ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2017.11.20 17:20
В храмі - квітка і гнила колода,
Жовторота суне до вінця.
Чистий розрахунок, а чи мода?
Пахне грішми фабула оця.

Масажує дід обвислі щоки,
Крем тональний квецяє губу.
У люстерці - майже ясний сокіл,

Олександр Сушко
2017.11.20 16:47
Життя нестерпне заслужили.
І винні в цьому тільки ми.
Тепер кайлуй, напружуй жили,
Муруй кацапові доми.

Щодня цвяшок несли з роботи,
Хто більше вкраде - той герой.
Халявним ласує голота,

Любов Бенедишин
2017.11.20 16:32
Оздобить слава перлами корито,
Натре до блиску саморобний німб.
Усі спішать кудись несамовито,
Підкорюють зачовганий Олімп.

…А ти сиди в не-затишку своєму,
В тіні мовчання – вже сама як тінь –
І душу тормоси: до сліз, до щему,

Анонім Я Саландяк
2017.11.20 14:19
спроба простої логічної схеми) Кант підтасований – купи слона...     ... а опісля - усе можна підтасувати – викласти так, як мені (тобі) треба... при чому тут Кант? – взагалі... просто опинився неподалік. От вам, Кант: “... це було голосне виражен

Віта Парфенович
2017.11.20 12:32
Все, що промовиш вголос –
Справді не стане тліном,
Линутиме у космос,
Мов молитви на колінах –

Інколи те, що вголос,
Краще було б не чути,
Та ні один логос

Вітер Ночі
2017.11.20 10:59
Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
В єдиний згусток мрій збиваються думки.
В нестерпній маячні безглуздо і примхливо
Складаються вірші і пишуться рядки.

І цей пекельний біль летить в твої долоні, –
Ти біле полотно здираєш від грудей,
І ст

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Рубцов
2017.11.19 13:01
листопада. Я навмисно перевірив сьогоднішню дату, щоб порахувати, скільки днів минуло від забутого всіма «червоного» дня у святковому календарі країни. З молодших поколінь навіть після цих моїх слів не знайдеться кількох, які дадуть відповідь: 7 листопад

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,

Іван Потьомкін
2017.11.18 19:05
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока

Ігор Шоха
2017.11.18 17:32
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
Іншої історії не буде.
Дихає вона на повні груди
і не одцурається ніхто.

Поки обирає Україна,
небо правди мітить у бою

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

З порошею вальсує вітерець.
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію,

Лесь Українець
2017.11.18 03:50
Розумієш, друже, Коли стає відомо, що Україна - найкорумпованіша країна Європи З найменшою в Європі середньою зарплатою, Коли твоя мати пропрацювала 30 із гаком років у школі а тепер має пенсію 70 доларів у місяць а тарифи лише ростуть, А вона посадил

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!

Іван Потьомкін
2017.11.17 14:40
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
Як уникнути кінця прадавньому роду.
Невідь відки узялася вся у шатах білих,
Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
Простягує ст

Лесь Українець
2017.11.17 13:52
Ниви золотокосі,
Врожаї багаті,
Чому в полі до осені
Гниєте нежаті?

Сади плодовиті,
Де ваш вид розкішний?
Чом поникли сумовиті

Світлана Ткаченко
2017.11.17 11:24
Такая осень, что пинают мётлы,
Кого – наверх, а прочих – под уклон…
Подножный чернолесный липкий мотлох
Стирает все расцветки каблуков.

Такая серь в глазах натур мышачих,
Бегущих с палуб, кучно и востро,
И небо отравительно мышьячит,

Маркіяна Рай
2017.11.17 00:34
Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
Що ж накоїли ми, малі, легковірні, та все несвідомі,
Зі своїми великими правдами!
...
Осквернити святині ніхто не хотів би навмисне,
Та, забувши й в

Ігор Шоха
2017.11.16 22:34
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
У нас ще одинакові світи
весною, літом, осінню, зимою.

Якої не чекаємо пори,
а на осонні не перегоріли
осінні веселкові кольори:

Микола Дудар
2017.11.16 21:15
Обожнюю цю бестію
Загорнену в блават
Яка в думках се вештає
І цвиркає «віват»
Мої стежини втомлені
Очікувань томи
Збираю ЇЇ промені
І спробуй зупини…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Амадаре Наті
2017.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Олександр Сушко - [ 2017.11.20 17:30 ]
    Нарешті!
    В храмі - квітка і гнила колода,
    Жовторота суне до вінця.
    Чистий розрахунок, а чи мода?
    Пахне грішми фабула оця.

    Масажує дід обвислі щоки,
    Крем тональний квецяє губу.
    У люстерці - майже ясний сокіл,
    Хоч пора лежати у гробу.

    Тема не нова, слизька, печальна
    (молоденькі яблучка смачні!).
    Лестощі й кохання пероральне -
    Чи такого хочеться жоні?

    У саду щепив столітню грушу,
    Та усох тендітний пагінець.
    Пень старий дитя в обіймах душить,
    Оживає напівдохлий мрець.

    Нещаслива та зате багата
    Юнь цілує цвілого коржа.
    О, нарешті! Труп несуть із хати!
    Гигнув дід! Тепер гуляй душа!

    20.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2017.11.20 16:55 ]
    Вибір
    Життя нестерпне заслужили.
    І винні в цьому тільки ми.
    Тепер кайлуй, напружуй жили,
    Муруй кацапові доми.

    Щодня цвяшок несли з роботи,
    Хто більше вкраде - той герой.
    Халявним ласує голота,
    А в результаті - геморой.

    Отой, що цупив унітази -
    Тепер Народний депутат.
    Зубами клаца біомаса,
    Несе під Раду транспарант.

    Я теж ходив у тій колоні,
    Локшину роздавав людві.
    Вона голодна. Просить моні.
    Думки ж - померли, неживі.

    Тепер чекає шоколаду,
    Пахтить липуча карамель.
    Неситі обирають владу,
    А потім підуть на панель.

    Не допоможуть банки, трасти,
    Батіг, закони і тюрма.
    Рецепт простий: не треба красти.
    Пігулки іншої нема.

    20.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Любов Бенедишин - [ 2017.11.20 16:51 ]
    ***
    Оздобить слава перлами корито,
    Натре до блиску саморобний німб.
    Усі спішать кудись несамовито,
    Підкорюють зачовганий Олімп.

    …А ти сиди в не-затишку своєму,
    В тіні мовчання – вже сама як тінь –
    І душу тормоси: до сліз, до щему,
    До крику, до осяянь, до прозрінь…

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (1)


  4. Олександр Сушко - [ 2017.11.19 17:02 ]
    * * *
    Могила всіх зрівняє у правах:
    Одружених, холостяків, коханців.
    Із них Ісус, Єгова і Аллах
    У райські пущі навербують бранців.

    Монах суворий уподобав піст -
    Земля завчасно простелилась пухом.
    Він - праведник. В Едемі - перший гість.
    Тепер щодня спілкується із духом.

    Між гуріями плаче дідуган,
    Вподобав див спокусливу дружину.
    А поруч танці, співи, балаган,
    Шербет горою, і солодкі вина...

    Тут мир і спокій. Сонце угорі.
    Немає грошей, шуб і кадилаків.
    Відсутній суд, арбітри і журі,
    Цвітуть сади, коноплі, кока, маки...

    Архангел сипле щедро теплий суп,
    Нежилаві без кісточок биточки.
    Це добре, бо зоставсь єдиний зуб,
    Смоктати брагу утомився з бочки.

    А на землі орудують кати,
    Куди не глянь - усюди чорта роги.
    Чому ж тоді не хочем я і ти
    Наїстися грибів й піти до Бога?

    19.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 20:11 ]
    Тепло
    Пора збиратись у дорогу,
    Дописано веселий вірш.
    На часі обростати мохом,
    Поринути у спокій, тиш.

    Засилосовані копиці,
    Дріма картопля у льоху.
    Зустріну зиму у столиці -
    Коту чавитиму блоху.

    Не треба бур'янів сапати
    І люто длубати город.
    Та поштальйон приніс квартплату:
    До неба розчахнувся рот.

    У Ізі все у шоколаді,
    Бо має газову трубу.
    А я знесу получку дяді,
    Замок повішу на губу.


    Застуджені хрипочуть гланди,
    За борг одрізали тепло.
    Пустив у хату квартирантів,
    А сам поїхав у село.

    Не зручно геть куняти в шубі,
    Придбав у Мойші віз лайна:
    Шкваркочуть кізяки у грубі,
    Вдоволено сопе жона.

    До ручки ми дійшли, неначе.
    А, може, влада - чисте ге?
    Народ визбирує кізяччя,
    Воно іще не дороге.

    18.11.2017р.







    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 19:32 ]
    Музонька
    А на плесі тінь сидить кошлата,
    Барви чорні - антрацит, смола.
    Муза в річці обчищає п'яти,
    Баговиння капає з крила.

    Кликала у гості молодиця -
    Прилетіла, щоб допомогти.
    Зріє дума в неї на сторінці,
    Шкряботить перо словес ряди.

    Вилізає про любов поеза,
    Темрява гнітюча аж дзвенить.
    Смиче коси муза поетесі,
    В'яже глузду золотисту нить.

    Та коту під хвіст уся робота,
    Чи поетка випала не та:
    Музонька беркицьнулась в болото,
    Тихо плаче, на душі сльота.

    Віршотрясець закусив вудило,
    Пише, а читач опух, зомлів.
    У блокноті в мене біло-біло -
    Слухаю пташок небесний спів.

    18.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 10:35 ]
    Зважені та щасливі

    Столиця. Місто. Телевізор.
    Ручиці чешуть животи.
    Роботи мало. Трішки. Мізер:
    Носити ложку у роти.

    А у селі усе інакше,
    За ралом в полі півжиття.
    У ванні теплій не розм'якнеш -
    Трощу дубове колоддя.

    Он, опацятилась кнуриха,
    Баньки до ранку не склепляв.
    Бо я - хазяїн, а не мниха.
    А пес у буді "Гав!" та "Гав!".

    Долоні як совки лопати,
    Мозолі чорні і тверді.
    Боюся ними жінку м'яти.
    А ми ще зовсім молоді...

    Щоденний фітнес для хребтини -
    Плуги, копиці, лемеші.
    Нас Бог ліпив з м'якої глини,
    Та ми сталеві у душі.

    Коли ж прийду вночі із ниви -
    Тулюся нишком до жони
    Й дивлюся "Зважені й щасливі":
    Там топлять сало товстуни.

    19.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  8. Олександр Сушко - [ 2017.11.17 18:04 ]
    Подружжя
    То що, миритись будем, чоловіче?
    На часі розкопилити губу.
    Не сердься, краще сядь до мене ближче,
    Зніми сорочку файну, голубу.

    Ну, ляпнула макітрою по носі,
    Бо ти мене старою обізвав.
    А серденько ридає навіть досі,
    Палає од тяжких душевних вав.

    Сиди у хаті, їж кунделик з маком,
    Не відпущу від себе ні на крок.
    Ще парубком навчився, бахуряка,
    Розбещувати поглядом жінок.

    Сусідка в двір - уже цілуєш щічку,
    Кума у дім - ялозиш їй вуста.
    Аби не я - усіх тягнув би в гичку,
    На сіно, в ліжко і м'які жита.


    Потиличник - моя надійна зброя,
    Даю щодня аби не переїв.
    Як щось не так - не матимеш покою,
    Язик у мене - жало у змії.

    Та годі, ось дивись - м'якенька циця,
    А я погладжу ще й по голові...
    Розм'якнув муж. Не хоче вже сердиться.
    Жона ж готує капості нові.

    16.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  9. Ніна Виноградська - [ 2017.11.16 11:11 ]
    Щорічні переміни

    Всьому радію – хлібу, солі,
    Врожаю краю золотого,
    Озимині у чистім полі
    І хаті маминій за рогом.

    Куди лечу з доріг далеких,
    Де серце падає до хвіртки.
    Де на стовпі гніздо лелеки,
    Що споглядають влітку зірко.

    Де груша татова під зиму
    Коріння кутає у листі.
    Понад селом хмаринки диму,
    Калина вся стоїть в намисті.

    Приміряв перший сніг обнову,
    Приліг на жовте і зелене.
    Розтане, потім ляже знову,
    Зігріє ноги яблунь, кленів.

    В житті щорічні переміни –
    Зима, весна, за літом осінь…
    Вогонь потріскує в каміні.
    Не чути вітру стоголосся.
    28.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  10. Олександр Сушко - [ 2017.11.16 08:25 ]
    Лайка


    Над хвилями кигичуть чайки,
    А в голові сумні думки.
    Чому жінки не люблять лайки,
    А прутньоносці - навпаки?

    Белькочуть суржиком івани,
    А через слово - матючок.
    Брудні словесні океани
    Летять в коханих і дочОк.

    Дитя ворушиться під серцем,
    Ось-ось заявиться на світ.
    А батько мамцю віхтем квеця,
    Лайливе слово як привіт.

    Мерзоту чути ще в утробі,
    Отруту всотують плоди.
    Волають душі : - Годі! Пробі!
    Ми хочем сонця , чистоти!

    "Одгодував" татусик птаху.
    Тепер на щире "Здрастуй, син!"
    Вчуває вухо "Йди ти на...уй",
    З очей моїх подалі згинь!

    Сумна мелодія для флейти?
    У цьому лиш твоя вина.
    О, мудрість, одзовися, де ти?
    А навзаєм - матюк луна...

    16.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.16 02:49 ]
    Повіяло зимою
    Вже сірі хмари небом водить,
    Дерева змахують крильми.
    Немає снігу, тільки подих
    Я відчуваю крижаний.

    На фоні неба – віти сині
    (Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
    Здригаються у тріпотінні,
    І геть зіщулені, тремтять.

    Печаллю вкрита золотою
    Дорога, котрою іду.
    Уже повіяло зимою
    В напівзамерзлому саду.

    14. 11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (8)


  12. Олександр Сушко - [ 2017.11.15 16:01 ]
    Паска
    Нас рабами ліпили із глини,
    А сьогодні із Богом на ти.
    Провисають хрести на коліна,
    Діамантами сяють персти.

    Йдуть "святенники" в храм на молитву,
    Повні торби водяри, ковбас.
    Оселедці вклонятимуть Жиду
    Аби Він од нечистого спас.

    Б'ють нещирі бездумно поклони,
    Гучно гази гурчать в животах.
    Світять в небо медалі, корони,
    Чути "дай" у неситих ротах.

    Опустіла господня скарбниця,
    Розглитала добро сарана.
    В рай до Мойші бредуть українці,
    Турготять, аж у пеклі луна.

    Був Спаситель у нас. Нюхав сало.
    Не давав люду красти аж рік.
    Сіяв щедро. А чув тільки "Мало!" ,
    Дуже хутко в Ізраїль утік.

    Біс у жадібних виграє битву,
    Зовсім трохи уже до біди.
    Піп у церкві читає молитву,
    Суне віхоть у цебра води...

    15.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Олександр Сушко - [ 2017.11.14 18:35 ]
    Гнів
    Людська шальга не має меж.
    Христа розп'яли підлі кмети.
    Тепер від гніву не втечеш,
    Спливає кров'ю вся планета.

    Щодня убивства, крики, гвалт -
    Старі, малі, царі, убогі...
    Єгова злиться не на жарт -
    Віддав нас чортові на роги.

    За богострату - Холокост!
    Вселенська дика ворожнеча!
    Нечистий піднімає тост
    Аби кипіла кровотеча.

    І це - початок. Не кінець.
    Не зійде з рук дурна офіра.
    Під ніж кладе рабів Творець,
    Невтомно грюкає сокира.

    У храм, звичайно, ти сходи,
    Під час молитви не карають.
    Та це даремнії труди -
    Шляхи загачено до раю.

    Я не очікую чудес,
    Ось-ось із небом будем квити.
    Але шепчу: - Христос воскрес!
    Інакше, друзі, нащо жити?

    14.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  14. Олександр Сушко - [ 2017.11.14 17:58 ]
    Тещин пиріжок
    Мовить жінка: - Йди голитись!
    Колють вуса, борода!
    Ти, неначе йєті з лісу,
    Мичка дибиться руда.

    Шерсть на грудях і у носі,
    Пахви, наче буйний ліс.
    Все, із мене вовни досить!
    Краще б ти малим обліз.

    Що за мода пелехата?
    Ти ж - поет, а не дикун!
    Вижену в підвал із хати
    Як не вистрижеш ковтун.

    Я дослухався реляцій,
    Тещин пиріжок погриз.
    У свічадо - глип уранці...
    А макітра вже без кіс!

    Щезли оселедець, пейси,
    В мене зляк, анабіоз.
    Вже подумав - буде меса,
    Місяць гикавка, пронос.

    Тарганів труїв на тижні,
    В здобу сипав порошок.
    Хоч не взяв мене Всевишній,
    Та отримано урок.

    Жартувати, звісно, можна -
    Так діди чинили теж.
    Та якщо глава порожня,
    То до пекла попадеш.

    14.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. Адель Станіславська - [ 2017.11.14 15:02 ]
    Усе перетерпиться
    Усе перетерпиться...
    біль образ,
    і просто біль,
    що серце чуле кришить...
    Він білий,
    не бува його біліше,
    я в цьому пересвідчилась
    не раз...
    Бо чорнота - знеболена,
    німа
    ані ніяка...
    глупа собі темінь.
    І скільки б не велось
    про це полемік -
    я вірю в те,
    що осягла сама.
    Я вірю... знаю -
    біло він болить
    і біло-біло сиплеться
    на скроні.
    І тільки серце
    ружиться червоно,
    як біла ця негода
    відшумить...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  16. Олена Балера - [ 2017.11.14 10:11 ]
    ***
    Коли жагою думки осяяні світи
    У просторі і часі губились випадково,
    Тоді усе прожите вкривав туман густий,
    Розгойдувався зором якийсь непевний овид.

    І розум був безсилим належно осягти
    Такий хаос безмежний і змінені умови,
    А пам’ять все кришила минуле на крихти,
    Які на мить зникали і воскресали знову.

    Правічний страх нового прощався назавжди,
    Майбутнє посміхалось і простягало руку,
    Надії оживали і танули льоди,

    А день співав довкола привітно і стозвуко,
    І сумніви, й тривоги він обертав на дим,
    І час мене був згоден узяти на поруки.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  17. Ніна Виноградська - [ 2017.11.14 06:14 ]
    У передзим'ї

    Іще сніги не впали на охололу землю,
    Осінніми дощами хмарина омива.
    Відчутне передзим’я, та як я відокремлю
    Твої гарячі руки й остуджені слова?

    Нічого не змінилося ще у нашім колі -
    Робота, дім і друзі, гітара в вихідні.
    Та тільки передзим’я вже відчуваю в долі,
    Тепліє від каміна, та холодно мені.

    В невизначенім часі такі ж хиткі стосунки,
    Хоч ти зі мною поряд, але думками з ким?
    І обпікають губи холодні поцілунки,
    Де в передзим’ї нашім замість вогню лиш дим.
    14.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  18. Любов Бенедишин - [ 2017.11.13 17:09 ]
    Сам...
    Міцній-кучерявся, пагінчику,
    допнися до власних узвиш…
    Мій хлопчику, мій мізинчику:
    і снишся мені й болиш.

    Вже тямиш, як важко й радісно
    виходити із темноти.
    Футболка од фарби райдужна,
    до музики ключ золотий…

    Амур випускає стріли -
    вціляє то в гриф, то в мольберт.
    Бідовий: будуєш тіло.
    Невтомний: шукаєш себе.

    …Минатимеш урвища, лежбища.
    Підставиш плече небесам.
    У норову грива лев’яча.
    Самсон… самородок… сам…

    13.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (18)


  19. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.11.13 16:46 ]
    Троянди й виноград щодня усе дорожче...
    * * *

    Троянди й виноград
    щодня усе дорожче.
    (Обходжу манівцем
    нервовий цей базар.)
    Чи вернеться колись
    колишній мій азарт?
    Навкіл панує зло,
    не здолане добром ще.

    А скільки провідних
    пішли вже в небуття!
    І скільки парадигм
    із ними разом рушили…
    Приваблюють ряди
    і ягодами, й ружами –
    та всі кудись летять,
    затуркані, летять.

    То ж, кожному – уклін,
    хто долі не скорився
    і все іще живе
    красиво і корисно.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (1)


  20. Олександр Сушко - [ 2017.11.13 16:43 ]
    Іду
    У чаполочі позіха п'яниця,
    Свитину покриває кушпела.
    А я дружину ухопив за цицю,
    Кажу, аби хутчій мені дала.

    Такі жадані еротичні миті!
    Зустрілась пташка, врешті, з козаком!
    Свій ніс мені уперла в підборіддя,
    Розгнівана, чмихоче їжаком!

    І каже: - Брати мусиш вельми ніжно!
    А ти, неначе з лісу потурнак:
    Хапаєш грубо! Впазуряєш хижо!
    Манери - ниці! Геть відсутній смак!

    Ось ніжка - доторкнись її легенько.
    Долоньку в пущу тихо заведи...
    О, чуєш, як забилося серденько?
    Не поспішай, води туди-сюди...

    Цілуй вустами хтиво біля пупа...
    Дивись як настовбурчився сосок!
    Тепер кажи "Тебе кохаю, люба!
    Який чудесний в тебе голосок!"

    Чигають звідусіль солодкі муки,
    Від "киці" не ступаю ні на крок.
    Вже сивий. Та люблю таку науку.
    Пора - дружина кличе на урок.

    13.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  21. Олександр Сушко - [ 2017.11.13 16:00 ]
    Біль
    Сьогодні актуальний колір сірий,
    Нефантазійні сни, пласкі думки.
    Мене розумні кликали у вирій,
    Але зрадливцям не подав руки.

    Узяв до рук важкого автомата.
    Бо тут війна. Розвітрюється приск.
    Лежать в багні мечі, діряві лати.
    Герої мертві. Опливає віск.

    Мороз на вікнах шиє візерунки,
    Крізь вилом у кордоні дме шальга.
    Здригає тиш гроза - гарматний гуркіт:
    В убивстві вже не бачимо гріха.

    Похнюпилися вуса, оселедці,
    Пательні облаштовують чорти.
    А я любов затискую у жменьці,
    І в пазусі ховаю від біди.

    Жінки мудріші. Бачать краще, глибше.
    Нема у лона друзів, ворогів...
    Моя ж стезя - дзвінка цвинтарна тиша.
    Чому ж тоді маля оце пригрів?

    Наснилось поле. Я без обладунків.
    У небі чути жайворини дзвін.
    На живота кладу коханій руки,
    Вона шепоче: - Чуєш? Буде син...

    13.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)