ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2026.03.05 11:31
Весна. Нарешті. Цього року тебе чекала особливо.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.

Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.

Іван Потьомкін
2026.03.05 11:30
Скарай мене, Поезіє, дорогою.
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.

2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,

Борис Костиря
2026.03.05 11:24
Закутий дощами в оселі тісній,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.

Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,

Микола Дудар
2026.03.05 10:09
Вже кілька сот в душі поранень
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…

І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,

Юлія Щербатюк
2026.03.05 07:00
Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.

І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні

Тетяна Левицька
2026.03.04 19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.

Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери

Татьяна Квашенко
2026.03.04 17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.

Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение

Ігор Шоха
2026.03.04 16:41
                    І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.

                    ІІ
Ми сіяли історію одні,

С М
2026.03.04 11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти

Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас

Юрій Гундарів
2026.03.04 10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо

Борис Костиря
2026.03.04 10:15
Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.

Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен

Віктор Кучерук
2026.03.04 06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.

Артур Курдіновський
2026.03.04 01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!

Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені

Ігор Терен
2026.03.03 22:23
                    І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.

Світлана Пирогова
2026.03.03 18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, що рани.
Знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. С М - [ 2026.03.02 18:33 ]
    Cимпатія до Диявола (The Rolling Stones)
     
    Дозвольте мені представитися
    Маю смак володію грішми
    І я прожив довге-довге життя
    Викрадаючи душі грішників
    Був я там де Ісус Христос
    Обертався до сумніву й болю
    Зробив усе щоби Пилатус
    Вимив руки звершивши долю
     
    Сподіваюся вгадаєте ім’я
    А що вас бентежить це є роль моя
     
    Швендяв біля Санкт-Петербурга
    Бо побачив що настав час на зміни
    Убив царя із міністрами
    Марно плакала Анастасія
    Їхав на танку в генеральському рангу
    Лютував бліцкриг і тіла розкладались
     
    Сподіваюся вгадаєте ім’я
    Оу так
    А що вас бентежить це є роль моя
    Оу є
     
    Зі сміхом я глядів на королів і королев
    Що билися за винайдених ними богів
    Це я кричав “Хто убив Кеннеді?”
    А зрештою провинні я і ви
    О дозвольте представитися
    Маю смак я і грошей на все
    Пастки ставив я для трубадурів
    Щоби не вийшли вони до Бомбея
     
    Сподіваюся вгадаєте ім’я
    Оу так
    А що вас бентежить це є роль моя
    Оуу є
    (Ану давай сюди!)
     
    Сподіваюся вгадаєте ім’я
    Оуу так
    А що вас конфузить це є роль моя
    Х-м оу є
     
    Як усякий коп злочинцем є
    Негідники є святими
    Як аверс є реверсом я є Люцифером
    Бо стримання також потрібне
    Атож зустрівши мене будьте чемними
    Майте симпатію смак і такт
    Застосовуйте вивчену ввічливість
    Бо душу кину до смітника
    Х-м оу та
     
    Сподіваюся вгадаєте ім’я
    Х-м о так
    А що вас бентежить це є роль моя
    Х-м о направді нумо
     
    Уу-гу!
    Оу так!
    Нумо сюди
    О так
    Ба ба бум оу . . . .
    Еге
    Ага о так
    Кажи-но бейбі як моє ім’я?
    А чи вгадаєш моє ім’я?
    Кажи-но бейбі моє ім’я
    Знаю певно у чім біда твоя
    Ой-гоу . . . .
    Гаразд
    У-у-гу . . . . .
     
    (ad lib.)
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (2)


  2. Тетяна Левицька - [ 2026.02.27 21:18 ]
    Вертайтесь
    Навіщо, скажіть, молоді соколята,
    тікаєте з дому на ситу чужину?
    Нам разом боротись, або помирати
    за рідну, стражденну, святу Батьківщи́ну!

    Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
    втекти не лишивши у хаті сльозини.
    Кривава зоря заливає пів неба,
    заходиться плачем ікона родинна.

    Чи на кладовищі надгробки могильні
    трава заховає від дикої зграї?
    Злетів соловейко у вирій з калини
    і щебету більше не чутно у га́ї.

    Нас мало лишилось, щем душу проймає
    як бачу лелече гніздечко порожнє.
    Запекла війна поміж пеклом та раєм;
    не кидай хоч Ти на поталу нас, Боже!

    27.02.2026р


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (2)


  3. С М - [ 2026.02.26 20:52 ]
    Марсіанський танцзал (T. Rex)
     
    одягнись зі смаком
    ідучи до танцю
    лети ковзаючи
    із трепетом літака
    ув алмази плечей
    усади троянди
    швидкі авто і
    люди ніби у снах
     
    тебе я зву річ
    а місяць кличе
    несу твій камінь-лик
    понад гори в зірках
    ми все у руках
    без надії маніячих
    що нам оце життя ~
    танцювальна зала
     
    ти обожнюєш день
    я кажу про ніч, там
    почвари поіменно
    вітають усіх
    боб ділан знав
    алан відав іще фрід
    є речі у ночі
    які ліпше не оглядати
     
    танцюючи
    у чобітках ящіркових
    тягни нитки
    що мінять вирази облич
    відьма сяючих вій
    і тойбічний мій гангстер
    джон леннон отже твій
    знайомий тип
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (5)


  4. С М - [ 2026.02.24 05:05 ]
    Плач, бейбі (Janis Joplin)
     
    Плач
    Бейбі
    Плач, бейбі
    Плач, маленький
    Ось ти і вдома
     
    Вона казала
    І я знаю, казала, кохає
    Значно більш, аніж я
    Та пішла від тебе
    І клянешся, немає причини
    Та любий, знаєш, це я буду поруч
    Якби ти хотів
     
    Атож, поплач
    Плач, бейбі
    Плач, маленький
    Плач, бейбі
    Любий мій, ось ти і вдома
     
    Чи не знав ти
    Ніхто і ніколи не кохав тебе о так, як могла я
    Відчути й біль і сердечну печаль
    І любий, знай я весь час, я все буду поряд
    Якби ти погодився
     
    Атож, поплач
    Плач, бейбі
    Плач, маленький
    Плач, бейбі
    Начебто як завше й досхочу
     
    Не знаю може так є, правдиво
    Трава усе зеленіша
    Коли дивишся у чийсь інший сад
    Та любий, ти лишив належне чекати бозна чого
    Ужеж, лишив
    Був приятель оце
    Казав ”Мила
    Віриш, і я кохаю
    Бач, але я маю найти себе, знаєш, я маю найти свій шлях
    Я маю найти себе, чи десь-то у Африці
    Або, там, у Нью-Йорк-Сіті
    Або ще, у Олимі“
    Місця, в які усі ці хлопи мандрують
    Я так і не втямила, де саме цього разу
    Усі вони їдуть кудись, еге
     
    Я казала, ”Хіба ти не розумієш
    Ти шукатимеш себе десь там, любий?
    Хоч знати де є твоє життя?
    Воно мов отой дурник чекає отут на тебе!
    І одного дня ти прокинешся у Касабланці
    В одному із цих уявних місць, любий
    І ти замерзатимеш там насмерть
    Ти прокинешся і казатимеш, ”Боже, Боже
    Боже, Боже мій!
    Нащо я пішов, лишив таку жінку
    На класному подвійниму ліжкові
    Із хутром наверху
    І сатинові простирадла, еге
    Що це я роблю у Касабланці, ей?“
    Я вірю, о так
    Одного дня цей хлопець прокинеться і казатиме собі оце
    Він вертатиметься і я, ось
    Такий Козоріг, направду, стоятиму в чеканні
     
    Казатиму, ”Бейбі, я знала, колись
    О так, знала, знала, колись ти
    Вернешся сюди, до мене“
    Коли входитимеш у двері
    Вірю, усе читатиметься у твоїх очах
    Скажу, ”Лишенько
    Ну нарешті він утямив“
    Боженько, нарешті він оце осяг
    Як хоч, упади до мого плеча
    Певно, стримав ти у собі чимало сліз, милий
     
    І не мовч, о не мовч, о не мовч, о не мовч
    Поплач, плач, бейбі
    Плач, маленький
    Плач, бейбі
    О нарешті, ти вдома ей, ей, ей
     
    Плач, бейбі
    Плач, плач, плач, любий
    Знаю, маєш бути трохи
    Самотнім, о бейбі
    Плач
    Плач
    Плач, бейбі
    Все розкажи-но мамі, так
    Вже розкажи любий, своїй люблячій мамі, так
     
    Плач
    Плач, маленький
    Плач, бейбі
    Плач
    Плач
    Плач
    Плач, бейбі
    Плач, бейбі
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (2)


  5. Тетяна Левицька - [ 2026.02.22 10:39 ]
    Нейлоновим пензлем...
    Нейлоновим пензлем малює любов —
    ромашкове поле на срібних шпалерах,
    і очі п'ють очі навпроти, немов
    солодке вино з кришталевих фужерів.

    Розмова джерельним струмком жебонить,
    чечітку вистукують пульси ритмічно.
    Завмерли у чуйних обіймах в цю мить
    кармічні серця, і так буде довічно!

    В небесній сонаті від раю ключі,
    у доторках ніжних п'янка насолода.
    Запалюють янголи свічі вночі,
    жадана спокуса чаклункою бродить.

    В судинах зашкалює адреналін
    до втрати свідомості та божевілля.
    Лише на світанку погасне камін
    і душу замучить глибоке похмілля.

    За вікнами схлипує тихо зима —
    сльоза за сльозою накрапує розталь.*
    Я знаю про кожного з нас, зокрема,
    і що для єднання кохання недосталь.

    Нейлоновим пензлем малює любов —
    ромашкове поле на срібних шпалерах,
    і очі п'ють очі навпроти, немов
    солодке вино з кришталевих фужерів.

    Розталь* — відлига


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (4)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2026.02.21 03:55 ]
    Підсумок
    Життя кінчається, життя.
    Останні дні біжать у Лету.
    У вир гіркого небуття,
    Прощальне соло для поета -
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя,
    З дитинства був слабкий, плаксивий.
    Нема туди вже вороття,
    І знову сльози рониш, сивий,
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя --
    Згадай свої найперші старти,
    Коли дивився в майбуття,
    Окрилений, з шкільної парти...
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя
    Цивілізоване і звичне.
    Для свого все шукав буття
    Ти атмосферу поетичну,
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя,
    Чужий -- комфорту світ ледачий...
    Тікав од нього в забуття,
    Десь на природу, десь на дачу.
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя --
    Ти в нім красу шукав, оазу.
    І був наївним, як дитя,
    І хвилі відчував екстазу.
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя
    В "Софіївці"* -- світ поетичний
    Він дав з природою злиття,
    І щастя творчості величне!
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя,
    Краси заради варто жити.
    І байдуже без каяття,
    Чи ти проснешся знаменитим...
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя
    Боксери кращі розкошують,
    Їм гроші, публіки виття,
    Поети кращі -- жебракують.
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя.
    Та ти у нім пізнав кохання
    І оспівав це почуття,
    Розкішне пристрасті буяння...
    Життя кінчається, життя.

    Життя кінчається, життя
    Лише твоє, не всього світу,
    Його справдешнє відбиття
    Він знайде в опусах піїта.
    Життя кінчається, життя!

    * Софіївка - найкращий у світі дендропарк в Умані на Черкащині.

    21.02. 7534 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  7. Тетяна Левицька - [ 2026.02.18 22:40 ]
    Старий архів
    Не чекаю на звістку з далеких доріг —
    відпустила минуле у вічність.
    Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
    у відлизі потоне циклічно.

    Ти мене не читав по складах власноруч;
    проковтнув сторінки обважнілі.
    Мимохідь прогорнувши та на́швидкуру́ч
    вишив чорну троянду на тілі.

    Я камінчиком муляла в щільнім взутті —
    збив підо́шви свої до кровиці.
    Пив з криниці любові уперше в житті,
    та боявся у ній же втопитись.

    Сльози висохли згодом на розі вітрів,
    відцвіло буйне літо зелене.
    Написала роман і поклала в архів,
    щоб ніхто не ридав окрім мене.

    18.02.2026р


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (4)


  8. С М - [ 2026.02.17 21:05 ]
    Житимеш зі мною (The Rolling Stones)
     
    маю кепські звички о третій п’ю чаї
    а солонина до обіду
    хай тиждень іще повисить
    стріляє ліпший друг щурів на
    гусячі харчі
    мислиш місця вистачає у цих
    простирадлах ~ чи?
     
    о чого би навіть
    хати на трьох не завести
    о чого би ні радосте
    житимеш зі мною ти?
     
    іще дюжина стеряних діток
    під ключем у ігровій
    навушнички в них комірчики брудні
    двадцяте як є століття
    до туалету вишикуємо їх о
    сьомій тридцять п’ять
    мислиш аби все ішло на краще
    тре хазяйку взяти?
     
    із візком гардуватимеш
    угору по хай стріт
    чого би ні радосте
    житимеш зі мною ти?
     
    і слуги справні з усіх сил
    кухарка ~ із виду хвойд
    а маршалок місця їй одвів
    десь у коморі от
    француженка о без манер
    на дикому жеребці
    щодня стриптиз у шофера тік
    лакей кривий на зір
     
    мислиш є досить місця нам
    на цій улиці
    мислиш вистачає місця у
    простирадлах цих?
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (4)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2026.02.17 19:02 ]
    Світ новий зродися
    Ти моє кохання - чарівлива ніжність,
    Ти моє кохання - сонце золоте.
    Ти моє кохання - трав духмяна свіжість,
    Ти моє кохання - почуття святе.


    Ти моя любове - сяєво проміння,
    Ти моя любове - колихання віт,
    Ти моя любове - це душі весніння,
    Ти моя любове - легіт-весноцвіт.

    Щастя моє любе - злагідніле небо,
    Щастя моє любе - чисті небеса.
    Щастя моє любе - шлях ясний до тебе,
    Щастя моє любе - пестощів краса.

    Хай високе світло, що іде із висі,
    Опромінить землю, степ, ліси, гаї
    У кохання силі світ новий зродися --
    Хай від щастя плачуть сонцем солов'ї!

    14 лютого 7533 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  10. Тетяна Левицька - [ 2026.02.17 12:03 ]
    Зимовий день
    Зимовий день, паєтками на сні́гу,
    виблискує промінням золотим.
    Купає у Дніпрі прозору кригу,
    мов кришталеві витвори сльоти.

    На узбережжі дубне сокорина,
    лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
    За горизонтом снігову перину
    витрушує небесний паламар.

    Втомився лютий від війни та горя —
    аж стогне під снігами суходіл.
    Важкі думки нестерпно душу тролять,
    беруть на мушку серце під приціл.

    Дуб обморозив пальці дерев'яні.
    Та вірю, залікує навесні,
    бо нещодавно проліски духмяні
    наснились несподівано мені.

    Буклі* — кучері, локони

    16.02.2026р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (4)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2026.02.11 19:11 ]
    Народження Божича (родздвяна колядка)*
    Он засяяв сніг за віконечком,
    Пішли іскорки у танок,
    Народилося ясне сонечко –
    Молодесенький Божич - Бог.

    І надворі вже дні погожії,
    Знову більшає білий день.
    Прибуває нам сила Божая,
    Ми співаємо їй пісень.

    У яснесеньку цю погодоньку
    Зорі з місяцем – в небесах.
    Славен будь же наш, Роде-Родоньку,
    Сяє зорями Божий шлях!


    28-29 грудня 7516 р. (від Трипілля) (2008 р.)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  12. Тетяна Левицька - [ 2026.02.11 11:00 ]
    Месенджер

    Про ідеал, мій друже, не пишіть —
    дурман ілюзій в полисках звабливих.
    Немає цвіту в змореній душі,
    це Вам здалося, що я особлива.

    То Ви мене намріяли з пісень,
    зліпили із фантазій феєричних.
    А я скажу відверто Вам, лишень,
    моя планида — п'єса драматична.

    Світлина бездоганна, та мені
    на ній десь двадцять сім, таки не більше.
    Іще тоді у непогожі дні
    жахних, як смерть, я не писала віршів.

    У ті часи непрохана сльоза,
    мабуть, від щастя бли́снула в зіницях.
    Більш не кажіть, що чуйна бірюза
    у повний місяць Вам щоночі сниться.

    Пояснювала: «В мене є сім'я —
    надійний пліт в буремній хвилі смути.»
    Але куди нас вабить течія
    не важко уявити і збагнути.

    В біді не звинувачуйте мене —
    зігріти всіх охочих неможливо.
    Нехай Вас хуртовина омине,
    і сластолюбства божевільна злива.

    Я видаляю Вас і свій портрет,
    щоб не бентежив інтернетні чати.
    Коли зустрінемося тет-а-тет,
    Ви спробуйте хоча б мене впізнати!

    10.02.2026р


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (3)


  13. С М - [ 2026.02.09 21:11 ]
    Закриття сезону (The Doors)
     
    закриття сезону
    закриття сезону
    літо йде
    мов недовгий сон
    що діяти
    закриття сезону
     
    вранці ми не думали про те
    удень волосся золоте
    вночі лунав на морі сміх
    закриття сезону
    що діяти
    що діяти
    що діяти
     
    вранці ми не думали про те
    удень волосся золоте
    вночі лунав на морі сміх
    закриття сезону
    що діяти
     
    закриття сезону
    закриття сезону
    нам було добре
    усе мов сон
    зима настане скоро
    закриття сезону
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (4)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2026.02.09 16:11 ]
    У шаленстві любові

    Вись розчулила весною,
    Навіть крізь холодне скло,
    Сяєва голубизною
    Творить голубине тло.

    Фіанітом пречудово
    Спалахнув небесний цвіт.
    І шаленствами любові
    Загорівся цілий світ.

    Люба, мила моя Мріє,
    Шлю цілунки я тобі.
    Он обійми вже леліє,
    Мліє пара голубів.

    Туга музикою чуйно
    Так жагуче нароста.
    Серденько моє, почуй-но,
    Це - кохання теплота

    Огортає ніжнотонно,
    Стелить ласкою парчу.
    Розкрива пелюстя лоно -
    В щастя пестощів лечу!

    9 лютого 7533 р. (Від Трипілля) (2026).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  15. Тетяна Левицька - [ 2026.02.09 14:02 ]
    В червоній сукні
    В червоній сукні жінка чарівна́,
    Іще не осінь, та вже не весна.
    Красиві форми і смарагд очей
    Непересічних зваблюють людей.
    Одним здається, що таких кобіт
    Гойдає у долонях цілий світ.
    Співають херувими в небесах,
    Дарує лебедині крила птах.
    І заздрять подруги її красі
    Духовній і тілесній майже всі.

    Для неї зріли персики в саду
    Та доля напророчила біду.
    Ніхто бодай не знає, що вона —
    Бентежний звук, натягнута струна
    Між небом і землею. Не торкайсь!
    Допоки не порветься, то нехай...


    09.01.2026р




    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (2)


  16. Юрко Бужанин - [ 2026.02.07 23:59 ]
    ***
    У напівтемряві п'ємо холодну каву,
    клянем московію і владу, заодно, -
    накрались, аж провалюється дно
    здобутої не у борні держави.

    І надриваються тонкі душевні струни,
    не гояться ніяк ментальні рани...
    Гадаємо, якого графомана
    цей раз Вкраїна Нобелю підсуне...

    7.02. 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.9) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  17. С М - [ 2026.02.06 18:10 ]
    Чиста конкретика (Procol Harum)
     
    О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
    До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
    Що в морі я у цій пшениці
    йде гомін, а ні з ким не стрітись
    І горе й сміх, правдиво дивні
    Та умирають і без ридань
     
    Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть, миліше
    Можливо, сонце не осяє оці поля пшеничні
    Наприкінець, кажу я тим
    хто заслабий, щоб видіти
    не явно щось, та знає хтось –
    ним бути я хотів
     
    Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть, миліше
    Можливо, сонце не осяє оці поля пшеничні
    Наприкінець, кажу я тим
    хто заслабий, щоб видіти
    не явно щось, та знає хтось –
    ним бути я хотів
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (4)


  18. С М - [ 2026.02.03 05:10 ]
    Немає сподівань (The Rolling Stones)
     
    Їхав би до станції
    На поїзд би успів
    Немає сподівань щодо
    Повтору часів о цих
     
    Був багатієм я
    Нині я жебрак
    Й ніколи в лагіднім житті
    Я не чувся повір ось так
     
    За серце в тебе діамант
    Твій бісер – для свиней
    Усе дивився, як ти йшла
    Забравши мій спокій, геть
     
    Любов була водою
    Що на каміння ллє
    Любов немовби музика
    Була й тепер не є
     
    Поїхав би в аеропорт
    На літака би сів
    Немає сподівань щодо
    Повтору часів о цих
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (8)


  19. Марія Дем'янюк - [ 2026.02.02 14:28 ]
    Мороз-морозенко
    Щічки, наче бурячки,
    Оченята - сонечка,
    Усміхається мені
    Моя люба донечка.

    Зупинилася й сміється,
    Втішене серденько,
    Бо вітає її зранку
    Мороз-морозенко.

    Ще до носика торкнувся:
    Червоненький трішки,
    І хотів приморозити
    Пальчики на ніжках.

    Та тепленькі черевички
    Стали на заваді,
    Дуже гарно прислужились
    Й цьому дуже раді.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Лесь Коваль - [ 2026.02.02 08:10 ]
    Клин
    Час випускати на волю синиць -
    я вдосталь їх грів у долонях,
    лину в траву до небес - горілиць,
    мріям шепочу: "По конях!":
    /рій блискавиць,
    хор громовиць
    тихне умить
    у скронях/.

    Ловити натомість нікого не треба -
    клин приземляється в душу,
    гладить зсере́дини крилами ребра,
    кисень в легенях ворушить:
    /па́гони й стебла
    вʼються до неба
    тихо крізь мене
    і пружно/.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Прокоментувати:


  21. Тетяна Левицька - [ 2026.02.02 08:27 ]
    Не всі вдома
    Далеке минуле не сниться щоночі:
    крохмалем волосся, полудою очі,
    морозивом день у вікні.
    Застуджену душу не гріє кофтина...
    На ліжку холоднім старенька дитина —
    кирпатим грибочком на пні.

    Всміхається мило, кому — невідомо?
    Хоч в неї давно не всі «родичі» вдома —
    у скронях дзумить гучно джміль.
    Буває заплаче і знову сміється.
    Голки не стирчать зі старечого серця
    і так милозвучно довкіл.

    Муркоче під ніс: «Люлі, люлі, синочку».
    Ворушить обгортку цукерки в сорочці
    щемливий її вокаліз.
    Бабуся малесенька у благодаті
    з ведмедиком грається в шостій палаті,
    щаслива, щаслива, до сліз.

    01.02.2026р


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (5)


  22. С М - [ 2026.02.01 13:12 ]
    Біла спальня (Cream)
     
    біла спальня, чорні штори, пристанційне
    пішоходи без позлоти, темні крівлі
    срібні коні місяцеві, у зіницях
    досвіт марить, у розлуці, о блаженство
     
    немає в куті оцім сонця і сяйва
    поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
     
    але струнам не розсіяти пил станційний
    від платформи рушив дизель, никнуть вікна
    як заходиш, усе давнє у печалі
    йдеш туди, де є посутнє й необхідне
     
    чекаю, у черзі, поїздів прибуття
    наші обійми, поки тіні мчать відусіль
     
    її щирість на вечірці, ревний натовп
    ось утіха, позабуто давні рани
    жовті тигри, їхні джунглі, у зіницях
    одягання, зниклі вікна, гайвороння
     
    я сплю, у юрмі, де самітний усяк
    у темноті, поки тіні мчать відусіль
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (4)


  23. Артур Курдіновський - [ 2026.01.31 14:37 ]
    ***
    Я на старому цвинтарі заритий,
    Під пам'ятником з чорного граніту.
    Читаю, що написано... О, небо!
    "Тримайся! Все попереду ще в тебе!"


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  24. Тетяна Левицька - [ 2026.01.30 21:29 ]
    Лоскотливий
    Сердечний, що далі, та як
    ми будемо дійсність ділити?
    Тобі в чорнім морі маяк,
    мені незабудки у житі?

    А їй, що дістанеться — даль
    і смуток у пелені днини?
    Не ділиться, як не гадай,
    утіха на три половини.

    Лиш біль ми розріжем на трьох —
    сльоза стерпить муки щемливі.
    І скільки ще будем у борг
    ми брати чуття лоскотливі?

    Любов не загладить вину,
    сухим вийти з річки не вдасться.
    Ми надто велику ціну
    платили за крадене щастя.

    27.01.2026р


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (7)


  25. Світлана Пирогова - [ 2026.01.29 21:50 ]
    Ожеледиця
    Скляне повітря, тиша нежива.
    Застиг у глянці вечір на порозі.
    Необережно кинуті слова
    Лишились, як льодинки на дорозі.

    Весь світ накрила панцирна броня.
    Прозорий шовк, підступний і блискучий.
    Заснула з льодом зморена стерня.
    І клен, як ювелірний витвір, гнучий.

    Крок - ніби танець, порух - як політ,
    Де гравітація диктує межі.
    Блищить внизу застиглий моноліт,
    Дзеркаливши усе: і вікна, й вежі...

    І місто стало дзеркалом кривим,
    Де кожен крок, як іспит на терпіння.
    Сріблястим зимним маревом німим
    Взялося інеєм нічне видіння.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  26. Іван Потьомкін - [ 2026.01.29 18:42 ]
    ***
    Шукаю на Святій Землі пейзажі,
    Чимсь схожі на вкраїнські:
    Горби і пагорби не лисі, а залісені,
    Карпати вгадую в Голанах,
    Говерлу - в засніженім Хермоні ,
    Йордан у верболозі, як і Дніпро,
    Вливається у серце щемом...
    ...А за пейзажами на Сході
    Вбачається одна й та ж доля:
    Сусіда невситимий клопочеться,
    Аби шмат краю одчикрижить.
    Отож, молю Всевишнього:
    «Те, чим Ти Ізраїль наділяєш,-
    Єдність і силу дай і Вкраїні
    У цю лиху годину".



    Рейтинги: Народний 6 (5.62) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (28)


  27. Юрко Бужанин - [ 2026.01.29 17:37 ]
    Спогад.
    Нас поєднало. Правда, не навіки.
    Згадай, як тебе палко цілував.
    У пристрасті стуляла ти повіки,
    А я свої відкритими тримав.

    Усе я бачив: - як ти десь літала,
    Пелюсточки, мов айстри, розцвіли́...
    І люба, до солодкого фіналу
    Удвох уко́тре спільно ми прийшли.

    ...Чому́сь згадалось... Світло, ностальгійно... -
    Зі слухавки твій голос вплинув так?
    Хвильку зачарованим, замріяним,
    Побути справжнім - чим поганий знак?

    2008


    Рейтинги: Народний 6 (5.9) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  28. Тетяна Левицька - [ 2026.01.29 11:08 ]
    Мелодія минулого
    То він мене ніколи не кохав.
    Чи згадує мелодію минулу?
    Бо я ще й досі вальсу не забула,
    як лопотіли в полисках заграв.
    Ніяк наговоритись не могли,
    всотати ніжність в почуття незриме
    і дієслів невисловлених рими
    під небесами бурштино́вих слив.
    Що то було, я й досі не збагну —
    закоханість... навія... божевілля,
    чи запах амбри в просторі свавілля,
    що збуджує печерну таїну?
    Сором'язливі доторки руки
    і поцілунки, наче біль сердечний.
    Тоді було і болісно, і гречно,
    та не з'єднали берегів ріки.
    Містком хитким серед засмаглих ню
    у повені хупавій круговерті
    закарбувалося, мабуть, до смерті,
    як обколола душу об стерню.


    28.01.2026р







    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (2)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2026.01.29 05:47 ]
    То хто ми?
    То в жар мене, то в холод кине,
    Рояться думоньки сумні --
    Так заболіла Україна...
    І душать сльози навісні.

    Вкраїнці -- у боях титани,
    І творять чудеса в борні,
    А між собою - отамани,
    І чубляться, немов дурні.

    І здатні в ложці утопити
    Свого, хто вищий, хоч у чімсь.
    І правоту несамовито
    Свою доводять люто скрізь.

    І забувають про велике,
    Лише амбіції свої
    І его знавісніло дике --
    Годують. Наче опоїв

    Нас хто... Дурманом поневолив...
    Яка Вкраїна?! Ви про що?!
    Навкруг суцільне Гуляй поле,
    Нас перетворює в ніщо.

    Якби розкидати по світу --
    Ми б скрізь порядок навели.
    А тут, у себе? Діти, діти --
    Ми будем панувать коли?!

    Як свисне рак? Чужому богу
    Ми молимося по церквах.
    Свого поганським звем, убогі,
    І перетвоюємось в прах.

    Готові вилизати п'яти
    За кістку, кинуту рабам.
    З кварталом дев'яносто п'ятим --
    Як личить блазнів холуям.

    Невже ці війни, долі злами,
    Нам не відкриють власну суть?!
    Чи самоїдами-хохлами
    Чи УКРАЇНЦЯМИ нам буть?!

    29 січня 7533 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  30. Тетяна Левицька - [ 2026.01.28 20:05 ]
    Я без нього
    Не вгамую серця стук...
    Січень, змилуйся над нами.
    Божевільний хуги гук
    між розлогими ярами.

    Милий в чаті пропаде,
    згубиться і не знайдеться.
    Припаде ж бо де-не-де.
    кволим до припаю* серця.

    Закружляє заметіль
    в колотнечі хуртовинній.
    Каю скельця сніжна сіль
    запорошить очі сині.

    І не знатиме, як сон
    зникне у серпанку ночі .
    Будуть разом з шептуном
    завивати поторочі.

    Шаленітиму від мук
    до самісінького літа.
    Я без нього, як без рук!
    Він без мене — вільний вітер!

    Припай* — лід.

    26.01.2026р


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (2)


  31. С М - [ 2026.01.27 18:08 ]
    Кохання зимові дні (The Doors)
     
    січневий день і вітер зимний
    ось я закоханий чом би і ні
    вітер пройма така причина
    гріємося доторки рук твоїх
     
    нумо станцюймо одні
    в холоді цеї зими
    твоє тепло &
    кохання зимові дні
     
    січневі дні заморозь срібна
    десь океанські північні шторми
    кохання минає така причина
    чи є надія звільнитись мені
     
    нумо станцюймо одні
    в холоді цеї зими
    твоє тепло &
    кохання зимові дні
     
    нумо станцюймо одні
    в холоді цеї зими
    твоє тепло &
    кохання зимові дні
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (8)


  32. Пиріжкарня Асорті - [ 2026.01.27 13:35 ]
    Якщо і коли

    якщо безладно наглядати
    за техпроцесами всіма
    то виробництво встати може
    стійма

    коли відкинувши убогість
    побути мультиглитаєм
    чому б не вкласти капітали
    в об'єм

    якщо не віриш у вечірки
    повір у творчі вечори
    і все діли про них почуте
    на три

    коли ти крутишся незлецько
    аж люди заздрять навкруги
    згадай про силу відцентро́ву
    і про пруги

    якщо дощі тебе марудять
    а до столичних зим не звик
    то за січневим гороскопом
    ти сніговик

    коли гнітя́ть спиртні напої
    думки ніяк не веселять
    тримай стерно своїх емоцій
    за рукоять

    мазай якщо не жартувати
    і річковик і скоморох
    і на своїх він якось ходить
    на двох

    якщо нанюхатись надумав
    то розпитай в хімічних фей
    про чудодійні хімікати
    і клей

    отцю пилипу дуже сумно
    якщо не він а інший хтось
    дає наказ кур'єру Glovo
    ◇ занось

    данило майстер і не майстер
    в окремих випадках коли
    були замовлення на скриньки
    і не були

    2025-2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.97) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (40)


  33. Ірина Білінська - [ 2026.01.27 11:05 ]
    ***
    Привіт,
    невипадковий перехожий!
    Не обертайся,
    не ховай очей —
    зізнайся, хто
    твій спокій потривожив?
    І що тобі у пам’яті пече?

    Ми не чужі -
    до ча́су — не знайомі,
    а я́ва ця
    у нас — одна на двох.
    Не апатичні —
    тут багато втоми
    і неокрая лінія тривог.

    Скажи мені,
    кого бажає серце?
    Кого забути прагне,
    обійти?
    Зізнайся сам собі:
    для чого все це?
    І де у цьому протиріччі ти?

    Чекай,
    невипадковий перехожий!
    Не поспішай
    зникати за межу…

    Нам із тобою
    порізно не можна —
    окремо не сягнути рубежу.



    22.01.2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (2)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2026.01.26 07:02 ]
    Марення в розлуці
    Мені б тендітну і жадану
    До себе ніжно пригорнути.
    І так завмерти бездиханно,
    І умлівати, вбивши смуток.

    Зігріти радощі у серці,
    І віддавати ласку свіжу,
    І у смарагдових озерцях
    Кохання пити дивовижу.

    Натхнення, Боже, дай крилате --
    Горіти в пестощах розкуто.
    Жагу пекучу втамувати,
    І тихо в щасті потонути.

    26 січня 7533 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  35. Артур Курдіновський - [ 2026.01.25 16:21 ]
    Озираюсь
    Я озираюсь на паркову рідну алею...
    Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
    Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
    Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.

    Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
    Серце шматує незіграна зболена правда.
    Тихо лягає зима на заплющені очі -
    Дотик холодний чужого, порожнього "завтра".


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  36. Катерина Савельєва - [ 2026.01.25 12:40 ]
    Завiтали спогади (квартон)
    Завiтали спогади лише,
    Кутиками пальцiв пробралися.
    Поруч на очах менi з'явися,
    Покажи менi своє лице.

    Мiсяць сам по собi не блукає:
    Завiтали спогади лише.
    Серед хмар, їх тайно береже,
    I вночi на волю випускає.

    Та чомусь, так холодно навколо.
    Цi морози назавжди? Невже?
    Завiтали спогади лише,
    Виграваючи у небi соло.

    Розумiння - це кiнець уже,
    Завмирає кригою в повiтрi.
    Залиши усе, iз серця витри.
    Завiтали спогади лише.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (2)


  37. Роксолана Вірлан - [ 2026.01.24 21:55 ]
    Нести собою людяність
    Уже так є: мосяжний промінь сонця
    і квітці світить, і горнилу зла,
    і тому, хто стоїть на вражім боці,
    і тому, хто на правім... Дубала

    зависнув світ, немов нема в нім правди -
    перебула, перецвіла, пере...
    а сонцю б лиш проміннями співати -
    до нього слів земських не добереш.

    Та між тіней, каміння, крові крапель
    є душі, звишня місія котрих,
    нести собою людяність, мов прапор
    в умовах невимовно - нелюдськѝх.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  38. Іван Потьомкін - [ 2026.01.24 19:35 ]
    ***
    Він марив Яблуницьким перевалом,
    Щоб далі аж до Річиці дійти...
    І раптом смеречина перервала,
    Що замірявсь зробити в цім житті.
    Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
    А він лежав під нею горілиць.
    Не знала смеречина, чи кричати,
    Чи почекать конвалій і суниць.
    А, може, він спинився, бо стомився?
    Перепочине – в дальшу путь майне.
    Такий у жоднім сні не снився.
    І, зрештою, чом він обрав мене?
    Не він, смерічко, ти його обрала,
    Останнім дивом стала перед ним.
    Ну, що його на смерть таку послало,
    Щоб так з розгону врізатись грудьми?
    ...На Яблуниці заметіль і темінь за три кроки,
    Сліди од лиж заносить вітер крижаний.
    ...Який цей світ до остраху широкий,
    А ми об нього розбиваємось грудьми.
    Який цей світ до остраху глибокий...
    Які ж бо ще ми діти перед ним.







    Рейтинги: Народний 6 (5.62) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  39. Тетяна Левицька - [ 2026.01.23 16:53 ]
    На грудях ночі
    Мобільний вимкнули зв'язок,
    нема у домі світла, газу,
    і сум проймає до кісток
    щоразу, пташечко, щоразу.

    Така жура, що хоч ридай
    на грудях ночі безутішно.
    Невже минуле через край
    ми випили до дна поспішно?

    На денці крапельки роси
    змішалися з гірким євшаном*.
    Та все одно, що б не просив
    для тебе з-під землі дістану.

    Зворушливі, п'янкі слова,
    що пахнуть липовим бальзамом.
    Допоки я іще жива
    здмухну з чола печаль дурманну.

    Спроможна світло запалить
    в душі твоїй обітованій.
    Послухай, як вона тремтить,
    ще мить і злетимо жадані.

    Євшан* — полин

    23.01.2026р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (4)


  40. С М - [ 2026.01.23 06:12 ]
    Дім без дверей (Van der Graaf Generator)
     
    Є бездверний дім і
    Я живу там
    І зимно уночі
    Анічим не легший днів тягар
    Не існує даху
    Вповзає дощ у дім
    Ллє в мої думки
    Поки я виважую час
     
    Хто ти такий, ти знаєш мене
    Може і так, я зовсім не певний в усім бо
    Звеш на ім’я, та дивно мені
    Я забув відчуття, а тіло байдуже до ліків
     
    Дзвоник тут відсутній
    Та й не дзвонить ніхто
    А інколи не певний я
    Чи є живий іще хто, там і сям
    Дім не має звуків
    Усе мовчить у нім
    Який сенс у словах
    Якщо ділити ні з ким оцей час
     
    Знаю свої завітні рядки
    Їх учив задля тих, які мене іще знайдуть
    Та на думці один, де холод, і ніч
    Усіх протиріч, і пітьма тьмяну тінь розчиняє
     
    Може хтось і поміг би?
     
    Є бездверний дім і
    Ніхто не живе
    Лише стіна назавтра
    Не задумуюся над цим, не цей раз
    Тут немає світла
    І затемнені вікна
    Надмір усіх боргів
    Наявний один лише час
     
    Хто ти такий, ти знаєш мене
    Може і так, я зовсім не певний в усім бо
    Звеш на ім’я, та дивно мені
    Я забув відчуття, а тіло байдуже до ліків
     
    Може хтось і поміг би?
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (2)


  41. Світлана Пирогова - [ 2026.01.22 12:42 ]
    Відчайдухи
    Зима у біло-чорних кольорах,
    Слова барвистістю не сяють.
    Сумує в тишині настінне бра,
    Дрижить серденько, ніби сарна,
    А люди-відчайдухи на нулі,
    Щодня під обстрілом воюють.
    Радіють щиро: побратим вцілів,
    Хоч січень холодом лютує.
    Окоп промерзлий надто скрижанів,
    Навіяло доволі снігу.
    Солдату з мінометом не до снів.
    Життя, неначе зимна крига.
    Дожити б до весни, а поки ніч.
    Зігрітися б хоча на хвилю,
    (Бо ворог недалеко - "хижий сич").
    Нехай не стигне кров у жилах.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2026.01.21 18:42 ]
    Дока
    Я закоканий в Тетяну,
    От мені морока -
    Заражать її не стану --
    Власним гоноркоком.

    Вірш писати поможу я --
    Бліх половлю поки.
    Хіть свою я замаскую --
    В критиці ж бо - дока.

    Дока, дока, доканаю
    Слова простирадлом,
    Доведу її до краю,
    Або ж буду падлом.

    Горе-критик - мені кажуть!
    Дайте краще спокій,
    А то буде, кодло враже,
    Ще й око за око.

    Я закоканий в Тетяну,
    Гімна їй співаю,
    А для інших ні, не стану -
    Гімна розкидаю.

    Я -- актор багатоликий --
    Як гальюн, глибокий.
    Думки я гігант великий --
    Дока гімноокий.

    21 січня 7533 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  43. Федір Паламар - [ 2026.01.21 11:32 ]
    Невірна
    Ти не думала зовсім про нього,
    Коли я був з тобою на «ти»,
    Позабула усі застороги,
    Як несила було вже знести.

    Я схопив тебе грубо за руку,
    Придушив і притис до стіни;
    Ти тоді опиралась на муку
    Із обличчям страсної жони.

    Та недовго ця битва тривала,
    Поступилась, як я і хотів,
    Обійняла диявольским шалом,
    Бісенята пускала з-під брів.

    Ми були незаконні коханці,
    А я брав тебе мужем палким,
    Не було дорікання уранці,
    Але й вогнище згаснуло з тим.

    Залишила «прощай» гордовито
    Й полетіла назавжди туди,
    Де життя безтурботне і сите
    Де немає ні сліз, ні біди.

    Та тієї не шкода нам ночі:
    Тебе справжній ложив чоловік,
    Ти фантазії втілила збочі,
    Я ж отримав і захват, і крик.

    І нехай мене візьмуть на кпини,
    Хай страждатимеш від самоти,
    Ці бажання відверті години
    Не забудем ні я, ані ти.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  44. Артур Курдіновський - [ 2026.01.21 01:40 ]
    Знаному критику
    Начувайтеся, поети!
    Римами пихатими
    Ваші всі оті сонети
    Розберу на атоми.

    Сам, щоправда, не пишу я
    Надтонку поезію.
    А за мене все віршують
    Гонор та претензія.

    Ой, важка моя робота!
    В критику подеколи
    Атом додаю підлоти,
    Заздрості молекулу.

    Хоч від злості вже зелений -
    Та не знаю втоми.
    Від чужих удач у мене
    Болісні судоми.

    Розбирайтеся, писаки,
    Хто тут слон, хто моська.
    Я ж поставлю підпис: Кака
    Білгород-Дністровська.

    Вбивця муз і кат сонетів.
    Затишно в цій ролі!
    Дожилися! Вже поетів
    Критикують тролі!


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  45. Артур Курдіновський - [ 2026.01.20 16:52 ]
    Справжнє
    Хоча б краплинку справжнього знайти
    У білосніжній лютій хуртовині!
    Душа занурюється в холоди,
    А тіло, ніби в темній домовині.

    Рубає навпіл ніч зимовий сон,
    Кричить реальність бенефісом фальші.
    Нав'язує світанок свій канон,
    Закреслюючи всі шляхи подальші.

    Оточують сьогодні звідусіль
    Слова нещирі, усмішки фальшиві.
    Принаймні, це такий сучасний стиль
    Триматись міцно на життєвій ниві.

    Живе в душі казкова давнина,
    Міфічна віра у палке кохання.
    Попереду - сміх, радість і весна...
    Та скільки буде справжнього - питання...


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2026.01.20 12:39 ]
    Ситуація
    Поїхати б в Арабські Емірати,
    Там є тепло, і світло, і вода.
    А нам без цього лиш поумирати
    Залишилось... Оце така біда.

    Та скиглити не будем анітрохи,
    А затанцюєм краще на золі.
    Для нас це так, мов покусали блохи.
    А х.я вам, трикляті москалі!

    20.017533 р. (Від Трипілля) (2026).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  47. Тетяна Левицька - [ 2026.01.20 00:55 ]
    Тебе вибираю...
    Тебе вибираю, коханий, щодня,
    тому, що радієш зі мною і плачеш.
    Коли мої мізки гризе маячня,
    усі ревні сумніви зносиш терпляче.

    І знов обираю, якщо у багні
    загруз по коліна, та вибратись тяжко.
    Так відчай вишукує у вихідні
    утіху на денці порожньої пляшки.

    Чому, і сама я тепер не збагну,
    кармічно з'єдналися на роздоріжжі?
    Ховаєм від злості свою таїну,
    щоб сиві тумани вплітати у ніжність.

    Тебе вибираю свідомо? Та ні! —
    Надісланих Господом не обирають!
    Вони із тобою у тихім човні
    по Леті пливуть до химерного раю.

    Тебе вибираю, такого як є,
    без смокінга, гриму, в лляній одежині.
    Нехай нам зозулька літа накує,
    крилатої мрії і щастя донині.

    Хоч вабить розкутих заласся* земне,
    та щиру любов не спокутує щем цей.
    Я Світ вибираю за те, що мене
    він теж обирає не розумом — серцем .

    Заласся * — задоволення

    19.01.2026р


    Рейтинги: Народний 7 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (13)


  48. С М - [ 2026.01.18 19:06 ]
    Дівчина із цинамону (Neil Young)
     
    Мені би дівчину із цинамону
    Жити собі поживати
    З дівчиною із цинамону
     
    Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
    За місячним світлом шукаючи
    Дівчино із цинамону
     
    Дюжина саксів & контрабас
    Жде у перерві барабанщик
    Дівчиноньку із цинамону
     
    Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
    За місячним світлом шукаючи
    Дівчино із цинамону
     
    Тато вишли грошей
    Я винайду спосіб ще
    Мені потрібні шанси
    А бейбі охоча до танців
     
    Ей ей ей
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (3)


  49. Володимир Ляшкевич - [ 2026.01.17 18:59 ]
    Із 70-тих
    З волоссям довшим модних галстуків - були ми
    незмінним колоритом дискотек,
    нічним звучанням парків, денним - вікон,
    гротеском вуличним. І переймались віком,
    заюним для тісних єднань статевих – з так
    безжалісно присутніми над нами
    "Бітлами", "Паплами", "Лед Зеппелін", "Квінами",
    а по цей бік - партійно-комсомольським чванством!

    Та зчовгана джинса і хіпі-тінь братерства,
    дівоча тема – доторкалися мистецтва,
    високого, немов небес шатро з зірками…
    Я звідти вийшов - з тих часів римарством.
    Та й далі стільки ще було – на розі тями.
    І хай не кожному вогню повік палати,
    та днів тих радощі втамовували втрати,
    і пам'ять тішилась новими іменами.

    Жили отам, де призабута нині справжність,
    тулились дійсності розкритими чуттями,
    одними повнились трункими відкриттями,
    так мало відаючи про усепродажність.
    І ось тепер, коли старе пішло димами,
    а новочасне - бездиханна неминучість, -
    все більше згадувань юнацьких непідкупність
    тривожить: що це з нинішніми сталось нами?


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.59) | "Майстерень" 5.83 (5.6)
    Коментарі: (11)


  50. С М - [ 2026.01.15 21:11 ]
    Невідомий воїн (The Doors)
     
    війна закінчиться вже скоро
    хай ми зістарились обоє
    невідомий воїне
     
    снідають – новини днесь
    телек діти поруч десь
    ще в утробі – скоро мрець
    куля й шолом нанівець
     
    оу кінець скорий невідомий воїне
    кінець є скорий невідомий воїне ох-о
     
    марш!
    загоне стій!
    готуй зброю!
     
    могила ось невідомий воїне
    звісивший на чиїсь плечі голову
    невідомий воїне
     
    снідають – новини днесь
    телек діти поруч десь
    куля й шолом нанівець
     
    і кінець є скорий
    війна недовга
    кінець є скорий
    війна недовга
     
    кінець скорий бейбі
    усе скоро бейбі
    о усе ненадовго є
    усе недовго ахаха
    усе скоро
    атож і все бейбі
    оу оу йє
    усе недовго
    усе скоро
    є-ей
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (16)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   172