ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2022.07.03 23:20
                    І
В ауру часу... у чашу надій,
а не у пащу війни... у прибій
падає сонце за обрій...
за течією... у гирлі ріки
мого життя, де тасує роки
вік водолія суворий.

Євген Федчук
2022.07.03 21:08
В півтемряві заїжджої корчми
Два козака-товариша зустрілись.
На лавці попід стінкою усілись,
Поки іще не занятій людьми.
Замовили по кухлику за стрічу
Та за здоров’я випили обох.
Чим-чим, а цим вже не зобидив Бог.
Та так, напевно, козакам і личить.

Сергій Губерначук
2022.07.03 14:43
Шапіто веселий!
Я дивлюсь і сміюсь!
Ловко!
Ха!
Хула-хуп упаде.
Компроміс.
Цирк закривсь.
Змовкло!

Микола Соболь
2022.07.03 08:03
Спогади затесалися скабкою під нігтем.
Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
Протирала окуляри доля брудним віхтем.
Тому, певно, і не бачу свята.
Закувала зозуленька на Миколи в травні.
На городі сходили бур’яни.
Відбивала чиюсь вдачу зозулиця справно.

Віктор Кучерук
2022.07.03 06:14
Якщо візьму й поставлю ціль,
То я, завжди легкий на спомин, –
До вас іще вернусь звідтіль,
Де повно рідних і знайомих.
Стривожу кожного отим,
Чим зміг йому запам’ятатись,
Коли веселим чи сумним
Міг віршів ряд декламувати.

Ярослав Чорногуз
2022.07.03 00:37
Мерехтять смарагдами берези,
Сонечко пливе за небокрай.
Гомонить із вітром сад поезій,
Цей -- руками виплеканий — рай.

Усмішки трояндові навколо
Садівник розсипав, наче сни --
Поміж верб, нахилених додолу --

Володимир Невесенко
2022.07.02 22:42
Там гривні дроблять на рублі
і «маєм» обзивають травень,
в чужому місяться котлі
і чужакам співають славень.

Така ось правдонька жасна.
Згадав – аж холодом війнуло;
Вже скільки літечок минуло,

Вікторія Лимар
2022.07.02 19:06
За мотивами жахливих реальних подій,
що сталися 27.06.2022 в місті Кременчук
Полтавської області.

Нашіптувала наче доля:
«Нездужаєш? Лишайся вдома.
Від головної болі – спокій,
Не їдь наразі на роботу».

Микола Дудар
2022.07.02 15:16
Простий хлопчина. Не з Полісся…
Хоч і задиристий як грім…
Зустрінеш - випрямись - не бійся
Достатньо праведности в нім…

Якщо, бодай, не росіянин…
Без злого умисла бодай…
В житті Господньому - мирянин

Галина Кучеренко
2022.07.02 12:20
Кати не ймуть віри - ти досі живий!
Спотворюють вимір проклятих подій,
У злобі скаженій рвуть небо на шмаття,
Лишають по собі криваві багаття…

Черговий день світла руйнується жахом,
Насіяно в житі кривавого маку.
Мордують тебе ненажерно й запекло

Ольга Олеандра
2022.07.02 10:26
Бувшії люди, нібито браття.
Парость імперського горе-прокляття.
Сповнені жовчі, просякнуті нею.
Суне отрута понад землею.

Згублених душ спорожнілії скіти.
Згубною гниллю щедро залиті.
Дірки в дахах хтось ретельно надряпав.

Микола Соболь
2022.07.02 08:16
Про любов не пишеться ні слова,
про кохання серце теж мовчить.
Не життя, хтось скаже, а полова,
не людина – здичавілий сич.
Нехай кажуть. Що мені пересуд?
Друзів не нажив, а ворогів…
але й ті, як лід весною скреснуть.
Не таю на жодного свій гнів.

Віктор Михайлович Насипаний
2022.07.02 08:05
Кілька слів зв’язать не може
По – англійськи впертий Рома:
- То мені не треба, схоже.-
Він бурмоче в школі й вдома.

- За кордон колись захочеш,-
Каже вчителька дитині,-
Як ти там без мови, хлопче,

Ігор Шоха
2022.07.01 12:51
Не існує містики і див
і не виникає із нічого
віра у цілющі сили Бога...
кожен має те, що заслужив,
хоч буває, має більше того.

Віруєш, не віруєш – цінуй
те, що як навіяне дається

Дума Козак
2022.07.01 10:01
Тепло дарує надмір літо,
а у повітрі – білий сніг!
То липи пригощають цвітом,
що пухом тулиться до ніг.

У Коломиї квітнуть липи
і тридцять три зі знаком «плюс»,
а за вікном – воєнний липень,

Олена Побийголод
2022.07.01 07:51
Із Олексія Костянтиновича Толстого (1868)


                    Вся земля наша велика и обилна, а наряда в ней нтъ.
                                        Несторъ. Повсть времянныхъ лтъ

1
Сідайте, дитинчата!

Віктор Кучерук
2022.07.01 05:34
Не вір, що я забути зможу
Тебе в далекій стороні, –
Що серед гурту перехожих
Хтось кращий стрінеться мені.
Не вір, що серце кине туга
І зникнеш ти з моїх думок, –
Що я не виконаю вдруге
Тобі назустріч певний крок.

Ніна Виноградська
2022.06.30 21:32
А світ мовчить, заляканий від зла,
Яке створило із добра руїну.
Не хочу, щоб сказали, що «була»,
Про дорогу стражденну Україну.

Щодня за нас вмирають вояки,
А над полями позлітались круки.
В червневий день гарячий і гіркий

Ярослав Чорногуз
2022.06.30 21:16
Буде в мене красуня-жона,
Я просив тої ласки у Бога,
Оминула ти мого човна,
Ти пройшла, як торпеда, повз нього.

ПРИСПІВ:
Наталі ти моя золота,
Рветься листя на вербах зелене…

Євген Федчук
2022.06.30 20:40
В задумі сидів скіфський цар Аріант
На березі над Гіпанісом.
У гостях у нього днів кілька назад
Архонт був із Ольвії. Звісно,
Стрічав Аріант дуже добре його,
Торговий партнер бо, доречі.
Зерна продавали у місто свого,
Купляли потрібні там речі.

Тетяна Левицька
2022.06.30 13:31
Гриміло у небесній високості,
Здригалася від жаху хмура вись.
Борвій, так шаленів у спраглій брості,
Що явір перелякано хрестивсь.

Струм блискавки розсік твердь небосхилу,
І забасив розгніваний Перун.
Ушкварив дощ, як із відра, щосили,

Ігор Шоха
2022.06.30 13:09
                І
Колись були ми не такі
як нині... що й казати?
Хоча літа мої тяжкі,
не хочу помирати.
Поїду, може, у село,
де рідного – нікого,
зате згадаю, як було,

Віктор Кучерук
2022.06.30 04:58
Треба вірші складати
Про безмежно сумні
Незліченні утрати
В найжахливіші дні.
Стану більш говорити
Не про звідані сни,
А про кров’ю политі
Українські лани.

Дума Козак
2022.06.30 04:43
Ти вигадав свою любов,
коли гойдав орелю часу,
страхи одвічні поборов,
а з ними… і надії разом.

Та мішанина сподівань
чогось блаженно-неземного
і завела тебе за грань,

Дума Козак
2022.06.29 15:25
Хто гроші заробляє, хто карбує,
у інших є до збору інтерес…
Той моніторить, що твориться всує,
та контролює хтось увесь процес!

Тетяна Левицька
2022.06.29 10:06
Тиша у місті гнітюча,
Привидами — ліхтарі,
Плаче розтерзана Буча
На українській землі.

Збитки рахує Гостомель,
Гоїть стигмати Ірпінь.
Київ тікає із дому,

Микола Соболь
2022.06.29 07:30
Твоє зруйноване дитинство
не зацікавить сюзеренів.
Війна життю научить стисло.
Лунають обстріли щоденні.
І з кожним часом ближче, ближче…
Уже під вікнами розриви.
Здається скоро смерть покличе.
Бинти, як білих коней гриви.

Віктор Кучерук
2022.06.29 05:30
В’ється стежка польова
Від села до ставу, –
Дружно родяться слова
Тьмяні та яскраві.
Сохнуть крапельки роси
На похилих стеблах, –
Жайворонків голоси
Деренчать у небі.

Микола Дудар
2022.06.29 00:18
Знесилені. Чого вже там… ціна.
Знервовані. Зловісна партитура…
Без іграшок урощища… Війна -
Традиція. Шануймося, скульптура…

Чому ти, Боже… Ти не запобіг.
Чим зайняті твої славетні слуги?
Чому дозволив виповзти з барліг

Нінель Новікова
2022.06.28 18:19
Душу чорною печаллю
Огорнуло вмить…
Пекло з крилами примчало –
Світу це болить!

І якщо нема нікого,
Хто б це зло спинив,
Господи! Скажи для чого

Ігор Деркач
2022.06.28 15:57
Йдемо у церкву. Жити – не умерти.
Ми не скупі і маємо капшук,
з якого можна дати Богу лепту,
аби пожити і не мати мук.

Усі побожно сіли, помолились...
Капелою виспівують отці...
аж тут мені до носа опустилась

Тетяна Левицька
2022.06.28 11:37
Посивіла душа, відблудила,
І покинула зморене тіло.
Полетіла у вирій до раю,
А Бог каже: — "тебе не чекаю!
Ще не всі ти гріхи відмолила,
Не для тебе копають могилу.
Ще не все позбирала каміння,
Вирви з серця пирій із корінням,

Микола Соболь
2022.06.28 07:46
Чи віра сліпа, чи люди?
Чуєш? Це голос Іуди.
Від страху тремтить осина.
Що ти, скажи, за людина?
Багацько тобі подібніх
так просто за тридцять срібних
навіть ріднесеньку матір
запросто зможуть продати.

Віктор Кучерук
2022.06.28 05:28
Коли ми десь посеред хвиль
Опинимося здуру, –
Удвох менш витратим зусиль,
Рятуючись від бурі.
Нас не злякає темний вир
Чи блискавок зигзаги, –
Рука в руці – це балансир
І сил двох рівновага.

Микола Соболь
2022.06.28 02:57
Ніч готує ракети,
сажею маже небо.
Боже Всевишній, де Ти?
Царство прийшло Ереба.
Зірка одна – кремлівська.
Мо’ Віфлеємська згасла?
Кров пролилась синівська,
вільні пустують ясла.

Ірина Вовк
2022.06.27 17:02
Сьогодні чорно так душі моїй.
Сьогодні так думкам моїм свавільно.
Мовчиться про… про що мовчать не вільно,
А ти мене з півслова зрозумій.

Мовчить той ліс, що слухав наші сни.
Мовчить верба, що нам стелила ложе.
Нам не дійти торішньої весни,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Тименюк
2022.06.28

Хелен Норвуд
2022.06.17

Філософ Олександрович Хмара
2022.06.16

Олександра Самойленко
2022.05.24

Іронія Я
2022.05.20

Віолетта Лі
2022.05.18

Іван Григорків
2022.05.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Скорода - [ 2008.12.13 19:48 ]
    Цвинтар прянощів
    У кнайпі кава стине в філіжанці,
    А він не п’є її, когось чекає.
    Горнятка два – собі та колежанці,
    Яку очима між людей шукає.

    Напій без цукру чорний і гіркий –
    Відчутно жвавий смак палених зерен,
    Він з коньяком духмяний і п’янкий,
    Та навіть цим її вже не повернеш.

    Волосся в неї – кориця з шоколадом,
    А тіло ніжне, біле, мов зефір,
    Вуста солодкі пахнуть мармеладом,
    Тому і тане в каві, як пломбір.

    Минали дні, отак і все життя
    Пройшло, як мить. Лиш кава і книгарні
    Перетворили душі на сміття,
    Так непомітно, мило і вульгарно.

    27. 10. 2006 р.Б.
    Долина


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.13 (5.37)
    Коментарі: (9)


  2. Юлія Скорода - [ 2008.12.10 21:19 ]
    Тобі б личило жити в Празі…
    Тобі б личило жити в Празі,
    А мені писати картини
    Про троянди в старенькій вазі
    Та про сміх малої дитини.

    Тобі б личило жити в Відні,
    А мені лабати на флейті.
    Ми б носили прикраси мідні
    Та купалися б у глінтвейні.

    Тобі личила би Варшава,
    А мені невеличкий замок:
    Вранці кава і ввечір кава
    Та мільйони знимків без рамок.

    Тобі б личив пошарпаний Львів,
    А мені невеличка драма,
    І букет антикварних слів,
    Що звучать, як мінорна гама.

    Тобі б личила моя мова,
    А мені відчуття комфорту:
    Не шукала тоді би слова
    Чи жаргону низького сорту.


    Осінь 2007 р.Б.
    Канада, Саскачеван, Північний Бетлфорд


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (4)


  3. Аліса Серпень - [ 2008.11.27 22:23 ]
    ВИЩА КЕБА
    Що поете, ламаєш голову?
    Б"єшся лобом, дзюрком гребеш?
    А вірші виходить мов коливо-
    На поминки самих себе.
    Та не дмися, змилуйся батенько,
    Не мордуй себе і народ!
    Вища кеба – не вірш горбатенький,
    А доглянутий сад- город.
    Не мордуйся, пройдись калюжами,
    Помолися на вікна, й ось!
    Може Муза якось подужає-
    Хоч уживану кине ость.
    І хоч раз понесеш у череві
    Вірш, як мати носить дитя,
    І перейми вчуєш з перервами,
    Не обділить природа тя.
    Лиш яким воно боком вилізе –
    Те, що втрапило в кишковик??
    Вища кеба, для тебе, вилизню,
    Це розутий тісний черевик.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.13 (5.28)
    Коментарі: (15)


  4. Галантний Маньєрист - [ 2008.11.09 12:00 ]
    Демон
                            "  І мило, як уверх зростаєш вперто
                            З тісного листопадового светра..."
                                                               Блакитна Кішка

    Це справді "він", і може навіть „я” -
    тонкі парфуми і батист - на людях,
    але зазвичай опівнічний тигр:
    осінньо барвний, із тавром у грудях
    мисливця, хижака, наглядача
    над сутностями втиснутими в homo.
    Бо декому потрібна пара ікл -
    для порятунку, вищого питомо.

    Бо звідсіля куди таким іти?
    Вони в мені, як пташенята в жмені,
    не визрілі митці і їх рядки -
    водойми, небеса, луги зелені,
    бучні міста, і схими самоти,
    де обрані перебирають чотки,
    і поруч інші, іншої мети,
    запохмелілі надривати глотки.

    Ну годі ж бо, красуне, не тремти,
    я ж бо цінитель витончений тіла,
    в якому радісно служила ти
    у храмі пристрасті, і хай невміло,
    та я навчу, вважай – це той каприз,
    яким довічність спокушає Метра, - **
    то ж вилинь, - о, не з тіла, поки із
    роз'ятреного листопадом светра.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6) | "Антитіла. Голуба Кішка"


  5. Кока Черкаський - [ 2008.11.04 15:33 ]
    Майстер і табуретка
    Молода поетка якось Майстрові говорить:
    ”Над усе у цьому світі люблю Ваші твори!”
    Майстер дружньо посміхнувся молодій поетці
    Й запросив її на курси поетичних лекцій.

    Молодесенька поетка , родом з Василькова,
    Дуже любить лекції про художнє слово,
    Про високі почуття, про ямби й хореї,
    Ну а Майстер всим цим любить ділитися з нею.

    Майстер їй казав, що бачив живого Тичину,
    Що поети дуже часто мруть за Україну,
    Що вірші – це вам не проза, тут муза потрібна,
    І що молода поетка на неї подібна.

    Натякав, що навіть може , як вона захоче
    ЗробИть з неї знаменитість всього за дві ночі.
    Молода поетка була нібито й не проти,
    Й, зашарівшись, поправляла зібгані колготи.

    Ой, ходила до Майстра молода поетка,
    Та чогось така жорстка в Майстра табуретка.
    Пересядь, -говорить Майстер, - на цю отаманку…
    Пересіла. Дійсно, м”якше. Лишилась до ранку.

    Вранці лекції скінчились. Надворі світало.
    Майстер спав, закутавшись в старе одіяло.
    А молода поетка стала більш досвідчена,
    От яка талановита з Василькова дівчина!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (12) | "Хайвей"


  6. Аліса Серпень - [ 2008.10.04 22:12 ]
    МММ (ТЕМА №11)
    (МАЙСТЕР-МУЗА-МАЙСТЕРНІ)
    Як Майстер я, звичайно, маю Музу,
    Яка мене, звичайно, також має.
    Її вірші – мені мов кульки в лузу,
    Вона мені натхнення підіймає.
    Вона така... така...аж слів забракло,
    Аж поетичний дух перехопило,
    І раптом Зенько, відставний писака,
    Псує Її сторінку комент- пилом!
    Та як він міг, цей гомінід еректус,
    Пародії писати?!! Мацапуро!
    Це ж неетично й навіть некоректно,
    І я негайно увімкну цензуру!
    Я видалю писакам- дискутантам
    КликИ, різці, а може навіть кутні,
    Повитягаю пломби, імплантанти,
    Мости, протези, брекети (присутні?)
    Знешкоджу їм ножі, кинджали, вишні,
    Китайські штучки й губоньки червоні,
    Нехай моя Богиня вільно дише,
    Бо тут у мене лиш Вона в законі...
    Я затабую посягання ниці,
    І заветую некоректні ніки,
    Тунці і Збитки! Бережіть сідниці!
    Цей сайт для Майстра, Музи і туніки.
    ПСИ:
    Панове! Що за тиша на Майстернях?
    Той, хто не муза, покульгав по тернях!


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.34) | "Майстерень" 5.38 (5.28)
    Коментарі: (10)


  7. Галантний Маньєрист - [ 2008.09.16 12:05 ]
    * * *
    Що молодий поет Поезії? – Ніщо?
    Напруження на сподi інтелекту?
    Послушницям Її палкий еректум?
    Перпетум у мрійливе "ні про що"?

    Але Поезія і молодий поет -
    це привід вчасно опустити очі,
    коли позаду стогони дівочі,
    а попереду Божий силует.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)