ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!

Володимир Бойко
2018.01.18 16:21
Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
Почуття, ледь розвившись, одразу зів’яли, мов квіти,
Мов полишені квіти у вазі без краплі води.

А тобі це лиш гра, і, можливо, дещиця любові,
Інтригуючий штрих

Вікторія Торон
2018.01.18 16:18
Кількасот нічних годин. Розбігається й тремтить
ворухка куляста ртуть розколочених думок.
Озирнися, постривай. Одне одному ми – хто?
Сон, укладений у сон? З пензля зронена блакить?

Голос твій іще живе, меркне в пам’яті моїй,
обертаються в ніщо гол

Олександр Сушко
2018.01.18 12:15
Прийшла орда з хрестами в отчий дім,
Сказала: "У Дніпро божків поганих!".
Горів Сварог. Летів у небо дим,
Волати "Пощади!" Єгові марно.

Для роду жінка старшою була,
Згорів олтар. Розбивсь жертовний камінь.
Тепер несе тавро спокуси й зла,

Олександр Жилко
2018.01.18 12:02
Вогонь пророста крізь фаєрку,
зачепившись за іскру.
Най тобі руки не мерзнуть,
додам чайнику свисту.
Най тобі легше з дороги,
щось піднесу, нагодую.
Ти розкажи щось цікаве!
Тобі чаю чи кави?

Мирослав Артимович
2018.01.18 11:51
Зима, як жінка, міняє позу,
і витворяє такі дива…
Ширяла думка – всю нічку зможу,
Але спромігся на раз чи два.

Чекаю снігу – даремна справа:
Знать, переоблік на небесах…
Вмостився зліва, ні – хоче справа,

Серго Сокольник
2018.01.17 23:53
Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

Поетам чоботи не до лиця.
Ми генерали іншого взірця.
Завжди розуті... Долею сприйняв,
Як босі душі ріже навмання
Брехні спокуса... Це

Василь Кузан
2018.01.17 23:29
Зима, як жінка, міняє позу,
Морочить душу, туманить розум.
То хоче глибше у сніг зарити
Вчорашніх вражень дереворити,
То хоче ззаду поцілувати,
Обводить пензлем важливі дати,
А то, як дівка у сні дволикім –
Її лякає раптова близькість.

Сергій Гупало
2018.01.17 20:39
Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
Тумани позаду, окутали горе.
Надія на чисті, стрімкі заметілі,
Що вибілять душу і ніченьку чорну.

Якось паралельно йде правдошукання,
І так популярні оті, що невинні…
І пнуться незграбно одні запитання –

Сонце Місяць
2018.01.17 20:36
П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
старанні, зухвалі пози
аргументи, резони, догми

За кавою або кейфом
на сепії чи пастелі
вітаючи сум & втому
фотелі й пустелі готельні

Вікторія Лимарівна
2018.01.17 20:30
Життя смугасте і мінливе.
Нема зупину, вороття.
Щасливе, іноді жахливе.
Грайливе, начебто дитя.

На зебру схоже – її смуги,
Чергуючись, ідуть до нас.
На що чекати: радість , тугу?

Іван Потьомкін
2018.01.17 17:40
Постаріла кішка. Хазяїв нема.
А голод триклятий вже кишки вийма.
Десь там у коморі жиріє мишва,
А вона на призьбі лежить ледь жива.
«Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
А що залишилось – так це тільки хитрість.
Хай сміються миші. Я таке підс

Лілея Дністрова
2018.01.17 16:31
Лунарний блік нависнув повновидо,
Даруючи осяяність землі.
Розцвічення нічного колориту,
Соната світла у німій пітьмі.

Гігантський блік, припливи і відпливи...
У лабіринтах снів чи наяву,
Падінь і злетів диво-переливи,

Олександр Сушко
2018.01.17 15:53
Поламалась ліра,
Не цвітуть сади.
Наплодилось сіре -
Ти сюди не йди.

Золоті перлини
Вчавлено у бруд.
Урожай загинув,

Олександр Сушко
2018.01.17 10:42
Кацапоязичіє - це гріх.
Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
Рідна ж мова - роду оберіг,
Захист від лукавого ординця.

На вустах огидні матюки,
Кожне слово, як сичання змія.
Зрадиш мову, смерде боязкий,-

Олена Багрянцева
2018.01.17 10:38
А я не сердита. Це просто настали морози.
Дме вітер суворо. Не клеїться наша розмова.
Вдягає метелиця вулицю в сукню махрову.
Не вірить зима у мої несподівані сльози…

А я не сердита. Це крига накрила озера.
Даремно двірник замітає дорогу похмуру.

Леся Геник
2018.01.17 09:33
І падає сніг, і знову розлючена вітром хуга
розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,
бо десь за Дніпром на Сході утратив хлопчина друга,
а дядько, такий товстенький, збрехав, що у нас все "ґут" .

І б'ється об дах пташина, сховатися у незм

Марґо Ґейко
2018.01.17 09:12
Ні! Ще можна спинитись, гальмуй передчасність смеркання!
Обійми ніжно-владно тендітність наядиних пліч.
Ще занадто жива, щоб у саван вдягати кохання,
«Вічну пам’ять» співати у чаді оплавлених свіч.

Закрути у спіралі чуттєвої пагоди злети.
Не дозвол

Ярослав Чорногуз
2018.01.16 23:52
Темноти навалився огром,
І небесна імла загуса.
Чарівливі вогні над Дніпром –
Дивовижна вечірня краса.

Вітер віти колише сумні,
Я милуюсь, милуюсь, іду…
Як же хороше, Боже, мені,

Серго Сокольник
2018.01.16 23:40
абсолютно новаторський еротичний вірш. Авторські знахідки***

Ми "розслабляємось" у ванні.
Я- скорпіон на полюванні.
-ах ти ж-бо гусене безкрила!
Твого оголення жагу я
Мисливським поглядом фіксую...
Як опиратися несила

Володимир Бойко
2018.01.16 21:34
Що ти по собі, друже, залишаєш
У цьому не найкращому з світів,
Коли душа у вирій відлітає,
Неначе ключ осінніх журавлів?

На кого залишаються турботи,
І версти недопройдених шляхів,
І вічна, недороблена робота,

Марта Январская
2018.01.16 21:07
И вот повалил, тот который меня вдохновляет.
Хоть тот и не валит – он тихо и робко идет.
Как чёрными чайки порой на лимане бывают -
Январской вороне стать белой везде повезёт.

Всей сажи не хватит, чтоб вымазать каждые двери.
И только снежинок у бог

Олександр Сушко
2018.01.16 19:10
Від А до Б не порахую верст,
Згубився лік словам в життєвій книзі.
Мій дар важкий, тягнув його як хрест,
Сміялись люди. Та мовчали висі.

О, як його я здихатись хотів!
Зламав перо, сховав у клуні крила.
Пегас заснув, немає більше див,

Ігор Шоха
2018.01.16 18:20
Не вигадую. Майбутнє
має купу аналогій
поетичній нашій кухні
і її лабораторій.

Інде – рай, а де-де й пекло
Діогенової діжі.
Та поету всюди тепло,

Ольга Паучек
2018.01.16 17:59
Хочеться бути собою і дихати вільно...
Тиснява помислів стійко принижує дух.
Берег обмежень стіною вростає повільно,
З-за океану ледь чується серденька стук.

Дай мені, рідна, хоча б крапелинку свободи,
Шлях відпусти і я знову до тебе прийду,
Не за
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Ірина Вовк - [ 2018.01.19 17:42 ]
    "Ота вода… о, та чудна́ вода…"
    Ота вода… о, та чудна́ вода –
    підступна і манлива, наче зрада…
    Моя тобі, предивна Діво, рада:
    коли прийде пречиста Коляда,
    до тої каламутної води
    ой не ходи, пресмутна, не ходи…

    Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,
    Посеред магій Світлої вечері
    вогонь завітний блисне на киче́рі,
    і ти усе покинеш – і підеш
    до тої заворотної води –
    ой не ходи по вроду, не ходи…

    Зведе на безвість… Боже, відверни!
    (Отут Козу Лукавий напуває –
    він душу вкрав і тут її ховає).
    До тої душегубної води
    Ой не ходи, прелюба, не ходи.

    О, та вода! Ота чудна вода
    тебе таки зманить, Предивна Діво…
    Паде зерно… Чи плідні будуть жнива,
    коли в Кози дозріє «борода»?
    Тшшш!!! Тихо-тихо… Бачите: сліди!
    Наврочиш лихо, Діво…
    Не ходи!

    (Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення".- Львів:Логос,1997)


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  2. Сонце Місяць - [ 2018.01.19 13:31 ]
    Готель Каліфорнія (Eagles)
     
    На вечірнім гайвеї пустельні вітри
    Спожити colitas рази два або три
    Навпростець через відстань замерехтіли вогні
    Важніли скроні, притупився зір
    І десь пристав би на ніч
    Вона вийшла у двері
    Урочий линув дзвін
    Онде, я сказав собі
    Для когось пекло, комусь парадиз
    Вона винесла світло, показала де йти
    Голоси лунали в коридор
    Я майже чув мотив:

    Відпочинь в Готелі Каліфорнія
    світ чудових місць
    світ чудових лиць
    Є номери в Готелі Каліфорнія
    Будь-коли у них
    Знайдеться нічліг

    Вона як тіффані хибна, тримає мерседес-бенц
    Чимало гарних-гарних хлопчаків, френдами зве
    У дворі тупцювання ~ лляється піт
    Цей танець до згадки, цей до забуттів

    Знову кличу я кепа
    Замовлю питво
    Рече: Cей спірит не буває тут зі шсятдев’ятого
    Та голоси усе кличуть далечини
    Чи розбудять у північ, аби
    Слухав просто снив . . .

    Відпочинь в Готелі Каліфорнія
    світ чудових місць
    світ чудових лиць
    Вирує життя в Готелі Каліфорнія
    О який сюрприз, не розповіси

    На дзеркальній стелі
    Шампанське россо, лід
    Їй слово: Ми усі вполонені тут із волі власної
    У палаті магів
    Щовечір їхній збір
    І сталеві дзвенять климки
    Та не вбитий досі Звір

    Мій останній спогад, біг у
    Напрямку дверей
    Неначе вихід міг найти
    У минуле, звичне десь
    Пустись, каже портьє
    Той, хто вселився сюди
    Має сплачувати за постій
    Ніяк не з’їхати





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  3. Василь Світлий - [ 2018.01.19 12:33 ]
    Величальне
    О, Поезіє Дня!
    О, Поезіє Ночі !
    Журавлине крило,
    Джерело, що хлюпоче.
    Неосяжна блакить,
    Неозорість космічна,
    Що приходить на мить,
    А здається…на вічність.
    Сивино провидінь,
    Життєдайно невинність,
    Не потоптаний сніг
    На безлюдній вершині.
    В Тебе ангельський чин,
    Ти є голос любові,
    Ти - світило світил,
    Що народжує слово.
    Ти горішній полин,
    Теплий дощ урочистий,
    Безпричинність журби
    І осіннього листя.
    Як уквітчаний лан,
    Як засніжена вишня,
    Чи ранковий туман,
    Чи зоря промениста.
    Океан почуттів,
    Таємниць таємнице,
    Солод темних віків
    І небесна зінице.

    ***
    О, Поезіє Дня!
    О, Поезіє Ночі !
    Ти пробач і прости
    Запорошені очі.

    19.01.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (6)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.19 11:10 ]
    Філософський камінь
    Німотний щем стискає груди
    І роздуми гіркі печуть:
    Що далі буде, далі буде
    Яка життя оцього суть?

    Уже далеко не роками –
    Десятиліттями, либонь,
    Шукаєш філософський камінь,
    Мов милої – тепла долонь.

    Вся суть, ви скажете, в любові!
    Але минає і вона.
    І миті всі оті чудові,
    Як літо й чарівна весна.

    І що лишається? Напасті?
    Зима торкає за плече…
    У почерговості контрастів
    Ріка життя мого тече.

    Узимку тужим за весною,
    А в спеку – хочеться зими.
    І суперечливостей грою
    До смерті бавимося ми.

    8.01.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  5. Василь Кузан - [ 2018.01.17 23:41 ]
    Зима, як жінка, міняє позу
    ***
    Зима, як жінка, міняє позу,
    Морочить душу, туманить розум.
    То хоче глибше у сніг зарити
    Вчорашніх вражень дереворити,
    То хоче ззаду поцілувати,
    Обводить пензлем важливі дати,
    А то, як дівка у сні дволикім –
    Її лякає раптова близькість.
    Біленькі перса під ковдру пряче
    І страх стрибає, неначе м’ячик.
    Холодні скроні вкривають роси –
    А раптом осінь заплодоносить?...
    Бере у руки усе, що треба,
    Вдягає… Пестить… Приводить Феба
    І каже: «Грайте мене по нотах!
    Я віщувати вам буду доти,
    Допоки крига. А там, по кризі
    Ідіть на той бік». Проміння злиже
    Сліди кохання, сховає в прозі
    Усе, що грілося на морозі.

    17.01.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (13)


  6. Сонце Місяць - [ 2018.01.17 20:51 ]
    А.К.
     
    П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
    старанні, зухвалі пози
    аргументи, резони, догми

    За кавою або кейфом
    на сепії чи пастелі
    вітаючи сум & втому
    фотелі й пустелі готельні

    Похилено келихи, зібгано спокій
    & музика, різдвяне бароко
    всесвітом обернись
    ecce homo

    Іноки майже ікони
    трепетні вишні
    зорі
    чого заради повинен
    хай апріорі відомо

    На тій одинокій
    дорозі

    Додому





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.16 23:00 ]
    * * *
    Темноти навалився огром,
    І небесна імла загуса.
    Чарівливі вогні над Дніпром –
    Дивовижна вечірня краса.

    Вітер віти колише сумні,
    Я милуюсь, милуюсь, іду…
    Як же хороше, Боже, мені,
    У спустілому цьому саду.

    Пломеніє ясний краєвид,
    Скрізь неону жарини самі.
    Мов під пасмами хмарних сивин
    На півнеба палає камін.

    О предиво оце осяйне,
    Я над ним свої роздуми в`ю,
    Хоч не гріє це сяйво мене,
    Зігріває уяву мою.

    7.01.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (14)


  8. Марта Январская - [ 2018.01.16 21:56 ]
    * * * * * * *
    И вот повалил, тот который меня вдохновляет.
    Хоть тот и не валит – он тихо и робко идет.
    Как чёрными чайки порой на лимане бывают -
    Январской вороне стать белой везде повезёт.

    Всей сажи не хватит, чтоб вымазать каждые двери.
    И только снежинок у бога для нас про запас.
    И глядя на снег, невозможно уже не поверить,
    Что есть чистовик.
    И он пишется небом -
    о нас…

    16.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.01.16 19:31 ]
    Фінал
    Від А до Б не порахую верст,
    Згубився лік словам в життєвій книзі.
    Мій дар важкий, тягнув його як хрест,
    Сміялись люди. Та мовчали висі.

    О, як його я здихатись хотів!
    Зламав перо, сховав у клуні крила.
    Пегас заснув, немає більше див,
    А муза на руках, слаба, зомліла.

    Лишилися із пляшкою одні,
    Лилася у нутро вода вогненна.
    Стікали у ніщо хвилини, дні,
    І засмерділась бочка Діогена.

    Нема кінця життєвій суєті,
    Нікчемну мідь кладе людва на тацю.
    Достатньо бавив люд. Тепер і ти
    Береш до рук важкий ковпак паяца?

    Хитає. Притулився до стовпа,
    Він теж утратив плодоносну гілку.
    Не мучаюсь. Є заступ і сапа -
    Упруся в землю поглядом довіку.

    р.s:
    А на гробки – могилка, квіточки,
    Береза розпуска зелене листя.
    Чужа рука запалює свічки:
    Заснув поет. Літав, але розбився.

    16.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  10. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.16 12:26 ]
    Кінець…?

    Він питає про нашу війну: чи уже кінець.
    Чи злітати совою у мряку грудневих вікон...
    А у горлі будяччя від сотень упертих "не",
    Що прокушують губи і гаснуть охрипло криком.

    Де завершення болю в побоїщі тіні химер?
    Дайте пластир для вилиць, порізаних словом байдужим.
    Я здорова тобою, мій боже, мій враже, мій муже,
    Але квіти зів’яли: конвалії, лілії, ружі,
    Порожніє партер.

    Я питаю про нашу війну - пам’ятаєш все:
    Як ловили пір’їни блаватні, ховали в книги?
    Передранішня пінка цілованого гляссе...
    Укривав мене ковдрою, крилами, теплим снігом.

    Ну а як поодинці насіяли двійно печаль?
    Мудрі сови на плечі мостились руками півбога.
    Тихий місяць стікав молоком, замерзав під порогом.
    Дві стежини губились, як зашморг лежала дорога.
    Догорала свіча.
    Бо час...



    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (13)


  11. Наталка Янушевич - [ 2018.01.16 00:20 ]
    *****
    В раптовий холод і думки повільні.
    Всі квапляться до світла та вогню.
    У сорочину, чорную по білім,
    Сьогодні вранці землю зодягну.
    Я почеплю на хмар високий комір
    З бурштину брошку сонця угорі.
    Димує сигаретка - довгий комин,
    Допоки кошик дров не догорів.
    А все-таки пронизливо та зимно,
    І те вбрання - благесенький перкаль,
    Коли надійде дзвінко вечір синій
    І щось гукне в скляну січневу даль.
    Що не було швидкої заметілі,
    Що річка попід льодом не пливла
    Що поки все - худий і чорно-білий
    Безхатько-пес у пошуках тепла.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  12. Василь Світлий - [ 2018.01.15 21:47 ]
    Сортувальне
    Сова калині не товариш,
    А глечик дзьобику не пан,
    Якщо губа лихе варгане,
    Своє хапне... Собі затям.

    Титанів битва. Мировиця.
    Всі при чинах і у званнях.
    Не вгомониться тільки птиця,
    Все кудкудах і кудкудах .

    15.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (7)


  13. Олександр Сушко - [ 2018.01.15 18:30 ]
    Дітки
    Підніжки, штовханина та лящі -
    Дуріє дітвора, дзьоба жорстоко.
    Кусаються безтямні мураші,
    Передалися з генами пороки.

    Летить в обличчя камінець, слівце,
    Ламати віть навчаються вандали.
    Другиню обдаровано синцем:
    Оса мала, та вже отруйне жало.

    Пісочниця - за сьомий континент,
    Іде війна за пасочку, шматочок.
    Насилля! Ось надійний інструмент!
    Майбутній тать шліфує власний почерк.

    Рвонув косицю бравий шалапут,
    Штурхнув у живота майбутню маму.
    Всміхнулися Пілат, Лойола, Брут -
    Побила шістка знов козирну даму.

    У кошеняти зламано хвоста -
    Підгледів пупс прийомчик в інтернеті.
    Немає від жорстокості щита,
    І чути крики болю на планеті.

    Звикають руки швидко до ножа,
    Жує м'ясце малеча, а не кашку.
    Я тут живу. Та ява ця чужа.
    Сховаюся од світу в черепашку.

    15.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (19)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.01.15 15:45 ]
    Святе письмо
    Мій брат у тьмі творив Святе письмо.
    Він був поет. Не цар, і не вельможа.
    Верховний жрець казав "Грошей дамо.
    Народу скажем - це закони Божі".

    Штовхав у спину гнівно спис важкий,
    Аби писав про кару, гріх і карму.
    Та скрапували на пергам казки,
    Які в дитинстві шепотіла мама.

    Ареопаг цікавила хвала,
    Покора, батожища і данина.
    І казка стала нещадима, зла,
    Аби рабів тримати на колінах.

    Зникали байкарі, немов туман,
    Ані імен не знано, ані чину.
    Є Тора. Є Коран. І є обман.
    Я, мабуть, теж отак пощезну, згину.

    Сплітаються сакральні письмена,
    Замурзані чорнилом ніс та вуха.
    У храмах колотнеча, гвалт, війна,
    Бо у людей у головах розруха.

    Мій ангел каже: - Тихо, не кричи.
    Ти станеш мною. А земне - суєтне".
    Ідуть кати. Вже вийняли мечі.
    Нема страху. Душа моя - безсмертна.

    15.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (5)


  15. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:23 ]
    "Між Землею і Небом" (вальс)
    Коли вітер накине на тебе пеле́ну зі снігу
    і твій погляд зависне, як висне захмарена синь -
    ти втомився з дороги, втомився від марного бігу –
    ти спинися – на Бога – спинися. Приста́нь – і спочинь…

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зморена Путь.

    Ти спинися, мій друже, на мить між отими снігами,
    між Землею і Небом зависни хоч зором німим -
    між крутими земними і білими хмар-берегами
    Віз везе Чумаків… Гей ви, коники, нумо за ним!

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Праведна Путь.

    Ген на білій мережці змережана батькова льоля…
    Мерехтить, як зоря, його чинна-невинна душа…
    І тече-не стече в білий світ нерозтрачена воля,
    як тече молоко, коли смокче дитинно лоша.

    …І тоді - молоді, щойно вбрані у сніг заметілі
    свій танок новорічний одвічний святочно почнуть…

    А в твоїм надлегкім і прозорім – наснаженім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зоряна Путь.

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення".-Львів: Логос,1997.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (3)


  16. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:31 ]
    "Оком, чи словом, чи співом..."
    Оком, чи словом, чи співом,
    чи то нечистим посівом –
    темним неправедним гнівом
    розпочинається рік –

    грішним, порочним зачаттям,
    зламаним білим лататтям,
    чи материнським прокляттям –
    гнів несусвітній упік.

    Свічка в руках побіліла,
    свічка в руках обімліла,
    свічка в руках обміліла –
    хуга відьомська гуде –

    холодно ніжкам ізбитим.
    холодно плічкам невкритим,
    холодно вічкам невмитим –
    свічка
    по воду
    іде…

    Снігом – босоніж… скажена!!!
    Снігом – босоніж… блаженна!!!
    Йде в снігопад Магдалена,
    Де всепрощенна Кутя…

    …Спалахом б'є зоряниця,
    Обертом йде паляниця –
    Десь там злучається Трійця:
    Йосиф…
    Марія…
    Дитя…

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  17. Любов Бенедишин - [ 2018.01.14 14:02 ]
    Заразне
    1.
    Не Поезії Дух (чи востаннє?)
    в Поетичні Майстерні навідавсь:
    лихослів'я, блювання, плювання,
    полювання на тролів і відьом.

    Знов навиворіт всі "шито-крито".
    Хто ж перевертні тут на ПееМі?
    ...Повний місяць. І хочеться вити.
    Червоніє зоря в діадемі.

    2.
    Навідавсь. Аби не внадивсь!
    О де той Божественний надих?
    Зізнаюсь, я теж трішки "крейзі"... і
    зачахну, мабуть, без Поезії.

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  18. Марта Январская - [ 2018.01.14 10:12 ]
    Старо-Ново-Годное
    Под звон колоколов,
    звонящих на Василия,
    ловлю, как птицелов,
    слова себе по силе

    и кутаю в снежок,
    идущий избирательно.
    Снег – это мой божок
    в кровати из тетради.

    Богам-снегам с небес
    спускаться опрометчиво –
    земля не для чудес,
    чудить здесь нечего.

    В незапертую дверь
    Снежинки - гостьи редкие.
    И птицелов теперь
    как птица в клетке.

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  19. Сонце Місяць - [ 2018.01.14 03:12 ]
    Проза
     
    титанія виходить із квартири
    на двір крізь парфумований відстій
    із нотками поцвілості й сечі
    кому під’їзд кому доречний нужник

    спішить на ліхтарі які дозують ніч
    & спрощують ловитву оберонів
    життя з якими тривіальне порно
    де темперамент означає темп

    там похапцем & нахильцем ше пиво
    там сестри не спілкуються роки
    вони докучливі й бездарно злі
    & розповіді їхні безпросвітні



     * * *


    сусіда, інженер, як те говорять
    з рейок з’їхав воював на сході
    вернувся пив над головою
    у самоті до світу колобродив

    затим його убив один краянин
    було встановлено, в автопригоді
    але водій пройшов усі контролі
    & живши майже безталанно
    засмучений, залишений на волі

    заходить на могилу після свят
    де з фото, ксерокопії простої
    йому всміхається солдат



     * * *


    позбавлені інтелекту
    те саме що божевільні
    тільки порядком чесніш

    загублять останній гріш
    погладять якого пса
    підуть відлити в під’їзд

    за них потерпає зміст
    за них воюють солдати
    за них депутати всі





      


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.01.13 20:45 ]
    Учися
    Поетичний ліпиться пиріг,
    Заглевкий і кострубатий трохи.
    Засніжило? Пишеться про сніг.
    Ляпає із неба? Про вологе.

    Непогано базграти на пні,
    Прямо в душу зазира природа.
    Зачесалось дещо у мотні?
    То не гріх згадати і Ерота.

    В генія жар-птиця у руці,
    Він ширяє, я ж – цургичу пішки.
    На товар знайдуться покупці:
    Заковтнуть і ліверку, і кишку.

    Крутить задом в хащах павіан,
    Він самичкам симпатичний, любий.
    Кажуть, я – бездарний графоман,
    Що не втну – не ліпиться докупи.

    Ну то й що? Є гроші, інтерес,
    Щоквартально видається книжка.
    Утомився від прем’єр, імпрез:
    На Парнас пролізла сіра мишка.

    Тьохкає у пущі соловій,
    Бездоганні голос, партитура.
    А в інеті розкидають гній,
    І росте гора макулатури.

    А сатирик – підлий критикан -
    На титана марно кудкудаче.
    У Пегаса видоїв роман,
    Скоро друк. У мене вчись, чуваче.


    13.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  21. Василь Світлий - [ 2018.01.13 14:12 ]
    Свічадо
    Світе поезії бездонний,
    Світе на кінчику пера,
    Світе таємний, благородний
    Світи нам, світе, для добра.
    Не мною пройдені дороги,
    Не мною пізнані шляхи,
    Не мною випиті тривоги,
    Твоє це, світе! Все твоє…
    І не підкорені вершини,
    І недосяжні береги,
    Для рукотворної людини…
    Мовчи, мій голосе, мовчи !
    Зоря досвітня, янгол вроди,
    Ти - клич, що кинутий пітьмі.
    Скаламутити чисті води
    Не удається чортівні.

    ***
    Я – твій, мій світочу, мій світе,
    І від початку по всі дні.
    В тобі – світитися й згоріти,
    І воскрешатися – в тобі !

    13.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (13)


  22. Сонце Місяць - [ 2018.01.12 21:15 ]
    vigilant
     
    усупереч мовчанню знаєш ти
    про рештки що вертаються на берег
    музейну цвілість символів імперій
    погаслі й мертві маяки портів

    ці патина з іржею далебі
    ригідні строфи ледь не подагричні
    чи легіони ймень що крешуть вічність
    із небуття на що вони тобі

    вже літаки давно не кораблі
    а подорожі не пригоди чи романи
    підстаркуваті діти радше злі

    & день новий в якому знов намарне
    снів чатування у дзеркальнім склі



     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  23. Любов Бенедишин - [ 2018.01.12 19:16 ]
    "Пиріг"
    Пекли його руки умілі,
    отож і хвалитися раді.
    Хоч начинка з присмаком цвілі,
    на вигляд - усе в шоколаді.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  24. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.12 17:27 ]
    Апокриф

    Він вкотре її забував назавжди й остаточно,
    До пральки вкидаючи постіль з легким ароматом
    Розтріпаних кіс і розведених ніг. Кровоточив,
    Ривком видираючи з себе, і криючи матом

    Нервові заломлення губ, зацілованих звіром.
    Стиралась помада, звивалася шия Горгони,
    Як летом вітрильника вільного входив у біле
    Захмар’я гори, а долоня стискала патрони.

    Козацькою чайкою різко врізався в заплаву,
    Не брав полонених, бо пощо їх співи надривні.
    Триножив, вганяючи нігті у спину хлипкаву,
    А в горлі у неї скипали жоржини і рими,

    Бо в неї всі війни свої, бо гештальт перемоги
    Один на мільйон, не такий, що прописано в книгах:
    Отой полководець ввижався, як мінімум, богом…
    Хотіла піддатись, спадаючи снігом так тихо,

    Аж хрускіт фаланг видавався гучнішим за вибух,
    А стріли ключиць поціляли точніше образи.
    …Мій соколе сизий, опівночі снилися риби, –
    Дивилися тяжко, зрізаючи литки алмазом.

    О сизий сокОле, жорстокий, коханий! Твій постріл
    Пласким животом загніздився, пораненим птахом
    Звиває кубельце. Намулами ліпиться острів.
    Покинеш лиш мертвим – без жалю, без болю, без страху…

    Ламаючи крила, стираючи ступні до струпів,
    Укотре навічно ішов в чорні храми на требу,
    Де виклично-гордо гінкою струною прикута
    Та сука, та відьма, нагноєна скалка між ребра.
    3.12.2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (29)


  25. Любов Бенедишин - [ 2018.01.12 14:50 ]
    Всім добре...
    Ті - ситі, а ті - вціліли.
    І кожної тварі по парі.
    Вовки, що сторожать вілли.
    І вівці - щасливі в кошарі.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  26. Ірина Вовк - [ 2018.01.12 12:41 ]
    Вертепні образки: «Марсельєза»…
    Предивна ніч – займається Зоря,
    Пречиста Мати, вбрана у намисто,
    тримає Богом послане Маля –
    і любо так… по-ангельськи врочисто…
    І все б нічого!.. Повниться обрус
    дванадцятьма ознаками Вечері,
    віднині в хаті житиме Ісус –
    прочинені до Світла вікна й двері,
    устелені долівка і поріг –
    вже й люд вертепний ломиться знадвору…
    Чогось Пречистій тінню сум наліг
    І «Stábat Máter» дисонує хору.
    – Не плач, Рахиле! – і кладе Рахиль
    у дар новорожде́нному Дитяті
    пастирський посох і єпітрахіль
    з благаннями Любові й Благодаті,
    бо ось нависла Ірода печать
    і на святочні, божії оселі
    іде війною іродова Рать
    з Косою Смерті на чужім веселлі.

    Пресвітла ніч – народження Христа,
    (махає Смерть Коси сталевим лезом) –
    І у вертепнім хорі нароста
    мелодія звитяжна «Марсельєзи»…

    (Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017-2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  27. Василь Світлий - [ 2018.01.12 11:48 ]
    У незвідану далеч
    А мені в далечінь,
    У таку далечінь,
    Де лише далечінь далечіней.

    Де за далеччю даль,
    І за далеччю даль,
    Де ця далеч росте безупинну.

    Це моє – висота,
    Височінь, вишина.
    Піднебесність і вись височіней.

    На високості виш,
    У склепінні горищ
    Маю намір твердий оселитись.


    12.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати: