ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2020.02.27 01:10
Кажуть люди, я - слова художник,
Можу з титлів зварити борщ.
Та писать про кацапів не можна,
Про братів у ярмулках такОж.

Люд розумний, не хоче халепи,
Оминає всі гострі кути.
Я ж за бороду торсаю небо

Тетяна Роса
2020.02.26 21:09
Там, де місяць, угорі,
Хатка ясної зорі.
У зорі великий двір.
У дворі казковий звір.
Має звір той безліч лап
І співає: «Крап-крап-крап…»
До дерев іде у ліс:
«Я водички вам приніс.»

Євген Федчук
2020.02.26 17:21
То в часи далекі усе відбулося.
Жила дівчинонька золоте волосся,
Жила молоденька у селі одному,
Віддала серденько хлопцю молодому.
Як вони кохали – все село гляділо,
Заздрили недобрі, а добрі раділи.
Не могли і хвильку без другого жити
Їм би

Володимир Бойко
2020.02.26 16:41
У натовпі, оточений юрбою,
Аби ніхто тебе не розкусив,
Ти заховався сам перед собою –
І навіть дуже правильно вчинив.

Коли ти в світі сам себе не бачиш,
Захований від друзів й ворогів –
Ніхто вже за тобою не заплаче,

Аліна Майстер
2020.02.26 16:31
Тільки змії залишають шкіру,
Щоб душа старіла і росла.
Ми, на жаль, зі зміями на схожі,
Змінюємо душі, не тіла.
Пам'ять, ти величною рукою
Знову поведеш моє життя.
Згадую, хто жив у цьому тілі,
Що пішли у ніч без вороття.

Олександр Панін
2020.02.26 14:36
Переспів вірша О. Блока


Я ее победил, наконец!
Я завлек ее в мой дворец!
Три свечи в бесконечной дали.
Мы в тяжелых коврах, в пыли.
И под смуглым огнем трех свеч

Вікторія Лимарівна
2020.02.26 13:59
Перон… Вагон… Вона в обіймах вітру:
збиває з ніг, розвіявши туман.
Вдивляючись в закриті щільно вікна,
про свій нестерпний забуває стан.

Шалений буревій в думках клекоче.
Душі частинку залишає тут.
Журливі надто, виплакані очі.

Ігор Деркач
2020.02.26 13:37
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.

***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...

Сергій Губерначук
2020.02.26 12:32
Ох, злісний час.
Для нас
життя є певна місткість
відрадних фактів і дошкульних гнид,
які віднадить запотиличник мільярдний.
І самовбивця – адекватний плід
цього пустого віку.
Чоловік

Тетяна Левицька
2020.02.26 10:51
Я уявляю струм від доторкання губ,
мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
О скільки, скільки, тих наяд, медових згуб,
що загубилися в тобі, як голка в п'яльцях?

Яке сильце плете метелику павук
мені не скаже правди  польова ромашка.
Упала р

Олександр Сушко
2020.02.26 10:11
Плаче над листком Наташка,
Ниють зуби кутні.
І муру писати важко,
А не тільки путнє.

Ярослави і Тетяни,
Гапки та Жоржети
Чавлять слізок океани

Микола Соболь
2020.02.26 06:40
Яке це диво – горнеться зоря
До небокраю у вечірню пору,
Йду проводжати стомлену Аврору
Дорога їй за гори, за моря…
Де саме час роздмухати вітрам
Багряну горизонту зоряницю.
Ще день новий росу п’є із криниці,
А люди йдуть молитись в Божий храм.

Борис Костиря
2020.02.25 22:49
І ці слова, причеплені на спінінг,
І вітер запальний і молодий
Диктують письмена неопалимі,
Що виведуть із плетива завій.

Впіймати рибу, що своїм мовчанням
Дасть відповіді на безодні слів.
І прийде шепіт вічності в смеркання,

Євген Федчук
2020.02.25 21:08
Колись давно, а, може, і недавно
Жив чоловік на білім світі цім.
Веселий в міру і у міру вправний,
Мав і сімю, і затишненький дім.
Та мав недолік: забував все миттю,
Але, оскільки він про нього знав,
То живучи на білому на світі,
Весь час собі одне

Мессір Лукас
2020.02.25 19:16
Як ще я не перепросився
Перед альковом, вашим сном.
Цей сон мені колись насниться.
І я не знатиму за що.

Я бачив на плечі у вас
Колібрі, птшки, татуаж.
Про спів колібрі наостанок

Лілія Ніколаєнко
2020.02.25 19:09
Як жаль, що мрії – тільки срібний вітер:
Оманою по серцю різонув.
Вбирає тиша сльозопад із літер,
Що вирватися хочуть у весну.

Віддам печальні сповіді паперу,
Схилила б небеса… – нема кому…
Душа розтане в потойбічних сферах.

Олександр Панін
2020.02.25 16:27
У тирі мисливці
Стріляють з рушниці,
Для них полювання не жарт.
Припхалися з лісу
Мисливці - гульвіси,
В мисливцях буяє азарт.

Всі іграшки-звірі

Галина Кучеренко
2020.02.25 11:06
На масному тижні Всесвіт
Вареники ліпить із сиром....
По кризі йдемо до миру,
Яка вже за тиждень скресне.

Весна наступає дощами,
Зима опирається снігом,
Вода розриває кригу -

Олександр Бобошко Заколотний
2020.02.25 11:05
Лікуймось лютим від надмірного тепла!
Снігами білими – від надто сірих спогадів.
Зима зміцніла – та іще не допекла.
Любов до неї констатую не без подиву.

Лікуймось лютим! Водолієві пора
іще триватиме. Недовго. Тижнів зо два.
І щось нове, напевно,

Сергій Губерначук
2020.02.25 10:54
Пляшковий спосіб знайомства.

Досить виставлення півлітри самограю,
одного в’яленого нанайського в’юна
і односельця – діда Миколая,
заслуженого українського шерстяника.

Гопля! Гопля! Язиком Золя.

Олександр Сушко
2020.02.25 09:55
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Тетяна Левицька
2020.02.25 08:32
Пастельні губи і мазок рум'янцю,
під макіяжем недосип щоденний.
Так пильно не дивися незнайомцю...
в метро на пересічну щемно...темно.

Оскаженілий протяг на зупинках
закутує у шарф людські обличчя.
То не прекрасна леді, просто жінка,

Ярослав Чорногуз
2020.02.24 23:41
Так сталося у житті двох поетів у 2011 році, що вони стали королем і королевою рими на одному із дійств поетичного фестивалю «Уманьфест», започаткованого знаною поетесою, уродженкою славного гайдамацького міста Софією Кримовською. Поетичні читання відбува

Володимир Бойко
2020.02.24 20:27
Ти збудила в мені те, що довго у серці дрімало,
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Ти була весняна, як грайливі очиці конвалій,
Все було без умов, без вагань, без стрічань і без слів.

Та минула весна, літо й осінь, мов в казці, злетіли,

Галина Сливка
2020.02.24 20:08
Зимі давно весінні сняться сни,
А в них маляток в'яже волосінню
Пташина, що із променя-струни
Сяйливі бризки сипле ластовинням.
Мережить сонця променем душа
Розвою і любові серенади
І ллється із небесного ковша
Нове вино з отого винограду,

Євген Федчук
2020.02.24 17:42
Таволга колюча спину обпекла,
Каторга проклята сили відняла.
Важко від незвички це весло тягти.
Та наглядачеві – спробуй не гребти!
Налетить, як яструб. Таволга в руці,
Закривавлять спину рванії рубці.
- Звідки узялася таволга оця?
Молодий п

Олексій Кацай
2020.02.24 16:25
Вгрузаючи у простір швидкостями,
змиваючи промінням шкіру, я
переплітаю відстані з часами
минулими й майбутніми. Земля,
обточена й розплескана до диска,
тримається трьома китами над
усім що разом віддалік і зблизька
акваріума трьох координат

Олександр Бобошко Заколотний
2020.02.24 15:59
Бургомістр починає нараду з переліку вад.
Він бурмоче про сором – і склянка тремтить у руці.
Промовляє подяку тому,
хто його лікував;
проклинає того,
хто слідкує за ним у приціл.

Новин

Олександр Панін
2020.02.24 13:04
Міцніє гріховна навала
Нечистих моральних калік,
Ув’язнення жінка обрала
У скиті духовнім навік.
Чатують ікони тривожно,
Формують кордон заборон,
Щілинка захрещена кожна,
Упав на минуле заслон.

Сергій Губерначук
2020.02.24 11:05
Є висока гора Химера,
на піку якої крах,
в ній, мов прірви, – печери,
де змії
мріють
у черепах,
де плекають надії
і вирощують перли,

Олександр Сушко
2020.02.24 09:54
Читач від насолоди крекче "Ах!"
(терзало недаремно ніч натхнення).
Он там - пейзаж в рожевих кольорах,
А ось - любов, солодка як варення.

Невже цей мед вподобуєш і ти,
Збираєш поміж строф солодку піну?
Доллю у барви сірий наратив

Віктор Кучерук
2020.02.24 08:06
Я маю бути молодим
І мушу стати терпеливим
І перед дзеркалом кривим,
І з безнадійно юродивим.
Потрібно, зрештою, дійти
Лукавству й совісті до згоди,
Але не втратить чистоти
Душі, утісі на догоду.

Микола Соболь
2020.02.24 06:42
Портрет поцілувала: «Здрастуй, тату,
Я стала старшою на рік,
Себе, на жаль, ти не вберіг,
Хотіла про одне спитати –
У спокою на небесах,
Чи бачиш ти мене у снах?
Посивіла геть зовсім мати.
Твого не вистача тепла,

Ярослав Чорногуз
2020.02.24 01:04
А вечір тихо морщив лоба,
В ріденьких складочках між хмар.
Зими розвіялась подоба
Мов сивий чаклував мольфар.

Так не хотілося морозу
І ожеледиці в льодах…
Лише з трояндою – мімозу

Аліна Майстер
2020.02.23 22:07
Священик УГКЦ із Немирова Іван Кипріян у Сибіру замерз разом із засудженими дітьми.
Вже помирали діти у Сибіру,
Бо для держави були вороги.
Не виросли, не квітли, не любили,
А тільки промовляли: «…Ми самі.
Прийди до нас,
Дай слово, дай молитву,
Поб

Володимир Ляшкевич
2020.02.23 21:24
Видихів наших атоми, наче птахи в повітрі.
і перед ними далечі - вільні, пастельні, світлі.
Що їм тепер легені, крові гарячі ріки,
жили, сердець пориви, мудро-важкі повіки?

Видихів наших виливи хмарам подібні, хвилі,
човникам під вітрилами, що не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Маріанна Галич
2020.02.26

Аліна Майстер
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Галина Кучеренко - [ 2020.02.25 11:32 ]
    На масному тижні
    На масному тижні Всесвіт
    Вареники ліпить із сиром....
    По кризі йдемо до миру,
    Яка вже за тиждень скресне.

    Весна наступає дощами,
    Зима опирається снігом,
    Вода розриває кригу -
    Гойдає між берегами...

    Над обрієм сірий ангел
    Вмиває криваве сонце...
    Скажи мені, що лиш сон це!...
    Вервечка бентежних марень…

    Що кроком піде землею:
    Весна чи біда з журбою?
    Землі готуватись до бою?
    Чи стане чужою ріллею?

    Вода розриває кригу,
    Змиває таємні запруди...
    Чи це Україну розбудить?...
    Так!!! Тільки б відмерзла зі снігу....

    Свідомість, приспану миром,
    Відродить весняний бешкет....
    На масному тижні Всесвіт
    Вареники ліпить із сиром...))))

    © 02/2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Сушко - [ 2020.02.25 09:57 ]
    Не встати


    Незакінчена епістола...
    Грім ударив, наче істина,
    Час ударив - я не вистояв,
    Впав на зорану ріллю.

    Поруч побратими-воїни,
    Лики вичорнено зорями,
    Перешіптуються з мойрами
    Про сумний зі смертю шлюб.

    А навпроти - небо сонячне,
    ПонеслИ до нього поночі,
    Крізь рідню мою безпомічну
    Та похилені чуби.

    Піді мною - поле з мінами,
    Кров'ю береги обпінені,
    Весни, вимучені зимами,
    Мрії світло-голубі.

    Думав, як помру - полегшає,
    Рай ловити буду вершами,
    Юних гурій під одежами...
    Помиливсь - і тут дими,

    Чути гуркіт, видно сполохи,
    Хмари пахнуть болем, порохом.
    Та мені до бою з ворогом
    Вже не стати із труни.

    25.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  3. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2020.02.24 15:15 ]
    Бургомістр починає нараду...

    Бургомістр починає нараду з переліку вад.
    Він бурмоче про сором – і склянка тремтить у руці.
    Промовляє подяку тому,
    хто його лікував;
    проклинає того,
    хто слідкує за ним у приціл.

    Новинарня вирує.
    Вже місяць не спить головред:
    насувається сутінь
    (цькування, роздрай і локаут).
    А здавалось, він мислив
    на кілька ходів наперед
    і просив кого треба,
    щоб труднощі не виникали.

    ...На вулкані пожити –
    одна із можливих розваг.
    Розуміти б, кому продаватимеш
    залишки магми.
    Відлітають на південь
    птахи та зухвалі комахи.
    Обіцяють вернутись. Але не раніше Різдва...
    (В бургомістрові сни
    напросилось багато чого:
    тут оголені кралі
    й високі духовні пориви.
    То з’ясовує, хто його пращур – чи гун, а чи гот;
    то, немов простолюдин, прямує до ринку по рибу...).

    А рука все тремтить, обіймаючи повний гранчак,
    чи звичайна у ньому вода, чи підсилена спиртом.
    А того, хто слідкує в приціл, ця дрібниця не спинить:
    в боязких і відважних не раз і не двічі влучав.

    І спіймають стрільця.
    І, напевне, відбудеться суд.
    І призначать на вільну посаду
    когось молодого.
    Та здається, й йому
    керувати лишилось недовго,
    бо уже і новим виконавцям
    завдаток несуть.


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (2)


  4. Олександр Сушко - [ 2020.02.24 09:10 ]
    Правда


    Читач від насолоди крекче "Ах!"
    (терзало недаремно ніч натхнення).
    Он там - пейзаж в рожевих кольорах,
    А ось - любов, солодка як варення.

    Невже цей мед вподобуєш і ти,
    Збираєш поміж строф солодку піну?
    Доллю у барви сірий наратив
    Та істину вжену ножем у спину.

    У світ несправжній поринаєш ти,
    Ерзац життя, чуттів ефемериди.
    Твій син утік із фронту, дезертир,
    А чоловік лигає оковиту.

    Не розвернути яв цю навпаки,
    А час іде, в ніщо спливають миті.
    Безцільно цвиндриш золоті роки
    Відпущені на те, аби творити.

    Я сам такий - титан з тупим мечем,
    Ховаюся за спинами героїв.
    Гурт зрадників набився у ковчег -
    За ворогом пустельне поле бою.

    Одвіку у ціні м'яка олжа,
    На правді - в квіточках пістряве дрантя.
    Та мій талант-нездара забажав
    Будити Словом демона прокляття.

    24.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.24 01:50 ]
    Чари мольфара
    А вечір тихо морщив лоба,
    В ріденьких складочках між хмар.
    Зими розвіялась подоба
    Мов сивий чаклував мольфар.

    Так не хотілося морозу
    І ожеледиці в льодах…
    Лише з трояндою – мімозу
    Й тепла – в закоханих очах.

    Так не хотілось бачить кригу
    І посковзнутися на ній…
    Лиш мріялось про дрібку снігу
    В температурі плюсовій…

    І так бажалось в умліванні,
    В обіймах ніжності її
    Вдихати пахощі весняні
    І чути дзюркіт ручаїв.

    Щоб став такий медитативний
    І заспокійливий цей звук…
    Й перетворив на перли – іній,
    Коханій їх поклав до рук.

    О почаклуй мені, мольфаре,
    І поведи у віщі сни…
    Даруй божествені ці чари
    І царство вічної весни.

    23 лютого 7529 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  6. Володимир Ляшкевич - [ 2020.02.23 21:50 ]
    Там, де ховаються далі
    Видихів наших атоми, наче птахи в повітрі.
    і перед ними далечі - вільні, пастельні, світлі.
    Що їм тепер легені, крові гарячі ріки,
    жили, сердець пориви, мудро-важкі повіки?

    Видихів наших виливи хмарам подібні, хвилі,
    човникам під вітрилами, що не плисти не в силі,
    висльоті втоми, суму, перехлину ілюзій,
    згадкам, які в розгадках, наче безсоння в блюзі.

    Непотамовні видихи у течії ефіру
    обрисами підсвічені лишеного допіру:
    лінії, струни, треми - ще однієї крові,
    та вже без тяжі форми і догоджання мові.

    Видихи наші звільнені - більше ніколи знову! -
    не затремтять у відчаї, і на догоду слову,
    пущеному стрілою, не затріпочуть ціллю,
    мрією, що потанула в розсуду божевіллю.

    Схожі на злети ангелів, і розпростерті крила,
    о, де все починається, звідки душа і снила, -
    видихи наші, подихи, в просторі голубому,
    наче отам продовження й далі лише додому.


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (6)


  7. Тетяна Левицька - [ 2020.02.23 17:57 ]
    Метелики
    Без тебе дні журливі у мінорі,
    з тобою день - казкова дивина.
    Гортаю сторінки своєї долі -
    дурману опалима купина.

    Приймала за любов і погляд хтивий,
    і божевілля пристрасті, утім,
    лише тепер я відчуваю, милий,
    як солодко у щасті золотім

    знов пурхати, пірнати у смарагди -
    грайливої веселки кольори,
    усотувати втіхи зорепади
    із пазухи травневої пори.

    Наповнювати вільхою легені,
    сердечка щемні - подихом ночей.
    В палітрі голубій, м'ятно зеленій
    плескатися у озері очей.

    І володіти всесвітом  твоєї
    душі, метелику яскравий мій.
    Ми два крила планети однієї
    у чашечці тюльпанових надій.

    23.02.2020р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (6)


  8. Микола Соболь - [ 2020.02.22 09:44 ]
    Зі шкільної практики
    Хворіє вчитель (в будь-якому віці).
    Не має коштів зупинити рак.
    Колеги, звісно, скинуть по копійці
    Без допомоги у житті ніяк.

    Хіба чинуші до проблем насушних?
    Ну захворів, це ж не його вина.
    Знецінюються нині людські душі.
    А чи були в ціні? Ніхто не зна.

    Згасає вчитель, як зоря у небі.
    Чи хто згадає, чи помітить хто?
    Державі хворі та старі не треба
    Таке воно сучасності єство.
    20.02.20р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Тетяна Левицька - [ 2020.02.20 15:37 ]
    Бог не прощає смертної вини
    Війна скінчиться, вбивце, у полон
    здасися, не радій що снайпер схибив.
    У кожного є свій армагеддон,
    здеруть і шкіру, як луску із риби.

    Розплата, супостате, б'є в набат,
    настане черга скинути забрало.
    На цвинтарі - прокляття, сльози втрат ,
    для домовин нових погостів мало.

    Бог не прощає смертної вини,
    вже гільйотину буревій полоще.
    Твій прийде час знімати ордени,
    ковтати хлипи каяття на площі.

    Кривавої душі, страховище війни
    не вдасться оправдати  в потойбіччі.
    За Україну ти воістину
    горітимеш в геєні пекла вічно.
    Бог не прощає смертної вини!

    18.02.2020р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (3)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.19 02:46 ]
    Весна кохання
    Днів осінніх, днів печальних
    Загубилися сліди.
    До моєї спочивальні
    Ти усміхнена прийди.

    І вростай у мене зрана,
    Ніби квітка золота.
    Хай розтуляться, мов рана,
    Чарівні твої вуста.

    Упаде краплина лунко,
    Мов німа сльоза розлук.
    Тятивою поцілунку –
    Твій і мій розтягне лук.

    Ерогенна зона шиї -
    Танець губ мого тепла.
    І серця обох прошиє
    Враз Амурова стріла.

    Сила пристрасного Бога –
    Нас в одне зіллє вона.
    Зрине в ніч солодкий стогін,
    Щастям виповнить до дна.

    Шаленітиме до рання
    Той вогонь, де квітне все…
    Йде весна, весна кохання
    І жагу у світ несе.

    18 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  11. Аліна Майстер - [ 2020.02.18 20:16 ]
    Мы будем думать о своем - О мимолетном, неизбежном...
    Мы будем думать о своем -
    О мимолетном, неизбежном.
    А мимо пронесется мир
    И упоительный, и нежный.
    И страшный, буйный, как сирень.
    Но в чьем-то смехе, чьем-то крике
    Предстанет вдруг такой великий
    И невозможный Судный день.
    И все, что мы хранили молча,
    Что нас терзало по ночам
    Предстанет перед Божьей Сенью,
    К Его сияющим очам.


    Переклад

    Ми загадаєм щось своє,
    Щось швидкоплинне та не грішне.
    А повз, дивись, несеться світ,
    Цей вічний світ, п'янкий і ніжний.
    І страшний, буйний, як бузок.
    Допоки в чиємусь сміху, крику
    Предстане день -
    Такий великий і неможливий –
    Судний день.
    І зрозумієш: таємниці, ті,
    Що сховав, про що змовчав,
    Поставиш раптом перед Богом,
    Відкриєш все його очам.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  12. Тетяна Левицька - [ 2020.02.17 08:59 ]
    Я тебе люблю
    Ішла до тебе все життя крізь сон,
    пустельну спеку, зливу, хуртовину,
    щоб мрію відшукати голубину
    із пліч огуди скинути хітон,
    серцями тріпотіти в унісон.

    На станції осіньої пори,
    в казкову таїну білет придбала.
    На денці кришталевого бокала
    перлина щастя ніжністю зорить,
    пригублюю і котиться з гори

    у озеро душі, блаженства чар,
    шампанським піниться, шумить у скронях.
    Перед очима миготять вагони...
    вантажиться дорожній інвентар.
    Колеса  стукотять... Orevoir*!

    Мій потяг відправляється і я
    рушаю в подорож завдовжки в рОки.
    Де править всесвітом  її високість -
    Любов!  Де хвилі срібна течія
    плекає на губах твоє ім'я.

    Малиновий букетик хризантем,
    за обрієм незвідане, незнане.
    До тебе ніби вперше і останнє
    на крилах мчу в омріяний едем.
    Люблю... люблю...
    je t'aime...je t'aime, je t'aime...**.

    оrevoir* - допобачення!
    je t'aime** -  я люблю тебе

    16.02.2020р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (6)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.16 23:55 ]
    Хміль кохання
    З вишини золоті волоконечка
    Дивне плетиво казки несуть!
    Моя квіточко, ясочко, сонечко –
    Це кохання омріяна суть.

    Долі усміх сія злотозливою…
    Ми пірнаємо в цю течію.
    І стаєш ти зі мною щасливою,
    Я з тобою щасливим стаю.

    Мов до Бога Ярила це звернення -
    У високі захмарні світи…
    Моя зіронько, рибонько, серденько,
    Ти любов`ю життя освіти.

    Чудо щастя побачимо де іще,
    За яке нам віддать можна все?
    Поцілунки, обійми і пестощі –
    Хміль кохання до раю несе!

    16 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020).


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  14. Мессір Лукас - [ 2020.02.16 19:18 ]
    Кохання піїта
    Ці очі – келихи абсенту,
    Зелений колір.. саме те!
    Мене захоплює дощенту
    Троянда в рюшах декольте,

    Свавільні локони і вії,
    Грайливий сміх, тонка печаль,
    Я їх приборкаю, розвію,
    Торкнувшись Вашого плеча.

    А далі.. далі.. далі буде..
    Довіртеся, благаю Вас!
    Важке похмілля, сірий будень,
    І квітка, що об’їв Пегас.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (6)


  15. Ірина Білінська - [ 2020.02.15 14:12 ]
    Нарікаються ночі безсонними...
    Нарікаються ночі безсонними...
    Котяться небом дні...
    В серці осені - жовтії соняхи
    Перший стрічають сніг...
    Крилами білими, огортаючи -
    Доля наперегін...
    Будь мені небом непроминаючим,
    Де не існує стін...
    Будь мені сонцем, безмежжям космосу,
    Ніби, сам Бог велів...
    Крутиться Всесвіт великим колесом -
    В ньому не чути слів...





    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.38)
    Коментарі: (1)


  16. Сергій Губерначук - [ 2020.02.13 09:50 ]
    Аморальний вчинок
    І було світло в усьому домі,
    на всіх поверхах світло сяяло.
    І курив неформал ментолове зілля
    під буквальною назвою "DORAL",
    у своєму томливому закутку
    з підвіконням,
    з шибка́ми, продертими в ніч,
    й орнаментами настінними,
    кожного дня постійними.

    Грала музика в ма́зі,
    конкретно сучасна музика,
    з вібраціями –
    голосовими –
    з перкусіями,
    і фантазії подавали голові
    уроки проституції;
    літали дівки голобокі,
    з’являлися монстри тисячоокі;
    акти статеві
    в новій соціальній формації
    захоплювали хлопця
    сяйвом
    анімаційної прострації...
    Він дзвенів,
    немов телефон,
    і приймав стресовними руками
    пітне тіло як еталон.

    І вибило світло в одному під’їзді,
    по всім стояку,
    у великім будинку,
    по цілому місту.
    Вибило!
    Вибило музику,
    вибило анімацію,
    проституцію вибило і конфіґурацію...
    стін, підвіконня, запиленого кактусу,
    і тіла тремтливого
    від приголосу до анусу.
    Лишалася, що?
    Не-ві-до-мість.
    Підкралася, хто?
    Не-при-то-мність.

    І став неформал – формально нормальним,
    а ґіґантський анклав –
    з-за межі́ стратосфер –
    нічим не визначальним.
    І сигаретна жарина!
    набула якостей комети, –
    як єдине світило!
    падала з висоти планети,
    через підвіконня, шибку, асфальт і маґму
    розтинала астральним кінцем
    космічну діафраґму...

    А вас сповістили про вчинок неформала,
    коли мама за нього в міліції
    гроші виймала?

    20 жовтня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (1) | ""Переді мною…", стор. 47–49"


  17. Микола Соболь - [ 2020.02.13 05:39 ]
    Остання зимова ніч
    Кохання огорну диха́нням,
    Наллю горнятко суасепу*
    На вулиці така халепа,
    Заходиться зима ячанням.

    І вітер біле покривало
    Не розстеляє, а зриває.
    Угамувати б їх розмаєм.
    Та їм все мало, мало, мало…

    У шибку б’ється люта хуга,
    Тріщить довкола все, трясеться,
    Аж кригою вкриває серце,
    Як виє буря-волоцюга.

    Ця ніч зими була остання.
    Нам затишно на підвіконні.
    Ми бачили гривастих коней,
    Яких мороз впрягав у сани.
    07.02.20р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.13 01:37 ]
    Підбадьорливе
    Не ревнуй до кожної спідниці…
    Хай пускають «бісики» з-під вій,
    Хоч і гопки скачуть молодиці –
    Я тепер навіки тільки твій.

    Не ревнуй… Мої козацькі вуса –
    Наче ті антени у кота –
    Реагують на одну спокусу…
    Це - твої розтулені вуста!

    Подивися на своє обличчя –
    В захваті німіє і трава!!!
    То хіба такій красуні личить
    Ревнувать «царицю» із хліва?!

    Ти не відаєш своєї сили,
    Перед нею впасти хочу ниць.
    Жодна, ні, мене так не любила
    З тих пихатих пещених телиць.

    Я лише радію, люба, з того –
    І у свідки кличу небеса,
    Що дарунок в мене є – від Бога! –
    Ти – тілесна й внутрішня краса!!!

    12-13 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  19. Олександр Панін - [ 2020.02.12 22:09 ]
    Дві самотності

    Зла самотність,

    зла самотність,

    зла самотність

    Гризла,

    гризла,

    та догризти не змогла,

    Роздумів самотніх

    Хороводність…

    Сподівання

    хоч на дещицю

    тепла…


    Дві самотності

    в єдине

    не зіллються,

    Два уламки

    ціле

    не складуть,

    Два шматки граніту

    марно б’ються,

    Іскри

    темну

    не освітять

    путь…


    Сподіватись –

    лячно

    дуже-дуже,

    Пам’ять болю,

    опіки життя..,

    Невблаганний

    досвід

    круком кружить:

    Все у світі –

    Прах

    і небуття.


    Чи життя існує,

    чи триває,

    Як розлучення

    на серце

    упаде,

    Серденько у сумнівах

    страждає:

    «Де ж моя ти доле,

    де ти,

    де!?»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  20. Володимир Бойко - [ 2020.02.12 19:20 ]
    Смітник
    Я б’юсь, мов риба, кинута на сушу.
    Не вирвавшись, затерп у горлі крик:
    «Навіщо ви мені плюєте в душу?
    Вона і так нагадує смітник!»

    В ній шрами від чобіт колишніх друзів,
    І вм’ятини від каблуків повій,
    Уривки пошматованих ілюзій,
    Уламки понівечених надій.

    І зліва, й справа сиплються удари,
    Та я уже в нокауті давно.
    Мовчить душа – знеструнена гітара,
    Я відіграв життя, як роль в кіно.

    Прекрасний світ, та тільки не для мене,
    Яскраве сонце, але я в тіні.
    Навколо все квітуче і зелене,
    Я ж сохну й жовкну, зрубаний на пні.

    1979-2020


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (2)


  21. Уляна Світанко - [ 2020.02.12 15:06 ]
    Близькість
    Ми бранці обставин,
    Заручники часу,
    По кліточці бавиш...
    Спиняєшся...
    Вчасно...
    Додолу білизна,
    За вітром сумління,
    Усе так приблизно,
    Занадто ти близько,
    За ласкою близькість,
    Усе за повір’ям.
    А завтра любовно
    Залишиш опівдні
    Самотню (умовно).
    Далекий, мій рідний,
    Проріс ти наскрізно
    До стону, до скону,
    Занадто ти близько,
    За ласкою близькість,
    Усе так приблизно...
    Ми поза законом.

    10.02.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (2)


  22. Ірина Людвенко - [ 2020.02.10 23:59 ]
    Тобі
    Минає час. Заплутались у вітті
    Чи відголосся, чи забуті сни.
    Мені здається - я іще у літі!
    А бабиної повно сивини...
    Не озираюсь я, прямую далі.
    До зльоту, до останнього "бувай!"
    Колись ти дарував мені конвалії,
    А нині перетнув зимовий край...
    Мені до тебе - бігти-недобігти.
    А часу тінь лише крилом змахне,
    І там, де простір змінює орбіти,
    І ти вже дочекаєшся мене.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  23. Микола Соболь - [ 2020.02.10 04:59 ]
    Сила слова і любові
    Словом пробуди молитву,
    Молитвою – серце, серцем – любов.
    Без любові не виграєш битви,
    Не зречешся буденних оков.

    Кажуть: «Не хлібом єдиним…»
    Де віра у Господа пророста
    Надважливо нести людині
    Божу любов із уст у вуста.

    Чи увіруєш у чудо?
    Ніщо не збудеться раптово.
    Бо на кожного є свій Іуда.
    Але спочатку бути слову!
    05.02.20р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Гренуіль де Маре - [ 2020.02.09 16:53 ]
    Передзимове
    Знов поранки, підранки, поребрики, ламані ребра…
    Рідна кров — маячня, рідних душ — як в посуху води.
    Листопадні жар-птиці пожухли, збрелися до тебе:
    Защепни од них двері, принишкни, мовчи лиш та диш.

    А стерня вже не коле — ріллею скалічене поле
    Узялось мерзлим груддям, а грудень он прийде за мить;
    Сонце в ятір посадки спіймалось, недуже та кволе,
    За крайнебо не скотиться — так між осик і згорить.

    Об шипшинову радість до крові поколоті пучки,
    Хміль посох, не хмелить — обвиває, до горла повзе;
    Жмут ожинових паростей душиться сміхом безгучно,
    Бо хіба ж то не смішно — пташини безкрилої злет…


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (7)


  25. Марія Дем'янюк - [ 2020.02.09 13:30 ]
    Тролейбусик
    Жовтий гарний слимачок
    По дорозі їде,
    І везе додому він
    Мене і сусіда.

    Ще багато пасажирів
    Їдуть до домівки,
    Гарні ріжки в слимачка -
    Окраса голівки.

    Жовтий-жовтий слимачок
    Оселився в місті,
    І чекають всі його
    Й тупцяють на місці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (4)


  26. Олександр Панін - [ 2020.02.09 11:26 ]
    Хорти розлуки

    1 частина


    Як скавучать хорти розлуки,

    Полюють нас!

    Круки терзають наші руки –

    Обіймам – зась!


    Як ріжуть зашморги зневіри -

    Помри, любов!

    На ніжній, на сріблястій шкірі -

    Брунатна кров!


    Цькування люто серце крає,

    Не серце – дерть*!

    Злий натовп заздрістю стікає,

    Коханню – смерть!

    ............................


    І душі і тіла – потьмарені,

    Свинець в очах,

    Любові квіти занехаяні,

    Кохання - прах…


    -


    *Борошно грубого млива,

    тут – порох подертого серця…


    2 частина


    Нас не зловити

    Неситим злим хортам розлуки,

    Обіймам – жити,

    Круків задушать наші руки!



    ..............................


    Любов Свята,

    Зруйнує зашморги, окови,

    Кров золота,

    Не буде темною ніколи.


    Любов - Стожар

    Хай серце зціленням золотить,

    Кохання Жар

    Лють натовпу, мов сніг, розтопить.


    Кохання Цвіт

    Відроджує Любов і Квіти…


    Очей привіт…

    Тіла і душі будуть жити


    2015 рік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.09 09:27 ]
    Полікую любов`ю
    Полікую любов`ю тебе я,
    Хворі стебла твої напою.
    Щоби квітла, немов Лорелея,
    У розкішнім веснянім гаю.

    Полікую любов`ю тебе я,
    Рожевітимуть щічки крізь сон.
    Щоб щаслива була, як Медея,
    Як уперше прилинув Ясон.*

    Полікую любов`ю… І може
    Мед цілунків огорне вуста.
    І прокинешся свіжа і гожа,
    Наче сонця коса золота.

    Полікую любов`ю так ніжно,
    Заберу всі недуги твої.
    Ти, красуне моя, дивовижна!
    Й заспівають нам знов солов`ї!

    Полікую любов`ю тебе я,
    Хай випалює слабкість вогонь –
    Сила духу свята Прометея,
    Що здоров`я ллє людству з долонь!

    9 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (10)


  28. Ірина Залюбовська - [ 2020.02.09 09:11 ]
    Зимова сага
    Ні, не співається. Чорно-сріблястий дракар¹
    Сяє на березі наново смоленим днищем.
    Небо, обтяжене снігом, схиляється нижче.
    Трусять валькірії² пух з переповнених хмар, –

    Фрайї³ перин: замикають у білому колі, –
    В білому коконі – фйорду⁴ круті береги.
    Вирватись зараз з полону немає снаги,
    Та і не хочеться: тепло і їжі доволі.

    Скальде⁵, спочинь. Тут у тебе не просять пісень.
    Не вимагають щовечора іншої віси⁶…
    Білим мереживом інею Імір⁷ завісив
    Крихітні вікна занесених снігом осель.

    Жінка русява в розкішно розшитім вбранні
    Вправно латає пошарпане штормом вітрило.
    Зблискує голка. І наче й жадана і мила,
    А не співається. Їй не потрібні пісні.

    Їй не потрібно нічого. «Аби тільки жив.
    Разом здолаємо злої зими заметілі, –
    Мовила, – я тобі вишию квітку на білім
    Парусі – з тих берегів, до яких не доплив.

    Схожу на сонце. Хай світить в далеких світах
    Світлом пісень, що мені заспівати не в змозі».
    Прийде весна – і на волю повернеться птах:
    Лебедем в літо по Нйорда⁸ веселій дорозі

    Срібний дракар прокладе у Незвідане путь,
    Зникне за обрієм. Жінка впаде. І віднині
    Не підведеться. А сагу про Скальда й Майстриню
    Інші складуть.
    Сагу про Інгвара Скальда та Інгерд Майстриню
    Інші складуть.

    1 – корабель-дракон, човен вікінгів; 2 – ті, що забирають загиблих, небесні діви-войовниці; 3 – богиня кохання, сексу, шлюбу в скандинавів; 4 – вузька морська протока; 5 – поет-співець; 6 – алегорична пісня; 7 – дух морозу; 8 – дух моря.




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.48) | "Майстерень" 5.75 (5.56)
    Коментарі: (11)


  29. Надія Тарасюк - [ 2020.02.07 09:59 ]
    * * *
    Пензлик по шибі –
    тихо…
    Як мітку, ―
    стильний мороз
    вирисовує
    квітку.
    Шибка була
    так ображено-гола…
    Шубка-обновка,
    усмішка спроквола!
    А як зненацька
    її залоскочеш,
    подихом теплим,
    до болю урочим,―
    вся без останку
    розтане
    в умільця:
    попід вікном —
    снігу
    кришиво-тільце.

    (2010)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  30. Тетяна Левицька - [ 2020.02.04 15:06 ]
    Брудна порада
    Бабця плаче, що нема
    чим за газ платити.
    її пенсії - катма,
    як надалі жити?
    Депутат про ДніпроГЕС,
    знов лапшу на вуха.
    Радить бабці: "В тебе пес
    у дворі, тож слухай.
    Продавай Дружка, й сплати
    всі борги державі".
    Каже бабця : "То купи,
    він сліпий, кульгавий.
    Бо водила на село
    думала продати,
    люди кажуть, що було -
    винесли із хати
    за опалення і газ
    і гарячу воду.
    Щоб напав собачий сказ
    на катів народу!
    Знаємо таких давно,
    що  лиш травлять байки.
    Хай своє продасть лайно
    і своєї лайки!"
    04.02.2020р.




    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  31. Олександр Сушко - [ 2020.02.04 14:47 ]
    Не винен...
    І мир - не мир, і щастя ненадійне,
    В пітьмі блукаю між мінорних нот.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім гранати зраднику в вікно.

    Цієї ночі попрощався з сином,
    Могильний горб у плетених вінках...
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім вогню підступним землякам.

    Та краще б замість нього я загинув!
    Так ні - його штовхнули на убій.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім прокляття Богу і собі.

    Полон мене убив наполовину,
    Від богю і знущання з'їхпв дах.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім ножа кацапові у пах.

    На фронт вернувся. Сію поле мінне -
    На битий шлях, під церкву, на стежу.
    Спаситель в плечі: - Україні винен...
    Нести хреста давай допоможу.

    03.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  32. Олександр Панін - [ 2020.02.03 15:22 ]
    Пісня панночки

    Чому весь час малюєш кола?

    Спинись, Хома!

    Я не знайду тебе ніколи,

    Усе дарма!


    Мене затягує примара

    В гріховний вир,

    Долати злої відьми чари

    Бракує сил.


    Ти чуєш, як скрегочуть крила,

    Бурсаче мій.

    Нагряне враз нечиста сила

    І прийде Вій!


    Магічне коло подолають,

    Куди втечеш?

    Чаклунка тіло забирає,

    Я згину теж!


    Благаю, допусти до себе,

    Бо час летить,

    І може нас врятує Небо

    В останню мить!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Прокоментувати:


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.02 21:28 ]
    Доньці Ярині,
    О доню люба, на кліща
    Ти не зважай обмову.
    І що є сили захищай
    Свій край і рідну мову.

    Вкусила Брагаря оса,
    Він – гицель епатажний.
    Він радив продавати пса,
    Бо сам є пес продажний.

    Вони працюють за «бабло»,
    Це кожен розуміє.
    Розворушила ти кубло
    Гадюк – зелених зміїв.

    Народ їм голови знесе,
    Ти ж будь між змієловів.
    Вони прийшли забрати все –
    Добро і землю й мову.

    Їх підлості – немає меж,
    Роз`ятрювати рани.
    За Україну вмер, авжеж,
    Микола твій коханий.

    Брехня навколо вироста –
    Оцей піар на крові.
    Але твоя борня – свята
    В святій своїй любові.

    Їх мишача возня – це гидь,
    Стає від неї смішно.
    Не бійся вмерти. Бійся жить
    Неправедно і грішно.

    Нехай в бою не стане нас,
    Дивімось в світле завтра –
    Все на місця розставить час,
    І де брехня, де правда!

    2 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  34. Адель Станіславська - [ 2020.02.01 19:07 ]
    Ти думаєш можна
    Ти думаєш можна засіяти порожнечу?..
    Отим що і добре, і світле, і помічне?..
    Лягає утома на руки, обличчя, плечі...
    Ще півень не піяв - зрікайся заки'м пічне.

    Бо нащо се робиш?.. Що пустка - то пустка й годі.
    Коріння не пустить, не вигонить Бог стебло...
    На днищі бездоння, в самому-самому споді
    безгрунтя для зе'рна, аби воно проросло...

    Ти думаєш можна... І сієш, у прірву сієш.
    Тебе бо навчили (се благе і аж святе!),
    що гірше від смерти - утоми гірка недія...
    Та гірше невіри - повірити в щось не те...

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (4)


  35. Надія Тарасюк - [ 2020.02.01 19:35 ]
    * * *
    Сумую. А вітер плаче…
    Чи так і тобі болить?
    Чи сниться крилом, юначе,
    сміливо-зефірна мить?
    Де сніг загубив підбори,
    журливо прядуть дощі.
    Мовчу… Це душа говорить, —
    не спиться зимі вночі.
    Світанок утре обличчя —
    обвітрених слів жалі.
    Де сміх і сльоза граничать,
    гукають вози волів…
    Намріяла тишу значень,
    топталась в густій пітьмі.
    Смуткую. Зима ледача.
    Чи вділиш яси мені?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  36. Оксана Логоша - [ 2020.01.31 20:49 ]
    Баба
    Долоні у баби ,як поле ,порізані плугом.
    Як поле-болять і пахнуть сирою ріллею.
    О доле! О доле!Зриває вікониці хуга
    І баба завмерла у хаті сумною стернею.

    Уже й не згадає якої весни їй чекати-
    Така довга стежка.А поряд одні явори
    Скриплять, мов завіси,схилившись на топтану хату.
    І сварять сучкАми:" Ти ж,бабо,гляди не помри..."

    А та усе водить по репанцях плутану думку.
    У грубці полінце-нап*ється з калиною чаю.
    Про неї говорять по різному-відьма,чаклунка.
    А баба,поближче до Паски,зібралась до Раю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  37. Віктор Кучерук - [ 2020.01.31 17:02 ]
    * * *
    І в недалекому учора,
    І в призабутому колись, –
    Вбирав у себе жадним зором,
    Мінливу й сталу, мрійну вись.
    Або занурювався радо,
    Неначе в полудень у тінь, –
    То у хмарин пухкі принади,
    То в неосяжну вічно синь.
    Та над усе, опісля зливи,
    Любив дивитися на те,
    Як різнобарвно і манливо
    Вогнями райдуга цвіте.
    Завжди красива і звичайна,
    І повна юного тепла, –
    Вона від мене мала тайну,
    Котру відкрити не змогла…
    30.01.20


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  38. Оксана Логоша - [ 2020.01.26 13:09 ]
    Січневе
    ХатИ сопуть теплом у димарі.
    До неба простягаються хиткими
    До віку мріями. А там,десь у горІ,
    Так свято пахне молоком і тмином.
    І солодко січневим небесам,
    І солоно,і гірко,і прозоро
    Від видива,що гасне й воскреса
    У будь-яку людську життєву пору.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  39. Надія Тарасюк - [ 2020.01.26 10:03 ]
    * * *
    Потяг тихо вистукує ритм.
    У запиленій шибі вікна
    Ніч біжить, доганяючи дня,
    День щодуху махнув і за мить
    Залосніла за ним колія.
    Потяг тихо вистукує ритм...
    І біжать часоносці невлад,
    Застогнав і погас циферблат,
    Розтоптавши крихкий манускрипт,
    Й спопеліла сліпуча зоря.

    ...Потяг знову вистукує ритм,
    Тільки ніч не женеться за днем,
    День не гонить хвилини конем.
    Просто ми тут уже не живем.
    Просто ми тут уже не живем...

    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (5)


  40. Ніна Виноградська - [ 2020.01.26 10:48 ]
    Гроші


    1.

    Він - мовчазний, надійний, наче скеля,
    Вона – пуста, неначе мильна булька.
    У нього справ щоденно – аж до стелі,
    А їй – масаж, і сауна, і гульки.

    Він – все у дім, вона – завжди із дому.
    Для діток – няня, робітниця в хаті.
    І для рідні і для усіх знайомих –
    Вони щасливі, бо вони багаті.

    Він вечорами пропадає в клубі,
    Вона вино потягує охоче.
    Спитайте в нього – чи щасливий в шлюбі,
    Він відведе убік вразливі очі.

    2.

    Колись його навчали батько й мати,
    Що хліб ростити тяжко на землі.
    І син навчився добре працювати,
    А вже зростають паростки малі.

    Він одружився на великих грошах,
    Розумний – зять, нікчемний – чоловік.
    І заздрить друзям, де жінки хороші,
    Бо сам себе на нелюбов прирік.

    Життя промчало нібито година,
    Він відростив округле черевце.
    Чиюсь любов купує на хвилини,
    Де совість відверта своє лице.

    Дружина теж в коханні многолика,
    Для нього – лиш об’їдки на столі.
    Він річ її, його противна пика
    У неї викликає думи злі.

    Отак і проживають в нелюбові,
    Із ненавистю хліб для діток теж.
    І він колись для доньки в чорній змові
    Прикупить зятя без любовних меж.


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (2)


  41. Галина Сливка - [ 2020.01.26 08:26 ]
    ***
    Зачиняючи двері журбі,
    Міццю в небо задивлених стебел
    Я заплутаюся у тобі,
    З неможливістю жити без тебе.
    У обіймах долонь, крізь віки,
    Зберегла у собі, як обнову,
    Тайну світу на відстань руки,
    Древню силу піднятися знову.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (2)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2020.01.26 03:16 ]
    Метаморфози сучасної зими або біла ніч у Києві
    Світлячки, як манливі принади,
    Розлились між гілля вусібіч…
    Ув обійми принишклого саду
    Опустилась, як сон, біла ніч.

    Мов потоками світлого лою
    Розтеклась по алеях зима.
    Насміхалась вона над імлою,
    Від якої вже й сліду нема.

    Витинанки-будинки… Квадрати
    Вікон світяться, чується сміх…
    Поцілунками хтось лоскотати
    Буде шиї коханих своїх.

    Це любов розтопила вже й кригу,
    І на серці в зими відлягло…
    Замість холоду лютого й снігу –
    Біла нічка дарує тепло.

    25 січня 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  43. Ірина Білінська - [ 2020.01.25 11:40 ]
    Планета імені Тебе
    Я на планеті імені Тебе.
    Вона - жива.
    Усе про мене знає.
    Вона -
    мій анексований Тибет,
    який мене до Мене повертає...

    Я тут - своя.
    І тут усе - моє.
    Нехай, вона мені і не належить...
    Але планета ця
    була і є,
    і буде там,
    де я у ній - Безмежжям...

    Вона у мені,
    з нею ми - ОДНЕ -
    не вигорить,
    не промине,
    не згасне...

    Твоя планета імені Мене
    таки жива.
    О, як же це прекрасно!




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  44. Тетяна Левицька - [ 2020.01.24 07:12 ]
    Лелека
    У блакиті лелека білий
    світлу стежку шукає в рай.
    Наболіло і відболіло.
    На все воля... Нехай, нехай.

    В низині мапа долі степом,
    річка злетів, багно падінь,
    сітка чорних доріг. Лелекам -
    уготована голубінь.

    Птах занурюється в нетлінно
    льоноцвітно- безмежну шаль.
    Пахне зливою вітром, сіном,
    синьоока його душа.

    Що тілесне - вода і простір
    з плоті сонця, землі, роси.
    Для пір'їни Бог на погості
    не встановлює терези.

    Та пташина душа у висі
    розчинилася за селом.
    В серці помисли, мрії чисті,
    ніби янгол майнув крилом.

    Над землею летить хуртеча
    білосніжного пір'я цвіт.
    Безгріховна душа лелеча
    огортає любов'ю світ.

    У блакиті лелека білий
    світлу стежку шукає в рай.
    Наболіло і відболіло.
    На все воля... Літай, літай!
    2017 - 2019р


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  45. Королева Гір - [ 2020.01.23 21:35 ]
    Ланцюг
    Візьмемося за руки знову всі,
    Живий ланцюг утворимо із вами.
    Він в кожного вкраїнця у душі,
    Хоч всі йдемо ми різними шляхами.

    З’єднаємо два береги Дніпра,
    З’єднаємо в душі, не лиш руками,
    Погляне Володимира гора,
    На лівий берег дивиться віками.

    Живий ланцюг…яка ж бо це краса!
    Він дуже цінний, дуже він коштовний.
    До нас благословенні Небеса…
    Живемо в Україні ми Соборній.

    Думками ще б зробить такий ланцюг,
    З’єднати б українців воєдино,
    Щоб в душах не було страшних яруг,
    Й гнилою не була щоб серцевина.

    22.01.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (6)


  46. Сергій Губерначук - [ 2020.01.23 14:04 ]
    У духовному спостереженні
    Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
    Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
    Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
    і ти́шею тиш заговорить космічна краса!

    ~ 2005 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 12"


  47. Олександр Сушко - [ 2020.01.22 09:37 ]
    Мова
    Нині воюють Словом
    Без вояків і гармат.
    Там, де російська мова -
    Там України нема.

    Там є шансон і водка,
    Кров ручаями тече.
    Пушкін - сяйна обгортка
    Гицля з кремлівським мечем.

    Суне із півночі темінь,
    Лиху кажу: - Не підходь!
    Руни сплітаю священні,
    Водить рукою Господь.

    Снулі говірку ординську
    П'ють, наче свині з калюж.
    Мово свята українська -
    Світло для праведних душ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  48. Матвій Смірнов - [ 2020.01.21 14:30 ]
    Глядач
    Він дивиться на вулицю з вікна
    На самоті із пляшкою вина
    В просторій і неприбраній вітальні
    І вже не знає сам, коли востаннє
    Виходив з дому. За вікном - війна,
    Пожежа тощо, і лише стіна
    Його рятує від вогню і сталі -
    Крихка, непереконлива, скляна.

    Він дивиться як гаснуть ліхтарі
    На площі, як дзьобаті трунарі
    Штовхають віз, запряжений волами,
    Наповнений прозорими тілами,
    І прапор майоріє угорі
    Чорніший чорного. У жодному дворі
    Ні вогника. Позачиняли брами
    І гетто спалено, і бігають щурі.

    Він дивиться, як котяться зірки
    З зеніту у надир, як дим гіркий
    Летить понад бляшаними дахами,
    Як падають підбитими птахами,
    Мов ангели, сріблясті літаки
    Крізь крони лип, ламаючи гілки,
    На землю, вкриту сірими снігами,
    Салюти б’ють зі сторони ріки.

    ...Салюти б’ють, вогні злітають вверх,
    Можливо обстріл, може фейерверк,
    Проте війна, і пошесть, і навала
    Несуть усі ознаки карнавалу -
    Бразильська самба затопила сквер
    (Від little party ще ніхто не вмер),
    Здригається небесне покривало
    В одному ритмі з музикою сфер.

    А він стоїть по декілька годин
    Отак щодня, ковтає жовтий дим
    Від сигарет, і прикладає руку
    І відчуває силу інфразвуку,
    Що лине резонатором скляним
    І там, за цим бар’єром льодяним -
    Чекає смерть, що з`явиться без стуку,
    Й життя, що відбувається не з ним.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (6)


  49. Тетяна Левицька - [ 2020.01.21 05:01 ]
    Сонечку
    Все буде добре, любий, чуєш?
    І навіть краще, ніж колись.
    Мені тебе завжди бракує.
    Погляну в неосяжну вись,
    там сизі голуби літають,
    крильми голублять небозвід.
    Я так далеко, від одчаю
    й так близько до твоїх воріт.
    На роздоріжжі сподівання,
    не на порозі самоти.
    Шлях вкаже Бог і зірка рання,
    що світить зоряно, як  ти!
    17.01.2020р


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  50. Олена Музичук - [ 2020.01.20 09:58 ]
    Щось не так
    Повіває тепло
    Як було восени.
    На осонні – зело.
    Ні зими, ні весни.

    Щось у лісі не те.
    Поздихали вовки.
    Омела не цвіте,
    А лоза – навпаки.

    І не ті кольори,
    І – у голову хміль.
    Насолили майстри –
    Є і рани, і сіль.

    Що собі не роби –
    Ні туди, ні сюди...
    От пірнути б якби
    За обійми біди.

    ****************
    До Йордану сама
    Доливаю води.
    Ополонки нема,
    Щоб упасти туди.

    2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   123