ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Євген Федчук - [ 2025.06.15 13:39 ]
    Трохи про Ярослава Галана та «академіка» Азарова
    Азаров – екс-прем’єр і утікач
    В Московії по втечі поселився.
    Там, навіть, академіком зробився.
    Його заслуги оцінили, бач.
    Той академік новоспечений якось
    Дав інтерв‘ю. Наговорив багато.
    І у дурдомі, наче було свято,
    Комусь із їхніх вибитись вдалось
    У люди. Телевізор обліпили,
    Щоб слово ні одне не пропустить.
    А той уже дорвався говорить.
    Сказав, між іншим: - Гашека убили
    Бандерівці. Сокиру принесли
    До кабінету й череп проломили…
    Всі психи у дурдомі голосили,
    Бо новиною вражені були.
    Хоча один історик говорив
    (Він до зелених чортиків допився),
    Що, мабуть той Азаров помилився.
    Бандера тоді в школу ще ходив,
    Як Гашек спокійнісінько помер
    В своєму ліжку без сокири в лобі.
    Але дурні кричали йому: - Пробі!
    Ти що на академіка попер?!
    Ти хто такий, щоб сумніватись в тому,
    Що каже вчений? Він же краще зна.
    І розійшлась дурдомом новина,
    Бо ж там беззаперечно вірять всьому.
    Насправді ж, «академік» чи не знав,
    Чи переплутав Гашека й Гала́на.
    В Московії буває всяке сп‘яну.
    Галан і, справді, жертвою був став
    Сокири. До цих пір не зна ніхто,
    Щоправда, чому саме його вбили.
    Чи, справді, то бандерівці зробили,
    Чи вже чекісти спромоглись на то.
    Щоби у них була «сакральна» жертва,
    Аби за те нещадно «відомстить».
    Зуміли ж якось Кірова убить
    Й за тим на порох всіх незгодних стерти.
    Тож і тепер. Закінчилась війна,
    Але палає й досі Україна,
    Не стала перед зайд тих на коліна.
    А в тих мета, як водиться, одна:
    Скорити, всіх незгодних перебить,
    А згодних в москалів перетворити.
    Не вперше москалям таке творити,
    Щоб змусити усіх собі служить.
    А тут, ще всі бандерівці живі,
    Бо люди їм у всьому помагають.
    Ще й церкву уніатську вони мають,
    Яка не підкоряється Москві.
    Щоб між людей посіяти роздрай,
    У чому москалі майстри великі,
    Знайшли поміж місцевих чоловіка,
    Що ладен москалям продати край.
    То був відомий Ярослав Галан.
    Ще при поляках був у комуністах,
    Тоді ще москалям служив він, звісно.
    Хоч мав і, справді чималий талан
    Писати про «розіп’ятих дітей»,
    Висмоктувати з пальця фальш усяку.
    Як то уміють тільки комуняки.
    Недарма ж відучився він на те.
    Про то, що був людина він гнила,
    Хоча би те говорить: як дружину,
    Що вчилась у радянській Україні
    Схопили і засуджена була
    До розстрілу безвинно. Він тоді
    Ні словом не обмовився, неначе
    Не чув про неї взагалі й не бачив.
    І далі в рота москалям глядів.
    Отож, як треба москалям було
    Арешти і розправи влаштувати,
    Вони веліли Галану писати,
    Що унія й бандерівці – то зло.
    І він писав. Талановитий був,
    Умів брехню так гарно розписати,
    А москалі між люду розпускати,
    Щоб кожен українець «правду» чув.
    Ото, бува, такого настрочить,
    Що і самому страшно було спати.
    А москалі за ним ішли хапати
    Усіх незгодних та «учити» жить.
    Всю уніатську церкву рознесли,
    Поводирів церковних похапали,
    Тих, хто не згинув, у Сибір загнали,
    А церкву під москальську підвели.
    От була церква і уже нема,
    Тепер вона московська, православна.
    Отож, Галан той постарався славно.
    Як кажуть, марку комуняк тримав.
    Хоча і сам прекрасно розумів,
    Що він для москалів асенізатор
    Аби лайно москальське розкидати.
    Але тому противитись не смів.
    І все писав, лайно те розкидав.
    І під статтями чесно розписався –
    «Росович», щоб ніхто не здогадався,
    Що саме він - Галан то написав.
    Як унію здолали москалі,
    Перетворили в православні храми,
    Здалася непотрібна вже «реклама».
    Зробив мавр свою справу взагалі.
    А що робити з «рекламістом» тим?
    Надумались чекісти так зробити,
    Щоб, врешті Галана того убити,
    Задля ідей пожертвувати ним.
    Щоб смерть його ще поштовх їм дала
    Аби різню ще більшу влаштувати.
    Мовляв, убили правдолюба, кляті
    І тепер помста ворогам прийшла.
    І не секрет, що ті чекісти мали
    Своїх людей поміж повстанських чот.
    Тихенько баламутили народ,
    Чекістам всі секрети видавали.
    Отож вони, отримавши наказ,
    Студентам двом наївним повеліли,
    Щоб ті патріотичну річ зробили -
    Убили Галана. А тут якраз…
    Чи співпадіння? Як то полюбляв
    Пропагандист москальський говорити.
    Як ту змію ішли студенти вбити,
    Чекіст пістоля в Галана забрав
    І охорону в нього відняли,
    Яка його до цього сторожила,
    Щоб вороги, не дай Бог не убили.
    Тож, як студенти в кабінет прийшли,
    Ніхто у них сокири не забрав,
    Ніхто не став убивць тих зупиняти.
    Не дали й слова Галану сказати,
    Із черепом розкраяним упав.
    А москалі тоді вже підняли
    Страшенний галас – праведника вбили.
    Під галас той народу погубили,
    Бо ж для розправи привід віднайшли.
    Жив, наче пес, бовтався у лайні,
    Так заповзявся москалям служити,
    Що їм служив і далі, хоч і вбитий.
    Такого, навіть і не жаль мені.
    Я думаю, що прийде час такий
    І принесуть Азарову сокиру,
    Бо ж вірно служить москалям допіру.
    Та більш корисний стане неживий.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)