ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ночі Вітер
2018.04.24 08:21
Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.

Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел

Ігор Шоха
2018.04.24 02:09
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.

Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,

Ірина Вовк
2018.04.23 22:55
…Коли падають зорі, утішся, моє голуб’ятко –
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в

Василь Кузан
2018.04.23 21:38
Колиска, дорога, готель.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.

Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.

Сонце Місяць
2018.04.23 19:37
романтичний як той лабух
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях

на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти

Вікторія Лимарівна
2018.04.23 15:39
Вальс долгожданный – ты приглашаешь!
Вихрь поглощает хмельной!
Как и тогда, улыбкой сражаешь.
Взгляд твой горит, озорной!
Музыка льется – миг наслажденья!
Дивный бальзам для души!
В танце вращает - взлет вдохновенья!
Дар сей принять поспеши!

Світлана Майя Залізняк
2018.04.23 14:59
Замовлю квиток у Теплівку,
там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...

Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,

Анонім Я Саландяк
2018.04.23 12:22
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ТРЕТЯ Дисципліна чистого розуму стосовно гіпотез Вик

Ігор Герасименко
2018.04.23 09:55
Жирголі бджолами-джмелями,
дзижчаннями печаль спиляли.
Проте вівторок змив неділю,
весняним чарам знов не вірю.

Знайшлась опора в очеретах.
Веселим шурхітом усуньте
жорстоку думку, що в поета

Олександр Сушко
2018.04.23 09:03
Ізранку написалася мура,
В сльозавому топились молодиці...
А тема є нова! Гіп-гіп ура!
Надворі пса ганяє підлий гицель.

Колошкає у реп'яхах бровка,
У сак жене блохастого барбоса.
То ж мій гавкун вступився за братка,

Ярослав Чорногуз
2018.04.23 00:33
Ти чарівний, мій вигаданий світе,
Немовби казка із дитячих літ.
Я тут живу, красою оповитий,
І небеса тримають мій політ.

Якась таємна, невідома сила
Щодня явля мені його лице.
Щось інше там вона мені відкрила,

Микола Дудар
2018.04.22 21:40
Аж по пояс відросли косички…
Бісики в очах… а ще рум’янець…
Хай село в районі й невеличке -
Супермаркет свій таки "Сан- Санич"…
Для запивки служить кока-кола
По підвалах поруч дискотеки
А бувало встрінеш богомола -
Хочеться злетіти як лелека…

Іван Потьомкін
2018.04.22 21:15
Незатишно мені бува серед ровесників,
Котрі раніше старості стають старими.
Так їх і тягне на спогади архівні:
Той, хто собі не в змозі дать ради,
Запевня, що тисячами верховодив.
Той, хто ледь чалапає з ковінькою,
Силкується довести, що рекордсмено

Сонце Місяць
2018.04.22 18:18
війна, яка вдихає те ж саме повітря, яка харчується тим, що і всі, носить такі ж самі непозірні сорочки джинси кроси
війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детал

Сергій Гупало
2018.04.22 16:58
Впадеш уб’ють. Іди, іди…
Позаду завжди за тобою
Постійні носії біди
І чути шепоти конвою.

До сміху серденько тули,
Тримай печаль навпроти сонця.
Чарки, не чари, на столі,

Маркіяна Рай
2018.04.22 13:41
А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося.

Випила би тебе солодку, та не напитися.
Викроїла б тебе і - латкою побіля серця: протяги стережи!
Тільки як коло тебе навстіж душу не прочинити?
Ти м

Світлана Майя Залізняк
2018.04.22 11:31
Фото - на згадку - обрамлене мохом.
Хто не повірить - покажемо Вчора.
Я превесела (і сумочка бохо),
знаджена... і заспокоєна морем.

Ти відхилився, бо знав що навіки
в дощ розлучаємось. Ліпше - дівулі.
Я відтіняла сріблясто повіки,

Олександр Сушко
2018.04.22 08:57
Бісики пускає молодиця,
Усмішку дарує пречудову.
Хоче жити краля у столиці,
Викладати українську мову.

А в селі - кабанчики, телята,
Хлопці некультурні та лайливі.
Хведір-залицяльник - бита карта,

Микола Дудар
2018.04.21 19:41
Знову звучатиме Моцарт
На перехресті думок
Погляд зупиниться: - Що це?…
Перший - найважчий крок

Ти, відповідно, вже поруч
Обрій привабливих губ…
Корчить дочасно свій обруч

Ігор Деркач
2018.04.21 13:37
Що проминає, того вже немає.
Отак і нас не буде, як мине
останній день утраченого раю,
де ще буяє житіє земне..

Іду по лісу, чи гуляю полем,
або на сонці грію тілеса –
я наодинці із душевним болем,

Олександр Сушко
2018.04.21 12:17
Од праці горб. Втомився, аж змалів.
Ручиці прикипіли до лопати.
Буколіки потрібні цій землі,
Комусь природу варто описати.

Поклони б'ють земельці селюки,
Іде ратай з відром вівса за плугом.
Утніть, брати, величне, на віки -

Світлана Майя Залізняк
2018.04.21 11:54
А Цицерон оспівує цицьки,
між без'язиких розсипає перли.
Його поез не сплутаєш ні з ким,
читайте від Опішні до Говерли.

Встигає в дощ садити картоплі,
ловити щук, білити вишню, сливку,
ховає пера гусячі в дуплі,

Сонце Місяць
2018.04.21 06:37
бездонна лазур берлінська
& вирій вкрай запустів
& крізь квітневості
шугають птахів дітиська

маршує цісарське військо
з-за блиску його мов стій
міські конспірологи зблизька

Серго Сокольник
2018.04.21 03:03
Спорожніла карафа бажань,
Що її Усевишній відміряв,
І з"явилось питання питань
Міри шалу відпитої щиро,
Ким постали на грані зими
Ми, оголені, мов перед Богом?..
Ти вказівкою серця прийми
У майбутнє на мапі дорогу,

Ярослав Чорногуз
2018.04.21 00:31
Цвітуть сади і серце завмирає
Від солоду і хмелю, і жаги.
У цьому передпокої розмаю
Замріяно всміхаються Боги.

Рожева ласка розлилась високо.
У щебеті пташинім ожива,
Відсвічує на сонці, пестить око

Іван Потьомкін
2018.04.20 21:22
Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике. Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять

Вікторія Лимарівна
2018.04.20 16:30
Слова… Вони вміло розбуджують вмить.
Відкриють цікавий навколишній світ.
Далекий, привабливий, загадковий.
Відчуємо потяг не випадковий:
В пізнанні збагатимо внутрішній світ,
Стосунки взаємні , та й розум не спить.

Слова… Вони стислі бувають, гірк

Оксана Дністран
2018.04.20 09:38
Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
Так всепроникно - до судин і так стихійно -
До букв і ком серцебиття, до філіграні,
У круговерті весняній, у довгожданій.

До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
Щоб не гірчив оп

Леся Геник
2018.04.20 09:29
О туго моя темноока...
О мученько сива моя...
Найважче з тобою до року,
а потім - ти вже, як cвоя.

А після - ти, наче родина.
І в будні не йдеш, і до свят,
уперто уже й безупинно

Олександр Сушко
2018.04.20 09:15
Усе життя мій брат куняв-дрімав.
А як не спав - чуже хапав у руки.
Тепер фінал, жалітися дарма -
У злиднях помиратимуть онуки.

До цього йшло. Все решта - балачки.
Уся країна лазить попідтинням.
На чужині кайлують діточки,

Сонце Місяць
2018.04.20 06:34
Насправді тебе поймає тільки все разом, без окремості. Пилюга на вулицях мабуть та, що був сніг. За пилюгою звичним гіпертекстом шедеври у миттєвості вавилонській, надалі безхмарній

Марґо Ґейко
2018.04.19 22:53
Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
Я уявляю собі це інакше –
Все, що було, залишається. Наче.

Бог розділив твердь і воду. Відтоді
Здійснює коло вода у природі.
Лине в людину і в світ із людини,

Ігор Деркач
2018.04.19 20:21
У мене є дитяче запитання
можливо і на голову мою,
яке собі, буває, задаю:
- А що то буде як мене не стане
у цьому нікудишньому раю?

Я не боюся, що Отець почує
крамолою озвучені уста.

Микола Дудар
2018.04.19 13:55
Сегмент жаровні… жару повно
І настрій наче без питань…
Ти споглядаєш оком Овна
А я Тільцем, чомусь, поглянь
Як виглядає наш таблоїд…
На цілий всесвіт зокрема
І ми удвох, нас тільки двоє
В кімнаті затишно, зима

Адель Станіславська
2018.04.19 09:18
Так мало людей, до яких не зникає довіра.
Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
Так часто між світла - і сумно, і пісно, і сіро...
І тяжко збуватись своїх добровільних оков.

Прив'язок своїх... що до муки, й до болю, до... крику.
О ні, то н

Олександр Сушко
2018.04.19 07:26
У нас прагматичне сторіччя,
Працюють дитина, спудей.
Пописує геній про вічне,
А я - про звичайних людей.

Поети живуть в закарлюках,
Трясуть над папером чуби.
У брата ж порепані руки -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олена Музичук
2018.04.23

Катруся Садовнікова
2018.04.22

Лія Олексієнко
2018.04.20

Вадим Бессоно
2018.04.13

Марія Огнєва
2018.04.09

Богдана Гайдучек
2018.04.04

Ірина Мартинюк
2018.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олександр Сушко - [ 2018.04.20 09:18 ]
    Моя земля
    Усе життя мій брат куняв-дрімав.
    А як не спав - чуже хапав у руки.
    Тепер фінал, жалітися дарма -
    У злиднях помиратимуть онуки.

    До цього йшло. Все решта - балачки.
    Уся країна лазить попідтинням.
    На чужині кайлують діточки,
    Стареньким дівам роблять омовіння.

    Всевишньому не варто слати скарг,
    Ми недостойні раєм керувати!
    Втонув Едем у бруді й бур'янах,
    Тож хай панують грошовиті зайди.

    Біжи хутчій сушити курагу,
    Бо тут війна, нестатки, безголов'я.
    Хто не втече - зігнеться у дугу,
    На мідяки мінятиме здоров'я.

    А я зостався. Заступа беру,
    Посію моркву, буряки і спаржу.
    На цій землі, розтерзаній, умру,
    У ній навіки спочивати ляжу.

    19.04.2018р.

    Камасутра городника

    Знов у лузі пасеться корова,
    І літає бджола між квіток.
    Для картоплі є поза чудова -
    Треба в небо підняти "гудок".

    Чавить ніжка на заступ завзято,
    Штик у землю вгрузає вогку.
    Бульбу в землю засовує лада:
    Смійся, жінко! Втішайся! Шикуй!

    Не лінуйся зігнути хребтину,
    Фітнес ловкий, аж скрапує жир.
    Для труда народилась людина -
    Чоловіку на слово повір.

    Є позиції дуже цікаві:
    На колінах, навприсядки, сторч.
    Витинай повзунця в різнотрав'ї,
    Я ж уриюсь у земля, мов корч.

    Кайлування таке сексуальне!
    Припече - то ставай голяка.
    Лан ріллі для городника - спальня,
    Пиріяка - перина м"яка.

    Аж до вечора хекала пані,
    Натомилася, спала з лиця.
    Ще годинку - і ми на дивані
    Трупом ляжем у позі мерця.

    20.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Сушко - [ 2018.04.19 07:38 ]
    Пегасовим улюбленцям
    У нас прагматичне сторіччя,
    Працюють дитина, спудей.
    Пописує геній про вічне,
    А я - про звичайних людей.

    Поети живуть в закарлюках,
    Трясуть над папером чуби.
    У брата ж порепані руки -
    Три вахти підряд відробив.

    Пишаються душ ескулапи,
    Бо гарне вліпили слівце.
    А в "Зоо" кривляються мавпи -
    Огидно дивитись на це.

    Щоденно віршована повінь
    В газетах вирує за блат.
    А кум - на сторожі, у полі.
    Вже дід, а в руках автомат.

    Митець апріорі захланний,
    Поплескай йому, догоди...
    Чи варті творіння пошани -
    Оцінить суспільство. Не ти.

    18.04.2018р.



    Удача

    Я старий чувак. Не хтивий жук.
    Забуваю про персистих мавок..
    А дівчата поруч "шу-шу-шу" -
    Вуха настовбурчив на русалок.

    Думав, щось про кухню, м"ясо, плов,
    В кожної в руці із пивом гальба.
    Помилився: шепчуть про любов,
    У одної завтра буде свайба.

    Дівці - двадцять. Діду - шістдесят.
    В неї - циці. В нього - міліони.
    Упірне дівуля в шоколад,
    Купить із рубіном панталони.

    І мені кортіло молодих,
    Закохався в пишногруду сарну.
    Покарав Господь колись за гріх:
    Опинився хутко у лікарні.

    Ну і хвеськи! Ухопи їх кат!
    Дикі тигри - не маленькі діти.
    А розмова перейшла на яд,
    Хочуть згодом вуйка отруїти.

    Мокре діло. Підле. Не нове.
    Та дарма радіють чорноброві:
    Дідуган ще трохи поживе -
    Телефон дізнався із розмови.

    Набираю. Бац - а це мій кум!
    Розказав підслухану балачку.
    Спас кнура. Не дав його на глум.
    Відьми юні стрілись на удачу.

    18.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:


  3. Оксана Дністран - [ 2018.04.17 22:46 ]
    ***
    Люблю весняний диво-фіолет,
    Який землля-чаклунка випадково
    Розсипала перлинами з подолу.
    Повітря тягнеться, як мед.

    Росою вмиті ніжні пелюстки
    Зворушливо ховають серцевину.
    Над ними завмираю безневинно
    Замилуванням сторожким.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.04.17 10:10 ]
    Писання
    Нема роботи.Друзів теж нема.
    Сиджу один, дивлюся у віконце.
    Чайок на таці, тістечко, хурма,
    Шукаю вади у чужому оці.

    Не випускаю творчості кайла,
    Пегас і муза узяли у кліщі.
    Коханка нетерпляча утекла,
    Уваги їй потрібно, а не віршів.

    У хаті як почесний генерал,
    Працюють всі (крім мене) - жінка, діти.
    Ідіть, кайлуйте. Я ж у віртуал.
    Не заважайте генію творити.

    А от у жінки длані шкарубкі,
    Спрацьована, покірлива овечка.
    У світі трутнів кращі - письмаки,
    У голові не люди, а словечка.

    Спілкуюся потроху із котом,
    Не злазимо з просторого дивана.
    Дописую канцон черговий том,
    А потім - фітнес, фініки, нірвана...

    17.04.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.04.16 12:59 ]
    Конфуз

    Волосся в носі більше не стрижу.
    Підтоптаний. Дівчата до лампади.
    А от сусіда - той іще буржуй!
    Нову щодня кладе у ліжко ладу.

    Але в столі підзорна є труба,
    На місяці оглядую кар'єри.
    Аж тут з авта виплигує юрба -
    Русалі, афродіти і венери.

    Гуртом рвонули кралі на балкон,
    Я ж око притулив до окуляра.
    А там -сусід! Стаждалець, Лакоон!
    Сплелись клубком на ньому Гапка й Сара.

    А тілеса! Божественні! Стрункі!
    Блаженство! Рай! А гурії неситі...
    Дрижать мої долоні шкарубкі,
    Забув, що я старий, пеньок столітній.

    Скрутили мавки дядька у рулет,
    Втішалися до вечора по колу.
    Вважав, кохатись треба тет-а-тет,
    Тепер уже подобається сполом.

    Та чую крик! Бабота утіка!
    Із медиком підкочує карета:
    Помер сусід. Немає мужика.
    Не витримало серце бочки меду.

    На цвинтарі витьохкують шпаки,
    Хлебчу потроху з кухля бормотуху.
    Дивитись буду краще на зірки,
    Не пропонуйте діду груповуху.

    16.04.2018р.


    Прощання

    Намережилося невеселе,
    Емігранти збиваються в клин.
    Вимирають містечка і села,
    Шлють листи діточки із чужин.

    Хай Росія викопує вугіль,
    Хазяйнує доладньо в Криму.
    Покоління зросло недолуге,
    Друзі шепчуть: - Умовкни! Німуй!

    За Едем умирати не модно,
    Краще "Боїнгом", в теплі сади.
    А сусіда - змія підколодна,
    Приповзла на чуже з блекоти.

    Вмовкла пісня козацька орлина,
    Вкриті пилом сяйні вітражі.
    Чи поєднує нас батьківщина?
    Сумніваюся. Люд збайдужів.

    Не шукаю в роздраї достатку
    Як повсюдно голодні роти.
    Сяду краще, підштопаю латку...
    - Прощавай, рідний сину, іди.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (3)


  6. Дон Жуан - [ 2018.04.16 00:06 ]
    Досвітній блюз
    Я для тебе мовчатиму коловоротом безчасся,
    хай між нами ні одягу, ні порахунку, ні планів,
    тільки пульсу два береги, й магії, скільки додасться,
    від отих, що сплелися у твердь і блакить, океанів.

    Чуєш, як надривається гострими зойками птаха,
    і грайливими хвилями пристрасті тішаться скелі,
    наче руки – обіймами, як подарунком невдаха -
    о, чим глибше нестримна ти, далі я злину з пустелі.

    Не вертайся, прошу тебе, довше лети у нестямі,
    всім собою вдихатиму сяйво - приплив за припливом,
    і з волосся долонями чари збиратиму тьмяні, -
    щоби далі складалася тільки дорога щаслива.

    І опісля мовчатиму - в кожній мелодії блюзу,
    доки усмішки місяця пилом вкриватимуть срібла
    тіла диво-тканину, розкішно-приємну обузу
    задля безміру «потім», в якому ти щойно розквітла.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  7. Олександр Сушко - [ 2018.04.14 20:06 ]
    Не з тої ноги
    На Паску їв ковбасні пироги.
    Хутенько ліг, ставатиму ізрання.
    Але піднявсь із лівої ноги,
    Тому писати мушу про кохання.

    Хотілося утнути про дуби,
    Не хоче длань оспівувати циці.
    А люд цікавлять вуйки голубі,
    Без негліже коханки-молодиці.

    Творив би про рибалку і гачки,
    Люблю щемкі пейзажні мемуари.
    Потрібно описати квіточки,
    І вітра, що ганяє в небі хмари.

    Природа! Ось для творчості маяк!
    Що в Україні, що у Гватемалі.
    А голопузі - тема не моя,
    Забулися принадливі деталі.

    Та мушу. Про сусідку напишу.
    Стояла бабця у согбенній позі.
    Длубала забур'янену межу,
    А я дивився, і длубався в носі.

    Задок у Гапки дибився тугий,
    Та нащо він, скажіть, старому діду?
    Вже краще встану з правої ноги
    І опишу зелені краєвиди.

    14.04.2018р.


    Досвід

    Чудовні лики у панів і пань.
    Казала неня: "Люди - діти неба".
    А совість - у опалубці бажань,
    Диктує вчинки жадібна потреба.

    До оселедця притулився пейс,
    Обличчя лицемірні - підлі маски.
    Виплямкують вуста "Христос воскрес!",
    А погляд заглитнув сусідську паску.

    Банкують хитрі. Бевзі унизу.
    Злодійкуваті їдуть у столицю.
    А дід леліє бабину козу,
    Міняє молоко на паляниці.

    Народ карлючать гроші, інтерес,
    В журналах всюди кралі голопупі.
    Світлини сонцесяйних поетес,
    Але насправді - хтивих живолупів.

    Майстерно обшпакльовується пень,
    Дає дочці поради мудра мамка.
    Аби любов прилипла до кишень
    Опуклий зад слугує за приманку.

    Гіркий урок мотається на вус:
    Красуні, часто - Януси дволикі.
    Я на людські обличчя не дивлюсь,
    Вони - обман. Важливі тільки вчинки.

    14.04.2018р.



    Вилазьте!

    Вдягнулися ув оксамит лани,
    Утомлений рачкую із городу.
    Вилазьте з нір панянки і пани!
    Гуртом біжіть хутенько на природу!

    Зима пішла - спитайте в бабака,
    Чи в жабки, що закумкала в болоті.
    Хай голос крові лежнів погука
    В ріллі длубатись на автопілоті.

    Рвонули в піднебесся будяки,
    Пирій, осот вирубують сусіди.
    Хребет людини моцний і гнучкий,
    Годиться щоб землі поклони бити.

    А в офісах грипозна пилюга,
    Здоров'ю шкодить світло моніторів.
    У полі ж пахне листям лопуха,
    Розсадою капусти й помідорів.

    З руки стримлять занози, колючки,
    Втомився, бо одвик ходити пішки.
    А про природу ввечері таки
    Хотів писнути. Та заснув у ліжку.

    15.05.2018р.

    Пора тікати

    Розвіявся зачарування флер,
    І голова похнюпилася лиса.
    Три дні поетом був. Й одразу вмер.
    І графоман потужний народився.

    Пишу "Гавриліаду" про любов,
    Міняючи молодкам ліжка, пози.
    У парубків завжди гаряча кров,
    В альковах скачуть, наче кози в лозах.

    А у колеги, що не вірш - алмаз!
    Намацує душа глибинні струни.
    Коли читаю - дрижаки, екстаз,
    Од захвату пливуть рікою нюні.

    У мене музи голі, без одеж.
    Пегас на мене визвірився раптом:
    Біда в Амура! У Венери теж!
    Ухоркалися хтиві боженята.

    Признаюся, піїти дорогі,
    Дорослі ви, і я уже не хлопчик:
    Остання поза їм не до снаги -
    В Амура підло вивихнувся копчик.

    А я писун, братва, не ескулап!
    В поезії немає костоправів.
    Тікаю на Пегасові охляп
    Ховатися у графоманів лави.

    15.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (3)


  8. Олександр Сушко - [ 2018.04.13 19:51 ]
    Творча жага
    Я талановитий, ляпнула кума,
    Геніально виплітаю оди.
    А в селі непросто, в голові туман,
    Бо весна загнала на городи.

    Надійшла натхнення чарівлива мить,
    І думки сокочуть, наче кури.
    Взяв перо у руку, а вона дрижить -
    Вивіз гною аж чотири фури.

    Жінка варить юшку. Я ж сиджу, пишу -
    Виділив на вічне час обіду.
    Та кабан у клуні піднімає шум -
    Просить січки всипати в корито.

    В молодих пацяток плямкають роти,
    Розлякали всі словесні перли.
    Зоряні сонети і канцон жмути
    В голові похнюпленій померли.

    Завтра буде трактор, оранка, сівба,
    Стану зранку у похилу позу.
    Хай мене пробачить читачів товпа:
    Генія заціпить до морозу.

    13.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.04.12 15:41 ]
    Треба
    Весна. Город. Землі солодкий пах,
    З лопатою утну сьогодні танець.
    За мить - сапа і заступ у руках,
    Ревнула жінка: - Ти куди, поганець?

    Тобі дорожчі кнур, корова, хлів?
    А в мене очі сповнені одчаю.
    Дурну ломаку бач як ухопив,
    На мене сил увечері немає.

    Чепіги від натуги аж тріщать,
    І день, і ніч балакаєш із кіньми.
    А я в соку, молодка, сорок п'ять,
    Мене бери, а не дрючки в обійми.

    І кріпко пригорни тендітний стан,
    Аби злетіла мріями у небо.
    Мені мужчина треба, бонвіан,
    А ти ведеш себе як пришелепа.

    - Та знаю. В тебе звабини м'які,
    А я зносився, став характер млявий...
    Іди, посій но краще огірки,
    А я худобі накошу отави.

    - То ти такий нечема? Постривай!
    Прилиндаєш увечері додому -
    Забудь про борщ, стегенця, коровай,
    А спатимеш надворі на твердому!

    Застрибнула мадам на п'ястуки,
    Гукати марно "Любонько, задушиш!".
    Важезна доля у чоловіків,
    Не хочеш, чи не можеш - завжди мусиш.

    12.04.2018р.


    Прости

    Прийшов кінець життєвому кіно,
    Лебідонька пішла, у слізках губки.
    Ереб чи рай – однині все одно –
    Немає більше сил терпіти муки.

    Єдиний раз у пущі согрішив,
    Вважав, що можна, як немає ряси.
    І кралю небо вирвало з душі,
    Позбавивши тепла, дороговказів.

    Від горя уподобав спотикач,
    Вдягнула плоть кольчугу перегару.
    Вагався, мо, сомам піти на харч,
    Чи трутою сипнути у водяру?

    Ще мить – і пекло. Чую носом дим.
    Та окрик «Стій!» лунає від порога.
    Любов моя вернулася у дім
    І вийняла з петлі вже ледь живого.

    Епістоли пишу за стосом стос,
    Став мудрим, вже не схожий на вар'ята.
    Усі гріхи пробачив нам Христос,
    Аби і ми навчилися прощати.

    11.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (8)


  10. Марія Дем'янюк - [ 2018.04.11 16:20 ]
    Старий знахар
    Старий знахар
    зелень-ковдру сплітав:
    м'ята-рута -
    подих її не забути,
    чаберевий куточок -
    незлічити тих ночок,
    і солодкі вуста -
    маку в полі доста.

    Темно-сині волошки...
    О! Якби хоч на трошки
    повернутись в минуле,
    що не зникло... поснуло,
    та пірнути в ті очі
    де солодкий обман,
    лазуровий туман...
    І солона сльоза -
    Волошкова роса.

    Старий знахар
    землю всю уквітчав
    своїм спомином.
    Бо кохання співає
    в зморшках серця його
    весногоміном...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  11. Олександр Сушко - [ 2018.04.10 07:17 ]
    Святі і грішні
    У скуф'ї піп навідався в сільмаг,
    Вподобав мій пружний опуклий вигин.
    Еротоманець. А казав - монах,
    В дірі сидить, читає мудрі книги.

    Рече: - Проскурок хочу напекти.
    А погляд хтивий, чорнориз - не лейба.
    Одразу видно - парубок "святий",
    Такий мені у поміч дуже треба.

    Із бізнесом ухоркалась одна,
    А ще й кабанчик рохкає в повітці.
    Моя "мисля" практична - не брудна:
    Хай Бог поможе одинокій жінці.

    Із ним була поблажлива, м'яка,
    Хутенько умостилась на коліна...
    Краса здолала врешті мужика.
    А згодом народилася і трійня.

    Бджола летить запилювать квітки,
    Вродлива стать перемагає всюди.
    Знімають ряси батюшки й дяки,
    І служать Богу як звичайні люди.

    09.04.2018р.


    Муза і ковбаса

    Несу щодня до хати провіант,
    Бо для митця харчі - як січка паці.
    Опасистість примножує талант:
    Хай повняться кунделиками таці.

    Аби писався жваво постмодерн -
    Поет щодня повинен пити-жерти.
    Поїв - і ручка, наче автоген,
    Випалює на вічності сонети.

    Пожуй сальця із часничком усмак,
    Бо лірику ця страва необхідна.
    А ківі - для титанів-розумак -
    Просвітлення від них, і муза плідна.

    Якщо кортить писати про дуби -
    Глитни борщу, умить попруть пейзажі.
    І хай сметана крапле із губи,
    Строфою у блокнот піїта ляже.

    Коли я ситий - наче у раю,
    На волю рвуться музи і таланти.
    Чекайте, ось ковбаску дожую
    І про кохання всядуся писати.

    10.04.2018р.

    Богемний муж

    Дядечко - відомий всім атлет,
    Штангою жонглює у Європі.
    А для мене оковита - мед,
    Ні про що думок нема у лобі.

    Коле щічки лютий дід Мороз,
    Холодно лежати в калабані.
    А дружина - майстер-віртуоз,
    Грає знаменито на баяні.

    Браги в кухоль хлюпнув із діжі,
    В пащі, наче у пустелі Гобі.
    А дідусь майструє вітражі,
    Кращі, аніж у калейдоскопі.

    Бормотуху уливаю в рот,
    Заїдаю лайкою і матом.
    А онук уквецяв натюрморт,
    Позавчора став лауреатом.

    Пляшка з пійлом завжди на виду,
    Хлюпається рідина в стакані.
    А в синка - скульптури у саду,
    З мармуру витісує титанів.

    Мало випив. Не засну в рову.
    Та нічого - скоро надолужу.
    Я, братва, з богемою живу.
    Отже, до мистецтва небайдужий.

    11.04.2018р.













    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.04.09 15:26 ]
    Радість
    Від щастя на душі весна,
    Свічуся, наче радій.
    У ліжку мружиться жона,
    Периноньки зім'яті.

    В норі вікує вік монах,
    Кротові буде тісно.
    А я - у небі вільний птах,
    Моя молитва - пісня.

    Народ од лютості ослаб,
    Руйнує власні житла.
    А я не створений для зла,
    Поет - дитина світла.

    У жадібних нема жалю -
    Гребуть грошву і з друзів.
    А я смарагди роздаю,
    Перлинами ділюся.

    Байдужий до чужих парцел,
    Рахунків і коханок.
    Упав промінчик на лице -
    Іду стрічати ранок.

    09.04.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  13. Марія Огнєва - [ 2018.04.09 14:44 ]
    ***
    Тьмяніло небо з кожним днем
    І врешті-решт - заплакало
    І розлилось рясним дощем,
    Що про життя нагадував.

    Стемніло. Ніч, а небо плаче...
    І котиться луною тихий сон.
    Лиш вогник у однім вікні нагадує,
    Що хоч єдине серце світиться добром.

    Душа ота літає хмарою
    Й збирає в собі океани сліз,
    Що хочуть вирватись на волю птахою,
    Щоби злетіть в небесну вись.

    А у вікні сидить похмура постать
    З малою книгою в руці.
    І котяться струмочки сліз по скронях,
    Що так давно застрягли у душі.

    У сяйві місяця видніється обличчя,
    Змокрілі вії кришталем сльози.
    Вона - як море, що завжди імлиться.
    Вона - як небо плаче в відблиску зорі.

    "-Чому цей світ такий несправедливий?
    Чому ніхто не знає сенс життя?
    Чому людина вже не вірить в диво?
    Й хоч трішки в магію і світ добра?"

    І ці рядки застигли на устах
    У дівчини з дитячими думками.
    В людини - що живе у снах.
    В людини - що застрягла між світами.

    А небо плаче... Й постать разом з ним...
    Ніхто не знає що приготувало "завтра".
    Живи. Надійся. Мрій, бо з цим,
    Той вогник доброти - не згасне.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Світлана Ковальчук - [ 2018.04.09 12:51 ]
    Котики вербові
    Вербова гіль на білому обрусі.
    Христос воскрес! - Воістину воскрес!
    І гарно так, і сонячно на дусі,
    і Божа благодать - з небесних плес.

    Душа нарешті віднайшла опору -
    вербовий котик, брунька на гіллі.
    Така їй тиша лине доокола,
    коли вся людність - котики малі -
    спиває соки, гріється в промінні,
    жовтавим цвітом сипле на обрус.

    І - колихке надихнене моління
    із лагідних сердець і тихих уст.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Катерина Савельєва - [ 2018.04.08 21:17 ]
    Білий сніг
    Амури крилами тріпочуть.
    Весна! Розтанув білий сніг.
    І щось вони від мене хочуть,
    І медом липнуть біля ніг.

    Коти під вікнами співають,
    Пташки клюють буденний пил.
    Я серед ночі відшукаю -
    Тебе, хоч і немає сил.

    Сповзають почуття по тілу
    Та не втече рука в руці.
    Тебе собою оповила
    І бачу щастя на лиці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.23) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Сушко - [ 2018.04.08 13:42 ]
    Хтося
    А Хтося мною хилита,
    Ізбоку перегаром дише.
    Гука на мене: - Срамота!
    Не дам тобі горілки більше!

    Зі Хтосею жлуктили ніч,
    Ловили в озері русалок.
    Злетіла голова із пліч,
    Лежав під тином, як кавалок.

    Купив Хтосюнці чобітки,
    На день народження їй всучив.
    Тепер на тиждень став хиткий,
    Щоранку мучає падуча.

    Підступні Хтосині дари,
    Вважав, що панночка святенна.
    Спочатку навіть не вкурив,
    Що спирт її такий скажений.

    Од пійла голова дурна,
    Ще трохи - знову стану мертвим.
    В усьому - Хтосина вина,
    А я - її невинна жертва.

    08.04.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.04.07 17:47 ]
    Спасіння
    Признаюсь чесно - я жони боюсь.
    А багнеться ковбасного кавалка.
    Варехою мене у лоба "Лусь!":
    - Іще не Паска! Постуй, бахуряко!

    А я голодний. Тиждень вже не жер,
    Працюю важко в полі трактористом.
    О, де ковбасний рай - СРСР?
    Вертайтеся, безбожні атеїсти!

    А з кухні пахи линуть неземні,
    П'ятак свині підблимує з духовки.
    Підсмажуються щупаки, лини,
    В кишківнику бурчать шлункові соки

    У кума з тиждень як настав Пейсах,
    Ярмолкою черпає оковиту.
    А теща каже: - Потерпи, козак.
    Устомиш завтра писок у корито.

    Вже думав, що хана, кінець життя,
    За грішні вчинки небо покарає.
    Але до хвірти кличе попадя,
    "Дружу" із нею, як попа немає.

    Тихцем у рот кладе мені халву,
    Глитаю з рук вареники гарячі.
    Тепер до служби, друзі, доживу.
    А після неї попаді "оддячу".

    07.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (7)


  18. Олександр Сушко - [ 2018.04.06 20:23 ]
    Борітеся!
    Життя хохла оцінено в мідяк,
    Москаль живцем із нього лупить шкіру.
    Дріматимеш - учепиться у карк -
    Отож, тримай у пазусі сокиру.

    Орда казала: "Ми - твоя рідня!
    Туліться браття, будем вельми раді!"
    Ну, а тепер брехлива кацапня
    Всипає порох в міни та снаряди.

    Після убивства - в церкву суне кат,
    Попи з Кремля освячують крадіжки.
    Червона площа зрітиме парад,
    Де світові покаже карлик вишкір.

    Казала мама: "Злодію не вір!
    Він і на сонце блимає вороже!"
    Аби у хаті спокій був і мир -
    Боріться, браття! Правда - переможе!

    06.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  19. Олександр Сушко - [ 2018.04.05 07:56 ]
    Мама
    Не знаю - на добро, а, може й ні
    (шляхи Господні неісповідимі) -
    Навідалась матуся уві сні,
    Уперше, як заснула в домовині.

    Чи постарів - уже ж не двадцять літ,
    А мо', душа не знала супокою...
    Кричав їй "Здрастуй, мамочко! Привіт!
    Прошу, торкнись мене хоча б рукою!

    Один як перст. Живу, немов монах,
    Життя зміліло повноводне русло".
    Вона ж мовчазно плакала, сумна,
    Ереба темінь під ногами гусла.

    Прокинувся, гаряча голова
    Рука стискає мамину хустину.
    На склі росою писано слова:
    "Ще поживи. Люблю тебе, дитино".

    04.04.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.03.30 12:43 ]
    Необережний чмих
    Гармонію вкусила муха,
    І ось тепер сумний фінал:
    Я критикнув старого друга,
    А він зчинив на сайті гвалт.

    В літературному шпагаті
    Порвались лірики штани.
    Це все зоїли винуваті,
    Чекай-но, друже, не жени!

    Хапай хутчій мою корону,
    За так віддам її тобі.
    А хочеш - стану епігоном,
    Писати буду про дуби.

    Присів доземно у поклоні,
    Покірно вуха опустив.
    Я миролюбець безборонний -
    Зміни на милість лють і лгнів!

    Зробив помилочку єдину,
    Од крику задрижав Парнас.
    Бо гумором на пана чмихнув -
    Істерика одразу, сказ,

    І хоч ти геній, чи не геній,
    Уперто шепчуть небеса:
    Поети робляться скажені,
    Якщо сатира їх куса.



    30.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (12)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.03.29 11:24 ]
    Нещастя
    Наче-неначе,
    Мовби-немовби...
    Музонька плаче -
    Спучило ковбик.

    Злиплися вірші
    У позолоті.
    А мене прищить,
    Пісно у роті.

    Плескає свита,
    Радісні гуки -
    Тягнуть піїта
    Ввись попідруки.

    Приндиться кузька,
    Мліють кокотки.
    Всіх засюсюкав
    "Геній" солодкий.

    "Майстру" не спиться,
    Пише ногою.
    Віршик-водиця
    Ллється рікою.

    Все про природу
    Та про дубочки.
    Лестощі в моді,
    Слави віночки.

    p.s:

    Горбиться насип,
    Стигне скелетик:
    Вчора Пегасик
    Схрупав сонетик.

    29.03.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Сушко - [ 2018.03.28 09:37 ]
    Картина Босха
    Малює Босх, у голові туман,
    У Вавілоні крики, гвалт, гармидер...
    Привів козу із поля дід Іван,
    Бабуня цідить молочко до відер.

    Розпалась вежа, бігають раби,
    Але навіщо нам вони здалися?
    Є сир і лой, вечеря та обід,
    Бебекання кози - достатку пісня.

    Під вежею - каміння, троща, суд,
    В Євфраті утопили будівничих.
    Рогату ж кралю полюбляє люд,
    Сусід у мене творогу позичив.

    Картина гарна - дам останній зуб,
    Подоєна мара ногами хвиця.
    Піду, на поле одведу козу,
    Їй Босх не треба - хай жує травицю.

    28.03.2018р.

    Вовчиця

    Заблукала овечка, не знає дороги додому,
    А навколо вовки - вуха ріже нещадне виття.
    Із похняблених строф повтікали крапки, тире, коми,
    І жбурнула людва в очі критики чорний будяк.

    Вовна у ковтунах, і потріскались ратички хворі,
    Начіплялось кліщів, і ослаблюють зір більмаки.
    Графоману біда - він до пекла чкурне апріорі,
    Хай хоч тут поживе, нам чіпати його не з руки.

    Зрію геніїв пук, в піднебессі ширяють таланти,
    Сіроманців різці їх ніколи не вкусять у зад.
    Рвуться ноти масні, віршів томики, зв'язки і гланди:
    Був густий баритон, а однині - безмовний кастрат.

    Безпідставно вважав, мій набуток - найвищої проби,
    Бо за ціле життя не шмагала сатирика пліть.
    Закунялось дарма, хижакові мій карк до вподоби,
    Клаца вовчик зубцем, і на мене, від злості гарчить.

    І вовчиця вже тут, зголодніли у неї малята,
    Вже летить у стрибку - заволаю за мить на зубах.
    Із пустого ніщо народилась повчальна балада,
    Хутко вірш допишу, ще не встигну, уже у літах.

    28.03.2018р.

    Про природу


    От сяду і всю правду розкажу,
    Куди не глянь - суціль одноманіття.
    Із дня у день римує друг-віршун:
    А ну присядь, підправлю музі віхтя.

    Спочатку уковтни на посошок,
    Протри очиці заспані, каправі.
    Безплатно перший подаю урок:
    Пасися в поетичнім різнотрав'ї.

    Як дум нема - пожуй но кураги,
    Помасажуй у музи гарно дійки.
    Натхнення лусне визрівший пухир,
    Попруть у світ сонети, коломийки.

    Нора і небо, камені та пух,
    Сумне - веселе, тлінь чи ваговите.
    Щемкі рулади - для дівочих вух,
    Сатира - для потенції піїта.

    Для величі, патетики - курсив,
    Шкрябни сльозаве куму на догоду.
    Немовби все ловкенько розповів:
    Пора іти, писати про природу.

    26.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (7)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.03.27 06:01 ]
    Нива кохання
    Очицями краса на мене "блись" -
    Пора кохатись, задзвенів будильник.
    - Мій чоловіче, йди до мене, кись,
    Клади голівку на новий напірник.

    А я: - Ходім полоти бур'яни,
    Або засолим огірки у діжці.
    Вона ж мені: - Коханий, пригорни!",
    У руці "тиць" свої гарячі циці.

    - А, мо, давай утьопаю супця,
    З учора ти не їла і скоринки...
    Та лада вже не випустить живця -
    Долоні ухопили нижче спинки.

    - А хочеш, то поїдем на курорт,
    На острові далекім знімем хижку?
    Жона ж цілунком заліпила рот,
    І персами заштовхує у ліжко.

    Село труїти рушило жуків,
    Позбавлені лиш ми такого дива.
    Лани й городи мають мужики,
    Зате у мене є кохання нива.

    27.03.2018р.



    Купайся

    Втомила несита столиця,
    З бетону висотний барліг.
    Давай поцілуємось, кице,
    До біса пошлімо усіх.

    Тікаймо із пекла на дачу,
    Загаром обсмалим п'ятак.
    Аж мрію у руки ледачі
    Рапавий встромити держак.

    Я заздрю кротам на городі,
    Сусідці, що рве бур'яни.
    Сьогодні природа у моді,
    Річки, неозорі лани.

    Ми ж чавимо тлусті сідниці,
    Тріщать під вагою стільці.
    Обридло дивитись на шніцель
    І брилу сальця у руці.

    Пурнім у бджолине дзуміння,
    Досвітню цілющу росу.
    Разом потягаємо клим'я,
    Зашкваримо торс карасю.

    - Коханий, спинися, послухай!
    Була вже у пеклі на біс!
    Згадалася "мила" свекруха
    І гострий як голочка ніс.

    Від тиші я стану зелена,
    Люблю штовханину і шум.
    Ти ж їдь, покупайся без мене,
    Я оду про це напишу.

    27.03.2018р.

    Блаж

    Ламає вітер білу ружу,
    Вербу перегриза бобер.
    Консервний ніж встромили в душу -
    Сховатись годі від мегер.

    В кишенях порпається теща,
    Жона заначку вигріба.
    В обох ротяки, наче верші,
    Мій карк у відьом на зубах.

    Сичать удвох дзвінким хоралом,
    Луску здирають коропцю:
    - Гони бабло! Получки мало!
    Із хати геть! Іди, працюй!

    Од щиглів ніс болить і вуха,
    Під копчиком одні синці.
    Дарма я батька не послухав,
    Не взяв це кодло на приціл.

    Нашинкував м'якушки дробом
    І в буду вигнав би до пса.
    Тепер, братва, невдасі торба,
    Вже б краще шершень покусав.

    Умію тільки шепотіти,
    Казати "слухаюсь", "окей".
    Ссуть мужика, як аскариди,
    Життя нестерпне і гірке.

    Останні покидають сили...
    Прокинувсь - жінка поруч, блаж...
    - Який чудовий ранок, милий!
    Чого схопився? Поруч ляж!

    26.03.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (13)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.03.26 06:29 ]
    Зміна стилю
    Перевзув Пегаса. Геть кирзу!
    Не сатира - лірика у моді.
    Намалюю...зоряну росу
    У вінку сонетів і рапсодій.

    Навкруги красунь жмути, сераль,
    Під вікном айва цвіте пахуча.
    У душі нірвана, пастораль,
    Маківка осонцена, блискуча.

    Сльози щастя линуть у траву,
    Удихає грудь вечірній легіт.
    Це не вірш - живу так наяву,
    То сміюсь, то поринаю в регіт.

    І лоскоче мавка під ребром,
    Інша хтиво шепотить у вушко...
    Начудив з пігулками хімпром,
    Заміцні, злітаю із катушки.

    Згодом - проза: крики, ломка, шал,
    М'яв у лапах аж до ранку гоблін.
    Відсьгодні щирий натурал:
    Буду мак любити і коноплі.


    25.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (8)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.25 21:24 ]
    Я дихаю весною
    Нарешті я, нарешті я - в саду,
    Із чарівною бачуся сосною.
    Її верхів`я – наче у меду…
    Я дихаю, я дихаю весною.

    А сніг такий – неторканий іще!
    У нім стежину першу прокладаю.
    І на душі – такий солодкий щем,
    Неначе б то живу в земному раю.

    Неначе я злітаю в небеса,
    Усесвіту - обійми розкриваю.
    А навкруги – осонцена краса –
    Ось – від землі аж ген до небокраю.

    Повітря п`ю, немов нектар Богів –
    Таке хмільне і чисте – березневе.
    І груди набираються снаги…
    Стаю могутнім, наче сотня левів.

    Для миру силу цю б хотів оддать!
    Вбираю в себе я весняне диво.
    І відчуваю Божу благодать
    Стаю на мить насправді я щасливим…

    25.03. 7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.62) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (17)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.03.25 07:17 ]
    "Вороги"
    Ти мій ворог??? Друже, щоб ти скис!
    Досить дутись, бо набудеш грижу.
    Ворог там, де міни, купи гільз,
    Ти ж - банальна паперова миша.

    Ворог заховався за Дінцем,
    Друг від смерті закриває тілом.
    Ти ж удатний тільки на слівце,
    А сокиру взяти не під силу.

    Люта ворожнеча на словах
    Сіється, неначебто полова.
    Від нудьги-безділля суне дах,
    Ложка в рот угрузла прездорова.

    Напечу зі здором пирогів,
    Аби пусто не було у пузі.
    Отакі у мене "вороги".
    Вам такі відомі, любі друзі?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.03.24 08:08 ]
    Ранок

    Чи не забагато їмо?
    Від цього кошлатяться вірші.
    Вінки із ковбасних думок
    Поези невдатні колишуть.

    Між тістечком, кексом, чайком
    Строфою б хутенько пробігти.
    Лежать на листку поміж ком
    Недогризки, зронені крихти.

    В кутку оніміло трюмо,
    У ньому одсвічують блюда.
    А чубчик зопрілий намок -
    Пегаси народжують "чудо".

    Я хтів удихнути озон,
    Спочити в могилі скелетом.
    Натомість - то ложка, то сон:
    Сумний розпорядок поета.

    Барильце невпинно росте,
    Правиця уранці лінива.
    На таці несуть каркаде -
    Почнімо із аперитива...

    24.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (3)


  28. Олександр Сушко - [ 2018.03.23 07:25 ]
    Мутант
    Зійшлась орлиця з горобцем,
    Кохались у кущах на луках.
    Прийшла пора - знеслось яйце,
    Була у повитухах курка.

    У лісі поголос, шопта,
    Огуда шириться колюча.
    Пташатко ж хутко підроста,
    Глитає зерня та гадюччя.

    Воно із виду не мікроб,
    За розміром - як гуска навпіл.
    Від мамці у мутанта дзьоб,
    Від татка пір'ячко та лапи.

    Орлиний клекіт горобця,
    Лякає навіть пса у буді.
    Невдатна химородь оця
    Не стане родичем Гаруді.

    Несамохіть біжить сльоза,
    Батькам нещасним не до сміху.
    Пташа не ваблять небеса,
    Злітає ввись не вище стріхи.

    Ковтнем із мудрості джерел:
    Аби не мати горя-лиха -
    Орлиці надібний орел,
    А горобцеві - горобиха.

    22.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (7)


  29. Василь Світлий - [ 2018.03.20 16:05 ]
    Творче митарство
    І день, і ніч в солодкому полоні.
    Ущерблено вирізьблюю вірші
    На безталанній лінії долоні.
    Мої убозтва – творчі стелажі.
    І не мені – ця зірка угорі,
    І не моє – ця сивина на скронях.
    І випадкове авторство… О, ні.
    Бо й кредо немистецьке – дикий сонях.
    Я не пастух отарам цих овець,
    Не будівничий цього первоцвіту.
    Кінь – не Пегас, казковий Горбунець.
    Малюю квіти, доки в небі літо.
    І день і ніч…

    20.03.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  30. Серго Сокольник - [ 2018.03.19 23:29 ]
    Що воно?..
    ***Якщо ти довго дивишся у безодню, то безодня теж дивиться в тебе. Ніцше***

    Я пізнати жадаю тебе і себе.
    Мов маля колисаю... Бо я- корабель,
    Що у бурю потрапив. Мене покида-
    ють надії. І мрії. І мари. Та да...ль-
    ня дорога цівавить сама по собі.
    Запитання до Бога. З собою двобій,
    Чи потрібно минуле в майбутнє тягти,
    Цю опалену сутність, трикутні листи,
    Що з минулих боїв нам летять крізь роки,
    Ніби спомин про тих, хто загинув. Поки-
    ну, відлуння смуткові, я вас назавжди.
    У майбутнє дорога до тебе веди
    Крізь сніги, буревії, крізь мороку ніч!
    Хай минуле завиє. Минуле не клич
    У майбутнє, бо стане минулим воно.
    Отак-о каламбурю. А винне- вино.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118032000253


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (10)


  31. Кориця Медова - [ 2018.03.18 23:17 ]
    Але ж ти ...
    Тонка рука ще досі у волоссі ніжно тоне,
    і подих ще торкається плеча краплиною дощу,
    але ж ти тільки твір, що потребує охорони,
    а я тебе не захищу …

    Сліди як тінь, ще й досі залишаються на тілі,
    і голос променем вривається у спокій сну
    але ти тільки міф, що плентає без цілі
    а я шукаю глибину …

    В долонях шум – старий магнітофонний
    по венах тягне болісну струну
    але ти тільки звук - останній забобонний,
    що має сенс, коли залишив – ту одну.

    © #КорицяМедова


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Прокоментувати:


  32. Мирослав Артимович - [ 2018.03.18 15:56 ]
    Всьому свій час
    Усьому час-пора під зонтом неба вічним –
    Чи радості-печалі, чи плачу-реготні.
    Людині невтямки, чому буденно-звично
    Зникають швидкоплинні короткі ночі-дні?

    Чому сьогодні час каміння розкидати,
    Яке у зливі поту трудами назбирав? –
    Це знає лиш Один… І марнота – дебати…
    Під зонтом неба вічним – усьому час-пора…

    05.03.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (11)


  33. Іван Потьомкін - [ 2018.03.18 13:45 ]
    Заворожені велети
    Перемерзнути треба, переболіть
    І теплом своїм поділиться,
    Щоб мовчазна каштанова віть
    Запросила в шатро із листя.
    І в пташинім турботнім щебеті,
    І в зажурному спалаху осені
    Дерева – заворожені велети –
    Із глибин добувають нам спокій.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Коментарі: (4)


  34. Тата Рівна - [ 2018.03.15 18:02 ]
    ***
    Я втомилася жити - бруківкою тяжко брести
    Я трамвайний ліхтарик. Я сутінки під мостами
    Я - уже довгожитель, так довго існую між вами
    Так невпинно сную і незграбно руйную мости

    Я втомилася. Бути тілесною важко й журливо
    Я не хочу сіріти та морщитись за течією
    Я ніколи ні дня, ні хвилини не чулась чиєюсь
    Кров у скронях пульсує — так осипаються сливи

    У нагрітім розкаленім сонцем серпневім саду
    Де босоніж, бувало, блукали роки мої ранні,
    Де дитячі надії, слова і дитячі кохання
    Павутинням легким осідали в долоні. Я йду

    Я лишаю цей всесвіт, слонів, черепах, бога Ра
    Котопесика свого, книжки і, найперше, людей
    Мої сосни — високі, айфон мій не визначить де я
    Мої хащі занадто густі. Бога ради — пора

    Всім писати листи й натискати останній ентер
    Підчищати архіви, розпаролювати секрети
    Глухота - загуста. Це нестримно. Боже, ну де ти?
    Ти чому не говориш зі мною, мій любий менторе?

    Мій філософе, цензоре внутрішній піднебесний?
    Я втомилася розмовляти сама із собою
    Я не хочу спинитись трухлявою та старою
    Я не маю ілюзій. Я знаю, що не воскресну

    Попіл буде багном. Ляже кожен, хто йшов по землі
    Кров ніколи! Ніколи! Ніколи не стане вином
    Кроки міряють часом, глибина виміряється дном,
    Висота визнається крильми, наші душі малі
    Вже завіяні вітром та засипані вічним піском...










    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  35. Володимир Бойко - [ 2018.03.11 18:41 ]
    Пістолети (автопереклад)
    Де ви, де ви, пістолети,
    Вороновані стволи.
    Безталанному поету
    Хибно козирі лягли.

    Обійму вас, розцілую,
    Наче дівчину на мить,
    Наймиліших спом'яну я
    Й куля в скроню полетить.

    Накінець тягар сумління
    Скину перед рубежем –
    В царство снів без сновидіння
    Не пускають з багажем.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.51)
    Коментарі: (2)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.03.11 09:39 ]
    Пророцтво
    Чи заговорить Україна рідною,
    Якщо хохли втекли на чужину?
    Син - у Варшаві, а дочка - у Сіднеї,
    У цьому я себе лише виню.

    Рубав Сірко запроданців з охотою,-
    На сотні літ вперед чаклун глядів.
    А нині зрада слова стала модою,
    В ціні жратва, монети золоті.

    Заборгувала батьківщина жидові
    За власну землю, волю і хати.
    Пів-України жебрає по світові,
    У решти сил немає утекти.

    На вишиванці обірвали китиці,
    Побила міль і охабні, й брилі.
    Людей не стане, мова самознищиться,
    І запанують п'яні москалі.

    Здає онук англійською екзамени,
    Чужій рідні руки не подаю.
    Не дай вам Бог останнім могіканином
    Дожити у занедбанім раю.

    11.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)


  37. Олександр Сушко - [ 2018.03.08 08:43 ]
    8-ме березня!
    Не тішити дружину - моветон.
    А тут весна! Чому б не привітати?
    Уже купив трояндовий бутон,
    Кагору пляшку, плитку шоколаду.

    Лежить любов. А я варганю борщ,
    І голубці готую паралельно.
    Вродливице! Сяйнистий лик не морщ!
    Поглянь, які биточки на пательні!

    Ледь не забув про борщ, братва, пардон,
    Товчу хутенько ще гарячу шкварку.
    В котлетний фарш - підсушений батон,
    Півжмені часничин і смальця чарку.

    А потім - швабра, віник і совок,
    Змітаю віхтем павуків зі стелі.
    За спиною лунає хижий крок,
    Пантера піднялася із постелі.

    В загривок запустила пазурі,
    В лопатки уштикнулись теплі циці.
    -Мій любий! Кинь мітлу! Мене бери!
    Сьогодні відмовляти не годиться...

    08.03.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (19)


  38. Мирослав Артимович - [ 2018.03.08 06:47 ]
    Вінок сонетів ув акровіршах (на здобуття Нобелівської премії у номінації акровінкоплетіння:))
    Магістрал («Віночок місяців»)

    Всі місяці гуртом зізвали раду,
    Ізразу січень – в лідерський забіг.
    – Невже? А ми? – загомоніли ззаду,
    Огуда засніжила, наче сніг.

    – Чи ж, браття, місце лідера – не знада? –
    Оманою не ділиться пиріг.
    Коби усе було між нас до ладу –
    Миттєві свари виб’ємо з-під ніг.

    І кожен пору року – чує серцем –
    Собі пригляне мирно – не у герці,
    Явивши толерантності зразок.

    ЦвіллЯ образ приречене сконати.
    «Ігристе» – в залу! То ж які дебати?!
    Веселкою засяє наш вінок!


    Сонет 1 («Всі місяці – друзі»)

    Всі місяці гуртом зізвали раду,
    Суспільна думка тут – понад усе,
    І жоден з них не допускає зради –
    Мовчазно друга поглядом пасе.

    Ідея ж бо – зібралися заради
    Спільноти. Звісно, ось у чому сенс.
    Якщо удасться – кожному посаду! –
    Це головне, що визріє в хосен.

    Ідилія – той місяць, де шацунок*,
    Довіку блискотливе злате руно,
    Роками не роковане на сміх.

    Устигли разом у тісному крузі
    Знайти розумний вислід – по заслузі.
    Ізразу січень – в лідерський забіг.

    *шацунок - повага


    Сонет 2 («І для січня – талан»)

    Ізразу Січень – в лідерський забіг.
    Друзяк доречні нехтує поради,
    Лепече жадно: «Я б інак чи міг?!»,
    Якісь іще виплескує рулади.

    Силкується, що не ганяє бліх,
    Іде на жертву товариства ради,
    Чаїться, оминаючи утіх. –
    Наочність показушної бравади.

    – Якраз тепер настав жаданий час:
    Талан оце привів мене до вас,
    А разом – дарував таку принаду.

    Ласкава доля стелиться мені:
    Атож, сіктиму снігом день при дні!
    – Невже? А ми? – загомоніли ззаду.


    Сонет 3 («Нагорода лютого»)

    – Невже? А ми? – загомоніли ззаду. –
    Абихто міг би також так сікти.
    Гаразд, у кожному пасуться вади,
    Однак сніжили б ми не гірш, як ти.

    Розсудить жереб диспутів торнадо,
    Осмислимо, кому з нас пощастить:
    Де місце «Лютий» в зимовій бригаді? –
    Авжеж, до нього треба дорости.

    Лютує той, у кого доста люті,
    Югою може чи морозом скути
    Так, що не скоро ступиш на поріг.

    О, кожен прагне тої насолоди,
    Гризуться, щоб здобути нагороду, –
    Огуда засніжила, наче сніг.


    Сонет 4 («Он - березню калач»)

    Огуда засніжила, наче сніг..
    Нервують невгамовні кандидати,
    Бентежать суперечки навісні:
    Еге ж, ніхто не хоче програвати.

    Реальний жереб – ні, не уві сні.
    Екстаз побіди штрикає завзято…
    Зимі гаплик… І хто вже переміг –
    Най березнéві одягає шати.

    Юрба невдах занурилась у плач,
    Комизиться: «Он – Березню калач!»
    Але звитяжцю ті слова – розрада.

    Лунає, не вщухаючи, кагал
    (А на кону – квітневий п’єдестал):
    – Чи ж, браття, місце лідера – не знада?




    Сонет 5 («Чарує квітня тло»)

    – Чи ж, браття, місце лідера – не знада? –
    Азарту вистачає аж за край:
    Рясніє злом словесна канонада
    У перегонах за квітневий пай.

    Єднає всіх непереборна вада –
    Котись до перемоги, мов курай,
    Вужем крутись, в’юнким звивайся гадом,
    Ізгоєм стань, але – перемагай!

    Та враз – о диво! – Квітня ніжне тло
    Нагнало ворожду, як помело,
    Явилося вуаллю на моріг.

    Турніру чварам і крутійству – зась,
    Лежи – у верші нібито карась,
    Оманою не ділиться пиріг.



    Сонет 6 («Он де травня знак»)

    Оманою не ділиться пиріг..
    Не раз, було, точили побрехеньки,
    Дражнили словом, наче комарі.
    Егей, чому теперечки тихенько? –

    Травневий знак, можливо, на порі?
    Роять хрущі, вишневий цвіт, – о ненько!
    А там, дивись, ідуть плугатарі.
    Вакантне місце Травня так близенько…

    Нарешті жереб випав одному:
    – Я цьому довіряюся керму,
    Зостануся повік служити радо!

    Ніхто кривого погляду не звів.
    – Адіть! – лише лунало між братів. –
    Коби усе було між нас до ладу!


    Сонет 7 («Клопіт з червнем»)

    «Коби усе було між нас до ладу!» –
    Леліє душу заклик мировий.
    Ось виринає з’ява зелен-саду,
    П’янить шовковий дотик мурави.

    І ніби нотоносців аколада**,
    Твердий уявний образ булави
    З’єднає конкурентів на посаду
    Червневого (вже шостого) глави.

    Енергії йому не позичати –
    Розрадять літні медоносні шати,
    Впиватиметься зорями вгорі.

    Незгоди ж знову як ув’ють небавом,
    Егоїстичні вибрики у справі, –
    Миттєві свари виб’ємо з-під ніг.

    **аколада - пряма або фігурна дужка, яка з'єднує два чи більше нотоносців у партитурах


    Сонет 8 («Мелодія лѝпневі»)

    Миттєві свари виб’ємо з-під ніг –
    Естетика нехай витає в раді.
    Лип аромати, ниви у зерні
    Оспівують пташини на леваді.

    До фінішу – півроку день при дні,
    Ігрою добрій справі чи зарадиш?
    Які труди в робочі й вихідні
    Лишилося осилити громаді?

    Ит! Місяцю, що жнивувати звик,
    Потрібен хлібосійний керівник –
    Не той, що заглядає до люстерця.

    Ерозія душі – тебе нема,
    Весна чи літо, осінь чи зима. –
    І кожен пору року чує серцем.


    Сонет 9 («Іще у серпні – Спас»)

    І кожен пору року – чує серцем –
    Щаблиною до щастя обере:
    Едемський сад, у ньому – ще й озéрце
    Упору захлюпоче без проблем.

    Серпневе небо, як джерельне скельце –
    Емоцій не опишеш малярéм.
    Рої бджілок, колосся піль, усé це –
    Перед небесним світлим вівтарем…

    – Нехай же Серпнем буде кращий з нас,
    Із ким святково-яблучно – у Спас…
    Стікають соти медом до відерця.

    Поволі лìта блякнуть образки,
    А хтось між нами вересня мазки
    Собі пригляне мирно – не у герці.


    Сонет 10 («Сопілка вересня»)

    Собі пригляне мирно – не у герці
    Один серед четвірки нас – отут:
    Пильнуймося і пошкодуймо перцю
    Історії взаємин. – Без отрут.

    – Либонь мені довіртесь. Візитерці,
    Котра ув’є в осінні барви час,
    Абѝ-де стріну – піднесу люстерце,
    Вона й розм’якне. Скаже: «Ловелас!»

    – Ех, панно! – Вереснем назвусь. – Ви – Осінь!
    Радійте, вам дарую першу просинь…
    Етюд на славу. Обійму разок.

    Сопілкою заворожу, зворушу,
    Напоєм трав гірських зігрію душу,
    Явивши толерантності зразок.


    Сонет 11 («Якраз жовтню – віц***»)

    Явивши толерантності зразок,
    Квартал останній розділити треба.
    Розказувать негоже казочок,
    А також натягати коц на себе.

    Зосталось троє. Хто з них – ватажок?
    Жовтневий жереб – визріла потреба.
    Ось тут Покрови сяє образок,
    Вшановані повстанці – поклик неба.

    Таки обрали. Жовтнем нарекли.
    Наразі обійшлося без хули.
    Юга листви позолотила шати.

    Вітають. Не повернеться навспак,
    І віц у добру путь як гарний знак.
    ЦвіллЯ образ приречене сконати.

    *** віц - дотеп


    Сонет 12 («Цур листопадові»)

    ЦвіллЯ образ приречене сконати,
    Уважити бажання – добрий тон,
    Радіти від осінньої сонати,
    Листка шуршання вчувши камертон.

    Ич, як хоч раз приємно відчувати
    Снагу життя уповні – без утом
    Та жартома покепкувати з брата:
    Ось – цур тобі: не твій останній трон!

    Поволеньки танцює падолист,
    А Листопадом бути – гожий хист
    Дано таки не всякому спізнати.

    О, невблаганно швидко тане час,
    Вабливо фініш лащиться до нас –
    «Ігристе» – в залу! То ж які дебати?!


    Сонет 13 («І грудня чуєм зов»)

    «Ігристе» – в залу! То ж які дебати?..
    Гряде з-за виднокола рік Новий,
    Радіємо – не треба обирати:
    Ух, місяць лиш один без голови!

    Даремна метушня – гайда вітати
    Найпершого із родичів зими!
    Ялинки пишні запахущі шати
    Чарівно упадуть на килими.

    Успішний фініш! Більш нема призначень
    Єдиність душ. Серця у грудях скачуть. –
    Минулися години заморок.

    Знайшлося місце кожному у році
    О, як нуртують виплески емоцій,
    Веселкою засяє наш вінок!


    Сонет 14 («Відрада місяців»)

    Веселкою засяє наш вінок! –
    Історія не твориться одразу.
    Для місяця у році власний строк,
    Рідня – усі, коли зберуться разом.

    Агов! Радій життю! – Твори добро.
    Дивися в очі. Уникай маразму.
    А ще – керуй без чвар і заморок.
    Молись, щоб обминали віршомази.

    Інак умить – в ганьбі твоє ім’я,
    Страждатиме тоді уся сім’я.
    Яви братам увагу і відраду.

    Цінуй довіру, дружбу яко мур
    І пам’ятай – для чого і чому
    Всі місяці гуртом зізвали раду.

    22-27.02.2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (13)


  39. Ігор Деркач - [ 2018.03.07 14:07 ]
    Весна взимку
    Біла заметіль -
    на зимові шати.
    О! Весна! Відкіль?
    Як її чекати?
    Все мете оця
    сива завірюха
    і метелиця
    сіє білим пухом.
    О! Яка зима!
    Лютий не минає,
    березня нема –
    сани запрягає.
    І весна моя
    дістає лещата,
    буде, як і я,
    літо доганяти.
    Віддаю лижню,
    заодно і шану.
    Ми на авеню,
    де минуле тане.

    03.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  40. Олександр Сушко - [ 2018.03.07 13:40 ]
    На шмаття
    От нащо казати на предків "погани"?
    Батькам забобонним обіцяно вила?
    Заводять "писання" в суцільну оману,
    Насправді ж - діди наші світ сотворили.

    Отець всього сущого - у вишиванці,
    А ми йдем на сповідь до іншого Бога.
    Адами і Єви жили тільки в казці,
    А правила світом десниця Сварога.

    Та храми ростуть як лисички у лісі,
    На кручах - церкви, синагоги у полі.
    Пускають коріння у слові та пісні
    Липкі моцаки чужинецької волі.

    У Лаврі чортяки нам вариво місять,
    Невільники в храмах стають на коліна.
    Давидова зірка, розп'яття, півмісяць...
    На шмаття себе роздира Україна.

    07.03.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2018.03.07 10:54 ]
    Немає мух
    Літаю, сестроньки! Ти ба!
    Забув, коли цургикав пішки.
    Пегас гарячий задовбав,
    Тримати утомився віжки.

    Біжить із-під пера курсив,
    Папір зволожують катрени.
    На хвильку б, може, і присів,
    Але жеребчик геть скажений.

    Вантаж піїта неважкий,
    Інакше не злетиш із хвилі.
    А твар застояна таки,
    Хропла десятиліття в стійлі.

    У бік ввігнав крутий обцас,
    Мене уже не збити з курсу.
    Гримить натхнення тулумбас,
    У пазусі лякає музу.

    Дорогоцінна кожна мить,
    А світ згори здається раєм!
    Брати! Зі мною ввись летіть!
    Тут сонячно. І мух немає.

    07.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (7)


  42. Олександр Жилко - [ 2018.03.06 20:16 ]
    Bloom
    Чому коли я проводжу по стіні пальцем
    не з'являється лінія —
    вібруюча як кордон
    між миром і темрявою,
    як межа поміж ніччю й війною.
    Врізається промінь у скроню,
    ніби хоче дати ідею,
    що відрізок од серця до мозку
    має занадто багато обривів.
    Жодна пряма дорога,
    затиснута між зубами
    не покаже, де я схибив
    і де здогадався здатись.
    Здається, лінія на стіні таки з'явилась,
    лишилось найважче — обрати
    у що вірити, коли все уже знаєш.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (1)


  43. Лариса Пугачук - [ 2018.03.06 15:44 ]
    Коловорот
    В калейдоскопи подихом вплітаю
    краплини сонця, промені дощу,
    цілунки яблунь,
    розцвітання рук,
    вагітність губ
    і роздоріжжя слова,
    котре полонить всесвіти.

    Голублю оком дивовижні скельця:
    від них скресає крига у зіницях
    і воскресає сяєво світил.

    06.03.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (6)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.06 09:54 ]
    Передвесняне
    1

    Люди упевнені - прощені.
    Гайда на ринг... чи війну.
    Погомоніли над горщиком.
    ...джин бородою війнув...

    Все дозволяється: капості,
    Зради, підніжки, плювки.
    Хтось препарує з цікавості,
    Крові калюжі... цівки...

    Брехні хрестами обвішані.
    Скаче смугастий хосен
    Барами... кіноафішами...
    Глухне дідок-Борисфен.

    2

    Сонце зійшло - розпогоджено.
    Бростю вкривається лавр.
    Душу готую до сходження
    Крізь гупотіння литавр.

    Плач ненароджених - високо.
    Низько - театри... церкви...
    Йде Персефона із мискою,
    Патоку чорну лови.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  45. Володимир Бойко - [ 2018.03.05 23:59 ]
    * * *
    Без тебе світ зчорнів і спорожнів,
    Душа неначе захлинулась млою,
    Зів’яв букет невисловлених слів,
    Не дочекавшись зустрічі з тобою.

    Перетворились чисті почуття
    На мотлох, непридатний до ужитку.
    Безжально потоптало їх життя,
    Брудних чобіт залишивши відбитки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.51)
    Коментарі: (4)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.03.05 16:57 ]
    Словоблудство
    Словесна стіна межи мною і світом прозора,
    Полиці ж обтяжують Бгагавад-Гіта і Тора.
    У мудрості книжній інструкції та застороги:
    То нащо римуємо куці канцони й еклоги?

    Рясне словоблуддя збиває народ з пантелику,
    Лунає фальшивий акорд, що узяв недоріка.
    Співці голосисті ворушать у дланях монети,
    Німих уподобую й тих, що живуть у портретах.

    А праця важка. То чому б тоді не пописати?
    Я - вилами, та й по воді. А тобі дам лопату.
    Біжить з-під пера кровостоком водиця свячена...
    Весна. Стане сніг - в борозні розкидатиму зерна.

    04.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  47. Олена Багрянцева - [ 2018.03.05 15:01 ]
    А знаєш, мамо, холодно мені...
    А знаєш, мамо, холодно мені.
    Щоночі жалять кулі та снаряди.
    Не видно краю немічній війні.
    Немає тут рішучої відради.
    О як же, мамо, хочеться тепла.
    Сміливої свободи для країни.
    І пригоршню відважного добра.
    І знати, мамо, що ніхто не гине…
    Зайти у дім, тримаючи кашкет.
    Сказати, що нарешті – перемога!..
    А поки, мамо, в холоді намет
    І довга, незавершена дорога…
    05.03.2018


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.48)
    Коментарі: (4)


  48. Тетяна Левицька - [ 2018.03.05 13:55 ]
    Хуртеча
    Димарями кіпоть синя -
    лютий курить люльку.
    У вервечці хмаровиння
    Привид-Місяць гулькнув.
    Сніговиця чепуриться,
    пудрить осокори.
    Свитка з вовни, білолиця,
    кульчики прозорі.
    Замітає слід глибокий
    від порога хати.
    Відлітає гордий Сокіл
    з Вітром воювати.
    У долонях біль не тане,
    попрощались хутко.
    Обійняв мене в останнє
    без жалю і смутку...

    2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (8)


  49. Світлана Мельничук - [ 2018.03.05 10:22 ]
    ***
    ***
    В руїнах летовищ,
    На воєн підмостках
    Не хліба й видовищ –
    Хоча б хліба просто.

    Душа, що бажала
    «Прямого ефіру»,
    Правдивіш зіграла б
    Емоції миру.

    Де бавляться в славу
    Новітні герої.
    Їх ігри цікаві:
    Ні злоби, ні зброї.

    Та поки минають
    Краї ті лелеки.
    І серце тікає
    У зону безпеки.

    До інших видовищ,
    Видінь, декорацій.
    А тіло – на обмін.
    А тіло – у бранці.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (25)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.03.05 10:39 ]
    Безгрішність
    Я народився чистим. Без гріха.
    І без гріха помру, як і належить.
    Вже чую: "Ну дає! Ото пиха!
    Ану зіпхнемо "праведника" з вежі.

    Хіба у нього німб? Такий як ми!
    Нехай чортякам голови морочить.
    У нас вже є мальований кумир,
    Ікони у хатах мозолять очі."

    Святим рубали голови на пні,
    Спасителя доперли на Голгофу.
    Товпа кричала: "Крові! Розіпни!".
    Сконав у муках. Як належить Богу.

    По-іншому до раю не злетиш.
    Попи це знають, та мовчать зі страху.
    Ну, що ж,- пора закінчувати вірш:
    Прийшов народ, виштовхує на плаху.

    04.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   111