ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Вибрані твори


  1. хома дідим - [ 2026.11.12 23:11 ]
    * 254 *
     дощ пішов по обіді
     цей нудний листопадовий дощ
     листопад без дощу проти правил
     нехай би неписаних
     стукотить несміливо в шибку
     мов останній із найбідніших родичів
     ми стрічали їх
     усі ці південні північні західні східні
     дощі у січні чи травні
     чи вересні чимало разів
     горням гарячого чаю
     чаркою з алкоголем
     чи навіть мовчки злягаючись
     дуже навіть славетно
     мовчки злягатися в дощ
     який за шибками десь
     від тебе потойбіч
     спустілою вулицею проминає
     самотня злидота
     автівки їздять зупиняються
     хтось займається сексом
     у автівках тих
     хоча нудний цей дощ листопадовий
     є темою сексу в автівках не суто
     а зокрема
     бо загалом цей дощ є темою
     холодних і запотівших шибок
     хтось-то
     мене переконував
     й не переконав
     начеб це неналежні теми низькі
     сороміцькі
     треба поетизувати що в нас усе війна
     що у війні провинна влада
     яку потрібно комусь-то валити
     й самому тоже валити ізвідси кудись-то
     тут вже не до інтимної близькості бро
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (10)


  2. Борис Костиря - [ 2026.11.12 20:44 ]
    Плач
    Мені не дасть спокою цей плач,
    плач із середини лісу,
    із його гущавини.
    Плач дитини чи невідомого пророка,
    плач сторіччя,
    плач незбагненності,
    невизначеності.
    Плач, який переходить
    у стогін, у квиління.
    Плач істини, прозріння,
    провидіння. Плач янгола.
    Плач, немов ручай
    або повноводна ріка.
    Плач прісний чи солоний.
    Плач, який нагадує
    багатолітнє вино.
    Плач, який обпікає,
    ставить тавро, відмітку.
    Плач переллється
    у голос оракула,
    гучний або стишений,
    дзвінкий і сиплий.
    Плач, який перетвориться
    у тихоплинну поему.
    Ніщо не зможе
    поставити в ньому крапку.
    Ні гуркіт грому,
    ні шепіт ріки.

    1 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  3. хома дідим - [ 2026.11.11 08:43 ]
    * 253 *
     вона і він
     пишуть навзаєм одне одному
     якусь маячню
     бо це їхнє уміння саме у цім моменті
     ще щось писати
     тут головне навʼязливо
     увійти у ритм
     зовсім необовʼязково
     одне із одним
     фізично спати в обіймах
     атож нецікаво інтимно
     мовчки прокидатись із кимось
     продирати очі
     наводити різкість
     роздумувати чи це не розчарування
     і для чого їй-богу
     про це не розкаже жоден
     завершена непритомна непродуктивність
     життя й смерть ерос і танатос
     таке якесь
     десь там у глибинах
     намагатися наблизити щось
     відмовляючись наближатися
     бо немає сенсу
     в осяганні скучних речей типу істин
     тому що зовсім не факт
     що біологічне ніяк не можливо
     взяти і спростувати
     але про що із кимсь говорити насправді реально
     про що із кимсь говорити
     насправді про що
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  4. хома дідим - [ 2026.11.03 23:54 ]
    * 248 *
     ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
     і сам я не претендую повірте
     бо кінець і наступний початок
     чогось-там типу-якщо-б
     є незмінним а саме
     із небес щось потужно шарахне
     а тому вочевидь
     люблю обіймаю хочу вірити кожен
     насолодився усім що було як міг
     поки міг
     щодо мене самого
     то це аж ніяк не прощальна нотатка
     так про всяк випадок здалося мені
     що вартувало оце зазначити б
     дякую за увагу
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  5. хома дідим - [ 2026.10.31 23:22 ]
    * 245 *
     жовтнева девальвація
     завершується
     майже релігійно
     ясно у всякого власна релігія
     погода міняється
     тьмариться передобіднє світло
     крізь холодну вогкість
     сорóка у громіздкому
     незграбному злеті кудись
     на тлі дедалі чорнішім
     свинцеве олово мли
     таксисти
     заробляють живу копійчину
     пунктирний автівковий шурхіт
     проспектом почовганим
     перехожі місцеві
     тримаються одне від одного
     чим подальше
     спілкуватись на вулиці
     щось не хочеться
     війна яка потихеньку
     все і всіх розʼїдає
     немов затяжна онкологія
     гірка венерична хвороба
     часом враження що
     більшості дедалі байдужіше
     що буде дальше
     часом самому байдуже
     що там узагалі їх морочить
     на цих задвірках у цім чистилищі
     цім безвихіднім становищі
     які ще вірші які пісні
     яка там радість
     усупереч
     ще
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  6. Іван Потьомкін - [ 2026.10.31 18:16 ]
    «Композитор, що непогано гра в шахи»

    Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
    За що не візьмуться, усе у них гаразд,
    Легко й мовби без зусиль надмірних.
    Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
    Є також наділені даром отаким.
    …У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
    Франсуа-Андре Данікан Філідор представлявсь
    Як композитор, що непогано гра в шахи.
    А був він некорованим королем не тільки в Парижі,
    А й в АнгліЇ, Пруссії, Голландії, одібравши цей титул
    У вчителя свого Сіра де Легаля і перевершивши його,
    Створивши свою систему «Захист Філідора»,
    Ще й книгою-посібником «Аналіз шахової гри»
    Обдарував не одно століття…
    Була в тому тільки напівправда, бо ще підлітком
    Написав оперу, яку поставили на рівні з іншими.
    Було тих опер і оперет у нього двадцять п’ять,
    Зітканих з народних пісень і повір’їв.
    Сюжет одної з них «Солдат-чарівник»
    Котляревський поклав в основу «Москаля-чарівника».
    …Подиву гідні й благоговіння ті, кого Всевишній наділив
    Дивовижним даром буть зразком на цьому світі.





    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  7. хома дідим - [ 2026.10.29 23:15 ]
    * 243 *
     музика пробивається
     через усякі синоніми перепон
     зринає і пробирає
     у місцях несподіваних
     мовби світло що
     переливається через тріщини
     в оболонках
     рухомих і нерухомих
     приміщень
     світ
     умираючи щосекунди
     не змінюється надто
     все ті й самі способи
     виживання
     щоби померти пізніше
     старий гіркий світ
     інколи
     музика
     супроводжує
     несподівані картини із глибин
     неозорого заваленого
     всім імовірним і неймовірним
     мотлохом
     сховища памʼяті
     порушуючи порядки
     навіщо саме тепер ті картини бо
     навіщо та музика
     вкупі з ними
     позаяк усе смертно
     і час усього обмежено
     і ця музика просто так
     ані продати ні закласти її
     ні взяти кредит
     у відповідності до
     механізмів виживання звісних
     щоби все одно померти
     пізніше
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  8. хома дідим - [ 2026.10.25 14:50 ]
    * 239 *
     що кому
     до чиєїсь безмежності
     чиєїсь ніжності
     чи розпачу
     хіба що поетам
     хоча поети бувають
     теж усілякі
     декотрі опікуються
     суспільною мораллю
     та совістю громадян
     деякі завзято пиляють
     ту саму гілляку
     на якій сидять бо так
     особливо як надходить
     осінь із її падолистом
     а там і листопадом
     якіх епітетів тільки
     не стрінеш
     якіх порівнянь лише
     піснì над піснями
     багаття над багаттями
     зірки над зірками
     й тому подібне далі
     є ще в цім сезоні таке
     особисто улюблене
     як ʻ занадто гарно ’
     розмисли над цим
     ʻ занадто гарно ’
     не зглянутись як
     затягують
     у меланхолію
     осяйливу
     поетичну
     печаль
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  9. хома дідим - [ 2026.10.24 10:26 ]
    * 238 *
     благочинність
     твереза така
     ледь-ледь поведена
     немовби мати тереза
     при кінці
     місяця осіннього другого
     причетна до будь-чого
     і не провинна ні в чому
     особливо щодо поезії
     о так шансів чимало було
     спроби
     сумління
     бентежність
     сині ліси на обрії
     холодні мережива безмежних
     міст
     правобережних
     лівобережних
     потяги й протяги усіх цих років
     в умираючому світі
     хто ще не розповів тобі
     що не
     той / такий / саме / жив / снив
     у забутому тексті
     редагування не має смислу
     ті хто ходять дивитися із метою
     поживитися чимсь
     хай ходили би
     поки
     твої цигарки
     і безчасне худі
     при буревіях різних
     сумирно привітні
     малиновий колір дрібної
     плямки на блокнотній сторінці
     невідомо звідки
     а ще небо
     захмужене щільно
     із загрозами
     сиренами сатанинськими цими
     все можна скласти в картину
     сумління
     і прозрівання напевне
     одкровення теж імовірно
     що мало би
     проказати дещо інакше
     містерійніш
     про дійсність
     і сутність тінну
     хоч це
     і не суть важливо
     і тим більше не
     найголовніше
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  10. Борис Костиря - [ 2026.10.13 14:57 ]
    Гармонія
    Він прокидався в лісі,
    у покинутому будинку
    і дивився у туманну даль,
    виглядаючи майбутнє
    чи нових, небачених потвор
    і привидів минулого.
    Він жив у своєму
    гармонійному світі.
    Гармати стріляли
    десь далеко. Їхні відлуння
    ставали пуантом твору.
    Гармонія - квітка,
    яка може цвісти
    на потворних смітниках.
    Гармонія проростає
    крізь болото, розбиті цеглини,
    зношене взуття, іржу.
    Невидимий лицар минулого
    розбився об виклики часу,
    об неподоланні мури доби.
    Тепер лежить
    купа іржавого заліза.
    А поет готує каву
    і створює гармонію там,
    де вона неможлива,
    де все стає проти неї.
    Він вирушає на берег озера
    у лісі і п'є тишу
    усіма фібрами душі.
    Тиша поставить крапку
    у його поемі.

    25 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  11. Артур Сіренко - [ 2026.10.01 00:24 ]
    Старі галузки для вогнища
    Глиняні люди
    Марять свої глиняні сни
    В тій безпорадності — безнадії ріки.
    Глиняні люди,
    В яких забули вдихнути душу,
    Яких не захотіли випалити
    (Бо вони ж не глечики,
    І не шматок гіркого лісу -
    Гаю евкаліптів -
    Трохи сакрального
    Ледь-ледь потойбічного,
    для людей бумерангів),
    Ці посохло-потріскані люди
    Рахують зорі сурмами,
    А час піщинками,
    Що спадають як краплі -
    Вниз.
    Глиняні люди,
    Пам’ятають пахнючі години
    (Доби хоралів латаття),
    Коли вони ще не висохли,
    Були гнучкими й м’якими
    (Наче живими, наче водяниками),
    Мислили пісню вужа,
    Ще не бачили Сонця,
    З ряски робили одяг
    (Бо соромно),
    З очерету робили факели,
    З жабуриння — годинники,
    Вальдшнепів вважали дороговказами,
    На чайок дивились очима волошок
    І говорили гнучким чаплям:
    «Сумніви — це фіалки гордині».


    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (2)


  12. Тетяна Левицька - [ 2026.09.19 22:11 ]
    Заспокоїла
    Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
    Лишенько, мені погано!
    Мій Василь поїхав зранку
    На Десну, десь на рибалку.
    Я хвилююсь наперед,
    Бо мобілку не бере.
    Може, вже завів коханку,
    А сам бреше про рибалку?!»
    — Заспокойся, — каже мати, —
    Нащо, доню, нервувати,
    Бачити у нім злочинця?
    Може, просто він втопився,
    Чи потрапив під трамвай? —
    Марно не переживай,
    А лягай спокійно спати,
    Завтра будемо шукати!

    18.09.2026р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.27) | "Майстерень" 7 (6.36)
    Коментарі: (2)


  13. Артур Сіренко - [ 2026.09.10 22:42 ]
    Нібито
    Деметра на коні вороному
    Скаче нашим миршавим Всесвітом:
    Підкови майстровані не Гефестом -
    Меркурієм — власником білих сандалів
    Та сандалового капелюха.
    Важкі підкови цвяховані безнадією -
    Відсутністю останнього нещастя,
    Дзенькають дукатами Бартоломео Граденіго -
    Володаря каблучки рибалки,
    Подести кам’яного міста жолудів,
    Міста, де сажотруси вміли сміятися,
    Вміли топтати вапнякову бруківку
    Дерев’яними черевиками зневаги,
    Начебто це не плити з Мірон’ї,
    А шкаралупа горіхів полусканих Фебом,
    Горіхів гірких як життя саме*.
    Дочка Хроноса кермує чорним огирем,
    Прямує в незбагненне і трохи омріяне**,
    Про яке пелазги шепотілися, але марно,
    Нібито вершниця зоряна,
    А насправді провісниця Судного Дня,
    Дня, коли Місто стає сумним як осінь -
    Місто, де шанували мудрість
    І вміли недоречно сміятися,
    І цикуту в золотій чаші
    Підносити тим, хто задавав питання:
    Ніби то треба, а не сваволя охлосу,
    Нібито так хочуть боги, а не плем’я хиже,
    Боги, що жадають, що прагнуть
    Чогось більшого, аніж Істина.

    Примітки:
    * - В старі часи в Далмації крім звичних нам горіхів росли ще й гіркі горіхи. Не раджу їх навіть коштувати.
    ** - колись (у часи прадавні) люди вміли мріяти про Велику Порожнечу. Нині цей талант мріяти втрачений.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.17) | "Майстерень" 5.75 (5.44)
    Коментарі: (7)


  14. хома дідим - [ 2026.09.08 20:33 ]
    * 196 *
     сни все не йдуть
     бажається
     віри / майни / верлібрів
     необовʼязково зіркових
     необовʼязково печаль або
     зрада це
     просто буває часом
     у всьому завше
     можна шукати повчання
     але хто шукає?
     хто париться щодо
     повчання ймовірного
     коли не йдуть сни
     хай без розкошів
     хай без триптихів
     без розуміння
     до чого те все
     еге ж
     без слів
     хай би навіть
     ввімк / вимк
     богоспілкування
     у власній окремості
     щось таке
     подібне до митниці
     євангеліст матвій
     фаховий митник
     необовʼязково готівкою
     церква уміє в банкінг
     айфон миліш за андроїд
     афон душевніш за рим
     китайські квартали
     звабливі
     одначе суціль
     ієрогліфи там
     вілли кацапами викуплені
     хіджабні араби-перси
     так само врагі
     а саме тебе там нема
     взагалі
     намагаєшся
     заснути якось
     засинаєш якось
     врешті-решт
     бозна-коли
     бозна-як бозна-ким
     й тривоги повітряні
     тебе аж ніяк не торкають
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  15. Іван Потьомкін - [ 2026.09.07 20:51 ]
    КАНІВЩИНА

    Чому із звідусюд далеких
    Ми добиваємось в забуті Богом села
    І припадаємо грудьми до споришу,
    До груші тулимось щокою?
    Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
    Так болісно бракує частки,
    Що зветься отроцтвом?
    Невже і справді життєве коло
    Має замкнутись там,
    Де тільки починався?
    Невже і справді
    Цей світ безмежний тільки тому,
    Що в кожного є клаптик свого неба,
    Землі своєї терпкий до ностальгії присмак?








    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  16. Кока Черкаський - [ 2026.09.06 00:08 ]
    прораніше
    ти прийшов до лікаря,
    він тебе оглянув
    запитав як завжди
    чому не прийшов раніше
    виписав якісь пігулки
    по дві штуки під час їжі
    тричі на день
    одужуйте
    до побачення

    ти виходиш
    заходить інший
    пацієнт
    чи пацієнтка
    лікар його чи її
    оглянув
    запитав чому
    не прийшов
    чи не прийшла
    раніше
    виписав якісь пігулки
    приймати по
    дві штуки під час їжі
    тричі на день
    одужуйте
    до побачення

    у тебе прорвало кран
    ти викликав слюсаря
    він оглянув місце події
    запитав чому
    ти не викликав його
    раніше
    важким розвідним ключем
    перекрив воду
    написав який потрібно
    купити новий змішувач
    прийде ставити
    завтра
    до побачення

    ти лежиш хворий
    вже котрий день
    у тебе болить все
    що може боліти
    а також і те
    що ніколи не боліло
    у тебе температура
    тиск аритмія глюки
    і ще щось
    чого раніше не було

    зайшла вона
    оглянула тебе
    і ти її оглянув
    і запитав у неї
    чому вона
    не прийшла раніше
    або пізніше
    а вона і каже
    вибач дорогенький
    у мене робота щодня
    увесь час на ногах
    без вихідних
    вдень і вночі
    я ж Смерть

    05.09.2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.33) | "Майстерень" 6 (5.29)
    Коментарі: (7)


  17. Кока Черкаський - [ 2026.09.04 18:12 ]
    прозвички
    поет має звичку
    писати вірші
    літо має звичку
    пролітати непомітно
    ось вчора ще був останній дзвоник
    і ми ласували черешнями
    а сьогодні вже причетні святкують
    день шуфутінського
    діти повертаються зі школи
    ми крутим на зиму помідори

    бо незабаром день учителя
    хелоувін
    свічка в гарбузі
    свічка у вікні
    новий рік
    і довга
    довга
    довга
    довга зима
    влітку дні довгі а ночі короткі
    а взимку дні короткі а зима як вище

    навчи мене
    не ставити коми у верлібрах

    навчи мене
    бачити світ
    таким яким він не є

    навчи мене
    переходити дорогу на червоне

    навчи мене
    не падати а літати
    [знак оклику]

    в цю мить я зрозумів
    що життя наше є довгим
    саме завдяки довгим зимам
    і якщо ми взимку
    ховаємося по норах
    як ведмеді
    то життя наше стає
    коротшим на зиму

    запитай у ведмедя
    що таке зима
    і наймудріший з них
    не відповість

    о-а-е
    о-а-у
    о-а-о
    цаб цабе

    не ображайте поетів
    вони
    ми
    дуже чутливі
    майже як екстрасенси

    але якщо дуже кортить
    то вони
    ми
    не піаністи
    можна і пристрелити



    Рейтинги: Народний 6 (5.33) | "Майстерень" 6 (5.29)
    Коментарі: (3)


  18. Артур Сіренко - [ 2026.08.10 17:34 ]
    Порожній глек смутку
    У дерев’яних снах
    Старого рибалки на ймення Мартин
    Легкі дерев’яні міста
    Плавають на поверхні озера,
    Над очеретом літають дерев’яні чайки,
    У дерев’яних скрипучих храмах
    Монахи з очима синіми
    П’ють черлене вино єретиків
    З букових чаш всепрощення.
    Зачесуючи сиву бороду
    Він вважав себе королем алазонів,
    Називав себе Епісторофом
    І плив човном-вітрильником
    З назвою сумною «Марнота»
    Рікою незнаного смутку Гіпанісом
    У пошуках Ексампею.
    Питали його: «Навіщо?»
    Він відповів: «Щоб води напитися –
    Тої, таємної, і прозріти хоча б на мить».
    Сміялися з нього: «Для чого бачити,
    Навколо ж одні ляльки і порох сухий,
    Солом’яні бусоли та дзвони з олова,
    Краще змайструй у своїх дерев’яних снах
    Свиту собі дерев’яну
    А на осонні посади соняшник».
    На те він лише посміхався і майстрував сіті,
    Конопляні, наче будинів рубища,
    Щоб зловити в ріці Ерідані
    Дерев’яного сома байдужості,
    Що мудрий, хоч і банькатий,
    Бо знає як майструвати
    Зозулясті дерев’яні годинники.



    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (6)


  19. Артур Сіренко - [ 2026.07.29 13:31 ]
    Скриня мовчання
    Я відчиняю скриню мовчання
    Через плече зазирає і блимає
    Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
    Козлоногий рогатий Пан флейтист,
    Що забув яка вона – посмішка,
    Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
    Не так зозулю, як її крик,
    Бачив на вербі зозулині сльози –
    Цієї плямистої босоркані пташиної:
    Заворожив мене її лемент пророчий –
    Годував би її діток хвилинами,
    Та вони в сутінках
    Мовчать до пори, бо не їх літо,
    Шукав би шовку для сорочки білої
    Якби хтось би назвав мене Томасом,
    Майстрував би дерев’яних свищиків,
    Та вальдшнеп на ім’я Заратустра
    Забороняє – всім хто мовчить заказано
    Повік (мовляв), бо дощ квітковий
    Малює на білих мушлях мурексів
    Портрет ледачого пастора Сонце.
    Відчиняю скриню мовчання –
    А вона березова – тесана з дерева сліз
    Старим теслею з міста Урім,
    Що заблукав у краї наші холодні ягідні,
    Де пісок тільки на дні струмка,
    Про який напророчив якийсь гелон-дармограй,
    Що зазирне в його воду холодну Місяць,
    Коли зацвіте сухе дерево розпачу.



    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (6)


  20. Артур Сіренко - [ 2026.07.16 16:54 ]
    Шукаю фарби
    Шукаю фарби:
    Цей сірий світ сумний розмалювати
    Наче б то він розмальовка дитяча,
    а не вигадка божевільного деміурга.
    Шукаю фарби:
    Жовті кульбаби у мій старий сад
    Прийшли дивувати волохатих
    Марногудів крилатого травня,
    А я все шукаю фарби –
    Може я не помітив, може просто забув,
    Що діти Сонця ось вони – під ногами,
    А може то просто марево
    Моєї уяви хворої?
    Шукаю фарби:
    Так хочеться птахом крилатим
    Сірим як все, як дах після зливи
    Летіти в небо, де бородатий маляр
    Заховав кольорове, лишив трохи білого
    Для нас – замріяних в синє.
    Шукаю фарби:
    У царстві снів, де смарагди реальності
    Насипані шматочками
    В калейдоскоп образів –
    Подаруй Морфею мені сни кольорові,
    Відчини браму.
    Шукаю фарби:
    Не для себе – для бджіл кудлатих,
    Нехай принесуть мені мед гіркий
    Притрушений пилом обніжжя,
    Що сповнений ароматом.
    Шукаю фарби:
    Марні пошуки серед дощів,
    Серед гнітючих снів,
    Серед клошарів з байдужими поглядами,
    Серед зачинених брам і хвірток,
    Серед міста порожніх будинків.



    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (9)


  21. хома дідим - [ 2026.07.14 10:14 ]
    * 141 *
     видихнутий цигарковий дим
     який розчиняється у повітрі
     мовби пучка солі вкинута до окропу
     негода імла яка загортає місто
     дедалі ретельніше ген
     поетичне натхення котре на хвилину
     просотує день безнадійно прозовий
     що із цього вам чуття на порозі
     що вам у цім
     перехідне хвилинне розчинне
     метаморфічне
     печаль чи байдужість
     нечутна музика
     мрії у безнадії
     сподівання в чеканні
     тексти поховані заживо
     безтолково
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  22. хома дідим - [ 2026.07.05 10:59 ]
    * 131 *
     королівські лучники
     королівська кіннота
     шикуються
     у надвечірньому
     вітрі
     танцюючі маски
     танцюють
     у глядацьких енергіях
     у якомусь зі сновидінь
     між літерами
     невідомої книги
     літери брами майже
     між ними
     вірогідно пройти
     наскільки
     відрадні вони
     цього не збагнути
     не втямити
     і це невагоме
     над чуттями блукання
     усе на линві тонкій
     тим часом
     у королівських покоях
     тихо тьмяно
     ошатно
     сам король не бажає
     тлумачення снів
     найчудернацькіших
     і не вірить в казки
     утім любить
     казки розказувати
     якщо умієш звернутися
     і попрохати
     як слід
     а якщо не умієш
     учись
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  23. хома дідим - [ 2026.06.28 10:15 ]
    * 125 *
     знову цей червень хмарний
     зі своїми осоннями
     вивуджує тебе мов рибину
     із глибини
     ти не знаєш чого
     може там інший світ
     світліше щось
     що ти знаєш
     про світло про темряву
     хапаєш гачка
     підносишся із глибини
     але хапаєш недоста
     гачок не втримує
     на поверхні майже
     світлішого чогось
     ізнову падаєш
     занурюєшся
     десь туди
     кудись
     де
     заживсь
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  24. хома дідим - [ 2026.06.24 08:04 ]
    * 120 *
     consider death
     співає майкел стайп
     consider death
     з динаміків у супермаркеті
     на пенсіонерів
     на поліціянтів
     на матусь із дитями
     на візки для гавчиків
     на сезонний ярмарок
     із розмороженим хеком
     із філе форелі
     на сніговому лоні
     салатами шпондерами
     баликами
     грибами корейськими
     на галявини полуничні
     піраміди акційних яєць
     вишукані елітні сири
     чергу до відділу кулінарії
     де поруч роблять піцу
     а ті хто замовив і чекає
     свою піцу
     посиджують за перегородкою
     поцмулюючи
     лате капучіно американо
     або не поцмулюючи анічого
     і коли зникає світло
     і затикається майкл стайп
     все так само незворушно
     посиджують
     поцмулюючи безцінні
     хвилини життів своїх
     бо світло
     і майкела стайпа
     повернуть їм
     хай там як
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  25. хома дідим - [ 2026.06.19 08:37 ]
    * 116 *
     стояв мовчав дивився
     на останній
     багряний кленовий листок
     на дереві під під’їздом
     думаючи про своє
     про листок хай останній
     який ще
     повисить ще нічо ще ого
     адже воно
     символічно метафізично
     містично зрештою
     круто
     вітру не було
     мряка звичайна
     анішелесь
     а коли ізнічев’я
     той останній багряний
     кленовий листок
     злетів із дерева затріпотівши
     покружлявши
     недбало
     занурився ледь
     у найближчу калюжу
     я не зміг не відчути себе
     зрадженим так
     хоча це комічно звісно
     усе ж я відчув себе
     зрадженим
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  26. хома дідим - [ 2026.06.17 21:39 ]
    * 115 *
     неминучість намагається
     влізти в душу ніби
     їй мало того що вона і так
     неминуча
     мовби поганські боги
     якім обов’язкова
     маніфестація
     неминучість ревно
     являє себе надовкіл
     як завгодно
     у старінні каліцтві смертях
     руйнуванні
     на позір випадковому
     нещасному випадку
     нечесній конкуренції
     цькуванні ганьбі
     втраті амбіцій абощо
     одиноцтві зрештою
     що же натомість?
     жити миттю жахаючись
     що ось її вже і нема?
     жити днем який
     ось вже й завершується?
     не зважати? не жити?
     неминучість усіх цих питань
     намагається
     влізти в безсмертну душу
     добуваючись
     раніш чи пізніш
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  27. хома дідим - [ 2026.06.11 06:13 ]
    * 109 *
     верлібри дуже навіть
     експортний артикул
     якщо у тебе є
     чого продати
     їм
     читачам трактатів
     молодняку на слемі
     панночкам серпанковим
     ще трохи крові
     згустків сплесків
     за оплески або
     знеміння начеб
     ритм вітер дим
     бродячий кіт
     із кроликом тим
     у циліндрі сатиновім
     чому би ні чого ні
     пишномовний папуга
     вар’єте
     слеп-стік
     кастет малярія
     потрохи всього
     ненав’язливо
     і літери
     літери мріючі
     недослівно
     але побільше літер
     ще крові
     елемент абсурдизму
     зринаючого
     весело і бомбезно
     ось
     маєш верлібр
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  28. Охмуд Песецький - [ 2026.05.18 15:27 ]
    Довіра

    Почутого про подвиги трьохсот троянців
    Замало, якщо ти серйозний ерудит,
    Для написання навіть прози.
    Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
    Не тільки уривками службових розмов.

    І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
    Природно, що не для баталій,
    І чим би ви не займались, воно між вами.
    Минулорічна обранка твоя чи всидить
    У кампусі десь у Америці?
    А ти сидів ось тут.

    З нинішньою ви сексофіли, і це ваш вектор.
    Вона теж гадає, що ти Леонід,
    І називає – ти мій Льоша.
    А ти і не Пріам – вірить вона чи ні,
    Довіра – це справа хороша.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.82) | "Майстерень" 5.75 (5.82)
    Коментарі: (7)


  29. Юрко Бужанин - [ 2026.05.06 12:23 ]
    Танкануті спроби.
    1.ТАНКА галицько-пуерто-риканська.

    Я - ніби кролик,
    З котрого чупакабра
    Кров відсмоктала.
    Крівці мого кохання
    Достатньо тобі на ланч?

    2.ТАНКА святково-резюмуюча.

    Орхідеями
    Ми тішимо коханих
    У свята різні.
    Це ж ліана-паразит.
    Все квітуче є таким?

    3.ТАНКА весняно-стратегічна.

    Сніги розтали,
    Пропали знов дороги.
    Розою вітрів
    Розцвів напрямків букет.
    Вкраїна-бездоріжжя...

    4.ТАНКА оптимістична?

    День нових надій?
    Інавгурований нам
    Черговий гарант.
    Та чи настав таки край
    Епосі альфонсизму?

    5.ТАНКА недотрастова.

    Складав він пальці.
    У день голосування
    Народ склав дулю.
    Нездорове суспільство
    Бджолами не лікують.

    6.ТАНКА лицемірно-гігієнічна.

    Епідемія.
    Вдягнули усі маски.
    Дивне суспільство -
    Чи не заважким буде
    Для обличчя новий шар?

    2007-2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  30. Охмуд Песецький - [ 2026.05.04 15:27 ]
    The mission is impossible

    Наша зима розлуки не минула з лютим,
    а триває синіми ночами полотен,
    писаних під ван Гога –
    з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
    за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.

    Вона гостро пронизує мене –
    і згасає в регістрах невгамовної німоти,
    Не торкаючись наших прагнень –
    І ті зійдуться замість або раніше нас.

    Щовечора входимо в ночі, не нами омріяні,
    Такі не потрібні обом, а сильніше – мені.
    І наші відбудуться з нами – сміливі, як місія.

    Про них вищі сили любові ми просимо –
    І справдяться мрії високі, як зоряні розсипи.
    Не віриться майже, що місія спільна – impossible.



    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (7) | "https://maysterni.com/publication.php?id=181114"


  31. Іван Потьомкін - [ 2026.04.29 20:31 ]
    Йона

    «Ти плачеш, Йоно? І за чим?
    За цим кущем, який ти не садив?»
    «Ні, не за цим, мій Боже».
    «А за чим же?»
    «Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
    Іще тоді, коли в китовім череві
    Три дні й три безсонні ночі
    Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене простив...»
    «І не радий, виходить, що Я помилував тоді?»
    «Тоді – так, а зараз – ні».
    «Але чому? Ти ж усе зробив, як Я казав...
    «Отож бо й є, що всі мої пророцтва
    Про кару неминучу для Ніневії
    Стали насправді пустослів’ям...
    За розпусту вона ж мала загинуть...
    Як колись Содом і Гомора...
    Аби не стати посміховиськом, я втік із міста.
    А повернусь в Єрусалим, і там візьмуть на глузи...
    Тож і лишилося одне лиш – вмерти.»
    «Здається, ти зразу ж не повірив,
    Що я скарати маю Ніневію».
    «Яка ж од Тебе кара, коли Ти милосердий?!»
    «І ти в інший бік подавсь...
    І мало не потопив те судно,
    Що замість Ніневії повезло тебе в Фарсіс.
    Що тобі шторм, яким Я збурив море,
    Аби як слід провчити за непослух?..»
    «Але ж зізнавсь я морякам,
    Що через мене здійнявся шторм...
    І навіть попросив, щоб кинули у море».
    «Як сонного тебе знайшли у трюмі.
    Так що не корч з себе героя»
    «Але навіщо в Ніневію Ти знов послав?
    Щоб тільки осоромити по всіх усюдах?»
    «Ні, щоб показать, що і пророки – просто собі люди.
    Що й вони не всі, як Аврагам,
    Готові торгуватися зі Мною...»
    «Ти ж од тих міст лишив одну лиш пам’ять!»
    «А ти досадуєш, що ніневійці, налякані тобою,
    Взялись за розум і постились на знак того,
    Що з блудом покінчили?
    І те, що Я їх не скарав, ти називаєш милосердям?
    Подумай, чи ж варто карать за зло, що вже скінчилось?
    А ти затямився – карать та й годі!
    Аби лише збулось твоє пророцтво...
    Ні, Йоно, не годен ти буть пророком.
    І в пам’яті людей залишишся на віки вічні
    Таким, що думав лиш про себе.
    Немовби сам один на світі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  32. Охмуд Песецький - [ 2026.04.26 11:01 ]
    24/7

    Ще тримається 
    ця дивна звичка ‐
    думати про втрачене,
    обминаючи себе.
    А воно чекає на всіх
    зі знахідками
    у печерах наших помилок,
    ні – не зі скелетами 
    шукачів артефактів
    і прахом вогню
    згаслих смолоскипів.

    Утрати наші -
    велосипеди, золото,
    оргтехніка,
    розум...
    Вибачте, ми були
    неуважними -
    і до руху планет,
    і до наших коханих.

    І цей час одного разу
    може настати.
    Про нього я думаю,
    лягаючи на смужку
    порожнього ліжка,
    як про диспетчера
    наших утрат,
    і прокидаючись,
    втрачати знову,
    в'язнучи у сумнівах.

    Не трушу клепсидрою,
    у ній потопає і –
    випливає час.
    Яка глибинність
    замкненої системи!
    Ха! В ній вічність?



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.82) | "Майстерень" 5.5 (5.82)
    Коментарі: (4)


  33. хома дідим - [ 2026.04.17 18:11 ]
    * 46 *
     білий брудний голуб
     із тьмяними рожево яскравими
     лапами
     сторожкий мов отруювач
     у якого при собі
     отрута і намір
     скрадається підскоком
     межею тіні й осоння
     роззирається круглими
     очима параноїка навсібіч
     іржаві трамваї
     сунуть іржавими рейками
     неподалік
     дотлівають недопалки
     догнива хвіст плотви
     стоять зношені черевики
     в тих черевиках
     стоїть зношений чолов’яга
     на позір байдужий до всього
     за тим чолов’ягою
     хвилинний гармидер і лемент
     тінейджерів
     за ними виття сирен
     стіни панельних будинків
     давно занедбаний і зачинений
     заклад mozzarella
     декілька ще поки безлистих
     тополь і небо квітневе
     на позір байдуже до всього
     стогін сирен уривається
     зблискує шибка
     прочинена кимось на осонні
     і в мить зблиску голуб
     набирає висоту
     все далі від стін будинку
     тінь голуба
     віддаляється стрімко
     у протилежному напрямку
     нагадуючи скидання каба
     із бомбардувальника
     


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.93) | "Майстерень" 5.5 (5.93)
    Прокоментувати:


  34. Вероніка В - [ 2026.04.06 16:48 ]
    Бронхіальна інфекція
    безглузді питання запитують те що не варто
    метушаться і тягнуть за руки як діти
    чому питають
    чому поясни
    небо тут не блакитне
    чому колючі дерева-сітки й приціли вікон
    краплі-снаряди і сонце-снайпер
    чому квартири пробиті шини
    дитсадки і шкільні будівлі крихкі іграшки
    діти і підлітки
    тихі холодні й обвітрені

    чому паркани мостів автоматна черга
    гільза серця відстрелена
    не в мене
    над головою шрапнельне небо

    чому я не знаю
    ви помітили що тут квіти
    стоять без бронежилетів
    чому янголи
    чому із двохсот лише сім
    чому гілки квітнуть а не сивіють
    вони ж бо як люди не сплять уночі
    чому хмари титанові пластини
    всередині тіла
    порізана тиша
    на автівках і на сітківках скло-павутина

    чому питають
    жодної відповіді
    надто ж на це
    чому і навіщо
    ну навіщо
    я ціла

    одне лише
    мені хтось казав
    в кожній людині в легенях посаджене дерево
    тому що йому треба рости
    дихай ним дихай ним
    ця бронхіальна інфекція
    з деяких пір всюдилюдна
    тож дихай всією силою
    розправивши альвеоли гілок
    вичекай три секунди

    три

    два

    один

    тепер


    Рейтинги: Народний 5.5 (0) | "Майстерень" 5.5 (0)
    Коментарі: (1)


  35. Вероніка В - [ 2026.04.02 21:29 ]
    Привиди
    довгі й глибокі руки озера
    вже давно не пускають
    тягнуться з-за обвітрених трав
    як крики воронів

    що би я не робила
    я буду там

    хоч не варто боятись
    це лише привид
    що зачепивсь за волосся стрічкою
    з обіцянкою не відпускати
    скільки їх буде завтра
    можливо сотня
    можливо тисяча?

    привиде ранку
    чим я тобі завинила
    як змусити тебе всміхнутися
    всміхнутися
    тільки не так

    вкладаються спати в мене
    під очима
    їхні сльози то привидна вода
    не випити ні вилити
    ні втопитися
    можливо хіба що
    -люватися
    у цю привидну музику

    саме так
    гойдайся разом зі мною
    у скляній півпрозорій кульці
    де привиди голубів розлітаються у повітрі
    над привидним сонцем розталим в озеро
    де привиди гілок і привиди-хмарини
    шиють довкола привидний день
    прозорі квартири виліплені з бавовни неба
    перезираються з вікнами
    шлють їм шлюпки невидимих гуків
    і коли ти йтимеш вулицею
    дороги всміхатимуться тобі
    своєю привидною крейдою
    залишеною привидними дітьми
    ні для кого іншого
    ніж для привидів перехожих
    що колись стануть самі як крейда

    єдиний не привид тут це
    тривога


    Рейтинги: Народний 5.5 (0) | "Майстерень" 5.5 (0)
    Коментарі: (2)


  36. Юрко Бужанин - [ 2026.03.13 22:22 ]
    ***
    Професор дрімав
    під час
    засідання кафедри
    але всередині нього
    вирувала запекла дискусія
    між виноградною силою Кавказу
    та галицькою стриманістю
    та чача була не просто рідиною
    а чистим першоджерелом
    вона обпікала піднебіння
    наче гостра рецензія на слабку збірку
    і вивільняла слова
    що роками кисли у шухлядах
    вона підіймалася вгору
    прямо до мозку
    перетворюючи сухі правила
    на живий потік свідомости
    де кожен вигук — це метафора
    а кожна еруктація —
    глибокий філософський
    підсумок буття

    13.03.2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  37. Тетяна Левицька - [ 2026.03.04 19:19 ]
    Вимпел
    Хто збирав металобрухт
    і макулатуру
    у того кремезний дух,
    здатен зрушить фуру.

    Комсомольці, піонери
    в наші сімдесяті,
    ніби справжні мародери
    обчищали хати.
    Нишпорили у садах,
    не діждавшись "візи",
    із візками й на горбах
    зносили залізо.
    На шкільнім подвір'ї — пункт.
    Весело й завзято
    там приймали різний брухт
    піонервожаті.
    Ложки, вили, водночас
    сапи і сокири.
    Двісті кілограм на клас
    хоч з могили вирий.
    Залишився у сусіда
    заступ на городі,
    обернувся, нема сліду
    і шукати годі.
    Всі старались, як могли,
    перещеголяти
    старші класи, тож несли
    що завгодно з хати.
    Хто пательні чавунові
    ще відніс раніше,
    пер нові, потрібно школі
    якомога більше.
    Скільки б не збирали поспіль,
    вимпел — "Пісня файна",
    той отримав хто в колгоспі
    розібрав комбайна!


    Рейтинги: Народний 7 (6.27) | "Майстерень" 7 (6.36)
    Коментарі: (3)


  38. Вероніка В - [ 2026.03.02 21:30 ]
    Пішохідний перехід
    очі хитаються роблячи кроки на лініях
    збиваючися з рахунку на пішохідному переході
    знаєш це правило
    подивись наліво
    подивись направо
    на старт увага руш

    та вкотре шукаєш поглядом ручку
    чи хоча б телефонний дзвінок раз на тиждень

    приїхала б до дитинства спитала би скільки йому зараз років
    я би дізналася у приїжджих місцевих в якому воно заховалось підвалі
    не нагадувала би за тих котів
    чи за тих сусідів
    я би з ним говорила я би можливо його крадькома вивела
    пограти у бадмінтон
    та там завжди напевно такі вітри
    ракета воланчика прилітає туди де не треба
    бо що ці ракети ще можуть

    а потім спитала би скільки йому залишилося
    я б йому на руках погадала
    дитинство чхає дитинство кашляє
    дитинство – то вічно хворий хлопчик
    каже воліє давно розчинитися в стінах
    увійшло би у цегли як відповідний пазл

    але завжди те саме
    лежить потерте
    по ту сторону пішохідного переходу
    ти знаєш це правило
    подивись наліво
    подивись направо
    на старт увага руш
    і якщо в тобі дійсно живе дорослість
    то як усі дорослі ти не зачепиш погляду
    не здіймеш звуку


    Рейтинги: Народний 5.5 (0) | "Майстерень" 5.5 (0)
    Прокоментувати:


  39. Вероніка В - [ 2026.03.01 20:41 ]
    Монетки
    коли дім прокидається
    потягується сонно стінами
    нишпорить у своїх жовтогарячих кишенях
    шукає шукає
    дім посміхається заховавши зіниці під темні очі
    дому дитинно

    чи тобі чутно
    як у нього запали в кутках монетки
    там у його жовтогарячих кишенях
    монетки звичайні монетки мідні
    тепло подзвонюють
    а для нього більше
    для нього завжди більше

    дім ними ніколи не платить
    хоч у дома немає давно чим розраховуватись
    дім не хоче казати що він придбав мені життя у кредит
    дім хитається
    хитається сходинами і кімнатами
    дім не спить
    йому хочеться але він не відпускає з рук мідні горстки
    дім плаче
    у нього кишені діряві
    та він радий він посміхається жовтими зубами
    бо одна закотилася під чийсь чобіт


    Рейтинги: Народний 5.5 (0) | "Майстерень" 5.5 (0)
    Прокоментувати:


  40. Юрко Бужанин - [ 2026.02.11 12:23 ]
    Арчі - песик з раціональним мисленням.
    Арчі —
    мій малий читирилапий друг —
    завершив свій ранковий ритуал
    на газоні біля під’їзду.
    Потім він подивився на мене
    цими вологими очима,
    у яких —
    і любов, і виклик,
    і вся філософія собачого роду.
    Він не шукав серветок,
    не чекав на папір «Обухів»,
    він просто підійшов
    і витер свій досвід
    об мої улюблені штані.
    Це був його автограф.
    Стислий. Теплий. Липкий.
    Тепер ми з ним —
    одне ціле,
    бо я несу на собі його тягар,
    а він біжить далі,
    легкий,
    як непрочитаний верлібр.

    31.01. 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  41. Юрко Бужанин - [ 2026.01.28 09:24 ]
    У пошуку істини.
    Це так просто —
    не шукати істини у вині,
    коли вона прозоро стікає
    стінками келишка з «Чачею».
    Входиш туди критиком,
    а виходиш —
    чистим аркушем.
    Перша чарка — за герменевтику,
    друга — за долю літератури,
    а на третій
    метафори починають двоїтися,
    як і обличчя друзів.
    На ранок
    тексти стають заважкими,
    світ — надто гучним,
    і лише каламуть у голові
    мовчазно свідчить:
    семіотика похмілля
    нещадна до тих,
    хто надто глибоко
    занурився у контекст.

    27.01.2026


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  42. Артур Сіренко - [ 2026.01.20 15:49 ]
    Річкові острови снів
    Накликали літній прозорий дощ:
    В час посухи:
    Стукали в шкіряний козячий бубон,
    Співали заклично, по вовчому,
    А Небо порожнє, чи то посліпло,
    Поглухло, почерствіло.
    Думали, що то наше селище,
    А то Вавилон – цегляний, стобрамний
    Пихатий, з потворами-баштами,
    Що тикають в Небо шпилями
    (Хоча й Небу не боляче,
    Але воно образилось).
    Накликали рясний життєдайний дощ:
    Співали таємні слова,
    Танцювали навколо вогнища,
    А визирнув з Ріки сом
    І сказав, що то все намарно:
    Сердите Небо дивиться
    На людей-мурах потомлених
    І заплющує сині очі.
    Накликали дощ-подарунок:
    Хотіли врожаю і стиглих яблук,
    Важкого колосу і ситих ягнят,
    А виросли з сухої землі
    Кімерійські бронзові стріли:
    Гострі як палючі промені
    Зчужілого невблаганного Сонця.
    Назбирали перламутрових мушель
    М’якунів затоки марення
    І зробили блискуче намисто,
    Вдягли його на молоду відьму,
    Що скинула конопляне дрантя
    І кричала в чорну безодню,
    Де глипав оком лихим Сіріус
    Але марно.
    Ми пішли у хижки свої
    І бачили сни круговерті,
    Не хотіли з тих островів вертатись,
    Плисти човнами-довбанками
    У світ яви.


    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (4)


  43. Юрко Бужанин - [ 2026.01.09 15:20 ]
    Песик Арчі: акт чистий і невідворотний
    ранок
    це завжди про те
    що всередині
    вимагає виходу назовні
    я біг по снігу
    ніби по сторінках
    ще не написаної рецензії
    і раптом
    світ зупинився
    в одній точці
    під старим деревом
    це не гріх
    і не сповідь
    це просто теплий сонет
    залишений на снігу
    як свідчення
    що я був тут
    що я живий
    господар дивиться
    з висоти свого інтелекту
    шукає пакет
    а я дивлюся у вічність
    і хвіст мій —
    мов знак оклику
    над порожнечею буття
    зробив
    і пішов далі
    не озираючись
    так пишуться справжні тексти
    так минає
    день.

    2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  44. Вероніка В - [ 2025.12.25 23:41 ]
    Не відчувається
    знаєш я зазвичай намагаюся не тримати в кишенях прикрості
    неважливо скільки мені на касі видали решти
    та все ж залишилась одна монетка
    що запала за шов і ніколи не зникне

    коли падає дощ
    торкається мого вікна мокрими пальцями
    дивиться мені в очі хоче впізнати себе
    і не може

    дощ більше не відчувається
    не відчувається
    якщо не відводити очі якщо простягнути скрипкові руки якщо вийти в одній футболці якщо ним дихати якщо стати криницею стати бруківкою стати листям стати
    статуєю у парку й не рухатись
    не відчувається
    стебла волосся та рук завмирають від сухості хрускоту
    око криниці
    голодне
    а я поросла зусібіч асфальтом
    і саме тому напевно
    холодно

    якби мене народили деревом
    то точно тією акацією що ловила віями дощ
    вона стояла невзутою там за парканом
    дихала бруньками білих легень ховала обачно від дітей голки
    мовчала
    про те що дощ не здатний ні на що більше аніж
    розлитися на підлозі


    Рейтинги: Народний 5.5 (0) | "Майстерень" 5.5 (0)
    Коментарі: (2)


  45. Юрко Бужанин - [ 2025.12.20 12:33 ]
    ***
    Сидить Критик
    на березі Бистриці Солотвинської
    або Надвірнянської —
    йому, зрештою, байдуже,
    бо в обох тече не вода, а тексти.
    дивиться у дзеркало ріки
    і бачить там не себе,
    а чергову книжку, яку ніхто не прочитає,
    крім нього,
    і, можливо, автора
    (хоча щодо останнього — є сумніви).
    дістає люльку,
    набиває її тютюном гіркого досвіду
    і прискіпливо вдивляється у простір:
    хто там знову видав збірку?
    хто замахнувся на святе —
    на сторінку, що мала залишитися білою?
    він не пише рецензію —
    він виносить вирок,
    але робить це так лагідно,
    ніби прикладає подорожник до рани,
    яку сам щойно і завдав.
    «брате, — каже він відображенню, —
    ти забагато знаєш про інших,
    і замало — про те,
    куди зникають незатребувані тиражі».
    усміхається у вуса,
    закриває черговий «товстий» журнал,
    і йде собі далі —
    самотній вовк у шкурі критика,
    який точно знає:
    найкраща книга — це та,
    яку він ще не встиг розібрати на атоми.
    а сонце сідає,
    червоне, як нутрощі кавуна,
    і Критик Маститий мовчить.
    це його найкращий текст за сьогодні.
    17.12.25


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  46. Артур Сіренко - [ 2025.12.10 14:19 ]
    Розмова Едварда ІІІ з Філіппою де Авен на монастирському подвір’ї 25 січня 1327 року в Йорку
    Едвард:
    Сон – це тканина з овечої шерсті,
    В яку загорнули сувій з портоланом.
    І що тоді лишиться лелекам-апостолам
    Що летять на озера кольору Сонця?

    Філіппа:
    Зафарбуй оксамит сьогодення
    Пурпуром запашних троянд острова
    Чи може човна, на якому сумує лев,
    А сова все літає і шукає мишву.

    Едвард:
    Я годував круків з руки – тих самих,
    Що на вежі мостили гніздо, і дзьоби-ножі
    Точать об камінь Долі, що його привезли
    З Каледонії – краю відьомського
    Колись, ненароком.

    Філіппа:
    Сховай краще спогади в глек,
    Що зліпили дзьобаті чаплі,
    У чорну чашу, в яку світанок
    По краплям вичавлює тьму.

    Едвард:
    Лицарство сумне горобців сірих
    Лаштує крилатий похід необачний
    Під стріху буття
    Наших грішних сеньйорів.

    Філіппа:
    Покидають нас круки –
    Діти старого Сократа,
    А над вежами-голками сніг.
    Падає, падає, падає сніг.
    Лапатий як lament.
    Як сонети Петрарки – лапатий.

    Едвард:
    Рудочубі шотландці
    Вертають в гори мечів,
    І навколо скорбота,
    І біле мовчання –
    Така порожнеча снігів,
    Що боляче погляду.

    Філіппа:
    Для зігрітої пустки
    Вистачить жменьки ілюзій
    Щоб лев золотий
    Не блукав серед пагорбів білих,
    Бо зима…



    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (4)


  47. Борис Костиря - [ 2025.10.06 22:09 ]
    Горіх
    Похмурий горіх
    із зів'ялим після морозу листям.
    Він нагадує старого,
    який просить милостиню.
    Голосіння дідугана
    ударяються об небо
    і осипаються
    не золотими монетами,
    а черепками.
    Вони падають із дзенькотом
    на бруківку,
    ніби знецінена валюта.
    Голосіння старого
    схожі на прокламації
    збанкрутілих політиків,
    виснучи пожовклими
    листівками на стінах,
    як розп'яття надії.
    Горіх просить милостиню
    у неба, а воно вдаряє
    жорстоким холодом,
    льодяними дощами,
    пекельним градом.
    Горіх - як самотній солдат
    на полі абсурду,
    як Дон Кіхот,
    який розбився
    об вітряк ілюзій.

    19 травня 2024


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  48. Артур Сіренко - [ 2025.08.20 18:02 ]
    Сховане тимчасово
    У кожному дереві –
    Мертвому чи квітучому,
    Старому чи щойно зміцнілому,
    Ховається (до часу) ідол –
    Іноді гнівний і невблаганний,
    Іноді життєдайний і життєлюбний
    (Як теплий весняний дощик).
    У кожній камінній брилі –
    Замшілій чи то блискучій,
    Омитій зливою чи то порохнявій
    Зачаївся спокійний Будда –
    Лише звільніть його,
    І можна буде йому поклонятися,
    Запалювати ароматні палички
    Зазираючи в Порожнечу.
    У білому небі відчаю
    Квіти вохряного смутку
    І синьої павучої меланхолії
    Бубнявіють легендами
    Про вересове диво і людське торжище.
    Як писав один принц на пергаменті
    Чи то княжич бородатих варварів
    (Бо писарів було годі шукати –
    Повтікали хто міг до Аркадії,
    Бузиновим чорнилом фарбуючи
    Гречні воскові спогади),
    Марево візерунок малює
    Судомами горобинового жадання,
    Знаками бруслинової дикості
    Повість про цю ілюзію
    Сьогодення.
    Бо нині сухий хмиз писання
    Запалює рожева троянда буття –
    Спалахом невблаганного неминучого,
    Пожежею, якій відчиняють двері –
    Важкі, цвяховані та скрипучі,
    Двері до чорної кам’яниці,
    Де ховали два облудних пророки
    (Яких боялися кликати по імені)
    Книгу Судного Дня.



    Рейтинги: Народний 6 (5.17) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (4)


  49. Борис Костиря - [ 2025.08.15 21:29 ]
    Старий
    Старий шукає ровесників,
    але їх уже більше
    у царстві мертвих, а не живих.
    З ким йому розмовляти?
    Він бачить молодих,
    яких зовсім не розуміє.
    Як перекинути місток
    до померлих? Як відновити
    зв'язок поколінь,
    зв'язок часів?
    Тепер старий розмовляє
    лише із дзеркалом,
    намагаючись побачити в ньому
    відблиски минулого,
    почути голоси померлих,
    але бачить у дзеркалі
    лише дим
    спалених сигарет
    чи згорілих почуттів.
    Ровесники десь там,
    на іншому березі,
    махають руками,
    проте їх розділяє серпанок,
    простір із розбитого скла.
    І старий тоне
    у руїнах спогадів,
    серед битої цегли,
    продираючись в інший простір
    камінням згаслої любові.

    21 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.93) | "Майстерень" 5.5 (5.94)
    Коментарі: (2)


  50. Борис Костиря - [ 2025.07.13 22:49 ]
    Голоси
    Я шукаю істину в травах,
    я хочу почути голос трави,
    я шукаю у травах
    подробиці минулих епох,
    я шукаю голоси,
    які засипала земля часу,
    які сховалися під пилом архівів,
    але їх неможливо почути,
    доходять лише
    ледь зрозумілі звуки,
    стогони, буркотіння.
    Ти намагаєшся скласти мозаїку
    із розрізнених звуків,
    але нічого не виходить.
    Те, що вмерло в минулому,
    не відродиться знову,
    мертве не стане живим.
    Ти хочеш підібрати
    із паростків трави
    речення, проте губиться
    щось важливе, істотне.
    Скільки води втекло!
    Що ти хочеш знайти
    у цій безглуздій воді?
    Якщо там були голоси,
    то вони потонули,
    їх неможливо почути.
    Тому залишається
    тільки впасти в траву
    і вдихнути аромат
    із розрізнених звуків.

    15 травня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.93) | "Майстерень" 5.5 (5.94)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5