ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.05.23 15:44
всілякий ґречний героїзм
що живить наші жили кволі
жадаючи авжеж бо крові
її вампирський героїн

ві а зе чемп’єнз для мільйонів
виспівують безсмертні квін
а хто живий лишився він

Сергій Гупало
2018.05.23 13:36
Не бачиш виходу і гірший кожен день?
Тобі насмілилися долю поправляти?
Запам’ятай і знай. Анітелень!
Бо невідомо, де вовки, а де телята.

Усе простіше? То бери, бери тоді
Поли полин, і, звісно, давній щезне смуток.
Повірив у суттєве ходиш по

Анонім Я Саландяк
2018.05.23 11:21
як у фейсбуці – просто... в зворотньому порядку...) Сниться... ... сільце – знаєте де подвір’я михайлюків?.. навпроти сметани – через дорогу – але там живуть другі люди – бо сметани з лемків - а я пам’ятаю - що їх переселять пізніше... а то є ще за а

Петро Скоропис
2018.05.23 09:45
От і знов я стою під цим вицвілим німбом,
обважнілим, перистим, рихлим, єдиним хлібом
душі. Помалу накрапує. Юрка полівка
мене привітала свистом. Пройшло піввіку.

Барвінок і валун зі скулами у щетині
моху з тих пір ні з

Ночі Вітер
2018.05.23 09:07
Пополола, підгорнула, -
Бур’янюка знов росте.
Дощик крапає, зітхнула,
Віршик дряпаю про це.

В інтернеті погуляла
Та на грядку - пощипать.
Ні, піду я до спортзалу,

Олександр Сушко
2018.05.23 08:23
Не знав такої ще біди,
Став схожий на шамАна.
Щодня рука туди-сюди -
Хвороба нездоланна!

А жінка,мов гаряча піч,
Жадає чоловіка.
А я чорнилом день і ніч

Ігор Деркач
2018.05.23 06:16
              * * *
Я інший, я не Байрон, ні.
Я невідомий ще обранець,
Як він, гонимий світом бранець
З душею рідної землі.

Почав і скінчу я раптово.
Мої досягнення малі.

Маркіяна Рай
2018.05.22 18:22
Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила
Так, наче розтрощило п'яти,
Так, наче вилетіло з шиби,
Так, наче визвірилось блиском
Під п'ятами несамовито
Холодне скло?

Іван Потьомкін
2018.05.22 17:26
– И ты не боишься ходить ночью? – спросил меня как-то один из новичков, когда я возвратился после очередного обхода огромнейшей территории школы-интерната. Было далеко заполночь. Триста девятнадцать воспитанников смотрели сны, а ему, самому младшему, поч

Володимир Бойко
2018.05.22 14:34
І коли навзаєм проклинали
В пристрасті, що душі розпекла,
Обидвоє ще не уявляли,
Як земля для нас обох мала,

Як то пам'ять зболена терзає,
Наче найлютіша із недуг,
І щоночі серденько питає:

Світлана Майя Залізняк
2018.05.22 09:49
чи винна вона, що привабило тіло,
а дзеркальце-свято "бери!" миготіло...
Ланцюг той підпиляний вітром по зливі.
Торочить у будень: "...сімейна... щаслива...
і кава у постіль... і срібла шкатула...".
Ті блискавки й зорі вогкі не забула!

Пустила

Олександр Сушко
2018.05.22 07:09
Прилетіли міна, куля та граната -
За "дарунки" дякую Кремлю.
Мова - окупанта, церква - окупанта:
Чим народ роз'єднаний зцілю?

Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
І вєздє похожіє попи...
В ліжку розляглася дівка чорноброва -

Сонце Місяць
2018.05.22 05:22
зовні старіючий вайлд
присвіши на лавці в парку
прикуривши безвісної марки
цигарку вдивляється вдаль

недалечко цвіте мигдаль
провокуючи розмисли марні
від кав’ярні до буцегарні

Тата Рівна
2018.05.21 23:33
слухай
а остудити доменну піч
подихом лише дотиком лише
зможеш?
ти ж така холодна
що кров зміїна в тобі стає інеєм
ти ж така холодна
що відбиваєш синім на білий світ

Галина Михайлик
2018.05.21 23:31
Вони удвох самотні серед світу.
За тисячі парсеків поміж них
зеленим оком месенджер посвітить,
тихеньке «дзень» - і стрепенеться вдих...
- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Непогано )

Олена Музичук
2018.05.21 10:53
Ось мої веселі чорнобривці
У садочку, де знайшлася я.
Зріють огірочки у теплиці.
Кожному вигадую ім’я.

Це ось - маціпунє як дитина.
Лежні полягали у траву.
А найперший – може, і єдиний.

Ольга Паучек
2018.05.21 09:12
Злому назло:
Живу, сміюсь, радію,
Із ниточок
Вив"язую свій світ,
Господь дає:
І віру, і надію,
... й весни усмішку
....... для осінніх

Олександр Сушко
2018.05.21 09:07
Люди люблять тістечка із кавою,
Шаурмою змащують персти.
Ти прийшов у світ живих - за славою.
Я прийшов - померти на хресті.

Куля в грудях...біль...бажаю спокою,
А осколок ногу відрубав.
Виплітай рядочки в'яззю ловкою,

Ігор Деркач
2018.05.21 09:04
Мандрівочкою пахне уночі.
У серці оселилася тривога.
Веде у невідь бойова дорога.
І їй не салютують деркачі.

Про що дерчати далі, невідомо.
Потуга є, а тягне до землі.
Відчалюють у небо кораблі,

Ярослав Чорногуз
2018.05.20 23:43
Ці диво-пальці на роялі,
Чарівні рухи досконалі…
Прелюдії, ноктюрни, скерцо…
В них б`ється мов Шопена серце!

Мазурки, вальси і балади…
Їх зорелітні звукопади!
О як все витончено, містко.

Олександра Камінчанська
2018.05.20 22:41
хай буде так, як накричать громи,
як навіщує на гнізді лелека.
і добрий звук старезної сурми
озветься десь з-за обрію, здалека.
і будуть руки сповнені тепла
тебе чекати юну для обіймів.
ця дивна ніч віддала, що могла,
собі лишила зорі поруділі.

Олександр Сушко
2018.05.20 20:59
Шукаю вади у чужому оці,
Найменший гандж - як віхоть для бика.
Не втримати у гамівній сорочці
Сатирика дурного язика.

По маківці вистукувати дятлом
Умію вправно, люди кажуть "спец".
Стрічаю ранок віртуальним "батлом",

Ірина Вовк
2018.05.20 18:51
У 1918 році з розпадом Австро-Угорщини на території Західної України утворилася ЗУНР, якій тут же оголосила війну Польща. На заклик уряду ЗУНР почала організовуватися УГА, і отець Іван Кипріян, залишивши свою парохію в містечку Немирові Рава-Руського пові

Ліна Масляна
2018.05.20 16:32
Місток дерев’яний. А як перейти? Не збагнути...
Рудою усмішкою блисне земля з-під трави.
Хлопчиська у пошуках: вигадати і утнути.
Сплелися дівчатам з кульбаби віночки нові.

І квапиться знову минуле рибалити: отже,
Захопленню вірне без ліку вже стіл

Сергій Гупало
2018.05.20 16:14
Грім покотиться і відлуниться…
Та одначе зійду з автобуса
Я на дуже знайомій вулиці.
Там, де школа… велична глобусом.

Загальмовано щось у Всесвіті.
Це нудьга непророслих зерен
В ріднім полі круги окреслити

Домінік Арфіст
2018.05.20 14:51
рятую радість… з хащі небуття…
виманюю своїм арфічним співом
схиляючись над родовим архівом –
сувоями життя і маяття…
протоптую стежини в чагарях
до світлої галявини з озерцем…
учитуюся спорожнілим серцем
у літери в далеких букварях…

Іван Потьомкін
2018.05.20 09:06
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

Ігор Деркач
2018.05.20 08:52
Коли на слово сказане твоє
Твій друг байдуже дивиться крізь тебе,
Коли руки тобі не подає,
Не підпускає, як змію, до себе,
І погляди відводячи у бік,
Зневажливо киває головою,
Не говори: « Се хворий чоловік,
Він очманів, охоплений бідою... »

Серго Сокольник
2018.05.20 02:39
Тактика бою комусь незбагненна примара.
Так генерали військами мільйонними марять.
Наче гладенько на мапі- малюй собі стріли!..
Складно в житті, на етапі якого зустріли

(як от мене ти, коханко розпусно-цнотлива)
У кабінетах накази на штурми, прорив

Олена Малєєва
2018.05.19 21:39
Я уже помирала разів зо два
Тоді була осінь та зливи,
Але потім приходила знов весна,
У садку зацвітали сливи...

Помирати, ти знаєш, не страшно, ні,
Це просто тебе немає.
Це схоже на хлопчика у воді,

Світлана Майя Залізняк
2018.05.19 15:11
Заболочений ліс...
І криничка чистенька - як диво.
Круть нам сажі привіз,
Верть - вугілля заморського, млива.

Евтаназії страх...
Тож рушайте подалі, хто може.
Ген засохлий монах

Оксана Дністран
2018.05.19 13:16
Сутеніло, ти кинув палити,
Буревійно рвонувся з-за столу,
Келих пристрасті, нами допитий,
Покотився самітно додолу.

Я ще гнулась його підібрати,
Та кришився мій внутрішній спокій.
Набубнявіли хмари кошлаті,

Вікторія Торон
2018.05.19 10:31
І «вічна пам’ять», і «не забудем»,
але забудуть і не згадають.
Мине війна, як мине застуда.
Життя – як хутро у теплій зграї.

А ті, що вийшли колись з толоки,
де гул бджолиний, спасіння в числах,
де мудрі стали завчасно збоку,

Василь Баліга
2018.05.19 09:45
Вродлива, спокуслива діва,
Яку так жадають, бояться.
За неї зрікаються рідних,
Для неї вбивають на щастя.

Наге до вульгарності тіло
Безумні навіює думи,
Звертає до зброї уміло,

Ігор Шоха
2018.05.19 08:25
Наївні сни, якщо це міражі:
і райські пущі, і пекельні кола,
свої – у небі, на землі – чужі,
яких не забуваємо ніколи.

І все те оживає уночі
як мелодійні візії урочі:
і солов’ї, і чайки, і сичі,

Микола Соболь
2018.05.19 06:11
…Пам’ятаю – ніч пливла над росами
І життя не грюкало дверми…
Відчували ми себе – дорослими,
Не пізнавши світла чи пітьми.

Марили про зоряні збіговиська…
(Вберегли нас янголи), крильми
Захистили від того чудовиська,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Фрайт
2018.05.20

Вадим Триноженко
2018.05.16

Катря Вишневецька
2018.05.14

Маша Шулима
2018.05.13

Даруй Волю
2018.05.03

Олена Музичук
2018.04.23

Катруся Садовнікова
2018.04.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Володимир Бойко - [ 2018.05.22 14:57 ]
    І коли навзаєм проклинали (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
    І коли навзаєм проклинали
    В пристрасті, що душі розпекла,
    Обидвоє ще не уявляли,
    Як земля для нас обох мала,

    Як то пам'ять зболена терзає,
    Наче найлютіша із недуг,
    І щоночі серденько питає:
    Де подівся мій коханий друг?

    А коли, крізь хвилі фіміаму,
    Грізно і уроче хор гримить,
    Зазирають в душу нелукаво
    Неминучі очі із пітьми.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  2. Іван Потьомкін - [ 2018.05.20 09:47 ]
    ***

    Плакучі верби припиняють плач,
    Сором’язливо віття одгортають,
    Коли берізки, кинувшись у скач,
    «Метелицею» кола пролітають.
    ...Мабуть, веселі люди садовили їх,
    Мабуть, пісні позагортали в лунки,
    Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
    І жарти з чаркою розлунюються лунко.

    P.S.
    Воістину – на всьому,
    До чого людина доклала руку й серце,
    Навіки відбилась її вдача.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  3. Ігор Шоха - [ 2018.05.19 08:41 ]
    Заочні візії
    Наївні сни, якщо це міражі:
    і райські пущі, і пекельні кола,
    свої – у небі, на землі – чужі,
    яких не забуваємо ніколи.

    І все те оживає уночі
    як мелодійні візії урочі:
    і солов’ї, і чайки, і сичі,
    і загадкові усмішки та очі.

    Літаємо думками аж до зір.
    Розгадуємо ребуси Морфея.
    І зопалу лягає на папір
    черговий опус, а не епопея.

    Сумна подія, радісна журба,
    весна надії, а чи осінь пізня,
    усе одно тримайся і надійся,
    що це земного ангела труба,
    заради миру – вічна боротьба
    і що вінець усього буде - пісня.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  4. Володимир Бойко - [ 2018.05.17 21:37 ]
    * * *
    Якби любов негадано пропала,
    Банальний би залишився відбір,
    І ми сезонно пристрасть вдовольняли,
    Неначе пересічний дикий звір.

    Чи мріяли б поети вечорами,
    Чи зо́ світу, як мамонти, пішли,
    І ми без віршів про Прекрасну Даму
    Отак жили?


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (2)


  5. Володимир Бойко - [ 2018.05.13 16:44 ]
    Скафандри (пародія на пародію)
    У аптеці «скафандри» придбаю,
    Спровокую кохану на гріх,
    Хай над хатою бузьки кружляють –
    Без роботи залишу я їх.

    Бузьки з горя полинуть у мандри –
    Безробіття вже їх дістає.
    Доки хлопці купують «скафандри»,
    Українців все менше стає.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.51)
    Коментарі: (4)


  6. Ігор Шоха - [ 2018.05.13 08:36 ]
    Полярні душі
    ІНікого не лякає забуття,
    якщо уміє іншого навчити
    не прози, а поезії життя,
    яка не має зайвого сміття
    забутої архаїки піїта.

    ІІ
    У нього серце ниє і болить,
    що марнота – ділитись почуттями,
    що люди не натішаться словами,
    і несказанне промайне за мить,
    а сказане умиється сльозами.
    У неї опечалена душа,
    що не загоїть, ще не відболіле,
    роками туги вимучене тіло.
    Обох минуле точить як іржа,
    і ні до кого їм немає діла.

    Немає як іти у вчителі
    пенатами гартуючої школи,
    щоб на прощання описати коло...

    Змагаються синиці й журавлі
    за успіхи і місце на землі
    і не пересікаються ніколи.

    Поезія об’єднує людей
    із білою ознакою ідей –
    і солов’я, і сойку, й чорногуза...

    ІІІ
    Ітаку залишає Одіссей,
    але живе надією Орфей,
    що і його іще чекає Муза.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  7. Іван Потьомкін - [ 2018.05.12 12:41 ]
    Синдром Єрусалима

    Не уявляю, як це жити на рівнині.
    З дитинства гори й пагорби судилися мені.
    То ж, мабуть, і не дивно, що в Єрусалимі
    На фінішній життя мої минають дні.
    Який містично загадковий цей магніт планети
    В ще не пробудженій імлі досвітній!..
    Єрусалим вернувся начебто здалека,
    За ніч здійснивши мандри кругосвітні.
    Черкнувсь об гори і розпливсь туман незримо,
    Зарожевів під сонцем білосніжний камінь.
    День нелегкий зайнявсь в Єрусалимі
    Житейськими турботами, священними рядками.
    Сьогодні хай його і ділять, і карьожать.
    Мовляв, у кожного на нього є права.
    Та лиш юдеї мали право Боже
    Священний Дім в Єрусалимі збудувать.
    ...Не заборонена в Єрусалим дорога,
    І кожен може тут достоту причаститься,
    Бо світ земний – одна колиска Бога,
    Єрусалим –Його пречиста пісня.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  8. Олексій Кацай - [ 2018.05.11 17:01 ]
    Поверненння
    Космічне місто грузнуло у святі
    повернення з натруджених зірок
    поморених пілотів. Та, розтяті
    на феєрверки у реклам багатті,
    болюче били двигуни завзяті
    у карнавальне плетиво думок.

    Чи то в шибки, зневолені до сказу,
    щосили били замкнені птахи –
    яскраві, начебто святкові фрази?..
    Пілоти приземлялися на базу
    і в хвилях тріумфуючого джазу,
    мов кришки трун, гойдалися дахи.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Римарук - [ 2018.05.09 12:44 ]
    Один
    один як перст у цьому світі
    один як звір —
    ні словеса несамовиті
    ні поговір

    ні в забутті ні в алфавіті
    ні дар ні хрест —
    один як звір у цьому світі
    один як перст

    банальна схема — чорна схима
    сухий закон
    врятується — бо в побратима
    є телефон
    бо в нього Довбушева вдача
    душа гонка
    цікава каже передача
    і жду дзвінка

    а в іншого інакше трішки
    та все ж своє
    і з нього ретязь як з опришка
    дружина в’є

    а ще один а ще одніша
    а геть одна
    в якої чаша найгіркіша
    бо вже — до дна

    а те невідання діточе
    той херувим
    що рідним голосом туркоче —
    та хоровим

    а білі руки перевиті
    разком судин...
    невже уперше в цьому світі
    він сам-один

    як мова — а не як розмова
    котрій не вір
    бо зойк розіпнутого слова
    один як звір

    невже уперше довелося
    за стільки літ
    почути — й не розчути досі
    такий завіт:

    множинна зірка Віфлеєму —
    та кожен син
    якого ми не впізнаємо
    іде один


    рік (?)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  10. Ігор Шоха - [ 2018.05.09 06:37 ]
    Метеликом на вогник
    Лечу. Куди, і сам не знаю,
    але вважаю, що лечу.
    Бодай до самого Дунаю
    усе можливе по полечу.

    Ніде нікого. Оглядаюсь,
    а на мітлі всього одна...
    Я з нею іноді вітаюсь,
    коли гадаю,- хто вона?

    А інше все – конвеєр літер,
    чудні фантазії, вода...
    Один у полі буйний вітер,
    якому буря – не біда.

    І не біда, що є охочі
    до малоочевидних див,
    до Вальпургієвої ночі
    на шабаші усіх вітрів.

    Чатують уночі химери.
    Але не запираю двері,
    аби мій замок не замок.

    Собою тішаться етери.
    А я всього лиш із паперу
    і мрій дитячих літачок.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  11. Микола Дудар - [ 2018.05.08 17:20 ]
    Все боком, боком...
    З тобою разом біжимо
    все боком, боком
    На перешкоді нам обом
    рівчак глибокий

    Один із кращих наших днів
    богоподібний
    Нас розділив на кілька слів
    згадати б тільки…

    Та швидко-приткий безліміт
    за нами всюду
    І відчуття, що новий хіт
    ось-ось і буде…

    Вже хилить мовчки до хреста
    тримаюсь міцно
    А зверху ще сидить ота
    що нудить вічно…
    08-05-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  12. Микола Дудар - [ 2018.05.07 22:29 ]
    Монолог
    Вот сердобольный стук в окошко
    Не ровен час и сон уйдет
    Мы все взрослеем понемножку
    Оставив детства хоровод…
    Ныряем глубже, шире, дальше
    Из года в год, из класса класс
    И как - то Бог сберег от фальши
    Не удивительно, а вас?..
    07- 05- 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  13. Микола Дудар - [ 2018.05.06 14:34 ]
    Этюд
    Уснул ночной уставший поезд…
    Прижавший голову под хвост
    Июнь… июль… дожди по пояс
    Плывет навстречу к солнцу холст…
    В руках натруженных от красок
    А где -то рядом хохот… свист…
    И контрабас, владея басом,
    Подряд играет трижды твист
    06-05-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  14. Володимир Бойко - [ 2018.05.06 00:47 ]
    У круговерті літ
    Я забуваю Вас, невпинно забуваю,
    У круговерті літ розвіялось тепло.
    І частокіл образ, учинених навзаєм,
    Усе відмежував, немов і не було.

    У круговерті літ пощезли сподівання,
    Усе загоїв час – всевладний санітар.
    Лиш спогади ятрять – уперше, як востаннє,
    Гіркі, немов полин, солодкі, мов нектар.

    Зав'язують вузли судьби хитросплетіння,
    І звивисті стежки переплітає час.
    Надворі вже пора нового покоління,
    У нього свій резон – і що йому до нас.

    Мабуть, Вас за життя забути не зумію,
    Бо спогади в єство коріннями вросли,
    Допоки ще дійма щемлива ностальгія,
    Допоки дотліва промінчик із імли.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (8)


  15. Іван Потьомкін - [ 2018.05.02 20:38 ]
    "Краси на стіл не подаси"

    Написав Семен рідні, що вже не вдівець він
    І одвідать запросив в гості на Великдень.
    Не простою до брата видалась дорога,
    Та що втома там, що аж гудуть ноги,
    Як хочеться побачити ту, що заступила,
    На жаль вже покійну кралю Катерину.
    Ось нарешті й хата брата. Цілунки.Обійми,
    Але радості на лицях все ж чомусь не видно.
    «Брать таку-от незавидну хто тобі порадив?»
    «Поговоримо про це ми краще по молитві.
    Отоді-то, певно, вдасться все вам зрозуміти».
    Після церкви за стіл сіли. До борщу доходить.
    «Що за пахощі предивні?»- питають здивовані.
    Господиня соромиться, розводить руками,
    Уставляє стіл святковий м’ясом, пирогами...
    Гості тільки прицмокують і хвалять кухарку.
    Семен встав тоді з-за столу і підносить чарку:
    «За хазяйку хочу випить, за мою Одарку.
    Стати мені за дружину без поради я її просив.
    Підтоптаний горем і літами, шукав не краси,
    А вірної та щирої господині в домі,
    Бо ж з давен давніх у народі відомо –
    На тарелі навіть срібній краси на стіл не подаси.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (4)


  16. Микола Дудар - [ 2018.04.30 12:37 ]
    І що таке гріх?..
    Де я, а де ви…
    Корчма поруч церкви
    У сіточку тин…
    Живі - напівмертві
    …тиняється сміх
    Із сірим відтінком
    І що їм той гріх?..
    Поснули в обнімку..
    30-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  17. Володимир Бойко - [ 2018.04.29 01:50 ]
    * * *
    Остання кварта випита до дна,
    На скронях – літ наліт, мов сивина,
    Запропадає в сутіні стежина.
    Снігами замело дороговказ,
    Наснилося життя в останній раз,
    Лишивши неспокутану провину.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (4)


  18. Ігор Шоха - [ 2018.04.28 16:23 ]
    Путі несповідимі
    Які вони ошатні – ясени
    і юні неопушені тополі,
    які мене дивують щовесни,
    вітаючи сторожею у полі.

    І як, на сонці, рута-мурава
    виблискує веселкою-росою!
    І туманіє сива голова
    у маєві молочного розвою.

    А тереном побілені путі
    та вишиті барвінками і рястом,
    нагадують завітну у житті,
    яка нас очаровує не часто.

    Забуті незабутні береги
    залишені зачовгані пороги,
    а я усе беру у руки ноги...

    Мені тополя додає снаги,
    а ясени віщують перелоги,
    де ще моєї не було ноги.

    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  19. Ігор Шоха - [ 2018.04.24 02:18 ]
    День сонця
    Визираю у своє віконце
    сиротою у самотині.
    Весело журитися мені,
    поки на орбіту вийде сонце.

    Так і проминає день за днем
    сонячно у будь-яку погоду,
    поки не найду отого броду,
    що веде у неземний едем.

    Поки озирає ще Ярило
    прибрані околиці села,
    пам’ятники, цвинтарі, могили -
    все іще не спалене до тла.

    Та палає сяєво свічею,
    проганяє ідола пітьми
    на руїни капища зими.

    У зеніті місії цієї
    може інші діти Прометея
    переіменуються людьми?


    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)