ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Гупало
2018.06.22 21:11
Вгамуй себе, коли проходиш поруч.
Я більшого у тебе не прохав.
Ніщо твоя таємна непокора,
Бо знаю: скрізь незмигні очі ґав.

Навколо нас оземлено кружляє
Цей дивосвіт, де від початку ми.
І подорожником, і молочаєм

Іван Потьомкін
2018.06.22 18:56
Такого ще не знали в цьому краї...
З гори, що підпирала крайні хати.
Каміння покотилося... Поповз ядучий дим.
Ряднину начебто накинули на небо.
Впали люди на коліна непритомні...
І раптом гуркіт стих. Небо заясніло.
Настала тиша: гуркіт сердець лиш

Наталка Пілігрим
2018.06.22 12:43
Квадрат апельсинного сонця у рамі моєї кватирки
Сполохує тінь в зіницях, цяткує полотна щік,
І полудень згорда дивить, і вечір з-під лоба зирка,
А стіни, вуста і очі заляпав сонцевий сік.

Так липко і мляво-жовтаво стікає по тілу повітря,
Здається,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.22 10:50
Жертовна зона розрослась...
Тебе спонукують до вчинку.
Вовки - між тлустих вань та ась -
деруть сім шкур... одну овчинку.

За що загинули оті,
що мали б чистити картоплю -
десь у солдатському куті

Кристіан Грей
2018.06.22 09:06
Твоє тіло – наче пахлава медова,
Яку пропонують галасливі торговці на кримських пляжах.
Хоча я її ніколи так і не спробував.
Як і твоє тіло.
І ніколи вже не спробую, бо
Ти сказала: «Ти втратив свій шанс».
І вбила в мені віру, надію і любов.
Що д

Ярослав Чорногуз
2018.06.22 08:13
Неначе диво в Божім раю,
В гаю троянду я стрічаю...
Не відвести очей, та й годі!
Таку красу не бачив зроду!

Коханням серце зайнялося
І до троянди потяглося...
Душа, та й тіло, аж тремтіли.

Олександр Сушко
2018.06.22 07:28
Без фітнесу сьогодні пропадеш,
Не знає люд ні рала, ні лопати.
У руки чоловік стромляє кеш:
- Іди качати жир! Шуруй із хати!

В сучасників хороший апетит,
Дитятко увіпхнути важко в двері.
Півкабана – легесенький обід,

Серго Сокольник
2018.06.21 23:49
Золотом сонця слід
Зблисками по воді.
Сколоте донце від
Чари минулих діб...

Світлом зоріє день.
Світло стіка у ніч.
Де відшукати, де

Микола Дудар
2018.06.21 18:23
Страшне видовище. Гроші на вітер…
Вкотре з граблями цілуємось лобом
Сонце нагадує кролячий клітер
У давнину підстрелили б дробом…
Обрій туманний, одні негативи
Хмари і ті, відсунулись, зникли
Чом ти, юначе… від чого ти сивий?..
Убий мене, Боже, нія

Олена Багрянцева
2018.06.21 17:09
Привіт, мала. Ну як твоє життя?
Чому втекла, ні слова не сказавши?
Я лиш хотів по-чесному, без фальші.
Я відганяв лихі передчуття.

Та спалахнула ця чужа війна.
І я пішов сумлінно і свідомо.
Бо не волів лишатися удома,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.21 17:04
Чистиш рибу зраночку -
сім котів...
Ліпиш забаганочку -
син хотів...

А на завтра толоки,
мармелад...
Снива, мрії - волоком.

Ігор Шоха
2018.06.21 13:03
Ми герої і солдати, бо іде війна.
Україна – наша мати. І вона одна.
Стоїмо у світі цьому за її дітей,
і на варті свого дому для усіх людей.

Полонили нашу віру змії-упирі.
Заслужили вищу міру ті, що угорі.
Запалили нашу хату люті москалі

Адель Станіславська
2018.06.21 11:25
Не суди
й незасудженим будеш, -
кажуть.
Та засудять тебе -
повір...
І гріхи нанесуть
чорнотою сажі
мастехіном

Маркіяна Рай
2018.06.21 11:04
Залиш собі мої присвяти.
Покинь на мене нашу вічність.
Ніхто не здатен подолати
Такої вирви часової.

Я навчена собі брехати -
Найнепомітніша погрішність.
Найдосконаліша поразка, -

Микола Соболь
2018.06.21 06:01
У поліклініці – «совок».
Гниє чи догнива система?
Бо черги це болюча тема.
Із неї (черги) – ні на крок!
Жінки зчепилися в дуелі
Словесні поки що шрапнелі…
Ось – рукопашного урок.
У хід пішла війна сумками

Олена Багрянцева
2018.06.20 21:57
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
Без обмежень і меж.

Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
Я зн

Іван Потьомкін
2018.06.20 20:57
– Возвращаюсь я как-то электричкой в свой Энергодар – городок строителей и эксплуатационников Запорожской атомной станции. Вагон почти пустой. Редкие пассажиры уже готовятся к выходу, как вдруг подходит ко мне сельского вида пожилая женщина и спрашивает,

Олександр Сушко
2018.06.20 16:53
Вікно закрито. Човга тінь за склом,
Неситий погляд ковзає по шипці.
Вже не болить одірване крило,
Поніс в зубах трофей писака-гицель.

У нього голоднеча й ціль нова,
Плете зі слів міцні облавні сіті.
Кровиця жертв п'янить, немов первак,

Ігор Шоха
2018.06.19 22:32
Десь помандрував і ти, Іване.
Зав’язався калиновий цвіт.
Сходить сонце, як гаряча рана.
Сонях доганяє білий світ.

Синє небо відкриває браму.
Там і Щек, і Либідь, і Хорив...
Дядько Кий узяв тебе на раму

Микола Дудар
2018.06.19 18:32
Розваги виніс ти за дужки
Годиник вимкнув, телефон
Позвав із роздумів Забужко
Який не є, а камертон
І горизонти й паралелі
Позеленіли геть в журбі
Ще й споглядає хтось зі стелі
Невчасно, байдуже тобі...

Наталка Пілігрим
2018.06.19 16:34
Весна насипає у горло пилу,
усе навколишнє вбирає у сірість,
дороги і люди – ти вирви, вирви…
Твоя й березнева самотність стрілись.

Лице сполотніле, прообраз дому,
їм промінь жахкий домалює зморшок,
у тебе із містом одні геноми –

Олександр Сушко
2018.06.19 06:10
Тарганисько сховалося у шпарку,
Поласувало нагло кавуном.
Узимку люди мерзнуть, літом – жарко,
Вдоволених не бачу вже давно.

Не вистачає грошей, хисту, тями,
Ще й вороги в Донбасі і Криму.
Рука сусіда піднімає камінь,

Маркіяна Рай
2018.06.19 00:18
Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,
Коли в тобі немає слова
І не співається пісень,

І лінь дивитися на світ,
І тінь сповзає геть у п'яти,
Коли у грудях стужа м'яти,

Ігор Шоха
2018.06.18 23:08
А у оборі нашої корови
ще є телята нашої біди -
мураєви, і гепи, і царьови -
ті самі клони, що і муравйови,
на вим’ї євразійської орди.

***
А на цьому світі легше жити,

Адель Станіславська
2018.06.18 15:33
У всі часи інакшості - інакші.
У всі часи приречені вони.
І навіть сильні духом - завжди слабші
І зметені в нерівностях війни.

Були і каменовані, й розп'яті
І топлені, і палені в вогні...
Нормальніші нормальних - більш

Олексій Кацай
2018.06.18 15:13
Йде сніг.
Вечір темряву бгає
у ламп віртуальні сніжки.
Комп’ютерні ігри стирає,
залишивши ярлики.

Забралами висять вони
на моніторах шибок.

Володимир Бойко
2018.06.18 12:14
Дощать дощі, зміняючись дощами,
А після них приходять ще дощі.
В повітрі пахне гниллю і грибами,
Чатують жертв поміж кущів кліщі.

Така погода увійшла у моду,
Згнивають полуниці на грядках,
З-за бур'янів не видко вже городу,

Ірина Вовк
2018.06.18 10:55
…і ти, мій друже, будь мені зі мною, -
Шепоче серце лірою-струною,
Коли паде із лип духмяний цвіт,
І неба окривавлений болід
Засліплює вогнем печальні очі
Посеред тьми безсонних свідків ночі, -
Пребудь мені… о будь мені зі мною!..

Наталка Пілігрим
2018.06.18 09:42
поміж двох будинків між якими тиша
ліпить свою нішу і плете нитки
опадають ночі на галуззя вишень
колискові інші і дірок зірки

сумовито світять у зіниці вулиць
щоби не почули кроки ліхтарів
і ніхто не певен так бо є і було

Олександр Сушко
2018.06.18 07:28
Молись!

Корівка гедзів ляпає хвостом,
А мій п'ятак застряг у райській брамі.
Товкти отця безпечніше гуртом,
Молитися - отарою у храмі.

Стоять перед амвоном "голубі",

Галина Кучеренко
2018.06.17 22:25
Ситого вовка не дуже цікавлять
проблеми голодних ягнят:
            - Отара замерзла!... І їжі замало!
             Чим нагодувати малят?...
- Як можна мій спокій тривожити марно -
Опікуюсь вами як брат!
Ви ж - злодії страшні, бездушнії скнари!!!

Володимир Бойко
2018.06.17 21:35
Іще до липня буцімто далеко,
А липовий вже віє аромат.
Пахуча мжичка сіє серед спеки,
Спадаючи росою на асфальт.

Зближається глобальне потепління,
Природний календар прискорив біг.
Дарує червень липове цвітіння,

Іван Потьомкін
2018.06.17 20:55
Єврейський хлопчику, ти в моїм домі,
в зневаженім Сіоні. Вечір. Сутінки.
Я схиливсь, а ти – на моїх колінах.
Тобі, мій любий, оповім історію
про доброго Месію, котрий не прийшов.
Старшим тут од тебе не оповім, мій милий.
У старших немає таких оче

Микола Соболь
2018.06.17 15:28
Керунки – нові, та влада стара.
Зміїний оскал у тігрЮлі.
Політика чесна скоріше – мара.
Дивися – спустіли каструлі…
Дрочися народе – лютуй на ура!
Малюй Т-образки трикутні…
Але від корита свиню (чи кнура),
Не вигнати, сівши на кухні.

Ігор Деркач
2018.06.17 09:03
Нема за що сусіду полюбити,
нема чого коритися орді.
Уже віки виплачуємо мито,
а живемо на хлібі і воді.

І кровію орошено чимало
розп'ятих і катованих людей,
аби чекісти їли наше сало

Сонце Місяць
2018.06.16 18:29
все чудесно о цій годині
довгі сутінки чай & плед
чи крамниці вітрини плинні
між розмитих вітром алей

вигасає пройдешній день
залишаючи різні стіни
поміж монстрів чи то людей
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Зоріна Головатюк
2018.06.14

Александра Макуха
2018.06.14

Наталія Навроцька
2018.06.13

Готра Ян
2018.06.12

Оксана Мишанич
2018.06.08

Ясен Лад
2018.06.08

сергій порицький
2018.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.22 08:02 ]
    Надія Козак Королева (пісня)*
    Неначе диво в Божім раю,
    В гаю троянду я стрічаю...
    Не відвести очей, та й годі!
    Таку красу не бачив зроду!

    Коханням серце зайнялося
    І до троянди потяглося...
    Душа, та й тіло, аж тремтіли.
    Й зірвати дуже захотілось...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну милу і пахучу,
    Та чомусь таку... колючу!

    Аж кров’ю пальці узялися,
    Як колючки в них уп’ялися.
    Тут засміялось райське диво:
    – Моя ж то кара – справедлива:

    Я неприступна і цнотлива,
    А гонориста, бо ж вродлива.
    Та й колючки мої для того,
    Щоб не топтали цвіту мого...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну, милу і пахучу,
    Та... колючу, ой колючу!..

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  2. Адель Станіславська - [ 2018.06.21 11:49 ]
    Пам'ятаєш?
    Не суди
    й незасудженим будеш, -
    кажуть.
    Та засудять тебе -
    повір...
    І гріхи нанесуть
    чорнотою сажі
    мастехіном
    на долі папір.
    Не відітреш,
    не змиєш,
    не замалюєш...
    "Не суди!"... але суд прийми...
    Спий отрути гірку
    неубивчу суміш...
    Пам'ятаєш? -
    Живеш між людьми!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  3. Олександр Сушко - [ 2018.06.19 06:29 ]
    Помилився?
    Тарганисько сховалося у шпарку,
    Поласувало нагло кавуном.
    Узимку люди мерзнуть, літом – жарко,
    Вдоволених не бачу вже давно.

    Не вистачає грошей, хисту, тями,
    Ще й вороги в Донбасі і Криму.
    Рука сусіда піднімає камінь,
    Чорноземів забаглося йому.

    Останні гроші щезли вчора з картки,
    А я простак , монети не кую.
    Товпою владі сплачуєм податки,
    Вона й живе, неначе у раю.

    Крадіжок не здолаємо хворобу,
    Влаштований неситим чоловік.
    На нас хреста поставила Європа,
    І Бог на смерть і забуття прирік.

    Співає люд утомлено, без терцій,
    Потрібно до, звучить фальшиве ре.
    А, може, це лише мені здається,
    І мій народ у злиднях не помре?

    18.06.2018р.

    Чорне та біле

    Втомився бевзиків кусати,
    Нехай сатира день поспить.
    Писати ж лірику – не жарти,
    Ловлю благословенну мить.

    Аби в словах звучала пісня
    Перо занурюю в пастель.
    Любовна тема – штука грізна,
    А скалозубство – це пусте.

    Без пір’я курку півень топче,
    Із лугу квакіт долина.
    Пишу історію дівочу,
    Виходить оповідь сумна.

    Паслася діва в різнотрав'ї,
    А разом з нею козаки.
    Судить не буду – Боже правий!
    Тому що, браття, сам такий.

    Нехай вовтузиться з ким хоче.
    З’явився згодом чоловік.
    Учора «Бац!» - родився хлопчик.
    Чорнявий. Муж здіймає крик.

    Жона хитрує, каже: «Милий!
    Та заспокойся! Не гарчи!
    Синок від того чорношкірий,
    Бо зачинали уночі.

    Згадай у хмаровинні небо,
    Ні місяця, ні сяйва зір.
    Тобі казала, що не треба?
    А ти накинувся мов звір.

    Поглянь які довкруж отави!
    Лягай в траву, не стій як пень.
    Аби виходили біляві
    Кохатись будемо удень.

    18.06.2018р.

    Помідори

    Крутив учора помідори.
    Утім, розмова не про те.
    Сусіда бачив, певно хворий,
    Про вічне пише день у день.

    Нещасний помарнів обличчям,
    Попід очиськами синці.
    Засне – Пегаса й музу кличе,
    Перо стискаючи в руці.

    Чманіє днями від натхнення,
    Ширяє погляд в небесах.
    А я закатую варення,
    Лаштую латку на трусах.

    Живе піїт суціль у мряці,
    Із глуздом увійшов у клінч.
    А я любов дарую мавці,
    Цілую перса кожну ніч.

    Словес огранює алмази,
    Сльозами кропить сторінки.
    А я на плач не маю часу –
    Іду сапати буряки.

    18.06.2018р.

    Мусиш!

    Жінка душить серйозно, аж кавкнув,
    Переходжу із баса на альт.
    Якщо довго не тішити мавку –
    Будуть травми, істерика, ґвалт.

    Вихідні одсапав на городі,
    Про газдиню персисту забув.
    Макогоном влупила по морді,
    Не дає їсти-пити добу.

    Півгодини тому укусила,
    Буде сходити місяць синець.
    Надолужу пропущене, мила!
    Я ж у тебе в еротиці спец!

    Та не дряпайся, серденько, годі!
    Вжє й сідничку цілую пухку…
    Утопає краса в насолоді,
    Любить ласку й перину м’яку.

    Залишається тайна між нами,
    Тему вельми інтимну підняв:
    Хай город заросте бур'янами –
    Жінку мусиш кохати щодня.

    19.06.2018р.

    Без фітнесу

    Без фітнесу сьогодні пропадеш,
    Не знає люд ні рала, ні лопати.
    У руки чоловік стромляє кеш:
    - Іди качати жир! Шуруй із хати!

    В сучасників хороший апетит,
    Дитятко увіпхнути важко в двері.
    Півкабана – легесенький обід,
    Відро картоплі – скромненька вечеря.

    Куняє в класі слоненяток гурт,
    Опуклостям позаздрять навіть льохи.
    Між бройлерів я дохлий ліліпут,
    Анорексичний викидень епохи.

    За кожнім кроці ятка шаурми,
    У маслі біляші рум’янять боки.
    Мене ж, неначе вигнали з тбрми,
    Сухарики жую з томатним соком.

    Я дієтолог, юний бакалавр,
    Длдя пузанів – мікроб, боксерська груша.
    В метрі штовхнуло черево – упав.
    А зверху причавила моцна туша.

    Наклали у травмпункті гіпс і джут,
    На диво обійшлося без істерик.
    Тепер лежу і вірш оцей пишу,
    Жую сальце, ковбаси та еклери.

    19.06.2018р.

    На волі

    Вікно закрито. Човга тінь за склом,
    Неситий погляд ковзає по шипці.
    Вже не болить одірване крило,
    Поніс в зубах трофей писака-гицель.

    У нього голоднеча й ціль нова,
    Плете зі слів міцні облавні сіті.
    Кровиця жертв п'янить, немов первак,
    І в плоть цікаво заганяти кігті.

    Йому віддав сердечності ключі,
    Пустив у рай квітучої долини.
    Та живолуп щодня мене учив
    Зневажливао облві плювати в спини.

    На вигляд пастка затишна й м’яка,
    Коли прозрів – увись рвонув крізь грати.
    Тоді й відчув зубиська хижака:
    Учитель учня стратив біля парти.

    Але ожив. Отримав «майстер-клас»,
    Із другом войовниче перемир'я.
    Кривавий слід змивають дощ і час,
    Нове крило вкрива пухнасте пір’я.

    19.06.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  4. Адель Станіславська - [ 2018.06.18 15:18 ]
    У всі часи
    У всі часи інакшості - інакші.
    У всі часи приречені вони.
    І навіть сильні духом - завжди слабші
    І зметені в нерівностях війни.

    Були і каменовані, й розп'яті
    І топлені, і палені в вогні...
    Нормальніші нормальних - більш
    завзяті
    І більш святі у праведний борні.

    Минеться все. І будуть інші люди.
    І кане в лету нинішня вина.
    В нових часах інакша іншість буде...
    Та буде знов приречена вона.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  5. Ірина Вовк - [ 2018.06.18 10:03 ]
    "...і ти, мій друже, будь мені..."
    …і ти, мій друже, будь мені зі мною, -
    Шепоче серце лірою-струною,
    Коли паде із лип духмяний цвіт,
    І неба окривавлений болід
    Засліплює вогнем печальні очі
    Посеред тьми безсонних свідків ночі, -
    Пребудь мені… о будь мені зі мною!..

    Дай хвилю щастя, блискіт супокою,
    Душі, що так втомилася пливти
    Супроти хвиль збуруненого часу…
    Розтане біль поволі… не відразу –
    Огорне тіло тепла течія…
    У центрі всесвіту я мовби й нічия,
    Та це не зовсім так… моє коріння
    Глибоко так прони́зало ґрунти –
    Мені нелегко проти вітру йти
    Перед заходом сонця в надвечір’ї…

    …і ти мій друже, в диханні офірнім
    Моя єдина пристань… мій маяк
    І сила невпокореного духа…
    Твоя душа мою печаль підслуха –
    І мовчки піднесе ковток води…

    Прилинь сюди… прилинь хутчій сюди…
    На побережжя бездиханне болю…

    …благословім щодня панянку-Долю
    За те, що нам запалює вогні
    Посеред бурі в ясній далині, -
    І множить нам літа й буяння крони…
    Я вірю, друже, в світло оборонне
    Що нас в розпутті… в темряві веде,
    Коли Прядильниця життя з ниток пряде, -
    Пребудь мені у хвилях цих зі мною,
    Мій друже милий, ласкою німою
    Мене приклич на тисячі імен…

    Зніми тягар із втомлених рамен,
    Коли в багряних сонць не стане меж, -
    Пребудь мені, мій милий друже, теж,
    Коли болід* всі зорі переймуть, -
    У центрі Всесвіту… у космосі, в тумані,
    Посеред зір, в буремнім океані, -
    …і ти, коханий, будь мені…
    …пребудь!...



    18 червня 2018 року, імпровізація.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.06.18 07:25 ]
    "Молись!"
    Молись!

    Корівка гедзів ляпає хвостом,
    А мій п'ятак застряг у райській брамі.
    Товкти отця безпечніше гуртом,
    Молитися - отарою у храмі.

    Стоять перед амвоном "голубі",
    У ланцюгах, затягнуті у шкіру.
    З кадилами наскочили попи -
    Іде ловитва душ людських "на віру".

    Беруть нахрапом, ззаду, лагідком,
    Воюють будь здоров Господні гридні.
    А руці білі - чисте молоко,
    І ковбимки, неначе у вагітних.

    - Довікувати хочете в гріху?
    Програєте із люципером битву!
    Якщо свербить щоденно у паху -
    Гоніть бабло на прощення молитву.

    Таки зцідили з лохів золотий,
    У Бога в небесах нервовий нежить.
    Не доберу: хто грішний, хто святий...
    Молюсь... дубам. Вони хоча б не брешуть.

    17.06.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  7. Сонце Місяць - [ 2018.06.16 18:34 ]
    кафка
     
    все чудесно о цій годині
    довгі сутінки чай & плед
    чи крамниці вітрини плинні
    між розмитих вітром алей

    вигасає пройдешній день
    залишаючи різні стіни
    поміж монстрів чи то людей
    у залежності від морфіну

    від нудьги що гіркіш нема
    від покути вперед провини
    ентропії на власний смак
    & поваплених порожнин від





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.16 14:22 ]
    Росиця
    В народу нашого нема
    Такого ймення чарівного.
    Воно – поезія сама,
    Дароване, напевне, Богом.

    Живе спрадавна у віках,
    Ніколи на устах не в`яне,
    У віршах скупане й піснях
    В болгар, що нам – брати-слов`яни.

    Як марив я тобою в снах,
    Не міг на тебе надивиться,
    Моя красуне осяйна –
    Болгарська дівчино, Росице.

    Цілунок перший у вуста
    В обіймах вечора морського…
    О первозданна чистота
    Кохання першого мойого!

    Мене ведеш ти крізь роки,
    Яких багато так минуло…
    Нам сяють досі ті зірки,
    Якими вічність огорнула.

    16.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (10)