ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2020.04.04 20:25
Було це у далекі ті віки,
Що ми про них забули все, що знали.
Лиш душі ті, що по світах літали
У ті часи дісталися-таки
І звідти нам крупинки принесли
Історії, легенди? Я не знаю.
Та, як почув, так переповідаю,
Аби і ви дізнатися змогли.

Нінель Новікова
2020.04.04 19:14
Ти – відлуння забутого гімну
В моїй долі у дикі ці дні,
О, Кармен, як же сумно і дивно,
Що ти знову приснилась мені.
Зовні трепет, якесь шарудіння,
Страхітливі, виснажливі сни,
І твоя здичавіла чарівність –
Як гітара, як бубон весни!

Віктор Кучерук
2020.04.04 19:01
Як стала газета не в моді
І зникло з кишені драже, –
Я думав, що вік мій відходить
Чи з глузду поїхав уже.
Без правил та інших обмежень
На слово, події й місця, –
Щоденно блукаю в мережі
Й ніяк не знаходжу кінця.

Олександр Панін
2020.04.04 14:30
Не вдивляйся
в безодню
темної ночі,
Бо не побачиш
нічого,
Не дивись
у безодню
місячної ночі:

Шон Маклех
2020.04.04 14:23
Я мислю метафорично,
Ти мислиш метафорично,
Ми мислимо метафорично,
Він мислить метафорично,
Вони мислять метафорично.

А тим часом приїхав
Пан Гапличковський

Олександр Сушко
2020.04.04 12:26
На Печерську сієста. Фіскал підраховує скальпи,
Хабарі та пеню для голодних державних ротяк.
Годі мріяти, люди! Хапайте лопати і сапи
Та біжіть на городи - спасайтесь від влади хоч так.

Рік проспав у болоті, цяцянки та облизні в жмені,
На екрані -

Олексій Кацай
2020.04.04 11:19
безглуздий неначебто степ Євразій двохсот
зловлено обрій волоком широт і довгот
витягнуто на мапи і він з-за клітчастих ґрат
ще евклідових координат
упершись в них небом на неевклідовість дивиться
яка і фракталиться й ковилами хилиться
до горби

Микола Соболь
2020.04.04 09:09
На розбитих руках перетворяться рани на шрами.
Бахнув постріл і з неба летить, підвиваючи, смерть.
Чи врятує тебе цього разу молитвою мама?
Та погані думки ще до вибуху вигнані геть.

Зачерствіла душа, дуже рідко з’являються сльози.
Те, що бачили оч

Сергій Губерначук
2020.04.04 09:07
Миготіли жирандолі
у простій сільській стодолі.
На солом’яну голівку,
на солом’яну долівку
воском крапало поволі
сяйво на роздерту дівку.

Ніч мовчала і повчала,

Іван Потьомкін
2020.04.03 21:38
Старий кабан ікла гострив
Об стовбур товстелезний дуба.
Лис молоденький раптом нагодивсь
Й бере на глузи діда:
«Нема мисливців, гончаків не чуть,
А ви марнуєте таку чудову днину...»
«Як станеш старшим,- кабан на те,-
Та, може, й дещо розумнішим,

Євген Федчук
2020.04.03 19:44
Було це в ті часи, як на Русі
Роди князівські без кінця плодились,
Князівства їхні між синів ділились
Та, все одно, не стачило на всіх.
Безперестанку чубились вони
Поміж собою, аби брат у брата
Міг шмат землі для себе відібрати.
Ще й кликали собі з

Олександр Панін
2020.04.03 19:15
Мажор - синок розлігся на дивані,
Розлігся на дивані син-мажор,
В чортячій посміхається нірвані,
В нірвані, чи без неї, все ж - піжон!

"Гей, чортиці,
спокусливі "кицоньки",
Я люблю вас,

Ніна Виноградська
2020.04.03 16:33
Вже плюєм на святе – на молитву, на пісню, на мову,
На батьківський поріг, на криницю і на джерело.
Повторилося те, що вбивало всі наші основи –
Замість жита – бур’ян засівали, і це вже було.

Хоч століття пройшло та не повні від хлібу комори,
Бо за

Анастасія Романюк
2020.04.03 14:31
Замість твоїх обіймів, втопаю в укривалі.
Закрию двері, приспущу гардини
І ляжу спати, щоб думки мої повсталі
Поснули тихо й серце не будили.

Чотири стінки, хоч-не-хоч шалієш.
Безумлю я, од всіх мотивів горопашних,
Та що мені то все, як ти мене пр

Іван Потьомкін
2020.04.03 10:16
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Іще довкруг оголені дерева,
Травиця назирці іще,
Та вже весни передковічне мрево
Стискає серце в нерозважний щем
І так саднить-розсаджує словами.
Ішов на сповідь, думав

Сергій Губерначук
2020.04.03 08:18
Аби в твої вуста – та й правда..,
я б зосередився на них.
Вони – твоя козирна карта
у грі, де мій затято вдих.

Чим більше ці вуста цілуєш,
чим солодше милуєш їх,
тим швидше зрадженим ти будеш,

Олександр Сушко
2020.04.03 08:02
Дійсність набагато химерніша, аніж найдивовижніші вигадки фантастів. Митці пишуть усіляку юринду про потойбічні сили, які кубляться в пеленах власних дружин, подорожі по галактиці на собачих упряжках в супроводі оракулів, магічні ритуали екзорцистів-гомоф

Микола Соболь
2020.04.03 07:46
Ох, який чудовий антисептик
Баба Варка продала вночі.
У селі, що не мужик, то скептик,
Бо знайшов од вірусу ключі.
Пійло з буряка, або картоплі
Убиває зло це наповал.
Хай буржуї витирають соплі,
Бо у нас бразильський карнавал.

Віктор Кучерук
2020.04.03 05:14
Затулившись далеччю і часом
Від моїх допитливих очей, –
Ти цілуєш іншого в Черкасах
І не ждеш непроханих гостей.
Та й навіщо тілом підупалий
Я тобі, довічно молодій
І такій слухняно-витривалій,
Що нема на спокій і надій?

Ірина Залюбовська
2020.04.02 20:38
перемовчи
нелегко
та нехай
спливає тіло
кров’ю
і сльозами
а словом ні
зарано

Євген Федчук
2020.04.02 17:10
Ой, були в селі одному біда за бідою,
Почали туди вчащати чорти чередою.
То столочать комусь ниву, то зведуть худобу,
То й господаря самого доведуть до гробу.
Страшно стало в селі жити, бо ніхто не знає,
Коли саме і до нього біда завітає.
І не знали

Козак Дума
2020.04.02 15:44
У тебе цілий всесвіт в голові,
як раптом із-під ніг земля зникає,
і пристрасті на відстані снігів
емоціями душу огортають…

Два озера зелені розлились
і серце моє вщерть заполонили.
В очах у тебе чиста неба вись,

Олександр Панін
2020.04.02 14:57
Опришки чорновусі,
Майстри ми контрибуцій,
Лихвар, купець, не зустрічайтесь нам.
Удень відпочиваєм,
Із вечора гуляєм
І «півника» пускаємо панам.

Ми б радо працювали,

Тетяна Левицька
2020.04.02 14:15
Ты не спрашивай больше, зачем она пьёт Амаретто,
и о прошлом не надо, давно все быльём поросло.
Только ночью в тиши вдруг рапидом всплывают сюжеты -
речка-змейка, на пляже дырявая лодка, весло.

Незабудки - вкрапление неба на поле-батисте,
две сосн

Ніна Виноградська
2020.04.02 13:22
Моя плането, в тебе є доволі –
Пісень і квітів, хліба на столі.
Та хтось незримий вліз у наші долі,
Ми перед ним безсильні, як малі.

Небачена, нечувана, затята,
Убивча сила плине по землі.
Ні відкупитись, ні відсповідати –

Олександр Сушко
2020.04.02 11:09
Чорна біда — велика як океан і глибока як Маріанська западина, прийшла в життя кожного чесного українця. І не обійти її, і не об’їхати. А всьому виною те, що душі в них не черстві, вболівають за нашу державу як за свою рідну дитину. Коли почалася війна з

Сергій Губерначук
2020.04.02 09:23
Я вже був колись… Пам’ятаю
цю осліпленість збожевілля,
на навколішках власних останків
неприховане незусилля,
як літав сорок день без себе,
але мав ще про себе згадку.

Я вже був колись. Бачив небо

Іван Потьомкін
2020.04.02 09:12
– Послушайте, Арье, – обратился как-то Пинхас к своему коллеге-физику, – всякий раз, когда в среду я читаю “Доколе нечестивым, Господи, доколе нечестивым ликовать?”, меня так и подмывает спросить: “А с каких пор эти нечестивцы ликуют?” Если предположить,

Козак Дума
2020.04.02 08:59
Утону я в очах твоїх… Ладно?
Це для мене велике щастя!
Підійду і промовлю, – Здрастуй,
я кохаю тебе! Це складно?

Ні не складно, а дуже важко!
Дуже трудно любити! Віриш?
Упаду як з небес пташка.

Олександр Олехо
2020.04.02 08:01
Ох, і наліталась я сьогодні – каже жінка, повертаючись додому після шопінгу. Я не тупий і не наївно-довірливий. Був би таким, неодмінно встав би з дивану і подивився, а чи не виросли у жінки крила на спині. Але я маю життєвий досвід і не цураюсь логічно

Віктор Кучерук
2020.04.02 07:09
Відходять дні нестримано, як сльози
Обтяжених реальністю надій, –
А я іду все далі по дорозі
Мені життям присуджених подій.
А я ніяк не можу зрозуміти,
Помалу відживаючи свій вік, –
Чому одним летять під ноги квіти
І хто камінням цілить у мій бік?

Микола Соболь
2020.04.02 07:00
Сьогодні – хіба це багато?
До неба тягнеться трава.
У затишній твоїй кімнаті
Промінчик сонця ожива
І жевріють іще надії
Цей день прожити без утрат.
Короновірус, пандемія.
Усі ув’язнені без ґрат.

Ігор Федів
2020.04.01 20:32
Особисто шляхи обирає,
Чи у долі питає дорогу
І чужої ідеї жадає,
Чи своєю дає допомогу.
Нерухомо сидить на дивані,
Чи іде у світи невідомі,
Розчиняє себе у нірвані,
І йому мозолі незнайомі,

Євген Федчук
2020.04.01 20:19
Легенда гарна, що прийшла зі сходу.
Хоча, хто знає, звідки там взялась,
Можливо, хтось її почув у нас,
Бо ж тут чимало вешталось народу.
Сподобалась, от і взяли собі.
А в нас вона із часом геть забулась
І лиш тепер, надіюсь, повернулась.
Та висновк

Олександр Панін
2020.04.01 18:04
Ми часто
не усвідомлюємо небезпеку
власного необережного
слова…

***

Вони були молоді,

Тетяна Левицька
2020.04.01 17:55
У старій вітровці Вовка
заховав доляри,
а дружина ту вітровку
віддала бомжарі.
Безпритульний за заначку
купив дачку, тачку,
на околиці квартиру,
автомат й сокиру.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Скорода - [ 2008.12.13 19:48 ]
    Цвинтар прянощів
    У кнайпі кава стине в філіжанці,
    А він не п’є її, когось чекає.
    Горнятка два – собі та колежанці,
    Яку очима між людей шукає.

    Напій без цукру чорний і гіркий –
    Відчутно жвавий смак палених зерен,
    Він з коньяком духмяний і п’янкий,
    Та навіть цим її вже не повернеш.

    Волосся в неї – кориця з шоколадом,
    А тіло ніжне, біле, мов зефір,
    Вуста солодкі пахнуть мармеладом,
    Тому і тане в каві, як пломбір.

    Минали дні, отак і все життя
    Пройшло, як мить. Лиш кава і книгарні
    Перетворили душі на сміття,
    Так непомітно, мило і вульгарно.

    27. 10. 2006 р.Б.
    Долина


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.13 (5.37)
    Коментарі: (9)


  2. Юлія Скорода - [ 2008.12.10 21:19 ]
    Тобі б личило жити в Празі…
    Тобі б личило жити в Празі,
    А мені писати картини
    Про троянди в старенькій вазі
    Та про сміх малої дитини.

    Тобі б личило жити в Відні,
    А мені лабати на флейті.
    Ми б носили прикраси мідні
    Та купалися б у глінтвейні.

    Тобі личила би Варшава,
    А мені невеличкий замок:
    Вранці кава і ввечір кава
    Та мільйони знимків без рамок.

    Тобі б личив пошарпаний Львів,
    А мені невеличка драма,
    І букет антикварних слів,
    Що звучать, як мінорна гама.

    Тобі б личила моя мова,
    А мені відчуття комфорту:
    Не шукала тоді би слова
    Чи жаргону низького сорту.


    Осінь 2007 р.Б.
    Канада, Саскачеван, Північний Бетлфорд


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (4)


  3. Аліса Серпень - [ 2008.11.27 22:23 ]
    ВИЩА КЕБА
    Що поете, ламаєш голову?
    Б"єшся лобом, дзюрком гребеш?
    А вірші виходить мов коливо-
    На поминки самих себе.
    Та не дмися, змилуйся батенько,
    Не мордуй себе і народ!
    Вища кеба – не вірш горбатенький,
    А доглянутий сад- город.
    Не мордуйся, пройдись калюжами,
    Помолися на вікна, й ось!
    Може Муза якось подужає-
    Хоч уживану кине ость.
    І хоч раз понесеш у череві
    Вірш, як мати носить дитя,
    І перейми вчуєш з перервами,
    Не обділить природа тя.
    Лиш яким воно боком вилізе –
    Те, що втрапило в кишковик??
    Вища кеба, для тебе, вилизню,
    Це розутий тісний черевик.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.13 (5.28)
    Коментарі: (15)


  4. Галантний Маньєрист - [ 2008.11.09 12:00 ]
    Демон
                            "  І мило, як уверх зростаєш вперто
                            З тісного листопадового светра..."
                                                               Блакитна Кішка

    Це справді "він", і може навіть „я” -
    тонкі парфуми і батист - на людях,
    але зазвичай опівнічний тигр:
    осінньо барвний, із тавром у грудях
    мисливця, хижака, наглядача
    над сутностями втиснутими в homo.
    Бо декому потрібна пара ікл -
    для порятунку, вищого питомо.

    Бо звідсіля куди таким іти?
    Вони в мені, як пташенята в жмені,
    не визрілі митці і їх рядки -
    водойми, небеса, луги зелені,
    бучні міста, і схими самоти,
    де обрані перебирають чотки,
    і поруч інші, іншої мети,
    запохмелілі надривати глотки.

    Ну годі ж бо, красуне, не тремти,
    я ж бо цінитель витончений тіла,
    в якому радісно служила ти
    у храмі пристрасті, і хай невміло,
    та я навчу, вважай – це той каприз,
    яким довічність спокушає Метра, - **
    то ж вилинь, - о, не з тіла, поки із
    роз'ятреного листопадом светра.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6) | "Антитіла. Голуба Кішка"


  5. Кока Черкаський - [ 2008.11.04 15:33 ]
    Майстер і табуретка
    Молода поетка якось Майстрові говорить:
    ”Над усе у цьому світі люблю Ваші твори!”
    Майстер дружньо посміхнувся молодій поетці
    Й запросив її на курси поетичних лекцій.

    Молодесенька поетка , родом з Василькова,
    Дуже любить лекції про художнє слово,
    Про високі почуття, про ямби й хореї,
    Ну а Майстер всим цим любить ділитися з нею.

    Майстер їй казав, що бачив живого Тичину,
    Що поети дуже часто мруть за Україну,
    Що вірші – це вам не проза, тут муза потрібна,
    І що молода поетка на неї подібна.

    Натякав, що навіть може , як вона захоче
    ЗробИть з неї знаменитість всього за дві ночі.
    Молода поетка була нібито й не проти,
    Й, зашарівшись, поправляла зібгані колготи.

    Ой, ходила до Майстра молода поетка,
    Та чогось така жорстка в Майстра табуретка.
    Пересядь, -говорить Майстер, - на цю отаманку…
    Пересіла. Дійсно, м”якше. Лишилась до ранку.

    Вранці лекції скінчились. Надворі світало.
    Майстер спав, закутавшись в старе одіяло.
    А молода поетка стала більш досвідчена,
    От яка талановита з Василькова дівчина!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (12) | "Хайвей"


  6. Аліса Серпень - [ 2008.10.04 22:12 ]
    МММ (ТЕМА №11)
    (МАЙСТЕР-МУЗА-МАЙСТЕРНІ)
    Як Майстер я, звичайно, маю Музу,
    Яка мене, звичайно, також має.
    Її вірші – мені мов кульки в лузу,
    Вона мені натхнення підіймає.
    Вона така... така...аж слів забракло,
    Аж поетичний дух перехопило,
    І раптом Зенько, відставний писака,
    Псує Її сторінку комент- пилом!
    Та як він міг, цей гомінід еректус,
    Пародії писати?!! Мацапуро!
    Це ж неетично й навіть некоректно,
    І я негайно увімкну цензуру!
    Я видалю писакам- дискутантам
    КликИ, різці, а може навіть кутні,
    Повитягаю пломби, імплантанти,
    Мости, протези, брекети (присутні?)
    Знешкоджу їм ножі, кинджали, вишні,
    Китайські штучки й губоньки червоні,
    Нехай моя Богиня вільно дише,
    Бо тут у мене лиш Вона в законі...
    Я затабую посягання ниці,
    І заветую некоректні ніки,
    Тунці і Збитки! Бережіть сідниці!
    Цей сайт для Майстра, Музи і туніки.
    ПСИ:
    Панове! Що за тиша на Майстернях?
    Той, хто не муза, покульгав по тернях!


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.34) | "Майстерень" 5.38 (5.28)
    Коментарі: (10)


  7. Галантний Маньєрист - [ 2008.09.16 12:05 ]
    * * *
    Що молодий поет Поезії? – Ніщо?
    Напруження на сподi інтелекту?
    Послушницям Її палкий еректум?
    Перпетум у мрійливе "ні про що"?

    Але Поезія і молодий поет -
    це привід вчасно опустити очі,
    коли позаду стогони дівочі,
    а попереду Божий силует.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)