ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2019.08.17 15:49
Ну що ж, минулося кохання.
У Лету канула любов.
Мов літа подихи останні
Осінній вітер поборов.

Чи все приснилося, здалося?
На мить лиш сонце обпекло?
Твоє просвітлене волосся,

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Сергій Губерначук
2019.08.16 12:14
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

Прокинься, люба мріє ясночола,
сльозою світлою до поцілунку з вуст!
Не згадуй вічні вчора й позавчора!

Ніна Виноградська
2019.08.16 11:25
Спасибі вам за ваші добрі очі,
За теплий погляд і ласкаву річ.
Хоча над містом висне хмари клоччя,
І накрапає дощ, заходить ніч.

І все навкруг засохло і не квітне,
Бо це вже осінь узяла права.
Жалкую я, що не зустріла квітень

Олександр Сушко
2019.08.16 09:42
Святкують безголів'я власне дурні,
Накрив державу блазенський ковпак.
Зламалась вісь у колесі фортуни,
Візничий лиш кривлятися мастак.

Від патріотики немає толку,
"Ганьба!" і "Гей!" грошви не принесе.
Міняю оселедця на ярмолку -

Віктор Кучерук
2019.08.16 06:32
Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,
У нерівних сутичках всього, –
Щоби тільки не почуло лихо
Голосу щасливого мого.
Воював достойно в теплих пущах
Найсолодших радощів і мук,
Раз любов живлюща і цілюща

Ярослав Чорногуз
2019.08.16 00:33
Так хочеться любові і жури,
Так хочеться печалі й просвітління.
Ти говори зі мною, говори –
Я ладен слухати до оніміння.

Ти говори, а я – враз уявлю,
Як лагідно рука мене торкає.
І щось затисне груди від жалю…

Іван Потьомкін
2019.08.15 21:51
Бувало, як перетнеш із козами провалля,
Опинишся у царстві конюшини.
Там якось натрапив я на сонне зайченятко.
Хотів спіймать, та лиш заросився.
...Давноминулі спогади післявоєнного дитинства
Налинули, як конюшину стрів в Єрусалимі.
«Як ти сюди доб

Олександр Сушко
2019.08.15 15:18
Потрібне вухо. Хоч одне, лапате,
Бо чути перестав палких богинь.
У цій біді кохання винувате -
Жона відгризла в приступі жаги.

Щоб не кричав - панчохою мій ротик
Заткнула благовірна й каже: - Ша!
Лежать у ліжках діви, мов колоди,

Юлія Радченко
2019.08.15 13:57
Рідненька дівчинко! Веснянко сонячна!
Ти стала вічністю. Тобі там зоряно?
На небі виросли блакитні соняхи -
Очима дивляться на світ прозорими.

Я хочу тішитись твоєю силою,
До тебе линути думками-зграями.
А осінь - в золоті. А весни - сивіють.

Тетяна Левицька
2019.08.15 13:24
Не діли мене, мій щедрий, з вітром буйним,
з океаном, сонцем, смерчем, не діли.
Лиш тобі я постелю шовкові руни
у пустім степу шорсткої ковили.
Не діли мене, мій щедрий, не діли!

Не розказуй, мій відвертий, що калина
на губах солодких болем не щем

Олена Побийголод
2019.08.15 12:38
Із Зінаїди Гіппіус

Це - невідновно. Та непоправно.
Хоч мий водою, хоч бий поклони.
По нас проїхав - навмисно явно -
дебелий вершник, чий кінь - червоний.

У твані в’язнуть його копита,

Ніна Виноградська
2019.08.15 11:32
Життя мойого надвечір'я -
До вікон схилена верба.
Гіркої долі недовір'я
І десь в душі взялась журба.

Погасли літні блискавиці
І прогриміли всі громи.
Любов пили немов з криниці,

Володимир Бойко
2019.08.15 10:55
Хоче крихітний ведмедик
Крихітний велосипедик,

А маленький бегемотик –
Чималенький вертольотик.

А зелений крокодильчик –
Дорогий автомобільчик.

Сергій Губерначук
2019.08.15 10:36
Хай одержимість проповідує в самотності
підвладній тіні й тиші наростаючій,
як той актор, глухий до непристойності,
масивний вірш по-менторськи читаючи.

О, Рампо Часу! Ти освітиш кожного!
Усі страхи, кошмари, нісенітниці!
Безглузду епопею зла худо

Ігор Деркач
2019.08.15 10:27
Гони жалі і думи невеселі,
бо є надії іскорка мала,
що ми у цьому світі новосели,
аби удача іншою була.

Сузір’я Оріону і Плеяди
сигналізують, що і я один
і ти одна, але моя монада

Віктор Кучерук
2019.08.15 07:14
Г. С...
Моя утіхо, грішна і свята,
Моя відрадо, нинішня і славна, -
Не думай соромливо про літа,
Не згадуй безупинно нещодавнє.
Не віддаляйсь од мене ні на крок,
Відчувши раптом непоборну втому
Сплітатися тілами у клубок,

Ніна Виноградська
2019.08.14 20:58
Відчуєш серед літа сніг зими -
Одягнеться у плач весела пісня
І стане сонцедень кутком пітьми –
То глек життя твого від чогось тріснув.

Хоч тріщину заклеїш і рубці,
Залишаться невидимі для ока,
Та біль вже пустить в серці корінці,

Ірина Білінська
2019.08.14 18:07
Хтось грається словами.
Хтось - людьми.
У хованки з собою
хтось -
до скону...

А на яку погодилися ми?
Чия це гра?

Ігор Деркач
2019.08.14 16:35
Ще імпонує нам – рука в руці
іти за недосяжною тією
високою вечірньою зорею,
яка не заведе на манівці.

І я, і ти ще тішимося нею –
поезією раю у кінці
дороги, де наяди у ріці

Олександр Сушко
2019.08.14 15:43
Від судьби не втечеш, борг до неба розставить акценти,
За несплату пеня невмолимо росте і росте.
За утрачений час і за байдуж набігли проценти,
Хоч не хоч, а плати. Перший внесок - майбутнє дітей.

Другий внесок - земля. Бачиш чергу торгового люду?

Вікторія Лимарівна
2019.08.14 15:09
За мотивами реальних подій

Уламки розбитого скла...
Аварія зло спричинила.
Напевне, це доля вела:
Надати терпіння та сили!

Бурхливі життя сторінки

Козак Дума
2019.08.14 13:18
В людини доля, мов шосе,
та у житті можливо все!
Завидники були і є завжди,
але мене Персей
над хмарами несе,
усе здолаю – лиш зажди!

Колумба осміяли з Едісоном,

Нінель Новікова
2019.08.14 12:16
Скільки примх у коханих завжди!
У нелюбої примх не буває.
Я радію, що шепіт води
Також сном крижаним засинає.

І я стану – Христос, поможи! –
На цей пОкрив, крихкий і прозорий,
Ти листи мої всі бережи –

Віктор Кучерук
2019.08.14 11:01
Сонця промінь золотавий
Пропікає сито хмар -
І спалахує яскраво
На стемнілій шибі жар.
Так знадвору палахкоче,
Так на протягах зроста,
Що нестерпно сліпить очі
Та обпалює вуста.

Сергій Губерначук
2019.08.14 10:31
Сич озирнувсь на пломінь ранку в лузі,
калина луснула, привалена крильми,
в очах його по невиразній смузі
між рос і перевесел бігли ми.

Стерня гаряча, як прожогі сльози,
як сонця щем, що ссе полісся край,
той горизонт, де в золоті всі кози

Олександр Сушко
2019.08.14 07:42
Чи здорові ми? Певно, що хворі,
Це - реальність сумна, не чутки.
Задовбала політика в корінь,
Рабиновичи, медведчуки.

ЗЕ команда, ляшки, укрофіли,
Євроскептики - теж не моє.
ПродаЄмо за те, що купили,

Серго Сокольник
2019.08.14 00:13
андеграунд. під смаки не адаптовано***

Нездаре кіно
Стікає з екрану помпезно щодня...
Не все нам одно,
Хто сало краде, чи то пес, чи щеня?
Мерзенні попи
І їхні на мові чужинській псалми,

Іван Потьомкін
2019.08.13 22:25
Є ще такі куточки на Подолі,
Куди заходиш, начебто в дитинство.
Вузенькі вулички дрімають сном старечим
І все довкола тишею сповито.
Сюди, між трьох славетних гір,
Збігають балакучі дерев’яні сходи.
Тут кропива чатує ревно двір.
Тут з дерези долине

Олексій Кацай
2019.08.13 19:41
Дзиґар цокотить, виробляючи час.
Йому розмовляти геть часу немає:
конвеєр хвилин шурхотить і зникає
в довгій перспективі міжзоряних трас,

які в рушіях нам стають у нагоді,
бо простір, по суті, – палаючий газ…
І в часу машинах це паливо нас

Тетяна Левицька
2019.08.13 17:03
Схилилась жінка над трояндовим кущем,
усмішка зігріває кожну квітку.
Блаженство в серці, ніжності підступний щем
барвистою сльозою щастя влітку.

Сполола бур'яни, водою полила,
замислилась над вічністю природи.
Хустиною змахнула бджілки два крила,

Олександр Сушко
2019.08.13 14:43
Від мене пахне грибом, дубом,
Від жінки - шерстю (срамота!).
Бо я працюю лісорубом,
Вона ж - чукикає кота.

Варганю їй борщі та каші,
Щодня вмикаю пилосмок.
Вона ж лягає під піддашок

Ігор Деркач
2019.08.13 13:56
Ой-вей, – заверещали павіани, –
якомусь члєну Оскара дають!
А ми такі – папуги і погани,
і досі ще не маємо догани,
що гонимо пургу і люту муть.

***
В позі йоги думайте, гадайте,

Олена Побийголод
2019.08.13 10:51
Із Андрія Бєлого

Дворогий місяць.
Блищить полинь.
Дорогу місить
нежвавий кінь.

Як завжди, сила

Ігор Деркач
2019.08.13 09:09
Ось і серпень осінь доганяє
по заборонованій ріллі.
На узліссі молодого гаю
ирію чекають журавлі.

Так і ми торуємо дорогу
і не боїмося уночі
кликати у сни одне одного,

Олександр Сушко
2019.08.13 06:31
Сатирична довбня - це святе!
Хочеш - по твоїх катренах гахну?
І прилюдно, а не тет-а-тет:
Нумо, віршеня клади на плаху!

Час вночі злодійський підгадав,
Гепнув так, аж затріщали кисті.
Від кохання - плямка! От біда!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Сергій Губерначук - [ 2019.08.16 12:18 ]
    Склади мене…
    Склади мене у рухи неповторні,
    як Дух Святий, повз пальці відпусти,
    а всі думки мої, мов землі орні,
    осяй-осій зерном густо-густим!

    Прокинься, люба мріє ясночола,
    сльозою світлою до поцілунку з вуст!
    Не згадуй вічні вчора й позавчора!
    Лети ще вище, звідки час відпуст!

    На всій меті своїй крапо́к настав яскравих,
    у фарбах неземних, де барвів ніц,
    щоб я промчав між них, як між обставин,
    в олімп любові, подолавши бліц!

    Це звершення – твої, бо я з тобою,
    як з Богом ця ікона при стіні!
    Перехрестися серцем і любов’ю,
    закохана собою по мені.

    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4) | ""Перґаменти", стор. 93"


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2019.08.16 00:53 ]
    Телефонна розмова
    Так хочеться любові і жури,
    Так хочеться печалі й просвітління.
    Ти говори зі мною, говори –
    Я ладен слухати до оніміння.

    Ти говори, а я – враз уявлю,
    Як лагідно рука мене торкає.
    І щось затисне груди від жалю…
    Від радості злечу до небокраю!

    Як хороше на відстані - тебе
    Любити палко, доброту відчути.
    Мов небо заясніло голубе
    Й скували водночас розлуки пута.

    Та вже розрадою – твої слова,
    Пестлива інтонація – жагою…
    Раптово затремтить душа жива
    В передчуванні зустрічі нової!

    15 серпня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (10)


  3. Ігор Деркач - [ 2019.08.15 10:41 ]
    Инша
    Гони жалі і думи невеселі,
    бо є надії іскорка мала,
    що ми у цьому світі новосели,
    аби удача іншою була.

    Сузір’я Оріону і Плеяди
    сигналізують, що і я один
    і ти одна, але моя монада
    у хаосі росинок і пилин.

    І я тебе моєю ще побачу,
    і ти мене... але не уві сні...
    Піймаємо за гриву ту удачу,
    яка ночами снилася мені.

    Такої миті і душа радіє,
    і у фантазії немає меж,
    і явною стає таємна мрія...

    Утрачене уже не доженеш,
    та не згасає полум’я надії
    і ти у ньому иншою ідеш.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Деркач - [ 2019.08.14 16:41 ]
    Одна дорога
    Ще імпонує нам – рука в руці
    іти за недосяжною тією
    високою вечірньою зорею,
    яка не заведе на манівці.

    І я, і ти ще тішимося нею –
    поезією раю у кінці
    дороги, де наяди у ріці
    заманюють на ямби і хореї...

    І поки ще п’яніє голова,
    на пам’ять, що була у мене мила,
    дарую римі мелодійні крила.

    І хай ця пісня буде не нова,
    але не заблукають ті слова,
    якими ти поета полонила.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Сергій Губерначук - [ 2019.08.14 10:12 ]
    Сич озирнувсь на пломінь ранку в лузі...
    Сич озирнувсь на пломінь ранку в лузі,
    калина луснула, привалена крильми,
    в очах його по невира́зній смузі
    між рос і перевесел бігли ми.

    Стерня гаряча, як прожогі сльози,
    як сонця щем, що ссе полісся край,
    той горизонт, де в золоті всі кози
    для юних нас, хто спив чарі́вний чай.

    Там ніч пройшла, світанок спав з калини,
    і голуба незаймана любов
    звільнила цно́ту, вискочила – й лине
    під мій неперевершений покров.

    За мною, люба! – В перший день рожевий!
    Щоб гай гудів! – А сич рубав дерева!

    19 червня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор 75"


  6. Ігор Деркач - [ 2019.08.13 09:14 ]
    Додому
    Ось і серпень осінь доганяє
    по заборонованій ріллі.
    На узліссі молодого гаю
    ирію чекають журавлі.

    Так і ми торуємо дорогу
    і не боїмося уночі
    кликати у сни одне одного,
    поки у запасі є ключі.

    Не питаю, – бути чи не бути...
    яблуко не заборонний плід.
    Але як душі не сполохнути,
    що уже готова у політ?

    Поки ще долаємо утому,
    думкою вертаємо додому
    із юдолі хаосу й жури,
    щоб не чути над собою грому
    і радіти ще одне одному
    пізньої урочої пори.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2019.08.11 01:17 ]
    Муки розлуки
    Пливуть по небу темні рядна,
    Немов химерії старі.
    А туга давить так нещадно,
    В розлуці день іде за рік.

    Здається, все віддав би нині,
    Аби сягнуть віддалеки –
    До ніжної твоєї тіні
    Легеньким доторком руки.

    І місяць плаче від одчаю.
    Як сльози – зорі – із лиця!
    Чого ж ти, доле, розлучаєш
    Твої закохані серця?!

    10 серпня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  8. Сергій Губерначук - [ 2019.08.09 13:58 ]
    Яблуневі лещата...
    Яблуневі лещата.
    Білі хащі з воронами жовтими.
    Сонця безліч.
    Усе у цвіту пломенить.

    Опиляймося ним –
    і любов’ю обпалимось згодом ми,
    коли яблуко синє
    спокусить у су́тінну мить.

    Яблуневі ліси
    розсадив білий дід перед бабою.
    Літо, стяте серпом,
    їх любові сповняло сто літ.

    Їх кругле́ньке внуча
    прокотилось з-під яблуні яблуком.
    І сказала стара:
    "Бо ти завше зривав пустоцвіт".

    5 травня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 88"


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2019.08.06 10:15 ]
    З тобою і без тебе
    Ти ледь пішла і наяву -
    Плекаю знов про зустріч мрію.
    Лише з тобою я живу.
    Без тебе, мила, животію.

    З тобою кожна мить ясна,
    Без тебе – темрява тужлива.
    В тобою й восени – весна,
    Без тебе – нуднотонна злива.

    З тобою я – мов гіацинт
    В саду чудеснім розквітаю.
    Без тебе швидко в`яне цвіт,
    І замкнені ворота раю.

    Трава без тебе – геть суха,
    З тобою – ліс вічнозелений.
    Без тебе доля – зла й лиха,
    З тобою – радісна для мене.

    І ти сумна без мене теж!
    І никнеш на виду і в`янеш,
    Зі мною – ружею цвітеш,
    Проміниш сяйво полум`яне.

    В розлуці – в темряві думок -
    Доводить відчай нас до краю.
    Лише удвох ми – летимо!
    І щастям всесвіт обіймаєм!

    5 серпня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (10)


  10. Ігор Деркач - [ 2019.08.05 15:06 ]
    Нам
    І
    Пам’ятаю чи не пам’ятаю,
    а усе минає, що було,
    поки юне серце забуває
    та буяє молоде зело.

    Будемо-не будемо – умремо...
    І куди полине та душа,
    що була від іншої окремо?
    Суще і живе поб’є іржа.

    ІІ
    Чуєш, чи не чуєш, а озвешся,
    знаючи, що вірую і жду.
    Може і до мене підіймешся,
    поки я до тебе упаду?

    Хоч-не хоч, цілую-обнімаю...
    Як не є – обоє не святі.
    Поки теплі руки відчуваю,
    не загину я у самоті.

    ІІІ
    Вірую-не вірую, а Богу
    уночі, тамуючи тривогу,
    помолюся. Ми ще не самі.

    Любиш чи не любиш, а одного,
    що уже не перейде дорогу,
    нагадають очі у юрмі.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  11. Сергій Губерначук - [ 2019.08.05 09:54 ]
    Моє ти море…
    Моє ти море,
    мій ти океан,
    з найбільшим ліком див і потрясінь,
    які на берег мій,
    на кам’яний вулкан,
    прояснюючи всю твою глибінь,
    наспівуючи всю твою любов,
    одне за одним котяться з-під хвиль,
    які з’являються, відмиті, знов і знов
    уздовж води на сотні й сотні миль.

    Рожеві мушлі,
    водорості й мул,
    колони й статуї твоїх підводних міст,
    монети золоті
    й кістки акул,
    античні амфори, в одній з яких – твій лист.
    Це ти мені своє багатство й скарб
    виносиш і кладеш на гостре скло,
    твої дарунки порахує краб –
    тверезий розум мій, тверезе зло.

    Але ти – море,
    ти – мій океан,
    безмежна суміш щедрості й життя,
    плекаєш цілину, щоб мати лан:
    наносиш мул –
    і родить ця земля.
    На скелях сяють манґові гаї,
    блищать багаті золоті міста,
    товар везуть на про́даж кораблі,
    а я купаюсь між рядків листа.

    31 липня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 96"


  12. Сергій Губерначук - [ 2019.07.31 10:55 ]
    Півтори години
    Півтори години літа –
    до шептання від пристріту,
    до осінньої зими,
    у похилість ту, де ми.

    Півтори години вітру
    рознесуть життя, мов скирту.
    Зирять зе́рнятка сумні
    з пересохлої стерні.

    Півтори години грому
    на урочищі старому.
    Сновигають блискавиці,
    мов підстрелені лисиці.

    Півтори години зливи
    творять настрій особливий.
    Змиє все вода оця,
    не добігши до кінця…

    Півтори години Сонця,
    Бога Світу й Охоронця,
    між стихій проя́снять час –
    той, який затьмарив нас.

    4 липня 2003 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 220"


  13. Сергій Губерначук - [ 2019.07.30 10:07 ]
    Їзда на возі з музикою кантрі…
    Їзда на возі з музикою кантрі,
    через ліси широкошатрі,
    з сільським дівчам у ластовинні,
    яке тримає айстру у щербині,
    горіх ліщини, шишку хмелю й сміх;
    їзда з випробуванням без доріг,
    в об’їзд великих міст і сіл малих,
    їзда на возі.

    Їзда з зупинками лише для відпочинку,
    лише на мить і тільки на хвилинку,
    де ніг легких торкається земля,
    де знов у віз лягаєм ти і я,
    у ложе сіноскошене моє,
    де осінь, літо, весни й зими є,
    де рік стоїть, але любов стає
    з їзди у возі.

    Цей віз давно вже їздить без коня,
    його у лісі віднаходжу я,
    у ветхому хліві, в мохах махрових
    тебе я маю в марах кольорових,
    тебе кладу у постіль мандрівничу,
    цілую сумно молоде обличчя;
    і ми співаємо, і нас дорога кличе
    на возі без коня.

    17 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 94"


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2019.07.30 07:13 ]
    Туга
    Так без тебе погано,
    Ніби кисню нема.
    Душить мене, кохана,
    Туга всього німа.

    Кляті сльозяться очі,
    Болю стовпом стою.
    Ніжно попестить хочу
    Руку хоча б твою.

    Доля немов зв`язала
    Нитями смутку нас.
    Тішить в житті так мало
    Даний коханню час.

    Ніби ворота раю
    Геть зачинила ти.
    Я без тебе вмираю,
    Й саду вже не цвісти.

    О заберіть од прірви,
    Рідні мої Боги.
    Ти мене в смерті вирви,
    Щастя хлюпни снаги!

    29 липня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  15. Сергій Губерначук - [ 2019.07.29 10:41 ]
    Що зробити
    Провести́ рукою по корі,
    босою ступнею по глиці,
    чемно частувати комарі,
    щоб були червоні й повнолиці,
    назбирати в пелену шишо́к,
    жодного грибочка не чіпати,
    не забути вдома посошок,
    хай горять сокири і лопати!
    назбивати першої роси,
    лапа в лапу з лісом ходити,
    очманіть од справжньої краси –
    і любити.

    1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 58"


  16. Світлана Ковальчук - [ 2019.07.24 20:11 ]
    ***
    На дику стежку сіла, ані руш.
    Зелена тиша, сповнена гойдання.
    Не шелесне зеленоокий вуж.
    Суниця не покотиться остання,
    а важитиме мандрівничу суть
    і вабитиме тілом осолоди.
    Земля покличе голосом, мабуть,
    зими.
    І не спитає згоди.
    А на стежі – поспішна мурашва.
    Ти – наче камінь.
    Мовкнеш в повній тиші.
    Скидай слова, мов плащ, скидай слова.
    Сиди і слухай:
    тиша
    вірші пише.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (8)


  17. Сергій Губерначук - [ 2019.07.24 16:54 ]
    Ремонт
    І от
    я зачиняюсь на ремонт.
    Усі мої казки́ – подертий мотлох.
    Відверту атрофованість думок
    сховаю в мертвий, непомітний сполох.
    Тепер я зачиняюсь на ремонт.

    Але
    мале лишається "але."
    Мої герої розбрелися світом.
    Нові шпалери і тривкіший клей
    не зможуть їх на інших замінити.
    Як за́вжди, залишається "але."

    Комусь
    … я теж подався і чомусь,
    із поглядів моїх – чужий світогляд.
    Лише на ви́гадках, лише на казці вчусь.
    Руйную, ремонтую й мрію поряд…
    Комусь я так сподобаюсь чомусь!..

    2005 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 36"


  18. Сергій Губерначук - [ 2019.07.23 15:39 ]
    Натхнення
    Я натхнення своє ображав,
    не бажав його і зневажав.
    А ходило воно за мною,
    як намисто за купою гною…

    І учора прийшло, і тепер ще сидить…
    А мені то тривожно, то радісно вмить…
    То заплачеш, як дурень,
    то мислиш, як Бог,
    бачиш скурвіння скурвінь
    меж знаних скількох…

    Але звідки берешся ти, рідне натхнення?
    А найперше тебе відчуваю в легенях!

    Щонайширше у серці всю кров каламутиш!
    Розкумедиш – і враз якнайглибше засмутиш…

    Хочеш – розміри вірша зламаю й піду…
    У фантазію…

    Просто ти як знайшло, то ніяк не одпустиш.
    Знову кров каламутиш… Думки каламутиш…

    Я пригадую нас ще багацько разів,
    ще в колисці колись, ще як був без трусів…

    Ти ходило, дивило, давало, довбало…
    Щоб завжди тебе мало, хотілося й малось…

    Я співаю тобою, співаю про тебе.
    Розумію, що раб твій, та в рабстві потреба…

    Прагнув щойно зректися тебе, але НІ…
    Прилетіли в мій діл кольори запашні…

    Сяйжовтогарячий, бузковий, гранат…
    І я зрозумів, що натхнення мій БРАТ!

    22 жовтня 2016 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 27"


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2019.07.23 03:51 ]
    Нічні видіння
    На листі потьмяніла бірюза,
    І ніч ковтнула обриси пресвітлі.
    Осінній смуток в душу заповза,
    Вогні у небі, як відьомські мітли.

    Літак у темряві летить, свистить,
    І сопла випускають скрип і скрегіт.
    У моторошних призвуках на мить
    Вчувається чийсь гомеричний регіт.

    Немов повилітали духи злі
    І казяться в небеснім фіолеті.
    Стрибають п`яні відьми на мітлі,
    Насмішки відпускаючи у леті.

    …А сад - із чорносливу мов ріка –
    Зіщуливсь, підібгав, як ноги, тіні.
    Під співи заспокійливі цикад
    Зітхають зорі тихо в мерехтінні.

    22-23 липня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (4)


  20. Ігор Деркач - [ 2019.07.22 08:54 ]
    Перспективи
    Що не написано у небі,
    то є табу. От є! І – край.
    Якщо кебеті не до тебе,
    то і кубіту оминай.

    У Феї не проси авансу,
    у Геї щастя не проси.
    Нема удачі, мало шансу –
    зате не буде і яси.

    Усьому є свої ліміти.
    Зозуля кукає про це.
    Не мотивує – обігріти,
    оберігай своє лице.

    Усе, що буде і не буде –
    оказії чи пересуди –
    ніхто не знає до кінця.

    Іще згадає. Не забуде.
    Надію не рятує чудо,
    але загоює серця.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Сергій Губерначук - [ 2019.07.21 15:11 ]
    Важлива путь чи ні…
    Важлива путь чи ні – ти сам чи ні вирішуй.
    Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
    Одне у всіх одне! Чим шлях наш вечорніше,
    тим ще страшніша ціль, хоч падай, хоч кричи…

    Тому у цім саду я тишу переймаю
    і споглядаю час – метелик над’ідей…
    Хай пурхають туди, куди я сам не маю…
    І згадую катів як дорогих людей…

    2016 р., Богдани


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор 29"


  22. Сергій Губерначук - [ 2019.07.20 15:11 ]
    Літній вечір
    Літній вечір з-під мороку в сутінки довгі,
    мов за коси, вже виволік ніч дощову.
    Вітер випав з колиски під вільхи розлогі
    і задмухує землю, мов рану живу.

    Дуб хрипить і регоче відразу пото́му.
    Гайвороння лоскоче йому всі кістки́.
    Звір засів у дуплі і вимірює втому
    молитовним виттям на чотири кутки.

    На, сховайся в мені! З тебе все облітає!
    Я є пустка. А ти, як розпустка живеш.
    Нас ніщо не ганьбить, і ніхто не вітає.
    Ляж на мене і спи, як одразу не вмреш!

    2005 р., Богдани



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор 229"


  23. Сергій Губерначук - [ 2019.07.19 15:11 ]
    До Дня народження
    Червоне стигле сорту Айдаред
    зимове пізнє долежить до травня
    це яблуко, в якому наш секрет,
    з якого ґенне дерево прадавнє.

    Спасибі, ти даєш мені його,
    зірвавши з порцелянової гілки,
    щоб я вкусив те, як зима кругом
    готує із кислинок – солоди́нки.

    Але не їм я сорту Айдаред,
    а розрізаю і під мікроскопом
    рахую сто туманних Андромед
    і на сто першій свій знаходжу спокій.

    На перехресті сфер, галактик і зірок
    (мов молоком облитий сад весною)
    пливе у яблуці майбутній мій синок
    і розмовляє лагідно зі мною:

    "Татусю, Я – навколо зірки Ти,
    а ця планета зветься просто Мама.
    Я скучив так!.. Коли мені прийти?
    Я вже втомивсь летіти в снах за Вами.

    Я розумію: є ще сто зірок,
    мільйон планет і випадків мільярди.
    Але Ти яблуко розрізав саме в строк,
    не в старості з інфарктом Міокарда.

    Якщо цей плід Ви з Мамою з’їсте,
    узявши кожен по своїй півкулі, –
    відчуєте, як Всесвіт проросте,
    і час таємний прокують зозулі…"

    … Мені наносили дівчата сорочки,
    гриби, шампанське і французьке мило.
    але у яблучці – найкращі діточки,
    такі розумні, милі, повні сили.

    1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 91"


  24. Тамара Швець - [ 2019.07.19 09:56 ]
    Хмари, як пушинки...
    Хмари, як пушинки,
    Пливуть надi мною
    Парад краси, не меньше
    І вiтерець працюе,
    Колише трави и гiлки,
    Дає живильну силу,
    І тим росткам,
    Що показались iз землi,
    Така краса и благодать,
    Що нам дає природа,
    Нетреба спать…
    Поглянь навколо,
    Не байдужим зором,
    І зрозумiй, що кожний день
    Тобi дарован Богом…
    13.05.17(написані в лікарні)




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: