ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2017.06.22 19:22
Іван Франко поглиблено цікавився сходознавством, аби в процесі сходознавчих студій поглиблювати свої знання з української історичної лінгвістики та лексикології і доказати невігласам та політиканам, що коріння праукраїнської мови має ті ж часові виміри, щ

Ліна Масляна
2017.06.22 14:15
Пересіяний з неба ситами, вітром вимитий волі злиток
Рано скинутий ангелом їй, пізно знайдений…
Позаяк і відчуто, й написано, пройдено вже, пережито,
І до тебе засвідчено різними правдами.

У колекції настроїв ти – на полиці, з якої не крадуть:
Зав

Любов Бенедишин
2017.06.22 13:15
Цей океан безмежжя і блакиту…
Долонею прикрию пів вікна –
і вже здається,
що пливу над світом
в кімнаті,
де життя моє мина.

А хмари – повз.

Ірина Вовк
2017.06.22 09:42
Я до тебе, мій Львове, вернуся за тисячу літ,
із криниць непочатих живої водиці нап'юся,
і у місті старому палким одкровенням озвуся.
Привітаймо життя! – і мій вольний, ранковий політ.

З глибини правіків, з висоти сивих хмар піднебесся,
Княже Міс

Микола Соболь
2017.06.22 06:57
То янголи, які серед людей!
Свою роботу виконали сміло,
Коли земля і небо – все горіло…
Життя Ви видирали у смертей!

Червоний хрест для снайпера є – ціль!
У полі Вас не зупинили кулі,
І міни «граду» боязно минули…

Ігор Шоха
2017.06.21 22:14
Остогидли пряники,
батоги і злочини.
Полетіли яники,
прилетіли гоцмани.
Пролітає літечко,
а його й не бачимо.
У свою наміточку
потаємно плачемо.

Ігор Шоха
2017.06.21 22:09
                        І
Малюю картину. Палітру згущу.
Яка від людей допомога?
Очікую манну. У небо кричу.
Та де місяцями немає дощу,
немає ніякого Бога.

Мене випробовує сам сатана.

Тетяна Левицька
2017.06.21 20:07
На поліській землі,
Де в росі спориші,
Черешневі сади та жоржини,
Там містечко моє,
Там душа виграє
І в обійми Романова лине.

Зупинюся на мить,

Олександр Сушко
2017.06.21 16:33
Я задрімав. Але у голові
Уява одчибучує кульбіти.
Сидять довкола мене на траві
Святенники, пророки, неофіти.

Моє життя поставлено на кін-
Кому із них віддам безсмертну душу.
Їх - табуни. А я - лише один.

Світлана Майя Залізняк
2017.06.21 12:17
Місто, де можна жити.
Сплачено втретє мито,
Сходжено вибої, площі,
Склеєно плани, горщик...

Сказане - враз почуто,
Складено скарб у жмуток...
Місто, де гам.... і вірші,

Ірина Вовк
2017.06.21 08:31
Твоя стопа – в розжарений пісок,
а мозок – у гнітюче баговиння,
у чорно-біле пуху ластовиння,
в незайманість розкритих пелюсток,
в дитинну самозреченість молінь,
в намарний зойк почути голос Бога...
Оглянешся – іде твоя Дорога
по манівцях зотлілих

Ірина Вовк
2017.06.21 08:21
…І що то за мана, коли сивіють скроні,
коли Гнідий ірже, урвавши ланцюги…
Зненацька вирина все небо на долоні,
Мов у твоїх руках зімкнулись береги.
…Гей, конику, втечи в степи зеленотраві,
де вольності твоїй не стане владних меж,
де зло зчерствілих

Олександр Сушко
2017.06.20 18:56
Закон - це наймит у кабзи,
У золота - на побігеньках.
Хабар у лапу одгрузи -
Кради і далі помаленьку.

Феміду тішать срібняки,
Долоні, наче ті лопати.
Побільше сунь у п'ястуки,

Олександр Сушко
2017.06.20 17:46
Було, Венеру й Аполлона
Вином обносив щедрий Пан.
А нині досить самогону,
Або сивухи повний жбан.

Чавили сік із винограду
Ахейці, із янтарних грон.
А ми у рота свого ляду

Світлана Майя Залізняк
2017.06.20 10:49
Ой, кохання гріховне -
парубоче... дівоче...
Угрузає мій човен
в толерантність до збочень.

Релаксуючі бевзі,
продірявлено сіті.
В непозбувній бентезі

Ірина Вовк
2017.06.20 10:40
…і наче з затакту почнеться історія знову,
палкий монолог про утрачений знак покоління.

…Мчать лені срібнорогі, сурмлять роги – зголошують лови,
лише ярий буй-тур утікає з облоги, ховає скривавлене тім’я.
Яр-Туре, криваві сліди на снігу добра мітка

Ірина Вовк
2017.06.20 10:26
Підслухані голоси Стародавнього Вавілону)


СПІВРОЗМОВНИК І

- А й справді, диво: на камінні – сад!
Сяга на кілька ярусів угору…

Василь Бур'ян
2017.06.20 07:36
Вже й по весні! Кульбаба одцвіта
І хилить сиву голову на трави.
А Божий день мольберта розгорта
І дощ малює в сонячній оправі.
Та й солов'ям урвалися пісні -
Наспіли птахам клопоти родинні,
Лиш де-не-де ще зойки голосні
Палким відлунком виснуть н

Олександр Сушко
2017.06.19 19:29
Нажахані вампіри, клопи та комарі
Бояться уночі піти на лови.
Зібралися на раду у заячій дірі,
Гадають, пійло де знайти здорове.

У плоть устромиш ікла - суцільна наркота.
Після вечері - ув очах тумани.
У крапельці вологи прихована біда -

Маріанна Алетея
2017.06.19 18:56
Пам'ять малює картини
Колишніх драм
І заступає собою
Безмежний світ,
І зупинити не хоче
Оте кіно,
Що колись називала
Своїм життям.

Володимир Бойко
2017.06.19 17:13
Очі чорнії, очі сяючі,
Очі пристрасні і палаючі!
Як люблю я вас! Як боюся вас!
Бо зустрів я вас у недобрий час!

Ох, темніші ви ночі темної!
Чую подзвін я по душі моїй,
Бачу полум'я спопеляюче,

Любов Бенедишин
2017.06.19 11:36
Осінні ябка соком наливаються, –
Порипують (а чи здалось?), тугі.

А доля – літня жінка чи літавиця –
Втекла у сад від смутків і страхів.
Помолиться своїм богам чи літові,
Заплющить очі – і пізнає суть…

Ірина Вовк
2017.06.19 09:44
Мільйони слів покладені на музику,
Мільйони руж упали у траву…
Душі затісно в тілі, мов у вузлику –
Співає «Ельза»… Я собі живу…
Самотньо так пахтить вечірня втома,
Холодний зойк промерзлого вікна…
Хлюпоче океан у мене вдома –
Лоскоче мозок келихом

Ірина Вовк
2017.06.19 09:08
драматичний діалог, навіяний знаменитим
вальсом Арама Хачатуряна)

ВОНА:
- Всі драми починалися з любові…

ВІН:
- … І врешті доходили до безумства –

Володимир Бойко
2017.06.19 08:24
Зимний вітер терниною грається,
У вікні задуває свічу.
Ти на зустріч з коханцем зібралася.
Я один. Я прощу. Я мовчу.

Ти не знаєш, на кого ти молишся –
Він кохає тебе жартома.
Ти об терня холодне поколешся,

Олександр Сушко
2017.06.18 19:04
пролог

О, Греціє! Зевес! Еллада!
Геракла нині зна усяк.
А наш божок із шоколаду,
Цукерка "Тузік" його знак.

Нацупив модну вишиванку,

Микола Дудар
2017.06.18 15:12
хоч Сонце малюй, хоч книгу пиши -
все рівно об Камінь спіткнешся
бо ти, якщо тут - і хай не грішив
зіграв свою арію-сейшен...

хоч в церкву ходи, хоч в чарці топись -
все рівно дощитиме в травні
затопчуть, зімнуть… принаймні колись

Серго Сокольник
2017.06.18 12:31
Спить сон- трава в лісах і жито коситься
У коловерті незворотності подій,
І відійшла весна у смуток осені,
Мов лист жовтіючий, що сплинув по воді.

Вже небеса здіймаються загравами,
Немов багаття з тогорічної трави...
Та у коханні розставання прави

Олександр Сушко
2017.06.18 12:28
Мандрую я підземкою щоднини,
Найважче, звісно, у годину-пік.
В юрмі людській обличчя моє синє,
Хтось парасолю угвинтив у бік.

Тітки щокаті тиснуть на мозолю,
А зусібіч розставлено торби.
Мені пора виходити на волю,

Ірина Вовк
2017.06.18 09:08
То – вісь землі, розчахнута навпіл…
То – серце, перекраяне думками…
Веди мене між хмурими ровами
брутальних чвар, роїв отруйних пчіл,
пустот, і нечистот, і осміяння –
на твердь зеленобарвну… острівець –
і я назву твій дар благодіянням,
що я дійшл

Микола Соболь
2017.06.18 09:05
Нема ні краю, ані меж,
Де не ходили ми з тобою
Її стрічали всюди теж,
Бо ніби тінь іде з юрбою.

А вигинається – лоза,
Огидні підбирає форми,
І якщо жалить то – гюрза –

Ігор Рубцов
2017.06.17 23:58
Його прихопили разом із дружиною спекотного літнього дня. Про несподіваність не може бути мови: вляпалися, у повному сенсі, на гарячому. Гарячий асфальт, перегрітий мозок. А ті шимпанзоїди чітко вловили, що не холодне слівце «сволота» стосувалося їх. А н

Олександра Камінчанська
2017.06.17 23:53
Бігти за часом, крутитися білкою в колесі,
Сивий мольфар навіщує: недобре – мине…
Губиться віра у юрбищах, мітингах, в мороці,
Вабить чужими окрасами щастя хмільне.
Що нам зосталось – вагання, стремління, історія?
Вік неспокійний у вирі подій і крам

Микола Дудар
2017.06.17 23:20
і наче світ весь побілів
і вицвів цвітом безтілесним
та вітер все те перекреслив
і випер зелень із морів
семи стихій своїх небесних

людської сутності сувій
не перетнув забракло сили

Олександр Сушко
2017.06.17 16:34
До церкви дехто бігає щодня,
Поститься,обціловує ікони.
Гадає, що від чорта це - броня,
Від сатани - надійна охорона.

Дає на храм грабунок, хабарі,
Священника слова у вухо ловить.
Каплицю власну має у дворі,

Іван Потьомкін
2017.06.17 14:01
Я вивчив науку розставання
В простоволосих скаргах нічних.
Жують воли і трива чекання –
Останній час вігілій міських,
Обряд шаную тої півня ночі,
Як скрух дорожніх піднято вантаж,
Дивились в далечінь заплакані очі,
Зі співом муз мішавсь жіночи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Артем Ємченко
2017.06.19

Роман Сливка
2017.06.14

Еліза Зіртецька
2017.06.10

Ірина Вовк
2017.06.10

Юлия Дубовая
2017.06.08

Полу Профік
2017.06.06

Козенець Дар'я Козенець Дар'я
2017.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Любов Бенедишин - [ 2017.06.22 13:35 ]
    ***
    Цей океан безмежжя і блакиту…
    Долонею прикрию пів вікна –
    і вже здається,
    що пливу над світом
    в кімнаті,
    де життя моє мина.

    А хмари – повз.
    Точніше, я – повз хмари,
    непізнані небесні острови.
    Міраж Надії. Спогадів Примари.
    Пливи, моя домівко,
    ще пливи…

    19.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Сушко - [ 2017.06.21 16:41 ]
    Сниво
    Я задрімав. Але у голові
    Уява одчибучує кульбіти.
    Сидять довкола мене на траві
    Святенники, пророки, неофіти.

    Моє життя поставлено на кін-
    Кому із них віддам безсмертну душу.
    Їх - табуни. А я - лише один.
    Од нежиті, до того ж, не одужав.

    Трясе кадилом по-під носом піп,
    Бере мене одразу на арапа,
    Що задарма жую на світі хліб,
    І десятину просить його лапа.

    Не думай. Гроші сплачуй і молись.
    Дивися пильно ув іконостаси.
    А прийде час - мене візьмуть увись,
    Шматочок раю видадуть із каси.

    Святе письмо підсовує мулла,
    Лякаючи тортурами і судом.
    В суперників летить його хула,
    Мене також не обійшла огуда.

    Мовчить, не репетуючи, раввин
    І в очі поглядає вельми люто.
    Здогадується, що я за один,
    Мені бажає випити отрути.

    Пішли на мене приступом вони,
    Розтягують за ноги та за вуха.
    На щастя, навпіл репнули штани,
    Я випав і у яр шугнув щодуху.

    Недовго пожурилися отці-
    Самі себе узяли в обороти.
    Зі злості їхні клацали різці,
    Зчепилися, неначе з Римом готи.

    Летіли клапті ряси до землі,
    Кусалися монахи та імами.
    У тисняві чавили мозолі,
    Стикалися залізними лобами.

    Прокинувсь. У планшеті чути дзвін,
    Дізнався, хто зі мною хоче мовить...
    Прийшла, нарешті, радість у мій дім:
    До себе кличуть свідки Ієгови.

    21.06.2017р.





    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (3)


  3. Олександр Сушко - [ 2017.06.20 18:36 ]
    Феміда
    Закон - це наймит у кабзи,
    У золота - на побігеньках.
    Хабар у лапу одгрузи -
    Кради і далі помаленьку.

    Феміду тішать срібняки,
    Долоні, наче ті лопати.
    Побільше сунь у п'ястуки,
    Якщо не хочеться за грати.

    Суддя - готівки вірний друг.
    Її щодня з роботи носить.
    Під мантією є лантух -
    Кидай хутчій туди баблоси.

    Гребе монету прокурор,
    Ручиці гріє у купюрах.
    Везе данину за бугор,
    Кладе у банк "макулатуру".

    А ще - відомий адвокат.
    У справах темних він хороший.
    Захочеш правди - дай дукат,-
    Вона клює на грубі гроші.

    Блищать урядників доми,
    На унітазах позолота.
    Багатство це даємо ми,
    У себе вириваєм з рота.

    У висях блискавки, громи -
    То грішника ведуть до суду.
    Спасе валюта від тюрми,
    Покари ж неба - не минути.

    20.06.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Сушко - [ 2017.06.20 17:33 ]
    Грецькі мотиви
    Було, Венеру й Аполлона
    Вином обносив щедрий Пан.
    А нині досить самогону,
    Або сивухи повний жбан.

    Чавили сік із винограду
    Ахейці, із янтарних грон.
    А ми у рота свого ляду
    Вливаєм нафти перегон.

    Елладою пахтіли квіти,
    Плоди не знали ще цикут.
    Слугують нині пестициди
    Приправою до наших блюд.

    Прибутку з пійла грек не мав би
    Якби згодовував шмурдяк.
    З бурди сьогодні роблять фарби,
    Горілку ллють у бензобак.

    Тітки та баби мудролобі -
    Не відьми з Лисої гори -
    Питво бодяжать із сиропу
    Та із дубової кори.

    Боюсь бовтанку лити в рота.
    Бо і у нашому селі
    Накалапуцяти гидоти
    Не тільки можуть москалі.

    Наш край одвідав Діонісій,
    Ковтнув місцевого вина...
    Чубатий був. А нині - лисий.
    На арфі лопнула струна.

    Утік, лайдака, до Ітаки,
    В своїх руках поніс штани.
    А козаки не мають ляку,
    Кацапом навчені вони.

    Ковтають звично бормотуху,
    Відкрито у барилі кран.
    Та я не стану відчайдухом,
    Піду до грека в ресторан.

    У нього, кажуть, є "Метакса",
    Давно напій я цей не їв.
    І хоч шалена пляшки такса
    Але куплю таки її.

    20.06.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Сушко - [ 2017.06.19 19:01 ]
    Кровососи
    Нажахані вампіри, клопи та комарі
    Бояться уночі піти на лови.
    Зібралися на раду у заячій дірі,
    Гадають, пійло де знайти здорове.

    У плоть устромиш ікла - суцільна наркота.
    Після вечері - ув очах тумани.
    У крапельці вологи прихована біда -
    Самі уже, неначе наркомани.

    Та це іще терпимо - сьорбається в усмак.
    Дурман штрикає, далебі, півсвіту.
    У Дракуля - проблема. Його якийсь чувак
    Нагородив підступно гепатитом.

    Клопу потрібна клізма. У комара - гельмінт.
    Москіт - малий, а гості - триметрові.
    Чухмариться собака і чхає люто кіт,
    І супить кліщ свої кудлаті брови.

    Вампують до знемоги і теща, і зятьок,
    У кожнім слові цвіркає отрута.
    Повагу поховали, закрили на замок.
    Ножі гострять уцуплені у Брута.

    Сумна чекає доля заражену сім'ю,
    Немає шани, то не буде миру.
    Втелющилася дума у голову мою,
    Що ми уже не люди, а вампіри.

    П'ємо не тільки соки - смакує крик і гнів,
    Чужим плачем одгикуємо сито.
    Образи, наче сіті, сплітаємо зі слів.
    Хіба ми люди? Може, паразити?

    Поглянув у люстерко і став ураз блідий,
    Себе не можу геть я упізнати.
    Є щупаки у роті. І прямо на губі
    Вмостився кровосисний апаратик.

    19.06.2017р.






    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (10)


  6. Любов Бенедишин - [ 2017.06.19 11:10 ]
    ***
    Осінні ябка соком наливаються, –
    Порипують (а чи здалось?), тугі.

    А доля – літня жінка чи літавиця –
    Втекла у сад від смутків і страхів.
    Помолиться своїм богам чи літові,
    Заплющить очі – і пізнає суть…

    …Відмежуватись від усього світу – і
    Вслуха'тися, як яблука ростуть.

    19.06.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (12)


  7. Олександр Сушко - [ 2017.06.18 19:59 ]
    Паралелі
    пролог

    О, Греціє! Зевес! Еллада!
    Геракла нині зна усяк.
    А наш божок із шоколаду,
    Цукерка "Тузік" його знак.

    Нацупив модну вишиванку,
    Рече з трибуни, наче піп.
    Рахунок - у юдейськім банку.
    До влади намертво прилип.

    1

    Коли печінку Прометею
    Щоденно дзьобали орли,
    У славі сяяла Ахея,
    Боги Олімпу ще жили.

    Але сьогодні - нові храми,
    В руїнах капища старі.
    Єврей та грек торгують крамом,
    Баблом стирають мозолі.

    І в нас юдейські вже порядки,
    Запанувало всюди зло.
    Дажбога зрадили нащадки,
    Сварога кинули в Дніпро.

    Ізраїль нині у пошані.
    І український неофіт
    Гряде у води Іордану,
    Вивчає ідиш та іврит.

    Царюють Сари та Ребеки,
    Гендлює Ізя та Абрам.
    Став зовсім рідним бог далекий,
    Хоча слугує він не нам.

    2

    Шлемо молитви небу день-у-день,
    Над власним богом чинимо наругу.
    Але Єгова знищить всіх упень,
    Залишаться гебреї й їхні слуги.

    Він - бог крутий. Як і його народ.
    З чужинцями ділитися не буде.
    Із ним буцається хіба-що ідіот.
    А більшість, зазвичай, розумні люди.

    Візьму собі наймення... Шимпанзон,
    На пуп навішу зірочку Давида.
    Тоді я не побачу Єрихон,
    Мої онуки не утратять діда.

    "А греки тут до чого?" - скажеш ти.
    А в них також не Зевс тепер на троні.
    Які на смак зрадливості плоди -
    Про це не скажуть старці на Афоні.

    Ярмолку одягати вже пора.
    У синагозі вже достатньо людно.
    Зійшла над Україною зоря:
    Вже не чужа. Хоча і шестикутна.

    18.06.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  8. Олександр Сушко - [ 2017.06.18 12:50 ]
    Хирлявість
    Мандрую я підземкою щоднини,
    Найважче, звісно, у годину-пік.
    В юрмі людській обличчя моє синє,
    Хтось парасолю угвинтив у бік.

    Тітки щокаті тиснуть на мозолю,
    А зусібіч розставлено торби.
    Мені пора виходити на волю,
    Та у проході товпляться баби.

    Хвилину тому вигнали мужчину,
    Із м'ясом одірвали куций хвіст.
    У боротьбі із ними я б загинув,
    Я ж - літератор, а не каратист.

    Вони з базару їдуть у Святошин.
    Ну, а мені потрібно на Сирець.
    Боюся зачепити їх до дрожу,
    Попробуй квакни - зразу вхопить грець.

    Міцну прорвати годі оборону -
    Стовбурчаться цицьками навсібіч.
    Продряпуюся у кінець вагону,
    Торкаючись пухких жіночих пліч.

    Отримую краплину насолоди,
    Хоча скриплять у тисняві кістки.
    Але не встиг я вийти із вагону -
    Назад заперли тлусті жіночки.

    Хитрую. У котячу лізу сумку,
    Аби у ній однесли на перон.
    Не можу більше цю терпіти муку -
    Міняю музу на м'ясний батон!

    Не раз казала мама "Їж котлети!
    Глитай ковбаси та ікру топчи."
    А ми - поети - у харчах естети,
    Натхнення - головні у нас харчі.

    Мої брати! Однині я не з вами.
    Пишіть без мене лірику в усмак.
    А я піду вбирати кілограми,
    Нарощувати сало на кістяк.

    18.06.2017р.




    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (1)


  9. Олександр Сушко - [ 2017.06.17 16:12 ]
    Діалектика
    До церкви дехто бігає щодня,
    Поститься,обціловує ікони.
    Гадає, що від чорта це - броня,
    Від сатани - надійна охорона.

    Дає на храм грабунок, хабарі,
    Священника слова у вухо ловить.
    Каплицю власну має у дворі,
    Духівнику гріхи несе на сповідь.

    В поплічники бере собі попа,
    Йому одвалить чесно десятину.
    А завтра знову - хараман, татьба,
    І каяття чергове на колінах.

    Людські гріхи мурують Божий дім,
    В оклади переплавлена мерзота.
    І сліпить очі цуплений калим -
    На куполах іскриться позолота.

    Виблискують віконниці нові.
    Та тільки небо відає напевне,
    Яку цеглину клали на крові,
    Ну, а яку вмуровано за кревні.

    На полотні буденності мазки-
    Іду на луг уранці по солому.
    А там сусід обносить буряки,
    Несе мішок не в церкву, а додому.

    Він у божниці мало не свояк,
    Тому йому пробачу цю провину.
    Це небеса мені подали знак:
    Пора попу однести десятину.

    17.06.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.32)
    Коментарі: (7)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2017.06.17 00:22 ]
    Життя - як сон
    Життя – як сон, минає, пролітає…
    Наздоганяють видива мене:
    То – поодинці, то їх – ціла зграя,
    Чергуються – веселе і сумне.

    І в цій швидкій, житейській круговерті
    Не знаєш, де застане враз тебе
    Сумна чи радісна – хвилина смерті,
    І в рідну землю тихо загребе.

    Даруй же сон майбутній, сниво-птице,
    Чи в пеклі хай дізнаюсь чи в раю,
    Що голос мій у записах лишився,
    Й цитує хтось поезію мою.

    16.06.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  11. Олександр Сушко - [ 2017.06.16 16:53 ]
    Користь
    Після роботи хочу відпочинку.
    Лежати голічерева без руху.
    Дрімаю. Але тут мені на пику
    Усілася товста зелена муха.

    У снах моїх виспівувала птаха,
    Летіли в небеса чарівні звуки.
    Але у ніздрю заповзла комаха,
    Туди ж, по лікоть, я засунув руку.

    Мушва втекла. Її я не подужав,
    На мене витріщається зі стелі.
    Заплющу очі - знову лізе муха,
    А я вужем звиваюсь у постелі.

    Надумав поступити досить хитро,
    Для неї пропоную голу п'ятку.
    Але вона вподобала макітру,
    Лоскочуть носа знову її лапки.

    Схопився я, неначе з переляку,
    Аби зловити капость ту за шкірку.
    Вона ж на згадку залишила каку
    І вилетіла кулею в кватирку.

    Немає сну. Приперлася сусідка,
    Обплутала плітками мої вуха.
    І стало на душі нестерпно гидко.
    Згадалася мені нахабна муха.

    Не знаю, скільки зможу це терпіти...
    Але мені до рук прийшла удача:
    Убгалась муха їй у рот одкритий,
    Сусідка від образи виє, плаче.

    Пішла нарешті. Пити марганцівку.
    Нехай тварині шлунок буде пухом.
    Сатири я дописую кінцівку:
    У цьому світі теж потрібні мухи.

    16.06.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати: