ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2017.07.23 00:44
Терпимо, но
вот мамы только и отца…
в потусторонней жизни где-то бродят
на улицах прозрачных - радость без лица
не женятся и замуж не выходят
ты там бывал однажды (было… ) повезло
какой-то сбой
болезнью зацепило

Ігор Шоха
2017.07.22 22:28
Живемо у час перемін.
Така уже карта упала.
Не ми обирали, а він
у гавані долі причали.

У часу немає керма.
У люду опущені крила.
А на перепутті нема

Світлана Майя Залізняк
2017.07.22 19:06
Кажуть Кості: не треба віршів.
Краще шубку дружині, саж...
Від Шевченка писав ти гірше,
Ось під грушу клади вантаж,
Докопай до світанку яму,
Заплануй хмарочос, біде,
Ну, навіщо ті епіграми,
Не повісиш реклам ніде,

Ігор Шоха
2017.07.22 15:35
Історію писали не герої
забутої уже старовини.
Ми - орачі і ратаї весни.
Але на сході оживає воїн
у кожному учаснику війни.

Ми обереги бойового духу
усупереч Європі і орді.

Іван Потьомкін
2017.07.22 12:42
Аврагаму,
лікарю й піаністу

Руки музика поклав на рояль.
Очі заплющив, і тої ж миті
Долоні немов одійшли од зап’ясть
На дивну розмову з чорним і білим.
Ліва басила голосом Баха,

Мирослава Шевченко
2017.07.22 12:16
Чому ізнов душа моя шукає забуття?
Чом не знайшов любові я у вирові життя?
Чому тепер знесилено блукаю у пітьмі?
Де дивний сон примарився щасливому мені?

В очах твоїх, в очах твоїх я бачив небеса,
І не питай, чом знову по щоках моїх сльоза.
Ти не

Мирослава Шевченко
2017.07.22 11:56
Бездонная лазурь морских глубин
Блестит в лучах рассвета, словно нимб.
И к небу ясному взлетает птица,
И пламенем костра волна искрится.

Хрустальный замок дремлет вдалеке,
Русалки спят на золотом песке,
Над ними звезды, как огни, мерцают,

Ірина Вовк
2017.07.22 10:35
Злетівши у Небо, Ра-Атум* 82 продовжував т в о р и т и світ, бо сотворене було ще не все. Він промовив таємне:

-- Упокоється Поле Велике!

І вийшли Поля Упокою -- Загробнеє Царство.

-- І будуть для мене рости очерети між трав соковитих! -- і

Ірина Вовк
2017.07.22 10:01
Родюча Чорна земля "Та - Кемет" в очікуванні свята врожаю. "Перт"*65 добігає кінця, за ним знову настане "шему" -- і все повториться з початку. "Білий Ніл" стане "Зеленим", а далі "Червоним" і, нарешті, "Голуби

Нінель Новікова
2017.07.22 09:35
Давно забула рук твоїх тепло.
Дивлюсь без болю, як ти пестиш іншу…
Немов того дурману й не було,
Коли здавалось, що найщасливіша.

Проходить все у нашому житті
І я дивуюсь, що була сліпою.
Рожеві окуляри – у смітті,

Микола Соболь
2017.07.22 06:54
Коли зима зав’яжеться у грудях
Така, що воля жити пропаде,
Як буде – віра, то і щастя буде
Воно потрохи зійде де-не-де.

Чи паморозь осипле ненароком
Безпам’ятства сипучий буревій,
Мине і це, легеньким іди кроком

Ігор Шоха
2017.07.22 00:01
Живемо – хто на що учився
у вирі дива і надій.
Повеселився, зажурився –
та й поганяй на упокій.

А що іще на цьому світі
тебе тримає на льоту?
Бажання квакати й летіти

Микола Дудар
2017.07.21 23:03
Животріпощеться серце …
встигнути б до перехрестя
О Боже, прошу, не сердься
зустріну ії нарешті…

засіється сум думками
зашторені вікна знову
і сонце піде за браму

Адель Станіславська
2017.07.21 19:54
ніхто тебе не згадає
як завтра тебе не стане
ти зникнеш німою тінню
розтанеш немов роса
а сонце так само зійде
і день надвечір"ям кане
на землю благословіння
розбризкають небеса

Марія Дем'янюк
2017.07.21 16:41
Небо дивиться в чашку.
Я п'ю чай.
Я п'ю небо...

Ірина Вовк
2017.07.21 10:24
Правий берег Нілу недалеко від Мемфіса -- "Хет - Ка - Пта". Велелюдна юрба єгиптян зібралася святкувати "ХЕБ-СЕД" *39, оте "30-ліття царювання" фараона Хуфу, що призначене на період "ахета" -- часу, коли розливається Ніл і о

Ірина Вовк
2017.07.21 10:11
Лівий берег Нілу, біля самої пустелі. Тут визначене місце для майбутньої усипальниці Хуфу. Вже закладений фундамент, зводяться стіни піраміди. Глибоко, під фундаментом, у скелі висічені склепіння для саркофага і підземний кор

Володимир Маслов
2017.07.20 22:07
Переводять церкви на російську,
наче грають в ворожу дуду
чорні слуги імперського війська,
вівчарі неподілених душ.

І роздвоюють сіру ментальність,
і засіюють ниву людську,
забиваючи клином фатальність

Володимир Бойко
2017.07.20 16:46
Не таланить доступити мети,
З розміру в безмір перебрести,
Хтось нерозважливо палить мости, –
Хто ж, як не ти?

Ось і укотре прогаяно шанс.
Як же кортить обпектся ще раз.
Та ж предостатньо каліфів на час, –

Любов Бенедишин
2017.07.20 12:05
Жадоба кумкає завзято.
Закон – кум королю.
Новітній Чахлик: «Срібло-злато
Міняю по рублю!»

А богатир не злізе з печі –
І тепло, і Wi-Fi.
В царівни – пластика… до речі,

Світлана Майя Залізняк
2017.07.20 11:18
Жив чоловік... а став Лілі.
Чудне - щохвилі на землі.
У всьому гендерні аспекти.
Фарбують море інтелекти,
Вдягнуть слона, мов балерину,
Закуплять нафти чи вакцини,
Наобіцяють економій -
Вдесятерять вантаж сіромі.

Ірина Вовк
2017.07.20 10:47
Після того, як Птах*1 сотворив світ, він сотворив божественні чудодійні слова - заклинання і встановив справедливість на землі."

"... І було подароване життя миролюбному, і була послана смерть злочинцеві, і були освоєні всі

Ірина Вовк
2017.07.20 10:32
Понад вертеп мирський, понад бедлам,
в сліпучім сяйві висне "Нотер-Дам".
В приливах сонця мліють черепиці,
тихесенько віддзвонюють дзвіниці
притаєні освідчення - Париж...

... Облиш цей вірш і тему цю облиш -
бо ось С о б о р завис як вирок

Серго Сокольник
2017.07.20 03:56
Зирить бараном
Здуріла від подиву хмара...
-Славтесь, баклани!!!-
Ви свідки польоту Ікара!

Вперше людина
Злітає у вічності небо.
Спалить промінням

Адель Станіславська
2017.07.19 23:00
Горіли крила... Тліли. По пір'їні.
А попіл сиво сипався до ніг.
Вдивлялась янголиця в очі сині
А там - то ніч, то сонечко, то сніг.

Вдивлялася у вир, ману, безмежжя.
Там сум застиг чи може тільки гра?
У доторку стихії протилежні

Василь Кузан
2017.07.19 21:50
На межі життя і жита
Жорна мелють зерна днів.
Веселкові перевесла.
Лик небесний сполотнів…

Бані сіна на колесах,
Коні, вітер і воли.
Янголів зійшлося десять –

Микола Соболь
2017.07.19 20:36
Спекотне літо воду п'є дніпрову.
Посохли ночі, злизана роса.
Несила вітру люляти діброву...
О де ти, де, обіцяна гроза?

Прозоре небо видуває хмари.
Лупцює землю ультрафіолет.
Пательня літа схожа на кошмари

Олександр Сушко
2017.07.19 16:06
Про кохання писати не важко,
Інтернет потопає в сльозах.
Надриваються Васі, Наташки,
Скрізь печалі, розлучення жах.

Заросило губиська і плечі,
Коси мокнуть, блищить борода.
Сльози гарно течуть понадвечір.

Світлана Майя Залізняк
2017.07.19 14:29
Дівчина брутальна,
Парубок - билина.
Вуличка - не спальня,
Поряд купа глини.

Матіоли, флокси,
Поливайка сіра.
Ельфи - Томмі, Роксі -

Адель Станіславська
2017.07.19 13:51
А він
усередині
кожного з нас...
Чи він, чи вона, чи воно - хто го зна?
У когось про те
буде версій зо сто,
а в когось затерта -
одна...

Ірина Вовк
2017.07.19 12:11
Срібнолиця моя, сладоуста моя, о жасминова,
Ти промов, не мовчи – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості,
о, печаль солов'я – чи в здоров'ї ти, а чи в радості…

Поцілуй мене, дай пригубити лиш… губи

Ірина Вовк
2017.07.19 12:06
Не в мені вина – не спали мене.
Знай,життя сумне – не спали мене.
Проклену тебе – нас не обмине
Чорних шат пітьма – не спали мене.

Плачу, мов свіча – б'є розлуки птах,
Темна ніч в очах – не спали мене.
Несть числа сльозам, зорям – несть числ

Вітер Ночі
2017.07.19 10:47
Ти бредеш осіннім маревом сполоханих думок,
поглинаєш очима розірвану на шматки
останнім виблиском сонця височінь неба,
твоє волосся білою павутиною чіпляється за дерева,
моє обличчя, сни. І цьому немає кінця і краю.
Для чого живеш на світі? Для

Ігор Шоха
2017.07.18 21:10
Не дивись на жіночі принади
як на ласощі й море утіх.
Все, що маємо, буде позаду,
що попереду – думати гріх.

Не дивись на чуже й епатажне,
як буває, вальяжні коти,
бо ніяка сама не покаже

Ігор Шоха
2017.07.18 21:03
Немає як апелювати
мені чужому – перехожій.
Найлегше чути і мовчати.
Не «вопіющим» воювати,
але і змовчати негоже.

***
Не заважають неживі боги

Ігор Шоха
2017.07.18 20:03
Кон’юнктури у мене немає
і тому не пишу я «поез»,
бо ніхто їх уже не чекає
і поезії не замовляє,
та не лаю себе, коли без
ремесла непутящого скнію
і чекаю на неї одну.
А коли од жари одурію,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Містер Альфред
2017.07.22

Любов Матузок
2017.07.04

Віктор Северин
2017.07.02

Сергій Щєпкін
2017.07.02

Руслана Ткаченко
2017.07.02

Садовнікова Катя
2017.06.30

Гуцуляк Микола Гуцуляк Микола
2017.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Володимир Бойко - [ 2017.07.20 16:44 ]
    Знак питання
    Не таланить доступити мети,
    З розміру в безмір перебрести,
    Хтось нерозважливо палить мости, –
    Хто ж, як не ти?

    Ось і укотре прогаяно шанс.
    Як же кортить обпектся ще раз.
    Та ж предостатньо каліфів на час, –
    Вистачить з нас?

    Можна зіжмакати совість в кулак,
    Можна крутитися, наче вітряк,
    Можна пропити останній п'ятак, –
    Далі ж то як?

    Немотивована притча оця.
    Кожна стезя добігає кінця.
    Тільки не гоже втрачати лиця –
    Вгору серця?



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  2. Адель Станіславська - [ 2017.07.12 09:22 ]
    Жасминова пора
    Жасминова пора
    і пахощі - мов згуба...
    І ніч, як молоко,
    розхлюпала зірки.
    Усе у ній таке
    хвилююче і любе...
    Любові силует
    на відстані руки.
    На півдорозі вуст...
    Розсипане волосся
    і доторки п'янкі
    у трав густих габі.
    Це трепетне тепло,
    сердечне суголосся,
    жасминових стежок
    світанки голубі...
    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (4)


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.08 11:10 ]
    Промовне

    Кричать уранці "здравія желаю",
    "на мєстє...", повертаються навспак...
    Місцеві пси їх зустрічають лаєм.
    О, скільки тут шестірок, посіпак!

    Для них екзотика - державна, рідна...
    Стирають піт долонею з чола,
    Плюють під ноги і живуть безплідно,
    Прикажуть - то і Неньку догола...

    "Какая разніца?" - здригнешся, душе.
    Роздолля брехням... німо у степу.
    Я миролюбна, та до скону мушу
    Тут воювати, вчити мудь тупу.

    Відьом палили в Сумах, Конотопі...
    Тризуби нині - модний татуаж.
    Та опануйте ж мову до потопу,
    Хохли-служаки, ввергнуті у раж!

    На мультиках дозріли ці панята,
    Котигорошки, Барбі... голубі...
    Якою гомонить нічний Хрещатик?
    Чи парость мови квітне у тобі?

    Слова - мов глеки між млинів - забуті...
    Півусмішка - селючко, відійди...
    Лиш ті спроможні досягти могуття,
    Кому авторитет - свої діди,

    А не чужі, що закоптили пажить,
    Розбестили замріяне дівча...
    Чи знаєш українську - тут не важить.
    Онук-артист - у ролі прохача.

    А мова дозріває... бачу соки...
    Зрізаю грона, віршем причащусь.
    Мій келих - чистий, дорогий, високий -
    Змія болотна хвалить - кусь та кусь...



    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (3)


  4. Ірина Вовк - [ 2017.07.02 10:36 ]
    Мовою музики.
    Ця скрипка плаче пелюстка́ми губ,
    ця скрипочка сміється так дитинно,
    ці струни так лоскочуть лебедино,
    немов цілунка теплий перелюб.

    У крапельках небесної води,
    у танці німф ввійди до мого храму,
    немов Орфей, що вабить серця даму –
    прилинь чове́нцем, пішим увійди.
    Нестямно так! – божественний твій вид.
    До забуття послаблено тенета.
    цей зорепад, ця світлокрила Лета,
    це – баркарола, зіграна навзрид.
    Ти – полум’я, ти – снігопад, ти – лід,
    ти стежкою вростеш у нашу казку,
    цю чисту ноту, цю бджолину ласку
    ми віднайдем між чашечками квіт!

    Нехай концерт зліта, як віртуоз,
    нехай Аїд у темряві здригнеться,
    нехай пташа у гіллі стрепенеться –
    в кущах жасмину, в пахощах мімоз…
    Цей гуркіт хвиль, цей поклик афродіт,
    що нам на згубу рине із безодні,
    це – м а г і я! Це – м у з и к а!.. Сьогодні
    ми вдвох її перебредем убрід.

    Перебредем, перепливем, пораним
    і душі наші спраглі, і серця
    її тонким і небуденним станом,
    її м’якими рисами лиця.
    Це – наш тріумф. Ми відіграєм соло,
    і глядачі покличуть нас на “біс”!
    Воно п’янке - магічне щастя коло,
    коханих ліній заповітний ліс!

    Ми втомлені… Ми – висохлий струмочок.
    Ми – скрипочки ледь чутний голосочок.

    … Цей монотон, цю механічність гами,
    цих струнних вен живу, зболілу кров –
    цю стежечку, порослу бур’янами,
    цю музику, що вимовкла за нами –
    ми п е р е й ш л и …

    ...і ти – переборов.

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2013)


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (4)


  5. Нінель Новікова - [ 2017.07.01 10:42 ]
    Жестокая шутка
    Ничего тебе не обещала,
    Ничего не сулила взамен.
    И начать не просила сначала,
    Не ждала никаких перемен.

    Вырывала с корнями и кровью,
    Не просила тепла у зимы –
    Оказалось бессмертной любовью
    То, что в шутку затеяли мы.

    Этой сказки хватило надолго.
    Этой драмы нельзя пережить!
    Своё сердце зажала в ладони –
    Я ему запретила любить.

    А оно обливалося кровью,
    Леденело средь этой зимы.
    Оказалось бессмертной любовью
    То, что в шутку затеяли мы…

    И порою становится жутко –
    Не играют любовью такой!
    Я за эту жестокую шутку
    Навсегда потеряла покой!

    Вечер тихо прильнет к изголовью
    и попросит печали взаймы.
    Оказалось бессмертной любовью
    То, что в шутку, затеяли мы...

    2017



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  6. Ірина Вовк - [ 2017.06.30 11:08 ]
    "Цвіт граната".Імітація Параджанова
    Раба. Невільниця. Ти знов у ланцюгах.
    Тебе прикуто волею чужою,
    як злидню, до стовпа... вниз головою,
    у дертім одежинні... в попелах...
    Чим завинила? – зрадила собі! –
    що оминула стежку, одержима,
    о блуднице із божими очима,
    що в них озера чисто-голубі.
    А в тих озерах – небо розлилось,
    у ясних водах – тони і півтони,
    чуттєвих ласк пречисті камертони
    (предивні луни власних відголось!).
    Скарби без скарбу... Тонем в болотах,
    в багнистий берег в'язнем гнилизною...
    Раби потопні, що прокажем Ною
    про кару божу і смертельний страх!
    Що над усім цим – вищає Любов,
    що навіть перед страхом злої смерті,
    гранатне віття в гору розпростерте –
    то кров покутна з зірваних оков!
    Раба – на волі?.. Скажемо, доба
    руйнації пречистого спокою...
    Не знаю я, що відповісти Ною,
    хіба лишень, що вб'ю в собі раба!!!

    Скарби розгублено – і згублено чуття
    блаженних літ і запаху граната...
    Лишень одне – під Богом рідна хата,
    лишень... любов'ю послане дитя!

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (2)


  7. Любов Бенедишин - [ 2017.06.27 09:53 ]
    ***
    Доля: ні страшно, ні стразно.
    Жду: то повинність, то повня.
    …Мріє моя невиразна.
    Туго моя невимовна.

    Серцю безпутньо, без-путно.
    Лет: у «ніколи» зі «щойно»…
    Каро моя не спокутна.
    Рано моя незагойна.

    26.06.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (8)


  8. Олена Багрянцева - [ 2017.06.23 11:43 ]
    Ти знайдешся колись...
    Ти знайдешся колись.
    Запливеш у шифоновий вечір.
    Загойдаєш мій дім білим смерком суничних розмов.
    Будеш гріти мене, пригортаючи сонячно плечі.
    Ніжну квітку немов.

    У волосся моє заплетеш помаранчеве літо.
    Станеш блюзом легким, залоскочеш в обіймах палких.
    І колись я скажу, що єдиний ти в мене на світі.
    Подарую тобі цілу пригоршню ранків ясних.

    Ти знайдешся, авжеж.
    Я це диво не втрачу нізащо.
    Нанизаю слова, наче перли, в намисто тонке.
    І скажу я колись, що ти мій неймовірно-найкращий.
    Що ти – щастя п’янке.
    23.06.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.47)
    Коментарі: (4)


  9. Ірина Вовк - [ 2017.06.21 08:48 ]
    "Скиталиця"
    Твоя стопа – в розжарений пісок,
    а мозок – у гнітюче баговиння,
    у чорно-біле пуху ластовиння,
    в незайманість розкритих пелюсток,
    в дитинну самозреченість молінь,
    в намарний зойк почути голос Бога...
    Оглянешся – іде твоя Дорога
    по манівцях зотлілих поколінь.

    ... Нить пам'яті – як цівочка – тонка
    снується павутинням з поторочі.
    Ти, свічечко, ще світиш проти ночі?!
    Ожина ця – як смак життя – терпка!

    Ти зблукана, здорожена... Авжеж.
    Чи допадуть уста у тихі плеса,
    де під весняним сонцем крига скресла, -
    чи у жаркій пустині пропадеш!

    Скиталице, чи ж віднайдеш свій скит?
    Чи в Соловках набачиш тінь забуту,
    коли в провидний день Страшного Суду
    на тебе промінь кине Світовид!

    Коли з грудей, із пилу рваних ран
    невинно проросте кривава айстра,
    і, наче клич далекого Чугайстра,
    тобі омиє личко Білодан...
    (Цей край обітованний Богом дан!)

    ... Пил пам'яті... піщиночка... пісок –
    тебе чи спогадає, чи забуде...
    Ще крок... Ще крок... – тоненький голосок
    тебе веде Дорогою в Нікуди.

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів: Логос,2001)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (4)


  10. Любов Бенедишин - [ 2017.06.19 11:10 ]
    ***
    Осінні ябка соком наливаються, –
    Порипують (а чи здалось?), тугі.

    А доля – літня жінка чи літавиця –
    Втекла у сад від смутків і страхів.
    Помолиться своїм богам чи літові,
    Заплющить очі – і пізнає суть…

    …Відмежуватись від усього світу – і
    Вслуха'тися, як яблука ростуть.

    19.06.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (12)


  11. Ірина Вовк - [ 2017.06.19 09:25 ]
    "Океан Ельзи". Медитації
    Мільйони слів покладені на музику,
    Мільйони руж упали у траву…
    Душі затісно в тілі, мов у вузлику –
    Співає «Ельза»… Я собі живу…
    Самотньо так пахтить вечірня втома,
    Холодний зойк промерзлого вікна…
    Хлюпоче океан у мене вдома –
    Лоскоче мозок келихом вина.
    Летить у вільне небо біла птаха,
    Зоріють ночі – і дівча росте…
    А що є пісня? – вищий в світі знахар!
    Все геніальне, бачиться, просте.
    І хто є хто… і скільки тої міри
    Любові, що стікає через край?..
    Звичайні Ночі й Дні і тексти з «Міри» -
    Блаженний острів, безконечний рай,
    Вселенський світ з зеленими очима,
    Людської долі безконечний шлях…
    Куди прямуєм?.. – ангел за плечима,
    Незмовна туга в тихих небесах…

    «Така, як ти… раз на життя»… Одначе,
    Хто нас знайде в чарівнім колі муз?
    Коли душа у снах піснями плаче –
    Співає «Ельза», український «Mьюз»!..*

    Зринають весни, шаленіють кроки,
    Бринить душа обтяжена, мов дзбан,
    Зривають греблі слів дзвінкі потоки –
    Бунтує дух… Нуртує Океан!

    11. 02.2012

    *"Мьюз" - назва відомого музичного закордонного гурту.

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом, 2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (5)


  12. Серго Сокольник - [ 2017.06.18 12:01 ]
    Коловерть. Любовно-ліричне
    Спить сон- трава в лісах і жито коситься
    У коловерті незворотності подій,
    І відійшла весна у смуток осені,
    Мов лист жовтіючий, що сплинув по воді.

    Вже небеса здіймаються загравами,
    Немов багаття з тогорічної трави...
    Та у коханні розставання правило
    Не є прокляттям. Як надходить час- пливи

    У ті краї, де дихається, мріється,
    Де ти повернеш все, що спалене дотла,
    Де душі втаємничено зустрінуться,
    Якою б довгою розлука не була,

    Де від Перуна блискавиці вогнищем
    Ти запалаєш знову, наче сухостій...
    Все буде добре. Біль від втрати пройде ще.
    От тільки спомини- пустіть мене!.. Пустіть!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117061801038


    Рейтинги: Народний 6 (5.4) | "Майстерень" 6 (5.57)
    Коментарі: (2)


  13. Олександр Сушко - [ 2017.06.17 16:12 ]
    Діалектика
    До церкви дехто бігає щодня,
    Поститься,обціловує ікони.
    Гадає, що від чорта це - броня,
    Від сатани - надійна охорона.

    Дає на храм грабунок, хабарі,
    Священника слова у вухо ловить.
    Каплицю власну має у дворі,
    Духівнику гріхи несе на сповідь.

    В поплічники бере собі попа,
    Йому одвалить чесно десятину.
    А завтра знову - хараман, татьба,
    І каяття чергове на колінах.

    Людські гріхи мурують Божий дім,
    В оклади переплавлена мерзота.
    І сліпить очі цуплений калим -
    На куполах іскриться позолота.

    Виблискують віконниці нові.
    Та тільки небо відає напевне,
    Яку цеглину клали на крові,
    Ну, а яку вмуровано за кревні.

    На полотні буденності мазки-
    Іду на луг уранці по солому.
    А там сусід обносить буряки,
    Несе мішок не в церкву, а додому.

    Він у божниці мало не свояк,
    Тому йому пробачу цю провину.
    Це небеса мені подали знак:
    Пора попу однести десятину.

    17.06.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.36) | "Майстерень" 6 (5.32)
    Коментарі: (7)


  14. Кристіан Грей - [ 2017.06.16 14:53 ]
    Модель виходить на подіум
    в мої упивається губи
    до крові прокушує їх
    і пестить мене і голубить
    у неї гортанний сміх

    собі не належу відтоді я
    втонув у красі неземній
    Ізольда моя мелодія
    рефреном я стану у ній

    під небом ласкавим і синім
    на травах у гушавині
    я зваблю її на сина
    і доню а може і ні

    як сонце гаряче Ізольда
    як хвиля ласкава морська
    нікому тепер не дозволю
    торкатись її рука-

    ми з'явимось у "Mersedes"-і
    у luxury VIP
    Ізольда руда принцеса
    відчинить дверцята і...


    16.06.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (8) | "L. Прєкрасний Модель"


  15. Микола Соболь - [ 2017.06.15 06:04 ]
    Подих осені
    Вшиває осінь золоті нитки
    В натомлене у спеку листя клена,
    Хоча верба стоїть іще зелена…
    Та вже до ранку пишуться рядки.
    Про першу павутину і печаль,
    Яка осіла тугою у місті.
    Про синє небо спогади пречисті,
    Про літо, що пішло кудись у даль…
    14.06.17р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (9)


  16. Василь Кузан - [ 2017.06.12 21:36 ]
    Мольфарять гори над тобов
    ***
    Мольфарять гори над тобов,
    А ти, задивлений у простір,
    Лежиш навзнак і легко, й просто
    Приймаєш чари і любов.

    Росте крізь тебе первоцвіт,
    І сон-травою день лоскоче
    Твоїх думок стежки пророчі,
    Що висихають, наче піт

    На позолоті ран і скронь,
    У зморшках марень. Білі хмари
    У чані неба сонце варять
    І підсолоджують, либонь.

    Стікає мед із небесі
    І губи липнуть до молитви,
    А час, у келихи розлитий,
    Чекає тостів. Звідусіль

    Ідуть, мов янголи, корови.
    Життя з тобою заграє.
    Ти вже не знаєш: де ти є?
    Та не здаєшся. Гонорово

    Мовчиш і дихаєш. Лежиш.
    Гойдають гори, мов колиска,
    Твою любов. Ти надто близько.
    Шепочуть трави: ворожи…

    Вростає тіло у шовки
    І пахне вітром тіло Бога.
    І раю грішна насолода
    Лежить на відстані руки.


    12.06.17



    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (14)


  17. Ірина Вовк - [ 2017.06.10 17:56 ]
    Сад Любові
    … Цей Сад Любові ще живе в мені.
    Зелена буйність вруниться і спіє –
    Така зухвалість, молодість в вині,
    Така тонка настроєність, Леліє!
    О, ні – дощі червневі хай падуть!
    Хай воловодять скрізь стрімкі потоки!
    Чим глибше русло – тим повніша путь:
    Пора Цвітінь, твої найкращі роки…
    Ти у цвітінні, й справді, неземна –
    Інанна, чи Ірніні надмогуча!
    Живильна крапля спраглого вина –
    І розійдеться тьма, громи несуча…
    Я ще нектар пригýблю досита!
    Я ще дитя своє не відголублю…
    Життя – прекрасне! Днина – золота!
    На мент її нікому не уступлю!

    П’яніння Духа – з роду тих п’янінь,
    що їх до тла не випалить посуха…
    Така жага життя! – що й серце слуха:
    не одбуяла ще пора Цвітінь…

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (13)


  18. Олена Лоза - [ 2017.06.10 17:03 ]
    I знову про Попелюшку
    Попелюшка загубила черевичка,
    Вибігаючи з освітленої зали.
    - Фе, бридка яка,
              і сукня їй не личить, -
    Дами розмальовані сказали.
    Шепотіли принцові у вуха,
    Насміхалися з її блідого личка,
    Та слова злостиві
              Принц не слухав -
    Думав про дівча без черевичка,
    Про вуста трояндово-рожеві,
    Пелюстково-трепетно-дитинні...
    Ой ці черевички кришталеві!
    Ой ці очі волошково-сині!

    А вона всю ніч себе картала,
    Що не рівня цій придворній знаті.
    Загадкова королева балу -
    Попелюшка у чужому платті.
    Нащо було слухатися Феї?
    Хоч не мед життя - вона терпляча.
    Вірити казкам - то не для неї...
    - Ти ж бо сильна! А такі не плачуть...

    У бою, без сумнівів і страху,
    Лицар сміливішим був за лева.
    Полонивши серце бідолахи,
    Утекла майбутня королева,
    Без якої білий світ не милий,
    Без якої гаснуть в небі зорі.
    Принц летів до неї, мов на крилах,
    Подолав зо три глибоких моря.
    Заблукавши у дикунських нетрях,
    Де нема ні правди, ні закону,
    Майже рік прожив без інтернету,
    Голови рубаючи драконам.

    Потім розшукав і одружився,
    Бо сюжет у казки романтичний:
    Про кохання, Попелюшку, Принца
    І про кришталеві черевички.
    Заздрісники довго пліткували:
    - Чари, не інакше! Сміх та й годі!
    Зміями отруйними сичали:
    - Знову розум підкорився вроді...

    Справді, незбагненна таємниця!
    Так розташувалися планети?
    Вгледіти принцесу у служниці
    Здатні лиш закохані й поети.
    Дарма, що в мозолях рученята,
    Руки милих - крила лебедині.
    Головне - не зовнішність, дівчата.
    Важить більше те, що всередині.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  19. Адель Станіславська - [ 2017.06.09 13:43 ]
    Наберися тепла від серця...
    Наберися тепла від мене,
    від моєї руки зігрійся,
    хай воно протече по венах
    аж у душу допоки вінця.

    Зігрівайся… ділюся, щиро
    сим теплом - протікає мною.
    Хоч надворі дощить і сиро,
    все минеться само собою...

    Перебуде. Ніщо не вічне.
    Знаю хибу - болять утрати
    і стискають вузли кармічні -
    що ні втяти, ні розв’язати,

    відболіти лише по силі.
    І нести, поки стежка в’ється...
    Поміж літа - морози білі?
    Наберися тепла від серця...


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (6)


  20. Володимир Бойко - [ 2017.06.08 22:38 ]
    І буде так
    Коли ти звикаєш до її тіла,
    Сприймаєш як рідне її волосся,
    Здається, все менше стає діла
    До того, що справді не відбулося.

    Що жив і помреш ти не так, як треба,
    Що мрію свою поховав назавше,
    Що ти півшляху не дійшов до неба.
    І вже не дійдеш.
    Її не пізнавши.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  21. Леся Геник - [ 2017.06.08 19:59 ]
    Іду
    Іду, а сутінь голосить: "Стій!"
    і б'ється, як ніч, у груди.
    На гострих кінчиках вій
    всідаються злі пересуди.

    Масний підлабуза з дверй
    іще починає всміхатись.
    А я запечатую день,
    аби вже сюди не вертатись.

    І раптом гроза за вікном,
    і раптом громи й блискавиця.
    А може, може то сон,
    неяви туга рукавиця?

    А може то видумка все
    і візії ці неправдешні?
    І розпачем душу не ссе,
    до рани не тягнуться клешні?

    А може... Та знову довкруж,
    збираються чорні повії.
    І безмір нечистих калюж,
    і знову зарюмсані вії.

    Іду, все ж іду, і дарма,
    що завтрашній день у тумані.
    Вже він краще, Аніж пітьма
    на вістрі, на лезі, на грані...

    7.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (3)


  22. Володимир Бойко - [ 2017.06.08 17:04 ]
    Вночі, коли засне тривога (переклад з О. Блока)
    Вночі, коли засне тривога,
    І місто гасне у імлі –
    О, скільки музики у бога,
    Які ж то звуки на землі!

    І що мені життєві грози,
    Коли розквітла ти мені!
    Чого людські вартують сльози
    На тлі призахідних вогнів!

    Прийми, Володарко всесвітня,
    Крізь кров, крізь муки, крізь гроби –
    Жагучий кубок заповітний
    Від недостойного з рабів!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  23. Ігор Рубцов - [ 2017.06.01 08:23 ]
    Спроба
    …а я втішатиму.
    Аби ж!
    Якщо навколо люди, люди…
    Концерт, таксі…
    Ти в ніч летиш.
    Коли? Коли ж нагода буде
    солоність сліз твоїх на грудях
    відчути нервами?
    Облиш,
    не підпускай
    журбу і сум,
    та не ятри пекуче жало.
    Хіба скрутніше не бувало?
    Та знов сміялось і співало
    дівча,
    натомлене від дум.
    Бо день для сліз,
    А ніч – для снів –
    невидиме, цілюще зілля.
    Я втішити тебе хотів.
    Я! Втішити! Тебе! Хотів!
    Під час невинного дозвілля.

    01.06. 2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (10)


  24. Олександр Сушко - [ 2017.05.30 15:22 ]
    Жіночі ніжки
    Вона навмисно виставила ніжку,
    Звисали з пліч фарбовані кролі.
    Така красуня створена для ліжка,
    А на зупинці топче мозолі.

    Забув умить, що є дружина вдома,
    І що люблю лише її одну.
    Стріляє бісенятами мадонна
    І посмішку дарує неземну.

    Тендітно простягнула мені ручку,
    Спитала про домашній телефон.
    Я ж потайки приховую обрУчку,
    Поглибше в торбу всовую батон.

    Пахтять жіночі афродізіяки
    Та памороки сіють в голові.
    Вертатися не хочу до Ітаки -
    Співати хочу, наче соловій.

    Але укисла миттю моя либа
    Та шарму розірвалася вуаль:
    Краса стрибнула в дорогого джипа,
    Водій натиснув газову педаль.

    Думки заворушились нехороші,
    Що я - лопух, необережний шкет.
    Пропали у кишенях моїх гроші,
    Дружиною дарований планшет.

    Іду додому я сьогодні пішки,
    Регочуть у кишенях п'ятаки.
    Однині, як побачу гарні ніжки -
    Затисну гривні міцно в п'ястуки.

    30.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (5)


  25. Світлана Ковальчук - [ 2017.05.30 08:24 ]
    Та й по дощі
    Та й по дощі...
    Чкурну кепчастим лисом
    через міста й мости
    на край версти,
    де сонце виціловується з лісом
    і ліс достиг пацьорковогустим
    нагусненням.
    Оговтаюсь насилу
    од хвилювання, сповнення краси.
    Десь понесли вітри горласту зливу,
    вона хрипливі порскає баси.
    Послухаю, подякую за диво
    дарованого гронокришталю.

    Душа натішиться, натхненна і красива,
    і знову скаже світові: "Люблю".


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Ольга Паучек - [ 2017.05.28 19:51 ]
    ***
    Подаруй мені квіти
    Щоб світилися літом
    І сміялися щастям
    Пелюсткові вінки,

    Щоб світанок росою
    Окропив долиною
    Позолочені сяйвом
    Веселкові мости.

    Подаруй промінь сонця
    В полудневе віконце
    Павутинкою долі
    Огорнемось крізь час

    У життєвих подіях,
    Незахищених мріях
    Нашу осінь зігрієм
    Таїною причасть.

    Подаруй тихий вечір,
    Щоб зігрілися плечі
    І згадалися весни
    В солов"їних гаях,

    А смарагдові ночі
    В снах тривожно-пророчих
    Розтеклися між зорі
    У дзвінких ручаях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Василь Бур'ян - [ 2017.05.27 08:36 ]
    В земному вимірі
    Гартуюсь в натовпі людському,
    У боротьбі.
    Живу в далекому й близькому,
    Живу в тобі.
    Живу в піднесеному слові,
    Без коректур.
    Живу в чистилищі любові,
    Не без тортур.
    Лунаю болем журавлиним
    Над гладдю плес.
    Злітаю пухом тополиним
    Аж до небес.
    Катуюсь відчаєм холодним
    В полоні мук.
    Впиваюсь доторком голодним
    Коханих рук.
    Гортаю в пам'яті події -
    Сюжети драм.
    Любови, віри та надії
    Будую храм.
    В житті, веселому й сумному,
    Тримаю звіт.
    Я на ристалищі земному
    До скону літ...
    25.03.16р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (4)


  28. Любов Бенедишин - [ 2017.05.26 12:54 ]
    Гроза
    Сад потемнів, розкошланий незграба:
    Набрався ляку, цвіту не вберіг…
    Наскочила гроза, сварлива баба,
    З відра линула, гримнула на всіх.

    Сипнула градом, вітру навперейми,
    І блискавку метнула в далину…
    Світліє сад і… лічить зав’язь, гейби
    Не зливу пережив – страшну війну.

    26.05.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (16)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.25 23:08 ]
    Пролетіла весна (пісня)
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (22)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.18 23:10 ]
    Сповідь перед священними гаями
    Природи чуєш тихий видих, вдих –
    Зійшла ти знову, Благодате Божа.
    Хіба тепер до сварок голосних,
    Як день сміється солов`ями кожен?!

    П`янкі обійми розкриває гай
    І вітер гілля майже не колише…
    Лежи собі, від щастя завмирай
    У пахощах розтьохканої «тиші».

    Квітує все, і хмарна верховіть
    Зливає з небом сонця позолоту.
    А трохи нижче – голосне «віть-віть!» -
    Аж листя загойдалося достоту.

    І щоки ніжить лагідна трава,
    Ще комарів – цілунки несміливі.
    І зелень буйна, свіжістю жива
    Пронизує мій погляд, наче диво.

    …Я сповідаюсь у натхненну мить
    Отут, перед священними гаями –
    Не хочу більше лаятись – простіть,
    Кого періщив слова нагаями,

    Кого образив і кого кольнув,
    Про світлу Музу темного наплів я.
    Тепер обняти можу лиш Весну,
    В самотині ридать од безголів`я.

    Поет – Природи мов би син чи зять,
    Злітає в небо крізь пекельні кола -
    Любов, красу і світло щоб узять
    І розливати в слові їх довкола!

    18.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (21)


  31. Олександр Сушко - [ 2017.05.16 16:44 ]
    * * *
    У задзеркаллі власної душі
    Нема ні в кого місця для обману.
    Учинок кожен слід там полишив,
    І мироточать незакриті рани.

    Глибока вирва - то моє дитя.
    А рівчаки - сліди страшної зради.
    І контрапунктом, крізь усе життя,
    Хвороби нерозірвані снаряди.

    В саду душі обламане гілля,
    Воно цупкі пізнало смерті руки.
    Живе у ньому матінка моя
    Німотним свідком вічної розлуки.

    Від заздрості - подряпини легкі,
    Брехні липкої вицвілі патьоки.
    І камінь посередині важкий
    Мені довічно мулятиме око.

    Бо то мій гріх. У валуні сльоза.
    Старий менгір нечистого сумління.
    І крячуть невмолимі небеса:
    "Ще прийде час збирати те каміння."

    Чи Господу тягар той донесу?
    Навряд чи він мене зустріне тепло.
    Якщо пробачить - душу я спасу.
    А не простить - мене чекає пекло.

    16.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (7)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.15 11:34 ]
    Нумо...
    1

    Даруй троянди жінці - не слова.
    Розбий квітник - не вазу - в мить азарту.
    Слова - полова, мжичка лісова...
    Заквітчане обличчя пензля варте.

    Я не люблю півмертвих пелюсток.
    Мені б живих настурцій сім аршинів!
    Обвий плющем вигинистий місток,
    Волошок насади - рожевих, синіх.

    У тебе знов цейтнот, гроза... аврал.
    По блискавці увечері - до кума.
    Я розглядаю поночі журнал.
    Хурму намріяла садити. Нумо...

    2

    Авжеж, ти - воїн, муж. Не садівник...
    Ти вполював рогате... волохате...
    Вареники ліплю... а вершник зник.
    ...і тоне в чорнобривцях біла хата...


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (5)


  33. Любов Бенедишин - [ 2017.05.15 10:52 ]
    ***
    Гроза зупинилась край хати.
    Йти далі - забракло сил?..
    ...Бузок, наче бузьок цибатий,
    Краплини обтріпує з крил.

    15.05.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (15)


  34. Адель Станіславська - [ 2017.05.14 10:33 ]
    А ти все чекаєш
    а ти все чекаєш
    усе сподіваєшся дива
    а дощ тарабанить і спати тобі не дає
    вколише дрімота і явиться сонячне сниво
    і стане досяжним
    намріяне щастя твоє

    і буде здаватись -
    до нього подати рукою
    звиватися буде до неба до сонця до зір
    і буде ширяти пташиною вільно-стрімкою
    і буде тобою -
    що ані людина ні звір

    а дух тільки вільний
    безмежний що страху не має
    і тільки чуття що вбирає у барву яву...
    як тільки світання у промені першім заграє
    вернешся чеканням
    у росами вмиту траву...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (1)


  35. Олександра Камінчанська - [ 2017.05.09 22:41 ]
    ***
    ***
    Паради, поради, укупі гульвіси, герої,
    Несе гутаперчивий хлопчик пісні калачі.
    Плетуться віночки з барвінку, колючої хвої,
    Вивершують діло почате мужі-брехачі.

    І крутиться світ безкінечно у бісовім колі,
    Здається, отій круговерті немає кінця…
    Рясні обіцянки-цяцянки, вишивані льолі,
    Душа копійчана осіла на дні гаманця…

    То хто ми сьогодні? Народ? Жебраки? Поторочі?..
    Минають негоди, століття, минаємо ми…
    Обстріляна хата, бабусині вицвілі очі,
    Шматують безмежжя давно не небесні громи…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (10)


  36. Лілея Дністрова - [ 2017.05.08 23:34 ]
    Долоня вітру
    Як обнадієно торкався білий цвіт
    Долоні вітру теплої, ціпкої.
    Яким захопливим здавався цілий світ,
    Якою дихав незбагненною любов’ю.

    Джмелина скрипка грала п’єси весняні,
    Аж пелюстки морелей вальсували…
    Маленькі сонця у кульбабах ожили,
    Метелики влаштовували ралі.

    У перманентності душі – цвітіння мить,
    У миті нескінченність зорецвіту.
    Мій щирий вітре, дай наснаги срібну нить,
    І не зневіритися б, не заскніти...


    травень, 2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  37. Ігор Шоха - [ 2017.05.08 10:52 ]
    Високосна трава
    Ніщо так не тішить весною
    як пізня пора дощова
    і рання, на сонці, трава,
    умита дрібною росою.

    Люблю молоду мураву,
    якої у лузі найбільше
    і, може, для того й живу,
    аби описати у вірші.

    У поле стежина біжить,
    минає зелені отави
    і ось вона, жа́дана мить –
    упасти у скошені трави.

    Старенні Зміїні вали
    ведуть у глибокі провалля.
    Чумацькі вози і воли
    кочують все далі і далі.

    А я на високій горі
    шукаю на щастя підкову.
    Жену череду́ на парі,
    де стеляться трави шовкові.

    Росте високосна трава.
    П'яніє моя голова.
    Парують лани пелехаті.

    До самого обрію путь,
    а люди все косять і жнуть
    даровані їм сіножаті.

                                  05.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (11)


  38. Василь Баліга - [ 2017.05.07 16:30 ]
    Чорно-білий абсурд
    Криве споглядання реалій
    І треш у розмові абсурду.
    Ти чуєш своє лиш і далі
    Торкаєшся фікцій у сутрах.

    І чорні ці барви палаців,
    Як білі здаються хороми.
    Пустими очима карати,
    Як ліки хапаєш в хворобі.

    Оглухлими вухами чуєш
    Всі крики абсурдні зі світу
    Яскравих блукань і дзен-мрії,
    Що смог випускає на віти.

    (05.04.16)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  39. Кристіан Грей - [ 2017.05.06 19:23 ]
    Поетична геометрія
    ламана поцілунку коло обіймів ніби
    чи квадратура кола чи теорема Ферма
    ти у коханні бачиш проблиск бозона Хіггса
    темну матерію наче там її і нема

    дві паралельні долі не перетнуться у часі
    через дві точки лінія тільки одна пряма
    третій тут явно зайвий хай і до чорта ласий
    мрією про трикутник але дарма дарма

    три молоденьких бджілки сіли на білу стелю
    сталося це ненароком всі у одній площині
    ти їх зженеш і доки ліжко для двох розстелиш
    взнай опинитися встигнуть знову у ній чи ні

    в темній кімнаті кішку нам відшукати не вдасться
    відповідь на риторичне є очевидно у сні
    випаде з шафи тарілка і розіб'ється на щастя
    поки читатимеш вірші і загадкові й сумні


    06.05.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (15) | "Наталя Пасічник **** що не кажи а зараз часу нема для жартів"


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.05 23:59 ]
    Шоханий бабай (дитяча страшилка для здитинілого поета)
    Хто той дідько бородатий –
    Спробуй. Упізнай!
    Віршів пише він багато –
    Шоханий бабай.

    Не ходи писати вірші
    У зелений гай.
    Там тебе чатує в тиші –
    Шоханий бабай.

    При війну пиши, дурило,
    Лірику кидай.
    Бо тобі намилить рило
    Шоханий бабай.

    Не вдавай неандертальця,
    Лиш Христа пізнай.
    Бо «з любов`ю» дасть по… пальцях
    Шоханий бабай.

    Ти тримай в руці синицю,
    Журавля кидай.
    Бо вночі тобі присниться
    Шоханий бабай.

    Геть, бусляко, із «ПееМу»,
    У труну лягай.
    Бо навчить писать поему
    Шоханий бабай.

    5.05.7525 р. (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (12)


  41. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2017.04.30 23:21 ]
    В гармонії
    Він сидів на самому краї того, що називається підсвідомістю. Легенький вітерець куйовдив його русяве волосся. Маленькі хвильки приємно охолоджували втомлені від далекої подорожі ноги. Очима, сповненими захвату, він споглядав яскраві зорі, що висипали на темно-синє тло неба. А рука, опущена в воду, черпала срібло від місячної доріжки.
    Вічність і швидкоплинність часу перетікали через Нього…

    У вічності картина – не одна.
    Човнярка-доля каламутить воду.
    На мілині, просвіченій до дна
    Вселенський спокій поряд з нами ходить.

    Вода колише теплі промінці,
    Думки у вись здіймаються прозорі.
    І віриться – із срібла у руці
    Душа твоя ліпити може зорі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  42. Мар'яна Невиліковна - [ 2017.04.30 11:50 ]
    Цербер
    Перетворення з жінки на жінку, із себе на себе,
    із дзеркального пилу на здатну дзеркалити гладь
    ти, тойбічно присутній, голодний на ласку Цербер
    спричиняєш в мені і вчиняєш зі мною. Могла б
    так і жити, як досі, без тебе - Єхидни сину,
    уриватись, де тонко, миритися на ножах...
    Я могла б. Я завчила цю роль у незламно сильну.
    Я могла б... Та не хочу.
    Бо бути без тебе - жах...

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (3)


  43. Володимир Бойко - [ 2017.04.29 21:31 ]
    Поети (переклад з Олександра Блока)
    За містом постав чудернацький квартал
    У місці багнистім, пустельнім.
    Жили там поети і кожен стрічав
    Колегу із усміхом зверхнім.

    Даремно і день сонцесяйний вставав
    Над цим сумовитим болотом;
    Бо кожен із мешканців тільки і знав –
    Вино і безтямну роботу.

    У дружбі клялись, напиваючись впень,
    Базікали п'яно й цинічно.
    На ранок їх рвало. Затим цілий день
    Вершили свій труд поетичний.

    Надвечір вилазили з будок, як пси,
    Дивились, як море горіло.
    І кожній зустрічній злотавій косі
    Втішались дотепно і вміло.

    Розніжившись, снили про вік золотий,
    Кляли видавців одностайно.
    Крізь сльози всміхалися квіткці малій,
    Хмаринці в блакиті безкрайній.

    Так жили поети. Не гірше, ніж ти
    Шановний читачу, мій друже
    Не гірш обивательської суєти,
    Твоєї мілкої калюжі.

    Ні, любий читачу, мій критик сліпий,
    Бо є у поета, одначе,
    Хмаринки, і коси, і вік золотий,
    А ти цього навіть не бачиш.

    Радієш собі і дружині своїй,
    Та ще конституції куцій,
    А ось у поета – всесвітній запій,
    І мало йому конституцій.

    Нехай я помру, під парканом, як пес,
    Хай доля у землю втоптала,
    Я вірю: то бог мене снігом заніс,
    То хуга меня цілувала!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  44. Нінель Новікова - [ 2017.04.29 17:35 ]
    Марина Цветаева Сергею Эфрону... Перевод
    Нінель Новікова

    Переклад з російської мови

    С. Е. ( Сергію Ефрону)

    Я з викликом ношу його кільце!
    –У Вічності – жона, не по бумагах!
    Його вузьке, загострене лице,
    Неначе шпага.

    Безмовний рот, що кутиками вниз.
    І болісно-розкішні, горді брови.
    Трагічно у роду його злились
    Дві древні крові.

    Тонкий, як віти юних яворів.
    Чудові очі – марні і безмірні! –
    Під крилами розкинутості брів –
    Дві прірви.

    В його особі лицарям усім
    Я вірна – вам, хто помирав без страху!
    Такі – в фатальні грозові часи
    Складали станси – та ішли на плаху.

    29.04.2017



    Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

    С. Э.

    Я с вызовом ношу его кольцо! –
    Да, в Вечности жена, не на бумаге! –
    Чрезмерно узкое его лицо
    Подобно шпаге.

    Безмолвен рот его, углами вниз,
    Мучительно- великолепны брови.
    В его лице трагически слились
    Две древних крови.

    Он тонок первой тонкостью ветвей.
    Его глаза – прекрасно-бесполезны! –
    Под крыльями раскинутых бровей –
    Две бездны.

    В его лице я рыцарству верна.
    –Всем вам, кто жил и умирал без страху! –
    Такие – в роковые времена –
    Слагают стансы и идут на плаху.

    03.06.1914


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  45. Ігор Шоха - [ 2017.04.27 16:09 ]
    Вояцькі мандри
    Іду від отчого порогу
    у рай, додому, ...на війну.
    Якби не ці мої дороги,
    то як би бачив я весну?

       Уже поорані окопи
       і маки, краплями крові́,
       які посіяли укропи,
       малюють обрії живі,

    де і мене чекає мати
    і мила, ...файна на виду.
    А я від вибуху гранати
    у небо зоряне іду.

       Іду до Отчого порогу
       без ніг, але й без каяття.
       Якби не ця моя дорога,
       то як би я любив життя?

    О, як любив я майбуття
    у піки болю і тривоги!

                                                 04.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (6)


  46. Володимир Бойко - [ 2017.04.26 00:46 ]
    * * *
    Вечір жагою мене напоїв,
    Я вже хмелію думками про тебе,
    Більше нічого мені і не треба,
    Ані жар-птиці, ані солов’їв.

    Решту візьму я від теплої ночі –
    Руки твої, що мене оповили,
    Ніжне, тремтливе від дотику тіло,
    Милі, блискучі крізь темряву очі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  47. Адель Станіславська - [ 2017.04.25 14:49 ]
    Попід хмари - туман
    Попід хмари - туман.
    Сонцеколо поринуло спати.
    Поміж простір думки -
    розсівається туглість єства.
    Ілюзорна ява...
    Гори, тіні, потріскує ватра,
    лижуть ніч язики -
    магнетичний огень божества.
    Виколісує такт
    розтривожена порухом дримба,
    гойда-гойдоньку-да...
    В дивним танці зайшлися тіла...

    Сонцеобрій крізь сон
    розпромінює головам німби,
    між роси вистига
    тепла сночи* до рана зола...
    2017

    *з вечора, що передував проминулій ночі (діал.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (6)


  48. Світлана Ковальчук - [ 2017.04.23 14:38 ]
    Тонка ескізна провесінь весни
    Тонка ескізна провесінь весни.
    Торкання губ.
    Елегія цілунків
    у краплях, невагомих і рясних.
    І постріл
    бруньки.
    Лунко.

    Спадуть сонця смарагдових дощів
    на пальці і
    покотяться красиво.
    Яка ескізна пастораль!
    Напів
    поділимо
    сонця, цілунки, диво.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  49. Ірина Саковець - [ 2017.04.20 12:40 ]
    ***
    Вмивається бризками світла весняне місто,
    і скрізь викладає мозаїку білий цвіт.
    Люблю оксамитову тишу, глибоку, чисту.
    Люблю цей святковий і приязний за́вжди світ.

    Вертається день, виливаючи куди-небудь
    усі кольори: золотий, бірюзу, бордо...
    Плету з різнотрав'я вінок і вдягаю небу,
    а небо мені у дарунок – легенький дощ.

    Мов крашанка, сонце в насиченій сині квітня.
    У кошику ранку – тепло і, немов нектар,
    пахуче повітря. Вдихаю бажання жити,
    де квітнуть каштани і рідно шумлять жита.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  50. Віктор Кучерук - [ 2017.04.17 08:27 ]
    Про тебе...
    Т.Д...
    Минає ніч. Ясніє схід, –
    І видно під вербою
    На росянистих травах слід,
    Залишений тобою.
    Відбиток тіла, як печать,
    Обвітрена і тепла, –
    Іще продовжує лежать
    На ледь прим’ятих стеблах.
    Але зведуться лугові,
    Медвяні й ніжні стебла, –
    Неначе спогади живі
    Оці мої про тебе…
    17.04 17


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.51) | "Майстерень" 5.63 (5.7)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   107