ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Бобошко Заколотний
2019.02.22 11:25
Притулити це літо
до грудей, до чола.
(Поколовшись об трави,
скажу: «Ну і хай» собі).
Відгриміла декада
грозова-дощова,
і сусідські порічки

Юрій Сидорів
2019.02.22 10:31
Автобусних фільмів дорожній вертеп
Транслює водій для усіх пасажирів.
Позаду лишилися Умань і Київ.
За вікнами сонцем доглянутий степ.

Редактору титрів не зайвий лікнеп.
І хто йому їх написати довірив?
Автобусних фільмів дорожній вертеп

Віктор Кучерук
2019.02.22 07:23
Хоч ще зими студений подих,
Як тінь, остуджує чоло, -
Сніг перевтілює у воду
В землі пробуджене тепло.
Воно уїдливо, зісподу
Руйнує гори кучугур
І рветься швидко на свободу,
Як світла радість із зажур.

Серго Сокольник
2019.02.21 22:17
НедОгарок.
***маленька андеграундна сюрреалістична літературна поема.***

Це вітер виє чи вовчиця
Крізь морок ночі? Голова
Болить... Мені будинок сниться,
В якому Творчість прожива.
Цей дім осіб прийма солідних,

Ігор Деркач
2019.02.21 21:01
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?

І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,

Олексій Кацай
2019.02.21 19:31
І все ж – нехай війна й руїна! –
я твердо вірю: від Землі
до зір летітимуть невпинно
стрімкі космічні кораблі.

І з України, й з Сент-Люсії,
з Непалу, Гани, й Мексики…
І навіть, може, із Росії,

Віктор Кучерук
2019.02.21 19:19
Хоч натомлене серце збивається з ритму,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
Сотні раз намагався безсило присісти,
Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,

Юлія Зотова
2019.02.21 14:10
Зважуватись, зважувать, вагатися...
Дійте і не бійтесь помилятися!

Тетяна Левицька
2019.02.21 08:58
Мчать життя коліщата,
а ти в чорній габі.
Будеш інших прощати -
то пробачиш собі.
Віра втратила крила
від жури і сльоти,
якби Бога молила,
не пила б самоти.

Олександр Сушко
2019.02.21 06:08
Анумо у сторону жарти,
Бо тема серйозна, ще та:
Ніхто не уміє кохати,
Лиш пишуть,- у цьому й біда.

Не ходиш наліво під верби
Із сонмищем лакомих гейш.
Тому що Ерота не треба,

Ярослав Чорногуз
2019.02.21 00:19
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.

Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -

Марія Дем'янюк
2019.02.20 21:47
Вода холодна? Крижана?
- Гаряча:
Палючими слізьми
Небесна плаче...
Мороз лютневий.
Мокра одежина.
Та Пломінь Гідності
Палає без упину.

Іван Потьомкін
2019.02.20 20:46
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Кому іще далеко так до вирію,
Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
Не був святим, та й не надміру грішним.
Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
Просив, щоб не поклали у

Сонце Місяць
2019.02.20 17:16
тому що дощ, хтось бо хотів дощу
лети ускрізь, не обертайся, птахо
розвидіти надміру досхочу
усе згадати & забути інше шляхом

вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
мене, сентиментальщино погодня
у перспективі жодних снів егеж

Олександр Сушко
2019.02.20 06:26
І нащо моя дружина поперлася у районне управління за субсидією? Нащо псувала свої нерви, виклянчуючи у мертвонародженого викидня - міністерства соціальної політики - куцу матеріальну допомогу для закупівлі дрівцят на зиму та на електроенергію? Це минулог

Віктор Кучерук
2019.02.20 00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.

Віта Парфенович
2019.02.19 21:56
Я спізнювалася. На годину… Воно ніби-то і не набагато, але таки так. Збиралася прийти вчасно, але як завжди, в останню мить щось збивало. То виснажена готуванням смаколиків для свого коханого, бо він полюбляє різноманіття, а це все сили і час. То апатією

Володимир Бойко
2019.02.19 21:12
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Чи то Вій, чи не Вій –
Ти піди, зрозумій,
Але щось замишляють у Києві.

Зіштовхнулися лижники в Рахові,
Довго з болю стогнали і ахали,

Юрій Сидорів
2019.02.19 16:51
Мистецтво -
Справжнє місце для пера,
А не куточок десь на кладовищі.
І навіть п'єдестал або гора -
Це все не те - нехай вони і вищі.

Так само і для шпателя, різця,
Багра, кувалди, лома чи сокири,

Лариса Пугачук
2019.02.19 12:14
рік. Бєлгород. Марину знаю вже з півтора року. Кілька років тому вона з 23-ти річною донькою перебралася в Бєлгород з Луганської області. Наодинці розмовляє зі мною українською мовою. З почутого від Марини: «В мене в Бєлгороді тітка рідна живе, одинока

Дмитро Куренівець
2019.02.19 11:11
Ця печаль є невимовна,
Біль пекучий не мина.
При столах – стільці порожні:
Моїх друзів вже нема.

Тут від їхніх слів зайнявся
Революції пролог.
Тут співалось їм про «завтра» –

Олександр Сушко
2019.02.19 10:12
Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
А сім'я

Віктор Кучерук
2019.02.19 06:31
Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –
Приходь безбоязно до ранку
В небачені ще мною сни.
Приходь щоніч з-за виднокраю,
Немов зоря, – звіддалеки, –
Куди щоразу посилаю
Я обнадійливі думки.

Сонце Місяць
2019.02.19 03:53
Ця самота є дощовою.
Від моря, над відтінки вечорові,
понад рівнини дальні й ген за овид,
здійметься в небо, що близьке їй, та
впаде із неба врешті на міста.

Дощить кругом у нечіткі години,
де всі провулки досвіту чекають,

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя собі шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та нагло сяйнув об’єктив -- хтось в позі завмер від утіхи,
хтось горе своє поволік -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціп

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л

Лариса Пугачук
2019.02.18 09:21
Бєлгород. 2015 рік. В інтернеті наткнулась на переписку волонтерів, що допомагають біженцям з Донбасу. Вигулькнула стрічка: «Требуется перевезти семью беженцев. Просьба откликнуться, у кого есть машина». Телефоную знайомому, він погоджується допомогти.

Тетяна Левицька
2019.02.18 07:32
Зими набридло помело,
але наснилося село,
стежина біла.
В цукровій пудрі хвойний ліс,
на соснах, тертий сир, кумис -
миттєво з'їла б.
В креманці неба - хмар вершки,
як дотягнутись? Не з руки,

Віктор Кучерук
2019.02.18 06:32
Осяяні місяцем стигнуть сніги,
Пружніють овіяні вітром дерева, –
А я помираю між них від нудьги,
Немов незабруднений лист аркушевий.
Сьогодні немає зігріти кого,
Хитання жіночі повсюди відсутні, –
Розпачливо й тужно гукаю: “Агов!..”,
Та чується вс

Олександр Сушко
2019.02.18 06:06
Зійшла планета із орбіти,
Згоріли залишки добра.
Я хочу ворога убити
Під люті вигуки "Ура'!".

Упав солдат в обійми тиші,
Його очікує труна.
В окопах не потрібні вірші -

Віта Парфенович
2019.02.18 01:00
Я починаю все з нуля…
Хоча земля з -під ніг втікає,
Але себе я обираю,
Бо я у себе – тільки я…

Я починаю. Шкереберть
Летять минулії образи,
Пробачу все, та не відразу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Альона Диковицька
2019.02.18

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Тамара Швець - [ 2019.02.21 08:36 ]
    Діти, онуки – продовження життя
    Діти, онуки – продовження життя,
    До них накращі почуття,
    І думка в мене завжди є,
    Хай їм здоров'я Бог дає,
    Про все, що мріють,
    Хай здійсниться,
    А з мріями надія сниться,
    Завжди щастя нехай мають,
    Хай люди їм добра бажають! 2009




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Тамара Швець - [ 2019.02.21 08:23 ]
    Думки...
    Своїм думкам не дам я ради,
    Вони плетуться в голові,
    І не потрібні їм поради,
    Не сплять вони навіть у сні,
    Я маю кожну пам'ятати,
    Для того щоби запитати,
    На що потрібні ви мені,
    Мій розум може не бажати,
    Проте вони усі мої… 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.21 00:06 ]
    Ми зустрінемося навесні (романс)
    Ми зустрінемося навесні,
    Як розтане остання сніжина,
    Я мов лебідь до тебе полину
    Наяву, не лише уві сні…
    Ми зустрінемося навесні.

    Ми зустрінемося навесні,
    І підемо в зелену діброву -
    Шаленіти од пристрасті знову -
    Під чудні солов`їні пісні.
    Ми зустрінемося навесні.

    Ми зустрінемося навесні,
    Коли всі нас полишать напасті.
    Ця зима – лиш прелюдія щастя –
    Вже готує розмаєві дні.
    Ми зустрінемося навесні.

    Ми зустрінемося навесні
    Після довгої, мила, розлуки,
    Завмирать од солодкої муки…
    Вийми душу, о люба мені!
    Ми зустрінемося навесні!

    20.12.752 р. (Від Трипілля) (20.02.2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (4)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.19 02:39 ]
    Нетлінне
    Небо потемніле над землею
    Тугою усе заволокло.
    До душі шляхетної твоєї
    Дай мені торкнутися крилом.

    А моя собі шукає спокій
    Чи знайде - неначе уві сні –
    Затишок в очах твоїх глибоких,
    Десь на їх смарагдовому дні?

    Розсипи зірок, як аметистів,
    Заховались поміж ніжних вод.
    Б`ють джерела там у них пречисті –
    Промені духовних насолод!

    Розтопили холоди узимку
    Світлі думи, вчинки і слова.
    Теплі хвилі дружньої підтримки
    Спромоглися сотворить дива!

    Наче звуки чарівливі наю
    У твоїй заховані душі.
    До глибин із ними поринаю
    І злітаю з ними до вершин.

    Ти сказала: певно, тимчасове
    Мною це захоплення твоє…
    Та живе у ньому віще слово,
    Що у вічності гніздо зів`є!

    15.12.7526 р. (Від Трипілля) (15.02.2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  5. Світлана Ковальчук - [ 2019.02.17 19:49 ]
    ***

    А вже весна долоні прикладає
    до голого бентежного гілля.
    – Не вір теплу! Нема його, немає, –
    холодний вітер із-за небокраю,
    а з ним глибинна і дивинна жля.
    А вже весна сонцями дні полоще,
    хоч лютий, лютий у календарі.
    Душа й собі – розвоями на площі,
    душа й собі вивільнюється з мощей
    і лине вільноптахою д’горі,
    бо то весна.
    Можливо, і зрадлива.
    Нехай.
    Нехай співають горобці.
    Веселощів їх – повна жменя, злива.
    Ріка їх, многожильна й говірлива,
    напише тихий усміх на лиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Деркач - [ 2019.02.14 19:44 ]
    Передвесняне болеро
    Коли любов'ю пахне і весна
    свої права качає в повну силу,
    ми віддаємось почуттю сповна
    і де б тоді по світу не носило,
    хміліємо, буває, без вина,
    коли приходить щастя і весна.

    І навіть лютий майже не лютує,
    зими уже не видно із вікна,
    мороз на шибі іній не малює
    і гніватися на погоду всує,
    адже вона усюди чарівна,
    коли приходить щастя і весна.

    А на зорі, коли ще місяць вповні,
    за обрії спадає пелена,
    ясніє на лісистій оболоні,
    і сонцю підставляємо долоні,
    і явиться ось-ось вона одна,
    коли любов чекає і весна.

    14/02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  7. Маша Марія - [ 2019.02.13 22:40 ]
    ukulele / передбачення
    I'm not trying to pretend
    But it's simply who I am
    Girl with pain instead of smile
    Let me dance here for a while
    And I'm not trying to be good
    It's just my natural mood
    I see your face and start to cry
    Loneliness is a friend of mine

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Величко Анастасія - [ 2019.02.12 19:40 ]
    Дещо сказати тобі я мушу
    Дещо сказати тобі я мушу
    Про дівчину, що тебе цілувала.
    Якби вона вміла, то вилила б душу
    Про кохання, яке ще не знала.

    Якби вміла вона малювати,
    То дала б на картині вам крила,
    Щоби в небі разом блукати,
    Коли по землі ходити не сила.

    Якби вона здатна була творити,
    То створила б іншу планету,
    Щоб вам двом лише там говорити
    І дивитись на зірки, комети.

    Якби вміла вона співати,
    То у пісню вкладала б моменти,
    Щоби потім було, що згадати,
    Відтворити всі спільні фрагменти.

    Але правду сказати мушу,
    Про дівчину, що тебе цілувала.
    Всі слова, в які вклала душу
    Вона лиш для тебе їх написала!
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  9. Юрій Сидорів - [ 2019.02.09 21:39 ]
    Згадка
    Ця згадка своє виборює
    У парі з печаллю тихою.
    О, вулиць моїх історіє,
    Я ними живу і дихаю...

    Подвір'я кубічне, флігелі,
    Тераса. І клумба клаптиком.
    На лавці - пліток любителі.
    Щоденний жіночий практикум.

    Покинув колись, а згадую
    Усе до дрібниць, до всячини.
    Від'їзд я вважаю зрадою.
    Та стіни, мабуть, пробачили.

    Вина ж не була великою,
    Явилася неминучою...
    При згадках, буває, скрикую.
    Я ними себе й вимучую.

    Та кожна із них  присвячена
    Минулому. Двір чи вулиця -
    Далека духовна спадщина.
    Не мною вона забудеться...   



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  10. Василь Кузан - [ 2019.01.27 15:18 ]
    Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла
    ***
    Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла,
    І вино, що у істині й славі шукає себе.
    І та кров, що на тілі, на рані спеклась і затерпла,
    І чужі голоси,
    І святий у човні,
    Що до берега вічно гребе.

    Глинобитні підлога і стеля у райській оселі,
    Що на човен той схожа,
    А часом – таки на труну…
    Керамічно заклякли у просторі числа і весла,
    І сліди по воді, по яких я нікуди не йду.

    І не йду, й не вертаюсь,
    А стою…
    Чи гарцюю на місці?
    І на місяці бачу ті плями, що сонцем були.
    Я молюся без слів,
    Я вимолюю моці у віці,
    Що, дасть Бог, то на голову впевнено й м’яко впаде.

    Ні, не каменем. Ні! Глинобитними фразами неба,
    Що, як tabula rasa, ще не читані досі ніким.
    Вигне шию світанок, мов іконою писаний лебідь,
    Й попливе без човна
    До людей, що сумують за ним.

    27.01.19 © Василь Кузан




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  11. Ігор Деркач - [ 2019.01.23 22:59 ]
    Білі міражі
    Сніг іде, запрошує на лижі
    і веде дорога у ліси,
    де із віт звисають дивовижі
    білої зимової краси.

    Ти і я. Лещата – цілиною,
    обіруч – тонелі та мости...
    Ой, не уженусь за молодою.
    Сили є. Далеко до мети.

    Ех, якби мої минулі роки,
    то які би милі намотав,
    щоб не обійшла мене під боком,
    не пірнула нявкою у став.

    Видно і мені як Лукашеві
    вити вовком у пустелю дня.
    Віддаю лижню. Хай королеві
    йдеться ще сьогодні навмання.

    Хай у неї доля не пропаща,
    поки я не стулюю очей.
    Колія вирулює у хащі,
    де чекає щастя Берендей.

    Де лежать оголені і босі,
    наче на потіху у юрби,
    сосни без кори, дуби у мосі,
    кинуті людьми на поруби.

    Та Борей усе це поховає
    в заметілі білої краси.
    Поки обганяємо ліси,
    віхола сліди позамітає...
    Разом добігаємо до краю.
    Дай любові, Господи-єси!

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)