ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2022.11.28 06:18
За святковим столиком
Зайчик бачить кролика
І без проблематики
В гості йде до братика,
Та й питає ситого,
Чи усе спожито ним?..
Ріжучи окрайчика
Хлібчика для зайчика,

Ольга Олеандра
2022.11.27 22:10
Навести лад в своїй росії – напевне, справа заскладна.
Ось і надумали рашисти сусідського цупнуть майна.
Напрактиковане віками надбання дикої орди
вдиратися в чужі домівки «це наші землі!»…

Нелюди.

І лізе скаженіла зграя, пиха крапотить із кликі

Євген Федчук
2022.11.27 18:44
У корчмі нема як продихнути,
Дим кругом коромислом стоїть.
Хтось уже набрався й гомонить
Голосно, усім в корчмі тій чути.
Там сидять селяни й мовчки п’ють,
А в кутку за стіл козацтво всілось.
Видається, наче вперше стрілись.
Корчмаря з замовленням

Світлана Майя Залізняк
2022.11.27 18:39
На сторінці поетичної групи, яку модерую, вона відкриється за посиланням, розміщене - на прохання Зої Арової - запрошення взяти участь в конкурсі.
Експерт шорт-листа україномовних авторів - я.



Дорогі друзі!
Запрошуємо до участі у Поетичному Конк

Віктор Кучерук
2022.11.27 04:54
Ранкове світло набирає силу
І ніжить очі збудженим теплом, –
М’які і довгі синюваті хвилі
Течуть на мене вивченим шляхом.
Ясна прозорість ллється через шибку
І плине по кімнаті в тишині, –
Пологі тіні зводяться на дибки
Та лізуть мовчки вгору по

Ігор Шоха
2022.11.26 22:37
ІДуша усе ще відчуває
з минулим нерозривну нить
і так, буває, забринить
і тятивою, і струною
або синкопами прибою,
що хочеться у небеса
на крилах осені... у гості...
до тих, кого давно нема,

Олег Завадський
2022.11.26 15:26
Вторували до пекла свій шлях
І в степах полягли без відправи,
Щоб тіла по густих кураях
Звірина плюндрувала каправа.

Гідна плата за ваші труди
Золотого імперського трону!
Достобіса вже збігло води,

Ігор Шоха
2022.11.26 13:30
             І
У цивілізованій Європі
ще немає Лисої гори
і не риють, поки-що, окопи,
а пора... хоча би до пори,
поки емігрують мізантропи,
вішати ногами догори
кожного, бо орки безголові

Іван Потьомкін
2022.11.26 12:47
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Прибіга. Примружив око:
«Є м’ясце, та зависоко...
Любий друже, я б хотів,
Щоб ти поруч мене сів.
Мав би я тоді нагоду,
Віддать шану твоїй вроді».

Софія Цимбалиста
2022.11.26 11:04
Ми не цінуємо дрібниці,
які змушують нас усміхатися.
Ті, які розширюють зіниці
і шалено прискорюють серцебиття.
Ми забуваємо про речі,
які роблять нас щасливими.
Ті, які заповнюють місце порожнечі
і потайки розфарбовують буття.

Віктор Кучерук
2022.11.26 10:07
Ялинкову гілочку
Розгойдала білочка
І тепер гойдається
На хиткій лукавиця,
Ще й тихенько ойкає,
В захваті від гойдалки.
А зайці засмучено
Дивляться й виучують

Тетяна Левицька
2022.11.26 05:52
Зійшовся на тобі весь білий світ.
Чому ж я не позбавилася муки
плекати сум від мрії до розлуки
самотньою журбою край воріт?

І проводжати осінь в далину,
ключ перелітний в неозорім небі,
що розчинився, обірвавши щебіт,

Олександр Сушко
2022.11.25 18:49
Леся Ніколайчук
(оригінал)

Не відпускай мене кохана воювати .
Бо там так страшно і багато сліз .
Я розумію, що країну потрібно захищати,
Але я жити хочу, а не іти у бій .

Вікторія Лимар
2022.11.25 18:38
Болісна сатира

Рубати можуть лиш під корінь.
На інше – клепки не хвата.
Рука людська – черства потвора,
Рука байдужого ката.

Та мова не про виконавця.

Світлана Майя Залізняк
2022.11.25 16:46
Життя тривало дві доби.
Не чув той хлопчик "люлі-люлі",
Не бачив сонця... Враг убив.
Ідуть румовищем прибулі...

Шукаю сенси - бачу тло.
Пульсує цятка... мегавилом.
Кого звільняє Мегазло?

Сергій Губерначук
2022.11.25 13:31
Сновиддя. Я нереальний.
Спанієль зі смурними зіницями.
Сон – необхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Шок – обхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.
Спи.

Марія Дем'янюк
2022.11.25 10:56
Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
Щоби затишно було у нашій хатині.

Попрошу у тебе ще буржуйку та пічку,
Щоб малесенька сестра не мерзла у нічку,
Теплу ковдру для

Микола Соболь
2022.11.25 07:12
Серце налите сумом,
болем сповнене теж.
Як ти тепер без струму,
місто моє, живеш?
Знову летять потвори
в небі їх силует.
Сіє росія горе
запусками ракет.

Віктор Кучерук
2022.11.25 05:23
Знову вибухом тишу розколото –
Сяйво спалаху, гуркіт жене…
Радіатор опалення холодом
Починає лякати мене.
Через вбивче летіння і зіткнення
Носія з трансформатором знов
Без тепла і води, і освітлення
Опиняється маса будов.

Іван Потьомкін
2022.11.24 19:13
«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
«Незамінимі є!»-
Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
Бо я її ще й дещо приперчу:
«Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
А тільки тих, хто, як і сам Господь,
Без п

Микола Соболь
2022.11.24 09:13
То не рубін, – то кров людська,
від неї навіть площа красна
і мавзолей – лихого ясла…
Трикляті будьте у віках!
За вбитих наших діточок,
за війни всі й голодомори,
за черствість до чужого горя…
Настигне й вас небесний рок.

Ярослав Чорногуз
2022.11.24 04:09
Коли в житті вже й сонечка нема -
Війна. Похмурі дні. Сумна столиця.
То світиш ти мені — моя хурма,
Божествена красуне яснолиця.

І поглядом своїм — зимовий лід
Розтоплюєш... Мов настає світанок.
Смакую я тоді солодкий плід

Віктор Кучерук
2022.11.24 02:16
Ходжу кожний день по знайомих місцях
Любимого змалечку краю, –
Вдивляюся в зміни до болю в очах
І подумки в давнє ступаю.
Коли не здіймалися стрімко до хмар
Щороку лиш тільки будинки, –
Шумів серед міста широкий бульвар
І пахли приємно квітинки.

Віктор Михайлович Насипаний
2022.11.23 21:37
Навіщо ввечір малюватись? –
Щораз Ганнусю сварить мати –
Скажи, для чого фарбуватись?
Тобі ж тепер лягати спати.

- Фарбуюсь, значить, є причина:
Бо сором, - каже їй Ганнуся. –
Якщо комусь із хлопців нині

Козак Дума
2022.11.23 11:52
Осінній парк укрила позолота,
чаклунка-осінь захопила трон.
Відкрити має для зими ворота
уже невдовзі армія ворон…

Їх лемент долинає з верховіття
столітніх ґінкго, буків і дубів,
у ці часи гіркого лихоліття

Віктор Кучерук
2022.11.23 05:45
Не іди, бо я заплачу,
Що лишаюся один, –
Що без тебе стане важче
Веселити часу плин.
Не іди, бо пожалієш
Через рік чи, може, два,
Як чиїсь побачиш дії
І любов не на словах.

Микола Соболь
2022.11.23 05:08
Ранок плекає Здвиж,
спить на стовпі лелека,
я полюбив цю тиш
і молоко із глека.
Ген за селом поля
поміж лісів соснових
пахне рідна земля
у ясі світанковій.

Ігор Деркач
2022.11.22 23:08
А на базарі є вага і міра,
та чесного шукаємо дарма,
так само між фанатиків у вірі
і між фанатів біса зокрема.

***
А мій онук запитує наївно, –
що то за служба в лаврі України?

Валерія Ворона
2022.11.22 19:54
Породжені війною розуми свідомих,
землі своєї праведних творців,
вони є з болю, крові й куль ворожих,
тіла викувані з молитв.
Могильнії міста катованих життів
та сенси поміж тихих слів,
квітчанії поля думок страждалих,
останній материний спів.

Юрій Гундарєв
2022.11.22 13:15
Стрибну на трамвая приступку,
зі дзвоном вперед покочу:
ось стрімко крокує Ступка,
ось каву п‘є Покальчук.

А ось - як взагалі повірити? -
навіть у горлі ком:
рудий весь з очима сірими -

Олександр Сушко
2022.11.22 10:01
Пані мене люблять - о-го-го!
А от чоловіцтво щось не дуже.
Бо не п'ю із ними самогон,
Сполом не валяємось в калюжі.

А з жінками - цьом! А потім "Ах!",
В кожної із них щороку - бебі.
Скільки ж тих рогатих бідолах...

Віктор Кучерук
2022.11.22 05:17
І гарячу, і промінну
Я шукав таку й зустрів, –
Ти – мій янгол незамінний
До кінця нестримних днів.
У веселій і печальній
Доброти лише штрихи, –
Ти – мій янгол сповідальний
І покута за гріхи.

Микола Соболь
2022.11.22 04:22
…Як дивно сніг зашарудів,
де свіжовириті могили.
Чи мало Господу хрестів
країна наша породила?

Летять до вирію сини
під прапорами на погості,
тепер являються вони

Віктор Кучерук
2022.11.21 05:58
Не хоче влазити в борги
Перед землею небо, –
Несе морози і сніги
Михайло так, як треба.
Січуть обличчя наяву
Сніжинки кришталеві, –
У білім мороці пливуть
І губляться дерева.

Ігор Шоха
2022.11.20 22:58
            І
«Мало-мало, шекель, упарсин...» –
три вагомі рівні виживання,
а мені лишається один –
дряпати листи «до запитання»
Валтасару, що уже почив.
Ну, а я живу... а як загину,
хай би й не поет, але людина...

Віктор Михайлович Насипаний
2022.11.20 21:53
Жалівсь Євген у школі:
- Учора ледь не плакав.
Додому йшов поволі, -
І враз вкусив собака.
Питають всі охоче:
- Чи ти злякавсь страшенно?
А що ж робити, хлопче,
Якщо він був скажений?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соня Рейх
2022.11.26

Зоя Арова
2022.11.23

Валерія Ворона
2022.11.20

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Тоні Фаґо
2022.08.19

Надія Кравченко
2022.08.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Тетяна Левицька - [ 2022.11.26 05:20 ]
    В душі — зима
    Зійшовся на тобі весь білий світ.
    Чому ж я не позбавилася муки
    плекати сум від мрії до розлуки
    самотньою журбою край воріт?

    І проводжати осінь в далину,
    ключ перелітний в неозорім небі,
    що розчинився, обірвавши щебіт,
    душі страждань вібруючу струну?

    Не відпускаю... Лине вгору птах
    від тих гаїв, що до весни поснули.
    Не склалося... не склеїлось... минуле
    загрузло по коліна у снігах.

    Кругом зима, розлучниця зима —
    сніжинок білих мініпарашути.
    Та легше вмерти ніж тебе забути!
    Без тебе, Сонце, і мене нема!

    20.10.2022р.


    Рейтинги: Народний 6.5 (5.92) | "Майстерень" 6.5 (5.99)
    Коментарі: (4)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2022.11.24 04:25 ]
    Хурма
    Коли в житті вже й сонечка нема -
    Війна. Похмурі дні. Сумна столиця.
    То світиш ти мені — моя хурма,
    Божествена красуне яснолиця.

    І поглядом своїм — зимовий лід
    Розтоплюєш... Мов настає світанок.
    Смакую я тоді солодкий плід
    І м’якоть ніжну вуст моїх коханих.

    Хурма для серця, кажуть, добра, всі.
    Лікує спазми, перебої, болі.
    Всім серцем я цілющій цій красі
    Вклоняюсь, насолоджуюсь доволі.

    Беру до рук це сонце золоте...
    Воно буває ще й терпке, ревниве.
    У променях його — любов цвіте
    Як невмируще, вічне щастя диво!

    24 листопада 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  3. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.22 13:24 ]
    Львівський трамвай
    Стрибну на трамвая приступку,
    зі дзвоном вперед покочу:
    ось стрімко крокує Ступка,
    ось каву п‘є Покальчук.

    А ось - як взагалі повірити? -
    навіть у горлі ком:
    рудий весь з очима сірими -
    Франко…

    А це - граціозний, мов кіт
    від самопальних кутюр,
    геній, піжон, ерудит -
    юний Роман Віктюк.

    А ось для пані вибирає квіти
    красень у шарфу помаранчевому…
    Такого як не помітити?
    Звичайно ж - Сергій Данченко.

    У лабірінті вузеньких вулиць,
    у млі незворушних століть,
    наче пчілка у вулику,
    старенький трамвай дзеленчить…

    Обличчя суворих будинків
    витягнуті, мов у Ель Греко.
    Сонце спілою динею
    десь майорить далеко.

    Стрибну на трамвая приступку,
    відчую, як тінь, самоту.
    Підступить сльоза підступна -
    я її проковтну…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  4. Ванда Савранська - [ 2022.11.20 07:46 ]
    Другу
    Скільки мов пам'ятаєш нині?
    А у мене лишилась - рідна.
    ...Як там осінь в твоїй країні -
    Золота, не дуже ковідна?

    Золота і у нас. Дощило,
    Трохи небо промило зболене.
    Живемо. Й де беруться сили -
    Із землі? Кажуть, тут намолено.

    Медом мазано. Сила ллється
    Із землі, що ми точно звільнимо.
    Ти не слухай брехні. Слухай серце,
    Що потужно пульсує хвилями.

    Знаєш, лжа, і біда, з'єднавшись,
    Не питають кордонів, друже.
    Слухай серце моє, як завше,
    Listen to my heart, as usually.

    Рідна мова
    в моєму
    мозку,
    Зрозумієш
    мою
    єдину,
    Нескориму:
    мій ворог -
    Moskow.
    Чуєш,
    в серці моїм -
    Україна.

    20.11.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (4)


  5. Олена Малєєва - [ 2022.11.18 23:47 ]
    На світанку душі
    На світанку душі тихий шелест озер...
    На світанку душі пряні пахощі трав...
    Бути! В миті, що тут і тепер...
    І пізнати глибини, в які не пірнав!

    Слухай, слухай: життя тиху пісню співа.
    Слухай, слухай настроєні струни
    В тих акордах фальшивої ноти нема
    Голос тихий, щасливий і юний...

    Кришталеві чуття, ти неси - не зрони
    Вільні душі не носять кайдани...
    Розквітають від доброго слова вони
    Від погорди ж лихої - зів'януть.

    І кружляє життя танком сонячних мрій
    Серце б' ється чуттєве і п' яне
    Ти його бережи, свіжим подихом грій
    Й не скінчиться ніколи світанок.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.34)
    Коментарі: (3)


  6. Віктор Кучерук - [ 2022.11.18 05:02 ]
    Заклик
    Нині зайво без упину
    Торохтіти день у день,
    Що сьогодні Україна
    Порешечена мішень.
    Не потрібно віщувати,
    Що ми скоро упадем, –
    Що не видно зовсім свята
    Перемоги над кремлем.
    Поки лють несамовита
    Не погасла у серцях, –
    Веселіше треба жити,
    Дикунам усім на страх.
    Біди, смутки, муки, болі
    Серце кожного знесе,
    Бо свобода, честь і воля
    України – понад все.
    18.11.22



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2022.11.18 01:17 ]
    Не ревнуй до осені (український романс)*
    Усміхнувся нам багряний ранок,
    Сяє день привітно золотий.
    Не ревнуй до осені, кохана,
    Я люблю природу, як і ти.

    Кажуть, Осінь — то вродлива пані,
    Промайнув у гаї силует.
    Може, то наснилась на світанні
    Мрія, котру виплекав поет?!

    У намисті з бурштину й опала,
    Птахою летіла між беріз.
    І красу так щедро розсипала,
    У багаття підкидала хмиз.

    Золотила ніжністю діброви,
    В озері лебідкою пливла --
    Щоб твої прекрасні очі, брови
    Променями сяяли тепла.

    Дихала після дощу озоном,
    Тихо уклонялася журбі,
    Осінь стала чарівливим фоном,
    Тим намистом гарним на тобі.

    Листя шурхотить безперестану,
    Стелить шлях до щастя золотий...
    Не ревнуй до осені, кохана,
    У моєму серці — тільки ти!

    26 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  8. Тетяна Левицька - [ 2022.11.17 17:30 ]
    П'янкий
    Напідпитку... пробач... до такої не звик,
    говорила про різне завзято.
    Помелом розгулявся нестримний язик,
    розказала занадто багато.

    Все життя на долоні, як хочеш сприймай,
    задзеркалля тепер не існує —
    розтрощила його, краще б випила чай
    ніж коньяк теракотовий всує.

    Що ж тепер, похмелятися трунком гірким,
    не дивитися в очі питливі?
    Хоч я не досконала — відверта між тим,
    сподіваюсь, зі мною щасливий.

    І не страшно, що швидко усі прочитав
    сторінки чорно-білої долі.
    Ми напишемо пісню сердечних октав
    на рожевім цвітінні магнолій.

    14.11.2022р.



    Рейтинги: Народний 7 (5.92) | "Майстерень" 7 (5.99)
    Коментарі: (4)


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2022.11.15 12:04 ]
    Соната
        Та просто жив - і Місяць ворожив,
        І Сонце зріло, і Земля рясніла -
        зло податі з моїх збирало жнив,
        та що лишалося - жевріло, гріло!

    Я жив, і жив - до обрію полів,
    до небосині з берегами моря,
    нехай і не уміло, та любив,
    і знав, що все близьке і зветься «доля»,

    *
        і що життя за віхолою днів -
        мої прозріння, зустрічі, прощання,
        слова і руки, злети дивобрів -
        лише сердець увібрані торкання!

    Я був із тих, що сповнювали світ, -
    разом земне моє ми ткали тіло
    із промінців лунких - ілюзій квіт.
    Як дихалося там душі й боліло!

    *
        І певне жив не тільки серед снив
        свого й нового всесвіту дитинства,
        і в собі колисанками будив
        довершення земного материнства.

    І витікала ввись у безкінеччя
    надмузики її земна ріка,
    надихнута місцями і гірка,
    збережене моє нове обличчя!

    *
        Ультрамарин у сяєві сивин
        вдивляється знайомо в неземне,
        ще мить і поміж хмарами сяйне
        униз, у хвилі, юний мій мартúн!

    Мов долі слід - падіння, далі зліт.
    відлуння пам’яті таке слабе,
    лише одне і чути, як завіт:
    глядіти на життя з «- люблю тебе!»


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (6)


  10. Тетяна Левицька - [ 2022.11.14 10:29 ]
    Коханому
    Крилата мрія, сонце в темнім царстві,
    жива криниця у глухій пустелі.
    Як би не ти, то всі мої митарства
    не вивели б до світла із тунелю.
    Ще й досі б у смітник скидала будні,
    як мотлох міллю сточений роками,
    таємно потурала б звичкам згубним,
    боролася за щастя з вітряками.
    Ти — несподівана сльоза на віях,
    тюльпан шовковий у колючім терні,
    солодке яблуко спокуси, ейфорія,
    і невичерпне джерело натхнення!
    Приємно бути справжньою собою,
    не грати у житті абсурдні ролі
    з фальшивою короною й бідою,
    бо з'ясувалося — король-то голий —
    не дарував ніколи самоцвіти,
    парчевих китиць золоті обнови.
    Лиш ти, коханий, що гріха таїти,
    скупав мене у купелі любові.
    Між нами нитка неба не порветься,
    хоча шляхи планиди невідомі,
    ключі ти підібрав до мого серця,
    в той час, коли не вірила нікому.

    14.11.2022р.





    Рейтинги: Народний 7 (5.92) | "Майстерень" 7 (5.99)
    Коментарі: (2)


  11. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.13 07:29 ]
    Білий птах з чорною ознакою
    Приснився сон, що вже війни немає:
    по «зебрі» весело крокують дітлахи,
    і дзеленчать, як дзвоники, трамваї,
    і неба посміхається блакить…

    Та раптом - біля спаленої хати
    підводиться загиблий воїн із землі,
    руками сірий попіл отряхає
    і тихо посміхається в імлі.

    А я кажу йому: «Ти чуєш, друже?»
    Слова незграбно застигають на вустах.
    «Спасибі, що живий, - кричу. - Одужуй!»
    Та він - вже білосніжний птах.

    Повільно розправляє довгі крила
    і розчиняється ген-ген за небокраєм,
    лиш хмари пропливають на вітрилах…
    Приснився сон, що вже війни немає.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  12. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.12 09:17 ]
    Засуха
    Господи,
             дай глоток!
    Я, задыхаясь без влаги,
    в зной погружаясь,
                  как Жак-Ив Кусто,
    без никаких
                 аквалангов,

    верую:
                грянет дождь…
    Принц ты
                   иль нищий на паперти –
    всё позабудь,
                    не итожь,
    прими
               первые
                    капельки!

    Губы без влаги сухи,
    словно пергамент потресканный:
    им не прочесть стихи,
    не замереть над фресками,

    не ощутить вкус
    в обмороке
                    феллиниевом
    сока твоих уст,
    таинств твоих линий.

    Небо рыдает навзрыд,
    града сея кристаллики,
    молния ало горит
    готикой слова
                    «Металлика».

    Я подставляю ладонь
    под коромысло радуги…
    Господи,
                  дай глоток,
    я задыхаюсь от засухи.

    Автор: Юрий Гундарев
    2021 год


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  13. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.10 11:40 ]
    Кульбабка
    Зруйновано. Знищено. Вбито.
    Лиш сум, наче тінь, біля тебе…
    Як вірити вже? Як любити?
    Чи чує нас хтось там, на небі?

    І вмить припиняє дебати
    хлопчик-кульбабка з телеекрану:
    «На фронті б‘ється мій батько,
    а я маю битися з раком!»

    Сльоза застилає очі -
    ти мусиш тепер пам‘ятати,
    що десь із тобою поруч
    б‘ються кульбабка і тато.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  14. Тетяна Левицька - [ 2022.11.08 23:32 ]
    Не відвертайся небо
    Ми плекали надію в долонях гарячих,
    Закликали до миру своїх ворогів.
    Чом же батько невтішно над пагорбом плаче,
    Захлинаючись горем? Ураз посивів.

    Той почує хіба, хто не хоче почути,
    Як волає страждала душа на весь світ?
    Чом не падають градом, із неба покути
    На макітри убивць, їхній весь родовід?

    Ворон ворону очі не виклює, Боже.
    Зупини цю криваву, жорстоку війну!
    Відсахнулося небо, а пекло вороже
    Для нескорених духом ладнає труну.

    Без причастя не дай, Боже, канути в Леті,
    Розтоптати молитви псалмів чобітьми.
    Щоб не зникнути з мапи Вкраїні шляхетній
    На вселенськім соборі в трембіту сурми!

    Підіймай мужніх воїнів, янголів світла,
    Поведи їх супроти рашистів у бій!
    Щоб не пахнуло ядерним прахом повітря,
    А щасливо жилось на планеті живій!

    Щоб птахи поверталися в рідні обійстя,
    Воскресла земля життєдайним стеблом.
    Всі народи почули гучне благовістя
    Перемоги святої над скоєним злом!

    07.11.2022р.


    Рейтинги: Народний 6.5 (5.92) | "Майстерень" 6.5 (5.99)
    Коментарі: (4)


  15. Тетяна Левицька - [ 2022.11.08 00:14 ]
    Дружня порада жінці
    Це тільки, люба, у книжках
    закохуються в квазімодо.
    Приваблює і блиск в очах,
    і чарівна людська природа.

    Не довіряй чоловікам,
    коли говорять про принади
    жіночої душі, мов храм —
    милують погляд зорепади.

    Не вір і тим, хто за жагу
    віддати чорту ладен душу.
    Любов перлинну, дорогу
    ховай від кривди в серця мушлі.

    І бути гарною не бійсь,
    для чоловіка це важливо.
    Ліпи, як скульптор образ свій,
    і витягнеш квиток щасливий.

    Спокус медові словеса
    смакуй гарячими вустами.
    Формують хмари небеса —
    гармонія керує нами.

    7.11.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.92) | "Майстерень" 7 (5.99)
    Коментарі: (4)


  16. Володимир Бойко - [ 2022.11.07 14:13 ]
    Фабрика брехні
    Я гадав, наснилося мені,
    Ніби десь є фабрика брехні.
    Та вона існує наяву
    І ведуть сліди її в москву.

    Там шизують мало не щодня –
    Все нова вигулькує брехня.
    Соловйовий брєд на киселі –
    Так уміють тільки москалі.

    Верещать, що рашку на зорі
    Бойові обсіли комарі.
    Загризають гірше за вовків
    Доблесних російських вояків.

    З комарів намножились стрільці –
    Агресивні біо-горобці.
    Їхні зграї – страхітлива хрєнь,
    Бомбардують рашку кожен день.

    Тож піде невдовзі псу під хвіст
    Недобитий кримський їхній міст,
    А затим завалиться цілком
    Вся параша вкупі із пуйлом.

    Вже давно б їх трясця узяла,
    Якби не поплічники пуйла.
    Мінськ, Пхеньян, Пекін і Тегеран
    Підшивають лапті росіян.

    Та дарма дуріють брехуни –
    Язиком не виграти війни.
    Буде снитись довго їм Хер-сон,
    На концерт закличе їх кобзон.



    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (2)


  17. Тетяна Левицька - [ 2022.11.07 08:43 ]
    Пристрасний роман
    Картатий шалик на її плечах
    не зігріває у холоднім барі.
    У молодої пані сум в очах
    просвічує крізь тьмяні окуляри.

    Запізнюється він, а не набрав,
    щоб повідомити яка причина?
    Чи, може, низка невідкладних справ,
    чи інша жінка вже перед очима.

    А тінь журби кружляє вальс-бостон
    між столиків у закладі спочинку.
    Втомився грати в хриплий мікрофон
    саксофоніст для вдячних напідпитку.

    Нервує пані. Келих на столі,
    і сигарету підпалити просить .
    Хіба ж їй вперше сиві журавлі
    осінній смуток заплели у коси.

    То кидали її, без зайвих фраз,
    то залишала все на призволяще.
    Та він прийде, коли заграють джаз
    з букетом хризантем надпити щастя.

    А я дивитимуся, як вона
    умить розквітне, ніби, майська ружа.
    І ми з тобою вип'ємо до дна
    за пристрасний роман, мій вірний друже.

    3.11.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.92) | "Майстерень" 7 (5.99)
    Коментарі: (4)


  18. Віктор Кучерук - [ 2022.11.07 05:00 ]
    Говоріть українською
    Чистота української мови
    Благотворно впливає на нас
    І складає держави основу,
    І милує весь світ повсякчас.
    Української мови звучання
    Дуже схоже на жайвора спів, –
    І на вітру глибоке зітхання,
    І на лагідний шепіт полів.
    Гомінка, мелодійна, барвиста
    І манлива, немов водопад, –
    Вона звуки такі в собі містить,
    Що навіюють в душі відрад.
    Щоби мова звучала повсюди,
    Ніби трелі гучних солов’їв, –
    Говоріть українською, люди,
    Не лінуйтеся знати її.
    07.11.22



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2022.11.06 23:07 ]
    В обіймах королеви
    Спохмурніли небеса сталево,
    Темне розгортаючи шатро.
    Осене, Печалі королево,
    Знову ти на свій сідаєш трон.

    Рукавичкою махаєш тихо --
    Вихор листя кружеля мерщій.
    Другу підіймеш собі на втіху --
    І, як сльози, литимуть дощі.

    Знову у житті цім — чорна смуга,
    І звивається, немов гюрза*,
    Як же відкараскатись від туги,
    Що в усі шпарини заповза?!

    Наче горе розлилось безкрає,
    І тону у ньому мовчки я...
    Полонез Огінського — я знаю --
    Музика улюблена твоя.

    Ще й війна нам сипле сіль на рани,
    Розпач зазирає у вікно...
    Хай уже зима скоріш настане,
    Замете печалі білим сном.

    6 листопада 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  20. Тетяна Левицька - [ 2022.11.03 10:18 ]
    Ніч
    Гарячою магмою небо розплавила,
    змахнувши над обрієм чорним крилом.
    І світ затулила, такі в неї правила,
    змітати минуле густим помелом*.
    Самотня мольфарка, ворожка, володарка,
    у сажу думки розтирає сумні,
    і курить тумани, в руках біла мотанка,
    чар зілля запарює у чавуні.
    Вдивляюся в простір, повіки злипаються,
    з безсонням у схованки гратися час.
    До самого ранку зваблива літавиця
    кружлятиме в темряві зоряний вальс.

    Помело* — великий віник

    30.10.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.92) | "Майстерень" 7 (5.99)
    Коментарі: (2)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2022.11.02 00:10 ]
    Крилами натхнення
    Вітер в далеч десь думки відносить,
    Шурхотить багряно-жовтий сум.
    То кружляє в танці пані Осінь,
    Розвіває сукнею красу.

    Щось таке печальне і щемливе
    Чується у шурхоті отім.
    Це життя спалахує, як диво,
    І вогнем яріє золотим.

    І приходить трепетна, як ласка,
    Музикою болю й насолод,
    Ця любові незбагненна казка --
    Від землі — аж до небесних вод.

    В тому горі-щасті ми пливемо
    Поміж бур і затишних заплав.
    І кохання пишемо поему
    Крилами натхнення і тепла.

    1-2 листопада 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  22. Тетяна Левицька - [ 2022.11.01 11:44 ]
    Занудила осінь...
    Занудила осінь...смеркло,
    на мою лиху біду.
    А старий горіх нестерпно
    чеше лисину в саду.

    Задививсь на голу сливу,
    на черешню спогляда.
    А я теж була вродлива,
    гордовита, молода.

    Вже не та, не заперечу,
    як не люба не дивись!
    Проводжаю гурт лелечий
    у багряно-сіру вись.

    І Всевишнього благаю,
    щоб послав — дощі грибні,
    Райдуги над небокраєм,
    і ковток життя мені!

    29.10.2022р.




    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.99)
    Коментарі: (2)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2022.10.30 20:15 ]
    Острівець із золота
    Подивився у зелену арку
    Й не повірив я своїм очам...
    Острівець із золота у парку
    Усміхнувся променями там.

    І душа укотре здивувалась -
    Аж багрянцем ткалися слова -
    У Природи таємниць немало -
    Все нові знаходжу в ній дива.

    І гойдає вітер жовті хвилі -
    Блискітки яскраві ув очах.
    І тремтить із кущиків те гілля,
    Мов цілунок перший п’є дівча.

    Гороїжить* небо чорні хмари,
    Мов на сонце кинуло рядно.
    Відсуває вітер темні чари,
    Погляд пестить срібне висі дно.

    30 жовтня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  24. Тетяна Левицька - [ 2022.10.30 09:48 ]
    Любімо світ
    Прощаю... каюсь... крайніх не шукаю,
    Хоч помста здатна відшукати винних.
    Легких шляхів Господніх не буває,
    І час летить кометою невпинно.

    Усіх спитають пізно, чи раніше,
    Коли покличе в потойбіччя вічність.
    Та зараз дихаю складаю вірші
    І людям віддаю сердечну ніжність.

    Хоча гріхи пудові тягнуть в пекло,
    На терезах добро перемагає.
    Життя цінуймо поки ще не смеркло,
    Не обміліло джерело у краю!

    Цвітуть сади, ланів зелені плеса.
    І в'ється річка в затишних дібровах,
    Допоки сонце в небесах не скресло —
    Збираймо зерня щастя і любові!

    Даруймо поцілунки і обійми,
    І співчуття, і милостиню бідним.
    Пісні зворушливі, натхненні рими,
    Церковних дзвонів переливи срібні.

    Дитячий сміх і сльози відчайдушні,
    Повіддя праведної благодаті.
    Плекаймо у собі безсмертні душі,
    Щоб потім ні про що не шкодувати.

    29.10.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.99)
    Коментарі: (2)


  25. Віктор Кучерук - [ 2022.10.29 05:57 ]
    * * *
    В непроглядних осінніх туманах
    Поховались німі береги, –
    Тільки верб одіяння багряні
    Яскравіють в імлі навкруги.
    Все сповито важким безгомінням,
    Наче десь у глухому кутку, –
    Лиш чаїне журливе квиління
    Розполохує тишу лунку.
    Мокрі трави замотують ноги
    І на себе породжують гнів, –
    Лиш про літо то мрія, то спогад
    Веселять мої думи сумні…
    29.10.22



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.88)
    Прокоментувати:


  26. Тетяна Левицька - [ 2022.10.28 18:49 ]
    Без вини винний
    Хірург зачинився в приймальні,
    міцного налляв у чарину.
    Прооперував ідеально,
    та все-таки вмерла людина.

    Я грюкаю... він відчиняє,
    і погляд відводить від мене.
    — Невже її більше немає?
    О, лікарю, горе шалене!!!

    Не вірю... ще вчора зі мною
    вона розмовляла, як завше?!
    Трималась... була ще живою,
    і так сподівалась на краще!

    Та лікар сказав: — Ми не Боги,
    за спиною — цвинтар чималий...
    усіх врятувати не в змозі...
    що мусило статись — те сталось...

    Ножем біль застрягнув у серці,
    і відчай затьмарив мій розум —
    ввижалася тінь злої смерті,
    глибокої прірви чорнозем.

    Хитаючись вийшла з лікарні...
    Губив листя клен пелехатий...
    — Простіть мені, лікарю! Марно
    я Вас не змогла обійняти.

    27.10.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.99)
    Коментарі: (2)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2022.10.28 09:09 ]
    Діалог батьків і сина
    Син:

    Мама й тато — в небесах ясних,
    Знову разом, як в житті було це.
    Кажуть люди: порадій за них...
    Тільки чом сльоза бринить у оці?!

    І чому так тяжко на душі?
    Справді, не для них — тривоги, війни...

    Батьки:

    Ну а ти, синочку, поспіши
    Вже без нас пожити самостійно.

    Треба йти самому в майбуття...
    Все в свій час трапляється й до речі.
    Коли весь тягар цього життя
    Як атлант, береш на власні плечі.

    Ти б хотів дитиною ще буть,
    І пливти за течією звично...
    Та не в цьому існування суть,
    І не можемо ми жити вічно.

    Ще ти по дорозі на Парнас,
    Хоч уже підтоптаний і сивий,
    І твого тріумфу прийде час,
    Він попереду, як справжнє диво.

    Син:

    Так, зазнаю горя і чудес,
    Ще в колисці — пісня лебедина...
    О батьки, благословіть з небес -
    Шлях цей праведний для свого сина.

    28 жовтня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  28. Тетяна Левицька - [ 2022.10.24 10:58 ]
    Поряд
    Завше поряд була з тобою,
    витирала сльозу зрадливу,
    осявала твій шлях любов'ю
    у негоди осінню зливу.
    Розганяла руками грози,
    молитвами знімала втому.
    І які б не були прогнози,
    не давала у борг нікому
    ні тебе, ні цей сад невтішний,
    шо забрів у рожевий морок.
    І хоча відвернувсь Всевишній,
    і втопилося сонце в морі,
    розбуджу сни лихі думками,
    подарую натхненні крила,
    щоб не сталося поміж нами,
    я твоя берегиня, милий.
    Буду серце твоє щоразу
    лікувати від туги й болю,
    скільки б нам не судилось разом
    йти по сніжній стежині долі.

    22.10.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.99)
    Коментарі: (4)


  29. Тетяна Левицька - [ 2022.10.20 22:05 ]
    Нерозлийвода
    З материнського лона з'явились на світ —
    Ти спокійна, а я — вередлива.
    Нерозлийвода разом, без ліку тих літ,
    Схаменулись — голівонька сива.

    Ти саджала настурції, мальви, братки.
    Чорнобривці, нарциси під плотом,
    Я крилаті думки групувала в рядки,
    Підбирала зворушливі ноти.

    Серед ночі, бувало, дзвонила тобі,
    Сповідалася, мов перед Богом.
    Та не знала, що згуба у чорній габі,
    На голубку чатує за рогом.

    Не зогледілись: як помарніли літа,
    Закотилося сонце за обрій.
    Листопадом рясніла пора золота,
    Підкрадалися нишком хвороби.

    Хай би квітло на щастя, а не на біду,
    Соковите пагілля зелене.
    Чом тепер ти троянди саджаєш в раю,
    І чекаєш, сестричко, на мене?

    Дочекаєшся, люба, настане та мить,
    А коли? — тільки Богу відомо!
    Твердь Небесного Царства, хоч як не щемить,
    Повертає всіх рідних додому.

    19.10.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.99)
    Коментарі: (2)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2022.10.20 09:47 ]
    Лелечий біль
    Жоржини на пустім подвір’ї в’януть,
    Осиротіли і собачка й кіт.
    Вже більш мене татунечко коханий
    Не вийде зустрічати до воріт.

    Не усміхнеться, добрий, світлолиций,
    Свою не візьме вудочку легку.
    І рибки не впіймає він для киці
    У нашому маленькому ставку.

    З людьми не гомонітиме привітно,
    Вділивши всім душевного тепла...
    Здається світ увесь він міг зігріти...
    Така велика в нім любов жила.

    Був гарним батьком, дідусем і сином.
    І та любов була у нім свята.
    Бо жив, творив заради України,
    Її крильми лелечими вгортав.

    Прозаїк, гуморист, поет від Бога,
    І публіцист. Перо, як меч — було!
    Сатирик-геній, маг таланту свого,
    Його боялися падлюцтво й зло.

    Він замки відродив на Батьківщині,
    Які без спецосвіти будував.
    Крутелики заможні і донині
    Наслідують величні ті дива.

    Активний, життєрадісний мій тато,
    Він завжди людям всім допомагав,
    Був без мандата справжнім депутатом,
    У добрих справах — вся його снага.

    Здається, що до ста міг жити й більше,
    І не боявся смерті, ні війни.
    І оркам посилав ракети-вірші
    Щоби приборкать сили Сатани.

    Не вірилось,що швидко так не стане
    Тебе, недуг ти стільки переміг.
    Та серце зупинилось полум’яне...
    І на обійсті іній — наче сніг.

    Свої романи і чудовий замок,
    І сад прекрасний людству залишив.
    І відлетів до Вирію, до мами,
    В лелечий біль синівської душі.

    19 жовтня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2022.10.19 15:36 ]
    Сивина
    Вже чуприна моя - поле припорошене,
    І на ній чорноти майже і нема,
    Мов прийшла, мов прийшла, мов прийшла непрошена
    І укрила сніжком голову зима.

    Я струсити хотів, та не осипається,
    Потім пробував змить весняним дощем,
    Тільки вже чорнота більше не вертається,
    А пороша свого додає іще.

    Красне літо навкруг розквітає звабою,
    І природу усю зеленню вгорта,
    Лиш моя сивина білою кульбабою
    В соковиту траву тихо обліта.

    7508 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  32. Самослав Желіба - [ 2022.10.13 01:50 ]
    До Вікторії N
    Коли прийшла війна на землі наші,
    Згадав про тебе спершу та зомлів,
    О Перемого, спадку козаків,
    І готувавсь до Брами мук найтяжчих:

    Я рвався захищати лиш тебе,
    Не мури рідні та не Батьківщину,
    Лише тебе, Славутича перлино,
    Бо Данаприс без тебе не тече;

    Я знав тоді, що мало першу ціну,
    Заради чого марив, жив, любив,
    За що затьмарю світло серця гнівом,

    У чому бачу хвилі рідних нив.
    І тільки горісно у цю хвилину,
    Що знав ціною болю та жалів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)


  33. Тетяна Левицька - [ 2022.10.12 08:34 ]
    Поминальний
    У дім увірвався вихор,
    задув поминальну свічку.
    А він же над нею дихав,
    приносив сніданок в ліжко.

    Зривав у саду нарциси,
    під вечір читав романи.
    В їх долі переплелися
    веселка і рай туманний.

    Завжди розумів з півслова,
    виконував побажання.
    Не краплі болиголова* —
    надія була остання.

    Болиголов* — ліки від раку.

    11.10.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.99)
    Коментарі: (4)


  34. Віктор Кучерук - [ 2022.10.02 06:16 ]
    * * *
    Г. С...

    Мовчазна, запізніла, непрохана,
    Ніби осінь в ошатнім гаю, –
    Ти своєю красою сполохала
    Угамовану душу мою.
    Золотистими, довгими віями,
    На краях ворухливих повік, –
    Ти зненацька той спокій розвіяла,
    На який мене вік мій прирік.
    Щодоби веселиш вихилясами
    Ти мене, як два берега Здвиж, –
    Пахнеш вся ароматами ласими
    І в обіймах осяйно гориш.
    Розглядаєш мене і показуєш
    Безсоромно жіночу красу, –
    І, говорячи фразу за фразою,
    Відганяєш смеркання та сум.
    Запальна, неутомна, вродливиця, –
    Я щасливий безмежно в ці дні,
    Коли серденько пристрастю живиться,
    Яку ти розпалила в мені.
    02.10.22



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2022.10.01 00:02 ]
    В бійцівський стан
    Ця осінь справжня — дощова, сумна,
    А так хотілося ще дрібку літа.
    Душа схолола і необігріта,
    Як неприкаяна, бреде вона.

    Як вересень, нахмурене життя,
    Все більше горя, і все менше щастя,
    І сипляться на голову напасті,
    Мов білу смугу хтось безжально стяв.

    Неначе випробовують на міць...
    І бачите мов інше вже лице ви -
    Своє, ні, не усміхнене — сталеве,
    Породжене нервовістю столиць.

    І знов, і знов — хто сильний, той і пан.
    І романтизм омріяний зникає.
    Тебе мов щойно вигнали із раю,
    В окопи кинули, в бійцівський стан.

    30 вересня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  36. Козак Дума - [ 2022.09.30 13:05 ]
    Ми з України
    Я не кацап і я не московит –
    в мені нуртує кров мого народу!
    У цьому ми переконали світ,
    відважно захищаючи свободу.
    І я не орк чи дикий гамадрил,
    не представник мокшанської еліти,
    що об’єднала сотню-другу рил
    і прагне нині керувати світом.

    Ні, я не ниций виродок війни,
    що позбавляє права існування
    моєї Неньки доньок та синів
    і хоче вбити навіть сподівання
    на мир і щастя, віру і любов,
    саму надію на святе – прийдешнє!
    Мордує, убиває, цідить кров…
    Опам’ятайтесь, він вже нетутешній!

    Задумайтесь нарешті хоч на мить –
    чекає людство участь ця кривава!
    Кому дітей майбутнє ще болить,
    закінчувати треба ту забаву!
    Я представник незламної сім’ї,
    маленький син великої родини,
    якій співають рідні солов’ї.
    Ми разом всі і всі ми з України!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  37. Микола Соболь - [ 2022.09.30 05:17 ]
    Найтяжчий гріх життя
    На тихих вулицях дитинства
    живе і досі той ласун,
    який цукерками ділився –
    сіресенький вухань-пустун –
    тепер передає для доці
    смаколики через мене,
    знаходить скрізь в життя потоці
    і вас нехай не омине.
    Цінуйте щиро ті хвилини,
    в яких дзвінкий лунає сміх,
    украсти усмішку дитини,
    напевно, це найтяжчий гріх.
    30.09.22р.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (2)


  38. Віктор Кучерук - [ 2022.09.27 05:02 ]
    * * *
    Духовитими вітрами
    Пахне світла далечінь,
    Хоч темніє під ногами
    Сьогодення вбога тінь.
    Ніжнотонна і прозора
    Далеч мрійно вабить зір,
    Лиш позбавитися горя
    Не вдається до цих пір.
    Таїна прадавня далі
    Кличе безліччю ознак,
    Та безмежної печалі
    Не позбудуся ніяк.
    Гаснуть обрії вишневі,
    Мов злякались розкриття, –
    Дяка ще одному дневі
    За миттєвості життя.
    27.09.22



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  39. Тетяна Левицька - [ 2022.09.26 14:38 ]
    Де зріла душа
    "А Бог любить трійцю," — так батько казав,
    Тому у родині дітей було троє.
    Зростали посеред некошених трав,
    Будинок біленький яснів супокоєм.

    І пахнув ялиною затишний двір,
    Мелісою, липою, м'ятою влітку.
    Фіалкові ночі торкалися зір,
    Коли зачиняли на клямочку хвіртку.

    В саду захлинались дрозди, солов'ї,
    І кликали кума зелені ропухи,
    У річці замулений сом соловів
    Від несамовитих, гучних перегуків.

    В отаві цвіркун дзеленчав, зумкотів,
    Гуділи хрущі у смарагдовім листі.
    А двір чатували від злих чужаків
    Дворняги лихі — гавкуни голосисті.

    Світилася люстра за синім вікном,
    Збиралася разом на пізню вечерю
    Велика родина за дружнім столом.
    Бог благословляв свіжий хліб і оселю.

    Розмови велися, лунали пісні,
    Вугіллям опалювали взимку грубу.
    Минули літа, золоті, чарівні,
    Лишивши на згадку усе, що так любо.

    Здавалося, вічно триватиме це
    Льняне, необізнане щастя родинне.
    Та згодом роз'їхались діти тихцем,
    Зірвавши під плотом червону малину.

    Батьки в потойбіччі притулок знайшли,
    У хаті примара фіранки гойдає.
    Колишні сліди в павутині імли
    Давно змили зливи... природа — розмаєм.

    Додому злітаємось, як журавлі,
    На крилах плекаючи сни кольорові.
    Немає ніде більш такої землі,
    Де зріла душа у обіймах любові.

    26.09.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.99)
    Коментарі: (6)


  40. Олександр Сушко - [ 2022.09.26 08:02 ]
    Світло
    Я сміюся крізь сльози, інакше поглине пітьма,
    Ні на мить те, що бачив у пеклі, забути не можу...
    Ворог бив по позиціях із "Ураганів", гармат,
    Шепотіли вуста "Сохрани і спаси мене, Господи Боже!".

    Кров лилася з небес, я лежав у рову, наче мрець,
    Удихнути не міг це повітря, насичене смертю.
    Кулі вили над вухом " Попався? Тобі тут кінець!",
    Влучно б'є кацапня із підствольників та мінометів.

    Та зостався живий. Опалило лише до кісток,
    Подивився на змучене поле і стислося серце:
    Спить мій друг, мій товариш, мій вірний незрадний браток,
    Він у шанці прийшов добровольцем, прямісінько з лекцій.

    Де не гляну - собратчики, теплі ще. Та неживіі...
    Рештки взводу складав аж до ночі на зламані ноші.
    Не питайте, чому мої сни навіть досі в крові -
    Я жартую відтоді. Бо жити інакше не зможу.

    25.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.33) | "Майстерень" 7 (5.6)
    Коментарі: (2)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2022.09.24 22:04 ]
    П'єдестал кохання
    Куди ідуть усі оті жінки?
    І з ними теж - гіркі мої думки?
    Чому прямують — диво дивне - вниз?
    Це що — від Бога чорного сюрприз?!

    На небі — згустки темряви, імли.
    Жінки - на ньому ті колись жили.
    Їм з п’єдесталу довелось зійти.
    Тепер на ньому сяєш тільки ти.

    ПРИСПІВ:
    Сліпуче сяйво ллється із небес.
    І серцем я згорьованим воскрес.
    І по життю з тобою йти готов --
    Благословляє небо на любов.

    В житті я був закоханий не раз,
    Та між розчарувань мій запал гас.
    Безодня горя пеклом обпекла -
    Все вигоріло у душі дотла.

    У ній ти відродила щастя стан -
    На небі мов бушує океан.
    Між долі злетів і падінь крутих
    Кохання наше шаленіє в них.

    ПРИСПІВ:
    Сліпуче сяйво ллється із небес.
    І серцем я згорьованим воскрес.
    І по життю з тобою йти готов --
    Благословляє небо на любов.

    24 вересня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  42. Володимир Бойко - [ 2022.09.24 21:30 ]
    Без варіантів
    Уже не буде хепі-енду.
    Все.
    Або ми.
    Або вони.
    Згоріли міфи і легенди
    В пекельнім полум’ї війни.

    І на оновленій землі
    Не буде клятого сусіда.
    Як воші, щезнуть москалі,
    А з ними українські гниди.



    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (4)


  43. Таїсія Цибульська - [ 2022.09.22 15:55 ]
    Рушник
    Я вишиваю (смійтеся!) невміло,
    не майстер я (куди мені до них!),
    лягала нитка, як сама хотіла,
    у схемах вишивання непростих.

    Завмерла я, милуючись красою
    з бабусиної скрині рушника,
    і він мене покликав за собою,
    немов майстрині вправної рука.

    Не хрестики там вклалися рядками –
    це дні й роки на Дереві Життя,
    це Пращури говорять тихо з нами
    із полотна старого вишиття.

    Галопом скачуть коні Світовида,
    Ярило колом ходить над Дніпром,
    Ховається у темряві Обида,
    Й Перун ганяє хмари батогом.

    Кохану пестить Лель широкоплечий,
    Марена дні із хати виміта,
    Мокоша-Пряля сіла біля печі
    І нитку долі вправно випліта.

    Узори роду шепотіли стиха,
    хтось наче час на полотні спинив,
    старий рушник, немов прадавня книга,
    до мене крізь віки заговорив.

    20.05.2022


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.45)
    Коментарі: (2)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2022.09.21 17:04 ]
    Прощай, любов моя
    Прощай, любов моя, прощай,
    Нам знов судилося страждати.
    Вже не повернеться той рай,
    На щастя й пестощі багатий.

    Прощай, любов моя, прощай,
    Невже ти канула в минуле?!
    Осіння темінь ув очах -
    Боги од мене одвернулись.

    Прощай, любов моя, прощай,
    Радійте, заздрісні невдахи,
    В моє життя прийшов одчай -
    Хоч голову клади на плаху.

    Прощай, любов моя, прощай,
    Де чар твоїх могутня сила?!
    Як швидко днів минув розмай...
    Душа від болю скам'яніла.

    18 вересня 7530 р. Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2022.09.19 17:44 ]
    Анна Ахматова Муза
    Переклад

    Коли вночі її чекаю з'яви,
    Немовби передсмертні миті ці.
    Що шана, воля, юності забави,
    Де мила гостя з флейтою в руці?!

    Ось увійшла. Чадру зняла недбало,
    Мені уважним поглядом сія.
    Питаю: Дантові ти диктувала
    Із "Пекла" сторінки? І чую: Я!

    18.09. 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  46. Тетяна Левицька - [ 2022.09.19 10:21 ]
    Меланхолійний
    Дощі холодні — сивина
    в березовім волоссі.
    Її біда — чиясь вина —
    то плаче пізня осінь.

    Шугає звіром по щаблях,
    у кут загнали вправно,
    забили в домовину цвях,
    з душі виймати рано.

    Збіг день, як молоко з плити,
    на стоптану підлогу,
    і хочеться мерщій втекти
    від муки у барлогу.

    Втопити біль, мов кошенят,
    у пляшці самогону.
    Хто п'є страждання із горня,
    від кривди сліз не зронить.

    18.09.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.99)
    Коментарі: (4)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2022.09.18 14:41 ]
    Розрада



    Днів дощових ця темна смуга,
    І радість хмара висиса.
    Життя недуга і напруга,
    І блідне сонячна краса.

    І огортає туга рання,
    І неміч рідної душі -
    Буття - повільне умирання...
    О люди, жити поспішіть!

    Як мають рацію премудрі -
    Ти прозріваєш у журбі.
    У мріяння рожевій пудрі
    Вже не купатися тобі.

    Гіркі реальності тиради -
    Холодний морок лихоліть.
    Лише в любові я розради
    Шукаю ще бодай на мить.

    Коли тремтячою рукою,
    Як спраглий, пригортаєш те,
    Що дасть розраду супокою -
    Кохане серце золоте.

    Де, мов нектар, тебе зігріють
    Ці хвилі плоті чарівні.
    Від божевіль - анестезія -
    Не жаль і вмерти в цьому сні!

    17 вересня 7530 р. (Від Трипілля) (2022).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  48. Віктор Кучерук - [ 2022.09.13 05:53 ]
    Де ти?..
    Спогадів струмочки каламутні
    Пам’яттю струмують без кінця, –
    Де тепер ти, радість неприступна,
    Горда однокласнице моя?
    То веселим голосом дівочим,
    То твоїм волоссям запашним, –
    Пташка обізветься серед ночі,
    Вітерці лоскочуться затим.
    То воскресне сяєвом магічним,
    Поглядом утрачена, зоря, –
    І сміється з мене іронічно,
    Що отак продовжується гра.
    Розпочата в пору незабутню
    Нашого буденного життя, –
    Де тепер ти, радість неприступна,
    Горда однокласнице моя?..
    13.09.22



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  49. Ігор Шоха - [ 2022.09.12 07:50 ]
    Пасіонарії буття
    Нема чого радіти і ридати,
    немає як узяти й написати, –
    ще нічого жалітися мені,
    що ми у цьому світі еміґранти
    усупереч і завдяки війні.

    Нікому не цікаві ні поети,
    ані тобі великі, ні малі...
    все більше відчуваю на селі,
    що я уже із іншої планети
    межи людей далекої Землі.

    І там колись опишуть самовидці
    ментальну роль у спільній боротьбі,
    де воїн – кожний на своєму місці
    долає ненависного ординця
    не зраджуючи вірі і собі.

    09.2022


    Рейтинги: Народний 7 (5.57) | "Майстерень" 7 (5.88)
    Коментарі: (4)


  50. Олена Малєєва - [ 2022.09.04 21:24 ]
    Будь ласка...
    Та жінка, яка поруч з тобою щаслива,
    Слухає твою душу, слухає твої сни
    Та жінка, яка поруч з тобою щаслива,
    Просто прозоре дзеркало, а в ньому ти.

    Вона хоче з тобою бути, твоєю радістю...
    Так довго, як тільки можливо радості бути
    Ні за минуле, ні за прийдешнє не триматися.
    Та все незбагненне тут і тепер збагнути.

    Та жінка, що береже усі твої таємниці,
    І в храм твій заходить, змивши ноги,
    Вона буде тобі так ніжно снитися
    І обіймати, так само, тебе з дороги...

    І навіть коли пізня осінь... Якщо настане...
    І підуть холодні, з стрімкими водами зливи
    Та жінка менш щаслива від того не стане.
    Лиш будь також...будь ласка, будь щасливим!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.34)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   144