ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2020.04.09 02:54
Красуня, яка мене любить,
Про мене лиш думає все.
І пестить цілунками в губи,
І квіти найкращі несе
Красуня, яка мене любить.

Красуня, яка мене любить.
Зітхає… Все «Ох!» їй та «Ах!»

Володимир Бойко
2020.04.08 23:27
Оптимісти мрійливо дивились
У світле майбутнє.
Песимісти, однак,
Готувались до чорного дня.

Посміхнулась фортуна останнім,
Та тільки на кутні,
Бо в нерівному герці

Віктор Кучерук
2020.04.08 21:34
Поміняв би професію,
Та не хоче душа, –
Хоч нема від поезії
Для родини й гроша.
Не хвалюся зарплатою
Але йду на парі,
Що штани перелатую
І гризу сухарі.

Оксана Логоша
2020.04.08 21:10
Пташечко моя,дрібко,
Мила моя втіха.
Не затонка гілка?
Не затісна стріха?
Серце твоє пташине.
Сила твоя крилата.
Що тобі ті вершини...
Що тобі ті грати...

Євген Федчук
2020.04.08 20:57
Сиджу собі на лавці попід тином.
Вже сонечко на захід погляда.
На возі хтось везе додому сіно,
Сидить у ньому, що його й не видно,
Лиш чути голос іноді: «Гайда!»
Навпроти за дорогою толока.
Бабуся пасти вивела козу.
Коза ще молоденька – кілька рокі

Олександр Панін
2020.04.08 17:59
Чорт Стецько та біс Агапко -
Чортеня із бісеням,
Ледь не попсували лапки:
Ухопить не можуть "крам"!

Ох, яка, яка "хвеміня",
А,точніше, це - "чортиня,
Це - Чортиця-молодиця,

Тетяна Левицька
2020.04.08 15:02
Минали місяці - вервечки голубі,
полином пахли вечори духмяні.
Проходило життя в депресії, журбі
не рятувало навіть фортеп'яно.

Боявся подумки вертатися туди,
де одночасно солодко і гірко
було йому, ще до розлучення, біди.

Анастасія Поліщук
2020.04.08 14:23
Горнятко кави - не перше точно.
Закриєш очі - стаєш півтінню.
Дзеркальний вимір твоїх безодень
Повік забралом тебе поглинув.

Горнятко кави - лишився запах.
У голові - безкінечне віче
Усіх твоїх несвідомих. Правди

Сергій Губерначук
2020.04.08 08:57
Постать, спинившись на постаменті,
довго чекала до себе параду…

Квіти посохли і стали паперами –
постать ніколи не набридала.

Коні подохли і стали екзотикою –
постать ніколи не набридала.

Іван Потьомкін
2020.04.08 00:44
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту сам

Олександр Панін
2020.04.07 21:26
Шкандибає Старенька із ключкою,
По горбатій стежині чвала,
Тяжко крапають сльози горючії,
Зразу видно - життя не халва!

І чорти, і зміюки, і грішники
Витрищають "квадратні" баньки:
"Хто ж Чортячу Матусеньку вирішив

Євген Федчук
2020.04.07 21:10
Якось сиділи ми на лавці біля двору:
Дідусь, бабуся та із ними третім я.
Ще череда не йшла із паші на ту пору.
Її й чекали ми. Спекотний день стояв.
Нас рятувала тінь великого горіха,
Легенький вітерець, що з поля залітав.
Дідусь газету м’яв, бурмо

Ігор Деркач
2020.04.07 20:41
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
а сіячі заякорились
у гавані застою.
Ячить поезія висока
кімвалами кумира,
куняє муза одинока
і почиває ліра.

Вікторія Лимарівна
2020.04.07 17:10
З’являється шанс, відкриваються дверці
у поклику до небайдужого серця,
якому так боляче зараз за всіх.
Планета в загрозі: це догма чи збіг?
Фатальний кінець чи замолимо гріх?

Наскільки умілі в майстерності спроби,
щоб відсіч надати смертельній х

Микола Дудар
2020.04.07 13:18
Коронавірус? Корона - вірус:
А свита - меч… снаряд…. тротил…
Все сіють смерть, я смерті вірю
Вакцині - ні, глибокий тил…
О Боже! Боженько, наш Царю! О
Владико Всесвіту, тримайсь...
У нас такого вдосталь "жару",
А з Тебе, в пекло, аусвайс…

Тетяна Левицька
2020.04.07 13:03
Насолодитися, не випити до дна,
розкішна пава, зірка промениста,
утіха жадібна, мольфарка чарівна,
заволоділа серцем піаніста.

Їй місячну сонату, п'єси дарував,
цнотливі орхідеї і браслети.
Страшенно ревнував, хоч не було підстав,

Микола Соболь
2020.04.07 09:39
До плеча пригорнутися хочу,
Там де квітнуть вишневі сади.
Соловей свою пісню охоче
Заспіває, ти тільки прийди.
Усміхнеться нам зоряне небо
Вітер косу тобі розплете…
І вінок зі смарагдових стебел
Покладу на волосся густе.

Олександр Сушко
2020.04.07 09:36
Полаялися ми учора з кумом капітально: я йому дуль моцних натицяв, а він мені матюків нагнув триповерхових. А виною всьому — коронавірус. Приїхав на пошту отримати перевод за мою книжку “Берегиня”. Нині в мене це єдине джерело фінансів, завдяки якому куп

Сергій Губерначук
2020.04.07 08:33
Попід зіркою гіркою,
понад гіркою паркою,
серед ночі поміж літа
проти вітру полетів ти…

Хто міг знати, що так буде?
Я гукав тебе крізь груди!
Я не знав про хресні крила,

Віктор Кучерук
2020.04.07 05:18
Повзти, вставати, йти і знову
Спіткнутись, впасти і повзти
Крізь вічні зради та обмови
До недосяжної мети.
Хоч прогинаю трохи спину,
Щоб дати спокою ногам, –
Ніхто й ніщо мене не спинить,
Якщо, на жаль, не стану сам.

Олександр Панін
2020.04.07 01:06
Лімерики -"фрістайл"


Щур та Зайці


Годі, Зайці, ридати, зітхати –
Обіцяли нам позику дати!

Іван Потьомкін
2020.04.06 21:22
Не в тому суть –
Воскрес чи не воскрес,
Вознісся до Всевишнього,
Сидить з ним одесную...
Чи, може, як усі,
Перетворивсь на прах,
Пробивсь з-під каменя травою...
Не тим, що начебто узяв гріхи на себе

Євген Федчук
2020.04.06 21:13
Добра і зла на світі є багато
І кожен по-своєму прагне жить:
Хтось хоче всі хвороби злікувати,
А хтось їх на нещасних напустить.
Усе від того, що в душі у нього
І чим живе, до чого прагне він:
Чи стіни зводить, городить дорогу,
Чи щось велике взага

Серго Сокольник
2020.04.06 20:48
Час наврочить сумні
Сірі ночі без ніжності губ,
І цокоче, і ні-
чим розвіяти пізню нудьгу...
Потаємно відкрий
Простір шафи минулих оман.
У шухлядці старій
(розбирать її часу нема,

Володимир Бойко
2020.04.06 18:52
Вихвалявся чорний Пень,
Що не вірить в чорний день,
Бо його, крутого Пня,
Аніщо не зупиня.

Та не варто було Пню
Отаку нести дурню.
Хтось недопалок лишив –

Роксолана Вірлан
2020.04.06 18:35
Розбуди мене теплими лисками
По чолі, по щоці та по рученці,
Коли росяні зорі ізвисока
На прокільчені трави обрушаться.

У маєвому мареві виспіє
Перша лілія, світ розлелечений
І розкліпнуться обрії виспані

Микола Дудар
2020.04.06 18:18
І де ж від усього ваш "інструмент"…
У якому ж оркестрі прописка?
Шляпу - додолу, пасаж... комплімент
І зіграв би на ньому - не близько…
Згоден, побуду простим глядачем
Зала, вогні, світанки предранні
Ритмічно до рим… і ладом тече
Оплески славні,

Микола Соболь
2020.04.06 18:02
Раніше курви працювали в лазні,
А нині – аташе, як не крути.
Прийшли до влади злодії та блазні,
Народу слуги, сепари, свати…

Наїлися по горло шоколаду?
Потрібні зміни і відразу – упс!
Враховуючи стан важкий громади,

Олександр Сушко
2020.04.06 10:19
Те, що вам зараз розкажу — велика таємниця. Тому мусите її тримати при собі до Страшного суду. Ну, а якщо нестерпно, аж до гикавки, закортить поділитися цим тягарем знань, — так і бути, благовіщайте, дозволяю. Але тільки власним дружинам і чоловікам,

Сергій Губерначук
2020.04.06 09:36
Зустрівши кілька снів, невидимих таких,
закутаних у превелебну ніч нечутно, –
на тиші днів нових, між проявів тонких,
радію світлу я і посміхаюсь чудно.

Достатньо вітру й трав, розпатланих по нім,
аби згадати все до кінчиків коріння,
коли конем-во

Алла Даниленко
2020.04.06 08:58
А наостанок я скажу:
Бувай, не обіцяй кохати!
Здається, з розуму зійшла,
Йду до найвищої розплати.

Як ти кохав! Але згубив.
І все навколо спорожніло.
Не в тому справа, що згубив.

Ярослав Чорногуз
2020.04.06 07:55
Укривши світ габою голубою,
Весна ішла у чарівній обнові…
А ми були, як лебеді, з тобою
В смарагдовому озері любові.

Його розхвилював бурхливий вітер –
Аж бризки золоті навкруг летіли.
І шал кохання підіймав над віти,

Віктор Кучерук
2020.04.06 05:01
Жар світання синизною
Освітляє височінь, –
Ти прощаєшся зі мною
Метушливо, наче тінь.
Від задухи меркнуть зорі
І здригаються серця, –
Ти зітхаєш сумно з хворим
Трохи виразом лиця.

Микола Соболь
2020.04.06 03:11
Усе впирається в межу:
Для відьми маю помело
І брагу хлопцям на село,
Ярке для клоуна шатро,
Для любки, звісно, пісню про…
А, що я дурню докажу?

Тому, ні доводів, ні фактів.

Володимир Бойко
2020.04.05 23:14
Суд його ловив, та не спіймав. Війна війною, а бізнес «по понятіям». Коли не знаєте, як робити, то робіть, як знаєте. Справжні шанувальники жінок менше як тричі не п’ють. Можна писати як на тверезу, так і на п’яну голову. Аби лиш голова бу

Микола Дудар
2020.04.05 20:15
Паралельні світи семи нотам дотичні…
Кілька кроків по всесвіту… Що я несу?
Це єдиний у нотах забутого звичай…
Потаємних думок - передбачений сум

Паралелі життя… та читав Сведенборга
Років сорок тому… запізнивсь посланець
Не до сну котру ніч, як по
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Нінель Новікова - [ 2020.04.04 19:16 ]
    Ти - вiдлуння забутого гiмну... О.Блок Переклад з рос.
    Ти – відлуння забутого гімну
    В моїй долі у дикі ці дні,
    О, Кармен, як же сумно і дивно,
    Що ти знову приснилась мені.
    Зовні трепет, якесь шарудіння,
    Страхітливі, виснажливі сни,
    І твоя здичавіла чарівність –
    Як гітара, як бубон весни!
    Ти проходиш у мареві світла,
    Мов цариця блаженних часів,
    Ця голівка, в трояндах увита,
    У казковім зануренні снів.
    Спиш, змією скрутившись примхливо,
    Спиш в дурмані і бачиш у сні,
    Далеч моря і берег щасливий,
    Мрію, що недосяжна мені.
    Бачиш день променистий, пекучий
    І улюблений, рідний твій край.
    Синій, синій, співучий, співучий,
    Нерухомо-розкішний, мов рай.
    Тиша в тому раю безбережна,
    Лиш у нетрях густих чагарів
    Дивний голос, низький і химерний.
    Славить пристрасть циганських шатрів.

    12.03.2020



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  2. Андрій Пелепець - [ 2020.03.30 20:37 ]
    Вона
    Я знаю дівчину, мовчання
    Утома тяжкая від слів
    Панує маревом сіяння
    Зіниць розширених вогнів

    Її душа відкрита спрагло
    Лише віршам дзвінким, як мідь
    Життя пересічне, огрядне
    Минає гордо, мимохідь

    Легка, нечутна, некваплива
    Не йде, а начебто пливе
    Не скажеш, що вона вродлива
    Та щастя все у ній моє

    Вона сумна в години млості
    Та має блискавку швидку
    І сни її чіткі та гострі,
    Як райські тіні в пеклі на піску

    Коли жадаю я свавілля
    Я йду сміливо пити всі
    З солодким, мудрим болем зілля
    Знемоги й марення її

    літо, 2018 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Олена Музичук - [ 2020.03.28 06:20 ]
    Карантин
    ***
    Дозвольте, пані і пани,
    Вітати з келії моєї
    Усіх заручників цієї
    Епідемічної весни.

    Все утрясеться і пройде:
    Жалі, печалі і тривоги,
    Повідкриваються дороги
    І сад зелений зацвіте.

    Критичний розум оживе,
    Перевантажений знаннями,
    І зійде зрілими плодами
    Переосмислення нове.

    Мине цей час лихий і злий
    І ми чистіші і мудріші,
    Та до парафії добріші
    Усядемося за столи.

    І подарує нам усім
    Умиротворений Всевишній
    Забуті радощі колишні
    І крихту щастя в кожен дім.

    ІІІ.XX


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  4. Петро Скоропис - [ 2020.03.27 17:00 ]
    З Іосіфа Бродського.
    І
    У дорозі по Азії, ночуючи(був би дах)
    в сінях, лазнях, лабазах – у теремах і хатах,
    чиї кіпчені шиби простору – вид узди,
    укривайся кожухом і норови завжди
    кут найти головою, аби кут у нічній
    млі сокирі обтяжив і вдар по ній,
    обважнілій від усячини випитого, і акурат
    окровити завадив. Коло вписуй в квадрат.

    ІІ
    Бійся широких вилиць і місяцевих, рябих
    шкірою щік; утішся чеснотою голубих
    віч – особливо у разі, коли передує ніч,
    хащі. Взагалі – має значення розріз віч,
    і вістить напослідок, що поглядом чоловік
    у віщось – хай скрижаніле – але проник,
    а там і лід трісне, ба – і купелі крижані
    не настільки в’язкі, як меди брехні.

    ІІІ
    Просись на нічліг у дім, де у дворі висять
    повúвачі. Трись між тими, кому є за п’ятдесят.
    Чоловік у літах доволі долі пізнав, дастьбі,
    щоб із абищиць твоєї приписувати собі,
    із жінками – те саме. Гріш-другий убереже
    комір; а викормиш міль хутрами, то лише
    холошина під коліном, а не чоботи: не забудь.
    В Азії чоботи першими пропадуть.

    IV
    У горах іди поволечки; треба повзти – повзи.
    Величні навіч оддалеки, скидаючись на низи
    дольні впритул, їх поверхні випростані сторчма,
    і, мовби горизонтальна, виляста тропа сама
    є втіленням вертикалі. Лежма в горах – стоїш,
    стоячи – возлягаєш, впевнюючись, що лиш
    в падінні ти незалежний. Так подолують дріж,
    запаморочення над прірвою, захват біля підніж.

    V
    Не ведись на “Агов, друзяко!” Ціпни і торопій.
    Чулий до мов, наріч, будь як глухонімий.
    У гурті не виділяйся – в профіль, в анфас; лиця
    зайве не умивай. І коли у пся
    горло ріжуть пилою, не морщся. Палиш – гаси
    недопалок слиною. Зодягай, носи
    сіре, під цвіт землі; підштанки вряди-годи
    барвою і відраюють в ній тебе погребти.

    VI
    Зупиняючись у пустелі, з каменю викладай
    стрілу, аби засвіт кинувшись, мав уяву бодай
    куди його далі рухатись. Демони відусіль
    в пустелі тебе терзатимуть. Вчувши їх голоси,
    не диво і заблукати: зо крок убік – і кранти.
    Привиди, духи, демони – вдома в пустелі. Ти
    впевнишся, що в пустелі тіней катма,
    щойно душа витати муситиме сама.

    VII
    Ніхто ніколи нічого не знає, і це ляка.
    Вдивлений у широку спину провідника,
    думай, що бачиш будучину, але будь
    якомога уважним з нею у відстані. Адже суть
    ліній життя – у відстані, обмеженій "нині" і
    "завтра", инакше – будучим. І не чувати ніг
    конче хіба за оказії гонитви, де наздогін
    вбивця біжить, грабіжник, минуле і т.ін.

    VIII
    В кислій ядусі лахів, в запахах кізяків
    цінуй незворушність речі зору оддалеки
    і сам обзаводься абрисом, недосяжним для
    бінокля, чиїхось згадок, жандарма або рубля.
    Курявою начхавшись і чавкаючи в багні,
    неважнецька різниця, чим ти виявишся у нім.
    Де у чім навіть ліпше, що людина з ножем
    про тебе не встигне подумати, як про чуже.

    IX
    Ріки Азії довші инших деінде у
    світі, багаті аллювієм, дуже мутні; їх мул
    у осад не випадає, не потає,
    і, спивши з них, непереливки тому, хто зіп’є.
    Не вір відображенню. Перепливай на ту
    сторону на саморучно вив’язанім плоту.
    Знай, що блики погаслих навіть багать
    течія несе вниз, де наготові тать.

    X
    Пишучи з цих місцин, не сповіщай в листі,
    що ти стрів на шляху. Менше ним шелести,
    мову заводь про себе, настрій тощо – письму
    байдужі читачі. Паче, як на саму
    затію пера з папером надто вже узнаки
    поширення прірви з тими, з ким, в кої віки
    ані лягти, ні всістись, з ким, – у письмі мастак,
    ти уже не побачишся. Сяк бо, чи позаяк.

    XI
    Коли пусте плоскогір’я, а горі – версти висот
    бездонного неба Азії, синьки, в якій пілот
    або янгол розбовтує киселі;
    коли сам ціпенієш подумки – як ми під ним малі,
    втям: просторінь, що немовби не відає ні у чім
    потреби, дедалі дужче нужденна у помічнім
    погляді збоку, в критерії пустоти.
    І службу цю услужити можеш хіба-що ти.




    ----------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Нінель Новікова - [ 2020.03.26 22:07 ]
    Недабрий погляд... О. Блок Перекл. із рос.
    Недобрий погляд із-під брів.
    І гордий виклик, і зневага,
    Всіх ліній – співи і наснага.
    Такою вперше Вас зустрів.
    В партері ніч. І духота.
    Нагрудник темний близько, близько…
    Бліде обличчя… Чорнота
    Волосся, що спадає низько…
    Уже не вперше дивних стріч
    Я відчував німу жахливість!
    Та цих нервових рук і пліч
    Така бентежлива чутливість…
    У гордім русі королев
    На прикрощі ознаки схожі…
    (Так на людей із огорожі
    Похмуро поглядає лев).
    А там, під лампою, в цей час
    Уже замовкла сегідилья;
    І ревнощі, що не до Вас
    Йде полум’яний Ескамільйо.
    Не Ви потягнете тасьму,
    Щоб світло збавити навмисно,
    І не сяйне вже ряд перлистий
    Зубів – нещасному тому…
    О, не дивитися – не хочу,
    Сказати треба, та мовчи…
    І Ви (зорею серед ночі)
    Ковзнули, плавно ідучи,
    У русі поступу – знемога,
    І пісня Ваших ніжних пліч
    Мені до жаху вже знайома,
    А серце збереже цю ніч,
    Як пам’ять про вітчизну іншу, –
    Ваш образ дорогий навік…
    А там: життя оце залишим,
    Сумне життя разом залишим!
    Кричить пропащий чоловік…
    А березень наносить сніг.

    18.02.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (8)


  6. Нінель Новікова - [ 2020.03.20 11:14 ]
    Між залицяльників Кармен... О.Блок Перекл.
    Між залицяльників Кармен,
    Що скрізь строкатою юрбою,
    Заклично ваблять за собою,
    Один, як тінь, біля таверн,
    Нічних і сірих, в Лілас-Паст’я,
    Похмуро дивиться, мовчить,
    Для себе не благає щастя,
    А тільки бубон забренчить
    І глухо задзвенять зап’ястя,
    Пригадує ті дні весни,
    Серед бурхливого співзвуччя,
    Він бачить стан її співучий
    І споглядає творчі сни.

    19.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  7. Нінель Новікова - [ 2020.03.15 16:04 ]
    Сніжить розбурхана весна... О.Блок Переклад із рос.
    Сніжить розбурхана весна.
    Відводжу очі я від книги…
    О, мить страшна, коли вона
    Читала по руці Цуниги,
    В Хосе метнула погляд свій!
    Глузливо засвітились очі,
    Сяйнула перлами зубів,
    Забув я дні свої і ночі,
    І серце обливала кров,
    Усе змиваючи собою…
    А спів лунав: життя ціною
    Мені заплатиш за любов!

    17.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  8. Нінель Новікова - [ 2020.03.15 16:05 ]
    Як океану кольори... Олександр Блок Переклад з рос.

    Як океану кольори
    Під хмарами завжди мінливі,
    Раптове сяйво світлогри, –
    Як серце в грози гомінливі
    Міняє ритм, щоб не зітхнуть,
    Кров прибуває у ланіти,
    Щасливі сльози обпечуть
    Перед видінням Карменсіти…

    17.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати: