ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2017.05.24 20:39
Плямисті корівки танцюють, а коні жують.
Крізь віття жасмину тутешнього, пелехи смогу
Вдивляюся пильно в миттєвостей лобстерну суть.
Драглисте медуззя... маяк... І обвітрений логос.

Півмаски там-сям визирають із мулу, трави.
Розшиті строкато в кред

Ярослав Чорногуз
2017.05.24 20:31
Лишіть мене з Богами наодинці,
У цьому сокровенному саду.
Нехай між колихливих тих пагінців
Я душу на Природі одведу.

Її я на Природі заспокою,
У хвилі поринаючи трави.
Хай вітерець тремтливою рукою

Адель Станіславська
2017.05.24 10:59
порухів хижих ми забагато
слів солодкавих мені занадто...
ніц то не срібло геть то не злато
плата за кожде - дивакувата
так бо вбираю та віддаюся
мов на поталу бзумом щиро
глпа? відважна? чом не боюся?
сочиться трутка... думала миро?

Тата Рівна
2017.05.24 10:53
Третій окраєць білого хліба, третя доба Воскресіння чи гарту
Знаєш, а ми ще з тобою жили би, але поплутались карти…
Ганцю, кохана, якби час інакший – я б тебе кликав до танцю,
Але сьогодні в цей чорний Великдень писано рити нам шанці
Ми, по коліна в т

Устимко Яна
2017.05.24 10:33

Юрій Ерметов
2017.05.24 07:44
Ох, насмішила!..
Але ж і підняла настрій!..
Так допитливо спостерігати,
як зиґзаґом вигинається
думка...

Думка, що втілює і бажання,
і сподівання... і

Віктор Кучерук
2017.05.24 07:20
За попелища і могили
На щедро скровленій землі, –
Невже москаликам простили
Твої скорботи і жалі?
І незлічимі домовини,
І плач удів отут і там, –
Чомусь забулися віднині
Твоїм застояним сльозам.

Олександр Сушко
2017.05.24 07:16
Старезний дід несе у торбі хрін,
Продасть коріння - виручить копійку.
Удома п'є горілку його син,
Щодня на кухні з татом - сварка, бійка.

Тримає міцно батечка за карк
Аби давав на оковиту гроші.
У хід іде усе - матюк, кулак,

Серго Сокольник
2017.05.23 23:00
Написано в співавторстві з поетесою Надією Капінос***


А у мене в банці-хто?
Хто у мене в банці? Хто?
Не вгадаєте ніхто-
Хоч за бублика!
В мене в банці -

Олена Лоза
2017.05.23 21:06
Мов паросток тендітний, що пробивсь
Крізь товщу мегатонного асфальту
У світі, де завжди на перших шпальтах
Війна і бізнес, бізнес і війна -
Пірнеш униз, і не дістати дна,
У світі, де яскраві палітурки
Всміхаються десятками обличч
Та обриси зн

Світлана Майя Залізняк
2017.05.23 19:32
Молитва без слів: гладь чи хрестик до хрестика.
Сидять вишивальниці - літні, розвеснені.

Між листя і квіту на білому - соколи.
Тайнописи барвні над вічними тропами.

І я вишивала дитиною. Гарно ж як!
Летіла за півником... жар-птицею... сарнами...

Іван Потьомкін
2017.05.23 17:49
Дріма Єрусалим у тумані,
Немовби Богом з неба знятий.
І якось млосно на душі мені,
Так конче хочеться дізнатись,
Чи, може, й там усе, як тут:
Снують авто, сопуть трамваї,
«Сови» неохоче на роботу йдуть: .
Не «жайвори», тож смачно позіхають.

Олександр Сушко
2017.05.23 17:41
Непереборна жлобська звичка
До рота увібгати кляп.
Колезі устромити шпичку,
На ньому їздити охляп.

П'яту поставити на карка,
Ув очі хлюпнути лайном,
Зробити аби було жарко

Мирослав Артимович
2017.05.23 17:34
Не піддаюсь…
Пручаюся…
Спиняю…
Воно ж все лізе,
чорт його бери…
– Ану не лізь! – у розпачі волаю. –
Бо придушу!
У м’якості перин

Юрій Ерметов
2017.05.23 14:39
Коли тебе зраджують, це біда...

І ти стаєш таким фахівцем з антизрад, що йдеш
неначе поміж нескінченних уламків зі скла або
прекрасних малюнків – колючим дротом
мальованих!..

І зраджують всі. Так-так. Не жахайтесь!..

Лариса Пугачук
2017.05.23 13:41
Не пiддаюсь, пручаюся, спиняю
сама себе.
Сама в собi придушую живе.
Воно ж — живе
усупереч усьому,
не йде у спомин,
рветься в майбуття,
життям у тiло б’ється,

Володимир Бойко
2017.05.23 12:24
Чарівлива магія кохання
Притомилась мучити мене.
Спогадом – уперше як востаннє
Ніч як мить у безвість промине.

Ніч мине. Прокинеться зневіра,
Жалісна, мов скривджене дитя.
В лігві упокореного звіра

Устимко Яна
2017.05.23 09:09
пародія

пий вино хай олімпом закрутиться світ
не питай скільки зим я дрімав скільки літ
ти нарешті реальна нарешті не сон
пий і млій – я ого я могутній Харон

ал

Юрій Кисельов
2017.05.22 22:13
Коли царем був Коля Палкін,
занепадав народний дух.
Але знайшовсь один, хто палко
пробуджував до волі рух –

серед мільйона свинопасів
не козачок, але козак.
Не заглушити клич Тарасів

Богдан Манюк
2017.05.22 19:05
З циклу «Карпатські бранзолєти"
*****
Уподібнено Всесвіту
рублену хату
під горою гуцульською
біля жили:*
що найближче до Бога –
похило, хрестато,

Юрій Ерметов
2017.05.22 18:31
Щось мене зачепило...
Хоч як воно є, не знати!..
Та не встояти мені
супроти небайдужості
(твоєї) ніколи...
А як воно є – сама
розсуди...

Олександр Сушко
2017.05.22 18:09
Мені на чуб лягає сивина,
І скроні тихо огортає снігом.
Щомиті наближається зима,
І серце закує навік у кригу.

Вже потягнуло холодом з імли -
Це Молодиця вибирає косу.
Для гроба ладить майстер постоли,

Вітер Ночі
2017.05.22 13:04
Ты придёшь в затуманенном платье,-
Перламутровый блеск на губах.
Улыбнёшься и скажешь некстати
Об осенних тоскливых дождях.

А ещё, по мелованным стенам
Паутинку на палец собрав,
Бросишь взгляд удивлённый и пенный

Світлана Майя Залізняк
2017.05.22 10:59
Оглянули тигриці спроквола.
Худа гієна облизала руку.
В сад апельсинних візій забрела,
На моріжку лишилися докуки.

Дала люстерко лялечці брудній,
Плахіттям зачепила бюст безокий.
Кахикнув садівник: "Прийшла - то стій!".

Юрій Ерметов
2017.05.21 19:36
Та я ж казав тобі, комашко,
що ти лише чиясь "відмашка"!..

Твої гарячі "дифірамби"
засвідчують про ваші ранги!..

І це "привабливе" обличчя –
зворотній бік, напевно, немічі...

Олександр Сушко
2017.05.21 19:17
Чи справді, чи мені здалОсь -
На мене з пущі глипнув лось.
Затанцював язик по пиці
Аж засудомило сідниці.

У ніс угвинчені кліщі.
В пахвині сип. Якісь прищі.
Ребристі здухвини тремтять,

Вітер Ночі
2017.05.21 14:59
Ти ще жива. Скляніють очі.
Собаки скиглять у дворі.
Я біля ніг твоїх. Не хочеш
мене покинути в журбі
отих химер, примар на сповідь.
Кричиш, не впізнаєш мене.
Весняна невмируща повінь
тебе, звичайно, не мине.

Олександр Сушко
2017.05.21 07:41
У формі "О" завжди його вуста
Вишукують щомиті чийсь огузок.
Цілунок свій дарує під хвоста
Огидний професійний підлабузник.

Медалі вам на грудях полірне,
Поправить німб, що зсунувся на вухо.
Із похвали нав'яже муліне,

Олена Балера
2017.05.21 00:11
Виснажлива одноманітність, заблудлі голоси і тіні
Зринають, множаться і тануть в долонях нетривкого часу.
Тонка межа лише умовна між дійсністю і сновидінням,
Роки ідуть квапливим кроком і нас, неначе свічку, гасять.

І відключив жорстокий всесвіт нах

Серго Сокольник
2017.05.20 22:42
трохи гротеск*

Пий вино, моя діво бентежачих снів!
Ти сьогодні грайливо належиш мені,
Розіп"ята на ложе, немов на хресті...
Ми неначе удвох пропливаємо Стікс,

Де ознака екстазу чомусь глибина

Сергій Гупало
2017.05.20 19:05
Не прощаюся, йду не надовго, вернуся. Пора
Запитати у долі, чому не радіє. Мені
Усміхаються люди і небо, природа. Оаз
Я не бачу на полі, де сіяно, жато. Одні

Обережні травинки окличності – знаки. Оце
За освітлення інших, сердець і доріг. Таїна
Пот

Юрій Ерметов
2017.05.20 18:53
Іноді хочеться вигадувати історії. Іноді хочеться змоделювати таку реальність, у якій все одночасно і просто, і красиво. Хочеться вигадувати казки. А життя не чекає. Воно змінюється, дихає із кожним тижнем та новим роком. Обставини виринають із небуття,

Світлана Майя Залізняк
2017.05.20 17:19
КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ

Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.

Нінель Новікова
2017.05.20 15:03
Весняний вітер.
Зграйка метеликів – то
Крилатки з клену

18.05.2017

Мирослав Артимович
2017.05.20 14:35
Травнево-ніжна вишуканість гір.
Смереки урочисті, наче панни.
Пречисте око неба угорі.
Душа життю виспівує осанну.

Як не було мирської суєти.
В обіймах раю матінки-природи
Купаюся в оазі чистоти,

Вітер Ночі
2017.05.20 13:29
Как хорошо,
что мы вчера не встретились
и никого
никто сожрать не смог.
Вот это да!
Скажи, накуролесили,-
сбежали друг от друга,
видит Бог.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Назарій Нестерук
2017.05.22

Ольга Тригірська
2017.05.21

Лизаветушка Веріковська
2017.05.19

Яна Сичова
2017.05.16

Олександр Кюциб
2017.05.13

Андрій Канчі
2017.05.10

Максим Доброгорський
2017.05.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.24 20:08 ]
    З Богами наодинці
    Лишіть мене з Богами наодинці,
    У цьому сокровенному саду.
    Нехай між колихливих тих пагінців
    Я душу на Природі одведу.

    Її я на Природі заспокою,
    У хвилі поринаючи трави.
    Хай вітерець тремтливою рукою
    Куйовдить сиві пасма голови.

    Хай Велес поведе пером незримо
    Щоб світ оцей красою напоїть.
    І задзвенить розкуто, легко рима,
    Як музика сяйливих верховіть.

    Як пестощі коханої в минулім,
    З якого у майбутнє знов іти…
    Крізь віти раптом ніжно посміхнулись –
    Чи сонечко чарівно так чи ти?!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.74)
    Прокоментувати:


  2. Адель Станіславська - [ 2017.05.24 10:20 ]
    Буде приймлéно?
    порухів хижих ми забагато
    слів солодкавих мені занадто...
    ніц то не срібло геть то не злато
    плата за кожде - дивакувата
    так бо вбираю та віддаюся
    мов на поталу бéзумом щиро
    глýпа? відважна? чом не боюся?
    сочиться трутка... думала миро?
    і виливає пóтічки в ріки
    броду не знаю... боса... студено
    впóперек хвилі вперто довіку?
    буде приймлéно?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Сушко - [ 2017.05.24 07:19 ]
    * * *
    Старезний дід несе у торбі хрін,
    Продасть коріння - виручить копійку.
    Удома п'є горілку його син,
    Щодня на кухні з татом - сварка, бійка.

    Тримає міцно батечка за карк
    Аби давав на оковиту гроші.
    У хід іде усе - матюк, кулак,
    Забув синок про заповіді Божі.

    Удома сухарі і таргани,
    Ще від зими не сплачені платіжки.
    Торік поклав матусю до труни,
    А нині батьку вириває кишки.

    Уже не плаче дід - не має сил.
    Наклав би руки - та боїться Бога.
    Нема грошей. Але іще є хрін,
    І син стоїть з ножем біля порога.

    Поліція, сусіди, голова -
    Обходять стороною шершня вулик.
    П'яниця має вдома всі права
    Прогнати геть, натицяти їм дулі.

    Старий упав у яму за селом -
    Прийшов кінець життєвої дороги.
    А син чекає в хаті на вино,
    А тато вже на небі. Біля Бога...

    24.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (1)


  4. Олександр Сушко - [ 2017.05.23 17:26 ]
    Досить
    Непереборна жлобська звичка
    До рота увібгати кляп.
    Колезі устромити шпичку,
    На ньому їздити охляп.

    П'яту поставити на карка,
    Ув очі хлюпнути лайном,
    Зробити аби було жарко
    Насправді, а не як в кіно.

    Височина авторитету
    Не перекреслює пихи,-
    Мовчать розгублено поети,
    Замовкли творчості птахи.

    Ти ж не збіднілий неборака -
    Господарюй в своїм саду.
    Нехай гризуться лиш собаки
    А я однині не будУ.

    Кидай паплюжити піїтів,
    Не витрачай усує час.
    Пиши про музику та квіти,
    Про поетичний вищий клас.

    А те, що ми в усьому різні
    Це - благо, а не смертний гріх.
    Та житимемо ми нарізно:
    Більш не ступай на мій поріг.

    07.05.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (9)


  5. Лариса Пугачук - [ 2017.05.23 13:58 ]
    Терези
    Не пiддаюсь, пручаюся, спиняю
    сама себе.
    Сама в собi придушую живе.
    Воно ж — живе
    усупереч усьому,
    не йде у спомин,
    рветься в майбуття,
    життям у тiло б’ється,
    б’є у сполох,
    вдаряє й одаровує чуттям,
    i проситься на волю,
    просить волю
    зламати.

    … обняти... обiймати... цiлувати...
    зацiлувати... закохатися!..

    Коханню
    не пiддаюсь, пручаюся.
    Спиняю сама себе.
    Сама в собi придушую живе.
    Воно ж — живе!

    23.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  6. Богдан Манюк - [ 2017.05.22 19:25 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    З циклу «Карпатські бранзолєти"
    *****
    Уподібнено Всесвіту
    рублену хату
    під горою гуцульською
    біля жили:*
    що найближче до Бога –
    похило, хрестато,
    а віддалене звично
    втішає малим –
    подишуром,**де можна
    життя помістити,
    перевіявши хутко
    непотріб увесь.
    А тарелі, сестриці планет, оповиті
    на стіні загадковістю,
    сиплять униз
    промінці візерунків
    на чорне і біле –
    вибирають гуцули,
    котре до снаги…
    Але зоряний пил,
    на обличчях осілий,
    кольорам на душі
    повертає борги.

    *Джерело води;
    *дерев’яний мисник.

    А чарування «на любов»…

    А чарування «на любов» уперше – спека.
    До рук дівочих не горнись, любистку,
    бо перекинешся на дим, на клекіт,
    на бездоріжжя легеня гористе.

    А чарування «на любов» удруге – злива.
    Ховайся від горянки, аконісте,
    щоб легінь – без отруйливого дива,
    з яким хіба що на очах повісмо*…

    А чарування «на любов» утретє – буря.
    Лиш небові листву віддай, ялице…
    Хай пильноокий шатан** не одурить,
    а Бог зітхне і дневі усміхнеться.

    *Пряжа;
    **чорт.

    *****
    Весновище.* Весна ітиме вище
    по вірних горах
    і стече в путину.**
    Завар думок,
    настояних на тиші,
    проллє пастух
    у далеч лебедину.
    І подивів, і зелені – чимало,
    допоки схуднуть
    сонце і меренді.***
    Відей,****якщо майбутнє – не скорняла,*****
    на гору щастя
    пастухові вийти б,
    а звідти, аж до лебедів сягнувши,
    почути пісню їхню золотисту.
    Солодка бринза******
    засмакує дужче
    і білою хмариною повисне.

    *Весняний випас овець;
    **дерев’яна посудина для молока;
    ***торби з харчами в дорогу;
    ****мабуть;
    *****трава, на якій закінчили випасати овець;
    ******сир.

    Петрикування*

    Розигри** й мавки – колом,
    що вужчає щомить,
    до земляного столу,
    понад яким – дими.

    Ей, пастухи, смачного!
    Святі Петро й Павло
    доточать вам святого
    в серцях та за столом.

    Розигри й мавки – колом,
    цупкішим од війни,
    до земляного столу
    з краями давнини.

    Ей, пастухи, побачте –
    над вами – предків дух.
    Його частуйте – вдячних
    не вчепиться недуг.

    Розигри й мавки – колом,
    навіюючи сни,
    до земляного столу.
    Бідосю, зупинись!

    Ей, пастухи, - на ноги!
    За кольби*** та ціпки,
    бо коло те убоге,
    де дим зайшов гіркий.

    Розигри й мавки – з кола,
    врізнобіч, до лісів –
    од земляного столу
    дари разючі всім.

    Ей, пастухи, цілуйте
    землицю, на котрій
    у святості й покуті
    пастуший рай дозрів.

    *Святковий обід для пастухів у Карпатах;
    **злі сили і звірі;
    ***довгі загнуті вверху палиці.

    *****
    Залицявсь, музико.
    Білі личка…
    Русі коси…
    Та обрав собі
    трішки світу
    й дужо так гайдички,*
    що звучанням – вище голубів,
    тих, котрі запрошують до пари
    і тобі гуцулку молоду,
    але знову – о небесна каро –
    втрапив у самотності вузду,
    бо мольфарки – дримба і флоєрка*
    од гори міцніш,
    цупкіш води.
    В душі їхні
    ще в дитинстві зиркнув**
    і свою віддав їм назавжди.

    *Музичний інструмент;
    **поглянув.

    *****
    Одинокою жінкою
    зранку намріяно
    увертюру вітрів
    для фацелика* світлого,
    знаменитого,
    що розгортається віялом
    по обидва боки голови
    перед вітами,
    за якими зелено
    здіймаються велети
    до небес,
    а за ними
    за мить
    візерунчасто
    жінка – променем ніжним,
    фацелик – метеликом,
    зігріваючи плин
    висоти й неминучості.

    *Традиційний головний убір заміжніх горянок-лемкинь.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (43)


  7. Олександр Сушко - [ 2017.05.22 18:18 ]
    * * *
    Мені на чуб лягає сивина,
    І скроні тихо огортає снігом.
    Щомиті наближається зима,
    І серце закує навік у кригу.

    Вже потягнуло холодом з імли -
    Це Молодиця вибирає косу.
    Для гроба ладить майстер постоли,
    А з пилорами дошки з дуба носять.

    Мені бажають смерті вороги
    За те, що жив на повну, чесно, гідно.
    Бо відмолив усі свої гріхи,
    І крові на руках моїх не видно.

    Очікують терплячі небеса
    Коли, нарешті, склеплю я повіки.
    З колоди смерті витягну туза,
    Аби вели в останню путь музики.

    Нехай копають гробарі рови -
    Зустріну погляд вічності віч-на-віч.
    Лише боюся жити неживим:
    Аби закляк, розбив мене параліч.

    Аби рідні на руки впав снопом,
    Сидів у ліжку із відкритим ротом.
    На хліб собі не заробляв горбом,
    Бо став німим, безгучним ідіотом.

    Вже краще тлінь, драглисті хробаки
    Та камені покладені на груди.
    Бо лячно жити деревом роки,
    Собою випікати очі людям.

    А чи прийде ласкаво уві сні,
    Або від ран тяжких на полі бою -
    Не дано Богом відати мені.
    Інакше я не знатиму покою.

    22.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (3)


  8. Олександр Сушко - [ 2017.05.21 19:36 ]
    Полювання на живця або Йогурт -2
    Чи справді, чи мені здалОсь -
    На мене з пущі глипнув лось.
    Затанцював язик по пиці
    Аж засудомило сідниці.

    У ніс угвинчені кліщі.
    В пахвині сип. Якісь прищі.
    Ребристі здухвини тремтять,
    Страшний, немовби з лісу тать.

    На плечі накида копита,
    НачЕбто я його кобіта.
    Тяжкі його звірячі ласки,
    А зад не має мій запаски.

    Скажу вам, друзі, без обману-
    Я був для нього за приману.
    Ще б трохи - і попав до гроба.
    Та кум поцілив йому в лоба.

    Цей постріл зовсім був не лишній,
    Але сохатий впав на крижні:
    Пізнав сповна я не на слові
    Тягар посмертної любові.

    Забув завіт своєї мами:
    Дружить не варто із лосями.
    Якщо ж вподобаєш, одначе,
    Не нарікай - терпи, козаче.

    21.05.2017р.





    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (3)


  9. Олександр Сушко - [ 2017.05.21 07:35 ]
    Підлабузник

    У формі "О" завжди його вуста
    Вишукують щомиті чийсь огузок.
    Цілунок свій дарує під хвоста
    Огидний професійний підлабузник.

    Медалі вам на грудях полірне,
    Поправить німб, що зсунувся на вухо.
    Із похвали нав'яже муліне,
    Ще не свербить, а вже завзято чуха.

    Із ваших вуст вихоплює слова,
    А де потрібно - шльопне у долоні.
    В біді його хитнеться голова -
    Сльозу майстерно вичавить солону.

    Насправді ж він - підступний і лихий,
    В колодязі душі давно вже сухо.
    Аби себе укрити від пихи
    Жени його від себе наче муху.

    09.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (4)


  10. Олена Балера - [ 2017.05.21 00:13 ]
    ***
    Виснажлива одноманітність, заблудлі голоси і тіні
    Зринають, множаться і тануть в долонях нетривкого часу.
    Тонка межа лише умовна між дійсністю і сновидінням,
    Роки ідуть квапливим кроком і нас, неначе свічку, гасять.

    І відключив жорстокий всесвіт нахабно мікрофон сумлінню,
    А лицемірство так природно й підступно одягає рясу.
    Наш зір звикає поступово до світлотіней мерехтіння,
    Цинічний розум не дивує сумна реальність без прикраси.

    То застигає час, то плине, то піниться в шаленім вирі.
    Він геніальний чи безумний? Цього напевне і не скажеш.
    В його ляльковому театрі наявні і вожді, й кумири,

    Сміється клоун, плаче блазень, ніколи не бракує вражень,
    Та дуже рідко у виставі побачити вдається щирість
    І відшукати у масовці упевнену поставу княжу.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (9)


  11. Олександр Сушко - [ 2017.05.20 08:39 ]
    Реприза
    Реприза

    О, як "люблю" я нашу владу!
    Неначе палицю Рябко.
    Сиджу в патьоках шоколаду
    Як мокра жаба під листком.

    Улеслива звучить промова,
    Ще й інтонація м'яка.
    Нещира усмішка Петрова
    Мене наскрізно пропіка.

    Чи то така прадавня звичка
    Тримати впроголодь рідню?
    Йому до ночов класти січку
    Із кропиви та полину?

    Доокола хохлокацапи -
    Гидкого суржика сім'я,
    Беруть державу на арапа,
    І кисне фізія моя.

    А, може, влади нам не треба,
    Бо хто би не зійшов на трон -
    Гребе грошву лише для себе,
    Ховає швидко у бідон.

    А я до них не маю нюху.
    Та декому здаля пахтить.
    І наче на липучку мухи
    До влади липне всяка гидь.

    Ісус слугує Ієгові,
    Йому кошерний варить суп.
    І душить брата брат у крові
    Виламує останній зуб.

    Холопу - вділено молитву,
    І все життя голодний піст.
    Таким як я - гаряча битва
    Та біля серця кулі свист.

    Допоки зігнуті коліна,
    На шиї брат сидить охляп -
    Не буде вільною країна,
    А буде пан. І буде раб.

    15.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (6)


  12. Лариса Пугачук - [ 2017.05.19 23:41 ]
    Входження у зав’язь
    У віхолі вишневих пелюсток згубився час,
    і я себе згубила,
    тебе знайшовши там.

    Захоплене чуттєвістю єство впадало в транс.
    А вишня усміхалася.
    А цвіт –
    злітав
    на нас…

    Впокорене життя –
    це ложе терпко-біле.

    19.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  13. Олександр Сушко - [ 2017.05.19 05:33 ]
    Струна

    Я другу надірвав струну,
    Розладив камертона.
    Тепер загладжую вину,
    Зову його додому.

    Бо маю струни для пісень,
    Та брати їх не хоче.
    Його струна - то літній день.
    Моя - то зимні ночі.

    Його - вечірній сонця лик.
    Моя - ранкові зорі.
    Його - жаркий кохання пік.
    Моя- журба та горе.

    Але знайшов таки струну
    Міцнющу, харалужну,
    На двох нам треба лиш одну:
    Вона зоветься " Дружба".

    10.05.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (5)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.18 23:10 ]
    Сповідь перед священними гаями
    Природи чуєш тихий видих, вдих –
    Зійшла ти знову, Благодате Божа.
    Хіба тепер до сварок голосних,
    Як день сміється солов`ями кожен?!

    П`янкі обійми розкриває гай
    І вітер гілля майже не колише…
    Лежи собі, від щастя завмирай
    У пахощах розтьохканої «тиші».

    Квітує все, і хмарна верховіть
    Зливає з небом сонця позолоту.
    А трохи нижче – голосне «віть-віть!» -
    Аж листя загойдалося достоту.

    І щоки ніжить лагідна трава,
    Ще комарів – цілунки несміливі.
    І зелень буйна, свіжістю жива
    Пронизує мій погляд, наче диво.

    …Я сповідаюсь у натхненну мить
    Отут, перед священними гаями –
    Не хочу більше лаятись – простіть,
    Кого періщив слова нагаями,

    Кого образив і кого кольнув,
    Про світлу Музу темного наплів я.
    Тепер обняти можу лиш Весну,
    В самотині ридать од безголів`я.

    Поет – Природи мов би син чи зять,
    Злітає в небо крізь пекельні кола -
    Любов, красу і світло щоб узять
    І розливати в слові їх довкола!

    18.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (21)


  15. Олександр Сушко - [ 2017.05.18 16:06 ]
    Муха
    Вона нав'язливо дзумить
    Уже годину понад вухом.
    Вишукує де що лежить
    Вгодована, зелена муха.

    Устромить спраглий хоботок,
    Соплю потягне як насосом,
    Лайном обмаже свій роток,
    Заразу понесе розносить.

    Цурпелить тлустих хробаків
    Аби зсадити на котлету.
    Усе намотує витки
    Та витинає піруети.

    Вмостила тихо п'ятака
    Аби почати свою срачку.
    Але здійнялася рука:
    Підступна шльопнула ляпачка.

    Так дехто словом як квачем
    Обквецює врага та друга.
    Себе вважає римачем,
    Але насправді підла муха.

    18.05.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (23)


  16. Василь Кузан - [ 2017.05.18 13:11 ]
    І увігнав я меч у серце каменя
    ***
    І увігнав я меч у серце каменя,
    І зойкнула твердиня із віків.
    Брехню свою історія забанила –
    На щит черлений білий голуб сів.

    Хоч не йому про мир носити вісточку!
    Та міф живучий, правда – ледь жива.
    Лекала є – я міфів сотню виточу.
    Я маю право, зброю і слова.

    Ще ідолів потрібно переплавити,
    Вдягти у шаровари – щоб на сміх.
    Це вороги підсовують нам правила,
    А ми, слабкі, хапаємось за них.

    Твердині душ змагаються з музеями:
    Хто більш візьме чужого, а своє
    Усе роздасть безхатченкам. І де ми?
    І що у нас, крім мімікрії, є?

    Хоч є ще меч – його потрібно взяти!
    А є ще слава вкрадена від нас.
    Але крім того, є фігня, малята,
    Про неї знає більше дід Панас.

    А я скажу, щоб ви не сумнівалися:
    Свій меч уже тримаю у руці.
    Не дам гібридним помислам підкрастися –
    Хай гаснуть, наче кулі в молоці.

    Моя земля – мої закони й правила!
    Я сильний і без бою не впаду!
    А хто не згідний – хай нап’ється палива,
    А краще – хай прямує........ (ви праві!).

    18.05.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (1)


  17. Олександр Сушко - [ 2017.05.17 16:58 ]
    Слово
    Кожен звук на землі залишає свій слід,
    Тисячі їх лунає щомиті.
    Чорне слово червивий породжує плід,
    І любові обламує віті.

    Слово гніву - то завжди отруйна стріла,
    Недостойна ціна за провину.
    Не лікує хворобу злостива хула,
    А побільшує раку пухлину.

    Зло ховає свій писок у мудрий рядок
    Та епітети, начебто, чулі.
    Але прагне поживи злоби кровосток,
    І ворушиться в пазусі дуля.

    Час іде.Ти вертаєш по власних слідах
    Употьмах. І не чути ні звуку.
    А дорога знайома незвично пуста,
    І нема кому тиснути руку.

    А обабіч дороги - високий паркан
    Упирається в місяць і зорі.
    Це - майбутнє твоє. Рукотворний капкан.
    Персональний душі лепрозорій.

    Аби точно потрапило слово у ціль -
    Вибирай. Але не помилися:
    СЛОВО - камінь у підлій і мстивій руці.
    СЛОВО - ліки та радісна пісня.

    17.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (1)