ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Федів
2019.09.17 19:16
Чому муляє у душі
І серце неспокійно б'ється?
Немає долі на землі,
Омана за ногами в'ється.
Що заховали у слова,
Якої думки там немає?
Їх не приймає голова,
У гаслах мозок помирає.

Сергій Губерначук
2019.09.17 17:54
Я зараз пишу на осінній воді,
в якій перед бурею літо втопилось,
на листі каштану, яке у листі
знайдеш і загубиш, як ти загубилась.

Мов стіни собору, цей день розпишу
фраґментами давніх повчальних історій.
Себе запечалю, тебе розсмішу,

Ніна Виноградська
2019.09.17 14:49
Прошу безсоння у небес
Отак, як сну колись просила.
Твого мовчання добрий пес
Мене не вкусить. Я б вкусила.

Хоча б відчути, що жива,
І кров ще струменить у жилах.
Але до ранку всі слова

Тетяна Левицька
2019.09.17 13:32
Як гуляв, аж гай гудів від хиті,
а співав, то мліли солов'ї.
Очі голубі - волошки в житі,
вистачало їх на дві сім'ї.
Щедро дарував любов, усмішку,
кошти не жалів на Божий храм,
міг пригріти безпритульну кішку,
випити із другом по сто грам.

Віта Парфенович
2019.09.17 11:16
Не надто гостинно стріла столиця подорожніх. На кожному кроці перевірка документів. Багато магазинів лишень для жителів Києва і області. Нехитрі пожитки з собою. Микола жив неподалік Яготина, рідні радо зустрічали його і гостя Віктора. Але Вікторові не

Олександр Сушко
2019.09.17 10:44
Був колись я, братику, дискант,
Згодом тенор, пам'ятаєш виступ?
Осінь у душі наводить лад,
Шерехтить багряним падолистом.

Бо весною ще відцвів тюльпан,
В літні дні - ромашка буйногрива.
Думав, що митець в мені пропав.

Світлана Майя Залізняк
2019.09.17 10:10
Ти хочеш піти, вириваєш коріння,
а двоє тримають: "...от нам би уміння...
Така запальна, своєрідна, хороша...
та ми зчорнимо, ще нав'яжемо ношу".

Навіщо ексцеси - від шавок брехливих?
Жбурнути б у них звіробою, жаливи.

Микола Соболь
2019.09.17 06:58
А далі буде тьма (на триста літ).

І згарище книжок про самостійність.
У гніті проросте духовна бідність,

А з неї неминучий рабства плід.

Керує мла всесвітнього потоку.

Ярослав Чорногуз
2019.09.17 05:55
Не відсохне в тебе пучка,
Сієш брехні позаяк?
Вєрко ти пихосмедючко,
Доносучко Шапокляк?!

Вже від сорому Полтава
Ледь не падає навзнак.
Бо ганьбить її лукава

Серго Сокольник
2019.09.16 23:12
андеграунд, новословоутворення, "перелив теми" (авторське ноу-хау, як у ряді інших моїх творів. Трохи експериментую)))

Осінь літо бере, як Отелло
Дездемону... Собі в па-де-де
Танцівниці шукає метелик,
Мов нектар випиваючи день,
Цей дурману наповн

Вячеслав Семенко
2019.09.16 22:35
Вели коня старого на забій
крізь ранній сон байдужого села.
Цвіла ще памороззю ковила
над путівцем, що вів на водопій.

Не порошив іще замерзлий шлях,
ще промінь пробивався крізь туман.
День у село заходив крадькома,

Любов Бенедишин
2019.09.16 15:16
Якась вона непевна, дивна:
То експресивна, то пасивна…

То мить розмінює на центи,
То нараховує проценти

На кожну краплю: смутку, болю…
Ніяк не визначиться з роллю:

Олександр Сушко
2019.09.16 12:03
І знову бій. Повсюди вороги,
Свої, чужі...не бачу вже різниці.
Кацапів хочу знищить до ноги,
А хохлаків повісити на гілці.

Одні стріляють точно межи віч,
А інші - чорним байдужем у душу.
Зірвати б їхні посмішки з облич,

Ігор Деркач
2019.09.16 09:09
ІПолетіли у вирій бусли
і жура до оселі вертає.
А у нас іще – ка_ні_ку_ли:
я не чую, – немає коли,
а у тебе мене вже немає.

А життя як отой водопад
доливає літа по десятку,

Микола Соболь
2019.09.16 05:36
Стрункі берези та дуби розлогі
До неба піднялися край дороги.

Їх щиро радує і літо, і зима…
(Хоча Петровича вже сьомий рік нема).

У виснажену землю голу, лису
По пагінцю приносив їх із лісу…

Петро Скоропис
2019.09.16 02:16
Великий муж дивився у вікно,
але для неї світ кінчався краєм
його цупкої, грецької туніки,
подібної у брижах складок до
зупиненого ніби моря.
Він же
дивився у вікно і його зір
сягав такої далечі, що губи

Олександр Сушко
2019.09.15 18:18
Напишу цього разу без жартів,
Голу істину зрійте без шат.
Геніальні поети чубаті,
Сиві кучми на главах лежать.

Їм і оплески, й почестей шуби,
І осанна розчулених дів.
А у мене - лобище як бубон,

Любов Бенедишин
2019.09.15 17:12
Навіщо шипи-докори?
Що далі – і так відомо.
Тікай із мого Содому
У рідну свою Гоморру:
Оманою-баговинням,
Образами-манівцями…
Окремо – нам крок до тями.
А вкупі – нема спасіння.

Ніна Виноградська
2019.09.15 16:08
Твоя нещирість в рухах і в словах,
Неправда розмиває береги.
На острові любові – повний крах.
Човни, розбиті вщент… Киги-киги –

Сумує чайка. З розпачу кричить,
Бо змило буревієм все навкруг.
І острівець, – беззахисний вночі,

Володимир Бойко
2019.09.15 10:45
На дерев безшелесність,
Лісів безгоміння
Проливається сонця
Прощальне проміння.
На порозі у осені
Літо постане
І останнє тепло
Охолоне й розтане.

Тетяна Левицька
2019.09.15 09:10
Шумний дощ стугонить, кучерявіє, хлюпає зливно,
чорні хмари хустками сирітськими - примхи планид.
Я до тебе душею, матусю, тягнусь інстинктивно,
не знаходжу тепла, лиш свічу за впокій панахид.
Відзвенів благовіст, відчитали молитви за тризни,
пригад

Віктор Кучерук
2019.09.15 06:51
В тобі незміряно багато
Солодких крихіток надій
І ти умієш дарувати
Їх тим, хто мучиться в біді.
Чимало нас вже б стали тліном,
Якби не мовила ти: Стоп!..
І не вказала всім із тіні
До світла безліч точних троп.

Микола Соболь
2019.09.15 06:16
Тусовки модні, дискотеки…
Не спить ночами Миколаїв
Таксі «Шансон» і фонотека
Блатна на весь бульвар лунає.
Одні «одягнені» у справи,
Машини, вишукані шати…
Своїм життям живе Держава.
А хтось на схід йде. Воювати.

Сергій Губерначук
2019.09.14 19:16
В осонні вересень так радісно сурмить
у розтруби дерев, у ріг достатку,
перебирає струни верховіть
мільярдом арф осіннього початку.

Збігаються вітри з усіх-усюд
гойдати ліс у сонячній колисці,
аби приспати безперервний труд

Іван Потьомкін
2019.09.14 16:57
Заговорив по-українськи вірш Рубцова.
В моєму серці тихо так заговорив,
Немов озвався давній-давній друг,
А з ним і отроцтво озвалось.

Заговорив по-українськи вірш Рубцова
І Вологодщину, пісну на врожаї,
Врожайну на зажурну пісню,

Ігор Деркач
2019.09.14 13:42
Нема коли поглянути угору.
Та і навіщо линути у даль?
У цю суху осінньо-літню пору
у кожного своя жура-печаль.

Рушаємо із бабиного літа
у затяжні тумани і дощі,
аби були оказії зігріти

Віктор Кучерук
2019.09.14 07:38
Простирадла вологі туманів
Досихають цієї пори, –
І спалахують липи багряні,
І світліють руді явори.
І з’являються, мов на екрані, –
Жовтий килим улежаних трав,
І росинок посріблені грані,
І світанок, що знову настав.

Микола Соболь
2019.09.14 05:53
У мрій польоту виростають крила.
Коли побачиш неземну красу
То розумієш неймовірна сила
Тебе поверне у небес ясу.

І вже ніщо не зможе зупинити.
Упевнено крокуєш до мети
У небі зорі, як у полі квіти

Серго Сокольник
2019.09.14 01:48
Майоріє загравами далеч
Роковини скривавлених жнив.
Як жадалися... Палко жадались
Переможні події війни,
Де братів намагання звільнити,
Повернуть Україні своє...
У поля, мов покошене жито,
Полягло недовтілене. "Єр",

Володимир Бойко
2019.09.13 21:51
Нумо, втечімо від прикрих реалій,
Ліпше спочинемо серед азалій,
Аби подалі багна і фекалій,
Аби не знати чужих маргіналій.

Ліпше стрибатимемо до упаду,
Вшкваримо реггі, хіп-хоп і ламбаду,
Не пошкодуємо власного заду,

Петро Скоропис
2019.09.13 16:34
Голландія є отака пласка,
що за оказії оговтуєшся в морі,
яке і є, на прикінцевий погляд,
Голландія. Непіймані рибини,
для бесід користаючи голландську,
упевнені, що їх свобода – мікст
гравюр з мереживом. В Голландії нема
гір несходимих, моровиць

Тетяна Левицька
2019.09.13 15:46
Моя нестримна течія о, як же я
не піддаватимусь спокусливій любові
і стримаю жагу, коли камелія
розсипала пилок в  пелюстці малиновій.
О, як же я, солодкий, як же я?

Ялицею перед тобою, як же ти
зумів розгледіти в мені цнотливу квітку.

Матвій Смірнов
2019.09.13 11:53
Пів земного терміну промайнуло,
Далі тільки хащі та вітровал,
Навігатор збився... Між тим, минуле
Крізь бетон пробилось, немов трава.

Власне, я поскаржитися не проти,
Розтравити пам`ять старих подій,
Як усі - нормальний міський невротик -

Любов Бенедишин
2019.09.13 09:52
За щастям – біль. І щастя мить – за болем.
Усе життя по замкнутому колу:
Розлуки, стрічі, «воскресіння», «страти»…
Й немає сили коло розірвати.

12.09.2019

Віктор Кучерук
2019.09.13 06:22
Погаснуть осінні пожежі
Димами пропахлих дібров,
І лісу обвуглені межі
Остудить зимовий покров.
І тільки зостанеться спомин
Про вітру жадливого рев, –
Про стогін, зітхання та гомін
Нездатних пручатись дерев.

Іван Потьомкін
2019.09.12 21:24
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано було наш світ?
«А ти в минувшину занурся,- чую голос чийсь.-
Між слів і дій тамтешніх наміри й помисли,
Прийнятні сьогоденню, віднайди.
Аби бодай на гріх один йо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Микола Кора
2019.09.01

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. олександр квітень - [ 2019.09.14 13:56 ]
    Просто "перестать стрелять"
    У нас віками мов під кальку ,
    В тяжкі часи з мирського дна ,
    Втішає люд знайома байка ,
    Що нині , то не їх війна..

    Чи від безволля чи зі страху ,
    Знімілі в тяжбі лихолить ,
    Втікти , так прагнуть бідолахи ,
    В закутий у смирення світ...

    А в світі тім , всі добре знають,
    Ось ось настане благодать ,
    Що прийде мир до хати з краю ,
    Лиш треба "ПЕРЕСТАТЬ СТРЕЛЯТЬ".

    Від болю хочеться кричати ,
    Бо ж правду бачивши сумну
    Я заперечу.. "мижебратам",
    На їхнє "зупиніть війну"........

    Хто сіє жито в яр глибокий ,
    Змарнує зерня в бур'янах ,
    Хто вірує , що в рабстві-спокій ,
    У суєті помре в рабах..

    А плачучи й схиливши спину ,
    Він не знайде в сльозах спасінь ,
    Як , не любивши Україну..
    І ВІН , не України син ...

    Навколішки просивши миру ,
    Згорить від воєн і скорбот......
    Народ що в боротьбі безсилий ,
    Зі світу зникне той народ...

    Олександр Квітень
    м. Мукачево....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Прокоментувати:


  2. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.07 17:41 ]
    Хвилююча звiстка
    (Про звільнення героїв-українців)

    Бентежна, хвилююча звістка, що вранці
    торкнулася щемно до серця:
    Повернуться СЬОМОГО ВЕРЕСНЯ бранці.
    Нарешті відкриються дверці.

    Тюремні, огидні, принизливі грати:
    За ними тримались герої.
    Хворіти їх змушував ворог, страждати,
    Підступно позбавивши волі.

    Зростаючий відлік часУ, що невпинно
    страждання приносив та муки.
    В повернення віриться їх неодмінне:
    Не довго терпіти розлуку.

    …Літак приземляється: в захваті діти!
    Нестримані сльози в чеканні…
    Ось сам президент, як йому не радіти!
    Зближаються всі в хвилюванні.

    А далі – це вибух, потік ейфорії!!!
    Найвищого злету октава!
    Здійснилась жадана, прискорилась мрія!
    Героям уклін наш та слава!!!

    ***
    Крок перший, потужний: скінчити війну,
    Бо платимо надто високу ціну!
    Ціну неймовірну за тисячі жертв.
    Надія з’явилась: не чути про смерть!
    Зустріти у мирі наш завтрашній день!!!

    07.09.2019
    Свидетельство о публикации №119090705587


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  3. олександр квітень - [ 2019.09.03 09:29 ]
    Називали ми Україною

    Той шлях за який боролися ,
    Століттями , поколіннями ,
    Наш край золотий з соборами ,
    Назвали ми Україною .

    І слово що душу скраяло ,
    І пісню що з вітром линула ,
    Й те небо де сонце сяяло ,
    Назвали ми Україною .

    І образ святий , пречистої ,
    Світ віри в Христа нетлінної ,
    Прекрасної благовісної ,
    Назвали ми Україною .

    І ярмарки з вишиванками ,
    Де рід зустрічався дниною ,
    І вранішній луг з серпанками ,
    Назвали ми Україною ..

    Гаїв солов' їних пЕреліс ,
    Безмежжя степів полинових ,
    Чарівні Карпати вересня ,
    Назвали ми Україною .

    Й ту кров по землі розлитую ,
    Братів що за волю згинули ,
    За правду майданів-мітингів ,
    Назвали ми Україною.

    Звитягу бійців , нескорених
    які назавжди спочинули..
    під шахтами й териконамии
    назвали ми Україною ....

    Олександр Квітень
    м. Мукачево.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  4. Сергій Губерначук - [ 2019.08.27 09:24 ]
    Джунґлі
    Вже пожерли жаби метеликів…
    Осінні зливи.
    Я розбив золотого келиха,
    бо був щасливий.
    Покотилися з нього яблука,
    горіхи, сливи…
    Розмаїття моєї африки
    дощами змило.
    Голі джунґлі – поліські тропіки.
    Пречиста ниво!
    Люди, хати,.. – мініАкрополіки.
    Могильне диво!

    28–30 серпня 1989 р.,
    Богдани́ – Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 98"


  5. Вікторія Лимарівна - [ 2019.08.25 14:48 ]
    Україна
    Гарна, витончена врода
    навіть недругів бентежить!
    Ось тому вони і стежать:
    Як зростали її коси,
    Омивали вранці роси.
    Не зважала на погоду.

    Постать нездоланна жінки,
    Тільки виснажені руки:
    Бо від втрат зазнала муки.
    Аж занадто працьовита,
    Люблячі у неї діти.
    Спалахнуть в очах іскринки!

    Незалежності сторінку
    Пам’ятає Україна!
    Рани болісні й руїни
    прагне швидше подолати!
    А корупцію за грати!
    Правильну знайти стежинку:

    Крокувати нею гідно,
    Захищати землю рідну!

    24.08.2019
    Свидетельство о публикации №119082504409


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  6. Тамара Швець - [ 2019.08.24 05:47 ]
    Рідний дім - ти, Україно
    Рідний дім - ти, Україно,
    Хто живе, хто народився,
    І з тобою поріднився,
    То вже мабуть, на роки,
    З тобою зв'язані стежки.
    Як мріють всі про процвітання,
    Про силу, міць – без коливання,
    Про те, що будеш, як колись,
    Своєю велич'ю гордитись.
    Потрібні всіх порозуміння,
    Для кого рідна Україна ,
    Бо вона, мабудь як дитя,
    Яке, від кожного чека,
    Поваги, ласки, допомоги,
    Щоб не залишилось тривоги… 2009
    На фото – мій малюнок.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2019.08.23 12:20 ]
    Гімн Президенту України
    Коли кордони розривали Україну,
    єдиний розділяючи народ,
    з громади за́вжди піднімалася людина
    і рятувала від лихих негод.

    За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
    що Україна в нас – на всіх одна,
    що той, якого люди більшістю обрали,
    встановить мир, і відійде війна!

    Чи то у княжий час, за ге́тьманства чи панства,
    чи то в роки імперій, орд чи рад –
    з народу за́вжди справжній лицар піднімався,
    щоб повернути незалежний лад.

    Нерідко гинули в борні святі герої,
    та нашу пам’ять не розбити вщент!
    І на фундаменті історії старої
    постав наш Український Президент!
    _______________________________

    Приспів:

    Президент України –
    наша гідність і слава!
    Перше слово країни
    і обличчя держави.

    Хай лунатиме за́вжди
    вільний голос людини!
    Є апостолом правди –
    Президент України!
    _______________________________

    Не раз останньою надію обирали,
    коли планета гинула в диму.
    Все ж, незалежність ми без воєн відстояли,
    свободу всю довіривши йому.

    Нас до майбутніх ер ведуть далекі гони
    по українських вистиглих житах.
    Йому вручив Господь ключі для охорони –
    тризубий герб і синьо-жовтий стяг!

    Бо доля нації робити і творити
    історію сьогодні й повсякчас,
    а Президент хай вознесе молитви
    за нашу Україну і за нас!

    _______________________________

    Приспів.

    12 вересня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 288-289"


  8. України Сокор - [ 2019.08.22 20:40 ]
    Загублена доля
    В думах сиджу на високій скалі.
    Чому так важко на серці мені?
    Як розрадить, де радість знайти?
    Щось мені каже:- Скоріше злети!

    “Вітер легенький мене підхопи”!
    Аж серце завмерло, злякавсь висоти.
    Лину у простір, ніби я птах
    І Божу молитву тримав я в руках.

    Молюсь, щоб не впасти, признав каяття.
    Просив я у Бога продовжить життя.
    Просив, щоб скоріше мене приземлив:
    -Прости мені, Боже, все те, що згрішив.

    Та вітер мне ще вище підняв,
    А я усе дужче руками махав.
    Майнули внизу поля і ліси,
    Такої в житті я не бачив краси.

    Чому це не бачив, як пішки ходив?
    Хто моє серце байдужим зробив?
    Це ж Україна! Це радість моя!
    Та в небі шугають - вітер і я.

    Аж он я бачу чорніє байрак.
    Мені показалось, що щось так не так.
    Ніби веселка в росі виграє,
    Там ніби сонце, що вранці встає.

    Донизу я злинув як ворон, як грак.
    Опустивсь на границі де поля і байрак.
    Схили байраку терном зросли,
    А в терні - дівчина земної краси.

    Хто ти, дівчино, де мати твоя?
    Де твої друзі? Чому ти сама?
    Квітковий віночок вже добре прив'яв,
    А смужки барвисті вітер зірвав.

    Ти така гарна, така ти красна.
    Чому у тернах застряла коса?
    Чому ти не в полі там, де квітки,
    А в тернових кущах, де самі колюки?

    Мати моя - ненька Вкраїна.
    Доля я ваша, з обличчя – людини.
    Не можу зустріти героїв - братів,
    Що мене боронили сотні віків.

    Я зосталась, немов сирота,
    А людям на очі зійшла сліпота.
    Знати не хочуть, що вони вже в біді,
    А мені залишили терни одні.

    Люди забули своїх Богів,
    Та добре шанують своїх ворогів.
    Клич мій нечують, не бачать мене .
    В собі вони бачать лише себе.

    Домівка моя — це квітучі лани,
    Шумні діброви, широки степи.
    Де грає Дніпро, стави і пруди,
    Гаї калинові, вишневі сади.

    Там, де плугар з піснею йде,
    Воїн за руку дитину веде.
    Там, де в домівках щаслива сім'я.
    Я ваша доля і там житиму я.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: