ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вихрущ
2017.01.23 14:32
Час потрібно пропускати як
Повітря крізь легені. Дихати
Спогадами не травмувати
Себе роками. Є вірші котрі
Повторюють а все одно не
Запам’ятаєш. А є що зростаються
В серці. Колють сухими гілками
Дряпають до крові. Не дають

Кристіан Грей
2017.01.23 13:53
Бентего моя неозора,
Моя непозбувна печаль,
Піду у далекі гори,
Де бурі ведмеді ричать.

Нехай на шляху буреломи,
Нехай буревії в лице,
Для мене це все ні по чому,

Сергій Гупало
2017.01.23 13:32
Теплий вітер не надовго.
Буде холод, буде дощ.
До моєї остороги
Гойну стежечку подовж.
Добра думка щемно гріє,
Це не пристрасті вогонь.
Холоди – не чорториї,
Ловлять дотики долонь.

Лесь Українець
2017.01.23 13:20
Потираючи долоні,
Ревно служимо мамоні.
А на магію довкола
Не зважаємо ніколи.

Ліна Масляна
2017.01.23 12:22
Холодна кава – смак без задоволення
Ще можна пити, але вже не та
Тебе мені сьогодні не дозволено
У ліжку незім’ятому – пуста
Прохання «Приїзди» усе на розгляді
Холодна кава і затемний шоколад
Як інкарнація твоїх далеких поглядів
На зміну в часі вла

Тетяна Левицька
2017.01.23 12:01
Ссилка на пісню:
http://makrus-studio.com/node/1317


Сохнуть верби молоді,
за дощами бідкають,
білий вельон по воді
закружляв лебідкою.

Сергій Сірий
2017.01.23 09:24
Пахнуть порохом ще твої руки,
І у снах ще кричиш ти: «Вогонь!..»
Я в собі убивала розлуку
Теплим спомином рідних долонь.

Я так довго на тебе чекала,
Проклинала ту суку-війну.
І думками щодня розганяла

Іван Потьомкін
2017.01.23 08:03
Про що ти хочеш розказати ,скрипко?
Чом найчастіше ти сумна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи скрипалева в тім вина?
Чи, може, музика і в радощах сумна?

Олександр Жилко
2017.01.23 05:47
В українських квартирах,
у цих затишних кімнатах
ніхто не малює тілами
товстезні бестселери,
великі прозові романи.

В українських квартирах ,
у цих неспокійних кімнатах

Вячеслав Семенко
2017.01.23 00:24
Ні шквал новин, ускладнення застудні
вже не страшать. У плетиві доріг
боюсь хвилин байдужості до чуда
народження ранкової зорі.
*
Я про любов не вмію голосно,
лише краплинно по листочку, пошепки.
Та зорі в небі підуть колесом!

Світлана Майя Залізняк
2017.01.22 23:18
Незаписані вірші відлітають за Чутове.
Фіолетово, зимно. Три стежини розплутати б...
Цвенькотіли горобчики про поліпшення пасіки,
А ведмеді прокинулись, побрели з контрабасами.

У картавця захланного погляд схожий на Дюрерів.
Не надійся на смертного

Світлана Мельничук
2017.01.22 20:30
Знов душа тягарем придушена.
Так силкуюсь, а – не лечу.
Дорога ти моя «віддушино»,
Чим за тебе я заплачу?
Що захочеш за мить обману,
За солодку щемливу мить.
Так, я птахом уже не стану.
Що ж так небо мені болить?

Ніна Виноградська
2017.01.22 14:00
Світлої пам'яті "кіборга" Ігоря Брановицького


Отак і жив до самого останку
Рятуючи других. Його життя
У ворога в полоні, у кайданках,
Для "кіборга" не стало каяттям.

Олександр Олехо
2017.01.22 10:41
Вряди-годи шукав бентегу,
як непозбувну виглядав,
неначе альфу і омегу,
яких раніше і не знав.

І ось повісив на обличчя
зніяковілі почуття
і вираз тужного величчя

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.22 10:31
Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?
Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?

Ця ідеальна константа хороших манер
В переплетінні із реготом дикого лісу.
Хо

Петро Скоропис
2017.01.22 07:52
Минуло, либонь, коло року. Я вернувся до місця битви,
до научених крила розпрямити під помах бритви
або – в ліпшім разі – під заломленою бровою,
птиць, офарблених сутінком і зіпсутою кров’ю.

Тепер тут торгують рештками твоїх щиколоток, бронзи
смаг

Юра Ерметов
2017.01.22 01:22
І Реверанс

Ну, добре, привітаюсь зі сновидою:
Сни бачити – великий привілей;
Знайомитись – найкраща із відвертостей:
Не будем видивлятись ювілей!..

Експромт – сміливість і азарт,

Володимир Бойко
2017.01.22 00:11
Снігами білий світ позамітало,
Аж виїдає очі білизна.
Але життя чистішим враз не стало,
А кожен з нас? – А хто його там зна...

Одежі білі – чистий цвіт любові,
Нехай той цвіт – всього лиш заметіль.
У барвах світу різнокольорових

Леся Геник
2017.01.21 22:25
Її цілувало сонце -
лишало палкі веснянки.
Її обіймали весни -
сміялися на лиці.
Її колисали ночі,
її просинали ранки,
водили дороги добрі
і вабили манівці.

Ярослав Чорногуз
2017.01.21 22:06
Короткий день уже зникає
І розчиняється в імлі.
І м`яко сніг рипить у гаю –
Відлиги радощі малі…

І холод скуцився, не тисне,
Ослабив щупальця свої.
І подих легкий*, наче пісня,

Сергій Гупало
2017.01.21 21:42
Час косити оте, що сіяли…
Йванко дива жде, літо в’яне.
Луни впали, отави -- зміями.
Вічне збіжжя таке духмяне…

Можна линути у поезію,
Хвацько впасти, утяти безум.
Жито жати – це ніби версія

Володимир Маслов
2017.01.21 21:25
Підводиш очі – і здається, ніби
оце пульсує всесвіт у тобі
і рухає століть важезні триби,
прикуті до циклічності орбіт;
до тих осанн, що зрадять на Ґолґоті,
та істин абсолютної ваги;

Марта Январская
2017.01.21 18:41
Где багряная грусть с непричесанным снегом венчалась,
где зеницами предков нас ветер прожег до костей,
я ходил по звериному следу к подруге печальной,
что с елово-небесных слетала ко мне крепостей.

Словно ведьма, меняла свой образ дневной на пол

Тетяна Левицька
2017.01.21 15:07
Мій вітер на задвірках
ублажав химер,
і вештався гульвіса
перекотиполем.
А я на ярмарці думок
боролась з болем.
Вціліла... Постріл...
Амазонка відтепер.

наТалка гЛід
2017.01.21 12:27
діти навчають нас бути
ввічливими
час свій проблемний 
даремно не гаяти
діти навчають нас 
вглядатись у вічі
свічку добра не гасити
нам рають

Вячеслав Семенко
2017.01.21 02:50
Він ішов неквапною ходою,
і наплічник, наче автомат,
втомлено підтримував рукою
демобілізований солдат...

Він ішов, чужий для цього світу -
без смертей, без воєн і звитяг.
Переживши на війні два літа,

Марія Дем'янюк
2017.01.20 23:43
А веселий сніговик
Дбати про берізку звик:
Надягає рукавички
Й заплітає їй в косички
Білі бантики й перлинки -
Все, що падає з хмаринки.

З пуху білого хустина

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:38
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.

Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:33
Живу… Живу, чи животію
Як Місяця неповний серп.
Співати весело – не смію,
Від гіркоти язик отерп,

Від кави чорної гіркої,
Що обпікає, як окріп.
Мовчу – від підлості людської,

Юра Ерметов
2017.01.20 21:10
Коли хтось намагається щось порадити, то мені так і хочеться спитати: "А ти сама оце пробувала?" Коли хтось когось обмовляє, то мені так і кортить утнути їм, вимовивши: "Ти ж і гадки не маєш, про що (чи кого) говориш!" Коли хтось вигадує казки

Олена Малєєва
2017.01.20 19:45
Повертається все на круга свої.
І як захочеш, повертаються кращі люди.
Повертається навіть час який згаяв ти -
Стукає болем у груди.

Тож відчиняй, як стука, і йди на ви,
Перемагати в боях за самого себе,
А як у війні не здобудеш ти булави

Олена Малєєва
2017.01.20 19:43
Якщо чорна душа, як море
І ночами не можеш спати
Захлинаючись власним горем,
Не бажаючи другу щоку підставляти.

То не звалюй хрести на плечі
Щоб нести на страшну голгофу,
А тихо плануй втечу

Микола Дудар
2017.01.20 17:11
Рік 1979. Селище поблизу Комсомольска- на - Амурі… Люта зима. Мені незабаром тридцять. Гормони грають на повну. Працюю у самому престижному ресторані «Бригантина» на березі Амура музикантом. Граю на барабанах, співаю… ми популярні, вільних місць завжди бр

Лесь Українець
2017.01.20 15:43
Рим не став би йти до нас,
Візантія хитрувала.
Зовсім інші племена
По-латинськи узнавали.

Поки ми корів пасли
І кнурам хвости крутили,
Люди розумом росли,

Володимир Бойко
2017.01.20 15:25
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
А іншим – сотворивши ідеал,
Йому довіку віддано молитись.

Мигтять калейдоскопом у житті
Мільярди неймовірних комбінацій,
І, як не стережись, не обійти

Олександр Олехо
2017.01.20 14:54
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Напій безсмертя із Грааля
і посвіт срібної зорі.

Уздовж надії перегони.
Шукають щастя копачі.
Талан поділено на зони.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іляна Івахів
2017.01.22

Юля Пушич
2017.01.16

Душа Квітка
2017.01.13

Тетяна Купрій Кримчук
2017.01.11

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.01.11

Добриніна Євгенія Слива
2017.01.05

Юрій Трегубенко
2017.01.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Вячеслав Семенко - [ 2017.01.23 00:31 ]
    В чотири рядки.
    Ні шквал новин, ускладнення застудні
    вже не страшать. У плетиві доріг
    боюсь хвилин байдужості до чуда
    народження ранкової зорі.
    *
    Я про любов не вмію голосно,
    лише краплинно по листочку, пошепки.
    Та зорі в небі підуть колесом!
    І кліпне Місяць, шепотом сполошений.
    *
    Попелюшка - казка, витвір генія,
    цей сюжет повторюється вічно -
    за важкі труди - неждана премія!
    ...Знати б, де згубити черевичок.
    *
    Намріялось щось незбагненно поетичне,
    високе, ніжне і по-філософськи вічне!
    Здавалось - зараз ангели з небес покличуть...
    ...А з кухні - "Ти сміття вже виніс, чоловіче?"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (1)


  2. Світлана Мельничук - [ 2017.01.22 20:18 ]
    Диптих
    1.
    Знов душа тягарем придушена.
    Так силкуюсь, а – не лечу.
    Дорога ти моя «віддушино»,
    Чим за тебе я заплачу?
    Що захочеш за мить обману,
    За солодку щемливу мить.
    Так, я птахом уже не стану.
    Що ж так небо мені болить?

    2.
    Я озираюсь. Невже надіюсь,
    Що ти за мною підеш услід?
    У сьоме небо вже не піднімусь,
    Не роздивлюся з польоту світ.
    Та: щось домислю, а щось зіграю.
    (Ти здіймеш спроби мої на сміх).
    Цікаво тільки: вигнанцям з раю
    Частіше сниться той рай чи гріх?



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  3. Володимир Маслов - [ 2017.01.21 21:33 ]
    Безсоння
    Підводиш очі – і здається, ніби
    оце пульсує всесвіт у тобі
    і рухає століть важезні триби,
    прикуті до циклічності орбіт;
    до тих осанн, що зрадять на Ґолґоті,
    та істин абсолютної ваги;
    до вічної дилеми "за" і "проти",
    що править рікам доль за береги...
    Яке тяжіння світом володіє
    і канути у безвість не дає,
    у розпачі виношує надію
    і промінь в темній відхлані снує?
    Даліє, з павутини світла тканий,
    туманностей розгорнутий рентґен!
    Якої тверді філософський камінь
    шукав у цих глибинах Діоґен?
    На чий малюнок "Чорного квадрату"
    в оправі рами, в білих цятках зір,
    твоє безсоння дивиться з кімнати,
    поринувши в єдиний світотвір?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2017.01.20 23:40 ]
    Сніговик
    А веселий сніговик
    Дбати про берізку звик:
    Надягає рукавички
    Й заплітає їй в косички
    Білі бантики й перлинки -
    Все, що падає з хмаринки.

    З пуху білого хустина
    У сріблястих намистинах,
    Шубка тепла, білосніжна
    Зігріває її ніжно!
    Білу ліпить він обручку,
    Одягне на гілля-ручку!

    Стало все довкола біло,
    Сніговому серцю мило!
    А тендітне деревце
    Ясно дякує за це!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (8)


  5. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2017.01.20 23:15 ]
    Живу
    Живу… Живу, чи животію
    Як Місяця неповний серп.
    Співати весело – не смію,
    Від гіркоти язик отерп,

    Від кави чорної гіркої,
    Що обпікає, як окріп.
    Мовчу – від підлості людської,
    Думки розсипались, як сніп,

    Що втратив віри перевесла…
    Там знов стріляли… Хтось помер…
    Пливли, пливли, зламали весла…
    Куди приб’ємося тепер?

    Хто – погорільців – нас вітає?
    Диявол – скільки просить жертв?
    А вітер часу все хитає
    Підвішений над нами серп…

    Заплющу очі – Місяць срібний
    Вибілює вишневий цвіт…
    І ти щасливий, дужий, рідний,
    Обняти ладен цілий світ!

    Гірчить напій. І ложка меду
    Солодкості – не додає.
    Розмите все. Яке там кредо?
    Радій, що Сонечко встає!

    Гуде суспільство. Як у ЧАТі,
    Де кожен другий – точно «бот».
    Примари – розвелись у хаті,
    Лиш но́вих додають гризот.

    Крізь сльози зорі, мов хрещаті,
    Тебе б торкнутись, хоч на мить!
    Та марно все… А та, що в ЧАТі,
    Нехай у полум’ї згорить!
    ID: 712827
    17.01.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (1)


  6. Тетяна Левицька - [ 2017.01.18 12:51 ]
    Гопачок від «Росави»
    На Романівськім довкіллі
    Надривається струна,
    Водограєм на весіллі
    Ллється пісня чарівна
    Зупинити пісню важко,
    Бо вона дзвінка, легка,
    Б’ється в грудях, наче пташка,
    Витинає гопака.

    Приспів

    Запросили на свято «Росавочку»,
    Заспіваємо вам веселяночку.
    Хай радіють усі,
    Босоніж по росі
    Танцюватимемо до світаннячка.

    Лине втіха безупинно
    До небес у літній день.
    Підхопив дідок дівчину –
    Затанцює навіть пень.
    Скачуть бабці, ніби юні,
    Молодь теж пішла в танок.
    Всі уміють в Україні
    Танцювати гопачок.

    Приспів

    Запросили на свято «Росавочку»,
    Заспіваємо вам веселяночку.
    Хай радіють усі,
    Босоніж по росі
    Танцюватимемо до світаннячка.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.47) | "Майстерень" 6 (5.45)
    Коментарі: (15)


  7. Віктор Кучерук - [ 2017.01.18 08:21 ]
    Сину
    Хоч іскристі блиски сніговіїв
    Затінили сутінню блакить, –
    Хоронити не спіши надію,
    Щоб зневіру тужну не зродить.
    Хоч лице обвіяли морози
    І нуртує холод у душі, –
    Не спиняйся злякано в дорозі
    Та назад вертати не спіши.
    Не спіши пронизувати серце
    Стрілами причаєних вагань,
    Бо в єстві дірчастім не схлюпнеться
    Хвиля закипілих сподівань.
    Щоб тобі добратися до суті,
    Досі невпокоєних, страхів, –
    Не печалі треба каламутить,
    А радіти плину трудних днів.
    Витискай із себе руївничу,
    Безупинну втомленість гірку,
    І живи достойно, як і личить
    Гордому одвічно козаку.
    17. 01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (12)


  8. Серго Сокольник - [ 2017.01.17 18:44 ]
    Як ти живеш?..
    Як ти живеш, моє кохання,
    Що закотилось за світи,
    Мов Сонце світообертанням,
    Мов під підлогу "золотий"?..

    На кухні куховариш "кофій"...
    ...І з телемедіа гряде
    Той світ, де від антиутопій
    Вже не сховатися ніде.

    Десь там "слони ідут на сєвєр"-
    Не синтепонові, живі,
    І Че Бура... Гевари плем"я
    "Заміси" роблять на крові,

    Де логіки шукати марно,
    Де кітч із фейком комільфо,
    І пари в парності непарні,
    "бо як в Європі"... Охохо...

    А десь сховався за снігами
    Той світ "реалу", де колись
    Ловили щастя ми руками,
    Мов Сонце... І не опеклись...

    Та стигне кава... І на рани
    її "бальзам" не до пуття.
    Ти поринаєш невблаганно
    У мегаофісність життя,

    Де ті ж "пойняття", що у ЧАТі
    З тролячої інет-попсні...
    Ну а мені... Мені "не катить",
    Та й нецікава ти мені

    Без тих поєднань у нестямі
    Де Пекло й Рай... І ми... Авжеж,
    Зміліла річка- не Цунамі.
    Та все ж... Та все ж... Як ти живеш?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117011701295


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.38) | "Майстерень" 5.75 (5.5)
    Коментарі: (13)


  9. Кристіан Грей - [ 2017.01.17 08:04 ]
    #Непозбувна_бентега
    Із непозбувної бентеги
    У неозору увійшов -
    Над плаєм гойно звіяв легіт
    І стих неквапно - без розмов

    Поснули в шалі й безнадії
    Й зневірі змучені думки,
    А злі буремні суховії
    Таки далися узнаки.

    За мент будучина виразна
    Упала вкотре в помилки,
    А чи були вони – та хтозна,
    Мені й самому невтямки.


    16.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (8)


  10. Ігор Шоха - [ 2017.01.16 18:25 ]
    Русалії
    Не такі бували ми й убогі,
    голі, одинокі і …одні –
    од людей подалі, босоногі,
    печені на сонці, цегляні.

    І на трави падали шовкові,
    і тоді було у миті ці
    мірою найвищої любові –
    чути руку у своїй руці.

    У піску, гарячою весною,
    мурували наші міражі.
    Ми були повінчані Десною
    на її крутому віражі.

    Як наяда ти любила волю,
    воду і русалії тоді,
    як вони писали нашу долю
    вилами по вижатій воді.

    Знаю, пам'ятаю і донині,
    як розлука спати не дає.
    В кожної душі по половині
    половина іншої стає.

    Плинули літа за течією
    осокою росяних отав.
    де уже немає переправ.

    У чеканні миті однієї
    ти була русалкою моєю
    з тих, яку я так і не піймав.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (11)


  11. Сергій Гупало - [ 2017.01.15 22:00 ]
    * * *
    Озовись тонкострунно, як голос дівочий,
    Тонкоруко мужніння торкнися мого.
    Ніч не добра коханка, мене залоскоче, --
    Розпали-но накликаний нами вогонь.

    А інакше не можна -- пора для зурочень.
    Невідступна така. На моєму сліду.
    Ех, ті кроки невинні -- дівочі, жіночі…
    Це за ними годинника стрілки ідуть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (2)


  12. Олександр Олехо - [ 2017.01.15 17:57 ]
    Ось добігло літо
    Ось добігло літо у рум'яну осінь,
    золотаву пані ліні і дощів.
    Налітає легіт: раювати досить!
    Наварю духмяних лісових борщів.

    Обірвавши листя, кинув на дорозі,
    і лежить приправа під ногами днів.
    Ще постій, осіннє, на кульгавім розі –
    поворот у колі до сліпих огнів.

    Ще поплач сльотою, помовчи журбою,
    обійди обійстя, де буяв розмай.
    Кажеш: одиноко… Хочеш, я з тобою?
    Тільки на підмогу ти надію дай,

    що земну дорогу у холодну зИму
    приховає обрій, а лихі вітри
    не завадять слову, не загублять риму,
    не зупинять серце на рахунок *три*.

    Як не стане віри, охолоне вічне,
    поміж буревіїв запече любов.
    Розминуться нуди на колючий січень
    і калини віти зронять мерзлу кров.

    15.01.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (27)


  13. Олександр Олехо - [ 2017.01.14 20:29 ]
    Життя – не лицар
    Життя – не лицар, не ламає списи,
    а тільки долі і земні шляхи,
    стираючи свої імлисті риси,
    чіпляючи на груди реп’яхи.

    Зоріє світ, що й досі не загинув,
    бо кожну мить присвячував живим,
    народжував надію і дитину
    і зоставався вічно молодим.

    А ти, старий уїдливий писако,
    ази пізнавши азбучних діянь,
    із висоти широкого однако
    свою стезю життєвості не гань.

    Як не крути, вона – своя владика
    і п’ятий кут у колі суєти,
    мала у юні, а тепер велика.
    Обабіч неї – ідоли й хрести...

    Під сонцем веремії, при нагоді,
    для кожної пишноти є сума,
    і щасний лад ховається у зводі,
    і бал утіх освячує чума.

    Сопе і суне людності армада
    баюрами, могилами доріг.
    Попереду – огріхи і бравада,
    а ззаду – доброти лукавий сміх.

    Усе, що є, розписано на ролі
    песиголовців і казкових фей.
    У затінку судьби, планиди, долі
    сидить ніхто, чекаючи вістей.

    А ті ідуть звитяжними рядами,
    мов на параді сяйних перемог.
    Гендлюючи жагою і словами,
    напишуть елегійний епілог.

    У тому епілозі, як в облозі –
    дотації із пільгами нужди,
    стоять старці згорьовані на розі
    і молять Бога: Господи, прости…

    13.01.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (10)


  14. Світлана Мельничук - [ 2017.01.14 14:06 ]
    ***
    Привіт, маленька дівчинко зі снів.
    Попереду життя звабливі мандри
    Й тверді переконання молоді,
    Що "завтра" буде. І все буде - завтра.

    Пробудження не гарантує див.
    Давно живу отут я і сьогодні.
    Світ примудрився і мене зловив,
    Тримає міцно на краю безодні.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (19)


  15. Богдан Манюк - [ 2017.01.13 12:18 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Щедро вечорове

    Їде пічка в перепій*,
    та, з полазником**.
    Хліба – долі нескупій,
    необразливій.
    У печеному грошей
    багатесенько.
    Доле, тОбівку*** поший
    із небесного.
    На стеблиночці вівса
    Щедрим вечором
    гУцул жаль заколисав –
    будь малечею,
    усміхнися васильком,
    жалю-жаленьку.
    Гейби любо отако…
    Не проспали б ми
    на Василія зорі
    не багряної –
    будеш, доле, в кептарі,***
    що від янгола.
    Хліб у руку – й до води
    до криничної:
    вниз, журавлику, ходи –
    вмити б лиця нам.
    А з хлібини копійки
    всі розсіяти б,
    щоб у долі – дві руки
    й Бог під віями…

    2017р.

    *Фраза, яку промовляють на Щедрий вечір;
    **ритуальний хліб;
    ***різновид гуцульської сумки;
    ****головний убір.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (10)


  16. Серго Сокольник - [ 2017.01.13 04:10 ]
    Світло Місяця. Еротичне (16+)
    ***трохи пісенне. трохи новаторське***

    Світло Місяця...
    Диво Місяця...
    Як же до лиця
    Ніч тобі оця!

    Ізотерика...
    Ми в казковім сні.
    Час збирати ка-
    мені- на мені...

    Дивомістика
    В сяйві Місяця...
    Контур тіла сріб-
    но засвітиться,

    Той наліт від літ,
    Що лишає слід,
    В сяйві Місяця
    Не помітиться,

    Навіть не питай.
    Краще відлітай
    У п"янкий розмай,
    В еротичний край...

    Місяць за вікном...
    Зоряний політ...
    Знову нам обом
    По сімнадцять літ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117011301482


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  17. Наталія Ярема - [ 2017.01.12 23:10 ]
    Уже Святвечір, сину
    Уже Святвечір, сину, дочекалась…
    Кутя в макітрі, в мисці - пампушки.
    Такі рум’яні, круглі...я старалась.
    Ваніллю пахнуть так, як любиш ти.
    З маленьких літ Різдво – найкраще свято!
    Ялинка, і вертеп, й колядники!
    Гостей завжди у хаті пребагато!
    Синочку рідний, двері відчини…
    Ось ти маленький хлопчик- колядуєш,
    Ось у вертепі милий пастушок,
    А як завзято й весело віншуєш.
    Який у тебе гарний кожушок!
    Сьогодні ані вісточки, ні слова
    Мовчить вороже злісний телефон.
    За тебе синку я на все готова,
    Та лиш звертаю очі до ікон.
    І падаю навколішки, й голошу.
    Ісусе, сина з пекла поверни,
    Сідаю до вечері й щиро прошу,
    Щоб дочекали мирної весни!
    Стоять хати, де вічний сум вселився,
    У тугу огорнулися батьки,
    І до вдови синочок притулився,
    І плачуть наречені-пелюстки.
    Різдвяна зірко, де ти? Засвітися!
    Хай День Різдвяний настає новий!
    Дзвінок. Тремчу! Мій любий, озовися!
    «Христос рождається,матусю!Я живий!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  18. Володимир Бойко - [ 2017.01.12 19:56 ]
    Тінь
    Не зможу щасливо життя прожити,
    А бути нещасним в житті – не жарт.
    Тому що не можу тебе любити,
    Лиш тільки тому, що тебе не варт.

    У кожному погляді – твої очі,
    Всю душу висотує їх глибінь.
    Я часом сховатись від тебе хочу,
    Але невідступна ти, наче тінь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  19. Олександр Христенко - [ 2017.01.12 13:28 ]
    Неждана зустріч
    Неждано зустрів свою Юність.
    Змінилася — ледве впізнав.
    Водночас і радісно й сумно,
    Що Осінню стала Весна.

    Зраділа — сміється беззубо,
    Аж бісики грають в очах.
    -Іди, пригорну тебе, люба.
    Розлуко — злізай із плеча.


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.42)
    Коментарі: (7)


  20. Сергій Гупало - [ 2017.01.12 09:35 ]
    * * *
    Я, ніби сонце до землі,
    Тулюсь до спомину.
    Грибочку-хлопчику − мені,
    Дали оскомину
    Плоди зелені, а смачні
    В долоні падали,
    Тягли в дорослу маячню,
    Лягли баладами.
    Я не упав, а Kолобком
    Зумів котитися.
    Ковтав туман, як молоко,
    І нісенітниці.
    І що тепер? Як? І куди?
    Стекло, забулося…
    А славно ж бути молодим
    На рідній вулиці,
    Де біг дитячий перейшов
    У слід поважності,
    Не затягнувся в «Маски-Шоу»,
    До епатажності.
    Шматок ясний життя мого −
    Пече відрадами.
    А я − здивований вогонь
    Під листопадами.


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (4)


  21. Віктор Кучерук - [ 2017.01.12 08:36 ]
    Матерям України
    Золоті ви мої, матері України,
    Не скоряйтесь печалям болючим повік, –
    Вашу мудрість разючу і правду незмінну
    Я себе пам’ятати довічно прирік.
    Дорогі ви мої, матері України,
    Хай наповниться радістю тихий ваш спів!
    Я зробити в житті ще багато повинен,
    Аби світ цей жорстокий до вас подобрів.
    Неповторні мої, матері України,
    І ласкаві, і добрі, і вічно сумні, –
    Вашу ласку пізнав і міцніє постійно
    Материнська любов із дитинства в мені.
    Найрідніші мої, матері України,
    Нехай кожну із вас омине самота, –
    Хай верба відцвіте й розцвітає калина,
    І в поклоні нагнуться вам пишні жита.
    Матері ви мої, матері України,
    Чом нема супокою без щастя для вас?
    На землі ви найкращі і в світі єдині,
    Кого з вдячністю славити буду щораз.
    11.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (8)


  22. Кристіан Грей - [ 2017.01.11 15:17 ]
    Не діждався… (поетична пародія)
    Так чекав - до безуму, до шалу,
    Не повірив, що діждусь колись,
    І лишив тебе я на поталу
    Маніяку злісному… Журивсь,

    Повертаючись додому пішки,
    Та не знав, моя кохана - ти
    Запізнилась на годину й трішки,
    Ну, а я - спізнився назавжди.


    11.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (8) | "Василь Симоненко Нареченій"


  23. Марія Дем'янюк - [ 2017.01.10 18:06 ]
    Зимове
    Сніг під ніжками хрустить,
    Зайчик морквою хрумтить,
    А малому ведмежаті
    Сняться сни в барлозі-хаті.
    Бачить повну діжку меду,
    Бджілок рій посеред степу,
    Темний ліс, плоди малини
    І грибів цілі корзини!
    Яблука такі духм'яні,
    Ягоди солодко - пряні,
    Жовту та пахучу грушку
    Схожу на пухку пампушку!
    Білка прямо із ялинки
    Шишки кидає в корзинки!
    В сні подумав: як проснуся -
    З усіма я поділюся!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (8)


  24. Ігор Шоха - [ 2017.01.05 21:57 ]
    Бацили творчості
    Все – бутафорія
    Ліра і Муза
    міфи історії
    Ів і Карузо
    рай і геєна
    царі епігони
    маги таємні
    колони і клони
    шум ораторії
    фуги канцони
    на оборону
    трофеї і лати
    і на корону
    Ісусу Пилату
    Авелю Каїну
    синедріону
    центуріону
    і гладіатору
    Іроду фату
    герою і воїну
    і теревені
    аудиторії
    про неосвоєні
    зорі планети
    у серпентарії
    обсерваторії
    ери нової
    іуди-ізгої
    оргії сцени
    поеми сонети
    а на арені
    паяци-поети

    01.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (9)


  25. Марія Дем'янюк - [ 2017.01.03 22:03 ]
    Зимовий ранок
    Сніг - молоком,
    Сосни - корицею,
    Блюдечко - сонце,
    Ясніє сторицею.
    Озеро - гарний
    Лискучий льодяник.
    Смачно ласує
    Зима спозаранок!
    В небі блакитнім
    Цукрові хмаринки,
    Що карамелять
    Солодкі сніжинки!
    Зимоньці цукор
    Додав у напій
    Щедрий і добрий
    Дідусь Сніговій.
    І задивоване
    Чудом зайчатко
    Носик висовує
    З білої хатки!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (6)


  26. Віктор Кучерук - [ 2017.01.02 08:15 ]
    До побачення
    Знедавна, в зашморгу подій,
    Не можу дихать, –
    Рої моїх думок і мрій
    Страшить безвихідь.
    А за відсутності ідей,
    В пустій уяві, –
    Перестаю любить людей
    Та їхні справи.
    З пітьми сягнули пустоти –
    Здобутки вбогі, –
    Не хочу дружно далі йти
    Ногою в ногу.
    В честь нас виконувати туш
    Було зарано, –
    Немає більш єднання душ,
    Як на Майдані.
    Наш переможний спів затих,
    Якщо відверто, –
    І як тоді любити тих,
    Хто зрадив мертвих?
    Чи вас обвітрили до свят
    Аж до остуди,
    І сморід гумових багать
    Покинув груди?
    Допоки в сутіні рудій
    Ходьба по колу, –
    Свою причетність до подій
    Обмежу болем…
    01.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (8)


  27. Ірина Саковець - [ 2016.12.30 21:24 ]
    ***
    Пахне ялиною спокій вечірньої зали.
    Справжня мозаїка свята – мигтіння вогнів,
    борсання місяця, скутого листям азалій,
    десь на небесному дні.

    Тільки не йди: там немає ні снігу, ні льоду,
    лиш перемотані вулиці в темний клубок.
    Дещо минає, а щось має статися згодом,
    ми – на межі, бачиш-бо

    це дивне таїнство, цю новорічну химерність,
    цей феєрверків блакитно-оранжевий дим.
    Й ми наче світло на іграшок рівній поверхні,
    синіх і срібно-рудих.

    Тільки не йди: січень сам обмете нам дороги.
    Просто залишся на тишу останніх годин.
    Пахне новим навіть ця незимова вологість.
    Дихай зі мною, не йди.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  28. Володимир Бойко - [ 2016.12.26 12:28 ]
    Світло твоїх вікон (автопереклад)
    Крізь морок ночі вікна твої сяють,
    Нестримно кличуть хлопців молодих,
    Болить душа, і сам себе питаю:
    Чому ж мене немає серед них?

    Кому ж ти ласки пристрасні даруєш,
    Хто уст твоїх нектар жагучий п’є,
    Кого очима дивними чаруєш,
    І хто всю ніч спочинку не дає?

    Я винен сам, бо сам я відступився –
    Бо надто душно стало в суєті.
    Пробач мені, якщо я помилився.
    Я старомодний. Та й часи не ті.

    2008








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  29. Юлія БережкоКамінська - [ 2016.12.25 12:03 ]
    *** (Бо час. Бо Введення. Бо ніч...)
    ***
    Бо час. Бо Введення. Бо ніч.
    Бо небо визріло до снігу.
    Бо з нас ніхто іще не виграв
    У світі вічних протиріч.

    Скажена у вогні зима.
    Я не врятую од гармати,
    Але я можу обійняти
    Так, як ніхто не обійма.

    Вже третє Введення. І вже
    Таке відторгнення немиру,
    Що Бог, напевне, нам не вірить
    І більше нас не береже.

    Густа на Введення метіль –
    Кисіль, розведений на крові…
    А нам хоча би до Покрови
    Безумство вивести звідсіль…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.46)
    Коментарі: (3)


  30. Юлія БережкоКамінська - [ 2016.12.25 12:43 ]
    *** (Усе не втямлю – і для чого...)
    Усе не втямлю – і для чого
    У час ненависті і сліз
    Смішна, самотня, як панчоха,
    Із віршами на перекіс
    Душі, причетної так само
    До святості, як до гріха,
    Я розкошую щедро ямбом,
    Весну ховаючи в рукав?

    А зовсім поруч – похоронки
    Наздоганяють вдів зрання,
    І до останньої воронки
    Ще вирва болю й вороння.

    Війні, трирічній, мов одвічній,
    Що смерть вгодовує живцем,
    Я по-дитячому панічно
    Боюсь дивитися в лице.

    Віршами бою не спинити,
    Та в них – посвячення у плай.
    Лишають їх, як зерна, дітям
    Вже на прийдешній урожай.

    І не бояться недомовок
    Світи, що в серці прижились.
    Душа, долучена до Слова,
    Зросте потрібною колись.


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.46)
    Коментарі: (3)


  31. Володимир Бойко - [ 2016.12.16 21:25 ]
    * * *
    Втрачає пам'ять дати і події,
    Географічні назви й імена,
    Та поки думки русло не міліє,
    Душа іще не висохла до дна.

    Життя нас переповнює ущент
    В усій своїй трагічності й комічності.
    Та кожен з нас у будь-який момент
    Висить на волосинці перед вічністю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  32. Кристіан Грей - [ 2016.12.16 16:30 ]
    У недосяжнім піднебінні (поетична пародія)
    У недосяжнім піднебінні
    Пасуться вівці у отарах
    І хвилі котяться невпинні,
    Які сягають вище хмар аж.

    І, наче Сцилла і Харибда,
    Помножені на два і вісім,
    Із гуркотом здорові брили
    Одна об одну б’ються вміло.

    Течуть річки і водоспади,
    Димлять вулкани, землетруси
    Догори дриґом розкидають
    Все, що потрапило під вуса.

    А вище є хребет високий
    З двома печерами гірськими,
    А далі зовсім не два ока -
    Озера це сталево-сині

    З чагарниками, наче дуги,
    Перед якими два провалля,
    І поле, зоране не дуже,
    І ліс густий і непролазний.


    16.12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6) | "Вікторія Т. Картки, і PIN-и, і паролі"


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.12.15 18:49 ]
    Будьте як діти

    Колесо вічності. Купелі-страти.
    Скирди розкриті, сніжок пелехатий.
    Діда Мороза відставка - на носі.
    ...їде з дарунками Зимонька-Зося...

    Сотня конструкторів, тонни зефіру,
    Маски Мальвіни, П`єро - брудно-сірі,
    Снива-стрічки з ароматом модрини.
    Жде сніговик голубу пелерину.

    Десь біля Чопа зупинка - із рейку,
    Строчать шестірки розлогу статейку.
    Внуки Варавви плямисто-ікласті
    Вірять безбожно у віруси щастя.

    Носить хурделя серветки вологі:
    "будьте як діти..."... "мережте еклоги"...

    Клацає дрібно зубата вертушка.
    Трен закусила... Пройшла Попелюшка.


    2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (5)


  34. Василь Мартинюк - [ 2016.12.15 18:26 ]
    Відлетіла осінь

    Отака хрумка палітра біла,
    Що сьогодні вистелила ніч.
    Відлетіла осінь, відлетіла,
    Відлетіла всім вітрам навстріч.

    Поскидала золоті одежі,
    Що би ними грілася зима.
    Відлетіла за незримі межі,
    Відлетіла осінь і нема.

    Білим снігом куриться дорога,
    Холод заповзає до душі.
    Осінь залишила тільки спогад,
    У якому ще січуть дощі.

    Відлетіла осінь, не поверне,
    Вже зимі віддала всі права.
    Щоб земля очистилась від скверни,
    До Святого Божого Різдва.

    2016р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.05) | "Майстерень" 5.5 (5.06)
    Коментарі: (2)


  35. Тетяна Левицька - [ 2016.12.15 13:01 ]
    Ви пробачте мені...
    Ви пробачте мені за сльозу випадкову,
    Недосяжні бажання, нестримні слова,
    За шаленість думок, непідкупну розмову.
    Ще жива… Ще жива…

    За безсоння важке і світанки строкаті,
    Недовіру та віру сліпу водночас,
    Променевий розмай, полинові утрати.
    Ще молюся за вас…

    За кохання хмільне і колодязні зливи,
    Яблуневих садів сивочолі літа,
    За вибоїни в серці, за ночі зрадливі.
    Несвята… Несвята…

    За жагу до життя і опалені крила,
    Безнадії самотньої присмак жалЮ,
    За натхнення, що в пісню з душі перелила.
    Ще люблю… Ще люблю…

    2016 р.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.47) | "Майстерень" 5.75 (5.45)
    Коментарі: (20)


  36. Олександр Олехо - [ 2016.12.15 09:05 ]
    Доля
    - Людино сонця і дощу,
    людино щастя і печалі,
    тебе нікуди не пущу,
    забудь про візи в євро-далі.

    А нумо лізь на белебень,
    на видноті збудуєш хату,
    і скажеш світу «Добрий день!»,
    дістанеш сапу і лопату.

    І будеш лаштувати сад –
    саджати дерево, малину…
    В хліві розмістиш зоосад.
    У хаті вивісиш картину.

    Згадаєш потім про жінок
    і обереш собі кохану,
    щоб з нею мати діточок
    і у біді гоїти рану.

    І проживеш так цілий вік,
    в турботах, праці і нестатку,
    бо ти – звичайний чоловік,
    що збудував маленьку хатку.

    Тоді умреш на схилі дня
    чи на зірковому світанні,
    і небо дасть тобі коня
    до Бога їхати в мовчанні.

    Без євро бонусів і віз
    життя існує лиш сьогодні.
    Так що, давай, угору лізь,
    але завжди… напередодні.

    14.12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (16)


  37. Анастасія Поліщук - [ 2016.12.14 23:32 ]
    Вечір (етюдик)
    Ти падаєш тихо сніжинкою
    Під ноги якійсь незнайомці
    І м'яко, розтавши, розніжений,
    Цілуєш підошви відьомські

    Ти падаєш тихо сузір'ями
    У вічі пересічній дамі
    І щирий, щасливий, просвітлений,
    Даруєш обійми задарма

    Ти падаєш тихо листівкою
    У скриньку поштову до пані,
    Тактовно і так доброзичливо
    Розчиниш себе у посланні

    Ти падаєш, вечоре, падаєш,
    Невидимо, ледве помітно,
    Собі і собою незраджений,
    Такий послідовно безслідний.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  38. Лариса Пугачук - [ 2016.12.14 22:41 ]
    ***
    Перекриваєш дихання старанно –
    Щодня на мiлiметр, на мить, на подих.
    Ти думаєш, що так я не почую
    І в небуття відправлюся безтямно?

    Ти, любий, може, ще не розумiєш,
    Що смерть страшна – швидка, а чи повiльна.
    А, може, ти гадаєш, що загубиш
    Ту пісню, що живе в моєму серці?

    Чи раптом ти так витиснути хочеш
    Себе iз мене?!
    То даремно, сонце, -
    Те, що моє, я не вiддам нiкому.
    Навiть тобi.
    Хоч душиш ти умiло.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  39. Серго Сокольник - [ 2016.12.14 21:09 ]
    Колись любив я зиму...
    Колись любив я зиму... Часу плин...
    І вдома... І у тих краях далеких,
    Де в небі, мов до вирію лелеки,
    Тюльпани чорні душами пливли...

    Колись любив я зиму... Не тепер...
    Той шинозгар... І кров, що пролилася
    І на снігу корою запеклася...
    І смуток, що у вічності завмер...

    І душі, що неначе голуби,
    Злетіли в небо до порогу Раю...
    Любив раніше зиму... Не сприймаю
    Її тепер... Ні. Вже не полюбить.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116121411278


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (13)


  40. Олена Балера - [ 2016.12.14 09:01 ]
    Amoretti. Сонет XLI (переклад з Едмунда Спенсера)
    Це воля чи характеру плоди –
    Безжалісність глуха до ворогів?
    Характер можна зм’якшити завжди,
    Приборкати воління й поготів.
    Коли ж характер вільно захотів,
    Щоб люблячий жорстоких мук зазнав,
    Не проросте в душі чеснот посів,
    Тоді усі чесноти – зайвина.
    Даремна чиста врода осяйна,
    Що звабою обдурених стає,
    Кого вогонь любові поглина,
    Хто в ньому серце спопелив своє.
    О, найвродливіша, не допусти,
    Аби свою красу зганьбила ти.


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (9)


  41. Іван Потьомкін - [ 2016.12.13 19:11 ]
    Щоб сину до мужності шлях був коротший...

    На гору! На гору!
    Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
    Де вітер і сніг розходилися в грищах,
    Де зашпари, сльози і сміх.
    З гори стрімголов. Наче посвист ракети.
    Ледь мріє-іскриться лижня.
    На цій я чи, може, на іншій планеті
    В дикому захваті мчу навмання?!
    «Ще мить – поворот і скінчитится мусить гора», –
    Подумав – і сторч головою.
    І замість кричать переможне «Ура!»
    Розшукую лижі з журбою.
    І знову на гору. Вдесяте й усоте,
    Хоч віхола б’є навідліг.
    Чого я затявсь? Не штурмую ж рекорди.
    Болітиме спина, з утоми не чутиму ніг...
    Та нехіть і втому, і страх поборовши,
    Готовий я падать вдесяте й усоте,
    Щоб сину до мужності шлях був коротший,
    Щоб ризику завше ішов він навпроти.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (6)


  42. Василь Мартинюк - [ 2016.12.13 15:07 ]
    Крок за кроком
    Так без тебе сумно й одиноко,
    Накривають сльози віки – дека.
    Крок за кроком тихо крок за кроком,
    Кроком за тобою із далека.

    Небо розгойдалося сьогодні,
    Крок за кроком – не від себе втеча.
    Сумно зрить із неба лик Господній,
    Груди наповняє порожнеча.

    Крок позаду день уже вчорашній,
    Крок за кроком йде в упадок сила.
    Де ти, де ти, так без тебе страшно,
    Де та віра щоб все воскресила.

    Від тепла вже серце відвикає,
    Крок за кроком – попереду скали.
    Чи тебе на світі вже немає,
    Чи надії душу ошукали.

    Крок за кроком, крижаніє серце,
    Тисне холод мов сталеві дроти.
    Вже немає сил терпіти все це,
    Вже немає сил чинити спротив.

    Так без тебе сумно й одиноко,
    Накривають сльози віки – дека.
    Крок за кроком тихо крок за кроком,
    Кроком за тобою із далека.


    2016р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.05) | "Майстерень" 5.5 (5.06)
    Коментарі: (3)


  43. Серго Сокольник - [ 2016.12.11 23:12 ]
    Як годинник відмірює час... ( 16+ )
    Як годинник відмірює час,
    Наче жах на підлогу пролив...
    І все менше... Все менше у нас
    Тих моментів, що варті віків...

    Ніч тягуча, мов ризький бальзам,
    Ложе нам колисає в пітьмі...
    Душ єднання, підвладне тілам...
    -Притулись і мене обійми,

    Моя феє божествених снів,
    У яких я немов у раю!..
    ...і веління бажань, голосні,
    Наче цокіт годинника, п"ють

    Із коріння калгану, міцний,
    Що, мов я, проростає в тобі,
    Довгодіючий шалу настій...
    Наскрізний проникаючий біль...

    Вся жадаєш ти тілом своїм
    Долучитись основи основ...
    Наче жертву прадавній друїд,
    Я приймаю... І світла любов

    В парі з темним бажанням іде,
    Обійнявшись останнім злиттям...
    Як нечемно сповіщує день
    Хід годинника... Смерть... І життя...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116121112731


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  44. Мирослав Артимович - [ 2016.12.11 16:45 ]
    Запрошує «Слов’янка»!*
    Якщо для тебе пісня — суть життя,
    Ковток води джерельної у спеку,
    У золоте дитинство вороття,
    Ширяння в небі над селом лелеки;
    Якщо для тебе пісня — млосний щем
    І сльози щастя на очах коханих,
    І усміх сонця впереміж з дощем,
    І раювання відчуттям нірвани, —
    Забудь усі мізерності буття,
    Образи, недоречності колишні,
    Хай б’ють ключем високі почуття,
    Коли звучить Її Величність — Пісня!
    Відкинь буденний клопіт, відклади
    На завтра справи, зустрічі, гулянку,
    Забудь про все — але таки пірни
    В пісенний вир: запрошує «Слов’янка»!


    Рейтинги: Народний 6 (5.62) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (13)


  45. Гренуіль де Маре - [ 2016.12.10 12:54 ]
    Вечеря із совами в беззоряну ніч
    Ані зір, ані місяця.
    Мутно хмарами світиться
    Зимна ніч понад ставом.
    Кривуляє лужиною,
    Кличе в запуст ожиновий,
    Зирить оком лукавим.

    Підвечіркує з совами
    І коня перековує,
    Мостить сіно у сани.
    Я б із нею поїхала –
    Так за пагорбом віхола
    Поперек шляху стане.

    Запитає: чи вірю я,
    Що повернеться з вирію
    Наполохана осінь;
    Чи іще пам’ятається
    Про зневажене таїнство,
    Чи болить мені й досі?

    Не питай… З криги виламай
    Все, написане вилами,
    Переплав його в крицю…
    Та візниця похопливо
    Хворостиною цвьохнула –
    Лиш пороша вихриться.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (18)


  46. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2016.12.09 12:16 ]
    Чорні чоботи, білий сніг
    * * *

    Чорні чоботи. Білий сніг.
    Десь нявчить кошеня. Двоколірне?
    Озираємося довкола ми,
    ще відносно гнучкі й міцні:

    так кому там
    допомогти,
    хто замерзлий-ненагодований?
    Світлофорище миготить –
    нам зелене, все ж, гарантоване!

    До вподоби нам ці двори
    з дерев’яними поренчатами:
    тут – якщо білий світ набрид –
    можна світу не помічати нам;

    шквальний вітер не звалить з ніг,
    та і юрби не дратуватимуть…

    Чорні чоботи. Чистий сніг.
    Поцілунки
    всю ніч
    триватимуть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  47. Олександр Олехо - [ 2016.12.08 10:11 ]
    Осінні тіні – передзим’я
    Осінні тіні – передзим’я …
    Із краю зоряних снігів
    іде корова – біле вим’я,
    і почет срібних батогів.
    Жене корову напрям руху
    із року в рік по колу днів,
    а з нею – хугу-завірюху
    і тишу сяйних холодів.
    Змерзає ніч і голі віти
    хитає вітер цілі дні.
    Пожухлу правду ніде діти,
    хіба що гріти уві сні.
    А там рясне на сум обійстя,
    некрополь мар і поривань.
    Утім, зимі найдеться місце
    поміж довічних сподівань.

    08.12.2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (9)


  48. Тетяна Левицька - [ 2016.12.07 13:46 ]
    Мамине подвір’я
    І
    Мамі не хочеться жити у місті -
    Рідна земля і на старість опора.
    Тоне в бузку невеличке обійстя,
    Хата, садок і криничка прозора.
    Руки спрацьовані, а у домівці -
    Затишку, світлу відчинені двері.
    Спів солов’їний рве душу сопілці,
    Мамі вклоняються горді гербери.

    Приспів
    Огортає ніжністю мене
    Мамине подвір’я зоряне,
    Задушевне, лагідне,
    Наче серце мамине.

    ІІ
    Мамі всміхаються айстри, лілеї,
    Пишні троянди, малина за плотом.
    Пахне подвір’я у мами моєї
    М’ятою, ладаном. Як меду соти,
    Зорі на куполі синім церковнім.
    Гляне у небо – відразу засяє.
    Тепло на серці і місяць у повні
    Дихає маминим яблучним раєм.

    2016 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (10) | ""


  49. Віктор Кучерук - [ 2016.12.07 07:23 ]
    Під снігом
    З-під снігу бачиться потроху
    Пожовкле листя полину,
    І мішанина сіра моху,
    І слід, який не обмину.
    І хризантеми напівсонні,
    І сум розлук, що там снує, –
    І самота моя бездонна
    Лице показує своє...
    06.12.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (5)


  50. Володимир Бойко - [ 2016.12.06 23:15 ]
    Зірка (автопереклад)
    Мене довкола морок огортає
    Самотності, зневіри й гіркоти.
    І лиш одна далека зірка сяє,
    І зірка та зоветься просто – ти.

    Далека ти, хоч ніби зовсім поряд,
    І світиш тьмяно, наче крізь туман.
    Мені дарує твій зрадливий погляд
    Любов і біль, надію і обман.

    Мені твій погляд душу обпікає,
    Мене твій погляд холодом пройма,
    У сумнівах нестерпних час минає,
    А з лабіринту виходу нема.

    Мені та зірка сонце заступила,
    Хоч не дала ні світла, ні тепла.
    Вже краще лампа, ясно щоб світила,
    І теплоту мені лиш віддала.

    Хай надто просто і одноманітно,
    Та вже втомили пошуки мене,
    І хай колись, як мрія заповітна,
    Далека зірка променем сяйне.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   104