ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2018.08.20 14:48
Нічка-чарівниця льодяники готувала:
сині, жовті, пурпурові.
Прив'язувала їх до неба
на ниточці шовковій.
Хай на землю з них стікають
сни солодкі та щасні,
і на сплячих обличчях
квітнуть усмішки зореясні.

Олександр Сушко
2018.08.20 06:53
В раю господарює банда -
Усе що маєм віддамо.
Брехня, плітки та щира правда,
А результат - Святе письмо.

На душі павуки неситі,
В ходу - облуда, острах, пліть.
То, може, голову схилити,

Серго Сокольник
2018.08.19 22:35
День за днем промайнули...
Вже літечко верне на схил,
Хоч не всі повернулись
До рідного краю птахи.

Мов рефреном... Чи дзвоном-
"...від Сяну до Дону..." Тісний
Був би світ, у якому

Адель Станіславська
2018.08.19 22:15
Спливало чергове Спаса.
Спасалися, як могли...
Хтось квапив догнати маси
гуртів, що плоди несли.
Хтось йшов, бо іти годилось.
Хтось спав і спасав свій сон.
Десь людським судам не ймилось
чинити богам закон...

Олександр Сушко
2018.08.19 20:14
Чоловічок я хазяйнуватий,
Прикупив коня - весна, сівба...
Та лошак не хоче працювати,
В небесах літає! Це ганьба!

Крила у тварюки, може, й гарні,
Тільки зайві - одчикрижу їх.
Пастку облаштовую у стайні,

Володимир Бойко
2018.08.19 17:15
А що там далі – хто його там зна...
Суцільна порожнеча й більш нічого?
Чи там – позареальна білизна
В передчутті наближення до Бога.

Світлана Майя Залізняк
2018.08.19 10:12
Привезли квасолю бабці лисуватій,
миску підставляють: лущ, співай, живи!
А у неї докір - ластів'ям на ваті...
І бредуть жаління з хмелю, кропиви.

Ходить біла кицька... випросила моні.
Опадають груші, гепають на дах.
Муж присів на лаву, пундики со

Ігор Шоха
2018.08.19 09:46
Які роки, які твої літа,
напоєні джерельною водою!
Русалкою цілуй мої вуста,
заворожи і піду за тобою.

Залоскочи і хай несе вода
і забирає у твої покої.
Не забувай, що ти є саме та,

Ігор Деркач
2018.08.19 08:59
Сідає літо у свої човни,
відчалює, тай осінь доганяє.
І падає луною за лани
провісниця нового урожаю.

Грозою упилися баштани.
Лютує небо – блискавки метає.
Доспіли гарбузи та кавуни

Микола Соболь
2018.08.19 06:36
«Мутусю! Вечір. І зоря горить…
Час настає прокинутись бабаю.»
Мабуть, оце і є найкраща мить,
Яку я бачив, і яку я знаю.

«Ти не хвилюйся, донечко моя,
Тебе в житті я не віддам нікому!»
І лине тепла пісня солов’я.

Маркіяна Рай
2018.08.19 03:25
Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки.
Пташка вирвала власні крила, пташка змучилася за ніч.
Що Ти, Господи, переміниш у хвилину її поразки?
Скільки немочей впаде долі? Скільки випросить в Тебе стріч?

Віра знає круті стежини, що кр

Сонце Місяць
2018.08.19 03:22
salut ненависте всебічна
пекельне раз-у-раз
із блискавицями образ
фотографуючими вічність

& знову ще якийсь із нас
відчувши в собі поклик лише
розвіюване попелище

Ігор Шоха
2018.08.18 21:07
Веслує літо в заводі ріки,
де поїть таїна латаття біле,
і дотики, «нечаяні», руки,
і наше все, що не переболіло.

Стоять човни – прив’язані таки
до нашої верби, що не зотліла.
А біля неї, чи не ті пеньки,

Тетяна Левицька
2018.08.18 19:11
В рідне селище Корчі
Син заїхав по харчі.
Тож поклали в сумку
Кролика та курку.
Качку, гуску, шинку,
І пузату диньку.
Баночку сметани,
різні марципани.

Шон Маклех
2018.08.18 18:36
Серце темряви
Стугонить в глибинах заліза,
Чорним зайцем стрибає в безодню лісу,
Проростає венами-папоротями
Серед хащів
Над якими завжди гримить гроза:
Синє, наче крило ворона –
Холодне серце темряви

Тата Рівна
2018.08.18 17:32
Я лежу в своєму ліжку кімната сяє мов церква
Простирадла білі обличчя біле за склом вікна біліє небо
Я лежу в своєму ліжку - розірвалося серце
Холодець у неї серце було, - кажуть, - так їй і треба

І коли я встану
Коли я зберу червоні бризки в буке

Іван Потьомкін
2018.08.18 12:51
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Езоп де тільки вже не побував.
От тільки в Дельфах не довелося бути.
І ось він там. І як повсюди байкою частує.
Та якось тут не так, як всюди.
Слухати слухають дельфійці, а платити – ні.
Гада

Сонце Місяць
2018.08.18 00:00
якби не стало цілого світу
лиш тільки бачити & дивитись
лише би жити всіма очима
вартових на хімічнім її весіллі

враже де ми були як часи спинились
чи нас осяяла вища ницість
аби лиш чутися її дітьми

Серго Сокольник
2018.08.17 23:57
Прагну душею пустелі. Бо вже para bellum
З осені смутком, коли надійдуть холоди.
...десь потаємних оаз невичерпні джерела
Так зачекались... Мерщій я полину туди

Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
(Серед пустелі оази- безцінні дари...)
...а

Ігор Деркач
2018.08.17 22:16
У мене є один секрет на двох,
та я його нікому не розкажу,
інакше буде, – ах! А то і, – ох!
Хоча і не замурзався у сажу.

Є і сюжет один із багатьох,
якими я нікого не принаджу,
хоча один стараюсь за сімох

Ластівка Польова
2018.08.17 21:51
Чекатиму: він з’явиться в житті,
І я змінюсь. І інші будуть весни.
Розчавлена, розп’ята на хресті,
Заради погляду його - воскресну.

У вирі днів бентежних і тісних,
Шукаючи себе у іграх босих,
Я, як вовчиця, стерегтиму його сни

Віта Парфенович
2018.08.17 13:23
Я часто роздумую над поняттям Любов. І з роками все більше розумію, що воно включає не лишень романтичні мотиви, оспівані у піснях і жіночих романчиках. Це набагато обширніше поняття, наскільки набагато, що уявити це можна лише після того, як наб’єш не о

Адель Станіславська
2018.08.17 09:34
Дай си на стримок, дівче,
та не пилуйся.
Жити - не бігти,
броди - не глибочінь.
Світ ходить колом,
світ у постійнім русі.
Світ - полотно неткане:
сліпот- прозрінь...

Сонце Місяць
2018.08.16 23:42
як нам вернутися, чи відповідь даси
задуха й кіптява, у цій місцині
самі прокляті & провинні
ані краплини крові ні сльози

дерева із гілляками-кістками
відчитані бездумно молитви
усе промовлено, хіба лише живи

Ластівка Польова
2018.08.16 15:06
Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.

…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось

Володимир Бойко
2018.08.16 14:16
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.

Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.

До фіктивної контори
Завітали кредитори.

Микола Соболь
2018.08.16 09:53
Кому іще котлету в тісті?
Рефрижератор. Вантаж 200.

Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…

Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.

Олександр Сушко
2018.08.16 08:47
З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.

Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -

Ігор Шоха
2018.08.16 07:08
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.

Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...

Серго Сокольник
2018.08.16 00:21
сенсозмістовне. Андеграунд***

Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

І недаремно... "Офіследі"-

Сонце Місяць
2018.08.15 23:30
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі

Вікторія Лимарівна
2018.08.15 22:08
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.

Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.

Тетяна Левицька
2018.08.15 21:40
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».

Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...

Олена Багрянцева
2018.08.15 17:31
Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
І стануть вершковими ночі колишні шалені.
Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
І кожна дрібниця чомусь надз

Ігор Деркач
2018.08.15 14:28
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
як це не раз бувало навесні,
коли були ми юні і зелені?

Чому забула мрії чарівні
веселої моєї Мельпомени,
коли ми залишалися одні

Ластівка Польова
2018.08.15 10:34
Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат.
Я так, с*ка, не можу. Я далі піду сама.
Хай розхристана, боса – у душу мою не лізь.
Замальовує осінь усе, що лишилось із...

Ця ось втратила сина, а та он – уже вдова.
Що кричати у спину, які їм знайти слова?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юрій Іванов
2018.08.18

Ангеліна Федоренчик
2018.08.17

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Ірина Ільчук
2018.08.15

Василь Літвін
2018.08.14

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Авель Штерн
2018.08.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.19 10:03 ]
    Про дрібне

    Привезли квасолю бабці лисуватій,
    миску підставляють: лущ, співай, живи!
    А у неї докір - ластів'ям на ваті...
    І бредуть жаління з хмелю, кропиви.

    Ходить біла кицька... випросила моні.
    Опадають груші, гепають на дах.
    Муж присів на лаву, пундики солоні.
    Руки в потойбічних липових медах.

    Торохтить квасоля...
    "Як ти?" - йде сусідка.
    Для поштарки хвіртку відчинив онук.
    Насуває хмара, блискавиці зрідка...
    Бабця одягає третю із перук.

    Сокотять рудаві безпородні кури.
    Ой, дрібна квасоля. Голубі дими.
    Вітерець гортає крила-партитури.
    Бабця із ціпочком плине до куми...

    А в тієї бульби крупні - цинамонні,
    чистяться поденно морква та буряк.
    Черга довжелезна. Цербер на осонні.
    Щедро годували - роздобрів, обм'як.

    У кишені докір охолов, не дише.
    Бабця шепче "пізно", шерех підошов...
    Кицька вирлоока відпускає мишу.
    Дірочки від бубликів нижуться на шовк.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  2. Ігор Деркач - [ 2018.08.19 08:36 ]
    Аля фініш
    Сідає літо у свої човни,
    відчалює, тай осінь доганяє.
    І падає луною за лани
    провісниця нового урожаю.

    Грозою упилися баштани.
    Лютує небо – блискавки метає.
    Доспіли гарбузи та кавуни
    і є чим поділитися навза́єм.

    Ачей і ти ще нібито жива?
    І ще нівроку, хоч уже вдова
    і маєш те, чого душа бажає.

    І повні закрома, і гаманці...
    Та, може, аж у самому кінці
    хто як не я тебе іще згадає.

    08/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  3. Ірина Вовк - [ 2018.08.13 22:32 ]
    "Дві ружі" (старовинний романс, переспів)
    Випарів краплини – сльози небайдужі -
    Затемняють синій різьблений кришталь.
    Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
    А на них німая, мертвая печаль.

    Одна із них білая-білая
    Була, наче спроба невмілая,
    А інша – червона… вогне́нная,
    Була, як мета нездійсне́нная.
    Обидві – манили і звали,
    Обидві ... зів’яли.

    Одна із них ніжная-ніжная,
    Була, як сопілка невтішная,
    А інша, як пристрасть, захланная –
    безумна, нахабна, ще й п’яная…
    Обидві – манили і звали,
    І врешті... зів’яли.

    Вони зів’яли – не цвісти їм знов,
    А з ними зів’яла і ласка, й любов…

    Щастя було стільки – наче крапель в морі,
    Наче з листя кужіль на сирій землі…
    І зостались тільки, як «мементо морі»*,
    Дві зів’ялі ружі в синім кришталі.


    * memento mori - з латини, пам'ятай про смерть.

    13 серпня 2018




    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (2)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.08.12 11:22 ]
    У храмі
    Христос уважно дивиться з ікон,
    Тече народ - діди столітні, вдови...
    Життя несправедливе - це закон,
    Країна тоне в горі та у крові.

    Бо плем'я це покинуло добро,
    Підступні гої прощення не варті
    В огонь - Дажбога, Сварга - у Дніпро,
    За це у тебе просять благодаті.

    Тебе також потроху продають,
    У кожному селі своя отара.
    Прихід у Вертя, доїть інший Круть,
    Після причастя - діви та водяра.

    Храм опустів. Дрімають павуки,
    Погашено прокопчені лампадки.
    Мовчать пророки - Йов, Ізекіїль:
    Тут Бог помер, панують зиск і статки.

    У сонмищі мальованих божків
    Чи віднайду сліди живого Бога?
    А погляд у Спасителя важкий:
    Досадує, за чортом перемога.

    12.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  5. Софія Кримовська - [ 2018.08.11 07:40 ]
    ***
    Повисла на фіртці, неначе на хмарі,
    а мимо роки і закохані пари,
    і кози, й корови, і кури сусідки.
    Все знати їй треба, куди хто і звідтки -
    всевидяче око у бабці в халаті.
    А що їй - ніхто не чекає у хаті,
    нікому нема до старенької діла.
    Ну хоч би манюнього...
    Ввечері сіла
    до столу, великого - це б для родини.
    А в неї нікого. Лиш цуцик під тином...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (5)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.11 06:01 ]
    Тихий голос
    Німого смутку тиха течія,
    Неначе медитація мовчання...
    І знов, і знов замислююся я -
    Ну що за дивна річ оця - кохання?

    Розбиті скалки серця не збереш,
    Вже самота давно у нім святая...
    У горі почуття втопив, еге ж?
    Та звідкись воно знову виринає.

    Всі аргументи розуму: забудь,
    Природою лікуйся і трудися...
    Що в серце залива отруту, ртуть
    Чаклунка зла, а не Богиня з висі...

    Це все дієве тільки до пори...
    Тоді життя міняється довкола.
    І знову долинає ізгори
    Щоразу сміливіше тихий голос.

    Він мовби каже: ти іще не вмів
    По-справжньому в минулому любити.
    Зі згорнутими жив уже крильми,
    Ледь не потрапив під могильні плити.

    І безнадія, розпач і жура
    Тягли із тебе життєдайні соки.
    Та виростало в серці, як гора,
    Мов королівське, почуття високе.

    На дереві життя воно - як плід -
    Росте і наливається, і зріє.
    І ніжиться у сонячнім теплі,
    Мов здійснення свого чекає мрія.

    Невже дарма - ті розпач, біль і щем?!
    Настане день, тоді хоч серце вийми -
    Осипана трояндовим дощем,
    Кохана упаде в твої обійми!!!

    11.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.81)
    Коментарі: (8)


  7. Адель Станіславська - [ 2018.08.09 15:05 ]
    * * *
    В твоєму серці відчай скам'янів.
    Льодовим лезом - що було сльозою...
    О не плекай, прошу, свій лютий гнів...
    Чи гострий меч бажає вперто крові?
    О не плекай зневіри зо зневір.
    Твоя зоря ясніла не для цього...
    Людина звір? Людина справді звір...
    Коли її загнали до знемоги.
    Коли себе загнала, піддалась...
    Коли ламали - і вона ламалась.
    Прошу, прошу, прошу тебе - не дайсь...
    Не плутай глас небес і людський галас.
    В твоєму серці світла пустота...
    Топи льоди, стікаючи сльозою.
    Вернути вчора - справа не проста,
    А завтра - не торкнутися рукою.
    Є тільки нині, є оця лиш мить,
    Що тут і вже тобі належить вповні...
    Щемить на серці? Так, воно щемить.
    У нім любов. Пусти її назовні...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.64)
    Коментарі: (3)


  8. Тетяна Левицька - [ 2018.08.09 11:19 ]
    Додому
    Додому я їду, на кожній зупинці
    на крок наближаюсь до райських воріт,
    де в’ється лоза в небеса по драбинці,
    Немов материнських очей малахіт.

    Захмарило далеч... Старенька маршрутка
    таки не впізнала, змінилась, ще б пак.
    За мокрим вікном килимком незабудки,
    на ситечку поля красується мак.

    Будинки сучасні, біленькі хатини
    обабіч дороги в мережці садів.
    Хоч всотуй безмежно красу їх донині,
    тріпоче розрада на розі вітрів.

    За лісом ріка - таємниця дитяча,
    де м’ячик Тетянки ще й досі пливе.
    Пливеш - не потонеш... Я більше не плачу,
    пульсує у скронях повітря живе.

    Нарешті кінцева, розчулення миті,
    ще без парасолі, хоч літо дощить.
    А райські ворота на засув закриті,
    ніхто не озветься, лиш явір шумить.

    Заходжу до хати, там пустка, неначе
    ніхто тут ніколи-ніколи не жив.
    О мамо! О тату! Тримаюсь... Не плачу...
    То скрапує дощ із черешень і слив.

    Плетуся на цвинтар, душа посивіла.
    Промчалися чвалом літа вороні.
    В старечій долонці смородина спіла.
    Як Бог дасть - приїду, або може й ні...

    2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (8)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.08.09 11:20 ]
    Про важливе
    Левиці знають, що цікавить левів,
    До кожного кота знайдуть ключа.
    Роздряпує Ліліт парсуну Єві -
    Одбило мужа капосне дівча!

    Ліліт засне - Адам хутчій наліво,
    У пазуху пірнає борода.
    Жона ж - стара, підтоптана, сонлива,
    Суперниця - гаряча, молода.

    Гуде гроза, лютують знову дами,
    Роса з очей зволожує носи.
    А що в Адама? Свято у Адама!
    Меди збирає, хтивий паразит.

    P.S:
    Хай сваряться із юнками бабульки,
    Фарбують губи, пшикають "Шанель".
    Зате у мене сотні три онуків -
    Оце і є насправді головне.

    09.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  10. Ластівка Польова - [ 2018.08.08 13:06 ]
    Я поранена пташка. Я просто поранена пташка...
    Я поранена пташка. Я просто поранена пташка.
    Літо марить дощами і споминами імлиться.
    Настрій твій зрозуміти непросто, спіймати - важко.
    Ти – моя чарівна нерозгадана таємниця.

    Нам дороги зіткались з каміння й скупого листя.
    І немає надії якоїсь, що біль мине, бо
    Твої очі бездонні сліпим дощем пролилися,
    Твої очі безмежні забрали у мене небо.

    А мені би – угору, між хмарами й літаками,
    А мені б – зустрічати з тополі зорю ранкову.
    А мене ж до сих пір лихоманить від слова «коханий»,
    Коли раптом спливе мимоволі в пустій розмові.

    Літо пахне любистком і кличе в нові пригоди.
    Срібні краплі в долонях нагадують нам про осінь.
    Ти – яскравий і теплий, проте нереальний спогад,
    Той, що в серці на самому споді довіку носять.

    Режисер – зрілий серпень знімає повнометражку,
    У якій я щоразу не можу втекти від кулі…
    Я поранена пташка. Я тяжкопоранена пташка.
    Я у тебе в руках помираю… а чи лікуюсь?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2018.08.08 10:47 ]
    Реінкарнація
    Гула дружина - як пила,
    Іздох. Злетів у небо.
    Реінкарнація пройшла
    Але не так як треба.

    Бувають лютими жінки
    І до мужів нечулі.
    Із пліч стовбурчаться цицьки,
    А на щоках півкулі!

    У карму всунула ножа,
    Забула про обручку.
    А все тому, що зобижав,
    Не всю давав получку.

    У шпарку гривню заховав,
    Копив на пляшку пива.
    Знайшла заначку - "гав!" та "гав!",
    Хотів стрибнути в прірву.

    Щовечора - любовний сак,
    Двигтить подружнє ложе!
    Але у цьому я слабак -
    До ранку тільки можу.

    Якщо точніше - міг. Тепер
    Ховаюся у хащах.
    У друзях - жабка і бобер,
    А жінку інший лащить.

    08.08.2018р.

    Гармонія

    Я - музикант. І це чудовий фах,
    Пливе слухач у какофонні верші.
    Потринькай на гітарі ноту фа...
    Почув? Отак гундосять любі тещі.

    А спробуй до...оце моя жона,
    Завжди серйозна, пильна і розумна.
    А сі бемоль - коханка чарівна,
    Моїх думок розбурханих лагуна.

    А ре - зятьок. Лежить на животі
    І блииає на опустілу чарку.
    Його по носі луснути хотів,
    Та "генію" тримати варто марку.

    А донька, безумовно, мудра соль,
    Як щось не так - не треба й гільйотини.
    Гарикне - то ховаюсь в антресоль,
    А Бахус утікає із гостини.

    Онука одзивається на мі,
    Шикарний звук! Клює на нього щастя.
    А сі, панове, це - синочок мій,
    Як хоче пива - по кишенях шаста.

    Моя стезя - весела нота соль,
    Як бринькну - мертв'яки стають з могили.
    Покликала в Париж мадам Тюссо -
    Мене ліпити з воску закортіло.

    08.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  12. Микола Соболь - [ 2018.08.06 19:25 ]
    Сільська відьма
    Валькірія сидить на табуретці.
    Рахує гроші та співає блюз.
    І «благодійне» має у піпетці,
    І з хворими сусідами союз…

    Повідлітали діти. Біль у тілі.
    Та пам'ять ще тримає на плаву.
    І роки-ріки повністю змілілі
    Та життєдні розлиті наяву.

    Хитається дорога від порога
    Не бачиться і білий світ без скла…
    Була красива, а тепер «тринога»…
    Життя у ступі так і дотовкла.
    06.08.18р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (5)


  13. Олександр Сушко - [ 2018.08.04 15:43 ]
    Світло
    В мій Едем з усіх сторін - сліди,
    Тирять гості рими, душу, капці.
    Може, ти б до геніїв сходив?
    В мене ж хижка, а у них - палаци.

    Та від спраглих мур не вбереже,
    На шампурик настромляють строфи.
    Переміг фейсбук усіх! Туше!
    На дрівцята Хрест пішов з Голгофи.

    Чхнув над вухом втомлений Пегас,
    Епігони висмикнули пір'я.
    На землі тепер танцює вальс,
    Я для нього - непідйомна гиря.

    В соцмережах, звісно,- гарний кльов,
    Смичуть браття золото словесне.
    А мені лишили "кров-любов"...
    Ціпеніє розум, ні шелесне.

    Людоньки ідуть з усіх сторін,
    Я ж роблю амріту із отрути.
    Просить хворий: - Дай! - Ну що ж,- бери.
    А, можливо, так і мусить бути?

    04.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.08.03 06:46 ]
    Подарунок неба
    Сьогодні, любі, вперше не брешу,
    Із вуст злітає ваговита правда.
    У діви не розкрився парашут,
    Мабуть тому, що дуже вайлувата.

    Я на городі кабачки сапав,
    Вона ж на" АНі" пролітала зверху.
    Звалилось щастя з неба на горба,
    Сплелись на шиї ноги оберегом.

    Угруз по груди у вогку ріллю,
    В обіймах діва ледь не задушила.
    Відчув, її напевно, полюблю,
    Так міцно обнімає тільки мила.

    Парашутистка ця була вдова,
    Сказала - муж також у небі пурхав.
    Я ж пупа їй довгенько цілував,
    І гикавку лебідки мовчки слухав.

    Аж уночі поволі розплелись,
    Привів додому, викупав у ванні.
    Побралися. Не дивимось увись,
    Стрибаєм винятково на дивані

    02.08.2018р.


    В Едемі

    Мій рай чудесний, браття, елітарний,
    Неначе справді вийшов із казок!
    На грудях у принцеси спати гарно,
    Вустами настромляюсь на сосок.

    Сопілка грає вправно, як по нотах,
    Від іскор шалу зсовується дах.
    Але краса уклякла, мов колода,
    На носі прищик вискочив! Біда!

    Здригаються тендітні груденята,
    Пірнув у світ гнітючих мелодрам.
    Усоте вже викручується плахта,
    Роси набігло майже три відра.

    Кочу на живота плаксиву даму,
    Чаклую над сідницями...масаж...
    Її потроху зносить у нірвану,
    Рече панянка : - Йди на абордаж!

    Поволі заспокоюються нерви,
    На лікоть намоталася коса.
    Калачиком скрутивсь на персах Єви -
    В Едем вернувсь! А прищик лопнув сам.

    03.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  15. Олександр Сушко - [ 2018.07.31 05:12 ]
    Батьки та діти
    Будинок гарний, наче. Моноліт.
    Та щойно опущу свої повіки,
    То чую все: як дихає сусід,
    І що найгірше - гнівні, люті крики.

    Був малючок, а виріс дикий джин,
    Не любе чадо - без душі гомункул.
    На маму сиву кожен день кричить,
    Якщо дістане - підіймає руку.

    Останнім часом уподобав Марс,
    Дивлюсь на небо, в почорнілу просинь.
    Та вухо чує матюкливий бас,
    А неня мовчки витирає сльози...

    Гримить! Злітають петлі із дверцят,
    Синок на кухні, знову чути гавкіт.
    Кладе у рота гущу із супця:
    - Агов, стара! Неси іще добавки!

    31.07.2018р.

    Нещирість

    Причастя купно пив на посошок,
    На біс щорічно здійснюю цей номер.
    Полегшення душі, кишень, думок...
    Попові з неба впав новий "Лендровер".

    Поблимує прочанин на литки,
    Прознає жінка люта - не зрадіє.
    На житнім полі - мак і будяки,
    У храмах - неудатні лицедії.

    Чудову службу кум сьогодні втяв,
    Хороший бізнес. Увійду у долю.
    Несе людва нещире каяття,
    Навзаєм удостоїться недолі.

    Цвіте маразм, лунає акафіст
    Та спів - не спів, а в'яле голосіння.
    Уп'ється православний атеїст,
    Відмітить справно Боже воскресіння.

    Кінець богослужіння. Три крапки...
    Пройшов екстаз (о пречудові миті).
    У церкві пусто. Мушок павуки
    Підловлюють у непомітні сіті.

    31.07.2018р.





    Мусі-пусі

    У буду утік до Полкана,
    Виснажує слух жінчин глас.
    Не липне до мене кохана,
    Не треться сьогодні карась.

    Зобидилась капосна діва
    На мене дивитись не хо.
    Годину не орана нива,
    А це вже вважаю гріхом.

    А я ж обціловував личко,
    На блузці вже торсав замок.
    Заусінь шкрябнула сідничку,
    В лебідки істерика, шок!

    Хутенько обкусюю лихо,
    За персиком збігав у сад.
    Затихла. Ногами не дрига,
    Конфуз переводжу на жарт.

    У мавки улігся на пузі,
    Обмацую перса м"які.
    На вушко шепчу мусі-пусі -
    Вернувся до раю таки!

    30.07.2018р.

    Козацьке

    Трухлявий пень, оброслий мохом,
    Лише говорить про любов.
    Мені ж миліші "ахи" й "охи",
    І молодиць гаряча кров.

    Між хропаками й позіханням
    Еротики бубнить урок.
    А я учадів од кохання,
    Не чоловік - голодний вовк.

    Не заздрю я старому діду,
    Штани навиворіт надів.
    Лишилось тільки гомоніти,-
    Пройшла пора персистих дів.

    Пишу закінчення ліричне,
    Фінальний мудрості вінок:
    Хай шамкотять діди про вічне,
    А козарлюги - про жінок.

    30.07.2018р.


    Спека і любов
    Серйозна тема. Слухай і мовчи.
    Розмова піде про мою Одарку.
    Кохатися потрібно уночі,
    Бо денної пори улітку жарко.

    Обвиснув ніс, зів'янув огірок,
    Зайці у тінь сховались під капусту.
    Липневе сонце стоплює жирок,
    А разом з ним останні краплі глузду.

    Колода на софі, а не жона,
    На неї зранку глипаю несито.
    Поцьомати бажаю "кавуна".
    Але боюся фею ворушити.

    О так, звичайно - прохолодна ніч!
    Комфортно збоку, зверху, навіть знизу!
    Та мавка-зваба як гаряча піч...
    Не стримався - за пампухами лізу...

    30.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  16. Віктор Кучерук - [ 2018.07.31 05:31 ]
    * * *
    Стрічай мене в своїм чеканні
    І в русі тіні на стіні, –
    Почуй в усталенім мовчанні
    Відлуння зродженого “ні!..”
    Знайди мене в своїй печалі
    І в тузі пліток та легенд, –
    Страждай безмовно і надалі
    Під їхній акомпанемент.
    Побач мене в своєму житлі,
    Як відсвіт сонця на рядні, –
    Відчуй у мороці та світлі
    Надій покинутих вогні.
    Зумій у кволому мигтінні
    Свічок осяяння знайти, –
    Шукай у вірності й сумлінні
    Плоди й коріння самоти…
    29.07.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (3)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.31 00:56 ]
    Хтось білить небо
    Густі мазки. Хтось тихо білить небо.
    Перисті хмари затирають синь.
    Раптово думка вигулькне про тебе,
    Неначе темна пляма навскоси.

    І ворухнеться щось у серці знову,
    Вже не щемить, лиш тихо промайне –
    Що так було колись усе чудово…
    Та не турбує більше це мене.

    Відходять темні плями у минуле.
    І світла тінь облуди відплива.
    Вона вже не зворушить, не розчулить…
    Стирає хмара всі химер «дива».

    27.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.81)
    Коментарі: (2)


  18. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.28 22:48 ]
    Напій ночі
    Темно-кавове небо -
    робуста, арабіка?
    І яскраве горнятко-Місяць
    палає всю ніч.
    Дивовижа напій
    для поетів, художників,
    мрійників,
    що в сяйливу нічницю
    зустрічаються з вічністю
    і бесідують з нею
    віч-на-віч...

    Щосекунди,
    щомиті
    скресають у небі
    огненні жарини -
    і духмяним потоком
    ллється дивонапій
    в філіжанки
    для спраглих Землі
    без упину.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (4)


  19. Олександр Сушко - [ 2018.07.28 07:11 ]
    Кохання післявечорове
    Узяв гітару, бринькнув ноту фа,
    Жона підсіла на дубову лаву.
    Кохатися у темряві - лафа!
    Блідавий місяць глипає ласкаво.

    Заліз у деку спати махаон,
    Відклав удень яєчка на капустку.
    Рулада - гарна. Пісня - як вогонь!
    Кохана зняла ліфчика та блузку.

    Найбільш яскрава зірка літа це -
    Звичайно, Вега, із сузір'я Ліри.
    Пора знімати залишки парцел,
    Впаде кохана в руки сувеніром.

    Нас двоє - рай і пекло, сміх і гріх,
    Небесне лоно розчахнуло браму.
    Украв сюжет у мене Стівен Кінг,
    Перетворив на сексуальну драму.

    Набринькався, душевно відпочив,
    На жінку глянув - одібрало мову.
    Кохатися прекрасно уночі,
    Коли усе довкола загадкове...

    22.07.2018р.

    Реальність

    Давайте помріємо трохи...
    В Криму хазяйнує "Рошен",
    У море вмочаються ноги,
    А фіги вкраїнські уже.

    Повсюди чуби запорожців,
    Вишиванки носить народ.
    Массандра хлюпоче у бочці,
    Бо кожен хахол - патріот.

    Росія - чудова сусідка,
    Шанобливо хилить главу.
    У жінки - із тризубом литка:
    Елегія! Рай наяву!

    А очі розплющив - і пекло,
    Розстріляні, взяті в полон.
    Щасливе майбутнє померло,
    На Сході - дими і вогонь.

    Зірвалася міна під плугом,
    Як завжди - сусід обманув.
    Мій ворог прикинувся другом,
    То ж діти ідуть на війну.

    28.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.07.27 08:40 ]
    Про важливе
    Бомжак окрада зухвало
    Порожню сусідську дачу.
    Мені ж до вподоби сало,
    А владу в гробу я бачу.

    Нема тридцять літ порядку,
    Чкурнули у США мойсеї.
    А бабця лаштує латку
    На юпці із бумазеї.

    Облизує кішка лапу
    (у льосі сметани горщик).
    Повз носа летять кульбаби,
    З кишені тікають гроші.

    Паця уже не кувіка
    Не торсає вереск шиби.
    Несе часничину жінка
    Й окрайчик житнього хліба.

    27.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.07.26 09:01 ]
    Крізь час
    Сідає сонце. Гасне яра мідь,
    Летять ключі до вирію стокрилі.
    А час нікого з нас не пощадить,
    Додолу гне, висріблює у тиглі.

    Не втюхаєш йому хабар-"джинсу",
    Не оголосиш безпардонно "брексіт".
    Життям йому виплачуєм ясу,
    Бо ми для нього лиш родзинки в кексі.

    Не вірю, що життя - невдалий жарт,
    Чи випадкове зчеплення молекул!
    Бо після себе залишаю сад
    І бірюзи думок коштовні глеки.

    Я знаю - не кінець земля сира!
    Спочинок це, очищення,- не плаха!
    Лечу крізь час у розчерку пера -
    Дає дорогу Хронос Вогнептаху.

    25.07.2018р.

    Благодать

    Жінка люта. Ув очах огні -
    Із рубіном не купив каблучку.
    - Будеш цілуватися, чи ні?
    Заспокойся, на ось, півполучки.

    Інша половина - то сім'ї,-
    Комуналка, транспорт, харчування.
    Порадій за мужа, я ж - піїт,
    Віршики утьопую прегарні.

    Кум твій не напише і рядка,
    А у мене товпи епігонів.
    Хоч нема фазенди, літака
    Але маєм тертушку для хрону.

    А паперу - гори! Завались!
    На Парнасі скоро вручать німба...
    Чуєш -просить їсти спиногриз,-
    Йди, купи картопельки та хліба.

    Хух, подріботіла в магазин,
    Із душі на мить скотився камінь.
    Тїиша...вірш плететься з бірюзи....
    Не сім'я, а ідилічна гавань.

    25.07.2018р.

    Переміни

    У цьому світі все уже не так,
    Блакитнозадим возродився Каїн.
    У кабана облущився п'ятак,
    А думав, що такого не буває.

    У дів піпетки стали за мужів,
    Зачаття непорочне вже гроші.
    В безглузді не шукаємо межі,
    Святе письмо тлумачить піп без Мойші.

    З Чигирина рукою до Черкас,
    Але повзеш по ямах як амеба.
    Розширюється Всесвіт, прірва, газ,
    Була гора - тепер смітник до неба.

    Був кролик, півник. Нині - павіан,
    З його м'ясцем готується підлива.
    І хто ти - сонетяр чи графоман -
    Для читачів реклами неважливо.

    У казна-що вироджується вірш,
    Читати лячно, носом кровотеча.
    Та крізь асфальт росте м'який спориш,
    На хмарочосі яструб в'є гніздечко.

    26.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Сушко - [ 2018.07.24 05:32 ]
    Поле
    '
    Утомлений. Спочину у житах,
    Косити важко. Ех, - якби ж у парі!
    Шатро небес блакиттю огорта,
    Забарвлений у кров окрайчик хмари.

    Ганятися за міддю не проси,
    Вдихати запах хліба - насолода.
    Стирається руків'я у коси,
    Та це свята, божественна робота.

    Мій батько саме тут мене зачав,
    В найкращій із усіх земній юдолі.
    Ангелик тихо шепче з-за плеча,
    Щ я помру колись на цьому полі.

    ...Гримить і блиска ген у далині,
    Із під руїн лунає глас дитячий.
    Сини Вкраїни гинуть на війні
    І поля з хлібом більше не побачать.

    23.07.2018р.

    Про головне
    Ну й мерзенна вискочня пиха!
    Досить! Переповнений по вінця!
    Я б утік подалі від гріха,
    Та прощати бевзя не годиться.

    Бо для нього чорнороби - тлінь,
    Я ж кажу - так думати негарно.
    Хліборобові - низький уклін,
    Лікареві - слава і пошана.

    Я іще такого не казав,
    Та пора настала змити сажу:
    Аби ти шпандьорив словеса
    Демос день і ніч на тебе паше.

    Хто із нас духовний інвалід?
    Ось мій вирок: Ти - бридкий опариш.
    Не поет, а творчий паразит,
    Пишеш, а спільноту зневажаєш.

    Чистий світ! А ти - ні те, ні се,
    Недостойний навіть і огуди.
    Кожен краплю сонечка несе,
    Головне у цьому світі - люди!

    23.07.2018р.

    Прощай, любове!

    Чому кохання вмерло? Знає хто?
    Прийшла біда, мокрющий ніс у любки.
    У ліжко чоловік вдягнув пальто,
    Підштанники, два светри, шубу й брюки.

    Майбутнього порвалось полотно,
    Неначе в кухні престара гардина.
    Вогонь любові згаснув під рядном,
    А ложе, мов холодна домовина.

    Закам'янів із фікусом вазон
    І таргани втекли із хати скопом.
    На жінці - шуба, пуф, комбінезон,
    Під боком грілки стигнуть із окропом.

    В трагедії буття - Кличка вина!
    Місцями помінялось пекло з раєм.
    Холодна батарея, льодяна,
    Гарячої води також немає.

    На сон грядущий муж зробив "буль-буль",
    Купив "запаси" на усю зарплату.
    На стелі гроно виросло буруль...
    - То що, кохана? Спробуєм поспати?

    24.07.2018р.

    Олтар любові

    Що не віршець - біда, плаксивий зойк,
    Здригаються від голосіння плечі.
    Не вміє люд писати про жінок,
    А я умію. І люблю, до речі.

    В амурних справах звідані путі,
    А ти ведеш себе, неначе хлопчик.
    Тулись щодня до пишногрудих дів,
    Цілуй туди, куди вони захочуть.

    У бевзів вічно хлюпають носи,
    У розумак - продавлені дивани.
    Неси цяцьки, меди, грошву красі,
    І Боже збав перечити коханій!

    Захоче щось,- кажи: - Один момент!
    Посваритесь,- бурчи: - Моя провина!
    Вона - "гав-гав", а ти їй - комплімент,
    І не лінуйся стати на коліна.

    Віддай від сейфу із баблом ключі,
    Працюй щоденно коником стожильним.
    Масаж - уранці, ввечері, вночі,
    Без пропусків на свято чи неділю.

    P.S.:

    Біжить мужик, в руці букетик руж,
    Припастм до стопи Венері мріє.
    На олтаря любові ляже муж,
    Жертовний агнець бекне й...околіє.

    24.07.2018р.

    Рефлексії

    Маємо інтереси,
    Черга іде у наступ.
    Клацнув зубами песик,
    Вправно зловив ковбаску.

    Курка гребе під себе,
    В зупу сідають мухи.
    Може, воно й не треба?
    Геть рефлекторні рухи!

    Рохкають поросята,
    Жмакає длань купюру.
    Голод - хіба це вада?
    ...Хочу струнку фігуру!

    24.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.07.23 07:32 ]
    Непереможна зброя
    Накричав поет на мене: - Геть!
    Я - титан! А ти - зі скоморохів!
    Будемо стрілятися на смерть!
    То ж іду наїстися гороху.

    Справа тут не в тещиних грибах,
    В тому, хто ловкіше пише вірші.
    Тільки от біда: його "труба"
    Велетенська, раз у десять більше.

    Із бобом одсовую таріль,
    Вже не можу, од незвички прищить.
    Друг стріляє зранку до зорі,
    Ну, а я тренуюсь раз на тиждень.

    Стали в розкаряку поміж вільх...
    Гахнула у візаві "гармата".
    Гідно відповісти не устиг,
    Бо зомлів од пострілу гіганта.

    Сперечатись годі! Я не псих!
    Ледве одкачали гіпократи.
    Переможе лірик геть усіх,
    Бо у нього "ядерні" заряди.

    23.07.2018р.



    Пихатий поет

    Встав уранці. Лізу в інтернет,
    Це сьогодні ерогенна зона.
    Знов пихатий свариться поет,
    Каже: - Майте шану! Я - ікона!

    Заповзявсь учити! Сміх і гріх!
    Загриза невдатних віршомазів.
    На спільноту настовбурчив ніс,
    Репліки - суціль смішки, образи.

    Квітне як несуть меди, призи,
    Критикують - то дере напірник.
    Я ж боюсь торкнутися оси,
    Вкусить і мене шаленець-лірик.

    Ні, панове, - тут не парадиз -
    Чорт із пекла (не піїт) воскреснув.
    Сумно розглядаю з-за куліс
    На митців ребелію словесну.

    22.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.07.22 16:10 ]
    Про авторські наголоси ( і не тільки)
    Бреше з амвона пописько на паству,
    А чи поет-бракороб не такий?
    Авторський наголос - мовне шахрайство,
    Крапле неправда лукава з руки.

    Сухо в кебеті, проріха у торбі,
    Чуб накриває поцвілий кашкет.
    Наче-неначе, мовби-немовби -
    Тоне в словесній полові сонет.

    Густо мазюкали генія мирром,
    Не засинає без краплі хвальби.
    От у потугу ліричну й повірив.
    Раджу: - Осанну дешеву жени!

    А чи розтуркати зможу нехлюя,
    Вирвати врослого в землю корча?
    Хоч і не хочу - уперто рятую:
    - Друже! Сатирика ніж зустрічай!

    Ціна кохання

    Пописати вірші, звісно, можна,
    Бо життя - пекельний басаман.
    Плаче дівка від кохання кожна,
    Бо любов - це фікція, обман.

    А виною - лейби-козарлюги,
    За нагоди люблять всіх підряд.
    Плач дівочий лине понад лугом,
    Розревілась, сестри, не на жарт.

    Як зварю борща, то хоче зупи,
    Наліплю вареників - не те.
    Ох, і вередун у мене любий,
    Тільки м'ясо в живота кладе.

    Я ж бо - клопітлива господиня,
    В ночви мужу "бух!"добро: - Шикуй!
    Огірочки, хрон і капустиння,
    Цибулину, зубчик часнику.

    Ох, біда! Немає супокою!
    Муж пасе за тином лупаки.
    Там сусідка пахне ковбасою,
    Сала шмат звисає із руки...

    Кожен бахур на м'ясисте ласий,
    Зраджує дружиноньці-красі.
    Вранці "мац!" - утік мій сокіл ясний,
    Визирає з пазухи гюрзи.

    А виною влада дурнувата!
    Краде-бреше, а народ лайно?
    Люд сьогодні зовсім небагатий,
    Локшину купує та пшоно.

    Поверніться, кляті комуністи!
    Від наживи світ осатанів
    Мужики голодні хочуть їсти,
    Як же тут не плакати мені?

    22.07.2018р.

    Довкола

    Наприндився жевжик, царка з себе корчить,
    Три фікси стовбурчаться з рота.
    Купив - подешевше, продав - подорожче,
    Оце і усенька робота.

    Бариги в пошані. Розумних не треба,
    Хай їдуть у Штати чи в Польщу.
    У світі титанів панують амеби,
    Горілкою мізки полощуть.

    Під Лаврою людно. Розпродують майки,
    В Синоді рахують монети.
    Штампує сюжети сучасність під кальку,
    А люди - лише трафарети.

    ...А звідник толковий. Веде клієнтуру,
    Є Насті, є Галі, є Алли...
    Чекати не варто - відслиньмо купюру,
    Міняти не нам ритуали.

    22.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (11)


  25. Віктор Кучерук - [ 2018.07.22 11:23 ]
    * * *
    На липовім цвіті настояне літо
    лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,
    а сонце уроче – засліплює очі
    і зрячий – стаю безпорадно сліпим.
    Лиш чую щомиті, в небесній блакиті,
    дзвінке щебетання веселих пташин, –
    і хочеться жити, між співів та цвіту,
    без проводів весен і зустрічей зим!..
    14.06.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (4)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.21 13:40 ]
    Ми -Україна
    1

    Я розглядаю сукню "Манола"...
    Муза у дощ розманіжена, гола.
    Котики ліверку нюхали, вмовкли.
    В дах угрузають "гостинці" Дамокла.

    Пишеться-вариться...
    Де ж те епічне?
    Ми - це Європа: Безлюдівка, Ічня...

    Покотом люди в Гребінці на лавах.
    Всіх облітає добранічна пава...

    Мрійте, безхатьки, про пундики, ниву,
    Благословляйте еліту щасливу.
    Що вам судилося - спийте із кварти.
    Не гонобили слабеньких у Спарті!

    Діти у Чехію, внуки в Торонто...
    Бляхою гримає батечко Гонта...

    2

    Ні, це гроза, мій наляканий пташе.
    Любо і хороше. Ділиться наше.
    Треба покращення злісне терпіти.
    Грають по-крупному космополіти.
    Брили - угору, а крем'яшки долі...
    Є ще окрайчик і дрібочка солі.

    У вишиванках лисички і зрадці.
    Голови, руки... (чиї то?) на таці...
    Ні, про війну тут писати не гоже.
    Рік урожайний. Кривавіють рожі.

    Збоченці хочуть пошани, чорт - меси...
    Ми - Україна. Де власні колеса?!

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.07.20 08:17 ]
    Політ
    Надійшла із тьми хвилина зла,
    Крок - і провалився в темну прірву.
    Важко полетіти без крила.
    Я ж - літаю. Думав - неможливо.

    На хвилинку, втомлений, приліг -
    Увігнали ніж по саму гарду.
    Вогнептаха гномик переміг,
    Пір'ячко засовує у лантух.

    Кров спинилась. Буде шрам твердий,
    З неба голос: - О, мій сину рідний!
    Ти - поет! Мольфар-чаклун! Лети!
    Мають силу Бога душі світлі!

    Вітерець легкий здіймає чуб,
    Бачу сонце і шматочок Лети.
    Завтра всесвіт зранку облечу,
    На сьогодні досить і планети.

    19.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.19 15:19 ]
    Зорі...ожина...опіки...
    1

    Вирізьбиш десь на камені
    (кайла пливуть - бери)
    всі наративи мамині...
    правила анти-гри...

    Є ще сестри квадратики:
    пильно заповни їх,
    щоб від Пристром до Аттики
    чувся Цирцеї сміх.

    2

    Нижеш добро на березі,
    вузлики в'яже Зло.
    У листопаді... березні
    зблисне (Харон...) весло.

    Бабця лишила палиці.
    Згадуй шпички, пісні...
    Рідний палацик валиться.
    Давній Рим - у вогні...

    Барвні папуги... тропіки...
    Шлюз відкоркуй - там вись.
    Зорі... ожина... опіки -
    Ра штурхонув: "Будись!".
    .........


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.07.19 11:39 ]
    Рятуймо!
    Жона не здається без бою,
    На ложі кручуся як в'юн.
    Замучила мавка любов"ю,
    Безсилий уранці встаю.

    Друзяка без меду став жовчним,
    Бажає скрипучих пружин.
    Поглипує поглядом вовчим,
    Сахаються з ляку мужі.

    І пише, і пише сонети,
    Аж страшно читати, їй бо.
    Бажає скоріше померти,
    Та що ж це за клята любов!

    За тином цілуються в губи,
    Із лазні луна хтивий крик.
    Нехай хоч вдова приголубить,
    Бо гигне в біді чоловік.

    У сажі зарохкала паця,
    Наводить в кориті гламур.
    Давайте поможем страждальцю
    І знайдемо пару йому.

    19.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.19 08:07 ]
    Навіщо?
    Боги, навіщо мучите любов`ю?
    Чи це уже до смерті не мине?
    Здавалося, із серця вирвав з кров`ю
    Нарешті почуття оте жахне.

    Здавалося… І знову мимоволі
    Вишукую загублені сліди.
    Й уколами оці сердечні болі,
    І думка, що утратив назавжди.

    Та ні. Я обійдуся без істерик.
    Лиш забуття – то ліки до ладу.
    І все, що там – в уяві – нахимерив –
    Під волі прес залізний покладу.

    Забуду так, немов мене не стало…
    Нехай згадає у самотині,
    Що почуття велике розтоптала,
    Й одержить вперше і від мене: «Ні!»

    Нехай розпука стисне, як востаннє,
    Вона відчує стан мій, мов петлю!
    Як – створений Богами для кохання –
    Я всі жахливі муки ці терплю!

    18.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.81)
    Коментарі: (12)


  31. Олександр Сушко - [ 2018.07.18 13:44 ]
    Напасть
    Покопирсався донесхочу в носі,
    Поспав, поїв (жона зварила плов).
    Тепер у ліжку розпускає коси,
    Тому писати буду про любов.

    Без вихилясів б'ю одразу в лоба,
    В коханні побрехеньок не люблю.
    Бісексуальна тішиться Європа,
    А ти на свистопляску цю не клюй.

    Навіщо блудодійство між мужами?
    Жінок довкола ходять табуни!
    Зачинені для содомітів брами,
    Як хочеш в рай - розпусника жени!

    В село тікайте! Тут спокійно, ловко...
    Пішов на ринок взяти ковбаси.
    А з черги бородань накинув оком,
    Рука вхопила ззаду за труси.

    На людях не хотів здіймати бучу,
    На глум підняло б миттю все село.
    Утік я, браття, зайчиком стрибучим,
    Зоставив глитаю м'ясця кіло.

    Вже не совок! Європа в двері грюка!
    Діди сплелися і танцюють вальс.
    Ходжу між люди я однині в брюках,
    Дібралася зараза і до нас.

    18.07.2018р.

    Літали із гаргарою під хмари,
    Пегас - у мене, в неї - помело.
    Приліг спочити. А дружок-лошара
    Мою коняку цупить під сідло!

    Сонети пише, наче. Про природу.
    Пейзаж шалений: озеро та ліс.
    Та щось не те останній раз набовтав:
    Лошака гигнув. Пійлом удавивсь.

    Харчується зерном, червою півень,
    Свиня за день нарощує кіло.
    Підсаджений Пегас на "чарівливе"
    Не має сил піднятись на крило!

    А мій красунчик - ситий, не голосить,
    Сатиру жирну й гумор упліта.
    У тілі кінь! Дебелий ваговозик!
    Іззаду вже, немов гіпопотам.

    На вухо грає муза на сопілці,
    (й вона у салі, є центнер ваги!).
    Пегас поцілив татя по сідниці -
    Чужий лошак йому не до снаги.

    21.07.2018р.


    Письмо

    Ранесенько відкрив калама,
    Словам чіпляю вензельки.
    Гуде лірична пилорама,
    Тече "сиропчик" з-під руки.

    Мушва обцяткувала вікна,
    В курник заліз голодний тхір.
    Я від душі творити звикнув:
    Що стрельне в лоба - на папір.

    Поетом бути - гарна справа,
    Шанують люди "Божий глас".
    Кривульки намазюкав жваво,
    Читав коханій, каже "Клас!".

    Писати стачило нахабства
    Без правил мови, словника.
    В апофеозі дурноляпства
    Шпандьорить віршики рука.

    "Кобзар" стоїть у шафі боком,
    За склом тепер його тюрма.
    "Реве та стогне Дніпр широкий,
    Горами хвилю підійма...".

    21.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.07.17 21:02 ]
    Перший дзвоник
    Ось і перший дзвіночок - вистукує серце у грудях,
    Потемніло в очах, а в легенях повітря нема.
    Визирають із неба святоші, апостоли, судді,
    Щойно літо було, а за мить - хуртовина, зима.

    Полум'яна межа під ногами розверзлася хижо,
    Ще би жив не тужив, а писати пора епілог.
    Мойра грає ножем, ще не знає чи нить переріже,
    Надокучив і їй, а не тільки людві скоморох.

    Відпусти із лабет! Дуже боляче, смертонько, досить!
    Задуши депутата, хоч лиха бажати і гріх.
    Брехуняки є справжні, з трибуни промови голосять,
    Ну, а я - перебендя, від рала-сохи пустобріх.

    Заросило чоло, у тумані дружина сіріє,
    Хтось благання почув, відхилилась від горла коса.
    Біль затих та не втік, угніздився в душі чорним змієм,
    Чую зверху смішок - не награлися ще небеса.

    Покоротшав ланцюг, майже весь намотали на руку,
    Наче й лихо-біда, а писати про це - моветон.
    Прийде час - упаду вам, шановні, під ноги без звуку,
    Гримнуть дзвони як грім. Тільки їх не почує ніхто.

    17.07.2018р.

    Останній могіканин

    А час уже не той. Прорвало небо греблю,
    Утік в Європу люд, онучок і синок.
    Я жито покосив, покрили стебла землю,
    Усує пропаде солома і зерно.

    Немає орачів, немає хліборобів,
    Останній коник здох, хазяїн теж помер.
    Кладу нехитрий скарб собі в заплічні торби,
    Зі світом без людей порвав останній нерв.

    Не чути ні душі, в Едемві зовсім тихо,
    Ні сміху, ні пісень - одна лише пітьма.
    Чорнобиль - до плеча, а кропива - під стріхи,
    Косив би і косив, та сил уже нема.

    Востаннє гребонув із отчої криниці,
    Краплина золота скотилась по щоці.
    О, житечко моє! Чи будеш колоситься,
    Коли сюди прийдуть бариги і купці?

    17.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  33. Олександр Сушко - [ 2018.07.17 09:52 ]
    Бред сивої кобили
    В лісах Зімбабве рижики доспіли,
    Боровички вгорнулися в туман.
    Там люди моцні, наче ті горили,
    А в нас богатирів уже нема.

    Напружилися зранку долі лобні,
    Перед сніданком мало не зомлів.
    Ув Африці гриби, неначе довбні,
    А в Україні, звісно, замалі.

    Найбільший гриб - не більше їжачихи,
    Найменший - наче колорадський жук.
    У тропіках гриби тримають стріхи,
    Не зубоскальте, я ж бо не брешу.

    Скрегочуть зуби, мов старезні жорна,
    Твердий опеньок трапився, гігант.
    Ковтну грибок, щоб виросла канцона,
    А з'їм мішок, то виросте роман.

    То що, панове,- хто до раю хоче?
    Чи грішникам туди вже не кортить?
    Жую сухий грибочок під чайочок,
    Димиться сигарета з наркоти.

    17.07.2018р.

    Вірність

    Венера хоче мужика,
    Ще й персами колише.
    Чи піп умовить ДНК:
    "Не підбивай на грішне!"

    З-під ліжка дибляться чуби,
    Застряг в алькові бантик.
    Давид Версавію любив,
    А Урій до лампади.

    Коханець розстібнув замок,
    Цілує в личко ніжне.
    - Давай ще раз на посошок
    Цим світом поколишем!

    Прийшла у дім. Пахтять духи,
    Нема панчох на ніжках.
    Ніхто не знає про гріхи:
    Пора до мужа в ліжко.

    17.07.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.16 13:37 ]
    Мій рай
    Знову я прийшов до тебе, гаю,
    Щоб красою душу напоїть.
    Хай Боги тебе оберігають –
    Тчи між нами сокровенну нить.

    Хай твій дух живе отут - навколо –
    Живить душу зранену мою.
    Сонячне Богів чарівне коло,
    Мов лелека, я щороку в`ю.

    Радий сам кожнісінькій нагоді,
    Мов на сповідь, серце принести.
    Пестять погляд плеса срібноводі,
    Мов на варті – хащі ці густі.

    І не треба їхать на Багами,
    І шукать заокеанський рай.
    Тут щасливий – з рідними Богами,
    Парадиз мій ось. Це – рідний край!

    15.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.81)
    Коментарі: (3)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.16 11:53 ]
    Сій-не сій...
    1

    Жінки в перуках. Липень. Спітнілі дідугани...
    Сиджу на лаві скраю, а музика гримить.
    І настрій - помаранч, розсіялись догани.
    Кумарить пса рудого, дзуміє кожна мить...

    Десь рими у траві, наквецяє хтось оду.
    А пари кружеляють... Піти й мені б у круг!
    У Ворсклі (сій-не сій...) не напитала броду,
    розкрив обійми вдруге мій віртуальний друг.

    І я красива ще... і вік мій не причина,
    щоб нишкнути в затінні, шукати цвіркуна.
    "Не спотикайся!" - в путь благословляю сина.
    Омани многоликі й ковтьоби оминай...

    2

    Встаю... Нехай сіда охоча до фокстроту,
    чекає кавалера... Іду в зелену тінь.
    І барвиться спіраль буття коловороту,
    зринають споминання, складуються в куті.

    Отак собі ішла, побачила, почула...
    Ця ностальгія жухла - пожива для єства.
    А муза мастить лик олією пачулі,
    і ділить щирі захвати ножем на сім... на два...

    3

    Не вірю, що чужа оцим хорошим людям,
    змітаю павутиння зневіри, сумоти...
    Звичайно, я злечу, на висоті побуду.
    Оближуть - дай нам ласощів! - породисті коти.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.07.15 14:03 ]
    Давай дружити!
    Давайте обнімемось! Ну ж бо!
    Забудем хвилини гіркі.
    У нас із Росією дружба,
    Завчають дітки матюки.

    У Мокші живуть чорноброві,
    А Київ бояринь прийма.
    Ординські церковки та мова,
    Козацьких чубів вже нема.

    Сусіди у нас нелукаві -
    Перечити тільки не смій.
    Орли двоголові у сяйві,
    А поле пшеничне у тьмі.

    В Криму зацвітають оливи,
    Донбас від снарядів гуде.
    Нові виростають могили -
    Вкраїна хоронить дітей.

    15.07.2018р.


    На природі

    Скучає пень за літніми дощами,
    Засохнув у дуплі торішній мох.
    У ліс іду з душі знімати камінь -
    Порвав кота сусідського бульдог.

    Глухий котко не чув дружини крику:
    - Сніжок, тікай! А він м'ясце кусав.
    Не встиг із хати шаснути в кватирку,
    Завадила в зубиськах ковбаса.

    Пащека "хрясь!", клики застрягли в шкірці,
    Скляниці в небо вирячив мейн-кун.
    Несу хвоста і вуха шмат сусідці,
    Вона ж із клуні винесла колун...

    Заступниця у мене є всеблага,
    Ховатися погнала в дубину.
    Вертається душевна рівновага,
    А жіночку гнівливу не виню.

    15.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  37. Маріанна Алетея - [ 2018.07.15 12:25 ]
    Місто снів
    Ми зустрілись у місті снів,
    Наша зустріч була як сон
    Поміж краплями в унісон
    Стукотіли серця дощів

    Швидкоплинна гучна гроза
    Сумовитий осінній дощ
    На бруківці холодних площ
    Об'єднала одна сльоза

    Тільки зник непомітно сон
    Серед міста самотніх днів,
    Залишились і я, і Львів,
    І між нами стовпи колон

    Ми розбіглися в місті снів
    Та імла розлетілась вщерть,
    Розкрутилася круговерть,
    Місто снів затуманив гнів


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (4)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.07.14 13:33 ]
    Полюби Україну
    В Україні влада унікальна,
    Голову зламав би й Архімед.
    Шиворіт-навиворіт - нормально,
    Непогано й задом наперед.

    На "Рошені" дід столітній паше,
    Уночі гарують малюки.
    Гніть горби! Від цього стане краще!
    Ввечері - пивниці, кабаки.

    Не приходить виборець до тями,
    Бивні орють землю за сімох.
    Це не я зробив народ рабами,
    А самі улізли у ярмо.

    Партії плетуть на лохів сіті,
    Рвуться до державного керма.
    Хочу Україну я любити,
    Тільки сил любити вже нема.

    14.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  39. Тетяна Левицька - [ 2018.07.14 11:12 ]
    У батька очi волошковi...
    У батька очі волошкові.
    Таким ще синім льон цвіте.
    Він гарним був, повір на слові,
    І серце чуйне - золоте.
    Бувало залунає пісня -
    Леліють сльози на очах.
    Любив борщі і юшку пісну,
    Гриби збирати у лісах.
    Рибалити, на вудку часом
    Дзеркальний короп попадавсь.
    Завжди був рибний день, а м'ясо -
    На свято. Чиста, як вода
    Була душа прозора в тата,
    Хоч інколи міцне слівце
    Умів, для ясності, додати,
    Бо ненавидів над усе
    Брехню і лінощі, нехлюйство.
    Сам збудував сарай і дім.
    Садиба потопала в буйстві
    Бузку і яблуках Налив.
    Родинно, затишно, синиці
    Гніздечка вили з року в рік.
    Півони, мальви, чорнобривці.
    Трави покоси край доріг.
    Чудовим був, повір на слові,
    І серце дійсно - золоте!
    У батька очі волошкові,
    Таким ще синім льон цвіте.

    2018р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (13)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.14 10:29 ]
    Чужа

    Даруй не дошкульність, а лілії,
    і мовкни, гортай сторінки.
    В еклогах - мудроти Вергілія,
    і зась шварготіти ніким.

    Крячок уявив себе соколом,
    римує для жаб і вужа.
    Пегасся дрібненько процокало...
    Не страшно, що лисці чужа.

    Була блискавицею, ладою...
    А нині - жар-птиця між плес.
    Обклався листками - і згадуєш
    дверцята в країну чудес.

    Проткнув, цяткував, мазав трішечки.
    У дьогті дві ложки і сіть.
    Лоскочеш під сливкою кішечку -
    павук, що боявся згоріть.

    А я не блідава... збурунена.
    Сяйна полонянка грози.
    Поезії - променем... лунами.
    Чоло у лелітках роси.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  41. Олександр Сушко - [ 2018.07.13 17:12 ]
    Звикаймо, браття!


    Я - людина! Не бридка свиня!
    На нозі стирчить помитий палець.
    У Дніпрі купаюся щодня -
    Трансцедентна влада постаралась.

    Мер-боксер співа на всі лади.
    Упіймав за носа, став питати:
    - Де гаряча? - Випили ...коти!
    Кріп із крана не тече й по блату!

    Під мостом пурнає дід рябий,
    Полірує щіткою кабаку.
    Поруч - пані, дітлахи, баби,
    Води потемніли в Гідропарку.

    Мавки труть щітками "колобки",
    Пошкребти по спинці просять хлопців.
    Скоро осінь, відлетять шпаки -
    Приготуймось плавать в ополонці.


    13.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  42. Олександр Сушко - [ 2018.07.12 07:06 ]
    Не так!
    За Крим кацап отримує медаль,
    А на Донбасі гра у "хрестик-нолик".
    Розбилася коштовна пектораль,
    Підмінює ярлик ординський волю.

    У братовбивстві москаля виню,
    Обвикнув красти лиш у безборонних.
    Долоні ще гарячі від вогню,
    Косою смерть махнула біля скроні.

    Щодня ховають матері синів,
    Щодня кровицю п"є кремлівська банда.
    Та не було б не суму, ні війни,
    Якби у спину не плювала зрада.

    Хохляцький дух підгнив за сотні літ,
    А кум кричить: - Війна? Не маю діла!
    Ну що йому Шевченків заповіт -
    Вуста нерідна мова очорнила.

    Налипла на державу всяка гидь,
    Ще трохи і людей не стане в пустці.
    За ці слова закриють рота вмить,
    Забанять в інстаграмі і в фейсбуці.

    Зі зрадою ми боремось не так -
    Із друзями йдемо у темну нічку.
    Не судимось - ламаємо хребта,
    А трупа викидаємо у річку.

    12.07.20118р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  43. Тетяна Левицька - [ 2018.07.11 23:21 ]
    Оплакую літа...
    Оплакую літа,
    вдивлячись у далечінь,
    де янгола перо
    край неба простяглося.
    Лелечі береги,
    наяди млосних сновидінь,
    за дзвонами краси
    ховають сіру осінь.
    Засмаглі горілиць,
    з роси покошені жита,
    і не віщує птах
    земних щедрот для тіла.
    На пасіці життя
    в шпарину серця, золота
    маленька бджілка, мов
    у вулик залетіла.

    2018р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (4)


  44. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.11 18:02 ]
    Нічка
    Над місяцем-соняхом
    літав чорний ворон:
    видовбував золоті зернини
    із сяючої середини...
    Та у дзьобі вони
    не трималися,
    а по небу зорями
    розсипалися...
    А на ранок з'явилася
    диво-птаха - жар-птиця,
    променисто-крилата вона,
    сонцелиця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (7)


  45. Олександр Сушко - [ 2018.07.11 11:24 ]
    Упізнав!
    Сатирики шматують всіх підряд,
    Але в одного ніц немає шани.
    Поганий кровосисний апарат
    На аурі лишає рвані рани.

    Нехай він лусне чи ухопить грець!
    Пив кров, тепер жує, неначе бургер.
    А я цнотливий лірик-писунець,
    Поезій струни рвуться від напруги.

    Хитаються душевні терези
    І зів'ядає гордовита поза.
    З Парнасу підло тягне за труси,
    А озирнусь - хапає і за носа.

    Присів, творю, спускаю творчий пар,
    А він вже тут - довбає по голівці.
    Не діють ні прокляття, ні хабар,
    У генія одгриз шматок сідниці.

    Міняю стиль, малюю наратив,
    Життєва правда замінила казку.
    Верлібр у блог! Під псевдо вигук: - Ти???
    Впізнав, упир! Ховаюся у ряску.

    10.07.2018р.

    Адами та Єви

    Втік із хати, рубатиму дрова,
    Поковтаю з розпуки вина.
    Мусі-пусі не лізе, панове,-
    Накричала уранці жона.

    Я їй казку писав тижнів зо три,
    Переплюнув Давида псалми.
    А вона не пускає під ковдру,
    Голодую, неначе в тюрмі.

    Каже: - Кволої лірики мало!
    Ну, а ти від Ерато здурів!
    Хочу "бабок"! Амурного шалу!
    Гризти тістечка - не сухарі!

    Накуплю післязавтра курчаток,
    Кабанця подарує кума.
    Буде знов у сімействі порядок,
    Нині ж гиркає: - Киш! Не займай!

    Склав дрівцята ловкенько рядами,
    Бур'яни посапав на межі.
    Зароблятимуть гроші адами -
    Єви будуть кохати мужів.

    10.07.2018р.

    На екрані - справжній мартопляс,
    По TV дивлюсь канал дівочий.
    А цицьки, панове! Вищий клас!
    Настромитись добровільно хочу

    Кум розкодував цей рай душі,
    Аж Амур старий роззявив рота.
    Пишна фея впала в спориші,
    В казку розчинилися ворота.

    Ще гурток ельфійок надлетів,
    М'яз сердечний б'ється магнітаром.
    Показати б власній вереді
    Ці кульбіти, сексуальний слалом.

    Рев жони на смерть перелякав,
    В пах з розгону увібгалась ніжка.
    - Бахуряко!- любонька гука,
    - Геть від "плазми"! Марш зі мною в ліжко!

    Рве на клапті розум хтивий шал,
    Стиснула жона в палких обіймах.
    Я дивлюсь один лише канал -
    Натуральний. І жона не грима.

    08.07.2018р.

    Проспав

    Між ДНК і рибосом
    В лабети упіймала мавка.
    Скажіть,- який мені резон
    Тягнути остогидлу лямку?

    Намріяв - визріє талант,
    А син в туман горілки шаснув.
    Навчився пити все підряд,
    Жує, втопивши очі в "плазму".

    Насправді отакий і я -
    Не помічаю світ навколо.
    Спіраль генома як змія,
    Вкусила - не відчув й укола.


    А, може, виховав черств'як?
    Проспав, коли згасала зірка?
    Сказав сусід: - Дитина - брак,
    Одна ротяка є велика.

    Завити хочу в неба синь,
    Кровина рідна - бита карта.
    Жона вагітна. Буде син.
    Живіт штовхають рученята.

    08.07.2018р.


    Потойбічне

    Штрикає цвинтар ультрафіолет,
    А у могилах затишно на диво.
    Бабуся крекче: - Тут лежить поет!
    Опалубкові поклонись поштиво.

    Ще вірує народ у чудеса,
    Хрести кладе, курчаток ріжуть вуду.
    Про домовини я ще не писав,
    А варто, бо у ній лежати буду.

    Дубова краща, із сосни не хо,
    Поточить шашіль, зогниває швидко.
    Як гигну, то укриюся гріхом,
    Пихатий профіль вже не буде видко.

    Дописую останній том рулад,
    Пегас харчить, облізли хвіст і крила.
    Уролог - цар яєчок і простат -
    Для пацієнта не жаліє пійла.

    Із часом пропаде горбочка слід,
    Мене забудуть рідні, боги, мавки.
    Здригнувся Всесвіт - помира піїт!
    Любовна муза плаче у фіранки.

    08.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  46. Іван Потьомкін - [ 2018.07.09 17:30 ]
    ***

    Тільки захропів, наче сім міхів,
    Зблизька чи здаля підповзла змія.
    «Ось ти, дурню, спиш, – так йому сичить, –
    А жона твоя з іншими гуля.
    Збіжжя все твоє дорозпродує,
    Коні і воли в корчму перейшли,
    А сини-орли у розбій пішли.
    Встань же, не барись, за діло берись!
    Може, встигнеш ти хоч щось зберегти…»
    Відповзла змія, наче й не була.
    Скочив на коня, та не підганя –
    Коник-буревій вже примчав на двір.
    Жона молода – золота коса
    Відчиня коханому швидко ворота.
    «Здрастуй» не сказав, з плеч голову зняв.
    Огляда господу – і молиться Богу:
    У конюшні – коні...Ясла волів – повні…
    Дорогі сини додивляють сни…
    В небі голубім зграйка голубів,
    Зграйка голубів кружеля в журбі…
    Догора краса, мов у день роса...

    P.S.
    ...У якій криниці утопить ревниці,
    Щоб коханій вірить, а не поговірам,
    Та щоб жить із серцем в злагоді – не в герці?..



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Коментарі: (1)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.07.08 10:57 ]
    Амурна мудрість
    Я - мудрий, битий часом ловелас,
    Любов дозріла, чиста, без розпусти.
    Жіноцтво нетерпиме до образ,
    А даш готівки, наче і попустить.

    Уздрію краєм ока злет брови
    І знаю, а чи будуть шури-мури.
    Тону в медах, нектарі, пахлаві,
    Наснажують венери та амури.

    Творю щодня валютний приворот,
    Хіба не кайф позолотити ручку?
    Сьогодні дам три сотні (це рекорд!),
    А завтра, як утішить, то каблучку.

    А у сусідів не життя - жахи,
    Щодня плачі, розмова - люті крики.
    Не знаю за які такі гріхи
    Мужик годує мордачами жінку.

    На таці - ананас і шоколад,
    Чманіє мавка стигла від уваги.
    А за вікном співає пісню бард,
    Летять увись тріолі та форшлаги.

    07.07.2018р.

    Вже не сниться

    З'явилися оптимістичні сни:
    "Roshen" згорів, купую львівський тортик.
    У Президента на війні сини,
    І родичі в окопах (патріоти!).

    Вся Конча-Заспа плаває в Дніпрі,
    Вернувся люд із вирію додому.
    І кожен політичний пустобріх
    Лопатою працює без утоми.

    Я ж хворий, як пічкур заліг на дні,
    Гекзаметром пишу листа Мінерві.
    Без тещі розкошую та жони -
    Сапою в бур'янах лікують нерви.

    Один Адам лишився у раю,
    Смокчу надвечір теплу бормотуху.
    Та чорт назад приніс мою сім'ю,
    Вокал жінок терзає звично вуха.

    Обидві пані втомлені та злі,
    Два тижні не вилазили з городу.
    Не буде більше благодатних снів,
    Із бодуном тікаю на роботу.

    07.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  48. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.07 11:00 ]
    Не сама
    1

    Жінка-відьма, звабна краля.
    Лет від льохи до рояля,
    від макітри до дійниці.
    Судять бабці, молодиці.

    Відняла в сусідки мужа,
    залицяльників подужав,
    у Сірка позичив око,
    у садку гамак широкий...

    2

    Чеше коси... блись намисто...
    Жінка-свято, стеля чиста.
    Шиби - скотчем, биті всьоме...
    Що несеш, десятий гноме?

    Труйне яблуко зелене...
    Кіт вистрибує шалено.
    Чорні лапи, морда біла.
    Жінка щастячка хотіла.
    Завдала на чіабату...
    Кізку гладить кострубату.

    Підв'язала помідори...
    Саж... рівнина. Де ж ті гори?
    Обіцяв у Емірати.
    Ступу видовбав - і спати.

    На тинку прабабний килим.
    Не сама в обійсті - з милим!
    Паничі розквітли, флокси...
    Вірші-сфінкси... парадокси...

    Гойдаша, липнева жінко...
    Майталай подолком дзвінко.
    На мітлі метелик, листя.
    Хто та жінка - Єва... Христя...

    ........
    2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.07.05 08:08 ]
    Математичний підхід
    Жона бува лукава - гірше дябла,
    Як вип"ю - напада на неї сказ.
    Та виручає оператор Набла,
    Оглушує дружиноньку на раз.

    Підсовую об'ємні інтеграли,
    У модуль устромляю гострий ніс.
    Від алгебри стовбняк одразу в Галі,
    Тікає, наче кішка, на карниз.

    Хитлива просторова апліката,
    Бо диферент поправив чистий спирт.
    Квадратний корінь - це козирна карта,
    Факторіал - потужний динаміт.

    Чіпляюся середнім гармонійним,
    Шукаючи абсцис і ординат.
    Спасають гарно функції лінійні,
    Похідна заспокоїть крик і гвалт.

    Поспав, коханій всівся на коліна,
    Главу схилив, цілуючи литки.
    Пройшов самум границю індуктивну-
    Не люблять, браття, фізики жінки.

    04.07.2018р.

    Мажорний етюд

    Кигиче скрипка лірики мотив,
    Лоскоче вушко фея-повітруля.
    У хмаровиння носа устромив,
    Трояндами пахтить, кує зозуля.

    Застиг у позі лотоса, пишу
    Про гілочку, травичку під ногами.
    А читачі напружились, "шу-шу" -
    Сатирик витина пейзажні гами!

    Розчулився, в очу бринить сльоза,
    Наплакав так, що одягнув калоші.
    А за вікном зелена дереза
    Стовбурчить колючки на перехожих.

    Нема лукавства, щирий,- бачить Бог,
    Слова - гарячі, образи - помпезні.
    Та мудрочолий друг уздрів подвох -
    Не може кнур ширяти в піднебессі.

    Вертатися не хо в реальний світ,
    Ховаюся у віртуальні айви.
    А сонечко уперлося в зеніт,
    Розбризкує довкіл сліпуче сяйво.

    09.07.2018р.

    Не розігнути

    Завжди були і є раби,
    Душа і розум у оковах.
    Якби цей світ я не любив,
    То не писав про це б ні слова.

    По спині врізала вожжа,
    Сміються вожаки зі смерда.
    Братерство? Рівність? Це олжа!
    Насилля - благ усіх осердя.

    Народ - жебрак. Шаленство цін
    Тримає краще, аніж ґрати.
    Працюю віником в руці,
    А ссати кров не можу з брата.

    Скриплять утомлені крижі,
    З роботи клигаю потроху.
    Хоч помирай, але служи
    Державі, панові чи Богу...

    Господь покірним помага,
    Привчає змалку жити в путах.
    У світі слуг - і я слуга,
    Горбак уже не розігнути.

    09.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Сушко - [ 2018.07.04 10:07 ]
    Хотіла дружби
    Вампірській дружбі швах прийшов, фінал,
    Вельбучний рик за так уже не зійде.
    Приватну переписку - на загал!
    Любуйтесь, друзі - лаються сусіди!

    Однині поклоняюся ножу,
    Пуанти геть! Узуюся у берці!
    Ось я тобі, строптивцю, покажу,-
    Розслабишся -засуну швайку в серце.

    А одночасно шавку натравлю,
    Замовлю в чорнобаб відьомську месу.
    Здіймаю ґвалт, огуду, у-лю-лю...
    Але товпи немає, ні шелесне.

    По краплі з "друга" висмокчу життя,
    В Пегаса з м'ясом видеру підкови.
    В колисочці заплакало дитя -
    Поглянуло на маму випадково.

    04.07.2018р.


    Увіруй

    Пора сідати паску їсти,
    Хороше свято дав юдей.
    Без православних атеїстів
    У храмах не було б людей.

    Ти уяви: немає татів
    І брехунів - лиш люд-тишко.
    Попи пішли би працювати,
    А не молоти язиком.

    Театр, манеж, священнодійство...
    З амвона глас щемкий бринить.
    Несе у храм гріхи поспільство,
    А разом з ними гамани.

    P.S:
    Святе письмо стоїть у ніші,
    Нова ікона, золота.
    Молився довго. З неба - тиша...
    Напевно, що нема Христа...

    04.07.2018р.

    Спочатку я і не відчув укус,
    Та кобри є отруйні і в Полтаві.
    У спину вперлась дуля.Озирнувсь -
    На мене очі глипають лукаві.

    Підштовхує,сичить: - Іди, вкуси!
    А для початку - загризи лелеку.
    У мене, бач - роздвоєний язик,
    Із цілим світом вже побила глеки.

    Он там - шматочок вирви із душі,
    А там - хлюпни смоли братам під ноги.
    Мордуй, а я повзу у спориші,
    Послухаю з травиці крик і стогін.

    Із піднебесся птах упав у рів,
    КільчАстий гад до трупика зміїться.
    - Я ні при чому! Ти його убив!
    Є інша ціль - дивись яка жар-птиця!

    03.07.2018р.

    Зустріч із генієм

    На скрипці грає внук - немає спасу,
    Онука - розвиває свій вокал.
    У ковбасі буває навіть м'ясо,
    А між піїтів геній заблукав.

    Як правильно, брати,- пихА чи пИха?
    Поради просить лагідне теля.
    Примчав титан учити пустобріха,
    За горло "цап": "Знімай хутчій бриля!".

    Поглипує у вічність віщим оком,
    Вхопивши міцно музоньку за трен.
    Тепер жеру щодня його доробки,
    А він хвалою хабарі бере.

    У генія своя м'яка парцела,
    Пегас на вухо пісеньку реве.
    Друзяки в гвалт: - Рятуйся! Para bellum!
    Від сяйва бога гине все живе!".

    Ще б трохи - й обірвали нитку мойри.
    Утік. Сиджу і слухаю Бізе.
    В руці зів'яв мій дар - букетик глорій,
    Сухе пелюстя миша догризе.

    03.07.2018р.

    Свиняча вдача
    1
    В чужі стосунки липну як оса,
    Нахабно коментую бевзів дружбу.
    Мені ж народ підносить гарбуза,
    Тому страждаю. Відгукніться! Ну ж бо!

    Мовчить товпа. На заклик не клює,
    Потрапити не хоче у халепу.
    Лиш я кажу: - Ходи сюди! О,є!
    Спускайся до сатирика із неба!

    А друзі радять: - Носа прищеми
    Настирній зацікавленій Варварі.
    Недавно роги виправив кумі,
    Ще б трохи - і одвезли в колумбарій.

    Оперувати варто з голови,
    Пихатості тромбоз забив судини.
    Натиснув, а під клізмою "Куві!",
    Невже з кнурем зіплутав я людину?

    Тверезий наче, недурний чувак,
    Не п'ю ні пива, ні одеколону.
    Підрохкує хворенький! Ну, дива!
    А ликом схожий на Ален Делона...

    Я втік. Жону у ліжку обійняв,
    Вона уважна, лагідна, гаряча.
    Звичайно, що людина - не свиня,
    Та схожість є - бридка свиняча вдача.

    03.07.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   115