ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.02.21 06:08
Усе життя - це коди і повтори,
До рота ложка носиться щодня.
Поезія рутинна апріорі -
Спитай свого крилатого коня.

Хай істина лежить без комбідреса,
А око тішить правдоньки шкелет:
За тезою крокує антитеза,

Ярослав Чорногуз
2019.02.21 00:19
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.

Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -

Марія Дем'янюк
2019.02.20 21:47
Вода холодна? Крижана?
- Гаряча:
Палючими слізьми
Небесна плаче...
Мороз лютневий.
Мокра одежина.
Та Пломінь Гідності
Палає без упину.

Іван Потьомкін
2019.02.20 20:46
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Кому іще далеко так до вирію,
Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
Не був святим, та й не надміру грішним.
Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
Просив, щоб не поклали у

Сонце Місяць
2019.02.20 17:16
тому що дощ, хтось бо хотів дощу
лети ускрізь, не обертайся, птахо
розвидіти надміру досхочу
усе згадати & забути інше шляхом

вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
мене, сентиментальщино погодня
у перспективі жодних снів егеж

Олександр Сушко
2019.02.20 06:26
І нащо моя дружина поперлася у районне управління за субсидією? Нащо псувала свої нерви, виклянчуючи у мертвонародженого викидня - міністерства соціальної політики - куцу матеріальну допомогу для закупівлі дрівцят на зиму та на електроенергію? Це минулог

Віктор Кучерук
2019.02.20 00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.

Віта Парфенович
2019.02.19 21:56
Я спізнювалася. На годину… Воно ніби-то і не набагато, але таки так. Збиралася прийти вчасно, але як завжди, в останню мить щось збивало. То виснажена готуванням смаколиків для свого коханого, бо він полюбляє різноманіття, а це все сили і час. То апатією

Володимир Бойко
2019.02.19 21:12
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Чи то Вій, чи не Вій –
Ти піди, зрозумій,
Але щось замишляють у Києві.

Зіштовхнулися лижники в Рахові,
Довго з болю стогнали і ахали,

Юрій Сидорів
2019.02.19 16:51
Мистецтво -
Справжнє місце для пера,
А не куточок десь на кладовищі.
І навіть п'єдестал або гора -
Це все не те - нехай вони і вищі.

Так само і для шпателя, різця,
Багра, кувалди, лома чи сокири,

Лариса Пугачук
2019.02.19 12:14
рік. Бєлгород. Марину знаю вже з півтора року. Кілька років тому вона з 23-ти річною донькою перебралася в Бєлгород з Луганської області. Наодинці розмовляє зі мною українською мовою. З почутого від Марини: «В мене в Бєлгороді тітка рідна живе, одинока

Дмитро Куренівець
2019.02.19 11:11
Ця печаль є невимовна,
Біль пекучий не мина.
При столах – стільці порожні:
Моїх друзів вже нема.

Тут від їхніх слів зайнявся
Революції пролог.
Тут співалось їм про «завтра» –

Олександр Сушко
2019.02.19 10:12
Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
А сім'я

Віктор Кучерук
2019.02.19 06:31
Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –
Приходь безбоязно до ранку
В небачені ще мною сни.
Приходь щоніч з-за виднокраю,
Немов зоря, – звіддалеки, –
Куди щоразу посилаю
Я обнадійливі думки.

Сонце Місяць
2019.02.19 03:53
Ця самота є дощовою.
Від моря, над відтінки вечорові,
понад рівнини дальні й ген за овид,
здійметься в небо, що близьке їй, та
впаде із неба врешті на міста.

Дощить кругом у нечіткі години,
де всі провулки досвіту чекають,

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя собі шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та нагло сяйнув об’єктив -- хтось в позі завмер від утіхи,
хтось горе своє поволік -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціп

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л

Лариса Пугачук
2019.02.18 09:21
Бєлгород. 2015 рік. В інтернеті наткнулась на переписку волонтерів, що допомагають біженцям з Донбасу. Вигулькнула стрічка: «Требуется перевезти семью беженцев. Просьба откликнуться, у кого есть машина». Телефоную знайомому, він погоджується допомогти.

Тетяна Левицька
2019.02.18 07:32
Зими набридло помело,
але наснилося село,
стежина біла.
В цукровій пудрі хвойний ліс,
на соснах, тертий сир, кумис -
миттєво з'їла б.
В креманці неба - хмар вершки,
як дотягнутись? Не з руки,

Віктор Кучерук
2019.02.18 06:32
Осяяні місяцем стигнуть сніги,
Пружніють овіяні вітром дерева, –
А я помираю між них від нудьги,
Немов незабруднений лист аркушевий.
Сьогодні немає зігріти кого,
Хитання жіночі повсюди відсутні, –
Розпачливо й тужно гукаю: “Агов!..”,
Та чується вс

Олександр Сушко
2019.02.18 06:06
Зійшла планета із орбіти,
Згоріли залишки добра.
Я хочу ворога убити
Під люті вигуки "Ура'!".

Упав солдат в обійми тиші,
Його очікує труна.
В окопах не потрібні вірші -

Віта Парфенович
2019.02.18 01:00
Я починаю все з нуля…
Хоча земля з -під ніг втікає,
Але себе я обираю,
Бо я у себе – тільки я…

Я починаю. Шкереберть
Летять минулії образи,
Пробачу все, та не відразу,

Шон Маклех
2019.02.18 00:50
Місто, яке живе поночі.
Місто, яке блимає очима ліхтарними
У пітьму вічного вчора.
Тут живуть одні ліхтарники:
За покликанням.
Тут складають пісні променями
Жовтого нічного світла,
Тут несуть світу щовечора,

Володимир Бойко
2019.02.17 20:39
Ранок, неначе кітва,
Пристрасть спинив безжально.
Певно, кінець ловитві,
Певно, віват печалі.

Скрута не пожаліє,
Безвість за душу візьме...
Годі впіймати мрію,

Лариса Пугачук
2019.02.17 16:45
Перетинаючи митницю, завше переходжу на українську мову. Навіть російському водію автобуса на виході кажу: «Дякую». 2015 рік. Харків. Привокзальний супермаркет. Набрала продуктів в дорогу, підійшла до кондитерського відділу. Прошу продавчиню дати «он те

Віктор Кучерук
2019.02.17 14:35
Вушка сміхом залоскочу,
очі - поглядом збентежу,
а вуста твої співочі
поцілую обережно.
І, покірна й соромлива,
в щастя вгорнеш довгу тугу
та радітимеш, як нива
під очікуваним плугом...

Іван Потьомкін
2019.02.17 12:16
Спасибі, доле,
що ноги, руки цілі
і поки що ними владаю,
за світ, що сприймаю
барвою й словом...
"А решта?"
А решта - вагомий додаток,
що зветься так просто -

Олександр Сушко
2019.02.17 11:20
Хіба погано жити у нірвані,
Без звинувачень та прощальних сцен?
Вичерпую до дна себе коханій,
В жазі басок зірвався на фальцет.

В усіх ділах потрібно знати міру,
Робити піст, інакше вхопить шляк.
Але потрапив до Венери в прірву,

Олена Багрянцева
2019.02.17 01:12
Ця історія знову почнеться для нас із кінця.
Не тривожся даремно, минуле пустивши за вітром.
Знаю, серце твоє крижане не зумію зігріти.
Знаю, вперте мовчання не буде ніяк до лиця.

Може, завтра зійдуть нанівець всі важливі слова.
І роздмухає хтось н

Вероніка Новікова
2019.02.17 00:27
Бачу тебе просту, гілля смаглявих рук,
в жилах свята вода, сповнена темних звуків.
Груди твої гіркі - грона зимових вин,
полум'я губить глузд поміж твоїх колін.

Хто ти мені така? Згуба моя й усе.
Може заснув би з ким, тільки печеш у серці.
Жінка

Юрій Сидорів
2019.02.16 12:19
Крадія лупцювали у Вінниці
Кікбоксери за вкрадені милиці.
Та відбився крадій -
І немає надій
Кікбоксерів зустріти у Вінниці.

Бузиною заварюють в Хотові
Для гурманів чаї бергамотові.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Альона Диковицька
2019.02.18

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олександр Сушко - [ 2019.02.12 18:27 ]
    Відлига
    О, як же ця зима набридла,
    Постійна мряка - в серце ніж.
    Хай плавить яро промінь світла
    Ранкову паморозь в капіж.

    Здається, день - і буде спека,
    Сяйне веселка над дощем...
    Та соловейко ще далеко,
    Не рушив з вирію іще.

    Подвір'я - паводі затока,
    В садку стрибають карасі.
    А сонце не розплющить ока,
    Пливе в тумані із роси.

    Вночі мороз в лещатах стиснув,
    Замерз у небі водолій.
    А місяць рогом ненавмисно
    Чіпляє панцир слюдяний.

    Цей світ міняється щомиті,
    І я, водночас, разом з ним.
    А ліс уже у первоцвіті,
    І чути запахи весни.

    12.02.2019 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (5)


  2. Олександр Сушко - [ 2019.02.11 19:54 ]
    Вічність
    Крок - і вічність. Був - і вже нема,
    Епігони одягнуть у шати...
    Кажуть, що життя - лише обман,
    Нащо ж на надробках ставлять дати?

    Все що є - колись уже було,
    Все що буде - ехо і повтори.
    Універсум пише некролог
    Сі бемолем навскіс у мінорі.

    Кличе до молитви муедзин,
    Пастві піп втирається в довіру.
    З пекла шепіт, крапельки роси
    Ріжуть правдолюбом здерту шкіру.

    Всі гріхи невірам відпустив,
    Гробарі із ніг знімають кеди.
    Цвяхи вбито. Вишу на хресті.
    Ще живий. Та хочеться померти.

    11.02.2019р.



    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (3)


  3. Тетяна Левицька - [ 2019.02.10 06:07 ]
    Невідправлений лист
    (переклад)

    Ви знаєте, що я іще жива,
    хоча краса моя давно зів'яла
    і не шокують більше ті слова,
    що легковажно не того кохала.
    В люстерку моторошно , друже мій,
    шукати коліжанку менестреля.
    Жахливіше у тиші гробовій
    почути музику віолончелі.
    Вона бентежить, ранить чуйний слух,
    і спогади прозорі за стіною.
    Ви не повірите, що біль не вщух,
    що виглядаю чорною вдовою.
    Запаморочить вальсом листопад
    І розіллє тужлива хвиля звуки,
    але до Вас жадано не летять
    спустошені самотиною руки.
    Пригадую минулий маскарад,
    цвіла не прикладаючи зусилля.
    Шкода, що наш п'янкий вінчальний сад
    лишився за сльозами божевілля.
    Поспішні кроки - зради каламуть,
    розпусника гріхи, покайтесь врешті!
    Образи в серці тінню не живуть.
    Все...Відпустила...Не чекайте решти!

    2019р.

    Неотправленное письмо.

    Вы знаете, что я еще жива,
    хоть красота моя давно увяла
    и больше не идет за мной молва
    о том, что я любить не успевала.
    Мне страшно с зеркалом наедине
    искать черты подружки менестреля,
    еще больнее в жуткой тишине
    услышать музыку виолончели.
    Так теребит порой мой чуткий слух,
    видением, фантазией прозрачной,
    что я кажусь, мой незабвенный друг,
    ранимой, одинокой и несчастной.
    Круженье вальса, трепет, листопад,
    мне чудится в печальном, чистом звуке,
    но к вам в порыве чувства не летят
    опустошенные печалью руки.
    А помните, как бездну лет назад,
    могла вскружить я голову любому?
    Кто знал тогда, что наш венчальный сад
    достанется иллюзией больному,
    взъерошеных воспоминаний муть -
    поспешный шаг предательского мачо.
    Обиды в сердце тенью не живут.
    Все... Отпустила я... Не ждите сдачи!
    2010р.
    (Татьяна Левицкая)


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (8)


  4. Наталя Мазур - [ 2019.02.05 21:43 ]
    Рiзнокольорова зима
    Яка багатоколірна зима!
    Ти тільки придивись до неї пильно.
    Мороз на синіх тінях крадькома
    Мережки викарбовує повільно.

    Беріз тендітних зозулястий клин
    Скував надійно у прозору крицю,
    А на зелені плахти у ялин
    Парчу накинув срібну. Хай іскриться.

    Убрався у бурштин високий дуб,
    Немов кольчуга різьблені листочки.
    Хатини вікової темний зруб
    Видніється край лісу, під горбочком.

    У небо дим, як сизий табунець
    Баских коней. Навколо тиш медова.
    Візьми багатобарвний олівець,
    Зима сьогодні - різнокольорова.

    05.02.2019р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (3)


  5. Юрій Сидорів - [ 2019.02.05 17:28 ]
    Вірю
    Зустріну ще свою найдовшу ніч
    В дорозі без об'їздів і узбіч.
    Нехай в туманах, наче в молоці -
    Аби не завела на манівці.

    Не виникне між нами протиріч,
    Якої віри янгола не клич.
    Неквапно, як незрячі та сліпці,
    Я вирушу зі свічкою в руці
    На заклики, що линуть від небес.
    Я вірю їм - кладу на себе хрест.
    Попереду немає пустоти.
    Насправді там небачені світи.

    Та праведний до них мій інтерес.
    Все зайве - від видовищ до чудес.
    Моя молитво, пошук освяти.
    І виведи з мирської суєти.


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (14)


  6. Тетяна Левицька - [ 2019.02.03 14:41 ]
    Порох
    Спалахував, неначе порох,
    вона ховала сірники.
    Чужинець їй - ні друг, ні ворог,
    на стелі спільні павуки.
    У серці спогади трухляві
    не колють скалками давно,
    пожухла осінь палить трави,
    вкриває небеса руном.
    Любов шалена рве кайдани,
    та жалість дужча за любов.
    Уже весна не лихоманить,
    і порох відсирів, либонь.
    Зітліли - рушники, провини.
    Минулі повісті, лиш мить.
    Не плач, що душу сорочину
    нема до кого притулить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (9)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 00:36 ]
    Жага кохання
    Вітер, вітер, туман – тимчасова відлига у гаю,
    Підіймаються вгору розхристані поли дерев.
    Мов циганки у танці, що сукнями швидко метляють,
    І змагаються, котра з них вище поділ задере.

    Потім вітер ущухне. Дивись, і обвисли вітрила,
    Що на щоглах нап`яті були ще, здалося, за мить.
    За велінням Стрибога враз віжки небес попустило,
    Що Пегаса уяви примусило в небо летіть.

    Та не вірю чомусь, що у вітра стомилися длані…
    У чеканні завмерла діброва тремка, говірка.
    Навіжений, охоплений люто жагою кохання,
    В тиші сили збира для нестримного свого ривка.

    2.12.7526 р. (Від Трипілля) (2.02.2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (8)


  8. Нінель Новікова - [ 2019.02.02 18:56 ]
    Поетичній парі "водоліїв"
    Два «водолії» у одній сім’ї -
    Дві особистості та два таланти,
    Що об’єднали здібності свої
    В альянс каріатиди та атланта.

    Нехай вони поезію несуть,
    Тримаючи могутніми руками –
    Це буде їх життя висока суть!
    Аби не стали в склянці павуками…

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  9. Тетяна Левицька - [ 2019.01.30 11:28 ]
    Осіння мелодія душі
    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
    Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
    І немає надії на те, що колись розлюблю.

    Горобина зів’яла, скінчилося бабине літо,
    А кохання моє пахне м'ятою і чебрецем.
    Зосереджений погляд, а ніжність нема куди діти,
    краще того не знати, для кого трояндовий щем.

    Посміхнувся уперше чи просто мені це здалося,
    Серце птахою б’ється, коханий, назустріч іде.
    Ненавмисно торкнувся - то вітер чіпає волосся.
    Облітає остання надія, мов листя руде.

    Тихий парк сутеніє, збираються пари і хмари,
    Парасоля одна, як єдине кохання на двох.
    У обіймах тремких небесами закохані марять,
    Я ж додому несу незабудки і чортополох.

    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
    Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
    І немає надії на те, що колись розлюблю.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (10)


  10. Галина Михайлик - [ 2019.01.26 20:32 ]
    Еґреґор
    Який типаж! Яка моновистава:
    актор, і драматург, і режисер –
    в одній особі! Що якась там кава –
    червоне танго тонкостінних сфер,
    терпке й сухе, як проминула осінь,
    де чверть доби, тривалістю в життя.

    Ще деколи нашіптуються й досі
    нерозшифровані, невчуті до пуття
    тендітні па словесної спіралі
    і космос дна зіниць в моменті «ікс»…

    Із висоти відгулих "сатурналій"
    скрипить на весну спорожнілий Віз…
    А у куточку, підхопивши м'ячик
    пін-понгу незавершених розмов,
    еґреґор кави підморгнув, неначе
    на мислі має відігратись знов.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (17)


  11. Олександр Сушко - [ 2019.01.25 08:41 ]
    Цей світ

    В багні рибар здіймає каламуть,
    Щоб карасі не бачили підсаки.
    Миряни із олжею вік живуть -
    Це просто констатація, не закид.

    Хто наловчився - в упряж бгає люд,
    У руки батракам стромляє кайла.
    А я себе загнав у правди кут,
    Грабіж уздрію - підіймаю галас.

    Злодюга каже: - Можеш красти й ти
    В сусіда моркву - буде все в порядку!
    Якщо не хочеш - погляд одведи,
    Я пошурую, потім дам десятку.

    Уважно придивіться до осель:
    У чесних - нори, в татів - амбасади.
    Філософ-голодранець корж гризе,
    Прагматики дорвалися до влади.

    Цей світ захланний я не вбережу,
    Чудес не буде, друже мій Горацій.
    Дитина хоче іграшку чужу,
    Ровесника одпихує від цяці...

    25.01.2019р.

    Друзі та вороги

    Усе життя удячний ворогам,
    Без їхніх стріл не вибився би в люди.
    Піддакує і каже всім "Ага!"
    Лише слизняк. А мій противник лютий.

    Сахається хробаччя боротьби,
    Нещирості медком усіх обносить.
    А я з будь-ким дружити у ганьбі
    Не хочу! З мене воріженьок досить.

    А друг - це друг, в біді його не клич,
    Він прийде сам - із раю чи з Ереба.
    А вороги ховаються під піч
    Як Україну захищати треба.

    Ввігнав у душі мляві правди ніж,
    Із серця з м"ясом вирвав зради кусень.
    Втекли камрати, їх не бачу більш,
    Лишились вороги - не любі друзі

    Закінчу вірш - і знов у бій піду,
    Із неба стер зірки ракетний сполох.
    Війна навчила зріти хто є друг,
    Як на долоні бачу хто мій ворог.

    24.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.23 10:32 ]
    Тетяна Левицька Золотим друзям (переклад з російської)
    Спасибі любим, дорогим,
    Кому я так без міри мила.
    І хто прощає все мені,
    Який би гріх я не вчинила.

    Із ким у прірву не впаду,
    У спеку не помру од спраги,
    І відвернуть кому біду
    Не бракуватиме одваги.

    Хто поміж сонцехмар вита
    І розбивається об скелі.
    Де – не натхнення висота -
    Багатокрапки невеселі.

    Хто взяв мого нещастя лик –
    Не сонце, сніг летів з порога.
    І затаврований навік -
    В очах дітей шукає Бога.

    Мов тінь незрима, знає все,
    Всевишнього за мене просить.
    Ромашки милі в дім несе,
    За усміхом сховавши осінь.

    22-23.11.7526 р. (Від Трипілля) (22-23.01.2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (4)


  13. Тетяна Левицька - [ 2019.01.23 09:43 ]
    Спасибо тем, кто мной любим!

    Спасибо тем, кто мной любим!
    Надежен, дорожит безмерно,
    Кто всепрощающе терпим
    И не позволит стать над бездной.
    Врачует боль души и в зной
    Елеем смазывает губы.
    Кто заслонит от пуль собой
    И вопреки порокам любит.
    Парит в лучистых облаках
    И разбивается о скалы.
    Не вдохновением в строках,
    А многоточием усталым.
    Кому со мной не повезло,
    Снегами, солнцем у порога,
    Кому вовек не смыть клеймо -
    В глазах ребенка ищет Бога.
    Незримой тенью за спиной
    В молитве имя произносит.
    С ромашками спешит домой,
    А за улыбкой прячет осень...
    2019г.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (16)


  14. Олександр Сушко - [ 2019.01.23 06:40 ]
    Сни
    Нене, знов привиділася ти!
    Хочу доторкнутися руками.
    Ти шептала:- Сину, геть іди!
    Я в одвіт: - Навіщо гониш, мамо?

    Ти пішла. Не стало кольорів,
    Сонце світить, а довкола темінь...
    Все шукаю потайних доріг
    До душі твоєї ув Едемі.

    Більше не співаю - біль пече,
    Обірвались кришталеві струни.
    Сплю, а сльози котяться з очей,
    Пам'ять ріже спогадами юні.

    Тихо в домі. Я тепер один,
    Із гніздечка розлетілись діти.
    Лета змила мамині сліди,
    Голос чую: - Сину! Треба жити.

    23.01.2019 р.

    Там, на Сході

    Одшуміла зелена діброва,
    Залп гарматний покрови зірвав.
    У траншеї землиця бордова,
    Покотилась моя голова.

    А від тулуба - шмаття криваве,
    Не впізнають ні батько, ні син.
    У кармін Україну обарвив
    Кат зі Сходу. За душу вкусив.

    Жінці тридцять, а вже удовиця,
    Стало сивим волосся руде.
    А із тилу свої - не чужинці -
    Крадуть мову і землю в дітей.

    В серце кулі летіли, снаряди,
    З бою винесуть не на щиті.
    Тільки нащо тоді помирати,
    Якщо зрада обсновує дім?

    Нашпиговує неньку залізом
    День і ніч розтриклята орда.
    За Дніпро відступати вже пізно,
    Вручать жінці за мужа медаль.

    22.01.2019р.

    Молодість

    У дитинство вже не повернути,
    Дідуган зробився з хлопчака.
    Бо в душі не червень - місяць лютий,
    І горить кровиця на руках.

    Все було - дружина і робота,
    А тепер забризкав рай кармін.
    На позицію крокує рота
    У невтішних спогадах про мир.

    Там де мрії - випалені вирви,
    Сонце застеляє чорний дим.
    Масть - одні хрести, немає чирви,
    Оберіг - із лиха та біди.

    Сумніваюсь, а чи був я юним -
    І вві сні вимахую мечем.
    Лопнули усі мажорні струни
    Та ненависть.венами тече.

    Знову дзвони бемкають на сполох,
    У траві звиваюсь, наче в'юн.
    З-за Дінця стріляє лютий ворог,
    Убиває молодість мою.

    18.01.2019р.

    Не кради!

    У дурного, бо чесного хлопа горбак як дуга,
    Тать у люду гребе і в держави сонливої потай.
    Брати все, що погано лежить - в цім немає гріха,
    Копійчину злупити із ближньго - це насолода.

    Бідність - трута. Привчають цей напій ковтати рабів ,
    Щоб сумирно з кайлом у руках працювали у ярмах.
    Юнаком ще цю бовтанку мертву також пригубв
    І зі світлої на темно-сіру змінилася карма.

    Он, злодюга із торбою золота в Кончу біжить,
    У попа в діамантах хрести гроном виснуть на рясі.
    А вуста для молитви позичив у бога олжі,
    Щоб мовчав трудівник і терпів над собою образи.

    Для утіхи та щедрих дарів райський сад посадив
    Та сусіда неситий голляки ламає щоночі.
    Я кажу: - Дам чого забажаєш! Лише не кради!
    Та просив я дарма - знову світяться голодом очі...

    16.01.2018р.


    Ліричне

    Висне у лоха на вухах
    Кашка рекламна і джем.
    А в депутала - житуха!
    Виборець-бевзь не втече.

    Томосом крутять під носом
    Та обіцяють Едем.
    Гарні слова - тільки поза,
    Віра - спектакль, вар'єте.

    На булаву із геєнни
    Цілиться злодій хапкий.
    Прудко залізе в кишеню,
    Вигорне і мідяки.

    Кажуть, що. я - пришелепа,
    Розуму голос умовк.
    Думать не хочу. А треба -
    Наймитом стане синок.

    Рвуться падлюки до влади,
    Знов на чолі Верть і Круть.
    Виборцям краплені карти
    Звично чортяки здають.

    22.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Сушко - [ 2019.01.18 09:54 ]
    Молодість
    У дитинство вже не повернути,
    Дідуган зробився з хлопчака.
    Бо в душі не червень - місяць лютий,

    І горить кровиця на руках.
    Все було - дружина і робота,
    А тепер забризкав рай кармін.

    На позицію крокує рота
    У невтішних спогадах про мир.
    Там де мрії - випалені вирви,
    Сонце застеляє чорний дим.

    Масть - одні хрести, немає чирви,
    Оберіг - із лиха та біди.
    Сумніваюсь, а чи був я юним -
    І вві сні вимахую мечем.

    Лопнули усі мажорні струни
    Та ненависть венами тече.

    Знову дзвони бемкають на сполох,
    У траві звиваюсь, наче в'юн.
    З-за Дінця стріляє лютий ворог,
    Убиває молодість мою.

    18.01.2019р.
    Не кради!
    У дурного, бо чесного хлопа горбак як дуга,
    Тать у люду гребе і в держави сонливої потай.
    Брати все, що погано лежить - в цім немає гріха,
    Копійчину злупити із ближньго - це насолода.

    Бідність - трута. Привчають цей напій ковтати рабів ,
    Щоб сумирно з кайлом у руках працювали у ярмах.
    Юнаком ще цю бовтанку мертву також пригубив
    І зі світлої на темно-сіру змінилася карма.

    Он, злодюга із торбою золота в Кончу біжить,
    У попа в діамантах хрести гроном виснуть на рясі.
    А вуста для молитви позичив у бога олжі,
    Щоб мовчав трудівник і терпів над собою образи.

    Для утіхи та щедрих дарів райський сад посадив
    Та сусіда неситий голляки ламає щоночі.
    Я кажу: - Дам чого забажаєш! Лише не кради!
    Та просив я дарма - знову світяться голодом очі...

    16.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Нінель Новікова - [ 2019.01.17 10:26 ]
    Зимний этюд
    И куда не иду, что ни делаю,
    То виденье забыть не могу:
    Словно вышивка – белым по белому,
    Две берёзки на белом снегу…

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  17. Олександр Сушко - [ 2019.01.15 12:57 ]
    Ожив!
    Невдатної поезії нема,
    Всі -генії, померли графомани.
    Від кожного піїта без ума,
    А от у мене строфи незугарні.

    Пишу як Біг на душу положив,
    Кривульками обписую блокнотик.
    Та головне - прещиро! Від душі!
    Вночі строчу сонети, зранку - оди.

    То мудрецям потрібні вчителі,
    Редактори та критики зубасті.
    В граматиці дрімучий як дуліб,
    Посклеювали музи вчора ласти.

    Із велелюбних вислизнув обійм
    І трупи позакопував на нивах.
    Ну то і що? Пегас іще живий!
    Коняка - це скотина терпелива.

    Між ребрами намацується пульс,
    Поставив клізму, масажую анус.
    Із-під хвоста моє "творіння" гупс!
    Оклигав кінь! Дарма здіймали галас.

    15.01.2019р.

    Трави зеленіють (переклад)
    на замовлення любителів пейзажної та природної лірики.

    Алєксєй Плєщєєв

    Травка зеленеет,
    Солнышко блестит;
    Ласточка с весною
    В сени к нам летит.

    С нею солнце краше
    И весна милей…
    Прощебечь с дороги
    Нам привет скорей!

    Дам тебе я зерен,
    А ты песню спой,
    Что из стран далеких
    Принесла с собой…

    Олександр Сушко

    Трави зеленіють,
    Сонечко блищить.
    Ластівка-веснянка
    До садка летить.

    З нею сонце ліпше
    Та миліш весна.
    Принеси скоріше
    Привітання нам.

    Дам тобі зерняток,
    Ти ж бо щебечи
    Про весняне свято,
    Журавлів ключі.

    15.01.2019р.

    Все буде добре!

    На панно розпустилась гладь,
    Міль побила вишивані квіти.
    Бо товариш наслав проклять
    І бажає мене удавити.

    Каже: - Вірус ти! Патоген!
    А укуси отруйні зміїні.
    Від образи вмирає день,
    Оживають у сутінках тіні.

    А мені його просто жаль
    (половина душі згоріла!).
    Тож здоров'ячка побажав,
    Хай Пегасик закусить вудила.

    Щоб злетів у захмарну синь,
    Хвилі спокою змили злостиве.
    Хочеш мавки - лиш попроси,
    Вона вміє одводить од прірви.

    Ось побачиш - пощезне гнів,
    Зацвітуть матіоли та ружі.
    Був здоровий, як світ любив,
    Ну, а нині від злоби недужий.

    Друг потрапив старий в біду,
    На сумлінні менгіром докір.
    Обереги йому плету,
    Розчаровую злі навроки.

    15.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2019.01.14 11:57 ]
    Дар
    Знову болісний крик несподівано спокій порушив,
    На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
    А чи мій це обов'язок - гоїти втомлені душі?
    Є для цього психологи, друзі та власна сім'я.

    Бачу в кожного плями на совісті, гріх у стодолі,
    Той живе безголосим, а в іншого щастя катма.
    Став на сповідь у чергу до мене сумлінний католик,
    А за ним бачу пейси, а далі біліє чалма.

    Прохачеві дарую амріту й амброзії кусень,
    Розчаровую словом навроки і чорну шальгу.
    Цей сізіфовий камінь котити ніхто не примусив,
    Я у люду терплячого у неоплатнім боргу.

    А попереду батька сердега крокує до Лети,
    Самогубці гукаю: - Спинися! Життя - не тюрма!
    У поезії - ліки для хворих, безсмертя рецепти,
    Всі роздати устиг. А для себе уже і нема...

    14.01.2018р.

    Баланс

    Гриміло над Парнасом: "Я тут Бог!"-
    Аж читачів наляканих трусило.
    Від криків світ прекрасного оглох,
    Потрібен піп з молитвами й кадилом.

    Хтось бринька на гітарі замашній,
    А я творю на бубні й козобасі.
    У лірики зачовганій лижні
    Танцюємо із гумором у вальсі.

    Не можу більш дивитися на мед,
    Липуче все - солодкі вірші, лахи.
    Для мене це занадто, бо естет,
    Прихильник сатиричної віагри.

    Не пропадуть важкі мої труди,
    І думи не проваляться у Лету.
    Пегас не товстопуз, і не худий,
    Бо має збалансовану дієту.

    Є хрін і перець, сіль і часничок,
    Смакують страви, бо непісно в роті.
    Закінчую хлебтати суп-харчо,
    А віршик цей на позитивній ноті.

    14.01.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  19. Нінель Новікова - [ 2019.01.13 22:41 ]
    Іній (автопереклад )
    Так і сяє у інії ліс –
    Як у храмі, усе урочисто.
    Хто вбрання це казкове приніс?
    Хто створив оце диво пречисте?

    Навіть вітер, шалений пустун,
    За пухким причаївся заметом,
    Пустувати не сміючи тут,
    Прикидався ліричним поетом.

    Озираючи все з висоти,
    Покружляє стривожена птиця,
    Мов красу цю крихку обтрясти
    Із гілля чарівного боїться.

    Завмираю і тихо стою,
    Аби теж не порушить нічого –
    У священнім і світлім раю,
    Де годиться лиш славити Бога!

    2019

    Оригинал стихотворения

    Нинель Новикова

    Иней

    Словно сказочный, в инее лес –
    Свой наряд получил ниоткуда…
    Это диво из зимних чудес,
    Белоснежно-ажурное чудо!

    Даже ветер, проказник шальной,
    Притаился за мягким сугробом.
    Поиграть не решился с сосной,
    Притворился порядочным снобом.

    Наблюдая за всем на лету,
    Покружит осторожная птица.
    Веток хрупких щадя красоту,
    Потревожить наряд их боится…

    Вот и я, замирая, стою
    И боюсь даже след здесь оставить…
    Словно в сказочном зимнем раю,
    Где лишь Господа хочется славить!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (5)


  20. Вікторія Лимарівна - [ 2019.01.13 15:38 ]
    Поклик до волi, у краще життя
    Сповнені розпачу, відчаю очі
    У перехресті один на один
    Погляди наші: то чий же ти син?
    Хто ж тобі сниться, приходить щоночі?
    Мати чи батько? Чи постать дівоча?

    Хлопчик в колонії зовсім недавно.
    Сталося так: розум десь заблукав.
    Збився зі шляху – злочинцем він став,
    Жертвою підлих спокус та підстав.
    Всі сподівання змінити щось – марні.
    Дуже шкода: мав же задуми гарні.

    Саме тому зустріч конче потрібна!
    Слухай же вірш – і проросле зерно
    Дасть урожай – пропаде геть багно!
    Годі, топтався ти в ньому давно.
    Зараз потрібно відчути: є рідні
    Люди на світі і їм не огидно

    Щирим, проникливим словом поета
    Поспілкуватись з такими, як ти,
    Може, нагода прийшла, щоб зрости,
    Термін відбувши, сягнути мети!
    Вчинками добрими прямо до злету!
    Свіжий відчуєш ти подих планети!

    Велич її дасть можливість творити,
    Вчинки свої шліфувати і жити
    Далі, із вірою в краще життя!
    В прірву злочинну нема вороття!

    13.01.2019
    Свидетельство о публикации №119011306644


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (4)


  21. Олена Лоза - [ 2019.01.13 13:56 ]
    Новорiчна пiсенька про мишку
    Якось бігла по сніжку
    Мишка-сіроспинка,
    В полотняному мішку
    Несла під ялинку
    Десять макових зернят
    І шматочок сала,
    Для маленьких мишенят
    Матінка поклала.

    Макові зернята
    Хрумали малята
    І сальце масненьке
    Різали тоненько.

    Танцювала до зорі
    Мишача родина!
    Смакувала дітворі
    Мамина гостина.
    Тупу-тупу ніжки.
    - Змерзли? Анітрішки!

    Макові зернята
    Схрумали малята,
    І сальце масненьке
    З'їлося хутенько.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Сушко - [ 2019.01.13 08:15 ]
    Поезія чи проза?
    Як правило, кортить писати зрання,
    Але обсіли думоньки сумні:
    Не справдилися люду сподівання,
    Не вилупився з мене геній! Ні!

    Опуклі музи вабили ізмалку
    І збуджували хтивий інтерес.
    Моє ж письмо важезне, мов ломака,
    Пегаса по хребтині грубо "Гепс!".

    Злизав котко у глечику сметану,
    Упав з небес наляканий Антей:
    Тонка це грань - між бевзем і титаном,
    Розсудливе писання непросте.

    Малює муж пейзажі, натюрморти,
    Нірванно-пасторальнії хмарки.
    А я, лопух, описую городик,
    Дружину, що сапає буряки.

    Не виклянчив у читача пошани,
    Усю загамав лірики акин.
    А за вікном клубочаться тумани,
    Неначе у голівоньці думки.

    Не здатен римувати лози-сльози!
    А на додачу - наче і немов!
    Хоча добу в блокнотику ялозив,
    Словес ліричних купу намолов.

    Трагедія! Безсилля мучить душу!
    Терзають вуха жінки хропаки.
    А може, друзі, в прозі надолужу?
    Писну щось патетичне! На віки!

    11.01.2019р.

    Теща

    Зобидили. Укотре сльозотеча,
    У роздумах - чи жити, чи не жить...
    Бо глипнула спросоння люто теща,
    Лечу на працю хутко, аж курить.

    Вона зучора чорна від обиди,
    Яга ще та - попробуй догоди!
    Забув учора пса її помити,
    То вирвала жмутину бороди.

    За те, що випадково стукнув лобом
    По носі тиждень лускала мене.
    Гризуть жінки, і добре хоч не скопом,
    Дружинонька вночі сіднички мне.

    Розумна теща. В мене ж ніц кебети,
    Між звивинами січка, пилюга.
    Позичила півсотні під проценти,
    Вже десять тисяч їй заборгував.

    Забув коли жував востаннє курку,
    Гризу лише хрящі та мослаки.
    Ісхуднув, козаки, на шабатурку,
    Крізь ребра світять місяць і зірки.

    ...Прокинувся в раю, в опочивальні,
    Упала з пліч безвиході плита.
    Це просто сон! Моя душа в нірвані,
    А теща в мене кльова! Золота!

    11.01.2019р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  23. Володимир Бойко - [ 2019.01.12 20:48 ]
    Пахана пов'язали вранці (переклад з Олександра Галича)
    Пахана пов'язали вранці,
    Порішили всю охорону.
    Ні бельмеса він не второпав,
    Тільки трясся і воду пив
    Він витав у захмарних висях
    І катав по старих шаблонах
    І ніхто не прийшов на поміч,
    І ніхто його не любив.

    Це кумедним, либонь, здавалось,
    Як усе, що вважалось вічним,
    Пощезає неначе порох,
    Мов крижинка в чужій руці.
    Секретарша в стіну ридала
    І папери жбурляв зі столу
    Їх очільник на кокаїні,
    З білим бантом на піджаці.

    Генерал застрелився першим
    Як належиться генералу
    Він був завжди прямий, як шпала –
    Вірнопідданий ідіот.
    Заграницю чкурнули троє
    За зелені повідкуплялись,
    Чи пронюхали щось зарання
    Про майбутній переворот.

    А по вулиці йшли народи
    Майоріли у небі стяги
    Хтось нестямно кричав "Свобода"
    І котилась луна "Ура"
    І, як в давні часи, здавалось:
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і пра...

    Президент на залізних нарах
    Не чекав свого адвоката.
    Погуляли добряче, годі –
    Відпочинем в сирій землі.
    Та все думав: «Наївні люди!
    Ви купилися знов на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі.

    Ох, наївні, наївні люди
    Як ведетеся ви на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі...»


    Рейтинги: Народний 6 (5.42) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (7)


  24. Нінель Новікова - [ 2019.01.11 17:50 ]
    Симфония снега
    Эта симфония снега
    Околдовала сады…
    Рыженький пёсик с разбега
    Вышил узоры-следы.

    Белыми струнами ветер
    Тихо играет в ночи…
    И, словно ноты, на ветках
    Чёрные сели грачи.

    В сказке серебряной – нега.
    Ты помечтай, не спеша…
    В белой симфонии снега
    Пусть растворится душа!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (7)


  25. Тетяна Левицька - [ 2019.01.10 15:37 ]
    Сніг
    Склювали глід червоні снігурі
    на білосніжнім полотні у сквері.
    Розсипала намистом на папері
    і я свої думки - сніги вгорі.

    Внизу парчі чеснота світова,
    пишу на ній, ще поки сніг не витер,
    допоки вистачає срібних літер,
    в мелодію складаються слова.

    Сніжниця мрій розрадою мені,
    єлеєм, амброю у ці хвилини,
    хоч небеса ховають морок синій,
    врунисті хмари, місяць у човні.

    Зникає пульс за обрієм зими...
    Моя душа збентежена, свавільна
    чекає на світанки... Сніг на віях
    тремтить сльозою… Боже, обійми...

    2019 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (10)


  26. Віта Парфенович - [ 2019.01.10 13:19 ]
    Вітер стих
    вдих-видих-вдих –
    вітер стих,
    під стелею висне морок,
    мені далеко до сорок,
    свій диптих,
    а то й триптих –
    я ще напишу не раз...
    багато думок,
    менше – фраз...

    я вдячна тобі за те,
    що ти відштовхнув мене...
    тоді б я не втрималась – втримав,
    не я, і не ти на колінах,
    про тебе жену думки...
    як добре так, не навпаки!

    гартований сумом й слізьми,
    і криками, й ляпасом долі –
    отой, що кохає – той поряд.

    а той, що лиш «хоче» – хрін з ним!

    я вдячна, що ти відштовхнув,
    звільнилась від дум я лукавих,
    ранкову заварюю каву тому,
    кого тихо люблю...

    я вдячна за все й не тобі,
    а тим, хто плітки і образи,
    і тим, хто без дяки щоразу,
    вони – колами на воді...

    вдих-видих-вдих –
    вітер стих,
    під стелею висне морок,
    мені ще навіть не сорок,
    свій диптих,
    а то й триптих –
    я ще напишу не раз...
    багато думок,
    менше – фраз...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (4)


  27. Олександр Сушко - [ 2019.01.09 15:04 ]
    Звільнення
    За пихату зневагу і купу образ аз воздам,
    Недовіри вручаю заочно віршований вотум.
    Ви мене знецікавили повністю, мудра мадам,
    І читати творіння безсмертні убили охоту.

    Це - розплата за підлий і мстивий у душу плювок,
    Руки друга в кишенях, не хочуть здоровкатись навіть.
    Розбігаються пахолки і цілувальників полк,
    Від шматочків пітьми поступово очиститься пам'ять.

    Пробачаю усе. Огортаюсь у зоряну шаль,
    Прохолодою ночі споліскую думи гіркаві.
    Нащо тиснете й досі на серце, немов на педаль?
    Краще йдіть у садочок свій кинутий сіяти мальви.

    Відпочити бажаю од вереску хвильку одну,
    Від мурашок вельбучних втомивсь одгризатися велет.
    Зняв навроки гаргарячі, тишею в тирло хлюпнув
    І на місяць пожбурив за коси настирливий шепіт.

    Я для вас недосяжний. Звільнився урешті від пут,
    Забирайте і вірші, і торби з грошима, і лахи,
    І чалапайте далі, полюйте деінде - не тут,
    Місце зайняте сонцем і мною - обпаленим злом вогнептахом.

    09.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (17)


  28. Василь Василенко - [ 2019.01.08 06:49 ]
    Блакитна королівська кров
    «Недоумки, невігласи, піїти!
    От, як таких витримує Парнас?
    Левиці не указуйте, як жити!
    Є тільки – Я! Ніде немає Вас!
    Криві стежки і неосяжні скелі
    І рима покоряється мені!» –
    Задерла носа до самої стелі
    От, що у неї зараз на умі?
    Чи, мо, корона голову зчавила,
    Чи то магнітні бурі на землі?
    Але остерігаюся, щоб вила
    У спину не усунула мені.
    А тут іще і бусел на болоті
    Впіймав ропавку і шукає циць.
    Оце був вечір. Стигне дух у плоті
    Світ за очі гоню таких левиць!
    08.01.19р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.07 23:32 ]
    Краса, що темряву перемагає
    Приходжу знову я сюди
    Немов у пазуху до Бога.
    І тут милуюся завжди
    Красою Києва нічного.

    Спостерігаю вкотре он
    Як грає барвами ліниво,
    Переливається неон,
    Мов усміхається мені він.

    Давно поганий настрій зник,
    Розкішне видиво розквітло –
    Сяйний неоновий квітник,
    Розливши золотаве світло.

    І я від подиву німів,
    І завмирав, як вітер в гаю.
    Бо ця краса – без зайвих слів –
    І темряву перемагає!

    7.11.7526 р. (Від Трипілля) (7.01.2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (6)


  30. Нінель Новікова - [ 2019.01.07 20:43 ]
    Иней

    Словно сказочный, в инее лес –
    Свой наряд получил ниоткуда…
    Это диво из зимних чудес,
    Белоснежно-ажурное чудо!

    Даже ветер, проказник шальной,
    Притаился за мягким сугробом.
    Поиграть не решился с сосной,
    Притворился порядочным снобом.

    Наблюдая за всем на лету,
    Покружит осторожная птица.
    Веток хрупких щадя красоту,
    Потревожить наряд их боится…

    Вот и я, замирая, стою
    И боюсь даже след здесь оставить…
    Словно в сказочном зимнем раю,
    Где лишь Господа хочется славить!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (5)


  31. Олександр Сушко - [ 2019.01.07 11:19 ]
    Різдво
    Коли життя ламає долі щит
    І хмара застеляє промінь сонця,
    Шукають люди захисту від бід,
    Вимріюючи бога-охоронця.

    Шаманять і кадилами трясуть,
    Воскурючи з жиру фіміами.
    Але в душі злостивця каламуть,
    В кишені - ніж на ближнього чи камінь.

    Молитви тільки дві: "Подай!", "Пробач!",
    Від глупства розум у кебеті висох.
    Уклякнув на колінах раб-прохач,
    Цілує руку грішнику у ризах.

    Сусід сусіда вкинув у ставок,
    Зоп'яну матір син влупив обухом...
    Якщо і є всеблаге божество,
    Воно від криків жертв давно оглухло.

    Вина із бару сулію дістав
    (двохтисячне Різдво стрічають люди).
    Увірувати важко у Христа,
    Якщо його в душі нема й не буде.

    07.01.2019 р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  32. Олександр Сушко - [ 2019.01.06 09:37 ]
    Пора
    Шановні друзяки-поети,
    Дарую востаннє привіт.
    Ще трохи - і кану у Лету,
    Зітхне із полегшенням світ.

    Не буду мозолити очі,
    Лякати талантом невдах.
    Життя залишився шматочок,
    За хвилю з пістолі бабах!

    Не звикнув писати олжею,
    Не стачило, мабуть, ума.
    Існую і так за межею,
    Мене поміж вами нема.

    Затримався надто у світі,
    Між геніїв труся як в'юн.
    Прекрасних пейзажів лахміття
    Засмічує душу мою.

    Порвалася нитка у мойри,
    Фарбує долівку рубін.
    Мій попіл - із урни - у море.
    А пам'ятник ставте собі.

    06.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.05 22:13 ]
    Музика очей
    Я згадую ту зустріч-дивину,
    І спалахи неону, мов гліссандо*,
    Коли тебе побачив осяйну
    І ті жагучі дарував троянди.

    Здавалося, розвіялась імла,
    Як засвітилося твоє обличчя,
    Аж вечір зашарівся таємничо,
    Зима розтала від твого тепла.

    Я надивитися не міг ніяк
    На ріки-хвилі звивисті волосся…
    І лився в душу хміль, немов коньяк…
    Чи в неї почуття нове влилося?!

    Я пам`ятаю музику очей,
    Грудей і слів дозрілі виногрона.
    Здавалося, всього ось-ось огорне
    Та ніжність, що схилилась на плече.

    І дефіле я згадую, коли
    Немов засяяла велика зала.
    Ми тротуаром так поволі йшли,
    І вулиця світилась й усміхалась!



    5.11.7526 р. (Від Трипілля) (5.01.2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (6)


  34. Люба Світанок - [ 2019.01.05 11:23 ]
    ***
    Можливо, сніг засипле слід,
    в душі залишений тобою...
    Порозгортала знов у світ
    тканини білої сувої
    всевладна в просторі зима.
    Ступає гордо в довгім шлейфі,
    що сріблом вишила сама.
    Сумну мелодію на флейті
    їй тихо вітер награє.
    Складають модні "па" сніжинки,
    а вечір зорі дістає
    з бузково-синьої торбинки,
    давно вже втративши їм лік,
    так легко й вправно ним початий...
    Без тебе кожна мить, як вік,
    та жодну з них не наздогнати.
    Де ліхтарів засяяв цвіт,
    сніжинки крутяться юрбою.
    Біліє світ... Чорніє слід,
    в душі залишений тобою...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.05 11:01 ]
    Стерео


    Десь у Плеромі тихо та огрійно...
    Немає конкуренції, війни.
    Там пахне портулак і жовте сіно.
    Мотається і рветься сонценить...

    Сидять вчорашні недруги у колі,
    Попихкують, підкашлюють, гудуть.
    Не треба амуніції та солі.
    Вирішують: у чому ж смерті суть?

    Так довго не приходить Мати Божа.
    Так гірко, несусвітньо в далині.
    Комп зависає... Щит на огорожі.
    І ніде наловити щук, линів.

    І кожному відкрилося дитяче.
    І виходу немає у пітьму.
    Плерома набрида – жовтогаряча.
    Хоча – нарешті – просторо уму.

    ..........

    2014


    Стерео

    Є три кінозали і кілька валют.
    У кожному - стрічка.
    Повтор чи дебют.
    І люди заходять... І гасне екран.
    Присутній отримує декілька ран.

    Є ті, що не вміють нести у світи.
    До кого належиш, дружбане мій, ти?
    Чи лихо троюрідне серце пече?
    Чи плюнеш "баласт" - на старече плече?
    Чи сняться по фільму війни голуби?
    Ти просто дивився крізь цівку доби.
    Тебе заманили.
    Сценарій не твій.
    Лушпайки змітаєш між цноти повій.
    Пітнієш, бинтуєш...
    Блюють слабаки.
    Не бачиш дороги, свічада, руки...

    Хтось каже "баталія", мати - "молись".
    І шкіриться зранена стереорись.

    Забілює дощ на афіші число.
    Ти лиш споглядальник афер, НЛО...
    Поміж ампутацій, сирітства і зрад
    Клади свої мідні на чийсь мармелад.

    2015

    Дилеми

    Стоїть бабуся. Дивиться на хату.
    Була гніздом, колискою...
    АТО...
    Тепер за стелю - неба зорний батик,
    У кожного свій жереб, враг, жетон...

    Війни старе дитя.
    Курні дороги...
    За ласощі - калина, бузина...
    "Таки вціліла..." - шепче. Від порога
    Ітиме по заковах, письменах...

    Кому вона потрібна? Відтремтіла...
    Перевела козу, годинник... дух...
    Плевели з кров"ю...
    Сонце в попіл сіло...
    А я старих жалію.
    Підійду.

    Згорьовані полільниці-бабусі.
    Нам довго йти до їхніх мозолів.
    Отямтеся, біляві, чорновусі!
    Врожай смертей збирається з полів.

    Нема вини, яку б не спити разом.
    Нема такого дідька, щоб палав.
    Повзе-звивається війни змія-зараза...
    Шкварчить надії жирна пахлава...

    Свої - чужих. Свої - своїх.
    Дилеми...
    Двигтять дерева лісу і родин...
    Маразми юних, олігархів схеми...
    А я - у схизму.
    Боже, пощади...

    Ти Всевидющий, Триєдиний.
    Чадно.
    Вкажи яскиню. Гіркне фіміам.
    Дала клубок Тезею Аріадна...
    Ну що усім заблудлим нині дам?

    2014


    Пацифістське-2

    Косять буйну траву...
    І ніхто не спитає – навіщо.
    Там і сям – стовбурці... Пронеслася травнева гроза.
    Шкутильгає бабуся Мінерва... Утупиться віщо,
    Пробубнить шепеляво:«...не буду ні проти, ні за»...

    Розцвітає жасмин – і зарано, і пахко, і пишно.
    Підміта дітлашня біля лави агітки й бички...
    І смердить учорашнє – мов риба стара з попелища.
    І майбутнє циганить «зелені» з лихої руки...

    У сусіда – ремонт.
    Скреготить... піднімається... пада...
    Хочуть всі перемін. І міняється шило на ми...
    І Георгій застиг на іконі: прохромлює гада...
    І гадаєш собі.
    І вкриваєш набуте крильми.

    І мабуть, доживеш. І лишишся терпкою, чужою
    Серед цих краєвидів, де бути – мудріше за бунт.
    Захрипає мій голос: війна... І не випити лою,
    І не сходять, мов плями родимі, іуди з трибун...

    У столиці казкар вимережує заклики й тези.
    Колобок лівий бік припалив у Луганську вночі…
    На бальзамі з кульбаб можна жити доволі тверезо –
    Між отими, що груди підставлять під кулю і чіп.

    Як не хочеш у кров, залишайся в акації пінній.
    Як не маєш ножа, відламай від хлібини шматок.
    Ну невже зупиню бронебійно-трасуючі... міни?
    Наутилусом серце пливе – повз ЧАЕС і АТО...

    21 травня 2014



    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  36. Олександр Сушко - [ 2019.01.05 09:50 ]
    Мудра жона
    Ну хіба у тому є вина,
    Що мій муж не воїн, а амеба?
    Сестроньки, скінчилася війна,
    Мужикам ховатися не треба.

    Крим і так давно вже був не наш,
    А Донбас - хіба це Україна?
    Чоловіче, половкіше ляж,
    Хоче сексу ранком жінка вірна.

    Кинуть нас і НАТО, і ПАРЄ,
    Попрошайка ми для них капризна.
    Хай москаль собі усе бере -
    В нас землиці зайвої до біса.

    Нині у ціні нейтралітет,
    Чорна зрада, чоботи зимові.
    Ноженята кутаю у плед:
    Як же гарно жити безголовій.

    05.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (12)


  37. Тетяна Левицька - [ 2019.01.04 15:55 ]
    А ти про мене думаєш
    А ти про мене
    думаєш хоч
    інколи?
    Коли душа
    з небес формує
    віхоли.
    І галки
    кружеляють над
    смереками.
    Я знаю, що
    не говори,
    а деколи
    тобі ввижаються
    обійми
    пристрасні,
    коротка сукня
    в рисочку
    на пристані,
    на ртутнім
    небосхилі -
    біла лінія,
    стійкі парфуми
    з ароматом
    лілії.
    Чи ти за
    нею тужиш?
    Ніч минає ця,
    коли не я,
    вона тебе
    торкається
    і на підлогу
    падає
    туман вагань,
    панчохи
    в сіточку -
    обгортки
    Інь і Ян.

    2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.69)
    Коментарі: (28)


  38. Світлана Мельничук - [ 2019.01.04 15:31 ]
    ***
    ***
    Тривожних снів заплутаний клубок
    І днів пекельних непомірні втрати.
    І непохитна віра: з нами Бог.
    Тримайся: батьку, сину, брате.

    НелЕгка ноша на твоїх плечах,
    Її ні зняти, ні подарувати.
    І всесвіт болю в стомлених очах.
    Тримайся: батьку, сину, брате.

    Своїх переконань не здай за так.
    І зовсім скоро вже почне світати.
    Знайде відплата Юду за срібняк.
    Тримайся: батьку, сину, брате.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (14)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.01.04 07:57 ]
    Клятва
    Ох і лютий поетів гурт!
    Той сокиру несе, той лопату.
    Критикана загнали в кут,
    За пиху надійшла розплата.

    Ухопили мене за хвоста
    Та із неба жбурнули в яму:
    - Хай очуняє "суперстар"
    Та почистить зубиська й карму!

    Із Парнасу в болото"Плюх!",
    Злиплась шерсть на змокрілій шубі.
    Зустрічає дзуміння мух
    І сестричок період шлюбний.

    Хоч усіх і переказив,
    Обійшлось цього разу без яду.
    Більш не буду - клянусь усім -
    Підгризати поетів ззаду.

    01.01.2019р.

    Кровосис

    Не можуть критикани жить без крові,
    І я сьогодні декого вкусив.
    А поетеси вельми гонорові,
    В усіх у стелю встромлені носи.

    У їх творіннях ніц немає вади,
    Бо кожне слово - вічності ковток.
    Тому до них підкрадуюсь іззаду,
    У дар небес встромляю хоботок.

    В живиці є усе: Ерато стогін,
    Хвалебні гімни, лірика щемка.
    Обкусані у сонетярок ноги,
    В ронделеплеток гузна у дірках.

    Сисун ще той! Труйний язик в щелепах
    Щоденно плеще гумором усмак.
    Летять прокляття та плачі до неба,
    Свербіж пиху до сказу аж дійма.

    Від мене харапудяться таланти,
    Не кличуть читачі "Віват! На біс!".
    А, може, браття, досить кров смоктати,
    Водицею із крана обійтись?

    04.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (12)


  40. Вячеслав Семенко - [ 2019.01.03 23:15 ]
    Я вишиваю...
    Я вишиваю ниткою безсоння
    цнотливий ранок, знову наче вперше.
    Хоч місяць небом мандри не завершив
    і краплі ночі ще на підвіконні.

    У голку засиляю перший промінь -
    хрупкий, сором'язливий і тендітний.
    В чеканні чуда у порі досвітній
    стоять ліси, сумні і нерухомі.

    Рожеву нитку покладу на обрій,
    осоння ясно загаптую сріблом,
    по травах роси кину дрібно-дрібно,
    розсиплю заходом останні зорі.

    Розквітне небо вишитим обрусом,
    стече у безвість ніч за видноколо.
    Дістав ключі Дажбог золоточолий,
    розчісує ланам пшеничні вуса.

    Я вишиваю нитками...


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.48) | "Майстерень" 5.75 (5.54)
    Коментарі: (8)


  41. Олександр Сушко - [ 2019.01.03 17:18 ]
    Тривога
    1

    Без ноги йде вояка із посохом,
    Сивий чуб замітає чоло.
    Оминаю каліку із острахом,
    І веселощів як не було.

    Для держави солдатики - гвинтики,
    Той - з Таращі. а той - із Прилук.
    Йду до лазні. Під пахвою віники,
    Треба змити кровицю із рук.

    Думав, душу очорнену вимию,
    Взяв із церкви святої води.
    Та прикутий до спогадів линвою,
    Де в бою умирали брати.

    На стільниці калинова китиця,
    Друг на фронті лежить у рову...
    Льодом вкрилося озеро Вирлиця:
    Я під кригою, мертвий, живу.

    2
    Не дивлюсь крізь рожевії скельця
    На цей світ, бо уже у літах.
    Колючки виростають із серця,
    Бо там біль зачаївся і страх.

    А на Сході орда виє люта,
    Рве неспокій (у цьому вся суть)
    За майбутнє, якого не буде,
    За минуле, яке украдуть.

    04.01.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  42. Тетяна Левицька - [ 2019.01.03 10:13 ]
    Черемха
    Біло, запорошено
    У  саду моїм,
    Не чекала осені,
    А узимку втім
    Розцвіла черемхою
    Білосніжною.
    Стала, милий, тихою,
    Сонце-ніжною.

    Від весни до самоти
    Віхоли імла.
    Та боюсь розтанути
    Від твого тепла.
    Ще відлига до сльоти
    Блудить манівцем.
    Танути і танути
    У обіймах ще!


    В небі захурделило,
    Золоте руно.
    Вогнище розпалимо,
    Не загасимо,
    Черемшина піниться -
    Ти не обривай.
    І куди подінеться
    Та любов жива.

    Від весни до самоти
    Віхоли імла.
    Та боюсь розтанути
    Від твого тепла.
    Ще відлига до сльоти
    Блудить манівцем.
    Танути і танути
    У обіймах ще!







    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (9)


  43. Вячеслав Семенко - [ 2019.01.03 03:36 ]
    Двоє на пероні
    Сьогодні дотліють мости,
    лід у твоїх очах.
    Колір байдужості
    в сірім слові "прощай..."

    У цих привокзальних вогнях
    відповідь не знайдем.
    Кожен шукає свій шлях
    в новий прийдешній день.

    Чи небо їх перетне
    на перехрестях доль?
    Ти не пізнаєш мене -
    в мене вже нова роль...

    Хтось інший візьме за плече
    і поведе у світ.
    Ніби не було ночей,
    ніби не було слів!

    По рейках повзуть вогні,
    скрегіт вагонних коліс.
    Руку стискаєш мені,
    як вперше, давно колись!

    Цей потиск, як спогадів щем,
    гріховідпущення!
    Впала полуда з очей,
    наче одужання.

    Цей потиск - вина ковток...
    Що то за штука - любов!
    Зім'ятий на рейках квиток,
    потяг без тебе пішов!


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (3)


  44. Юрій Лазірко - [ 2018.12.31 18:44 ]
    усе починається з кроку до тебе
    усе починається
    з кроку до тебе
    і те що назустріч
    і поштовхи в небо

    і сіль на губах
    і пісня в колисці
    хрести на гробах
    та спогади чисті

    надія на сон
    де мрія крилата
    п’є світло вікном
    і рветься літати

    наповнення слів
    у стислі легені
    ще вірш не згорів
    а рими зелені

    ще хочеться сліз
    вмирати від щастя
    і поле – не ліс
    і серце – не вкрасти

    стіни не знести
    бо винести можна
    кути самоти
    свою нетотожність

    усе відкриваєтся
    з Богом у серці
    і те що раниме
    і те що без терцій

    і сонце – здається
    долоню цілує
    душа одірветься
    ніхто й не почує

    і стане летіти
    пелюстям тендітним
    любов'ю над світом
    і піснею гріти

    19 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (6)


  45. Олена Балера - [ 2018.12.31 13:16 ]
    ***
    Чарує розум самота зваблива,
    Сплітає сіть підступна плутанина.
    Зимовий дощ, прозорий, нежурливий,
    Непроханим приходить на гостину.

    Кудись поділось почуття провини,
    А час до мене довготерпеливий,
    Не дорікає за безглуздий вчинок,
    Неначе лік утратив похвилинний.

    І ранок посміхається нещиро,
    Легкий сарказм приховує старанно.
    Прийдешній рік благає про довіру,

    Дає надію, мов різдвяний пряник,
    А рік старий, як невиправний лірик,
    Усіх благословляє наостанок.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (14)


  46. Ігор Шоха - [ 2018.12.31 12:37 ]
    Самоліквідація
                    І
    Обмежується коло друзів,
    яких раніше я вітав
    у новорічній завірюсі
    веселих шоу і забав.

    Завіяло: у іншу спілку,
    на манівці, у видавці...
    Великому в ПееМі мілко,
    мов криголаму у ріці.

    Ізолювали ся нарциси,
    тусуються глухонімі.
    У вирії – зозульки сизі,
    а ми сумуємо самі.

    Взаємо-критика лікує.
    Тому о будь-якій порі,
    як у молитві алілуя,
    чекаємо коментарі.

    Ачей і я іще учуся
    і не очікую на біс
    як інші містери і міс...
    За репутацію боюся,
    коли оказії діждуся
    і суну у халепу ніс.

                    ІІ
    Ото ж уже у цьому році,
    що добігає до кінця,
    усі свої колоди в оці
    повикидаю у сміття.

    Але й усе, що вадить зору
    і gentlemene &1 madame,
    я покажу як зайву флору,
    що шкодить мові і віршам2.

    (мороза діда в ці години
    усі чекають дива як
    маленького ів ув хлопчини
    тане́ сніжана на очах). 3

    Я уявляю читача,
    який ці опуси чита(є)...
    Якогось є не вистача4?
    А це я риму підганяю.

    Ковтаю альфи, їм омеги...
    А Муза скоса погляда4.
    Мої зоїли і колеги,
    вино поезії – вода.

    І наливаємо по колу,
    і випиваєм4... О! За нас!
    Аби русизми побороли,
    а суржик хай жує Пегас.

    Бува4 узрю неповториме
    і спотикаюся, – оп-ля!
    Але якщо не гріє рима,
    то мова аса звеселя4.

    Я копіюю і сюжети,
    і стиль, і фрази, і слова –
    усі досягнення поета,
    які і я не забува4.

    Поезія, буває, лічить5...
    І меланхолія зника4,
    коли не хо4, але увічнить
    сатира коміка ..... .

    Мені нашіптує і Муза,
    і щось навіює Борей –
    ну чо4 чіпать6 нам ......... ,
    коли у нього все о'кей?

    Нема кебети описати,
    що небо – ніби голубе?

    Та ну його! Мої дівчата,
    айда угадувать6 себе.

    А то попри освітні норми
    чоловіків-грамотіяк7
    неонебачені8 реформи
    не просуваються ніяк.

    Я помиляться6 не боюся
    і виростаю аж на п'ядь,
    коли – і не моя Ма..ся,
    але оцінює на п'ять.

    І хай поаплодує ....,
    що на ялинці є папайя,
    чеширський усміх на устах,
    поет линяє на очах.

    І хай за Вікою де .....,
    і я журитися не бу-9
    ду, і римую неповторно,
    що я у неї не табу.

    І хай мене не розчарує
    новою скрипкою ..... ,
    коли у хорі не почую
    її поез4, а не його.

    І хай почує .........,
    що я без неї аж зачах
    і все очікую романа10
    у неоліту11 на очах.

    І хай прижме до серця ....
    мене, як нічиє дитя,
    як та соломинка остання
    у течії мого12 життя.

    І хай, неначе Пенелопа,
    аматорка О.... К..
    почує мовою Езопа,
    що і її чека4 Улісс.

    І, мо4 по стилю і по тропам13
    пізнаю ...., і не сам,
    та не із нею, автостопом,
    поїду у її сезам.

    І аж тоді, як не загину,
    коли я напишу есе,
    накине соточку ......
    за те, що мова – наше все!

    А як почину і на лавку
    мене одного покладуть,
    мені Сашко підсуне .....
    на всі літа у дальню путь.

    А як до раю не поїду,
    то у наяд козирний ...
    пошле зі мною до Аїду
    свою Горгону і медуз.

    І у кінці почую фразу
    від редколегії ..,
    що я не вилізав ні разу
    за межі фабули і тем.

                    ІІІ
    Я розумію – наваяли...
    Куди його тепер подіть6
    усе, що тішить і ятрить –
    заслуги і високі бали?
    Та ще й аматорів навчали...

    А ви граматику учіть.

    Ну от і все. Останнє шоу
    на лабутенах. І – у рай,
    кудись за обрії, за край...
    Нехай перемагає мова.
    А одягаючи обнови,
    мої котурни не взувай.

    І пам’ятай, коли співають
    мелодії сонат14твоїх,
    то голосні не заважають,
    а заважає збіг14 глухих.

    Очікуй лаври Мельпомени
    у дежавю шерше ля фан.
    Адью, madam(e) & gentelman(e) ...
    З Новим!
                   Бувайте.              
                         Гра-фо-ман.

    31.12.2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (10)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.31 12:19 ]
    Пелех мішури
    Сонце зосеніле. Філігранні крила.
    Дідові Морозу пишуться листи...
    Зайчики махрові, мари і мірила.
    Сніговик торішній шаплика впустив.

    Котить кіт клубочки серпантином буднів...
    Кошик без чернеток, білизна зізнань.
    Між київ більярдних лежень неосудний
    Гомонить на хінді про шляхи в Шампань.

    Бісики, інфанти, сови на горгошах.
    Торти-напівправди, пелех мішури.
    Передноворіччя.
    Світ ясний, хороший.
    Складено кадастри... ділено на три.

    Віяла соснові, хвилечки зефіру.
    Сіється задармо синє конфеті...
    Між оман-горішків, масок брудно-сірих
    Фокусники тягнуть вушка золоті...

    2015


    Ялина

    В гірлянди слів і блискітки намиста
    Ніколи ти не зодягав мене.
    Усі дорослі – родом із Дитинства,
    І Дід Мороз нікого не мине.

    У ніч грудневу я шукала проліс.
    Замерзли руки в муфточці рудій.
    – “Дванадцять місяців” читала, бджоло? –
    Кахикнув між ялин статечний дід.

    Дістав пакунки із цупкої торби:
    Шлейф…
    діадема…
    конфеті…
    дива…
    Ялиною росту. Геть, муже-норде!
    Не смій дзвінкі прикраси обривать.

    Не плутай снів, не торсай мішури.
    Літав далеко. Гув… Поговори.

    2015

    Завія

    1

    Ти просиш: "Наснися -
    Тигрицею... морем..."...
    Паркани... замети...
    Немає опори.

    Іду, бо набридли
    Вертепи, кав`ярні,
    Буденні канапки...
    Обіцяно гарне!

    Тигрицею? Добре...
    А морем не вмію...
    Обходжу Гребінку.
    ...завія... завія...

    2

    У крайній хатині -
    Незамкненій - блищик.
    Чекаєш... хмелієш...
    .................................
    Я - променем - вище...

    3

    Ось яблуко - тепле,
    Червоне, із літа.
    Павучі тенета.
    Любов розмаїта.

    Дістанеш?
    - Аякже.
    Зобачення... танці...
    Квадратом Малевича
    Шиба у склянці.


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.12.31 07:00 ]
    Новий рік
    Упав до ніг вінок зів'ялих снів,
    Чуби хлоп'ят вгортаються ув іній.
    Прелюдією братньої різні
    Лящать у вухах заклики до бійні.

    Цінується удар у пах ножем,
    Майстерна пастка, спілка з людоловом.
    Цей світ краса навряд чи збереже,
    Якщо не порятує мудре слово.

    А чи кому потрібен мій талант -
    Є ж томос і домовленості мінські...
    Не мир у тренді нині, а джихад,-
    Клади, солдате, міну до колиски.

    Злякався чорт, до пекла хутко втік,
    Не хоче й сатана приймати жертви.
    В окопах зустрічають Новий Рік
    Вже не живі, хоча іще не мертві.

    Іде війна. Гримлять щити, мечі,
    У жінки син пропав, забрали мужа.
    Поете! Не відчаюся, світи!
    Розтоплюй лід ненависті у душах.

    31.12.2018р.

    Мелодія для флейти

    Упали планка, настрій і вольтаж,
    В орієнтирах розхиталась клепка.
    У стилі бохо торба - ось мета,
    А ще нова у квіточках сукенка.

    Синок дрімає. Тепло на печі,
    Укутую кота пухнастим пледом.
    Мене, холодну,- жити не учи,
    Відгородилася нейтралітетом.

    Диванна жалість - це усе, що є,
    Заочно підгодовую каліку.
    Синичка за вікном зерно клює,
    Лежу і мрію з мужем у обнімку.

    А совість вже протерлась до дірок,
    Підніжку другу ставити не вперше.
    Одважую поради, мну перо,
    Чужі думки вивалюю в мережу.

    Пегас колегу знов збиває з ніг,
    Відмовитись не можу від вендетти.
    А візаві не сердиться,- о ні!
    Подарував мелодію для флейти.

    31.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Олехо - [ 2018.12.31 07:29 ]
    * * *

    Життя-графіті уві сні,
    ілюзій формули і догми.
    Крива ховається на дні,
    маскує горб у ситі форми.

    А на поверхні сто ідей.
    І сто руїн – дорога зречень.
    Пустеля щастя без людей
    і дрібка хибних заперечень.

    А далі небо-висота.
    Світ затуляють чорні крила.
    Де скорбно стулені вуста,
    ідея вічності безсила.

    А вище неба тільки ми –
    чергова правда без омани.
    І гріш останній із суми.
    На свято кари, може, стане…

    12.2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (6)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.29 21:14 ]
    * * *
    Сивенькі очі сніготалу
    Сміються чарами в гаю.
    Невже кохання завітало
    У душу змучену мою?

    Мов затремтіли струни ліри,
    Теплом забутим обняли.
    Я відчуттям своїм не вірю,
    Коли прийшло воно, коли?

    Коли воно єство зігріло?
    Від болю стало боронить?
    Так ненав`язливо й уміло
    Проникла в мене щастя нить?

    Мов спалахнула і не гасне
    Легенька іскорка живла.
    І щось невидиме й прекрасне
    Бальзамом в серце пролила.

    Наповнила його снагою
    І світ одкрився і воскрес.
    Я відчуттям цим рани гою
    І знову рвуся до небес!

    29.10.7526 р. (Від Трипілля) (29.12.2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   119