ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2019.09.22 07:18
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.

Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,

Ігор Федів
2019.09.21 17:31
Гілля вітер хитає, хитає…
Хмара у небі лине, пливе…
Дощ дорогою ритм набиває,
І жура огортає мене.
Листя ховає траву у саду,
Узори багряної смальти,
Цією мозаїкою іду,
Кидаю до ніг діаманти.

Микола Соболь
2019.09.21 15:41
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!

Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,

Ніна Виноградська
2019.09.21 15:32
Розсипається дощ, мов крізь сито, над лісом, полями,
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.

Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в

Матвій Смірнов
2019.09.21 15:28
Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.

Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов

Сергій Губерначук
2019.09.21 14:23
Розчавлено лежала долі тінь
тебе святого…
і по ній ходили,
як по землі…
І лиш твоє: "Амінь!"
про існування Бога говорило…

24 березня 1989 р., Київ

Ігор Деркач
2019.09.21 11:56
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.

Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.

Любов Бенедишин
2019.09.21 11:07
Пробач мені, Боже!
Ця чаша – остання.
І не допоможе
мрій «кровопускання».

Хильнула зневіри,
мов дозу отрути.
Страждання – під шкіру –

Ніна Виноградська
2019.09.21 11:00
Старий Єлєць у день осінній
Убрався в молоді сніги.
І я чекаю на спасіння –
Дитяти крику. О, Боги!

У снах моїх, у породіллі,
Чия свідомість гнана в біль,
Де я неначе у похміллі

Олександр Сушко
2019.09.21 07:34
Я не суддя і не коп,
Вирок - поблажливий докір.
Жлоб - він і в Африці жлоб,
Знайде причину відмовки.

Перша - катма грошенят,
Пенсія теж малувата.
Ти ж бо, поете,- талант!

Віктор Кучерук
2019.09.21 06:25
Пітьму жовтаву і німотну тишу,
І супокій удаваний зірниць
Лиш той талановитіше опише,
Хто світ прекрасний бачить до дрібниць.
Він може буть жадливим самоуком,
Нечутним і невидним поблизу,
Та знати міру кольорам і звукам,
І відчувати запахам межу.

Ніна Виноградська
2019.09.20 18:41
Поглянь, уже ранкові роси,
Сльозою впали на лице.
Стерня колюча, де покоси
Колись були хлібами. Це

Не повернути. Спілий вітер
Поніс твій голос вдалину,
Де яблуня вагітні віти

Іван Потьомкін
2019.09.20 18:02
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм,
Назарет, Йордан, Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля, охоча до робочих рук,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...

Любов Бенедишин
2019.09.20 17:13
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.

Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –

Микола Соболь
2019.09.20 06:42
Із підвалу не вийти на волю
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Ниє тіло від втоми та болю,
Світить лампа у сорок свіч…

Ти підпишеш, усе, що захочуть,
Кров ніколи не спинить катів.
І ледь жевріють стомлені очі,

Віктор Кучерук
2019.09.20 06:40
Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –
Наближається осінь до мене,
Як нещастя незборного жах.
Наближається осінь до краю
Отієї сумної межі
За якою зими не буває
Й будуть квітнути весни чужі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Микола Кора
2019.09.01

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Результати голосування
Діяльність держ.комітету з «Шевченківської Премії»
1. Потребує негайної модернізації
 
  31 % (68)
2. Яка «еліта», такий і Комітет
 
  31 % (67)
3. Нині - не прозора, кланова
 
  15 % (32)
4. Т.Шевченку було би гидко
 
  10 % (21)
5. І нині вже оптимальна та чесна!
 
  7 % (16)
6. І нині вже кваліфікована й об'єктивна
 
  4 % (8)
7. Т..Шевченко підтримав би їх
 
  2 % (4)
Всього голосів: 216  | Проголосувати
Рейтингові опитування

Інші рейтингові голосування:
Модернізація комітету з «Шевченківської Премії»

Всі актуальні голосування на "ПМ"

Коментарі
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-03-17 13:37:02 ]
В опитуванні можна одночасно вибрати 5 відповідей.

Питання діяльності державного комітету з вручення премії ім. Т.Г.Шевченка вельми важливе, бо так чи інакше, дає не тільки якісний вимір творчих процесів в Україні і за її межами, але і технічний вимір. Тобто важливо не тільки - що робиться, але і як робиться. Чи відповідає діяльність Комітету найвищим вимогам для розвитку всього українського мистецтва - чи ні? Чи є засоби, якими послуговується Комітет достатніми, чи вони застарілі?

Адміністрація сайту вважає, що вплинути на тих, хто бере участь в діяльності Комітету можливо, бо наш бомонд, чи ж бо навіть еліта, дуже чутливі до критичних висловлювань навколо своїх імен. Тож може і дещо за потреби змінювати там, де це потрібно.
Тож як ми оцінюємо стан справ з присудженнями найвищих наших премій, і чи потребує цей державний механізм оптимізації?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-03-19 22:55:40 ]
Бійтеся поетів у лаврових вінках

19.03.2013
Віра Агеєва, літературознавець, доктор філологічних наук, професорка Києво-Могилянської академії, лауреатка Шевченківської премії 1996 року, спеціально для УП.Життя

Цьогорічне присудження Шевченківської премії навіть не викликало серед моїх друзів аж такого обурення. Винятком якраз був рік минулий, коли відзначили справді вартісні речі, а так що ж – сіра шерега невідомо за якими критеріями відібраних авторів.

Я багато разів у різних, як студентських, так і поважніших за віком, аудиторіях пробувала визначити рейтинг найкращих сучасних прозаїків.

Топ-четвірка у цьому списку вже кілька років незмінна, - коли за алфавітом, то це Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Тарас Прохасько.

Після них (тут уже залежно від уподобань поціновувачів) найчастіше називають Володимира Діброву, Юрія Винничука, Юрка Іздрика, Костя Москальця, Валерія Шевчука... Я не претендую на соціологічну точність своїх приватних опитувань, але все ж вважаю, що вони свідчать і про смаки, й про популярність.

Ніхто зі згаданої четвірки найвищої національної відзнаки не був удостоєний. А коли про довший список, то лауреатом (що прикметно, ще радянського1987 року) є лише Валерій Шевчук. Тобто смаки читачів, критиків, видавців, з одного боку, - і Шевченківського комітету, з іншого, - цілковито незбіжні.

Про смаки, знаємо, не сперечаються, але лише в тому випадку, коли кожен особисто вирішує, купувати книжку чи не купувати. Натомість літературні премії – один із важливих інструментів формування класичного канону. А канон потрібен тому, що людське життя скінченне і ми не встигнемо впродовж відведених нам десятиліть усе прочитати. От якби хоч років триста, то й канони б не так тисли.

Класика – це, поза всім, ще й шкільні та університетські програми, списки для обов'язкового вивчення. І тоді виявляється, що наших дітей можуть змусити в школі вчити напам'ять строфи третьорядного поета, кілька днів тому відзначеного високою нагородою. Тут уже не так просто махнути зневажливо рукою – не премії ж, справді, визначають якість твору. Йдеться про культурну пам'ять нації, про форматування масиву текстів, про відбір і репрезентацію.

Найперше питання, яке постає в ошелешеного читача й шанувальника вітчизняної словесності, коли оголошують списки номінантів, а згодом і переможців, - про критерії відбору. Сама процедура виглядає безнадійно анахронічною. От є якийсь вищий арбітр, котрий іменем Нації має право вирішувати.

Вочевидь саме положення про премію вимагає обговорення й перегляду. В радянській моделі, яку ніхто не поклопотався аж так оновити, право висунення надавалося насамперед творчим спілкам.

Спілка письменників України сьогодні не має ні авторитету, ні засобів, аби забезпечити прозоре висунення й фахове, справді широке обговорення. Як на мене, важливі саме ранні етапи відбору, шлях від довгого списку до короткого. Йдеться ж, власне, про кращу книжку року, хоча здебільшого у нас Шевченківську присуджують за сукупність заслуг, а відтак вона все більше й більше нагадує таку собі почесну пенсію зубожілим ветеранам творчості, а не визнання таланту.

Саме так я сприйняла лауреатство Леоніда Горлача. І навіть не хочеться демонструвати недолугість його віршів – тим більш на тлі блискучих сучасників, колег лауреата по літературному цеху.

Мені зараз ідеться про зміну механізму. Публічність і лише публічність, якнайширше обговорення на всіх етапах процесу. Якщо вже це премія національна, з рук президента, то всі телеканали мали б надати ефір визнаним експертам. Тоді ми б принаймні знали, що от люди з комітету споневажили оцінки десятків авторитетних письменників, критиків, істориків культури.

Літературних відзнак у нас загалом небагато. (До речі, серед вітчизняних промисловців, банкірів та бізнесменів, схоже, книголюбів значно менше, аніж, наприклад, шанувальників футболу.)

І все ж недержавні відзнаки, як-от книжкова премія Бі-Бі-Сі чи Літакценту, вочевидь демократичніші щодо принципів відбору.

По-моєму, єдина акція, яка стає у нас медіа-подією, - це вручення премії Бі-Бі-Сі (віднедавна – Бі-Бі-Сі – ЄБРР). У короткі списки тут щороку потрапляють дійсно популярні автори, а ножиць між неформальним визнанням критики й пріоритетами журі якось щастить уникати.

Можливо, проблема з Шевченківською премією все ж не в останню чергу в тому, що відзначають насправді не кращу книжку року, яку треба вибрати з довшого чи коротшого списку, кимось сформованого й обговореного громадськістю, - а швидше "внесок у літературу", тобто категорію невловну і вкрай суб'єктивну.

У грошовому еквіваленті Шевченківська на сьогодні найвагоміша, але натомість вона не впливає ні на популярність, ні на тиражі, ні на продажі.

(У цьому сенсі цьогорічне присудження блискуче нам потвердило, що книжковий ринок працює дуже погано, а видавнича справа потребує негайного оздоровлення.)

Адже відмова від премії чи навіть від номінування на неї, як це було з Василем Шклярем, а раніше з Юрієм Андруховичем, - значно потужніший, дієвіший механізм, аніж лауреатство. Та після успіху "Чорного ворона" з його фантастичними, як на нинішні наші реалії, тиражами Шевченківський комітет мусив би одразу ж гірко покаятися й у повному складі благати негайної відставки...

Почався відлік ювілейного Шевченківського року. Якось страшно подумати, що й 9 березня 2014, під двохсотліття, буде відзначено поета рівня Леоніда Горлача. До того ж коли йдеться про геніїв, слід пам'ятати про речі містичні, які вряди-годи трапляються.

От не витримає Тарас Григорович дійства, що відбуватиметься під його портретом, оживе портрет, як у Довженковому фільмі колись, та й заплює лауреата... Може б хоч з огляду на ювілей спробувати щось зробити?

Скажімо, започаткувати на якомусь літературному форумі (чи й на Українській правді?!) формування альтернативного списку кращих книжок 2014 року. Чому б ні? Чи хоча б регулярно публікувати рецензії на номіновані авторитетними спілками шедеври. Може, щось таки зміниться на краще?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бандура (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-16 02:21:17 ]
Яка влада, такий і комітет з присудження Шевченківської
премії. Потрібно міняти все, починаючи з влади, найвищої і до сільської, одночасно змінюватись всім нам. В цій країні, де влада спекулює на почуттях автохтонної нації та нації окупанта ніколи не буде прогресу, поки тут не пройде процес утвердження національної держави.