ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимарівна
2020.04.09 12:37
Принцип ласого шматка:
приватизаційний простір.
Загребущого рука
не цуралась з дев’яностих!

Йшов розподіл всіх і вся
серед сильних цього світу.
Не одне тоді ім’я

Іван Потьомкін
2020.04.09 11:57
“Most of us have formed an unrealistic picture of life on a desert island. We sometimes imagine a desert island to be a sort of paradise where the sun always shines. Life there is simple and good. Ripe fruit falls from the trees...” Нечто подобное нари

Олександр Сушко
2020.04.09 09:42
От і підняли голову недобитки Януковича, галасують на всіх телеканалах як навіжені. Відчувають, що на хвилі народного невдоволення нинішнім очільником держави, вони скоро знову прийдуть до влади. А люди вуха розпустили, очі вилупили в екрани і вірять всь

Сергій Губерначук
2020.04.09 08:16
І він побачив,
що рука його
піднесла сонце
над безмежним світом.
Йому пекло..,
а пекло не могло
очей його
і голосу спалити!

Віктор Кучерук
2020.04.09 05:45
Спів пташиний на світанку,
Мов будильника сигнал, –
Забринів безперестанку
В сонній тиші на загал.
Дерся піснею в кімнату
Крізь прочинене вікно
Неспокійно і завзято,
Шанобливо й угурно.

Микола Соболь
2020.04.09 05:35
Чи поставить доля на коліна,
Чи здіймешся птахом до небес…
Пам’ятай назавжди ти – людина
І життя дано тобі єдине
Проживи, щоб лід душевний скрес.

Не шукай високої науки,
У добрі народиться добро.

Ярослав Чорногуз
2020.04.09 02:54
Красуня, яка мене любить,
Про мене лиш думає все.
І пестить цілунками в губи,
І квіти найкращі несе
Красуня, яка мене любить.

Красуня, яка мене любить.
Зітхає… Все «Ох!» їй та «Ах!»

Володимир Бойко
2020.04.08 23:27
Оптимісти мрійливо дивились
У світле майбутнє.
Песимісти, однак,
Готувались до чорного дня.

Посміхнулась фортуна останнім,
Та тільки на кутні,
Бо в нерівному герці

Віктор Кучерук
2020.04.08 21:34
Поміняв би професію,
Та не хоче душа, –
Хоч нема від поезії
Для родини й гроша.
Не хвалюся зарплатою
Але йду на парі,
Що штани перелатую
І гризу сухарі.

Оксана Логоша
2020.04.08 21:10
Пташечко моя,дрібко,
Мила моя втіха.
Не затонка гілка?
Не затісна стріха?
Серце твоє пташине.
Сила твоя крилата.
Що тобі ті вершини...
Що тобі ті грати...

Євген Федчук
2020.04.08 20:57
Сиджу собі на лавці попід тином.
Вже сонечко на захід погляда.
На возі хтось везе додому сіно,
Сидить у ньому, що його й не видно,
Лиш чути голос іноді: «Гайда!»
Навпроти за дорогою толока.
Бабуся пасти вивела козу.
Коза ще молоденька – кілька рокі

Олександр Панін
2020.04.08 17:59
Чорт Стецько та біс Агапко -
Чортеня із бісеням,
Ледь не попсували лапки:
Ухопить не можуть "крам"!

Ох, яка, яка "хвеміня",
А,точніше, це - "чортиня,
Це - Чортиця-молодиця,

Тетяна Левицька
2020.04.08 15:02
Минали місяці - вервечки голубі,
полином пахли вечори духмяні.
Проходило життя в депресії, журбі
не рятувало навіть фортеп'яно.

Боявся подумки вертатися туди,
де одночасно солодко і гірко
було йому, ще до розлучення, біди.

Анастасія Поліщук
2020.04.08 14:23
Горнятко кави - не перше точно.
Закриєш очі - стаєш півтінню.
Дзеркальний вимір твоїх безодень
Повік забралом тебе поглинув.

Горнятко кави - лишився запах.
У голові - безкінечне віче
Усіх твоїх несвідомих. Правди

Сергій Губерначук
2020.04.08 08:57
Постать, спинившись на постаменті,
довго чекала до себе параду…

Квіти посохли і стали паперами –
постать ніколи не набридала.

Коні подохли і стали екзотикою –
постать ніколи не набридала.

Іван Потьомкін
2020.04.08 00:44
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту сам

Олександр Панін
2020.04.07 21:26
Шкандибає Старенька із ключкою,
По горбатій стежині чвала,
Тяжко крапають сльози горючії,
Зразу видно - життя не халва!

І чорти, і зміюки, і грішники
Витрищають "квадратні" баньки:
"Хто ж Чортячу Матусеньку вирішив

Євген Федчук
2020.04.07 21:10
Якось сиділи ми на лавці біля двору:
Дідусь, бабуся та із ними третім я.
Ще череда не йшла із паші на ту пору.
Її й чекали ми. Спекотний день стояв.
Нас рятувала тінь великого горіха,
Легенький вітерець, що з поля залітав.
Дідусь газету м’яв, бурмо

Ігор Деркач
2020.04.07 20:41
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
а сіячі заякорились
у гавані застою.
Ячить поезія висока
кімвалами кумира,
куняє муза одинока
і почиває ліра.

Вікторія Лимарівна
2020.04.07 17:10
З’являється шанс, відкриваються дверці
у поклику до небайдужого серця,
якому так боляче зараз за всіх.
Планета в загрозі: це догма чи збіг?
Фатальний кінець чи замолимо гріх?

Наскільки умілі в майстерності спроби,
щоб відсіч надати смертельній х

Микола Дудар
2020.04.07 13:18
Коронавірус? Корона - вірус:
А свита - меч… снаряд…. тротил…
Все сіють смерть, я смерті вірю
Вакцині - ні, глибокий тил…
О Боже! Боженько, наш Царю! О
Владико Всесвіту, тримайсь...
У нас такого вдосталь "жару",
А з Тебе, в пекло, аусвайс…

Тетяна Левицька
2020.04.07 13:03
Насолодитися, не випити до дна,
розкішна пава, зірка промениста,
утіха жадібна, мольфарка чарівна,
заволоділа серцем піаніста.

Їй місячну сонату, п'єси дарував,
цнотливі орхідеї і браслети.
Страшенно ревнував, хоч не було підстав,

Микола Соболь
2020.04.07 09:39
До плеча пригорнутися хочу,
Там де квітнуть вишневі сади.
Соловей свою пісню охоче
Заспіває, ти тільки прийди.
Усміхнеться нам зоряне небо
Вітер косу тобі розплете…
І вінок зі смарагдових стебел
Покладу на волосся густе.

Олександр Сушко
2020.04.07 09:36
Полаялися ми учора з кумом капітально: я йому дуль моцних натицяв, а він мені матюків нагнув триповерхових. А виною всьому — коронавірус. Приїхав на пошту отримати перевод за мою книжку “Берегиня”. Нині в мене це єдине джерело фінансів, завдяки якому куп

Сергій Губерначук
2020.04.07 08:33
Попід зіркою гіркою,
понад гіркою паркою,
серед ночі поміж літа
проти вітру полетів ти…

Хто міг знати, що так буде?
Я гукав тебе крізь груди!
Я не знав про хресні крила,

Віктор Кучерук
2020.04.07 05:18
Повзти, вставати, йти і знову
Спіткнутись, впасти і повзти
Крізь вічні зради та обмови
До недосяжної мети.
Хоч прогинаю трохи спину,
Щоб дати спокою ногам, –
Ніхто й ніщо мене не спинить,
Якщо, на жаль, не стану сам.

Олександр Панін
2020.04.07 01:06
Лімерики -"фрістайл"


Щур та Зайці


Годі, Зайці, ридати, зітхати –
Обіцяли нам позику дати!

Іван Потьомкін
2020.04.06 21:22
Не в тому суть –
Воскрес чи не воскрес,
Вознісся до Всевишнього,
Сидить з ним одесную...
Чи, може, як усі,
Перетворивсь на прах,
Пробивсь з-під каменя травою...
Не тим, що начебто узяв гріхи на себе

Євген Федчук
2020.04.06 21:13
Добра і зла на світі є багато
І кожен по-своєму прагне жить:
Хтось хоче всі хвороби злікувати,
А хтось їх на нещасних напустить.
Усе від того, що в душі у нього
І чим живе, до чого прагне він:
Чи стіни зводить, городить дорогу,
Чи щось велике взага

Серго Сокольник
2020.04.06 20:48
Час наврочить сумні
Сірі ночі без ніжності губ,
І цокоче, і ні-
чим розвіяти пізню нудьгу...
Потаємно відкрий
Простір шафи минулих оман.
У шухлядці старій
(розбирать її часу нема,

Володимир Бойко
2020.04.06 18:52
Вихвалявся чорний Пень,
Що не вірить в чорний день,
Бо його, крутого Пня,
Аніщо не зупиня.

Та не варто було Пню
Отаку нести дурню.
Хтось недопалок лишив –

Роксолана Вірлан
2020.04.06 18:35
Розбуди мене теплими лисками
По чолі, по щоці та по рученці,
Коли росяні зорі ізвисока
На прокільчені трави обрушаться.

У маєвому мареві виспіє
Перша лілія, світ розлелечений
І розкліпнуться обрії виспані

Микола Дудар
2020.04.06 18:18
І де ж від усього ваш "інструмент"…
У якому ж оркестрі прописка?
Шляпу - додолу, пасаж... комплімент
І зіграв би на ньому - не близько…
Згоден, побуду простим глядачем
Зала, вогні, світанки предранні
Ритмічно до рим… і ладом тече
Оплески славні,

Микола Соболь
2020.04.06 18:02
Раніше курви працювали в лазні,
А нині – аташе, як не крути.
Прийшли до влади злодії та блазні,
Народу слуги, сепари, свати…

Наїлися по горло шоколаду?
Потрібні зміни і відразу – упс!
Враховуючи стан важкий громади,

Олександр Сушко
2020.04.06 10:19
Те, що вам зараз розкажу — велика таємниця. Тому мусите її тримати при собі до Страшного суду. Ну, а якщо нестерпно, аж до гикавки, закортить поділитися цим тягарем знань, — так і бути, благовіщайте, дозволяю. Але тільки власним дружинам і чоловікам,

Сергій Губерначук
2020.04.06 09:36
Зустрівши кілька снів, невидимих таких,
закутаних у превелебну ніч нечутно, –
на тиші днів нових, між проявів тонких,
радію світлу я і посміхаюсь чудно.

Достатньо вітру й трав, розпатланих по нім,
аби згадати все до кінчиків коріння,
коли конем-во
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2020.04.07 02:18 ]
    Місто, в якому не видно посмішок
    Місто в масці сховало посмішку,
    Над прозорим схилилось морем,
    Дотик хвилі здається розкішшю,
    Пантомімою перетворень.

    І лунає з балконів музика,
    Приголомшлива і збентежена,
    І застебнуті на всі ґудзики,
    Мов сорочки, будинки в зелені.

    А глухі закуточки й вулиці
    Щось нашіптують у безлюдності,
    Наче листя росте, почулося,
    У молитві, у сні, в присутності.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Панін - [ 2020.04.05 16:59 ]
    Знамення

    Клубок вогню, мов яструб,
    впав нізвідки,
    Нещадний, злий,
    затьмарив Сонце,
    хоч лише на мить...

    Він світлом цим
    багряно-чорним
    Воліє вщерть
    затаврувати
    і зім’яти
    Надії,
    Чаяння
    та Сподівання всі…

    Страждає небосхил:
    він ранами бездонними покритий,
    із ран біжіть, тече, струмує кров,
    неначе лава
    із вулкану
    Пристрастей Даремних…

    А натовп з жахом це спостерігає,
    заціпенів, чекає на війну, розруху, голод…
    а може ще й на Дике Полювання
    і на Фінал на ймення – Страшний Суд?

    Та – Ні!
    Та зовсім – Ні!
    Цей натовп -
    він - глухий, сліпий, байдужий…
    Не зрозумів би,
    навіть як побачив,
    Кинджали Пурпурові,
    що крізь Чорне,
    Деінде
    зловісно зблискують
    в Імлі…

    Знамення і Провіщення існують
    для мене одного...
    І Небосхил в Черлених Ранах
    Це -
    лише моя
    Приречена душа…

    Кохання забирає
    і вбиває -
    Вона,
    Яка
    мені
    Його
    Колись
    Подарувала!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  3. Ірина Залюбовська - [ 2020.04.02 20:57 ]
    Перемовчи
    перемовчи
    нелегко
    та нехай
    спливає тіло
    кров’ю
    і сльозами
    а словом ні
    зарано
    за вустами
    спини
    припни
    на волю не пускай
    перенімуй
    немов тебе нема
    тебе нема
    є біль
    образа
    відчай
    перечекай
    ти маєш
    цілу вічність
    на роздуми
    попереду зима
    перетерпи
    і серпень догорить
    а подивись
    у небі
    понад містом
    аби низала
    спогадів намисто
    снується літа
    бабиного нить
    перебирай
    наспівуй
    плач
    молись
    лікує ліс
    робота
    друзі
    книги
    перегорни
    і дощ
    і падолист
    і снігопад
    і лютий
    і відлигу
    і провесну
    і квітень
    і розмай
    цілунки червня
    у засмаглі плечі
    і що не день
    то легше
    легше
    легше
    оце твій шлях
    не коло
    а спіраль
    од відчаю
    до вдячності
    ну ось
    тепер пора
    нарешті
    ти готова
    промовити
    оте єдине
    Слово
    задля якого
    все
    і відбулось

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  4. Сергій Губерначук - [ 2020.03.30 10:06 ]
    В усіх обрядах світу будь святим…
    В усіх обрядах світу будь святим.
    Не зневажай святих обрядів світу.
    Якщо кохаєш – я твій побратим.
    Коли знена́видів – спіймай і бійся вбити.

    Хтось – представник яскравих модних риз.
    Хтось – кутюр’є своїх тонки́х заду́мок.
    І поки світ не покотився вниз,
    не поспішай приготувати трунок.

    Хай уночі настане дивна мить
    розгрому сумнівів з єдно́го вдару щастя –
    так зникну я, так інший повістить,
    що твій пасьянс зі мною не розкласться.

    Обряд прощання – світлий не кінець,
    а тільки крок до звільнення сердець.

    18 травня 1997 р., Богдани́




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 142"


  5. Олександр Панін - [ 2020.03.19 13:03 ]
    Нетрі свідомості і життя

    У хащах, у занедбаній хатині
    Живу, не знаю із яких часів,
    Даремно заглядає Срібний Місяць
    У пам’яті скарбниці спорожнілі…

    Я був оточений вночі
    примарами убивства,
    на порозі
    мого житла…

    А ти стояла мовчки, жінка дивовижна,
    спалахували зорі
    в очах бездонних.
    Перелякалися
    нічні примари,
    Розбіглися лихої ночі діти…
    Тебе спитав: «Ти хто?», а ти мовчала…
    «Ходімо швидше» - мовчки ти пішла
    В мою хатину…

    Очі твої порожні вдень і вночі,
    Ховається сенс
    Десь у глибинах бездонних…
    Сидиш за столом
    мовчиш,
    Сніданок недоторканий…

    Не просиш
    нічого і ніколи,
    лиш, дуже зрідка: «Холодно мені»…
    Товстий і теплий светр
    На плечі змерзлі…
    Твоя подяка
    Ледь помітна у куточках губ…

    А іноді ти кажеш: «Захисти»
    І у обіймах я тебе тримаю
    Хоч цілу ніч, хоч цілий день,
    І жах тобі вже не зашкодить,
    Не може він пробитися
    крізь мене...
    Я відчуваю біль:
    Болить не сильно, тільки довго-
    довго…

    Не знаю
    хто ти, звідки і навіщо,
    Та необхідність піклуватися
    про тебе
    Заповнює життя моє
    порожнє
    Жаданим змістом –

    Я Тобі Потрібен!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Панін - [ 2020.03.18 13:32 ]
    Волання в ніщо

    Верлібр

    Серце розбите,
    навіщо страждаєш
    і спокою знати не хочеш -
    Кров не вщухає,
    Біжить
    пекучий потік нескінченний…

    Плачем своїм
    не даєш
    врешті закрити
    запалені втомлені очі…

    Пострілом-підступом влучно
    розбив тебе
    Темний Стрілець –
    АнтиАмур,
    АнтиЕрот,
    анти коханий…

    Клятви і мрії рожеві –
    даремно усе,
    Реквієм Жаху
    грає капела
    вражених насмерть
    розбитих сердець…

    Серце розбите,
    Нащо збираєш
    страждання та кров
    цілого світу,
    навіщо?

    Боляче, рвучко
    б’ється в судомах
    воно,
    Ніяк не спочине,
    ніяк не загине,
    спокою,
    бідне,
    не хоче,
    вмерти
    й мені не дає…

    За інші нещасні серця
    вболіває
    Серце Розбите Моє!



    2018 рік










    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Панін - [ 2020.03.11 15:12 ]
    На чужому нещасті…

    Глибока філософія
    на житейських мілинах

    А з тими,
    що
    гріхам навчали
    чужих жінок,
    чоловіків,
    таке чортяки
    виробляли,
    Що став Енею
    світ не мил…

    Майже за Котляревським

    ***

    Кажуть, що на чужому
    нещасті
    власного
    щастя
    побудувати неможливо…
    Можливо, можливо,
    ще й як!
    Воно ж, нещастя, не твоє,
    а чуже!
    Збирай уламки,
    палаци муруй красиві
    іще,
    іще!

    А чи можна жити,
    вижити хоча б
    у такому палаці? –
    Питання окреме,
    питання – гвіздок:
    як знати,
    чи
    будеш ти раювати,
    чи
    не збереш
    кісток?

    Якщо ти – бездушник,
    та збродні майстер,
    мучає совість,
    якщо не вкрасти –
    сколочуй щастя своє

    з
    чужого щастя
    труночок
    (зроби сам собі
    З підступу власного
    подаруночок).

    Але, якщо залишилась
    хоч одна
    невбита крапля
    справжньої совісті,
    з тих часів,
    коли ще в пісочниці
    грався
    серед діточок –
    не буде
    «більш печальної повісті …»,
    бо ця краплина
    почепить тебе
    «ребром на гачок»,
    І тоді –
    «хоч верть-круть,
    хоч круть-верть -
    Смерть!»…

    Перш ніж руйнувати
    щастя ближнього свого,
    подумай,
    чи є ти

    сто-
    від-
    сот-
    ковим
    гадом,
    поміркуй…

    І якщо нема де
    на тобі вже
    клеймо випалювати,
    тоді –
    руйнуй!

    І жоден дідько
    не допоможе:

    на суд
    потрапиш,
    врешті,
    Божий!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати: