ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Богдан Манюк
2021.10.20 20:44
Частина перша 4. Батька і вуйка Семена Кася знайшла у льосі під клунею, куди їх, зв'язаних, укинули грабіжники. Якби не стогнали, довго, напевно, шукала б, а так усе з'ясувала хутко: і т

Олександр Сушко
2021.10.20 17:54
Журба. Мовчать в осмуті янь і цінь.
У темряві - альков, садок, вітальня ..
Остання мить стікає по щоці
Сльозою кришталевою кохання.

А ось і Лети чорні береги
Дійшов до неї, врешті, перебендя.
Ця смерть - не покарання за гріхи,

Марія Дем'янюк
2021.10.20 10:21
А смачний із медом коржик
Так і проситься у кошик,
Бо Тетянка йде до бабці
Копирсатися на грядці,
Полуницю поливати
І з бабусею чаювати.
Гарні слухати поради,
Їм онука дуже рада,

Віктор Кучерук
2021.10.20 07:56
Випадкова зустріч на вокзалі.
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
Бо слова всілякі пропадали
У душі вдоволеній украй.
Хоя я не запитував нічого,
І про себе мало що казав, –
Погляди єднались, мов дороги
Ті, що залишилися позад.

Дума Козак
2021.10.19 22:33
Мертвечуки, монатіки і ківи –
настали шмарклів нелегкі часи.
А те з Оману знову на Мальдіви!
Тож в Україні – Господи єси…

У той же час хапутік спить і мріє,
кого б іще наразі «захистить»,
а трут війни який уже рік тліє

Богдан Манюк
2021.10.19 22:25
Роман Частина перша Багнети і серця

Тетяна Левицька
2021.10.19 20:36
Я пила — мандариновий фреш,
Під платівку Енріко Карузо.
Не чекала, що ти упадеш
На думки листопадовим блюзом.
Затужила троянда в душі
За теплом і грибними дощами.
На дорозі порожнє таксі
Перегукується з ліхтарями.

Сергій Гупало
2021.10.19 08:39
На диво, ми були тоді, вночі,
Чомусь нетерпеливі, безпорадні.
І я побачив усміх той, нічий,
А трохи далі – нитку Аріадни.

Здалося враз: таке було давно,
Не тільки з нами, на отому місці,
Де «бацають» у карти й доміно,

Олена Побийголод
2021.10.19 07:09
Всі померли, хай їм грець!
Тут і казочці кінець.
А хто слухав - молодець,
як весільний холодець!

(2021)

Віктор Кучерук
2021.10.19 05:44
Не чути вже співу пташиного з гаю
І дують частіше холодні вітри, –
І важко звикати, що пізно світає
Та рано темніє цієї пори.
То скло затремтить, то зненацька заплаче,
То з’явиться сонце, то хмурно весь час, –
То марно на світло чекаю терпляче,
Б

Ярослав Чорногуз
2021.10.18 23:20
Угорнулася осінь багряною листя журбою,
І чоло золотила короною світлих обнов.
Затужила кохана, як ластівка ніжна, за мною,
Запечалилась Муза, що я не пишу про любов.

Не журися, рідненька, тобі лиш -- мої серця квіти,
Не сумуй, моя доле, -- вже со

Володимир Бойко
2021.10.18 19:23
Кохайтеся, чорнобриві,
З ким кохатись - неважливо,
Аби лихо звідкіля
Не принесло москаля.

Мирохович Андрій
2021.10.18 12:53
ціхутко ціхутко ціхутко
сміється дитиняче-весело-весело
так ніби лоскочуть ребра і п'яти
ціхутко хлопчику мій каже
а то ти завше метушливо і хутко
ніби крадеш ніби брешеш ніби зловили і зараз знехотя битимуть
світ ловить тебе ніби кіт паперову мишу

Іван Потьомкін
2021.10.18 11:38
Таж і хочу лиш це:
Позабуть гірку мить,
Серця крик, заблукалий в пустині,
Повернутись і жить,
Як жилося колись,-
Ой, дубочку ти мій...
Ой, озерце моє ти синє...

Ігор Герасименко
2021.10.18 10:10
Нависла ненависна сіра хмара,
похмура і жахлива, як мара.
Та думка буйнобарвна, наче ара:
«Вам, – закричала, – допоможе Ра!»
«Нам, – заспівала, – допоможе Ра!» –
Надія гарнобарвна, наче ара.
Загинула, розтанула мара,
і стала білоайстровою хмара.

Олена Музичук
2021.10.18 09:30
Я поспішаю на урок.
Не буду ранити словами,
якщо найбільше помилок
ми наробили між рядками.

Почую не один дзвінок,
побачу декого між нами
і не поставлю у куток,

Ігор Деркач
2021.10.18 09:25
Ніхто не знає достеменно,
якій кебеті завдяки
пересікаються таємно
непересічні диваки.

І чують їх у ночі темні
далекі душі крізь віки,
коли у небі ойкумени

Тетяна Левицька
2021.10.18 09:24
Місяць — дозрілою скибкою дині,
вікна — очицями в чорну пітьму.
Боже Всевишній, у чому ж ми винні?
Я не збагну, все ніяк, не збагну.

Листя на вітрі тремтить від застуди,
Хмара плахтиною світ поглина —
все оповила туманом полуди.

Віктор Кучерук
2021.10.18 05:40
Не дає мені заснути
Суміш споминів і мрій, –
І донині незабутий
Неповторний образ твій.
Та і як не пригадати,
Наодинці уночі, –
Дівки коси вогкуваті
На юначому плечі.

Ярослав Чорногуз
2021.10.17 21:23
Багрянцем укрилися осені щоки,
І тішить природи прощальна краса.
І смуток проймає справдешній, глибокий,
Що день відлітає кудись в небеса.

Посидь-бо зі мною, отут ще, на лавці.
Чарівнощі ніжні, як мед, розливай.
Невидимі -- вітру — пориви-ласкавці

Олександр Бобошко Заколотний
2021.10.17 18:42
У цім падлючім світі все не так,
але на той, сучаснику, не квапся.
Щотижня все дорожче білі капці;
й не втиснешся
у транспорт
за п’ятак.

Від тих, що ТАМ,– ні слова… Хто б сказа

Микола Дудар
2021.10.17 18:02
Відтепер, відтепер
Світ поважчав на центнер
Ну а я, ну а я…
В тілі знову бугая
І не мав і нема
Ліків "звиду" зокрема
Запалю, запалю
Відпочину і звалю…

Володимир Бойко
2021.10.17 17:47
Наші білі і пухнасті,
Їхні чорні і гидкі,
Їхніх конче візьме трясця
І трафлятимуть шляки.

Отакі резони грізні
Побутують далебі.
Править логіка залізна

Ігор Деркач
2021.10.17 15:03
Помагаю осені як можу,
устеляю всі її путі –
гори, доли, урвища круті,
може, і зігрітися поможу.

Поспішаю на дороги ті,
де й вона готує тепле ложе
до зими... і це на неї схоже –

Олена Музичук
2021.10.17 14:58
І до мого саду залітає
фея коронована щодня
і щодня на себе приміряє
шати золотого убрання.

Іноді на подіумі плаю
одягає у руно ягня,
то у синє-вирі біля гаю

Іван Потьомкін
2021.10.17 13:37
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Випив першу – стрепенувся,
Випив другу – похитнувся.
Ноги, руки мліють.
«Чи не вічної отрути ти в вино підлила?...»
«Та невже ж дурна така я чи несамовита,
Щоб своєму коха

Татьяна Квашенко
2021.10.17 13:08
Прощальная нежность октябрьских речных вечеров
Подарит на память перо придорожных павлинов.
Золой заметает следы от недавних костров.
А Буг не готов к холодам, от заката малинов.
А Буг хорошеет при осени – старый коньяк.
И выдержки точно ему занимат

Олена Побийголод
2021.10.17 11:06
Висоцький. «Стріли Робін Гуда»

Між вечірніх заклять та оплавлених свіч,
між уявних пригод та віршованих строф
жили діти книжкові, не знаючи січ,
нудячись від дитячих своїх катастроф.

Дітям завжди досадна

Петро Скоропис
2021.10.17 10:18
Він тут бував: іще не в галіфе –
в пальті зі драпу; стриманий, сутулий.
Поталою завсідників кафе
затим до решти, світовій культурі
він впився мстою (не комусь, – о,ні,
а Часові) за ницисть існування,
за кепську каву, злидні та змагання
картярські,

Микола Соболь
2021.10.17 06:52
Серед осінніх листопадів
є лист написаний тобі,
який згубивсь у вертограді
де неба далі голубі.
Перекидає вітер листя
(і це, напевно, неспроста).
Борвій сьогодні, як сказився,
мого шукаючи листа…

Віктор Кучерук
2021.10.17 06:28
Ранку холодного тіні імлисті
Обволікають зволожене скло, –
Вітер поволі обскубує листя
І пожирає останнє тепло.
Тне павутина повітря і тихо
Плине мрійливо кудись навмання, –
Стукотом манять до себе горіхи
Зграю, проворного скрізь, вороння.

М Менянин
2021.10.17 02:43
Якби побачити хоч сон
де люди раді та кмітливі –
з Отцем Небесним в унісон,
відкрите серце і сміливі.
2.
Де діти бажані в батьків,
щасливі бути поруч з ними,
сприймають мудрість цих рядків,

Сергій Гупало
2021.10.16 19:31
Не вмер Антонич, ні,не вмер, не вмер!
Він десь хрущем сидить на вишнях.
І знають новичани отепер:
Хрушевий гул – його це пісня.

Гудуть хрущі – Антоничі малі,
На вишнях молодих в Новиці.
Їм знову садять вишні у селі

Олександр Сушко
2021.10.16 17:15
Читачам в Україні Останнім часом я мало читаю. Здоров’я уже не те, та й праця над новою книжкою забирає багато часу. Аж тут мій друг (теж Нобелівський лауреат) з Англії зателефонував і каже: - В Україні є такий собі літератор Олександр Сушко. Думаю,

Олена Малєєва
2021.10.16 11:37
Він посміхнувся:
Seni istiyorum, canm,
Як зачарована піду я
За ним.

Kalbimde mavi bir iek
at
Білий прапор тріпоче

Тетяна Левицька
2021.10.16 10:22
П'ЯТИЙ ВІНОК


І (V)

Між нами веремії не було,
Не перейшла дорогу чорна кішка,
Не підгорів пиріг, в пательні – плов.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Марія Артамонова
2021.09.11

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Алекс Міс
2021.07.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Скорода - [ 2008.12.13 19:48 ]
    Цвинтар прянощів
    У кнайпі кава стине в філіжанці,
    А він не п’є її, когось чекає.
    Горнятка два – собі та колежанці,
    Яку очима між людей шукає.

    Напій без цукру чорний і гіркий –
    Відчутно жвавий смак палених зерен,
    Він з коньяком духмяний і п’янкий,
    Та навіть цим її вже не повернеш.

    Волосся в неї – кориця з шоколадом,
    А тіло ніжне, біле, мов зефір,
    Вуста солодкі пахнуть мармеладом,
    Тому і тане в каві, як пломбір.

    Минали дні, отак і все життя
    Пройшло, як мить. Лиш кава і книгарні
    Перетворили душі на сміття,
    Так непомітно, мило і вульгарно.

    27. 10. 2006 р.Б.
    Долина


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.13 (5.37)
    Коментарі: (9)


  2. Юлія Скорода - [ 2008.12.10 21:19 ]
    Тобі б личило жити в Празі…
    Тобі б личило жити в Празі,
    А мені писати картини
    Про троянди в старенькій вазі
    Та про сміх малої дитини.

    Тобі б личило жити в Відні,
    А мені лабати на флейті.
    Ми б носили прикраси мідні
    Та купалися б у глінтвейні.

    Тобі личила би Варшава,
    А мені невеличкий замок:
    Вранці кава і ввечір кава
    Та мільйони знимків без рамок.

    Тобі б личив пошарпаний Львів,
    А мені невеличка драма,
    І букет антикварних слів,
    Що звучать, як мінорна гама.

    Тобі б личила моя мова,
    А мені відчуття комфорту:
    Не шукала тоді би слова
    Чи жаргону низького сорту.


    Осінь 2007 р.Б.
    Канада, Саскачеван, Північний Бетлфорд


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (4)


  3. Аліса Серпень - [ 2008.11.27 22:23 ]
    ВИЩА КЕБА
    Що поете, ламаєш голову?
    Б"єшся лобом, дзюрком гребеш?
    А вірші виходить мов коливо-
    На поминки самих себе.
    Та не дмися, змилуйся батенько,
    Не мордуй себе і народ!
    Вища кеба – не вірш горбатенький,
    А доглянутий сад- город.
    Не мордуйся, пройдись калюжами,
    Помолися на вікна, й ось!
    Може Муза якось подужає-
    Хоч уживану кине ость.
    І хоч раз понесеш у череві
    Вірш, як мати носить дитя,
    І перейми вчуєш з перервами,
    Не обділить природа тя.
    Лиш яким воно боком вилізе –
    Те, що втрапило в кишковик??
    Вища кеба, для тебе, вилизню,
    Це розутий тісний черевик.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.13 (5.28)
    Коментарі: (15)


  4. Галантний Маньєрист - [ 2008.11.09 12:00 ]
    Демон
                            "  І мило, як уверх зростаєш вперто
                            З тісного листопадового светра..."
                                                               Блакитна Кішка

    Це справді "він", і може навіть „я” -
    тонкі парфуми і батист - на людях,
    але зазвичай опівнічний тигр:
    осінньо барвний, із тавром у грудях
    мисливця, хижака, наглядача
    над сутностями втиснутими в homo.
    Бо декому потрібна пара ікл -
    для порятунку, вищого питомо.

    Бо звідсіля куди таким іти?
    Вони в мені, як пташенята в жмені,
    не визрілі митці і їх рядки -
    водойми, небеса, луги зелені,
    бучні міста, і схими самоти,
    де обрані перебирають чотки,
    і поруч інші, іншої мети,
    запохмелілі надривати глотки.

    Ну годі ж бо, красуне, не тремти,
    я ж бо цінитель витончений тіла,
    в якому радісно служила ти
    у храмі пристрасті, і хай невміло,
    та я навчу, вважай – це той каприз,
    яким довічність спокушає Метра, - **
    то ж вилинь, - о, не з тіла, поки із
    роз'ятреного листопадом светра.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6) | "Антитіла. Голуба Кішка"


  5. Кока Черкаський - [ 2008.11.04 15:33 ]
    Майстер і табуретка
    Молода поетка якось Майстрові говорить:
    ”Над усе у цьому світі люблю Ваші твори!”
    Майстер дружньо посміхнувся молодій поетці
    Й запросив її на курси поетичних лекцій.

    Молодесенька поетка , родом з Василькова,
    Дуже любить лекції про художнє слово,
    Про високі почуття, про ямби й хореї,
    Ну а Майстер всим цим любить ділитися з нею.

    Майстер їй казав, що бачив живого Тичину,
    Що поети дуже часто мруть за Україну,
    Що вірші – це вам не проза, тут муза потрібна,
    І що молода поетка на неї подібна.

    Натякав, що навіть може , як вона захоче
    ЗробИть з неї знаменитість всього за дві ночі.
    Молода поетка була нібито й не проти,
    Й, зашарівшись, поправляла зібгані колготи.

    Ой, ходила до Майстра молода поетка,
    Та чогось така жорстка в Майстра табуретка.
    Пересядь, -говорить Майстер, - на цю отаманку…
    Пересіла. Дійсно, м”якше. Лишилась до ранку.

    Вранці лекції скінчились. Надворі світало.
    Майстер спав, закутавшись в старе одіяло.
    А молода поетка стала більш досвідчена,
    От яка талановита з Василькова дівчина!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (12) | "Хайвей"


  6. Аліса Серпень - [ 2008.10.04 22:12 ]
    МММ (ТЕМА №11)
    (МАЙСТЕР-МУЗА-МАЙСТЕРНІ)
    Як Майстер я, звичайно, маю Музу,
    Яка мене, звичайно, також має.
    Її вірші – мені мов кульки в лузу,
    Вона мені натхнення підіймає.
    Вона така... така...аж слів забракло,
    Аж поетичний дух перехопило,
    І раптом Зенько, відставний писака,
    Псує Її сторінку комент- пилом!
    Та як він міг, цей гомінід еректус,
    Пародії писати?!! Мацапуро!
    Це ж неетично й навіть некоректно,
    І я негайно увімкну цензуру!
    Я видалю писакам- дискутантам
    КликИ, різці, а може навіть кутні,
    Повитягаю пломби, імплантанти,
    Мости, протези, брекети (присутні?)
    Знешкоджу їм ножі, кинджали, вишні,
    Китайські штучки й губоньки червоні,
    Нехай моя Богиня вільно дише,
    Бо тут у мене лиш Вона в законі...
    Я затабую посягання ниці,
    І заветую некоректні ніки,
    Тунці і Збитки! Бережіть сідниці!
    Цей сайт для Майстра, Музи і туніки.
    ПСИ:
    Панове! Що за тиша на Майстернях?
    Той, хто не муза, покульгав по тернях!


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.34) | "Майстерень" 5.38 (5.28)
    Коментарі: (10)


  7. Галантний Маньєрист - [ 2008.09.16 12:05 ]
    * * *
    Що молодий поет Поезії? – Ніщо?
    Напруження на сподi інтелекту?
    Послушницям Її палкий еректум?
    Перпетум у мрійливе "ні про що"?

    Але Поезія і молодий поет -
    це привід вчасно опустити очі,
    коли позаду стогони дівочі,
    а попереду Божий силует.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)