ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Королева Гір
2020.01.23 21:07
Візьмемося за руки знову всі,
Живий ланцюг утворимо із вами.
Він в кожного вкраїнця у душі,
Хоч всі йдемо ми різними шляхами.

З’єднаємо два береги Дніпра,
З’єднаємо в душі, не лиш руками,
Погляне Володимира гора,

Козак Дума
2020.01.23 19:21
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
коли у гості не приходить казка –
пора міняти вже чарівника!

Ніна Виноградська
2020.01.23 18:56
Чому сльоза стікає із очей?
Тому, що гірко-солоно у світі.
Одним печаль всю душу пропече,
А іншим взимку тепло, ніби в літі.

А ти живеш по-правді у житті,
Об щось спіткнешся, шкандибаєш далі.
А інші нічогенько, не святі -

Надія Тарасюк
2020.01.23 18:36
Дозбирую роси
то стрази
чи сльози?..
Дочитую погляд
то солод
чи сміх?
Зриваються півні з дерев, наче просять:
Цілунків намисто нестримний потік!..

Ігор Шоха
2020.01.23 18:31
Прошу пояснити, чому всупереч задекларованим правилам публікації на сторінках ПМ без будь-яких пояснень, але очевидно з «благородною» метою причесати всіх під один гребінець в угоду відомо кому, мені за окремі твори майже одночасно виставляються оцінки з

Ніна Виноградська
2020.01.23 15:48
Не відпускає час, моє минуле
Із кожної щілини вигляда.
Виходить, що нічого не заснуло,
Хоча стекло, неначе та вода.

Моє кохання, чим тоді жила я,
Злітала в небо, плакала не раз
Від щастя, що живу неначе в раї,

Ігор Шоха
2020.01.23 14:53
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.

Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,

Сергій Губерначук
2020.01.23 14:01
Усе почалося зі слова – і скінчиться в слові.
Безмовна душа відійде у німі небеса.
Нечутно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!

~ 2005 р.

Козак Дума
2020.01.23 13:30
Яким він буде твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Одне мені відомо вже зарання –
про нашу Неньку, Київськую Русь.

Про ту Вітчизну, що тверда мов камінь,
що у борні за волю до кінця.
Такий, що в душах житиме віками,

Ігор Деркач
2020.01.23 13:24
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.

***
Кому земля дає свої плоди?

Микола Дудар
2020.01.23 13:23
Засыпав нас у жернова -
Помола чистого не ждите!
Ведь там и Тело и Слова
И разный каждого Родитель…
23.01.2020.

Галина Сливка
2020.01.23 07:42
У чорному сімені літер,
В міжряддях ще білого поля,
Чекаю обіймів од вітру,
Шукаю для радості волі.
Мороз творить з інею айстри,
А парость вже світлом весніє.
Блукаю, шукаючи Майстра,
Що зламані крила замрії

Оксана Логоша
2020.01.22 21:52
Які веселі очі у вікОн,
Які на них святкові візерунки.
Хтось фраки одягнув,хтось обладунки.
Ніч новорічна розливає трунки,
П*янкий парфюм,терпкий одеколон,
Грайливі вина і грайливий спіч
За всіх! і всім здоров*я,щастя й миру!
Дитя Святому витирає м

Олексій Кацай
2020.01.22 21:04
Блукаючи у нутрощах планет,
поєднаних із другим боком неба,
вигадую нових зірок сюжет,
в якому все навколишнє потребу
вчуває несвідомо, і ланцюг
моїх слідів, наївний мов графіті,
торкається площин, драбин, яруг,
які ланцюг видовжують у ниті.

Володимир Бойко
2020.01.22 19:25
Поети чубляться до скону,
Бо нетривкий між ними мир,
Бо кожен має власний гонор,
Бо кожен сам собі кумир.

Отак стражденна Україна,
Зневажена поміж людей,
Відроджується й знову гине

Олександр Сушко
2020.01.22 18:26
З жиру казяться буржуї,
Люд аж вивалив баньки:
Ікебани по фень-шую
Із...засохлих кізяків!

Діви мацнути боюся
(може це мужик в літах?) -
Із трусів звисають вуса,

Олександр Сушко
2020.01.22 18:16
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Марія Дем'янюк
2020.01.22 16:36
В обіймах ночі сяю зіронькою:
ніяк не спиться...
А вона мене до себе притуляє,
колисає й муркоче, мов киця...

Ого, скільки рук має ніченька,
коли люляє усіх, у кого
місяць блищить у віченьках...

Тетяна Роса
2020.01.22 14:52
Калатала у пролісків дзвоники,
цокотіла звабливо підборами,
запрягала оливкових коників –
мандрувати казковими долами…
Ти була сміхотливою тишею,
Від ялиці хвоїнкою гострою,
твої зорі були найвищими…
То було все… до першого пострілу.

Сергій Губерначук
2020.01.22 13:57
Співайте, сини!
Ваші батьки – орфеї!

Співайте, сини!
Бог дозволяє вам!

Співайте, сини!
І жінок научайте!

Ігор Деркач
2020.01.22 13:49
А ми такі усі єдині,
що і не треба злуки,
бо завдяки лихій годині,
аби не заблукали, нині
приклала Раша руку.

***
Ніяк не угомониться совок

Ярослав Чорногуз
2020.01.22 12:12
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживає в грудях рана,
Як воля Божа з піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Олександр Олехо
2020.01.22 11:56
Природа, речі, ми і час…
І бумеранг навколо долі.
Як мало доброго у нас,
в театрі слів, де ситі ролі.
Європа чиста і пуста.
Надія вічно неумита.
У нас зажурені вуста.
Розрада суму – оковита…

Олена Музичук
2020.01.22 10:44
Вчила мене стара мати
грати і співати
і навчила часто, часто
сльози проливати.
Та й тепер, буває, плачу,
плачу, як згадаю,
хто отих дітей циганських
музиці навчає.

Олександр Сушко
2020.01.22 09:19
Нині воюють Словом
Без вояків і гармат.
Там, де російська мова -
Там України нема.

Там є шансон і водка,
Кров ручаями тече.
Пушкін - сяйна обгортка

Микола Соболь
2020.01.22 06:31
До сходу сонця ще година.
Сіріє ночі чорне тло.
А за моїм вікном калина
Тихенько стукає у скло.
Немов зове мене до себе:
«Козаче, чуєш ти, чи ні?
Уже світліше стало небо
І сумно у саду мені…»

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Королева Гір
2020.01.22

Влад Дяден
2020.01.20

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олена Музичук - [ 2020.01.22 10:56 ]
    Вчила мене стара мати
    Вчила мене стара мати
    грати і співати
    і навчила часто, часто
    сльози проливати.
    Та й тепер, буває, плачу,
    плачу, як згадаю,
    хто отих дітей циганських
    музиці навчає.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  2. Олена Музичук - [ 2020.01.19 16:17 ]
    Ай! Моє брязка́льце
    Ай! Моє брязка́льце
    троїсто лунає,
    як циганська пісня
    мре і серце крає!
    Мре і серце крає
    на циганській мові.
    Кінець пісні, танку́, горю
    і моїй любові.
    Кінець пісні, танку́, горю
    і моїй любові.

    2020




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  3. Олена Музичук - [ 2020.01.15 11:05 ]
    Пісня, що в мені
    Цей голос чую знову я,
    коли згасає день,
    і повниться душа моя
    перлинами пісень.

    У пісні обіймаю я
    оточуючий світ,
    і співу вільна течія
    несе мене в політ.

    І тихо заспіваю я,
    коли душа щемить
    і у юдолі житія
    вмирає щастя мить.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  4. Петро Скоропис - [ 2020.01.15 10:31 ]
    З Іосіфа Бродського. Начерк
    Холуй дрижить. Раби регочуть.
    Кат у сокири лезо дрочить.
    Тиран шматує каплуна.
    Зимова повня осяйна.

    Питоме малево, гравюра.
    На лежаку – Солдат і Дура.
    Карга шкребе заціплий бік.
    Лубок родимий, далебіг.

    Собака лає, вітер носить.
    Борис у Гліба в пику просить.
    Кружляють пари на балу.
    В прихожій – купа на долу.

    Лупата повня, оковирна.
    Окрема, мізки мов, – хмарина.
    Нехай же Маляр, паразит,
    пейзаж инакший зобразить.


    -------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  5. Володимир Ляшкевич - [ 2020.01.05 20:37 ]
    З О. Мандельштама. «Живемо, наче ми... »
    Живемо, наче ми не на власній землі,
    Нас і поруч не чути. А так, взагалі,
    Ні розмови не буде й промовця,
    А згадають кремлівського горця.
    Повні пальці його , як масні хробаки,
    І мов гирі пудові - слова-вірняки,
    Тарганові глузують вусища
    І халявно блищать чоботища.

    А круг нього з вождів тонкошиїх бурдей,
    Він прислугою тішиться напівлюдей -
    Хто вищить, хто м’явчить, хто кигиче,
    Він один лиш бабаїть і тиче.
    Як підкови у дар - за указом указ:
    Кому в пах, кому в око, у лоб, і, всякчас,
    Що не страта у нього – малина
    Для широких грудей осетина.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  6. Петро Скоропис - [ 2020.01.03 22:19 ]
    З Іосіфа Бродського. Венеційські строфи (2)
    I
    Зваляний за ніч оболок підіймає мучнистий парус.
    На поляпаси пекаря блідувата щока
    узялася рум’янцями, і висвітився стеклярус
    в лавці ломбардника.
    Сміттярі випливають. Буцім горож дубцями
    бігма ті школярі, ранішні промінці
    ні колон не минають, ані аркад з торцями
    у водорості двірців.

    II
    Довго світає. Голий, холодний мармур
    стегон нової Сусанни супроводиться при
    омовінні-зануренні стрекотом кінокамер
    нових старців. Зо три
    ситі голуби, знявшись із капітелі,
    над водою обернуться в чайок: за фуете
    подать стягують води, або – поклеп постелі,
    сонний, на вільгу стель.

    III
    Вільга сповняє спальню, зводить лопатки
    сплячої грації, що до всього глуха.
    Так на хрускання гілки щуляться куропатки,
    і янголи – від гріха.
    Чула бязь у вікні впізнає вдих і видих.
    Піна блідого шовку спада і обволіка
    стульця і дзеркало – в склі його ніби вихід
    речі із тупика.

    IV
    Світло тисне вам віки, мушлі мовби; і мушлі
    вух тетеріють од бомкань дзвонів вряди-годи.
    То дзвіниць в череді з водопою гули
    ряботять над води.
    Зі прочинених вікон в ніздрі вам б’є цикорій,
    кріпка кава, зібгане убрання.
    І мочає списа змію у зів Георгій
    в золоті лат з коня.

    V
    День. Невагома маса її ж квадратур лазури,
    полишачи світ – в синяві весь! – в тилу,
    припадає до скла, як груддю до амбразури,
    і присягає склу.
    Кучерява орава дасть у заграві фору
    шапці на крадіяці, норд-осту в плюс.
    Місто світиться, мов товчія фарфору
    і битого кришталю.

    VI
    Шлюпки, моторні фелюки, баркаси, барки,
    буцім капці непарні зі стіп Творця,
    денами топчуть шпилі, пілястри, арки,
    риси ніби лиця.
    Все на два множать вічі, долі окрім і сині
    спитої H₂O. Ліпше будь-яких в світі "за",
    в меншині полиша і її, і ріні,
    ирію бірюза.

    VII
    Так виходять із вод, ошелешують гладдю
    плоті бугристий берег, з рамен до ніг
    махом збавлені плать, дозволяючи платтю
    бгатись у далині.
    Так обдають вас бризками. Обезсмерчені пахнуть
    водоростями, від люду різнимі узагалі,
    голубів одволікши від божевільних шахмат
    плаців неподалік.

    VIII
    Я пописую строфи, сидьма на білім стулі,
    просто неба, взимку, напоготів
    в піджаку, хмільний, розсуваю скули
    фразами не латин.
    Стигне кава. Плеще лагуна, в сотні
    бликів сліпить, тусклі зіниці тне
    за карбовані в пам'ять пейзажі, годні
    обійтись без мене.

    ------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Нінель Новікова - [ 2020.01.02 18:53 ]
    Діва Яків Баст (переклад із рос.)
    По місячній стежці крізь хвилі морського приливу
    У сяйві гірлянд мерехтливих з небесних сузірь
    На березі темному бачу оголену діву
    Утіленням навіч жагучих фантазій і мрій…

    Іде по пісочку неспішно, легкою ходою.
    Дияволу душу за неї, таку, продаси.
    Приморський безхатько у трансі трусне бородою,
    Украй очманіє від влади п’янкої краси.

    У захваті вслід засвистять їй із байків іскристих,
    Відійде з дороги розгублений пес у туман.
    Без сорому й страху пливе. Господинею міста…
    Встеляють їй шлях пелюстки нерозквітлих троянд…

    Навіщо з’явилась із мороку моря пучини?
    Що вабить її вдалину і заклично веде?
    Не буду шукати таємної тому причини.
    Так вірити хочу, що діва шукала мене…
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Олена Побийголод - [ 2019.12.27 06:51 ]
    27. Королівський крохей
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Король, що вчив нас не на жарт,
    почім фунт лиха,
    державі прищепив азарт
    одної втіхи,

    козирних герцогів й валетів всіх мастей -
    привчив до гри у приголомшливий крохей...

    Залиште суперникам скруху та страх,
    крохмалять хай «Крах!» на своїх прапорах!
    Ні крихти вагань, всіх трощіть за трофей, -
    оце королівський крохей!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  9. Олена Побийголод - [ 2019.12.25 07:54 ]
    26. Королівська процесія
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Ми хвацько, ми щільно зімкнули ряди, -
    як кулі в обоймі, як карти в колоді.
    Між нами Король назавжди,
    ми гордо крокуєм при нашім народі!

    Не бережіть своїх лиць!
    Маєте право одно:
    пред Королем - падайте ниць,
    хоч і в сльоту та багно!

    В народу - авжеж - необтяжлива роль:
    згинати коліна - це справа життєва...
    За все відповість сам Король,
    а як не Король, то тоді - Королева!

    Тож не щадіть своїх лиць!
    Маєте право одно:
    пред Королем - падайте ниць,
    хоч і в сльоту та багно!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати: