ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Бобошко Заколотний
2019.02.22 11:25
Притулити це літо
до грудей, до чола.
(Поколовшись об трави,
скажу: «Ну і хай» собі).
Відгриміла декада
грозова-дощова,
і сусідські порічки

Юрій Сидорів
2019.02.22 10:31
Автобусних фільмів дорожній вертеп
Транслює водій для усіх пасажирів.
Позаду лишилися Умань і Київ.
За вікнами сонцем доглянутий степ.

Редактору титрів не зайвий лікнеп.
І хто йому їх написати довірив?
Автобусних фільмів дорожній вертеп

Віктор Кучерук
2019.02.22 07:23
Хоч ще зими студений подих,
Як тінь, остуджує чоло, -
Сніг перевтілює у воду
В землі пробуджене тепло.
Воно уїдливо, зісподу
Руйнує гори кучугур
І рветься швидко на свободу,
Як світла радість із зажур.

Серго Сокольник
2019.02.21 22:17
НедОгарок.
***маленька андеграундна сюрреалістична літературна поема.***

Це вітер виє чи вовчиця
Крізь морок ночі? Голова
Болить... Мені будинок сниться,
В якому Творчість прожива.
Цей дім осіб прийма солідних,

Ігор Деркач
2019.02.21 21:01
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?

І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,

Олексій Кацай
2019.02.21 19:31
І все ж – нехай війна й руїна! –
я твердо вірю: від Землі
до зір летітимуть невпинно
стрімкі космічні кораблі.

І з України, й з Сент-Люсії,
з Непалу, Гани, й Мексики…
І навіть, може, із Росії,

Віктор Кучерук
2019.02.21 19:19
Хоч натомлене серце збивається з ритму,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
Сотні раз намагався безсило присісти,
Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,

Юлія Зотова
2019.02.21 14:10
Зважуватись, зважувать, вагатися...
Дійте і не бійтесь помилятися!

Тетяна Левицька
2019.02.21 08:58
Мчать життя коліщата,
а ти в чорній габі.
Будеш інших прощати -
то пробачиш собі.
Віра втратила крила
від жури і сльоти,
якби Бога молила,
не пила б самоти.

Олександр Сушко
2019.02.21 06:08
Анумо у сторону жарти,
Бо тема серйозна, ще та:
Ніхто не уміє кохати,
Лиш пишуть,- у цьому й біда.

Не ходиш наліво під верби
Із сонмищем лакомих гейш.
Тому що Ерота не треба,

Ярослав Чорногуз
2019.02.21 00:19
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.

Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -

Марія Дем'янюк
2019.02.20 21:47
Вода холодна? Крижана?
- Гаряча:
Палючими слізьми
Небесна плаче...
Мороз лютневий.
Мокра одежина.
Та Пломінь Гідності
Палає без упину.

Іван Потьомкін
2019.02.20 20:46
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Кому іще далеко так до вирію,
Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
Не був святим, та й не надміру грішним.
Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
Просив, щоб не поклали у

Сонце Місяць
2019.02.20 17:16
тому що дощ, хтось бо хотів дощу
лети ускрізь, не обертайся, птахо
розвидіти надміру досхочу
усе згадати & забути інше шляхом

вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
мене, сентиментальщино погодня
у перспективі жодних снів егеж

Олександр Сушко
2019.02.20 06:26
І нащо моя дружина поперлася у районне управління за субсидією? Нащо псувала свої нерви, виклянчуючи у мертвонародженого викидня - міністерства соціальної політики - куцу матеріальну допомогу для закупівлі дрівцят на зиму та на електроенергію? Це минулог

Віктор Кучерук
2019.02.20 00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.

Віта Парфенович
2019.02.19 21:56
Я спізнювалася. На годину… Воно ніби-то і не набагато, але таки так. Збиралася прийти вчасно, але як завжди, в останню мить щось збивало. То виснажена готуванням смаколиків для свого коханого, бо він полюбляє різноманіття, а це все сили і час. То апатією

Володимир Бойко
2019.02.19 21:12
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Чи то Вій, чи не Вій –
Ти піди, зрозумій,
Але щось замишляють у Києві.

Зіштовхнулися лижники в Рахові,
Довго з болю стогнали і ахали,

Юрій Сидорів
2019.02.19 16:51
Мистецтво -
Справжнє місце для пера,
А не куточок десь на кладовищі.
І навіть п'єдестал або гора -
Це все не те - нехай вони і вищі.

Так само і для шпателя, різця,
Багра, кувалди, лома чи сокири,

Лариса Пугачук
2019.02.19 12:14
рік. Бєлгород. Марину знаю вже з півтора року. Кілька років тому вона з 23-ти річною донькою перебралася в Бєлгород з Луганської області. Наодинці розмовляє зі мною українською мовою. З почутого від Марини: «В мене в Бєлгороді тітка рідна живе, одинока

Дмитро Куренівець
2019.02.19 11:11
Ця печаль є невимовна,
Біль пекучий не мина.
При столах – стільці порожні:
Моїх друзів вже нема.

Тут від їхніх слів зайнявся
Революції пролог.
Тут співалось їм про «завтра» –

Олександр Сушко
2019.02.19 10:12
Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
А сім'я

Віктор Кучерук
2019.02.19 06:31
Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –
Приходь безбоязно до ранку
В небачені ще мною сни.
Приходь щоніч з-за виднокраю,
Немов зоря, – звіддалеки, –
Куди щоразу посилаю
Я обнадійливі думки.

Сонце Місяць
2019.02.19 03:53
Ця самота є дощовою.
Від моря, над відтінки вечорові,
понад рівнини дальні й ген за овид,
здійметься в небо, що близьке їй, та
впаде із неба врешті на міста.

Дощить кругом у нечіткі години,
де всі провулки досвіту чекають,

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя собі шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та нагло сяйнув об’єктив -- хтось в позі завмер від утіхи,
хтось горе своє поволік -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціп

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л

Лариса Пугачук
2019.02.18 09:21
Бєлгород. 2015 рік. В інтернеті наткнулась на переписку волонтерів, що допомагають біженцям з Донбасу. Вигулькнула стрічка: «Требуется перевезти семью беженцев. Просьба откликнуться, у кого есть машина». Телефоную знайомому, він погоджується допомогти.

Тетяна Левицька
2019.02.18 07:32
Зими набридло помело,
але наснилося село,
стежина біла.
В цукровій пудрі хвойний ліс,
на соснах, тертий сир, кумис -
миттєво з'їла б.
В креманці неба - хмар вершки,
як дотягнутись? Не з руки,

Віктор Кучерук
2019.02.18 06:32
Осяяні місяцем стигнуть сніги,
Пружніють овіяні вітром дерева, –
А я помираю між них від нудьги,
Немов незабруднений лист аркушевий.
Сьогодні немає зігріти кого,
Хитання жіночі повсюди відсутні, –
Розпачливо й тужно гукаю: “Агов!..”,
Та чується вс

Олександр Сушко
2019.02.18 06:06
Зійшла планета із орбіти,
Згоріли залишки добра.
Я хочу ворога убити
Під люті вигуки "Ура'!".

Упав солдат в обійми тиші,
Його очікує труна.
В окопах не потрібні вірші -

Віта Парфенович
2019.02.18 01:00
Я починаю все з нуля…
Хоча земля з -під ніг втікає,
Але себе я обираю,
Бо я у себе – тільки я…

Я починаю. Шкереберть
Летять минулії образи,
Пробачу все, та не відразу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Альона Диковицька
2019.02.18

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Сонце Місяць - [ 2019.02.14 21:29 ]
    лектура
     
    у вечір подібний на цей
    без будь~ яких панацей
    змальований трохи криво
    та прискіпливим олівцем

    мов деінде альтернатива
    дощовий чи сум чи то дзен
    градієнт карамельно~ сивий

    ходить місяць ламаний цент
    по ланах детективного чтива
    сугестивний цинізм сцен

    богомолиха люто грайлива
    у зіницях палає абсент
    якби все ймовірне можливо ~
    гаснуть лампи німують шиби





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  2. Ігор Деркач - [ 2019.02.13 19:42 ]
    Вимушена емпатія
    Ліричні поети – прості і цабе
    за істину б'ються до крові,
    а їхні герої шукають себе
    у кожному щирому слові.

    Хотів би усіх похвалити за те,
    які вони файні, хороші
    і де-не-де мудрі, цікаві, проте
    лукаві, хоча й не за гроші.

    Упертому знань не дають батоги,
    а розуму – дереворити.
    Випалюють горщики, ой, не боги,
    та є що, буває, розбити.

    Коли научає не сват і не кум,
    а іноді ворог зачаєних дум,
    що взує тебе у котурни,
    то всує його піднімати на глум,
    бо ліпше з розумним утратити ум,
    ніж з дурнем ліпити розумне.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  3. Ігор Деркач - [ 2019.02.12 11:15 ]
    Рудименти совковості
    Не суди, не знаючи нічого
    про людину і її діла,
    не висовуйсь всує вище Бога,
    бо не збувається хула.
    Не шукай крамоли, криміналу
    там, де апріорі їх нема.
    Зачекай! Розсіється помалу
    навколо невинного пітьма.
    Не сміши людей, розбивши лоба
    у молитві ідолу. Жадоба
    хаяти – то горе від ума...
    Зле ім'я не досягне узвишшя...
    Не одна гора родила мишу...
    І не все – тяп-ляп, аби скоріш.
    Не одна анафема ще діє.

    Омофором ще зійде Марія
    і тоді від сорому згориш.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  4. Ігор Деркач - [ 2019.01.31 08:01 ]
    До і після Крут
    Усі ми розпинаємось за Крути
    ворожою ордою до сих пір.
    А як воно інакше має бути?
    Ми із Москвою не уклали мир.

    Воюємо, та якось у півсили.
    Прощаємо і грабежі, і мат.
    Вони війну, таки, оголосили,
    але ще кілька сотень літ назад.

    А ми і не помітили навали.
    Хотіли ще із ними десь іти,
    хоча не тільки Крути показали,
    які то є лукаві ці брати.

    Нечиста сила зайняла простори,
    виморюючи плем’я козаків.
    І не вміщає горя Чорне море,
    течуть рікою сльози матерів.

    А на землі підпільна сіра маса
    ще домінує навколо керма.
    Поділена на касти і на класи,
    юрба не відвикає від ярма.

    І русофіл шурує у майбутнє,
    аби юрбою правило безпутне
    і націю єднало батогом...
    Попутно забуваючи Вітчизну,
    готуємо собі покутну тризну...
    І кров тече, але б’ємо чолом.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  5. Сонце Місяць - [ 2019.01.31 00:59 ]
    метафізика
     
    I.

    незмінно

    вечір
    помаранча ліхтарів
    & сиплеться кудись
    нізвідки сніг
    такий
    порядок денний
    смерть або війна
    & відповіді ~

    всі дарма


    II.

    як люди мов зірки та їхня вища суть
    є світло ~
    у житті, у смерті

    & понад світло Бог
    про що
    із Богом говорити нам, віршарне


    III.

    надійде мить, мабуть десь інде
    дізнаєшся сама
    це проминання неодмінне
    & час його зима

    у нього подумки мовчання
    & сльози крижані

    втрачає ніби витрачає
    усі спростовані печалі

    йми віри, чи не йми


    IV.

    & серце прочиняєши в
    юрмисто~бистрий збрід
    де по бруківці струм рудих
    зневажливих кобіт

    & жоден риторичний тип
    не зачіпляє нерв
    не ревенант, не терафим
    не принц зербіно, не ~

    допоки спокій стережуть
    симптоми грізних лих
    & незворушна всюдисуть
    тих
    янголів жаских

    & лиш торкається на мить
    нелюбого лиця
    як музика, мов заповіт
    нескінченість
    уся



    V.

    через болоття сутінкове, вороже
    крізь лампіони, силуети & ложа
    із легіонами своїми йшла ніч
    що проти неї велеможніш, величніш

    усі сполохані страхіття & чари
    всілякі розпачі, зневіри й мовчання
    що загубили ми в ній чи знайшли би
    яка різниця, нам нещасним, щасливим

    у цім чеканні, нещадних змін


    VI.

    хоча за відчуттями пусто
    попри обломи & лакуни
    археологія ілюзій

    ревакцинація натхнень
    у час холодний & сумбурний
    чи щось навідає мене

    & креатури інфернальні
    поглине тьмяна ртуть
    з-за стін вітальні ~ спальні


    (VІI.)

    чи видять мертві еротичні сни
    чи видять мертві сни гастрономічні
    неканонічно, неетично
    поети знають що, а може ніц

    зимовий день немовби літня ніч
    все сходиться & губиться & відчай
    чи видять мертві сни гастрономічні
    чи видять мертві еротичні сни



    p.s.

    збираючи рукописи
    на спал
    історії повернень

    & повторень
    & присмак згару
    монотонний

    провісник
    зла










     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Юрій Сидорів - [ 2019.01.30 22:54 ]
    Запрошення
    Погодитись мушу - і жодних відмов,
    Коли чаювати запрошує гейша.
    За чаєм завариться, може, й любов -
    Остання моя, а до гейші - і перша.

    До неї життя наближало весь час,
    Відколи на світ народила матуся.
    Та якось минула - і саме якраз,
    Ця дивна епоха. Прийдешній скорюся,
    В якій опинився, неначе мікроб,
    Що вліз відшукати безпечну шпарину -
    Ні горя не знати у ній, ні хвороб...
    І звідти збиратимусь. Гейшу не кину.

    Запрошення варте уваги - ще б пак,
    Хай Старістю гейша привітна ця зветься.
    Вподобала, бачу. Завидний хлопак.
    Багато кому припадав я до серця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (7)