так нелегко Україну.
Де я такого дурня ще зустріну?
Щоби пройти у двох над вирвищем.

Кумпаняться зросійщені брати.
Не та їм віра, влада, ненька, мова…
Мене зовуть, не ладиться розмова.

Олександр Сушко
2019.06.19 07:13
Від сумних думок солоні нюні
Ллються у долоні шкарубкі.
От чому жінки - усі розумні,
А мужі - тупезні глупаки?

Все що зароблю - несу до кралі,
Сам ходжу в полатаних штанах.
Благовірна днину тралі-валі,

Наталія Дяк
2019.06.19 00:03
Мапуй мене, та до екватору,
Забудь південні експедиції.
Маршрути: доля гладіатора
Або посвята Дона в лицарі.

Даремно стрілки каруселили,
Лякали вироком дозиметри.
Манили лунами веселими...

Володимир Ляшкевич
2019.06.18 21:58
• •
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Ігор Федів
2019.06.18 20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу

Світлана Ковальчук
2019.06.18 18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути за надривами гучними.
Здіймаюся у прислуханні я.
Та ось він, дощ - краплини, ріки, злива,
аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.
Можуть укусити.

Микола Дудар
2019.06.18 15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…

Олександр Сушко
2019.06.18 14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.

Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -

Світлана Майя Залізняк
2019.06.18 10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...

Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.

Любов Бенедишин
2019.06.18 09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.

Ігор Деркач
2019.06.18 09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.

Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти

Тетяна Левицька
2019.06.18 08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!

На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго

Козак Дума
2019.06.18 07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу

Микола Соболь
2019.06.16 07:48
Журавель – птиця, і не птиця.
Стареньке цебро скреготить.
І пахне дитинством водиця.
І серце збентежує мить
Коли набираю джерельну,
Найкращу на цілій землі
(У стужу, чи спеку пекельну)
Росу, що смакує мені.

Володимир Бойко
2019.06.15 23:43
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,

Олексій Кацай
2019.06.15 22:08
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
й ледь потріс

Тетяна Левицька
2019.06.15 20:45
По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.

Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,

Олександр Сушко
2019.06.15 18:17
Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віктор Сурженко
2019.06.19

Олекса Палій
2019.06.14

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Світлана Ковальчук - [ 2019.06.18 18:32 ]
    ***
    А десь громи стинають спеку дня.
    Їх чути за надривами гучними.
    Здіймаюся у прислуханні я.
    Та ось він, дощ - краплини, ріки, злива,
    аж лячно.
    В небі крешуть блискавки, неначе змії.
    Можуть укусити.

    Твоєї доторкнутися руки і,
    хай там що,
    у піднебессі жити…
    Чи в наднебессі?
    Зараз, бо коли?
    В рожевих мріях ніжитися зранку.
    Ми – білі перевтомлені воли
    чи небом переповнені орли?
    П’ємо сонця, ще молоді, у дзбанках.

    А десь громи стинають спеку днів
    і так зухвало крешуть блискавиці.
    А ми… А нам сам Бог в серця наспів.
    Для почувань.
    У легкокриллі.
    Птиці.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (8)


  2. Микола Соболь - [ 2019.06.12 14:40 ]
    Московський синдром
    Московські зорі сяють сумовито.
    «Великий вождь» у Мавзолеї спить.
    Історія для неуків закрита.
    Московія манкурту – фаворит.
    Для них на сході не горять обози.
    Вони не бачать вбитих і сиріт.
    Коли русню стрічають у дорозі,
    Кричать сатрапу: «Братику, привіт!»
    Це сон страшний. Суцільне зубожіння.
    І чорна зрада гетьманських епох.
    Вогнем війни палає Україна
    Та смерті не торкають багатьох.
    12.06.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Микола Соболь - [ 2019.06.12 05:09 ]
    Побачити щоб вмерти
    Побачити Париж і вмерти.
    Я, вам скажу така дурня.
    Не те, щоби лякався смерті.
    Мене дратує – маячня.

    Задме вітрисько на болоті.
    Сніги розбудить буревій.
    Поки душа живе у плоті
    Наплодить ум дурних надій.

    Якщо не бачив ти Парижа
    Ні уві сні, ні наяву,
    Присядь, мій друже, чуєш – тиша.
    В якій я років сто живу.
    07.01.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  4. Микола Соболь - [ 2019.06.11 05:41 ]
    Різдвяне
    За мене заступися,
    не дай розчинитись у ночі.
    Хай гойдає осоння
    найкращі хвилини життя.
    Переливи пташині
    співають, і вітер шепоче,
    І осяюють путь
    золотаві, налиті жита.
    Ця дорога тяжка,
    бо шляхи йдуть од себе до себе.
    Підгинаються ноги,
    на плечі лягають літа.
    Але що у житті
    ще для щастя нам людського треба?
    Лиш молитва
    від серця до Бога. Та Матір Свята.
    05.01.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  5. Микола Соболь - [ 2019.06.10 06:58 ]
    Коловорот
    За тихим шелестом снігів,
    За сріблом інею – скрижалі.
    Здійсниться все, як ти хотів.
    Та є питання: а що далі?

    Готується зійти зоря.
    Отелиться, дай Бог, худоба.
    Свічки горять у вівтаря.
    У печі дозріває здоба.

    А потім сніг спаде з межи.
    Візьмеш до рук старе орало
    І скажеш: «Боже поможи!» –
    Отак життя бере начало.
    01.01.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  6. Нінель Новікова - [ 2019.06.09 16:00 ]
    Пісня останньої зустрічі Анна Ахматова Переклад
    Безпорадно холонули груди,
    Та були мої кроки легкі.
    Удягла рукавичку на руку
    Не з тієї чомусь руки.

    І здалося – чимало східців,
    А я знала – їх тільки три!
    Поміж кленів шепіт осінній
    Шелестів: «Зі мною помри!

    Ошукала мене підступна
    Доля, зрадила, от і край».
    Відгукнулась я: «Любий, любий!
    Я з тобою помру. Чекай…»

    Пісня зустрічі, що востаннє...
    Темний дім засмутив мене.
    Тільки свічка горіла в спальні
    Незворушно-ясним вогнем.

    2019

    Примітки: Оригінал вірша Анни Ахматової

    ПЕСНЯ ПОСЛЕДНЕЙ ВСТРЕЧИ

    Так беспомощно грудь холодела,
    Но шаги мои были легки.
    Я на правую руку надела
    Перчатку с левой руки.

    Показалось, что много ступеней,
    А я знала – их только три!
    Между кленов шепот осенний
    Попросил: «Со мною умри!

    Я обманут моей унылой,
    Переменчивой, злой судьбой».
    Я ответила: « Милый, милый!
    И я тоже. Умру с тобой…»

    Это песня последней встречи.
    Я взглянула на темный дом.
    Только в спальне горели свечи
    Равнодушно-желтым огнем.

    1911


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (17)


  7. Вікторія Лимарівна - [ 2019.06.09 15:32 ]
    Присвячується родинi Довженко
    Як гарно, що Антон у парі.
    Вже народилася Варвара!
    Улюблена дружина Настя
    Подарувала КЕЛИХ ЩАСТЯ!

    Переливається безмежно
    У море почуттів бентежних!
    Із келиха воно піниться,
    І не вагомі всі дрібниці,

    Оточуючі, що навколо,
    Бо є міцне родинне коло:
    У ньому сенс життя, наснага!
    Куточок затишний, повага.

    Напругу геть та хвилювання!
    Зростає донечка жадана.
    Та й незабаром – перші кроки
    У мальовничий світ, широкий!

    Бажаємо добра, турботи.
    Не знати горя та скорботи.
    Добробуту, кохання в домі!!!
    Щасливої для всіх вас долі!!!

    09.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060905064


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  8. Ірина Білінська - [ 2019.06.04 13:57 ]
    Про людей…
    Є люди,
    які ніколи не будуть зайвими.
    І навіть в негоду -
    сяють для тебе знаково.
    Вони ніколи
    не стануть твоїми ранами
    і заповнять собою,
    коли необхідно, вакуум.

    Ці люди - безцінні скарби
    у твоєму сховищі.
    Вони - твоя пісня,
    предивна,
    багатовимірна.
    Вони - твоє небо,
    сприятливе середовище,
    тому, ти готова
    довіку їм бути вірною.

    Вони не чужі,
    не приходять в твій день
    туманами.
    Вони гріють на відстані.
    Пускають у серці корені.
    Виростають в тобі
    надглибокими океанами
    світла,
    якому ти
    з першого дня підкорена.

    Видихають любов
    і вдихають усі твоі дивні вибрики.
    Конвертують усе це
    у серці своєму в музику,
    щоб вберегти тебе
    від всесторонніх вивихів.
    Ти можеш за них триматись,
    не будучи, навіть, друзями.

    Ці люди, як треба,
    навчать тебе знову дихати.
    Вони - твої ангели,
    сяють для тебе знаками.
    Вони вірять у тебе
    і вкажуть можливі виходи,
    без осуджень,
    без докорів...
    просто вірять у тебе
    ...ДЯКУЮ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (2)


  9. Нінель Новікова - [ 2019.05.26 12:26 ]
    Увечері Анна Ахматова (переклад з рос.)
    Дзвеніла музика в саду
    Щемким і невимовним горем.
    Так свіжо й гостро пахли морем
    На блюді устриці в льоду.

    Сказав мені: « Я вірний друг!» –
    Торкнувся сукні переможно.
    О, як з обіймами не схожі
    Ці дотики жаданих рук.

    Так пестять кішку або птиць,
    На вершниць дивляться граційних…
    Лиш сміх в очах його спокійних,
    У війнім золоті зіниць.

    Тужливих скрипок голоси
    Співають над нічним туманом:
    «Ти Небу дяку вознеси,
    Бо вперше тет-а-тет з коханим».

    2019

    Примітки: Оригінал вірша Анни Ахматової

    ВЕЧЕРОМ

    Звенела музыка в саду
    Таким невыразимым горем.
    Свежо и остро пахли морем
    На блюде устрицы во льду.

    Он мне сказал: «Я верный друг!» –
    И моего коснулся платья.
    Как не похожи на объятья
    Прикосновенья этих рук.

    Так гладят кошек или птиц,
    Так на наездниц смотрят стройных…
    Лишь смех в глазах его спокойных,
    Под легким золотом ресниц.

    А скорбных скрипок голоса
    Поют за стелющимся дымом:
    «Благослови же небеса –
    Ты первый раз одна с любимым».

    1913



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (24)


  10. Володимир Бойко - [ 2019.05.26 09:40 ]
    Бурмосини
    Людям, вічно набурмосеним,
    Видається все не так.
    Набурмосені відносини
    Дошкуляють, як чиряк.

    Ні нещирі перепросини,
    Ні фальшивість обіймань,
    Не поможуть набурмосеним
    Перейти бурмосну грань.


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (11)


  11. Іван Потьомкін - [ 2019.05.25 21:57 ]
    ***

    Не по мені,
    як намір обганяє розум,
    як зверхницька мета
    здоровий глузд зміта...


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (2)


  12. Микола Соболь - [ 2019.05.20 10:12 ]
    * * *
    Недолугі хохли
    Віддали і меча, і кресало,
    І коня пропили,
    І свободу зміняли на сало.
    Стоне, плаче земля
    Її душу ізнов розіп'ято.
    Чути сміх москаля
    України довічного ката.
    20.05.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  13. Ніна Виноградська - [ 2019.05.14 08:03 ]
    Розцвітає черешня


    Розцвітає черешня у нашім саду,
    Білим цвітом траву навкруги засипає.
    Я думками до мами прилину, прийду,
    І її у весняному сяйві згадаю.

    Сяде рідна за стіл під черешню оту,
    Ляжуть руки її на худенькі коліна.
    Зніме болі й жалі, і душевну сльоту,
    І думками до діток-онуків полине.

    Ми розбіглися всі по далеких світах,
    І шлемо їй листи, а частіш — телеграми.
    Із черешні в саду білий цвіт обліта,
    Пелюстки, наче діти, злетілись до мами.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Прокоментувати:


  14. Ніна Виноградська - [ 2019.05.14 08:51 ]
    Де ти?
    Бджолиний рій
    Заплутався у платті
    Бузкового куща
    І так гуде!
    Троянда квітне
    Золотим багаттям
    І хвіртка хлипа —
    Де він, чуєш, де?

    Усе буяє,
    Світиться навколо,
    На грушах білих
    Ніби шовк фати.
    А думка студить
    Мозок охололий —
    Ти де, коханий,
    Рідний мій, де ти?

    Вже вечір фарби
    Накладає густо,
    Малює зорі
    Й місяць з висоти.
    Така краса!
    Але без тебе пустка.
    Питають квіти, яблуні —
    Де ти?!


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (2)


  15. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.11 20:55 ]
    Пряля
    Сонце зайшло, догорів обрій,
    ніч огорта, наче та хмара.
    Як же з тобою було добре!
    Та розумію, ми не пара.

    Долі, записані не в Книзі,
    сивої пряжі тонкі пасма -
    вітер гойднув — переплелися,
    поряд були, а тепер разом.

    Серце до серця шука стежку,
    тіло до тіла шука хвіртку.
    Пряля згори, сміючись, стежить:
    чи не пора обірвать нитку?

    Розпач накриє крилом чорним,
    смуток накриє крилом сірим,
    те, що здавалось навік вчора -
    іскра, і спалах, і згоріло.

    Вдосвіта встану, піду в поле -
    де моя хата і де жито? -
    плакати — падайте, сльози, в попіл!
    Що мені жати і як жити?

    Білим туманом печаль висне:
    не обминути того, така є
    доля тих доль, котрі не в Книзі.
    … Ріже нитки, сміючись, Пряля…

    2018




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  16. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.11 17:51 ]
    Втілення мрій
    Його я називала Кленом.
    Чомусь сподобався мені:
    За те, мабуть, що був зелений.
    В осінньому стояв саду.
    У жовтих барвах там дерева
    Принишкли, наче уві сні.
    Не чутно вітряного реву:
    Свій рух сповільнив у ряду.

    Так трапилось, що помилилась.
    Насправді звався він Шовкун.
    Надії бажані згубились.
    Зима постукала у дім.
    Звичайно, не сама, з Морозом.
    Він неабиякий дикун:
    Зелене листя заморозив,
    Попадали, на подив всім.

    Така подія сталась в Клена
    Чи Шовкуна, не знаю вже.
    Зосталась мрія лиш блаженна:
    Повинна дочекатись я
    Весни наступної і літа!
    Час плине швидко: та невже?
    Бруньки з’являються на вітах.
    В зелених барвах вся земля!

    11.05.2019
    Свидетельство о публикации №119051106299


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)


  17. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.11 14:57 ]
    Шилопоп ПЕРЕКЛАД
    ШИЛОПОП

    Я шилопоп! Имею честь!
    А это - сами знаете
    - Коль в вашей попе шило есть
    Вы целый день гоняете.

    Диваны, стулья и столы –
    Мои аэродромы.
    Конечно, есть еще полы,
    Они мне так знакомы.

    Магнитом тянет пол меня,
    Но я не унываю,
    Упал, поднялся и опять
    По комнатам гоняю!

    И пусть мой исцарапан нос,
    На лбу большая шишка,
    Мне абсолютно все равно!
    На то я и мальчишка!

    Автор: Митлина Мария


    Шилопоп (ПЕРЕКЛАД)

    Я шилопоп! Привіт усім!
    А це – я певен, знаєте,
    Якщо для шила - попа - дім,
    Ви день увесь гасаєте.

    Стільці, дивани і столи –
    Мої аеродроми,
    Звичайно, ще підлога є,
    Що теж мені знайома.

    Мене притягує вона,
    Та зовсім не журюся,
    Хоч падаю не раз щодня,
    Я знову підіймуся!

    На лобі ґуля від борні,
    А ніс в подряпин рисках,
    Усе це байдуже мені,
    На те я і хлопчисько!

    Таїсія Цибульська
    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (12)


  18. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.07 17:46 ]
    Еріс
    Рум'яне яблучко вона
    поклала ніжною рукою-
    і світ поглинула війна,
    і кораблі ідуть на Трою.

    Вожді, герої й вояки
    в фалангах, зімкнутих щитами,
    крокують в полум'я рядами
    і не збиваються з ноги.

    Ридають вдови й матері
    і, не ховаючи тривоги,
    принишкли на святій горі
    могутні олімпійські боги.

    Вже не Єлена, не казна,
    не слава - викупом любові
    струмує кров заради крові,
    війною живиться війна.

    Панують хитрість і брехня
    і квінтесенція підлоти -
    троянці вражого коня
    самі заводять у ворота...

    А що ж до цього призвело?
    Вже не повірити нізащо:
    прологом яблучко було
    з коротким висловом: "Найкращій"

    2018















    Рейтинги: Народний 5.42 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  19. Сергій П'ятаченко - [ 2019.05.05 11:12 ]
    ***
    Ці пагони, немов хино́вські стріли,
    пронизують навиліт теплу товщ.
    Травнева перша спека. І несила
    спинити шал і рух рослин і тіла.
    Кипить, кипить, кипить зелений борщ.

    А ти гортаєш гороскоп і пишеш,
    що вже немає спокою і рим,
    що овнам на весь рік – проблеми ли́ше,
    що ти пірнаєш в сон про сон про тишу,
    де глухне ватяно весняний грім.

    А тут щавель гостріє і гостри́ться,
    і теплий шал, і щем, і кропива.
    А тут таке, що там і не насниться,
    і мостить з моху пагоду синиця...
    Кажу ж: китай, зелена хинова́.


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (7)


  20. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.05 09:49 ]
    Коли у часі вигустіє сад
    Коли у часі вигустіє сад
    і мовчки стане, сивий, наді мною,
    слова, що проростали невпопад,
    укриються блаженною габою.

    І буде тихо. Біло - до весни.
    Верба, відомо, заколише: "Сни".
    Усе - мов сни.
    А там - і лусне брунькою малою.
    То вже й весна.
    То й жити нам з тобою.

    Натхненний хто (а може, ми удвох),
    сопілку візьме, зроблену з ліщини.
    Я буду мавка, ти - вродливий бог.
    І не знайдеться жодної причини,
    щоб не весніти.
    Потім... знов спочинем.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (9)


  21. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.01 15:51 ]
    До зустрічі
    Останній раз ходила по гриби.
    Сумують тихі верби край болота.
    Високі сосни вийшли на горби.
    З берізок облетіла позолота.

    О, сірий день, холодна далина,
    пронизана стрілою-колією,
    і сосни, що співають, мов струна,
    натягнута між небом і землею.

    О, рідна земле! Дай мені снаги
    здолати зиму і здобути весну!
    Хай нині я закована в сніги -
    напровесні, немов трава, воскресну.

    І літо знов дарунки принесе,
    а осінь в золоту покличе казку...
    Мій щедрий лісе, дякую за все.
    До зустрічі. Чекай мене. Будь ласка.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.27 11:27 ]
    Повірмо...


    Надія на янгола, трішки - на пана...
    Хіба поведенція Долі погана?
    Малюємо власні узори на шибах,
    присолиться (хай і здорожчала...) скиба.
    Відсотки-людва позбивалися в товпи.
    Вериги стискали, та бажані - мовби...

    Почнімо із себе - не з ближнього юди.
    Повірмо: прийдешнє змете халабуди.
    Але ж руйнувати доводиться сполом!
    Хай мова над нами - сяйним ореолом....

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  23. Тетяна Левицька - [ 2019.04.24 18:59 ]
    Ми сідаємо в човен
    Ми сідаємо в човен, і я не боюсь
    грізних вод, що бентежать, лякають.
    У руках дужих - весла, та Бога молю,
    щоб дістатися берега. Знаю,
    течія понесе на каміння, а там -
    водоспаду бурхливі потоки,
    та окрилено вірю, що запросто нам
    прихилити і небо широке!
    Заплисти у затоку зелених дібров,
    наша пристань чекає на щастя!
    Світ врятує любов, нас тримає любов!
    Коли віриш у себе - все вдасться!
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  24. Ін О - [ 2019.04.22 11:04 ]
    ...
    Навколо тумани...до кого ти йшла?
    Сорочка тонка та волосся вологе...
    Навшпиньки, ледь чутно торкалась підлоги.
    Бліда та русява, два білих крила...
    До кого ти йшла ще допоки пливли
    Хвилини містралей до цих видноколів?
    Лиш очі, що ледь споглядали спроквола,
    На сутінках тихо писали псалми.
    Два темних крила...і лиш пір'я услід...
    Стелила дороги з червоних півоній.
    І вітер мереживом винним на скроні
    Лягав, наче пісня, що падала в сніг.
    Звучали дороги - не чули волхви...
    Не зчулася й ти, загубивши корону
    Богів, що тобі голосили прокльони
    Над прірвою цих навкруги попелищ.
    До кого ти йшла у небесну блакить?
    Струнка, наче дзвін, та із крові зіп'ята...
    Дивися...як венами плавиться ватра
    І сивіє губ твоїх вистиглий плід.
    Молися! Ще ніч, ще не стихли слова...
    Лягає тепло у простерті долоні...
    Це наша країна жоржин та півоній!
    Це наша країна - два білих крила...
    До кого ти йшла?!


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (4)


  25. Ігор Деркач - [ 2019.04.22 10:31 ]
    З височини
    Минають ночі. Дні за днями
    летять у сиву далину,
    де сонце люляє весну
    і літо вже не за горами.

    А доля має на кону
    усе, що визріло між нами,
    іще не сказане словами
    і не доказане зі сну.

    Але за синіми морями
    і за широкими лісами
    птахи із вирію летять.

    І я радію – у віконце
    до тебе заглядає сонце
    і обіцяє благодать.

    04/19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  26. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.21 15:17 ]
    Перепливу цю ніч
    Перепливу цю ніч,
    перепливу,
    перелистаю долю,
    пролистаю,

    вогнем свічі,
    високої свічі,
    зігріюся

    і помолюсь...

    Настане
    світанок.

    А ніч - як море,
    темна хвиля б'є,
    і думи розгойдались до нестями.

    Десь там далеко - зоряні вігвами,
    десь там - розчинені гостинно брами,
    а я маленьким човником пливу,

    перепливу цю ніч,
    перепливу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (8)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.20 05:59 ]
    В апогеї почуттів
    Кохана, серцем тихо завесній,
    Чекає квітка на любові благо.
    Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
    Сідає джмелик чарівний на пагін.

    І вже тремтить суцвіття молоде,
    Вібрує все, хмеліючи від ласки.
    І струм єством окриленим іде,
    І всесвіт повнить ароматом казки.

    І чашечка троянди воскреса,
    Нектаром божим сповнена по вінця.
    Снагою рожевіють небеса,
    Немов закоханих щасливі лиця.

    В моїх обіймай, люба, завмирай!
    Жага чуттів буяє до знемоги.
    Ярило-Сонце нам дарує рай –
    Ми сповнюєм найвищу волю Бога.

    То ж вознесімось просто в небеса,
    І хай ця зустріч буде не остання.
    Бо шлях увись - це розквіту краса,
    Устелена пелюстками кохання!

    20.04.7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  28. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.18 21:35 ]
    Се подих слова
    Се подих слова.
    Дерево - як тіло,
    сухе, і тепле,
    і пропахле глицею.
    А ще душа,
    до сповіді доспіла,
    а ще ті сосни,
    що старими птицями
    клюють вітри.

    Дзвіниця. Тіні звіра.

    Се тіло поривається,
    і дихає,
    і знає бути
    золотою рибою.
    Крізь подихи і продихи
    як тихо є.
    Як голосно ворушить
    серце
    глибами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  29. Ігор Герасименко - [ 2019.04.18 17:17 ]
    Грiють землю,синь лоскочуть
    І мечами, і свічками кличете:
    "З криці й висі принципи візьми!"
    Пізно, милі білопінні грицики,
    білолиці лицарі весни!

    Ви, напевно, зиму всю батрачили,
    та зусилля не в пусту потрачені
    на роботу й квітоінститут,
    бо ростуть і на піску патриції,
    принци і під стінами цвітуть.

    Грицики - ви сильні і граційні!
    Закохався в січні і забув:
    не замовив у весни-кравчині
    ні жабо весільне, ні жагу.

    Вашими розкішними розетками
    (бо чітка натура і чіпка)
    ніжні килимки на луках зіткані
    з тихих за кульбабками зітхань.

    Вами розфарбованою зіркою
    не зникай, натхнення. І нехай
    тричі заповіти перепишете,
    поки знищить посмішки смітник -
    спромоглись ви, білокрилі грицики,
    обрій темнохмарний освітлить!


    04.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  30. олександр квітень - [ 2019.04.17 06:37 ]
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА (ізбіратєлям ЗЄлєнського
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА
    (ізбіратєлям ЗЄлєнського)

    Українська земля сплюндрована ,
    Пів-донбасу артою знесено ,
    А вони обирають клоуна,
    Бо їм неймовірно весело.

    Ллється воїнів з ран сукровиця ,
    А холопи з душею сірою,
    Завтра нам обирають клоуна,
    Бо сторіччями блазням вірили,

    Бо ж століттями в рабстві смажені,
    Та росли на полях совковості,
    Всім єством обирає ряжених,
    Дух кріпацтва в глухій свідомості ,

    Хата скраю з парканом підлості,
    А "ВІТЧИЗНА" звучить "ОТЄЧЄСТВО",
    Зранку молиться Богу ситості
    "ГРАЖДАНІН" України зречений.

    З окупантом брати навіки .
    "КЛЄВЫХ ПЕСЕН " мотив зіпсований ,
    Намугикує люд безликий,
    Щоби завтра обрати клоуна.....

    Знай не буде з Кремля прощення,
    Бо ж немає у нас майбутнього ,
    Аж допоки живе "НАСЄЛЄНІЄ",
    Громадянське суспільство з
    трутнями....

    Українська земля сплюндрована ,
    Пів-донбасу артою знесено ,
    А раби обирають клоуна,
    Бо ж рабам неймовірно весело.

    Олександр Квітень
    м . Мукачево


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (3)


  31. Олександр Сушко - [ 2019.04.15 14:03 ]
    Покора
    Лютуй, кохана, мовби та гюрза
    І розцвітай від бійки, наче мальва.
    Бурчи, вихлюпуй гнів,- я тільки за,
    А от у ліжку будь завжди ласкава.

    Хай штукатурка сиплеться зі стель,
    Від гніву щічки й носик аж бордові.
    Гримаска невдоволення - пусте,
    Під нею тепле озеро любові.

    Дружина - вередливе божество,
    Сьогодні гарно, завтра секс - розпуста.
    Борвію не противиться єство,
    Перечити стихії самогубство.

    І хоч ходжу постійно у сльозах
    Та злякано здригаюся від крику,
    Дружинонька - неклепана коса!
    Нехай такою лишиться довіку!

    15.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  32. Олександр Сушко - [ 2019.04.15 10:54 ]
    Весняний чар
    В шибку дзьбом вистукує шпак,
    Кличе стоси покинути книжні.
    Від Ерато отримано знак -
    Завесніло, брунькуються вишні.

    На ралець приблукало дівча,
    Шепче: - Дідо! Стрибай під запаску!
    У розмай із розгону помчав,
    Надчуттєву утнув свистопляску.

    Ох і гони! По шкірі мороз!
    А виною - весна-жартівниця.
    Я кохаюся завжди всерйоз,
    Хоч уже у поважному віці.

    Дві доби як нічого не їв,
    Душу й серце Венері намуляв.
    Тишу рвуть на шматки солов'ї,
    Аж захрипла кувати зозуля.

    Міць у чреслах (себе не впізнав)!
    Не дідок, а юнак безбородий!
    Ось така вона, казка-весна,
    Хай бере в оборот. Я не проти.

    15.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (15)


  33. Олександр Сушко - [ 2019.04.14 10:15 ]
    Охвітнє
    Я людоловом був усе життя,
    Невільницький налигач - красне слово.
    Натхненно славив синьо-жовтий стяг,
    Вишиванку, бандуру, рідну мову.

    Компонував сонетне експозе,
    В окрутну січу виштовхнув у плечі
    Своїх братів. Можливо й повезе
    Комусь із рідних вийти із хуртечі.

    Десь там - трутизна гніву, смертна чадь,
    Безплідну рінь виорюють снаряди.
    Поетова ж стезя - перо, не рать,
    Потрібно берегти від куль талантик.

    Дивання сотня на один копил,
    За Україну - на словах, горою.
    Посмертний славень, жалісливий квил,
    Для тих, хто впав навік на полі бою.

    P.S.:

    В інеті сльози, регітня, бла-бла,
    Оплакуються віртуальні крипти.
    Страждає псевдотворча омела
    У Спілці та на пляжах у Єгипті.

    14.04..2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.12 12:11 ]
    Тверезо
    1

    Перефарбується сіре і жовте,
    злине поземне, утоптане в гальку...
    Ви не мовчіть, а жаління промовте.
    Вдарить у стелю підпиляна шалька.

    Мегаарена, цяцьковані стіни,
    перекидаються столик і лезо.
    Знову апное... і кров України...
    Я додивлюся це шоу тверезо.

    2

    Пальці - униз. Добивають і плачуть...
    Сонячно, тепло, тож нумо на дачі.
    Вгору - часник...
    Ось розквітне красоля.
    Гречечку сію, оспівую волю...

    Знову гостинці від зайця, синички...
    Не шикуватися входить у звичку.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  35. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 17:12 ]
    Розплата
    Радість німа померкла,
    Чорно поліг курай.
    Тут, у траншеї,- пекло,
    Там, біля жінки,- рай.

    Душі блукають лезом
    Без маяків, сліпма.
    В небі згорають весни,
    Миру в умах нема.

    Дивно, а я ще цілий,
    Сніг доторкнувся скронь.
    Родичі на прицілі,
    Ангел кричить: - Вогонь!

    Куля у серце коле,
    Взяти не встигнув ляк.
    Корчиться Дике поле,
    Плаче свята земля.

    11.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  36. Тетяна Левицька - [ 2019.04.11 11:49 ]
    Рапсодія любові
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки. 
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  37. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 11:08 ]
    Богиня
    Тобі навіщо жінка здалась?
    Як пупс? Придаток до трусів?
    Ану, сідай но, буду зараз
    Крутити дулю на нозі.

    Відомо, я тобі не мамка,
    Уріжу правдою під дих:
    Жона для тебе забаганка,
    Красива лялька для утіх.

    Її стонадцять раз у гніві
    За день матюччям обіклав?
    То будеш вічно нещасливим,
    Помреш без ласки і тепла.

    Украв жар-птицю чорт на муку,
    Щось про любов їй верещав.
    Тепер зробив із неї курку,
    Поставив стражем до борща.

    Лечу за Божим повелінням,
    З тобою ж панькатись облом.
    Мене покликала богиня,
    В альков, на ложе, під крило...

    11.04.2019 р.

    Уперед!

    Курочка ряба сокоче півню,
    У альков запрошує: "Анум!".
    Як уздрієш неземну богиню -
    Не барись! Стрибай у пелену!

    Глянь - довкола "скрипки" і "валторни",
    "Контрабаси" та "гітар" пуки!
    Конкуренти ж - парубки моторні,
    Цуплять "інструменти" з-під руки.

    Не сиди, неначе цвях у гузні!
    Хочеш меду - вулик потруси!
    Бог-Ерот сміливцеві союзник,
    Помагать не буде байбузі.

    Уперед! На абордаж! В отави!
    А коли настане вже каюк -
    Будеш день і ніч ловити гави,
    Спатимеш хоч вічність у раю.

    10.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  38. Володимир Бойко - [ 2019.04.10 23:13 ]
    * * *
    Синьоока весна
    Пробивається крізь хмаровиння,
    Крізь облоги дощів
    І дошкульні стрибки холодів.
    Хоч би як там, а все ж –
    Навесні проростає насіння
    І годує весь рік
    Благодатний і вчасний посів.

    Що засіємо ми
    На своїй упослідженій ниві
    І якого врожаю
    Чекати на вбогій землі.
    Чи таки пощастить
    Відшукати дорогу щасливу,
    Чи судилось, як завше,
    І далі блукати в імлі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (6)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 16:44 ]
    Полегшення
    Задовбало в корінь кайлування,
    На роботі, наче той ішак.
    Сяду пописати про кохання,
    Хай спочине втомлена душа.

    Влада, знаєш сам,- ведмедик грізлі,
    Суп тепер не з м''яса, а з пупів.
    Гурії нехай тривожать мислі,
    А не скільки грошей заробив.

    Перелоги душать спозаранку,
    Думи - непідйомний наратив.
    Витріщуся, краще, на панянку,
    Упірну у чистий позитив.

    Багнеться турнірів та ордалій,
    Голими руками всіх порву!
    Хоч у мріях трохи політаю,
    Сумно роботязі наяву.

    Ум зафіксуав гітарний абрис,
    В райські пущі тихо йду за ним.
    Аж під вечір, врешті, розпечаливсь,
    Все, пора вертати до жони.

    10.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  40. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.10 12:13 ]
    ***
    Так безборонно стигнуть кольори
    Крізь плинодні і дні - зів'ялі жмутки.
    О смертонько, боли мені, боли,
    І не боли, і не виболюй смутку.

    То човником безбарвним, і малим,
    І зморшкуватим, і недавньо-давнім
    Перебрідаю броди чи столи,
    Виписуючи путь свою астральну.

    Стоять у вазі стебла без човнів,
    Неначе вежі, пустки, поторочі.
    Човнята подались в сузір’я Псів
    Крізь тьму, і смерть, і безбережжя ночі.

    А стебла доторкаються до хмар.
    Помежи пальців – перелітні зграї.
    Ворона кине звичне «кар» і «кар».
    А стебла? Знову квітами зростають.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (18)


  41. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 09:06 ]
    Ілюзії
    Накладує рум'яна пишна краля,
    Цибата, гостроноса і руда.
    Мальована краса і натуральна -
    Земля і небо, в цьому вся біда.

    На перший погляд віршик - те що треба
    (старався знакомитий златоуст).
    Насправді ж, твір наквецяв пришелепа,
    Між графоманів - ас, богемний туз.

    Жується мляво ковбаса з цикути,
    У фарші перетерті мослаки.
    Мурує зодчий псячі халабуди -
    Чи хочеш ти пожити у такій?

    Із бублика залишилася дірка,
    Синок - тупак, а з виду недурний.
    Приємний запах, пудра і шпатлівка -
    Рекламна маска вторсировини.

    Протер хвостом свічадо хитрий дяблик,
    Брехню до правди ланцюгом прип'яв.
    У дзеркалі старий та лисий карлик:
    - Мовчи, мій брате. Знаю, ти - це я...

    10.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 07:57 ]
    Про природу


    Кажуть люди, два плюс два - чотири,
    А у мене неодмінно п'ять:
    Жінка гроші цупить із квартири,
    Теща люба також злісний тать.

    Психіку шматують люті стреси,
    Сил нема дивитись на книжки.
    Бо жінки у мене - поетеси,
    Вигрібають навіть копійки.

    Одіклав десятку на чекушку,
    Десять тисяч на новий диван.
    Все покрали! Заплювали душу!
    А натомість видали роман.

    В хаті ковбаса була у січні,
    П'ю лише водиченьку святу.
    Все що зароблю іде на "вічне" -
    Збірки, альманахи, лабуду.

    Вчора, браття, зазирнув у прірву,
    Здуру прочитав сонетів пук:
    Пишуть про кохання нещасливе
    Та страждання від любовних мук.

    Чоловік - гестапівець і скнара,
    Лупить баб, як Сидорових кіз!
    Від образи почорніла карма,
    З горя ледь на стелю не поліз.

    Всьо! Кінець! Штани на ноги й ходу!
    Прощавайте генії! Амінь!
    Хай би шкряботіли про природу,
    Ну, а так нехай живуть одні.

    09.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  43. Олександр Сушко - [ 2019.04.08 11:05 ]
    Весняне
    Ізнов не спалось допізна,
    Розхвилювався, наче хлопчик.
    В душі укублилась весна,
    Пестливо крильцями тріпоче.

    Кричати хочеться "Агов!
    Кохана! Не ховайся! Де ти?'
    Непогамована любов
    Відкрила мрій солодких вентиль.

    Поклав під голову трико,
    Шепчу осонцені рулади.
    Копиця в стилі рококо
    Не з будяків, а з рути-м'яти.

    Тремчу у росяній траві,
    Бо ще холодний місяць квітень.
    З тестостероном у крові
    Одинакові тяжко жити.

    Від холоднечі синій ніс,
    Думки прехтиві лиже іній.
    Пішов мій настрій під укіс,
    Біжу додому попідтинню.

    А нежить валить підло з ніг,
    Спасає тільки оковита.
    Холодні ночі навесні,
    Тепла чекатиму до літа.

    07.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.07 23:52 ]
    ***
    Снилося дівчатко з песиком ласкавим,
    на сукенці - коник, сонечко дрібне.
    Парасолю клала у калюжу кавну,
    усміхалась пані з малева Моне...

    Джем густий варила, рвала пізні сливи,
    ґудзиками стежку засипала Ніч.
    Сага починалася там палахкотливо...
    Словеса-цеглини стигли умлівіч.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.07 23:55 ]
    Музика ночі
    Лагідний вечір квітневий,
    Птаства легкий пересвист,
    Ніби закохані леви,
    Хмари вигойдують вись.

    Небо блаватне втомилось,
    І похилилось до віт.
    Лащиться легіт об тіло,
    Наче зманіжений кіт.

    Мов з фіолету повидло –
    Барв розтеклася пастель.
    Вечір. Спалахує світло
    В сірих очицях осель.

    Тихо вібрує-тріпоче,
    І релаксує в імлі
    Ніжністю музика ночі,
    Пестячи звуками слів.

    7 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (17)


  46. Нінель Новікова - [ 2019.04.07 21:56 ]
    Гіацинтове диво
    Гіацинти цвітуть – розмаїто, духмяно, красиво –
    Феєрверки барвисті на славу весни на землі!
    Надивитись не можу на це несподіване диво!
    Жаль, що з ним не знайомі ні бджілки, ні ласі джмелі…

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (5)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.06 09:02 ]
    Зайчик утік...
    Заєць-пустунчик на стежці широкій:
    цілиться лисці в запалене око,
    вовка злякав, спантеличив синицю...
    Стріли закінчились - знайдуться спиці.

    Звідки хупавий, ошатний зайчисько?
    Ген зоопарк, серпентарій, колиска.

    Стрінеш - тікай чи лови у долоні.
    Лосеві дав три желейки солоні,
    ящірка хоче спіймати зубами...
    Зайчик утік від сердитої мами.

    Братик морквину потяг найсмачнішу.
    Зайчика лев забере на афішу.
    "Ну й сіроманець... скакун-забіяка..." -
    рапс ремиґають бізони і яки.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  48. Олександр Сушко - [ 2019.04.06 07:32 ]
    Якби молодість знала
    Якби молодість знала...
    Та вона ще дурна.
    Шаурму їсть і сало -
    Буде шлунку хана.

    У коханні моторна,
    Потім - плач, каяття.
    В тещі зуби, як жорна,
    Коле в грудях будяк.

    Юне серце стрибуче -
    Із алькову в альков.
    Аліменти замучать,
    Випиватимуть кров.

    Будеш жити голодним
    Стрівши відьму рябу.
    Ні до чого не годен,
    Ліпше спати в гробу.

    Потім - старості зморшки,
    Їсти сил вже нема.
    Смерть стругатиме дошки,
    І надійде зима.

    Я ж поласую медом,
    Полірнуся бізе.
    Що ж - усіх попередив:
    Молодь знає усе.

    05.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  49. Олена Осінь - [ 2019.04.05 16:23 ]
    Я інколи чую – скрипить яблунева гойдалка
    Ангèлику мій, пам’ятай яблуневу гойдалку,
    І ночі пахучі під зорями в сіннику.
    Де літо бузкове пливе і дрімоту гóйдає,
    Стакато для скрипки з оркестром веде цвіркун –
    Відомий скрипаль. І ошатні сади замріяно
    Під це сюркотіння полинуть в медовий рай.
    Метелики марень уже лоскотять під віями,
    Тримайся, Ангелику, тільки не задрімай.
    І ми не заснем. Нам шукати шляхи в незвідане,
    Де стежку чатують дракони у чагарях.
    І зорі у діда в леваді збирати відрами,
    І місяць піймати, коли той сіда на дах…
    На кожному кроці казок-чудасій розсипано.
    А скільки у березі сховано ще скарбів!
    Послухай, як серце щемить: і сміється, й схлипує,
    Усе залишаючи, лагідний мій, тобі.


    В старому дворі порядкують нові господарі.
    За декілька весен зіпнуться нові сади…
    І знову дівча золотаве лаштує гойдолку,
    І янголи знову по щастя летять сюди.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (11)


  50. Ігор Деркач - [ 2019.04.05 08:39 ]
    Билинна доля
    До заручин я на Росі росла,
    іменуюсь Україною,
    нареченою у Кия була
    і вірною, і єдиною.

    Діва-мати – то хрещена моя.
    У Дніпрі і я хрестилася,
    а на Січі гартувалася
    і волею окропилася.

    Віру-правду захищала одна,
    не одного мала ворога.
    І хоча моя броня не міцна,
    а орда платила дорого.

    Мала я і воєвод, і князів,
    та царями розпиналася,
    і мій Київ од навали горів,
    поки сили набиралася.

    А гетьмани спокушали мене
    і ризами, і турботою...
    І ясніло моє небо ясне
    голубою позолотою.

    Частувала воріженьків своїх,
    научена і одурена...
    В Конотопі напувала я їх
    за кровавицю Батурина.

    Не всі воли мають ясла свої.
    Не всі вівці окотилися.
    Убивали мене гості мої...
    Удовою залишилася.

    Та рятують мої діти мене
    і лихе не пам’ятається,
    і Америка іще пом’яне,
    а Європа ще покається.

    ..............................................
    Не всі люди мають хати свої,
    не всі діти народилися.

    Ой любили мене гості мої,
    поки Богу я молилася.

    Та ніколи не загину я,
    хоч і досі є ще зрадники.

    Іменують берегинею,
    бо сини мої – не пасинки.

    04/19



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   120