ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2019.03.24 15:47
Коли завершиш путь земний,
Не помилившись ні на кому –
Висять борги, хоч вовком вий,
А ти не винен вже нікому.

Дмитро Куренівець
2019.03.24 15:23
На дистанції – четвірко первачів,
Кожен думає, що краще відпочив,
Що спритніший він за інших, що мастак,
Кожен хоче на високий п’єдестал.
Хтось – навідчай, а хтось спершу полічив, –
Всі відчули вболівання глядачів,
Кожен зранку рівну пайку наче їв –

Марґо Ґейко
2019.03.24 14:39
Не кидай каміння помноживши осуд,
Не вір у ворожий брудний поговір,
А може ця жінка обпалений острів,
А може у прозу розпатланий вірш…

А може вона натерпілася вдосталь,
Бо ближні на плечі скидали хрести.
В той час як метал роз’їдає короста,

Світлана Майя Залізняк
2019.03.24 14:23
Друзі пішли за вітром:
винні туман і мряка...
Всім допоможе "вітрум".
Снилася мла-Ітака.

Руно сухе і мокре
хтось колошматив, різав...
Дух розбудився - окрик:

Олександр Сушко
2019.03.24 13:48
Спитаю в лоба, тільки не лякайтесь,
Хоч знаю - будуть дикі воплі, крик:
Писаки мають право на пихатість
Й цілодобове надимання щік?

Співав колись, як жайвір понад лугом,
Довкола світ вигкував "Овва!".
Але тепер став схожий на ропуху,

Іван Потьомкін
2019.03.24 11:34
І добре,
Що не відреклися від ілюзій.
«Літаючі верблюди»
Не заважають літакам.
А в замки на піску
Ніхто не поривається вселятись.
...І добре,
Що безнадійних нема поміж дівчат.

Сергій П'ятаченко
2019.03.24 11:32
сіра відлига остання декада зими
промінь самотній блукає в насупленій хмарі
вірш цей маркітний на спомин про зустріч візьми
місяце лютий мій брате смутний фебруарій

мова прощання хай буде велична й проста
ми іще тут та думками уже ми не поряд
мрія

Мирохович Андрій
2019.03.24 11:21
садок вишневий і блокпост
колись хати, раніше, не зараз,
і лінія розмежування
як лінія життя на твоїй долоні
зі шрамом від опіку недопалком
рівно посередині
ти ж пам'ятаєш як це боліло
колись, раніше, не зараз,

Вікторія Торон
2019.03.24 11:10
Він був великий і вайлуватий. Він ходив широкими кроками, запхавши руки в кишені і наспівуючи. Серед загального напруження він один здавався безтурботним і невимушеним, навіть якимось «домашнім», і це привертало до нього серця. Людина без задніх думок. Ча

Ніна Виноградська
2019.03.24 10:55
Уклін Вам, батьку, до землі уклін,
За подвиг Ваш у сімдесят чотири.
За ворогами гучно дзвонить дзвін,
А Ви із тими, хто жадає миру.

На фронті, з вояками, в бліндажі,
Під кулями і градами страшними.
Готова зброя, точаться ножі,

Світлана Майя Залізняк
2019.03.24 08:52
Бува - купляє книгу дурень,
бо десь гортають і беруть...
І роззирається похмуро:
"Чому ж мої слова - як ртуть?
Їх розбивають водомети,
метуть патлаті деркачі...".

Всі подалися у поети.

Ігор Деркач
2019.03.24 08:35
– У людей найцінніше – родина,
а герої – лише на війні,
а у серці – жива Україна,
що до смерті належить мені.

Як умію її захищаю
і як можу – за неї стою,
за правдиву історію краю

Світлана Майя Залізняк
2019.03.24 06:49
Невже поетичний ресурс слугуватиме майданчиком для образ, дошкульностей?
Автор Олександр Сушко має дві сторінки, піариться на наших іменах. Анонсуються такі тексти.
Минуло кілька днів. Автор не реагує.
Творча реалізація у руслі образ, непоетичному. Мо

Олександр Сушко
2019.03.23 22:06
Не буду сьогодні нічого писати, і не просіть. Ось, корвалолу трохи накрапаю до квасу, ковтну хутенько аби жінка не бачила - і в ліжко. Якщо дізнається, що в мене серце болить – буде цілу ніч лікувати, листя капустяне на лоба прикладатиме, замовля

Вікторія Лимарівна
2019.03.23 19:27
Занадто шалена потужність у вітру:
Створив атмосферу якусь непривітну.
Здається,тріпочуть та рвуться вітрила;
Не вщухне ніяк невгамовна ця сила.

Дерева хитаються в п’яному танці:
Їх віти безсилі, приречені бранці.
Буває, що падають сліпо, опал

Нінель Новікова
2019.03.23 18:22
Сипонула весна самоцвіти
По вологій і чорній землі…
Скромні крокуси – дивного світу
Досконалі творіння малі!

2019

Іван Потьомкін
2019.03.23 14:36
А що як скажу я не в змозі чекать!
А що як Ворота Хтивості висаджу –
І шлях порятунку – до нього!
А що як пущу в небуття Смерть -
Глянь де мені болить – цього задосить
І проберуся в Свободу!
Вони нізащо не зможуть мене схопить!
Зможе голос -

Світлана Майя Залізняк
2019.03.23 11:07
Читач, знай, буває різним...
- Красивим, поганим, грізним?

- Та ні, він буває, слухай...
- Активним чи мовить сухо?

- Ой, це таки не в тему,
відчуй же мою проблему,

Ніна Виноградська
2019.03.23 08:18
А хто вона, ота проста людина,
Що дім будує, випікає хліб?
Яка душа у неї і родина,
Добро чи зло у глибині садиб?

Які думки вона вкладає дітям,
Чому навчає: правді чи брехні?
І щоб вони, і навчені, і ситі,

Ігор Деркач
2019.03.23 08:16
Напишуть поети
пісні, і сонети,
та білого вальсу рядки
про дівчину милу і тиху могилу,
де мирно лежать вояки.

Співаємо пісню одну,
на інші не маємо часу.

Віктор Кучерук
2019.03.23 00:09
Промайнула ніч, як тінь
Хмари жвавої над морем, –
І манлива далечінь
Знов ясніє перед зором.
За прочиненим вікном,
Сонцем збуджене світання
Світу біле полотно
Розфарбовує старанно.

Юрій Сидорів
2019.03.22 22:05
Щось книжка наступна не пишеться,
Минулий тираж не розпроданий.
Байдужість - читацька сподвижниця.
Гендлярство з її перешкодами
Та мовчазними фанфарами
Собі призначаю роботою.
Про успіх думками примарними
Я жили востаннє вимотую -

Ніна Виноградська
2019.03.22 21:28
Кохання наше осявало світ,
Де все навкруг буяло і горіло.
І ми удвох творили той політ,
Де говорили руки, серце, тіло.

Ми падали знеможено в траву,
Спивали від безсилля ночі, роси.
Там полини гірчили наяву,

Олексій Кацай
2019.03.22 21:03
Портал
розташувався у затоні,
в якому тільки хвильки безборонні
з мальками граються на мілині.
Довкіл човнів
немає, ні туристів…
Од вогнищ виразок тут беріг чистий,
а від пляшок, то вже і поготів!..

Віктор Кучерук
2019.03.22 20:51
Коли змагаються щосили
Дощі з жадобою ріки, –
Високих круч похилі схили
Різьблять безтрепетно струмки.
Підступні впадини та вирви,
Кругом на пагорбах рудих, –
То заховаються, то вирнуть
Під час непевної ходи.

Василь Василенко
2019.03.22 19:10
Поетичні війни це – лафа.
Бо нема поранених і вбитих.
Слів-патронів скінчиться графа,
Епілогом будемо сповиті.

Ворог вириває кадика!
Кров дзюрчить, але мені начхати.
Напишу йому на пів листка,

Сонце Місяць
2019.03.22 15:52
Коли в саду волочать леви сумовиті
Бідарку зі старих кохань
На вежі вуглики очей моїх жадань
Спостерігають, сумовиті
Бідарку зі старих кохань

В обвитий вервицею звабний силует
Грудей цариці – злотий встромлено стилет

Вікторія Лимарівна
2019.03.22 14:09
По мотивам телесериала "Позднее раскаяние")

Как важно в буднях, суете
Уметь ценить, что жизнь даёт.
Избегнув пагубных страстей,
Чтоб не увлёк водоворот,

Где ложь бесчинствует, порок.

Лесь Українець
2019.03.22 13:31
Ой непокоїться серце,
Душа умліває,
Ой, кохана, не сердься,
Що мене немає,

Що немає мене поряд,
Не гань мене, люба, -
Заблукав мій кінь у полі,

Іван Потьомкін
2019.03.22 11:51
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій

Лесь Українець
2019.03.22 11:38
Ох, мавочко, мавко,
Кохав тебе палко,
Сонце лягало,
Кохання палало,
Сонце прокидалось,
Серце калаталось...

Ой на полонині,

Ігор Деркач
2019.03.22 11:28
А ми живучі, та на разі
електорату не стає,
коли на часі
і заразі
голосувати за своє.

***
А у Раді не їли цукерок

Світлана Майя Залізняк
2019.03.22 10:39
віяло пальмове....
сонячний вітер...
Муза плете, не рахуючи петель.
Три пелікани наповнюють відра,
віти ожинні притоптує нетель.

Стан усевміння розлився чорнильно.
Час позбирати - і видати зріле.

Олександр Сушко
2019.03.22 09:58
То, хочеш коханкою бути?
Подобаюсь, наче Амур?
Е, ні! В мене є вже "трикутник"
І коник, що любить алюр.

А жіночка - сонячна казка,
Довірлива, наче теля.
Шуруй звідси, хтива любаско!

Микола Дудар
2019.03.22 09:43
Після обстрілу - тиша…
І зозуля мовчить
Хтось - комусь не напише
Обірвалося в мить…

Зирять кулі зі стволу
Смертний Гільзи мотив…
Свое Поле футболу

Любов Бенедишин
2019.03.22 08:56
У гримі чи без
граматика,
рікою – словес-
на патока.

Фанати(ки) з о!-
пахалами.
У фантиках що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17

Ірина Мучичка
2019.03.15

П'єро Місячний
2019.03.10

Єлена Дорофієвська
2019.03.10

Сергій Єрьоменко
2019.03.10

СвітланаГаноцька ЛанаСкіфянка
2019.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Сонце Місяць - [ 2019.03.22 15:14 ]
    Старі кохання (Е. Верхарн)
     
    Коли в саду волочать леви сумовиті
    Бідарку зі старих кохань
    На вежі вуглики очей моїх жадань
    Спостерігають, сумовиті
    Бідарку зі старих кохань

    В обвитий вервицею звабний силует
    Грудей цариці – злотий встромлено стилет

    Незрушною гримасою омфалу
    Глядить Горгона на червоній плоті валу

    У торсів, знесених на чорний постамент
    Відбиті руки – Афродіти рудимент

    Волочить, за густе волосся, ззаду
    Криваву голову, жорстоко зжату
    Іродіада

    Руді герої, вогняні кущі з легенди
    Злягли! – під кришивом чи сфінкса, чи горенди

    Де перламутр ночей і мармур вечорінь?
    Втекли – на чорний схід ранкових погребінь

    О де Персей і той сліпучий василіск
    І закривавлених мечів пекучий блиск?

    Де юних лотосів цілунки і дарунки
    Жінкам – де розкіш квітів і пісенні трунки?

    Де ті обійми чисті, у безсмертнім сні
    До ликів схилені, у сонячнім огні?

    Де ті коханці в сяєві судомних жертв
    У вечори п’янкі в саду, де править смерть?

    О, там, де леви сумовиті
    Везуть бідарку зі старих кохань
    Удаль з очей моїх
    Від урочистих спогадів гірких
    Із саду втрачених жадань

    Чи до пустель, чи до магічних сфер
    Чи до боїв, чи до печер
    Чи до руїн, чи в забуття миттєве
    Куди він прагнув, хрип отих рудавих левів?
    Куди ті леви волокли
    Утому лап і сум очей
    Чи до вигнання волокли
    Чи до смертей?

    Палає небокрай над містом величезним
    Дахи, палаци і мости в огні
    Наскрізний чад міський пластом кремезним
    Затьмарює сузір’я мовчазні
    Завмерлі в неба глибині
    Заводи тчуть тканину стильну
    Із мар – що стане безкінечністю й життям
    Удень! в підвалах ніч сортує крам
    І випікає хліб із кістяків могильних

    Усесвіт, виснажений хвилями морів
    Розпродається з банківських столів
    І потяг, летячи зі свистом
    За вікнами у маячню зливає місто

    Чи до безумств, чи до магічних сфер
    Чи до руїн, чи до химер
    Чи до смертей, чи в забуття миттєве
    Куди він прагнув, хрип отих старезних левів
    Коли вони із саду мармурів урочих
    Від лагідних дерев під балдахіном ночі
    Поволокли крізь юрми, сумовиті
    Туди – на площі, чадом оповиті
    Із саду втрачених жадань
    Жалку бідарку тих кохань?




     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  2. Нінель Новікова - [ 2019.03.19 17:59 ]
    Я надихатись хочу весною... (Яків Баст) Переклад з рос.
    Розбудіть! Я надихатись хочу весною іще,
    Я побачити мрію конвалію білу ізнову.
    Танцювати, кружляти під першим весняним дощем,
    Відбиватись у люстрах калюж на алеї кленовій.

    Покажіть мені вишню, немов наречену в саду…
    Я сп’янію від захвату і аромату хмільного.
    Весь пірну і душею порину у цю красоту,
    У це радісне свято життя закохаюся знову…

    Подаруйте любов… Хай стривожить, печаль прожене…
    Хай світлішою стане до Храму святого дорога.
    Бо з любові приходить на світ споконвіку земне…
    Від народження так все людині завітано Богом.

    Розбудіть же мене! Світанковою впитись росою.
    У вікно моє стукніть бузком запашним і розквітлим…
    Тихо двері відкрию. Надихатись хочу весною…
    Повернутись ізнов у минулі ті березні-квітні.

    Примітки: Оригінал вірша Якова Баста

    Я хочу надышаться весной...
    Яков Баст

    Разбудите меня. Я хочу надышаться весной…
    Мне так хочется утром увидеть, как ландыш белеет.
    Танцевать и кружиться под первым весенним дождём,
    В глади луж отражаясь на мокрой кленовой аллее…

    Покажите мне вишню, невестой стоящей в саду…
    Опьянею от запахов, от аромата хмельного.
    Погружусь без остатка, душой окунусь в красоту,
    В жизни радостный праздник влюбляясь всё "снова и снова"…

    Подарите любовь.. Растревожит, прогонит печаль…
    Пусть счастливее станет ведущая к Храму дорога.
    Ведь в любви всё рождается. Это начало начал…
    Так с мгновений рожденья завещано людям от Бога.

    Разбудите меня. Напоите рассветной росой.
    Постучите в окно мне душистою гроздью сирени….
    Тихо дверь отворю. Я хочу надышаться весной…
    И вернуться опять в те, прошедшие, марты-апрели…

    2019



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  3. Олена Балера - [ 2019.03.19 14:34 ]
    Amoretti. Сонет LII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Від неї я вертаю у свій дім,
    Мов утікач, що битись перестав,
    Який гіркій свободі не зрадів,
    Позбавлений і зброї, і щита.
    І в’язнем добровільним я постав,
    Аби відчути біль на самоті.
    Коли кохана душу відверта,
    Безсилий я лишитись, як хотів.
    Хай будь-які думки про звабу втіх
    Не живлять більше марних сподівань,
    Лише зневага й сум усіх світів
    Плекають прикрощі моїх страждань.
    Караюсь, як її не бачу я.
    Я з нею – то розрадонька моя.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  4. Петро Скоропис - [ 2019.03.18 13:51 ]
    З Іосіфа Бродського. Сидьма в тіні
    Вітряний літній день.
    Рівняються по стіні
    дерево і його тінь.
    І тінь цікавіш мені.
    До ставу збіга стежа,
    схоже, від батогів.
    Ба, і це не межа
    забУ авкам дітлахів.

    II
    У ігриськах їхніх лють,
    їх плачі у дворі
    сягають ген у майбуть –
    в міру її прозрінь.
    Часу туди ходи
    иншої не було,
    як наосліп – з "лапти",
    в яку нам колись везло.

    III
    У купола голубінь
    впиваються терпуги
    осклянілих цеглин –
    в сподіванні благім
    цілющості потерух;
    непомірність громад
    перехоплює дух,
    ставлячи мозку мат.

    IV
    Улії новий рій
    обживає, еге ж,
    всотуючи живий
    мед електомереж.
    Діти витіснять нас
    у передміські сади
    споминів – напоказ
    коконам пустоти.

    V
    Природа із азбук ті
    їм дасть, що сама як вірш
    зазубрила в нужді:
    часу і таке інш.
    Вони вберуть цифру "100"
    завитками плюща:
    як і не вічність, то
    частку б її хоча.

    VI
    Чуті брехні вкінець
    зі дзуміннями мух
    їм увірвуть терпець,
    та розвинуть їх слух.
    Зуб різнитиме мідь,
    срібло. Пошум лісів
    гуртуватись навчить
    з більшістю голосів.

    VII
    Після нас – не потоп,
    де удоста весла,
    а коловерті товп,
    множення їх числа.
    Най звитяга ікри
    над рибою ще не гріх,
    та янголи – не комари,
    і їх не стане на всіх.

    VIII
    Вітряний літній день.
    В запахах нечистот
    квітне бузок де-де.
    Я, мов одуд, от-от
    мугикну і про дупло –
    канулий у пітьму
    світ, де, чинячи зло,
    ми відали ще – кому.

    IX
    Вітряний літній день.
    Сад. Здаленілий рев
    поліцейських сирен
    не одваджує мрев.
    Птахи дзьобають з урн
    сміття намість пшона.
    Голова, як Сатурн,
    болем споясана.

    X
    Що вище беруть співці,
    того рідші, либонь,
    в давнішнім бубонці
    вібрації на любов.
    Спітнілою від огню,
    замашних топорищ,
    п’ястю і сьогодню́
    кучері не звихриш.

    XI
    Се – не яса ножу,
    нісенітні тенет,
    а тому рубежу,
    що одвадить нас геть.
    З темної сторони
    Місяця на ущерб
    жизних мір довжини
    вигинається серп.

    XII
    І тисяча літ, і вік
    самі догодять кінцю,
    щоб ніхто не підміг
    бомбі або свинцю.
    Справа безлічі рук
    гибне не од меча,
    а розстібнутих брюк,
    зопалу, зазвичай.

    XIII
    В будучині чорніш
    од велелюдь, а не
    від маячні мені
    несусвітних знамень.
    Буцім про всяк, самі
    діти, чи прозапас,
    бачать не те, що ми;
    безсумнівно, не нас.

    XIV
    Їм не кепсько самим.
    Дзиґа і шибеник,
    вуличний херувим,
    гризучи льодяник,
    із рогатки в саду
    цілить по гороб’ю,
    не хвалиться – "попаду",
    але знає – "уб’ю".

    XV
    Взір їх – і поготів
    знак сирітства речей,
    лишених без груді.
    Верх у герці з прищем
    – справа честі зіниць,
    чиїх кіл на копил,
    видимий світ – і ниць,
    і горівіч – сліпий.

    XVI
    Це очевидний гандж
    простору, себто знак
    клаптика в нім: не ваш.
    Так озира про всяк
    стелю з ліжка скупій;
    зрештою, – для наснаг –
    він же, сам, далебі,
    забирається на.

    XVII
    В співанці без кінця
    є посвята рідні,
    серенада вітця,
    арія меншині,
    співана сумі тіл,
    в просторіччі – товпі,
    в партер, у сум’ятті
    під завісу й т.і.

    XVIII
    Вітряний літній день.
    Дітлахи, метушня.
    Дерево і його тінь,
    я, що сидьма куня.
    Хмар, що рун у вівці.
    Рятівний від ядух
    став. І сніп промінців,
    – як липучка для мух.

    XIX
    Всмоктуючи свій сік,
    оросивши свій кущ,
    сіючись по стезі,
    буцім жменьки піску,
    діти дивляться в даль,
    в якій,ніби жмені – гріш,
    й дзеркалом, як Стендаль
    бавитись – зайва річ.

    XX
    Мавши на оці нас
    в манерах і голосах
    (ліпше не завдалась
    природа у чудесах),
    пнучи щелепу, зоб,
    їх спотворить дитя
    радше злостиво, щоб
    не було вороття.

    XXI
    Так рухаються вперед,
    – за горизонт, за грань.
    Так родових дерев
    уривається ткань.
    Вдіявши так пороб
    дробом нулю, в поріз
    цебенітиме кров,
    нетечі боячись.

    XXII
    В цім і є, вочевидь,
    роль матерії у
    часі, пак, мимохіть,
    в нім – ніщот досхочу,
    щоб обжити верто-
    град спадкоємних мрій,
    свій анфас, як жетон,
    розмінюючи в котрійсь.

    XXIII
    Так в пустелі шатру
    чується тамбурин.
    Прожогом так ікру
    цідять в ультрамарин.
    Так марають листи
    кома або слівце.
    Так говорять: "лиш ти",
    заглянувши у лице.




    -------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  5. Тамара Швець - [ 2019.03.15 17:40 ]
    Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 2
    Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 2
    Ти говориш, що щастя неможливо,
    Перешкод безліч і все досить складно.
    А я вважаю: якщо б ми любили,
    Ті всі перешкоди навіть би і не спливли.
    ***
    Слова ... Чи не поспішаємо ми з ними десь,
    Як просто «ЛЮБЛЮ», наприклад сказати.
    Всього секунда потрібна на це,
    Але ціле життя, щоб його виправдати.
    ***
    Командує армією генерал,
    Але жінці цього мало,
    Лукавий, що жінку створював,
    Їй більшь хитрий шлях вказав,
    Командувати генералом.
    ***
    По першому подиху душі
    Ні злих, ні пристрасних листів
    Не пиши,
    Щоб жаліти жорстоко
    Не довелося,
    Коли охолоне щастя
    Або злість ...
    ***
    Я захворів, але хворобу подолав.
    І всі задоволені, треба зізнатися:
    Вороги задоволені тим, що захворів,
    Друзі ж тим, що почав одужувати.
    Ну, що ж, я щасливий частиною своєї,
    Любові на світлі радувати людей!
    ***
    Кохання не суцільний феєрверк пристрастей. Любов-це вірні в житті руки,
    Вони не бояться ні чорних днів,
    Ні зваб і ні розлуки.
    ***
    Любити - значить істину захищати,
    Навіть повставши проти цілого світу. Любити - це в горі вміти прощати.
    Все, крім підлості і зради.
    ***
    Люди, будьте до ближніх своїх м'якше, ставтеся з ніжністю, добром ... і не ображайте, а інакше ... можна гірко каятися потім ...
    ***
    Між розумним і дурним відмінності в чому?
    Так в тому, між іншим, що рік за роком
    Розумний живе лише своїм розумом,
    А дурний вічно слідує моді.
    ***
    Міні-жарт
    Той, хто має успіх,
    Завжди дратує всіх,
    А багато друзів має
    Той, хто писати не вміє.
    Ось і візьмиться вирішувати,
    Як жити на планеті цій ?
    Чи то вірші писати,
    Чи то мати друзів?
    ***
    Можна знаходити і відкривати все, буквально все, що нас зближує. І навпаки: якщо не довіряти, можна, як болячки, колупати саме все те, що розділяє.
    ***
    Чоловіки, схаменіться! Ну хто ж не знає,
    Що ЖІНКА з ніжною своєю душею,
    Сто тисяч гріхів нам простить часом,
    Простить, може, навіть нічний розбій!
    Але ось неуважність не прощає ...
    Повернемося ж до лицарства в добрий час
    І до ласки, яку ми забули,
    Щоб любі наші часом від нас
    Не почали бігати до нечистої сили!
    ***
    Почуття тим і гарні,
    що горять красиво, гордо, сміливо.
    нехай любов почнеться. але не з тіла,
    а з душі, ви чуєте, - з душі!
    ***
    Спробуй в людській свідомості
    Визначити логічну крапку:
    Сміємося ми, як правило, в компанії,
    А ось страждаємо частіше поодинці.
    ***
    Просто в житті мені завжди тепло від того, що є КВІТИ і ДІТИ. Просто робити ДОБРЕ на світлі у стократ ПРИЄМНІШЕ, ніж ЗЛО !!!
    ***
    Нехай почуття ті оспівані і прославлені,
    І все-таки додамо ще раз,
    Що якщо любов і дружба не розбавлені,
    А добровільно воєдино сплавлені,
    Те цей сплав міцніше, ніж алмаз.
    ***
    Риба псується з голови.
    Істина ця мудра і проста.
    Але занадто жартувати не поспішай. На жаль,
    Хоч риба і псується з голови,
    Однак чистять її з хвоста.
    ***
    Скажіть, є у вас сьогодні ніжність?
    - Так, з додаванням найтепліших слів
    ***
    Слово може зігріти, окрилити і врятувати, Ощасливити і льоди протаранити. Слово може нам тисячі бід принести, Образити і безжалісно поранити. А тому скажемо собі суворо: «Щоб не було в житті непотрібних бід Треба думати, хлопці, над кожним словом, Бо слів невагомих на світі немає!
    ***
    Випадковостей не існує: люди постають перед нами або як приклад правильного життя, або як попередження.
    ***
    Сміюся над прикметою,
    Не вірю в пророцтво,
    Але знаю, що вдень і в непроглядній темряві,
    Самий пазуристий звір на земле-
    самотність!
    ***
    Старіє зовнішність: яскраві риси,
    Стирає час владно і жорстоко,
    Тоді як у духовної краси
    Немає ні зморшок, ні віку, ні сроку.
    ***
    Старий, моливший золоту рибку, здійснив, мабуть, головну помилку: Йому б жадібній бабці не служити і не просити корито і дворянство, боярський будинок і казкове царство ... А нову стару попросити!
    ***
    Щастя і горе
    Якщо полюблять один одного двоє
    І щастя в обох серцях народжується,
    Ті світлі почуття завжди складаються
    І щастя стає більше вдвічі!
    А якщо біда на дорозі зустрінеться,
    Те легше вдвох здолати журбу.
    Адже горе в любові по-іншому міряється,
    Воно на двох неодмінно ділиться,
    А значить, і менше наполовину
    ***
    У серця і горя НІЧИЯ не стається ... Людина так легко ранима ... І якщо з горем вона не розправиться, ... то ГОРЕ розправиться з нею
    ***.
    Хоч мати-природа не сидить склавши руки, але ідеали скупо дотримується і краса душі з красивим тілом досить рідко в людях збігаються.
    ***
    Сміливець
    Перший обов'язок людини - подолати страх. Поки у людини трясуться жилки, його дії залишаться рабськими. Томас Карлейль.
    Сідаючи під вечір вдома на ганок,
    Любив в душі загрожувати він всяким мафіям
    І сміливо правду говорив в обличчя
    Газетним і журнальним фотографіям.
    ***
    Що щастя дано тобі не навіки,
    Не треба нарікати, людино.
    Коли б нам щастя навік давалося,
    Воно б буднями називалося.
    ***
    Що ж таке щастя ... Одні кажуть це пристрасті ... Карти, вино, захоплення, всі гострі відчуття. Інші вірять що, щастя-в окладі великому і владі, в очах секретарок пленнених, і трепеті підлеглих. Треті вважають, що щастя це велике співчуття ... турбота, тепло, увага, і спільні хвилювання. На думку четвертих, це з милою сидіти до світанку, одного разу в любові зізнатися, і більше не розлучатися. Ще є така думка, що щастя це горіння ... Пошук, мрія, робота, і бентежних крил злет! А щастя по моєму просто, буває різного зросту, від купини і до Казбеку, в залежності від людини!
    ***
    Я дрібної злості в житті не відчував,
    На світ дивився світло, а тому
    Я нічому на світі не заздрив:
    Ні силі, ні багатству, ні розуму ...
    Вибрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 15.03.19 9.48

    Стихи и цытаты Эдуарда Асадова часть 2
    Ты говоришь, что счастье невозможно,
    Препятствий тьма и все ужасно сложно.
    А я считаю: если б мы любили,
    То все преграды даже б и не всплыли.
    ***
    Слова… Не спешим ли мы с ними где-то,
    Как просто «ЛЮБЛЮ», например сказать.
    Всего секунда нужна на это,
    Но целая жизнь, чтоб его оправдать.
    ***
    Командует армией генерал,
    Но женщине этого мало,
    Лукавый что женщину создавал,
    Ей более хитрый путь указал,
    КОМАНДОВАТЬ ГЕНЕРАЛОМ.
    ***
    По первому движению души
    Ни злых, ни страстных писем
    Не пиши,
    Чтобы жалеть жестоко
    Не пришлось,
    Когда остынут счастье
    Или злость…
    ***
    Я захворал, но хворь преодолел.
    И все довольны, надобно признаться:
    Враги довольны тем, что заболел,
    Друзья же тем, что начал поправляться.
    Ну, что ж, я счастлив долею своей,
    Люблю на свете радовать людей!
    ***
    Кто честность и премудрость обретает,
    Тот, право же, вовек не пропадёт.
    Ведь честность выполняет обещанье,
    А мудрость… никогда их не даёт!
    ***
    Любовь- не сплошной фейерверк страстей. Любовь-это верные в жизни руки,
    Она не страшится ни чёрных дней,
    Ни обольщений и ни разлуки.
    ***
    Любить- значит истину защищать,
    Даже восстав против всей вселенной. Любить — это в горе уметь прощать.
    Всё, кроме подлости и измены.
    ***
    Люди, будьте к ближним своим мягче, относитесь с нежностью, добром… и не обижайте, а иначе… можно горько каяться потом…
    ***
    Меж умным и глупым различье в чём?
    Да в том, между прочим, что год за годом
    Умный живёт лишь своим умом,
    А глупый вечно следует модам.
    ***
    Мини-шутка
    Тот, кто имеет успех,
    Всегда раздражает всех,
    А много друзей имеет
    Тот, кто писать не умеет.
    Вот и возьмись решать,
    Как жить на планете сей?
    То ли стихи писать,
    То ли иметь друзей?
    ***
    Можно находить и открывать все, буквально все, что нас сближает. И напротив: коль не доверять, можно, как болячки, ковырять именно все то, что разделяет.
    ***
    Мужчины, встревожьтесь! Ну кто ж не знает,
    Что ЖЕНЩИНА с нежной своей душой,
    Сто тысяч грехов нам простит порой,
    Простит, может, даже ночной разбой!
    Но вот НЕВНИМАНИЯ не прощает…
    Вернемся же к РЫЦАРСТВУ в добрый час
    И к ЛАСКЕ, которую мы забыли,
    Чтоб милые наши порой от нас
    Не начали бегать к нечистой силе!
    ***
    Чувства тем и хороши,
    что горят красиво, гордо, смело.
    пусть любовь начнется. но не с тела,
    а с души, вы слышите, — с души!
    ***
    Попробуй в человеческом сознании
    Определить логическую точку:
    Смеемся мы, как правило, в компании,
    А вот страдаем чаще в одиночку.
    ***
    Просто в жизни мне всегда тепло оттого, что есть ЦВЕТЫ и ДЕТИ. Просто делать ДОБРОЕ на свете во сто крат ПРИЯТНЕЕ, чем ЗЛО!!!
    ***

    Пусть чувства те воспеты и прославлены,
    И всё-таки добавим ещё раз,
    Что коль любовь и дружба не разбавлены,
    А добровольно воедино сплавлены,
    То этот сплав прочнее, чем алмаз.
    ***
    Рыба портится с головы.
    Истина эта мудра и проста.
    Но слишком шутить не спеши. Увы,
    Хоть рыба и портится с головы,
    Однако чистят ее с хвоста.
    ***
    Скажите, есть у вас сегодня нежность?
    — Да, с добавленьем самых теплых слов
    ***
    Слово может согреть, окрылить и спасти, Осчастливить и льды протаранить. Слово может нам тысячи бед принести, Оскорбить и безжалостно ранить. А поэтому скажем себе сурово: «Чтобы не было в жизни ненужных бед Надо думать, ребята, над каждым словом, Ибо слов невесомых на свете нет!
    ***
    Случайностей не существует: люди даны нам или как пример правильной жизни, либо как предупреждение.
    ***
    Смеюсь над приметой,
    Не верю в пророчество,
    Но знаю, что днём и в кромешной мгле,
    Самый когтистый зверь на земле-
    ОДИНОЧЕСТВО!
    ***
    Стареет внешность: яркие черты,
    Стирает время властно и жестоко,
    Тогда как у духовной красоты
    Нет ни морщин, ни возраста, ни срока.
    ***
    Старик, моливший золотую рыбку, свершил, пожалуй, главную ошибку: Ему бы жадной бабке не служить и не просить корыто и дворянство, боярский дом и сказочное царство… А новую старуху попросить!
    ***
    Счастье и горе
    Если полюбят друг друга двое
    И счастье в обоих сердцах рождается,
    То светлые чувства всегда слагаются
    И счастье становится больше вдвое!
    А если беда на дороге встретится,
    То легче вдвоём одолеть кручину.
    Ведь горе в любви по-иному мерится,
    Оно на двоих непременно делится,
    А значит, и меньше наполовину
    ***
    У сердца и горя НИЧЬЯ не случается… Человек так легко раним… И если с горем ОН не расправится,…то ГОРЕ расправится с ним.
    ***
    Хоть мать -природа не сидит без дела, но идеалы скупо соблюдает и красота души с красивым телом довольно редко в людях совпадают.

    Храбрец
    Первая обязанность человека - преодолеть страх. Пока у человека трясутся поджилки, его действия останутся рабскими. Томас Карлейль.
    Садясь под вечер дома на крыльцо,
    Любил в душе грозить он всяким мафиям
    И смело правду говорил в лицо
    Газетным и журнальным фотографиям.
    ***
    Что счастье дано тебе не навек,
    Не надо сетовать, человек.
    Когда бы нам счастье навек давалось,
    Оно бы буднями называлось.
    ***
    Что же такое счастье… Одни говорят это страсти… Карты, вино, увлечения, все острые ощущения. Другие верят что, счастье-в окладе большом и власти, в глазах секретарш пленненых, и трепете подчиненных. Третьи считают, что счастье это большое участье… забота, тепло, внимание, и общность переживания. По мнению четвертых, это с милой сидеть до рассвета, однажды в любви признаться, и больше не расставаться. Ещё есть такое мнение, что счастье это горение… Поиск, мечта, работа, и дерские крылья взлёта! А счастье по мойму просто, бывает разного роста, от кочки и до Казбека, в зависемости от человека!
    ***
    Я мелкой злости в жизни не испытывал,
    На мир смотрел светло, а потому
    Я ничему на свете не завидовал:
    Ни силе, ни богатству, ни уму…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Тамара Швець - [ 2019.03.15 17:36 ]
    Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 1
    Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 1
    Хто вміє в будні бути щасливим, той, і справді, щаслива людина !!!

    А ви упокорювали сувору гординю,
    Намагаючись подолати свої шляхи?
    А ви любили так, що навіть ім'я
    Вам боляче було вголос вимовити?

    Аргументи любові
    Від слів про любов дзвенить голова.
    Вони і красиві, і дуже тендітні.
    Однак любов - не тільки слова,
    Любов - це, перш за все, вчинки.
    І тут нікому не потрібні лазівки.
    Доводь почуття і - весь секрет.
    А ось якщо справ за словами немає,
    Любові вашій вартість три копійки!
    ***
    Чи буває жінка в житті хоч раз неправа?
    Безумству питання нам слід лише подивуватися.
    Який запитав таке не просто бовдур-голова,
    Але гірше набагато: практично самогубець!
    ***
    У світі стільки всілякого зла,
    Значить, треба пам'ятати постійно:
    Ніколи не пізно і не рано
    Здійснювати добрі справи.
    І щоб серцю не було морозно,
    Скільки б ти бід не накоїв -
    Ніколи не рано і не пізно
    Покаятися чесно і серйозно
    В зло, що ти колись вчинив.
    ***

    ***
    Буває дефіцит фінансів,
    Заліза дефіцит - в крові,
    Буває мало в житті шансів,
    Але гірше - дефіцит любові.
    ***
    Закохані, в вічних прагненнях своїх,
    Мріють любов розділити на двох.
    Але так виходить тільки частково.
    Причин всіх я точно, звичайно, не знаю,
    Але частіше виходять нерівні частини -
    Побільше одна і поменше інша.
    І дивно, що більшу частину бере
    Той, хто мінімум віддає.
    ***
    Східна мудрість говорить одвіку
    Про те, що без принципів простіше жити.
    І все людство легше любити,
    Ніж поруч конкретну людину.
    ***
    Все в світі зараз загадково,
    Все ніби летить кудись,
    Заметільно, красиво, казково ...
    А казкам я вірю свято.
    Казка ... мрія-полуночница ...
    Але де її взяти? Звідки?
    А серцю так дива хочеться,
    Нехай маленького, але дива!
    ***
    Ви сутність жінки спробуйте зрозумійте:
    Перед обличчям чоловіків, в суцільному збентеженні
    Вона завжди потребує захисту,
    Але потай мислить лише про напад ...
    ***
    Кажуть: «Немає диму без вогню».
    Дурниця! в твоїх лукавих фразах
    Стільки було диму для мене ...
    А от справжнього вогню,
    Здається, і не було жодного разу ...
    ***
    Так, в світі є різні СЕРЦЯ ... Але щасливий той, я цього не приховую - кому дісталося саме таке: в будь-який час, добре і зле, надійно навіки і до КІНЦЯ!
    ***
    Добрих людей не просто знайти,
    Їх у світі, мабуть, один до десяти,
    По-справжньому добрих, звичайно.
    Ось чому, зустрівши на шляху
    І світле щось встигнувши знайти,
    Ми їх вже пам'ятаємо вічно.
    ***
    Є приказка: «З милим до душі
    Рай буде всюди, навіть в курені ».
    Але скільки цей жебрак «рай» триватиме,
    Ні слова в ній, на жаль, не йдеться.
    ***

    «Є правило, що йде від століття,
    І ти запам'ятай, право ж його:
    Чим нижче інтелект у людини,
    І, ніж бідніша культура людини,
    Тим меркантильніші помисли його »
    ***
    Знаю, боляче тобі, друже:
    Хвороба, скосивши, забрала подругу.
    І в очах твоїх ніби хуртовина
    Гірко кружляє над попелищем.
    Тільки мені важче було.
    Я страшніші знав справи.
    Мені улюблена зрадила,
    Це гірше, ніж померла.
    ***
    І нехай хоч стократно спрошенний,
    Стократно скажу вперто я:
    Що жінки немає кинутої,
    Є просто ще не знайдена.
    ***
    Як важливо в житті, пам'ятаючи про бажання, можливостей своїх не забувати ...
    ***
    Як легко образити людину!
    Взяв і кинув фразу зліше перцю ...
    А потім часом не вистачить століття
    Щоб повернути ображене серце ...
    **
    Як пізнати людину? -
    Сперечаються люди століття за століттям.Та який же тут секрет?
    У важливій справі, чи в дрібниці ,
    Рік знайомий або тиждень -
    Тримає слово він чи ні?
    Ось відповідь!
    ***
    Як би в житті часом не довелося сердитися-
    Але розривом в любові ніколи не погрожуйте,
    Знайте твердо: дразнити долю не годиться
    Раптом розрив той і справді у Вас трапиться
    І Ви самі загроз своїх не пробачите!
    ***
    Яка любов нас часом очікує?
    Свічка або сонця гаряче світло?
    Не переймайтеся! Адже тут лише одна відповідь:
    Великої чи малої любові не буває,
    Любов або є, або просто немає!
    ***
    Які б навколо ні кипіли пристрасті, запам'ятай: щоб дурниці не здійснити, щасливий не той, хто побачив щастя, а той, хто зумів його оцінити!
    ***
    Коли життя за горло візьме,
    У вчинках люди розходяться:
    Сильний в нещастям бореться,
    Слабкий в нещасті п'є.
    ***
    Коли на обличчі твоєму холод і нудьга,
    Коли ти живеш в роздратуванні і суперечці,
    Ти навіть не знаєш, яка ти мука,
    І навіть не знаєш, яке ти горе.
    ***
    Коли ж ти добріший , ніж синь в піднебессі,
    А в серці і світло, і любов, і порозумінння,
    Ти навіть не знаєш, яка ти пісня,
    І навіть не знаєш, яке ти щастя!
    ***

    Юність прагне того і сього,
    Юності потрібен весь світ навік,
    А зрілості потрібен найбільше
    Один-єдиний чоловік
    ***
    Поганий чи, хороший народжується птах,
    Йому все одно судилося літати ...
    З людиною ж так не станеться ...
    Людиною ще треба стати ...
    ***
    У будь-яких справах, при максимумі складнощів,
    Підхід до проблеми все-таки один:
    Бажання - це безліч можливостей,
    А не бажання - це безліч причин ...
    ***
    Радій кожному дню завжди.
    Будь-якому, тільки-но світлом заграє!
    Бо не знаєш адже ніколи,
    Який з них буде останнім в житті ...
    ***
    Будь добрим, не гнівайся, володій терпін’ям.
    Запам'ятай: від світлих посмішок твоїх
    Залежить не тільки твій настрій,
    Але тисячу разів настрій інших.
    ***
    Вороги завжди активніше друзів.
    Чи не тому нам здається одвічно,
    Що підлих і заздрісних людей
    Набагато більше на планеті цій,
    Ніж порядних , чесних і сердечних.
    ***
    І нехай будь-які труднощі зустрічаються,
    І б'ють часом бурани знову і знову,
    Буквально всі проблеми вирішуються,
    Коли в серцях є головне: ЛЮБОВ!
    ***
    Ні, друзі не там, де за столом
    Один за одного тости проголошують.
    Дружба там, де закриють плечем,
    Де останнім діляться рублем
    І в будь-яких негараздах виручають.
    ***
    Хто чесність і мудрість знаходить,
    Той повік не пропаде.
    Адже чесність виконує обіцянки,
    А мудрість ... ніколи їх не дає!
    ***
    Він обіцяв вам життя в раю:
    Хутра, килими, квартиру, дачу!
    А я любов вам віддаю,
    Любов і життя своє в придачу.
    І хоч приваблививе сяйво каменів
    Для серця жіночого, але все ж
    Судіть самі: хто бідний?
    Вирішуйте самі: що дорожче?
    ***
    Які б навколо ні кипіли пристрасті,
    запам'ятай: щоб дурниці не скоїти,
    щасливий не той, хто побачив щастя,
    а той, хто зумів його оцінити!
    ***
    Не шкодуйте грошей на здоров'я!
    У житті це головна умова.
    Чому? Та просто тому,
    Що без справжнього здоров'я
    Гроші нам вже і ні до чого!
    ***
    Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко
    Як мало тих, з ким хочеться прокинутися ...
    ***
    Чим розумний від дурного відрізняється?
    Різницю їх за версту видно:
    Розумний вчитися все життя старається,
    Дурний же вічно всіх повчати.
    Переклала на українську мову 15.03.19 9.45


    Стихи и цытаты Эдуарда Асадова часть 1
    Кто умеет в буднях быть счастливым, тот, и впрямь, счастливый человек!!!

    А вы смиряли строгую гордыню,
    Пытаясь одолеть свои пути?
    А вы любили так, что даже имя
    Вам больно было вслух произнести?

    Аргументы любви
    От слов о любви звенит голова.
    Они и красивы, и очень хрупки.
    Однако любовь — не только слова,
    Любовь — это, прежде всего, поступки.
    И тут никому не нужны лазейки.
    Доказывай чувства и — весь секрет.
    А вот если дел за словами нет,
    Любви вашей стоимость три копейки!
    ***
    Бывает ли женщина в жизни хоть раз неправа?
    Безумству вопроса нам следует лишь подивиться.
    Спросивший такое не просто болван-голова,
    Но хуже гораздо: практически самоубийца!
    ***
    В мире столько всяческого зла,
    Значит, надо помнить постоянно:
    Никогда не поздно и не рано
    Совершать хорошие дела.
    И чтоб сердцу не было морозно,
    Сколько бы ты бед ни натворил —
    Никогда не рано и не поздно
    Повиниться честно и серьезно
    В зле, что ты когда-то совершил.
    ***
    Бывает дефицит финансов,
    Железа дефицит — в крови,
    Бывает мало в жизни шансов,
    Но хуже — дефицит любви.
    ***
    Влюбленные, в вечных стремленьях своих,
    Мечтают любовь разделить на двоих.
    Но так получается только отчасти.
    Причин всех я точно, конечно, не знаю,
    Но чаще выходят неравные части —
    Побольше одна и поменьше другая.
    И странно, что большую часть берет
    Тот, кто минимум отдает.
    ***
    Восточная мудрость гласит от века
    О том, что без принципов проще жить.
    И все человечество легче любить,
    Чем рядом конкретного человека.
    ***
    Все в мире сейчас загадочно,
    Все будто летит куда-то,
    Метельно, красиво, сказочно…
    А сказкам я верю свято.
    Сказка… мечта-полуночница…
    Но где ее взять? Откуда?
    А сердцу так чуда хочется,
    Пусть маленького, но чуда!
    ***
    Вы сущность женщины попробуйте поймите:
    Перед лицом мужчин, в сплошном смущении
    Она всегда нуждается в защите,
    Но втайне мыслит лишь о нападении…
    ***
    Говорят: «Нет дыма без огня».
    Ерунда! в твоих лукавых фразах
    Столько было дыма для меня…
    А вот настоящего огня,
    Кажется, и не было ни разу…
    ***
    Да, в мире есть различные СЕРДЦА… Но счастлив тот, я этого не скрою--кому досталось именно ТАКОЕ: в любое время, доброе и злое, НАДЁЖНОЕ НАВЕК и до КОНЦА!
    ***
    Добрых людей не просто найти,
    Их в мире, пожалуй, один к десяти,
    По-настоящему добрых, конечно.
    Вот почему, повстречав на пути
    И светлое что-то успев обрести,
    Мы их уже помним вечно.
    ***
    Есть поговорка: «С милым по душе
    Рай будет всюду, даже в шалаше».
    Но сколько этот нищий «рай» продлится,
    Ни слова в ней, увы, не говорится.
    ***

    «Есть правило, идущее от века,
    И ты запомни, право же его:
    Чем ниже интеллект у человека,
    И, чем бедней культура человека,
    Тем меркантильней помыслы его»
    ***
    Знаю, больно тебе, дружище:
    Хворь, скосив, унесла подругу.
    И в глазах твоих будто вьюга
    Горько кружит над пепелищем.
    Только мне тяжелее было.
    Я страшнее знавал дела.
    Мне любимая изменила,
    Это хуже, чем умерла.
    ***
    И пусть хоть стократно спрошенный,
    Стократно скажу упрямо я:
    Что женщины нету брошенной,
    Есть просто ещё не найденная.
    ****
    Как важно в жизни, помня о желаньях, возможностей своих не забывать…
    ***
    Как легко обидеть человека!
    Взял и бросил фразу злее перца…
    А потом порой не хватит века
    Чтоб вернуть обиженное сердце…
    **
    Как узнаешь человека? -
    Спорят люди век за веком.
    Да какой же тут секрет?
    В важном деле, в пустяке ли,
    Год знаком или неделю —
    Держит слово он иль нет?
    Вот ответ!
    ***
    Как бы в жизни порой не пришлось сердиться-
    Но разрывом в любви никогда не грозите,
    Знайте твёрдо: дразнить судьбу не годится
    Вдруг разрыв тот и вправду у Вас случится
    И Вы сами угроз своих не простите!
    ***
    Какая любовь нас порой ожидает?
    Свеча или солнца горячий свет?
    Не мучьтесь! Ведь здесь лишь один ответ:
    Большой или малой любви не бывает,
    Любовь либо есть, либо просто нет!
    ***
    Какие б вокруг ни кипели страсти, запомни: чтоб глупости не свершить, счастлив не тот, кто увидел счастье, а тот, кто сумел его оценить!
    ***
    Когда жизнь за горло возьмет,
    В поступках люди расходятся:
    Сильный в несчастье борется,
    Слабый в несчастье пьет.
    ***
    Когда на лице твоем холод и скука,
    Когда ты живешь в раздраженье и споре,
    Ты даже не знаешь, какая ты мука,
    И даже не знаешь, какое ты горе.
    ***
    Когда ж ты добрее, чем синь в поднебесье,
    А в сердце и свет, и любовь, и участье,
    Ты даже не знаешь, какая ты песня,
    И даже не знаешь, какое ты счастье!

    ***
    Юность жаждет того и сего,
    Юности нужен весь мир навек,
    А зрелости нужен больше всего
    Один-единственный человек
    ***
    Плохой ли, хорошей рождается птица,
    Ей всё равно суждено летать…
    С человеком же так не случиться…
    Человеком еще надо стать…
    ***
    В любых дела, при максимуме сложностей,
    Подход к проблеме все-таки один:
    Желание - это множество возможностей,
    А не желание — это множество причин…
    ***
    Радуйся каждому дню всегда.
    Любому, едва только светом блеснет!
    Ибо не знаешь ведь никогда,
    Какой из них будет последним в жизни…
    ***
    Будь добрым, не злись, обладай терпеньем.
    Запомни: от светлых улыбок твоих
    Зависит не только твое настроенье,
    Но тысячу раз настроенье других.
    ***
    Враги всегда активнее друзей.
    Не потому ль нам кажется извечно,
    Что подлых и завистливых людей
    Намного больше на планете сей,
    Чем прямодушных, честных и сердечных.
    ***
    И пусть любые трудности встречаются,
    И бьют порой бураны вновь и вновь,
    Буквально все проблемы разрешаются,
    Когда в сердцах есть главное: ЛЮБОВЬ!
    ***
    Нет,друзья не там, где за столом
    Друг за друга тосты возглашают.
    Дружба там, где заслонят плечом,
    Где последним делятся рублем
    И в любых невзгодах выручают.
    ***
    Кто честность и премудрость обретает,
    Тот,право же, вовек не пропадёт.
    Ведь честность выполняет обещанье,
    А мудрость… никогда их не даёт!
    ***
    Он обещал вам жизнь в раю:
    Меха, ковры, квартиру, дачу!
    А я любовь вам отдаю,
    Любовь и жизнь свою в придачу.
    И хоть заманчив жар камней
    Для сердца женского, но всё же
    Судите сами: кто бедней?
    Решайте сами: что дороже?
    ***
    Какие б вокруг ни кипели страсти,
    запомни: чтоб глупости не свершить,
    счастлив не тот, кто увидел счастье,
    а тот, кто сумел его оценить!
    ***
    Не жалейте денег на здоровье!
    В жизни это главное условье.
    Почему? Да просто потому,
    Что без настоящего здоровья
    Деньги нам уже и не к чему!
    ***
    Как много тех, с кем можно лечь в постель
    Как мало тех, с кем хочется проснуться...
    ***
    Чем умный от глупого отличается?
    Различие их за версту видать:
    Умный учиться всю жизнь старается,
    Глупый же вечно всех поучать.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: