ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2018.11.14 17:06
Осінь є епопея дощів.
Ця нездаро написана повість...
Цей поезій загаслий порив...
Ось і зустрічі невипадковість

У промінні мережених днів
Поцілунками споминів літа.
Відігрітись тобі і мені,

Ольга Паучек
2018.11.14 11:48
Якби не дощ - життя ішло б інакше...
Не треба сліз, бо злива змила слід
І від страждань, і спогадів, тим паче,
І від надій дитячо-ніжних снів.

Олександр Сушко
2018.11.14 05:41
Доста в чаті докучати людям,
Писунам влаштовувать парник.
Умощусь калачиком на грудях
У моєї любоньки-жони.

Скинув із Пегаса, врешті, шлею,
Був з сідлом, тепер стрибає без.
Відпочину тілом і душею,

Віктор Кучерук
2018.11.14 05:07
Коли в повітрі запахів ніяких,
І, звичних вуху, шелестів нема, –
Це – часом перевірена ознака
Того, що вже проснулася зима.
Вона ще не пишається красою
Та свіжістю невпинною снігів,
А лиш лякає землю мерзлотою
І тишею дрімотних полинів.

Іван Потьомкін
2018.11.13 17:43
Селюк не знав, що сталося в далеку давнину.
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало

Віктор Кучерук
2018.11.13 08:36
Т. І...
Межи рядків і слів, і літер,
І розмаїття плинних тем, –
Мені ти пахнеш пізньоцвітом
І нетривким осіннім днем.
А в час жаского падолисту,
За охололим враз вікном, –
Здаєшся папороті листям

Олександр Сушко
2018.11.13 06:03
Із мене досить ґвалту, революцій,
Кажу "Привіт!" - відповідають "Гав!".
А поруч осінь. Кущик глоду куций
Безлисті віти з розпачу підняв.

У гетьмана скінчилась п'ятирічка,
А хоче править ще стонадцять літ.
Вчепилася у ягідку синичка,

Сонце Місяць
2018.11.13 01:18
знадвору скиглить негода
вогні стираючи кир’є
елейсон а втім не шкода

неакцентована доля
колоратурну кволість
демонізує у мріях

Петро Скоропис
2018.11.12 17:55
Якщо я не охолов,
річ у твоїй долоні
на глупої ночі лоні,
коли до чола чоло.

В тому, що долілиць
звиділось тобі ясним:
в абрисі невиразнім,

Ірина Вовк
2018.11.12 15:11
Звучить орган в соборі Магдалени.
Бах... Фуга і токата ре мінор.
Я слухаю. Сьогодні є для мене
Лиш музика і цей старий собор.

І ще… І ще…гігантський відгук нерва,
І буря мислі, і гроза страждань,
І повінь жалю, повінь безперервна…

Ярослав Чорногуз
2018.11.12 14:18
Ще календарна осінь на порі,
А вже зима Батиєм наступає.
У вітряній її холодній грі
Ні пестощів, ні м`якості немає.

Вона така безжальна, мовби ніж,
Що увіходить у розм`якле тіло.
І з кожним днем стає дедалі зліш,

Галина Михайлик
2018.11.12 10:50
Дебет і кредит. Виводжу сальдо.
Чого ще хочеш? Смертельне сальто?
Ішла по линві, спала на цвяхах,
за волосину від прірви й краху
кришила серце тобі на манну,
й не сподіваючись на осанну.
Не шкодувала ні сліз, ні крові,
не рахувала страхів, паролів…

Олександр Сушко
2018.11.12 09:31
Сьогодні млявий. День рахую ґав.
Не вистачає, мо', тестостерона...
Не вдовольняє муз моя снага,
Можливо, їм жорстке потрібне порно?

На ліжко Мельпомену погукав,
Поцілував їй родимку на пупі.
Включив TV. А тамко голяка

Віктор Кучерук
2018.11.12 04:28
Т. І...
Поза увагою зоряне небо,
Звично одягнуте в сизу пітьму, –
Наче в надію, вдивляюся в тебе
І намагаюсь збагнути – чому?..
Вітер повільно гойдає на травах
Ниті сріблясті тонких павутин, –
Чом ти постійно не тільки в уяві,

Сонце Місяць
2018.11.11 23:56
стривай ~ нагрянуть без реклами
злі клоуни із хижаками
та стане поціновувачам лож
непереливки ще й за власний кошт

спішать покинути ці стіни
у штовханині & екстрімі
не дочекавши акробатів міць

Любов Бенедишин
2018.11.11 15:58
Днів слизька тягуча гуща
...Доля нить рядків снує...
Що мені життя минуще?
Не моє, раз не твоє.

Не хвилює: спала?.. їла?..
І біда - нема чи є...
Що мені до тліні тіла?

Віктор Кучерук
2018.11.11 12:37
https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2062543123853421/
Т. І...

Покажи мені дорогу
Без печалі і біди, –
Без одвічної тривоги
І відрадну для ходи.
Покажи, якщо ходила

Олександр Сушко
2018.11.11 12:17
Ранок. Спить утомлена столиця,
Сигаретний вруниться димок.
В ліжку осінь. Гарна молодиця,
З нею третій місяць живемо.

Хорошулі-молодиці "Аве!",
Стягую із литки чобітка.
А зима підморгує лукаво,

Олексій Кацай
2018.11.11 11:33
Хтось десь мене засуджує до страти…

Димляться
біля спалених мостів
взірці барокові,
готичні грати
і строга красота
астропортів.

Світлана Майя Залізняк
2018.11.11 11:02
Не розумію тих страждалиць...
Стоять - як вази - край вікна.
Вже відпустив обручку палець,
прикрита шаллю сивина.

Стежки зрадливців несходимі,
ідуть, лисіючі, на клич...
(А десь у млі - борщі та рими...).

Лесь Українець
2018.11.10 23:44
Ой, мовчать у своїй хаті
І правда, і сила,
Чорні хмари кострубаті
Небо затулили.

Тяжко зиму зимувати
Завше на Вкраїні,
Тяжко думу римувати

Марія Дем'янюк
2018.11.10 20:34
Цілувало голівоньку сонце-
Золотило руде волосся,
Наречена у білій сукні
Танцюватиме як повелося.

Очі карі в яскринах світла,
І червоні медові вуста.
Матіолою наче заквітла

Галина Кучеренко
2018.11.10 20:22
…«Мудрець» від овацій - застиг.
Поміж слів - маячня…
...Цвяхи забиває у тих,
Хто «живе не як я,

Хто ходить по іншому,
Бачення має своє»…
І в того, хто пише

Марґо Ґейко
2018.11.10 17:10
Я потрібна тобі як причаєна муза,
Як натхненням Далі самовідданість Гали,
Що із Долі Горгони зв’язала би вузол,
А тобі присвятила за це мадригали.

Хто б не був біля тебе, вона – Королева.
О, ця статусна річ на обламках імперій!
Де на книзі правиця

Тата Рівна
2018.11.10 14:35
Ти рефлексуєш, ниєш, кусаєш губи в кров, голишся сумно у ванній -
Порожнє життя без любові твоє подібне до голого короля на старім протисненім дивані
Орле! Вимий вже вуха, щоки виголи! Мачо! - ти бездоганний, життя - небездоганне, ти - небездоганний, ж

Світлана Майя Залізняк
2018.11.10 12:17
Дивних історій - снопи -
Посеред кави і рому.
Шепче: "Сюжет ухопи..."
Жінка у кріслі старому.

Дочки лишили в саду
напризволяще, бо зайва.
Менша вивчає урду,

Світлана Майя Залізняк
2018.11.10 10:55
Мене цікавить: чому мій рейтинг відучора упав на кілька позицій - без оцінок, без коментарів...
Як таке може бути?
хто може оті цифри самотужки без коментування і оцінювання робити нижчими?
Навіщо? у мене оцінювання закрите.
Любителі не оцінювали. Вчо

Ігор Деркач
2018.11.10 08:48
Зів'яли мрії. Отже восени
ще є надія маятись журою,
як це мені навіювали сни
далекою весняною порою.

Життя на перекаті мілини
змиває течія, а за водою
два наші неприв'язані човни

Олександр Сушко
2018.11.10 07:00
Історія страшна. Тож я присяду
І вип'ю для відваги грамів сто.
Підкралася зима підступно ззаду,
Пегасика гризнула під хвостом.

У листопаді з пущі тхне морозом,
Скінчився романтичний падолист.
В поета є штанці зимові з ворсом,

Ярослав Чорногуз
2018.11.10 02:25
Все більш розходимось, як в небі – літаки,
Як два автомобілі – на дорозі.
Твоє життя – в реальності, у прозі,
Моє – в поезії, за хмарами таки.

Все більш розходимось. І дітися куди
Від самоти, що болем горло тисне?
Лиш ви мене – поезіє і пісне –

Віктор Кучерук
2018.11.10 01:11
Т. І...
Боюсь, що скоро скажеш: “Досить
Обманювать самим себе…”, –
І хилиткий місток відносин
Життя безслідно погребе.
Боюсь, що більше не побачу
Любов, дзвінку і осяйну, –
І несподівану нестачу

Серго Сокольник
2018.11.10 00:13
Холоди насуваються, люба...
Обійми, поетесонько мила,
І не будемо лаяти сніг,
Що волосся покрив...

...голова Іоанна на блюді
Красномовно про це говорила...
Хочеш, люба, послухать? Мені

Галина Михайлик
2018.11.09 20:51
- Нічия!
__________Наступний крок спіралі,
оптимістичний нуль нової точки «z».
Що мить, то швидше миготять педалі -
позмінно: тренажер/велосипед.

Лиш не спинятись у життєвім русі!
І не згубити драйву й куражу

Тетяна Левицька
2018.11.09 19:45
Не була наодинці з бідою,
Хрест обвуглений доля несла.
На Голгофі чи, Господи, встою?
Перед світом трава-ковила.

Чи воскресну із попелу, Боже?
Чи прозрію сльозі завдяки?
На землі обілитися зможу,

Мирослава Шевченко
2018.11.09 19:35
Осіннє листя падає додолу,
За вітром, що несе його кудись.
І жовтий лист під ноги випадково
Впаде, як дивний скарб, комусь колись.
Стоїть на вітрі дерево без листя,
Похилено-смутне, немолоде,
Розсипалося по землі намисто,
Вбрання його вогнисто – з

Нінель Новікова
2018.11.09 11:44
На таланти і вроду багата,
Що здавалось, згоріла до тла,
Покохала поета-вар’ята,
Щире серце йому віддала.

Чи позаздрять, зітхаючи люди,
Помічаючи все, звідусіль?
Чи осудять і швидко забудуть?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

оксана деркач
2018.11.12

Віктор Католик
2018.11.10

Тарас Слобода
2018.10.29

Євген Лінивий
2018.10.20

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Петро Скоропис - [ 2018.11.12 17:46 ]
    З Іосіфа Бродського
    Якщо я не охолов,
    річ у твоїй долоні
    на глупої ночі лоні,
    коли до чола чоло.

    В тому, що долілиць
    звиділось тобі ясним:
    в абрисі невиразнім,
    перегодом – із рис.

    Твій, гаряча, палка,
    одеснýю, ошýю
    мушлю мені вушную
    чулий шепіт зіткав.

    Ти, сукаючи беж
    штори, у вогкий проріз
    губ мені вклала голос,
    окликати тебе ж.

    Я був буцім осліп.
    Ти являлась, щезала,
    моїм зором ненатла.
    Так полишають слід.

    Так світи, від пори
    творення неугавні,
    зоставляють в кружлянні,
    без остачі, дари.

    Так, чергуючи жар,
    холод, темінь, світанки,
    никаючи світами,
    кулька й кружля.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  2. Володимир Бойко - [ 2018.11.08 01:29 ]
    Синій туман. Снігове роздолля. (переклад з Сергія Єсеніна)
    Синій туман. Снігове роздолля.
    Місячним сяйвом сповитий світ.
    Серцю приємно із тихим болем
    Щось пригадати із юних літ.

    Сніг, мов сипучий пісок, на ганку.
    В місячний вечір такий, без слів,
    Вбравши благеньку із кішки шапку,
    Потай залишив я отчий дім.

    Ось я і знову у ріднім краї.
    Наче вигнанець, стою сумний.
    Хто мене нині отут згадає?
    На обійсті своїм я чужий.

    Тоскно мені в соболиній шапці,
    Хутро те не до душі мені.
    Діда згадав я, згадав я бабцю
    І кладовищенський рихлий сніг.

    Всі заспокоїмось, всі там будуть,
    Так улаштований світ оцей.
    Чи не тому так радію людям,
    Чи не тому так люблю людей.

    Так от, розчулившись, ледь не заплакав,
    І, осміхнувшись, душею згас.
    Хату стару і на ганку собаку
    Бачу неначе в останній раз.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (5)