ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олексій Кацай
2017.02.26 16:11
Під неба тьмяним пожарищем
вростають злісним багрецем
гілляччя вен в аорти тріщин
планети й кров’яним тільцем
її уносить непомітно
в судин космічних живопліт.
Червоного гіганту світлом
скривавило

Олександр Олехо
2017.02.26 09:18
Яка вона, дорога без вибоїн?
Яке воно, життя без гіркоти?
Приходить ніч і сниться світла воїн,
який воює морок і світи.

Але світи несхитні у гордині
і мороку достатньо ще снаги
бороти сяйво у душі людини,

Серго Сокольник
2017.02.26 00:09
експериментальний сонет з нетипово негативним наповненням*

Чому нема (у плині світ зіскніє...)
Того казкового, що зветься mon ami ?
Бо ниє там... По-під ребер"ям ниє
Прадавнє таїнство, обізване людьми

Коханням, що безсмертними Богами

Марія Дем'янюк
2017.02.25 22:16
Зима вже плаче,бо весна перемагає,
і сірий смуток стріхою стікає...

Весніє квітка. Ніжність білосніжна
крізь сніг пробилася і дивиться у світ.
А котики пухнасто-дивовижні
ось-ось замуркотять з тоненьких вербовіт...

Ярослав Чорногуз
2017.02.25 21:17
Над гаєм здіймались дими…
Я глянув – неначе жива
У небо злетіла сова
Із чорним і білим - крильми.

Відкрив я здивовано рот,
Чи в мене уява палка?!
Постав із сови тут вулкан,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.25 13:50
Знов підйом - на лису гору.
Панорама: яр, ковтьоби.
Поливала мандрагору.
Перенизано оздоби.

Обступали сонцелюби.
Угрузали в сніг обцаси.
Гекатомби. Смерть беззуба

Сергій Гупало
2017.02.25 13:26
Я – у плащі широкому і нібито крилатий,
А мила заздро дивиться, бажаннячко вгамовує.
Вона – гальмо. Направила свої думки в палату,
Де пацієнти тішaться розмовою-обмовою.

В отій лікарні любка – щось, і називати хворим
Мене також націлена, як

Леся Сидорович
2017.02.25 13:21
Весна…. І серце б`ється збуджено.
А сонце кимось вже пробуджено.
Сутужно зимоньці, незатишно,
лИбонь, хотіла владу мати ще.
Лопоче легіт по-весняному
сЬогодні дню - п`янкому й п`яному.
Кортить відчути справжнє літепло.
Усмішки дарувати, сміх. Стекл

Леся Геник
2017.02.25 12:03
Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
а небо знов нахилиться й заплаче.
Я знаю, що мине, і добре, й зле мине,
і буде так, що й не було неначе.

І тільки вітер змін у віття шугоне,
і заколише цю нестримну тугу,
що перейшла собі негадано мене

Ніна Виноградська
2017.02.25 11:39
Виціловує вітер осінній яблуням пучки,
Виграє золотим і червоним у нашім саду.
Дожилася Вкраїна до краю, до горя, до ручки,
Бо отримує тільки жалі і велику біду.

Все зламали у ній — і майбутнє, і душу, і вроду,
Розікрали ставки і до річки й на

Ніна Виноградська
2017.02.25 11:24
Йде Україна мовби по болоту,
Затягує її бездонна твань.
І ким би ти не був — мовчиш. Супротив
Отримає багато покарань?!

Мовчиш? — Мовчи! неначе тихе бидло.
На дно, так всім! Не стулюй кулаки.
Оце тобі покращення і їдло,

Кристіан Грей
2017.02.25 11:13
Приїхав у місто, де люди лукаві,
Брехливі і заздрісні, ласі на зло.
Написано в Біблії – «тварі – по парі»,
А їх тут до біса таких розвелось.

А решта для них, наче бидло у стайні:
Раби для панів і для підпанків їх..
Пани розкошують, панам дуже фа

Ніна Виноградська
2017.02.25 10:53
А хто тепер нам вигострить сокиру,
Хто поведе в розкрилля добрих літ?
Чужинці в хаті нині не для миру,
А для сваволі і задля обид.

Змирились ми, приречені так жити,
Віддавши найсвятішу булаву,
Витопчуючи зеленаве жито,

Мирослав Артимович
2017.02.25 09:38
Люблю самотність... Лоно тиші…
Коли розмашисто думкам…
Тоді душа слова колише –
І я в самотності не сам…

19.02.2017

Олександр Олехо
2017.02.25 08:49
Мені так легко гоже з Вами,
коли між нами сива даль,
роки, сповиті пеленами,
і гіркоти медовий жаль.

Ось тільки дотику бракує
і філософії вини,
коли наплине чорне «всує»

Володимир Бойко
2017.02.24 23:09
Я дивлюся на небо, я міркую про зорі,
Про ночей безгоміння і світанки прозорі.

Оповитий туманом небокрай даленіє,
У душі безталанній оживає замрія.

Загубивши надію на омріяну ласку,
Я складаю для себе втаємничену казку.

Леся Сидорович
2017.02.24 21:46
Черемош скинув льодовий сардак,
Пливуть по річці вже не зовсім пазли.
Зима минає, і нема навспак
Туди дороги, де й смереки мерзли.

То льодохід. І крига креше креш,
І пре вперед, і гостро берег муля.
А на крижині – й слів не добереш! -

Роман Коляда
2017.02.24 20:34
Лоно матері наче лук
Відправляє тебе в політ.
Батько видобув з лука звук
І тобою поцілив світ.

Хто такий і куди летиш?
Хто зустріне - спитає всяк.
Ти не знаєш. Боїшся лиш

Роман Коляда
2017.02.24 20:32
Тихесенько падав сніг
На мури монастиря,
Молилася за усіх
Ранкова Свята Зоря.

За нею святі слова
Я пошепки промовляв,
Благаючи про дива.

Лілія Домнічева
2017.02.24 20:27
Мої спогади пахнуть медом, чебрецем. Та мені все мало.
Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
Мені майже вдається жити, щоб не вірили й не тримали,
Щоб зрадливі червневі зливи не нашіптували: «Спинись!»

Я до спини тулила крила, намагаю

Мирон Шагало
2017.02.24 20:24
Затули зиму
від весни молодої,
вітре навісний.

За край півночі
віднеси її жалі,
й там заголоси.

Віта Парфенович
2017.02.24 16:15
У паралельних світах ми знайомі давно,
Бо гуляли дахами вечірнього міста,

Ми з тобою, юначе, зі схожого тіста...
І про нас вже не раз відзнімалось кіно –

В паралельних світах,
А у цьому – ми різно,

Роман Коляда
2017.02.24 16:07
Перелітали дорогу круки
У пташиних справах
У повітрі бриніла тривога -
То мабуть весна.
Серце билося тихо
Наче зліва, не справа,
Отже поки воно на місці.
Чи надовго? Хто ж зна...

Олександр Олехо
2017.02.24 14:49
що мудрому печаль
то іншому для сміху
а може навпаки – початок із кінця
у суєті життя
одна-єдина втіха
не пити сум очей із щасного лиця

у всесвіті зеро

Іван Потьомкін
2017.02.24 10:15
«Диви, яка хода в нашої панянки!»- так мало не щоранку Ворона із заздрістю дивилася на Голубку. В оточенні розмаїтого птаства суперниця велично походжала, посилаючи усмішку і щось розповідаючи. І завше довкола сміх і жарти. А горобці так і вистрибують,

Лілія Домнічева
2017.02.23 22:41
Лягли на долоні мереживні тіні зірок,
Сп’янілі вітри пелюсткові збивають завії…
Буденність – всього лише втома самотніх думок,
А ніч випадає. Так тільки можливо для мрії.
На зоряних крилах злітає чарівність. Мовчиш.
Що сон, як співають над небом орга

Лілія Домнічева
2017.02.23 21:47
Все вже було: і війни, й береги,
І неба стрічка, вплетена у коси…
Усе ще буде: друзі й вороги,
Й натхненні перші світанкові роси…

І ти, і я. Й блакить чужих очей.
Ти тільки вір, що ніжність не зникає.
Ти тільки йди углиб п'янких ночей,

Лілія Домнічева
2017.02.23 21:45
Чуєш подих століть. Передзвонні чиїсь голоси
Все звучать і звучать, у серцях ритмомрії грають.
Завмираєш здивований від цієї земної краси.
Задивляєшся в небо – вростаєш в пташині зграї.

Не мовчи. Говори. Говори. Майорить
І у вирі зірками бризкає

Лілія Домнічева
2017.02.23 21:44
Океани змінюють визначені береги,
Речі втрачають рідкісні імена,
Люди топчуть усе навкруги,
Та життя не мина. Не мина!


Солов'ї співатимуть в вирі століть.
Моря завагітніють хмарами,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.23 20:29
Паноптикум. Нарозтіж вікна. Дим...
Скляні колони, тріснуті баляси.
Хтось обирає вмерти молодим.
Дракони точать кігті, бабці - ляси.

Тамуєш словотечу між ковтьоб,
Цяцянки - в бандеролі від фортуни.
Ніч. Птаходень.

Серго Сокольник
2017.02.23 20:06
експериментальний сонет з грою іншомовних слів*

Що скажеш ти, Камбронне? Битва Ватерлоо
Вже нами програна... і сліпне вечір наче...
І, мабуть, саме час настав почесній здачі,
Бо- а la guerre comme а la guerre. І що такого?

Наполеон не зміг...

Мирослава Шевченко
2017.02.23 19:58
Мы в нашей жизни рождены,
Чтоб воплотить свою надежду.
И ей не кто – то, мы нужны.
Искали, ищем, как и прежде.

И собираем по кускам,
И вспоминаем чье – то имя,
Бредем мы по чужим снегам

Лесь Українець
2017.02.23 19:57
Депутати-кушніри
Із людей деруть шкури,

Від чиновних кожум'як
Захиститись хтозна-як,

Усміхливі мільярдери -
Шаблезубі шкуродери,

Ігор Шоха
2017.02.23 14:56
Мої далекі земляки,
рідня за генами й по крові,
мені казати не з руки,
які ви сильні вояки
для окупації любові.

Як поживає Крим няш-ваш?
Іще не вилізає боком?

Мирослав Артимович
2017.02.23 14:44
Їжачок

З лісу вибіг їжачок –
Але ж він без голочок!
Потрудився хтось – без ліні:
Кожушок у нього з ріні*!

Біля брами на пеньочку

Сергій Гупало
2017.02.23 14:20
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Терен Тіна Терен Тіна
2017.02.26

Максим Личко
2017.02.25

Андрій Грановський
2017.02.24

Лілія Домнічева
2017.02.23

Антоніус Трістен
2017.02.18

Періш Крукс Руслан Лесейн
2017.02.17

Катря Садовнікова
2017.02.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Володимир Бойко - [ 2017.02.24 23:18 ]
    Замрія
    Я дивлюся на небо, я міркую про зорі,
    Про ночей безгоміння і світанки прозорі.

    Оповитий туманом небокрай даленіє,
    У душі безталанній оживає замрія.

    Загубивши надію на омріяну ласку,
    Я складаю для себе втаємничену казку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  2. Леся Сидорович - [ 2017.02.24 21:14 ]
    Черемош скинув льодовий сардак
    Черемош скинув льодовий сардак,
    Пливуть по річці вже не зовсім пазли.
    Зима минає, і нема навспак
    Туди дороги, де й смереки мерзли.

    То льодохід. І крига креше креш,
    І пре вперед, і гостро берег муля.
    А на крижині – й слів не добереш! -
    Тремтить нервово молода козуля.

    Вона й не знала, що таке бува:
    Ступила на ріку, як завше, сміло.
    А тріщина, що кригу убива,
    Враз почалась – і в безміри побігла.

    І от козуля посеред ріки.
    В полоні у крижин - краса і сила.
    Довкола лиш непевні острівки.
    Вода стрімка погибеллю манила…

    Та не чекала. Зупинила дрож
    І гордо по крижинах пострибала.
    Бо гори кликали. Тому і Черемош
    Перепливла. Зуміла. Подолала.
    24.02.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  3. Роман Коляда - [ 2017.02.24 20:21 ]
    Лист синові
    Лоно матері наче лук
    Відправляє тебе в політ.
    Батько видобув з лука звук
    І тобою поцілив світ.

    Хто такий і куди летиш?
    Хто зустріне - спитає всяк.
    Ти не знаєш. Боїшся лиш
    Пропустити у небі знак,

    Що не прісною зробить сіль
    І змінити дозволить шлях:
    Не стрілою приречено в ціль,
    А до мрії, як вільний птах.

    Може тільки у цьому суть:
    Ким прибудеш до точки Б?
    І чи зможеш в кінці почуть:
    Бог на ймення назвав тебе?


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (2)


  4. Любов Бенедишин - [ 2017.02.23 12:55 ]
    Коли?...
    Коли вже світанок? Остання
    Надія на вічне «колись»…
    А світ у режимі чекання
    Над прірвою горя завис.

    Здається, ще трохи – і стрімко
    Розсіється морок сторіч.
    …Та тягне терпіння-волинку
    Сліпа пересмішниця-ніч.

    23.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (14)


  5. Леся Сидорович - [ 2017.02.21 22:05 ]
    Сила слова. Акровірш (Святослав Максимчук)

    Скажи словечко – я тебе побачу.
    Відкрий уста – і маску забери.
    Якщо попросиш – все тобі пробачу,
    Та тільки щиро, щиро говори.
    Осанна всім словам у рідній мові.
    Святиться хай земля моя повік!
    Людська душа відроджується в слові,
    А заздрість тоне у глибинах рік.
    Візьми мене, о мовонько, до себе!
    Молитву словом, серцем шепочу…
    А всі скарби твої - моя потреба.
    Колись зберу їх, бо щоденно вчу.
    Слова, слова! Ви додавали сили.
    вИ забирали горе і печаль,
    Манили, у серцях вогонь палили,
    Чекали дива і творили жаль.
    У кожного своє вагоме слово.
    Кажи його – і не зів’яне мова.
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  6. Олександра Камінчанська - [ 2017.02.19 00:03 ]
    ***
    Не сотня Небесна, вже сотні… Всевишній, допоки?!
    Торують стежину між зорі відважні сини.
    Криваві заграви, молитва, приглушені кроки,
    Кістлява потвора-заброда з обличчям війни…
    Поділені долі, дороги на «до» і «опісля»,
    На «буть» чи «не бути» датовані помисли, дні.
    Розп’яті тумани за бродом, розстріляна пісня,
    Невизнаний воїн, між люду, без почестей, ніг…
    Вже світ розпирає від люті, прокльонів і санкцій,
    На скиби криваві шматована рідна земля.
    Таврують країну іуди, божки-самозванці…
    Ще вірячи в диво на татка чекає маля…



    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (4)


  7. Василь Кузан - [ 2017.02.18 23:07 ]
    І перша сотня… Й легіон
    ***
    І перша сотня… Й легіон
    Невинних, щирих, незіпсутих
    Коритом, що під ніс підсунуто
    І владою, що в унісон
    Співає солодко з агресором,
    Дволико прагнучи небес…

    А ті вже там, бо вбиті тут…
    Ось янголами з неба дивляться.
    А м’язи виграють на вилицях
    Від злості й розпачу. Ату!
    Ату його, бо саме він
    Престол побудував на трупах.

    Рука стискає автомат
    І сльози дозрівають кулями.
    Народ не ненависть вигулює
    І не шукає компромат –
    Із болю гнів святий вирощує
    На грядці правди і щедрот.

    І розриває горизонт
    Священне прагнення свободи!
    Як повінь розливає води –
    Іде на ворога народ.
    А ворог де? І хто? Чомусь
    Його ховає телевізор…

    18.02.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (6)


  8. Вікторія Торон - [ 2017.02.18 11:39 ]
    Якби
    Куди полинула любов,
       коли не стрілись більше руки,
    в які краї перенеслась
        складна симфонія світів?
    Ця лихоманка – назавжди;
      замало каменів розлуки,
    щоб спогад гейзером пружним
       з гарячих надр не скипів.
    В які завіялось світи
       дитя серцевого єднання,
    яке ніколи не помре,
       але й ніколи не зросте?
    Я вчора бачила його –
       серед рожевого світання
    воно стуляло небуття
       в кулясте щастя золоте.
    Цвіте зупинена любов,
       альтернативно і стихійно,
    там, де залишено її
       в родильних витоках судьби.
    Вона до сліз морочить нас,
       коли панічно, безнадійно
    ми розвертаємось назад
       на поклик вічного «якби?»

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.17 22:58 ]
    Навмання
    1

    Мене підранено.
    Ця куля - навмання...
    Жгута немає. Вуличка безлюдна.
    Повчора троль диванний запевняв,
    Що пацифістом бути препаскудно.

    От він таврує, п`є - а я в крові.
    Липкучі руки. Дефіляди смерті...
    Ні поліцейських добрих, ні повій...
    Лиш двері в безвість, кулаком підперті.

    2

    Хилюся на траву. Ламкучий бриль,
    Дорожня сумка, блекота і туї.
    Свинець застряг у товщі сухожиль.
    Штанину непіддатливу шматую.

    Недокохала... недо...
    Млосно. Шок.
    Отак ішла - і на тобі... неждано.
    Собаки брешуть... здавлений смішок.
    Фор...те...піано...

    3
    - За що вмираєш? - підступає Тінь. -
    Сьогодні ти у мене тридцять третя...
    На вибір є хатинка, де черінь,
    Або казан... елітний - для поетів...

    - Мені б окреме... літепле... село.
    Швидка спиняється... Тверезі санітари.
    ...............................................
    - Цю запроторимо... жива ж... у Фонтенбло...
    Лютнева ніч-завія...
    Сни-кошмари.


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (6)


  10. Ніна Виноградська - [ 2017.02.17 18:14 ]
    Мамина молитва

    Сльоза упала на холодний сніг,
    Що під солдатом розтає від крові…
    Його матуся вийшла на поріг,
    До серця руки в молитовнім слові.

    Повзе юнак, стікаючи життям,
    В руці граната, щоб не знать полону…
    А мати дума – о, якби знаття,
    Чи син живий, тримає оборону?

    Земля гуде, та поряд побратим
    Бійця виносить на собі із бою…
    А піч курить і виїдає дим
    Слова молитви. - Сину, я з тобою!..
    17.02.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (2)


  11. Олександр Олехо - [ 2017.02.17 12:23 ]
    А що той світ
    А що той світ, в якому ходиш ти?
    А що той рух, що обертає зорі?
    Бог залишив безсмертя самоти,
    а люд на колотнечу вічно хворий.

    Позбавлені бентеги і сум’ять,
    ідуть угору не господні діти –
    уміють жити на звитяжні п’ять,
    у соромі ненавчені горіти.

    Усі віки ідуть в ура-похід
    і міріади зоряних імперій
    сумують срібно, дивлячись услід,
    як витікає сонце із артерій.

    Бог заповів покуту і любов,
    але убогі стільки натворили,
    що сам Господь стіну б не обійшов,
    якою небо від землі відгородили…

    У хащах блуду Істини нема,
    в юрбі суєт слабіє перше Слово.
    А може, це розпука і зима
    зустрілися у думах випадково?...

    17.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (15)


  12. Любов Бенедишин - [ 2017.02.16 16:12 ]
    Бажання
    Летіли в неоновий світ
    сніжинки блакитні й рожеві…

    Вустами, терпкими од бід,
    шепчу золотавому дневі:
    намрій мені снігу, намар
    морозного подиху,
    хрусту.

    …Засмучена квітка-зима
    гойдає останню пелюстку.

    16.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (17)


  13. Ночі Володимир Шкляренко Вітер - [ 2017.02.16 10:01 ]
    Тебе немає...
    Тебе немає
    в цім оповіданні, -
    будиночку
    обідраних шпалер,
    та я тобі
    освідчуюсь в коханні,
    байдуУже,
    що один із нас помер.
    Що на столі
    пусті пляшки і смІття,
    гидота задумів,
    надій і покаянь,
    а за вікном
    гойда пожовкле віття,
    і час минув
    непроханих
    бажань.


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  14. Володимир Бойко - [ 2017.02.15 14:18 ]
    * * *
    Горить зоря моя холодна,
    У піднебесній вишині.
    Вона озватися не годна
    Ні словом «так», ні словом «ні».

    Вона безтрепетно зоріє
    Над перехрестями доріг.
    Вона нікого не зігріє,
    Ніхто завдати їй не зміг

    Ані невтішної печалі,
    Ані нестямної жаги...
    Будився день. А доля спала...
    У душу сипали сніги.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  15. Володимир Маслов - [ 2017.02.11 22:26 ]
    ***
    Грудочку крейди стискає маленька рука –
    от усміхнулося сонце кудлате з асфальту,
    вимастив промінь рожевий щоку і рукав...
    Відвоювали село українські солдати.

    Лагідна тиша, і бавиться в ній дітвора
    біля зруйнованих стін обгорілої школи,
    там, де війни невситимої чорна діра
    зяє... А поруч – весна і цвіте матіола.

    Де ж він, цей шлях з лабіринту розбитих надій?
    Дляє Тесей. Мінотавр сіє безлад і смуту.
    Хтось убиває, хтось робить камзу на біді.
    Хтось відбуває за тих і за інших покуту.

    Бути комусь зі щитом, а комусь на щиті,
    доки війна випробовує сили і нерви...
    Тільки би встояти в цьому глухому куті
    та не зламатись під оком гарматного жерла.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (4)


  16. Олексій Кацай - [ 2017.02.10 23:07 ]
    «Людина-амфібія»: sequel
    Ностальгія є мрії осадом
    в спогадання туманній сфері,
    а безмежна галактика – посагом
    для міжзоряної Гуттіере.

    Іхтіандр навчився літати
    і покинув земні океани,
    аби більш не сидіти за ґратами
    в тих, кому ще літати зарано.

    Бальтазар і Зуріта вже скніють.
    Молоді ж, навпаки, – багатіють
    і, з зірок повертаючись, дюзами
    знову збовтують осади в мрії.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (2)


  17. Віктор Кучерук - [ 2017.02.09 08:25 ]
    Немає матері
    Крізь сон вслухаючись в слова
    І світ не бачачи віднині, –
    Лежить матуся, мов жива,
    В тісній утробі домовини.
    Сльоза згорьована моя
    На щічці маминій не тане, –
    Ствердивши холодність лиця
    І нерухомість неслухняну.
    То плачу, наче немовля,
    То мить розгублено німію, –
    В снігах розкопана земля
    Бідою наглою чорніє.
    Немає матері… Нема
    Дзвінкої радості моєї, –
    Лиш туга болісна й німа
    Зростає в серці й над землею.
    Скорбота втрати не дає
    Ні говорить мені, ні дихать, –
    І в’яже прядиво своє
    В душі засмученій безвихідь...
    08.02.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (22)


  18. Олександр Олехо - [ 2017.02.07 13:02 ]
    Іде вистава
    Іде вистава і личин
    у ній не менше, ніж акторів:
    і Вічний Жид, і сучий син,
    і топлес неба – юні зорі.

    Міняє ролі режисер:
    ось ти герой, а ось іуда,
    а ще ковбой, а ще тапер…
    За «Мурку» плата – два ескудо.

    Кишеню часу гріє зло.
    Світ поділили частоколи.
    Пливе Харон. Суши весло!
    У кого нині є оболи?

    Відтінки чорного на смак.
    Відтінки білого на дотик.
    На небо вішають собак.
    Із духу виліз нео-гностик.

    Іде вистава. Флеш юрби –
    "цепна" реакція загалу.
    Усе на "Біс!" було б, якби
    не вийшов дідько до фіналу…

    07.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (15)


  19. Ночі Володимир Шкляренко Вітер - [ 2017.02.06 15:56 ]
    Вертеп...
    Вертеп. Можливо в домовині,
    де не один сполохано крутивсь,
    постануть образи невинні,
    і відчай твій молебнем опустивсь
    до Божих ніг,
    до крапель крові.
    Іуда ниць завмер
    і лиже
    цвях за цвяхом, -
    жарт на сцені.
    І шовковистий блиск
    у небуття...


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (5)


  20. Володимир Бойко - [ 2017.02.05 15:16 ]
    Різні інтелекти (переклад з Володимира Висоцького)
    Ти, як завжди, мелеш казна-що –
    Як з тобою можна говорити.
    Краще б я із хлопцями пішов –
    Це серйозна річ – горілку пити.

    З хлопцями розмова завжди є –
    Хто, наприклад, краще пити вміє.
    В хлопців широченний інтерес –
    Від пивної аж до бакалії.

    В нас розмова груба і пряма,
    Для проблем серйозні є причини:
    Де знайти рубля, коли нема,
    І кому іти до магазину.

    Зранку ти мені приносиш квас,
    Як тобі це краще пояснити?
    Інтелекти різні, бач, у нас –
    Час тобі підвищити освіту.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  21. Світлана Мельничук - [ 2017.02.04 13:49 ]
    ***
    Обминув. Чи таки не побачив?
    Янгол очі крилом затулив,
    Уберігши тебе від побачень,
    Помилок, зайвих рухів і слів.

    Не скупиться на труднощі доля.
    Скільки в неї таких горопах!
    І життя... воно, звісно, не поле, -
    Не засієш його абияк.

    По чужому не варто й ступати,
    Бо завищена буде платня.
    ...А про те, що пора забувати,
    Я собі нагадаю щодня.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (8)


  22. Ігор Шоха - [ 2017.02.04 12:57 ]
    Фарс
    Нічого не мінялось у людей
    від пе́рвіснообщинного укладу.
    Немає віри у міфічну правду
    про перемоги у борні ідей,
    як все ділити й годувати владу.

    Текли тисячоліття і віки,
    явилися свободи ембріони
    і «прогресивних сил» виразники,
    і номінанти «сильної руки» –
    гундяєви, …калігули-нерони.

    Од Візантії аж по «третій Рим»
    наперсники на тім’ї Буцефала
    імперії валили, будували…
    А нині що? Не Сирія, то Крим,
    не канібали Пу, то генерали.

    І як учені – маєте клеймо,
    і як поети – «сі ву пле» за ґрати
    навчатися читати і писати...
    І знову на порозі стоїмо
    до хрестиками міченої хати.

    І знову «ченчик»* лізе із кубла,
    аби запакувати Україну,
    яка «...не вмерла», хоч і не жила.
    І на таке не вистачає зла.
    Самійленка б на тебе, вражий сину.

    .................................
    Усі ми грішні. І були святі,
    що вибороли волю і свободу.
    А на арену вилізають ті,
    що торгували …іменем народу.

    Нові отці із рилами в пуху –
    куратори історії й культури,
    агенти, виконавці і цензура,
    нувориші й злодії …на слуху.

    Очолюють і віче, і громаду
    за долари і «мать твою таку»
    не перший раз на нашому віку.
    Компрометують націю і владу,
    яка і досі демонструє зраду.

    А ніби не судилося совку
    ступити двічі у одну ріку?

                                  02.2014,02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.71)
    Коментарі: (3)


  23. Олександр Жилко - [ 2017.02.04 11:37 ]
    Елегія
    Ти живеш всередині інею
    і не йолопам розуміти
    переваги дому твого
    грайливо-красивого.

    Живеш неприкрито зимовою
    лінню створіння земного,
    переваги якої здебільшого
    неоціненні, не оцінені.

    Всередині у тебе затишно:
    страшно тихо, аж голосно
    промовляють теплі думки,
    танучи, підігріваючи.

    Інею терпкого красивого
    мало виростає на рік,
    але він щораз буде мріяти,
    аби ти лишалася з ним.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Олехо - [ 2017.02.04 09:57 ]
    Два осколки
    Два осколки в серці, наче близнюки –
    посланці від смерті, чорної ріки.

    Без кровинки, біле – юності чоло.
    Причитання сиве: Сину мій, за що!?

    Два оболи – плата. Два осколки – ні.
    Полежи ще трохи в трунному човні.

    Поховають завтра в рідному селі.
    На колінах люди… і Харон у млі.

    Два осколки – плата. Іншої нема
    Опустіла хата. У душі - зима…

    04.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (10)


  25. Юрій Лазірко - [ 2017.02.03 23:11 ]
    ой жовнірики мої
    ой жовнірики мої
    зелен-свити
    море квітів море їх
    ран у світу

    море спалених доріг
    не злічити
    ой жовнірики мої
    де ви діти

    стихло серце у боях
    тиша мліє
    лине в пісні солов'я
    душу гріє

    на пагонах спить зоря
    сніг на віях
    храми у свічах горять
    дзвони сіють

    дзвони сіють імена
    незабутні
    проростає глибина
    в Божій студні

    скільки тої глибини
    світу треба
    від війни і до війни
    клаптик неба

    ой жовнірики мої
    кожен воїн
    що за правдою стоїть
    серце гоїть

    де надії по краї
    болю вилив
    ой жовнірики мої
    де ви милі

    4 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (12)


  26. Юрій Лазірко - [ 2017.02.03 23:48 ]
    перелiтний щебет
    відносно але цікаво
    думок перелітний щебет
    чи випито рань чи каву
    чи просто налито неба

    в дощівку зоря упала
    хвилюється перед Богом
    чи вітер в дощі приспали
    дороги й поріг знемоги

    леліє солодкий подих
    кульбабові парасолі
    чи осінь майструє сходи
    для першого кроку долі

    насвистує хто важливо
    чи птаха яка чи куля
    чи може крадеться злива
    розхристана і нечула

    хрести від руки на карті
    обози розбиті світом
    а може то смерті жарти
    і гинуть в окопах діти

    і дим із руїн змією
    ковтає нетлінь запеклу
    чи може то над землею
    не рай проліта а пекло

    і мати прозора квітка
    ні сліз ані слів лиш очі
    чи сонце заходить рідко
    чи серцем до сина хоче

    2 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (8)


  27. Мирослав Артимович - [ 2017.02.03 18:14 ]
    До віри (з циклу Парономазія*)
    Ніч ховається за ранок –
    ось і день новий настав
    і вуаллю із туману
    опускається на став.
    Трави, росами умиті,
    день доводять до пуття,
    час, пресований у миті,
    випромінює життя.
    А на обрії – о диво –
    сяйво ранішніх заграв.
    Потягнувся день сонливо
    і на повну міць заграв.
    Просинь неба ізвисока
    оглядає білий день
    і про синь моргає оком,
    що за хмарами гряде.
    Хтóзна, чи згодяться хмари
    небо вимити до дна,
    а чи, може, грім ушкварить
    й знахабніє дощ – хто зна?
    Не злякати нас дощами
    (не боялися ж зими),
    думає, що кине камінь
    в нашу грядку дощ – а ми
    будем скиглити, що нежить
    подолає нас умить? –
    У суху пірнем одежу:
    більше нежитю – не жить

    Не втрачаймо ж бо довіри
    до багатства мовних плес:
    вчімося, вилазьмо з шкіри
    і – до віри у прогрес!

    01.02.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (16)


  28. Світлана Мельничук - [ 2017.02.03 11:47 ]
    ***
    Срібні пальці дощу
    обнімають за плечі
    парасолю мою
    у веселих тонах.
    Акцентую важливе,
    заношую речі -
    до дірок у свідомості
    і почуттях.

    Так замріяно вітер
    куйовдить волосся,
    де краплина дощу,
    мов тіара сія.
    ...І танцює душа,
    задоволена й боса,
    на травичці рясній
    в Єлисейських полях.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (13)


  29. Адель Станіславська - [ 2017.02.02 18:09 ]
    Вона носила вірші між думок
    Вона носила вірші між думок...
    Їх пагони, мов проліски з під снігу
    тягнулися до неба, до зірок,
    сердець людських, проталюючи кригу.

    Вона носила світло поміж брів...
    Його проміння пестило зіниці
    зустрічних віч і лагідно зорів
    ласкавий усміх збайдужілим лицям.

    Вона тулила сяйво до грудей....
    Плекала, мов жарину в серці ватри.
    Калічилась прорізами ідей...
    Чужих ідей, що вилися, як мантри

    довкіл її чутливого єства,
    довкруж її щемливої незгоди
    молитись не до Бога - божества
    наскрізної фальшивої породи.

    Вона носила втишену печаль...
    Тавро на серці стигло полиново.
    На помежів'ї снів тужив скрипаль
    та инеєм обтрушувалось слово...

    2017


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (10)


  30. Вікторія Торон - [ 2017.02.02 13:45 ]
    Люди б'ються*
    Люди б’ються за міфи, ідеї, фантоми,
    за портрет у піску на краю океану,
    за уроки пори початкової школи,
    за ведучу, від штучного пафосу п’яну,
    за слова мерехтливі – «велика», «культура»,
    що забилися в пам’ять твердіш «отченашу»,
    так, що пружиться з гордості мускулатура,
    і душа поривається в бій рукопашний.
    Люди йдуть убивати за гордості рану,
    за навіяну пам’ять уявної слави,
    за напій одурманливий самообману,
    маячливий делірій нічної заграви,
    за відлуння книжок, недочитаних змалку
    (а дочитані – з пам’яті стерті, забуті),
    і за те, щоб віддати себе до останку
    добровільно незрячій, розбурханій люті.
    Люди прірви розхитують в древніх глибинах,
    давні струпи зривають, горять в лихоманці,
    у чужих – власну хитрість ховають – провинах
    і втрачають себе в макабричному танці.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8)


  31. Віктор Кучерук - [ 2017.02.02 04:43 ]
    Нема надій
    Нема надій і віри вже нема
    Що згине враз війна, неначе буря, –
    Вона повзе Донбасом, як чума
    Несамовита, нагла і понура.
    Реве біда над попелом степів
    І “Градами” викопує могили
    Усім, хто воювати не хотів
    І тим, кого спиняли й не спинили.
    Яка розрада в горі та чому
    На це не мають відповіді люди
    Окрадені та скривджені в Криму,
    Ошукані та змучені повсюди?..
    О, Господи, загинути не дай
    Дурним навдивовижу власним дітям, –
    Адже погублять розбратом наш край,
    Такий чудовий у жорстокім світі.
    01.02.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (18)


  32. Володимир Бойко - [ 2017.02.01 14:11 ]
    У сутінках (автопереклад)
    Хороню я тебе в свідомості,
    Хороню я тебе в пам’яті
    Світ манливої ілюзорності,
    Я руйную аж до фундаменту.

    Тяжко нищити мною створене.
    Наче в душу кайлом вгризаюся,
    Пізно я усвідомив помилку,
    Як я гірко у цьому каюся.

    Хоч без тебе в душі сутінки,
    Не повернеш тих днів – жодного.
    Краще темрява, ніж відблиски
    Од твого ліхтаря червоного.

    2008-2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  33. Ніна Виноградська - [ 2017.01.30 21:48 ]
    Де жалоба?

    У небеса пішло сьогодні сім
    Синів найкращих рідної держави.
    Не маючи ні орденів, ні слави,
    Пішли у вічність, не минули зим.

    У душах владних, вдягнених в льоди,
    Не защемлять серця. А де жалоба?
    Вони самі не перехрестять лоба
    І не приїдуть з Києва сюди.

    Бо знають чітко - тут нема АТО,
    А є війна, де убивають кулі,
    І не поможуть у кишені дулі.
    Тому на фронт не їде з них ніхто.
    30.01.17


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (5)


  34. Олександр Козинець - [ 2017.01.30 19:44 ]
    У жінок цього міста
    У жінок цього міста місія не проста:
    Пильнувати, щоб жодна із них себе не зганьбила,
    Ані мужа, ні роду, городу, худоби, хреста,
    Щоб у честі жила, зростала у мудрості й силі.
    Жінки цього міста ревно дбають про те,
    Щоб до столу у тон були обрані гарні тарелі.
    Щоби раптом від справ не відбилась яка із сестер,
    Коли зайде чужий чоловік в незачинені двері.
    У жінок цього міста – вдача покірна й легка,
    Гарні очі і душі, причесані й світлі діти.
    Вони дбають про всіх, в них надійна та щедра рука,
    Не одразу й помітиш, як вони вміють радіти!
    У жінок цього міста дуже м'які імена,
    Молоді за столами ближче сидять до входу.
    Тут цінують історію, дні проживають до дна.
    І так тихо довкола, що видно, як радість ходить.
    У жінок цього міста в грудях родинне гніздо:
    То на світло до них злітаються всі, хто може.
    Вони знають, як легко позбутися болю й судом
    І що буде найкраще для всіх і окремо кожному.
    У жінок цього міста стільки у серці щедрот,
    Що ніколи не купиш на жодному з ринків.
    У жінок цього міста є чітке розуміння того
    Нащо Господь у світі створив колись жінку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (6)


  35. Вікторія Торон - [ 2017.01.30 14:10 ]
    Нічна западина. Сповільнення годин
    Нічна западина. Сповільнення годин.
    Душа теплішає у стані перемовин,
    і крізь зірчастий, лунко вичищений комин
    шукає зір когось у плетиві судин
    святої тиші, що, мов виснажений птах,
    злітає махом на земні затвердлі крихти,
    на дні зіниць його гуляють жовті віхті,
    і пір’я крил -- на перестуджених кущах.
    Я міркувала – світ великий і чужий,
    але в украдені нічні глухі години
    він змерзлим гостем переможеним прилине,
    за день приборканий, з утоми півживий.
    Я тереблю його, та носом він клює,
    ми сидимо за ненакритими столами,
    він вислуховує мої набридлі драми
    або цікавість напівсонно удає.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (14)


  36. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.01.30 11:01 ]
    Який відсоток снігу в цім піску?
    * * *

    Який відсоток снігу в цім піску?
    Ти – жертва ЖЕКів, зимо білотіла...
    Якби не на короткім повідку –
    ця юна хаскі в небо полетіла б!

    Який відсоток зайвих серед нас?
    Кого було б позбутися доцільно?
    Ламають
    керзачі дідівські
    наст...
    Тримаймося, мої дорогоцінні.

    Кому ж перемагати, як не нам,
    не надто ситим,
    втім, і не примхливим!
    Трива багатовимірна війна –
    та віру й силу духу зберегли ми.

    Немов дитина, пальцями – по склу
    замерзлого тролейбуса.
    Виводжу:
    „Ламаймо наст. Лупаймо сю скалу.
    Тримаймося,
    мої
    непереможні!”


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  37. Роман Коляда - [ 2017.01.30 01:41 ]
    Піднімися на дах
    Піднімися на дах,
    Дочекайся досвітної тиші,
    Роздивись у безодні
    Невидимі траси комет.
    Що сьогодні тобі
    Цими трасами небо напише,
    Знову вірші? Не дивно,
    Бо небо - найкращий поет.

    У коротких рядках,
    У напруженій ритміці літер,
    У словах невагомих
    Водночас і надто тяжких
    Прочитай про любов,
    Що нестримна як сонячний вітер
    І про вірність планет,
    Що орбіт не полишать своїх.

    Про зірок наднових
    Вибухові раптові романи,
    Про гігантів червоних
    Колапси самотніх сердець,
    Про туманностей вічну
    Холодну бездушну оману,
    Як зітхає Сатурн
    За котримось із власних кілець.

    Піднімися на дах
    Дочекайся досвітної тиші.
    Подивись, ген твоє
    Між сузір'ями сяє ім'я.
    Це не просто слова
    В небесах, що не знати, хто пише.
    Це тобі у любові
    Небесній освідчуюсь я.

    30.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (5)


  38. Ігор Шоха - [ 2017.01.29 21:01 ]
    Уроки історії
    Історія навчає, як багато
    за брата цвіту нації лягло.
    Та як і де узяти того ката,
    аби такого брата не було?

    Історія не бреше, а голосить
    Полтавою, з Батурина і Крут,
    як прилучали нас великороси
    вогнем і кров’ю до союзних пут.

    Історія рече, аби мовчали,
    і слухалися голосу вождів.
    Побачили. Самі себе чіпляли
    на чорні дошки сіл і хуторів.

    Історія сльозою камінь точить
    на тій путі, де залишали слід
    мої діди, яких обдертих, босих
    етапом гнали на Сибірський хліб.

    Училися, як порівну ділити
    копалини і надра у землі.
    Усе, що нами найдене й відкрите,
    присвоїли злодії у кремлі.

    Історія наочно показала
    і пряники ідей, і батоги,
    і як за шкіру заливали сала
    «передові» сусіди-вороги.

    Не новина, що фобії колишні
    і нині називають – селяві.
    Не дивина. І фарисеї – ближні,
    аби умити руки у крові.

    Історія яріє в казематі,
    де почиває наша булава.
    Подейкують, що ми були багаті?
    Не пам’ятає «оного» Москва.

    Існує байка, – ми такі похожі
    у вірі, у любові до Русі,
    але – голодували люди Божі,
    а нелюди давилися усі.

    І наша дружба – це одвічне путо,
    в якому більший меншого карав.
    А нині Каїн забуває Крути,
    де Авеля на вила підіймав.

    Та – буде суд! І Боже слово віще
    у іншу віру ще наверне нас,
    аби усе, що діяли раніше,
    не повторити, як трагічний фарс.

    Ми поділили золоту руїну
    і розвелись у небі на віки.
    Історія
                   робила
                                  помилки.

    Та хай ім’я дівоче – Україна
    леліє доля, як матуся сина.
    Помиряться
                        ачей
                              зведенюки?

    .................................................
    Надія є, що мрія все поборе,
    і каркає історія стара,
    що сестрами
                      єднатися
                                     пора...

    Які ще не освоєні простори!
    Роздайся, Україна-Чорне море,
    на крейсері
                        з ракетою –
                                       сестра.

                   2008,2014,2017



    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.71)
    Коментарі: (4)


  39. Любов Бенедишин - [ 2017.01.28 20:00 ]
    Час-ПІк
    А Часу – як буде:
    у нього в коморі
    ще досить облуди
    і вистачить горя.

    Загроз викрутаси.
    Кульбіти теорій.
    І байдуже Часу
    До реплік Історії.

    Йому – знов завзято
    (без сили і солі)
    брехню запихати
    у воло неволі.

    …Всевидяще око.
    Порти і портали…
    А Часу – все боком:
    аби не картали.

    28.01.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (25)


  40. Олександр Олехо - [ 2017.01.28 11:43 ]
    у небо падає земля
    на гілці неба висне хмара
    вагітна зоряним дощем
    ось упаде на плечі кара
    ось набіжить заброда-щем

    усім чогось в житті бракує
    то крові ближніх то добра
    молімось Богу щоб не всує
    хоча і сенс – це тільки гра

    а кольорова птаха щастя
    пір’їни губить не за так
    десь зачарує не удасться
    міняє долю на мідяк

    живі покоси срібні роси
    осіло сонце на траву
    повисихали Божі сльози
    у сні-омані й наяву

    тримай мене моя соломко
    мої дороги і поля
    час розриває там де тонко
    у небо падає земля…

    27.01.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (10)


  41. Віктор Кучерук - [ 2017.01.28 07:36 ]
    Життя ходу не зупинити...
    Коли удосвіта зникають
    Сни, наче роки золоті, –
    Лежу, стривожений до краю,
    В незрозумілій самоті.
    Адже ще й миті не минуло,
    Як цілував отут уста, –
    І, пальцем, лагідним та чулим,
    Вчував тремтіння живота.
    Грудьми розхитуючи груди,
    Мов на високих хвилях, плив, –
    І видавалось – вічно буде
    Чужа покора й мій порив.
    Сліпила очі ніч зимова,
    Позбувшись згуслої імли,
    Коли вслухалася в розмови,
    Що між цілунками вели.
    Яскраве видиво, як свічка,
    Згоріло в бистрому вогні, –
    Немає поруч молодички,
    Лиш тінь неясна на стіні
    Не рахував би скупо гривень,
    А все віддав, що приберіг,
    Щоб знову втомлено-щасливим
    Згубитись в теплих нетрях ніг.
    Але скупіші на візити
    Жінки знедавна в сни мої, –
    Ходу життя - не зупинити,
    Час, наче гори, не стоїть...
    28.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (18)


  42. Роман Коляда - [ 2017.01.27 17:51 ]
    Може...
    Можна піти як завгодно далеко
    Чи зовсім ніяк не йти.
    Може то в небі ширяють лелеки,
    А може то я і ти.

    Можна зірок невловимий бісер
    Пришити нитками назв.
    Вірити - звірі небесні та птиці
    Ніколи не зрадять нас.

    Можна сказати, а можна у тишу
    Продіти нитки думок.
    Знати, що час підніматися вище,
    Неначе весняний сок.

    Можна зайти за усі заборони,
    Згоріти і далі йти.
    Лики незнані поглянуть з ікони.
    Чи може то я... і ти?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  43. Роман Коляда - [ 2017.01.27 16:18 ]
    Хотів написати...
    Хотів написати легкий
    Помережаний вірш,
    Побачив - у кожному слові
    Устромлений ніж.
    У тебе в очах невагому
    Небесну блакить
    Змінило кіно про любов
    І про те, що болить.

    І літери-кванти пішли за
    Подій горизонт,
    Втім, небо це дах, що тече
    І нескоро ремонт.
    У струмені слів приладнаю
    Відерце-блокнот,
    У ньому мов риби блищатимуть
    Вервиці нот.

    Пряміють мережива наче то
    Марля бинтів
    Просякнутих кров'ю. І голосом
    Синіх китів
    Мені океан просигналить:
    "Пиши-но скоріш,
    Слова неважливі, важливо
    Що над, і що між".

    26.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  44. Ірина Саковець - [ 2017.01.25 18:04 ]
    ***
    Вечірній сніг неначе сон ванільний,
    що сниться місту зимному. Стихійно
    блукають липи, в лютій заметілі
    згубивши ненавмисне власні тіні.

    На перехресті кольору і звуку –
    лиш біла тиша, повна таємниці,
    і ніби хтось бере мене за руку,
    щоб з нею не лишатись наодинці.

    І наче вже стихає ця самотність,
    про себе нагадавши наостанку,
    коли сідає жовта птаха сонця
    на підвіконня дожидати ранку.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  45. Володимир Бойко - [ 2017.01.24 16:56 ]
    Позитив
    Не переймайтесь негативом,
    І генеруйте позитив.
    Це і приємно, і красиво,
    І не дратує ворогів.

    Корисно бути оптимістом, -
    Це заощадить ваш бюджет,
    І буде хліб, і буде пісня,
    І гарний настрій на десерт.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  46. Кристіан Грей - [ 2017.01.24 10:35 ]
    #Непозбувна_бентега - 3 (відповідь на пародію)
    Бентеги бувають всілякі
    І навіть підступні – це жах:
    Готові презлющим собакам
    Тебе на твоїх же очах

    Штовхнути у пельки голодні,
    Щоб рвали тебе на шматки…
    Дружити з такими сьогодні,
    Гадаю, і вам не з руки.


    24.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (12) | "Володимир Бойко Швидкокрила бентега (пародія)"


  47. Тетяна Левицька - [ 2017.01.23 12:48 ]
    Бiлий вельон
    Ссилка на пісню:
    http://makrus-studio.com/node/1317


    Сохнуть верби молоді,
    за дощами бідкають,
    білий вельон по воді
    закружляв лебідкою.
    У блакиті рушники.
    За ставком, під вишнею,
    не примарилось таки,
    цілувався з іншою.

    Спраглий серпень свідком був
    ніжності та злагоди.
    Як же швидко ти забув
    смак суниці-ягоди.
    Білий вельон по воді
    долею невтішною.
    Заручились, а тоді -
    поділила з іншою.

    Чом не тоне вельон-біль
    відчаю, неспокою.
    Хай на нього звідусіль
    позлітають соколи,
    розпочнеться буревій,
    захлисне у вирвищі.
    Як тебе, коханий мій,
    з мого серця вирвати.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (12)


  48. Сергій Сірий - [ 2017.01.23 09:54 ]
    Ти живий! (Cповідь коханої захисника Вітчизни)
    Пахнуть порохом ще твої руки,
    І у снах ще кричиш ти: «Вогонь!..»
    Я в собі убивала розлуку
    Теплим спомином рідних долонь.

    Я так довго на тебе чекала,
    Проклинала ту суку-війну.
    І думками щодня розганяла
    Над тобою смертельну біду.

    Ти прийшов із війни не жорстоким,
    Свою ніжність в боях не спалив.
    Лиш поважчали трішечки кроки,
    Ну, а скроні дощ з куль посріблив.

    Перемога дається непросто…
    Честь-хвала нагородам твоїм!
    А для мене одна найдорожча –
    Та, що ти залишився живим.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  49. Олександр Жилко - [ 2017.01.23 05:23 ]
    Затишні і неспокійні
    В українських квартирах,
    у цих затишних кімнатах
    ніхто не малює тілами
    товстезні бестселери,
    великі прозові романи.

    В українських квартирах ,
    у цих неспокійних кімнатах
    вимолюють вірші тілами.
    Вибивають й загоюють
    навіть смертельні рани.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  50. Вячеслав Семенко - [ 2017.01.23 00:31 ]
    В чотири рядки.
    Ні шквал новин, ускладнення застудні
    вже не страшать. У плетиві доріг
    боюсь хвилин байдужості до чуда
    народження ранкової зорі.
    *
    Я про любов не вмію голосно,
    лише краплинно по листочку, пошепки.
    Та зорі в небі підуть колесом!
    І кліпне Місяць, шепотом сполошений.
    *
    Попелюшка - казка, витвір генія,
    цей сюжет повторюється вічно -
    за важкі труди - неждана премія!
    ...Знати б, де згубити черевичок.
    *
    Намріялось щось незбагненно поетичне,
    високе, ніжне і по-філософськи вічне!
    Здавалось - зараз ангели з небес покличуть...
    ...А з кухні - "Ти сміття вже виніс, чоловіче?"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   105