ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

Та я вірю, що вистоїм, зможемо
Влаштувати їй зустріч, як слід,
Бо не пізно розбитим і зболеним

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степанчук Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.02 20:34 ]
    Вересень. Тепло...
    Вересень. Тепло.Усе навпаки.
    Зелень смаколиком, квіти лукаві,
    Поряд полин ледь прогірклою кавою.

    Вересень .Тепло. Жінки на підборах
    Світяться ніжно і ґонорово.
    Ти не вподобав? Душею глевкий.

    Вересень.Тепло. А небо без дна…
    Вечора дзвін вирина, мов струна,
    Може, насправді, весна затяжна?

    02.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  2. Богдан Манюк - [ 2012.08.31 09:56 ]
    ПОЕТЦІ М...
    Уявлялась очима скелі,
    аж допоки якось під осінь
    твої вірші стильно-пастельні
    не забігли до мене в гості.

    Вирушали іконно з ліфта,
    у кімнаті за столик сіли.
    Ну…здалось, - ліліпути Свіфта,
    а невдовзі… Боги Есхіла!

    Чаював, раював із ними
    і твоє спостеріг вагоме:
    звуки серця – найкращі рими,
    жваву мову – емоцій пломінь.

    Віршомагія – світ надалі,
    де в єднанні флюїди наші.
    Стала чашею для Грааля
    найсіріша на кухні чаша.

    На світанні – сходини-кручі
    і прощання, що душу точить.
    Поривався мій вірш жагучий
    за твоїми тобі на очі…

    2012р.







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2012.08.26 17:22 ]
    КОХАНІЙ ВОРОГИНІ
    Лиш з тобою це собі дозволю –
    Власну гордість мовчки розтопчу;
    І здригнуся від німого болю,
    Груди підставляючи мечу.

    Вбий мене, кохана ворогине,
    Хай не знає твій удар жалю.
    Може, ти збагнеш, коли загину,
    Як СМЕРТЕЛЬНО я тебе люблю!

    26.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (22)


  4. Богдан Манюк - [ 2012.08.21 12:09 ]
    ОСІННЄ
    Дні пилюгові –
    стосами,
    слава –
    розлита туш.
    В різночитанні
    осені
    мимочитання
    душ.
    Крамом,
    але не з Божого
    вічні дощі Лі Бо.
    Пам'ять –
    рабинею ложа,
    бо чоловіча,
    бо…
    Рими останні
    світяться
    у завулку
    нічнім.
    Можеш зостатись
    витязем,
    поле продавши
    й дім.
    Можеш могти і…
    бідкатись,
    як на припоні
    біс.
    Смутку мій щирий,
    звідки ти
    осінь
    мені
    приніс?

    2012р





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (11)


  5. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.08.18 12:04 ]
    Випадковість...
    випадково, усе випадково...
    був привіт. любування. і знову
    крізь зимову хмарину мовчання
    випадкові слова - не вітання.

    ... випадкове "привіт".
    слово - тихий параліч -
    зупиняє політ ...

    хвилі неба побачить
    зможуть радісні очі.
    не та хвиля. пророчий
    вітер зник. без потреби
    поодинці на небо!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  6. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.08.16 12:42 ]
    Я не зеро
    Я не зеро,
    бо я людина,
    одна така,
    проста, красива,
    сумна, весела,
    вередлива,
    та тільки знаю,
    я – людина.
    А, значить,
    маю право
    мати
    калини кетяг,
    мову, хату
    і щастя,
    не лише надію,
    а я все мрію…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (17)


  7. Василь Юдов - [ 2012.08.14 22:28 ]
    ЯБЛУЧКА ДЛЯ ТЕБЕ
    Ми всі душею запустіли,
    Шукаючи чужі паї.
    А поряд рясно уродили
    Господні яблучка свої.

    Свої! Не з Риму чи Китаю,
    Хоч десь без глянцевих боків -
    Плоди довіреного краю
    Землі і неба від батьків.

    Торкнись до яблучка губами.
    Воно твоє з глибин віків,
    Як твердість батька, ніжність мами,
    Як смак дощів і колір злив.

    Воно з душею твого роду,
    З корінням вживленим в серця.
    Як смисл дівочої природи
    Вродилась смакота оця...

    Не просячи чужого неба
    Чи закордонної води,
    Вродились яблучка для тебе.
    Плодись і ти, як ці плоди.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  8. Олександра Ілона - [ 2012.08.10 13:45 ]
    Любові вогонь
    В рої галактики палає зіронька,
    Вона для тебе одна — Єдина...
    Любиш коси її, світлосонячні,
    Як поцілунки, жарозапашні...
    ***
    Літа довгії-довгії
    Люблю, люблю тебе.
    Я в тобі,
    Кохай, кохай мене!
    ***
    Всесвіт дзвенить, телефонує тобі:
    «Серця дарую квіти вічності —
    Міжгалактичні троянди, вони макові,
    Це для тебе Любові вогонь — Безкінечної!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2012.08.03 16:47 ]
    Услід
    За тобою підніметься
    до вокзальних воріт
    міста райдужна китиця –
    долі іншої зліт,

    мов не іншою сповниться
    свята львівського хід,
    і плацкартна безсонниця
    не потягне на схід,

    не заб’ється на вилиці
    жилка в морзе юги,
    не простукають милиці
    колієві шляхи,

    і тобі не забути ці,
    з обертоном, лади
    непростої обітниці
    приростати сюди,

    наче вже не розлюбиться,
    вбравши «до», а не «від»,
    не зі снива та вулиця -
    на шпилях небозвід,

    мов це тільки загравиця,
    а не втрачений світ,
    на пероні лишається,
    небо кинувши вслід.


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (30)


  10. Богдан Манюк - [ 2012.08.01 13:59 ]
    ГАЛИЦЬКЕ ЯЧАННЯ
    О, як же приречено,
    як безборонно
    звитяга минувшин
    сповзає на діл.
    КорОлю Даниле,
    тьм’яніє корона
    і Галич конає,
    усівшись за стіл…
    Вгощають чужинці –
    гримаси на лицях.
    Ба, начебто жалість
    у них на порі.
    Сучасний холоп,
    що діставсь
    годівниці,
    поклонами дякує –
    так, аж упрів.
    А зайди
    заводи й сади
    обтрусили,
    опершись на наших…
    сліпих холуїв…
    Королю Даниле!
    Королю Даниле!
    Чи стане нащадок
    в колони твої?
    Горлає у вічність
    ув’язнена драма:
    її не підпустять, напевно,
    й до грат.
    Мов Господь,
    розп’ята вже
    Галицька брама,
    обабіч вартують
    іуда й пілат…
    Ми їм потураєм,
    бо глупство властиве.
    Заморську, загірну
    уславили тлю.
    …А може ще з натовпу
    крикне сміливець:
    пора боронитись!
    Коня королЮ!

    2011р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (19)


  11. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.07.31 19:30 ]
    наймити
    Стрілки мчать вперед щасливо,
    день, хвилини і години -
    все пройшли швиденько-любо,
    безтурботні часо_згуби.

    Стрілки мчать: у них завдання
    нам життя усі жадання
    вкласти в рамки із хвилинок,
    щоб не втратили стежинок.

    Ми ж проходимо щоденно,
    наче марево, буденно
    погляд кинувши злиденний ,
    вічності вікно буремне.

    Стрілки,наймити байдужі,
    поглядають в наші душі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  12. Олена Опанасенко - [ 2012.07.31 12:23 ]
    МАЙСТЕР
    Актори, сміх, рояль, шампанське,
    Бузкова дача на Дніпрі,
    У музи очі геть шахрайські:
    “Це щастя вічне, так! Парі?”

    А далі — зливи, хуртовини,
    Перебудови, кризи, зміни,
    Нові господарі землі,
    Нові шпалери і картини.

    - Чи цей рояль налаштувати?
    - Можливо, та не поспішай.
    Старого майстра поруч хата,
    Зайде колись іще на чай.

    І полетіла дзиґа часу,
    Замерехтіли дні в очах,
    Не до пісень, не до причастя,
    Дедлайн-бардак-таксі-літак...

    Лише останній обруч травня
    бездомну Музу прихистив,
    Ти чуєш? Ця соната давня!
    І ти рояль уже відкрив...

    А він захрип, мов тяжко хворий,
    І вже до майстра пізно йти,
    Згадай: його не стало вчора,
    Лишились ноти і хрести.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (5)


  13. Богдан Манюк - [ 2012.07.29 11:08 ]
    АКРОПОРТРЕТ
    Карма - і воїн, і жриця -
    світить з її орбіт.
    еврика - віршів жар-птиця
    ніжно з ПМ у світ.
    іносинхронне сонечко
    яко надії ять.
    Огниво на долонечці
    знову од лих до свят.
    ера за брилем чи рана?
    роєм жагучо квіт.
    небом такій осанна -
    ангел обрав політ.

    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (7)


  14. Олександр Григоренко - [ 2012.07.26 22:43 ]
    Сок и цвет труда
    Путь по земле,
    Тернист его покров....
    Слышен не каждому во мгле
    Добра извечный зов.
    Завет я помнить рад,
    Что винограду сок и цвет
    Дает лишь виноград.
    Помни друг мой это слово:
    Все, что в душе твоей хранится
    Как доброго так и дурного, —
    Уважая свои и ближнего труды,
    Можешь благо проявить волшебной силой Слова.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.07.24 15:33 ]
    Згадуючи Висоцького...
    Підгоріла душа
    Вже не втрапить до раю.
    Та хіба хто пізна,
    Як та смага збирає.
    Погляд кинула - так,
    Ти моє, і радіє,
    А життя проживеш
    І все маєш надію:
    Я чесноти клеймо,
    Недосяжний для пекла,
    Я за правду й добро,
    Я за Божу потребу.
    А лиш ліг на рядно,
    Чолом зблиснув у спеку…

    Підгоріла душа
    Не потрапить до раю,
    А ти знаєш і сам,
    Що задуха буває...

    24.07.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (8)


  16. Семен Санніков - [ 2012.07.08 14:30 ]
    ***
    гаплик


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  17. Семен Санніков - [ 2012.07.05 10:42 ]
    ***
    гаплик


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2012.07.04 20:11 ]
    СПОГАД ПРО МИНУЛЕ

    У небесах – чумацький шлях,
    Йдуть чумаки по сіль до моря,
    Десь причаїлося в полях
    Пожежі невблаганне горе.

    Чумацький шлях у небесах,
    Холодний вітер люто свище:
    Таке життя – була краса,
    А залишилось – попелище.

    20-21.09. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (23)


  19. Наталя Чепурко - [ 2012.07.03 21:20 ]
    Ты думаешь...
    Все лучшее только будет!
    Ты думаешь, будет когда-то:
    Проснутся от спячки люди,
    Их скорчит от суррогата?
    Ты думаешь: люди- овцы,
    Бредут и пути не видят?
    А, может, взорвется солнце,
    Сжигая святую обитель?
    Однажды, поверив в счастье,
    Коснешься мечты руками,
    Захочешь людского участия:
    Цветного, как оригами.
    Дом станет твоею обителью
    (Не пристанью, не берлогой!)
    Поселится ангел-хранитель,
    Чтоб все почитали Бога...
    Но к счастью стремиться надо:
    Оно не приходит случайно,
    Сметая любые преграды,
    Изведав соблазнов тайны...
    Счастье- не просто сказка.
    Счастье- любви состояние.
    Будет счастливой развязка
    В момент исполненья желаний.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  20. Богдан Манюк - [ 2012.07.03 18:57 ]
    УКРАЇНСЬКИЙ ФАТУМ
    Загубляться коні
    в імлі потойбічній.
    Козак заблукає
    між люлькою й димом.
    Степи-вишиванки,
    степи пересічні
    у чвалі галактик
    високим інтимом.
    А ворон – до трупів,
    а сокіл – за хмари.
    Як завше бувало, -
    не вічність, а рана!
    Козак доганятиме
    тих яничарів,
    що вкрали
    кохану його
    для султана.
    Здивуються коні:
    ні шляху, ні броду.
    Куди повертати?
    До ґвалту?
    До тиші?
    І ворон, і сокіл
    заглянуть у воду,
    де власне минуле
    у хвилях залишать.
    Степи запалають:
    вони – самоцвіти,
    що втиснулись Богові
    в серце й коліна…
    Біда й козакові:
    як милу зустріти,
    яка вже султанові
    мила та вірна?

    1998-2012.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (19)


  21. Ната Вірлена - [ 2012.07.02 13:38 ]
    Марсіанські хроніки
    Ходити по чужій-чужій землі,
    як ходять кораблі і в`ючені верблюди.
    Ваш бог мене не знав, того не пожалів,
    а вже за ним не пожаліли люди.

    О спалена земля надламаних верхів,
    надламаних вершин
    і бідного розмаю.
    Коли тебе не внесено в архів –
    тебе немає.

    Ходи собі один у вічній колотні,
    вірші собі верши у вічній канителі.
    Ваш бог мене не знав, того не завершив.

    І дивиться земля мені з-під ніг.
    Чужа Земля. Пустеля над пустелі.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  22. Богдан Манюк - [ 2012.06.23 15:21 ]
    *****
    ДорОгу олюднену, вирвану з лоску,
    без тіней, вуалі фарбованих вій
    вернути б у краплю бджолиного воску,
    допоки натхнення - і Бог, і сувій.
    Хай м’якне, теплом почастована зранку,
    і твердне від холоду лютих очей,
    а потім у першу зорю без останку,
    а нині, дорого, сакрально мовчи.

    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (27)


  23. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.06.19 10:29 ]
    Буває...
    В раю вмирають голуби...
    Я подумки тобі сказала.
    Моє життя не світла зала,
    Що урочисто нас вінчала.

    Не треба погляд очі в очі:
    У давнім сні,такім пророчім,
    Ми зупинились серед мосту.
    Як бачиш, все фатально просто…
    А рай…
    Загинув в безнадії.
    Буває. Сонце. А не гріє.

    19.06.2012.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (15)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2012.06.18 12:04 ]
    ВЕСЕЛКА ЖИТТЯ
    Сонце літнє в цім році ласкаве -
    Десь на заході хилиться в ліс -
    Мов актор після моновистави -
    Упірнає у шати куліс.

    Спершу жовті, тоді багряніють,
    Ген загравою обрій – блись-блись,
    Потім - смужки брунатні, мов змії
    Понад нею навкруг розповзлись.

    Далі - прядиво біле над ними -
    Непомітно проявить себе.
    А опісля мій погляд підніме
    Вже склепіння небес голубе.

    День відходить потроху в минуле,
    Розвіва його вітер, мов стяг.
    У завісу сяйну загорнулась
    Дивовижна веселка життя.

    17.06.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (13)


  25. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.06.14 16:14 ]
    Дощ
    Умліваю сонно від удачі.
    Тихий вечір. Вишні. Ти і дача.
    І шовковиць аромат ледачий…

    Вітерець призоряно-ревниво
    Зазирає в серце так звабливо!
    Я радію - у душі жар-птиця -
    Чарівник явив таки обличчя.

    14.06.2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (25)


  26. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.06.12 18:28 ]
    Спека
    смальцем асфальт,
    павутиння тріщин,
    сонця проміння
    таке зловіще,
    музика тихого
    клавесину
    навіть листочки
    не ощасливить.


    12.06.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (11)


  27. Наталя Чепурко - [ 2012.06.10 20:20 ]
    Вечности мотивы.
    Уже не плачут, как весной березы...
    И травы в поле добирают цвет...
    Покой стихийно будоражат грозы,
    Неся с собой дождливенький привет.

    Вечерний бриз затянутого неба...
    И свежая предутренняя рань...
    И колоски невызревшего хлеба.
    Хмель, напускающий безветренную пьянь.

    Вода в реке загадочно искрится:
    Ей есть о чем оврагам рассказать.
    Взять, зачерпнуть и той воды напиться,
    И вспомнить, как купать водила мать.

    Вдоль камышей кувшинки притаились:
    Их девственной невинности- поклон!
    Всевысшей иерархии на милость
    Они колышат вечность водице в унисон.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  28. Олег Гончаренко - [ 2012.06.08 14:58 ]
    ВІДРОДЖЕННЯ

    Ось... відболить... відсапаюсь... і встану!

    Піду у Прав: усе-таки я прав,

    бо карбу Татя, тотему Шайтана,

    й поганином, з дерев не виривав.

    Дикун і фат, я жив, як прісно Хам всяк,

    якому зло й на думку не спада.

    Злий спокушав, не чув я – прислухався:

    “Чи йдуть стада? Чи дикі йдуть стада?!”

    Він був Поетом, Генієм брехнь лексик.

    А я... (мої “хореї” ген – хорти!)

    Ярів на рівні хижого рефлексу:

    “Якщо ідуть, то є куди іти!”

    Тоді мого Лукавий не скорив дня:

    я ще сприймав багаття, як вівтар,

    дітотворіння, як світотворіння,

    а здобич, як насущний Божий Дар.

    Ще рвав слова на вигуки і звуки

    (щасливе світу вовчого вовча!) –

    летів, піднісши в синь півмісяць лука,

    і притискав до серця хрест меча.

    Сміявся з нього сито: “Ой, Зві-і-ір... Ну, шиз!”

    Дарма!

    Бо він узяв таки “своє”...

    Я впав у прірву пекла, озирнувшись,

    коли прорік він раптом: “Я – не є!”

    Всім Хамам – пан: “купився на полові”,

    безоднями (віки!) “водив козу”.

    До Істини, до Віри, до Любові

    тепер з кривавих “тартарів” повзу.

    Мілію, помиляюся, мелюся

    межи світил, що “теляться” світать...

    Та сам за себе Богу помолюсь я,

    бо чую те, чого не чує Тать.

    В бузках омию очі захололі,

    схлюпнусь, як час, як вітер, як вода.

    Передвідчую волю, наче долю:

    “Ідуть стада. Ще дикі йдуть стада!”




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  29. Наталя Чепурко - [ 2012.06.08 09:00 ]
    Эра Водолея.
    Город в оцеплении тумана-
    Странная нелепая картинка...
    Канул город в бездну океана-
    Тусклого, затянутого дымкой...


    *** ***
    Какой подтекст у этого кощунства?
    Возможно, это эра Водолея
    Безумствует, дав волю диким чувствам,
    Над нашими устоями давлея?


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  30. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.06.05 08:32 ]
    Містерії нема
    а дощ іде…
    містерії нема,
    душа болить -
    вона іще жива,
    немає крику -
    вже ота пора,
    де розуміння
    вище за плачі,
    а сльози…
    є багато так
    причин,
    та їх нема:
    у сутичці
    з імлою,
    хтось загубив,
    а хтось забрав з собою.
    і тільки сум,
    охрещений мольбою,
    неначе спадок
    і відлуння літ
    нас закликає:
    просто не мовчіть


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (34)


  31. Чорнява Жінка - [ 2012.06.02 23:52 ]
    Crazy-колыбельная
    под землёю ласковой
    мертвячки,
    их едят неспешные
    червячки,
    им, поверь мне, маленький,
    всё равно,
    тело чьё обгладывать,
    ведь оно
    не взмахнёт испуганно
    ветром рук,
    только дождик мается:
    стук-да-стук…

    кем были покойнички,
    червякам
    абсолютно в общем-то
    пополам,
    вор, злодей, монах ли ты,
    полусвят,
    каждый тут становится
    брату брат,
    шлюха или скромница,
    неспроста
    под землёю доброю,
    как сестра.

    прошепчи им сладкое:
    баю-бай,
    а потом по лесенке
    убегай,
    шарик всё вращается
    голубой,
    спи, малыш, не вздрагивай,

    Бог с тобой.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (52)


  32. Олег Гончаренко - [ 2012.05.23 15:51 ]
    КАМ'ЯНІ ДЕРЕВА
    Де юні, як струмки, ми з ранками братались,

    де линули кудись на поклик мрій і снів,

    в обіймах у нудьги чорніє темний праліс

    з обвуглених смерек, з горілих ясенів.

    Тут крони полягли – пісень зелені весла,

    тут не звучать птахи у кронах, як могли б.

    За тридев’ять земель їх обминають весни:

    життю не піднести загаслий смолоскип.

    Гілки, мов кістяки, обвуглені і голі...

    Тихенько на вітрах ще стогне (хить-похить...)

    предтеча і луна чорнобильського болю,

    предтеча і луна чорнобильських страхіть.

    Вертаємось німі, потоптані, безсилі.

    Голодних круків грай вже чуємо з-під хмар.

    не зустрічать гостей, не плакать на могилі, –

    нас вічність проклинать виходить за готар.

    Це добре, що і днесь, як перше, ми невпинні:

    ще, може, не звернем, блукаючи між меж,

    з єдиної путі до пристані прозріння –

    до кам’яних дерев... од падаючих веж...

    1990 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (11)


  33. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.15 22:30 ]
    * *
    Я замуровую слова,
    Ховаю душу.
    Та вибиратися з тенет
    Таки не мушу.

    Я їх ховала у дощі,
    В трояндах й сумі,
    Вони зліталися у сні,
    В серцях від глуму.

    Я замуровую слова
    Нехай так буде…
    Незамуровані слова -
    Це просто будень.


    22.00.15.05. 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  34. Богдан Манюк - [ 2012.05.13 19:39 ]
    СУТІНКОВЕ
    Тиша як рута.
    Законами кроку
    нехтують сутінки.
    Сім ліхтарів
    тішать і сварять
    погруддя бароко,
    віщим модерном
    дахівки старі.
    Плющ ренесансу,
    балкони Предтечі,
    в рамах – Європа,
    долівка – катрен,
    ратуша в небо –
    вівальдівська втеча,
    шпилі, мов душі
    одвічних імен.
    Вулички в готиці,
    обрисам тісно.
    Птахами вкрадено
    світлості плід.
    Тихо стаєш
    відображенням міста,
    враз упіймавши
    відлуння століть.

    2012р


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (23)


  35. Олександра Ілона - [ 2012.05.10 22:40 ]
    Друзями до мети
    Сплітаємо з кульбабок вінки,
    Збігають струмками роки...
    Ідем з другом в житті,
    Ідем і будем іти,
    Не збочимо ніде,
    Бо непохибно до мети
    Нас Господь веде.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Григоренко - [ 2012.05.03 20:50 ]
    Полет в пламени
    Твои медовые уста исторгли тепло любви...
    И не страшна мне никакая боль,
    Даже ежель бы порезали...
    Свято признанье, тех кто чист душой.

    Сквозь века брели наши тени одиночества ,
    Ми всегда вдвоем, только мысленно.
    Позови, когда тебе наскучит мучаться,
    Если будешь уверена: ты стоишь этого...

    За одинокие дни и непробудные минуты,
    Косы расплету ночной порой,
    Сольемся в пламени полета огня свечи,
    Чтобы стать душою – Все–Единой.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.02 22:54 ]
    * * *
    килим зелені і квіти...
    вже бузок прив`яв,
    зачаровані, мов діти,
    погляд сам на сам.

    сонця лагідність турбує
    руки і серця,
    може, це усе богиня ,
    Ладо і весна?

    витинання поля маків,
    небо й очі - синь:
    грози прийдуть,
    будуть сльози -
    барвінковий вир.

    у нахмареність
    тривожно
    заглядає ніч
    буде юно і бентежно
    місяць гнати пріч.

    фетром очі приховає -
    любощів сповна!
    лине дзвінко у коханні
    ніченька земна

    02.05. 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (23)


  38. Анастасія Поліщук - [ 2012.05.01 12:56 ]
    Запетляю в літо
    Стежкою барвистою запетляю в літо,
    Жайвором співучим тишу розплету,
    Розстелю житнево-хлібні оксамити,
    Піснею роздамся у яснім саду.

    Вийся, вийся, плаю мій, аж під небеса,
    Чи не бачиш, сонечко землю колиса!
    Чи не бачиш, літо п'є воду із криниць,
    А з-під листя визира жар смачних суниць.

    Заспівають бджоли гімни медоносні,
    Залоскоче річка передзвоном хвиль,
    Здалеку видніють гайстри доленосні,
    Й сонечко натягне вечоровий бриль.

    Вийся, вийся, плаю мій, аж під небеса,
    Чи не бачиш, сонечко землю колиса!
    Чи не бачиш, літо п'є воду із криниць,
    А з-під листя визира жар смачних суниць.

    Заіскриться вечір на пелюстках чічок,
    Запалає небо сяйвами зірниць,
    Й на обличчях юнок, на полотнах щічок
    Жаром червоніє спалах вечорниць.

    Вийся, вийся, плаю мій, аж під небеса,
    Чи не бачиш, сонечко землю колиса!
    Чи не бачиш, літо п'є воду із криниць,
    А з-під листя визира жар смачних суниць.

    4/30/2012
    ́́́


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  39. Анастасія Поліщук - [ 2012.04.30 13:10 ]
    А ти усміхайся частіше!
    А ти усміхайся частіше, щоб сонце вуста цілувало,
    Щоб вітер наніс на обличчя осяйного щастя скрижалі.

    А ти усміхайся частіше, скрізь сльози, журбу і печалі,
    І небо тобі усміхнеться, розкривши блакитні вуалі.

    А ти усміхайся частіше, бо усмішка - зброя нехитра,
    Вона угамує незгоди, вона утамовує вітер.

    А ти усміхайся частіше, а ти усміхайся частіше,
    І може світ стане світлішим, хоча б на людину добрішим.



    4/30/2012


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  40. Олександра Ілона - [ 2012.04.30 08:23 ]
    Їх двоє
    В темні води схиляються двоє.
    Він приймає її таку, як вона є.
    Царство Небесне здобувається думкою в любові.
    Іншого шляху до спасіння не існує.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Анастасія Поліщук - [ 2012.04.25 15:31 ]
    А Україна все-таки жива
    А Україна все іще жива,
    Ще б'ється серце у житневих грудях,
    Ще правда зневажає пересуди,
    Дощами небо ниви сповива.


    А Україна все іще жива,
    Трель солов'їна розтривожить душі,
    Пісні розбудять спалахи жагучі,
    І новий день обійми розкрива.

    А Україна все іще жива,
    Усміхнені стоять ошатні верби,
    Ще не схолонула козацька щерба*,
    Калина цвіт білявий розлива.

    А Україна все іще жива,
    Не вб'ють її лукавії іуди,
    Не завоюють присмерки облуди,
    Вона ланцюг недолі розрива.

    А Україна все іще жива,
    Вона жила, живе і буде жити,
    Заплетена у щастя ясні квіти,
    Гімн злагоди та долі проспіва.

    А Україна все-таки жива!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  42. Олег Гончаренко - [ 2012.04.24 17:10 ]
    ДУМКИ...

    Не озирнулися... Проклявший “чільність” хам,
    я дикість ніс крізь терни і роки їм.
    Але новий потрібен, мабуть, Чингізхан,
    щоб тридцять вічностей тримать в облозі Київ.
    Якби спромігся щиросердно бути злим,
    я, може б, ще й любесенько здолав рів,
    і не почив би другий цей Єрусалим,
    як на Голготі перший, днесь на Лаврі?!
    Якби життям котився, “як згори”,
    за світ не переймаючись виною –
    яка різниця “обри” чи “обри”
    палили б Дім-З-Химерами зі мною?!
    Якби я знав (або повірив!), що “сердюк” –
    не “охоронець серця”, а “сердитий”,
    я б табуни понищив, щоб гадюк
    на смерть свою побільше наплодити –
    звів Піраміди б з кінських черепів!
    Де б і взяли Гучну Підкову на “звороти”?..
    Якби я міг любити світ “напів”,
    прибив би щит на Золотих Воротах.
    Ох, люди-юди... Нині б у вогні
    горів би й сніг січневий, як полова!
    Чому ви пізно скрикнули мені,
    що треба жити “ділом, а не словом”?
    Тепер... тепер при силі ще, а – дід!
    Якби ж знаття, “мазюкав” би пастелі...
    Не озирайтеся. І не любіть. Ідіть.
    Я буду Голосом Волаючим В Пустелі.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  43. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.18 04:48 ]
    Віддзеркалення
    Віддзеркалював,

    В очі різало,

    Ну не можна так,

    Мов написано.

    Віддзеркалював,

    Сльози крапали -

    Нема гіршого,

    Як заплакати.

    Краще в тиху ніч,

    Місяць з холодом,

    Аніж сонечок

    Спільні промені.

    Віддзеркалення

    В очі різало,

    Тож відмовилась,

    Як відрізала!




    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (8)


  44. Роман Миронов - [ 2012.04.17 16:59 ]
    Мельхіора
    Фрегати твого погляду били полуницями.
    Парапсихологія тиші ретушувала порухи,
    посипаючи порохом ламано-дотичні Всесвіти.
    Бажання встигнути довго ламінувало насипи на зіницях,
    розпалюючи напівхолодні криниці сонця по неозорих пустелях
    самотності.

    Сміливі береги намацували безпроглядну вразливість зим,
    вдаряючи блиcкавками-щупальцями в літо, де
    бурі поступово занурювалися в катарсис,
    тісно обіймаючи об'ємні катрени кучерів.

    Тіні вимальовували
    жіночість теплими і тремтливими вітрами,
    притримуючись чутливості сонноводних теплиць.

    Цинізм холоду втрачав кристалізованість перед кожним
    вдихом і видихом розігрітого хмарами сяйва, що
    щільно тримало мандариновіcть крил, не жалкуючи їм
    пролісків
    та спраглої ніжності.

    Езотерика кольору докорінно прострілювала корені від смутків,
    вправно випрошуючи в прострацій щиру грайливість незабуток,
    поки вибухи
    породжували все нові покоління тебе,

    бо...

    В цей день ти стала весною.

    (Вперше)


    [8 березня 2012 р.]


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  45. Олег Гончаренко - [ 2012.04.14 20:49 ]
    ОПІВНІЧ
    Що може буть гірш “спокою”, гірш “ладу”?
    Весь млистий “тартар” молиться зіркам...
    А Зодіак – покинута гірлянда
    на вітах тріщин колотих дзеркал.
    Ти – арлекін у долі, і у далі...
    Тож – геть свічу! Навіщо ворожба,
    навіщо знов губитись в “задзеркаллі”,
    коли і явне – темряви Доба ?
    Здається, хтось твій звичний вічний світ стер,
    і тут – лише ключів прощальний грай.
    Ох, мрії, чи не вас жене цей Вітер,
    під стогони птахів, за небокрай?!
    Краї вікна криваві, як порізи...
    І по крові осклілій проступа
    сумний портрет чужої Монни-Лізи.
    А десь твою прикуто до стовпа!
    Та, як в тюрмі, не вимолиш “свіданку”...
    Вставай! Підем “до краю і за край”,
    щоб першими узріти насвітанку
    дорогу в пекло і стежинку (!) в рай.

    1992 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  46. Жозефіна де Лілль - [ 2012.04.09 13:55 ]
    Споглядачка

    От була би я вищою сантиметрів на десять,
    як ота праворуч-блондинка,
    чи як брюнетка ліворуч –
    сантиметрів п`ятнадцять вища,
    щоб усі чуваки падали,
    вивчаючи поглядами ласими
    та охочими згини і вигини тіла принадного, ммммм...
    О тоді би я знімала скальпи з ворогів роду жіночого
    сушила би їх та вішала у тамтому віґвамі на березі озера,
    отороченого лісами, які розступаються лише перед мисливицями
    з очима-оливами, як у ніжної лані та серцем-кременем,
    у якому немає місця ні романтичним шмарклям, ні рожевій помаді...
    Але то - все пусте... Мимовільна слабкість...
    Бо сиджу я в затишній кав`ярні в Латинськім Кварталі
    та споглядаю поведінку різноплеменних нащадків кроманьйонців
    з невеличкою домішкою неандертальців та homo orientalis...
    Дивуюся часом, але лише хвильку,
    Бо ім`я моє - Споглядачка
    і я не втручаюсь сьогодні нікуди,
    ще кілька сторінок людського альбому прогляну,
    доп`ю філіжаночку сьому еспрессо
    та світом піду паралельним блукати...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  47. Анастасія Поліщук - [ 2012.04.08 15:39 ]
    Ой, плетися мій віночку
    Ой, плетися мій віночку, заплітайся в долю,
    Нехай квіти - моя радість - зацвітуть зі мною.
    Маки пишно заіскряться, мов краса дівоча,
    Пелюстками вогняними запалають очі.
    І любисточок, чар-зілля, заплету у коло,
    Щоби щастя мандрувало у моїх постолах.
    Розстелю барвінок синій потічком на скронях,
    Щоби доля не блукала по моїх долонях.
    Заплету ромашки квіти, ніжні, наче сонце -
    Буде доброта вітати у моє віконце.
    І волошки, мов кринички, заясніють рясно,
    Щоб краса й дівоча врода не втекли завчасно.
    Материнка завітає до віночка в гості,
    Щоб любов затанцювала в серці на помості.
    Колоски та євшан-зілля примощу з краєчку,
    Буде сила і здоров'я у моїм гніздечку.
    Вийтесь, квіточки, звивайтесь, заплітайте вдачу,
    Виганяйте сумне горе і журбу ледачу.
    Нехай пісня вільна, щира залунає всюди,
    І віночками засяють подобрілі люди.
    Ой, віночку, ясен цвіте, заіскрись на долю,
    На добро, на радість людям, на щастя і волю!
    Ой, плетися мій віночку, заплітайся в долю,
    Нехай квіти - моя радість - зацвітуть зі мною.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  48. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.08 00:47 ]
    Ніч
    День вже поставив крапку.
    Зорі поснули навіть.
    Хто про майбутнє дбає,
    Спогади оживляє.
    Ніч вже відкрила двері:
    Вічні,такі могутні -
    Зустріч дарує з суттю.

    Речі усім зрозумілі,
    Люди зарозумілі
    Тихо удень кидають,
    А уночі замовкають.
    Тільки перо радіє,
    Волю дали, тож сміє
    Кілька разків надії
    Кинути в пічку мрії...

    0.35. 08.04.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  49. Богдан Манюк - [ 2012.04.05 23:53 ]
    МОНОЛОГ З ПРАСЛОВЯНСЬКИМ ВІДТІНКОМ
    Зустрінь мене, смерте, не в білій одежі,
    не окликом жаху на зблиску-косі,
    а усміхом Вирію з вічної вежі,
    що вище крилатих німих голосінь…
    Обов’язком Неви – таким невеселим
    у тайну предвічну мене поверни,
    де губляться сни й Білобога оселі,
    де миру як цівки і обмаль війни,
    де доля-жебрачка сліпцем не канючить
    для днів моїх сонця на правді-стерні,
    а є лиш бажання гріховно-жагуче
    присутності Яви на вежі сумній.
    Відчалив од смутку і кроком не кволим
    на вежу – жонглюю життям молодим.
    Прости, наймиліша, - стаю твоїм болем!
    Із приязні щемно до люті не йди,
    коли обійматиме дні мої Нева
    й топитиме ревно в очищах доріг.
    Востаннє столико емоцій заграви
    станцюють довкруг неминучості гріх,
    як прірва, як совість, як око, разючий
    і все поглинаючий, наче соха...
    …А потім мене вже з душею розлучать,
    що в сяйві Трисуття сильніш од гріха.

    2007-2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (16)


  50. Олег Гончаренко - [ 2012.04.04 16:58 ]
    БРАТИНА
    Ох, часе, даруєш так мало див ти нам!
    А бути щасливими щоб,
    іще станцювати козачу «Братину» –
    то, може, й достатньо було б?
    На власних кістках! На землі очужілій!
    На цих от чумних і ганебних «пирах»!
    Щоб кров закипала і пінилась в жилах!
    Щоб випалить піснею страх!
    Гидкий «Пластунець» пластувати лиш годні
    хіба ми, галерці даруючи сміх?
    Хай навіть «Гопак» предковічний сьогодні
    залишиться «правдою ніг»!
    І «чорні», і «білі» стираючи плями
    з душі та історії, збуримо ж пруг –
    вогненну козачу лезгинку з шаблями
    станцюймо, зібравшись на круг!
    Воскресши з віків, далеків і безодень,
    вернімось на благословенний Майдан.
    Агов, козаки! Не губися і жоден!
    За кожного з вас і життя я віддам!
    Хіба розгубили завзяття і силу,
    блукаючи простором сивої мли?
    Станцюймо! Щоб здрайці в печінці свербіло,
    і ворогу п’яти до втечі пекли!
    Станцюймо, забувши гріхи і провини!
    Народ свій подвигнемо знову на змаг!
    Збудімо забуту могуть України
    і віри та слави жагу у синах!
    Станцюймо! Хай чують «панки доморощені»
    римований суголос наших сердець!
    Станцюймо «крилатію» злуки і прощення!
    Станцюймо, і хай йому грець!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   28