ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Дало небо дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -

Сонце Місяць
2018.10.17 19:56
хто заперечив би
глуз макабричний дещо
хай не суціль скарби
але й бували речі

де у яких млинах
фабричках палітурнях
ревний зірковий прах

Олександр Олехо
2018.10.17 18:38
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
думи-тлуми, споминання,
тиші чорної мовчання.
Потім ранок – час похмілля.
Наливає осінь зілля.
Небо тихе і прозоре
розчиняє сиві зорі.

Іван Потьомкін
2018.10.17 11:32
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Світлана Майя Залізняк
2018.10.17 11:06
Затягнуті у корсети -
на фоні ножів та кіс -
прабабці убивць, поетів,
міцнющий пахкий заміс.

Втирали носи віскряві,
спиняли навалу хвиль...
Завдячую вам появі,

Олена Багрянцева
2018.10.17 10:40
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
Закарбує цю м

Володимир Бойко
2018.10.17 10:31
Мавпи людиноподібні
На людину не подібні.

Проти «русского Гаврилы»
Нишкне будь-яка горила.

І пішли дурні мартишки
За кавалок кишки пішки.

Катерина Боброк
2018.10.17 10:16
реєстровий янголе-характернику розпали-но люльку
востаннє пасивно вдихну твою дим-душу усіма ярами
де любов - там прилади з ладу в розбите скло і ртуть в кульках
там незміряне серце від землі здійнялось вітрами

сьогодні я таки зняла з себе білу ви

Любов Бенедишин
2018.10.17 09:28
Шиплять самозванці,
човпуть посланці:
«Не так
ти тримаєш перо у руці.
Не ті в тебе:
почерк, чорнило, папір, –
тому й заблукала
між вір і зневір.

Юрій Лазірко
2018.10.17 07:29
не шукаю зручності
і вигоди
та й до Бога
серце недовиходив
обираю входи
де є виходи
оживляю те
що раптом вигадав

Віктор Кучерук
2018.10.17 06:12
Т. І...
Не дивись винувато на мене
І не згадуй тепер спроквола,
Як палала в коханні шаленім,
Та згоріти дотла не змогла.
Не дивися на мене печально,
Зі сльозами провини в очах, –
Розумію твій біль і повчально

Олександр Сушко
2018.10.17 03:38
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Ночі Вітер
2018.10.16 19:50
Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені

Марія Дем'янюк
2018.10.16 14:57
Свічки-клени багрянять.
Шепіт вітру:спинись,
і крізь сяєво листя
в Небосинь подивись.
Між Землею і Небом
не існує межі,
як яснітиме вогник
світлодуші...

Віктор Кучерук
2018.10.16 14:46
Т. І...
Знов душа зажурено радіє,
Повна вражень, спогадів і мрій, –
Тьмяний вогник давньої надії
Мерехтить у темряві густій.
Блимає лякливо та не гасне,
В тужно занімілій темноті, –
Тільки, може, радість передчасна,

Тетяна Левицька
2018.10.16 13:53
Що ти знаєш про мене?
Небагато, повір...
Очі м'ятно-зелені
З берегів Синевир .
Виплітати гердани
З бісеринок сльози
Я не буду, коханий,
Не проси... Не проси...

Сонце Місяць
2018.10.16 13:15
дими над рікою
спливають невмисно
& далі по курсу
кидаються з мосту

скупі очевидці
гуляють & мокнуть
закохані знову

Світлана Майя Залізняк
2018.10.16 12:22
Поетичні балалайки
виграють... за сотні лайків...
Бринькотять про вічне-тлінне.
Реверанси - вколо Зіни,
гопаки... на сцені гноми,
премійовані удома...

Йдуть охочі прославляти,

Іван Потьомкін
2018.10.16 12:21
Не по мені, як землю гидять
І воднораз Святою звуть.
Витопчують її до пилу,
На чужині сльозу за неї ллють.

Галина Михайлик
2018.10.16 11:35
Розум каже : «Змирись.
Все – суєтне, даремне».
Може / раптом / колись? –
тільки це - не про мене.
Тут! Сьогодні! І вже! –
без вагань, реверансів,
підкилимних пожеж,
онімілих мімансів.

Адель Станіславська
2018.10.16 10:51
Тримати удари -
мужність.
І доки твій світ не вмер
долай чорноту і чужість
і зайшлість сліпих химер,
чужо'злість за непоступність
в шуканні своїх доріг.
Хай явить озлобі сутність

Вікторія Торон
2018.10.16 10:02
Бруківка намірів залишилась по смерті,
бруківка намірів – і більше не вдалося...
Бо – недорікуватість і селянська впертість,
чуже незатишне міське різноголосся.
Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
в душі – сум’яття, а незгоди -- принци

Любов Бенедишин
2018.10.16 09:19
Розкішна мова. Не осот, будяк.
Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

Отари слів рівненькими рядами –
Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

Увись, де благодаттю оповита
Метафор полонина соковита.

Олександр Сушко
2018.10.16 06:21
Десант піїтів висадивсь на Марс,
Пригледівсь - українські графомани.
Усенький всесвіт хай пізнає нас!
Від захвату кричатиме "Осанна!".

У мене зіпсувався, певно, смак,
Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,

Шон Маклех
2018.10.16 00:47
Я вирізую собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізую собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:

Олексій Кацай
2018.10.15 21:49
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
бо всі їхні прямі і звороти –
швидкоплинні, мов краплі дощу.

Хто побачить політ крапелини
або кулі невловної слід?!
Флот чужий невидимо й невпинно

Іван Низовий
2018.10.15 19:32
Ту грушу,
Що геть здичавіла,
Згадав би хіба,
Якби в сорок сьомім
Та груша
Нас не годувала
Смачними гниличками?!
Схожа на баобаб,

Іван Низовий
2018.10.15 19:17
Мене сиротою зробили свої ж –
Комуністи,
А першим жалільником
Був чужоземний солдат:
Він гладив мене по голівці,
Давав щось поїсти,
Од вітру ховав
Під благенький трофейний бушлат,

Сонце Місяць
2018.10.15 18:31
римує осінь листя й лисих
красу абсурд підвали й далі
усе символіка & дійство
провісних наскрізь актуалій

& строга мов ікона та
життям іде христина ~ христя
напіврозквітла німота

Ігор Шоха
2018.10.15 13:48
Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
але епітафію маю я,
яку по собі залишу:

піїте породи інакшої,
не чую, хоча й до кінця
читаю, але не побачу я

Адель Станіславська
2018.10.15 09:50
Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
Так часто глуха, і безмовна, й зовсі'м незряча...
А звідкись невідано віщі мої слова...

Коротка на пам'ять і довга чуттям на вічність...
Так скороминуща у цьому з

Мирослав Артимович
2018.10.15 09:20
Життя і музика… Два паростки любові.
Один – від Бога, другий – із душі.
І закорінені обидва в Першослово,
яке ніхто не в силі сокрушить.

Щасливий той, хто музикою дише
неспинно, до безумства, до безтям,
а тон душі мажорніше й жвавіше

Олександр Сушко
2018.10.15 05:45
Я - дід старий. Од вітру хилита,
Давно уже у пазусі не шастав.
Немає сексу - в цьому вся біда,
Навзаєм пруть ліричні віршенята.

Є про любов, погоду і судьбу,
Реву на вухо жінці глухуватій.
Та бабця закопилила губу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Вікторія Торон - [ 2018.10.16 10:33 ]
    Бруківка намірів
    Бруківка намірів залишилась по смерті,
    бруківка намірів – і більше не вдалося...
    Бо – недорікуватість і селянська впертість,
    чуже незатишне міське різноголосся.
    Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
    в душі – сум’яття, а незгоди -- принципові,
    з війни – контузія, страх виказати слабкість
    і навіть більший страх – віддатися любові.
    Ще -- ненадійні і насмішкуваті друзі,
    уперта вірність, що нікому не потрібна,
    твоя довіра, що на смертнім виднокрузі
    така обдурена була, така безплідна!
    Давно нема тебе, нові в роботі кросна,
    але чому живе у пам’яті так гірко
    ота ніким не поцінована, заросла
    ідеалізму одинокого бруківка?

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.44) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (6)


  2. Катерина Боброк - [ 2018.10.14 20:35 ]
    вічність
    молись над її лоном, бо в ньому тепер твоя вічність
    ще поки крихітна, як зірка, віддалена і спокійна,
    але ось вона наближається і ця швидкість космічна
    твоїм обіймам і цілункам ніжним прямопропорційна..
    порівняти її тіло неможливо ні з чим, хіба з Граалем,
    бо є жіночі сердця і душі - саркофаги-залізобетонні стіни
    закривавлені абортами, заставлені шибеницями-спіралями
    і багато хто наївний простак в їх полоні-концтаборі-катівні
    наївно думає - ось вона вічність. ну хіба ж вони вбивці?
    хіба в них на руках кров? от тільки земні не чують неба
    чи не хочуть, а воно ж кричить - це найжахливіше самовбивство!
    ну спиніться! не треба більше! не треба! не треба!

    і ловить в блакитні долоні, в пух і пера маленькі мертві зорі
    у вигляді зародків, бластул, запліднених яйцеклітин.
    одне воно бачить як у світи неозорі
    летять світлом навспак чиїсь вічності - всі як один..

    та жінка - інша, вона, щоб ти знав - інопланетянка,
    обрана виключно для тебе, трохи дика і дивна аборигенка.
    любить просто і сильно і, якщо ще хочеш знати - без тями
    і вона берегтиме тебе в собі, допоки не розкодує шрифт генний.
    збагнеш спільне між ієрогліфами і петриківським розписом, мусиш знати!
    тоді ви будете вічні - вона і ти - обоє - у третій особі.
    ця жінка з'явилась і наблизилась, щоб щовечора тебе цілувати.
    коли твоя рука на її животі вас береже Господь у всесвітній Утробі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  3. Олександр Сушко - [ 2018.10.13 16:18 ]
    Щасливий сон
    Амур життя, нарешті, освітив,
    Чіпляється панчоха за ширінку.
    Кармічний шлях від того непростий -
    Народжений аби втішати жінку.

    Вночі "гармата" потрапляє в ціль,
    Наводить на "позиціях" порядок.
    Стрічаю ранок із ножем в руці -
    Лаштую мавці з ковбаси сніданок.

    І так щодня, уже стонадцяць літ
    Слугую напомадженій Венері.
    Поснідала? Беруся за обід -
    Борщу просила любка та еклерів.

    А по обіді в неї - кріпкий сон,
    А я стаю хутенько до вечері.
    Меню позаздрить і Тутанхамон,
    Пролізти після їдла важко в двері.

    Ухоркався від праці, аж намок,
    Каструлі домивав уже без пульсу.
    Заснув рожевощокий колобок.
    Сарделькою ізбоку притулюся.

    13.10.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  4. Катерина Боброк - [ 2018.10.12 18:00 ]
    Човни
    Звужую і звожу світ в одну молитву
    слова-човни тихі розвертаю змістом
    веслом відштовхнувши береги обидва
    в теплу повінь ночі ввійду урочисто

    впливу з ними в небо крізь зірки у славі
    легко і спокійно голою простою
    де думкам не місце хтивим і лукавим
    де безмежний простір сповнений любов'ю

    в образі й подобі до молекул точних
    в ідеальнім тілі зовнішність вторинна
    мудрою рікою шлях тече молочний
    питиму не спрагло поступово плинно

    а коли вгамуюсь то човен причалить
    коло твого дому - вниз за течією
    маю стільки втіхи - на усі печалі
    тільки б упізнав і покликав своєю..

    Виглядай до світу край куточка рами
    крізь віконну шибку коли сон відлине -
    човник зупинився з Божими дарами
    в нім дитя і янгол я стою за ними




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.10.12 06:48 ]
    Безбожник
    Попів у рясах трохи полякаю,
    На грішників метатиму громи:
    Немає ані пекла, ані раю!
    Життя - це згусток квантів, хвиля тьми!

    Галактики летять у невідомість,
    Розширюється всесвіт нестійкий.
    То чи потрібен нам стамбульський томос,
    Як атоми розірве на шматки?

    В мурах нема ні церкви, ні синоду,
    З кадилом по кутках не біга дяк.
    А ми себе обманюєм й природу,
    Несемо трутням хліб, грошву, ясак.

    Сьогодні храм у кожнім підворітті,
    Святих до біса. Бог один, утім.
    А, може, в цьому незбагненнім світі
    Мільйон пілатів, сонмища христів?

    Попи у заший вигнали із бурси,
    Імам штовхає геть із медресе.
    Піду у синагогу (Мойша в курсі),
    Під пахвою раввин Талмуд несе.

    11.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2018.10.11 09:04 ]
    Тиша
    Не знаю- нині мир, а чи не мир,
    Живий, а мо' купаюся у Леті...
    Ця тиша ще страшніша за громи,
    З усіх сторін відчутно подих смерті.

    Кровицю чорт облизує з перстів,
    В підручних, як і завше, підла "рашка".
    Цей рай уже надовго опустів,
    Кордон із пеклом в мінах і розтяжках.

    Зоря упала в трави із Ковша
    І кличе аби виліз я за насип.
    Насправді, там - палаюча межа,
    Діра бездонна в просторі та часі.

    Із дня у день на шрам лягає шрам,
    Все сплуталося - бійня, подвиг ратний...
    А губи шепчуть: " Враже, аз воздам
    Як тиша здохне в подихах гарматних.

    Похмуре небо луснуло як біб -
    Це "мирний" гумконвой прийшов з Росії.
    Мені пора. Під каску бгаю німб,
    На часі захищати гречкосіїв.

    11.10.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  7. Олександр Сушко - [ 2018.10.10 06:30 ]
    Маки в житі
    У пам'яті айва завжди рясна,
    Цвіте духм'яно, ніжно-білопінно...
    Але минула юності весна,
    Повсюди темінь, вітряно і зимно.

    Мій Боже! Де ж той згублений маяк?
    Куди не гляну - скрізь пустельний овид.
    Не можна зріти смертним те, що я
    В майбутньому угледів випадково.

    Не буде - ні Вкраїни, ні Дніпра,
    А Чорне море стане морем крові.
    ...Орда прийшла із криками "Хурра!",
    Змагалися у люті людолови.

    Зі Сходу гусінь все тече й тече,
    Попереду кремлівські воєнспеци.
    Я впав у бруд, простромлений мечем,
    Від болю закричало в грудях серце.

    Нема нікого. Пустка. А за Дон
    У кайданах братів ведуть на муку.
    І я устав. Вже мертвий. І вогонь
    Уклала смерть мені в холодну руку.

    Згоріло все. По Тихий океан.
    Віддячив восторат за рідну неньку.
    Це - Божий суд? Чи сатанинський план?
    Нема кому мерцям стругати дека.

    Брехати людям є таки резон,
    Собі не можу - чітко лихо видів.
    А губи шепчуть: "Господи! Це -сон!",
    Цвістимуть, як і завше, маки в житі.

    10.10.2018р.

    В моєму саду

    В неті ностальгічний хіт-парад,
    Править бал барвиста чудо-осінь.
    Ріже слух вишневий листопад,
    Ріже око поміжхмарна просинь.

    Вчора ще туманилось тепло,
    Нині - світ у сонному мовчанні...
    Буйнотрав'я, наче й не було,
    Пахне сад розлукою-прощанням.

    Ліриці пасує лиш курсив,
    Кожна буква - віщий знак із неба.
    Мій садок у крапельках роси -
    Це пройшла засмучена Евтерпа.

    А Ерато листя для вінка
    Смиче із тремтливої черешні.
    Тихо музи в гості погукав,
    А вони: - Поете! Ми - тутешні!

    Впав листок в периноньку м'яку -
    Це ясу приносить сад Гекаті.
    Музам нині зимно у садку,
    До весни хай гріються у хаті.

    09.10.2018р.

    Розумака"

    Керують людом гроші й інтереси,
    Стратегію сусіда розказав.
    З одної сторони у нього пейсик,
    На іншій - оселедець як коса.

    Своїм і вашим, чортові та Богу,
    Дві мови, дві комори - дуалізм...
    Крокує хохлачок із часом в ногу,
    Торгує хвацько порохом із гільз.

    Бо вигідно. А лох згинає спину,
    Теля-мудрій вже трьох корівок ссе.
    Зарплата, плюс субсидія й данина -
    І прокурору вистачить на все.

    Пів -Хортиці - в оренду Гондурасу,
    Росії - Крим, Карпати і Донбас.
    Домовились - нехай ідуть у наступ,
    А світ хай пропадає після нас.

    На цвинтарі зібрав усі горіхи,
    Жирнючу рибку в пеклі упіймав.
    Все наче ловко. Тільки дуже тихо...
    Довкола глип - держави і нема.

    Усе продав - ліси, поля і ріки,
    Лишилися з процентами борги.
    Кайлують на орду онуки й дІтки,
    А бунтівливих знищать до ноги.

    09.10.2018р.

    Провина

    Утьопав несвідомо я помилку,
    Бо поспішав (тяжкі мої гріхи).
    Поцьомати забув уранці жінку,
    Тепер мене не пустить до ноги.

    Не буде лікувати нижче спини,
    Топити в ласці, гріти між рамен.
    Чорніє карма, світ зійшовся клином,
    Плете журба із суму макраме.

    Один лише легенький поцілунок,
    А важить як розбурханий квазар.
    Пора з життям провести розрахунок,
    Ворона за вікном - у тему - "Ка-р-р!".

    Калачиком скрутився у куточку,
    Караюся від мук один як перст.
    О, як же я сховатись нині хочу,
    Але уже пора іти на хрест.

    Кохана умостилась на дивані,
    Штовхає в пекло пальчиком руки.
    Іду виконувати покарання -
    Вищипувати з носа волооки.

    09.10.208р.

    Ідіть!

    Не буду підбивати на бузу,
    Бо влада гепне ще по шарабану.
    Якщо жувати довго ковбасу,
    То можна провалитись у нірвану.

    Ось тільки тут не треба «Га-га-га»,
    Народові цей харч – душа й відрада.
    Одна біда – ця радість дорога.
    Є і дешева – тільки хрящувата.

    Жував учора, то зламався зуб,
    А називалась, наче, «Президентська».
    Піду у банк – «Приват» або у «ПУМБ»,
    Скажу: - Женіть табло! Щелепа кепська!

    Скажіть – от нащо цвяхи в ковбасі?
    Зопріла тирса також недоречна.
    А скрізь реклама: «Жуй!», «Смокчи!», «Гризи!»,
    Сказав би я та… народився гречним.

    Сосиску песик здуру заковтнув,
    То, бідолашне, гикало всю нічку.
    Ну хто у ночви сипле кабану
    Штиблети з «секонд-хенду», а не січку?

    Учора, думав, жінку не спасу –
    Понюхала масні вуджені кільця.
    Ідіть, панове - їжте ковбасу,
    Моя ж вечеря – кухличок водиці.

    09.10.2018р.

    Марнота

    Кладу у вуха критики бальзам,
    Щоб ріс у бевзя до небес талантик.
    - Стилістика у генія - сльоза,
    А в тебе, наче ковтуни, кошлата.

    Перо не зразу робиться твердим,
    Потрібні праця, досвід, час і "мані".
    Щезає вічне. Тане, наче дим,
    Але цвітуть потужні графомани.

    Їх більше ніж поетів востократ,
    Прийшла для січки зоряна година.
    Не поспшай, дружок, в калашний ряд -
    Сатирика спрацює гільйотина.

    Парнас у бруд втоптали постоли,
    Штурмують пік товпою недоріки.
    Хай час обмиє гущу прілих слів,
    На драгах лишить золота крупинки.

    Та бачу - все марнота. Ділу - швах,
    Несуть мішками графомани зшитки.
    Друкують казна-що аби грошва
    Лилася видавцеві у калитку.

    09.10.2018р.
    Все порівну

    В нас усе поділено навпІл,
    Млію, як вареник у сметані.
    Я працюю день і ніч як віл,
    Жінка бешкетує на дивані.

    Хай дружина щедро пудрить ніс
    І щасливить світ сяйливим ликом.
    Кухня - як годиться - на мені,
    Жінка - шкряботить по дну тарілки.

    Каже кум,: - А треба навпаеи!
    Щоб тріщала спина у гаргари.
    Ти б ожив! Тягар пощез важкий
    І не купував би вже віагри.

    А мені подобається й так -
    Божу душу мучати не хочу.
    Любці обціловую п'ятак,
    Скоро буде в нас іще синочок.

    Із роботи мошкою у дім,
    Прикупив що треба, виправ речі.
    Часу обмаль -.завтра щось поїм,
    А тепер ставатиму до печі.

    Будуть хліб, еклери, пироги -
    Я ж умілець, а не пришелепа.
    Потім жінка пустить до ноги...
    Порівну у нас усе. Як треба.

    10.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  8. Ігор Деркач - [ 2018.10.09 21:29 ]
    У барбоса плани Барбароса
    Барбос планує нищити ущент
    усе, що захишає Україну,
    і Rusia вираховує момент,
    аби сильніше вдарити у спину.

    Удар активізує група «Схід».
    І оживають у могилах мерші,
    бо почерк наших нинішніх сусід
    той самий, що веде у 41-ий.

    Історія відома і сумна,
    та невідомо ще, чия вина,
    і хто за це отримає по шиї...

    Перевіряє азимут Батиїв
    «вєлікая родімая страна», –
    чи не дрімає о 4-ій Київ?

    09/10/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.10.09 05:16 ]
    Какая разніца?
    "Яка різниця?"- каже сонна "вата"
    Й уперто набивається в рідню.
    Я ж мовою катюги-окупанта
    Свої вуста до смерті не вчорню.

    Насуплений Тарас мовчить на кручі,
    Дарма писав нащадкам "Заповіт".
    Бо хохлаки "вєлікій і могучій"
    Виплювують сьогодні в білий світ.

    Працюють на орду брати невірні,
    У головах - полова, каламуть.
    В Дніпро стікає ненька по краплині,
    Гуртом нащадки МОВУ продають.

    Обвикли до чужих трусів, історій,
    До власного - ні шани, ні жалю.
    Та я кажу: - Борімося! Поборем!
    Розірвемо з Кремлем негідний шлюб.

    Ти - українець! Отже, до загину
    Московською дурниць більш не верзи.
    Як буде МОВА - буде Україна!
    А хохлаки хай виздихають всі.

    08.10. 2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  10. Олександр Сушко - [ 2018.10.08 09:02 ]
    Любовний сюр на тему
    Сьогодні в моді сюр, хрущі на маракуйї,
    І під старовину обшмульганий кожух.
    На рими цілу ніч із довбнею полюю,
    Про все, що упіймав хутенько напишу.

    У Львові - огірка, в Полтаві - дикі стреси,
    (попалось на гачка сімейство "голубих").
    Із образів та слів росте любовний персик,
    Пронизує сумний поезії барліг.

    Бреду від А до Я крізь до, ре, мі , фа, солі,
    Гіперболою ввись, параболою вниз.
    І сниться бог Ерот, пружні сідниці голі...
    Я теж не лоботряс, в коханні - ас! Артист!

    На мить еротоман прикинувся монахом,
    З кожуха - хто куди - вистрибують чорти.
    Тепер пора в альков. Венера зняла лахи,-
    За сотню літ "трудів" їй трохи догодив.

    Вона керує всім, кричить в оглухле вухо:
    - Давай но па-де-де! Ну, а тепер - кульбіт!
    Нарешті читача сонливого розбурхав!
    Під тином дожував кістляву мишу кіт.

    Із критиком у нас довічне перемир'я,
    Казав: - Писня - атас! У жилах стигне кров.
    Фантазм куснув у зад, росте під носом пір'я,
    Нарешті дописав еклогу про любов.

    08.10.2018р.

    Хух!

    Писати про кохання дуже важко,
    Чуття нуртують, наче океан...
    Завівся в хаті Ерос-барабашка,
    Скрипить-гуде продавлений диван.

    А сни тривожать видива препишні!
    Там я - юнак! Статура - Аполлон!
    Працюють як нові суглоби, крижні,
    Вакханки в ліжко лізуть напролом.

    Не втомлює любовна потеруха,
    В лабети ловить мавок хижа хіть.
    Прокинувся - жона сопе у вухо,
    Серцевий м'яз шалено торохтить.

    Без сил на кухню лізу навкарачки,
    У чашу корвалолу ллю ручай.
    На столику - віагроньки півпачки,
    А решту жінка всипала у чай.

    Рідню убив уперше підлий Каїн,
    Взялись його онуки за ножі:
    Дружинонька вночі відпочиває,
    А я до ранку ледве не дожив!

    Збудив кохану: - Прісю! Боже правий!
    Я ж ледь не вмер! Ще б трохи й " Алілу..."!
    Пробач! Розтуркать хтіла пень трухлявий,
    А ти, як завше втомлено заснув.

    Нехай пригода стане вам уроком,
    Ніколи не дрімайте, мужики!
    Коли дружини кубляться під боком -
    Працюйте як відбійні молотки.

    08.1/.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  11. Олександр Сушко - [ 2018.10.07 07:54 ]
    Молитва
    Прийшла охота рюмсати й мені,
    Пустити хоч одну гарячу слізку.
    Топлю журбу у пиві та вині,
    Останнім тостом скатерку забризкав.

    Була жона. Тепер її нема.
    Ще вчора "кавуни" дебелі гладив.
    А може я очікую дарма
    На рідини бурхливі водоспади?

    Півроку жінці попик набридав,
    Щодня зі служби в нашу хату човгав.
    Тепер вона - монахиня! Свята!
    Молитвами довбає вуха Бога.

    Чимдужче горло стискує біда,
    Шомполиком востаннє чищу дуло...
    Аж чую - жінка двері хилита,
    Кричить: - Пусти! Я з пекла повернулась!

    Втираю їй заплаканий п'ятак,
    Нагодував од пуза, як годиться.
    Розказує: - Уранці - хлііб, вода,
    Обід смачніший - хлібчик та водиця.

    Вечеря - піст й до ранку молитвИ,
    За ліжко - сукувата з дуба дошка.
    Ти, чоловіче,- ледь не овдовів!
    До трауру лишилось зовсім трошки.

    Тепер я вдома! Слава Богу! Хух!
    Не хочу жити на землі цій тінню!
    В перину лада впала, наче пух,
    Зібралася "молитись" без бікіні.

    06.10.2018р.

    Казус

    Без крапельки тепла - усе життя!
    Нема любові - тільки стиглі вірші.
    Нещасним бідакам я не суддя,
    Окремо долю кожен власну пише.

    Геть макіяж легкий,гідропірит,
    Коштовне зі смарагдами намисто!
    Томи феміністичної мури
    Турбують буркітливих суфражисток.

    В мегер закриті лона на замки,
    На чоловіка блимо люто кожна.
    Але ж могло і бути навпаки -
    Дітки, дбайливий муж, подружнє ложе.

    Сімона, та що, наче, Бовуар,
    Заповідала мавкам рівноправ'я.
    А я знімаю з лади пеньюар,
    Несу її, усміхнену, до раю.

    Цілую жінку в звабини-вуста,
    Спокуси змій торує шлях до пекла...
    А, може, безнадійно я відстав?
    Персистим дівам тра ломи та цегла?

    Пишіть, колеги, вірші про любов,
    Слідкуйте, щоб слова сплітались ловко.
    Мені ж пора - жона зварила плов,
    Наїмся каші й умощусь під боком.

    07.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.10.03 10:09 ]
    Урок
    Гуде народець: "Слава! Га-га-га-а!",
    Кликуша із трибуни щось балака...
    Усоте на майдані балаган -
    Три гетьмани ділити будуть шапку.

    За спинами товпи шеренга псів
    Пильнує, щоб не розповзлась зараза.
    Ходи но, "демократії" вкуси!
    Кинь пляшку із бензином із "Камаза".

    Почубилися грошові мішки,
    Рабів не поділили та державу.
    Всипають порох нам у чубуки,
    Укладують до рук штики іржаві.

    Медійники наплескають бурди,
    До сказу доведуть людину праці.
    І буде люта січа. Бачу дим,
    Палатимуть хати. Та не палаци...

    Усе марота. Навіть ці слова -
    Не виучив актор своєї ролі.
    Печуть хохли кривавий коровай,
    Здираючи шагрань своєї долі.

    03.10.2018р.
    Неживий

    Сусід заплющив очі, дудлить пиво,
    Тримає пляшку з пійлом у руці.
    Навчити жити трупа - неможливо,
    Та я упертюх - шарпаю мерців.

    Співає люд, кохається, танцює,
    Штурмує гори, рветься у політ..
    А в мертв'яків роки прожито всує,
    Торує спирт дорогу на той світ.

    Лежить душа, на неї зирить пані,
    Жахннулася! Від смороду - трясун!
    Гидуючи, обходить калабаню,
    А я мерця на сонечко несу.

    Із пекла чудом виволік потроху,
    Отруту чорну викачав усю.
    Нарешті спас. Сьогодні служить Богу,
    Торує пастві праведну стезю.

    Іще одного з баговиння вирвав,
    Створіння, наче, трохи ожило.
    Зірвалося! І полетіло в прірву -
    Нема поета. Наче й не було.

    Але цей твір простий без антитези,
    Рельність підло цапнула за карк:
    Іде мужик - здоровий і тверезий,
    Ув очі глянув - істиннй зомбак.

    Від погляду його всихають ружі,
    А де пройде - чорніє і бур'ян.
    Чи народивсь таким, чи втратив душу...
    Таких мерців боюся навіть я.

    03.10.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  13. Ночі Вітер - [ 2018.10.02 15:27 ]
    Час...
    Міряли, судили і рядили, -
    Часу вдосталь, щастя – через край.
    Катували словом і любили,
    Пекло днів приймаючи за рай.

    Що, про що – ніхто тепер не скаже,
    Обминали Бога хто як міг.
    Крайніх не шукали. Хто ж розв’яже
    Рук сплетіння і сплетіння ніг.

    Вийшов час, пройшов химерну браму.
    День сконав без тіні каяття.
    Та рука в руці шматує рану -
    Лінії кохання і життя.


    Рейтинги: Народний 6 (5.79) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (11)


  14. Віктор Кучерук - [ 2018.10.02 08:19 ]
    * * *
    Літо притулилося прощально
    До напіввідкритого вікна
    Променем схололим та печальним,
    І німим, як зірвана струна.
    Поспішає літечко прощатись
    Шелестом і запахом гірким,
    Хоч ще квітнуть мальви волохаті,
    Збуджуючи виглядом думки.
    Ще тумани, боязко і кволо,
    Купчаться ярами вздовж доріг
    І коханки хочуть у стодолі,
    А не в хаті влаштувать нічліг.
    Обрії привабливі та дальні
    Ще не вкрила мертва жовтизна, -
    А вже літо променем печальним
    Горнеться прощально до вікна.
    29.09.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Сушко - [ 2018.10.02 04:05 ]
    Народження
    О, муже мій! Бери мене! Бери!
    Впади росою на суху долину!
    Згуби мене між пінистих перин,
    А я встелюся пухом тополиним.

    Ходи в Едем аби твій дух воскрес,
    Рубці страждань минувшини загою.
    Кохати так як я - це дар небес,
    І я ділюсь священною любов'ю.

    Танцюється божественна хура,
    Вмивають зорі бризки океану.
    Спивай мене, немов п'янкий айран,
    Занурюючи у киплячу прану.

    О, муже мій! Я сліпну від жаги!
    На крилах із тобою в небо лину!
    Горять під серцем іскорки юги -
    Тепер я мама. Бог послав дитину.

    01.09.2018р.

    Прозріння

    Я думав, що зі мною все гаразд,
    Підкинуло життя чудовий прикуп.
    Але дмухнув шальгою в очі час,
    Дивлюсь назад - пройшло уже піввіку.
    '
    Довкола пальця тип цей обкрутив,
    Пиляють мужики для гробу дошки.
    Зітерли пил із дзеркала персти -
    Навпроти дядя у глибоких зморшках.

    Прозріння як гіркава лобода -
    Все ближче й ближче смерті поцілунок.
    Очікую від долі приз, медаль,
    Отримаю миттєвий розрахунок.

    Не гримне урочисто в небі туш,
    А буде спазм, агонія та видих.
    Товписько друзів, плакальниць, карлуш
    Труну штовхне у яму, до Аїда.

    Чи це важливо? Думаю, що ні -
    В усіх один фінал, туше, планида...
    На кухні підгорають деруни,
    Біжу, а то лишуся без обіду.

    01.10.2018р.

    Ноги та влада

    Три дні ходжу як змучений каліка,
    Крекчу, стогну, лунає "Ох!" та "Ах!".
    Дурне взуття, неначе злюща жінка -
    І муляє, і тисне - просто жах!

    Мозолики протерлися до м'яса,
    Повідривало з пальців волоски.
    Шугає кров густа в серцевих м'язах,
    Волають п'яти: " Геть колоддя скинь!".

    Отак і влада - кажуть, що потрібна,
    Та я вагаюсь - нащо нам вона?
    Шепоче розум: "В тебе думка хибна,
    Привчай себе ізмалку до лайна.

    Вареників хотілось у сметані,
    А вибір - кайлування чи петля.
    Доокола ротаті горлопани
    Та грошовита, і голодна тля.

    Питання вічне: бути чи не бути?
    Чи влада ця достойна смітника?
    Чалапають по бюлетені люди,
    Навпомацки товпа судьбу шука.

    Як звикнемо до зради і крадіжок -
    Не буде ні кола, ані двора.
    Зручне взуття достойне наших ніжок,
    А те що є - пожбурити пора.

    02.10.2018р.


    Е-е-е-ех!

    У нас - чоловіків - у лобі вада,
    А у жінок відхилення нема.
    Оце така сумна, братове, правда,
    А думав - є хоч крапелька ума.

    Ну випив, шаснув ввечері наліво,
    Але про це розплескав язиком.
    Тепер життя не мед, а пріле мливо,
    У морі опинився за буйком.

    Якби мовчав, то все було би кльово,
    Гаргара не дізналася б про гріх.
    А так сказала: - Бахур! Будь здоровий! -
    І виставила хутко за поріг.

    Прощайте спориші та конюшина!
    Адью бюстгалтер, "кохта", пеньюар!
    Бо жінка - це не тільки бормашина,
    А лагідна, з душею Божа твар.

    Ніхто мені вернуть не зможе "кицю",
    Усе життя в цій справі не везе.
    Якби любив - тримався б за спідницю,
    А так - не дорожив і втратив все.

    02.10.2018р.

    Зляк

    В інеті стогони ізрання
    (це вам не опера Бізе).
    Читаю оду по кохання,
    З рядка одного аж трясе.

    Мені аби про грішне тіло -
    Воно достойне закарлюк.
    Аби і день, і ніч кортіло,..
    Сльозаве - зовсім не люблю.

    А тут страхіття - зрада, бійки!
    В закоханих в руках ножі!
    Течуть, течуть вологи ріки,
    А я чутливий! На межі!

    Побите, скорчене кохання,
    Клубок у горлі - не ковтнеш.
    Поетка пише вірш востаннє,
    Накласти руки хочу теж.

    До вечора обридлі гики
    Чаклун викатував яйцем.
    Прийшла жона. В любовні піки
    Стромляю змучене лице.

    До ранку пестила за вушком,
    Пройшли судома, дрижаки.
    Мій віршів том - м''яка подушка
    І доторк ніжної руки.

    02.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  16. Олександр Сушко - [ 2018.09.30 08:11 ]
    Під Щастям
    Я стріляю прицільно з гармати,
    За щасливе майбутнє, цукерковий трон.
    Отже , мріям пора помирати -
    Вже третина країни втекла за кордон.

    Інша мовчки за безцінь кайлує,
    Щоб купити устигнуть до смерті труну.
    Існувати доводиться всує -
    Я у цих негараздах себе лиш виню.

    Нащо пишуться повісті й вірші,
    Як читати їх завтра не буде ніхто,?
    З кожним днем ворог ближче та ближче,
    Ще учора був, наче, земляк і браток.

    Верховоди спаковують речі,
    Це - розплата за байдуж і сонне життя.
    А мені всі дороги до втечі
    Закриває стіною снарядів виття.

    З капеланом ковтнули причастя,
    Він молитись пішов, ну а я - до гармат.
    Українці вмирають під Щастям,
    Бо його не було тут ніколи й нема.
    '
    29.09.2028р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.09.29 06:43 ]
    Учись, синку!
    За дулю із маком іде боротьба,
    Отримає облизня кожен.
    На площах зухвало гукайте "Ганьба!",
    Тим часом ми "варимо" гроші.

    Бунтують невдахи, кипить казанок,
    Купив для бузи горлопанів.
    Дивися уважно на бевзів, синок,
    Для нас це не люди, а "money".

    У пельки потроху підсипую корм,
    Ідейних - засуну в міністри.
    А кум (ще не знає) - вже генпрокурор,
    Вчувають бабло його ніздрі.

    А та - із косою - рідненька сестра,
    Ділитися будемо царством.
    А завтра горлатимуть люди "Ура!" -
    Така вже у пастирів паства.

    У цю свистопляску мільйони вгвтив,
    Не здуру - воно того варте.
    Ну, все роздивився? До мамці іди,
    А тато у банк, працювати.

    26.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  18. Катерина Боброк - [ 2018.09.28 22:40 ]
    це...
    злови це у вранішнім промені
    примруженим кутиком посмішки
    коли ти закоханий коханий стомлений
    а світло сіється крізь забиті цвяхами дошки

    все відбувається на сіні з соломою
    у забутій хаті на старому горищі
    і світла більшає воно шикується колонами
    таке тепле запашне обіймає горнеться ближче

    таке безтурботне сміливе радісне
    непрошене лоскочеться цілується без дозволу
    начиталося в сільській бібліотеці наслухалося радіо
    і безпечальне навіть після ввс і орвела

    а до того були зорі мальвами із газовими шаликами
    пролітали впоперек над цією космічною стріхою
    мерехтіли кольоровими келішками і вінтажними шкаликами
    у зелених штофах крон ховали настоянки горіхові

    а океан небес вдосвітка накочує хмари глибами
    червоні промені зупиняє маками, сині - волошками.
    у нас сьогодні на сніданок молоко із хлібом
    я принесу, а ти ще поцілуй, і ще затримай .. трошки ..






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  19. Юрій Лазірко - [ 2018.09.28 19:37 ]
    Блискавицi серця LXI, караван терцiй
    1.

    караван терцій
    болю емаль
    жаль мені серця
    світла
    не жаль

    птахо
    не бийся
    ти у вікно
    в осені рисах
    мокне воно

    мокне
    і сухо
    стиснену суть
    вітер розрухав
    падає ртуть

    2.

    падає голос
    тембрами в бас
    коло
    за колом
    блюзами
    в джаз

    доль грамофоник
    крутить мене
    голку розгонить
    карми сягне

    то попускає
    що не кажіть
    все
    що тримає
    подих душі

    то розриває
    колію снам
    треками крає
    просто хана

    3.

    пізно шукати
    ноти на ніч
    мантри крилаті
    серця вогні

    злив саксофони
    труби вітрів
    ломлять канони
    в джазовій грі

    в джунглях перкусій
    даху
    і ринв
    в повному русі
    відчаю ритм

    треба чекати
    неба
    і синь
    янголе-брате
    дай мені сил

    4.

    рай мені снився
    значить майдан
    в душу прибився
    словом гойда

    букви закону
    сковані ще
    і безборонні
    віра
    і щем


    5.

    край мені снився
    світ без рабів
    янгол спустився
    грав на трубі

    бавились діти
    в наших
    і тих
    снилося
    вітер
    сонце котив

    6.

    ранок з дурману
    вибіг
    і кляк
    в шинах майданних
    в холод просяк

    б’ють барабани
    люди мовчать
    нині настане
    їм благодать

    тим непокорам
    гідним небес
    стріне їх скоро
    той
    хто воскрес

    скаже
    вітаю
    діти мої
    прошу до раю
    в теплі краї

    тут
    і лелеки
    і журавлі
    сад недалеко
    душі незлі

    від побратимів
    й вірних сестер
    небо незриме
    чистий етер

    7.

    нота по ноті
    пісні ковток
    кляпом у роті
    море квіток

    душі палають
    свічі горять
    ні
    не вмирає
    наша зоря

    ні
    недаремно
    світ порожнів
    в час цей буремний
    в згарищах днів


    8.

    видих до вдоху
    неміч
    і крик
    тане потроху
    лиш до пори

    далі
    рішучий
    бій що трива
    серце озвучить
    рідні слова

    плач
    неодмінний
    мова
    гармат
    як нам
    у війнах
    класти хлоп’ят

    як нам дивитись
    в очі батькам
    слізьми пролитись
    їм по щокам

    9.

    так не буває
    на
    і бери
    той здобуває
    хто не коривсь

    серце гаряче
    б’ється в борні
    плаче
    і бачить
    край у вогні

    місце під сонцем
    той здобува
    хто на вогонь цей
    не на словах

    з покликом-боєм
    кинеться сам
    слава героям
    смерть ворогам


    19 Жовтня, 2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (6)


  20. Юрій Лазірко - [ 2018.09.28 19:29 ]
    свiтанковi краплини
    нам світанок накапав
    годину від сили
    поділився напоєм
    солодким як сни
    ми сиділи гуділи
    про шило і мило
    про граблі і про вила
    підкови весни

    і церкви будували
    від першої чарки
    а по третій вбивали
    осиновий кіл
    у співучі легені
    засмаглі з цигарки
    у пригублені душі
    від хмелю м'які

    ми ділили кордони
    канони стирали
    усміхалися долі
    плювали на сплін
    і все більше крамоли
    в словах прибувало
    наливалася втома
    у чашки колін

    порожніли вітрини
    очей балакучих
    забиралося сонце
    на крижі стола
    ми складали все світле
    у те неминуче
    а на те запекуче
    кипіла смола

    обійми мене тихо
    цілуй невблаганно
    і не дай озирнутись
    тривоги жени
    хай дороги розбиті
    не смертельні ще рани
    і проміння зайчата
    на порозі війни

    обійми мене світом
    добрішим за милість
    і чистішим за краплю
    живої води
    нам світанок накапав
    годину від сили
    але ми не згоріли
    нас до Бога не змило
    як задутої свічки
    зворушливий дим

    25 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (8)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.09.28 08:15 ]
    Плачте!
    Дружок гіркаву правду розказав,
    (що ж - час від часу виють і собаки):
    "Пиши жалобне, мокре, у сльозах,
    І буде бонус - оплески та "лайки".

    Мокрятина - це саме те, що тре!
    Нехай в очу бубнявіє волога!
    А ми віршатко в чаті перетрем,
    На море сліз поглипаєм з-за рогу".

    Я теж люблю, щоб хлипали носи,
    А звук ревіння, мов гугнява дримба.
    Бо люди як у річці карасі -
    Водицю люблять. Не соромся -хлипай.

    Здригаєтся грудина від ридань,
    Повзуть думки - усі чорніші ночі.
    Ошпарится хочеш? Збоку стань -
    Такі гарячі слізоньки дівочі.

    Розпухлий ніс пікантний запах вчув,
    Із нього крапля "Бух!" - втопила мушку!
    Хутенько за ганчіркою лечу -
    Напудив песик у кутку калюжку.

    25.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Любов Бенедишин - [ 2018.09.27 10:54 ]
    Жорстоке
    Скільки їх: недолугі, сухотні,
    Кривобокі, скарлючені, кволі…
    Слави крихточку! – завше голодні.
    В темноті – як у вічній неволі.

    Народилися… бажані наче.
    Та занедбані, мовби сирітки.
    Хтось од них одвертається, плаче.
    Хтось, регочучи, дражнить – ви звідки?!

    Їм би в небо, небачене зроду!
    Тільки доля – триматись долівки.
    І болять на бурхливу не(з)году –
    Хворим віршам – рахітні кінцівки.

    27.09.2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (14)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.09.27 05:52 ]
    Сповідь солдата

    Я сміюся крізь сльози, інакше поглине пітьма,
    Ні на мить те, що бачив у пеклі, забути не можу...
    Ворог бив по позиціях із "Ураганів", гармат,
    Шепотіли вуста "Сохрани і спаси мене, Господи Боже!".

    Кров лилася з небес, я лежав у рову, наче мрець,
    Удихнути не міг це повітря, насичене смертю.
    Кулі вили над вухом " Попався? Тобі тут кінець!",
    Влучно б'є кацапня із підствольників та мінометів.

    Та зостався живий. Опалило лише до кісток,
    Подивився на змучене поле і стислося серце:
    Спить мій друг, мій товариш, мій вірний незрадний браток,
    Він у шанці прийшов добровольцем, прямісінько з лекцій.

    Де не гляну - собратчики, теплі ще. Та неживіі...
    Рештки взводу складав аж до ночі на зламані ноші.
    Не питайте, чому мої сни навіть досі в крові -
    Я жартую відтоді. Бо жити інакше не зможу.

    25.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.09.26 04:25 ]
    Фатум
    Моє місце не тут - біля ложки, каструлі й тарілки,
    І не ручка з блокнотом являється сенсом життя.
    Бо думками в бою - там, де вибухи, трупи, каліки,-
    Куля точно летить між ударами серцебиття.

    А на столику чарка горілки і кухоль розсолу,
    І вовтузиться в шафі черговий приплід кошенят.
    Завтра знову на фронт, із братами лежатиму сполом
    На землиці вогкій, удихаючи пороху чад.

    Змилостивився Біг - попрощатися встигнув із другом,
    Залишаю три грудки піску на закритій труні.
    Страх вчаївся на дні, нашорошує злякано вуха,
    Та його переміг - він уже не хазяїн мені.

    Ось і знову Донбас, воріженьок шукаю між рідних,
    Бо між ними, як правило, нині одні вороги.
    Із поетів виходять хороші, треновані гридні,
    Правда вийти живим не вдається нікому з юги.

    Тут і зараз підпільно стрічаються рай із Еребом,
    Цей шматочок землі час давно на загибель прирік.
    Я у шанцях заснув. Бачу темне, розоране небо,
    Ангел скрушно зітхнув і хутенько від мене утік.

    25.09.2018р

    Мовчання - золото

    Релігія - не благо, а біда,
    Не можна тлю пускати на розсаду.
    Я дар пророцтва бевзю передав,
    А він пішов вивалювати правду.

    Єдиний Бог - написано рабам,
    Насправді нас у світі легіони.
    Нехай бубнить священника губа
    І бреше людям в очі із амвону.

    Бо люд недобрий, ще рости й рости,
    Тож хай в одній збирається церковці.
    Завчає хором істини прості,
    Поклони лобом лупить що є моці.

    Бо вміє лиш одне - обух сталить,
    Освячуючи смерть моїм іменням.
    Усі кутки вкривавив на землі:
    Хіба це люди? Псяки навіжені.

    В гріху плодили єви дітлахів,
    Усе життя неспокій був у хаті.
    А дай їм віру у мільйон богів,
    То роздеруть цей світ умить на клапті.

    Народ гуде, ножаку в рукаві
    У віруючого сталеву бачу.
    Пророка в рай хутесенько завів -
    Від лиха спас. Чого ж ти, дурню, плачеш?

    25.09.2018р.

    Учитель

    Ану, сідай, невдатнику, за парту,
    Учити буду як варити "плов".
    Для щастя треба зовсім небагато:
    Уранці, вдень і ввечері - любов.

    Дурня топити жир на велотреці
    Й на вірші витрачати півжиття.
    Розумний муж в подружньому кубельці
    Напружив хтивий м'яз. А ти - гультяй.

    Жінки у нас такі сором'язливі,
    Не скажуть, що кохатись аж пече.
    Дивися - онде топче курку півень,
    І ти не спи! Підстав красі плече.

    Підвісь над ліжком Рубенса картину,
    На бра накинь хустину для півтьми.
    І фея у обійми радо йтиме!
    Скуштуєш плід із райської хурми!

    Тепер іди. І більш не повертайся,
    Гони лише сто баксів за урок.
    Пішов. Прийшла...монахиня у рясі!
    Веду в альков "замолювать" порок.

    25.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  25. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.25 23:20 ]
    Не сотвори
    Не сотвори собі мене
    в своїй уяві,
    бо не з'явлюся я тобі
    в зеніті слави,
    бо "на готове" простягає
    кожен руки,
    та ідеали сотворять -
    важка наука!
    Не сотвори собі любов
    в рожевих мріях,
    бо тільки бог свою любов
    мірилом міряв,
    а ми з тобою
    не боги -
    хоч нам і важче,
    ми - соТВОРЦІ
    свого життя,
    своєї вдачі,
    бо ми пов'язані навік
    одним законом,
    як перші жінка й чоловік
    перед амвоном.

    25.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (4)


  26. Тетяна Левицька - [ 2018.09.25 14:55 ]
    Сирітка з Ніжина
    Красива, сонячна,
    лише б радіти.
    Згубила в соняхах
    строкате літо,
    зелені кульчики,
    немов ліщина.
    Сама ще дівчинка,
    а Бог дав сина.
    Гойдала, ніжила,
    латала льолі,
    сирітка з Ніжина,
    біднота гола.
    На серці - сіра мла
    в лиху годину.
    Про щастя мріяла -
    коханий кинув.
    Безсоння каменем
    у дні пророчі.
    В синочка мамині
    небесні очі.
    Піднятись на крило
    вдалося з віком,
    та долі не було
    без чоловіка.
    Душа - глибокий став,
    прудка, мов голка.
    На сході воював
    її Миколка.
    Ряснів і опадав
    цвіт на калині...
    Криваві опади.
    "Ой, сину, сину!"
    Мадонні молиться,
    а хижа осінь
    по всім околицям
    смереки носить,
    віночки-горецвіт.
    У чому ж винні!?
    Її блакитний світ
    у домовині!
    Гойдала, ніжила,
    латала льолі,
    сирітка з Ніжина,
    біднота гола...

    2018 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (10)


  27. Оксана Рудич - [ 2018.09.24 21:15 ]
    Де Ти?
    Це місто – п’яне, це місто – сонне.
    І ти, і я – застигли в бетоні.
    Між нас – ліхтарі, між нас антени
    і сни, що чатують по закутках темних.

    Асфальтні ріки, човни-маршрутки,
    клумб - островів запорошене хутро.
    І де шукати того хлопчину
    з глибокими, люблячими очима?
    2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  28. Оксана Рудич - [ 2018.09.24 21:02 ]
    Тобі й не снилось
    Тобі й не снилось
    як зорі серпневі згоряли до тла.
    Мені лишилась
    лише зола.
    Листок золотий, що в долоні бринить,
    вітер осінній гойдає.
    В холодній блакиті він зникне за мить.
    І я його відпускаю.
    За небокраєм,
    напевно, щось бачить він з висоти.
    Того не знаєм:
    ні я, ні ти.
    Хоч як би хотіла спинити цю мить, –
    та тільки так не буває.
    Не озирайся. Мені відболить.
    Іди, доки я відпускаю!
    2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.23 23:00 ]
    Ностальгія Фауста
    Осіння днина випита до дна,
    Лягли навколо тіні присмеркові,
    Лиш у саду, в любовному алькові
    Літає сміху голосна луна.

    Комусь вона, можливо, не до речі –
    Збива ліричну хвилю у душі…
    Ще хтось когось – дивуюся – смішить,
    Зневаживши осінню холоднечу.

    Густе гілля од сміху вже трясе,
    Якби висіли яблука, то впали б…
    Тут молодості й днини ще замало,
    Їй-Богу, їй за іграшки – усе!

    І ми колись також були такими,
    До ранку десь гарцюючи, без сну!
    І поклонялись Вакхові й вину.
    І радували нас холодні зими…

    Бо в жилах бурхала вогненна кров!
    Дахи зривала із голів, будівель!..
    А я тепер – підтоптаний і сивий,
    Життєва осінь в мій іде альков…

    Хтось мовить: та які твої ще роки!
    Не смієш вже і чарки… Болячки
    Стискають все сильніше кулачки…
    І сум, як день осінній цей, глибокий!

    23.07.7526 р. (Від Трипілля) (23.09.2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (13)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.09.23 19:58 ]
    Повинен
    Тут був Едем. Шумів зелений ліс,
    Стрибала білорибиця на плесі...
    Тепер його нема. Є купи гільз,
    Гниють у вирвах знищені берези.

    Я знав - не можна вірити "братам",
    Вони - раби, а я дитя свободи.
    Сюди прийшла за здобиччю орда,
    І п'є з душі кровицю, наче воду.

    У Києві печуться біляші,
    Подарували зоопарку зебру.
    А тут, на фронті - нічку пережив,
    Неначе, півжиття украло небо.

    Спаситель наш розумний і благий,
    Любов'ю платить Україні-неньці.
    Та за Дінцем насіяв ворогів,
    Загаєшся на мить - і куля в серці.

    У пеклі статків-слави не зажив,
    Вишіптую свій біль в оцьому вірші.
    З палаючої хтів піти межі -
    Убиті нерви так благають тиші!

    Зі Сходу вітер порохом війнув,
    "Загавкали" голодні кулемети.
    Щоб ви жили й ростили дітлашню
    Мені потрібно завтра тут померти.

    23.09.2018р.

    Не спи!

    Майдан помер? Не треба нам Майдан?
    Зручніше спати в теплому кубельці.
    То, може, я нахабний вереда
    Добра не хочу Україні-неньці?

    Бунтую, роздратовую народ,
    Випльовую цукерочку солодку?
    Почовпати мо' краще на город,
    Землиці носом виорати сотку?

    Не виучили ще урок гіркий:
    Бур'ян щодня полоти варто з грядки.
    Тому лиш "пашуть" чорні мужики
    Й сумлінно платять злодіям податки.

    До влади черга довга - до небес,
    Є Петя, Рабинович, Юля, Гепа...
    У них до грошей вічний інтерес,
    Тебе нема у списку? От халепа!

    На вибори чекаєш п'ятака?
    Усоте керувати пустиш трутнів?
    Старе вбрання достойне смітника,
    Хай молодість кує своє майбутнє.

    24.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  31. Нінель Новікова - [ 2018.09.22 19:30 ]
    Бабине лiто
    Щиро дякую, осінь, за ласку,
    За емоції, що через край,
    За кохання даровану казку,
    За поезій рясний урожай.

    Не зігріти душі оксамитом –
    Почуття догоріли до тла!
    Прощавай, моє бабине літо,
    Пізня осінь жіноча прийшла…

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (8)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.09.21 05:17 ]
    Перевиховання
    Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
    Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
    А я блукалець ерогенних зон,
    Цю роль заповідала баба Єва.

    Її наказ виконую щодня,
    Цілунками освячуючи перса.
    Сьогодні мавку лагідну б обняв,
    Але, на жаль, попалась поетеса.

    Одні модерні вірші в голові,
    Про вічне, про прекрасне і вельбучне.
    Годину слухав, аж осоловів,
    Мене отак ніхто іще не мучив.

    Патетика лилася як вода,
    Ще й пафос прасував обвислі вуха.
    Не бути нам сьогодні у житах
    На дзигарях уже година друга.

    Не витримало серденько моє,
    Рука з розмаху їй закрила рота.
    Стрибнув собака хтивий за бар'єр,
    Здалася Гвіневера Ланселоту.

    Підхід потрібно знати до мальвін
    І долю цупко брати в руки ніжні..
    Тепер любов у діви в голові,
    Ночами не даю писати вірші.

    20.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  33. Олександр Сушко - [ 2018.09.20 09:31 ]
    Не відмовляй!
    Любить киця голівки від мойви
    (треба якось погризти й собі).
    Коли жінка жадає любові -
    Не відказуй - хапай і люби.

    Я учився тактовності в школі,
    Виріс чемний тишко-парубій.
    Джентльмен не відмовить ніколи,
    Ні старенькій, ні відьмі рябій.

    Глянь - доокола любоньок повно,
    Голосочки знадливо-п'янкі.
    Кожна жінка - це сонячний промінь,
    Гавань радості для мужиків.

    Щоби не вистигало кубельце
    І жахтіло теплом від литок -
    Утішайте красунь натщесерце,
    У сієсту і в сяйві зірок.

    Од відмови лиш крок до образи,
    Просьба жінки - для мене святе.
    Досить з вами точить баляндраси -
    Кличе люба. Пора у Едем.

    20.09.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Ластівка Польова - [ 2018.09.19 10:53 ]
    Ниви чорні насильно зорані...
    — Ниви чорні насильно зорані
    І чумацькою сіллю всіяні.
    І ніщо не нове під зорями, –
    Навіть блиск під твоїми віями.
    Навіть сміх твій, над полем – дзвонами,
    Від якого втрачаю голову.
    Образ твій серед трав – іконою,
    Ти – чаклунка з ногами голими.
    Недослухане, недоспіване
    Обірветься хрипкими півнями.

    — Карфагени космічні знищені
    І до кого тепер молитися?
    Зорі стали помітно ближчими,
    Позникали небесні митниці.
    Надто мудрий ти і дорослий, та
    В очі дивишся спантеличено.
    Димом з яблунь пахнуть вогкі вуста,
    Ми застигли удвох у вічності.
    Ти кінець, проте і початок – ти.
    У волоссі твоїм – галактики.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  35. Олександр Сушко - [ 2018.09.19 05:48 ]
    Пророк
    Дівочі мрії кубляться в лобах,
    Дізнатись про одну хоча би хочу.
    Схилилася красуня, мов верба,
    Губами щось задумливо шепоче.

    Чи є там я? У брюках чи без них?
    А, може, хоче впасти ув обійми?
    Та сталось диво! Бог мені поміг:
    Я закохавсь! Узяв красу у прийми.

    Прожив із нею аж півстоні літ,
    Ще й досі розминаю їй м'якушки.
    І хоч старий, але ж не інвалід,
    Ще сили є покласти на подушку.

    Удвох печемо хліб і пироги,
    Із каплунів скубем під свято пір'я.
    Боюся тільки довбні й кочерги,
    Коли сьорбну - горбак мій не жаліє.

    Якщо мовчить - чекаю на грозу,
    Достатньо раз на неї глянуть оком.
    А тулиться - у ліжко понесу,
    Став ясновидцем, чаклуном, пророком.

    За бороду ухопить - це каприз,
    Вже звик. Жіноцтво - як маленькі діти.
    Зубами клацне - утікаю в ліс
    Розійдеться, то може й придушити.

    Приліг. Та чую голосок краси -
    Жона гарчить на мене лютим барсом.
    Пора знімати ліфчик і труси,
    Інакше борщ сьорбатиму без м"яса.

    19.09.2018р.

    Осінь

    Дременули в Африку стрижі,
    Зрадники - покинули домівку.
    Осінь - не пора, а стан душі,
    Любять люди хлипати одвіку.

    Ти візьми тупого колуна,
    Заготуй батькам дрівцят на зиму.
    Ні, не хочеш? Манить...таїна
    Місяця, який у висях блима?

    В падолистах кублиться печаль,
    В павутині кущик живокосту.
    Кажеш - це поезії Грааль?
    Помиливсь,- банальне пустозвонство.

    Лупить бабця стиглі гарбузи,
    Трусить дід із яблуками гілку.
    Бризки ж ностальгічної роси
    Від безділля змочують сторінку.

    В інтернеті наростає шум,
    Сердяться невдатні пустомелі.
    Я ж бо косу осені чешу,
    Яра мідь вкриває голу землю.

    19.09. 2018р.

    Потрібна допомога?

    Кохання платонічне - для мерців,
    Остиглих душ із льодяною кров'ю.
    А я живий! Тож мавку на приціл
    Беру щодня й освячую любов'ю.

    Куди не глянь - одні одинаки,
    Зацьковані у шлюбах люди-тіні.
    Вулкан погас. Вогонь дотлів жаркий,
    Байдужість розкошує на перині.

    Гомункул ходить, вірші пише, їсть,-
    Нещасна, нежива, заснула лялька.
    Всьому виною - сексуальнй піст,
    Чуттєвості у трупа - кіт наплакав.

    До світла треба линути щодня!
    Відкрити серце для стріли Амура!
    Любити починати тра зрання,
    Найкраще - галопуючим алюром.

    А сонце сяде - чвалом, навпрошки,
    Забитись крадькома углиб діброви...
    Сідлаючи опуклості м'які
    Невтішених будити чорнобрових.

    Тигриці полюбляють дику хіть,
    Альков - це рай земний, а не барлога.
    Якщо жона колодою лежить -
    Ти винен сам. Потрібна допомога?

    18.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.09.18 06:44 ]
    Важко бути богом
    Нудьгуючи втелющився у шлюб,
    Купив жоні фату в рожевих рюшах.
    Коли мовчить, то я її люблю,
    А забуркоче (каюся!) - не дуже.

    Просвердлює писклявий голосок
    І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
    Ходити вже не можу без кальсон,
    Кабака мерзне, наче у евенка.

    Ну, а тобі всього лиш двадцять літ -
    Моторна і до пестощів жадезна.
    Відчула серцем - я не просто дід,
    А бог Ерот! У любощах бомбезний.

    Учив Зевеса знаджувати краль,
    Писнув індусам хтивим "Камастру".
    Коли я поруч - пощеза печаль,
    Святі й пророки замовкають мудро.

    Жона байдужа до машин і шуб,
    Цінується лише кохання стогін...
    - Чого пищиш? Гаразд, уже біжу-у-у! -
    Скажу вам, браття,- важко бути богом.

    18.09.2018р.



    Ніжки

    Побачив дів китайських на параді,
    Від шоу й досі, браття, без ума.
    Коли ж у мавок ноги кривуваті,
    То настрою хорошого нема.

    Бо ніжки - перша зваба чоловіка,
    По них струмують погляд і думки.
    Як скаче курка - півень кукуріка,
    На сідалі сидить - неговіркий.

    Нога модельки проситься у руки,
    Немов кричить: "Ходи сюди! Бери!".
    Дивитись на таке - солодкі муки,
    Мій друг увидів - миттю захворів.

    У надбогині хвицалки до неба
    Впираються в опуклості пружні.
    До того ж- сексуально-сухоребра,-
    Такої захотілося й мені.

    А він - козак! Недовго вуха чухав,
    До чуда "шасть!" - і вже в раю! Меткий!
    Звисають ніжки з пліч однині в друга,
    Тепер щодня обцьомує литки.

    P.S:
    Стегно до мене люба притулила,
    Аж волос дибом став на бороді.
    Нога довжезна - це велика сила,
    Клюють на неї навіть і діди.

    18.09.2018р.

    Цьом!

    Пригорнися до мене, кохана!
    Дай поторсаю вушко твоє!
    Мій цілунок палкий, елітарний,
    Прикладуся, то скажеш "О, є!".

    Цілуватися нині не вміють,
    Лиш ялозять вогким язиком.
    Я ж розтуркую пристрасні мрії,
    Закипають чуття, молоко.

    Губи м'яко огортують мочку
    І ворушать на них волоски.
    Люба муркнула: - Я тебе хочу!
    Поцілуй груденята м"які!

    Розціловую віддану душу,
    Зняв сорочку з батисту, жилет.
    Курку півень уранці ворушить,
    Гріє даму козирний валет.

    Зупинився на мить на горбочку,
    Впав у пущу, мов зрізаний сніп.
    Язиком як м'якеньким листочком
    Ворухнув у вогкій борозні.

    Разом з місяцем квіточку цьомав,
    Вигиналася луком краса.
    Ніч пройшла. На годиннику... сьома!
    Ну і ну! "Політав" в небасах!

    Дрож у тілі і сухо у роті,
    І важка як чавун голова.
    Від "трудів" захропів на роботі,
    Лобом столика поцілував.

    18.09.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  37. Олександр Сушко - [ 2018.09.17 06:21 ]
    Конхветка
    Життя якесь не те. На букву Же.
    Керують брехуняки-торбохвати.
    Ану ходімо, браття, на "Рошен",
    Там суперові, до небес зарплати.

    І тьма цукерок! Чорний шоколад!
    Від запахів аж крутиться в макітрі.
    Похрумаєм і рушим на парад,
    Прихопимо лікерчика в півлітрі.

    Хотілось ренесансу, рококо,
    Намалював картину Обіцяйло.
    На виборах обляпав нас медком,
    Текло по вухах, в рота не попало.

    Тепер у люду незавидна роль,
    Бідуємо,- самі у тому винні.
    Кричіть "Віват!" - цукерковий король
    Відкрив іще три сотні магазинів.

    Зайшов в один понюхати халви,
    Поглипати на європейські ціни...
    Голосували за царя і ви,
    Тому в державі нині - голі стіни.

    Татьбу з кишень не спишеш на війну,
    Пливуть в офшори крадені баблоси.
    З "Рошена" - чуєш - запашок війнув?
    Солодке варять - вибори на носі.

    16.09.2018р.

    Тиша

    Про владоможців, радять,- не пиши,
    Потрібні у країні мир та спокій.
    Іди но краще їсти біляші,
    Масним кавалком ляпни у долоньки.

    Комфортно владі тільки в темноті,
    На світлі не живе червиве плем'я..
    В чиновників - добробут на меті.
    Та не для нас, і в цьому вся проблема.

    Лягають на папір сумні рядки,
    Бо правда не спливає в нас без крові:
    Гонгадзе порубали на шматки,
    Якби не гавкав - був живий-здоровий.

    Ціна питання, начебто, проста:
    Мовчати чи прогнати упиряку?
    А ззаду шепчуть: "Годі! Перестань!
    Пиши-твори про пишногруду мавку"...

    Хотіли дар купити і за мідь
    Аби пером зчищав із влади сажу.
    Нехай народ не думає, а спить,
    І голосує так, як зверху скажуть.

    Попихачі царку лаштують трон
    Аби усе було у шоколаді.
    Злодюгам помагає і закон,
    Простому люду - лиш промінчик правди.

    18.09.2018р.

    Істина

    Мудрість прийшла із роками,
    Істини колють ножі:
    Чесний -працює руками,
    Злодій - торгує чужим.

    Кличе до ятки барига,
    Хвалить заморський товар.
    В небо від радості плига -
    Буде із краму навар.

    Ріжуть на шмаття заводи,
    У будячинні лани.
    Їдуть із Азії "Хонди"
    Аби хохол запанів.

    Власні куфайки не в моді,
    В шубі монгольській - цабе.
    Глипає втрачена гордість
    Із чужинецьких лабет.

    В мене ж - невдячна планида,
    Совість - єдина маржа.
    Сію пшеницю та жито,
    Людям роздам урожай.

    17.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.09.16 11:22 ]
    Кольори
    Життя підступно поміняло колір,
    Трагедія - на зміну вар'єте...
    Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
    І ложка з супом в рота не іде.

    На тиждень у село чкурнула в гості,
    А я один зостався, наче перст.
    Без милої - труна подружня постіль,
    На мріях про кохання - жирний хрест.

    Казав " Давай поїдемо на води,
    У морі попурнаємо удвох.
    Та їй миліші бур'яни, городик,
    Лопати, вила, картопляний льох.

    Я вивчив люту позу в Камасутрі,
    Купив новий у рюшах пеньюар...
    Лишився на трюмо кавалок пудри,
    І дощик сірий хлипає із хмар.

    Ще б пару днів і луснуло терпіння,
    Наклав би руки.. Але тут "ба-бах!":
    Вернулася замучена богиня!
    Розсіялася на душі журба!

    З розгону " бух" на руки чоловіку,
    Водиці просить вже четвертий глек.
    Отямиться - помасажую спинку,
    Сіднички та скрипучий поперек.

    16.09.2018р.

    Снага

    Хтось має від любові тільки крихти
    Або страшиться й мацнути панянку.
    А я не хочу навіть відпочити,
    Послало небо цікавезну мавку.

    Щодня її обцьомую парсуну,,
    Розм'якшуючи вогненосні піки.
    На мене зверху всілася красуня,
    За вухами здригаються колінки.

    А вередуха мовить: "Хочу знизу!
    І так - аби літала в піднебессі!".
    Ну, що ж - несу її до парадизу,
    Долонями погладжуючи перса.

    Сьогодні знов амрітою упився,
    Втішає слух богині хтивий стогін...
    Єлена пригорнулась до Паріса,
    А в Менелая виростають роги.

    16.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  39. Лілея Дністрова - [ 2018.09.15 14:21 ]
    Вальсує осінь...
    Веслує літо у затишну гавань,
    Жбурляє Персеїдами у степ,
    І вже вуста калинові ятряні,
    Вирує осені п'янкий букет.
    І приторкнеться припізнілий промінь
    Смичком жаги до білих струн беріз.
    Вальсує осінь, огортає спомин...
    О, сяйна охро, смуток й парадиз,
    Твоїх очей спокусливі тенета,
    Твоя ошатність і німа печаль...
    Кленовим листям сиплються сонети,
    Вальсує осінь...у сріблясту даль.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  40. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.15 12:26 ]
    Щасливий
    Йдеш вулицею - тихо, неспішно, повагом.
    А куди поспішати? Ти щасливий.
    Он воно, щастя, тримає тебе за руку,
    усміхається - щиро, радісно, легко,
    танцює в глибині очей,
    рибкою пірнає в серце. Ти щасливий.
    А люди озираються, заздрять,
    зазирають в очі, благають -
    поділися! віддай! ми теж хочемо
    бути щасливими!
    І ти міцніше стискаєш своє щастя,
    закриваєш очі, замикаєш серце.
    А раптом щезне?
    Та не сидиться в закутку потаємному
    непосидючому щастю:
    виливається, випірнає, випліскується
    хвилями радості, зачіпаючи кожного,
    торкаючись кожного,
    і спів його - відгукується, розлітається,
    розчиняється в інших очах, в інших серцях.
    І лунає його пісня на всю вулицю, на весь світ,
    бо не може пісня звучати в самоті.
    І співає щастя - віддай і повернеться,
    віддай і отримаєш, відкрий і подарують!
    Йдуть вони вулицею - тихо, неспішно, повагом.
    А куди поспішати? Вони щасливі.

    15.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  41. Олександр Сушко - [ 2018.09.14 23:45 ]
    Живіть коханням
    Під років сто до істини доріс,
    Второпав нащо в світі чорнобрива:
    Без од у світі можна обійтись,
    А без цілунків - зовсім неможливо.

    От і цілую день і ніч красу,
    А ви пишіть, страждайте, плачте, кайтесь.
    Я з парубоцтва - той ще телесун,
    Із пелюшок люблю м'якенький латекс.

    Не сплять ночами втомлені творці,
    Папери рвуть і обгризають нігті.
    А я, Венеру взявши на приціл,
    Весь вік ловлю благословенні миті.

    У ліриків нормальний стан - журба,
    Замріяні, нецьогосвітні взори.
    Глибокі зморшки зріють на лобах,
    Життєву нить вкорочують їм мойри.


    P.S:

    Нt думайте про славу, читачів,
    Живіть коханням, доки ще не пізно...
    Дружина каже: - Борщик похлебчи,
    Йому лишень два тижні, ще не скиснув.

    14.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  42. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.14 21:23 ]
    Падають горiхи
    Падають горіхи... падають...
    мов долі людські на стріху:
    з кимось падає ціла епоха -
    хтось відлітає тихо;
    хтось аж до краю наповнений щастям -
    хтось, мов осіннє листя,
    падають люди-горіхи... падають...
    до раю і пекла ближче...
    Хтось відкриває м'яку серцевину,
    хтось - крижане осердя,
    хтось не пробачить другу провину,
    хтось, мов саме милосердя.
    Мрії в горіхів прості до смішного,
    в руку чиюсь упасти,
    всі, від великого і до малого,
    душу готові закласти!
    Струшує дерево плід перезрілий,
    струшує зрілий й зелений,
    і неважливо - чорний чи білий,
    встелено ними... встелено...

    14.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Прокоментувати:


  43. Ольга Паучек - [ 2018.09.13 23:38 ]
    ... осінь,
    Полинова осінь
    Краєм неба просинь
    У тумані тужно
    Журиться верба,

    Сонце непривітне
    В хризантемі квітне,
    Дощик тихо плаче,
    Бо тепла нема.

    На вербові коси
    Світанкові роси
    Павутинносрібна
    Райдуги печаль,

    Тиша солов"їна -
    На вітрі пір"їна...
    Кришиться повітря
    На терпкий кришталь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.09.13 08:38 ]
    В сотні раз
    Не кусайте мене, дівчата,
    Бо хороший, коли й не сплю.
    Від Амура усі таланти,
    Із Венерою вічний шлюб.

    Розбираюсь у поцілунках,
    Де - любов, де - звичайна хіть.
    Хоче ночі жаркої юнка,
    Їй зі мною на це щастить.

    У сусіда торбина грошей,
    Інший - лан прикупив землі.
    Ну, а я лиш кохати можу,
    Заздрять дару всі королі.

    Знов богиня пливе до спальні,
    Кличе щоби і я приліг.
    Так і бути - вшаную пані!
    Бо любити красу не гріх.

    За вікном зоря світанкова,
    Не натішиться мартопляс.
    На папері усе чудово,
    У житті - краще в сотні раз.

    12.09.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  45. Надія Коваль - [ 2018.09.11 17:45 ]
    ***
    А на трояндах сьогодні роса.
    Їх дощ цілує, чи знову плачуть?
    Що хліб їмо – а проїсться краса,
    І «Змовкни!» скаже ще вчора мачо.

    А я ж не квітка, щоб відцвісти
    І все забути з опалим квітом.
    Боліти ж будуть твої листи
    З любов’ю в віршах, із цілим світом

    До ніг моїх… Бо росту до зір,
    Коли в очах ти шукаєш зорі.
    І об асфальт мій низький уклін,
    Коли – краплина в калюжі-морі.

    А на трояндах сьогодні роса.
    Бо дощ пройшов і усе позначив.
    Мене також, бо і я краса,
    Що відцвіте… І не винен мачо.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (1)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.09.11 10:53 ]
    Осінь
    Хочеться тепла краплину ще,
    Щоб пахтіло липою, аїром...
    Чхає хвора осінь під кущем,
    Бо надворі холодно та сиро.

    Хто сказав, що осінь золота,
    А на плечах пишні шати-шмати?
    За вікном добу уже сльота,
    В неї ниють кості, хворі гланди.

    Їй потрібно чаю, пиріжків,
    І любові (для імунітету).
    Має ж - фотосесії важкі,
    На поталу віддана поетам.

    Дай їй спокій хоч би на сезон,
    Не торкайся лапами красуні...
    Знову пишуть - про осінній сон,
    Листопади, гарбузи у клуні.

    Заховав і кисті, і мольберт,
    Не малюю більш пейзажі людям.
    В ліжку осінь втомлено сопе,
    Я у неї примостивсь на грудях.

    11.09.2018р.

    Сон?

    В клубках зміїних є своя краса,
    І москалі бувають непогані:
    Цілуються, вшановують Пейсах,
    Горілку люблять, балалайку, "money".

    Інакше й не звертається до нас
    Як "малорос" або "хохол-мазниця".
    А скажеш "українець" - миттю сказ,
    На вигляд добрячок, насправді - гицель.

    Піймали сіті сонного жука,
    Павук у лапах лялечкою крутить.
    Та здобич цього разу заважка -
    Порвалися липкі, отруйні пута.

    Джихад. Невірних знищать до ноги,
    Кують окови нам кремлівські хани.
    Не буде миру, дружби, пирогів,
    А буде січа, пастки та обмани.

    По виноградних лозах їде танк,
    "Віджато" острівець, заводик, дачу...
    Мабуть, це - сон. Насправді все не так!
    В Криму весна. Але чому ж так лячно?

    11.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  47. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.10 20:09 ]
    Романтика
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова!
    Сьогодні тремтить від кохання свіча,
    палає, спливає... і хоче... хоча...
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова!
    Ніч одягає сорочку шовкову,
    місяць не згоден прийняти відмову,
    пальці торкаються вигинів тіла,
    місяць коханку пестить уміло,
    і знову тремтить від кохання свіча,
    палає, спливає... і хоче... хоча...
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова!
    Сьогодні трояндами встелене ліжко,
    і погляд притягують вигини ніжки,
    забуті цукерки сумують у вазі,
    а місяць у мріях вже б'ється в екстазі,
    і знову тремтить від кохання свіча,
    палає, спливає... і хоче... хоча...
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова,
    смакує з вином полуниця в сметані,
    та тільки не їжа у місяця в плані,
    легкий поцілунок, і шурхіт тканини,
    і двоє дуетом летять до вершини,
    і знову тремтить від кохання свіча,
    палає, спливає... і хоче... хоча...
    Тихо... мовчи... ні слова...
    сьогодні лише про романтику мова!

    10.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (6)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.09.10 11:10 ]
    Нехай пише
    Я переплакав дощ. Роси було до біса,
    Жона усеньку ніч втирала сопляки.
    Бо взявся за ножа і пальчика урізав,
    А він щодня шкребе поезію таки.

    Хотів допомогти на кухні власній музі,
    Кайлує цілий вік, а я лише жую.
    Махнув разок ножем і поваливсь без пульсу,
    Вже думав що хана, трагедія, каюк.

    Прошепотів Пегас: " Покинь тупу лопату,
    Обценьки, молотки, ганчірки та вантуз.
    А в жінки - мозолі. То як мені не брати?
    Я - чемний чоловік, хоча й богемний туз.

    На днях підняв стільця, то вискочила грижа,
    Пательню облизав - одразу пухирці.
    Усе мене пече, чіпляє, коле, ріже,
    Чалапає жона за мною назирці.

    Є вої, лікарі, є паперові миші,
    Дивитися на них не можна без жалю.
    Нехай сидить поет під вишнями та пише,
    А я йому чайку духм'яного наллю.

    10.09.2018р.

    Нехай пише

    Це - не поези. Тоне все у мряці,
    Немає світла, грубощі одні.
    А том великий! Це ж бо стільки праці!
    Писалося без свят і вихідних.

    Можливо, і праві були зоїли,
    І критики сміялись недарма.
    Бо образи важкі, неначе брили,
    Копнути глибше - сенсу ніц нема.

    Підкраввся ззаду тихо до бомонду,
    Дивлюся на маститих у шпарки:
    Кладе "титан" шарами позолоту
    На випрілі словесні остюки.

    М'яке у моді, ні про що, сяйнисте,
    Пахтять жоржини, мед, одеколон.
    Піїтів сонми розминають кисті,
    А я серйозний, а не балабон.

    Даремно моршив лоба, супив брови,
    Сказали - щось не те нагородив.
    Жбурляю в грубу думи паперові,
    Нехай горять усі мої труди.

    10.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.09.09 08:57 ]
    Осінь
    На Дніпрі не видно голих торсів,
    Повтікали, мабуть, в інтернет.
    Отже, наступила, браття, осінь,
    Треба написати про сумне.

    Листячко пожовкло на каштанах,
    А трава у крапельках роси.
    Буде молоко, сирок, сметана,
    Сіна предостатньо накосив.

    Приміряє світ вбрання печалі,
    До зими схиляє терези.
    Кабанець уже дебелий, в салі,
    Трощить моркву, бульбу, гарбузи.

    Журавлиний ключ летить у небі,
    На кордоні товпи земляків.
    Втікачі завалюють поребрик,
    В єврозону лізуть як жуки.

    Щось змінити ніц не маю змоги,
    Я ж не імператор чи брамін.
    Перша охра сиплеться під ноги,
    Завтра - закривавлений кармін.

    09.09.2018р.

    Серед жінок найкращі - буркотухи,
    Глибинна суть - енергія, порив.
    Люблю, коли у мавок очі - вугіль,
    Здригаються від люті пазурі.

    Прикинься геть затюканим Адамом,
    Захоче діва цяцю - лізь у борг.
    Але не сперечайся із жінками,
    Прослухай краще мовчки монолог.

    Дружина кожна хоче жити з шиком,
    А ти - слабак! Жоні не догодив.
    Тому, як полетять у небо крики -
    З цілунками до литки припади.

    Аби тебе не торсала за шкуру,
    Про гроші не нагадувала би,-
    У ліжку будь невтомливим Амуром,
    У любощах строптивицю топи.

    Пройшов і Крим, і Рим, і мідні труби,
    Війну і мир усоте пережив.
    Гризуха увігнала в карка зуби-
    Пора нести красуню в спориші.

    09.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.09.08 07:55 ]
    Провина
    Покаюся. Ізнову, браття, винен,
    А, може, то у мене їде дах?
    Поцілував богиню нижче спини,
    У відповідь лунає млосне "Ах!".

    Рожеві щічки вусами погладив -
    Летять у піднебесся крики "Ох!".
    Підстрибують як м"ячики принади -
    О, як же гарно, друзі, нам удвох!

    А шийку поцілую - мружить очі,
    У губки - ноженятами "хвиць-хвиць".
    Постійно стогне, крутиться, бурмоче,
    Мене поклала в ліжко горілиць.

    На дзигарях старих година шоста,
    Від криків всеньку ніч не спав Рябко.
    Не любощі - катівня чи Голгота,
    А з клуні чути "Рох!, "Му-му!", "Ко-ко!".

    Піду, мабуть, не догодив Венері
    Чи не туди з цілунками пірнув.
    Та мавка зачинила хутко двері,
    Веде в альков загладжувать вину.

    07.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   116