ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сірко Олександр Сушко
2017.03.28 07:49
До гикавки наївся б крашанок
Без хліба та без звичної пампушки,
Але до Паски рот свій на замок
Закрив і тихо вию у подушку.

Не бачу я звабливої груді,
Не цьомаю кохану у сідниці,
Весь піст сиджу на хлібі та воді

Віктор Кучерук
2017.03.28 07:03
Прощальним холодом, зима
До скла поспішливо припала,
Та, несподіваним привалом,
Лякала вдосвіта дарма, –
Адже боялися тепла
Побляклі в сутіні сніжинки
І ні одна із них зупинку
На склі зробити не змогла…

Адель Станіславська
2017.03.27 23:22
Цього не вчать у жодній школі...
Могти - талан. Цьому не вчать...
Бо у юдолі мимоволі
чоло таврує нам печать
судьби
незрима, невідома,
що відо світла й темноти...
Терпиш іти...

Ніна Виноградська
2017.03.27 22:18
Ми з прадавніх часів поклонялись вогню і водиці,
Що текла-струменіла з холодних прозорих джерел.
Люд щоденно схилявся до неї, землі-годівниці,
Що з глибинних пластів життєдайную силу бере.

І родила вона, вся полита сльозами і потом,
Спочивала під с

Ніна Виноградська
2017.03.27 20:42
Гіркий ужинок нині у державі,
Де замісився хліб наш на крові
Своїх дітей. Невинні у розправі -
Горбочками лежать в снігах, траві.

На цвинтарях портрети на граніті
І витоптані стежки до могил.
Сльозами материнськими политі

Сірко Олександр Сушко
2017.03.27 17:22
Ковбасна елегія

Довкола все забризкало сльозами,
Любов учахла прямо на очах.
Утік коханий до своєї мами,
Сховався, наче в келії монах.

Йому щодня вареники в сметані

Адель Станіславська
2017.03.27 12:59
Він був сліпий... Вони були сліпі.
Незрячості безмовна засторога
Штовхала в темінь... Не до того Бога,
що вмер за них у муках на хресті.

І не туди, де пращурів волхви
молилися над па'ловінню* ватри,
натхненно проговорюючи мантри,

Вітер Ночі
2017.03.27 12:07
В забутій казці спомин дива, -
твоє сполохане єство.
І посмішка твоя примхлива,
і в пасмах сховане чоло.

І груди - підземелля ночі,
і проміж ніг шалена мить.
І біс зневажливо пророчив, -

Нінель Новікова
2017.03.27 12:03
ЛІНА КОСТЕНКО

НАСТАНЕ ДЕНЬ…

***

Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули.

Любов Бенедишин
2017.03.27 08:33
Паралельні світи.
Поблукаємо між…
Янголе, присвіти:
Вірш…

27.03.2017

Любов Бенедишин
2017.03.27 08:32
Та ж весна.
Синє тло…
Буде все,
як було:
літо,
осінь,
зима.
А мене

Віктор Кучерук
2017.03.27 08:24
Рожева тінь гарячого світання
Мигоче і ясніє на воді, –
Її безмежжя сила нездоланна
Долає всюди сутінки бліді.
Вона спиває подихом пекучим
Холодні роси з прибережних трав,
Коли біжить повз освітлілі кручі
В яри, побляклі без ранкових барв.

Володимир Бойко
2017.03.27 02:17
Своє життя ти сам собі прожив.
За тебе це нікому не під силу.
Тебе Господь єдиного створив.
Усе твоє – колиска і могила.

Немає однозначних кольорів:
Отам-то – біле, а отам-то – чорне.
Не загубись у круговерті днів –

Лесь Українець
2017.03.26 23:34
Загубилася свобода
У ярах глибоких,
Оселилася скорбота
У степах широких,

Заступили світ незгоди
За гріхи набуті,
Бо живемо не у згоді

Олена Малєєва
2017.03.26 22:33
Не камінь серце - тепле, для людей -
Пригрієш їх на грудях ти, нівроку...
Та скільки не показуй їм дверей -
Усе виходять боком...

За тридцять срібних зраджують богів
Без докорів сумління і безжурно,
Тебе ж, простого смертного, і поготів -

Марта Январская
2017.03.26 21:57
зима, родня по крови, между строчек
просвечивает снегом белизны
и топит запах мачехи-весны -
любимый запах тополиных почек,
которого не будет у листвы…

Юра Ерметов
2017.03.26 21:27
І якщо вона приходить
лиш на мить –
і я лиш ображено
шморгаю
їй
услід?..

Намагаючись лиш

Ярослав Чорногуз
2017.03.26 20:56
Ну ось і ти, мій саде дорогий,
Чарівна потаємная місцино.
Мене оберігають тут Боги,
І з волі їх сюди натхнення лине.

І душу підіймає в небеса,
І все дрібне униз летить, мов клунок.
І огортає ніжність і краса,

Володимир Бойко
2017.03.26 18:58
Якби ти знала, як мені болить
Те, що давно боліти не повинно,
В твоїй душі печаль не защемить,
Бо ти ні в чому нібито й не винна.

Я сам собі ілюзію створив,
Я сам себе загнав до лабіринту.
Я сам себе збагнути не зумів,

Олександр Олехо
2017.03.26 12:50
Все суєта суєт… А як же вічні зорі?
Жагучий бій сердець, вітрило біле в морі?
Розсипалася сіль – проекція на будні.
Ласує шубу міль, стирає зуби кутні.

А десь любов-ріка у пошуках кохання
тече крізь диво-сни у водопад бажання.
Пересихає час і ого

Сірко Олександр Сушко
2017.03.26 12:26
Невдячна

Мене кохана кинула учора,
Стрибнула геть козою у кущі.
Моя душа уже добу як хвора
І ніс обсіли молоді прищі.

Жона в мені зневажила піїта,

Микола Соболь
2017.03.26 06:03
Життя коротке, ніби вишні квіт.
Що прошумить й відсохне над землею.
А нам дано одне, на сотні літ,
Кохати один одного душею.
Бо що життя порівняно із тим,
Коли два серця у любові б'ються.
Тому це почуття і є – святим.
До нього душі виноградом в'

Вікторія Торон
2017.03.26 04:49
Це — час відталих і щасливих сліз
(хто вигадав, що плачуть тільки в горі?),
окриленої щирості поріз
в зустрічному – до єдності – напорі,
нежданніша з усіх земних погод,
стрімка, непрогнозована, раптова,
що укрива цілунками щедрот
правдивого звор

Василь Кузан
2017.03.26 00:04
Твою осяяну красу
Малюю ніжною пастеллю,
Стелю ажурно небо Лелю,
Лелію ласкою. Несу

До тіла вранішню росу –
Кладу мазок м’якого пензля,
Шліфую вигини, мов тесля,

Лариса Пугачук
2017.03.25 22:44
Сукенка біла апетит псує.
Ти кажеш, направляючи мінет:
– Свій голод акуратніше тамуй –
Найбільше видно бруд на чистому.

25.03.2017

Серго Сокольник
2017.03.25 22:25
Маю честь представити оповідання командира волонтерського підрозділу "Вбережу", шанованого мною Ігоря Верчука, у якому виступаю в ролі дійової особи ******************************************** Поет вже знав, як йому бути та

Адель Станіславська
2017.03.25 21:01
Зреклися його не вперше.
Не вперше його судили.
Ув очі - хвалебні верші.
Позаочі - словом били...

Прокльонами - винуватий!
Звучав недвозначний вирок...
Судили... Могли б - до страти.

Адель Станіславська
2017.03.25 20:58
Коли безмовність торкає неба,
душі пориви чужими скуті,
уже не знаєш - чого ж бо треба? -
свідомість в'яжуть, стискають пута

розмов облесних, чужого зору,
чужої думки, що топить власну,
і вже в усе, що було прозоре,

Світлана Майя Залізняк
2017.03.25 19:10
Хто я – оцій столикій людві, що пливе у шторм …
Коржі пліснявіють, покльовано карти, крупи.
Уже ні смажених жартів, ні повсякденних норм.
"Терпи …" – шепче бабця, складає пучки докупи.

Ще варить у мідній джезві каву пузатий кок.
Щури обнюхали сир

Світлана Майя Залізняк
2017.03.25 16:20
Нахаба щодня продукує образи.
Запрошує люд у охвітні оази...
Ерзацами повняться соти, полиці.
Обсипала строфи пожована глиця.

Вода скаламучена, муха дзумкоче...
Уже причастились медком поторочі.
Павук все латає обірвану сітку.

Лариса Пугачук
2017.03.25 15:32
Шукати істину в прямому світлі,
чи у відтінках,
у відлуннях тіней?
Знаходити у скошених руїнах,
вихоплювати іскрами із тління
та струшувати з віття, наче іній –
на все терпіння, понад все терпіння.

Микола Соболь
2017.03.25 05:15
А критика то річ тонка,
Вона образлива по суті.
Одна – до дії спонука,
А інша топить в каламуті.

Одна указує шляхи,
Дає направлення й дороги,
Друга' показує, що ти –

Серго Сокольник
2017.03.25 00:29
Двері метро зачинились. Був день і у вагоні не було надто людно. Полковник втомлено взявся за поручень. Зі станції Хрещатик хвилин двадцять до Академмістечка, а там автобусом- у Пущу-водицю, до передмістя Києва. До ветеран

Серго Сокольник
2017.03.25 00:20
Поэт Дефонтер (УПП)

Перевод с украинского стихотворения
Сокольника С "Ти прости мене, Ніч..."

Ты прости меня, Ночь,
что желаньем любви я исполнен...
Милосердно прости,

Іван Потьомкін
2017.03.24 21:32
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довір

Ярослав Чорногуз
2017.03.24 20:34
Тремтлива гілка, мов рука,
Втирає слізоньки небесні.
Чого ж заплакана така,
Моя омріяная весно?!

І брівки супить чарівні,
Свою голівку відвертає.
Затихли радісні пісні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юра Верес
2017.03.21

Неоніла Гуменюк
2017.03.18

Сірко Олександр Сушко
2017.03.14

Пилип Лавров
2017.03.12

ОКСАНА ЛОГОША ОКСАНА ЛОГОША
2017.03.09

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09

Одна Думка
2017.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Адель Станіславська - [ 2017.03.27 23:29 ]
    Мусиш йти
    Цього не вчать у жодній школі...
    Могти - талан. Цьому не вчать...
    Бо у юдолі мимоволі
    чоло таврує нам печать
    судьби
    незрима, невідома,
    що відо світла й темноти...
    Терпиш іти...
    Долає втома.
    А мусиш йти.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  2. Ніна Виноградська - [ 2017.03.27 22:06 ]
    Земля


    Ми з прадавніх часів поклонялись вогню і водиці,
    Що текла-струменіла з холодних прозорих джерел.
    Люд щоденно схилявся до неї, землі-годівниці,
    Що з глибинних пластів життєдайную силу бере.

    І родила вона, вся полита сльозами і потом,
    Спочивала під снігом півроку остуджених днин.
    А весною завжди починала щоденну роботу
    Від зорі до зорі для моїх українських родин.

    І шуміло колосся пшеничне від краю до краю,
    Спілі яблука падали в осінь в пожовклу траву.
    Йшли у вічність роди, та збирали сини урожаї,
    Зберігали державу, тримали в руках булаву.
    27.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  3. Ніна Виноградська - [ 2017.03.27 20:19 ]
    Наповнені вітрила


    Гіркий ужинок нині у державі,
    Де замісився хліб наш на крові
    Своїх дітей. Невинні у розправі -
    Горбочками лежать в снігах, траві.

    На цвинтарях портрети на граніті
    І витоптані стежки до могил.
    Сльозами материнськими политі
    Лежать сини Вкраїни з міст і сіл.

    І шириться навкруг батьківське горе,
    Хоч опадає з вишень білий цвіт.
    Весна пройшла через війни простори
    Й заполонила сонцем цілий світ.

    Та у людських серцях панує морок,
    І холод в душах не розтав. А страх -
    За день майбутній, що згорить як порох,
    За те, щоб не настав держави крах.

    Синочків наших рідних і єдиних
    Ця влада кида в пекло без жалю.
    Сама втече за межі батьківщини,
    Щоби вітрил забракло кораблю.

    Але ми є! Відродимося знову!
    З полови проросте надій зерно,
    Утвердиться закон, ожиє слово,
    І українець стане за стерно!

    Попутний вітерець напне вітрила –
    І попливе держава вглиб віків.
    Розправлять українці руки-крила
    І заживуть в краю своїх батьків.
    27.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  4. Адель Станіславська - [ 2017.03.27 12:59 ]
    Він був сліпий
    Він був сліпий... Вони були сліпі.
    Незрячості безмовна засторога
    Штовхала в темінь... Не до того Бога,
    що вмер за них у муках на хресті.

    І не туди, де пращурів волхви
    молилися над па'ловінню* ватри,
    натхненно проговорюючи мантри,
    любов'ю спопеляючи гріхи...

    Він був сліпий із давньої пори
    в несліпості, що душу таврувала.
    І рвала... Рвала, боляче так рвала!..
    Прозрінь потуги - болем, догори.

    ...Ось до щоки притулена рука -
    хвилинна спрага ніжності простої,
    колись нетребної, у зрячости - сліпої...
    Впекла сльоза несплакана, стрімка...

    2017

    *па'ловінь - (жін. рід) язики вогню


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (27)


  5. Любов Бенедишин - [ 2017.03.27 08:56 ]
    ***
    Паралельні світи.
    Поблукаємо між…
    Янголе, присвіти:
    Вірш…

    27.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (6)


  6. Любов Бенедишин - [ 2017.03.27 08:30 ]
    ***
    Та ж весна.
    Синє тло…
    Буде все,
    як було:
    літо,
    осінь,
    зима.
    А мене
    вже нема…

    26.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (5)


  7. Марта Январская - [ 2017.03.26 21:05 ]
    времена года
    зима, родня по крови, между строчек
    просвечивает снегом белизны
    и топит запах мачехи-весны -
    любимый запах тополиных почек,
    которого не будет у листвы…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.26 20:54 ]
    Цілунок весни
    Ну ось і ти, мій саде дорогий,
    Чарівна потаємная місцино.
    Мене оберігають тут Боги,
    І з волі їх сюди натхнення лине.

    І душу підіймає в небеса,
    І все дрібне униз летить, мов клунок.
    І огортає ніжність і краса,
    І свіжий подих, як весни – цілунок.

    Він мов на мить усе навкруг протяв –
    Пташки сміються співом превеселі…
    На цьому сміттєзвалищі життя
    Мій саде, ти – оазис у пустелі!

    26.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад і. Г.Гришка, ділянка Криму


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (4)


  9. Василь Кузан - [ 2017.03.26 00:42 ]
    Твою осяяну красу
    ***
    Твою осяяну красу
    Малюю ніжною пастеллю,
    Стелю ажурно небо Лелю,
    Лелію ласкою. Несу

    До тіла вранішню росу –
    Кладу мазок м’якого пензля,
    Шліфую вигини, мов тесля,
    І руки терпнуть завчасу.

    Творю тебе – себе творю.
    Загоюю сердечні рани,
    Веду повільно до нірвани,
    Раюю в райському гаю.

    Здаю бажання у полон.
    Вологе лагідне пелюстя
    Тулю до подиху, до уст я
    І відлітаю в унісон

    Словам, не сказаним тобі,
    Чи несказанному настою
    Мелодій, сплетених тобою
    У сну безмежжя голубі.

    Душа згортається в клубок,
    Немов дитятко, що в утробі.
    Ховається в твоїй подобі
    І в’є собі в тобі гніздо.

    24-25.03.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (6)


  10. Лариса Пугачук - [ 2017.03.25 22:12 ]
    Навчили (16 +)
    Сукенка біла апетит псує.
    Ти кажеш, направляючи мінет:
    – Свій голод акуратніше тамуй –
    Найбільше видно бруд на чистому.

    25.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (17)


  11. Адель Станіславська - [ 2017.03.25 21:36 ]
    Зреклися його
    Зреклися його не вперше.
    Не вперше його судили.
    Ув очі - хвалебні верші.
    Позаочі - словом били...

    Прокльонами - винуватий!
    Звучав недвозначний вирок...
    Судили... Могли б - до страти.
    Незмога - до злоби виру.

    За все... За добро й недію.
    За мовчки терпленну муку...
    А бог сивочолий сіяв
    Між рідних людей розлуку.

    У суддей - серця порожні...
    Йому - за любов заплата.
    Мозолить криваво кожний
    Шляхи, що посмів долати...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (8)


  12. Адель Станіславська - [ 2017.03.25 20:30 ]
    Коли безмовність торкає неба
    Коли безмовність торкає неба,
    душі пориви чужими скуті,
    уже не знаєш - чого ж бо треба? -
    свідомість в'яжуть, стискають пута

    розмов облесних, чужого зору,
    чужої думки, що топить власну,
    і вже в усе, що було прозоре,
    зміїться чад і в зіницях гаснуть

    вогні тепла і скляніють рухи
    твого чуття, що спило отрути
    з осих світів, де, за силу духу,
    вбивають спрагу собою бути.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  13. Лариса Пугачук - [ 2017.03.25 15:57 ]
    Незавершене
    Шукати істину в прямому світлі,
    чи у відтінках,
    у відлуннях тіней?
    Знаходити у скошених руїнах,
    вихоплювати іскрами із тління
    та струшувати з віття, наче іній –
    на все терпіння, понад все терпіння.

    Шукати істину в прямому світлі,
    її вогонь прийняти і вціліти.
    Осліпнути і очі відновити –
    і далі жити.

    А шлях розмитий…


    12.12.2016 – 25.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.24 20:14 ]
    Суперник-вітер
    Тремтлива гілка, мов рука,
    Втирає слізоньки небесні.
    Чого ж заплакана така,
    Моя омріяная весно?!

    І брівки супить чарівні,
    Свою голівку відвертає.
    Затихли радісні пісні
    Пташині в затишному гаю…

    Лиш вітер хмароньку сумну
    Як сон, розвіює снагою.
    Й весні: «Йди, любко, пригорну,
    В обіймах дужих заспокою!»

    24.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Прокоментувати:


  15. Любов Бенедишин - [ 2017.03.23 17:22 ]
    Берізка
    1.

    Вже не видко денця…
    Цівка…
    Зло незряче…

    Дірочка у серці:
    Боляче – то й плаче.
    Дзбан…
    Весни по вінця.
    Сивий сум – на коси.

    Березень берізці
    Витирає сльози…

    2.

    Вітерець погідний.
    Небо. Мрій мережка.
    ...Подарує квітень
    Золоті сережки.

    До грудей пригорне:
    "Як ти тут, кохана?"
    В біле - туга чорна.
    Шрам на серці.
    Ранок...

    23-24.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (20)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.22 00:19 ]
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
    Ловіть натхнення на льоту,
    Я весняній вклоняюсь Музі
    У сонце, мряку і сльоту!

    Вона – пресвітлая цариця –
    Відточить кожному перо.
    І слова перлами іскриться
    З небес її величний трон.

    Поети всі – його окраса,
    Співають, наче солов`ї,
    Крилаті вершники Пегасів –
    Неначе гвардія її.

    І як же бачу, їх багато –
    Вродив талантами Парнас.
    В повітряному замку свято,
    Тож веселімось, прошу вас.

    Триває хай пора чудова,
    Як мить любовного злиття…
    Хмеліймо музикою слова,
    Як вищим виявом життя!

    21.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (19)


  17. Світлана Луцкова - [ 2017.03.21 19:02 ]
    Первоцвітам
    Весняні діти - хлопчики-мізинчики -
    Розбіглися, пустуючи, гайком.
    Колисочкою пахнуть їх корінчики,
    А губенята пахнуть молоком.

    Їм байдуже, що дні якісь несонячні
    І байдуже до розкоші, прикрас.
    Цілую теплі пальчики й долонечки.
    Дивлюсь на них. А думаю про нас...

    Те, що було колись, не має значення.
    А є стеблина, квітка і бджола,
    Яка весни по-справжньому й не бачила,
    Та вже за неї душу віддала.

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)