ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.03.29 07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:08
Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:07
Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:06
Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:05
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова тв

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:04
Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:03
Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритм

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:01
Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом н

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:00
В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:57
У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:55
Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:54
Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:52
Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:36
Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:31
Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:26
Новорічна ніч настала
Все стихло, тільки за вікном
Завірюха ожива
Все мела замітала свої сліди залишені за собою
Ми шлях вели.
Раптом виє - завиває снігом завірюха

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:25
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о

Наталія Кравченко
2024.03.28 21:23
В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі о
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Микола Соболь - [ 2024.03.29 07:09 ]
    Сонечко
    Сонечко квапливо по долоні
    добігає краю точки h*,
    у своїй за волею погоні
    нас обох охоплює кураж,
    бо вона відчула силу неба,
    їй лишився помах до мети…
    комашня сховається між стебел.
    Хай у тебе вийде все, лети.
    29.03.24р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Сергій Губерначук - [ 2024.03.26 21:09 ]
    Акторе…
    Акторе,..
    полум’я по ролі, в рампах ніч!
    Тривога у тобі ще змалку мліє…
    В оглядинах тупих і божевільних вч
    твій Гамлет помилятися не вміє.
    У нього вибір ще лишається один,
    а ти альтернатив не маєш жодних.
    Актор, який дожився до сивин, –
    вертепів син і водевілів модних.
    У повну залу завітав Шекспір,
    вминаючи свій бутерброд з беконом.
    Хай на підмостках часу виє Лір,
    проте трагізм не може бути повним.
    На хлібі, на воді сидить актор,
    міняє бороди і лики, мов злочинець,
    а це суспільство, цей балет і хор,
    готує драматургові гостинець –
    новий терор, старий забутий ор,
    красиву й неприємну травіату,
    голодомор і прапор-триколор
    на кожний день, на кожну Божу хату.
    Помри по-справжньому, звали цю груду слів
    на совість тих, кого застерігаєш.
    Не вберегти від стадності ослів,
    якщо вже з ними спільну мову маєш.
    Ховайся в спинах наших поколінь,
    посмійся куцо в Урочистих Зборах,
    побав їх баєчкою про роботу й лінь,
    зостанься, брате, в масах і в акторах…
    Але Театр – без форми, без нужди,
    без дріб'язковостей надуманих сюжетів –
    не піде звідси, бо не йде сюди,
    де тхне стоїчним потом від естетів.
    Зніку́ди йде вніку́ди мимо нас
    своїх прекрасних п’єс бібліотека.
    Ти – не актор, бо не померти час.
    Натхнення – поклоніння, а не Мекка.

    26 жовтня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 175"


  3. Володимир Каразуб - [ 2024.03.24 17:43 ]
    Яким було небо легким…
    Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
    Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
    Немов би навмисно подібний намарила тон
    До плаття твого, наче колір його вбирала.
    Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
    Здіймалися вгору від тупоту легкоатлетки,
    Що бігала вперто довкола порожніх воріт,
    Збиваючись в зграю, мов букви в моїх чернетках.
    Те сонце було апельсиновим соком тоді;
    І липа шуміла над лавою сонно та щемно,
    Я ж марив про зливу, щоб ми повернулись туди
    Де міг розстібнути блакитне, присонне небо.

    24.03.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Микола Соболь - [ 2024.03.24 08:48 ]
    Здолаємо!
    Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
    Місто під ранок не спить.
    У гучномовці лунає тривога.
    Нервів натягнута нить.
    Чуєш, як виють вовками ракети
    у передсвітній імлі?
    Це московити воліють нас стерти
    з прадідівської землі.
    У росіянтів наразі дилема
    та хай розіб’є їх сказ.
    Щоб не робили вони – все даремно,
    не знищити виродкам нас!
    24.03.24р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Микола Соболь - [ 2024.03.23 05:00 ]
    Друзяки
    Запахне ліс після дощу грибами,
    туман впаде на крутосхил ярів
    і лісовик відкриє древню браму,
    приховану у затінку дубів.
    Ми не стрічались, певно, триста років.
    Чи пам’ятає глиця ще мій слід?
    А я лечу, не стишуючи кроки,
    мене чекає цей кремезний дід.
    Присядемо за столиком на ґанку
    змішаємо старезне доміно…
    і гомоніти будемо до ранку
    та наливати ягідне вино.
    23.04.24р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2024.03.22 19:39 ]
    Отож
    У ступорі. Косиці рву з розпуки!
    Сусідка в мене "Ух!"! Не комиза!
    Беззубий дід посватався до юнки,
    А та й не проти. Каже: - Тільки "за".

    За посаг - неміч і вставна щелепа,
    Ставок, діброва, стогектарний луг.
    Дівиця мудра. Геть не пришелепа.
    Дарує діду посмішку до вух.

    А той розкис, розчулився, аж плаче,
    Бо "полюбила" діва трухлий пень.
    Вона ж - вояк! Із племені апачі!
    Ссе грошенята з мужа день у день.

    А уночі мордує до нестями,
    Аби скоріше гигнув благовір.
    Уранці у супруга вави, шрами!
    В коханні жінка - знавіснілий звір.

    За тиждень тризна, отченаш і "Амен",
    Скінчивсь логічно сексуальний треш.
    Дід у гробу. Звела любов у яму.
    Хоча цю смерть лихою не назвеш.

    21.03.2024р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  7. Микола Соболь - [ 2024.03.22 05:07 ]
    Поетична маститість
    Поки з’ясовують поети,
    хто з них маститіший, хто ні –
    інфраструктуру б’ють ракети
    та гинуть люди на війні.

    А ми хохлячі, сучі діти,
    нам би почубитись і все.
    Заточують перо піїти
    віршатки строчать чи есе.

    Замість тримати однострої
    у надважкий країні час,
    забули ми, що слово – зброя
    в правиці кожного із нас.

    Медалі ділимо зарано,
    ой, щось підказує мені,
    як не здолаємо тирана –
    усі подохнемо в лайні.
    22.03.24р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати: