ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2019.07.21 23:15
Я тебе не забув,
Хоч і мав неодмінно забути,
Вже вогонь догорів,
Дотліває дощенту зола.
Але час проминув
І послабшала дія отрути,
З океану чуттів
Позосталися бризки тепла.

Ніна Виноградська
2019.07.21 20:11
За сонцелітом прийде жовта осінь,
А потім землю замете зима...
Та половіє, повниться колосся,
І пахне липа, а дощу нема.

З'єдналось поле з синім небокраєм
І прапором держави скрізь цвіте.
А невеличка перепілок зграя

Сергій Губерначук
2019.07.21 15:16
Важлива путь чи ні – ти сам чи ні вирішуй.
Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
Одне у всіх одне! Чим шлях наш вечорніше,
тим ще страшніша ціль, хоч падай, хоч кричи…

Тому у цім саду я тишу переймаю
і споглядаю час – метелик над’ідей…
Хай пурхають

Микола Дудар
2019.07.21 14:54
Будь-де і будь-коли
Прийде на поміч
Одна із тисячі молитв -
Дівочі очі…
Погодьтесь, сила їх
Є віковічна
В серцях все точаться бої
Ой… чоловіче —

Світлана Майя Залізняк
2019.07.21 14:53
ця наповненість має дзеркала і шлюз.
Десь обшмульгані двері, бенкетки, завіси.
Я росла між аланів, напудрених люсь
на горбочку левади сараєвих місив.

Ми збирали з бабусею (ша...) кізяки.
Кроленята пищали - рожеві, гладенькі,
жабенята стрибали у гл

Віктор Кучерук
2019.07.21 14:35
Не вимислити мріями пори
І не відчути в дивних сновидіннях
Той час, коли у любощах гориш,
Від самоти шукаючи спасіння.
В гарячих блисках жданого вогню
Зникає світ навколишній раптово,
Але тебе в тому я не виню,
Що опинився в полум'ї любові.

Олександр Сушко
2019.07.21 13:41
Заплановано в середу
Страту. Кличуть лакуз.
Відьма трутою велету
Зробить звично укус.

Регітня у гармидері,
Крики: - Шкіру лупи!
Мляво глипають сидори

Ігор Деркач
2019.07.21 11:22
ІДо світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
обіцяє – буде день великий!

Розбудили зоряну блакить
лісові і польові музики.

Ирій синім полум’ям горить.

Олена Побийголод
2019.07.21 09:32
Збулося! Я - бабуся.
Уляпалась таки.
Тепер, мабуть, зігнуся,
як інші всі бабки;

тепер, мабуть, полізе
з-під фарби сивина,
у крові - брак заліза

Світлана Майя Залізняк
2019.07.21 09:17
Дощ пройшов. Змивав пюпітри,
ветхі рядна, пил з макітри...
майталалося колосся...
Все наснилося, збулося.

Бігли гуси - не щипали,
ухопив Трезор за палець,
лис кривився "ваговито...".

Тетяна Левицька
2019.07.21 07:51
Ты в шоколаде, дом, семья, работа, все отлично,
И соразмерно движутся твои дела из года в год.
И вдоль беседки сладкий  виноград, и в жизни личной
все замечательно, уютно, никаких забот.

Машина часто барахлит? Не печень, слава Богу!
Былое вспомнитс

Іван Потьомкін
2019.07.20 21:11
Опівночі неждано випав сніг.
Прокинувсь Ван Цзию і вже не міг заснути.
Налив вина і з келихом тинявся по господі.
І чи лапатий сніг, чи хміль
Навіяли й передали вустам,
З дитинства любі рядки Цзю Си:

«До відлюдника в гори

Світлана Майя Залізняк
2019.07.20 18:37
Хто замовив, а хто вбиватиме -
нам однаково, орле білий.
Обкладали мурзилки ватою,
та й за стіл з галушками сіли.

Ми здіймалися над оливами,
відмивали у морі крила.
От за те, що були щасливими

Козак Дума
2019.07.20 16:27
Навесні у комиші
щука завелася
і відразу за йоржів
хижа узялася.

Поховались карасі
поміж осокою,
засмутилися язі

Сергій Губерначук
2019.07.20 15:14
Літній вечір з-під мороку в сутінки довгі,
мов за коси, вже виволік ніч дощову.
Вітер випав з колиски під вільхи розлогі
і задмухує землю, мов рану живу.

Дуб хрипить і регоче відразу потому.
Гайвороння лоскоче йому всі кістки.
Звір засів у дуплі

Олексій Кацай
2019.07.20 14:44
Науковці і чарівники,
викиньте комп’ютери й тотеми:
не гальмуючи, а навпаки,
входжу я в цю зоряну систему.

Тут згасає сонце і планет
замерзає гурт, живий учора,
тут крижин стерильний лазарет

Ігор Деркач
2019.07.20 13:28
Щасливі миті і путі
у суєті не пропадають
і неодмінно є і ті,
які минуле нагадають.

Ідуть літа у самоті,
а залишаються на пам’ять
часи і миті золоті,

Любов Бенедишин
2019.07.20 11:05
Любов манила, як Говерла –
Творила сни і міражі…
…Наївна дівчинка померла
В моїй зневіреній душі.

Не пошкодую. Не заплачу.
Свобода плесне по плечу…
...У порожнечу не-о-значень

Олена Побийголод
2019.07.20 09:59
Торонтсько-Оттавська,
ковбасно-Полтавська, -
тобі, Україно, привіт!
Івано-Франківська
та Сан-Францисківська,
вмістила ти весь білий світ!

Безмежно-Одеська,

Надія Тарасюк
2019.07.20 09:31
Це літо
багате
на дощ
і спомин,
оздоблений ромом.
У небі
загоєним громом
чалапають

Світлана Майя Залізняк
2019.07.20 09:04
Викидалися на берег
з океану слів кити.
Кружеляли сизопері...
Як було не підійти?

Рятували невсипущі.
Блискотіли плавники.
Нахилявся мій гладущик...

Юрій Сидорів
2019.07.20 07:30
Гаї пожовкнуть, хащі лісові,
Торкнеться колір сосен і ялинок,
Маслята повсихають у траві...
Колись охопить всіх сумний спочинок.

А поки що чманіє бузина,
Городів і садків імператриця.
Як висохне - то спатиме й вона.

Борис Бібіков
2019.07.20 02:08
коли змиришся із цими рядками, немов із залежністю
коли у клубі анонімних поетів зізнаєшся у своєму слові,
у бажанні палити цілі зграї слів і бути для них пожежником,
що не боїться ні висоти, ані кипіння крові

що тренуватиме слово до крові, не римув

Вікторія Торон
2019.07.20 02:01
Вона дари вернула пам’ятні твої,
дбайливо обрані, довірені, знайомі...
Вони в руках твоїх -- як сироти малі,
що їм відмовлено у хлібі і у домі.

Вони вернулися розгублені, ні з чим,
ти їх відвів туди, де їх не захотіли
і у досаді, без пояснення п

Ніна Виноградська
2019.07.19 23:24
Розхлюпав день і тишу, і тепло,
Із хмари сипав дощик півгодини.
То зорями все небо зацвіло,
І серед лип не чути гул джмелиний.

Крізь пахощі медові навкруги
Все обнімаю серцем рідне, миле,
Де річка миє в лозах береги,

Ніна Виноградська
2019.07.19 23:00
Іду по літу,
Потраплю в липень,
В медовий цвіт,
Де трубадурить джміль.
Де абрикоси
Сонечком зігріті,
З наливом білим
Розливають хміль.

Серго Сокольник
2019.07.19 22:33
Дріт колючий змінив оливисте
Гілля. Втіхою у невтіш-
нім не маємо ми можливості
Повернутись у те «раніш»
З доленосним надалі значенням,
Як летіли з печери в ніч
Ті ЧОТИРИ НА КОНЯХ... начебто
їх, отих апокаліптич-

Ігор Федів
2019.07.19 16:19
Що я шукаю у небі вночі? Вогні…
Це сіяють його діаманти,
Аби шлях не губити у повній імлі
Не забути за свої таланти.
Я у небі чекаю єдину зорю,
Що палатиме тільки для мене,
Перемогу дарує у чеснім бою,
Піднімає на крила у небо.

Сергій Губерначук
2019.07.19 15:10
Червоне стигле сорту Айдаред
зимове пізнє долежить до травня
це яблуко, в якому наш секрет,
з якого ґенне дерево прадавнє.

Спасибі, ти даєш мені його,
зірвавши з порцелянової гілки,
щоб я вкусив те, як зима кругом

Іван Потьомкін
2019.07.19 13:14
Початок мудрості – набудь мудрість і всім, що маєш, розвивай розум.
4:7
*Піди до мурашки, ледарю, поглянь на її шляхи і стань розумнішим.
6:6
*Не спокусись на її вроду серцем своїм і хай не спокусить вона тебе своїми віями.
6:25
*Розумний син – бать

Світлана Майя Залізняк
2019.07.19 12:06
Знову палити крила
вийшли шереги зла.
Пахне дешеве мило.
Танці брудних... ла...ла.

Скаче цапок зелений.
Гном мухомори - в чай.
Топче бичок Єлену.

Олександр Сушко
2019.07.19 11:28
https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2465856030188793/?permPage=1

Ігор Деркач
2019.07.19 10:42
Ще ідемо Союзом у нікуди.
І вибір є, а доля не така.
Сосо подох, але його талмуди
і досі на озброєнні совка.

***
Усі – за Вову! Маємо надію,
що завоює Чудь Наполеон...

Тетяна Левицька
2019.07.19 08:53
Сіяла маки, а виросла гичка.
З дому тікала в небесну блакить.
Бризнула з губ соковита суничка -
сукня зіпсована, серце щемить!
Біла-білюсінька із крепдешину
атласна шлярочка за пояском.
В лісі збирала солодку малину,
а заблукала в полях за селом.

Микола Соболь
2019.07.19 08:40
Бачите смужку? – єднання небес із землею
Там сонце велике світанку тихенько радіє.
Вроду ранкову і тишу сповиту зорею
Зродить ілюзія космосу в чисту надію.
Розгойдує вітер Аврори нечесані коси
І божа корівка спиває з листочка росу…
О, скільки поезії

Олена Побийголод
2019.07.19 06:49
Із Костянтина Бальмонта

Зграї птаства. Шляху стрічка.
Тин, розхристаний упень.
Сіється з-під неба мжичка
на сумний та тьмяний день.

Придорожній стовп, навпроти -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29

Віктор Сурженко
2019.06.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олена Побийголод - [ 2019.07.19 06:44 ]
    Рідна картина
    Із Костянтина Бальмонта

    Зграї птаства. Шляху стрічка.
    Тин, розхристаний упень.
    Сіється з-під неба мжичка
    на сумний та тьмяний день.

    Придорожній стовп, навпроти -
    стрій беріз, знайоме тло.
    Як під тягарем скорботи,
    похилилося житло.

    Напів-світло, напів-присмерк,
    й мимоволі рвешся вдаль,
    й несвідомо душу тисне
    невгамована печаль.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  2. Олена Побийголод - [ 2019.07.17 08:28 ]
    На кордоні
    Із Миколи Морозова

    І ось ізнов вона, Росія...
    Хрести та храми, як завжди.
    Та помічаю знов усі я
    убозтва вічного сліди.

    Жандармські формені лівреї
    являють сяяння своє,
    а звичний вираз: «Ми - лакеї!»
    опричну зграю видає.

    І знову - бідні, нетверезі...
    Й здається в цій юдолі сліз,
    що навіть сосни та берези
    по-рабськи хиляться униз.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  3. Олена Побийголод - [ 2019.07.16 10:26 ]
    Село Колотовка (уривок)
    Із Олексія Апухтіна

    Мерехтіння в хатинці похилій
    серед темних, безлюдних полів,
    недороблений тин напівзгнилий
    та пронизливий стогін граків;

    ледве дихають стомлені коні,
    загрузають колеса в піску,
    й мов боюся якоїсь погоні,
    мовби рушив я в путь нелегку...

    І чому так журюся я ревно,
    що́ мені та дорога тяжка?
    В рідну землю уїлася, певно,
    й стала, журбо, ти рідна така...

    Із тобою обжита землиця,
    на тобі побудований дім,
    тебе з житом - невиспана жниця
    вижинає світанком блідим;

    з молоком дістаєшся дитинці,
    з поцілунком до парубка йдеш...
    Мерехтіння в похилій хатинці,
    мої рани старі - не бентеж!

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  4. Олена Побийголод - [ 2019.07.15 07:11 ]
    Путівець (уривок)
    Із Олексія Апухтіна

    Жарко. День годящий видавсь, слава богу...
    Скоро на широку виїдем дорогу.
    Там риплять обози, хур чималих низки,
    із країв заморських там шляхом неблизьким
    йде у нашу землю хоч якась новинка...
    В манівцях російська губиться стежинка.
    Без пуття по Русі звично по слизькому
    тягнеться доріжка, й не зійти нікому...

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  5. Олена Побийголод - [ 2019.07.13 08:25 ]
    Російська географія
    Із Федіра Тютчева

    Москва, та вічний Рим, та Царгород услід -
    ось царства росіян омріяні столиці...
    Та де ж межа, рубіж? Де наступ ваш спиниться
    на південь з північчю, на захід та на схід?
    Зі страху білий світ принишк і трохи зблід...

    Сім внутрішніх морів та сім великих рік:
    від Нила до Неви, від Ельби до Китаю,
    від Волги до Янцзи, від Ганга до Дунаю!
    Чи стане руське все, й не промине повік -
    чи ядерний кінець! Так Даниїл прорік...

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  6. Олена Побийголод - [ 2019.07.10 20:35 ]
    Забуте село
    Із Миколи Некрасова

    1
    В старости Вакули бабка Неоніла
    на ремонт хатинки дошки попросила.
    Староста відмовив, а вона - знай нудить:
    «От як пан приїде - зразу нас розсудить!
    Він же сам побачить, що не обійдуся,
    й скаже дошки дати...» - Так і снить бабуся.

    2
    Хтось з нових сусідів - добрий шмат землиці
    у селян відрізав через плутні ниці.
    Й чинно розумують у громаді люди:
    «От як пан приїде - землемірам буде!
    Він-бо розбереться, й тільки скаже слово -
    нашу всю землицю віддадуть нам знову».

    3
    Кріпосну Наталку хлоп посватав вільний;
    тільки управитель - до весіль не схильний.
    «Почекаєм, Петре, - шепотить Наталя. -
    От як пан приїде...» - І таке все далі.
    Діти та дорослі, тільки щось на сором -
    «От як пан приїде...» - примовляють хором...

    4
    Вмерла Неоніла; крадена землиця
    у нових сусідів житом золотиться;
    вже колишнім дітям час розумувати;
    вільний хлоп-коханець втрапив у солдати;
    втратила Наталя на заміжжя види...
    Пана все немає, пан усе не їде.

    5
    Та нараз опівдні посеред дороги
    в мареві з’явились похоронні дроги;
    а на катафалку з неприступним видом -
    пан в труні дубовій; а наступний - слідом.
    Погребли старого, свіжий сльози витер -
    й рушив, як буває, у Москву та Пітер...

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  7. Олена Побийголод - [ 2019.07.08 10:12 ]
    Пророцтво
    Із Михайла Лермонтова

    Настане рік, Росії чорний рік,
    коли її царів урветься вік;
    з них крайній - втратить черні всю любов,
    пожива черні стане - смерть та кров;

    коли змордованих дітей та жон
    не захистить зневажений закон;
    й нова чума від куп смердючих тіл
    почне бродити між порожніх сіл...

    Настане той яскраво-чорний рік,
    коли вогонь поллється в руслах рік;
    зустрінеш Ангела - й нарешті уясниш,
    навіщо він в руці тримає ніж;

    й тоді твій плач, благальний стогін твій
    для нього вбогий буде та смішний,
    й немов страхітним попільним дощем
    закриє він усе своїм плащем.

    (2019)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  8. Володимир Ляшкевич - [ 2019.07.06 22:16 ]
    Із Бродського. Спроба увиразнення
    Я обійняв ці плечі й зазирнув
    за спину до знайомого покою:
    і в ньому висунутий стільчик був
    осяяною схований стіною,
    сіяла лампа яскравіше, ніж
    поверхні меблів личило б затертій,
    і лиш коричневий диван, скоріш,
    едемствував у яро-жовтій дерті,
    стіл порожнів, вилискував паркет,
    чорніла пічка, в рамі порохнявій
    осів пейзаж, - чомусь один буфет
    постав живим тоді в моїй уяві.
    І ще мотиль кімнатою кружив -
    і з нерухомості мій погляд здвинув.
    О, привид тут, якщо колись і жив,
    то він покинув дім оцей. Покинув.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (9)


  9. Олена Побийголод - [ 2019.07.05 14:16 ]
    Православний государ (в скороченні)
    Із Кіндрата Рилєєва

    В німців в резидентах -
    зараз в президентах.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    Хоч шпиняє вчених,
    пестить він воєнних.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    Школи всі - казарми,
    судді всі - жандарми.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    Жах його - журнали
    й різні неформали.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    Тільки посіпаки
    дістають відзнаки.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    А за правду-матку -
    гонить на Камчатку.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  10. Петро Скоропис - [ 2019.07.02 00:03 ]
    З Іосіфа Бродського. Anno Domini
    Провінція догулює Різдво.
    Палац Намісника весь у омелі,
    і смолоскипи пихкають, чадять.
    В провулках регіт, бучі за питво.
    Незлецькі, розбитні, брудні, веселі
    гурти юрмляться по задах палат.

    Намісник зліг. На одрі сподаря
    вкриває шаль, узята в Альказарі,
    де він служив; під нею й уявляв
    не раз дружину і секретаря,
    котрі вітають гостей в нижній залі.
    О ні, він не ревнує. Радше яв

    жахає щкаралущею пороб:
    недуги, снів, півобіцянок щодо
    посади в Метрополії. Авжеж,
    він знає, що у забаганках товп
    передусім свята, а не свобода;
    з цих міркувань і благовірній теж

    він дозволяє зради. Чим би ще
    він відволікся і уник, наприклад,
    нудьги і трясці? А якби кохав?
    Стенає мимоволі він плечем,
    і зболено вичікує на вислід.
    …Гульба у залі, зрештою, вщуха.

    Як денце кухля, що опрожнів,
    і зір вождів племен у далечіні,
    де не ступала ворога нога.
    Їх зуби, де заціпило їх гнів,
    що клином шпиці колеса, невинні
    в усміхненому вищирі, й слуга

    ще підкладає їжі їм. Вві сні
    кричить купець. Оривком чутно співку.
    А благовірній зі секретарем
    не зле і у саду. І на стіні
    орел імперський, що склював печінку
    Намісника, і схожий з упирем.

    І я, письмак, що повидав світів
    і перетнув на віслюку екватор,
    з вікна пильную відрухи пітьми
    і думаю, як схожі ми в біді:
    його не хоче знати Імператор,
    мене – мій син і Цинтія. І ми,

    ми гибієм тут – митарі тернів
    гіркої долі, горді за великі
    переступи з подобою Творця.
    Всі будемо однакові в труні.
    Тож за життя побудьмо різноликі!
    Такий палац, такі у нім місця –

    Вітчизні ми не судді. Судний меч
    самі і ганьбимо, собі на горе:
    нащадки, влада – у чужих руках.
    Як добре, що нема доріг для втеч!
    Як добре, що взялося льодом море!
    Як добре, що субтильніш в небі птах

    обтяжених оцим усим тілес!
    І участь неба в леті безкорисна.
    То, може, річ в пропорції щораз
    ваги і голосів птахів з небес.
    Тому нехай чекає їх вітчизна.
    Тому нехай ячать вони за нас.

    Вітчизна… Ба, чужинці зі дворян
    у Цинтії в гостині до постелі
    схиляються, немов які волхви.
    А хлопчик спить! І жевріє зоря,
    що вуглі з-під схололої купелі.
    І гості окіл тої голови

    на ореол олжі підмінять німб,
    зачаття непорочне – пліткуванням,
    умовчань млою – батька при свічі.
    Мла поверхи з’їдає по однім.
    Один. І другий. Заїда останнім.
    Та два вікна палацу і вночі

    горять: моє, де смолоскипа блик
    не застує від повні лісосмугу
    і Цинтії – мені, а ще – сніги;
    Намісникове, що по інший бік
    стіни всю ніч поборює недугу
    з огнем, щоб не спалили вороги.

    І ворог відступає. Світ зорі
    розбуркується на теренах Будди,
    повзе до вікон, осягає суть
    заскоченого тут о цій порі,
    і, мавши на увазі рештки учти,
    примружується, і рушає в путь.

    ------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Петро Скоропис - [ 2019.06.26 06:24 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Я обійняв ці плечі і заледь
    у мреві звик, порушеному мною,
    і виявив, що відставний стілець
    освітленням зливався зі стіною.
    У лампочці, розпеченій від яв,
    потертим меблям не було вигоди,
    тому диван у закуті сіяв
    коричневою шкірою, як жовтий.
    Лоснився стіл, вилискував паркет,
    темніла піч, пилюгу рами оку
    стеріг пейзаж, яким лише буфет
    і надихався, як на погляд збоку.
    Але мотиль кімнатою кружив,
    і зір мій одволік з недвижних видив.
    Ото і привид, кільки б тут не жив,
    і він полишив дім. Хоча й відвідав.



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)