ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Софія Кримовська
2026.11.23 00:38
А нам би ще пів дрібочки тепла
І слів, як шепіт, або вдих і видих.
І не шукати знову й знову винних,
Та ця зима укотре замела...
І мерзнуть руки, серце і думки,
І множиться образа на роки....

хома дідим
2026.11.22 23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Борис Костиря - [ 2026.11.22 22:28 ]
    Творчий процес
    Пишу я ампулою ці
    Такі стражденні вірші.
    Стікають кров'ю на лиці
    Рядки, осінні, грішні.

    Пишу сльозами у собі,
    Молитвою і криком.
    Спалю на давньому вогні
    Печаль багатолику.

    Про болі сходжених доріг
    Я напишу завзято.
    Нехай спадатимуть до ніг
    Листки журби на свято.

    Нехай заклятий антисвіт
    Впаде в озера ночі.
    Я передам туди привіт
    Крізь сіті поторочі.

    5 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  2. Євген Федчук - [ 2026.11.22 14:48 ]
    Одна сторінка з життя білоруських партизан
    Дорога асфальтована кудись мене вела.
    Ліси навколо золотом горіли.
    Іноді з неба дощиком кропило.
    Я їхав їхав від села і до села.
    Та десь, напевно не туди звернув.
    Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
    Замовк мій навігатор, як на лихо.
    Тож я на межі розпачу вже був.
    І головне: спитать нема кого.
    Пуста дорога і ліси навколо.
    Лиш зрідка промайне якеєсь поле.
    Я вів «коня залізного» свого
    Та на всі боки, звісно роззирався
    Аби когось уздріти, розпитать,
    Як мені ту дорогу відшукать,
    Якою я би до мети дістався.
    Аж попереду маячить село.
    А справа – монумент понад дорогу.
    Якиїсь чоловік побіля нього.
    Мабуть, старий, бо сиве вже чоло.
    Я зупинив машину, підійшов
    Та привітався. А старий отвітив.
    В його очах глибокий сум помітив.
    Він повернувсь до монумента знов.
    Я глянув на табличку, прочитав,
    Що тут лежать солдати й партизани,
    Які смертельні тут дістали рани
    У ті воєнні, ті страшні літа.
    - Із ваших тут, напевно хтось лежить? –
    Спитав його, розмову щоб почати.
    Він повернувся, щоб лишень сказати
    (А бачу сльози із очей біжать):
    - Ні, в цій могилі звірів поховали.
    Я здивувався: - Як то може буть?
    Написано ж… - То можете забуть.
    Тут звірі, що люд мирний убивали.
    Я сторопів: - Про кого саме ви?
    Хто убивав? – Так звані партизани.
    Історію я знаю непогано,
    Тож погляд цей для мене не новий.
    Таж то учені. Від людей простих
    Такого не очікував почути.
    Про шлях спитати довелось забути,
    Бо я вже зупинитися не міг.
    Хотілося у діда розпитати:
    А що він саме на увазі мав?
    Чом звірами людей тих називав.
    Хотів питання ті йому задати.
    Та, видно гнів у ньому аж кипів
    І на поверхню виривавсь словами:
    - Як хочете, то поділюся з вами, -
    Від хвилювання просто прохрипів.-
    Насправді – це не пам‘ятник. Під ним
    Солдати, які тут не воювали
    І партизани. Прізвищ зовсім мало,
    Хоча рахунку не злічити тим,
    Які знайшли смерть в нашому селі.
    Село Дражни, коли вам невідомо.
    Колись воно було і моїм домом.
    Я знав тут кожен кущик взагалі.
    Ще був малим, коли прийшла війна.
    Припхали німці та нас не чіпали.
    Війська на схід німецькі простували.
    Для нас малих тоді то дивина.
    Війська пішли, лишили поліцаїв
    Із тих, хто їм погодився служить.
    Їх в школі поселили нашій жить.
    Їх було десь під сотню, пам‘ятаю.
    Удале місце вибрали вони.
    Та школа ген на пагорбі стояла,
    Із неї всі дороги проглядали.
    Все під вогнем, звідкіль не поверни.
    Ліси ж стояли кілометрах в трьох
    Від школи. Тож усе, мов на долоні.
    Надійніше щоб було в обороні,
    То дзоти збудували. Як горох
    Летіли кругом кулі звідтіля,
    Тож дарма було, навіть підступатись.
    Із німцями не довелось стикатись,
    Вони всім керували звіддаля.
    А поліцаї, щоби прислужить,
    Одразу майже звірствувати стали.
    Ветлікаря Шаплику розстріляли.
    Взялися підозрілих всіх ловить.
    Мій тато у сільпо був голова,
    Ще й комуніст. В ліс довелось тікати.
    А ті взялись на нього полювати.
    Вночі, бува додому прибував,
    Харчів узяти, одяг замінить.
    Отут вони його перейняли.
    Сім’ю всю нашу сонними підняли,
    Щоб мали ми можливість поглядіть,
    Як будуть вони тата катувать.
    Ми майже голі, мама, я, три брата,
    Сестричка Катя мусили стояти
    Всі на гумні і вироку чекать.
    А тата узялися катувать,
    Веліли, навіть викопать могилу…
    Але не вбили. Чом, не зрозуміло.
    Відправили в концтабір помирать.
    Так ми без тата і жили тоді
    З ненавистю до окупантів клятих,
    Чекали «наших», що прийдуть звільняти,
    Щоб нашій цій зарадити біді.
    Отак два роки цілих проминули.
    Сиділи партизани у лісах,
    А поліцаї в селах, нам на страх.
    Між ними майже сутичок не було.
    Та в сорок третім Сталін наказав,
    Щоб дарма не сиділи партизани,
    А, врешті свою силу показали.
    Тож в січні враз загін один напав
    На поліцаїв, що сиділи в школі.
    Не знаю, хто вже той загін очолив
    Та, мабуть клепки в голові не мав.
    Попхали в лоб усі на кулемети.
    Ті їх усіх одразу й посікли.
    Селянам поховати їх дали.
    Я добре пам‘ятаю ті моменти,
    Як мама гірко плакала, бо ж ми
    Тих партизан надією вважали.
    Вони ж нас від фашистів «захищали».
    Гордились партизанами тими.
    Чотирнадцяте квітня… Боже мій.
    Його до смерті буду пам‘ятати…
    Увечері лягли спокійно спати.
    А о четвертій ранку раптом бій.
    Нас постріли зненацька розбудили. –
    Старий на мить задумавсь, зупинивсь
    Та на село зі смутком подививсь.
    На ліс поглянув, мов збирав всі сили,
    Щоб пережити знову весь той жах.
    - Кричала мама, - Горимо! Тікайте!
    Що під рукою, чимскоріш хапайте!
    Ми вискочили голі. На очах
    Палали хати, постріли навкруг
    І крики. Ми бігом в город шугнули.
    Там у якіїсь бур‘яни пірнули.
    Від страху я, здавалося оглух.
    А мама повернулася у дім,
    Аби хоч якісь речі врятувати.
    Уже солома зайнялась на хаті
    І клубами здіймався чорний дим.
    Я до землі холодної туливсь,
    Чекав на маму. Та не поверталась.
    Чи, може щось таке із нею сталось?
    Підповз я ближче, у траві підвівсь, -
    В старого голос раптом задрижав, -
    Аж бачу, із десяток партизанів
    Багнетами вбивають нашу маму.
    «Отримуй, гад фашистський!» - хтось кричав.
    Між них були й чоловіки, й жінки.
    А я стояв, як вкопаний, дивився.
    Очам не вірив – може, помилився!?
    А тут ножа хтось вихопив-таки
    І мамі раптом горло перетяв…
    Тут Катя підхопилась: - Не стріляйте!
    Я - комсомолка! Ось білет! Тримайте!
    Високий партизан наган підняв,
    Прицілився. Я закричав до нього:
    - Не убивайте, дядечку, сестру!
    Та він не припинив смертельну гру.
    Натис гачок. Від пострілу отого
    Пальто сестри скривавилося вмить…
    Вона нічого більше не сказала,
    У мене на руках і помирала.
    А той убивця до цих пір стоїть
    Перед моїх очей.- старий змахнув
    Скупу сльозу, - Я відповзав травою
    І бачив: молоду сусідку мою
    З дитинкою хтось до вогню штовхнув.
    А потім троє разом узяли
    Й обох живцем у вогнище жбурнули.
    Для них то все, немов забава було.
    З братами ми городом поповзли.
    Біля дверей палаючою хати,
    Де бабця Гриневичиха жила,
    Вона лежала, мертва вже була.
    Обпалена, в крові… Нам забагато
    Видовища того вже тоді стало.
    Городами, мов ящірки повзли,
    До дядькової хати прибули,
    Яка уже на той час догоряла.
    Згоріла хата, дядько уцілів.
    Отож ми біля нього і зостались.
    У землю… у землянку закопались.
    У ній він з нами аж до літа жив…
    Пізніше ми дізнались: партизани
    Прийшли, щоб поліцаїв перебить,
    Та по другому здумали зробить
    (Ніхто ж тим розбиратися не стане).
    Чого на кулі пхати, як вони
    Людей поб‘ють, а скажуть – поліцаїв.
    Тож вбитих між поліції немає.
    Село спалили з тої сторони,
    Звідкіль прийшли, а поза «школу» хати
    Зостались цілі. Люди теж зостались.
    На ранок німці у село примчались
    Та кинулися людям помагати.
    Кого перев‘язали, а кого
    Відправили в лікарню… Так от було.
    Живі про те і досі не забули…
    А поліцаї, вже й не знать чого,
    В сорок четвертім раптом учепились,
    Мене схопили й хлопців теж таких.
    Відправили в концтабір нас усіх,
    В Німеччину. І ми отам трудились,
    Поки й американці надійшли
    І нас звільнили… Я вернувсь додому.
    Дізнався більше правди вже по тому.
    «Героям» нагороди роздали
    За «вдалу операцію». Загоном
    Командував Ізраїль Лапідус –
    Він став тоді герой на весь Союз.
    А по війні змінив свої погони
    На крісло у обкомі. В Мінську жив.
    Як мені було уже вісімнадцять,
    Я зміг до нього клятого дістаться.
    Поглянуть в очі… Він собак спустив.
    Отак героєм все життя й прожив.
    І партії служив до смерті ревно.
    Та совістю не мучився, напевно,
    За те, що стільки він невинних вбив.-
    Старий замовк. А я уже й забув,
    Про що хотів у нього запитати.
    Переживав із ним його утрати
    І, наче крики передсмертні чув
    Невинних жертв, що склали на олтар
    Великої отої «перемоги».
    І думав поміж того: «Слава Богу,
    Що комуняцький скінчився кошмар!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (1)


  3. Борис Костиря - [ 2026.11.22 13:59 ]
    * * *
    Холод ще повільно відступає,
    А тепло приходить, мов король.
    Долинають голоси із раю.
    Так весна вступає в гідну роль.
    Мерехтлива мова небокраю
    Прозвучить, як первісний пароль.

    Квіти язиками небо молять
    І відспівують відхід зими.
    Так слова з'являються у мові,
    Що позбулась давньої тюрми.
    У озерах розчинився Мордор,
    Залишились відголоски тьми.

    Так прозоре набуло вагомість,
    Дарувавши невідомий зміст.
    Німота набула звучний голос,
    Перекинувши в минуле міст.
    Народився і зростає гомін
    Мас потужних на майданах міст.

    5 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  4. хома дідим - [ 2026.11.21 22:23 ]
    * 261 *
     ніхто ні разу не просив
     мене
     дістати з неба зірку
     мабуть життя пройшло дарма
     поезія це рух окремий
     або рух
     усього із усім
     і звідки взяти певність
     стоїш на березі
     немов у дзені
     і не наважуєшся увійти
     в потік
     чекаєш несвідомого натхнення
     самогіпнозом є життя щоденне
     щоденна творчість поготів
     клен облетів оце
     тополя поруч
     теж облетіла
     всі побігли видиш
     побігла і вона
     то що про зірку там
     адже іти далеко
     вічність
     іти й іти
     крізь ніч у снах
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  5. С М - [ 2026.11.21 20:12 ]
    Гроші (Pink Floyd)
     
    Гроші прогулявши
    Йди де платять і заробляй ше
    Гроші це дим
    Загрібай готівкою у заначку всі
     
    Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
    Можу придбати футбольний клуб
     
    Гроші знов є
    Все окей, Джек, руці геть, бо то моє
    Гроші це хіть
    Що мені всяко вишивана проповідь
     
    Подорожуватиму хай-фай класом, о так
    Ще би оце реактивний літак
     
    Гроші – кримінал
    Чесно діли, мого шматка не чіпай-но
    Гроші – хтось казав –
    Є коренем всілякого зла
     
    Тож, не хвилюйся, прохаючи більше
    & Відповідь буде, чекай, чекай. . . .
     
    Чекай, чекай, чекай
    Чекай, чекай, чекай, чекай
    Угуу
    Чекай, собі
     
     
    Хахаха, я був правий
    Так, абсолютно правий
    Стовідсотково правий
    Так, я чесно був правий, той хлоп наривався на грубощі
    (Чому робиться бодай щось?) Ехех
    Чому робиться бодай щось?
    Не знаю, я тоді реально був п’яний
    Я просто казав йому, що раз оце зайшло, він міг би взяти це під номером два
    Він запитував, чому це не з’являлося на фейдері одинадцять
    Потім я собачився із ним, пояснюючи, чому це не з’являлося на фейдері одинадцять
    Далі ми перейшли до бійки, що закрило всякі питання
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (1)


  6. Артур Курдіновський - [ 2026.11.21 18:16 ]
    Перстень Соломона (глоса)
    В душі - гіркий відбиток болю втрат.
    Лунають самоти осінні дзвони.
    Та тільки вірний перстень Соломона
    Не дозволяє бити у набат
    І темний проклинати каземат,
    В якому все життя дарма спливає.
    Як лячно підійти до вогнеграю,
    Бо він чужий! У когось є свята,
    А поруч - тільки істина свята:
    "Усе іде, але не все минає."

    Не може серце жити за наказом!
    Нехай кохання - вигадана мить!
    Коли щемливий спогад заболить,
    Надію даруватиме щоразу
    На персні ця усім відома фраза...
    Написана присвята від руки.
    Тремтять осінні втомлені листки.
    Не дихається вдень. Вночі не спиться.
    Зникають, наче пил, життя-дрібниці
    Над берегами вічної ріки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  7. В Горова Леся - [ 2026.11.21 14:25 ]
    Осені
    ПЗ неба червоно захід хлюпає,
    Зафарбовує сокурину.
    Будуть в осені сумнолюбої
    Ще погідні та теплі днини.

    Будуть в осені любоніжної
    Над водою легкі тумани.
    Буде осінь щоранку іншою,
    Аж допоки її не стане.

    І останній злетить за мрякою
    В сухотрав'я, дощами пране,
    Сокурини листок заплаканий,
    Ніби залишок порцеляни.

    А на чорному плеса крепові
    У шитві біло ляже крига.
    І вітри заспівають реквієм
    Згаслій осені яснотихій.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (4)


  8. Борис Костиря - [ 2026.11.21 13:01 ]
    Леза пелюсток
    Я лезами тендітних пелюсток
    Прийду у край нечуваний, незнаний
    Крізь сонце і розпечений пісок,
    Де квітне час глибокий, несказанний.

    Так важко парадоксами іти,
    Шляхами незбагненними, чужими.
    Ти битим склом дістанешся мети,
    Які відкриють доленосні зими.

    Пізнаєш ти самотній антисвіт,
    Сягнеш глибінь пізнання, одкровення.
    Спадає з вишень первозданний цвіт
    Прадавнім Нострадамуса знаменням.

    3 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  9. хома дідим - [ 2026.11.20 22:00 ]
    * 260 *
     видива осінні
     мокнуть під дощем
     красоту зацінить
     дехто із нікчем
     начебто дизайнер
     інколи естет
     часом копірайтер
     може і поет
     про свої дурниці
     знаючи вірніш
     розпач або відчай
     видає за вірш
     хай і незугарний
     зо звичайних слів
     зовсім не гекзаметр
     і не акростих
     сентиментом різним
     виповнений вщерть
     в риму навіть слізка
     що тобі іще
     почуття ліричне
     свічі зусібіч
     ставить знак окличний
     і зникає в ніч
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  10. Борис Костиря - [ 2026.11.20 13:40 ]
    * * *
    Чоловік, що прожив небагато
    І розтанув у розквіті сил,
    Мов згоріле до часу багаття,
    Наче птах без польоту і крил.

    По собі він залишив надгробок,
    Ну а пам'ять розтала в літах,
    Почорнілих, як зношена роба,
    У якій розчиняється страх.

    Вже ніхто не згадає цю постать,
    Голос, міміку, вираз очей,
    Жести, вчинки, одежу і поступ,
    Чи залишив по собі дітей.

    Голос часу погаснув у пущі,
    В кладовищі, що вже заросло
    Чагарями. Хто в себе запустить
    Згаслу пам'ять, немовби весло?

    3 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  11. Борис Костиря - [ 2026.11.19 13:59 ]
    * * *
    О, як важливо вчасно відійти
    Від суєти, марноти, часоплину!
    Лиш тільки так ти досягнеш мети
    І будеш вільним, мов незламна глина.

    Я залишаю сцену у той час,
    Коли вручають ордени й медалі,
    І йду у ліс, де мій вогонь не згас
    І де знайду недовідомі далі.

    Далекий від амбіцій і слонів,
    Я став ченцем глибокого мовчання.
    Я в озері втоплю могутній гнів
    Та ідола лихого проминання.

    3 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  12. хома дідим - [ 2026.11.18 22:00 ]
    * 258 *
     відомо
     виживає сильний
     перемагає найсильніший
     а дружба не перемагає
     бо це лукавство й евфемізм
     пригадуючи друзів навіть
     атож були і в мене друзі
     всі розійшлись кудись із часом
     усяк по собі як і скрізь
     столиця чи звичайне місто
     із передмістям за містком
     що нас притягує до інших
     яка подібність чи відмінність
     чи загадкова одинокість
     і спільний інтерес до книг
     чи імпонуючі печалі
     які утримують подалі
     від будь-якого сенсу зграї
     зухвалих витівок
     пустопорожньої бравади
     як то заведено у них
     а ще знущання зі слабких
     немає у слабких на цьому світі
     правди
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (3)


  13. Борис Костиря - [ 2026.11.18 16:16 ]
    * * *
    Я шукаю в бездонному морі
    Той важливий непізнаний знак,
    Ніби спогади сиві, прозорі,
    Що впіймає сумний неборак.
    Я шукаю у пеленах ночі
    Тіні натяку, впізнаний жест.
    Я забуть наполегливо хочу
    Те видіння, що прагнуло жертв.
    Я ніколи знайти не зумію
    Те, що з пальців спадало піском.
    Я ввійду у шалену завію
    Без крапок і нав'язливих ком.
    Я шукаю слова повнозвучні,
    Неповторні, нестримні, ясні.
    Я шукаю рятунок на кручі,
    Унікальні, провісницькі дні.

    3 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  14. хома дідим - [ 2026.11.17 19:41 ]
    * 257 *
     розчулення найзначущіші
     чому би і не омани
     ґатунки найзолотіші
     така собі маячня
     коли огортає холод
     болить порожніючий шлунок
     у сутіні цій безпутній
     полуді наступного дня
     фальшує якась-ще струна
     натягнута до надриву
     для чого стинати плечима
     по чім пліснявіла хурма
     у цім листопаді глибиннім
     окрай наступної прірви
     тополі напівоблетілі
     трамвайна зупинка німа
     злітають листки поетично
     снують поміж ними сновиди
     і все ні при чому ніби
     а більше нічого й нема
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  15. Борис Костиря - [ 2026.11.17 18:29 ]
    Не вернусь
    Я ніколи туди не вернусь,
    У простори довіри і болю.
    Я могилам святим не вклонюсь,
    Не ввійду у величні собори.

    Я ніколи уже не піду
    Сизим степом у ніжнім смерканні.
    Я упав на слизькому льоду
    Розставання, немов покарання.

    Я ніколи уже не ступлю
    Незабутньою стежкою тихо.
    І немає у часу жалю.
    Не відійде непрохане лихо.

    Не торкнуся натруджених рук,
    Не пізнаю глибінь неозору
    Тих очей, від страждання і мук
    Посвітлілих, як вранішні зорі.

    2 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  16. С М - [ 2026.11.16 23:32 ]
    Ей земля! (The Doors)
     
    дідусь був мореходом
    поплавав між льодів
    у цього китобоя
    на колінах я сидів
    чувши «синку я на березі
    вмираю із нудьги
    мені би із друзяками
    зайти в чужі піски»
     
    цей старий був штепний
    зі сріблом у зубах
    бріарову мав люльку
    гуляв по всіх вітрах
    із піснями про сестричок
    притони портові
    про любов і про смерть
    про звільнення свої
    оу ей
     
    три кораблі з командами
    курс на порти нетребні
    стою при мачті віє норд
    і кожен другий мрець
     
    « з е м л я ! »
     
    якщо прийде долар мені у руки
    візьму пляшку я і заллюся по вуха
    якщо випаде ось мені пʼятірка
    то із дівки точно спущу шкіру
    якщо двійка випаде мені
    ми оженимося тоді
    ми оженимося тоді
    гаразд
     
    ей земля!
    ей земля!
     
    як вернуся і добре почуватимуся
    тоді бейбі тебе кохатиму всяко
    кохатиму всяко кохатиму всяко
     
    ей земля! . . .
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (2)


  17. Борис Костиря - [ 2026.11.16 16:19 ]
    Квітка
    Не хочу квітку я зривати,
    Бо я порушу у житті
    Якусь важливу рівновагу
    У космосі й серцебитті.

    Краса проб'ється через вінця,
    Крізь огорожі і мейнстрим.
    Краса проб'ється через віно,
    Через могутній часоплин.

    Краса священна і безбожна,
    Тривожна, трепетна, жива,
    Нескорена, непереможна,
    Утілена в терпкі слова.

    І квітка голосом озветься
    З минулого і майбуття.
    У полі походжає Велес.
    Торкнеться квітка, мов дитя.

    2 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  18. хома дідим - [ 2026.11.16 16:21 ]
    * 256 *
     можливо я повторююсь
     та це малосуттєво
     повторюється всяко
     усілякий
     не треба апології
     оскільки я не жертва
     можливо навпаки
     це стилістична якість
     життя спішить мов поїзд
     простоює безладно
     роздумуючи мабуть
     про безсмертя
     когось то не влаштовує
     але немає ради
     вже комфортабельний вагон
     чи пекло стерпне
     хто просто є
     а хто
     розгадує шаради
     арабські мови
     у перекладі на жести
     таке життя
     парадне непарадне
     римоване підряд
     чи перехресно
     почасти
     неримоване
     так само
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  19. Паб Лімерик - [ 2026.11.16 08:33 ]
    Від анонімного блогера
    Вчителі в кабінеті завпеда
    Освятили закон Архімеда.
    А завгосп не святив.
    Отакий колектив
    Згуртувався навколо завпеда.

    Грав на склянках буфетний бариста
    Рок-симфонію Ференца Ліста.
    Він і майстер сюїт,
    А запав на біг-біт.
    Ось такий цей буфетний бариста.

    В тисячах дистанційних засідань
    Ескімоси збирались на Південь.
    І зібрали пакет
    Відповідних анкет.
    Це прекрасно для їхніх засідань.

    На предмет трудової віддачі
    Розглядались труди Фібоначчі.
    Унікально прості
    Для системи ай-ті —
    От і висновок щодо віддачі.

    Про діяльність морську Крузенштерна
    Інформація досить мізерна.
    Хто його пароплав
    У ломбарді заклав,
    Знає тільки банкір Крузенштерна.

    16.11.26.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  20. Борис Костиря - [ 2026.11.15 18:10 ]
    Слово
    Не зупинятися у слові,
    Коли сягнеш глибин, вершин.
    Слова спочинуть охололі.
    На слово сяде херувим.
    Не зупинятися в розгоні,
    В польоті до далеких зір,
    Здолати мури й перепони
    У прагненні забутих вір.
    Не зупинятися в багатті,
    У смолоскипах слів і чар.
    Народяться слова багаті,
    Сягаючи поеми хмар.
    Не зупинятися в гонитві
    І тихоплинності мети,
    Як слово перейде в молитви,
    У сагу люті й висоти.

    2 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  21. С М - [ 2026.11.14 22:33 ]
    Крізь Усесвіт (The Beatles)
     
    Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
    Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
    Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
    Осяюючи, пестячи
     
    Jai Guru Deva Om
    Світ незмінний, хай би що
    Світ незмінний, хай би що
    Світ незмінний, хай би що
    Світ незмінний, хай би що
     
    Образи зі скалок світла, в танцях, як мільйони віч
    Які мене до себе знову кличуть крізь усесвіт
    Думки легіт неспокійний, скриньками поштовими
    Поневіряється все на шляху своєму крізь усесвіт
     
    Jai Guru Deva Om
    Світ незмінний, хай би що
    Світ незмінний, хай би що
    Світ незмінний, хай би що
    Світ незмінний, хай би що
     
    Тіні сміху, відгуки життя крізь мій відкритий слух
    Запалюють, затягують
    Необмежена любов довкола сходить, як мільйони сонць
    Мене до себе знову кличе крізь усесвіт
     
    Jai Guru Deva Om
    Світ незмінний, хай би що
    Світ незмінний, хай би що
    Світ незмінний, хай би що
    Світ незмінний, хай би що
     
    Jai Guru Deva
    Jai Guru Deva
    Jai Guru Deva
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (2)


  22. Світлана Пирогова - [ 2026.11.14 22:32 ]
    Листопад

    Вуалями туманними вкриває листопад.
    Мокріють і сиріють вулиці навколо.
    Не залишилось майже осені чудних принад.
    І сонця барва виглядає досить кволо.

    Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
    Лапате листя застелило легко стежку,
    (Нахаба вітер враз його безжально вчора здув).
    Чекає летаргічних срібних снів мережку.

    Туманні сизі очі зазирають у вікно,
    Де тепло й затишно біля вогню каміна.
    Журливий листопад душі торкає ніжне дно,
    А небо прогнозує фантастичні зміни.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  23. Ігор Шоха - [ 2026.11.14 21:40 ]
    На чортових куличках
    Лише у пам’яті спливає
    дуга над плесами води
    і сум за веселковим краєм.
    На тому березі за плаєм
    лишилися мої сліди.

    У лузі, де росла калина
    і де-не-де чортополох,
    на куличках жила родина
    і пам’ятається місцина,
    мохами заслана на двох.

    Я засинав на тій перині,
    а просинався на печі
    і, може бути, що і нині
    мене чекає у хатині
    крилата фея при свічі.

    І я туди ночами лину
    у край далекий та єдиний
    за перехрестями доріг
    сомнамбулою за поріг
    частини тої України,
    яку забути я не зміг.

    11.2026


    Рейтинги: Народний 7 (5.58) | "Майстерень" 7 (5.95)
    Коментарі: (2)


  24. хома дідим - [ 2026.11.14 18:44 ]
    * 255 *
     присіла ґава на димар
     при іншій думці нерозкритій
     який-сякий еміль верхарн
     кому його державні ритми
     старий єврей біля дверей
     в його руках сезонні квіти
     у нього власний апогей
     він відає про смак амрити
     ген вештаються безборонно
     песиголовці й содоміти
     жадаючі горілки з хроном
     лунають голоси розмиті
     ще дрон з-за східного кордону
     спішить в туманнім оксамиті
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  25. В Горова Леся - [ 2026.11.14 13:06 ]
    Мушлі
    То так сумно, як знову торкається подихом
    Неминуча зима, що почином бентежила,
    Як губилася поміж циклонними межами,
    Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
    Щоб вернути мене за зимовими мештами
    Від порогу, де біле узрію я з подивом.

    То так прикро, коли крижаніють підсушені
    Нерозквітлі бутони троянди кармінної.
    Загаптовані нитками першого інею,
    Обернуться ципреї коштовними
    мушлями.
    Та заснуть до весни в сподіванні наївному,
    Що стеблини замерзлі відчують пробудження.

    Не відчують. Зчорніють, обсиплються потрухом,
    Із усім, що ховали в бутон нерозпущений.
    Може, знаючи те і пелюстки заплющили,
    Як зима несподівано вразила дотиком?
    Обернулися фарфором, мушлею скрученим,
    Де крізь устя ще видно кармінові вогники,
    Як затаєні думи.
    То так сумно...



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (4)


  26. Борис Костиря - [ 2026.11.14 10:47 ]
    Травень
    Не віриться, що зараз травень
    Отак неждано підійшов.
    І музика крізь свіжі трави
    Вливається крізь біль і шок.

    Нові надії пробивають
    Жорсткі заслони небуття.
    Зупиниться новітній варвар
    Перед красою, мов дитя.

    Циклічність у житті й природі
    Звучить гармонією в нас.
    Вона ж бо геніїв народить,
    Мов золотий забутий час.

    Стоїть стоїчно, як спартанець,
    Могутній травень у чоті.
    Він вічний мученик-повстанець,
    Що не здається самоті.

    1 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  27. С М - [ 2026.11.11 23:32 ]
    Королева-Убивця (Queen)
     
    Замовить Moët et Chandon
    У приватний кабінет
    ”Хай їдять торт“ звелить
    Мовби Мері-Антуанет
    Ліки від певності
    Хрущов ти, чи Кеннеді
    Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
     
    Кав’яр, сигари &
    Вишколений етикет
    Екстраординарний шарм
     
    Королева-убивця
    Порох її рушниць
    Динаміт, лазерний приціл
    Гарантують твій екстаз
    (У зручний час) О, прайс-рекомендації
    І ненаситний апетит
    Ти хотів би?
     
    Оминає проблеми
    Міняє безлічі адрес
    Коли до теми
    Манери наче в баронес
    Для гостя з Китаю
    Трохи гейшу грає
    Звична знову, ненав’язлива
    Непромовиста раптом
     
    Парфум її природно паризький
    Усі авто знає зблизька
    Вибаглива до дрібниць
     
    Королева-убивця
    Порох її рушниць
    Динаміт, лазерний приціл
    Гарантують твій екстаз
    (У зручний час)
     
    За момент вона грайлива, наче
    Пустотливе кошеня
    Тоді раптова індиферентність
    Тимчасова апатія
    Щоб абсолютно звести, звести . . .
    Прибрати до рук
     
    Королева-убивця
    Порох її рушниць
    Динаміт, лазерний приціл
    Гарантують твій екстаз
    (У зручний час) О, прайс-рекомендації
    І ненаситний апетит
    Ти хотів би?
     
    О, ти хотів би
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (2)


  28. Артур Курдіновський - [ 2026.11.10 23:51 ]
    Втрати (сонетний триптих)
    1

    Під ноги осінь сипала бурштин
    І шила сповідь жовтими нитками.
    Стою на тихій вулиці один...
    Тут відчиню собі останню браму.

    Всі відзвуки зимових іменин
    Оглушені осінніми дощами.
    У кожній краплі бачить грішник син
    Небесні сльози праведної Мами.

    А може, раптом стануться дива
    Усупереч прогнозам дня сумного?
    Навряд чи. Тільки вітер завива.

    Тепер лунають особливо вбого
    Затерті та заїжджені слова.
    Без Неї світ не коштує нічого.

    2

    Самотність нескінченна тягне вниз.
    Холодні вечори шматують віру.
    А наді мною вироком навис
    Міський туман, що лізе у квартиру.

    В життя ішов дорогою навскіс,
    Душа хотіла внутрішнього миру.
    Невже до щастя досі не доріс?
    Лягли усі чекання під сокиру.

    Колись кохав. Дитинства очерет
    Бажав здійснити всі мої прохання,
    Але життя дістало свій кастет.

    Питання ставлю долі вже востаннє:
    Скажи мені: який же я поет,
    Якщо живу без музи та кохання?

    3

    Мене забрали зливи назавжди,
    Бо не мені світило щире сонце.
    Ловив живильні крихти теплоти,
    Одразу розуміючи, що сон це.

    Наказували інших берегти -
    Крутився, мов травинка у воронці.
    На візерунки сірої сльоти
    Розплавлений тече ядучий стронцій.

    Фігура з льоду за дощем стоїть
    І кличе в рідні райдужні пенати...
    Згадається щаслива, світла мить.

    Для осені я - непомітна втрата.
    Життя прекрасне? Краще помовчіть!
    О, як набридло вже собі брехати!


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  29. Борис Костиря - [ 2026.11.10 20:06 ]
    Від'їзд біженця
    Перед тим, як назавжди покинуть
    Цю місцевість, таку дорогу,
    Він вклонився могилам і нивам,
    Залишивши надію благу.

    Він вклонився книжкам посивілим
    На полицях дрімливих, стійких.
    Він лишав не маєтки і вілли,
    А вогонь у яругах крутих.

    Він лишав, мов баскі кінокадри,
    Світлі спогади в мантіях снів.
    Не придумаєш більшої кари,
    Ніж вигнання у сяйві вогнів.

    Причаїлась у травах високих
    Незабутня любов, ніби дар.
    Поступово вичавлює соки
    Ця печаль, наче літній звіздар.

    30 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  30. С М - [ 2026.11.09 16:34 ]
    Чорний Петер (Grateful Dead)
     
    Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
    Сам я лежав у постелі, умираючи
    Ені Бонó зі Сейнт-Ейнжел
    Казала ”надворі погода шикарна“
     
    Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
    О, хто ти такий, щоби погоді відмовити
    Мені би спокою, щоби умерти собі
    І друга, або двох, іще би, поряд
     
    Моя лихоманка зростає до ста п’яти
    Росте і росте, далі падає, леле
    Наступний день, де ти іще живий
    А завтра ти, можливо, під землею
     
    Дивись, як воно усе
    Йшло до дня цього
    Але це такий звичайний день
    Не гірше інших
    Сонце, що сходить ось
    Й заходить потім, звісно
    Сяє у вікні моїм
    Друзі ходять, чого не ходити
    Чого не ходити
    Чого не ходити, їм
     
    І люди все знають, але байдуже усім
    Що хтось нещасний аж настільки
    Чуєш, той бідний Петер, у муках лежить
    Тож, біжимо і поглянемо
    Що із ним
    Що там, із ним
    Що там, із ним, о що же там, із ним
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (4)


  31. Борис Костиря - [ 2026.11.08 14:07 ]
    Письмо
    Чи буду далі я писати
    Лиш кров'ю у сумних листах,
    Які долатимуть пасати?
    І з клітки визволиться птах.
    Чи буду я писати ранок,
    Чудовий виснажений день
    І присмерк, як відкрита рана,
    Як приспів зболених пісень?
    Я напишу поему ночі
    І сагу любощів палких.
    Так спогади закровоточать.
    Вогнем палатимуть думки.
    Я допишу романи болю
    І првість сумнівів, страждань,
    Пройшовши грані мимоволі
    У царство ночі і жадань.

    30 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  32. хома дідим - [ 2026.11.08 12:32 ]
    * 251 *
     політ нормальний
     чим би не політ
     знайти слова
     в обіймах
     із незримим
     тобі до снаг тонкий
     осяжний світ
     сяйливий часом
     у сезоні плиннім
     енергії
     та спалахи рядків
     апокрифи стосунків
     і відносин
     хто там кого хотів
     і як хотів
     писав книжки
     читати їх приносив
     шукав
     чорнила осені дощу
     вина дешевого
     і чимсь вино заїсти
     розказував про небезпеки
     як почув
     соціалісти
     націоналісти
     зникав над ранок
     пропадав на рік
     поневірявся інде хуторами
     судьба як є
     вже думаєш
     що втік
     а хрін оце тобі
     зализуй рани
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (5)


  33. Віктор Кучерук - [ 2026.11.08 06:43 ]
    * * *
    Вітер видмухнув з-під тину
    Поруділий лист, -
    Я дивлюсь на цю картину
    І шукаю зміст.
    Небо хмарами провисло,
    Далина німа, -
    За оцим останнім листом
    Вже іде зима.
    Шепотить листок опалий
    Тихі молитви,
    Щоби ми не забували
    Мертвих і живих.
    Кружить лист останній зрана,
    Падає до ніг,
    Та надію не поранить
    Навіть перший сніг.
    Хоч снігами шлях засипле
    Лютий сніговій,
    Ми продовжим рух до світла
    Заповітних мрій.
    І крізь білу завірюху,
    Через холоди, -
    Стане в наших душах духу
    Далі для ходи.
    08.11.26


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.87)
    Коментарі: (1)


  34. Борис Костиря - [ 2026.11.07 16:26 ]
    * * *
    Мені часу постійно бракує.
    Я не хочу втрачати на сон
    Цілу вічність. Стоїть одесную
    Невблаганний, жорстокий клаксон.

    Океан промовляє безмежно
    Уві сні, наче сага сторіч.
    Я навшпиньках іду обережно
    Лезом в сяйві провісницьких свіч.

    Мені часу постійно не стане
    Прокричати на вістрі сум'ять
    Ту поему глибоку, жадану,
    Як відлуння далеких заклять.

    Так спадають краплини, години,
    Відраховують нам реченець
    До Великого Суду, до днини,
    Де зійдуться початок й кінець.

    29 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  35. Артур Курдіновський - [ 2026.11.07 02:45 ]
    Набридло!
    Нехай в піску ховають очі страуси,
    Нехай рожевим їм здається шлях.
    Втомився я заповнювати паузи
    У недотичних та чужих життях.

    Гидую компліментами убогими -
    Порожні звуки. Пухне голова.
    Я нехтую скляними діалогами,
    Викреслюю пластмасові слова.

    Не буду більше я слухняним човником
    В чиємусь океані ні на мить!
    Яким я можу бути співрозмовником,
    Коли душа втомилася й мовчить?

    Розсипалися мрії на молекули,
    Невидимі у келиху вина.
    Не хочу більше голосу далекого -
    У тиші є цікава таїна.

    Коли дощі на мене пишуть кляузу,
    Знаходжу я поезію в дощах...
    Набридло вже заповнювати паузи
    Та бути фоном у чужих життях!


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  36. хома дідим - [ 2026.11.06 23:13 ]
    * 250 *
     хмари навіть і не сунуть
     смугами лежать оце
     вітер листя трусить сумно
     ще поцілює лице
     що пригоди що нагоди
     ні до чого і нема
     осінь при небесних водах
     ексклюзивна і сама
     день звичайний серед тижня
     макарони вінегрет
     у житті немолодіжнім
     зовсім не кальянний реп
     аж ніяк не монте-карло
     ну хіба що через ґуґль
     казино із кегельбаном
     там де не шкодують куль
     пожбурляють і скипають
     далі попивати брют
     поки ти зі своїм чаєм
     що з трави натурпродукт
     салютуєш монітору
     можеш цокнутись авжеж
     щоби справи та й угору
     безнадійний щирий жест
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  37. Борис Костиря - [ 2026.11.06 12:46 ]
    Слова
    Нехай мене засиплять листям
    І вкриють мулом забуття.
    Осяє істина столика
    Мої шляхи в нове буття.
    Приїду в сонячну столицю
    Для перемоги й каяття.

    Нехай це листя заговорить
    Із небуття, з тісних полиць.
    Проллються невідомі твори
    Із сотень благородних лиць.
    Вони прорвали заборони
    У сяйві збуджених зіниць.

    Слова прорвуться крізь толоку,
    Крізь глей і глицю, вартових,
    Здолавши ґрати і мороку,
    І увірвуться до живих
    Неждано, ніби жест пророка,
    До строку невідомих лих.

    27 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  38. Артур Курдіновський - [ 2026.11.05 16:48 ]
    Ода американському народу (на проміжні вибори 2026 року)
    Віват американському народу!
    Завершилися жалюгідні спазми.
    Сьогодні він обрав собі свободу
    Від торгашів токсичного маразму.

    Коротка й переконлива розмова!
    Англійською ніхто не крикне "гойда".
    Народ сказав своє вагоме слово,
    Що дружба з руським гітлером не пройде.

    Закони розривали хижі лапи,
    Але народ поставив підпис "проти",
    Прибрав рішуче зі своєї мапи
    Червоний колір та руду гидоту.

    Не місце серед тих, хто за свободу
    Безсовісним, бридким, продажним пикам!
    Віват американському народу -
    Сьогодні він ізнову став великим!


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  39. Борис Костиря - [ 2026.11.05 13:31 ]
    Маршрут
    Тепер автобус більше не приїде
    За визначеним шляхом. Пізній час
    Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
    Так відійшов, що вже забув про нас.
    Замість вогнів - задавнені корита.
    Колючий дріт обплутує Парнас.

    За визначеним шляхом не приїдуть
    Жаданий спокій, щастя і слова,
    Які врятують у потужній дії
    І від яких ясніє голова.
    В полях ідуть вродливі голі діви.
    У річці часу - лиш сама плотва.

    За визначеним шляхом прийде лихо
    І катаклізми в мантії страшній.
    Це лихо заспіває пісню стиха.
    Увірветься із лісу лиходій.
    Минулий час у спину жижо диха,
    Немов суддя утрачених подій.

    27 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  40. хома дідим - [ 2026.11.05 12:51 ]
    * 249 *
     пора блекаутів і віршів
     читати ще писати щось
     вигадувати рими ліпші
     немовби транс немов гіпноз
     коли побачиш чи повіриш
     у цьому вирі із марнот
     бреде через дорогу лірник
     на думці в нього анекдот
     і що з того що десь у небі
     за нами підглядає дрон
     складається собі лімерик
     у ньому є оксиморон
     хоча життя суцільні нерви
     не можна бути осторонь
     всяк вірить у якісь маневри
     потрібно вірити либонь
     комусь-то повсякчас видніше
     вигадуючи ще-контроль
     а хтось сидить тай пише вірші
     якщо не хоч читати скроль
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  41. С М - [ 2026.11.05 03:33 ]
    Бурий Цукре (The Rolling Stones)
     
    із золотого берега рабів
    скинуто на ринку в орлеані новім
    купець рубцюватий за трудами своїми
    знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов
     
    бурий цукре, чом добре так смакуєш
    бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
     
    у ритмі тамтама кров англійця б’є
    не відає хазяйка, куди це заведе
    бой кольоровий видає, як уміє
    ти дослухайся, опівніч за мить, ов
     
    бурий цукре, чом добре так смакуєш
    бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
     
    ов, не досить, ні, бурий цукре
    чом добре так смакуєш
    впадаю за тобою, ов, бурий цукре
    через дівчачі згуби, ей
     
    твоя матуся в шоу цирковім
    її партнерам по шістнадцять усім
    я не школяр, я знаю що любити
    ти мене слухайся, опівніч за мить, ов
     
    бурий цукре, чом добре так смакуєш
    зійди-но, бурий цукре
    о, ті дівчачі згуби
     
    кажу, ей, ей, ей―оу
    чом добре, о добре так смакуєш
    ей, ей, ей―оу
    мов ті, о, ті дівчачі згуби
    ей, ей, ей―оу
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (2)


  42. Катерина Савельєва - [ 2026.11.04 16:01 ]
    Осенi краса (квартон)
    Журлива осенi краса,
    Пробiглася босонiж небом.
    Можливо, нам того не треба,
    Що надворi бринить роса.

    Кружляє листя над землею –
    Журлива осенi краса,
    Мов позолочена коса,
    Яка спадає за межею.

    Слiд меланхолiї на вiкнах:
    У небi гримає гроза.
    Журлива осенi краса –
    Сповзає холодом по стiнах.

    Можливо, плачуть небеса?
    Тепло повернеться вже скоро,
    Життя крокує далi вгору.
    Журлива осенi краса.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)


  43. Світлана Пирогова - [ 2026.11.04 16:31 ]
    Цей ліс живий (глоса)
    Цей ліс живий. У нього добрі очі.
    Шумлять вітри у нього в голові.
    Старезні пні, кошлаті поторочі,
    літопис тиші пишуть у траві.
    Ліна Костенко.


    Іду до лісу. Зустріч зранку. Кличе
    в шатро осіннє і мені шепоче
    про неба силу, землю таємничу.
    Цей ліс живий, у нього добрі очі.

    Його цілує сонячне тепло,
    плекає гілля, задумки нові.
    Ховає загадку в старе дупло.
    Шумлять вітри у нього в голові.

    Внизу грибів блискучі ваблять шляпки,
    Вальсує листя в кольорах урочих.
    Стирчать голки - ялин зелені лапки,
    Старезні пні, кошлаті поторочі.

    В них стільки радості кілець, журби,
    А ліс із осінню вже візаві.
    Могутні поруч мудрості дуби
    Літопис тиші пишуть у траві.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  44. Борис Костиря - [ 2026.11.04 14:58 ]
    Актор
    Чи не була порожньою краса
    Актора знаменитого у кадрі,
    Що дарували щедрі небеса,
    Як нагроду чи небесну кару?

    На сцені він підкорював усіх.
    І слава насувалась, мов лавина.
    Трагедія або нестримний сміх
    Пробуджували втілену людину.

    Важливо зрозуміти, що було
    За оболонкою вогню живого:
    Це іскра Божа чи то ремесло,
    Що тропиками прагнуло до Бога.

    Ці чари з потойбіччя, з чорних мес,
    Вино чаклунства, пристрасті, печалі
    Сягають душ і навісних небес
    По той бік розуміння і моралі.

    25 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  45. В Горова Леся - [ 2026.11.04 08:36 ]
    Комікси
    Листя, що впало на стежку, до сірого стовчене.
    Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
    Та несподівано і кольористо тріпоче на
    Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.

    Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
    Міцно тримає, а з нею так просто і затишно.
    Там не диміло, не вило, не било й не бахкало.
    Тепла картинка тримає минулого залишок.

    Річка хвиляста несе попід берегом човники.
    Що було далі? Куди попливуть подорожники?
    Милий малюче із комікса, де скільки чорної
    Фарби набралося? З білою туби порожні.

    Зламане гілля, відболені душі, запечені
    Горем слова, що як онікси, зжурено падають.
    Вітер листок перекинув. Читається речення:
    "Дмитрик із татом рушають за білою фарбою".



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (7)


  46. Борис Костиря - [ 2026.11.03 13:38 ]
    Падіння
    Я іду і падаю у бруді,
    Вирвавшися із пасток цупких,
    Потонувши у далекім блуді
    І промовах скорих, копітких.
    Упаду в траву, як у основу,
    У буття, початок і кінець,
    У самої вічності промову,
    Подолавши бісівський вінець.
    Розірвавши ретязі і пута,
    Упаду в стихію, круговерть
    Творення, у волю незакуту,
    Де відступить невблаганна смерть.
    Це падіння стане повноліттям,
    Вічними пологами. Вогонь
    Нас охрестить, мов саме сумління,
    Дарувавши слово із долонь.

    23 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  47. хома дідим - [ 2026.11.02 23:22 ]
    * 247 *
     щодо творів отих неумисних
     несумісних із логікою
     непричетних до пошуків істин
     чи здаються підробкою
     бездоганність між іншим у світі
     конкурентний протекціонізм
     інсталяцій 3-d графіті
     кʼю-ар-коди повсюди скрізь
     поезії зовсім не виняток
     ще для когось товар чи компост
     для бариг чи в програмці
     сатириків
     умліва вболіва весь колгосп
     полемічні безладні зусилля
     примадонни та їхні пажі
     ігноровані члени підпілля
     рецензовані через ші
     лівацькі ложі пен-клабів
     переклади поспіль турне
     і тобі посміхнеться ще-лабух
     і планида тобі підморгне
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  48. Борис Костиря - [ 2026.11.02 14:57 ]
    Цвинтар
    Тепер він частий гість у цьому місці,
    У краю суму, болю і молінь.
    Ніхто не подарує добрі вісті,
    Мов шлейфи від минулих поколінь.

    Схиляються тополі міднодзвонно.
    Щось клени прошепочуть у пітьмі.
    І спогади, немов сумні ікони,
    Видніються у розсипах зими.

    Цей чоловік іде після роботи
    У край скорбот, щоб перелити сум
    В дерева, і щоденності турботи
    Не подолають невигойних дум.

    Як відшукати залишки епохи,
    Окрайці слів і жестів, мов туман,
    Того, що відшуміло за пороги,
    За марення невигаслих оман?

    22 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  49. хома дідим - [ 2026.11.01 23:54 ]
    * 246 *
     така мандрівка
     такий пасьянс
     у декадансі
     такім осіннім
     наступний поїзд
     минає станцію
     ми теж могли бути
     пасажирами
     непослідовними
     авантюристами
     зірками будь-яких
     сцен
     все по кайфу
     у трагікомедіях
     інтимного змісту
     таких доброзичливо
     іронічних
     із епізодами
     чудернацькими
     репліками
     не в тему
     життя в манері
     своїй безрадній
     мчить десь
     у напрямку
     горизонту
     можливо направді
     цікаве щось
     за тим горизонтом
     скраєчку неба
     такого надмірного
     такого всілякого
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  50. Борис Костиря - [ 2026.11.01 15:15 ]
    Кава
    Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
    Я прийму перед стратою, в лати закутий.

    І у нім я розкрию великі сонати
    Перед тим, як піти у небесні пенати.

    В цім важливім горнятці відкрию поеми,
    Неповторні трактати, рядки, теореми.

    У гірчинці відкриється мелос кохання,
    Колообіг світів, маяки сподівання.

    Так імла небуття обернеться пророком,
    Мудрим старцем із посохом, в сяйві пороку.

    У бездонності кави іде споконвічне
    Розуміння життя, мов намолені свічі.

    В теплоті філіжанок роздягнеться діва,
    Що увірветься в ніч, так омріяно дивна.

    Меса ночі здійсниться в суворім законі,
    Розриваючи давні залізні закови.

    15 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   184