ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2017.12.18 12:44
Обставини життя повільно роблять асом.
Протиснешся крізь дерен, кар'єрний турнікет...
А там віншує Гена напівтверезий Васю -
Запевнює: "...достойник, обстріляний поет".

У борошні жіноцтво, пече ньюпалянички.
Зупинишся - бо вітер, обіцяна гроза.

Лесь Українець
2017.12.18 11:47
Ой не хоче, любі друзі,
Душа моя много,
Для самого - хліба кусень
І більше нічого.

Для матусі - здоров'я
А решта прибуде;
Я вмію боротися

Ігор Шоха
2017.12.18 11:24
Наша пам'ять війну і горе
не вміщає у голові.
Негативу емоцій – море,
позитиву… А їх – аж дві:
у сусіди корова хвора
подихає і
...селяві.

Ірина Вовк
2017.12.18 10:38
Якби на квітоньки – та не морозами,
На змерзлі вітоньки – та з неба грозами,
Не мліла б душенька від болю лютого,
Від болю лютого, у кригу скутого.
Баскими конями та й дивомостами
Саньми різдвяними стежками простими –
У заметіленьку та й до родинон

Софія Кримовська
2017.12.18 10:14
Ти був моїм до кінчиків думок,
ти був моїм так довго, аж до серпня.
Спекотний час медовим був, аж терпнув.
Минулося... Лиш пам'яті пилок

розноситься чи протягом, чи вітром...
Ти був моїм. Як з цього літа вийти?

Олександр Сушко
2017.12.17 17:37
Вставай, лебідко! Годі спати!
У ковбиках уже бурчить!
Неситий дуже. Бога ради
Розклепли око хоч на мить!

Щоночі я - гарячий мачо,
Удень працюю, аж худий.
А ти - зманіжена, ледача,

Олександр Сушко
2017.12.17 16:46
Я - простий, просолений моряк.
Лаятись не буду, браття, мир вам.
Кажуть, у жінок усе не так,
Почуття глибокі, наче прірва.

Корабель штормисько підганя,
Палубою пролітають хвилі.
А у ліжку тішиться жона,

Світлана Майя Залізняк
2017.12.17 16:27
Пасіонарій - завжди в небезпеці.
Крутяться шавки, хапають за п'яти.
Ловко живеться повсюд солопеці.
Нащо звичайне-осідле міняти?

Тхняве нахабство гілки вкорінило,
Гідність розтопчуть - збираєш самотньо.
Де ті криниці: поповнити сили?

Іван Потьомкін
2017.12.17 10:56
«Звідки взялась вона така»»
«Дивиться на всіх з погордою...»
«Не співає в нашім хорі...»
«Що ж дивного? Забули її батька?»
«Того, що луснув? Але від чого?»
«Пообіцяв, що, коли схоче, стане таким, як віл».
«Ви тільки гляньте, що витворя наша горд

Володимир Бойко
2017.12.17 01:04
Відчуття печалі і свободи,
Стогін муз на кладовищі мрій
І тяжке тавро прокляття роду –
Все змішав життєвий буревій.

Запливають кров'ю небокраї,
Всі шляхи ведуть на манівці.
В грішнім світі спокою немає –

Серго Сокольник
2017.12.16 23:41
Ми збираєм друзки від карафи кохання,
Що її аж по вінця собі налили.
Наостан залюбки налили "по останній"
І розбили минуле. Були?.. Не були?..

Пам"ятаєш, шалено сприймали отрути
Виноградовий хміль... Він, солодкий, мов ти,
Так серця лоскотав...

Олександр Сушко
2017.12.16 21:00
Що краще: косовиця в полі,
Чи телевізор і софа?
Труди фізичні - це мозолі,
А сите черево - лафа.

Коли ще був стрибучим шкетом
Щодня - гульня, дівки, синці.
А нині у руках планшети,

Сергій Гупало
2017.12.16 17:24
Радію римам і тобі
На тихій вулиці.
Слова минулої журби
До мене туляться.

Як не було, а ти – така
Реальна. Світу цім
Доречний сенс, що, мов ріка,

Ніна Виноградська
2017.12.16 15:56
Синочку наш, захиснику, солдате,
Не покидай так рано білий світ.
За тебе я молюся, рідна мати,
Щоб вижив і продовжив роду цвіт.

Ти плоть моя, оця душа єдина
Летить тобі у поміч, ніби птах.
Тобі в підтримку ціла Україна -

Ніна Виноградська
2017.12.16 15:53
Іще сніги не впали на охололу землю,
Дощами потихеньку скрізь осінь полива.
Це передзим’я в світі, тому не відокремлю
Твої гарячі руки і льодяні слова.

Неначе не змінилось ніщо у нашій долі –
Робота, ліс і друзі, гітара на стіні.
Відчутне передзим

Лесь Українець
2017.12.16 15:24
Ох, мавочко, мавко,
Кохав тебе палко,
Сонце лягало,
Кохання палало,
Сонце прокидалось,
Серце калаталось...

Ой на полонині,

Ігор Шоха
2017.12.16 11:20
Поезія поезії – різниця.
У кожної пародії свої,
чужі жалі і чари нічиї.
А як душа душею освятиться?

І поки-що не відаю, чому
я читачеві не даю простою,
пишу усе, що видиться йому

Олександр Сушко
2017.12.16 09:21
Ми не лежали на Майдані,
І куля не попала в лоба.
Але в кишенях повно "мані":
Віват, Америко-Європо!

Ми не ходили у жалобі,
Дітей в могили не ховали.
При владі. А дурній худобі

Софія Кримовська
2017.12.15 22:05
Які п'янкі у тебе... Ні, та ні!
Твої цілунки не бентежать більше.
Не очі, ні! Не еротичні вірші....
П'янять мене оці солодкі вишні.
Натрусиш у полумисок мені?..

Марія Дем'янюк
2017.12.15 15:31
Все буде так як завжди:
Місяць,зорі, небо...
Тільки без тебе!
Улюблений святковий торт,
Солодкі апельсини,
І Дід Морз радіє без упину...
Тільки без тебе!!
На склі вікна сніжинки паперові,

Світлана Майя Залізняк
2017.12.15 14:57
Призабула, що таке любов...
Падають каркаси, град, колоси.
О жаго моя, ти де? Агов...
Так весталка храму, що в облозі,
Відчиняє двері всім вітрам.
Там за планом будуть каруселі.
Надрукую фото в Instagram...
І пошлю ідилію за Делі.

Іван Потьомкін
2017.12.15 14:55
Почти всех, кто в это время – начало седьмого – отправляется на работу или подработки, я знаю в лицо. Вот человек десять румынских рабочих. Все как один курят. Чтобы не попасть в их дымовую завесу, стараюсь подойти к автобусной остановке не прямо, а в об

Петро Скоропис
2017.12.15 12:51
Я би волив жить, Фортунатус, в полісі, де ріка
висовувалась би з-під мосту, немов з рукава – рука,
і щоб вільно впадала затоку, на всі п’ять пальців,
як Шопен, що нікому не показував кулака.

І щоб там була Опера, і щоб в ній ветеран-
тенор в арі

Ігор Шоха
2017.12.15 11:24
За обрії білого світу
поволеньки котиться віз
до осені нашого літа,
до гаю у колі беріз.

Було у нас біле і чорне –
як млою укриті поля,
де іноді доля пригорне,

Любов Бенедишин
2017.12.15 09:46
В долині зла, як на долоні,
Пасе війна залізних коней…

Кривавий схід. Пекельні кола.
Небес журба високочола:
Під жовто-синьою габою –
Герої зрадженої Трої.

Олександр Бобошко Заколотний
2017.12.15 08:55
Аскетів не люблять. Панують черевані.
(Крізь них не пролізти у жодну з потрібних ніш).
Купюрами смітять направо, наліво… тощо –
і їм віддають серця жінки чарівні.


2

Ігор Шоха
2017.12.14 22:42
Життя минає, мов кіно,
як течія в ріці.
Але живемо все одно,
коли спускаємось на дно
при самому кінці.

***
Коли описую ясу,

Іван Потьомкін
2017.12.14 18:18
«Тиждень вже минає – дружини немає.
Як без жінки жити? Слід її провчити».
На другому тижні жінка входить в хату,
А старий давай-но лайкою стрічати.
Тільки заікнувся, з ким вона гуляла,
Жінка - за качалку, а старий - під лавку.
Жінка - за лопату, ст

Олександр Сушко
2017.12.14 15:34
Аж під хмари злітають орли,
Еверестом здираються шерпи.
Чумаки! Розпрягайте воли!
Будем сало із бульбою жерти!

Після пляшки - у космос гуртом.
Після другої - висохне море.
Нам пороблено. Взято в полон.

Лариса Пугачук
2017.12.14 14:24
з марева пухнастої ніжності
висотати радість тонку
згорнутись клубочком щастя
тобі вив'язуючи тепло

вагітність любов'ю
простір заповнює тихо
маревом пухнастої ніжності

Сергій Гупало
2017.12.14 11:03
Йди за мною у дощ, органічний, як доторки уст
І логічний опісля єднально-інтимних історій.
А не можеш – чекай: я з тобою іще розберусь,
Віднайду почуття, що і досі відверті, прозорі.

Гострота символічна дощу електронно тече.
Розуміємо: близькості т

Микола Соболь
2017.12.14 06:18
Світлина – радісне дитинство.
Мене ще не торкнувся гріх.
Ні меркантильності, не втіх,
Ані підлоти, ані свинства.

Все чітко визначене днями –
Там у «чомучках» я тону
І на мої оті, – чому?

Володимир Бойко
2017.12.13 23:26
А потім не буде нічого
І вічна простелеться путь.
Тоді заволаєш до Бога,
Та буде вже пізно.
Мабуть.

Олександр Козинець
2017.12.13 19:59
Дві жінки вростають одна в одну теплом.
Між ними – мовчання, злегка помітні блиски.
Між ними, насправді, усе вже давно відбулось.
Та це не важливо. Між ними – близькість.
Вона визрівала з їхніх різних світів,
Ніжних доторків, що й непомітні ніком

Олександр Козинець
2017.12.13 19:57
Якщо вже про зміни – залишилось кілька дій.
Прокидається рано весна, вітрами кличе.
Допоки зі снів виринає майбутнє з минулих подій,
Мій внутрішній всесвіт цілує твоє обличчя.
Ранок у місті доповнює сіра легка імла.
В телефоні й мережі – сповіщення,

Олександр Козинець
2017.12.13 19:55
Я знаю жінку, яка поверталася двічі.
За спиною місто ставало їй сірим тлом.
Очам тим властивий поспіх та відчай.
А вся вона – ніби злам перед злом.
Це – гарна опція, мов чуттєвий тюнінґ,
Який я не сплутаю ніколи й ні з ким.
Це – струм, не одразу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Трох
2017.12.17

Влад Войтич
2017.12.12

Сокор Сокор
2017.12.07

Валентин Коллар
2017.12.06

Анна Львова
2017.12.05

Ілейко Василь Муххабі
2017.12.02

Сергій Волинський
2017.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Ігор Шоха - [ 2017.12.18 11:07 ]
    Безвихідь
    ***
    Наша пам'ять війну і горе
    не вміщає у голові.
    Негативу емоцій – море,
    позитиву… А їх – аж дві:
    у сусіди корова хвора
    подихає і
    ...селяві.

    ***
    У роботящої людини
    немає вільної години,
    аби за когось не потіти.
    А ради себе відпочине
    хіба-що аж на тому світі.

    ***
    Перемагати – це ознака
    майстерності у житії.
    Запам’ятаймо, небораки,
    ніяка не заїсть собака,
    аж поки не з'їмо її.

    ***
    Усе на світі можна мати –
    сезами, дорогі палати,
    а багатіє Аладдін.
    Немає з чого обрати,
    а вихід є всього один.

    ***
    Минає час і ніч. І день
    іде до заходу зі сходу.
    А до «ісходу» у народу
    із небесі – анітелень.
    Ачей ніде немає броду?

    ***
    На цьому світі іноді буває,
    що небо чорне, і земля гуде,
    і синє море грає на Дунаї…
    Але куди діватися, не знаю,
    коли немає виходу ніде.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  2. Іван Потьомкін - [ 2017.12.17 10:16 ]
    "Коня кують, а жаба підіймає ногу" (з добірки "Народ скаже - як зав'яже")
    1
    «Звідки взялась вона така»»
    «Дивиться на всіх з погордою...»
    «Не співає в нашім хорі...»
    «Що ж дивного? Забули її батька?»
    «Того, що луснув? Але від чого?»
    «Пообіцяв, що, коли схоче, стане таким, як віл».
    «Ви тільки гляньте, що витворя наша гордячка...»

    2
    На прибережнім лузі пасся кінь,
    Стриножений, змушений був стрибати.
    Нічого дивного, якби обіч не стрибала жаба.
    Кінь – стриб, і вона – стриб.
    Зауважив кінь напарницю і заіржав од подиву.
    Здивувалися й жаби, тож уперше
    Концерту не було чуть із жабуриння.

    3
    «Поїдемо сьогодні в місто,-
    Сказав коневі чоловік.-
    Годилось би підкувать тебе».
    Гордовита жаба не знала, що це.
    Та була цікава і пострибала за конем.
    Підніс кінь ногу ковалеві,
    Та раптом заіржав, як не іржав ще зроду.
    «Що це з ним?»- дивується коваль.
    Кінь голову схилив праворуч.
    І тут усі, хто був у кузні на ту пору,
    Зареготали так, що регіт той
    Докотивсь, напевне, й до жабуриння:
    Обіч коня стояла жаба...
    І теж подавала ковалеві ногу.

    P.S.
    Як часто, ніби на потіху,
    В герої лізе мізерія.
    Щоправда, не завжди
    Комедія закінчується сміхом.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Шоха - [ 2017.12.16 11:21 ]
    До речі
    Поезія поезії – різниця.
    У кожної пародії свої,
    чужі жалі і чари нічиї.
    А як душа душею освятиться?

    І поки-що не відаю, чому
    я читачеві не даю простою,
    пишу усе, що видиться йому
    від імені ліричного героя.

    Бува’, любитель «подарує п’ять»
    або моя поезія дратує
    якого-небудь троля-обалдуя –
    це означає, – «нужно покупать».

    Але і я одурюю громаду,
    коли прощаю всує ворогів,
    а от коли нотую сущу правду,
    то це уже дратує брехунів.

    І де тоді й дівається наснага?
    І як дивує іноді момент –
    грамотія обурює увага,
    якою удостоює поет.

    Генетика поезії – це знаки
    від коми до дефісу і тире.
    Та що удієш, як і мій писака
    до лісу голе-ламане бере?

    Тому і на папері майже чисті.
    Усе, урбанізоване у місті,
    у полі пересапує рядки,
    а на природі – майже навпаки:
    одне гребе позаторішнє листя,
    а інше вдосконалює бруньки.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  4. Ігор Шоха - [ 2017.12.15 11:22 ]
    Біле з чорними ознаками
    За обрії білого світу
    поволеньки котиться віз
    до осені нашого літа,
    до гаю у колі беріз.

    Було у нас біле і чорне –
    як млою укриті поля,
    де іноді доля пригорне,
    щоб не пригорнула земля.

    Бувало снігами завіє
    далекі ясні міражі,
    але у моєї надії
    свої не бували чужі.

    Далеко водили дороги.
    Твої оминали мої,
    але і не маючи змоги,
    були на одній колії.

    Уже замикається коло
    березове, біле, земне.
    Минає веселе, сумне.
    Але не буває ніколи,
    аби не згадалися болі,
    як ти забувала мене.

                                          2012,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  5. Ігор Шоха - [ 2017.12.14 22:38 ]
    На лоні благоденствія
    ***
    Життя минає, мов кіно,
    як течія в ріці.
    Але живемо все одно,
    коли спускаємось на дно
    при самому кінці.

    ***
    Коли описую ясу,
    тоді і волю пам’ятаю,
    і мотивацію шукаю,
    чому я вірю у красу
    іще небаченого раю.

    ***
    Наше безголов'я –
    кредо князя тьми.
    Граємо любов’ю,
    долею, людьми,
    палимо здоров'я,
    куримо дими.

    ***
    Все несумісне
    у тому упевнене,
    що об’єднаються знов
    ще не обіцяне і перемелене,
    долею мічене, віком усічене,
    сіяне-віяне щастя приземлене
    і піднебесна любов.

    ***
    Обіцяють те, що мають
    до розлуки од вінця,
    від якої не вмирають,
    а усе оберігають,
    що єднає до кінця.

    ***
    Орієнтована у моді
    юрма не має співчуття
    до того, хто ще є сьогодні,
    та не прийме умови жодні,
    аби сіріло майбуття.

    ***
    Застує мафії слава.
    Хочеться імунітет
    і данину на халяву.
    Злодій купує державу,
    клоуни – авторитет.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  6. Іван Потьомкін - [ 2017.12.14 18:20 ]
    Щастя жити з молодою
    «Тиждень вже минає – дружини немає.
    Як без жінки жити? Слід її провчити».
    На другому тижні жінка входить в хату,
    А старий давай-но лайкою стрічати.
    Тільки заікнувся, з ким вона гуляла,
    Жінка - за качалку, а старий - під лавку.
    Жінка - за лопату, старий притьмом з хати.
    В кропиву потрапив, прикривсь лободою...
    Отаке-то щастя жити з молодою.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Шоха - [ 2017.12.13 06:16 ]
    Кров і шоколад
    ***
    Петя й Путя – пекар і ковбой,
    флібустьєри і авантюристи
    поодинці лізуть до корита
    «по крови горячей и густой»,
    що героєм на війні пролита.

    ***
    Живі і здорові
    брати-лизоблюди,
    вампіри любові
    і нібито – люди,
    і виссано крові
    багато ще буде.

    ***
    І терпіти вже немає сили,
    і забути тями ще нема,
    як вела «еліта» до могили
    і веде із «раю» до ярма.

    ***
    Як ми раділи і як обирали!
    Ось вони – Ізя і мер.
    Шарять на ідіші, Яню порвали...
    ............................
    Бачили очі, яке купували,
    то й повилазьте тепер.

    ***
    Виростає пенсія, і ...плата,
    і по комуналці – апогей.
    Ми такі щасливі і багаті!
    На майдані є чого цибати.
    Громадяни, ростемо ми, – гей!

    ***
    Море й сушу віддаємо дяді
    і шуруєм до Європи-леді.
    На війну скидається юрма
    воювати на велосипеді
    у лайні або у шоколаді –
    вибору інакшого нема.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  8. Ігор Шоха - [ 2017.12.12 21:35 ]
    Орієнтир
    У найтемніші
    моторошні ночі
    пригадуються найясніші
    дні
    які й раніше
    снилися мені
    у далині
    жіночі
    рідні очі
    світилися
    як дві ясні зорі
    що кликали
    манили
    чарували
    і як тоді бувало
    цього мало
    і як багато аж о цій порі.

                                          12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  9. Олексій Кацай - [ 2017.12.12 06:11 ]
    Летючі острови
    1

    Заблукавши в часу океані
    і безмежних світлових роках,
    я живу в свинцевому тумані
    на летючих ртутних островах
    досі невідкритої планети,
    вдалині від різнобарв’я стріх,
    космодромів, бань і мінаретів.
    Вдалині від спогадів твоїх.

    Тут усе якесь до біса блякле,
    навіть якщо флаєру крилом
    розгорнути хмар металолом
    і торкнутися світила краплі,
    раптом ставши ранку джерелом.

    Бо в припою ранок потопає,
    оловом гойдається довкіл:
    в нього угрузає, опливає,
    непокора кольорів і крил.
    І на це тут ради вже немає.

    Без вогнів сигнальних, без наснаги,
    линуть островів архіпелаги
    у сталеве, сіре та сире,
    й тіней лиш виломлюють зигзаги.
    Через це я і прошу тебе:
    тіням ти не приділяй уваги.
    Не чекай, не пам’ятай мене…

    2

    Дочекаюсь, чуєш, дочекаюсь!..
    Хай цей всесвіт часом відгорить!
    Простором на згарі спам’ятаюсь,
    поки він зірками двиготить.

    Океану вранішні атоли
    в пломенистій піні сновидінь
    враз почнуть, звернувши обрій в коло,
    стягувати в точку далечінь.

    Вистрелять собою крізь парсеки.
    Полетять крізь металеву млу.
    Раптом заклекоче десь лелека
    й хмаровищ озвучить таїну.

    І до тебе блискавка озветься,
    і руками сплетемося ми…
    Лиш атол кораловий гойднеться,
    як на нього ляжеш ти грудьми.

    Виберешся. А летючі скелі
    відіпхнеш з припою у прибій…
    Тільки світлотіней каруселі
    огорнуть нас на землі хиткій.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2017.12.11 16:45 ]
    Висівки раціонального зерна
    ***
    Погоду роблять мороз-енк-и,
    аж репає моя земля:
    ті самі «антитимошенки»
    і «противсіхи»-одноденки
    пандороящика кремля.

    ***
    Нувориші – і ґазди, і ґаздині
    допалися ділити не своє,
    а Боже, і державне, і моє...
    Якщо воно гниле усередині,
    у владі - остаточно погниє.

    ***
    Європою наїлися сьогодні.
    У Азії - позаторішній рай.
    Америка охмурює Китай.
    Куди усі охайні і достойні,
    туди і ми. А гнані і голодні –
    у Грузію-Корею. О, вай-вай!

    ***
    Які ми одинакові? До мрії
    і до мети віками ідемо.
    Росія уповає на Батия,
    а Україна має майже Вія...
    Усі його «рошеники» їмо.

    ***
    Ми не воювали, і віками
    ратаї ішли у вояжі.
    У освіті ще немає тями
    чванитись дідами-батирями
    і дітей виховують чужі.

    ***
    Язик і мова дуже схожі,
    але віки у боротьбі.
    Два рази я людина! Боже,
    а мова нелюда поможе
    людину чути у собі?

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  11. Ігор Шоха - [ 2017.12.10 20:36 ]
    По болючому місцю
    ***
    Хто не трудиться, той – п’є.
    А куди діватись?
    Все людині Бог дає,
    особливо не своє
    їсти і …сміятись.

    ***
    Научене – терте,
    уперте – не миле,
    намилене мертве,
    умерле – почиле
    у пам’яті жертви
    нечистої сили.

    ***
    Є світ живий, і є містичний,
    і той, що діє у кремлі
    як «руський міф» і світ – язичний,
    гібридний і комуністичний,
    як пошесть по усій землі.

    ***
    Чим живу, не відаю і сам.
    Божий дух іще не паляниця,
    що жували Єва і Адам.
    Україна – не порохівниця,
    а щоразу – бойовий байрам.
    А яка Європі годівниця!

    ***
    Може істина й сувора,
    та надіятися варто
    мати менше як учора,
    і не менше як узавтра.

    ***
    У кожного своє меню,
    аби відняти у дитини
    на забудови авеню
    і переносити різню
    на терикони України.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  12. Ігор Шоха - [ 2017.12.09 00:22 ]
    Нерозв’язана розв'язка
    І сите лізе до корита,
    а ради цьому ще нема,
    допоки обрана «еліта»,
    не пересіяна на сито,
    не очищається сама.

    Рубає мафія капусту.
    Уже пакують на вози
    зелене сіно для кози.
    Не буде свято місце пусто,
    де усідаються тузи.

    Надійно позаймали лави
    і годівниці золоті
    усе не ті, усе не ті...
    Але і – винищи лукавих,
    а їх місця займуть «святі».

    І запанує все те саме:
    яса, корупція, війна
    і чорна зрада, і до дна,
    у ви́потрошені сезами,
    людей погейкають до ями,
    де їх чатує сатана.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  13. Іван Потьомкін - [ 2017.12.08 22:03 ]
    З Езопового голосу

    Як по росяній траві йде дівча.
    На голові несе глечик молока.
    Співа з птаством – не змовка.
    А ще так собі мудрує:
    «Ось як грошики вторгую,
    То сьогодні ж, до обіду,
    Куплю крашанок в сусіда.
    Треба трішки почекать
    І роздасться писк курчат.
    А як стануть вже курми,
    То продам тоді їх вмить.
    І на гроші на великі
    Куплю собі черевики.
    А ще - сукню і намисто
    Та й полину собі в місто.
    Скажуть парубки: «Красуня!..
    Як їй вдяганка пасує!»
    Я ж на захват парубочий
    Лиш примружу мовчки очі
    Та ще, як це я люблю,
    Отак голову схилю...»
    Пада глечик у траву.
    Не в думках, а наяву.
    А з ним сукня і намисто
    Й усі задуми дівчиська.
    P.S.
    У кого мрія дію обганя,
    Той йде, вважай, що навмання.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  14. Микола Дудар - [ 2017.12.08 22:30 ]
    ***
    Нотр-Дам де Парі…
    Не досяг - нездійсненне
    І тут зайве парі
    Не просіть, то без мене…
    Днем ховаюсь у плащ.
    А як нічка - у тишу.
    Множу радість на плач,
    Аж збігаються миші
    О, те саме Парі…
    І до серця поближче
    У своєму дворі
    Нотр-дамом аж свище
    Я не проти, Париж…
    Щось подібне вже снило
    Спонукали ж не Ви
    В одкровення премиле?..
    08-12-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  15. Ігор Шоха - [ 2017.12.07 23:15 ]
    Діагнози
    ***
    О, братіє за вірою й по крові,
    ми різні як у шибениць краї.
    У вас переконання випадкові,
    залежні від осліплої любові.
    У мене – перевіяні, свої.

    ***
    Ми не пасажири «інтерсіті»,
    і не протираємо штани.
    Віртуально ми на тому світі,
    поки цей не можемо змінити.
    Але видно це зі сторони.

    ***
    Від комунізму не один помер.
    Мільйони упаковані рядами.
    Але усі, що не прийшли до тями,
    у кого батьківщина еСеСеР,
    ідуть у ногу в історичну яму.

    ***
    Росія – окупована тюрма
    «елітою» Московії-Содому.
    Є поле агітації дурному
    у цій юрмі, якщо нема ума
    запам’ятати істину самому.

    ***
    Революції народжують убогі,
    а очолюють багаті угорі.
    Заборонені чужі богатирі.
    Патріоти простягають ноги.
    Врожаї знімають упирі.

    ***
    Пишається калина білим цвітом.
    І на гіллі ще урожай зійде,
    і Україна буде вільно жити.
    Але нема на мапі цього світу
    поламаної, як вона, ніде.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  16. Іван Потьомкін - [ 2017.12.07 17:28 ]
    Дитячі очі
    В хмільному вальсі побажань
    Пливуть до загсів молоді...
    Дитячий сад, ти паузою стань
    На їх зритмованій путі.
    Найглибші очі – у дітей.
    В них – цноти невичерпная криниця.
    Долийте ж в свої кухлі, молоді,
    Тепер лиш можете рідниться.
    Життя – і любощів обійми,
    І розладу пощерблені ножі...
    Бува: сварлива зверхність рине
    Сльозистим градом в злагоди посів.
    Затріпотять листочки сходів...
    Хто їх зуміє вберегти?
    Графітній хмарності негоди
    Хто роздере регочучі роти?
    Слова титанисті пігмеями зіщуляться.
    Цілунки стануть раєм для мерця...
    ...Не плач, Любов,
    На захист твій лаштуються
    І райдужать похмарені серця
    Дитячі очі,
    Що колись стояли
    На сходинці останній
    Любощів вінця.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  17. Ігор Шоха - [ 2017.12.06 20:00 ]
    Почуте без пафосу
    ***
    Із лірою швендяє думка лукава
    чужою стезею у рай.
    Почуте – забава.
    Та буде і слава,
    якщо захищаємо край.

    ***
    Життя стає не на колеса,
    а на укоси, як експрес
    на рейки у краю чудес,
    якщо поет і поетеса
    міняють Божі інтереси
    на меркантильний інтерес.

    ***
    У казки є початок, і кінець,
    і назва є, і висновки моралі…
    І сказане у ній – не горобець.
    Як не описуй неозорі далі,
    а казочка – поезії взірець.

    ***
    Немає іншої роботи
    поету ле́гкої ваги
    як, на дотації, до поту
    служити мрії ідіота
    заради творчої снаги.

    ***
    Не нашорошуй марно вуха
    і не «розтроюйся» дарма.
    Телеовації послухай
    і муки творчої нема.

    ***
    Є рецептура як любити мову,
    і не любити язики чужі –
    запоєм написати зо два слова
    і відлягає буря у душі.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)


  18. Микола Дудар - [ 2017.12.06 17:09 ]
    Грудню 05-06-2017 року...
    Труден шлях… і невидко зупинки
    Коло замкнуте - привід утечі
    На поверхні словесна запинка
    Призабуті пошарпані речі…
    Тулумбасам найперша увага
    Пропасницям - закоханий триб:
    Тренеруйте, служиві, відвагу
    Пам’ятатимуть й Вас серед хиб…
    06-12-2017
    Утеча — вилучення, позбавлення
    Тулумбаси — літаври
    Пропасниця - інфекційна хвороба
    Триб - хід, порядок, спосіб


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  19. Ігор Шоха - [ 2017.12.06 16:26 ]
    Чудь і чудаки
    – Нема ніяких рішень без проблемок, –
    вирішує Єрмак, а не Кучум.
    Стратегія орди і канонерок –
    натикати їх цілий оберемок
    і фасувати як прийде на ум.

    Але біда, що є ще остолопи.
    Що́ їм до шмиги, те і має суть.
    І агітують горе-філантропи, –
    заїлися Америка-Європа
    і пугалу проходу не дають.

    Недопалка влаштовує руїна.
    Росія уповає не Чен-Ына.
    У Сирії на руку їй ІДІЛ,
    а у Європі – ціла Україна.

    І цьому є всього одна причина –
    гільотина Гааги.
    Може суть
    у тому, що реформи не ідуть?
    Боїться неділима і єдина.
    Європа плюне –
    «ыни» розітруть.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Шоха - [ 2017.12.05 20:38 ]
    Рефрен мелодії життя
    Уже не буде ні нової,
    ні неповторної пори.
    Усе, що понесуть вітри,
    було оманою і грою.

    І не любов’ю будеш ти,
    а героїнею поезій,
    допоки повторяю стезі
    на спалені мої мости.

    Звучить те саме інтермецо
    як із ясного неба грім.
    Вся сила в імені твоїм.
    Була ти милою. І – з перцем.
    Та образ, врізаний у серце,
    уже не витравиш нічим.

                                          2007


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  21. Іван Потьомкін - [ 2017.12.05 18:53 ]
    Чари

    Так хочеться вірити
    В силу чарів –
    Чарів веселощів,
    Чарів печалі,
    Чарів апатії,
    Меланхолії чарів...
    Чари надходять,
    Чари зникають
    Нам полишають
    Злякану цноту.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Олехо - [ 2017.12.04 20:12 ]
    Леми і теореми
    Ладнаю леми в теореми.
    Довіри мить у казку мрій.
    То бі ор нот… – нема дилеми.
    Куди не глянь, усюди свій.
    Нема чужого на теренах.
    Нема панів і бідноти.
    І кров одна тече у венах.
    Єдине сонце з висоти.
    Під небом щастя вистачає.
    Ніхто нікого не везе.
    Мудрець дурницям не навчає,
    а дурень «мудре» не верзе.
    Нема насилля і безсилля.
    Нема наруги і ганьби.
    Навколо люди ходять милі
    і носять в серці «полюби…».
    Нема, нема… Коли ж то буде?
    У паралельному житті?
    Якщо лиш доля не забуде.
    Якщо народяться святі.
    А хочеш мрії без надії?
    Пиши листи в країну Оз.
    За вітром шли, нехай розвіє
    цей недолугий симбіоз.
    А хочеш правди без омани?
    Дивись погоду у вікні –
    додолу туляться тумани
    і зайчик сонця на стіні.
    Усе не так, як мрієш брате.
    Якої б долі не хотів,
    та в полі бехкають гармати
    і витікає з кров’ю гнів..
    Напівживі уяви Бога.
    І процвітає не любов –
    віками ходжена дорога
    та звук гартованих оков.
    Даремні пошуки едему,
    бо світ не краще, Аніж є.
    Тули благу до нього лему,
    а все не рай, а житіє…

    12.201


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (9)


  23. Ігор Шоха - [ 2017.12.03 18:06 ]
    Фарисеї фарсу
    Цибає ідол на одній нозі.
    А ми як піонерія, готові
    іти тудою, де ідуть усі
    із армією п’яної Русі
    за рясою священної
                …корови.

    Взаємо-екзекуція церков
    показує
                     релігії
                                обличчя.
    Месія уповає…
                        Ллється кров.
    Лукавий
         оглашенний за «любов»,
    Кирявий –
            за війну десятиріччя.

    Усі парафіяни – русаки.
    Вони і досі перші
                               на параді.
    Меншина їх –
              ще ті більшовики
    і тисячники
                            у лихі роки
    у школі, на нараді,
                              у сільраді.

    Далеко
    од Бояна
    до «шопти».
    Ой, де вони –
                 забуті самописці?
    Уміли люди покотом лягти
    за істину у зоні мерзлоти
    із людоїдом віку
    наодинці.

    А де ті обри, ласі на чуже?
    Пародія інтернаціоналу:
    ласує сало
                і волає, –
                                   мало!

    Історія на кутні
                                     заірже,
    коли Європа
                              не убереже
    бодай себе
                      од їхньої
                                    навали.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  24. Ігор Шоха - [ 2017.12.03 14:24 ]
    Ось-ось
    Коли пролунає, – пора до небес
    на спокій у інші покої, –
    покину сей світ недоконаний. Весь.
    А свій понесу за собою.

    Прозорою, легкою буде сума
    земної юдолі і раю.
    А що ревізує зима і пітьма,
    нікому не заповідаю.

    Залишу на пам'ять почуті слова,
    побачені візії краю,
    якими забита моя голова,
    допоки по світу гуляю.

    І поки ще сам добачаю, що є
    у цьому – у білому – це житіє,
    помічене ще до обідні,
    нехай не минає видіння моє,
    що небо сіяє, зозуля кує
    і люди – душею не бідні.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  25. Іван Потьомкін - [ 2017.12.03 01:01 ]
    Молімося молитвами Пророка
    Шевченко молиться ...
    Щоправда, не так, як інші.
    Не просить, щоб простилися гріхи.
    Немає й слова про достаток.
    Насамкінець лишив подружнє щастя..
    То що ж він просить,
    Не на коліна ставши,
    А посилаючи потойбіч скутої льодом Неви
    Життям стражденним болісні свої думки?

    «Все на світі – не нам,
    Все богам тим – царям:
    І плуги й кораблі,
    І всі добра землі..»
    ................................
    «Пошли ж отим всесвітнім шинкарям
    Із дукачами й талярами
    Ще й пута кутії.
    А нам, робочим головам, рукам
    На сій окраденій землі
    Свою ти силу ниспошли».

    «А що ж тобі самому?»- пита Господь.
    «Мені ж, мій боже, на землі
    Подай любов, сердечний рай!
    І більш нічого не давай!»

    Шевченко молиться...
    Не все з тих молитов збулося.
    До того ж і не так, як він просив у Бога.
    Відтак молімося молитвами Пророка.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  26. Ігор Шоха - [ 2017.12.02 16:54 ]
    Акро – Майстерні
    Поете, ти єдиний, хто уміє
    Оспівувати мрії чарівні.
    Еліта краю – ти його надія,
    ТИ у душі виношуєш пісні.
    Читач у тебе вірує і знає, –
    Нічого без поета не буває
    І прісно, й нині, і в майбутні дні.

    Мemento mori, – і нема ілюзій.
    Але у цьому вирі житія
    Йому належить – послужити Музі,
    Себе пізнати і забути я.
    Твої, поете, вищі інтереси –
    Етапи торувати до мети.
    Рубай гадюку, ідучи по лезу,
    Наплюй на п’єдестал німому Крезу
    І уникай полону суєти.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  27. Ігор Шоха - [ 2017.12.01 21:28 ]
    По теплих слідах
    Подякую своєму читачеві,
    якого помічаю де-не-де.
    Іронізує, граючи на нервах,
    оцінку ліпить як дев'ятку Шева,
    коли у небо пальцем попаде.

    І я такий. Чого гріха таїти,
    що краще помічається чуже?
    Таке, бува', описують піїти,
    що читачеві краще оніміти,
    ніж уявити ризи негліже.

    Новації поезії – в ефірі.
    Але чого спинатися, коли
    одуреному люду не до ліри?
    Хай на Олімпі каються еміри,
    аби повиздихали їх осли.

    А лицарю чого ламати піку,
    якщо немає сенсу у війні?
    Нехай воюють віршики-каліки,
    аніж ідальго на узбіччі віку.
    А що іще лишається мені?

    Не вишиваю як уміють інші,
    але і одночасно – не грішу,
    ...коли даю рецензію віршу́.
    Ліплю поеми, оди, шию вірші,
    бесідую, сміюся, а найгірше –
    я автобіографію пишу.
                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  28. Олексій Кацай - [ 2017.12.01 21:24 ]
    Філігрань
    Розплавивши в майбутнього часах
    минулого обвуглені графіти,
    блукаю я у лавових полях
    червоно-помаранчевого світу.

    Ревуть сирени та набати б’ють,
    не відшукавши полум’ю мірила,
    бо сьогодення тіні довшають,
    як нижчають пройдешнього світила.

    І світ отой – мірило сам собі.
    Він складений з минулого частинок,
    вже не матеріальних. Далебі,
                         я в ньому просто
                         полум’я відтінок.

    Я рвусь назовні. Бо є мандрівцем.
    Бо там, де інший може стати бранцем,
                         застигну
                         зорельоту я
                         різцем,
    аби не стати знов протуберанцем.

    Адже у цьому суть усіх блукань,
    безсоння зір і їхніх самоспалень…
    Щоб ранком з відлисків та віддзеркалень
    запломеніла старту філігрань.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  29. Іван Потьомкін - [ 2017.12.01 05:48 ]
    Вірність


    Щойно зійшло сонце і все освітило,
    Бачу на дорогу виїжджає милий.
    Як мене набачив, з коника зіскочив,
    Обійняв любенько, бачить діток хоче.
    «Що ж то за пригода така причинилась,
    Що з коником іншим вертаєшся, милий?»
    «Ой, не питай, любко, що сталось в дорозі,
    Як про те згадаю, проймаюся дрожжю.
    Розбійники в лісі мене перестріли,
    Коня одібрали і вбити хотіли.
    Вовкам на поталу врешті-решт лишили.
    Скільки б я пролежав, зв’язаний,безсилий,
    Якби три дівчини тут не нагодились...»
    «І всі три одразу тебе полюбили?..»
    «Може, й так. Хто звіда дівочеє серце?
    Одна дала коника, а друга - сідельце.
    А третя - така ж бо куховарка справна,
    Що пекла й варила – розказать намарне...
    Вона, мабуть, справді мене покохала,
    Бо якогось вечора, крізь сльози сказала:
    «Їж, любий козаче, вертайся додому.
    А не маєш жінки, лишайся зо мною!»
    Не став я дурити оту щиру душу
    І сказав одверто, що вертатись мушу,
    Бо ж дружина вірна ще й два ангелочки,
    Мене виглядаючи, виплакали очі».



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  30. Ігор Шоха - [ 2017.11.30 22:31 ]
    Неосвоєні простори
    Романтика вітрила напинає
    у гавані, лагуни і порти.
    Але нічого марно не минає
    у світі марноти і суєти.

    Як ті мурахи бігають по тілі
    машини, самоходи, кораблі
    і ...катафалки-аеромобілі
    «тусуються» у димовій імлі.

    До раю поспішають первозвані
    «кипіти» і молитися у чані.

    Ідуть на перегін у небесі,
    а долітають явно не усі.

    Хіба-що – в пекло.
                     Думайте,
                                    кохані.
    Гальма немає у земній осі.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)


  31. Іван Потьомкін - [ 2017.11.29 23:58 ]
    Тарасовий крик

    Розглядаються довкола,
    Та мене не чують,
    Бо ж загруз я в цім болоті,
    Що Петровим зветься.
    Одинцем сиджу, як сич той,
    У холодній хаті.
    Ні з ким разом хліба з’їсти,
    Ні слова сказати.
    Хоч кидайся з мосту в воду.
    Не знати з якого.
    Стоять собі незворушно
    На кістках козацьких.
    Як і ті палати,
    Що сточили стільки крові
    Із нашого брата.
    Якже мені докричаться
    До того садочка,
    Щоб почули батько й мати
    Та їх мила дочка,
    Що кращого зятя
    Не знайдуть довіку,
    Буде їм синочком гарним,
    Й справним чоловіком.
    Та не чує Україна
    Голос свого сина.
    Доведеться брать в дружини
    Чортову сестрицю.
    Або, може, попідтинню
    Мовчки простягтися.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  32. Ігор Шоха - [ 2017.11.29 21:32 ]
    Ракурси звисока
    Калина знову опускає віти,
    готуючись до сонної пори.
    Пелюстками поопадали квіти.
    І на подвір'ї витирає вітер
    осінні пурпурові кольори.

    Затуманіли силуети сонця.
    То явиться маною калити,
    то щукою пірне у ополонці
    і навіть не загляне у віконце
    донизу зі своєї висоти.

    Лишається на літо уповати.
    Його пора попереду іде,
    аби зимою побілити хату,
    весною одягти зелені шати
    і замінити убрання руде.

    А поки-що, минаючи Покрову,
    чекаємо Меланку й Василя,
    Різдво одне ...і друге. А земля
    оновлюється травами, і знову
    озимина заврунює поля.

    Ось-ось ударять хугою морози
    і віхола загляне у вікно
    як на екрані ретро у кіно.
    Розлукою заойкають мімози...

    Але нема чого ронити сльози
    за тим, що не вертає все одно.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  33. Іван Потьомкін - [ 2017.11.28 17:21 ]
    ...Бо зганьбила Боже слово

    Сів Василь під образами,
    Умивається сльозами.
    Увіходить в хату мати,
    Давай сина розпікати:
    «Знов думками у вдовиці?
    Бодай їй уже втопиться.
    Не позволю вдову брати,
    Вдова вміє чарувати...»
    «Та я ж її люблю дуже!»
    «Вона звела свого мужа...
    А дівчата за тобою,
    Як рибоньки за водою».
    Не сказав Василь ні слова,
    Сідла коня вороного,
    Поклонивсь матусі в пояс,
    На вдовиний подавсь голос.
    А за ним навперегони
    Летять матері прокльони:
    «Шоб ти, сину, не вернувся,
    На явора обернувся!»
    Сама жала жито мати,
    Став дощищок накрапати.
    Під явором стара сіла,
    За листочок ухопилась.
    «Не рви, мамо, – голос чути, –
    Дай хоч явором побути.
    Не дала в шлюбі пожити,
    То хоч тут суд не верши ти.
    Удівонька – моя любка
    Обернулась на голубку,
    На вершечку гніздо звила,
    Мене співом звеселила».
    ...Подризала в горі мати
    Одна в хаті доживати.
    Відібрало старій мову,
    Бо зганьбила Боже слово.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  34. Микола Дудар - [ 2017.11.27 23:53 ]
    Тільки коли, і не згадати...
    Реквієм. Моцарт… учтивий Собор
    Суботнього вечора. Київ…
    Зала набита… Фінал. Ре-мінор
    Душу, як звір, начисто виїв…
    Наче про мене. Неначе про нас
    Усі оті ноти присвяти
    І я полюбив, мій Моцарте, Вас
    Тільки коли, і не згадати…
    27-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  35. Ігор Шоха - [ 2017.11.27 22:35 ]
    Спалені таємниці
    Коли згасає полум'я свічі,
    то і надія відійде остання.
    Таємно, переважно уночі
    читаються листи до запитання.

    І не дивує, що оці нічні
    мої привиддя зігрівають душу.
    Але лунає у височині, –
    собі самому клятви не порушу!

    Хай догорає полум’я. Усе,
    що гріє наші душі, освятиться.
    Весною ще лелека принесе
    із вирію ключі до таємниці.

    А ключ до заповітної мети
    не посилає пошта. Не найти
    за обріями кинуті причали.

    Лишається у полум’ї печалі
    палити із минулого листи,
    які читати ми не обіцяли.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  36. Іван Потьомкін - [ 2017.11.26 21:29 ]
    Лише Господь зупинить сльози

    А звуки – такі ж гострі.
    Попереду – іще гостріші.
    І боязно розплющить очі,
    Мов кам’яні такі повіки.
    Та знаю – на ті звуки зляжеш
    Всіма нетьмяними ночами.
    А серце,
    Щоб йому не скрикнуть
    На флажолет визивний скрипки,
    Мов яблуко рожеве, стиснеш
    І руки на три чверті скинеш...
    ...І якщо цієї миті ллються сльози,
    То лиш Господь спинить їх взмозі.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2017.11.25 18:42 ]
    Злободенне
    ***
    А на Парнасі не було ні разу
    ні геноциду, ні якого сказу…
    Але не слухайте мене.
    Життя сумне..., –
    лиш той утне,
    у кого на земне немає часу.

    ***
    А на мапі Московії Штати
    будуть лише себе рятувати.
    Не бажає Аляску мулат –
    переходить на мат,
    поки є каганат,
    що уміє уму научати.

    ***
    А маленьке бажає цукерку.
    А велике качає права.
    Як ази із абетки –
    біси із табакерки.
    Повилазили очі. Віщає Москва.

    ***
    А у Криму епопея почата.
    Цар Миколай мироточить єлей.
    Кобу і Лєніна будуть виймати.
    Няша пузата,
    Хайло язикате.
    Їй і йому замалий мавзолей.

    ***
    А рівні і рівніші є усюди,
    де їх іще не виділи ніде.
    І шельма буде
    йти у люди,
    якщо лунає, – партія веде!

    ***
    А на високій, на горі
    усі до Лєніна подібні.
    Засумували шахтарі.
    І у землі, і на копрі
    вожді скажені і підпільні.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)


  38. Микола Дудар - [ 2017.11.25 00:48 ]
    По колу...
    Палінодія наче Перегрин...
    Фігури одіозні
    На Сонці спалах, в душах - перегрів…
    І що чекати, хто зна?..
    І дні зникають хутко - швидкоплин -
    Ваш власний Пекторалик
    Своє ім’я все тулить до судин
    Хвилюється - не вкрали б…
    24-11-2017
    Палінодія — повторення того самого на інший лад
    Перегрин — (пелгрим) мандрівник, прочанин
    Пекторалик — маленький годинник, який носили на шиї (на грудях)


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  39. Іван Потьомкін - [ 2017.11.24 19:02 ]
    "І молитимусь за тебе, доки б'ється серце"

    «Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
    Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
    Чом ти голову схилила, вії опустила?
    Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
    ...Не розказуй, голубонько. Нема у тім нужди,
    Бо ж на личеньку твоєму заквітають ружі.
    Хай він, може, таки кращий і для тебе любий,
    Та вірнішого від мене не було й не буде.
    Можна б, звісно, утопитись чи випити зілля,
    Та прийду, якщо покличеш, на твоє весілля.
    І проситиму, як брата, обранця твойого,
    Щоб беріг тебе, мов квітку, даровану Богом.
    І якщо нам у подружжі не судилось бути,
    То порай мені, кохана, як тебе забути.
    Кажеш, маєш таке зілля близько перелазу?
    Як даси мені напиться, забуду одразу?
    Із рук твоїх буду пити. Крапля не проллється.
    І молитимусь за тебе, доки б’ється серце».



    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (4)


  40. Ігор Шоха - [ 2017.11.24 11:58 ]
    Не освоєні простори
    Романтика вітрила напинає
    у гавані, лагуни і порти.
    Але нічого марно не минає
    у світі марноти і суєти.

    Не заживають чиряки на тілі.
    Війна, аероплани, кораблі
    і катафалки на автомобілі
    «тусуються» у димовій імлі.

    До раю поспішають «первозвані»
    молитись і варитися у чані.
    Ідуть на перегін у небесі,
    а долітають явно не усі.
    Хіба-що – в пекло. Думайте, кохані.
    Гальма немає у земній осі.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  41. Микола Дудар - [ 2017.11.23 20:44 ]
    П'ять "О"...
    Приперлась з вечора Ослаба
    Особно всілась на диван
    Слизька, холодна, наче жаба
    Ні, скорше як Персидський Хан
    Бо погляд в неї Острободний
    Охиза в тім, що дім - Слова
    Що тут цінують лиш Свободу -
    Офіри ж частка замала…
    ............
    Ослаба - ослаблення
    Особно - особисто
    Острободний - колючо
    Охиза - оказія
    Офіра - жертва


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2017.11.23 09:28 ]
    Салют читачеві
                                    І
    Ой не від того сивіє волосся,
    що як болить, рубаю із плеча,
    і не тому, що я іще і досі
    не маю рядового читача.

    Не видаю, не пробую, не дію,
    не маю, очевидно, талану
    утілити зачаєну надію,
    реальну мрію і бодай одну.

                                    ІІ
    У вирії ще є на що чекати.
    Немає слави – меншає хули.
    Нема біди, якщо лауреати,
    пакуючи у стопку фоліанти,
    на повороті в Лету обійшли.

    Дешева мрія – думка на папері,
    якою багатію уночі.
    І поки перевіємо химери,
    у селяві не зачиняю двері.
    Бувайте, адресати-читачі.

                                    ІІІ
    Мої ще колупаються у носі,
    калюжами біжать і голі, й босі
    туди, де Бозя возить калачі.
    Ідіть до мене. Я іще на лавці
    упоперек. А – ні, то на лежанці,
    на черені, у просі на печі.

    Кому, якщо не їм оці рядочки,
    аби до бочки меду – дьогтю ложку?
    Але коли міняється сюжет
    на ці непоетичні акварелі,
    то явно краще обробляти землю,
    якщо ти за природою поет.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (13)


  43. Микола Дудар - [ 2017.11.22 21:34 ]
    КОН-СТАНЦІЯ
    Вода тече… усе тече -
    не з примхи науковців.
    Півнеба сперлось об плече
    у хлопця на футболці…
    І дивний погляд хлопчака
    і випуклі в нім м’язи
    прикуті геть до рівчака -
    найбільш з усього вразить…
    Намиті ним же острівці
    по краю водо-граю
    - Навіщо, хлопче, Вам оці?..
    - Так це ж Врата до Раю…
    22-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  44. Микола Дудар - [ 2017.11.21 23:28 ]
    ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО…
    Півшклянки сонця натщесерце…
    Огулом вийдете на друм
    Вечистий він - і ще не стерся
    Серед пісенности і дум…
    Хай кожен з Вас по сантиметру
    Здолає їх ще за життя
    - Куди Ви, друже?..
    - В Царство Мертвих…
    - Дозвольте поруч
    стану я?..

    Друм - шлях.
    Вечистий - вічний.
    21-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  45. Микола Дудар - [ 2017.11.21 11:10 ]
    ***
    Осінь. Осінь… погляд літостивий
    Вітру літургія жовтолиста…
    Ще й набіг туман з якогось дива
    Весь такий вгодований, м’ясистий…
    Ось воно осіннє сьогодення
    Згадки навіть жодної про літо
    А у шафі в слоїку варення…
    В горщику, навпроти, вище - квіти…
    Бутель непочатий медовухи…
    Що ще треба старість щоб зустріти?
    До вікна прилипну… наче муха
    А куди себе іще подіти?..
    21-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  46. Ігор Шоха - [ 2017.11.20 21:59 ]
    За літами розлуки
    Недоля літає, а доля воркує,
    що ладо у неї один.
    Голубка гукає, а голуб не чує.
    Минула пора роковин.
                       Не прилітає сизокрила
                       як у минулому було.
                       Учора милого любила,
                       а нині – вирій у село.
    І сонечко сяє, і вітер гуляє,
    і лине у душу весна.
    А щастя минає. А лада немає.
    Літає голубка одна.
    У бабине літо вертається осінь.
    У мареві мало надій.
    Недоля воркує. А доля голосить:
    – голубонько,
                       – голубе мій.
                       Літає милий, сизокрилий
                       один у недосяжну вись.
                       Чого удвох не долюбили,
                       не надолужимо колись.

                                          2012-2017


    Рейтинги: Народний 5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  47. Іван Потьомкін - [ 2017.11.20 19:49 ]
    Якби красі ще й довголіття

    Я й замолоду не відзначавсь красою.
    Тож і на старості не скаржусь на літа:
    Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
    А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
    Туга такою млостю серце огорта,
    Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
    Крізь землю провалитися готовий,
    Коли на запитання: «Пізнаєш?»
    Усереч безпам’ятству кажу: «Авжеж!»
    Не в змозі вимовить правдешнє слово.
    Жінки - красуні! Засвоїти б це нам, чоловікам,
    То, може б і красі, неоціненному дарунку на цім світі,
    Як Сарі, Господь додав би ще й жадане довголіття...
    ...Щоправда, молитися б годилось, як батько Аврагам.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  48. Ігор Шоха - [ 2017.11.19 11:25 ]
    Із Днем народження!!!
    У житія свої процеси:
    паради зір і лет комет,
    путі-дороги і колеса...

    А од Європи до Одеси,
    кому цікаво, не секрет –
    моє дитя уже професор.
    У неї – арії і меси,
    а тато, майже-що, поет,
    а ладо, майже-що, да Вінчі –
    маестро геніальних рук,
    а син її – це мій онук
    і найболючіший мізинчик,
    який удався до наук.

    Іще не застують екрани,
    і досягається мета.
    Її майдани –
    не монблани,
    але узята висота.

    Нехай щастить моїй дитині.
    і хай довідається нині
    її широкий білий світ,
    що є майбутнє України.
    Нехай триває цей політ.
    І хай у нашої родини,
    як у червоної калини,
    ніколи не зів'яне цвіт.

                                          19.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  49. Ігор Шоха - [ 2017.11.18 17:42 ]
    Хто на черзі?
    Націю оберігають люди,
    а не революції й АТО.
    Іншої історії не буде.
    Дихає вона на повні груди
    і не одцурається ніхто.

    Поки обирає Україна,
    небо правди мітить у бою
    пасинка і вірного їй сина.
    Ера від авара до русина
    виконає місію свою.

    Є у цій історії етапи
    і немає поки-що кінця.
    Є вуздечка ворогу на храпи,
    і ніхто не перекроїть мапи
    неба на очах її Отця.

    Омофор у неї – Діва-Мати.
    Гасло віче – олігарха геть!
    Хай воюють неогерострати…
    Маємо у люди обирати
    того, що воює і за честь.

    Ми не інки, майя і ацтеки.
    У вар'ята ще пульсує кров!
    Подих волі ще не охолов.
    Бійтеся «атошника-абрека»,
    що карає по закону стека,
    як останній першим увійшов.


                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)