ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олексій Кацай
2017.02.26 16:11
Під неба тьмяним пожарищем
вростають злісним багрецем
гілляччя вен в аорти тріщин
планети й кров’яним тільцем
її уносить непомітно
в судин космічних живопліт.
Червоного гіганту світлом
скривавило

Олександр Олехо
2017.02.26 09:18
Яка вона, дорога без вибоїн?
Яке воно, життя без гіркоти?
Приходить ніч і сниться світла воїн,
який воює морок і світи.

Але світи несхитні у гордині
і мороку достатньо ще снаги
бороти сяйво у душі людини,

Серго Сокольник
2017.02.26 00:09
експериментальний сонет з нетипово негативним наповненням*

Чому нема (у плині світ зіскніє...)
Того казкового, що зветься mon ami ?
Бо ниє там... По-під ребер"ям ниє
Прадавнє таїнство, обізване людьми

Коханням, що безсмертними Богами

Марія Дем'янюк
2017.02.25 22:16
Зима вже плаче,бо весна перемагає,
і сірий смуток стріхою стікає...

Весніє квітка. Ніжність білосніжна
крізь сніг пробилася і дивиться у світ.
А котики пухнасто-дивовижні
ось-ось замуркотять з тоненьких вербовіт...

Ярослав Чорногуз
2017.02.25 21:17
Над гаєм здіймались дими…
Я глянув – неначе жива
У небо злетіла сова
Із чорним і білим - крильми.

Відкрив я здивовано рот,
Чи в мене уява палка?!
Постав із сови тут вулкан,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.25 13:50
Знов підйом - на лису гору.
Панорама: яр, ковтьоби.
Поливала мандрагору.
Перенизано оздоби.

Обступали сонцелюби.
Угрузали в сніг обцаси.
Гекатомби. Смерть беззуба

Сергій Гупало
2017.02.25 13:26
Я – у плащі широкому і нібито крилатий,
А мила заздро дивиться, бажаннячко вгамовує.
Вона – гальмо. Направила свої думки в палату,
Де пацієнти тішaться розмовою-обмовою.

В отій лікарні любка – щось, і називати хворим
Мене також націлена, як

Леся Сидорович
2017.02.25 13:21
Весна…. І серце б`ється збуджено.
А сонце кимось вже пробуджено.
Сутужно зимоньці, незатишно,
лИбонь, хотіла владу мати ще.
Лопоче легіт по-весняному
сЬогодні дню - п`янкому й п`яному.
Кортить відчути справжнє літепло.
Усмішки дарувати, сміх. Стекл

Леся Геник
2017.02.25 12:03
Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
а небо знов нахилиться й заплаче.
Я знаю, що мине, і добре, й зле мине,
і буде так, що й не було неначе.

І тільки вітер змін у віття шугоне,
і заколише цю нестримну тугу,
що перейшла собі негадано мене

Ніна Виноградська
2017.02.25 11:39
Виціловує вітер осінній яблуням пучки,
Виграє золотим і червоним у нашім саду.
Дожилася Вкраїна до краю, до горя, до ручки,
Бо отримує тільки жалі і велику біду.

Все зламали у ній — і майбутнє, і душу, і вроду,
Розікрали ставки і до річки й на

Ніна Виноградська
2017.02.25 11:24
Йде Україна мовби по болоту,
Затягує її бездонна твань.
І ким би ти не був — мовчиш. Супротив
Отримає багато покарань?!

Мовчиш? — Мовчи! неначе тихе бидло.
На дно, так всім! Не стулюй кулаки.
Оце тобі покращення і їдло,

Кристіан Грей
2017.02.25 11:13
Приїхав у місто, де люди лукаві,
Брехливі і заздрісні, ласі на зло.
Написано в Біблії – «тварі – по парі»,
А їх тут до біса таких розвелось.

А решта для них, наче бидло у стайні:
Раби для панів і для підпанків їх..
Пани розкошують, панам дуже фа

Ніна Виноградська
2017.02.25 10:53
А хто тепер нам вигострить сокиру,
Хто поведе в розкрилля добрих літ?
Чужинці в хаті нині не для миру,
А для сваволі і задля обид.

Змирились ми, приречені так жити,
Віддавши найсвятішу булаву,
Витопчуючи зеленаве жито,

Мирослав Артимович
2017.02.25 09:38
Люблю самотність... Лоно тиші…
Коли розмашисто думкам…
Тоді душа слова колише –
І я в самотності не сам…

19.02.2017

Олександр Олехо
2017.02.25 08:49
Мені так легко гоже з Вами,
коли між нами сива даль,
роки, сповиті пеленами,
і гіркоти медовий жаль.

Ось тільки дотику бракує
і філософії вини,
коли наплине чорне «всує»

Володимир Бойко
2017.02.24 23:09
Я дивлюся на небо, я міркую про зорі,
Про ночей безгоміння і світанки прозорі.

Оповитий туманом небокрай даленіє,
У душі безталанній оживає замрія.

Загубивши надію на омріяну ласку,
Я складаю для себе втаємничену казку.

Леся Сидорович
2017.02.24 21:46
Черемош скинув льодовий сардак,
Пливуть по річці вже не зовсім пазли.
Зима минає, і нема навспак
Туди дороги, де й смереки мерзли.

То льодохід. І крига креше креш,
І пре вперед, і гостро берег муля.
А на крижині – й слів не добереш! -

Роман Коляда
2017.02.24 20:34
Лоно матері наче лук
Відправляє тебе в політ.
Батько видобув з лука звук
І тобою поцілив світ.

Хто такий і куди летиш?
Хто зустріне - спитає всяк.
Ти не знаєш. Боїшся лиш

Роман Коляда
2017.02.24 20:32
Тихесенько падав сніг
На мури монастиря,
Молилася за усіх
Ранкова Свята Зоря.

За нею святі слова
Я пошепки промовляв,
Благаючи про дива.

Лілія Домнічева
2017.02.24 20:27
Мої спогади пахнуть медом, чебрецем. Та мені все мало.
Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
Мені майже вдається жити, щоб не вірили й не тримали,
Щоб зрадливі червневі зливи не нашіптували: «Спинись!»

Я до спини тулила крила, намагаю

Мирон Шагало
2017.02.24 20:24
Затули зиму
від весни молодої,
вітре навісний.

За край півночі
віднеси її жалі,
й там заголоси.

Віта Парфенович
2017.02.24 16:15
У паралельних світах ми знайомі давно,
Бо гуляли дахами вечірнього міста,

Ми з тобою, юначе, зі схожого тіста...
І про нас вже не раз відзнімалось кіно –

В паралельних світах,
А у цьому – ми різно,

Роман Коляда
2017.02.24 16:07
Перелітали дорогу круки
У пташиних справах
У повітрі бриніла тривога -
То мабуть весна.
Серце билося тихо
Наче зліва, не справа,
Отже поки воно на місці.
Чи надовго? Хто ж зна...

Олександр Олехо
2017.02.24 14:49
що мудрому печаль
то іншому для сміху
а може навпаки – початок із кінця
у суєті життя
одна-єдина втіха
не пити сум очей із щасного лиця

у всесвіті зеро

Іван Потьомкін
2017.02.24 10:15
«Диви, яка хода в нашої панянки!»- так мало не щоранку Ворона із заздрістю дивилася на Голубку. В оточенні розмаїтого птаства суперниця велично походжала, посилаючи усмішку і щось розповідаючи. І завше довкола сміх і жарти. А горобці так і вистрибують,

Лілія Домнічева
2017.02.23 22:41
Лягли на долоні мереживні тіні зірок,
Сп’янілі вітри пелюсткові збивають завії…
Буденність – всього лише втома самотніх думок,
А ніч випадає. Так тільки можливо для мрії.
На зоряних крилах злітає чарівність. Мовчиш.
Що сон, як співають над небом орга

Лілія Домнічева
2017.02.23 21:47
Все вже було: і війни, й береги,
І неба стрічка, вплетена у коси…
Усе ще буде: друзі й вороги,
Й натхненні перші світанкові роси…

І ти, і я. Й блакить чужих очей.
Ти тільки вір, що ніжність не зникає.
Ти тільки йди углиб п'янких ночей,

Лілія Домнічева
2017.02.23 21:45
Чуєш подих століть. Передзвонні чиїсь голоси
Все звучать і звучать, у серцях ритмомрії грають.
Завмираєш здивований від цієї земної краси.
Задивляєшся в небо – вростаєш в пташині зграї.

Не мовчи. Говори. Говори. Майорить
І у вирі зірками бризкає

Лілія Домнічева
2017.02.23 21:44
Океани змінюють визначені береги,
Речі втрачають рідкісні імена,
Люди топчуть усе навкруги,
Та життя не мина. Не мина!


Солов'ї співатимуть в вирі століть.
Моря завагітніють хмарами,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.23 20:29
Паноптикум. Нарозтіж вікна. Дим...
Скляні колони, тріснуті баляси.
Хтось обирає вмерти молодим.
Дракони точать кігті, бабці - ляси.

Тамуєш словотечу між ковтьоб,
Цяцянки - в бандеролі від фортуни.
Ніч. Птаходень.

Серго Сокольник
2017.02.23 20:06
експериментальний сонет з грою іншомовних слів*

Що скажеш ти, Камбронне? Битва Ватерлоо
Вже нами програна... і сліпне вечір наче...
І, мабуть, саме час настав почесній здачі,
Бо- а la guerre comme а la guerre. І що такого?

Наполеон не зміг...

Мирослава Шевченко
2017.02.23 19:58
Мы в нашей жизни рождены,
Чтоб воплотить свою надежду.
И ей не кто – то, мы нужны.
Искали, ищем, как и прежде.

И собираем по кускам,
И вспоминаем чье – то имя,
Бредем мы по чужим снегам

Лесь Українець
2017.02.23 19:57
Депутати-кушніри
Із людей деруть шкури,

Від чиновних кожум'як
Захиститись хтозна-як,

Усміхливі мільярдери -
Шаблезубі шкуродери,

Ігор Шоха
2017.02.23 14:56
Мої далекі земляки,
рідня за генами й по крові,
мені казати не з руки,
які ви сильні вояки
для окупації любові.

Як поживає Крим няш-ваш?
Іще не вилізає боком?

Мирослав Артимович
2017.02.23 14:44
Їжачок

З лісу вибіг їжачок –
Але ж він без голочок!
Потрудився хтось – без ліні:
Кожушок у нього з ріні*!

Біля брами на пеньочку

Сергій Гупало
2017.02.23 14:20
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Терен Тіна Терен Тіна
2017.02.26

Максим Личко
2017.02.25

Андрій Грановський
2017.02.24

Лілія Домнічева
2017.02.23

Антоніус Трістен
2017.02.18

Періш Крукс Руслан Лесейн
2017.02.17

Катря Садовнікова
2017.02.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.25 21:48 ]
    Небесні химери
    Над гаєм здіймались дими…
    Я глянув – неначе жива
    У небо злетіла сова
    Із чорним і білим - крильми.

    Відкрив я здивовано рот,
    Чи в мене уява палка?!
    Постав із сови тут вулкан,
    Що вивергне магму от-от!

    Аж серце немов завмира,
    У цій перетворення грі.
    З вулкана постала гора,
    Що снігом ясніє вгорі…

    З розвесненим гаєм удвох
    Ми з цих дивувалися див.
    Не знаю – чи вітер чи Бог? –
    Химери ці хмарні ліпив.



    25.02.7524 р. (Від Трипілля) (2017)

    Конча Озерна, гай Дани.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (2)


  2. Ніна Виноградська - [ 2017.02.25 11:51 ]
    Закопана сокира


    Виціловує вітер осінній яблуням пучки,
    Виграє золотим і червоним у нашім саду.
    Дожилася Вкраїна до краю, до горя, до ручки,
    Бо отримує тільки жалі і велику біду.

    Все зламали у ній — і майбутнє, і душу, і вроду,
    Розікрали ставки і до річки й на крок не дійти.
    Закопали сокиру війни, а з нею й свободу.
    Збайдужілий до всього живеш вже у безладі ти.

    Хтось же править тобою і хтось той вирішує долі,
    Як в майбутнє потрапиш, то це вже везіння, чиє?
    І летить у світи цей нахабний хазяїн сваволі,
    І в конвульсіях б’ється омріяне щастя твоє.

    Хто очистить державу від погані, нам невідомо,
    Спить народ очумілий, його стережуть вороги.
    І привчають усіх, що ми гості у власному домі,
    І заплющили очі на злочини, що навкруги.

    Та не вічно зимовим вітрам у світах шаленіти,
    Забиваючи снігом шпарини і кожен куток.
    І народяться вільні від горя і сорому діти,
    Бо єдина надія на цих ось майбутніх діток.

    Молоко материнське уб’є знахабнілу отруту,
    Ляже зернятко в свіжу і теплу весняну ріллю.
    І розірве народ закривавлені болісні пута,
    І Шевченкове слово ожиє: «Вкраїно, молю!»



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  3. Ніна Виноградська - [ 2017.02.25 11:06 ]
    Думай!



    Йде Україна мовби по болоту,
    Затягує її бездонна твань.
    І ким би ти не був — мовчиш. Супротив
    Отримає багато покарань?!

    Мовчиш? — Мовчи! неначе тихе бидло.
    На дно, так всім! Не стулюй кулаки.
    Оце тобі покращення і їдло,
    Нещасний рабе. Їв же ти з руки

    Й усе процвиндрив — і минуле й нині,
    Й майбутнє у нащадків прожував.
    Хотів же хтось (таких пів-України),
    Щоби тобою злодій керував.

    Ні радості, ні сміху, ні печалі
    Немає в душах мокрих і слизьких.
    Горілкою і пивом замовчали
    Твої страждання і твоїх близьких.

    Навчатись? — Ні! – Кому оце все стадо
    Розкаже про Шевченка і Франка?
    І хто зустріне українців радо,
    Чия тобі простягнута рука?

    Подумай добре, бо коли до урни
    Опустиш долю, тобто бюлетень,
    Щоби із тебе не зробили дурня,
    Сьогодні думай про майбутній день!



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  4. Ніна Виноградська - [ 2017.02.25 10:30 ]
    Пора!


    А хто тепер нам вигострить сокиру,
    Хто поведе в розкрилля добрих літ?
    Чужинці в хаті нині не для миру,
    А для сваволі і задля обид.

    Змирились ми, приречені так жити,
    Віддавши найсвятішу булаву,
    Витопчуючи зеленаве жито,
    Щоб потім їсти листя і траву.

    І помирати цілими родами,
    Майбутнє не рятуючи своє.
    Щоб зайди частувалися плодами
    Й убили нас. Які ж ми люди є?!

    Тягли із нас останню насінину,
    Ми під плотами дохли, мов кішкИ´.
    І нам стріляли кожному у спину!
    Вони ж добро впихали у мішки.

    Які ж ми є?! Дітей споїли наших,
    Підсовують травичку — покури!
    Своїх — за океани! Повні чаші —
    Палаци їхні і добра двори.

    Своїх навчають доблесті і честі,
    А нашим — праця з ранку до зорі.
    Бо їх чекає в долі перехрестя,
    Де все одно наступлять на граблі.

    А ми ж серцями винесли на площу,
    Здавалось, українця, вийшло — ні!
    Ішли до нього, начебто на прощу,
    Та нас він зрадив… Де тепер пісні?

    Чому свободи так наїлись люди,
    На радість навіть сили не стає?
    А злодії собаками з‑за буди
    Вже вигрібають все, немов своє.

    І колядують по судах невпинно,
    Спиваючи з народу свіжу кров.
    Як захистити матері дитину,
    Нагодувати і навчити знов

    Добру, і щиросердю, і повазі?
    Та замість слави — гіркота хули.
    І боляче, і страшно, бо, наразі,
    Ось бачите, куди нас завели!

    Свій на свого, де хата гірко скраю
    Стоїть пуста, без друзів і рідні.
    Засмучують незібрані врожаї,
    Чорнобиль плаче в кожному вікні.

    А ми не звикли до такої долі —
    У нас навпіл хлібина — до добра.
    Ми трударі. На нашім хлібнім полі
    З батьками вчиться праці дітвора…

    Чужинці в хаті — завжди не для миру,
    А для сваволі і задля обид.
    Прийшла пора гострити нам сокиру,
    Вести народ в розкрилля добрих літ!
    21.04.13


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  5. Роман Коляда - [ 2017.02.24 20:21 ]
    Лист синові
    Лоно матері наче лук
    Відправляє тебе в політ.
    Батько видобув з лука звук
    І тобою поцілив світ.

    Хто такий і куди летиш?
    Хто зустріне - спитає всяк.
    Ти не знаєш. Боїшся лиш
    Пропустити у небі знак,

    Що не прісною зробить сіль
    І змінити дозволить шлях:
    Не стрілою приречено в ціль,
    А до мрії, як вільний птах.

    Може тільки у цьому суть:
    Ким прибудеш до точки Б?
    І чи зможеш в кінці почуть:
    Бог на ймення назвав тебе?


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (2)


  6. Роман Коляда - [ 2017.02.24 20:08 ]
    Aušros Vartų
    Тихесенько падав сніг
    На мури монастиря,
    Молилася за усіх
    Ранкова Свята Зоря.

    За нею святі слова
    Я пошепки промовляв,
    Благаючи про дива.
    Не плакало немовля,

    У небо полинув дим
    З жертовника чи димаря
    І тихий почувся дзвін.
    З молитвою дзвонаря

    Тихесенько падав сніг
    На крила пташині Царя,
    Молилася за усіх
    Ранкова Свята Зоря.

    21.02.17


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  7. Роман Коляда - [ 2017.02.24 16:14 ]
    Розмова з круком
    Перелітали дорогу круки
    У пташиних справах
    У повітрі бриніла тривога -
    То мабуть весна.
    Серце билося тихо
    Наче зліва, не справа,
    Отже поки воно на місці.
    Чи надовго? Хто ж зна...

    Сонце світило кволо,
    Як по довгій хворобі,
    Коли два роки пролежав
    І при цьому не спав.
    Один із круків сів на плече,
    Почухав лапою воло
    І спитав: "Чи ти точно хотів
    Бути тим, чим став?"

    Ну і що відповісти птаху?
    Та хіба що зізнатись,
    Що з птахами й деревами
    Надто довго не розмовляв.
    Ну а потім дивитись,
    Як із мріями відлітати
    Буде він і темнішатиме
    Під тінню від крил земля.

    24.02.17


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  8. Любов Бенедишин - [ 2017.02.23 12:55 ]
    Коли?...
    Коли вже світанок? Остання
    Надія на вічне «колись»…
    А світ у режимі чекання
    Над прірвою горя завис.

    Здається, ще трохи – і стрімко
    Розсіється морок сторіч.
    …Та тягне терпіння-волинку
    Сліпа пересмішниця-ніч.

    23.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (14)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.21 22:40 ]
    Ця первозданна свіжість весняна
    Ще сніг міцний в оцім лютневім гаї
    І холод є, та вже – мов холодець –
    Розм`яклу кригу в озері тримає,
    Але тремтить, бо зійде нанівець,

    Як та печаль, бо день такий пресвітлий.
    І у повітрі чується вона –
    Неначе усміхається привітно –
    Ця первозданна свіжість весняна

    Гойдається, ласкавістю легка,
    І непомітно так бере за плечі
    Зорею зашарівшись, тихий вечір,
    Небесного напившись молока.

    19.02.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (14)


  10. Володимир Маслов - [ 2017.02.21 21:20 ]
    Угода
    Гуде від обстрілів земля,
    Радбез неспішний та розважний...
    І бреше пес кривоприсяжний
    зарозумілого Кремля.

    Режим припинення вогню,
    гучні слова – пусті заяви.
    Паяц розігрує виставу,
    аби підсунути свиню.

    Коли не варта взагалі
    угода й аркуша паперу,
    чи має сенс ламати пера,
    щоб стати знов на ті ж граблі?


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  11. Ніна Виноградська - [ 2017.02.21 10:21 ]
    В тераріумі


    Сучасний тераріум нашої влади —
    Шипуче зміїне кубло,
    Яке свої жала висовує радо
    І робить з нещастя «бабло».

    Кусає за воду і хліб, за квартплату,
    За ліки, за сотні сиріт.
    Народ попідтинням сидить винувато,
    Мов, зміїв чіпати не слід.

    Тераріум ширше і вище зростає
    І змії навкруг розповзлись.
    В країні невже змієловів немає,
    До одного перевелись?!

    Тому не зважають на нас і сусіди,
    Не кличуть і в гості не йдуть.
    Набридли їм чвари зміїні і біди,
    Сліпого народу не ймуть.

    Глухий і байдужий народ навіть мову
    Цим зміям віддав сам за так.
    Ужалений, втратив знов гордість і слово,
    Й державу віддасть за п’ятак.
    24.02.12



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  12. Наталя Мазур - [ 2017.02.21 01:14 ]
    Шлях додому
    Кужіль блакитний
    Хмаринами
    Небо пряде,
    Шлях
    До родини і дому
    Тривав, наче вічність.
    Він так чекав
    На щасливий
    Повернення день –
    Справдились
    Мрії-надії
    Його – чоловічі.
    Ніжно
    Майбутнє своє
    До грудей притулив,
    Запах відчув
    Білуватого шовку-волосся…
    Смерть на війні,
    Що не раз
    Загравала із ним,
    Ще й молитвами
    Дочки
    Обійти удалося.
    Потом і пилом
    Зчорнілим
    Пропах камуфляж.
    Губи обвітрені.
    Шепіт придушений:
    – Мила!
    – Світе єдиний,
    Кровиночко, сонечко,
    Я ж –
    Знову з тобою,
    Як ти мене, доню,
    Просила.
    І розступилися
    Люди,
    І гамір,
    І час,
    Як пригортав
    І голубив
    Єдину дитину…
    – Боже! – промовив,
    – Помилуй
    І зглянься на нас!
    І, ради щастя дітей,
    Бережи Україну!»
    Мріяв
    Підняти дочку
    Над собою увись,
    Щоб вище всіх
    Її доля носила
    На крилах,
    Тільки не встав,
    Як у землю вростав
    І моливсь –
    Нижче колін
    Його ноги
    Собі
    Ця війна
    Залишила

    2014 -2017


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  13. Анатолій Криловець - [ 2017.02.21 00:41 ]
    ***

    Тужить душа за інню.
    Тіло жадає яня.
    В сіні під небом синім
    Милу розлесбіяню!

    Сіно обох лоскоче.
    В пристрасті до знемоги
    Шепчеш: «Кохатись хочу» –
    Й ширше розводиш ноги.

    Права нога – лівіше,
    Ліва – правіше трохи.
    Сіно жагою дише,
    Стогне, зітхає, оха…

    «Тужиш за інню?»
       – «Де ж бо!
    Навіть не стало сліду…»
    Тішуся, що на Лесбос
    Ти уже не поїдеш!

    19 лютого 2017 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2) | "http://poezia.org/ua/id/45541/personnels"


  14. Анатолій Криловець - [ 2017.02.20 23:00 ]
    ***
    Урочистішого пеана
    Синь не знала ще кришталева:
    Ти виходиш із океану
    Так поважно, мов королева.

    Дух забило. Я слів не вмію…
    Тож очима і серцем стежу.
    Зачарований, лиш німію:
    Богорівна йде без одежі!

    Це видіння з іногалактик
    П’ю пожадливо, скорогонцем.
    Сяє німбом трикутний клаптик,
    Сяють перса, немов два сонця…

    З тебе вийшов. Змужнів. Відквітнув.
    І коли світ земний покину,
    Ти в тунелі яскравим світлом
    В розпростерті обійми стрінеш.

    19 лютого 2017 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/45540/personnels"


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.20 23:49 ]
    Химери польових досліджень (літературна пародія)
    Я борсаюсь у ліжку, повний вражень –
    Химери заввижалися, аж зблід!
    І десь мені іззаду голос каже:
    Йди перевірся, хворий ти на СНІД!

    Рвонув надвір я у самій піжамі,
    А далі – майже голий – у сльоту,
    У кучугури босими ногами,
    Біжу, скидаю одіж на льоту…

    На снігові качаюся од муки
    Й кричу навкруг: я хочу Вас, жінки!
    Аж раптом відчуваю: дужі руки
    Взяли мене й однесли десь таки.

    Я вже в раю… Лечу до тебе, мила,
    І голос впізнаю твій - диво з див:
    - Аїру корінь пий, гарячко біла,
    Учора ти абсенту перепив!*

    *Корінь аїру – чудовий засіб для протверезіння!

    20.02.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (9)


  16. Василь Кузан - [ 2017.02.20 22:57 ]
    Не блудний син, а блудний муж
    ***
    Не блудний син, а блудний муж
    У переродженому тілі
    Шукає залишків тепла –
    Знаходить плями вічно білі.

    У чому суть? Де правди хрест?
    На горизонті лиш Голгофи.
    Черговий на вагітність тест
    Коли заплуталися стропи.

    І куля падає у ствол,
    І ріки топчуться на місці,
    І вже не чути молитов,
    І пес не гавкає на місяць.

    В обіймах душить нас життя
    І добиває. Значить любить.
    Хтось шмат броні собі відтяв,
    А хтось гризе останній бублик.

    Майдан шукає: віра де? –
    Лиш помаранчі в шоколаді…
    Звізда на небо лиш зійде –
    Її багном обіллють бляді.

    І буде день, і буде ніч…
    Хоча ні дня нема, ні ночі…
    Весна всміхається мені.
    А сумнів смутком душу точить.

    20.02.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  17. Адель Станіславська - [ 2017.02.20 12:20 ]
    І щастям будь
    Коли в душі засвітиться весна,
    Згадай моєї щирості офіру,
    Моє тепло і серця мого віру,
    Бо ще в душі просвітлиться вона...

    І щастям будь. І щастям поділись.
    І сонцем тим, що ллє своє проміння.
    І як злетить молитвою увись
    Любов твоя, як світло воскресіння...

    Печаль мою просвітлену згадай,
    Що янгольські собі зростила крила,
    Якими обіймала й відмолила
    Твоїй весні уквітчаний розмай.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (20)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.19 13:39 ]
    Напровесні
    Теплом війнуло, трохи сходить сніг,
    Його стискає сонячне проміння.
    Один і другий он струмок побіг
    І вже радіє серце так дитинно.

    Від сивини звільнилося плече,
    Сосна мов стрепенулась молодечо.
    І після ожеледиці й хуртечі
    Мов по землі розчулення тече.

    18.02.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (15)


  19. Богдан Манюк - [ 2017.02.19 12:39 ]
    З циклу
    *****
    Неназдогадь* шукати щастя – легше.
    Так більше світла
    в ніжних голосах
    між острахом і тим цілунком першим,
    з якого виростають небеса,
    аби сотати сяйво від колиби,
    міцніше од чаклунських павутин,
    бо гУцулу, коли на серці вибух,
    зоріє над колибою і вдень,
    і любка сходить з обрію повільно
    і в шелестах,** і в шепоті вітрів
    у музику троїстих, ту, весільну,
    яку писали Божі звіздарі
    на перехрестях доль
    та на висотах,
    упійманих на відстані руки.
    Ачей, у вишиванках
    їхні ноти
    і душі – як на вітрі пелюстки…

    2017р.

    *Непомітно;
    **старовинна нагрудна прикраса зі срібних дзвіночків


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (19)