ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вихрущ
2017.01.23 14:32
Час потрібно пропускати як
Повітря крізь легені. Дихати
Спогадами не травмувати
Себе роками. Є вірші котрі
Повторюють а все одно не
Запам’ятаєш. А є що зростаються
В серці. Колють сухими гілками
Дряпають до крові. Не дають

Кристіан Грей
2017.01.23 13:53
Бентего моя неозора,
Моя непозбувна печаль,
Піду у далекі гори,
Де бурі ведмеді ричать.

Нехай на шляху буреломи,
Нехай буревії в лице,
Для мене це все ні по чому,

Сергій Гупало
2017.01.23 13:32
Теплий вітер не надовго.
Буде холод, буде дощ.
До моєї остороги
Гойну стежечку подовж.
Добра думка щемно гріє,
Це не пристрасті вогонь.
Холоди – не чорториї,
Ловлять дотики долонь.

Лесь Українець
2017.01.23 13:20
Потираючи долоні,
Ревно служимо мамоні.
А на магію довкола
Не зважаємо ніколи.

Ліна Масляна
2017.01.23 12:22
Холодна кава – смак без задоволення
Ще можна пити, але вже не та
Тебе мені сьогодні не дозволено
У ліжку незім’ятому – пуста
Прохання «Приїзди» усе на розгляді
Холодна кава і затемний шоколад
Як інкарнація твоїх далеких поглядів
На зміну в часі вла

Тетяна Левицька
2017.01.23 12:01
Ссилка на пісню:
http://makrus-studio.com/node/1317


Сохнуть верби молоді,
за дощами бідкають,
білий вельон по воді
закружляв лебідкою.

Сергій Сірий
2017.01.23 09:24
Пахнуть порохом ще твої руки,
І у снах ще кричиш ти: «Вогонь!..»
Я в собі убивала розлуку
Теплим спомином рідних долонь.

Я так довго на тебе чекала,
Проклинала ту суку-війну.
І думками щодня розганяла

Іван Потьомкін
2017.01.23 08:03
Про що ти хочеш розказати ,скрипко?
Чом найчастіше ти сумна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи скрипалева в тім вина?
Чи, може, музика і в радощах сумна?

Олександр Жилко
2017.01.23 05:47
В українських квартирах,
у цих затишних кімнатах
ніхто не малює тілами
товстезні бестселери,
великі прозові романи.

В українських квартирах ,
у цих неспокійних кімнатах

Вячеслав Семенко
2017.01.23 00:24
Ні шквал новин, ускладнення застудні
вже не страшать. У плетиві доріг
боюсь хвилин байдужості до чуда
народження ранкової зорі.
*
Я про любов не вмію голосно,
лише краплинно по листочку, пошепки.
Та зорі в небі підуть колесом!

Світлана Майя Залізняк
2017.01.22 23:18
Незаписані вірші відлітають за Чутове.
Фіолетово, зимно. Три стежини розплутати б...
Цвенькотіли горобчики про поліпшення пасіки,
А ведмеді прокинулись, побрели з контрабасами.

У картавця захланного погляд схожий на Дюрерів.
Не надійся на смертного

Світлана Мельничук
2017.01.22 20:30
Знов душа тягарем придушена.
Так силкуюсь, а – не лечу.
Дорога ти моя «віддушино»,
Чим за тебе я заплачу?
Що захочеш за мить обману,
За солодку щемливу мить.
Так, я птахом уже не стану.
Що ж так небо мені болить?

Ніна Виноградська
2017.01.22 14:00
Світлої пам'яті "кіборга" Ігоря Брановицького


Отак і жив до самого останку
Рятуючи других. Його життя
У ворога в полоні, у кайданках,
Для "кіборга" не стало каяттям.

Олександр Олехо
2017.01.22 10:41
Вряди-годи шукав бентегу,
як непозбувну виглядав,
неначе альфу і омегу,
яких раніше і не знав.

І ось повісив на обличчя
зніяковілі почуття
і вираз тужного величчя

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.22 10:31
Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?
Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?

Ця ідеальна константа хороших манер
В переплетінні із реготом дикого лісу.
Хо

Петро Скоропис
2017.01.22 07:52
Минуло, либонь, коло року. Я вернувся до місця битви,
до научених крила розпрямити під помах бритви
або – в ліпшім разі – під заломленою бровою,
птиць, офарблених сутінком і зіпсутою кров’ю.

Тепер тут торгують рештками твоїх щиколоток, бронзи
смаг

Юра Ерметов
2017.01.22 01:22
І Реверанс

Ну, добре, привітаюсь зі сновидою:
Сни бачити – великий привілей;
Знайомитись – найкраща із відвертостей:
Не будем видивлятись ювілей!..

Експромт – сміливість і азарт,

Володимир Бойко
2017.01.22 00:11
Снігами білий світ позамітало,
Аж виїдає очі білизна.
Але життя чистішим враз не стало,
А кожен з нас? – А хто його там зна...

Одежі білі – чистий цвіт любові,
Нехай той цвіт – всього лиш заметіль.
У барвах світу різнокольорових

Леся Геник
2017.01.21 22:25
Її цілувало сонце -
лишало палкі веснянки.
Її обіймали весни -
сміялися на лиці.
Її колисали ночі,
її просинали ранки,
водили дороги добрі
і вабили манівці.

Ярослав Чорногуз
2017.01.21 22:06
Короткий день уже зникає
І розчиняється в імлі.
І м`яко сніг рипить у гаю –
Відлиги радощі малі…

І холод скуцився, не тисне,
Ослабив щупальця свої.
І подих легкий*, наче пісня,

Сергій Гупало
2017.01.21 21:42
Час косити оте, що сіяли…
Йванко дива жде, літо в’яне.
Луни впали, отави -- зміями.
Вічне збіжжя таке духмяне…

Можна линути у поезію,
Хвацько впасти, утяти безум.
Жито жати – це ніби версія

Володимир Маслов
2017.01.21 21:25
Підводиш очі – і здається, ніби
оце пульсує всесвіт у тобі
і рухає століть важезні триби,
прикуті до циклічності орбіт;
до тих осанн, що зрадять на Ґолґоті,
та істин абсолютної ваги;

Марта Январская
2017.01.21 18:41
Где багряная грусть с непричесанным снегом венчалась,
где зеницами предков нас ветер прожег до костей,
я ходил по звериному следу к подруге печальной,
что с елово-небесных слетала ко мне крепостей.

Словно ведьма, меняла свой образ дневной на пол

Тетяна Левицька
2017.01.21 15:07
Мій вітер на задвірках
ублажав химер,
і вештався гульвіса
перекотиполем.
А я на ярмарці думок
боролась з болем.
Вціліла... Постріл...
Амазонка відтепер.

наТалка гЛід
2017.01.21 12:27
діти навчають нас бути
ввічливими
час свій проблемний 
даремно не гаяти
діти навчають нас 
вглядатись у вічі
свічку добра не гасити
нам рають

Вячеслав Семенко
2017.01.21 02:50
Він ішов неквапною ходою,
і наплічник, наче автомат,
втомлено підтримував рукою
демобілізований солдат...

Він ішов, чужий для цього світу -
без смертей, без воєн і звитяг.
Переживши на війні два літа,

Марія Дем'янюк
2017.01.20 23:43
А веселий сніговик
Дбати про берізку звик:
Надягає рукавички
Й заплітає їй в косички
Білі бантики й перлинки -
Все, що падає з хмаринки.

З пуху білого хустина

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:38
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.

Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:33
Живу… Живу, чи животію
Як Місяця неповний серп.
Співати весело – не смію,
Від гіркоти язик отерп,

Від кави чорної гіркої,
Що обпікає, як окріп.
Мовчу – від підлості людської,

Юра Ерметов
2017.01.20 21:10
Коли хтось намагається щось порадити, то мені так і хочеться спитати: "А ти сама оце пробувала?" Коли хтось когось обмовляє, то мені так і кортить утнути їм, вимовивши: "Ти ж і гадки не маєш, про що (чи кого) говориш!" Коли хтось вигадує казки

Олена Малєєва
2017.01.20 19:45
Повертається все на круга свої.
І як захочеш, повертаються кращі люди.
Повертається навіть час який згаяв ти -
Стукає болем у груди.

Тож відчиняй, як стука, і йди на ви,
Перемагати в боях за самого себе,
А як у війні не здобудеш ти булави

Олена Малєєва
2017.01.20 19:43
Якщо чорна душа, як море
І ночами не можеш спати
Захлинаючись власним горем,
Не бажаючи другу щоку підставляти.

То не звалюй хрести на плечі
Щоб нести на страшну голгофу,
А тихо плануй втечу

Микола Дудар
2017.01.20 17:11
Рік 1979. Селище поблизу Комсомольска- на - Амурі… Люта зима. Мені незабаром тридцять. Гормони грають на повну. Працюю у самому престижному ресторані «Бригантина» на березі Амура музикантом. Граю на барабанах, співаю… ми популярні, вільних місць завжди бр

Лесь Українець
2017.01.20 15:43
Рим не став би йти до нас,
Візантія хитрувала.
Зовсім інші племена
По-латинськи узнавали.

Поки ми корів пасли
І кнурам хвости крутили,
Люди розумом росли,

Володимир Бойко
2017.01.20 15:25
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
А іншим – сотворивши ідеал,
Йому довіку віддано молитись.

Мигтять калейдоскопом у житті
Мільярди неймовірних комбінацій,
І, як не стережись, не обійти

Олександр Олехо
2017.01.20 14:54
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Напій безсмертя із Грааля
і посвіт срібної зорі.

Уздовж надії перегони.
Шукають щастя копачі.
Талан поділено на зони.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іляна Івахів
2017.01.22

Юля Пушич
2017.01.16

Душа Квітка
2017.01.13

Тетяна Купрій Кримчук
2017.01.11

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.01.11

Добриніна Євгенія Слива
2017.01.05

Юрій Трегубенко
2017.01.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Світлана Мельничук - [ 2017.01.22 20:18 ]
    Диптих
    1.
    Знов душа тягарем придушена.
    Так силкуюсь, а – не лечу.
    Дорога ти моя «віддушино»,
    Чим за тебе я заплачу?
    Що захочеш за мить обману,
    За солодку щемливу мить.
    Так, я птахом уже не стану.
    Що ж так небо мені болить?

    2.
    Я озираюсь. Невже надіюсь,
    Що ти за мною підеш услід?
    У сьоме небо вже не піднімусь,
    Не роздивлюся з польоту світ.
    Та: щось домислю, а щось зіграю.
    (Ти здіймеш спроби мої на сміх).
    Цікаво тільки: вигнанцям з раю
    Частіше сниться той рай чи гріх?



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  2. Ніна Виноградська - [ 2017.01.22 14:25 ]
    Невмирущий



    Світлої пам'яті "кіборга" Ігоря Брановицького


    Отак і жив до самого останку
    Рятуючи других. Його життя
    У ворога в полоні, у кайданках,
    Для "кіборга" не стало каяттям.


    Назвався кулеметником для того,
    Щоб друзів рятувати від біди.
    Якби прийшла в аеропорт підмога!..
    Та помочі загублено сліди


    В совкових кабінетних генералів,
    У неучів і зрадників-синків,
    Які у влади не були в опалі,
    І на яких в народу здавна гнів.


    Іде війна три роки... Все минає...
    Для матері спинився часоплин.
    Її синочка у живих немає,
    Та в серці мами невмирущий син.
    22.01.17


    Рейтинги: Народний 5 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.55)
    Коментарі: (5)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.21 22:15 ]
    Зимові мрії
    Короткий день уже зникає
    І розчиняється в імлі.
    І м`яко сніг рипить у гаю –
    Відлиги радощі малі…

    І холод скуцився, не тисне,
    Ослабив щупальця свої.
    І подих легкий*, наче пісня,
    Якою марять солов`ї

    Десь там, напевне за морями,
    І ностальгійні бачать сни,
    Коли співають до нестями
    В обіймах зрілої весни.

    *ЛЕгкий – авторський, не словниковий, наголос.

    21.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)
    Конча Озерна, гай Дани.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (10)


  4. Володимир Маслов - [ 2017.01.21 21:33 ]
    Безсоння
    Підводиш очі – і здається, ніби
    оце пульсує всесвіт у тобі
    і рухає століть важезні триби,
    прикуті до циклічності орбіт;
    до тих осанн, що зрадять на Ґолґоті,
    та істин абсолютної ваги;
    до вічної дилеми "за" і "проти",
    що править рікам доль за береги...
    Яке тяжіння світом володіє
    і канути у безвість не дає,
    у розпачі виношує надію
    і промінь в темній відхлані снує?
    Даліє, з павутини світла тканий,
    туманностей розгорнутий рентґен!
    Якої тверді філософський камінь
    шукав у цих глибинах Діоґен?
    На чий малюнок "Чорного квадрату"
    в оправі рами, в білих цятках зір,
    твоє безсоння дивиться з кімнати,
    поринувши в єдиний світотвір?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  5. Марта Январская - [ 2017.01.21 18:43 ]
    из Владимира Ляшкевича
    *
    Где багряная грусть с непричесанным снегом венчалась,
    где зеницами предков нас ветер прожег до костей,
    я ходил по звериному следу к подруге печальной,
    что с елово-небесных слетала ко мне крепостей.

    Словно ведьма, меняла свой образ дневной на полночный,
    И богиней прадавнею – жаждала сразу всего,
    её пестовал я, как поэт в кабаке свои строчки,
    и как воин её добывал я у сна своего.

    Забывала со мной обо всем - что любовь бесконечна,
    а я отблеск мгновенья, и только земной птицелов,
    что владела всем небом, а я только чащей предвечной –
    с упырями и волчьей звездой в ореоле орлов.

    *
    Не жалела о прошлом – о прóжитой в радости доле -
    просто ласки, что пили вдвоем мы на зыбком мосту.
    И дарила мне влагу - дождем поседевшему полю,
    как осенняя роща – под золотом слёз наготу.

    Просто так ничего не бывает - ни вздоха, ни стона.
    Просто так только Бог незаметно дары выдает
    и подруга моя, уязвимей и хрупче бутона,
    что готова стать пеплом от страсти, сжечь сердце свое...

    Не слыхать в ее доме давно уже пенья свирели,
    и не льётся пьянящее в битые чаши вино.
    Только муки потухшей звезды в одинокой метели
    я в глазах ее видел - печальных, с огнем заодно.

    *
    По звериному следу идя, выходил я к подруге:
    среди ночи – на свет, средь зимы – в золотое тепло.
    Словно лилии солнца тепло, открывал её груди,
    Возвращал себе то, что, казалось, давно замело.

    И лукавил не раз, но я был до последнего рядом.
    Под зарёю бессонной, в её перекрашенной цвет,
    ненавидел рассветы, её провожавшие взглядом -
    и прощался навек, а мороз свирепел: еще нет!..

    Видно нам одного для судьбы нашей космоса мало,
    и грядущее там, за волненьем родных завитков -
    где по волчьему следу ходил я к подруге, где мчала
    над моей головою звезда в ореоле орлов.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  6. Світлана Мельничук - [ 2017.01.20 13:11 ]
    ***
    Сум в долоні падає, як сніг.
    З вуст холодні звуки - недієві.
    Є на вибір: пряник і батіг.
    От якби ж то я не на дієті!

    От якби ж то роки молоді
    Й ми обоє не такі уперті.
    Вилами писали по воді
    Й письмена давно ті часом стерті.

    Так стирає пам'ять зайвину,
    Щоб з собою в старість не тягати.
    День вчорашній гордо обмину
    І "подамся" ранок зустрічати.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  7. Світлана Мельничук - [ 2017.01.20 13:58 ]
    ***
    Іноді мені так солодко.
    Іноді за себе соромно.
    Щастя ти моє "гоморрове".
    І содомське теж ти - горенько.

    Спогади - рої докучливі,
    Як мені від вас утомливо.
    Ви зі мною досі - зручно вам.
    Розійдімось по-любовному.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  8. Марта Январская - [ 2017.01.20 07:59 ]
    сага о часах
    А время течет, как сквозь пальцы, в прорехи секунд.
    Журчит механизм, вдохновленный волной переделок.
    Бутоны часов, в ожидании, что расцветут,
    Теряют минут лепестки под давлением стрелок,
    Которые ходят кругами – печальный удел.
    Но что есть на круглой земле совершеннее круга?..

    И ангел, наверное, тоже над нами летел
    По кругу – как солнце – чтоб мы повстречали друг друга.

    19-20.01.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.20 00:07 ]
    Синички
    Безвітряно-завмерлий сад
    І легкий* смуток в гості кличе…
    Його розвіюють синички,
    У гіллі пурхаючи в лад.

    Отут, між снігової вати,
    Якби узяв зерна, либонь,
    Я міг би їх погодувати
    Здається, навіть із долонь.

    Верткі, сміливі і привітні,
    Напевне звиклі до людей,
    Змінили настрій непомітно –
    Вже хтось усміхнений іде!

    *Даруйте, шановні читачі, але все моє поетичне єство протестує проти приземленого прозаїчного словникового наголосу легкИй. Цей наголос опускає на землю, як у прозі, а наголос лЕгкий піднімає вірш у небо, як і має бути в ПОЕЗІЇ.

    19.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)

    м. Київ, Ботанічний сад ім. Г.Гришка


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  10. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.01.19 14:47 ]
    * * *
    * * *

    А січень – аж надто лютий.
    А вітер – аж надто шквальний.
    Ото ж, у фейсбук тулю я
    оцінки
    свої
    несхвальні.

    Яких тобі лайків, Янусе?!
    Ніяк не даєш пожити.
    Все граєш і граєш
    м’язами,
    дволикий,
    важкий,
    чужий нам.

    Замерзле маленьке дерево
    чекає весни вічної.
    І мариться щось Роденове
    на тлі самоти й відчаю.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  11. Василь Кузан - [ 2017.01.19 12:52 ]
    Ще один світ – у яму.
    ***
    Ще один світ – у яму.
    Світ, що не став ще мамою.
    Світ – безтурботна дитина –
    Загинув.

    Ще один вирок – дорога.
    З Богом а чи до Бога?
    Та однозначно – в яму
    Канув.

    Усмішка на фотографії,
    Снігу холодна графіка…
    Сонячний цвинтарний будень.
    Тільки її не буде.

    Січень упав на груди.
    Більше її не буде.
    Ну а батьки – при тямі –
    З нею в бездонній ямі.

    18.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  12. Любов Бенедишин - [ 2017.01.19 10:25 ]
    Зустріч
    Киваєш співрозмовнику…

    Все добре.
    (Лиш сиві скроні
    й зморшка поміж брів).

    Вітаю,
    мій далекий,
    мій хоробрий,
    на перехресті
    несказанних слів.
    Здивований?
    На все Господня воля.
    Дарма волало серце:
    обійди!

    Ловлю очима
    твій квапливий погляд.
    Проходжу мимо.
    Може, назавжди…

    01.2017

    19.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (14)


  13. Ніна Виноградська - [ 2017.01.19 09:52 ]
    Біла вишиванка
    Вишиває по білому білим зима,
    Білі шапки вдягла на калинові грона.
    В хороводі сніжинок танцює сама,
    Де контрастом підкреслено біле - червоне.

    Замітає двори, засипає яри,
    І кущі заховала по шию в замети.
    Ми чекали святок і цієї пори,
    Щоби віхоли танець кружляв по планеті.

    Щоб колядки різдвяні – святий оберіг,
    На сніжку молодому слідами до хати.
    Щоби дідух на покуті рід наш беріг
    І стрічали колядників батько і мати.
    09.01.16


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  14. Ніна Виноградська - [ 2017.01.16 19:24 ]
    Не впадемо
    Давали знак народу небеса,
    Щоб зрозуміли, хто прийшов до влади.
    Солдат упав! – то впала міць, краса,
    Держави, що кров’янилась від зради.

    Упав солдат, коли цей президент
    Прийшов до влади, став на перші сходи…
    З вінком у нас колись був прецедент,
    Де Бог означив зрадника народу.

    Що втік з країни, де стріляв людей,
    Де в засвіти пішла Небесна сотня…
    Немає миру, тисячі смертей,
    Війна і бідність вчора і сьогодні.

    Глава держави, обраний ураз
    Народом, що в обіцянки повірив,
    У щирість так очікуваних фраз,
    Що приведуть до перемоги, миру.

    У нас три роки вже іде війна,
    Сини убиті, сироти і вдови…
    І бреше влада, обкрада вона,
    Вдягла народу бідності окови.

    В своїй державі люд, як емігрант,
    З країни влада створює руїну.
    Упав солдат… Впаде і окупант.
    Та не впаде ніколи Україна!
    16.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  15. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.01.16 15:19 ]
    Урльоп


    1

    В добрий час: до радості та до кисню,
    на пречистий сніг, на замерзлі ріки!..
    Настовбурчить вуха
    пухнаста киця –
    замуркоче,
    просячи в мене рибки.

    Поіснуй без мене, триклятий офісе.
    (Є напарник.
    Поки що хай розкопує).
    Я не мав з позаторішньої осені
    ані дня відпустки, ні миті спокою.

    Помолившись
    і не злякавшись протягів –
    уперед! До Мгару чи Синевиру;
    і туди,
    де можна знайти петрогліфи,
    і в райони,
    знані як сиро-винні;

    а іще – схопити б за хвіст комету,
    до найближчих зір
    полетіти
    з Бетменом...
    Поживіть
    хоч деякий час
    без мене,
    поки я
    земного ковтну
    й небесного.





















    2

    Зачекайте, будь ласка! Абонент розговляється.
    Не нервуйтесь.
    Бо треба ж йому хоч іноді.
    Невідомо наразі: чи він палить з голландцями,
    чи сидить на слоні
    у далекій Індії.

    І йому наплювати,
    що обмежені в часі Ви.
    (Хай колись, чи нікОли,
    а зараз – нІколи).
    Релаксує, оточений повними чашами,
    влаштувавши
    тривалі
    собі
    канікули.

    Отже, варто змиритись.
    Адже сум не пасує Вам.
    Ну і... Слід пошукати когось доступного.
    Абонент ігнорує Вас (без жодного сумніву).
    І не мрійте
    до серця його
    достукатись.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: