ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2017.11.21 11:59
Осінь. Осінь… погляд літостивий
Вітра літургія жовтолиста…
Ще й туман набіг з якогось дива
Весь такий вгодований, м’ясистий…
Ось воно осіннє сьогодення
Згадки навіть жодної про літо
А у шафі баночка варення…
В горщику, навпроти, вище - квіти…

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 10:59
Вірша без драйву не створиш.
Миру немає ніде.
Трішечки спокою - в норах.
Горн щуролова гуде...

2

На Інститутській сумливо.

Світлана Майя Залізняк
2017.11.21 10:57
Усе в тобі: зло, радощі, печаль,
Полиці, ланцюги, чарунки, стріли...
Уяві скажеш "поверни", "відчаль".
Стоїш, а зливи травня відшуміли.

Тасуєш мапи, книги... Серед хвиль
Роздивишся тритончиків банькатих.
Які були шторми! Охвітний штиль,

Ніна Виноградська
2017.11.21 09:08
Принишкло все в осінню днину,
Трава пожухла, голий ліс.
Лиш де-не-де немов краплини
Не скинув листу верболіз.

Немов змія, вузька стежина,
Веде у хащі, в густину,
Малий опеньок на хвилину

Олександр Сушко
2017.11.20 22:59
У темряву стрибати лячно,
Бо недалеко до біди.
Та в шлюб уляпавсь необачно,
Гормон штовхнув у спину: - Йди!

Тоді насправді дав я маху.
Вдягнув подружні ланцюги.
Своє життя поклав на плаху,

Ігор Шоха
2017.11.20 21:25
Голубка літає, а голуб воркує,
чекає на неї один.
І літо минає, і осінню всує
чекати уже роковин.
Моя голубко сизокрила,
із піднебесся повернись.
Якщо учора ще любила,
то не розлюбиш і колись.

Іван Потьомкін
2017.11.20 19:29
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крі

Олександр Сушко
2017.11.20 17:20
В церкві - айстра і гнила колода,
Жовторота суне до вінця.
Чистий розрахунок, а чи мода?
Пахне грішми фабула оця.

Масажує дід обвислі щоки,
Крем тональний квецяє губу.
У люстерці - майже ясний сокіл,

Олександр Сушко
2017.11.20 16:47
Життя нестерпне заслужили.
І винні в цьому тільки ми.
Тепер кайлуй, напружуй жили,
Муруй кацапові доми.

Щодня цвяшок несли з роботи,
Хто більше вкраде - той герой.
Халявним ласує голота,

Любов Бенедишин
2017.11.20 16:32
Оздобить слава перлами корито,
Натре до блиску саморобний німб.
Усі спішать кудись несамовито,
Підкорюють зачовганий Олімп.

…А ти сиди в не-затишку своєму,
В тіні мовчання – вже сама як тінь –
І душу тормоси: до сліз, до щему,

Віта Парфенович
2017.11.20 12:32
Все, що промовиш вголос –
Справді не стане тліном,
Линутиме у космос,
Мов молитви на колінах –

Інколи те, що вголос,
Краще було б не чути,
Та ні один логос

Вітер Ночі
2017.11.20 10:59
Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
В єдиний згусток мрій збиваються думки.
В нестерпній маячні безглуздо і примхливо
Складаються вірші і пишуться рядки.

І цей пекельний біль летить в твої долоні, –
Ти біле полотно здираєш від грудей,
І ст

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,

Ігор Шоха
2017.11.18 17:32
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
Іншої історії не буде.
Дихає вона на повні груди
і не одцурається ніхто.

Поки обирає Україна,
небо правди мітить у бою

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

З порошею вальсує вітерець.
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію,

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!

Іван Потьомкін
2017.11.17 14:40
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
Як уникнути кінця прадавньому роду.
Невідь відки узялася вся у шатах білих,
Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
Простягує ст

Лесь Українець
2017.11.17 13:52
Ниви золотокосі,
Врожаї багаті,
Чому в полі до осені
Гниєте нежаті?

Сади плодовиті,
Де ваш вид розкішний?
Чом поникли сумовиті

Світлана Ткаченко
2017.11.17 11:24
Такая осень, что пинают мётлы,
Кого – наверх, а прочих – под уклон…
Подножный чернолесный липкий мотлох
Стирает все расцветки каблуков.

Такая серь в глазах натур мышачих,
Бегущих с палуб, кучно и востро,
И небо отравительно мышьячит,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Вячеслав Кондратюк
2017.11.14

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Любов Бенедишин - [ 2017.11.20 16:51 ]
    ***
    Оздобить слава перлами корито,
    Натре до блиску саморобний німб.
    Усі спішать кудись несамовито,
    Підкорюють зачовганий Олімп.

    …А ти сиди в не-затишку своєму,
    В тіні мовчання – вже сама як тінь –
    І душу тормоси: до сліз, до щему,
    До крику, до осяянь, до прозрінь…

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (7)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.16 02:49 ]
    Повіяло зимою
    Вже сірі хмари небом водить,
    Дерева змахують крильми.
    Немає снігу, тільки подих
    Я відчуваю крижаний.

    На фоні неба – віти сині
    (Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
    Здригаються у тріпотінні,
    І геть зіщулені, тремтять.

    Печаллю вкрита золотою
    Дорога, котрою іду.
    Уже повіяло зимою
    В напівзамерзлому саду.

    14. 11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (8)


  3. Тата Рівна - [ 2017.11.15 14:40 ]
    Коли...
    Коли загине останній гебістський послід -
    Вже розкладеться на атоми та плями,
    Тоді тільки Бог приїде на Україну,
    Стане ногами,
    Торкнеться руками
    Ляже обличчям на землю її вологу -
    І заридає, як батько, а не як Бог,
    Як Той, що пестив і Авеля, і Каїна
    Що вчився добре в своїй божественій школі.
    Й за жодних обставин, тобто – ніколи
    Не сплутає Україну й о(у)країну.
    Як той, хто проти всіх камуфляжів
    Й не схвалює хрестові походи.
    Звісно, він ще вимастить ноги кров’ю, гімном та сажею.
    Звісно, він визнає, що навіть Бог часто буває дон Кіхотом
    Коли не всі вітри – його коні,
    Коли не всі ріки – його жили.

    Інколи Бог довіряє ідіотам,
    Які усе палили б й усе - спалили….

    На згарищі цього світу ще довго літатиме вохра,
    Бо кров, зварена з залізом, кружить, мов пластівці.
    І скаже тихенько апостолам, що він – контра!
    Що кожна дитина, яка замерзла у таборах,
    Яка розстріляна чужими татами чи мамами,
    Яка заморена у муках й стражданнях Христових -
    Стала маленьким янголом смерті й нині в міських дворах
    Виловлює нащадків тих, кому тоді було добре
    Їсти, спати, тримати автомати в руках, кидати людей до кліток
    Ламати ребра кволим.
    Але прийшла пора… на все прийшла пора -
    І вітер ліг, як втомлений алкоголік.

    Коли загине останній гебістський послід,
    Вихрещений в соборах, вивчений за кордонами,
    Виплеканий у купелях чужих сліз.
    Коли перестануть летіти кістки з-під коліс
    Божественого байка -
    Тоді він спиниться, зніме шолома й скаже – ВСЕ!
    Ви – живі, ви – подоба моя – люди,
    Ваше минуле тепер – чорна байка, лякалка для нащадків,
    Бузувірів чи тих, кого життя ломане під дих -
    скаже
    А поки!
    Діти
    Упирів, пийте кров дітей своїх!
    А мені -
    Дайте спокій!

    15.11.2017
    Рівне


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  4. Домінік Арфіст - [ 2017.11.12 10:47 ]
    дівчинко моя...
    дівчинко моя… казочко моя… кізочко моя невагома…
    розпатланих косенят запашна золота солома…
    в небо стрибаєш… гладиш руку мою що пише…
    все крім любові – залишене… все крім радості – лишнє…
    тихо шепочеш усі скоромовки мої – ваганта і скомороха
    мавпочка моя… мавочка… Пеппі Довга Панчоха…
    ти закохаєшся – ясно ж! – лишень у Пітера Пена
    морем маритимеш… що тобі там якась мурена? сирена?
    ти колись проведеш мене у останню путь – ні сльози́-ні сло́ва –
    де душа моя у клино́писі… у тайно́писі... душа моя – мова…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.75) | "Майстерень" 6 (6)
    Коментарі: (8)


  5. Галина Онацька - [ 2017.11.11 23:35 ]
    Рибалки. (Гумореска)

    До рибалки готувались куми вже давненько:
    «Чікі-пікі» має бути! Майже все новеньке:
    І вудилища й гачечки, вищий клас – наживка,
    Ну й закуска також файна, головне – наливка.
    А того добра багато добрі газди мають,
    Бо ж самі те «пійло» славне про запас ладнають.
    Все зібрали: і прикормку, і садки, й приманки,
    Наварили і пшениці, кукурузи, й манки
    Все що хочеш є на вибір, на плотву і «карпа»,
    А який чудовий «сидір»! Ще б в додачу фарта!
    І картопелька, і курка, часничок і сало,
    Помідори, огірочки, ковбаси - навалом.
    Ну й сховали оковиту, від очей жіночих.
    Якось треба і зігрітись, бо холодні ночі.
    Так, нічого не забули, навіть чай і каву.
    Отакі в кумів є плани: погулять на славу.
    Але доля тут вмішалась так, як забажала:
    Для кумів випробування чимале послала.
    Жінчин родич із Росії приїхав нежданно.
    Кум Петро втрача надії - рушаться всі плани.
    Але родич заявляє: - Я люблю рибалку.
    І Катруся ще благає: - Ну візьміть… що, жалко?
    Хитрий родич наче носом чув, де буде свято.
    Ну і як ти тут не візьмеш жінчиного брата?
    Хай троюрідний, не рідний, ще й москаль поганий,
    Але проситься ж так гарно, хоч клади до рани.
    Й Василю не до вподоби, тільки де діватись?
    От вони утрьох рибалить стали тут збиратись.
    Все і так давно готове, старту всі чекають:
    Виїжджаємо раненько – півні заспівають.
    Думали – проспить москалик, виїдуть без нього,
    Але дивляться – чекає зрання край дороги.
    Амуніції багато, тож взяли й прицепа,
    І вже мчить авто бувале до ставочка степом.
    Сторож на ставку знайомий, то ж нема питання:
    - Ловіть хлопці, скільки хочте, з вечора до рання.
    Розмістилися, як треба, з кльовом все в порядку,
    Та москалик все киває: треба б підзарядку.
    Козаки були не проти, хлопи хлібосольні,
    Давай страви діставати й пійла алкогольні.
    День до вечора гуляли, юшки наварили
    Та такі тепленькі стали, що не має сили.
    А москалик свою «водку» з торби тягне вперто:
    - Всьо у вас братішкі вкусно, а сладкого нету!
    Вон же пасека у гречки славная, большая.
    Ведь давно спустился вечер, не видать хазяєв.
    Пасека таки огромна, жадниє ви больно!
    Вдарили кумам у скроні пари алкогольні:
    - Ми? Ми жадні? Та поїдем, візьмем цілий вулик! -
    А, що то чуже, зопалу куми і забули.
    Аж дорога закурилась, піднялась пилюка,
    Хочуть куми доказати – мед дістать не штука.
    Через чагарі прокрались… На пасіці тихо!
    І схопили перший вулик, та на своє лихо.
    Швидко вулик на прицепа і давай тікати,
    Бо ж сердито пес загавкав і біжить, кудлатий.
    Вискочили на дорогу та стали рішати,
    Що вже краще мабуть їхать буде їм до хати.
    Довго їхали полями, знов широким степом.
    Тільки не візьмуть до тями, що там за прицепом.
    Переслідує їх псина всюди по дорозі,
    - От диявольська личина! - Братія в тривозі.
    Якось аж протверезіли. У село примчали
    Всі собаки їх страшенним гавкотом встрічали.
    Вийшла Катря – руки в боки: - Що за «оборудка»?
    Нащо ви сюди приперли цього пса і будку?
    04.11.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (1)


  6. Олександр Сушко - [ 2017.11.11 14:44 ]
    Болить
    Поглянь! Довкола горе та біда -
    Ляга майбутнє під надгробні плити.
    Юнак - воює. А пацюк - газда,
    Торгує антрацитом, динамітом.

    Прибуток від гешефтів - це святе,
    У ворога кінчаються патрони...
    Жоні ж потрібне з перлами біде -
    І йдуть ночами фури, ешелони.

    Не гріла погань черевом Майдан,
    Але керує, плямкає, при владі.
    Сусіда каже: - Знов жидівський клан.
    У нас - руїна. Ці ж - у шоколаді.

    Не згоден я. Не в цьому справжнє зло,
    Сини Абрама теж чекають миру.
    Але у них розумніше чоло,
    А ми слова сприймаємо на віру.

    Майструє знову пастку нам олжа.
    Та мусим обирати верховода:
    Якщо на фронті в ямі не лежав -
    Не маєш права керувать народом.

    11.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (7)


  7. Домінік Арфіст - [ 2017.11.10 13:10 ]
    Любові Бенедишин
    а ще – ми житимемо безмежно серед житів
    не помремо молодими і розчарованими
    навіть якби хтось із нас того захотів…
    ми священними мандруватимемо коровами…
    будемо поза грою – діти в числі і часі
    плакати і радіти – казочка відбулася
    і самотність посіяна виросла у ліси
    зазвучали хорами неголосні наші голоси
    мовою всотані всі наші помисли і слова…
    …житимемо – Бог нас у музику заховав…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.75) | "Майстерень" 6 (6)
    Коментарі: (6)


  8. Микола Соболь - [ 2017.11.10 04:45 ]
    Останній бастіон
    У слова ми – останній бастіон,
    Бо люблячих цурається зневіра.
    Стікає рясно кров’ю ера звіра
    І відступає чорний легіон.

    Не видно краю і кінця війни.
    Та ближчою стає розв’язка драми,
    Нав’язаної «добрими» царями –
    Про всемогутню волю сатани.

    У вірші укріпляємо редут.
    Не маємо ні зради, а ні змови,
    Останні хто лишилися у мови –
    Її врагу ніколи не здадуть.

    Війна поета – інші рубежі.
    Та хто сказав?, нема чого втрачати,
    Чи вимовив: – поети не солдати!
    Той не ходив ніколи по межі.

    Глухому серцю – кам’яний острог.
    Бридкій душі усе високе всує. –
    «Розстріляне відродження» не чує –
    Вона байдужа. І суддя їй – Бог.

    Допоки всі будують «Вавилон»,
    Ніхто не вірить у могутнє слово,
    А супостати здрастують чудово…
    І лише ми – останній бастіон.
    09.11.17р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (2)


  9. Маркіяна Рай - [ 2017.11.09 12:06 ]
    І прибило мене до берега, як віночок...
    І прибило мене до берега, як віночок.
    Позавчора іще сміялася та раділа,
    На вечірках дівчатам квіти вплітала в коси,
    Та й приказувала: дівка красна, як ружа спіла.

    Позавчора іще були мені теплі роси,
    Місяць повнився, як невіста, що жде дитятко,
    Стежка вилася, та й губилася за горою,
    Кроки травами повлягалися гладко-гладко.

    Чуєш, серденько, ніч даремненько не приходить -
    Щось придбаєш, чогось позбудешся - все наука.
    Любо-дорого споглядати, як душі пестяться,
    Бо за любо буває дорого. Плата - мука.

    Кроки кроками, та стежиночка має кінці.
    Роси грозами, сльози градами покотились.
    Щастя звіяло, позавчора ще, зайшлим вітром,
    Де любилися - там між травами погубились.

    Заквітчалися неповінчані всяко-ружно,
    Як посходили, хто ромашками, хто полином.
    Долю-правдоньку до віночків вплітали тісно,
    Та й пустилися за водою, за часоплином.

    Ох, прибило мене до берега, як віночок.
    Позавчора іще сміялася та раділа,
    І дівчата мені у коси вплітали квіти,
    Та й приказували: дівка красна, як ружа спіла.

    10/05/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  10. Маркіяна Рай - [ 2017.11.09 12:55 ]
    Грозовито так...
    Грозовито так за вікном було, аж нестерпно.
    Ніч задухою загустилася у цвіту.
    Серце м'ятами упивалося, та й затерпло.
    Людям снилося щось позначене на біду.

    Людям спалося, як не спалося, як з боргами -
    Гуркіт кроками розтривожував тишу снів.
    Грозовито так, наче війни йшли між богами.
    Хтось прокинувся, але втрутитись не посмів.

    10/05/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  11. Вітер Ночі - [ 2017.11.08 16:56 ]
    Ти зі мною...

    Ти зі мною – обірваний вірш.
    Ти зі мною, що мати без сина.
    Ти – є зрада, якої вірніш
    Ще не стріла кістлява провина.

    Я без тебе – покинутий дім,
    Я без тебе – загублені мрії,
    Я – молитва у слові німім,
    Що застигла в очах без надії.


    Рейтинги: Народний 6 (5.88) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (10)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.08 02:02 ]
    Прощальний сонет
    Дорогі друзі! Видавництво "Харків. Майдан" друкує нині мою нову книгу - по суті - здійснилася мрія, про котру я мріяв усе своє поетичне життя - вдалося підкорити вершину найскладнішого жанру поезії - сонета - написати корону сонетів "Світло кохання", присвячену моїй дружині Раїсі.* Директор видавництва "Майдан" Анатолій Стожук допоміг знайти мені поважного критика - професора знаного харківського університету ім. Каразіна, академіка Ігоря Михайлина, який написав передмову до моєї книжки. Ось два уривка з неї:
    "Найвищим виявом поетичної майстерності є корона сонетів, яка складається з п’ятнадцяти вінків сонетів, що розвивають спільну тему. Це суперскладна мистецька споруда: на неї поширюються правила творення вінка сонетів; усіх творів має бути 225 (15 * 15), причому останній вінок повинен складатися з магістралів попередніх чотирнадцяти вінків сонетів.
    До появи корони сонетів «Світло кохання» Ярослава Чорногуза українська і світова літератури цього жанру не знали. Не могли його опанувати з огляду на його унікальну складність. Нещодавно сумський поет Юрій Назаренко у книзі «Королівський вінок сонетів» (2004) зробив спробу подолати цю вершину. Але його твір, цікавий сам по собі як експеримент, не відповідав низці канонічних жанрових вимог до корони сонетів. Тож і спроба не може вважатися успішною. Вершина лишилася не подоланою. І лише відтепер можна сміливо говорити про її підкорення.
    Читача чекає видатний твір нашої сучасності, якому сама його жанрова природа забезпечила місце в історії літератури. Це перший в історії української і світової поезії твір, виконаний у жанрі канонічної корони сонетів. Водночас це - цікава, наповнена внутрішніми пригодами, поема про кохання, яка попри архіскладну форму, досить вільно, легко читається і сприймається. Відображаючи індивідуальний досвід поета, вона репрезентує загальнолюдську інтерпретацію цього почуття, а відтак надає можливість кожному читачеві впізнати себе в закоханому ліричному героєві."** Кінець цитати.
    Так, сталося, що я не встиг познайомитися з тим, хто написав такі вікопомні скрижалеві слова про мою скромну працю. Два дні тому, 4 листопада, на 65-му році життя майстер критичного слова, чудова людина Ігор Леонідович Михайлин відійшов у вічність. Вічна пам"ять йому, земля пухом, хай легенько йому спочивається на луках Сварожих. В пам"ять про цю золоту людину у мене народилося кілька рядків, звичайно ж у формі сонета. Додаю також портрет Ігоря Михайлина:


    Мій критику, не чув од вас хули…
    Чарівна осінь тихо сльози ронить.
    Благословили в світ мою корону
    І в засвіти із яви відійшли.

    Думок дозрілих виноградні грона…
    Вони – немовби мудрості посли.
    Із них високі замки Ви звели,
    То людяності й сонця бастіони.

    Напевне порадіє сила зла –
    Не житиме шляхетний лицар далі!
    Та промінь Ваш душевного тепла

    Народить світлу сотню із печалі.
    О велете письмового стола,
    За Вами плачуть Вічності скрижалі!

    6.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (12)


  13. Домінік Арфіст - [ 2017.11.07 20:36 ]
    пісенька сільського дурника (Блаженні пісні)
    не бусурмани... не звіро́та ми…
    у нас правічні на селі закони…
    від крові восени двори червоні –
    скотину б’ють для довгої зими…
    вишневі в небо випнуті дими
    коптиться свіжина і смалець ллється
    а я збираю трави для зими
    і тільки ледар з мене не сміється…
    забійник п’є телячу теплу кров
    хазяйка смажить парову печінку
    а я вишукую болиголов
    і шморгаю в торбинку материнку…
    корчую сухостій… шишки ношу
    для довгих вечорів і одиноких
    коли зберу під вечір дітлашню –
    усіх моїх сяйних і яснооких…
    горить вогонь і вариться питво –
    і денне молоко і вечорове –
    ясніють як Дитятку у Різдво
    журливі очі мудрої корови…
    і златорунне тулиться ягня
    увібраним у себе божим літом
    і дивиться чудесна дітлашня
    як янголи літають білим світом…


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (6)
    Коментарі: (10)


  14. Олександр Сушко - [ 2017.11.07 17:40 ]
    Слова
    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні, пече.
    Поділюся нині щирим віршем,
    Муза хай поплаче за плечем.

    У окопах меншає поетів,
    З-за Дніпра баталії ведуть.
    Он, у миші - радість, творчі злети,
    Закипає паперова лють.

    А у мене в серці гостра голка,
    Здав "мотор", зачах, перегорів.
    Десь у грудях куля і осколки -
    Вийняти бояться лікарі.

    Ти пиши, поете - оди, станси -
    Про любов, погоду і ліси.
    Про війну ж - не треба, не торкайся,
    Бо цього достойні не усі.

    Переходжу на мажорну тему,
    У житті знайшов нову мету.
    Стишити не можу тільки трему -
    Длань пришили, та не до ладу.

    Досі тисне тупо на гашетку,
    То ж усоте зламано перо.
    Корвалолом скрапує піпетка
    І обола вигляда Харон.

    У степах лишилися могили,
    Друга там шукав і не знайшов.
    Ось, пишу, неначебто чорнилом,
    Придивився - почорніла кров.

    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні - пече.
    Поділився, врешті, щирим віршем,
    Муза тихо плаче за плечем.

    07.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (5)


  15. Іван Потьомкін - [ 2017.11.07 17:59 ]
    Характерники

    Відтоді, як з ночов кленових
    Мене життя закинуло в цей світ,
    Не пригадаю дядька Хведося
    Без стружок та олівця за вухом.
    Теслею був знаний
    Дядько на Канівщину всю.
    А в Грищенцях
    Його вважали ще й диваком.
    Не пив і не смалив.
    Цуравсь ікон і церкви.
    Штундою був дядько і говорив мені:
    «Повсюди, Бог, Іванку.
    Повсюди Його око».
    По роботі дядько допізна читав.
    В селі бібліотеки не було,
    І він в суботу вирушав до Канева.
    З книжками заходив до перукаря Арона.
    Сказати б, нелегального в юдеїв ребе.
    Про що годинами вони там говорили,
    Я здогадавсь уже в Єрусалимі,
    Коли занурився у Книгу Книг...
    ...Двом характерникам було про що погомоніть.




    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (2)


  16. Олена Балера - [ 2017.11.07 00:07 ]
    Amoretti. Сонет XLV (переклад з Едмунда Спенсера)
    У дзеркалі, що чисте, мов кришталь,
    Небесній вроді не збагнеш ціни,
    Її я всім своїм єством всотав,
    Мене її найвища суть повнить.
    Таїться в серці променем ясним
    Очам невидне сяяння оте:
    Ідея чиста – образ неземний
    Безсмертним дотиком в мені цвіте.
    Твоя жорстокість і мій сум проте
    Затінюють осяйний блиск, відтак
    Твоє чудове втілення святе
    Могло б чистішим бути за кришталь.
    Якщо свою подобу ти узриш,
    Позбудься всіх недосконалих рис.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (5)


  17. Маркіяна Рай - [ 2017.11.06 00:10 ]
    Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім...
    Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім
    Одинокість чужа, зневірена і змарніла.
    В зашкарублому серці заздрість до неї біла:
    Одинокість одна, а життів має, певне, сім.

    Ох, живуча яка - ні морози, ні дощ, ні сніг,
    Не втоптали її у землю, не стерли з світу.
    Не звели її з глузду ніжність і терпкість цвіту
    Молодого барвінку, що просто під ноги ліг.

    Чи прийняти її за служницю, чи за сестру,
    Чи впустити лиш на ночівлю, а чи навіки?
    Вже течуть не струмки по вікнах - бурхливі ріки,
    І ковтаю нічну вологу й нічну мару.

    Одинокість чужа в барвінку, як в путах звір -
    Босонога, пручається, ріже барвінок шкіру.
    Сім життів проклинала, та згодом шукала віру.
    Я приймаю її за свою: ходи на папір.

    01/05/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  18. Любов Бенедишин - [ 2017.11.03 17:11 ]
    Медитаційне
    …запитую всоте…
    Запитую в тисячне: хто я?
    Одвічна провина…
    Провидиця…
    Втомлена жінка…
    А може, я, Господи,
    лиш випадкова піщинка,
    що з Ока Твого
    ще не вимита поки сльозою, –
    невидимий згусток
    нестерпного смутку й жалю?..

    Прости, якщо дуже
    Тобі, Терпеливий,
    болю…

    03.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (21)


  19. Маркіяна Рай - [ 2017.11.02 01:52 ]
    Синіють звично мої вершини
    Синіють звично мої вершини.
    Чого ж ви, любі, такі далекі,
    Стежками мотані вздовж і впоперек, болите?
    Лелеки гніздами увінчали
    Підніж забутих старі хатини.
    Червоні ягоди із шипшини котились схилом.

    Громи котилися попід небо.
    Коли б до серця той грім прикласти,
    Чи відступив би непереборний і наглий морок?
    Чи в долі перше дитя – то смуток,
    Щоби за друге дитя пропасти?
    Та гірко пити із рук отруту, коли кохані.

    Коли кохані, яка ж отрута!
    На правду праведність не міняють, -
    Так в сліпоті заблудилась думка, мов пташка в хмарах.
    На правду праведність... Боже милий,
    Усе міняють, і все задарма -
    З шипшини ягоди покотились аж в саме серце.

    Аж в самім серці, мої вершини,
    У морок вбрані, такі далекі,
    Стежками мотані вздовж і впоперек, болите.
    По сонцесході збирати роси -
    Солодкі краплі гіркої днини -
    Допоки полудень тінь не вхопить, мені судилось.

    19/04/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  20. Валентина Попелюшка - [ 2017.10.31 21:17 ]
    Сьогодні не модно вмирати від старості
    Сьогодні не модно вмирати від старости,
    Мерзнуть пуп’янки, сохнуть паростки.
    Ми впали в немилість,
    Планета втомилась
    Усіх нас тримати.
    Нас дуже багато.
    Мачуха?
    Мати?
    Дітисьок мільярди,
    Спустошені надра.
    Хіба їй до жиру?
    Ми втратили міру.
    І віру…
    Мода нової епохи –
    Аби не плодилися й дохли.
    Содом і Гоморра.
    Горе…
    Люде, цього ти хотів?
    На тобі «синіх китів»…
    Торнадо
    І «Гради».
    Принади.
    Паради.
    Катаклізми
    І клізми.
    На тризні
    Ми різні.
    …А хтось – шукає харизми,
    А в когось – перше кохання,
    А в когось – надія остання.
    А хтось – у мріях до неба,
    А хтось: «Воно тобі треба?»
    Та серед сюжетів страшних
    Знов двоє стають на рушник
    Ділити солодке й болюче,
    Аж поки смерть не розлучить
    І так же їм хочеться, Боже!
    Аби то було якнайдовше
    І померти удвох в один день,
    Байдуже, де,
    Від банальної старости,
    З унісонним: «Прости»,
    По собі не спаливши мости…
    І коли їх будуть нести
    В розпростерті обійми праматері,
    Хай від немочі плачуть оратори
    І моди законодавці
    У найвищого суду на лавці…


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (11)


  21. Любов Матузок - [ 2017.10.31 18:34 ]
    ***
    …Він уперто не хоче носити обручку і запонки,
    має досвід - частини єднаються в ціле детальками,
    ну, а блиск - часто - фальш. Він втікає, рятуючись в затінку
    вагівниці ночей, де кохання - єдиною шалькою,

    де згортаються в горлі слова й видихаються згустками,
    а клятьба - вже не гріх, а знекровлена пристрастю заповідь,
    що засліплює війкові петлі манжетів - давитися пусткою,
    поки двійко голів, двійко тіл вибудовують запонку.
    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  22. Наталка Янушевич - [ 2017.10.30 13:58 ]
    як самотність


    Це як впасти останнім горіхом на втомлений жовтень
    І лежати, лежати і мерзнути сильно під вечір.
    Між космічних вітрів не спромігся, напевно, би жоден
    Наспівати солодко-сумні нерозгадані речі.
    Так чекати на тишу, чекати, мов сонця у холод
    Та вдягати її, як безвиході темної пута.
    І сховавшись у неї, пройти зачарованим колом
    і не жити спокійно, а просто усе перебути.
    Мати часу, як листя, як золота - повні кишені,
    Мати спокій згадати, наскільки від інших окремо,
    І чекати тривожно в порожньому цьому смиренні,
    Мов бліда і миршава, та все ще жива хризантема.
    Так любити, як зиму за тлін, за правдиву сміливість
    Так шукати обіймів - як чаю ковтнути із м'яти,
    Бути білим листком і не знати чогось... Особливо,
    Що у всесвіті жужмом розкидане наше сум'яття.
    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (8)


  23. Іван Потьомкін - [ 2017.10.25 19:35 ]
    Невибутня древність
    Є ще такі куточки на Подолі,
    Куди заходиш, начебто в дитинство.
    Вузенькі вулички дрімають сном старечим
    І все довкола тишею сповито.
    Сюди, між трьох славетних гір,
    Збігають балакучі дерев’яні сходи.
    Тут кропива чатує ревно двір.
    Тут з дерези долине «Ку-ку-рі-ку!..»
    Тут супокій.
    Бринять статечно бджоли,
    Мов літери літопису знялись.
    У басовитій їхній перемові
    Невже не передзвін долин і золото узвиш?
    О древність невибутня, де початок древа,
    Що серце стискує до зойку немовляти?
    Невже тобі являтится на мить,
    Аби століттями причаєно мовчати?



    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (1)


  24. Любов Бенедишин - [ 2017.10.25 10:14 ]
    На кону...
    Останній шанс – і я, й ти теж –
    Отримали неждано…
    Все менше віртуозних втеч
    З недолі, де кайдани.

    Вже кожна зустріч – детектив:
    І цю – неначе вкрали.
    Життя нам – купу коректив
    І щастя мить, бувало.

    Про спільне мріяли тихцем.
    Багато – на кону є…
    - Ти не погодишся на це…
    - Ти не запропонуєш…

    25.10.2017


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (5)


  25. Кристіан Грей - [ 2017.10.24 20:17 ]
    Пень
    На осонні зашарівся пень -
    На краєчок мавка гола сіла...
    Дідугану серце - тень-телень! -
    - Ех, - зітхає, - сіла, та невміло!..

    Пам'ятаю, був я молодим,
    То й русалка на гілках висіла
    І до неї кіт, п' янезний в дим,
    Няв-нявчав по ділу й не по ділу!..

    І давно колись через ріку
    Як тяглась калинонька в намисті!..
    Красивіш не бачив - та й таку
    Років сто назад, як Божу милість...

    Як же добре бути молодим!..
    Прагнути когось кохати, друже...
    Не пеньком зітлілим... Менше з тим...
    Кожному котюзі - по заслузі.


    24.10.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (12)


  26. Марія Дем'янюк - [ 2017.10.23 19:56 ]
    Ой, люлі-люлі
    Моє ліжко - люлька,
    Яку почепили на гачок-місяць.
    Місяць співає: люлі-люлі.
    Зорі співають: люлі-люлі.
    А я не сплю, бо згадую
    роки минулі:
    як ти співав мені "люлі-люлі",
    щоби наснилися сни гарнюлі,
    щоб на ранок човен-усмішка
    зупинив свій зоряний шлях
    на моїх вустах...
    Щоби сяйво золотих зірок
    ясніло в зіницях,
    і осідало зоряним пилом
    на усіх моїх стежинах і
    зустрічних лицях...
    Ой, люлі-люлі, люлі-люлі,
    люлі-люлі, люлі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (2)


  27. Любов Бенедишин - [ 2017.10.21 11:25 ]
    Майже містичне
    1.

    Фліртувала з випадком.
    В оченятах – бісики…

    Доле, віща вигадко.
    Згадко, дивна містико.
    Кров’ю в серці біль кипів,
    На чернетку скрапував…

    …Приручила бісиків.
    Одчепився Дракула.

    2.

    У тіньочку вишеньки
    Шию льолю віршику.
    Сонце - до колисоньки:
    "Люлі-лю.., вампірчику!"

    21.10.2017


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (18)


  28. Роксолана Вірлан - [ 2017.10.20 20:00 ]
    Тонке нашестя
    Високий сум — красива глибина,
    Тонке нашестя золотих енергій.
    Горить живло і тінь горить спадна,
    завогнивши окілля безберегі.

    Та що мені до того? Що до то...?
    Що ліс ізтік листвою, наче кров*ю,
    Що оболоку вихолов затон,
    Струну урвавши літа гонорову.

    І що мені, що час такий ловкий?—
    Бо це ж не я крізь нього пропливаю—
    Це він об мене сточує боки,
    Ледь серце доторкнувши гострим краєм.

    Глибока суть налита у слова,
    Як досвід - в чорній космосу утробі.
    Лавує осінь ярісно....овва —
    несхибно так, яко пророцтва Хопі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (5)


  29. Маркіяна Рай - [ 2017.10.19 15:00 ]
    Як жива
    Обірвало мій берег, стою (як жива) нежива.
    Все ще гупає в скронях, та це вже не пульс, а повінь.
    Як на березі іншім візьмуться збирати жнива -
    На моїм зазбирають каміння і груди крові.

    Обірвало мій берег, розірвало на клапті плоть.
    Чи глуха, а чи справді в громах не було ознаки?
    Тут, до мене, пшеницю вдягала ясна сонцезлоть,
    Після мене - посходять лиш дикі червоні маки.

    23/02/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  30. Оксана Логоша - [ 2017.10.16 20:36 ]
    Солона осінь
    Переболіло. Перетужила.
    Солона осінь тече по жилах.
    Пішла марою, дощем укрита.
    Солона осінь тече із ритвин.
    Тече і стигне-береться струпом.
    О пізня ноче! О темінь глупа!
    Я вже не плачу-немає солі-
    Піду позичу в чужої долі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  31. Козак Дума - [ 2017.10.16 17:01 ]
    З Покровою

    Я маю честь вітати козаків
    з Покрови незабутнім, древнім святом!
    Їх славні предки протягом віків
    Вітчизну нашу захищали свято.

    Я маю честь вітать захисників,
    що на Донбасі Неньку боронили!
    Простих троєцьких наших мужиків,
    що ні життів, ні сили не жаліли.

    Вітаю всіх своїх односельчан,
    що всі часи ці чесно працювали,
    свій вистояли не один майдан,
    і спокою в своїм житті не знали.

    Бажаю всім вам, рідні і близькі,
    мої шановні друзі, односельці –
    дороги хай широкі чи вузькі
    ведуть лише добро у ваше серце.

    Хай ваші душі сповняться теплом,
    а ваші думи просвітліють, браття,
    щоб ми зустрілись за одним столом
    і всіх Покрова вкрила благодаттю!

    16.10.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Прокоментувати:


  32. Маркіяна Рай - [ 2017.10.12 14:40 ]
    Думка
    Ти тлієш, згасаєш зі мною.
    Зубожієш даремно, приймаючи пишні дарунки.
    Не свої тягарі несучи, а підкинуті клунки,
    Пристала до гучного рою.
    ____________________***___________________

    І роїлись, роїлись, роїлись чужі думки,
    І міняли засади, погляди, віру, смаки,
    І горіли, чи то в розплаті, чи то в покуті,
    А свої були соромом вбиті і страхом скуті.
    _______________***_______________

    Тлієш, недовершена і неозвучена.
    Блискавицею промайнувши - за хмари сховалася.
    В найтихішому лоні зародком скручена,
    Вимагаючи прихистку народитись вагалася.
    _________***________

    Тлієш, позичена,
    Тлієш, лукава.
    Вже й пересичена,
    Вже й не цікава.

    06/02/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  33. Олена Балера - [ 2017.10.11 23:35 ]
    ***
    Іде назустріч завтра, слабке і безборонне.
    Реальне й недосяжне вихоплюють мечі.
    За нами день прийдешній ані сльози не зронить,
    Лукаво посміхнуться хвилини-втікачі.

    І час, немов суворий сумлінний прикордонник,
    Замкне в минуле двері і викине ключі.
    Він з легкістю руйнує і трони, і корони
    І на усі питання – насуплено мовчить.

    Дарунок щедрий неба – його велика сила.
    Увічнені хвилини – карбуються в словах.
    Людський зміцнілий розум і сором запізнілий

    Не мають аргументів сказати «постривай».
    Усіх, що народились, він зустрічав зраділо,
    Та хтось його прославив, а хтось його вбивав.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (6)


  34. Олександр Сушко - [ 2017.10.02 20:42 ]
    Криве дзеркало
    Щур сховався хутко у діру.
    Зверху - різанина, плач та крики.
    Чує ніс могилоньку сиру,
    Лицезріли очі крові ріки.

    В нірці ж - тепло. Браття пацючки
    День-у-день запліднюють самичок.
    А війна запалює свічки,
    І схиляє до ганебних звичок.

    Поруч умостились ховрахи,
    У підпіллі бабраються миші.
    А в хатах позносило дахи -
    Не здивуєш тут нікого віршем.

    Не чекає лицаря Ассоль -
    На Донбасі він зустрівся з катом.
    У норі ж танцюють карамболь,
    Па-де-де завчають щуренята.

    Покоління вироста нове,
    Хвостики звисають із колиски...
    Я дивлюся в дзеркало криве:
    Там в людей ростуть щурячі писки.

    02.10.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (2)


  35. Маркіяна Рай - [ 2017.10.02 16:49 ]
    Скресли сніги в барвінці
    Просто будь поруч (скресли сніги в барвінці)
    Кригою яви, чи недобаченим сном!
    Як же то дивно - сповнює біль по вінця
    Серце надщерблене, з наскрізь пробитим дном.

    Як же то щемно - птах поселився в грудях,
    Й крила розправивши гостро мені пече.
    Як же то смішно - хто я, коли на людях?!
    Як то гнітить - не опора твоє плече.

    18/01/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  36. Маркіяна Рай - [ 2017.09.29 12:13 ]
    Обривки їхніх днів
    Вітрів дороги.
    Ночей тривоги.
    Заради Бога, вкрий
    Промерзлі душі
    Троянд засушених.
    Запізно. Сліз не лий.

    Тремтливі душі
    Троянд відцвілих.
    Обруш на вічність гнів!
    Лічи на пальцях,
    Тонких, незграбних,
    Обривки їхніх днів.

    04/01/17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  37. Оксана Дністран - [ 2017.09.29 11:03 ]
    ***
    Каштан квітує буйно восени,
    Незрозумілий у своїм стремлінні,
    Кивають скрушно поруч ясени
    Із наміром надміру доброчинним.

    Бо ясно всім – не визріють плоди,
    Для чого сили віддавати цвіту?
    Красу дочасно зріжуть холоди,
    Не можна так невиважено жити.

    Вовтузиться у скверах дітлашня,
    Готує осінь сукню для банкетів,
    Смішний дивак у захваті зрання
    Милується на свічечки-ракети.

    Квітуючому – діл давно нема
    До осуду, до вражень, чи овацій,
    І не лякає крижана зима -
    Він закохався в кущики акацій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  38. Олександр Олехо - [ 2017.09.28 17:37 ]
    Осіння пані
    Осіння пані, Ви такі чарівні…
    Осяяні печаллю зайвих знань.
    Під карими очима чорні тіні.
    Молитва-шепіт: - Боже, не порань
    моєї мрії зоряні висоти,
    моєї правди праведні шляхи.
    Я, наче Фенікс, оживаю всоте
    і знову повертаюсь на круги.
    Осіння пані, Ви такі звабливі…
    На довгій ніжці келишок вина.
    Десерт життя – солодко-кислі сливи,
    і дотик віку – перша сивина.
    В саду зітхань не всі зів’яли квіти,
    жіноче щастя ще чатує Вас.
    Навколо серця - сподівань орбіти,
    і сам еЛГе запрошує на вальс...

    27.09.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (6)


  39. Олександр Сушко - [ 2017.09.28 08:48 ]
    Прапор

    1

    Синьо-жовтий прапор...
    Мляві кольори...
    Наче прілий каптур -
    В руки не бери.

    Жовтий колір - листя,
    Зсипане в яру.
    Там живе нечистий,
    Варить нам смолу.

    Синій - наче кури,
    Влежані, старі.
    Випийте мікстури,
    Крапніть і мені.

    На Майдані кишло,
    Люд - стрімка ріка.
    В пучки сунуть дишло,
    Чи то держака.

    Нащо дровиняка?
    Цей дрючок важкий.
    Я за пиво з раком
    Та за галушкИ.

    2

    А на площі - тиша.
    Похоронний стрій.
    Пахнуть кров'ю вірші -
    Тут синочок мій.

    Принесли із плахи
    Душу ще одну.
    Синьо-жовта птаха
    Впала на труну.

    Кулями пробита,
    Крила - рваний шмат.
    Вигоріло жито,
    У крові блават.

    А у Дикім Полі
    В бій ідуть бійці.
    Синьо-жовта доля
    Тріпотить в руці...

    26.09.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (5)


  40. Микола Соболь - [ 2017.09.28 06:29 ]
    Вчительське (до дня вчителя)
    Твоє життя – у вимірі дзвінків.
    Серед оцих з’юначених думок
    І перших несміливих почуттів:
    Перерва, діти, школа, клас, урок…
    Поллються переливами знання
    У віхоли і сонце, дощ і тінь…
    Настане час – летить лелеченя
    Сміливо у життєву далечінь.
    А далі – що?
    …Посіється зерня –
    І знову проросте коріння слів
    І полетить нове лелеченя…
    Усе життя – у вимірі дзвінків.
    27.09.17р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (2)


  41. Олександр Сушко - [ 2017.09.27 07:49 ]
    Бережіть!
    Золою сиплються думки,
    В імлі розчинені тривоги.
    Догрібся до кінця ріки -
    Пора настала епілога.

    Пройшов у мене врешті сказ,
    Писав до цього без зупину.
    Упав знесилений Пегас,
    За крок звалився до вершини.

    Тут гарно. Хмари, височінь,
    Літають в небі побратими.
    А мій заснув крилатий кінь,
    Як блохи повтікали рими.

    Копаю яму цілий день,
    Бо туша більша за дракона.
    У голові - ані телень.
    Суцільна тиша. Мертва зона.

    А ще учора - стадіон!
    Гули ідеї наче бджоли!
    Мені уже склепали трон
    Мужі поважні, срібночолі.

    Тепер коню плету вінка,
    В"яжу на круп могильні шати.
    У цього чудо-лошака
    Були страшні серцеві вади.

    Хропів раніше до зорі,
    А я щодня сварився, гримав.
    Тому за місяць помарнів,
    Мішки з'явились під очима.

    Дуетом самогон пили,
    Лили шмурдяк щодня у дзбани.
    Ширяли наче ті орли,
    А потім впряг його у сани.

    Довкруж бебекають роти -
    В кущах хвостами крутять кози.
    Пегаса варто берегти:
    Без нього творчість - сіра проза.

    26.09.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  42. Олександр Жилко - [ 2017.09.26 07:22 ]
    Плач
    Якби дати тобі силу
    обрубати гілки ще тоді,
    чи стало б мужності?
    Не важливо. Пощади́.

    Пройти від зерняти яблука
    по тонкому стеблу
    порівно до сере́дини
    і зламати. Пощади́.

    Затвердівши од вітру
    не однієї зими, кроною
    розділитись на три шляхи.
    І обирати теж пощади́.

    Якби дати тобі силу
    обрубати гілки ще тоді,
    чи стало б мужності?
    Не важливо. Пощади́.

    Маскуватися до останнього
    у листі наслідків,
    тікаючи від причин.
    Не сховаєшся, пощади́.

    В ім'я зерняти, і стебла, і плодів,
    отримавши силу бачити і ламати
    майбутнє своє,
    пощади́.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  43. Леся Геник - [ 2017.09.25 19:01 ]
    ***Ти пішла...
    ***
    Ти пішла і затихла буря,
    втихомирилась люта хуга,
    на вікно зачепили штори
    днесь угідливі трударі.
    За дверима лишилась чорна,
    неласкава колюча смуга,
    і нарешті прозріло небо
    затуманене угорі.

    Ти боролася і програла,
    та у програші тому інша
    народилась у венах сила
    і зінакшила все довкруг.
    І, поглянувши враз на біле,
    ти відчула, не станеш більше
    прогинатись під чорнотою
    неласкавих колючих смуг.

    І уперше, мабуть, задовго
    удихнувши надії запах,
    зрозуміла нарешті - жити -
    це не мучитись вічно, ні!
    Не шукати доріг стражденних
    на потертій, старенькій мапі,
    а щодня зустрічати сонце
    в незаштореному вікні!

    28.08.17 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (3)


  44. Маркіяна Рай - [ 2017.09.23 12:41 ]
    За крок до
    За крок до прірви, найкоротший крок,
    Чи втримаюсь, чи полечу додолу?
    Чи відігрію душу охололу?
    Чи то кінець, чи лиш життя урок?

    За крок до пустки, найхиткіший крок,
    Чи вистою, чи все ж впаду безсила?
    Дивись - я землю кров'ю оросила,
    Натиснувши нарешті на курок.

    За крок до щастя, найвірніший крок,
    Чи дотягнусь, чи опустивши руки
    Залишу іншим, а собі - лиш муки.
    До того щастя, наче до зірок.

    Мій крок завжди був надто нестійким,
    Та смертний гріх - залишитись ніким.

    02/12/16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Прокоментувати:


  45. Любов Бенедишин - [ 2017.09.20 12:53 ]
    Аукціонне
    Вергай діла, слова верзи –
    Усі «вагомі».
    Зламали бевзні терези.
    Феміда – в комі.

    Їй повернутись - до снаги -
    З пітьми, де в’язко...
    Та час вже кинув на торги
    «Сліпу» пов’язку.

    20.09.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (11)


  46. Олександр Сушко - [ 2017.09.20 10:19 ]
    Позитив
    Я - беспробудний оптиміст,
    Люблю хороші вісті.
    Зубів нема. Але є міст,
    Коронки золотисті.

    Недбало вибрита щока
    Але шикарні вуса.
    Жона вечеряти гука -
    Піду, напхаю пузо.

    Не кличуть гени до війни -
    І так усім нам торба.
    З надвору вбігли таргани -
    Нехай живе худоба.

    У тещі кривиться губа -
    Грошви приношу мало.
    Зате корова є ряба,
    А у підвалі сало.

    Сусіди п'ють одеколон,
    Мені достатньо квасу.
    У транспорті згубив айфон
    Але співаю басом.

    На позитив стійкий рефлекс,
    Знайшов стезю до раю:
    Щодня гарячий маю секс,
    Чого і вам бажаю.

    20.09.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (3)


  47. Любов Матузок - [ 2017.09.20 09:30 ]
    ***
    Цинготні зливи. Дев’ять довгих діб
    не вистачає вітаміну сонця.
    На яснах ґрунту – кров’янистий слід
    листків. І вже заслаблим оборонцем

    втікає день, дрібніє – не шукай,
    мелькне, мов кінь, годин округлим клубом.
    І вечора підсохлий коровай
    дерева розхитає, ніби зуби.
    .
    Так недоречно – цей весільний хліб
    на поминках за літом. Слізні, скорбні
    мов дев’ятини – довгих дев’ять діб.
    …Не допусти , мій Боже, в душу скорбут.
    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (5)


  48. Микола Соболь - [ 2017.09.20 05:34 ]
    Дерево печалі
    Самотнє дерево печалі
    Колише спогади земні,
    Які пливуть за сині далі –
    Лелеками у вишині.
    Накрите чорною вуаллю
    На плечі опускає жур.
    Що далі буде? За печаллю
    Невидимий вже виріс мур.
    19.09.17р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (7)


  49. Іван Потьомкін - [ 2017.09.18 19:14 ]
    Весіллю найбільш пасує осінь

    Уже завересніло.
    Чобітки червоні
    Зоставила для осені зозуля.
    Із сливою так марить поріднитись терен.
    Шипшина не колоти хоче,
    А просто притулитись до руки.
    Уже завересніло.
    Раз по раз ще вертає літо,
    Начебто сказать забуло:
    «Прощавайте!..»
    Уже завересніло.
    І горнеться до пташки пташка.
    І до людини горнеться людина.
    І, мабуть, тому осінь
    Весіллю найбільш пасує.



    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (3)


  50. Юля Бро - [ 2017.09.14 19:43 ]
    Ти розмову цю не продовжуй. Бо.
    Ти розмову цю не продовжуй. Бо.
    Ось тобі Ду Фу, ось тобі – Лі Бо,
    Кобо Абе, японець який, або
    Праці розумової кит, стовп нефритовий,
    Рот медовий.

    Світло крізь шпарину лягає, подовжує пальці й дим.
    Єзуїтом не втомлює бути старим, нудним?
    Небесам до нашого шикидим
    (як верлібрам до дієслівних рим) –
    Байдуже_однаково_кольорово.

    Почитай чи стань за епоху Тан bla bla.
    Комашня в питві – відмовимось від питва.
    Най зростуть між нами слова_слова –
    Гострі ікла, мов навесні трава
    У кавернах асфальту німих зимових.

    Розпрощалась думала, - чорта з два.
    Янгол сплутав капості та дива.
    Раз - минуле шкіриться з рукава…
    Починай виразно: «халва, халва…»
    Як чудово.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   108