ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.05.27 00:26
Дивися й слухай… Пізнавай
Життя красу і шумовиння, –
Воно ключем б’є через край
І душу знаджує невпинно.
Його строката течія
Докупи зводить дні і ночі,
Тож пам'ять збуджена твоя
Даремно голову морочить…

Іван Потьомкін
2019.05.26 21:21
І Пушкін, і Лермонтов тим паче
Втомилися життям, смерть сприйняли б за щастя.
На прив’язі один в царя ходив і прославляв свободу,
А другий кров місив в чеченському болоті,
Чекаючи кулі як причастя.
А ти, лемківський хруще , ти ж тільки-но почав густи

Тетяна Левицька
2019.05.26 18:48
В палких обіймах терпну, млію,
цілунком зваблюю вуста,
плекаю стомлену надію -
ввіійти в альков любові. Та -
зоря не згасла в соннім небі,
що нам світитеме весь час,
хай Ероса чутливий лебідь
оголених накриє нас.

Нінель Новікова
2019.05.26 12:21
Дзвеніла музика в саду
Щемливим, невимовним горем.
І свіжо й гостро пахли морем
На блюдці устриці в льоду.

Сказав мені: « Я вірний друг!» –
Торкнувся сукні переможно.
О, як з обіймами не схожі

Олександр Сушко
2019.05.26 11:40
Бовдур! Цілий вік на владу гавкав!
Гриз КучмУ, тепер команду "ЗЕ".
Бо - поет! Не безхребетна п'явка,
Що з громади соки тільки ссе.

Як вам слово "більшість" - правда гарне?
Є іще одне слівце "товпа".
- Зупиніться! Стоп! - кричати марно,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:56
У тім краю,
Де ріки
Тихоплинні,
Де райдуги із них
Вологу п’ють,
Ще не завмерла
Мова України.
Вона живе,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:54
Вогнем і мечем захищали державу
І гасли зірниці в очах вояків.
І кров’ю, і потом боролись за славу
Всі наші прапращури і до батьків.

Тепер наша черга ставати до зброї
І землю свою боронити в бою.
Бо наші сусіди на конях із Трої

Віктор Кучерук
2019.05.26 10:02
Вечора відсвіт червоний
Тоне в багровій воді, –
Берегом тупають коні
Сірі і темно-руді.
До прохолодних влоговин,
Чуючи дзенькіт відра, –
Сходять слухняно корови
З пагорбів ситних Дніпра.

Володимир Бойко
2019.05.26 09:28
Людям, вічно набурмосеним,
Видається все не так.
Набурмосені відносини
Дошкуляють, як чиряк.

Ні нещирі перепросини,
Ні фальшивість обіймань,
Не поможуть набурмосеним

Ярослав Чорногуз
2019.05.26 02:13
Моя любов, моя печаль,
Моє кохання чарівливе -
Крізь тиху вечора вуаль
Просвічує сяйливе диво!

І як до нього не спішить,
Й у сні мені цей рай не сниться –
Те тихе полум`я душі,

Юрій Сидорів
2019.05.25 22:23
Магелани загублених рим,
Океанів епічних сіндбади,
Я проханням ділюся моїм -
Заберіть до своєї бригади.

Не боюся авралів і вахт,
Не злякає мене і полундра.
Пропонуйте неписаний фрахт -

Вероніка Новікова
2019.05.25 22:19
Може, поставиш чаю, ввечері трохи лячно.
Ходить довкола слово, сяде на груди — плаче.
Тут, у пустій квартирі, мов на далекій зірці,
солодко тане плитка. А від мовчання гірко.

Може, борги вертала, може, знайшла забуте.
Сядь біля мене трохи. Хай розі

Іван Потьомкін
2019.05.25 21:38
Не по мені,
як намір обганяє розум,
як зверхницька мета
здоровий глузд зміта...

Марґо Ґейко
2019.05.25 20:41
Всміхайся та не влещуйся нічим.
Бо друга можна зрадити й цілунком,
А оди, що звучать занадто лунко,
Двосічними бувають, як мечі.

Нехай твій шлях, невстелений ніким,
Не те, щоб не затоплювала повінь,
Не те, щоб не вертав тебе на сповідь,

Вячеслав Семенко
2019.05.25 17:13
Я гостей не чекаю, адреси мовчать.
Небеса, на яких заборони печать,
вже нікого, ніколи, нічим не обмежать.
Але простір лишився моїм назавжди,
хоч поріг підмивають потоки води,
віддзеркалена в ній перекинута вежа.

Хай три виміри, наче кольчуга, скр

Гренуіль де Маре
2019.05.25 13:06
Та хай би вже було як є:
Небілені обдерті стіни,
Куток, де сіть павук снує –
І б’ються в ній страхи незмінні;

Нехай розвезло всі шляхи,
І сон вже не долає втому,
І Бог прикинувся глухим –

Світлана Майя Залізняк
2019.05.25 10:22
Мудрощів би всім... Наливайте з діжки!
Запустіть модерні, ярі двигуни.
Був король - утік... проводжали пішки.
Корчували трухле, щось народ наснив.

Піднялись на прю, наварили каші,
роздала сорока... бракне сироті.
Де отут нові, креативні, наші?

Тетяна Левицька
2019.05.25 09:52
Смеркається, спиняє тиха ніч
минулого сум'яття каруселі.
Малинові мазки на чистій стелі 
сумних небес, а канделябри свіч
ще не горять, лише зоря одна
крізь поволоку синю проглядає.
Хтось поступово поза небокраєм
запалює свічки. Чия  вина,

Віктор Кучерук
2019.05.25 06:41
На кордоні совісті спокуса
Душу вперто знаджує щомить, –
То до Галі радо пригорнуся,
То без Олі не вдається жить.
На кордоні совісті затисла
Душу непостійності вина, –
Згадую сьогодні тільки числа,
Бо забулись зовсім імена.

Ігор Деркач
2019.05.25 06:30
Аврал триває. Чубимося знову.
Російське чудо, і немає див.
Зшиваємо державу по-новому,
а націю – як Вова заповів.

***
Ґарантувати – це ще не подія,
яка усе вирішує за раз,

Світлана Майя Залізняк
2019.05.24 22:20
Лад буває лише в раю,
там немає заміни Єві.
Я чарунок отут не таю,
відбиваюсь від ос у мреві.

Є китайський ліхтар, лукум.
Запустити б - та ливні, грози...
Обіцявся іще й самум!

Вячеслав Семенко
2019.05.24 19:45
Коли скоробіжна розсудливість сходить на нас,
уривки розмов, що блукають на сходових клітках,
вночі поміж сльоти, мокречі, багна,
народиться голос тендітно високий і світлий.

Крізь осад намулу проб'ється нове джерело,
воскресша краплина уперте кам

Світлана Майя Залізняк
2019.05.24 15:02
Кекси медові, третина банана,
склянка цикорію... і голоднеча.
Сукню курортну приміряла - рано...
Котик лягає на музоньки плечі.

Бджілка дзуміє... а цукру не можна...
Хочеться манго з Камбоджі чи Ліми.
Я - легковажна і непереможна -

Марія Дем'янюк
2019.05.24 11:56
Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
усміхається небесно жовтому нарцизу,
розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
Аж до

Ірина Білінська
2019.05.24 11:24
Вона прийшла у понеділок.
О, як же я її чекав!
Душа, окрилена, злетіла,
Неначе Бог її підняв.

Вона була дзвінка і зріла,
В обіймах чистої весни.
А ніжний запах її тіла

Віктор Кучерук
2019.05.24 07:38
Доцвітають весняні квіти,
Час вже літнім цвісти поспів, –
А від тебе самі привіти,
З побажаннями гарних снів.
А від тебе, моя відрадо,
Лиш рої неприкаяних слів
То розгадую, як шаради,
То нема до розгадок шляхів.

Ярослав Чорногуз
2019.05.24 00:01
В час, коли співають солов`ї,
І черемхи китиці пресвітлі
Розливають пахощі свої,
Це кохання диво в нас розквітло!

Я забув од захвату слова,
Розтопилися страждання гори.
Бог Ярило нам подарував

Тетяна Левицька
2019.05.23 23:28
Голубий серпанок спрагло із цеберця п'є
прохолодне, білорунне молоко туману.
Дай напитися любові, джерело моє,
і медовим поцілунком причасти кохану.

Загубилися у травах весни осяйні,
та душа заголубіла в волошковім раї.
Залюби мене до млості, под

Іван Потьомкін
2019.05.23 21:07
Лапатий сніг січе у січні.
Зима найбільш лютує в лютім.
Береза частує соком в березні.
Кульбабами та розмаїттям квітів дарує квітень.
У травні трава у зріст людини.
У червні черви розпушують старанно землю.
А в липні схиляє віти липа, обтяжена запах

Ірина Залюбовська
2019.05.23 17:32
Із якої далини -
з лісових озер глибоких
і джерел зеленооких -
до людей приходять сни?

З річки темної води,
де верба купає віти,
сни зринають, а сліди

Світлана Майя Залізняк
2019.05.23 09:39
Заслабнути на «Птахокардію» Симптом перший Коли натрапляєш на Поезію Світлани-Майї Залізняк, розумієш, що в твоєму світі вона (її Поезія) оселяється на постійно. Бо так тобі хочеться. Бо там є чим живитися з кожного пірнання в неї. І як оминути ба

Ігор Деркач
2019.05.23 08:09
Усім відомо, – де війною віє,
чекай із «іхтамнєтами» Москву.
Конаюча в агонії Росія
колонізує «вату» світову.

Куди не йди, усюди їхнє рило.
Уже й своє – і те гноїть капрал,
а кривославна мафія Кирила

Олександр Сушко
2019.05.23 07:10
З’явилася у нас на сайті химерна пані: вірші пише. І не просто вірші, а ВІРШІ! Сама про себе нашкребла резюме: ікона стилю! Взірець вишуканості! Естетичний ляпас несмаку товпи! Почитав увечері на сон грядущий її нетлінки, дійшов до сторінки надцятої

Вячеслав Семенко
2019.05.23 00:12
Вітрилами на хвилях трав
тополі луками пливли,
у відблисках нічних заграв
котився грому перелив.

Шмагали блискавки по склі,
спливали за струмком струмок
лавини недвозначних слів

Вероніка Новікова
2019.05.22 23:44
Ніч збирається на гілках. В чому ти бачиш страх?
Шурхотить у траві, біжить зі струмком, зазирає у дім.
Роздягайся, ходімо.

Не ставай на листок, обійди колосок, не торкайся кори,
на твоєму боці і чорні гори, і їхні вітри.
Як ітимеш повз жовту скелю

Анонім Я Саландяк
2019.05.22 18:20
переклав з російської Саландяк

Це цілі Четвертої світової війни. А про методи досягнення в ній перемоги інформує зі слів своїх всеблагих співбесідників інше джерело: “Гедоністичний (насолодний) та морально нестійкий Захід здригнеться та відступить пере
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оля Боняк
2019.05.22

Дмитро Бугера Брилінський
2019.05.22

Світлана Пасенюк
2019.04.24

Ірина Залюбовська
2019.04.22

Ростислав Стадницький
2019.04.22

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Зоя Войтович
2019.04.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.18 08:33 ]
    ЄДНІСТЬ
    Верховин потоки жваві
    Джерела струмочки талі
    В мові рідній заспівали
    Заіскрились стали грати

    Відчувається цей подив
    У чеканні грацій подих
    Ночі день уже дозволив
    Час у бік свій переповнив

    Жевріє в душі надія
    Кожному подасться мрія
    Приймемо благословіння
    Вибір принесе прозріння

    Визнається захід - сходу
    Північ - півдню , море - сонцю
    В боротьбі за Україну
    Поєднаємось в родину.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Вікторія Лимарівна - [ 2019.05.16 19:30 ]
    Свято Вишиванки
    Врода її неповторна дівоча.
    Неба блакить, наче проліски, очі.
    Вдягнена просто, у вишиванці.
    Посмішка світла, сонячна вранці.

    Рухи легкі, чарівні, як пір’їнки.
    Відлік часу доторкнеться сторінки:
    Стала тоді Вона незалежна!
    Безліч шляхів, і мрії безмежні.

    Тільки страждань ще нестерпно багато:
    Чобіт чужинця зайшов в її хату.
    Треба боротись за краще життя,
    Бо до кайданів нема вороття!

    Рідна, квітуча моя Україно!
    Кожен для неї, як рідна дитина.
    Свято сьогодні твоє – Вишиванка!
    Разом всміхнЕмося, люба панянко!

    17.05.2018
    Свидетельство о публикации №119051606400


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.16 13:29 ]
    До дня ВИШИВАНКИ
    Частіше одягаймо вишиванку!
    У будень, свято, й навіть, без причин -
    це не звичайна пишна одяганка,
    не просто купа гарних одежин!

    Це витвір рук, майстерних, мов у бога,
    і таємниця із глибин віків,
    це хрестиками вишита дорога,
    це оберіг славетних козаків.

    Це чорний біль і сонячна надія,
    це кров червона і любов без меж,
    що голка чарівна тобі посіє,
    те, українцю, ти в житті пожнеш.

    І жнемо ми - то чорне, то червоне,
    а хочеться квітучих кольорів,
    та знову Україна-ненька стогне,
    бо наш сусід укотре озвірів!

    Майстерні руки, вишийте нам долю,
    блакитним, жовтим, і зеленим теж,
    колосся золоте в широкім полі,
    а не червоні відблиски пожеж!

    Не сльози материнські і сирітські,
    і не могили свіжі край доріг,
    а вишийте нам небо синє львівське,
    а білим - наш полтавський оберіг.

    Смарагди гір карпатських вишивайте,
    кохання вишивайте й коровай,
    і кожним хрестиком благословляйте
    найкращий в світі український край!

    16.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  4. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.12 16:33 ]
    А понад хату яблуня стара
    Усім самотнім матерям присвячую

    А понад хату - яблуня стара,
    їй три гіллі -
    мов три терпкі любові:
    одна - як світ,
    а друга - як жура,
    а третя переламана у слові.

    Так понад хату - яблуня сама.
    Їй - всі вітри і доля, як чересла.
    Яка цьогоріч віяла зима!
    Та все ж весною яблуня воскресла.

    Ще до вікна у нахильці - цвіте.
    Ще прилетить яка весела бджілка.
    А там, дивись, - і яблучко, і те -
    до сонечка. І на душі не гірко.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (7)


  5. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.09 12:05 ]
    ТРИЗУБ
    Мороз вітальний на лісах
    Покрив все іній білий
    Усмішка сяє на вустах
    Мій настрій є щасливий

    Святковий скрізь вирує дзвін
    Христос син народився
    Родини ряду поколінь
    Нації Храму Віра

    Єднання спільних побажань
    До Бога йде молитва
    Тягар отриманих страждань
    Плач журавлиний неба

    Ми просимо миру , і добра
    Ми прагнемо перемоги
    Історія падіння зла
    В віки тризубом чайки.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.08 21:01 ]
    Я, земля
    Тобі болять усі жалі земні
    А я - Земля. Я жалощів не знаю.
    Герой чи кат - однаково мені.
    Усіх прийму. У глибині сховаю.

    Твоє життя - невивчений урок,
    твоя душа - непевність і тривога.
    Очей не відриваєш від зірок -
    усе шукаєш там якогось Бога.

    Я ж зіркою ніколи не була -
    похмура маса каменю й металу.
    Та я тебе такого прийняла
    і ні про що ніколи не питала.

    Де народивсь? Де жив? Кого любив?
    Чого бажав? Яким богам молився?
    Скількох моїх сестер занапастив,
    коли до них непроханий прибився?

    Де твій початок? Де твоя межа?
    І головне: за що ти так зі мною?
    Поглянь - мої і тіло, і душа
    сплюндровані рукою нищівною!

    Мабуть, у нас майбутнього нема.
    Ой, схаменись! Оптимізуй потреби.
    Бо я проблему вирішу сама
    і зможу стати зіркою для тебе!

    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (11)


  7. Світлана Пасенюк - [ 2019.05.02 12:20 ]
    Україні
    Хвилюється море пшениці.
    Сховались волошки в житах
    Душа діамантом іскриться
    У небі літає, мов птах.

    Піду я в поля неозорі.
    З волошок віночок зів'ю.
    Тут небо високе й прозоре.
    Все це я так щиро люблю.

    Люблю колосочки пшениці
    І сині волошки в житах.
    В джерелах прозору водицю
    І щебет пташиний в гаях.

    Люблю я і гори, і доли,
    Весняних садів аромат,
    У небі незлічені зорі,
    Й осінній рясний листопад.

    Люблю я зимові пороші
    І часу неквапного плин,
    Тріскучі різдвяні морози
    І іней на лапах ялин

    У світі найкраще зібрала
    Ти – матінко, рідна земля
    І, щоб про тебе не казали,
    Тобою захоплююсь я.

    Вкраїно моя, - моя доле,
    Люблю твою вічну красу.
    Життя своє, радості й болі
    Я в жертву тобі принесу.

    Нехай колосяться ці ниви,
    У житі волошки цвітуть.
    Країно моя, будь щаслива.
    Нехай буде світлим твій путь.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Герасименко - [ 2019.04.29 17:06 ]
    Весни пожежа
    Весни пожежа і в мені пала.
    Горю, як світ, її вогнем зеленим.
    І як у неї надлишок тепла,
    так надлишок метафор і у мене.

    Земля траві, то що вогневі гас:
    так блискавично, із билинки-іскри
    по чорнозему зелень розлилась,
    як по Вкраїні військо запорізьке.

    Весна прийшла на піках козаків.
    І щоб козацьким люлькам задиміти,
    мов з тисяч запальничок язички,
    метнулось листя по бузкових вітах,

    по вітах лип, каштанів та беріз -
    весь парк палахкотить воскреслим листям!
    І кожен кущик - літу обеліск -
    тепер весні салют зелено блиска!

    04.1994


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)