ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимарівна
2020.02.28 19:39
Лютневого вечора стались див`а:
в нудьгу дощову завітала гроза.
Не витівка Неба… та й зовсім не жарт:
такий передчасний весна бере старт!
Звичайно, від подиву, зникли слова!
Наразі помружилась вербна лоза.
Від спалаху скверик бадьоріший став!
Птах

Оксана Логоша
2020.02.28 18:34
Зими один лишився день-
Такий задовгий-
То хай для нордових пісень
І монологів.
А десь під серцем у верби
Гойднуться млостю
Несмілі поштовхи води,
Тугої брості.

Євген Федчук
2020.02.28 17:33
Скажи, дідуню, певно знаєш ти?
Ти скільки жив і скільки всього бачив,
Чого у жодній книжці не знайти
І що на жодній карті не позначить.
Народів скільки в цих краях пройшли.
Куди поділись? Де кінець знайшли?
Учитель нам оце розповідав
Про кіммерійц

Ігор Деркач
2020.02.28 14:01
Що кому дала норманська змова?
Шоумени українофіли
величали українофоба,
два на два у дурня грати сіли,
слухали написані промови.

***
Стратегія і тактика почуті.

Олександр Панін
2020.02.28 13:49
Кохання келих
був гіркотою налитий
ущерть,
ще не кінець: хоч мука,
та не смерть.

Кришталь потьмянів,
у складі скла – лише свинець;

Ніна Виноградська
2020.02.28 09:31
Та, що вмирала за оцей народ,
Йдучи у бій свідомо — українка,
Її Величність, Святість, Вічність — Жінка!
Не спала до зорі задля свобод.

Ота, що народила вас в свій час,
І колихала темними ночами.
Не плакала від горя до нестями,

Сергій Губерначук
2020.02.28 09:29
Уроки географії були мої улюблені.
З учителькою з Африки
ми грали в географію.
Підручники тоді були придумані,
і ми на картах ворожили і на глобусах,
у чорнім гримі і з пов’язками на стегнах
зі стрілами
довкола школи бігали.

Микола Соболь
2020.02.28 06:58
Це ніч була п’янких півоній
І найкоротша на землі.
Тебе узявши за долоню,
Ми загубились у зелі.
Спокусливо вдихали м’яти
У світі кращий аромат
І полину, який прим’ятим
Дороги не вказав назад…

Ярослав Чорногуз
2020.02.27 22:05
Дорогі друзі і колеги, шановне керівництво "Редакції Майстерень"!
Нещодавно прозвучала нова пісня у моєму виконанні на хвилях ефіру 3 каналу українського радіо "Культура" у передачі "Відверто про естраду і не тільки".
Ведучий програми - Віктор

Олександр Панін
2020.02.27 20:48
Нічний туман, як молоко,
Чаклунство чари колихало,
Звільніти мала я його,
А я кохаю і кохала.

Кохала, не вживала чар,
Дружина в нього, бач, і діти…
Він добровільно взяв тягар,

Євген Федчук
2020.02.27 20:07
«Цвіте терен, терен цвіте,
Та й цвіт опадає…»
Лине пісня понад світом,
В серце западає.
Слухав я та все питався,
Хто би поділився?
Що той терен? Звідки взявся?
На світ появився?

Мессір Лукас
2020.02.27 19:14
Давно не п’ю, підшився, зав’язав
Тебе як хальстух на червоній шиї.
І туго так, що котиться сльоза,
І психіятр мені сорочку шиє.

Нам добре вдвох. Мабуть. Колись було.
Тепер тупик, де вчора був провулок.
Останній зуб віддав на твій кулон

Микола Дудар
2020.02.27 18:00
А провожали по утру.
Встречали, правда, как-то странно:
Глаза в глаза, и точка ru -
И звук сродни фортепиано…

Слова какие-то… - Не сметь!
Подумать только, испугали?!..
Я трижды за день видел смерть

Тетяна Левицька
2020.02.27 14:23
В сповиточку, люлі доню,
люлі немовлятко.
До матусі очка сонні,
туляться курчатком.

Тиша бродить попід тином,
матінка тихенько
заколисує дитину...

Вікторія Лимарівна
2020.02.27 12:43
Зрілі стосунки , які напрочуд
зіткані пружністю сильної нитки.
Крила зміцніли, рішуче несуть!
Цінні, довершені мудрістю, злитки.

Сталося так, заблукали вони:
довго, стежками тернистими в полі.
Вже одружились їх доньки й сини.

Сергій Губерначук
2020.02.27 10:33
Вештався люд, і серед його слідів
я на нюх переслідував дві валянкові плямки.
Ти стояла біля розкладу електропоїздів
і хотіла їхати у північному напрямку.

Я присів коло ніг твоїх, потім ліг,
нагло лестячись з ними хвостом і гривою.
Ти не зразу поб

Матвій Смірнов
2020.02.27 08:52
Варто писати про різні дурниці й дріб‘язок,
Адже усе складається саме з них.
Патосні тексти давно на шматки порізані,
Ті, що не спалені - кинуті у смітник.

Ось подивись: Гора, під горою - крокуси.
Що важливіше - крокуси чи гора?
Це є питання ракур

Микола Соболь
2020.02.27 07:05
Барабанить дощ у підвіконня.
Скаженіє вітер у цю мить, –
Підвиває арію безсоння,
Із небес, чи в небеса летить.

Межи хмар налитий кров’ю місяць
Заглядає зрідка у вікно,
Щось недобре його погляд містить,

Олександр Сушко
2020.02.27 01:10
Кажуть люди, я - слова художник,
Можу з титлів зварити борщ.
Та писать про кацапів не можна,
Про братів у ярмулках такОж.

Люд розумний, не хоче халепи,
Оминає всі гострі кути.
Я ж за бороду торсаю небо

Тетяна Роса
2020.02.26 21:09
Там, де місяць, угорі,
Хатка ясної зорі.
У зорі великий двір.
У дворі казковий звір.
Має звір той безліч лап
І співає: «Крап-крап-крап…»
До дерев іде у ліс:
«Я водички вам приніс.»

Євген Федчук
2020.02.26 17:21
То в часи далекі усе відбулося.
Жила дівчинонька золоте волосся,
Жила молоденька у селі одному,
Віддала серденько хлопцю молодому.
Як вони кохали – все село гляділо,
Заздрили недобрі, а добрі раділи.
Не могли і хвильку без другого жити
Їм би

Володимир Бойко
2020.02.26 16:41
У натовпі, оточений юрбою,
Аби ніхто тебе не розкусив,
Ти заховався сам перед собою –
І навіть дуже правильно вчинив.

Коли ти в світі сам себе не бачиш,
Захований від друзів й ворогів –
Ніхто вже за тобою не заплаче,

Алла Даниленко
2020.02.26 16:31
Тільки змії залишають шкіру,
Щоб душа старіла і росла.
Ми, на жаль, зі зміями на схожі,
Змінюємо душі, не тіла.
Пам'ять, ти величною рукою
Знову поведеш моє життя.
Згадую, хто жив у цьому тілі,
Що пішли у ніч без вороття.

Олександр Панін
2020.02.26 14:36
Переспів вірша О. Блока


Я ее победил, наконец!
Я завлек ее в мой дворец!
Три свечи в бесконечной дали.
Мы в тяжелых коврах, в пыли.
И под смуглым огнем трех свеч

Вікторія Лимарівна
2020.02.26 13:59
Перон… Вагон… Вона в обіймах вітру:
збиває з ніг, розвіявши туман.
Вдивляючись в закриті щільно вікна,
про свій нестерпний забуває стан.

Шалений буревій в думках клекоче.
Душі частинку залишає тут.
Журливі надто, виплакані очі.

Ігор Деркач
2020.02.26 13:37
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.

***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...

Сергій Губерначук
2020.02.26 12:32
Ох, злісний час.
Для нас
життя є певна місткість
відрадних фактів і дошкульних гнид,
які віднадить запотиличник мільярдний.
І самовбивця – адекватний плід
цього пустого віку.
Чоловік

Тетяна Левицька
2020.02.26 10:51
Я уявляю струм від доторкання губ,
мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
О скільки, скільки, тих наяд, медових згуб,
що загубилися в тобі, як голка в п'яльцях?

Яке сильце плете метелику павук
мені не скаже правди  польова ромашка.
Упала р

Олександр Сушко
2020.02.26 10:11
Плаче над листком Наташка,
Ниють зуби кутні.
І муру писати важко,
А не тільки путнє.

Ярослави і Тетяни,
Гапки та Жоржети
Чавлять слізок океани

Микола Соболь
2020.02.26 06:40
Яке це диво – горнеться зоря
До небокраю у вечірню пору,
Йду проводжати стомлену Аврору
Дорога їй за гори, за моря…
Де саме час роздмухати вітрам
Багряну горизонту зоряницю.
Ще день новий росу п’є із криниці,
А люди йдуть молитись в Божий храм.

Борис Костиря
2020.02.25 22:49
І ці слова, причеплені на спінінг,
І вітер запальний і молодий
Диктують письмена неопалимі,
Що виведуть із плетива завій.

Впіймати рибу, що своїм мовчанням
Дасть відповіді на безодні слів.
І прийде шепіт вічності в смеркання,

Євген Федчук
2020.02.25 21:08
Колись давно, а, може, і недавно
Жив чоловік на білім світі цім.
Веселий в міру і у міру вправний,
Мав і сімю, і затишненький дім.
Та мав недолік: забував все миттю,
Але, оскільки він про нього знав,
То живучи на білому на світі,
Весь час собі одне

Мессір Лукас
2020.02.25 19:16
Як ще я не перепросився
Перед альковом, вашим сном.
Цей сон мені колись насниться.
І я не знатиму за що.

Я бачив на плечі у вас
Колібрі, птшки, татуаж.
Про спів колібрі наостанок

Лілія Ніколаєнко
2020.02.25 19:09
Як жаль, що мрії – тільки срібний вітер:
Оманою по серцю різонув.
Вбирає тиша сльозопад із літер,
Що вирватися хочуть у весну.

Віддам печальні сповіді паперу,
Схилила б небеса… – нема кому…
Душа розтане в потойбічних сферах.

Олександр Панін
2020.02.25 16:27
У тирі мисливці
Стріляють з рушниці,
Для них полювання не жарт.
Припхалися з лісу
Мисливці - гульвіси,
В мисливцях буяє азарт.

Всі іграшки-звірі

Галина Кучеренко
2020.02.25 11:06
На масному тижні Всесвіт
Вареники ліпить із сиром....
По кризі йдемо до миру,
Яка вже за тиждень скресне.

Весна наступає дощами,
Зима опирається снігом,
Вода розриває кригу -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оля Кміт
2020.02.28

Маріанна Галич
2020.02.26

Алла Даниленко
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Мессір Лукас - [ 2020.02.25 19:05 ]
    *****
    Як ще я не перепросився
    Перед альковом, вашим сном.
    Цей сон мені колись насниться.
    І я не знатиму за що.

    Я бачив на плечі у вас
    Колібрі, птáшки, татуаж.
    Про спів колібрі наостанок
    Я десь читав з екрана.

    Не треба мудрувати надто,
    Це все униження й понос,
    Якби пошлюбив вас завгосп,
    Вся ж бухгалтерія на вахті.

    Й до них заходять торгаші,
    Розповідають анекдотик.
    І шелепкий кульок душі,
    Коли вони виходять згодом.
    Ні з чим.



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  2. Мессір Лукас - [ 2020.02.14 15:44 ]
    *****
    Ви мене, здається, не догнали,
    Ну і що із того. Що із того?
    Не фінал, бо ми не починали,
    Десь не тут дорога і тривога.

    Мабуть Ви мене не розкурили,
    То є так, на все потрібно часу.
    Як нам слід? Поліземо в архіви.
    Чи навіщо ця блюзнірська маска?

    Ви мене забудете вже завтра.
    Я читатиму вірші, натхненням п’яні.
    Відчуваючи, що мав сказати автор.
    Напартачивши розумними словами.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  3. Тарас Ріль - [ 2020.02.13 19:03 ]
    Жлоб
    Ми засунемо тебе в гроб
    Там буде й темно
    І дуже приємно

    Жлоб
    Ти справжній ідіот
    Ти ненависник і жінкофоб
    З тебе буде помірний компот

    Жлоб
    Ми підсмажимо тебе на мангалі
    Який друзі в дарунок дали на Уралі
    Будеш смердіти так мило і спіло

    Жлоб
    Твоя смерть усе би змінила
    Хоча життя й так тебе ігнорує
    Але ми ще гірше продемонструємо

    Жлоб
    Хтось прийде до твого очевидного дому
    Порухом ножа зніме всю втому
    Витреться кухонно об твою обідрану майку

    Жлоб
    Прихопи у пекло "фуфайку"
    Хоча вона й не знадобиться
    Бо твій жир до найжаркішої печі зможе прибиться

    Жлоб
    Ти знаєш що таке ненависть?
    А ми знаємо що таке радість!
    Твою тушку ліниво членуємо

    Жлоб
    Тебе на обід воронам годуємо!
    Такого знедоленого, перекрученого, підсмаженого
    Нема розради нам!

    Жлоб
    Коли дама з косою прийде
    Вона всіх твоїх дружків теж забере
    Ми вас компактно упакуємо

    Жлоб
    І відправив у шкірці апельсина
    Присипка із фекалій
    Зверху щаслива звірина!

    Жлоб
    Твої страждання будуть вічні
    За помилки всі платять
    І легіон карає вас тим більше!

    Жлоб
    Як забава люта скінчиться
    Твої рештки розпилимо
    Друзі, за решту прийміться!

    Жлоб
    Я ж казав ще тоді
    Що ти порушив свою долю
    Взамін тобі вічна неволя!

    Жлоб
    Вирушає в какофонію вигнання
    На місце приходить новий
    Хай почнеться його лінчування!

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Бойко - [ 2020.02.12 19:20 ]
    Смітник
    Я б’юсь, мов риба, кинута на сушу.
    Не вирвавшись, затерп у горлі крик:
    «Навіщо ви мені плюєте в душу?
    Вона і так нагадує смітник!»

    В ній шрами від чобіт колишніх друзів,
    І вм’ятини від каблуків повій,
    Уривки пошматованих ілюзій,
    Уламки понівечених надій.

    І зліва, й справа сиплються удари,
    Та я уже в нокауті давно.
    Мовчить душа – знеструнена гітара,
    Я відіграв життя, як роль в кіно.

    Прекрасний світ, та тільки не для мене,
    Яскраве сонце, але я в тіні.
    Навколо все квітуче і зелене,
    Я ж сохну й жовкну, зрубаний на пні.

    1979-2020


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (2)


  5. Тетяна Роса - [ 2020.02.08 21:38 ]
    2019р. Післявиборче…
    Будинки сірі. Сірі лиця. Сіризна
    уздовж узбіч дороги і життя. Бреде,
    а з-під коліс зневагою в обличчя бруд.
    Життя сміється й посилає сірих на…
    Провина в головах. Товче й питає де
    і як зміняли ви слова на блуд і фдуд.
    Облудлива й блудлива простота: за так,
    за сміх і кпини над собою продалась…
    Або купилася. Утім який резон
    шукати у полові сенс? Гуля лайдак
    на облизні від продажу. Мухва якась
    посіла трон. Вдає із себе еталон.
    Ти сам цього хотів. То їж, лайдаче, їж.
    Оцінюй смак своїх бажань. Лікуй горби
    труною. Пий зеленку, йод. Теши кілок
    собі на лобі. Не приймає світ платіж
    словами «пробі», «дайте», «хочу» чи «зроби».
    Ось і блукай, страждай - допоки вчиш урок:
    хоч як смішить екран – твої турботи ті ж.
    І лиш коли в народних слуг тріщать чуби -
    вони звіряють із народом владний крок.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Тата Рівна - [ 2020.02.05 20:36 ]
    Бурчання дітям
    Нестерпні діти — вони ростуть повільно роблять усе не так

    Вічно розсунута постіль розкидані черевики доводять до сказу
    Помальовані книги зошити брудні кишені крихти крихти на столі
    У них синці подряпини й інколи температура і шмарклі о боже

    Вони ще навіть не розмовляють а вже дістають як можуть
    Вони ще зовсім малі й усяку погань до рота вишпортують із землі
    Вони не хочуть вчити вірші на пам‘ять із першого разу

    Вони катують кота а кіт катує мене
    Коли ж вони виростуть й усе це мине мине
    Я стану своєю — собі господинею — дому
    Піду до театру на каву — з такого дурдому
    Виберусь у доросле життя барвисте й хмільне
    Й кіт нарешті припинить ненавидіти мене

    Заслана постіль черевики під нитку доводять до сказу
    Нові книги без плям зошити чисті порожні кишені пустка на столі
    Всі ночі спокійні тихі минають швидше потягів у метро о боже

    Вони не телефонують ніколи хоча не складно можуть —
    Умовні відстані не так багато часових поясів на кульці-Землі...
    Чекаєш чекаєш не спиш та чекаєш марно знову і марно щоразу

    Вони не катують кота кіт катує мене
    Минули роки та вже скоро життя промине
    Я стала своєю — собі господинею — дому
    В театри ходила й на каву — такого дурдому
    Нема більш як це сьогодення доросле й хмільне
    Лиш кіт дяка богу так само не зносить мене


    Нестерпні діти — вони виросли швидко роблять усе не так


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)